Формування і використання оборотних засобів на підприємстві "Оптика+"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ (м.Київ)

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Спеціальність фінанси і кредит

Кафедра економіки та управління персоналом

Факультет фінансово - економічний

Курсова робота

"Формування і використання оборотних засобів підприємства"

Студента групи 205 - ФК

Витикача Назара Івановича

Львів 2011

Вступ

Підприємство, починаючи свою виробничо-господарську діяльність, повинно мати певну грошову суму. На ці грошові ресурси підприємство закуповує сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, що одержав назву «оборотні кошти підприємства». Оборотні кошти є важливою частиною майна підприємства. Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси.

Метою даної курсової роботи є на підставі різних літературних джерел розкрити поняття й економічну сутність оборотних коштів та їхнє значення для діяльності підприємства.

Актуальність теми. Оборотні кошти підприємства - це фінансово-економічна категорія, в якій переплітається багато теоретичних і практичних питань. Оборотним коштам належить особливе місце в структурі підприємства, тому що вони є одним з важливих факторів, які обумовлюють стійке фінансове становище, кредитоспроможність, інвестиційну привабливість підприємства. В умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють собою частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на повторно створений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі. Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, завданням якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності підприємства. Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства.

Об'єктом дослідження є економічне середовище, структура та система економічних взаємовідносин з приводу формування та ефективного використання оборотних засобів підприємств.

Предметом дослідження є особливості вивчення ефективного використання оборотних засобів на підприємствах та шляхів його покращення.

Структура курсової роботи є такою: зміст, вступ, три основні розділи, висновок, списки використаної літератури. У першому розділі розкривається економічна сутність та структура оборотних коштів підприємства. Другий розділ - це є аналіз фінансово - економічних показників господарської діяльності віртуального підприємства «Оптика +». У третьому розділі розглядаються напрями та шляхи підвищення ефективності формування та використання оборотних засобів підприємств.

Інформаційною базою написання курсової роботи є підручники з дисципліни «Економіка підприємства» таких авторів як: І.М. Бойчик; О.О. Гетьман та В.М. Шаповал; Н.Й. Реверчук та М.І. Андрушків та інших. Також використовувалися інтернет ресурси і конспект із дисципліни «Економіка підприємства».

1. Економічна сутність та структура оборотних засобів підприємства

Сукупність грошових коштів підприємства, вкладених в оборотні фонди і фонди обігу, становлять оборотні кошти підприємства.

Під оборотними коштами (фондами) слід розуміти предмети праці, які повністю беруть участь у виробничому процесі і цілком переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (наданих послуг) протягом одного виробничого циклу, як правило, менше за 365 днів. Оборотні кошти постійно знаходяться в безупинному русі і утворюють сукупність виробничих оборотних фондів і фондів обігу[ 3.c.285].

До оборотних фондів відносять:

Ш виробничі запаси;

Ш незавершене виробництво;

Ш витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси - це предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і зберігаються на складах ( сировина, паливо, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, тара, запасні запчастини для ремонту, малоцінні і швидкозношувані предмети). У загальному обсязі оборотних фондів вони становлять до 70 %.

Незавершене виробництво - це предмети, які потребують подальшої обробки. До незавершеного виробництва належать напівфабрикати власного виробництва.

Витрати майбутніх витрат - це витрати, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому[ 5.c.58].

Оборотні фонди забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт [ 1.с.238].

У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Грошова стадія кругообігу коштів є підготовчою у сфері обігу, де гроші перетворюються на виробничі запаси.

Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва, який закінчується випуском готової продукції.

На товарній стадії кругообігу авансовані оборотні кошти виступають у вигляді товарної продукції. Одна частина виручки від реалізації надходить на відшкодування авансованих оборотних коштів, а інша становить нагромадження, яке використовується підприємством відповідно до його планів.

Грошова форма, якої набувають оборотні кошти на третій стадії свого кругообігу, одночасно стає і початковою стадією обороту коштів [6].

Фонди обігу - це фонди, які обслуговують процес реалізації продукції. До фондів обігу належать:

Ш готова продукція;

Ш товари, відвантажені споживачам, але не оплачені (дебіторська заборгованість);

Ш розрахункові документа у банках;

Ш гроші в касі і на розрахунковому рахунку [ 5.c.58].

Після закінчення виробничого циклу виготовлення продукції та її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується у виручці від реалізації продукції ( робіт, послуг). Це створює можливість систематичного відтворення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів виробництва [ 9].

За джерелами фінансування оборотні кошти розділяють на власні, залучені та прирівнювані до власних.

Власні оборотні кошти - це ті, які виділені підприємством при його створені і поповнені згодом за рахунок прибутку, а також внаслідок використання стійких пасивів ( тих грошових коштів, які є тимчасово вільні і використовуються в господарському обороті підприємства - резерв майбутніх платежів, внески на соціальне страхування, заборгованість по заробітній платі та інші.) [ 2.c.145].

Джерелами власних оборотних коштів є: уставний капітал; додатковий капітал; резервний капітал; резервні фонди; фонди накопичення; цільове фінансування і надходження; орендні зобов'язання; нерозподілений прибуток; амортизаційні відрахування.

Джерелами залучених (довгострокових і короткострокових) оборотних коштів є: довгострокові кредити; довгострокові запозичення; довгострокова оренда основних фондів; короткострокові кредити; короткострокові запозичення; аванси покупців і замовників; кредиторська заборгованість.

Джерелами прирівнюваних до власних оборотних коштів є: заборгованість підприємства перед працівниками по заробітній платі; заборгованість бюджету з відрахувань від заробітної плати [3.c.288].

Склад оборотних засобів - це розподіл оборотних засобів на окремі групи і види за класифікаційними ознаками.

Структура оборотних коштів характеризується співвідношенням окремих елементів у загальному їх обсязі, яке виражене у відсотках. Структура визначається низкою чинників виробничого, постачальницького і збутового характеру.

Структура оборотних коштів формується під впливом:

Ш характеру і форми організації;

Ш типу виробництва;

Ш тривалості технологічного циклу;

Ш умов постачання паливно - сировинних ресурсів [2.с.145].

Класифікація оборотних коштів має важливе значення для аналізу та прийняття управлінського рішення щодо їх удосконалення. Є такі основні види оборотних засобів відповідно до їх класифікаційних ознак:

1. За характером участі в операційному циклі: оборотні фонди і фонди обігу.

2. За характером фінансових джерел формування: валові, чисті, власні.

Валові оборотні засоби характеризують загальний їх обсяг, який сформований як за рахунок власних, так і залучених коштів. Чисті оборотні засоби утворені як за рахунок власних коштів підприємства, так і його довгострокових зобов'язань. Власні оборотні засоби формуються виключно за рахунок власних коштів підприємства [ 4.c.142 ].

3. За способами планування і нормування: нормовані і ненормовані.

Під нормативом оборотних засобів розуміють затверджену на підприємстві мінімальну, але достатню для безперервної роботи величину оборотних засобів. На підприємстві розраховують нормативи: виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, готової продукції, що є на складах підприємства.

До ненормованих оборотних засобів належать: готова продукція, відвантажена продукція, гроші в касі і на розрахунковому рахунку [5.c.59].

Методи нормування оборотних коштів:

Ш аналітичний ( аналіз наявних товарно - матеріальних запасів та їх коригування і вилучення надлишків);

Ш коефіцієнтний ( у норматив звітного року вносяться поправки на зміну обсягу виробництва і прискорення оборотності оборотних коштів);

Ш прямого рахунку ( розрахунок нормативу щодо кожного елементу оборотних коштів).

4. За елементами: запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції та інші.

Запаси - це сировина, допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, запасні частини для ремонту устаткування, а також інші предмети, використовувані в процесі виробництва.

Дебіторська заборгованість представляє собою:

Ш заборгованість перед підприємством покупців або замовників за надані їм товари, роботи чи послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем);

Ш заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету;

Ш сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів;

Ш сума нарахованих дивідендів, процентів, що підлягають надходженню;

Ш заборгованість взаємопов'язаних сторін;

Ш заборгованість за внутрішньовідомчими розрахунками [3.c.286].

5. За періодом функціонування оборотних коштів: постійна та зміна частина.

Постійна частина оборотних засобів представляє собою незміну частину їх розміру, яка не залежить від сезонних чи інших коливань виробництва і не пов'язана з формуванням виробничих запасів, їх цільовим призначенням, тобто це та мінімальна величина оборотних засобів, яка необхідна підприємству для виготовлення продукції. Змінна частина коливається відповідно до сезонних змін обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності запасів сезонного зберігання[4.c.142].

6. За рівнем ліквідності: високоліквідні (грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції), швидколіквідні (дебіторська заборгованість), повільноліквідні (запаси).

Ліквідність характеризує час, необхідний для перетворення окремих видів оборотних засобів в готівку. Чим швидше той чи інший вид може набути грошової форми, тим вища його ліквідність.

7. Залежно від ступеня ризику: з мінімальним ризиком (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення), з малим ризиком ( виробничі запаси, залишки готової продукції), з великим ризиком ( сумнівна дебіторська заборгованість, готова продукція і товари , які не користуються попитом) [4.c.143].

Отже, фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від наявності та ефективності використання оборотних засобів. Вони перебувають у постійному русі, набуваючи форми грошей, запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції. З метою ефективного управління оборотними засобами доцільного їх класифікувати за різними ознаками. Дослідження складу і структури оборотних засобів забезпечує не лише встановлення їх стану, а й можливостей підприємства працювати більш ефективно.

2. Аналіз фінансово-економічних показників господарської діяльності підприємства «Оптика +»

1. Визначення трудомісткості річної виробничої програми

Трудомісткість річної виробничої програми фірми за видами і розрядами робіт визначають на основі заданого варіанта трудомісткості виробу і обсягу річної програми (Додаток А). Результати обчислень заносять у табл. 1

Таблиця 1 Трудомісткість річної виробничої програми

№ п/п	Вид і розряд робіт	Трудомісткість виробу, нормо-годин	Річна прогр., шт.	Трудомісткість програми за видами і розрядами робіт, н- год.
1	Складальні роботи - всього в тому числі за розрядами:	5,8	41000	237800
	1 розряд	1,5		61500
	3 розряд	1,9		77900
	4 розряд	2,4		98400
2	Налагоджувальні і регулювальні роботи - всього:	1,1		45100
	5 розряд	1,1
3	Разом по усіх видах робіт	6,9	41000	282900

2. Розрахунок необхідної кількості робочих місць

Кількість робочих місць розраховують за формулою:

Кі = Ті х N / Фд. х Кв.н. ,

де Кі = Ті*41000 / 1976*1,08

Кі - розрахункова кількість робочих місць і -го виду робіт;

Ті - трудомісткість одиниці продукції і -го виду робіт, нормо-год.,

N - річний обсяг випуску приладів, тис. шт.;

Фд. - дійсний річний фонд використання обладнання, год.;

Кв.н. - коефіцієнт виконання норм.

Дійсний річний фонд часу використання обладнання розраховують за формулою:

Фд= ( Фк- В- С) х Nзм х Тзм х Квтрат ,

де Ф_к - число календарних днів у періоді;

В, Св. - число вихідних і святкових днів у періоді; (Додаток В)

N_зм - кількість змін роботи одиниці устаткування; (Додаток В)

Т зм - тривалість зміни, год.; (Додаток В)

К втрат - коефіцієнт втрат робочого часу через простої, непродуктивні витрати робочого часу, ремонти, скорочення тривалості зміни в передсвяткові дні та ін.

Коефіцієнт втрат робочого часу через простої, ремонти приймають в межах 5% від номінального річного фонду робочого часу.

Обчислюємо номінальний річний фонд часу роботи обладнання :

Ф н. = (365 - В - Св.) х Т зм. х N зм. ;

Ф н. = (365-105)*8*1=2080 год. / рік

Дійсний річний фонд часу роботи обладнання , якщо коефіцієнт втрат робочого часу через простої у ремонті 5 % становитиме:

2080 х ( 1- 0,05) = 1976 год. /рік

Кількість робочих місць визначають за видами робіт і відображають в табл.2.

Таблиця 2 Розрахунок необхідної кількості робочих місць

№ п/п	Показники	Позначення	Види робіт за розрядами	Всього
			Складальні	Налагодження і регулювання
			1	3	4	6
1	Нормативна трудомісткість, нормо - години	Тн	1,5	1,9	2,4	1,1	6,9
2	Дійсний річний фонд робочого часу,години	Фд	1976
3	Прийнята кількість робочих місць	Спр	29	37	47	22	135

3. Визначення чисельності промислово-виробничого персоналу

3.1 Визначення чисельності основних робітників

Чисельність основних робітників розраховують за трудомісткістю виробничої програми. Кількість основних робітників-відрядників розраховують, виходячи із трудомісткості річної програми за видами і розрядами робіт:

де - чисельність робітників-відрядників і-того розряду, чол.

- трудомісткість робіт і-того розряду, нормо-год.

- річна виробнича програма, шт.

- дійсний фонд робочого часу одного робітника, год.

- коефіцієнт виконання норм.

Таблиця 3.1. Бюджет робочого часу одного працівника на 2011 рік

№ п/п	Показник	Нормальні умови праці
1	Календарний фонд часу, днів.	365
2	Вихідні і святкові, днів.	105
3	Номінальний фонд часу, днів.	260
4	Цілоденні невиходи на роботу - всього, днів, втому числі:	24,3
	- чергові і додаткові відпустки	18
	- невиходи в зв'язку з хворобою	4,5
	- невиходи по виконанню державних обов'язків	1,8
5	Явочний фонд робочого часу, днів.	235,7
6	Номінальна тривалість робочої зміни, год.	8,0
7	Дійсний фонд робочого часу робітника, год./рік	1885,6

Розрахуємо чисельність відрядників (основних робітників) за професіями та розрядами користуючись даними табл. 3.1 і вихідними даними:

Ч_скл.І = 61500/1885.6*1,08 = 31 чол.

Ч_скл.ІІІ = 77900/1885.6*1,08 = 39 чол.

Ч_скл.IV = 98400/1885.6*1,08 = 49 чол.

Ч монт. VI = 45100/1885.6*1,08 = 23 чол.

3.2 Розрахунок чисельності допоміжних робітників

Чисельність допоміжних робітників обчислимо за нормами обслуговування.

При розрахунку необхідно брати такі норми обслуговування для одного допоміжного робітника складального цеху приладобудівного підприємства: контролер якості - 20 робочих місць усіх видів робіт, слюсар з ремонту обладнання - 50 робочих місць, електрик з ремонту електроустаткування - 50 робочих місць, транспортний робітник - 70 робочих місць.

Кваліфікацію допоміжних робітників визначають за тарифно-кваліфікаційними довідниками. Розряд робітників-контролерів повинен перевищувати на один розряд робітників, яких вони обслуговують. Вказані нормативи можна коригувати за даними підприємств, на яких працюють слухачі заочної або проходять практику студенти (слухачі) денної форми навчання. Розрахуємо чисельність допоміжних робітників:

Ч_к.я. = 135/20 = 7 чол. (2р. - 2чол.; 4р. - 2чол.; 6р. - 3чол.)

Ч_с.р. = 135/50 = 3 чол. (3р. - 1 чол.; 5р. - 2 чол.)

Ч_ел. = 135/50 = 3 чол. (1р. - 1 чол.; 3 р. - 2 чол.)

Ч_вод.. = 135/70 = 2 чол. (2 р. - 2 чол.)

Результати розрахунків з визначення необхідної кількості робітників заносимо у табл. 3.2.

Таблиця 3.2. Зведена відомість складу робітників цеху

№ п/п	Професія	Чисельність робітників, чол.
		Всього	В тому числі по розрядах
			І	II	ІІІ	IV	V	VI
1	Складальник	119	31		39	49
2	Монтажник	23					23
Разом основних робітників відрядників	142	31		39	49	23
3	Контролер якості	7		2		2		3
4	Електрик	3	1		2
5	Водій	2		2
6	Слюсар-ремонтник	3			1		2
Разом допоміжних робітників (погодинників)	15	1	4	3	2	2	3
Всього робітників цеху	157	32	4	42	51	25	3

3.3 Розрахунок чисельності керівників, спеціалістів і службовців

Розрахунок чисельності керівників, спеціалістів і службовців базується на типових схемах керування цехами, на основі яких розробляють штатний розпис, який і встановлює їх чисельність на розрахунковий період.

Орієнтовна чисельність керівників для цехів приладобудівних підприємств становить 3-6 % від загальної кількості робітників, спеціалістів - 1-2%, службовців - 1-3%. Чисельність працівників зайнятих технічним обслуговуванням управління виробництвом (МОП) - (прибиральниці, гардеробники) визначають на основі укрупнених норм обслуговування. Наприклад, чисельність прибиральників визначають за кількістю квадратних метрів виробничої площі, яку вони прибирають, гардеробників - за кількістю обслуговуваних працівників.

Для визначення чисельності МОП можна користуватися такими нормами обслуговування: на одного прибиральника - 200-300 м² площі (залежно від типу підлоги), а на одного гардеробника - 300-400 працівників цеху.

Загальну чисельність керівників беремо на рівні 4%, спеціалістів - 1%, службовців - 2% від загальної кількості робітників:

Чкер. = 157*0,04 = 7 чол.

Чспец. = 157*0,01 = 2 чол.

Чслужб. = 157*0,02 = 4 чол.

Визначимо чисельність прибиральниць, якщо норма обслуговування - 300 м2:

Чприб.. = 135*4,3 / 300 = 2 чол.

Для розрахунку числа гардеробників беремо норму обслуговування 300 чол.:

Чгард. = (157+7+2+4+2) / 300 = 1 чол.

Розрахунки чисельності працівників зазначених вище категорій заносимо у табл. 3.3.

Таблиця 3.3. Штатний розпис адміністративно-управлінського персонал

Посада	Чисельність, чол.	Посадова ставка*, грн. /місяць	Сума, грн./рік
Інженерно-технічні працівники, в т.ч.:
Керівники, в т. ч.:	7		231600
1 . Начальник цеху	1	3600	43200
2. Заст. нач. цеху	1	3200	38400
3. Старший майстер	2	2800	67200
4. Майстер дільниці	3	2300	82800
Спеціалісти, в т. ч.:	2	-	63600
1 . Інженер конструктор	1	2700	32400
2. Інженер технолог	1	2600	31200
Службовці, в т. ч.:	4	-	70800
1. Комірник	3	1500	54000
2. Обліковець	1	1400	16800
МОП, в т. ч.:	4	-	45480
1. Прибиральники	2	960	34560
2. Гардеробники	1	910	10920
РАЗОМ	16	-	411480

^* Приймається на основі даних по місцю праці, стажування чи практики.

4. Розрахунок фонду оплати праці ПВП

Розрахунок заробітної плати включає в себе обчислення фонду оплати праці і середньої зарплати окремо за категоріями працівників підприємства.

До складу фонду оплати праці входять фонди тарифної заробітної плати погодинників і відрядників та доплати за преміальними системами, які в сумі складають фонд основної заробітної плати, а також додаткова заробітна плата, яка включає доплати за: роботу в нічний час, керівництво бригадою, навчання учнів, скорочений робочий день (підлітків і матерів годувальниць), чергові та додаткові (на навчання та декретні) відпустки і виконання державних обов'язків. Крім того до фонду оплати праці включають доплати за роботу в понадурочний час, святкові та вихідні дні, за особливі умови роботи, оплату простоїв та випуск бракованої продукції не з вини робітника, виплати пов'язані з індексацією заробітної плати, надбавки і доплати, не передбачені законодавством і понад розміри, встановлені чинним законодавством, одноразові заохочення, винагороди за підсумками роботи року.

Річний тарифний фонд оплати праці робітників-відрядників - З тар. від. визначають за нормативною трудомісткістю річної виробничої програми:

де Т_і - трудомісткість і-того виду робіт, год.;

N - річна виробнича програма;

Т_ст.і - годинна тарифна ставка і-того розряду (табл.. 4.1).

Фонд тарифної оплати праці робітників-погодинників - З_{тар.погод.} розраховують на основі дійсного фонду робочого часу середньоспискового робітника і його годинної тарифної ставки:

,

де Ф_д. - дійсний фонд часу роботи одного робітника погодинника.

Таблиця 4.1 Годинні тарифні ставки робітників приладобудівних підприємств при п'ятиденному робочому тижні^*

Умови праці	Категорії робітників	Годинні тарифні ставки, грн./год.
		І	II	III	IV	V	VI	VII	VII
Тарифний коефіцієнт	1,0	1,09	1,2	1,35	1,53	1,8	1,9	2,0
Нормальні	Погодинники	4,2	4,58	5,04	5,67	6,43	7,56	7,98	8,4
	Відрядники	4,69	5,11	5,63	6,33	7,18	8,44	8,91	9,38

* Подана тарифна сітка призначена лише для навчальних цілей

Фонд тарифної заробітної плати робітників-відрядників становитиме:

Зтар.від. = (61500*4,69)+( 77900*5,63)+( 98400*6,33)+( 45100*7,18) = 1673,702 тис.грн.

Фонд тарифної заробітної плати допоміжних робітників становитиме:

З_{тар.погод.}=1885,6*(4,58*2+5,67*2+7,56*3+4,2+5,04*2+5,04+6,43*2+ +4,58*2) = 161596 тис.грн.

Для спрощення розрахунків в роботі фонд додаткової оплати праці визначають укрупнено - в середньому 10% від фонду основної заробітної плати.

Доплати по преміальних системах основним робітникам планують в розмірі 15%, а допоміжним робітникам 12% від фонду тарифної заробітної плати. Премії для адміністративно-управлінського персоналу планують у розрахунку 25% для керівників. 20% - для спеціалістів, 15% - для обліковців і 10% - для МОП від їх ставок.

Нарахування на заробітну плату визначають у розмірі 37,29% від фонду оплати праці.

Розрахунок річного фонду оплати праці подати у вигляді табл. 4.2.

Таблиця 4.2. Розрахунок річного фонду оплати праці

№ п/п	Група	Кількість працюючих, чол.	Фонд тарифної зарплати, тис. грн.	Преміальні доплати, тис. грн.	Фонд основної зарплати тис. грн.	Додаткова зарплата, тис. грн.	Фонд оплати праці тис. грн.	Середньомісячна зарплата працю-ючого, грн. /чол.
1	Основні робітники	142	1673,702	251,0553	1924,75	192,476	2117,233	1242
2	Допоміжні робітники	15	161,596	19,39152	180,9875	18,09875	199,0863	1106
3	Керівники	7	231,6	57,9	289,5	28,95	318,45	3791
4	Спеціалісти	2	63,6	12,72	76,32	7,632	83,952	3498
5	Службовці	4	70,8	10,62	81,42	8,142	89,562	1866
6	МОП	3	45,48	4,55	50,028	5,0028	55,0308	1146
7	Нарахування на заробітну плату	37,29%					1067,7
	Разом	173	2246,78	356,24	2603,02	260,30	3931,05	1882,69

5. Розрахунок річної суми амортизаційних відрахувань

5.1 Розрахунок вартості основних фондів

Після розрахунків чисельності працюючих і їх оплати праці здійснюють розрахунок амортизаційних відрахувань за групами основних фондів (будівлі, споруди, обладнання, виробничий інвентар, апаратура, пристрої тощо) згідно податкового законодавства.

Вартість будівлі цеху визначають на основі розрахунку площі необхідних приміщень. У таблиці вихідних даних подано: площу одного робочого місця, вартість 1 м² будівлі. Площу цеху розраховують по зовнішньому периметру з врахуванням площі допоміжних приміщень.

Вартість обладнання обчислюють на основі кількості робочих місць по складанню і монтажу та середньої вартості обладнання одного робочого місця. Аналогічно визначають вартість апаратури і приладів для оснащення робочих місць по налагодженню і регулюванню блоків апаратури, що випускають.

Вартість інструменту і пристроїв беруть укрупнено в розмірі - 10-15% від вартості обладнання і апаратури (60% цієї суми становить інструмент, який належить до основних фондів, а інші 40% умовно відносять до оборотних фондів, вартість яких включають у кошторис витрат по утриманню і експлуатації обладнання за статтею "Зношення інструменту"),

Вартість виробничого інвентаря визначається сумарно у розмірі 1,0-1,5% вартості обладнання і апаратури, а господарський інвентар - 2500 грн. на одного допоміжного робітника і 5200 гри. на одного керівника, спеціаліста і службовця.

S буд. = 135*4,3*1700 = 986,85 тис. грн.,

Вартість обладнання становитиме:

S обл. та апарат. = 135*47,4 = 6399 тис. грн.,

Вартість інструментів і пристроїв (10% від вартості обладнання і апаратури) становитиме:

S інст. = 6399*0,1 = 639,9 тис. грн.

Вартість виробничого інвентаря становить (1,5% від вартості апаратури і обладнання):

S інв.вир. = 6399*0,015 = 95,985 тис. грн.,

Визначимо вартість господарського інвентаря:

S інв. госп. = (2500*15)+(5200*13) = 105,1 тис. грн.,

5.2 Розрахунок суми амортизаційних відрахувань

Суму амортизаційних відрахувань можна визначити на основі норм амортизації відповідних груп основних фондів і їх балансової вартості на початок звітного періоду за формулою:

,

де А_і - річна сума амортизаційних відрахувань по і-тій групі основних фондів, грн./р.;

N_i - норма амортизаційних відрахувань і-тої групи основних фондів, %;

В_бал. - балансова вартість і-тої групи основних фондів, грн.

Розрахунок суми амортизаційних відрахувань завершують складанням зведеної таблиці вартості основних виробничих фондів і розрахунком їх амортизаційних відрахувань (табл. 5).

Таблиця 5 Вартість основних фондів і амортизаційних відрахувань

№ п/п	Найменування основних фондів	Балансова вартість, тис.грн.	Квартальна норма амортизації, %	Сума амортизаційних відрахувань. тис. грн.
1	Будівлі і споруди	986,85	2	19,737
2	Обладнання, апаратура і прилади	6399	6	383.94
4	Інструмент і пристрої	639,9	6	38,394
5	Виробничий і господарський інвентар	201,08	10	20,108
Всього	8226,83		462,179

економічний персонал амортизаційний собівартість

6. Визначення витрат на основні та допоміжні матеріали і куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби

Вартість основних матеріалів визначають за їх цінами з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, які приймають у розмірі 5% від вартості матеріалів.

До купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів відносять вузли і деталі, які одержують від інших спеціалізованих підприємств.

У даній роботі вартість купованих напівфабрикатів задана сумарно в розрахунку на один виріб (Додаток А). При цьому транспортно-заготівельні витрати становитимуть - 5% від повної вартості купованих напівфабрикатів.

Обчислимо витрати на основні матеріали і куповані напівфабрикати, якщо в розрахунку на один виріб вони становлять 64 і 96 грн. відповідно.:

S_осн. = 64*41000=2624тис.грн.

S_{куп.напівф.} = 96*41000=3936 тис.грн.

Розрахунок витрат на матеріали і напівфабрикати заносимо у табл. 6.

Таблиця 6 Розрахунок витрат на основні та допоміжні матеріали і куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби

№ п/п	Матеріал	Витрати на одиницю, грн.	Витрати на річну програму, тис.грн.	Транспортно-заготівельні витрати, тис.грн,	Загальна вартість, тис.грн.
1	Основні матеріали	59	2624	131,2	2755,2
2	Комплектуючі вироби і куповані напівфабрикати	86	3936	196,8	4132,8
Всього		6560	328	6888

7. Калькуляція собівартості та розрахунок гуртової ціни виробу

Калькуляцію собівартості здійснюють на основі попередніх розрахунків.

Визначимо витрати на основні матеріали в розрахунку на один виріб:

S_ом. = 2755200/41000=67,2грн.

Визначимо витрати на куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби в розрахунку на один виріб:

S_компл. = 4132800/41000=100,8 грн.

Визначимо витрати на основну заробітну плату основних робітників в розрахунку на один виріб;

S_{оз ор.} = 1924,75/41=46,94 грн.

Результати розрахунків зводимо у табл. 7.

Таблиця 7 Калькуляція собівартості та визначення гуртової ціни виробу

№ п/п	Стаття витрат	Сума втрат, грн./шт.	Примітка
1	Основні матеріали	67,2	табл. 5.2, розрах.
2	Куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби	100,8	табл. 5.2, розрах.
3	Основна заробітна плата основних робітників	46,94	табл. 4.2 розрах.
4	Додаткова заробітна плата основних робітників	4,69	10% від п.3
5	Нарахування на заробітну плату	19,25	37,29% від (п.3 + п.4)
6	Витрати по утриманню і експлуатації обладнання	45,53	97 % від п.3
7.	Загальновиробничі витрати	36,61	78 % від п. 3
8	Адміністративні витрати	49,29	105 % від п. 3
9.	Позавиробничі витрати	21,27	6 % від виробничої собівартості
10	Повна собівартість	391,58	сума пп. 1-9
11	Плановий прибуток підприємства	78,32	2 0 % від п. 10
12	Всього (гуртова ціна виробу)	548,22	сума пп. 10-11

8. Розрахунок основних техніко-економічних показників роботи підприємства

У цьому розділі проводять розрахунок найважливіших техніко-економічних показників роботи цеху.

Суму нормованих оборотних засобів визначають укрупнено за питомою вагою одного з елементів оборотних засобів у їх загальній вартості. Для приладобудівних заводів вона приймається в межах 35-60%.

Норматив оборотних засобів Wоб. розраховують за формулою:

,

де Нм - норматив матеріалів і комплектуючих виробів, грн.;

Пм - питома вага матеріалів і комплектуючих виробів у загальній структурі оборотних засобів - 55%.

Для визначення нормативу по даному елементу оборотних засобів необхідно мати дані про річні виграти матеріалів, комплектуючих виробів і про норму їх запасу в днях. Середня норма запасу в днях для матеріалів і комплектуючих виробів на приладобудівних підприємствах становить 40-45 днів. Звідси отримуємо:

,

де Sм - сума витрат на матеріали і комплектуючі вироби за рік, грн.;

Тоб.м. - норма оборотних засобів по даному елементу, днів.

Визначимо необхідну суму нормованих оборотних засобів.

Враховуючи, що найбільшу питому вагу (40%) в собівартості продукції мають матеріальні витрати, розрахунки проводимо саме на основі нормативу матеріалів і комплектуючих виробів, прийнявши норму їх запасу - 42 дні.

Нм. =6560 / 365 * 42 = 754,84 тис. грн.

Wоб. = 754,84 *100 / 55 = 1372, 43 тис.грн.

Визначимо обсяг випуску продукції в гуртових цінах

41 * 548,22 = 18491тис. грн. /рік

Визначимо собівартість товарної продукції:

Sтов. = 41 *391,58=16054,78 тис. грн. /рік.

Витрати на одну гривню товарної продукції підприємства становитимуть:

В грн. тп. = 16054 / 18491= 0,86грн. / 1 грн. тп.

Прибуток підприємства:

П = 78,32 * 41 = 3211,12 тис. грн/рік.

Рентабельність виробництва :

Рв= 3211,12 * 100 / 8226+ 1372,43 = 33,45%

Результати розрахунків заносимо у табл. 8.

Таблиця 8 Основні техніко-економічні показники роботи цеху

№ п/п	Стаття витрат	Од. вимір.	Величина показника	Примітка
1	Виробнича програма	тис. шт.	41	Завдання
2	Обсяг випуску продукції в гуртових цінах підприємства	тис. грн.	18491	Розрахунок
3	Фонд оплати праці	тис. грн.	3931,05	Табл. 4.2
4	Середньорічна вартість основних виробничих фондів	тис. грн.	8226,83	Табл. 5
5	Загальна площа цеху	м 2	580,5	Розрахунок
6	Спискова чисельність працівників	чол.	173	Табл. 4.2
7	Спискова чисельність робітників	чол.	157	Табл. 3.2
8	Виробіток одного працівника за рік	тис. грн.	106,88	Розрахунок
9	Фондовіддача	грн.	2,24	Розрахунок
10	Собівартість товарної продукції	тис. грн.	16054,78	Розрахунок
11	Витрати на 1 грн. товарної продукції	грн.	0,86	Розрахунок
12	Середньомісячна заробітна плата одного працівника	грн.	1882,69	Табл. 4.2
13	Сума оборотних засобів	тис. грн.	1372,43	Розрахунок
14	Прибуток підприємства	тис. грн.	3211,12	Розрахунок
15	Рентабельність виробництва	%	33,45	Розрахунок

Отже, зроблений розрахунковий аналіз підприємства « Оптика + » показує, що це підприємство є прибутковим і має хороші перспективи для розвитку.

Напрями підвищення ефективності формування та використання оборотних засобів підприємства

Оборотні кошти різногалузевих підприємств країни становлять значну частину їхніх матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання оборотних коштів суб'єктів господарювання має неабияке економічне значення [1.c.238].

Раціональне та економне використання оборотних фондів - одне з найважливіших завдань підприємств. Чим ефективніше використовуються сировина, матеріали, паливо, енергія, тим менше їх витрачається на виготовлення певної кількості продукції, тобто створюється можливість збільшити обсяги виробництва, що в цілому підвищує його ефективність.

Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві характеризується швидкістю їх обороту (оборотністю). Чим менше оборотні кошти затримуються на окремих стадіях, тим швидше завершується їхнього кругообіг. Прискорення оборотності коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва[9].

Розглянемо прискорення оборотності на всіх стадіях кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів - це раціональне їх використання; ліквідація наднормативних запасів матеріалів; удосконалення нормування; поліпшення організації постачання, у тому числі через установлення чітких договірних умов та їх виконання, оптимальний вибір постачальників, налагодження роботи транспорту; поліпшення організації господарства, зокрема впровадження комп'ютеризації і механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних операцій на складах.

На стадії незавершеного виробництва - упровадження новітньої техніки та технології, зокрема безвідхідної; розвиток стандартизації й уніфікації; удосконалення форм організації виробництва; удосконалення оплати праці й економічного стимулювання, економного використання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів; удосконалення основних фондів, насамперед їх активної частини.

На стадії обігу - це раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків; своєчасне оформлення документації та прискорення її руху; втримання договірної та платіжної дисципліни.

Таким чином, показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, і є показниками ефективності їхнього використання [6].

Для оцінювання ефективності використання оборотних фондів використовують систему показників, що різняться залежно від особливостей виробництва та видів сировини і матеріалів. Розрізняють показники витрат матеріальних ресурсів та показники рівня корисного використання матеріальних ресурсів. Показники витрат матеріальних ресурсів характеризують виробниче споживання, безпосередньо пов'язане з виконаним виробничої програми та з проведенням ремонтних робіт, обслуговуванням внутрішньозаводського транспорту, забезпеченням підсобного господарства тощо.

Розрізняють загальні витрати матеріальних ресурсів та питомі витрати окремого виду продукції.

Загальні витрати матеріальних ресурсів - це витрати окремих матеріалів або їх сукупності на виконання виробничої програми. Загальні витрати сировини та матеріалів обчислюються в натуральних показниках, сумарні - у вартісному виразі. Питомі витрати конкретного виду матеріалів характеризують величину їх на одиницю виготовленої продукції.

Чинником, що сприяє підвищенню ефективності використання матеріальних ресурсів, є їх нормування.

Під нормою витрат матеріальних ресурсів розуміють гранично допустиму величину сировини, матеріалів, палива, енергії, яка може бути витрачена для випуску одиниці продукції. Таким чином, норми витрат матеріальних ресурсів регламентують величину виробничих витрат матеріалів, сировини, напівфабрикатів, палива, енергії. Основні і частково допоміжні матеріали нормуються на одиницю продукції, а деякі з них - на одиницю часу роботи устаткування.

Норми витрат матеріальних ресурсів класифікують за такими ознаками: періодом дії, масштабами застосування, ступенем деталізації об'єкта нормування, ступенем деталізації номенклатури матеріалів, призначенням.

За періодом дії розрізняють норми:

Ш перспективні, що враховують прогресивні напрями у використанні сировини, матеріалів протягом кількох років;

Ш річні, що визначають середньорічні витрати матеріальних ресурсів;

Ш поточні, які пов'язані з конкретним технологічним процесом в обмеженому календарному періоді.

За масштабом застосування розрізнюють норми індивідуальні, що застосовуються для виготовленні окремого виду продукції, і групові -- для окремих видів продукції:

За ступенем деталізації об'єкта нормування розрізняють такі норми витрат матеріальних ресурсів: на одиницю готової продукції; на вузол; на деталь.

За ступенем деталізації номенклатури матеріалів розрізняють норми специфіковані (на вид ресурсів за конкретними їх параметрами) і зведені (на вид ресурсів зі звуженою номенклатурою).

За призначенням застосовують норми витрат окремих видів матеріальних ресурсів -- сировини, основних матеріалів, палива, енергії тощо [6].

Найважливішим елементом нормування є нормування виробничих запасів.

Першим етапом при цьому є класифікація всіх споживаних матеріалів відповідно до класифікації, прийнятої в матеріально-технічному забезпеченні: за групами, видами, типами і типорозмірами матеріалів. На другому етапі визначається потреба в кожному матеріалі відповідно до виробничої програми і кошторису витрат на виробництво продукції.

Процес визначення економічно обгрунтованої величини оборотних коштів підприємства, необхідних для нормальної діяльності, називається нормуванням оборотних коштів.

Таким чином, нормування оборотних коштів полягає в розробленні або оновленні норм оборотності оборотних коштів за їх елементами та нормативами [10].

Не менш важливим об'єктом, ніж рентабельність оборотних активів, при аналізі використання оборотного капіталу виступає їх ліквідність, й предметом такого дослідження є аналіз впливу на фінансовий стан підприємства розміщення оборотних активів.

Найбільш цілісне визначення сутності управління оборотним капіталом надає у своїх працях І.А. Бланк, він стверджує, що управління оборотним капіталом являє собою систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних із встановленням оптимальних параметрів його обсягу і структури, задоволенням потреб підприємства в окремих його видах та залученням з різних джерел і в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства, забезпеченням умов оптимізації процесу його обертання [8].

Основними напрямками стратегічної роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів є: визначення потреби підприємства в оборотних коштах; визначення наявності власних оборотних коштів і приведення їх обсягів до оптимального значення; припинення виконання робіт для неплатоспроможних замовників; визначення оптимального обсягу виробництва продукції з урахуванням рівня беззбитковості виробництва; скорочення управлінських та усунення непродуктивних витрат; впровадження прогресивних методів управління виробництвом; поступове збільшення обсягу статутного капіталу підприємства для фінансування власних оборотних коштів.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі.

Визначальними тут є такі чинники:

Ш вид господарської діяльності;

Ш обсяг виробництва;

Ш рівень технології та організації виробництва;

Ш термін виробничого циклу;

Ш система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції [10].

Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.

Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, потрібно сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному:

Ш Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва;

Ш Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалюванню технологічних процесів;

Ш Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці;

Ш Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства [7].

Отже, основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємством є такі:

1. Скорочення матеріальних запасів на складах за рахунок зниження наднормативних запасів матеріалів, палива, інструменту, внаслідок поліпшення постачання, за рахунок зниження норм витрат матеріалів на одиницю продукції;

2. Зменшення тривалості циклу виробництва основної продукції за рахунок застосування нової техніки і технології, підвищення продуктивності праці, норм витрат ресурсів, зменшення часу перебування в заділах деталей, складальних одиниць;

3. Скорочення залишків нереалізованої продукції через прискорення реалізації, підвищення ефективності роботи служби маркетингу, удосконалення розрахунків, поліпшення комплектності постачань;

4. Підвищення ритмічності виробництва внаслідок рівномірності випуску і відвантаження продукції, удосконалення планування і організації виробництва;

5. Удосконалення асортименту продукції і підвищення якості виробів;

6. Установка, монтаж та введення в експлуатацію основних виробничих фондів по можливості одночасно;

7. Збільшення капітальних вкладень в активну частину основних виробничих фондів підприємства;

8. Забезпечення належного обслуговування та дотримання необхідних умов експлуатації обладнання;

9. Своєчасне оновлення основних виробничих фондів підприємства;

10. Включення до виробництва незадіяних виробничих фондів;

11. Підвищення професійно-кваліфікаційного рівня обслуговуючого основні виробничі фонди персоналу[7].

Висновок

Для виробництва товарів і послуг підприємства використовують певні ресурси: матеріальні, трудові, нематеріальні, грошові тощо. Ці ресурси становлять капітал фірми, різні частини якого відіграють різну роль у виробничому процесі . Провідне місце у діяльності підприємства відіграють оборотні кошти підприємства. Оборотний кошти підприємства - це та частина капіталу, яка в процесі виробництва втрачає свою натуральну форму, беруть участь в одному виробничому процесі й одразу цілком переносять свою вартість на вартість продукції.

Оборотні кошти підприємства мають матеріально - речову та вартісну форми. У практиці планування і обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; видатки майбутніх періодів. Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину оборотних фондів. До них відносяться запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентаря (реманенту) та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко спрацьовуються.

Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені застосовуваними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо. Зокрема, найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси; незавершене виробництво; видатки майбутніх.

У системі заходів, направлених на підвищення ефективності роботи підприємства і зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів. Проблема покращення використання оборотних коштів стала ще актуальнішою в умовах формування ринкових відносин. Інтереси підприємств вимагають повної відповідальності за результати своєї виробничо-фінансової діяльності. Оскільки фінансове становище підприємства знаходиться в прямій залежності від стану оборотних засобів і передбачає порівняння витрат з результатами господарської діяльності і відшкодуванням затрат власними засобами, підприємства зацікавлені в раціональній організації оборотних коштів - організації їх руху з мінімально можливою сумою для здобуття найбільшого економічного ефекту.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується системою економічних показників, перш за все оборотністю оборотних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох чинників, які умовно можна розділити на зовнішні, таких, що роблять вплив незалежно від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинно активно впливати.

Отже, оборотні кошти підприємства необхідні для закупівлі предметів праці, виплати заробітної плати та відповідних нарахувань, а також реалізації продукції тощо. Для забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції фірма повинна мати відповідну суму обігових коштів.

Якщо підприємство володіє завищеним запасом обігових коштів, то підвищується надійність його роботи, але знижується ефективність його діяльності. Тому, що зростають витрати на зберігання запасів ( витрати на додаткові площі, витрати на зберігання й охорону тощо). І навпаки, за недостатнього запасу обігових коштів зростає ймовірність простоїв підприємства через несвоєчасне постачання сировини, невиконання робіт через несвоєчасні проплати. Ще одним наслідком нестачі обігових коштів є погіршення якості робіт.

Список використаної літератури

1. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: підручник: у 2 кн. / С.М. Панчишин, П.І. Островерха, В.Б. Буняк та інші; за ред. С.М. Панчишин, П.І. Островерха. - Кн. 1 : Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка. - К. : Знання, 2009. - 723 с.

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч. посібник. - К.: Атіка, 2004. 480 с.

3. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Київ, Центр навчальної літератури, 2006. - 488 с.

4. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М. та ін. Економіка підприємства: Підручник / За заг. Ред.. Й.М. Петровича. - Львів : «Новий Світ -2000», 2004.-680 с.

5. Реверчук Н.Й., Андрушків М.І. Економіка підприємства: Навч. посібник -К.:УБС НБУ , 2007.- 159с.

Размещено на Allbest.ru