Кон'юктурна політика держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний економічний університет

Юридичний факультет

Кафедра державного муніципального управління

Комплексне практичне індивідуальне завдання

На тему: «Кон'юктурна політика держави»

Виконала:

студентка групи ПР - 32

Кравчук Н.Й.

Перевірила: Желюк Т.Л.

доктор економ. наук, професор

Тернопіль

2015

План

1. Кон'юктурна політика держави

2. Практичне завдання

3. Тестові завдання

Список використаної літератури

1. Кон'юктурна політика держави

Економічна конґюнктура - це сукупність умов, в яких функціонує національна економіка, окремі галузі, регіони впродовж певного періоду. Економічна конґюнктура може бути стабільною і нестабільною. На рівні народного господарства вона визначається динамікою виробництва, будівництва, станом внутрішньої і зовнішньої торгівлі, процентом за кредит, курсом цінних паперів, прибутками, рівнем безробіття, заробітної платні. На економічну конґюнктуру, крім циклових факторів, впливають науково-технічний розвиток, концентрація виробництва і капіталу, мілітаризація економіки, стихійні лиха, соціальні і політичні конфлікти. Економічна конґюнктура визначається конґюнктурою ринку.

Конґюнктура ринку - це сукупність умов, які характеризують співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції на товари і послуги.

Сукупний попит відображає готовність держави, підприємств і споживачів придбати певний обсяг національного продукту. За своєю структурою він охоплює споживчий та інвестиційний попит, на які, насамперед, впливає рівень цін. Його підвищення призводить до зменшення попиту, який стримує виробництво. І, навпаки, зменшення рівня цін підвищує попит і викликає збільшення обсягів виробництва. На сукупний попит, крім цінових факторів, впливають: на споживчий попит - рівень добробуту населення, податків, інфляції; на інвестиційний попит - величина процентної ставки, податки з підприємств, технології,, надлишкові потужності.

На сукупний попит діють зміни в державних витратах, обсягах експорту та імпорту. Кожний з перелічених факторів по-різному позначається на величині споживчого та інвестиційного попиту.

Можна стверджувати, що механізм ділових циклів і фактори конґюнктури ринку взаємодіють в автоматичному режимі. Коли доходи зростають, збільшується споживання, зростає сукупний попит, а відповідно активізується виробництво і зростає сукупна пропозиція. Якщо сукупна пропозиція перевищує попит, то підприємства мають проблеми з реалізацією продукції, вони скорочують обсяги виробництва. Встановлюється рівновага попиту і пропозиції. Однак ця рівновага не завжди гарантує повну зайнятість, а забезпечення повної зайнятості може призвести до збільшення попиту при обмежених природних, технічних ресурсах, що своєю чергою сприятиме зростанню цін та інфляційних процесів.

На конґюнктуру ринку істотно впливають зовнішні фактори (зокрема стан зовнішньої торгівлі), які можуть порушити автоматизм циклу.

У країнах з невідпрацьованим ринковим механізмом дію механізму конґюнктури стримують: обмежений доступ до кредитів; диференційований споживчий попит; нерозвиненість ринку цінних паперів; стримування рівня безробіття.

В умовах нестабільного розвитку держава повинна свідомо протидіяти коливанню конґюнктури за допомогою відповідного механізму. Це, як правило, антициклічна політика - дії, протилежні напряму поточної економічної конґюнктури. Антициклічну політику держави можна охарактеризувати як політику експансії, або стримування. В період спаду чи низької конґюнктури держава здійснює політику експансії - збільшення державних витрат або зменшення податків. У період високої конґюнктури втілюється політика стримування - підвищення податків, скорочення державних витрат.

До основних функцій держави в сфері конґюнктурної політики належать:

· контроль за співвідношенням сукупного попиту і сукупної пропозиції;

· аналіз показників стану і зміни економічної кон'юнктури;

· оцінка і прогнозування стану економічної конґюнктури;

· вироблення механізму стимулювання споживчого та інвестиційного попиту;

· вироблення механізму обмеження споживчого та інвестиційного попиту.

Нині в Україні відсутня система аналітичної статистики конґюнктури, не сформовані методика і показники прогнозування та моделювання економічної конґюнктури. Стосовно цього зарубіжні країни і міжнародні організації мають великий досвід. Зокрема, в щомісячному статистичному виданні ООН передбачається 60 стандартних статистичних таблиць, які відображають стан і динаміку економічної конґюнктури; у щомісячному друкованому органі країн - членів Економічної комісії ООН для Європи передбачені 43 стандартні показники. Україна подає в цей орган 22 показники.

Визначальними показниками економічної конґюнктури є:

· у сфері обігу - співвідношення попиту, пропозиції та платоспроможності всіх секторів економіки;

· у галузі фінансів - формування і використання бюджетних і кредитних ресурсів, функціонування ринку цінних паперів, показники грошового обігу;

· у системі цін - співвідношення цін виробників і споживачів, договірних, гуртових, закупівельних, роздрібних, зміни номінальних і реальних доходів населення, еквівалентності цін на промислові та сільськогосподарські товари;

· у галузі економічної діяльності - наявність та використання ресурсів, зміна витрат, продуктивності праці та ефективності виробництва.

Використовуючи систему перелічених груп показників, державні органи управління аналізують і визначають конґюнктуру ринку, складають прогнози на перспективу. Це забезпечує поінформованість про ситуацію на ринку, його збалансованість, допомагає визначити напрями державного втручання і регулювання конґюнктури, сприяє усуненню небажаних диспропорцій.

Зміна конґюнктури ринку зумовлює потребу в прийнятті відповідних економічних рішень.

Загальний вигляд моделі прийняття економічного рішення такий:

Yi=f(Xe,...,Xj;ne,...,nk),

де Yі: - цільова функція; Хе - засоби досягнення мети або економічні інструменти; nе,nк- ринкові змінні.

Кожна модель прийняття економічного рішення ґрунтується на тому, що існує обрана мета, тобто параметри того, чого прагнуть досягнути. Отже, мета розглядається як задана величина.

Метою в економічній політиці можуть бути: обсяг ВНП, темп інфляції, кількість грошей в обігу, величина дефіциту бюджету тощо.

Засобом є все, з допомогою чого досягають визначеної мети: грошова емісія, податкові ставки, державні інвестиції, проценти за кредит тощо.

Ринковими змінними називають ті процеси та явища, які перебувають між метою та засобами. Наприклад, для стримування інфляції як засіб вибрано обмеження грошової маси. Як ринкові змінні при цьому треба враховувати: обсяг ВНП, швидкість обертання грошей, діяльність банків, частку готівки в доходах населення та ін.

Жоден засіб не може вплинути на мету безпосередньо, оминувши ринкові змінні. Для прогнозування впливу засобів на мету потрібно враховувати таку опосередкованість, обчислюючи, насамперед, мультиплікатор, який показує ефект впливу засобу X на мету Y за умови, що мета і засіб мають кількісну визначеність.

Мультиплікатор має такий загальний вигляд: f21

Узагальнивши зарубіжний досвід і використавши моделі прийняття економічних рішень, можна визначити декілька засобів впливу держави на конґюнктуру ринку. Якщо метою є активізація сукупного попиту, то як засоби можуть використовуватися:

· Фіскальна політика розширення, суть якої полягає у збільшенні державних витрат і зменшенні податків. Мультиплікатор Державних витрат показує, що при їх збільшенні на одиницю ВНП збільшується на 2,8 одиниць. Мультиплікатор податків оцінює вплив розмір податків на величину ВНП і показує, що при збільшенні загальної величини податків на одиницю ВНП зменшується на 4 одиниці. Зростання державних витрат можна домогтися через розширення державного сектора, збільшення дотацій, тобто через підвищення купівельної спроможності.

· Стимулювання інвестицій з допомогою зниження ставки процента за кредит, що робить кредит більш дешевим і сприяє зростанню сукупного попиту, збільшенню інвестицій, розширенню виробництва. Мультиплікатор процентної ставки показує, що при збільшенні ставки процента на одиницю ВНП зменшиться на 1,15 одиниць.

· Збільшення грошової маси шляхом розширення грошової кредитної емісії, збільшення обовґязкових резервів комерційних банків, зниження облікової ставки, за якою продаються цінні папери. Всі ці дії дають змогу збільшити платіжні спроможності в країні, а отже, і сукупний попит. Грошовий мультиплікатор показує, що при збільшенні готівки на руках у населення та банківських резервів (готівкової маси) на одиницю грошова пропозиція зросте на 3,7 одиниць.

З метою стримування сукупного попиту держава може застосовувати протилежні від перелічених вище засобів.

Поряд із загальними методами регулювання конґюнктури ринку органи державного управління застосовують часткові засоби зниження інфляції та безробіття. Інфляція традиційно існує у двох видах: як інфляція попиту та як інфляція витрат. Інфляція попиту може бути ініційована зростанням якогось елемента сукупних витрат або зростанням грошової маси. Інфляція витрат призводить до раптового підвищення цін на елементи виробничих витрат: сировину, енергоносії, працю, засоби виробництва. Інфляцію витрат називають "шоком пропозиції", бо у цьому випадку зростання цін поєднується із скороченням обсягів випуску.

Традиційними антиінфляційними заходами з боку держави є:

· контроль над зарплатою та цінами;

· індексація доходів;

· політика податкового регулювання.

Безробіття, що формується під впливом різноманітних факторів на ринку праці, складається з двох частин: природного (нормального) та того, що перевищує природний.

Величина природного рівня змінюється і формується під впливом зовнішніх чинників - урядової економічної політики, рівня добробуту, технологій. Прийнято вважати, що природний рівень безробіття у 90-х pp. становив 5,0-5,5 % від загальної кількості працездатного населення.

Безробіття на рівні, що перевищує природний, спричиняється до певної втрати ВНП:

ВНПвтр. =ВНП пот -ВНПреал., ВНПпот =0,945 НпрацДрПпр.

економічний криза кон'юнктура антиінфляційний

де ВНПвтр - втрачений валовий національний продукт; ВНПпот- потенційний валовий національний продукт; BHПpeaл - реальний валовий національний продукт; Нпрац - чисельність працездатного населення; Др - кількість робочих днів у році; Ппр. - середньоденна продуктивність праці.

Звґязок між відхиленням рівня безробіття від природного та втратою ВНП відображений у законі Оукена, суть якого полягає в тому, що один відсоток відхилення безробіття від природного рівня означає відхилення реального ВНП від потенційного на 2,5 % . Наприклад, якщо безробіття встановилося на рівні 8%, тобто перевищило природний рівень на 3 % (8 % - 5 % =3 %), то реальний ВНП відхиляється від потенційного на 7,5 % (2,5 % * 3 = 7,5 %).

Якщо оцінити конґюнктурну політику в Україні з огляду на вплив перелічених вище факторів, то вона виявиться неефективною. Однією з причин низької конґюнктурної політики є неузгодженість між фінансовою (фіскальною) і монетарною політикою. Політика грошової стабілізації неефективна в умовах структурного розбалансування державних фінансів. Монетарні обмеження, спрямовані на зниження інфляції і не підтримані заходами бюджетної реструктуризації, призвели до кризи неплатежів, заборгованості із заробітної платні, зниження споживчого та інвестиційного попиту. Значні розміри податків та процентних ставок призвели до зростання цін при обмеженій купівельній спроможності, скорочення продажу та обсягів виробництва.

Виведення економіки України з економічної кризи, стабілізація економіки повґязана з проведенням політики, спрямованої на піднесення економічної конґюнктури, що вимагає здійснення заходів з активізації сукупного попиту і фінансово-грошової стабілізації. Стосовно цього здійснюється лібералізація системи оподаткування, зниження процентних ставок, поліпшення умов інвестування, поетапна компенсація втрат минулих заощаджень тощо.

Світовий досвід здійснення конґюнктурної політики дає змогу зробити декілька найбільш загальних висновків, які доцільно врахувати і в Україні:

· фіскальна політика не повинна передбачати надмірного перерозподілу доходів через бюджет і не допускати податки, які гальмують підприємницьку діяльність, породжують тіньову економіку;

· монетарна політика ефективна за наявності ринку капіталів та відсутності дефіциту бюджету, який фінансується національним банком.

Отже, з усього вищенаведеного можна зробити такий висновок, що кон'юнктурна політика держави - це сукупність урядових заходів стосовно забезпечення динамічного та рівноважного стану національної економіки в умовах повної зайнятості, стабільних цін і зовнішньоекономічної рівноваги (антициклічне регулювання). Причини, що спонукають державу розробляти та здійснювати кон'юнктурне регулювання, пов'язані з такими негативними явищами:

· зростання безробіття;

· збільшення ризикованості інвестицій;

· дефіцит деяких ресурсів;

· інфляція.

2. Практичне завдання

1. На основі розрахунку потреби регіону в державних ресурсах цукру обчислити обсяги його закупівель.

2. Запропонуйте механізми стабілізації та розширення ринку цукру.

Вихідні дані:

1. Чисельність населення Тернопільського регіону склала на кінець 2011 року 1078055 осіб. В прогнозному періоді передбачається його збільшення на 0,5%.

2. Норма споживання цукру на душу населення складає 48 кг, в прогнозному періоді передбачається її скоротити на 2 кг.

3. Промислове споживання цукру в прогнозному періоді складе 28% до фонду споживання.

4. Потреба в цукрі для поповнення державного резерву складе 8% до фонду споживання.

5. Споживання цукру бюджетними організаціями прогнозується в розмірі 36% до фонду споживання.

6. Нагромадження цукру для міжрегіональних поставок складе 18 % до фонду споживання.

7. Експортні поставки цукру складуть 11% до обсягу його виробництва, який прогнозується на рівні 206 тис. тонн., а імпорт - 3%.

8. Залишки цукру на початок прогнозного періоду склали 8 тис. т, на кінець зростуть на 5%.

9. Надходження цукру з інших джерел до державних ресурсів прогнозуються в розмірі 95,0 тис. тонн.

Розв'язок:

1. Чисельність населення =1078055 + (1078055* 0.05) =1131357 осіб

2. Норма споживання цукру = 48 - 2 = 46 кг

3. Фонд споживання = 46 * 1131357 = 52042,422 тон

4. Споживання цукру бюджетними організаціями = 18735.27192 тон

5. Промислове споживання цукру = 52042422 * 0.28 = 14571,878 тон

6. Нагромадження цукру для міжрегіональних поставок = 9367.63596 тон

7. Залишок цукру = 8 * 0.05 = 8.4 тон

8. Пропозиція = 8 + 6180 + 95000 = 101188 тон

9. Попит = 52042,422 + 14571,878 +18735.27192 + 9367.63596 + 8.4 + +22660+ 95000 = 212385.62788 тон

10. Обсяг державних закупівель цукру = 212385.62788 - 101188 = =111197.62788 тон

Отже, щоб збільшити обсяг ринку реалізації цукрової галузі потрібно, насамперед, підвищити рівень продуктивності виробництва. Також потрібно провести реструктуризацію, яка створить умови для підвищення конкурентоспроможності на міжнародному ринку.

3. Тестові завдання

Факторні методи розрахунку обсягу валової доданої вартості передбачають врахування:

а) аналізу показників і чинників, які їх формували в минулому періоді;

б) динаміки, стану та ефективності використання живої праці, основного капіталу, сировини, матеріалів, енергії, досягнень науки і техніки;

в) доданої вартості всіх галузей економіки, а також податків на товари та імпорт за мінусом субсидій за виключенням умовної продукції фінансових посередників;

г) інформації про споживчі ціни на товари та послуги, ціни виробників промислової продукції та ціни, виробників сільськогосподарської продукції і розраховується виходячи із співвідношення впливу зміни індексів цих цін на зміну ВВП.

Галузеві розрахунки валової доданої вартості передбачають врахування:

а) аналізу показників і чинників, які їх формували в минулому періоді;

б) інформації про динаміку споживчих цін, цін виробників промислової продукції та цін, виробників сільськогосподарської продукції і розраховується виходячи із співвідношення впливу зміни індексів цих цін на зміну ВВП;

в) динаміки, стану та ефективності використання живої праці в галузях, основного капіталу, сировини, матеріалів, енергії, досягнень науки і техніки;

г) доданої вартості, створеними в секторах (галузях) економіки, а також податків на товари та імпорт (за мінусом субсидій).

Який з показників характеризує ефективність функціонування реального сектору:

а) ВВП на особу;

б) стан платіжного балансу;

в) обсяг виробленого і розподіленого ВВП;

г) розмір внутрішнього ринку;

Трансфертні платежі - це:

а) виплати домашнім господарствам, не зумовлені їх участю в процесі виробництва;

б) частина доходу, яка включається в національний дохід;

в) тільки виплати уряду окремим особам;

г) обов'язкові платежі, які сплачують домогосподарства державі.

Який з показників використовується для оцінки рівня конкурентоспроможності країни:

а) стан платіжного балансу;

б) обсяг ВВП;

в) вироблений ВВП на особу;

г) рівень безробіття;

126. Інтегральним показником оцінки результатів функціонування національної економіки є:

а) валовий внутрішній продукт;

б) валовий національний продукт;

в) валовий суспільний продукт;

г) національне багатство.

127. Оплата праці враховується при розрахунку:

а) ВВП за методом потоку доходів;

б) ВВП за методом потоку витрат;

в) чистого експорту;

г) ВВП за виробничим методом.

Система національних рахунків - це:

а) система взаємопов'язаних економічних показників, пов'язаних з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів і формуванням національного багатства країни;

б) сукупність створених та нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, розвіданих природних ресурсів, досягнутого рівня освіти людей, їхнього досвіду, майстерності, творчих здібностей, які призначені для розширеного відтворення з метою підвищення добробуту нації;

в) збільшення розмірів номінального ВВП до розмірів реального;

г) кінцева ринкова вартість товарів та послуг, створених нерезидентами за рік.

Балансуючою статтею рахунку виробництва в СНР є:

а) валова додана вартість;

б) валовий прибуток;

в) первинний доход суб'єктів;

г) валові заощадження.

Балансуючою статтею рахунку утворення доходів в СНР є:

а) валова додана вартість;

б) первинний доход суб'єктів;

в) валовий прибуток;

г) валові заощадження.

Список використаної літератури

1. Андрейченко А.В., Горбаченко С.А., Грінченко Р.В., Карпов В.А., Кучеренко В.Р. Аналіз ринкової кон'юнктури: навчальний посібник. - Одеса: ОНЕУ, 2014.- 345 с.

2. Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Сучасна економіка: Навч.посібник - К.: Вища школа, 2005. - 327с.

3. Михасюк Р. Державне регулювання економіки / Р. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога. - К. : [б, в.], 1999. - 640 с.

4. Оболонцева Л.В. Кон'юнктурні дослідження галузевого ринку: підручник / Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х.: ХНАМГ, 2010. - 249 с.

5. Основи економічних знань: Навчальний посібник/А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін. - К.: Вища школа, 2002. - 543 с.

6. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: навчальний посібник / К.: Знання, 2006. - 435.

7. Кузяк В.В., Довбуш Ю.Я. Основні функції держави у галузі кон'юктурної політики // Кон'юнктура товарних ринків // Укл. - 2013.

Размещено на Allbest.ru