Розвиток і розміщення лікеро-горілчаної промисловості України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

В Україні створено потужну виробничо-технічну базу з виробництва етилового спирту та лікеро-горілчаних виробів, представлену 84 спиртовими заводами і 275 лікеро-горілчаними виробництвами загальною потужністю (станом на 1 січня 2015 p.). У 2005-2006 pp. Україна займала четверте місце у світі з виробництва спирту після Бразилії, США та Росії. У нашій країні щороку вироблялося близько 60 млн. т. спирту і 35 млн. т. лікеро-горілчаних виробів. Основними напрямами використання етилового спирту є виробництва горілки (60%), виноробної (15%) та іншої (25%) продукції.

За період з 2000 по 2010 р. - внаслідок наростання кризових явищ в економіці, розвитку її "тіньового сектора", істотного звуження внутрішнього і зовнішнього ринків збуту продукції, поглиблення фінансової кризи - обсяги виробництва спирту та лікеро-горілчаних виробів в Україні значно скоротилися. До ускладнення економічного становища у спиртовій і лікеро-горілчаній підгалузях призвели і переколи у реформуванні економічних взаємовідносин. Всупереч принципам ринку, підприємства поставляють продукцію споживачам, не маючи достатньої інформації про попит на неї, зумовлений платоспроможністю споживачів. Деякі підприємства - замість того, щоб адаптуватися до ринкових обставин, - підвищують ціни, а це, в свою чергу, звужує попит.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з'ясувати основні риси розвитку і розміщення лікеро-горілчаної промисловості України.



І. РОЗДІЛ. Аналіз складових ринку,на якому функціонує підприємство

І.І Загальна характеристика галузі,в якій функціонує підприємство

У лікеро-горілчаній галузі в 2000-2010 рр. відбувалося зменшення обсягів виробництва: якщо в 2000 р. було вироблено понад 30 млн. декалітрів алкогольних напоїв, то у 2010 р. - менш як 20 млн. декалітрів у офіційному секторі економіки . Однак у 2010-2015 рр. намітилося зростання виробництва алкогольних напоїв в Україні.

Виробництво спирту у 2010-2013 рр. зросло за рахунок технічного спирту. За оцінками експертів, співвідношення легальної та тіньової горілки у цей період становило відповідно (у відсотках): у 2010 р. - 60/40, 2011-му - 40/60, 2012-му - 35/65, 2013 р. - 30/70.

Слід також додати, що в Україні щорічно споживається понад 30 млн. дек. алкогольних виробів. Левова частка алкоголю, зокрема й фальсифікованої продукції, викидається на ринок з нелегального виробництва. Понад 50% алкогольних напоїв та 60% тютюнових виробів у закладах торгівлі не відповідають нормативам Держстандарту.

Детінізація обігу алкогольних напоїв призведе до значного приросту відрахувань до бюджету, оскільки акцизний збір є вагомим бюджетоутворюючим податком. У 2005 р. його обсяг у держбюджеті становив більш ніж 3,6 млрд. грн., або 10% загальних надходжень. Якщо ж врахувати надходження від ліцензій на виробництво лікеро-горілчаної продукції, патентів та ін., то тільки "алкогольна" галузь забезпечує близько 13% надходжень у державну скарбницю. Проте виготовлення та реалізація підроблених товарів стають серйозною перешкодою на шляху стабільного поповнення державного бюджету. Достатньо сказати, що обсяг продажу нелегальної горілки у 2005 р. сягнув 25 млн. дек., а збитки держбюджету оцінюються майже в 1,5 млрд. грн..

Десятки українських підприємств, за статистичними даними, виготовляють легально не більш як 100 тис. пляшок у рік. Але перевірки показують, що непоодинокими є випадки відвантаження неврахованої продукції за готівку.

Деякі підприємства порушують чинний порядок сплати акцизного збору, замовляючи акцизну марку для маркування горілки в тарі 0,05 л, а фактично наклеюють її на горілку в тарі 0,5 л. Утім, такий вид ухилення від сплати акцизного збору значно зменшився після введення акцизних марок нового зразка, на яких зазначається літраж продукції. Крім того, ДПА України скоротила обсяг замовлень на отримання акцизних марок для малої тари алкогольних напоїв з 55 до 1%.

Слід зазначити, що збільшення ставок акцизного збору на вина виноградні в 3,7 раза, шампанське - в 1,8 раза, коньяку - у 10 разів призвело до зростання підпільного виробництва і контрабанди[1, c. 38-40].

Однією з основних проблем сучасної лікеро-горілчаної промисловості України є ухилення від сплати податків. Так, на сьогодні найбільш поширеними схемами тіньової діяльності юридичних і фізичних осіб є:

* використання підроблених марок акцизного збору, які друкуються на вітчизняних підприємствах поліграфічної промисловості, виготовляються за допомогою множувально-копіювальної техніки або ввозяться контрабандою з-за кордону;

* використання отриманих марок акцизного збору не за призначенням. Марки на продукцію з меншою ставкою акцизного збору застосовуються для продукції, що має більш високі розміри податків;

* неправомірне завищення цін на давальницьку сировину з боку фірм-реалізаторів, яку вони передають лікеро-горілчаному заводу. У подальшому, отримавши товар за заводськими цінами, фірма-реалізатор уже має значний запас у собівартості продукції. Знизивши ціну нижче заводської, фірма все одно отримує доход, який виникає із раніше зробленої націнки на давальницьку сировину, матеріали та ін.;

* застосування підприємством марок акцизного збору, що були отримані іншою господарською структурою. При цьому виготовляється неврахована горілка. Тут можливе використання спирту, списаного в межах допущених технологічних витрат у ході виробництва продукції, до складу якої він входить: горілка, парфуми, лікарські засоби та ін. До цього слід додати контрабандний спирт та його псевдоекспорт;

* продаж товару за посередництвом "фіктивної" фірми за угодою консигнації, коли розрахунки проводяться в міру того, як реалізується продукція. Товар продається "фіктивною" фірмою, після чого вона зникає, не сплативши податків до бюджету. Відтак продавець відображає цю фірму у своєму бухгалтерському обліку як боржника;

* отримання спирту із заниженими ставками акцизного збору на виробництво продукції, до складу якої входить технічний спирт. У подальшому він переробляється (з нього виводяться денатуруючі добавки) і використовується для виготовлення неврахованої горілки;

* виробництво спирту та лікеро-горілчаних напоїв без наявності ліцензії;

* сплата сум акцизного збору та ПДВ шляхом взаємних заліків, зустрічних зобов'язань, векселями, в тому числі казначейськими, та в інших формах, які не передбачають здійснення таких платежів коштами.

Основними виробниками лікеро-горілчаної продукції в Україні в 2014 році, за даними загальнонаціонального рейтингу є компанія Nemiroff. Нарощуючи виробничі потужності за рахунок залучення позикового капіталу, лікеро-горілчані компанії почали широкомасштабну кампанію по завоюванню сусідніх ринків, в першу чергу - російського, готові до виходу на міжнародні ринки.

Протягом останніх років відбувається як постійне зростання обсягів виробництва алкогольних напоїв міцністю 6 - 12%, так і розширення їх асортименту.

Що стосується власне слабоалкогольних коктейлів (міцність 1,2- 8,5%), то у 2014 році очікування операторів ринку щодо збільшення його обсягу в натуральному виразі на 10-15% не виправдалося. За оцінками експертів, зростання у фізичному обсязі склало до 2%, у грошовому вимірі - 7%-10%, до 0,5 млрд.грн. На 2017 рік очікується зростання обсягу ринку в натуральному виразі приблизно на 3-5%. Серед основних факторів, що впливають на динаміку виробництва та споживання слабоалкогольних коктейлів, найчастіше виділяють наступні:

* попит, спричинений новизною слабоалкогольних коктейлів для споживачів,

* спадає і посилюється конкуренція з боку пива та сухих вин;

* масовість продукції вимагає її позиціювання у середньому ціновому сегменті, що не завжди вигідно виробникам;

* високий бар'єр виводу нової слабоалкогольної торгівельної марки на ринок

* значні законодавчі обмеження на рекламу та продаж слабоалкогольних коктейлів, порівняно з пивом, обмежують можливості стимулювання попиту та їх продажу.

Лідерами ринку слабоалкогольних коктейлів є «Оболонь», «Росинка» та «Союз-Віктан» з ТМ «Лонгер».

На ринку виноградного вина спостерігається значне розширення асортименту вин, їх виробників, а також підвищення їх вартості. Поряд із цим, за 2014 рік, порівняно із 2013, обсяг виробництва вина у фізичному вимірі в Україні скоротився на 4% і склав 14 млн.дал.

Провідними виробниками використовуються різноманітні схеми побудови мережі збуту. Зокрема, основний конкурент емітента, лідер національного лікеро-горілчаного ринку та основний експортер української горілки до Росії - компанія Nemiroff використовує систему торгових домів, а також добре розгалужені дилерські мережі у найкрупніших містах України.

Корпорація «Олімп» створила розгалужену мережу філій, через яких здійснюється продаж дистриб'юторам та оптовикам у регіонах, а VIP-клієнтів обслуговує власний торговий дім компанії.

ТОВ «Гетьман» використовує класичну схему роботи через дилерів.

Система збуту товарів емітентом включає всі можливі шляхи просування продукції - як пряму дистрибуцію через мережу торгових філій, так і власну фірмову торгівлю.

У структурі експорту спирту простежується тенденція збільшення поставок високоякісного спирту - "Екстра" та "Люкс". Значну частину експортних відвантажень здійснювали обласні державні об'єднання концерну "Укрспирт", які мають ліцензії, зокрема, Тернопільське, Вінницьке, Львівське, Чернігівське. Ємкість алкогольного ринку України спеціалісти оцінюють у 32-33 млн. дол. горілки та міцних лікеро-горілчаних напоїв на рік (до 4 млрд. грн. у роздрібних цінах). Рекордну його кількість було вироблено 1996 року - близько 64,3 млн. дол..

Ситуація, що склалася на ринку спирту та алкогольних напоїв, характеризується:

· поступовим нарощуванням обсягів виробництва основних видів продукції;

o повільним відновленням традиційних ринків збуту та низькою конкурентоспроможністю вітчизняної продукції на ринках далекого зарубіжжя;

o нестабільністю законодавчої бази;

o збільшенням обігу алкогольних виробів невизначеного походження (зокрема, фальсифікованих та контрабандних).



І.ІІ Загальна характеристика ринку лікеро-горілчаних виробів

Українські підприємства спиртової й лікеро-горілчаної промисловості входять у Державний концерн спиртової й лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт»). В Україні існує державна монополія з виробництва спирту. Ліцензії на виробництво спирту мають 82 державних спиртозаводи, з яких 74 - підприємства концерну "Укрспирт"; 5 підприємств, які підпорядковуються Сумській облдержадміністрації (Дубов'язівський, Новосуханівський, Попівський, Стецківський, Наумівський спиртозаводи); 1 підприємство, що підпорядковується Державному управлінню справами (Чортківський спиртозавод); 2 підприємства під управлінням Держкоммедбіопрому (Ладижинський, Межирічський спиртозаводи).

За останні роки вищевказані підприємства істотно наростили виробництво спирту етилового. Більше половини зробленого спирту відвантажувалося за кордон. Однак зараз потужності спиртозаводів не використовуються навіть на половину. Надлишок потужностей, на думку експертів, є однією з причин існування тіньового виробництва горілки. Для боротьби із цим явищем в 2003 році було вирішено перепрофілювати частину спиртозаводів на виробництво високооктанової кисневмісної добавки до бензинів ВКД. Україна має можливості поставляти на експорт спирт етиловий ректифікат вищого очищення мелясний; спирт етиловий ректифікований вищого очищення зерновий; спирт етиловий ректифікований «Екстра»; спирт етиловий ректифікований «Люкс»; спирт етиловий технічний з використанням денатурованих добавок; високооктанову кисневмісну добавку до бензинів (еталон серед пального).

Ліцензії на виробництво алкогольної продукції мають близько 400 суб'єктів підприємницької діяльності. На право оптової торгівлі - близько 900 суб'єктів підприємницької діяльності, роздрібної торгівлі - 150-200 тисяч суб'єктів підприємницької діяльності. Виробництво лікеро-горілчаних виробів уже пройшло найнижчу точку падіння й поступово починає збільшуватися. Росте також експорт продукції. Крім традиційних ринків СНД, підприємства освоюють ринки Польщі, США, Канади, Ізраїлю й інших країн.

Внаслідок підвищення ставок акцизного збору на лікеро-горілчані вироби в Україні відбулося стрімке падіння випуску алкогольної продукції. Якщо в червні 1998 р. підприємствами ДК "Укрспирт" було вироблено 1426 тис. дал алкогольних напоїв, то вже в листопаді - 349 тис. дал. Відповідно, погіршився стан розрахунків підприємств з бюджетом і знизилась ефективність їх діяльності. Сума пені, нарахована за несвоєчасну сплату податків до бюджету, перевищувала суму прибутків. У II півріччі 1998 р. більшість спиртових і лікеро-горілчаних заводів стали збитковими. Витіснена з ринку легальна продукція в короткі строки була замінена на фальсифіковану і сурогати. Отже, введення в серпні 1998 р. високих ставок акцизного збору зупинило процес нарощування обсягів легального виробництва в підгалузі.

Фактором, який дестабілізував український ринок алкогольної продукції, було стягнення акцизного збору не в національній, а в іноземній валюті, - при тому, що розмір акцизного збору щокварталу змінювався. Аналіз обсягів виробництва в підгалузі показує: за умови врахування впливу інших факторів, після переходу в березні 2000 р. на розрахунок акцизного збору в національній валюті воно стало ритмічним.

Оскільки на 1999 р. законом було встановлено ставку акцизного збору на етиловий спирт у розмірі 2 ЄВРО за 1 л 100-процентного спирту на І півріччя і З ЄВРО - на II, то прогноз фахівців щодо падіння обсягів виробництва алкогольних напоїв у зв'язку з підвищенням цієї ставки в II півріччі виправдався. Підтримавши клопотання центральних органів виконавчої влади, Верховна Рада України прийняла відповідний закон, яким подовжила строк чинності підвищеної ставки акцизного збору на етиловий спирт до 1 липня 2000 р.

У результаті зниження цін на лікеро-горілчані вироби дещо збільшилося виробництво цієї продукції. Але в II півріччі 2000 p., після підвищення ставок акцизного збору, виробникам не вдалось уникнути падіння його обсягів. Це свідчить, що при настанні рівноваги в системі "попит-пропозиція" на легальному ринку, при нееластичному попиті на алкогольні напої та за умови функціонування потужного "тіньового ринку" підвищення цін спричиняє зменшення обсягів виробництва легальної продукції та відповідне збільшення оборотів "тіньового ринку".

Розрахунки показують, що втрати бюджету від зміни ставок акцизного збору на лікеро-горілчані вироби з 1 липня 2000 р. становили 42 млн. грн. Слід зауважити, що до цього розрахунку не було включено втрати підприємств суміжних галузей (виробників етилового спирту, тари та упаковки, торговельних і транспортних організацій тощо), а також відрахування підприємств - виробників алкогольної продукції на заробітну плату, до інноваційного фонду та податку на прибуток. Ці підприємства скоротили робочі місця і тим самим відповідно зменшили виплати заробітної плати, що, в свою чергу, погіршило купівельну спроможність населення.

На обіг оборотних коштів підприємств негативно впливає механізм сплати ПДВ, який передбачає вилучення до бюджету доданої вартості,, створеної на всіх стадіях виробництва. Фактично ПДВ перетворився на податок з обороту, оскільки нараховується на весь обсяг реалізованої продукції. Внаслідок кризи платежів реалізація продукції ускладнюється тим, що підприємство-виробник не може за рахунок виручки відшкодувати ПДВ, закладений у ціну. Водночас, купуючи сировину, енергоресурси і матеріали, надаючи послуги і оплачуючи їх вартість, до якої входить і ПДВ, підприємство тим самим кредитує державу, відтягуючи для цього свої мізерні оборотні кошти. Поряд з тим, на фінансове становище підприємств негативно впливають інфляційні процеси.

Рекордними темпами в Україні за минуле десятиліття відновилося виробництво лікеро-горілчаних виробів. Згідно з попередніми даними, в 2006 році їх було зроблено 36,4 млн. дол., що на 1,5%, або 0,53 млн. дол. більше, ніж у попередньому році. У той же час це на 10% менше, ніж в 1993-му, коли був випущений попередній рекордно великий об'єм за роки незалежності (40,4 млн. дол.), і в 1,8 рази більше, ніж в 1998 році, коли був випущений найменший об'єм (20,8 млн. дол.). При цьому виробництвом даних виробів в 2006 році займалося 60 підприємств (59 підприємств у 2005 році).

Збільшити експорт спирту та лікеро-горілчаної продукції передбачається за рахунок зменшення їх собівартості, поліпшення якості та розширення асортименту. Для вирішення цього завдання необхідно переходити на інноваційний шлях розвитку спиртової та лікеро-горілчаної промисловості. Це передбачає:

o вдосконалення технологій і технічних засобів;

o збільшення асортименту та об'ємів випуску;

o раціональне використання теплоенергетичних, вторинних сировинних та матеріальних ресурсів;

o максимальне використання відходів виробництва завдяки створенню маловідхідних та екологічно безпечних виробництв;

o підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.

І.ІІІ Проблеми та перспективи розвитку галузі

Галузь продовжує стрімко відновлюватися після спаду виробництва в 90-х роках, про що свідчить ріст обсягів виробництва, експорту й споживання товарів. Кількість виробників скорочується, однак у той же час виробники, що залишаються, значно збільшують об'єми випуску й інвестують значні кошти в устаткування, технології й рекламу своєї продукції. Компанії активно розробляють схеми збільшення продажів своєї продукції як на внутрішньому ринку, так і на зовнішньому, удосконалюючи мережу збуту й рекламну підтримку. Дана галузь має всі шанси бути одним з лідерів харчової переробної промисловості України завдяки високій визнаній якості української продукції при відносно низьких цінах, хорошій сировинній базі й високому рівню споживання міцних алкогольних напоїв, як у самій Україні, так й у сусідніх країнах СНД.

З метою вдосконалення ринкових відносин у спиртовій та лікеро-горілчаній промисловості, поповнення бюджету, захисту життя та здоров'я громадян слід реалізувати ряд важливих заходів. Це:

- зниження податкового навантаження на лікеро-горілчані вироби до рівня, який дав би змогу формувати легальний ринок цієї продукції в обсягах потреби в ній країни (30-35 млн. дол. на рік). Завдяки цьому зросте надходження коштів до державного бюджету, споживач одержить якісну продукцію, а "тіньовий ринок" буде замінено легальним. Це також дасть змогу без затримок повертати з бюджету переплачені платниками податків кошти, а при затримці їх повернення - запровадити нарахування відсотків за користування ними відповідно до ставок комерційного ринку. Крім того, варто посилити адміністративну відповідальність за реалізацію та оборот фальсифікованої продукції, знищувати вилучені за рішенням суду алкогольні напої та спирт, а за умови економічної доцільності - переробляти етиловий спирт на технічний;

- внесення поправок до діючого законодавства щодо встановлення єдиної ставки акцизного збору на спирт, передбачивши збереження пільгової ставки для спирту, що використовується для виробництва лікарських засобів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

- розробка Національної програми виробництва та ринку збуту алкогольної продукції, яка стане основною для прийняття ефективних управлінських рішень для розвитку спиртової та лікеро-горілчаної галузей, поповнення державного бюджету, боротьби з тіньовою економікою;

- створення на базі галузевого інституту єдиного Національного центру сертифікації алкогольної продукції або Центральної лабораторії сертифікації з визначення показників якості та безпеки алкогольної продукції.

Критеріями, яким повинен відповідати Центр (лабораторія), мають бути:

· акредитування національним органом з акредитації

· наявність обладнання, приміщення та персоналу для виконання випробувань на відповідність алкогольних напоїв вимогам законодавства та нормативної документації України до цієї продукції,

· можливість розробки методик випробувань зразків алкогольних напоїв та навчання персоналу інших лабораторій,

· наявність бази даних з національних, міжнародних та європейських стандартів щодо безпеки та випробувань алкогольних напоїв.

Основні функції Центру (лабораторії сертифікації):

- контроль якості алкогольної продукції;

- розробка методик її випробувань;

- організація навчальних курсів;

- проведення міжлабораторних порівнянь результатів вимірювань лабораторій, що перевіряють алкогольні напої;

- участь у розробці нормативно-правових документів, що регулюють виробництво на ринку алкогольних напоїв тощо;

- фінансування технічного переоснащення спиртової та лікеро-горілчаної промисловості за рахунок частки акцизного збору під конкретні договори й контракти;

- упорядкування ввезення й реалізації на митній території України імпортної продукції, маркірованої товарними знаками та іншими позначками українських та зарубіжних фірм;

- розробка міжнародних довгострокових програм щодо взаємодії та захисту торгових марок і ринків алкогольної продукції;

- створення центру з контролю якості продукції торгових марок та їх допуску на ринки збуту;

- створення лізингового фонду.

Нині, коли банківська система недостатньо працює в інтересах підприємства, а можливості отримання інвестиційних кредитів обмежені, оперативний лізинг - один з найдоступніших та ефективних засобів фінансування виробництва. Створення такого фонду дасть змогу підприємствам, по-перше, придбати обладнання, що дорого коштує, і при цьому уникнути необхідності заморожування власного капіталу. Таким чином звільняються кошти для вкладання в інші види операційної та інвестиційної діяльності. По-друге, придбання обладнання в лізинг допоможе підприємствам економити обігові кошти завдяки невеликому початковому платежу та розподілених за терміном виплат.

Таким чином, інноваційний тип розвитку господарської системи, зокрема, спиртової та лікеро-горілчаної промисловості - головний фактор розвитку цілісного господарського механізму в складному ринковому середовищі. Цьому сприятимуть новаторські властивості, науково-технічна розвиненість основного капіталу, стабільність кадрового та інтелектуального потенціалів, що постійно прогресують, наявність інноваційного менеджменту.



ІІ РОЗДіл. Загальна характеристика підприємства

ІІ.І Вибір стратегічних цілей функціонування підприємства

ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" перебуває у перехідному стані з середнього до великого, бо налічує 232 працівника. Завод може вижити, дотримуючись спеціалізації в певній ніші, яка реалізується в одному з чотирьох видів стратегії зростання. Вибір стратегії залежить від темпів зростання середньої організації та ніші, в якій вона функціонує (рис.2.1).

Рис.2.1.1 Матриця вибору стратегії організації

ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" використовує стратегію збереження, яка спрямована на стабілізацію існуючого положення підприємства. Проте при використання цієї стратегії існує небезпека втрати ніші внаслідок зміни потреб. Тому ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" в подальшому необхідно використати конкурентну стратегію, а саме стратегію лідерства в ніші. Ця стратегія підвищить ринкову частку за наявності місткості ринку. По суті, це є стратегія наступу і вона може бути реалізована через підвищення якості товару, виведення на ринок нових товарів, розширення асортименту, активізацію рекламної діяльності, стимулювання збуту і зниження витрат. Тобто, використати активну рекламну кампанію, можливо, з застосуванням метода експертних оцінок, долучити до реклами зірок, як місцевих так і українських. Також, підвищити якість товару через зміну або часткове використання кращих постачальників.

Конкурентні стратегії на корпоративному рівні мають на меті забезпечити конкурентну перевагу підприємства на ринку щодо фірм-конкурентів. Маркетинговий зміст конкурентних стратегій полягає в тім, що вони сприяють утриманню підприємством визначеної частки ринку (окремого ринкового сегмента) або її збільшення.

ІІ.ІІ Загальна характеристика підприємства

У Львові з 1842 року на Богданівці (в районі теперішньої вулиці Боберського по вулиці Городоцькій) діяв горілчаний завод, який у 20-ті роки двадцятого сторіччя називався фабрика горілки № 10, розвиток якого спричинився до будівництва нового підприємства на Знесінні під такою ж назвою.

Дозвіл на будівництво нового заводу було отримано 3 листопада 1928 року, а закінчилося будівництво Львівського лікеро-горілчаного заводу № 10 30 листопада 1931 року.

У грудні 1939 року завод було націоналізовано, а в січні 1940 року зареєстровано як Львівський лікеро-горілчаний завод № 2.

На початку 90-х років була оновлена технологічна база, що дозволяє сьогодні випускати більше як 70, найменувань високоякісних горілок і лікерів.

ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" створено у 2000 році асоційованим членом державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт”. Підприємство створено з метою виробництва і реалізації горілчаних, лікеро-горілчаних виробів, інших видів діяльності. Крім основних видів продукції на підприємстві вперше серед країн колишнього Радянського Союзу освоєно випуск натурального спиртового оцту на базі німецької технології.

Львівський лікеро-горілчаний завод є єдиними виробником спиртового оцту в Україні. Даний вид продукції використовується 60% підприємств харчової промисловості України ("Торчин”, "Чумак”, "Верес”).

Окрім виготовлення горілки ЛЛГЗ займається виготовленням лікерів, бальзамів та настоянок на основі натуральних складників і елітних видів спирту. Також до асортименту ЛЛГЗ входить низка видів горілки преміум класу, а зокрема: Львівська Ювілейна, Володар Преміум, Золото Полуботка, Золотий Лев, Львівська Особлива та інші; і зокрема вище перераховані види продукції є основою експорту ЛЛГЗ. Основними торгівельними партнерами ЛЛГЗ є Росія, Молдова, США та Канада. Від недавнього часу ЛЛГЗ закріпив ділові стосунки із Індією та Китаєм. Дане співробітництво полягає у імпортуванні склотари та ковпачків, необхідних у процесі виробництва продукції ЛЛГЗ.

Предметом діяльності Товариства є:

- виробництво, розлив та реалізація горілки, лікеро-горілчаних виробів, оцту, інших алкогольних та безалкогольних виробів;

- гуртова, комісійна, роздрібна (в т. ч. виїзна) торгівля промисловими і продовольчими товарами, в т. ч. через мережу фірмових магазинів, кіосків лотків;

- торгово-закупівельна та торгово-посередницька діяльність, в т. ч. на основі договорів-доручень та агентських договорів, брокерська, дилерська, дистриб'ютерська та представницька діяльність;

- організація цільової доставки продукції споживачам;

- організація та діяльність митно-ліцензійних та консигнаційних складів, надання інших платних послуг по зберіганню, транспортуванню і експедируванню товарів вітчизняним та закордонним юридичним особам та громадянам;

- здійснення міжнародних автотранспортних перевезень;

- орендні т. ч. лізингові операції;

- проведення маркетингових досліджень з метою дослідження ринку, знаходження партнерів та надання допомоги у встановленні ділових контактів в тому числі із зарубіжними партнерами;

- представництво інтересів зарубіжних партнерів в Україні.

Товариство може здійснювати види діяльності, які підлягають обов'язковому ліцензуванню після отримання відповідних ліцензій.

Товариство може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у відповідності з чинним законодавством України та Статутом.

Виробнича структура ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" є формою організації виробничого процесу вона виражається в розмірі підприємства, кількості й складі цехів та служб, їх плануванні, а також у кількості планування виробничих ділянок та робочих місць усередині цехів.

В основних цехах виконується виробничий процес з перетворення сировини й матеріалів на готову продукцію. До основних цехів належать: цех виробництва горілок та лікеро-горілчаних виробів; цех тари; цех готової продукції; цех виробництва оцту; цех виробництва ковпачків; спиртосховище.

Завданням допоміжних цехів є забезпечення нормальної, безперебійної роботи цехів основного виробництва. До них належать енергодільниця, механічна і транспортна дільниці.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційна структура управління - це сукупність певним чином пов'язаних між собою управлінських ланок. Вона характеризується кількістю органів управління, порядком їхньої взаємодії та функціями, які вони виконують. Головне призначення організаційної структури - забезпечити ефективну діяльність управлінського персоналу. Вона безпосередньо пов'язана з виробничою структурою підприємства. Принцип формування структури управління - організація та закріплення тих або інших функцій управління за підрозділами (службами) апарату управління.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.2.2 Організаційна структура ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод”

ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" тісно співпрацює з дистриб'ютором ТзОВ "Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім”. Дане підприємство закуповує продукцію у заводу, а також займається комунікаційною діяльністю, що спрямована на збільшення обсягів продаж продукції ЛГЗ.

Структура товарної номенклатури ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" складається з 78 позицій, поділених на 17 товарних ліній. (табл.2.2.2).

Отже, номенклатура товарної продукції складається з сімнадцяти асортиментних груп, дванадцять з яких є горілчаними виробами, дві групи - це настоянки і одна група - це лікери і ще по одній групі оцту і бальзаму. Тобто, ширина номенклатури дорівнює сімнадцятьом позиціям. Глибина асортиментних груп є різною, тобто, кожна асортиментна група має свою глибину. Найбільшу глибину має асортиментна група ТМ "Володар”, яка складає 14 позицій. Є дві асортиментні групи, які не мають глибини. Це "Золотий лев" і бальзам "Дністер”. Насиченість товарної номенклатури ЛГЗ становить 78 позицій. Якщо розглядати товарну номенклатури за ступенем гармонійності то можна сказати, що вона є досить подібною, адже вона складається з товарів, які відносяться до одного класу товарів, а саме продовольчі товари. За призначенням товари заводу можна поділити на 2 групи. До першої відносимо лікеро-горілчані вироби, які безпосередньо призначенні для споживання. До другої - оцет, який використовується у консервуванні і служить харчовою добавкою.

Місією ЗАТ "Львівський лікего-горілчаний завод" є найбільш повне задоволення платоспроможного купівельного попиту на лікеро-горілчані напої.

Цілі ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод”:

1) за часовим періодом:

а) короткострокові:

§ модернізація обладнання для пакування шляхом закупівлі палетайзеру (палетопакувальник) і горизонтальнопалетуючої машини, протягом 2 місяців;

§ створення кімнат відпочинку для працівників;

б) середньострокові:

§ модернізація обладнання для закупорювання пляшок;

§ нарощення обсягів продажу продукції на зовнішньому ринку;

в) довгострокові

§ замінити вітчизняне обладнання ліній розливу на обладнання німецького та італійського виробництва.

2) за змістом діяльності підприємства:

а) економічні:

§ зростання прибутковості на 25% шляхом нарощування експорту готової продукції;

§ зниження втрат виробництва шляхом зменшення бракованої тари;

б) організаційні:

§ вдосконалення оргструктури шляхом створення нових підрозділів (напр. відділ ЗЕД);

в) технічні:

§ закупівля і введення в дію техніки для виробництва лікеро-горілчаної продукції;

§ модернізація обладнання для закупорювання і пакування пляшок;

3) за функціональними сферами діяльності підприємства:

а) маркетингові:

§ формування рекламних заходів для просування продукції;

§ збільшення обсягів продажу на внутрішньому ринку на 25%;

§ задоволення потреб споживачів;

§ створення конкурентних переваг;

§ завоювання ринку

б) виробничі:

§ замінити вітчизняне обладнання ліній розливу на обладнання німецького та італійського виробництва;

§ підвищення якості захисту лікеро-горілчаної продукції від підробки;

в) фінансові:

§ зростання прибутковості діяльності;

§ забезпечити приріст інвестицій у підприємство;

§ щорічне збільшення прибутків на 20%

г) кадрові:

§ підвищення кваліфікації робітників виробничого цеху;

§ зменшення кількості управлінців;

д) інноваційні:

§ збільшення обсягу інвестицій у технологічні інновації щорічно на 15%;

§ реалізація інноваційних проектів у процеси виробництва.

Досягнення даних цілей дозволить суттєво вдосконалити роботу ЗАТ "Львівський лікего-горілчаний завод”, покращити фінансові та інші показники його діяльності.

ІІ.ІІІ Маркетингове середовище ЗАТ "Львівський лікего-горілчаний завод”

Компанія, яка намагається завоювати ринок, має усвідомлювати, що неможливо задовольнити всіх без винятку споживачів. їх надто багато, і кожний має власні бажання й потреби. Тому фірма повинна вибрати сегмент ринку, де вона зможе реалізуватися з найбільшою віддачею. З цією метою добирають цільові ринки.

Добір цільових ринків - пошук групи або груп покупців, на задоволення потреб яких фірма орієнтуватиметься. Для ідентифікації цільових ринків і завоювання довіри споживачів фірми застосовують цільовий маркетинг. Основні його етапи:

сегментування ринку - це виокремлення певної кількості покупців, що мають аналогічну реакцію на комплекс маркетингових засобів підприємства, тобто однаково сприймають параметри промислового товару, його ціну, місце збуту та маркетингові комунікації;

вибір цільових сегментів ринку - оцінка привабливості сегментів з подальшим вибором одного або кількох цільових сегментів;

позиціонування товару на ринку - розроблення можливих концепцій позиціонування товару в цільових сегментах і комплексу маркетингу для кожного добраного сегмента. Сегментування ринку - розподіл ринку на групи покупців, кожна з яких може потребувати окремі товари або комплекси маркетингу.

Сегмент - це об'єднана, заздалегідь виявлена кількість споріднених покупців за певними ознаками. Цілі сегментування:

пошук та виділення на ринку тих покупців, чий платоспроможний попит підприємство може забезпечити в поточний і довгостроковий термін;

виключення тих покупців, чий попит краще можуть забезпечити конкуренти;

концентрація зусиль тільки на тих покупцях, чиї потреби підприємство може забезпечити краще інших.

Сегментування ринку споживчих товарів проводиться з урахуванням географічних, демографічних, психографічних факторів та факторів поведінки споживача.

Фактори сегментації:

Географічні фактори

Сегментація за географічним принципом дозволяє визначати групи споживачів за природно-кліматичними умовами.

1. Регіональна демографія - передбачає розподіл ринку з урахуванням географічних відмінностей (Крим, Закарпаття, Середня Азія, Далекий Схід).

2. Адміністративний розподіл - республіка, місто, область.

3. Чисельність та плотність населення - показує чи достатньо в регіоні людей, щоб забезпечити збут та полегшити проведення маркетингової кампанії.

4. В міських населених пунктах України виділяють сегменти з чисельністю населення (в тис. осіб): до 5; 5-20; 20-50; 50-100; 100-250; 250-500; 500-1 млн.; більше 1 млн.

Психографічні фактори

При сегментуванні за психографічними факторами покупців розподіляють на групи:

1. Суспільний клас - нижчий, вищий, середній;

2. Спосіб життя - оптимісти, песимісти, традиціоналісти, естети;

3. Тип особистості - пристрасні натури, любителі бути "як усі", авторитарні натури, честолюбні.

Поведінкові фактори

1. Привід для купівлі - повсякденна покупка, екстрений випадок;

2. Шукані вигоди - якість, сервіс, економія;

3. Статус користувача - не користується; колишній користувач; потенційний користувач; користувач-новачок; регулярний користувач;

4. Інтенсивність споживання - слабка, помірна, сильна;

5. Ступінь прихильності - ніякий, середній, сильний, абсолютний;

6. Ступінь готовності покупця до сприйняття товару - необізнаний, поінформований, зацікавлений, прагне купити;

7. Ставлення до товару - захоплене, позитивне, байдуже, негативне, вороже.

Демографічні фактори

1. Вік;

2. Стать - чоловіки, жінки;

3. Склад сім'ї;

4. Етап життєвого циклу сім'ї (одинаки; молода сім'я; сім'я; літні люди з дітьми; люди похилого віку без дітей; самотні; інші);

5. Рівень доходів;

6. Види професій - службовці державних установ, технічні спеціалісти, менеджери, керівники середнього рівня управління, студенти, пенсіонери, працівники сфери обслуговування, вчителі середніх шкіл, безробітні.

7. Національність.

Щоб провести якісну сегментацію ринку, можна використати набагато більше факторів і принципів.

Щодо сегментації промислового ринку, то тут можна використати такі принципи:

- За масштабами промислових споживачів: малі, середні, великі;

- За функціональним призначенням продукції: як головна сировина, як добавка, другорядного призначення;

- За періодичністю закупівлі: разова закупка, щотижнева, щомісячна закупівля

Отже, можна підвести підсумок, що ЗАТ "Львівський лікего-горілчаний завод" виробляє продукцію для покупців на споживчому ринку, здійснюючи сегментацію за такими принципами як доходи споживачів, статус, професія. На промисловому ринку дане підприємство проводить сегментацію спираючись на такі принципи сегментації, як масштаб споживачів, їхнє географічне розташування та частоту замовлення.

Діяльність ЗАТ "Львівський лікего-горілчаний завод" спрямована на людей, які проживають на території України, а також в країнах Європи та достатньо обізнані на рахунок товару. Щодо промислового ринку, то тут завод орієнтується на підприємства всіх масштабів з різною частотою закупівель.

Стратегічна зона господарювання (СЗГ) - це певний сегмент середовища, на якому підприємство здійснює свою діяльність або має намір здійснювати і який тому є об'єктом аналізу на предмет виявлення загроз і можливостей для подальшого його функціонування.

На вибір стратегічної зони господарювання впливають такі чинники:

а) майбутні потреби ринку;

б) технологія, за допомогою якої буде задовольнятися потреба;

в) споживачі, потреби яких будуть задовольнятися;

г) географічний регіон.

Тому, для ідентифікації бізнесу необхідно відповісти на такі питання (рис.2.3.1.):

ь які групи споживачів задовольняються?

ь які потреби споживачів задовольняються?

ь в який спосіб організація задовольняють потреби споживачів?

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.3.1 Ідентифікація бізнесу ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод”

Як бачимо, на перетині "груп споживачів", "потреб споживачів" та "компетенції задоволення потреб" знаходиться привабливий для організації сегмент ринку.

Сегментування ринку ЗАТ "Львівський лікего-горілчаний завод" проведемо за такими двома ознаками (табл.2.3.1): цінової категорії та вікової категорії споживачів.

Таблиця 2.3.1.

Сегментування ринку ЗАТ "Львівський лікего-горілчаний завод”

Провівши сегментацію ринку за ознаками: ціновою категорією та віковою категорією видно, що ЗАТ "Львівський лікего-горілчаний завод" націлений на різну споживчу групу, але споживачі усіх вікових категорій обирають лікеро-горілчані вироби за середніми цінами.

?????????? ??????? ?? ??????? ?????? ??? "?????????? ??????-?????????? ?????” горілчаний лікер стратегічний маркетинговий

Проаналізувавши внутрішнє середовище організації, визначають її сильні та слабкі сторони. Перелік компонентів і деяких чинників внутрішнього середовища наведено у табл.2.3.3.

Таблиця 2.3.3.

Характеристика внутрішнього середовища ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод”

Компонент	Найважливіші чинники
Маркетинг	ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" тісно співпрацює з дистриб'ютором ТзОВ "Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім”. Дане підприємство закуповує продукцію у заводу, а також займається комунікаційною діяльністю, що спрямована на збільшення обсягів продаж продукції ЛГЗ. Структура товарної номенклатури ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" складається з 78 позицій, поділених на 17 товарних ліній. Номенклатура товарної продукції складається з сімнадцяти асортиментних груп, дванадцять з яких є горілчаними виробами, дві групи - це настоянки і одна група - це лікери і ще по одній групі оцту і бальзаму. Заводом освоєно і виробляються відомі горілки "Гетьман”, "Класична”, "Львівська”, "Володар”, "Золотий лев”, "Саміт”, "Держава”, "Слава”, "Столова”, "Забава”, бальзам "Дністер" та інші. Горілки "Гетьман" і "Перлова" експортуються у Канаду, США, Бразилію, Кіпр.
Виробництво	Предметом діяльності ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" є виробництво, розлив та реалізація горілки, лікеро-горілчаних виробів, оцту. Річна потужність виробництва лікеро-горілчаних виробів - 4,8 млн. дал (96 млн. пляшок), оцту харчового - 8 млн. пляшок. В даний час завод виробляє 1,6 млн. дал в рік лікеро-горілчаних виробів постачаються в 16 областей України, в т. ч. в такі промислові центри як Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Луганськ, Одеса, Севастополь та інші. Львівська горілка виробляється із натуральних компонентів. В технологічному процесі використовується спирт із першокласного зерна і вода, якa проходить відповідну підготовку на сучасному обладнанні. Лікери виробляються лише із натуральних соків виготовлених з ягід - екологічно чистого Карпатського краю.
Фінанси	Станом на 2014 рік: майно: 45452 тис. грн. чистий прибуток: 14149 тис. грн. Валова рентабельність продажу продукції (товарів, робіт, послуг): 14,81% Рентабельність продукції - 12,45%
Кадри	Середньооблікова чисельність штатних працівників - 232 осіб. Винагороди виплачуються в повному розмірі працівникам, які пропрацювали весь календарний рік. Винагорода може бути також виплачена працівникам, які не пропрацювали повний календарний рік по поважних причинах. В залежності від особистих результатів праці працівника розмір винагороди може бути збільшений або зменшений по узгодженню з профспілковим комітетом в розмірі до 25%, а в окремих випадках - може бути збільшений до 50%. Премія нараховується за виконання місячних планових завдань і виконання норм виробітку. Виплата кожному працівнику в кінці року тринадцятої зарплати.
Інновації	Запровадження сучасних технологій: пакувальні машини, за допомогою яких економиться час, місце і витрати на картонно-пакувальну тару; введені в експлуатацію ополоскуючі автомати замість пляшкомийних машин, які економлять воду, пару і електроенергію; встановлення Моноблоку розливу і закупорювання. Моноблок призначений для дозованого розливу і закупорювання стерильних рідин в пляшки

Детальний аналіз сильних та слабких сторін ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод”.

Таблиця 2.3.4.Аналіз внутрішнього середовища ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод”

Компонента	Сильна сторона	Слабка сторона
Маркетинг	Широкий ринок збуту (продукція постачається в 16 областей України, в т. ч. в такі промислові центри як Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Луганськ, Одеса, Севастополь та інші, а також експортуються у Канаду, США, Бразилію, Кіпр)	Відсутність маркетингових досліджень; малий обсяг реклами (реклама на телебаченні і радіо відсутня, рекламують продукцію лише на транспорті)
Виробництво	Річна потужність виробництва лікеро-горілчаних виробів - 4,8 млн. дал (96 млн. пляшок), оцту харчового - 8 млн. пляшок.	Стара технологія виробництва, високі ціни на сировину (спирт), застаріле обладнання.
Фінанси	ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" є прибутковим, через те, що проводить ефективну діяльність і виробляє якісну продукцію. Станом на 2011 рік чистий прибуток становить 14149 тис. грн.	Нездатність фінансувати необхідні зміни в стратегії
Кадри	Можливість навчання кадрів Ефективна система мотивації співробітників Ділова і професійна спеціалізація Уміння співробітників працювати в команді	Недостатня кваліфікація персоналу; Темп росту заробітної плати випереджає темп росту продуктивності праці
Інновації	Запровадження сучасних технологій: пакувальні машини, ополоскуючі автомати, Моноблок призначений для дозованого розливу і закупорювання.	Застаріла лінія розливу, яка працює ще з 90-х років.

ІІ.ІV Динаміка показників виробництва

Вітчизняний ринок алкогольних виробів є одним з найдинамічніших, а рентабельність підприємств цієї галузі - однією з найвищих. Українські виробники алкогольних напоїв постійно підвищують конкурентоспроможність своєї продукції, що призвело до того, що майже всю імпорт- ну продукцію споживачі замінили на українські товари. Посилення конкуренції на ринку алкоголь- них напоїв сприяє покращенню якості продукції, розробленню нових маркетингових стратегій тощо. Місткість легального ринку горілки у 2011 р. становила 33,4 млн. дал, лікеро-горілчаної продукції - 12,0 млн. дал. Динаміка виробництва алкогольних напоїв в Україні подана у табл. 2.4.1.

Виробництво алкогольних напоїв, млн. дал

Вид алкогольних напоїв	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Горілка та інші міцсні спиртові напої	40,3	35,1	42,3	37,2	40,0	42,3	42,5	33,4
Лікери,наливки,настоянки	7,4	23	24,1	25,4	21,7	13,1	11,7	12,0
Вино виноградне	15,4	16,1	17,1	19,5	21,0	23,1	29,6	16,8
Коняк	2,0	2,4	2,8	3,6	3,9	3,1	3,5	3,7
Вино «Шампанське»	4,0	4,4	4,5	5,4	4,0	4,2	4,2	4,7
Пиво	194	238	268	316	320	300	310	306

Як показує її аналіз за 2003-2011 рр., в Україні існує тенденція до зростання виробництва алкогольних напоїв, крім лікерів, солодких наливок, спиртових настоянок. Але у 2011 р. порівняно з 2010 р. обсяги виробництва горілки зменшилися на 21,41 %, вина - на 43,24 %, пива - на 1,29 %. Одночасно протягом 2011 р. порівняно з 2010 р. збільшилися обсяги виробництва лікеро-горілчаної продукції - на 2,56 %, коньяку - на 5,71 %, шампанського - на 11,90 %. Обсяги виробництва і споживання горілки та лікеро-горілчаних виробів в Україні не збігаються внаслідок експорту та імпорту продукції. Динаміка споживання горілки та лікеро- горілчаних виробів в Україні подана на рис. 2.4.1.

Размещено на Allbest.ru