Інфляція як економічна категорія

В 2013 року споживчі ціни в Україні знову підвищилися на 0,2 %. Тобто спостерігалося здорожчання «продовольчого кошику», і почала набирати оберти інфляція, на яку впливали зростаючі ціни на продукти харчування та комунальні послуги.

Після дворічної тенденції утримання споживчої інфляції на низькому рівні в 2014 році відбулося її суттєве зростання - до 24,9% внаслідок: девальвації обмінного курсу гривні до долара США (офіційний курс зріс на 97,3%); підвищення адміністративно регульованих цін (на 30,4%). Водночас відбулося стрімке зростання інфляційних очікувань підприємств та домогосподарств. За грудень індекс споживчих цін зріс на 3,0% значною мірою через девальвацію гривні в листопаді, а також високі короткострокові девальваційні очікування. Додатково в грудні суттєво зросли ціни на продовольчу продукцію, зокрема за рахунок сезонного чинника. З огляду на необхідність стримування інфляції та сприяння стабільності банківської системи Національний банк України почав застосовувати політику грошово-кредитної рестрикції, спрямовану на недопущення подальшого розкручування інфляційної спіралі [25, с.15].

Через складну соціально-політичну (анексія Автономної Республіки Крим, військові дії на сході країни) та економічну (величезний державний борг, падіння ВВП, скорочення золотовалютних запасів, значна девальвація гривні) ситуацію в країні рівень інфляції в січні 2015 року склав 103,1%, а вже в лютому - 105,3%.

Інфляція в березні 2015 року, без урахування окупованого Криму і Севастополя, а також частини зони проведення антитерористичної операції, в порівнянні з попереднім місяцем, лютим 2015 року, прискорилася з 5,3% до 10,8%.

У річному вираженні, до березня 2014 року, базова інфляція в березні поточного року прискорилася з 33,2% до 44,6%.

За три місяці, січень-березень, в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, інфляція склала 34,7%.

28 квітня 2015 року на Міжнародній конференції Міністр фінансів України Наталія Яресько оприлюднила прогноз економічних показників на 2015 рік. Міністерство фінансів прогнозує падіння ВВП на рівні 5,5%, інфляцію на рівні 30%, збільшення валютних резервів після отримання фінансової допомоги до 10 млрд. доларів.

У свою чергу Міжнародний валютний фонд зберіг прогноз падіння економіки України за підсумками 2015 на 5,5%, але при цьому погіршив прогноз інфляції - до 33,5% з раніше озвучених 27% [31].

Отже, інфляційні процеси в Україні спостерігалися протягом усього періоду незалежності. У різні періоди на інфляцію в Україні впливали різні фактори:

- на початку 90-х років високий дефіцит бюджету і активне «вливання» грошової маси в умовах занепадаючої економіки;

- у 2000-х роках проведення інтервенцій для збереження обмінного курсу по відношенню до долара і занадто оптимістичне інтенсивне приватне

споживання, яке не підтримувалось зростанням продуктивності;

- сплески інфляції після девальвації в 1998, 2008 і 2014 роках посилюються тим, що українська економіка є занадто відкритою (вразливою) в міжнародній економічній системі (співвідношення зовнішньоторговельного обороту і ВВП - одне з найвищих в світі для економік подібного розміру та рівня розвитку) [38, ст. 14].

Простежити динаміку інфляції України за всі роки незалежності можна за зведеною таблицею індексів інфляції (див. ДОДАТОК А).

Інфляційні процеси в Україні є досить не стабільними і мають порівняно великий потенціал до розвитку, тому нагальною проблемою сучасного періоду є ефективне проведення заходів антиінфляційної політики, серед яких:

- гасіння інфляційних очікувань. Одним із найважливіших завдань антиінфляційної стратегії є гасіння інфляційних очікувань, насамперед адаптивних цінових. Для подолання психології суб'єктів економічної системи, позбавлення їх страху перед знеціненням заощаджень, відвернення нагнітання поточного попиту, який зумовлений безперервним подорожчанням товарів і послуг, необхідно зупинити інфляцію. Однак проблему очікувань бажано розв'язувати якнайшвидше - ще до того, як інфляція поставлена під контроль. Світовий досвід говорить про можливість це зробити. Він показує, що інфляційні очікування якнайшвидше долалися там, де виконувалися принаймні дві умови. Перша із них - всебічне зміцнення механізмів ринкової системи. Тільки вони здатні викликати природне, що супроводжується збільшенням кількості і підвищенням якості товарів, зниження цін або хоча б уповільнення їхнього зростання. Лише за такої умови ймовірна зміна споживчої психології, подолання в ній інфляційних мотивів. Доки споживач не переконається в тому, що коливання цін набули ринкових окреслень, він зберігає пагубну для економіки схильність до інфляційного збільшення поточного попиту.

Другою умовою є існування уряду, який непохитно дотримується курсу на поступове викорінення не керованої інфляції і користується довір'ям більшості населення. Заслужити це довір'я, щоправда, можна лише тоді, коли уряд ставить перед собою цілком визначені, практично здійснимі і такі, що можна легко перевірити, антиінфляційні завдання, заздалегідь інформує про це населення і неухильно домагається розв'язання цих завдань.Маються на увазі, наприклад, регулярні повідомлення про той рівень інфляції, який уряд збирається утримувати, і необхідний для цього темп зростання грошової маси. Якщо уряд добросовісно виконує свої обіцянки, то і виробники, і споживачі поступово переконуються в тому, що керівництво країни не тільки з усією рішучістю стало на шлях боротьби з інфляцією, але й здатне контролювати становище, добиватися реалізації оголошених цілей. Чим глибше це усвідомлюється, тим більше довіряють урядові, тим охочіше рішення про ціни, пропозицію, попит, заощадження тощо пристосовуються до заздалегідь установленого ліміту на приріст грошової маси.

- ефективна монетарна політика. Другим невід'ємним компонентом антиінфляційної стратегії є тривала грошова політика. Її відмінна особливість - введення жорстких лімітів на щорічні прирости грошової маси. Цей показник визначається довгостроковим темпом зростання реального виробництва і таким рівнем інфляції, який уряд вважає прийнятним і зобов'язується контролювати.

Для того щоб грошова політика була справді антиінфляційною, вказаного ліміту треба дотримуватися протягом тривалого часу і, найважливіше, незалежно від стану бюджету, інтенсивності інвестиційного процесу, рівня безробіття тощо.

- скорочення бюджетного дефіциту. Важливим заходом антиінфляційної політики є скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації до ліквідаціх дефіциту бюджету двома шляхами - через збільшення доходів і зменшення видатків держави. Перевагу все-таки слід надати другому шляху. Річ у тім, що посилення податкового пресу в кращому випадку може принести лише миттєвий антидефіцитний результат. У тривалому плані така політика звичайно веде до підриву стимулів до праці та інвестування, уповільнення економічного розвитку і, як наслідок, скорочення надходжень до державного бюджету.

Боротьба з дефіцитом дасть позитивний результат, коли вона ведеться в межах єдиної антиінфляційної стратегії, підсилюється іншими її елементами. До них належить державне стимулювання: науково-технологічного прогресу і структурної перебудови виробництва; орієнтації інвестиційних потоків на сектори, що забезпечують товарами споживчий ринок; демілітаризації і конверсії військової економіки.

- раціоналізація зовнішньоекономічної політики. Ефективна антиінфляційна стратегія має бути побудована так, щоб звести до мінімуму вплив на національну економіку зовнішніх інфляційних імпульсів, особливо тих, що пов'язані з переміщеннями через кордони спекулятивних капіталів.

- тактичні антиінфляційні заходи. При виникненні нестерпної інфляційної ситуації, коли одними тривалими механізмами не обійтися, необхідно мобілізувати тактичний механізм, швидкодіючий потенціал антиінфляційного регулювання. Таким першим шляхом антиінфляційної тактики необхідно виділити державну підтримку підвищення ступеня товарності народного господарства. Мається на увазі, зокрема, пільгове оподаткування підприємств, що організують вільний продаж побічних продуктів виробництва і послуг, або таке ж доброзичливе ставлення до банків, які зайнялися обробкою наявних у них запасів комерційної інформації і торгівлею товарними банками даних. Здебільшого подібний різновид диверсифікації не потребує значних витрат, у тому числі на заробітну плату, а тому сприяє чистому приросту пропозиції і хоча б тимчасовому припиненню інфляційних процесів.

Великий антиінфляційний заряд несе в собі розумно організована приватизація державної власності. Вона повертається збільшенням державних доходів і послабленням напруженості у видатковій частині бюджету, а отже, сприяє розв'язанню проблеми дефіциту. Існує ще й ефект прямої дії: поява на ринку акцій підприємств, що приватизуються, відволікає частину інфляційного попиту. Вказаний ефект був зафіксований в усіх країнах, де здійснювалася великомасштабна приватизація. Він може дати позитивні наслідки і в умовах приватизації в Україні.

Дієвими засобами короткострокової антиінфляційної політики можуть стати масований імпорт споживчих товарів і часткова реалізація державних стратегічних запасів. У країнах з неринковими економіками, зокрема в українській, залишається ще й такий антиінфляційний резерв, як продаж населенню частини нагромаджених підприємствами матеріальних ресурсів виробничого призначення. Варто застерегти, що з кожним витком інфляції сила цього резерву стає дедалі меншою. Чим відчутніші удари інфляції і ближчий параліч грошової системи, тим сильніше діють чинники, що спонукають підприємства утримуватися від торгівлі надлишковими матеріальними ресурсами і приберегти їх для прямого продуктообміну.

Основною метою другого шляху антиінфляційної тактики, що передбачає короткочасне регулювання поточного попиту, є підвищення норми заощаджень і зменшення рівня їх ліквідності. Якщо уряд має намір впливати на поведінку власників грошових доходів, спонукаючи їх до збільшення заощаджень за рахунок поточного попиту, то йому доведеться потурбуватися про істотне підвищення процента за вкладами. Треба домагатися, щоб він ні в якому разі не був меншим суми поточного темпу зростання цін і рівня адаптивних очікувань [20, с. 3].

Отже, найбільш істотним негативним явищем в економіці України є інфляція. Згідно з оцінками фахівців, сьогодні в національній економіці України закладено сильний інфляційний потенціал. Для його ліквідації уряду необхідно спільно аналізувати стан економіки та розробляти комплексні програми соціально-економічного розвитку й антиінфляційної політики. Світова практика знає цілий арсенал боротьби з інфляцією. Справа полягає лише в тому, щоб уміло його використати.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Одним із найважливіших макроекономічних чинників, які, з одного боку, мають надзвичайний вплив на стан економіки будь-якої країни, а з іншого - виступають своєрідним індикатором рівноважного стану економіки, є інфляція.

Інфляція - це знецінення грошової одиниці, зменшення її купівельної спроможності; підвищення загального рівня цін в країні, що виникає у зв'язку з тривалим дисбалансом на більшості ринків на користь попиту; перевищення кількості грошових одиниць в обігу над сумою товарних цін.

До найважливіших причин інфляції можна віднести наступні: порушення пропорцій суспільного виробництва, надмірна емісія паперових грошей, дефіцит державного бюджету, мілітаризація економіки, недосконалість податкової системи, значне зростання внутрішнього і зовнішнього державного боргу, монополізація виробництва, зовнішньоекономічні фактори.

Інфляція має тяжкі економічні і соціальні наслідки. Вона призводить до гальмування розвитку національної економіки, посилює диспропорції в національній економіці, передовсім між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання; порушує нормальні господарські зв'язки; підриває стимули до підвищення ефективності вітчизняного виробництва, його зростання на базі науково-технічного прогресу; посилює ризик, пов'язаний з новими інвестиціями; послаблює мотивацію до високопродуктивної праці; призводить до кризи фінансово-кредитної системи; зумовлює зростання кількості безробітних; активізує спекуляцію та тіньову економіку, корупцію, злочинність. Але найбільш від інфляції страждає населення країни, адже вона призводить до зростання вартості життя і падіння життєвого рівня.

Для боротьби з інфляцією держава застосовує антиінфляційну політику. У міжнародній практиці поширені такі класичні напрями антиінфляційної політики як дефляційна політика (регулювання попиту), політика доходів (регулювання витрат), адаптаційна політика. Найтиповішими антиінфляційними заходами в країнах з розвинутою економікою є:

1.Регулювання попиту, яке базується на рекомендаціях кейнсіанської теорії, а саме: збільшення податків, зменшення державних витрат та збільшення відсоткової ставки за кредит. Такі заходи, без сумніву,обмежують сукупний попит, але водночас ведуть до згортання виробництва та збільшення безробіття.

2. Контроль за зарплатою та цінами покликаний змінити очікування: якщо наймані працівники повірять у результативність обмежувальних дій уряду, то вони припинять подальші вимоги підвищення зарплати; відповідно, якщо підприємці, покладаючись на дії уряду, повірять у те, що припиниться підвищення цін на ресурси, то вони припинять скорочення обсягів виробництва;

3. Індексація доходів робить їх менш чутливими до підвищення цін. Індексація певним чином обмежує стихійне зростання доходів, тому вона може сповільнити інфляцію попиту. Але при інфляції витрат індексація може навіть погіршити ситуацію.

Проблема інфляції завжди турбувала Україну - починаючи від періоду гіперінфляції 90-их років і аж до сьогодення.

Інфляційні процеси в Україні з часу отримання нею незалежності й до сьогоднішнього моменту були спричинені цілим комплексом факторів.

Серед основних факторів, що спричинили інфляцію в Україні, починаючи з 1991 року необхідно зазначити наступні:

- політичні трансформації 1991-1992 рр., що фактично спровокували різкий економічний спад, хоча його глибинні причини назрівали давно і корінилися не в політичній, а в суто економічній, виробничій сферах;

- розбалансованість економічної системи;

- значна залежність української економічної системи від зовнішнього постачання, зокрема енергоносіїв, і, як наслідок, величезні втрати від росту цін на імпортні (в основному російські) енергоносії у 1991 році;

- надлишкова емісія НБУ, що викликала «інфляційний розрив», загострення економічної ситуації та гіперінфляцію, пік якої припадає на 1993 рік;

- некоректна грошово-кредитна політика з боку держави. Експансійна політика з державним регулюванням цін на енергоносії, наданням державних дотацій у транспортній, житлово-комунальній сферах не призвела до очікуваних результатів і була замінена на рестрикційною грошово-кредитною політикою підвищено норми обов'язкового резерву). Проте, рестрикційна політика дозволила подолати певні прояви інфляції, так звані «піки», однак не знищила її ключові чинники. При різкому рості заощаджень у комерційних банків виникла фактична нестача обігових коштів, криза неплатежів, стагфляція, що знову підштовхувало державу до нової емісії;

- надмірна долоризація економіки, коли паралельно з національною валютою функціонує інша (долар). Ріст попиту на долар підриває довіру до власної грошової одиниці, посилює адаптивні очікування, сприяє переливу капіталу з країни на закордонні рахунки. Як результат: криза неплатежів, низька інвестиційна активність, бартеризація економіки. Жорстке регулювання валютного курсу національної грошової одиниці з боку держави мало позитивні наслідки в короткостроковому плані, проте заважало розвитку відкритих ринкових відносин у довгостроковій перспективі;

- затягування грошової реформи.

Проблема інфляції в Україні є досить актуальною в наш час і вимагає свого негайного вирішення.

Серед основних стабілізуючих заходів мають бути:

- регулювання системи оподаткування;

- розвиток ринку цінних паперів;

- обмеження бартерних операцій;

- відмова НБУ від прямого кредитування бюджетного дефіциту та неперспективних підприємств (підприємств-банкрутів);

- запровадження комерційних платіжних інструментів (чеків, векселів);

Іінфляційні процеси могли б бути контрольованими, якби діяла довгострокова антиінфляційна програма, яка б включала заходи, що стримували б інфляцію, а саме: викорінення структурних перекосів; реальна конверсія військово-промислового комплексу; ліквідація збиткових підприємств; ліквідація дефіциту державного бюджету; розвиток ринку платних послуг; зниження ліквідності грошових заощаджень населення і їх поточних доходів шляхом підвищення відсотків на депозити; активне залучення до ринкового обороту нетрадиційних товарів (нерухомості, цінних паперів).

Країни, що рішуче пішли шляхом ринкових перетворень, частково вже мають певні позитивні результати, які відображаються, передусім, у стримування інфляційних процесів, зростанні обсягів виробництва, підвищенні рівня життя населення. Безперечно, що й Україна, маючи значний економічний потенціал, не лише стабілізує фінансову ситуацію в країні, але й забезпечить умови «керованості» інфляційним факторам, що надасть їй змогу зайняти належне місце серед інших економічно та соціально розвинутих країн Європи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ажнюк М. О. Основи економічної теорії : навч. посібник / М. О. Ажнюк, О. С. Передій. - К. : Знання-Прес, 2008. - 368 с.

2. Базилевич В. Д. Макроекономіка: підруч. / В. Д. Базилевич, Л. О. Баластрик. - К. : Знання-Прес, 2008. - 743 с.

3. Базілінська О. Я. Макроекономіка : навч. посібник / О. Я. Базілінська. - К. : Центр навчальної літератури, 2009. - 442 с.

4. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки і підприємництва : підруч. / В. Я. Бобров. - К. : Вища школа, 2003. - 719 с.

5. Габбард Р. Г. Гроші, фінансова система та економіка: підруч. / Пер. з англ.; - К. : КНЕУ, 2004. - 889 с.

6. Гронтковська Г. Е. Макроекономіка : навч. посібник / Г. Е. Гронтковська, А. Ф. Косік. - К. : Центр учбової літератури, 2010. - 672 с.

7. Дзюбик С. Д. Основи економічної теорії : навч. посібник / С. Д. Дзюбик, О. С. Ривак. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К. : Знання, 2008. - 491 с.

8. Круш П. В. Інфляція: суть, форми та її оцінки : навч. посібник / П. В. Круш, О. В. Клименко. - К. : Центр учбової літератури, 2010. - 288 с.

9. Лагутін В. Д. Макроекономіка : навч. посібник / В. Д. Лагутін, Л. І. Пронкіна.- К. : КНТЕУ, 2012. - 268 с.

10. Мочерний С. В. Політекономія : підруч. / С. В. Мочерний. - К : Вікар, 2003. - 386 с.

11. Отрошко О. В. Основи економічної теорії : навч. посібник / О. В. Отрошко. - К. : Знання, 2013. - 334 с.

12. Савлук М. І. Гроші та кредит : підруч. / М. І. Савлук. - 6-те вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2011. - 589 с.

13. Хомяков В. І. Економіка сучасної України : навч. посібник / В. І. Хомяков, І. В. Бакум. - К. : Кондор, 2009. - 426 с.

14. Юрій С. І. Економічна теорія: політична економія : підруч. / С. І. Юрій, І. В. Буян, Р. М. Березюк. - К. : Кондор, 2009. - 604 с.

15. Бондарчук Н. Інфляція та її вплив на фінансову систему України / Н. Бондарчук // Вісник студентського наукового товариства "Ватра" Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету : за матеріалами III Всеукраїнської студ. наук.-практ. конференції "Актуальні проблеми ефективного соціально-економічного розвитку України: пошук молодих", 24 квітня 2014 року. - Вінниця : Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2014. - Вип. 18. - С. 52-55.

16. Булаєнко А. Аналіз інфляційних процесів в Україні / А. Булаєнко // Вісник студентського наукового товариства "Ватра" Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету : за матеріалами III Всеукраїнської студент. наук.-практ. конференції "Актуальні проблеми ефективного соціально-економічного розвитку України: пошук молодих", 24 квітня 2014 року. - Вінниця : Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2014. - Вип. 17. - С. 65-68.

17. Венгер В. Державне регулювання цін на продукцію природних монополій / В. Венгер // Фінанси України. - 2005. - № 3. - С. 82-89.

18. Волошенко А. В. Дослідження інфляцієутворююих чинників в Україні / А. В . Волошенко // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - № 9. - С. 83-91.

19. Гороховська, Ю. Статистичний аналіз динаміки інфляційних процесів в Україні / Ю. Гороховська // Вісник студентського наукового товариства "Ватра" Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету : за матеріалами ІІ Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Актуальні проблеми ефективного соціально-економічного розвитку України: пошук молодих", 25 квітня 2013 року. - Вінниця : Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2013. - Вип. 14. - С. 68-70.

20. Дзюблюк О. Грошово-кредитна політика як ключовий інструмент подолання фінансової кризи у розвинутих країнах / О. Дзюблюк, Т. Запарнюк // Банківська справа. - 2013. - № 6. - С. 3-17.

21. Дорошенко І. В. Розвиток інфляційних процесів та їх глобалізаційна складова / І. В. Дорошенко // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2008. - № 6. - С. 10-16.

22. Калюжний В. Механізми розвитку та протидії інфляції в Україні / В. Калюжний // Економіст. - 2008. - № 6. - С. 16-22.

23. Карпенко Г. В. Аналіз основних факторів інфляції в Україні / Г. В. Карпенко, В. Й. Башко // Фінанси України. - 2008. - № 11. - С. 29-40.

24. Кириченко О. А. Вплив інфляційних процесів на фінансову безпеку підприємства / О. А. Кириченко, Ю. Г. Кім // Економіка & держава. - 2009. - № 1. - С. 13-16.

25. Кір'ян Т. Проблеми соціально-економічного розвитку України на сучасному етапі / Т. Кір'ян, М. Шаповал // Україна: аспекти праці. - 2013. - № 6. - С. 3-18.

26. Козюк В. Зв'язок між інфляцією і безробіттям у світлі глобалізації та відкритості економіки / В. Козюк // Журнал європейської економіки. - 2004. - № 3. - С. 262-276.

27. Козюк В. В. Вплив відкритості економіки на характер зв'язку між інфляцією та безробіттям / В. В. Козюк // Фінанси України. - 2007. - № 12. - С. 17-26.

28. Кулинич Р. О. Індексний аналіз впливу інфляції на доходи населення / Р. О. Кулинич // Статистика України. - 2008. - № 2. - С. 21-24.

29. Лапко О. Прискорення інфляції як виклик стабільному розвитку світової економіки / О. Лапко // Вісник Національного банку України. - 2011. - № 11. - С. 59-63.

30. Марцин В. С. Інфляційні процеси, причини їх виникнення та шляхи подолання в Україні / В. С. Марцин // Регіональна економіка. - 2012. - № 1. - С. 21-29.

31. Монетарний огляд за січень - березень 2015 року [Електронний ресурс] // Національного банку України. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.

32. Москальчук А. Аналіз сучасних тенденцій динаміки споживчої інфляції в Україні / А. Москальчук // Вісник студентського наукового товариства "Ватра" Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. - Вінниця : Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2013. - Вип. 10 : За матеріалами Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Актуальні проблеми ефективного соціально-економічного розвитку України: пошук молодих" 26 квітня 2012 року. - С. 138-141.

33. Паславська Н. Б. Інфляційні очікування в економіці / Н. Б. Паславська, О. В. Хмелевський // Менеджмент XXI століття: сучасні моделі, стратегії, технології : Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція : збірник наукових праць, 14 лютого 2014 року. - Вінниця : Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2014. - С. 216-220.

34. Петрик О. Визначення оптимального рівня інфляції для України / О. Петрик, С. Ніколайчук // Вісник Національного банку України. - 2007. - № 6. - С. 10-22.

35. Пилипчук І. Вплив інфляції на соціально-економічний розвиток країни / І. Пилипчук // Вісник студентського наукового товариства "Ватра" Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету : за матеріалами III Всеукраїнської студент. наук.-практ. конференції "Актуальні проблеми ефективного соціально-економічного розвитку України: пошук молодих", 24 квітня 2014 року. - Вінниця : Центр підготовки наукових та навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2014. - Вип. 16. - С. 271-274.

36. Сологуб Д. Висока інфляція в Україні: абсолютне зло чи об'єктивна реальність / Д. Сологуб // Дзеркало тижня. - 2010. - 18 груд. - С. 7.

37. Тютюник В. Вплив інфляції на результати діяльності компанії / В. Тютюник // Справочник экономиста. - 2013. - № 7. - С. 16-26.

38. Яновський О. Д. Інфляція в Україні: минуле, сьогодення та майбутнє / О. Д. Яновський // Фінанси України. - 2015. - № 2. - С. 8-15.

39. http://www.ukrstat.gov.ua - Державна служба статистики України

Размещено на Allbest.ru