Економіка Подільського регіону, стан та перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економіка Подільського регіону, стан та перспективи розвитку

Зміст

Вступ

1. Поняття і сутність природно-ресурсного потенціалу Подільського економічного регіону

1.1 Характеристика природних умов Подільського економічного регіону

1.2 Природні ресурси як фактор формування економіки Подільського економічного регіону

2. Аналіз стану економіки та використання природних ресурсів Подільського економічного регіону

2.1 Аналіз стану промисловості

2.2 Аналіз стану сільського господарства

2.3 Аналіз та оцінка транспортної системи

2.4 Аналіз використання трудових ресурсів

3. Проблеми та перспективи розвитку економіки Подільського економічного регіону

3.1 Проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на навколишнє середовище

3.2 Проблеми ресурсозбереження та відтворення природних ресурсів

3.3 Перспективи розвитку Подільського економічного регіону

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

природний ресурс подільський регіон

Вступ

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що проаналізувавши чинники, які впливають на розвиток економіки Подільського економічного регіону, у нас з'являється чітке уявлення про сам регіон, про його стан, про подальші перспективи розвитку, а також яку роль він відіграє в економіці України. Район займає території Вінницької, Хмельницької та Тернопільської областей, які розташовані в правобережній частині України; межує з Карпатським, Північно-Західним, Столичним, Центральним і Причорноморським районами України, а також з Республікою Молдова. Природні умови сприятливі для ведення господарства. Територія знаходиться в лісостеповій природно-географічній зоні. За характером рельєфу це горбисто-рівнинні простору Придніпровської та Подільської височин.

Мета дослідження - комплексно дослідити та проаналізувати стан економіки Подільського економічного регіону, а також вивчити аспекти, які на неї впливають, визначити фактори впливу на зовнішнє середовище, а головним чином отримати уявлення про перспективи розвитку Поділля в майбутньому, адже розуміння цього, дасть нам змогу самим відгравати важливу роль в розвитку регіону та України в цілому.

Об'єкт дослідження - економіка Подільського економічного регіону, стан та перспективи розвитку.

Предмет дослідження полягає у вивченні аспектів, які формують економіку регіону, а також подальші його перспективи.

Для повного дослідження даної теми були використані методи теоретичного дослідження, що дало змогу ознайомитися з економічними показниками регіону, проаналізувати їх, зробити висновки та виконати саму мету дослідження.

1. Поняття і сутність природно-ресурсного потенціалу Подільського економічного регіону

1.1 Характеристика природних умов Подільського економічного регіону

Дo структури Подільського економічного району входять три області (Тернопільська, Хмельницька та Вінницька) загальною площею 60,9 тис. км 2; чисельністю населення 4,6 млн. осіб. Значна частина території району входила до складу могутнього Галицького-Волинського князівства. Річка Збруч, яка зараз тече по межі Тернопільської та Хмельницької областей, розділяла до 1939 року УРСР та Західну Україну, что входила до складу Польщі. Місце Подільського економічного району в економіці України візначається насамперед виробництвом товарів народного споживання, продукції сільського господарства (13,1%), харчової промисловості (12,1%), будівельних матеріалів (8,0%), легкої (8,0%), деревообробної, целюлозно-паперової (5,6%) та інших галузей промисловості [1, c. 215-217].

Район межує з Молдовою, а такоже п'ятьма економічними районами України. Він розміщеній між двома важливими паливно-сировинними базами країни: Прикарпаттям та Придніпров'ям. Подільський регіон перетинають важливі міжнародні транспортні магістралі: залізниці, шосейні дороги, трубопроводи тощо. Подільсько-економічний район має зручне економіко-географічне положення, зокрема, такі його характеристики, як централізованість, сусідство з відносно розвиненими Столичним та Західним економічними районами, а також вигідне транспортно-географічне положення. За розмірами території район посідає четверте місце з-поміж економічних районів України, что впливає на можливості його комплексного економічного та соціального розвитку. Протяжність территории з півночі на південь становить 240 км., із заходу на схід - 370 км. Економічний район розташований у центральній части Правобережної України, на Подільській и Придніпровській височіні та зоні з родючими ґрунтами и достатнім зволоженням, що сприяє розвитку агропромислового комплексу. На його території проходять важливі залізничні магістралі та безрейкові шляхи сполучення. Це головним чином сприяє встановленню тісних економічних зв'язків з головними містами Правобережної частини України. Транспортна мережа має хороші можливості для економічних та культурних зв'язків з Карпатським, Волинським, Столичним, Центрально-Українським та Причорноморським економічними районами та республікою Молдова. Близькість району до державного кордону України з Білоруссю, Молдовою, Румунією, Польщею, Угорщиною, Словаччина дає змогу розвивати на його території галузі виробництва, продукція яких експортується.

Територія Подільського регіону займає центральну частину Правобережної України і охоплює Вінницьку, Хмельницьку та Тернопільську адміністративні області. Промисловий комплекс регіону базується на переробці сільськогосподарської сировини, виробленого багатогалузевим сільським господарством. Тому провідними галузями тут є галузі харчової промисловості, які мають міжрайонне і міждержавне значення. Особливо виділяється цукрова промисловість, частка якої у виробництві цукру в Україні становить одну третину. Розвиток галузей харчової промисловості став можливим завдяки багатим земельних ресурсів, які представлені високоякісними орними землями (75% території зайнято переважно родючими чорноземами та сірими лісовими ґрунтами).

Регіон слабо забезпечений паливно-енергетичними ресурсами, які представлені покладами торфу в долинах річок приток Південного Бугу, особливо Гарі. Невеликі поклади бурого вугілля виявлені в Кременецькому (Тернопільська область), Славутському (Хмельницька область), Погребищенському (Вінницька область) районах. Всі вони мають місцеве значення.

Вся територія Подільського економічного району - це припіднята рівнина з різними формами рельєфу. Серед них плоскі та хвилясті височини, широкі долини та низькі каньйон, пологі схили та круті виступи, окремі пагорби, а також горбогірські масиви. Усе це сформувалося в тісному зв'язку з геологічною будовою і в результаті дій зовнішніх чинників.

Подільська височина має нахил з півночі на Південь, що виявляється в напрямку русел рік. Абсолютні висоти поверхні в її західній частині від 443м (у Бережанському районі) до 384 м над рівнем моря (Шаргородський район) та поступово знижуються в південному напрямку. Взагалі Подільська височина дуже порізана долинами чисельних річок и не формує суцільної рівної поверхні, а поділяється із заходу на cхід на окремі частини: Тернопільське плато, Подільське й Кременецька горбогір'я, Товтровий кряж, Верхньобузька, Горинь-Слуцька, Придністровська, Подільська височини. Остання в межах Південної Тернопільщини переходить у дуже розчленовану притоками Дністра Придністровську рівнину, а в межах Хмельницької області - в Шепетівську рівнину, які відзначаються нижчою абсолютною висотою поверхні (в середньому 220-240 м).

Густа мережа річок, что належать до басейнів Дніпра, Південного Бугу й Дністра, среди яких найбільші Серет, Збруч, Стрипа, Смотрич, Ушиця, Соб, Удич, Гуйва, Рось. Річки частково використовують для здобуття електроенергії та зрошення. В межах економічного району понад 5500 ставків, які використовують для риборозведення. Це один із небагатьох районів України з таким розмаїттям басейнової орієнтації річок. Така своєрідна гідрографія візначається тим, що Поділля розташоване на одному з основних водороздільних плато Правобережної України [19].

Населення розміщується достатньо рівномірно. Воно становить 8,8% жителів України. Середня його густота понад 75 чол. на 1 км2. Це один із найменших урбанізованих районів, сільське населення становить 53%. Найбільш густо заселені Прідністров'я (117 чол. / Км2), рідше - північна частина економічного району. Подільський економічний район є одним із найменш заселених районів України. Великі міста: Вінниця (394 тис. осіб), Хмельницький (266 тис. осіб), Кам'янець-Подільський (114 тис. осіб), Шепетівка (62 тис. осіб), Жмеринка (47 тис. осіб) тощо. Частка населення корінної нації коливається від 90% до 96%. Найвищий відсоток українців у Тернопільській області (96%). Для цієї області є характерним постійне зростання кількості українців за рахунок переселення їх із країн СНД. У національному складі переважають українці (93%), росіяни (4,5%), поляки (1%), євреї (0,7%), білоруси (0,2%) тощо.

Цілісність та відносну однорідність району візначає головним чином його географічне положення. Майже повністю, за винятком крайньої Північно-західної частини, Поділля розташоване в одній - лісостеповій - природно-географічній зоні. Це зумовлює однотипність його природних умов та ресурсів. Основна частина Поділля належить до Подільської височини. Це зумовлює інтенсивний розвиток таких несприятливих природно-техногенних процесів, як змивання та ерозія, на Заході - карст, у долині р. Дністер - підтоплення.

В цілому, можна зазначити, что природні умови є сприятливими для соціально економічного розвитку району. Варто зазначити, що для розвитку району важливим є його інтегральний, перш за все природо- і трудоресурсний потенціал. У цілому за масштабами інтегрального потенціалу Поділля займає середину положення в ієрархії регіонів України. За своєю структурою інтегральний потенціал дещо обмежений. Тут зосереджені й достатньо одноманітні мінеральні ресурси, незначне поширення мають ліси. Усім цим економічний район не може зрівнятися з провідними районами та науково-технічним потенціалом Поділля.

1.2 Природні ресурси як фактор формування економіки Подільського економічного регіону

До природних ресурсів Подільсько-економічного району, які мають комплексотворний характер, належати сільськогосподарські та часткові лісові, а також мінеральні, водні та рекреаційні ресурси. Природні сільськогосподарські ресурси у наш час є основою формування виробничих комплексів, їх структури, типу розселення та рівня освоєння території. Переважання різних типів чорноземних і сірих лісових ґрунтів зумовлює дуже високий рівень освоєння земельних ресурсів. Із загальної земельної площі (6096 тис. га) 80,6% становлять землі сільськогосподарських підприємств, орендарів та других землекористувачів, на яких ведеться сільське господарство. Найвища частка таких земель у південній та Південно-східній частин економічного району - 91-93%, а найнижча на півночі та крайньому Заході - 74-78%.

Мінерально-сировинні ресурси для розвитку промисловості на території регіону обмежені, за винятком сировини для виробництва будівельних матеріалів. Тут є родовища будівельного каменю вздовж річок Случі та Південного Бугу, червоного граніту в Шепетівському районі (Хмельницька область). Поклади мармуру виходять на поверхню в Кам'янець-Подільському районі. У придністровських районах залягають вапняки, які в більшості родовищ видобувають відкритим способом і широко використовують в технологічному процесі при виробництві цукру і в будівництві (в природному стані і для випалювання вапна). Родовища вапняків є у багатьох місцях регіону, але найбільші з них зосереджені на території Чемеровецького і Кам'янець-Подільського районів Хмельницької області. На базі найбільших покладів крейди в Тернопільській області працює Кременецький крейдяний завод.

Цінний будівельний матеріал - пісковик - добувається в Вінницькій області (Барський, Ямпільський райони), на Тернопільщині (Теребовлянський, Збаразький район). Поклади гіпсу залягають уздовж Дністра і його приток в Кам'янець-Подільському, Новоушицькому районах Хмельницької області та Борщівському районі Тернопільської області. Важливе промислове значення мають поклади мергелю, які зосереджені в Кам'янець-Подільському, Бережанському та Жмеринському районах. Вони використовуються для виробництва цементу і цегли. У багатьох місцях виявлені поклади каолінів, а кращі за якістю каоліни залягають поблизу с. Глухівці і селища Турбів на Вінниччині. Каолін використовують в фарфоро-фаянсової, паперової, парфумерної промисловості України, а також експортують в інші країни. Подільський економічний регіон багатий глини, опоку, піски, придатні для промислового використання. їх залягання виявлені на території всіх трьох областей. Ці природні матеріали використовуються для виготовлення посуду, кахлю, черепиці, фарфоро-фаянсових виробів.

Лісові ресурси району становляться 800,5 тис. га, або 11,5% його території. На півдні ростуть соснові ліси з домішкою берези та осики, клена, липи, ясеня, бука. Показник лісистості території зростає, але не досяг оптимальної відмітки, розрахованої для цього регіону (17,8%). Ліси економічного району мають велике грунтово-захисне, водоохоронне та рекреаційне значення. У загальних запасах деревини твердолистяні породи займають майже 80%, хвойні - 17, м'яколистяні - 3%. Обсяги вирубування лісів щороку незначні - це, в основному, догляд за лісом, під час якого заготовляється деревина на паливо.

Серед мінеральних ресурсів Подільсько-економічного району провідне місце належить групі корисних копалин, зокрема природних будівельних матеріалів: сировини для виробництва цементу, в'язких матеріалів, цегли, черепиці, щебеню, облицювальної плитки, кераміки тощо.

Величезні запаси карбонатних порід є в придніпровських районах Тернопільської та Хмельницької областей; у Бережанському, Гусятинському, Зборівському районах Тернопільщини зосереджені значні запаси мергелів, придатних для виробництва цементу. Крейда трапляється у центральній и північній частина Тернопільщини. Поклади пісковиків є в Тернопільській (Теребовлянський, Бучацький, Збаразький райони), Вінницькій областях (Могилів-Подільський, Барський, Ямпільський райони).

Найбільші родовища гіпсу, матеріалу для внутрішнього облицювання будівель і споруд є у Борщівському (Тернопільська обл.), Кам'янець-Подільському та Ново-Ушиському (Хмельницька обл.) районах.

На території Хмельницької та Вінницької областей відомій цілий ряд Родовище первинного каоліну и вогнетривка глин, серед яких найкращими є Майдан-Вільське (Хмельницька обл.), Турбівське Вінницька обл.). Поклади Виходять тут на поверхню и їх Розробляють відкрітім способом. Каоліні Використовують у фарфоро-фаянсовій, паперовій, гумовій, парфумерній промисловості. На всій території Поділля поширені суглинки и глини, придатні для виробництва цегли и черепиці.

У Вінницькій області є 0,8 млрд. прогнозованих запасів залізних руд. У Придністров'ї залягають поклади фосфоритів, які поки що не мають промислового значення. Джерела мінеральних лікувальних вод відомі у Гусятинський (Тернопільська обл.), Сатанівському, Полонська (Хмельницька обл.), Хмельніцькому, Козятинському, Липовецькому та Немирівському (Вінницька обл.) районах.

Мінеральні ресурси Поділля є основою розвитку промисловості будівельних матеріалів міжрайонного значення. Серед других видів корисних копалин, поширених в економічному районі, слід назвати пеліканіт із запасами 170 млн. т. Це єдина в Європі сировина, що використовується для виробництва склолітого цементу, порцелянових виробів, кахельних плит, перліту, піноскла, цементно-деревини, кольорового бетону тощо. Невеликі поклади сірки відомі біля селища міського типу Микулинці, бурого вугілля у Кременецькому, Славутському та Погребищенському районах, а в Прідністров'ї - горючих сланців, які поки що не розробляються.

Водні ресурси складають води річок (Дністер, Південний Буг, Збруч, Русава, Стрипа, Калюс, Ушиця, Студениця, Бужок тощо), водойміщ (Дністровський), озер (Нетішенське, Козова), а також підземні води (Дніпровсько-Подільський басейн).

Природно-ресурсний потенціал району становить 8,4% загальнодержавного. Найбільшу його цінність мають земельні ресурси, які становляться коло 75,6% сумарної вартості ПРП. Тут - найвища якість земель, з точки зору їх родючості - 140 балів (при середній величині по Україні, яка дорівнює 100 балам). Природні умови Поділля - це один із основних факторів розвитку та спеціалізації господарства, а також формування транспортно-економічних зв'язків. Тому раціональне використання природних ресурсів Подільського економічного району, всебічне ресурсозбереження є важливим етапом розвитку та розміщення його продуктивних сил. Отже, Подільсько-економічний район має багаті поклади цінних корисних копалин, особливо будівельних, Великі масиви родючих чорноземних ґрунтів, значні запаси підземних вод, сприятливі кліматичні умови, різноманітні рекреаційні ресурси.

2. Аналіз стану економіки та використання природних ресурсів Подільського економічного регіону

2.1 Аналіз стану промисловості

Рис. 2.1 Картосхема галузей промисловості Подільського економічного регіону [18]

Функціонально-компонентна структура промислового комплексу Подільського регіону склалася на базі виробництва і переробки сільськогосподарської сировини (бурякоцукровий, плодоовочеконсервний, м'ясопереробний, молокопереробний цикли), що поєднуються з машинобудівної та металообробної, хімічної та легкої промисловістю. Розширюється виробництво будівельних матеріалів, фарфоро-фаянсових виробів.

За обсягом виробництва та асортименту продукції, що виробляється провідна роль в функціонально-компонентної структурі належить галузям продовольчого комплексу. До основних його галузями є: цукрова, спиртова, м'ясна, маслоробна, сироробна, молочна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, м'ясна продукція, плодоовощеконсервная. Серед них провідне місце належить промисловості, яка об'єднує понад 60 заводів і виробляє одну третину цукру-піску нашої держави. За період з 1990 по 2003 р випуск продукції галузі скоротився внаслідок зниження темпів промислового виробництва в Україні, але Подільський економічний регіон і сьогодні є найбільшим виробником цукру. Найбільшими підприємствами цукрової промисловості є Кирнасівський, Теофіпольський, Городоцький, Кременецький цукрові заводи і Шепетівський цукрорафінадний завод.

Цукрова промисловість має тісні технологічні зв'язки із спиртовою, оскільки значна частина спиртових заводів працює на відходах цукрового виробництва (патоці). Спиртові заводи використовують для переробки на спирт зерно і картопля. Крім спирту вони виробляють кормові дріжджі, вітаміни та деякі інші продукти. Найбільшими підприємствами спиртової промисловості є Барський і Калиновський заводи (Вінницька область). Спиртова промисловість також скоротила виробництво, а деякі її підприємства перестали працювати.

У структурі продовольчого комплексу високий рівень розвитку характерний для м'ясної промисловості. Підприємства галузі розміщені більш-менш рівномірно на території всіх трьох областей, але потужні зосереджені на великих м'ясокомбінатах - Вінницькому, Хмельницькому, Тернопільському, Козятинському, Барському, Шепетівському, Кам'янець-Подільському. Випускається широкий асортимент продукції в свіжому, замороженому вигляді і у вигляді консервів. Сировинні ресурси подільських областей є досить значними, що може стати основною передумовою для розширення виробництва м'ясної продукції і поставок її в регіони України і за її межі.

Однією з важливих галузей регіону є молочна промисловість, яка виробляє не менше 14% продукції в Україні. Молокопереробні підприємства (масло і сирзаводи) розміщені в межах сировинних зон, де виробництво молока характеризується високими показниками. Найбільші молочні підприємства тяжіють до великих і середніх міст, зокрема до обласних центрів. У великих молочноконсервних підприємств належить Городоцький завод Хмельницької області.

В регіоні добре розвинена плодоовощеконсервная промисловість, що випускає широкий асортимент консервів і соків (понад 12% виробництва в Україні). Виділяють такі найбільші центри виробництва: Вінниця, Могилів-Подільський, Тульчин, Кам'янець-Подільський, Заліщики. Продовольчий комплекс об'єднує багато інших галузей, що мають внутрішньорайонне і міжрайонне значення. У межах регіону реалізується продукція борошномельно-круп'яних підприємств, хлібопекарських і пивоварних заводів, тютюнової фабрики. Міжрайонне значення має кондитерська промисловість.

У Подільському економічному регіоні розміщені підприємства машинобудування. Машинобудівний комплекс спеціалізується на виробництві неметаломістких виробів, зокрема випускається технологічне обладнання для галузей харчової промисловості, торгівлі та громадського харчування, сільського господарства, в 1991 р провідна роль належала виробництва електротехнічного обладнання, приладів та інструментів. Однак після 1991 р. ці галузі різко скоротили виробництво і на сьогодні їх роль є малопомітною. Головні підприємства машинобудування. в основному зосереджені в промислових вузлах - Вінницькому, Хмельницькому, Кам'янець-Подільському, Тернопільському і в промислових центрах - Козятині, Могилів-Подільському, Шепетівці, Підволочиську, Кременець, Чортків, Заліщиках тощо.

Подальший розвиток машинобудівного комплексу регіону передбачає конверсію ряду підприємств, перехід на випуск нових видів продукції на основі внутрішньодержавного кооперування. У галузевій структурі промислового виробництва областей Поділля помітне місце займають області будівельного комплексу. На території регіону видобувають і обробляють граніти (Голованівськ і Жежелівське родовища). Каменедробильних заводи працюють в Гнівані, Шепетівці, Ладижині. Розвинене виробництво стінових блоків з черепашника, які використовуються в будівництві (Могилів-Подільський, Кам'янець-Подільський, Збаразький район). Для потреб цукрової промисловості добувають вапняк (Чемеровецький, Могилів-Подільський райони). Працюють заводи з випалювання вапна, виробництва крейди для будівельної та хімічної промисловості (Кам'янець-Подільський, Бережанський райони, завод в м Кременець). У багатьох районах проводиться будівельну цеглу. Важливе значення має продукція Глуховецького і Турбівського каолінових заводів. Каолін використовується на підприємствах фарфоро-фаянсової, целюлозно-паперової, гумової галузей. Розвинене виробництво кераміки, фаянсу, порцеляни (Славута, Бережани, Полонне).

З галузей легкої промисловості найбільш розвиненими є текстильна, швейна і взуттєва. На підприємствах регіону випускаються бавовняні тканини (Тернопільський бавовняний комбінат), сукно (Дунаївецька і Славутський суконні фабрики), трикотажні вироби (Хмельницький, Шепетівка, Чорний Острів), хутряні вироби (Жмеринка). Поділля - це значний центр художніх промислів (вишивка, килимарство тощо).

Взуттєва і кожгалантерейна промисловості розвинені найбільше в Вінниці, Хмельницькому, Тульчині, Тернополі, Теребовлі, Почаєві. Хімічна промисловість спеціалізується на виробництві мінеральних добрив, сірчаної кислоти і продукції лісохімії. Флагманом галузі є Вінницьке виробниче об'єднання «Хімпром».

Розвиток галузей промисловості став можливим завдяки створенню в регіоні власної енергетики, яка працює на девізному вугіллі, нафтопродуктах і нафтовий газ. Головними енергетичними об'єктами є Ладижинська теплова електростанція на Вінниччині та Хмельницька АЕС (м.Нетішин). Вступила в дію Дністровська ГЕС, триває будівництво гідроакумулюючої станції в межах цього гідровузла. Енергетичні об'єкти працюють в єдиній енергосистемі України і пов'язані лініями високої напруги з сусідніми з Україною державами.

У територіальній структурі промисловості Подільського регіону виділяють промислові пункти, центри і вузли. Основна частина промислової продукції виробляється в промислових вузлах. Вінницький промисловий вузол - найбільше промислове освіти в межах регіону. У його склад входить р Вінниця (357 тис. чоловік) - багатогалузевий промисловий центр, ядро ??вузла і промислові центри і пункти, що знаходяться в зоні впливу ядра. Всі вони пов'язані з ним виробничими, виробничо-технологічними, економічними та трудовими зв'язками. Найбільшими промисловими центрами, які функціонують в системі Вінницького промислового вузла є Жмеринка і Калинівка. Виділяють також менші промислові центри і пункти промислової та агропромислової орієнтації - Гнівань, Браїлів, Немирів, Літин, Турбів, Липовець, Тиврів, Вороновиця тощо. Всі вони зосереджені в межах зовнішньої зони вузла, яка разом з ядром займає 30% території області. Тут зосереджено майже 2/3 міського населення і виробляється половина промислової продукції Вінницької області.

Спеціалізацію вузла визначають галузі машинобудування, хімічної, харчової, легкої та промисловості будівельних матеріалів. Основні виробничі потужності промисловості зосереджені в ядрі промислового вузла - м. Вінниці. Тут виробляється 70% продукції машинобудування, 100% виробництва хімічної продукції та електроенергії і значна частина продукції легкої та харчової промисловості обласного регіону. На Вінницький промисловий вузол припадає 40% промислового виробництва області. У Вінниці функціонує 70 промислових підприємств, серед яких переважають галузі складного трудомісткого машинобудування (приладобудування, виробництво засобів обчислювальної техніки, електротехнічних виробів). Однак більшість з них протягом 1991-2003 рр. різко скоротили виробництво продукції, припинили виробляти певні вироби і знаходяться в складному становищі.

Серед численних галузей харчової промисловості - олійно-жировий комбінат, м'ясокомбінат, консервний і хлібний комбінати, кондитерська фабрика, молочний, пивоварний заводи тощо. Великими підприємствами легкої промисловості є швейна фабрика (головні підприємства швейних об'єднань ім. В. Володарського і «Поділля»), виробниче об'єднання ім. М. Щорса, головне підприємство виробничо-художнього об'єднання «Співробітник», кожгалантерейна фабрика, трикотажна фабрика «Динамо» тощо.

Хмельницький промисловий вузол сформувався на основі обласного центру м.Хмельницького (254 тис. чоловік) і навколишніх селищ. Переважна більшість промислових підприємств зосереджено в багатофункціональному ядрі вузла - м. Хмельницькому. Провідними галузями спеціалізації промислового комплексу вузла є машинобудування і харчова промисловість. Найбільші підприємства машинобудування - виробничі об'єднання «Укрелектроапарат», «Термопластавтомат», завод по випуску ковальсько-пресового обладнання «Техремпресмаш» заводи «Катіон», тракторних агрегатів, «Електронмаш», ливарно-механічний. Харчова промисловість представлена ??макаронної, кондитерської, м'ясної, молочної, хлібопекарської та іншими галузями.

Розвинуті також трикотажна, швейна, взуттєва, шкіргалантерейна і меблева галузі. Працюють заводи великопанельного будівництва і залізобетонних конструкцій. Всього в Хмельницькому зосереджено понад 40 промислових підприємств. Кам'янець-Подільський промисловий вузол розташований в південній частині території області на г. Смотрич (притоці Дністра) в 102 км від Хмельницького. Основні промислові об'єкти функціонують в ядрі вузла - м. Кам'янець-Подільському (100 тис. чоловік). У галузевій структурі промислового вузла переважають машинобудівні підприємства. Зокрема, розвинені такі галузі: приладобудування, кабельне виробництво, сільськогосподарське машинобудування, виробництво дереворізального інструменту, електромеханічних виробів, автоагрегатної техніки. Розвинуті також галузі харчової промисловості (м'ясна, молочна, цукрова, консервна, тютюнова), легка (швейна, бавовняна), будівельних матеріалів (цементна, залізобетонна), деревообробна (меблева). Кам'янець-Подільський цементний завод - це одне із найбільших підприємств на правобережжі України.

Тернопільський промисловий вузол сформувався в центрі адміністративної області - м.Тернополі (228 тис. осіб), займає вигідне економіко-географічне і транспортне положення між Львовом, Хмельницьким, Вінницею. Основні підприємства зосереджені в ядрі багатофункціонального обласного центру, який спеціалізується на галузях неметаломісткого машинобудування (заводи «Ватра», комбайновий, ремонтно-механічний, експериментально-механічний, авторемонтний). Тут випускаються цукробурякові комплекси, світильники, пускорегулюючі апарати і т.д. Важливими галузями спеціалізації легка (бавовняний комбінат, виробниче швейне об'єднання, завод штучних шкір галантерейна фабрика); харчова (цукрова, молочна, м'ясна, хлібопекарська, пивоварна, безалкогольних напоїв). Крім цих основних галузей, розвинені меблева, порцеляновий, фармацевтична, будівельна галузі.

У Подільському економічному регіоні функціонують різні промислові центри, які входять до двох груп: середніх (від 20 до 50 тис. Чоловік) і малих (менше 20 тис. Чоловік). Найбільші з них: Жмеринка, Могилів-Подільський, Козятин, Хмільник у Вінницькій; Нетішин, Старокостянтинів, Славута, Шепетівка в Хмельницькій; Бережани, Кременець, Чортків - в Тернопільській областях. Деякі міські поселення поступово набувають якості промислових вузлів, проходять стадію формування. До них відносяться Могилів-Подільський, Ладижинський, Шепетівський промислові центри.

2.2 Аналіз стану сільського господарства

Очевидно, що основою розвитку господарства району є потужний АПК, що базується на інтенсивному багатогалузевому сільському господарстві. Сільське господарство виробляє 12,8% продукції галузі. Рослинництво є базовою галуззю сільськогосподарського виробництва України. При цьому головним і вагомим засобом, а також територіальною базою функціонування виробничих процесів у сільському господарстві є земля. Подільський економічний район має значний фонд земель, який перебуває в розпорядженні сільськогосподарських підприємств та окремих господарств.

У землеробстві сільське господарство району спеціалізується на виробництві буряка, основні площі зайняті озимою пшеницею, кукурудзою, зернобобовими, цукровим буряком тощо. Розвиваються картоплярство, овочівництво, садівництво, вирощують соняшник, тютюн, кормові культури. З-поміж кормових культур найчастіше вирощують люцерну, однорічні та багаторічні трави. Розвинене садівництво (яблука, груші, сливи), ягідництво; а в Придністров'ї - виноградарство. Поділля характеризується високим рівнем сільськогосподарського освоєння земель.

Тваринництво - це друга галузь сільського господарства, значення якої неможливо переоцінити. Рівень розвитку тваринництва визначає ступінь насичення ринку висококалорійними продуктами харчування - м'ясом, молочними та іншими продуктами. З розвитком тваринництва пов'язане виробництво вовняних тканин, шкіряно-взуттєвих виробів і інших. У тваринництві (рис. 2.1) переважає молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство, рибництво і бджільництво.

Скотарство - це перша за значенням галузь тваринництва. Розведення великої рогатої худоби представляє великий економічний інтерес перш за все тому, що з нього отримують найцінніші висококалорійні продукти харчування. Важливою галуззю виступає свинарство, що відрізняється підвищеною трудомісткістю, але нетривалістю відгодівлі тварин до встановлених кондицій, їх плодючістю і енергією росту. У свинарстві переважно використовуються польові корми, відходи харчових підприємств, комбінатів громадського харчування. Також вагомою структурною галуззю тваринництва стало птахівництво - джерело цінних продуктів харчування, характеризуються швидкою окупністю витрат на виробництво м'яса і яєць.

Тваринництво має хорошу кормову базу, яку забезпечують відходи харчової промисловості (цукрової, спиртової) і кормові культури. Найпоширеніші породи великої рогатої худоби - чорно-ряба, червона, польська; свиней - велика біла; овець - прекос. Слід відзначити те, що тваринництво розвивається не ізольовано від землеробства, а разом з ним. Між ними існують тісні двосторонні зв'язки. Так, землеробство бере участь у створенні кормової балансу тваринництва, а тваринництво, у свою чергу, є джерелом цінних екологічно нешкідливих органічних добрив.

2.3 Аналіз та оцінка транспортної системи

Транспорт та зв'язок дають понад 8% валового обсягу вироблених послуг галузі. У транспортній мережі провідну роль відіграють залізничний і автомобільний транспорт. Експлуатаційна довжина залізниць загального використання становить 20,6 тис. км., автодоріг з твердим покриттям становить 20,5 тис. км. Найбільшими залізничними вузлами є Жмеринка, Козятин, Шепетівка, Вапнярка. Найважливіші залізничні магістралі: Тернопіль - Чернівці, Шепетівка - Кам'янець-Подільський, Козятин - Здолбунів, Київ - Вінниця - Могилів-Подільський. Велика роль автомагістралей Кременець - Тернопіль - Заліщики, Вінниця - Могилів-Подільський, Київ - Вінниця - Хмельницький - Тернопіль.

Судноплавство виконується Дністром та Південним Бугом. В обласних центрах функціонують аеропорти. По території району проходять транснаціональні наступні магістралі Москва-Вінниця-Тернопіль-Львів-Братіслава (Відень, Будапешт); Москва-Київ-Вінниця-Кишинів-Бухарест (Софія, Афіни) тощо. Тут також пролягають найбільші газо- і нафтопроводи: «Союз» і Уренгой-Помари-Ужгород.

З Подільського економічного району вивозять цукор, овочі, фрукти, інструменти, підшипники, мінеральні добрива, продукцію лісохімічних підприємств, тканини, будівельні матеріали, бурякозбиральні комбайни, технологічне обладнання тощо. В район завозять, відповідно, вугілля, метали, лісоматеріали, вантажні та легкові автомобілі, автобуси, синтетичне і штучне волокно, машини та обладнання, прилади, сільськогосподарські машини. У сфері обслуговування зайнято 7,7% працівників галузі та зосереджено 7,2% основних невиробничих фондів України. Діють 33 санаторії та 9 будинків відпочинку. Відомий курорт - Хмільник [7].

2.4 Аналіз використання трудових ресурсів

Подільський район в даний час відзначається досить значним негативним природним приростом населення. Тільки в Тернопільській області за рахунок більшої народжуваності відносні показники природного скорочення населення дещо менше, ніж в Україні в цілому. Частка сільських жителів нині в Подільському районі становить 51%. Середня щільність сільського населення значно вища, ніж в інших економічних районах. За умов невисокого рівня урбанізації середня щільність населення (67 осіб за км2) менше, ніж звичайно для країни. Найбільша середня щільність населення в Тернопільській області - 79,2 осіб на км2. 25% міських жителів проживає в обласних центрах, населення яких не досягло 300 тис. чоловік.

Відрізняється район і тим, що зараз в ньому найвища частка (понад 95%) українського населення. Однак мовна ситуація в регіоні має значні відмінності. Більше зденаціоналізованого Вінницька область, де навіть в сільській місцевості жителі доволі часто говорять по-російськи. Представники національних меншин (росіяни, євреї тощо) проживають переважно в містах.

Оскільки Подільський економічний район є насамперед аграрним регіоном України. Тут спостерігається високий коефіцієнт сезонної (непостійній) роботи і безробіття, що першочергово пов'язано з низьким рівнем урбанізації населення та незначною кількістю великих підприємств, які могли б надавати роботу населенню. Можливості значної частини сільського населення отримати роботу залишаються надзвичайно обмеженими. На території значної кількості сільських населених пунктів немає жодного сільгосппідприємства або його відділення, а також фактично відсутня сфера прикладання праці [див. Додаток А, Б].

До проблем, що ускладнюють працевлаштування сільського населення, належить інтенсивна механізація і автоматизація виробничих процесів, зокрема, в сільському господарстві, де скорочується потреба в ручній праці і робочої сили. На стан ринку праці негативно вплинула криза буряково-цукрової галузі економіки області, в результаті якої щорічно зменшилась кількість працюючих цукрових заводів: у 2007 році працювали 22 підприємства, в сезоні 2011 року працювало 12 цукрових заводів, в 2012-2014 роках і 10-і не було [5].

Протягом 2015 року центрами зайнятості була надана допомога в працевлаштуванні 18,6 тис. сільських безробітних або 40,7% тих, що перебували на обліку. Водночас 1538 безробітних були тимчасово зайняті в оплачуваних громадських роботах у сільському господарстві (переважно на обрізці садів та збиранні ягід). В середньому відпрацьовано по 16 людино-днів. Всього для об'єктів інфраструктури на селі та забезпечення потреби сільськогосподарських підприємств у робітничих кадрах, за направленням обласної служби зайнятості у звітному періоді отримували професії або підвищували кваліфікацію понад 5,8 тис. осіб, що становить понад 66% в загальній чисельності безробітних, проходили професійне навчання.

Так, зокрема, на замовлення сільгосппідприємств проводилося підвищення кваліфікації у 2,6 тис безробітних за навчальними програмами «Сучасні технології овочівництва відкритого грунту», «Підвищення врожайності зернових і технічних культур», «Новітні технології вирощування рослинних культур і агротехнічні заходи щодо підвищення їх врожайності», «Технічне обладнання автомобіля для перевезення хімічних і органічних добрив», «Технічне обслуговування та ремонт сільськогосподарської техніки та тракторів», «Сучасні технології роботи в садовому господарстві в період збору врожаю і підготовки саду до зими» тощо. Водночас за програмами стажування безпосередньо на робочих місцях підвищували кваліфікацію у 4,5 тис. осіб, в тому числі, за професією тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва - 1802, слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування - 255, садівника - 201, кухаря - 80, електрогазозварника - 53 людини тощо.

Для забезпечення підприємств цукрової галузі кваліфікованими робітниками і спеціалістами проводилося професійне навчання майже 1010 осіб по більш 106 напрямками. З метою залучення безробітних із сільської місцевості в підприємницької діяльності було організовано підвищення кваліфікації 82 жителів села за напрямками «Основи економіки (підприємницька діяльність)» і «Основи малого бізнесу». З них 80 осіб вже отримали одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності та відкрили власну справу.

Пріоритетами в роботі служби зайнятості населення в 2014 році було максимально можливе охоплення населення послугами, спрямованими на підвищення рівня його зайнятості та конкурентоспроможності на ринку праці, створення умов для надання освітніх послуг дорослому населенню з метою задоволення зростаючих потреб роботодавців в висококваліфікованої робочої сили і оптимально ефективне використання всіх поданих роботодавцями в укомплектування службою зайнятості вакансій і бюджетних коштів для досягнення найвищого результату щодо соціального захисту безробітних, особливо тих, які вимагають додаткових гарантій соціального захисту.

Крім того, протягом звітного періоду в профорієнтаційної роботою було охоплено 43,6 тис. Безробітних жителів села. Зокрема, для 5,7 тис. Сільських жителів було проведено 345 інформаційних семінари «Служба зайнятості - працівникам села». У 862 семінарах по орієнтації на заняття підприємницькою діяльністю ( «Як розпочати власний бізнес?», «Від бізнес-ідеї до власної справи», по організації зеленого туризму, «Ефективне ведення сільського господарства») взяло участь понад 6,9 тис. Жителів сільської місцевості; майже 29,2 тис. селян відвідали семінари з техніки пошуку роботи; 4,9 тис. - взяли участь в заходах по орієнтації на професійне навчання. Індивідуальні профконсультаційні послуги отримали 12,3 тис. Безробітних жителів села, в т.ч. 1050 осіб - з використанням профдіагностичних методик.

З метою підвищення рівня мобільності профорієнтаційних послуг, різноманітність форм профорієнтаційної роботи серед сільського населення, введено в практику роботи базових центрів зайнятості проведення виїзного обслуговування з використанням «Мобільних центрів профорієнтації» і «Мобільних центрів зайнятості». Протягом 2014 відбулося 104 виїзних акцій в яких взяло участь 8,2 жителів сільських територіальних громад, в т.ч. учнів загальноосвітніх шкіл. Також з ініціативи районних центрів зайнятості, питання сільського безробіття розглядаються на виїзних семінарах з сільськими головами та керівниками сільгосппідприємств, на колегіях райдержадміністрацій, засіданнях комісій районних рад, засіданнях «Круглого столу» тощо.

Узагальнюючи економічний стан Подільського району, слід вказати такі особливості економічного розвитку району, як:

- вигідне економіко-географічне положення;

- низька щільність (70,6 чол / км2) розселення населення, нижче ніж в середньому по Україні;

- понад 53% населення проживає в сільській місцевості;

- коефіцієнт природного приросту населення - 8,5%;

- рівень безробіття становить - 12,3%;

- основна спеціалізація району - це енергетика (6,5%), машинобудування (3,6%), харчова промисловість (10,5%), агропромисловий комплекс. Слід виділити виробництво цукру (28,1%), м'яса (26,1%), олії (14,9%), сирів (24,4%), консервів (23,6%);

- висока густота залізничних і автомобільних доріг;

- сприятливі умови для розвитку туризму.

Окремо варто відзначити проблеми, перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил району:

- високий рівень розораності земель, нерівність території призводить до деградації ґрунтів і розвитку ерозії грунту;

- високий рівень скидання стічних неочищених вод (7млн м3), що призводить до того, що багато річок не можуть використовуватися у господарській діяльності;

- збереження і розвиток заповідників, державних заказників, пам'яток природи, оскільки, вони займають 4,4% території регіону;

- поглиблення спеціалізації, особливо в АПК;

- розвиток соціально-економічної інфраструктури в АПК;

- розробка програми комплексного економічного розвитку району. З цілої низки показників він відстає від інших регіонів;

- завершити конверсії оборонних підприємств і модернізації в напрямку розвитку виробництва товарів народного споживання;

- створення необхідних робочих місць з метою збереження трудового потенціалу та зниження рівня безробіття.

3. Проблеми та перспективи розвитку економіки Подільського економічного регіону

3.1 Проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на навколишнє середовище

Подільський економічний район належить до економічних районів України з найвищим рівнем розораності території. Нерівність території і висока частка просапних культур в посівних площах зумовлюють активні процеси деградації грунтів і розвиток ерозійних процесів. До того ж майже половина всіх сільськогосподарських угідь району мають підвищену кислотність. Серед комплексу проблем розвитку суспільства найбільш загрозливими є руйнування і забруднення навколишнього середовища, а також вичерпання природних ресурсів. В умовах зростаючого антропогенного впливу вирішення завдань попередження деградації природного середовища та раціонального природокористування набуло винятково важливе значення як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

Водночас складна екологічна ситуація в Подільському регіоні головним чином зумовлена високим ступенем освоєності та урбанізації території, наявністю великих підприємств енергетичної, хімічної, нафтохімічної, нафтогазовидобувної та деревообробної галузей, розвитком агропромислового та лісового комплексів. При обгрунтуванні обсягів і технологій використання природних ресурсів, плануванні розвитку територій не враховуються ландшафтна структура та пріоритетні функції ландшафтотворних компонентів, а також їх відновна здатність і стійкість до антропогенних навантажень. Ці фактори викликають виснаження природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища, негативно впливають на якість середовища життєдіяльності людей.

Комплексний вплив сільського господарства на природне середовище досліджуваного економічного району складається із значного числа факторів впливу рослинництва і тваринництва стосовно конкретних фізико-географічним особливостям регіонів.

Значимість і ступінь впливу окремих факторів сильно варіюють на території Подільського економічного району внаслідок широкої різноманітності типів сільськогосподарського використання земель, природних та історичних умов формування екологічної ситуації. Склад, розміщення і чергування сільськогосподарських культур багато в чому характеризують ступінь впливу сільського господарства на природне середовище. Спосіб обробітку сільськогосподарських культур (просапні або суцільної сівби) визначає ступінь незахищеності поверхні грунту і схильності її водної та вітрової ерозії. Тому в якості першого за значимістю серед факторів впливу можна розглядати коефіцієнт ерозійної небезпеки сільськогосподарських культур. Другим фактором є кількість і тип внесених добрив, що компенсують винос поживних речовин ерозійними процесами і культурними рослинами. З ним пов'язана проблема забруднення навколишнього середовища і продукції землеробства нітратами та іншими високотоксичними речовинами. Крім того, використання добрив призводить до накопичення в грунтах інших шкідливих речовин і елементів. Наприклад, застосування фосфорних добрив супроводжується накопиченням в грунтах фтору, стронцію та урану.

Практикуються в районі системи тваринництва такі, що пасовищні угіддя деградують, погіршуються грунтозахисні властивості і розвиваються ерозійні процеси. Тому в інтегральної оцінці впливу сільського господарства для багатьох регіонів Росії важливий показник пасовиську навантаження, що враховує види випасати худоби, ступінь дегресії пасовищ, їх врожайність і якість кормів.

Вплив тих чи інших факторів сільськогосподарської діяльності може збільшуватися і природними факторами, такими як активна ерозія і дефляція. Також є істотними наслідки застосування пестицидів і інсектицидів. Оцінка сумарного впливу сільського господарства на природне середовище повинна враховувати внесок кожного з факторів впливу рослинництва і тваринництва на природне середовище, наявність природних процесів, здатних підсилити цей негативний вплив, і можливість накопичення вторинних наслідків впливу, що призводять до деградації територій і погіршення екологічної ситуації.

3.2 Проблеми ресурсозбереження та відтворення природних ресурсів

Вирішення проблеми ресурсозбереження в Україні сьогодні є одним з пріоритетних напрямків державної політики. Ця проблема тісно зв'язана з проблемами енергетики, екології, технічного переозброєння та структурної перебудови всієї економіки. Рельєф території переважно височинний - вся територія Подільського району розташована в межах Подільської височини з пересічними висотами 250-280 м. (максимальна відмітка - на сході Тернопільської області - 417м). Серед несприятливих фізико-географічних процесів виокремлюється розвинута яружно-балкова система та процес карстування у Тернопільській області.

Ресурсозбереження є складовою підвищення ефективності виробництва, вирішення якої забезпечується відповідним економічним механізмом. Елементами даного механізму є: запровадження внутрішньогосподарських ринкових відносин, економічного стимулювання виробництва та праці, обґрунтування фінансового забезпечення інвестиційних процесів, регулювання міжгалузевих відносин, забезпечення інноваційного розвитку виробництва. Досягнення мети ресурсозбереження в системі економічного механізму підвищення ефективності виробництва здійснюється через використання відповідних методів: організаційних, економічних, техніко-технологічних, адміністративних. Критерієм ресурсозбереження є максимальний рівень окупності ресурсів (матеріальних, земельних, трудових) продукцією сільського господарства.

Для подальшого ефективного розвитку фермерства, забезпечення раціонального використання ресурсів виробництва необхідними є: поступова орієнтація на кооперування господарств, що має стати складовою державної політики, визначення найбільш доцільних організаційних форм кооперування селян-одноосібників; система заохочень для об'єднання не тільки фермерів, а й колективних і державних сільськогосподарських, переробних і агросервісних підприємств з фермерами; обов'язковість безоплатних науково-технічних консультацій кооперативам фермерів та їх інформаційного забезпечення з боку відповідних державних органів; формування на кооперативній основі міжфермерської переробної й обслуговуючої інфраструктури [10, c. 317-318].

Охорона природних ресурсів - це комплекс міжнародних, національних і регіональних адміністративно-господарських, політичних і громадських заходів щодо збереження фізичних, хімічних і біологічних параметрів функціонування природних систем в необхідних, з точки зору людини, не більше, а також щодо раціонального використання, запобігання забрудненню та інших видів деградації компонентів довкілля, відтворення і відновлення природних ресурсів.

Для вирішення пріоритетних екологічних проблем Подільського району слід провести інституційні перетворення в природоохоронній діяльності та оптимізувати її фінансування, удосконалити законодавство, моніторинг та систему звітності, залучити наукові кола, НУО та громадськість у вирішення екологічних завдань, сформувати систему екологічної освіти та виховання. Основні принципи екологічної політики держави знайшли своє вираження в існуючій правовій системі охорони навколишнього середовища.

Розвиток природоохоронної діяльності - це необхідна передумова виходу з кризової ситуації в екології. Природоохоронну діяльність часто розуміють в досить вузькому сенсі - як ліквідацію вже завдану природі шкоди (уловлювання, очищення тощо). Однак в сучасних умовах утримання і напрям діяльності з охорони природи і збереження природно-ресурсного потенціалу значно розширилися. З метою збереження цієї частини національного багатства в процесі природокористування необхідно визначити:

- відповідність наявних на планеті (в країні, регіоні) природних ресурсів, їх геологічного положення та стану цілям і бажаним темпам економічного розвитку;

- можливість розвитку того чи іншого виробництва в залежності від стану навколишнього середовища;

- зміна темпів зростання економіки в зв'язку з обмеженням деяких ресурсів;

- обмеження споживання деяких природних ресурсів в інтересах майбутніх поколінь;

- вплив забруднення навколишнього середовища на подальший розвиток економіки;

- основні стратегічні шляхи вирішення економічних і екологічних проблем;

- можливості розвідки природних ресурсів і вплив НТП на цей процес;

- можливості заміни традиційних видів палива, енергії та інших природних ресурсів нетрадиційними тощо.

На нашу думку, природоохоронна діяльність Подільського району має включати цілий комплекс напрямків і заходів: