Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра статистики та економетрії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «статистика»

на тему: «Метод статистичних аналітичних групувань та його роль у дослідженні соціально-економічних явищ і процесів»

Київ 2014 рік



Зміст

Вступ

І. Роль статистичних групувань в аналізі соціально-економічних явищ

ІІ. Завдання які вирішують групування та види групувань

ІІІ. Суть аналітичних групувань при вивченні взаємозв'язків між явищам

ІV. Аналіз банківської діяльності на основі аналітичних групувань

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

З давніх часів людство здійснювало облік багатьох явищ і предметів, які виникали в процесі його діяльності.Життя людини, груп чи спілок людей, робота підприємців, менеджерів, економістів в умовах формування ринкових відносин сьогодні наповнюється новим змістом. Це не може не позначитися на дедалі зростаючий ролі статистичної науки, оволодіння методологією якої є неодмінною умовою вивчення тенденцій попиту і пропозицій, наслідків підприємницької діяльності, прийнятті оптимальних рішень на всіх її рівнях.

Статистика - це наука, яка вивчає розміри й кількість співвідношення масових суспільно-економічних явищ і процесів у нерозривному звязку суспільних явищ за конкретних умов місця й часу.

У статистиці групування використовують для вирішення різноманітних завдань. Серед них найголовніші: виявлення соціально-економічних типів явищ, вивчення структури та структурних зрушень, дослідження взаємозв'язку і залежності між ознаками.

Ідея групування у вітчизняній статистиці з`явилися ще у ХVШ ст., колиросійський вчений О.М. Радищев (1749 - 1802) вперше запропонував при дослідженні судової статистики провести групування кримінальних справ за видами злочинів.

Ще більшого значення методу групування надавав відомий вітчизняний статистик Д.П. Журавський (1810 - 1856), який визначав статистику, як науку “категорійного обчислення”, і вважав, що головне в статистиці - це метод групування, підсумовування різноманітних явищ за їх категоріями. На його думку, усі явища соціального життя мають бути поділені на однорідні та одновидні частини, і обов`язково підсумовані за кожним видом, категорією окремо і в сукупності. В своїх наукових працях він підкреслював, що статистика повинна обчислювати ці показники по усіх досліджуваних фактах.

Успішне вирішення завдань можливе лише при науковому його обґрунтуванні і правильній організації. Зведення результатів статистичного спостереження має здійснюватись за заздалегідь складеною програмою. Залежно від завдання, поставленого перед конкретним дослідженням, програма встановлює групувальні ознаки, кількість і перелік груп, макети розроблюваних таблиць, а також перелік показників, які повинні бути визначені для характеристики кожної групи і сукупності в цілому.

В даній курсовій роботі будуть розглянуті такі питання, як зведення та групування статичних даних; основні види соціально-економічних явищ; види і функції статистичних таблиць та графіків та інші. Метою курсової роботи є закріплення навичок використання методів статистичних досліджень.

Перша вимога наукового використання методу статистичних групувань полягає у всебічному глибокому аналізі сутності та природи досліджуваного явища, виявлення його типових рис і відмінностей. Це визначає, що спочатку слід провести попередній якісний аналіз явища, який дасть змогу виявити типові риси й відмінності, властиві тій чи іншій одиниці сукупності. Другою вимогою науково обґрунтованого групування є чітке визначення тих істотних ознак явища, які необхідні для аналізу і за якими буде здійснюватися групування. Третя вимога - об`єктивне, обґрунтоване визначення інтервалів групування і його меж. Утворені групи повинні об`єднувати тільки подібні одиниці сукупності, а окремі групи істотно відрізнялися одна від одної.

групування економічний банківський аналітичний



І. Роль статистичних групувань в аналізі соціально-економічних явищ

Зведення включає групування матеріалу, розробку або вибір показників, які характеризують типові групи та підгрупи, підрахунок групових і загальних підсумків, викладення результатів у вигляді статистичних таблиць та графіків. Воснові зведення лежить метод групування.

Несистематизовані зібрані статистичні дані часто складні для розуміння. Для отримання на їх основі висновків та пропозицій проводять аналіз статистичними способами і методами, перш за все, статистичним зведенням. Зведення здійснюється для того, щоб у розмаїтті поодиноких відомостей виділити загальне та закономірне.

Суть статистичного зведення полягає в тому, що матеріали спостереження класифікують та групують. Елементи сукупності за певними ознаками об'єднують у групи, класи, типи, а інформацію про них відображають як у межах груп, так і в цілому по сукупності.

Завдання зведення - підрахувати і узагальнити матеріали спостереження з тим, щоб вивчити характерні риси чи істотні відмінності тих чи інших явищ, виявити закономірності їх розвитку.

Зведення буває просте і складне. Просте зведення - це арифметичний підрахунок підсумків даних статистичного спостереження, внаслідок якого одержують загальний обсяг усієї сукупності (наприклад, загальну кількість осіб, які займаються підприємницькою діяльністю; кількість зареєстрованих підприємців). Просте зведення надає лише інформацію про загальний обсяг явища.Складне зведення передбачає групування, вибір групувальних ознак і встановлення меж групування, підрахунок групових і загальних підсумків, а також викладення результатів зведення у вигляді статистичних таблиць чи графіків.

Розробка системи показниківдля характеристики окремих груп і усієї сукупності вважається першим етапом, а саме групування даних - другим етапом зведення. Ці два етапи тісно зв`язані між собою, оскільки в основі зведення завжди лежить групування даних. Правильний відбір групувальних ознак - це найбільш важливий момент, тому що один і той же первинний матеріал залежно від вибраних групувальних ознак може дати діаметрально протилежні висновки при різних прийомах групування.

Наукова організація проведення зведення має велике значення для статистичного дослідження. Зведення обов`язково проводять за заздалегідь розробленим планом, який включає: вибір групувальних ознак; визначення порядку і прийомів формування груп; перелік показників, які необхідно обрахувати для характеристики окремих груп і об`єкту в цілому; а також послідовність і строки виконання робіт.

За організацією робіт розрізняють централізоване, децентралізоване і змішанезведення.

Прицентралізованому зведенні усі первинні дані спостереження зосереджуються в одній, центральній установі (наприклад, в управлінні статистики інвестицій та будівництваУкраїни), де вони проходять розробку, обробляються та систематизуються. Цей вид зведення найчастіше застосовується при обробці великих масивів даних, одержаних в процесі спеціально організованих статистичних спостережень (наприклад, при проведенні перепису населення). При цьому максимально використовуються можливості автоматизованої обробки даних, застосування якої виключає можливість підсумовування окремих одиниць сукупності і їх ознак декілька разів, а також дає можливість спочатку одержати дані у масштабі усієї країни, а потім по окремих територіях (областях, містах, районах).

При децентралізованому зведенні кожна одиниця спостереження за єдиною програмою обробляє зібрані первинні дані і надає до вищої організації тільки зведені дані. Наприклад, обласна лікарня одержує звіти кожної районної лікарні, зводить їх в масштабі області і надсилає до відділу статистики МОЗ України лише зведені дані. Це зведення є більш економічним і оперативним, ніж централізоване, оскільки потребує мінімальних витрат для його здійснення в найкоротші проміжки часу. Децентралізоване зведення - головна організаційна форма зведення в нашій країні.

При змішаному зведенні кожна одиниця спостереження за єдиною програмою обробляє зібрані первинні дані лише частково і надає до вищої організації первинні і зведені дані. Первинні дані у повному обсязі зводяться у цій вищій організації. До обласного управління надходять як первинні документи, так і зведені дані в масштабі районного органу. Первинні дані і зведені перевіряються і зводяться після цього в масштабі області. До Міністерства надходять лише зведені дані. Така система значно підвищує точність і вірогідність одержаних даних.

За способом виконання статистичне зведення може бути ручним, яке виконується без застосування спеціальної техніки, або механізованим, при якому застосовується електронно-обчислювальна техніка. Зведення ручним способом здійснюється при невеликому обсязі роботи, переважно при проведенні приватних вибіркових досліджень окремими вченими або науковими установами. Механізованим способом зведення здійснюється із застосуванням сучасної електронно-обчислювальної техніки (ЕОМ). При обробці даних статистичного масового спостереження незалежно від способу зведення спочатку проводиться, за заздалегідь розробленою програмою, логічний контроль усіх первинних документів. Якщо документ містить помилкові дані, то він зведенню не підлягає.

В застосуванні методу групування первісним є розуміння природи явищ, чіткевизначення істотних ознак та інтервалів групування таким чином, щоб утворені групискладались з подібних одиниць сукупності, а окремі групи суттєво відрізнялись одна відодної. Тому у кожному конкретному дослідженні під час розподілу сукупності на групинеобхідно вирішити такі питання:

· що є основою групування;

· скільки груп, необхідно виділити;

· як розмежувати групи.

Вибір ознаки групування - одне з найсерйозніших питань теорії групування.

Основні принципи вибору такі:

· в основу групування необхідно покласти найбільш суттєві ознаки, щовідповідають задачам дослідження;

· слід урахувати конкретні історичні і територіальні умови (умови місця і часу),в яких знаходиться явище, зміна цих умов може призвести і до змінигрупувальної ознаки;

· якщо вивчається явище, на яке впливає декілька різних факторів, необхіднопроводити групування за кількома ознаками у комбінації.

При цьому слідзважати на те, що групування з великою кількістю груп стає ненаочним. Томуна практиці використовують складні групування не більш ніж за трьомаознаками.Число груп залежить від задач дослідження і виду ознаки, покладеної в основугрупування, обсягу сукупності, ступеня варіації групувальної ознаки.

Якщо групування проводять за атрибутивною ознакою, то кількість груп, на якіподіляється сукупність, визначається кількістю різновидів (варіант) цих ознак, наприклад,групування населення за статтю (альтернативна ознака) передбачає 2 групи, групуваннянаселення України по областях - 10 груп тощо).

Для групування за кількісною ознакою необхідно встановити число відокремленихгруп і розмір інтервалу. Важливою вимогою тут є вибір такої кількості груп і значенняінтервалу, які б давали змогу рівномірно розподілити всі одиниці сукупності в розрізі груп тазабезпечили їх представництво і якісну однорідність. Кількість груп і величина інтервалупов?язані між собою: чим більше створено груп, тим менше інтервал, і навпаки.

Зверніть увагу, якщо брати занадто широкі інтервали, то групи будуть складатись зодиниць, що якісно відрізняються, вони будуть неоднорідними. Також не можна поділятиневелику за обсягом сукупність на значну кількість груп. Утворення малочисельних групрозпорошує матеріал і характеристики цих груп можуть бути недостатньо типовими. У цихвипадках не можна буде виявити масові закономірності та отримати адекватнухарактеристику досліджуваного явища. Тому головну роль при визначенні числа груп маютьвідігравати розуміння дослідником природи явища, певний досвід та інтуїція.Інтервали бувають рівні (однакові), нерівні (неоднакові), відкриті і замкнені.

При типологічному групуванні найчастіше вживають нерівні інтервали. Межаінтервалу розглядається як умовна межа переходу кількості в нову якість. Наприклад, пригрупуванні населення за ознакою працездатності використовуються вікові групи: до 16років - особи допрацездатного віку; 16-59 років - працездатного; 60 і більше - пенсійний вік.Такі інтервали формування груп називають спеціалізованими.

У структурних, аналітичних групуваннях та при обмеженій кількості одиницьсукупності дані розміщують впорядковано за зростанням ознаки, а кожна група вміщує їходнакову кількість. Це виключає утворення малочисельних груп, особливо в аналітичнихгрупуваннях, для яких коректний вибір інтервалів має важливе значення, оскільки невдалийабо упереджений підхід може спотворити дійсний характер зв?язку між явищами.

Іноді виникає потреба у перегрупуванні вже побудованого групування длязабезпечення порівнянності структур двох сукупностей за однією і тією самою ознакою.Тобто коли зведені дані не можна безпосередньо зіставити або вони не задовольняютьдослідників щодо кількості груп. Постає необхідність утворення нових груп на основі тих,що є. Результат перегрупування називають вторинним групуванням. Розрізняють дваспособи вторинного групування:

· об?єднання (збільшення) інтервалів - найбільш простий і поширений,використовують коли межі нових і старих інтервалів збігаються, показники об?єднувальних інтервалів просто підсумовуються;

· розбиття інтервалів первинного групування - застосовують при необхідностівизначення долі (частки) одиниць сукупності, яка перейде зі старих груп унові.

Статистичні дані за формою зображення можуть подаватися у вигляді числових масивів, таблиць чи графіків.

Найефективнішою формою викладення результатів спостережуваних даних є

статистичні таблиці. Вони є невіддільним елементом зведення та групування. Статистичну таблицю від інших табличних форм відрізняє:

· вона вміщує результати підрахунку емпіричних (спостережуваних) даних(статистичні показники);

· підсумком зведення первинної інформації.

Таким чином статистична таблиця - це таблиця, що вміщує зведену (загальну, підсумкову) числову характеристику досліджуваної сукупності по одній чи декілька істотним ознакам, які взаємопов?язані логікою аналізу. Статистичну таблицю тлумачать як форму логічного статистичного речення, що містить підмет і присудок.

Підметом таблиці є об?єкт дослідження (те, про що йдеться в таблиці): перелік елементів сукупності, їх групи, окремі територіальні одиниці або часові інтервали тощо. Звичайно підмет розміщують зліва, у назві рядків.

Присудок таблиці - це система показників, що характеризують підмет в кількісній формі. Присудок формує верхні заголовки і складає зміст граф з логічно послідовним розміщенням показників зліва направо. Розміщення підмета і присудка може мінятися місцями, що залежить від досягнення кожним дослідником окремо найбільш повного й кращого способу читання та аналізу вихідної інформації про досліджувану сукупність.

Види статистичних таблиць розрізняють за будовою підмета і присудка:

· прості (монографічні, перелікові, хронологічні) - підмет не ділиться на групи, наприклад, динаміка видання книжок видавництвами України; мають інформативну функцію;

· групові - підмет поділяється на групи за однією ознакою, наприклад, розподіл періодичних видань за мовами (використовують з метою зіставлення узагальнюючих показників по групах);

· комбінаційні - підмет ділиться на групи за декількома ознаками, наприклад, розподіл населення водночас за місцем проживання та статтю (дозволяють характеризувати типові групи, зв'язки і відмінності між ознаками);

· залежно від структури присудка розрізняють таблиці простої або складної розробки.

Складаючи статистичну таблицю слід дотримуватись таких загальних правил:

· таблиця повинна бути невеликою за розміром, містити лише ті дані, що безпосередньо характеризують об?єкт дослідження; таку таблицю простіше читати і аналізувати;

· цифровий матеріал необхідно викладати таким чином, щоб під час аналізу таблиці суть явища розкривалася читанням рядків зліва направо та зверху вниз;

· назва таблиці, заголовки рядків і граф мають бути чіткими, короткими, лаконічними, зрозумілими, без скорочень; у назві вказується зміст, місце, час,

· одиниці виміру (якщо вони єдині для усієї сукупності);

· у групових і комбінаційних таблицях завжди необхідно давати підсумкові графи та рядки.

· в статистичній таблиці не повинно бути пустих клітин; відсутність значень

ознаки позначають знаком тире, відсутність відомостей - трьома крапками.

Читають та аналізують статистичні таблиці у певній послідовності. Починають з загальних підсумків, потім переходять до вивчення даних окремих рядків та граф - від абсолютних до пов'язаних з ними відносних величин.В аналізі даних поряд із статистичними таблицями використовуються й інші види таблиць, одним з яких є таблиці співзалежності. Найпоширенішими є таблиці 2х2, наприклад, пари щеплений / не щеплений - захворів / не захворів. Цей вид таблиць найчастіше використовують при вивченні соціальних явищ, у медичних обстеженнях.

Статистичні дослідження не обмежуються лише таблицями. Широкого застосування набув і графічний спосіб зображення статистичних величин.

Статистичний графік - це умовне зображення кількісних характеристик та їх співвідношень за допомогою геометричних образів (крапок, ліній, знакових систем, геометричних фігур, малюнків) або географічних картосхем. За допомогою графіків легко виявити закономірності розвитку явища, встановити існуючі взаємозв?язки. Графіки широко використовуються для вивчення структури, змін у часі і розміщення у просторі. В них більш виразно проявляються порівнювані характеристики (тобто швидкість зміни різних показників) і чітко видно основні тенденції розвитку явищ. Графіки також є ефективним засобом для наукового узагальнення статистичної інформації та її популяризації.

Для побудови статистичного графіка потрібно знати, з якою метою складається графік та оволодіти методикою графічних зображень. Основні елементи графіка:

· поле графіка - частина площини, де зображено графік, має визначені розміри, які залежать від призначення графіка;

· графічний образ (основа графіка) - вигляд графіка, сукупність геометричних знаків (точок, ліній, фігур), які відображують статистичні показники; кожній зміні показника відповідає пропорційна зміна графічного образу;

· просторові орієнтири задають у вигляді системи координатних сіток, найбільш поширеною є система прямокутних координат (вісі Х та У), але застосовують також і полярні координати, які необхідні для наочного зображення циклічного руху в часі;

· масштабні орієнтири визначаються масштабом та системою масштабних шкал (звичайних арифметичних і логарифмічних); найкраще співвідношення масштабу по осі абсцис і ординат становить 1,41 : 1 (“золотий перетин”);

· експлікація графіка - словесний опис його змісту, складається з заголовка над чи під графіком, підписів уздовж масштабних шкал та пояснень до окремих частин графіка.

Статистичні графіки класифікують за функціональним і загальним призначенням, видами, формами і типами основних елементів.

Найпоширенішими є діаграми (лінійні, площинні, об'ємні і фігурні). Тому термін “діаграма” часто ототожнюють з терміном “статистичний графік”.

Діаграми, які застосовують для порівняння статистичних величин:

· стовпчикові та стрічкові - основи стовпчиків розташовують відповідно на вісі абсцис чи ординат; зверніть увагу! - шкала, за якою встановлюють розмір стовпчика (стрічки), повинна починатися з нуля, бути неперервною, тобто охоплювати усі числа статистичного ряду; розрив шкали і відповідно стовпчиків (стрічок) не допускається, це приводить до викривленого графічного представлення статистичного матеріалу;

· квадратні, кругові, прямокутні (знаки Варзара) - виражають величину зображуваного явища розміром своєї площі;

· фігурні - досліджувана статистична величина зображується окремою кількістю однакових за розмірами фігур-знаків, послідовно розташованих на малюнку; використовуються для популяризації статистичних даних та реклами.

Для графічного зображення структури використовують діаграми:

· стовпчикові, стрічкові, кругові, секторні (найпоширеніші) - відображують співвідношення різних частин сукупності пропорційно до відповідних абсолютних чи відносних показників; якщо сукупність поділяється більше ніж на 5-6 частин, або між окремими частинами велика різниця, секторні діаграми втрачають свою виразність, тоді доцільно використовувати стовпчикові чи стрічкові діаграми.

Діаграми динаміки розвитку явищ:

· стовпчикові, стрічкові, квадратні, кругові та фігурні - зображують обсяг явища на певну дату чи за відповідний період, добре запам?ятовуються, але не зручні для великого числа рівнів, тому, що громіздкі;6

· лінійні - відображують зміни явищ у часі; вісь абсцис визначає періоди часу (дні, місяці, роки), ордината - рівні (показники) динаміки; шкала ординати починається з нуля, може перериватися у випадку, коли мінімальне значення рівня динаміки значно перевищує нуль; необхідним є забезпечення рівноваги масштабних шкал між вісями координат для усунення викривлення зображення (розтягненні чи різкі коливання) і його невідповідності фактам;

· радіальні (спіральні та замкнені) - будують в полярних координатах; відображують ритмічний (циклічний) рух у часі; найчастіше ці діаграми застосовують для ілюстрації сезонних коливань, що притаманні процесам, які пов?язані з с/г, туризмом, транспортом тощо.



ІІ. Завдання які вирішують групування та види групувань

Ефективність використання зібраних даних істотно залежить від якості їх оброблення.

Систематизація одиничних фактів, яка дає змогу знайти узагальнюючі показники, щоописують усю досліджувану сукупність, а також її окремі частини називаєтьсястатистичним зведенням.

Основне завдання зведення - виявлення і вивчення типових рис і закономірностей,властивих досліджуваному явищу в цілому.

За складністю побудови зведення може бути:

· простим - загальний підсумок усіх одиниць сукупності (виконують безрозбиття досліджуваної сукупності на частини за певними ознаками),наприклад, чисельність студентів КНТЕУ у поточномунавчальному році; застосовують, переважно, при оперативних дослідженнях;

· складним (груповим) - розподіл одиниць сукупності на групи за декількомаістотними ознаками методом групування, підрахунок групових та загальнихпідсумків, наприклад, чисельність студентів КНТЕУ по відділеннях, курсах, всьогопо курсу.

Метод групування, який покладено в основу зведення первинного статистичного матеріалу не тільки забезпечує систематизацію та узагальнення результатів спостереження, а є базою для застосування інших методів статистичного аналізу, таких як порівняльний аналіз, аналіз причин групових відмінностей, вивчення взаємозв'язків між факторами та визначення сили їх впливу на результативні показники (дисперсійний аналіз).

Під групуваннями розуміють розчленування масового явища на характерні типи, групи і підгрупи по найбільш важливих і суттєвих ознаках. Лише з допомогою групувань можна опрацювати дані так, щоб визначити показники, які правильно відображають дійсність.

Одне з основних завдань групування полягає в тому, щоб відібрати такі суттєві ознаки, які б дозволили виділити дійсно типові, відмінні одна від одної групи. За допомогою групувань розв'язують три взаємопов'язані завдання такі як виділення і всестороння характеристика різних типів явищ, вивчення структури явищ, встановлення взаємозв'язків між окремими ознаками сукупності.

Групування може здійснюватись як за якісною, так і за кількісною ознакою, що має варіацію.Ознаки, за якими здійснюється групування називають групувальними (основою групування).

На групування у статистичному аналізі покладаються певні функції:

· визначення типів явищ, виокремлення однорідних груп і підгруп;

· дослідження структури сукупності та структурних зрушень;

· вивчення взаємозв?язків і залежностей між ознаками;

· визначення меж і можливостей застосування інших статистичних методів (середніх, кореляційних, регресних).

В залежності від змісту і форм досліджуваних ознак статистичне групування здійснюється або за допомогою розподілу сукупності на окремі частини, які характеризуються внутрішньою однорідністю і відрізняються між собою рядом ознак, або завдяки об'єднанню окремих одиниць сукупності в групи за типовими ознаками. Наслідком здійснення такого двоєдиного процесу є розподіл об'єкта спостереження на групи.

Маючи дані про сукупність підприємств, можна провести групування за однією або кількома ознаками: за розміром основних фондів, обсягом виробництва, чисельністю працюючих тощо.

Ознаки, за якими проводиться розподіл одиниць певної сукупності на групи, називаються групувальними ознаками або основою групування. Вибіргрупувальної ознаки проводиться на основі наукового аналізу законів розвитку тих явищ і процесів, за ознаками яких утворюються різні групи.

Особливим видом групувань є класифікації, які широко використовуються у статистиці. Потреба у розробці класифікацій зумовлена різноманітністю атрибутивних ознак при вивченні великої кількості явищ і процесів (класифікації затрат, основних фондів і ін.), що створюють певні труднощі при віднесенні одиниць сукупності до певної групи. За допомогою класифікацій суспільних явищ варіація їх ознак фіксується у певному системному вигляді. Вона виступає у ролі своєрідного статистичного стандарту. З великої кількості такого виду номенклатур в якості прикладу можна навести декілька нині діючих класифікацій: класифікація виробленої продукції, товарів народного споживання, витрат виробництва, обігу, класифікації за професіями тощо.

У зв'язку з переходом до ринкової економіки сьогодні виникає потреба внесення відповідних змін у нині діючі класифікації та створення нових, які відповідали б завданням підприємницької діяльності. Перш за все сюди можна віднести класифікації декларацій доходів окремих осіб чи їх груп, що працюють у різних галузях народного господарства, розширення номенклатури продукції промисловості, класифікації типів покупців за характером попиту, родом занять, величиною і складом сім'ї і інших, сегментації ринку.

Значення статистичних групувань полягає в тому, що вони дозволяють виявити об'єктивний стан речей, властивості досліджуваних явищ, одержати інформацію про розміри окремих груп, їх співвідношення в загальній сукупності та про зв'язки між досліджуваними показниками.

За допомогою методу групувань статистика вирішує різні завдання. Однак в підсумку всі вони переслідують одну мету - упорядкувати первинний статистичний матеріал, розділити його на окремі групи за істотними варіюючими ознаками. Групування як перша сходинка статистичного аналізу виступає важливою підготовчою стадією для більш глибокого аналізу статистичних матеріалів. У цьому його основне значення і роль у зведенні первинного статистичного матеріалу.

З усієї різноманітності завдань, які вирішуються за допомогою статистичних групувань, прийнято виділяти найголовніших три:

· розподіл всієї сукупності на якісно однорідні групи, тобто виділеннясоціально-економічних типів явищ;

· вивчення складу досліджуваних явищ і структурних змін;

· дослідження взаємозв'язку і залежності між ознаками суспільнихявищ.

Згідно з цими функціями групування поділяються на три види: типологічні,структурні, аналітичні.

Типологічне - це групування, при якому складна сукупність, що містить неоднорідні одиниці, розкладається на ряд якісно однорідних груп за типологічною ознакою (соціальний склад населення, форма власності, рівень освіти тощо). Основне завдання такого групування- ідентифікація типів, класів.

Структурнегрупуваннявикористовується для характеристики співвідношень міжокремими частинами якісно однорідної сукупності, вивчення їх зміни у різні періодиспостереження. Наприклад: структура населення за статтю, віком, місцем проживання,освітою, сімейним складом; організацій - за кількістю працюючих, кількістю робочих місць тощо. Від типологічного відрізняється метою дослідження. Різновидом структурних групувань є ряди розподілу (ряд упорядкованих одиниць сукупності по групах за певноюознакою).

Поділення групувань на види досить умовне і на практиці не завжди можна провестичітку межу між ними. Адже часто групування універсальні: одночасно виділяються типи,визначається склад сукупності та виявляється взаємозв?язок між ознаками.

Крім цього, групування класифікуються за видом групувальної ознаки, а також залежно від їхньої кількості та співвідношення.

За видом групувальної ознаки вони поділяються на групування за:

атрибутивною ознакою;

дискретною кількісною ознакою;

інтервальною кількісною ознакою;

альтернативною ознакою.

За числом групувальних ознак та співвідношенням між розрізняють групування: прості (групувальна ознака одна); багатомірні (ознак дві та більше, їх вагомість однакова); комбінаційні (ознак дві та більше, вони розглядаються у комбінації, тобто за однією ознакою утворюють групи, а за іншою - підгрупи); ієрархічні (ознак дві та більше, вони мають стале ієрархічне співвідношення).

До основних методологічних питань групування належать:

· вибір групувальної ознаки;

· визначення числа груп;

· встановлення інтервалів групування.

Якщо первинне групування не задовольняє потреби дослідника, то застосовується вторинне групування. Вторинне групування - це утворення нових груп на базі існуючих, які були побудовані раніше. Існує два способи їх побудови: 1) укрупнення інтервалів у варіаційних групуваннях; 2) часткового перегрупування, який застосовується в першу чергу при типологічних і аналітичних групуваннях. Необхідність в застосуванні вторинного групування виникає у випадках необхідності утворення більш крупних груп, в яких чіткіше виявляються реальні тенденції, по-друге, при необхідності порівняння двох і більше групувань, які побудовані з різними інтервалами.

Інтервал групування - це проміжок між двома значеннями групувальної ознаки, в межах якого одиниці сукупності відносяться до даної групи. Відповідно менше та більше число мають назву нижньої та верхньої межі інтервалу, а різниця між ними називається величиною інтервалу. Інтервал групування називають закритим, якщо у ньому є нижня і верхня межа. У тому випадку, коли одна з меж відсутня, інтервал є відкритим зверху або знизу. Наприклад, групування робітників за рівнем місячної заробітної плати (грн.): до 650, 650-800, 800-1000, понад 1000. Інтервали називаються рівними, якщо їх величина у всіх групах однакова. У протилежному випадку утворюються нерівні інтервали, котрі в свою чергу бувають зростаючими або спадаючими.

Якщо виконується групування з рівними інтервалами, його величина визначається за формулою:

,

де - відповідно найбільше (максимальне) та найменше (мінімальне) значення групувальної ознаки; m - число груп.

Приклад першого способу вторинного групування. Маємо вихідний ряд розподілу фірм за кількістю робітників:

Таблиця 1

Кількість робітників	Число фірм
20 - 30	2
31 - 40	7
41 - 50	4
51 - 60	7
61 - 70	5
71 - 80	8
81 - 90	9
91 - 100	3
Разом	45

Утворимо три групи фірм з кількістюробочих місць: до 50, 50-80, понад 80.

Таблиця 2

Кількість робочих місць	Число фірм
До 50	2 + 7 + 4 = 13
50 - 80	7 + 5 +8 = 20
понад 80	9 + 3 = 12
Разом	45

Оскільки верхні межі первинного і вторинного групувань збігаються, кількість одиниць у групах просто підсумовується. У разі розбіжності інтервалів кількість одиниць у первинних групах розподіляється пропорційно зміні розміру інтервалу.

Приклад другого способу вторинного групування. Використовуючи наведений ряд розподілу фірм, необхідно утворити три групи, які нараховують по 15 фірм у кожній, тобто по 33,3%.

У новостворену першу групу мають увійти перші три групи (2+7+4=13), а також частина четвертої групи (15-13=2 ). Звідси верхня межа першого інтервалу дорівнює:

Таким чином, перший інтервал вторинного групування має вигляд:

До 54 включно - 15 фірм (33,3%)

Тоді до новоствореного другого інтервалу входять 5 фірм із четвертої групи, 5 фірм п'ятої групи і частина фірм з шостої групи (15-5-5=5). Отже, верхня межа другого інтервалу буде дорівнювати:

.

Звідси, новостворений другий інтервал має вигляд:

55-77 15 фірм (33,3%)

Третій інтервал отримуємо автоматично

78-100 15 (3+9+6) фірм (33,3%)

Таким чином, за результатами вторинного групування одержуємо:

Таблиця 3

Кількість робітників	Число фірм	Питома вага, %
До 54	15	33,3
55-77	15	33,3
78-100	15	33,3
Разом	45	100

Вищенаведені прийоми виконання первинних і вторинних групувань можна використовувати у статистичному дослідженні залежно від характеру вихідних даних та визначених завдань.

ІІІ. Суть аналітичних групувань при вивченні взаємозв'язків між явищами

Аналітичні групування проводяться за факторною ознакою і в кожній групі визначається середня величина результативної ознаки. Якщо між ознаками є зв'язок, то середні групові систематично збільшуються (прямий зв'язок). Наприклад, виділивши окремі групи серед працівників однієї спеціальності за рівнем фаху та підрахувавши для кожної групи середній місячний заробіток або середню продуктивність праці, можна робити деякі висновки щодо наявності зв'язку між цими ознаками (мається на увазі рівень фаху, з однієї сторони, і рівень заробітку, продуктивності праці, з другої).

Аналітичне групування дає змогу вивчити наявність взаємозв'язку між явищами. Переваги цього методу в тому, що він не потребує дотримання яких-небудь особливих умов для його використання, окрім одного - якісної однорідності досліджуваної сукупності.

Аналітичне групування може проводитись як за факторною, так і за результативною ознаками в залежності від того, що є основним при статистичному дослідженні. Якщо вивчається вплив якоїсь однієї причини на різні явища - групування проводять за факторною ознакою, а якщо вивчають вплив різних причин на яке-небудь одне явище, то групують сукупність за результативною ознакою. Групування в цих випадках допомагають виявити і вивчити різноманітні зв'язки і залежності між варіаційними ознаками, які відображають всебічні властивості досліджуваних статистичних сукупностей. Аналітичні групування дозволяють, при більш глибокому аналізі, знайти форму і виміряти тісноту зв'язку між варіаційними ознаками і на цій основі зробити важливі практичні висновки для планування і прогнозування.

ІV. Аналіз банківської діяльності на основі аналітичних групувань

На сучасному етапі розвитку економіки країни технічні, економічні й соціальні процеси тісно взаємопов'язані. Один і той самий фактор, будучи причиною одного явища, часто є наслідком іншого. Виявленню таких причинно-наслідкових зв'язків, ступеня їх взаємного впливу на діяльність банків слугує факторний аналіз.

Результати діяльності комерційних банків вивчають й оцінюють за допомогою спеціальних технічних прийомів. Деякі з них розроблено власне на теорії аналізу, але й багато запозичено саме з теорії статистики.

Технічні прийоми аналізу полегшують і прискорюють аналітичну роботу і забезпечують розгляд різних сторін діяльності банку у взаємозв'язку. Вибір технічних прийомів визначається метою аналізу і характером джерел інформації.

До найбільш поширених способів аналізу взагалі, а до банківського аналізу зокрема належить прийом групувань. Цей метод дає змогу шляхом систематизації даних балансу розібратися в сутності, причинах виникнення та наслідках явищ і процесів, що аналізуються.

Сутність методу полягає в групуванні однорідних показників, явищ за істотними ознаками. За допомогою цього методу економічні явища в їх взаємозв'язку і взаємозалежності визначають вплив найбільш суттєвих факторів, виявляють певні закономірності, властиві цим явищам.

Аналітичне групування служить для дослідження взаємозв'язку і закономірностей між факторними (незалежними) та результатною (залежною) ознаками. Його проводять щонайменше за двома ознаками, одна з яких відображає причину (факторна), інша - наслідок (результативна).

Схема 1

Розрізняють структурні групування, які використовують при вивченні складу самих банків (основних фондів, капіталу, депозитів, кредитів), а також структури послуг, і аналітичні групування, призначені для встановлення взаємозв'язку, взаємозалежності і взаємодії між показниками, явищами,, об'єктами.

Аналітичне групуваннятакож застосовують для вивчення взаємозв'язку або взаємозалежності різних ознак одного явища. Можна навести умовний приклад такого групування -- залежність між загальною кількістю років діяльності банків і кількістю діючих банків та кількістю регіональних відділень.

Аналітичними групуваннями в статистиці називаються такі, за допомогою яких виявляють і вивчають взаємозв'язок між окремими ознаками досліджуваного соціально-економічного явища. Всі явища суспільного життя і їх ознаки зв'язані між собою і залежать одне від одного.

Розглянемо для прикладу аналітичне групування промислових підприємств однієї із галузей народного господарства за вартістю основних виробничих фондів і випуском валової продукції.

Групи заводів за вартістю основних виробничих фондів, млн.грн.	Кількість заводів	Вартість основних виробничих фондів в середньому на один завод, млн. грн.	Валова продукція за звітний період (у порівняльних цінах)в середньому на один завод, млн. грн.	Фондовіддача, грн.
1,0 - 2,5	3	1,70	1,97	1,16
2,5 - 4,0	10	3,16	3,79	1,20
4,0 - 5,5	7	4,60	5,78	1,25
5,5 - 7,0	5	6,26	10,68	1,71
Середнє значення	всього25	4,01	5,51	1,37

Із таблиці чітко простежується тенденція до збільшення випуску валової продукції із зростанням вартості основних виробничих фондів. Групування показує залежність випуску валової продукції від вартості основних виробничих фондів, тобто від розміру підприємства. Це пояснюється тим, що на великих підприємствах підсилюється роль науково-технічного прогресу (вони мають більш високий рівень механізації і автоматизації виробництва), покращується організація праці, збільшується число висококваліфікованих спеціалістів та ін.

Взаємозв'язок між досліджуваними ознаками проявляється в тому, що із збільшенням факторної ознаки результативна може не тільки збільшуватись, але й зменшуватись. Наприклад, із збільшенням рівня продуктивності праці зменшується собівартість одиниці продукції, із ростом обсягу виробництва знижується фондомісткість продукції і т.д.

Метод аналітичного групування полягає у тому, що сукупність розбивається на групи за факторною ознакою (Х), далі по кожній групі та по сукупності визначаються середні значення Х та Y. Порівняння середніх значень факторної та результативної ознак дозволяє зробити певні висновки про наявність та напрямок взаємозв'язку між ними. Крім цього можна визначити показники співвідношення між приростами середніх за формулою:

Де - середні значення факторної та результативної ознаки по групах (групові середні).

Якщо наведене співвідношення по групах приблизно стале, між показниками існую взаємозв'язок.

Для оцінки тісноти взаємозв'язку між ознаками визначається емпіричне кореляційне відношення (з):

де - між групова дисперсія результативної ознаки;

- загальна дисперсія результативної ознаки;

- середня із внутрішньо групових дисперсій результативної ознаки.

Емпіричне кореляційне відношення змінюється в межах від 0 до 1. Чим ближче його значення наближається до 1, тим сильнішим є взаємозв'язок між ознаками. При з=1 зв'язок вважається функціональним. Крім цього, визначається коефіцієнт детермінації (D), який показує, на скільки відсотків варіація Y зумовлена варіацією Х:

Наведемо приклад розрахунку емпіричного кореляційного відношення та коефіцієнту детермінації за результатами аналітичного групування (у табл.)

Групи за факторною ознакою	Кількість одиниць
1	15	150	34	14,9
2	25	270	39	15,3
3	40	340	45	13,8
4	12	410	49	18,9
5	8	500	56	25,4
Всього	100	х	х	х

Визначаємо загальне середнє значення результативної ознаки:

Міжгрупова дисперсія дорівнює:

Середня із внутрішньогрупових дисперсій :

За правилом додавання дисперсій загальна дисперсія результативної ознаки становить:

Звідси, емпіричне кореляційне відношення :

Коефіцієнт детермінації дорівнює:

D= 0,8322 = 0,691 або 69,1%

Отже, між досліджуваними показниками існує сильний прямий зв'язок, а варіація Y на 69,1% обумовлюється варіацією Х.

Крім оцінки тісноти взаємозв'язку необхідно встановити, чи не є відмінність між середніми значеннями Y по групах випадковою (несуттєвою), тобто здійснити перевірку суттєвості зв'язку.

Для цього значення порівнюються з певним критичним значенням, яке знаходиться з спеціальної таблиці, і якщо це відношення більше 1, коливання середніх можна вважати невипадковим, а зв'язок - суттєвим.

Для перевірки суттєвості взаємозв'язку між Х та Y часто використовують запропонований Р.Фішером показник, який має назву F-критерія та визначається за формулою :

де К2 = n-m, K1 = m-1 - число ступеней волі при кількості одиниць n та кількості груп m.

Критичні значення F-критерія для рівнів значимості 0,05 та 0,01 занесені у спеціальні таблиці. Із цих таблиць у відповідності зі значеннями К1 та К2 визначається так зване табличне значення F-критерія (Fтабл). Якщо виконується умова F>Fтабл , зв'язок між показниками можна вважати суттєвим, (невипадковим).

У вищенаведеному прикладі , К2 = 100-5 = 95, К1 = 5-1 = 4. Табличне значення F-критерія при К1 = 4 (заголовки граф) та К2 = 95 (заголовки рядків) при рівні значимості 0,05 становить 2,5 (Fтабл=2,5). Фактичне значення F-критерія дорівнює:

Оскільки F>Fтабл (53,1>2,5), зв'язок між факторною та результативною ознаками є суттєвим, (невипадковим).



Висновки

Масові суспільні явища або сукупності складаються з одиниць, які різняться між собою як якісно, так і кількісно. Ці різниці можуть бути істотними, тобто викликаними певними істотними факторами, і неістотними, що являють собою випадкові відхилення. Але і в сукупностях якісно однорідних, які мають незначну кількісну варіацію, у процесі розвитку спочатку збільшуються кількісні відмінності, а потім кількісні відмінності переходять у якісні з властивою їм уже другою мірою. Самі якісні відмінності в даних випадках виступають явно, видимо, в інших - приховано за кількісними змінами.

Тому одне з головних завдань статистики полягає в тому, щоб розділити складну, неоднорідну сукупність одиниць спостереження на однорідні всередині, але істотно різні між собою групи; своєчасно виявити за зростанням кількісних різниць якісні переходи. Таке завдання в статистиці вирішується за допомогою методу статистичних групувань.

Статистичне групування являє собою процес утворення подібних в тому чи іншому відношенні груп, який здійснюється за наявними статистичними даними. Причому процес утворення груп слід розглядати з різних боків. Якщо дослідник зустрічається з єдиною множиною різних суспільних явищ, то групування треба розглядати як уявне розчленування такої множини явищ на подібні групи (логічна операція аналізу). Якщо ж виходити з того, що, безпосередньо приступаючи до групувань, дослідник уже має дані про окремі одиниці спостереження, то групування можна розглядати як уявне об'єднання окремих одиниць у схожі групи (логічна операція синтезу). Отже, групування - це єдиний аналітико-синтетичний процес і розчленування, і об'єднання суспільних явищ, у результаті якого утворюються відповідні групи. У ньому практично знаходить свій прояв закон великих чисел, адже у показниках, обчислених на достатньо великій кількості одиниць сукупності в групах, взаємо погашається випадковість і лишається істотне, необхідне.

Таким чином, метод статистичних групувань, крім характеристики механізму взаємодії всієї різноманітності типів і форм тих чи інших явищ, доводить істотність показників, які повинні дати характеристику стану і розвитку сукупності. А з цього випливає, що цілий ряд статистичних методів (метод середніх величин, вибірковий, кореляційно-регресійний та інші) певною мірою спирається на метод статистичних групувань як на свою основу. Як не можна проводити статистичного групування без попереднього науково обґрунтованого статистичного спостереження, так само не можна ефективно використовувати методи середніх і відносних величин, аналізу зв'язків і т. ін., не проводячи попередньо статистичних групувань (безумовно, якщо воно не закладено в самій схемі статистичного спостереження).

Залежно від суті явищ і завдань дослідження необхідно використовуватирізні способи групувань: по різних ознаках, з різними інтерваламиз більшою або меншою кількістю груп, з використанням різних показників щохарактеризують різні групи.

Аналітичне групування показує закономірність, яка полягає в тому, що із ростом обсягу виробництва підвищується ефективність роботи підприємств. В нашому прикладі про це свідчить тенденція росту фондовіддачі.



Список використаних джерел

1. Алямкін Р.В., Борух В.О. Економічна статистика. Навчальний посібник -- К.: Ліра-К, 2006.

2. Бек В.Л. Теорія статистики: курс лекцій. Навчальний посібник, -- Київ: ЦУЛ,2003.

3. Васюренко О.В., Економічний аналіз діяльності комерційних банків. -- Київ: "Знання", 2006

4. Герасименко С.С., Головач А.В., Єріна A.M. та ін. Статистика. -- Київ: КНЕУ, 2008.

5. Єріна А.М„ Пальян З.О. Теорія статистики. Практикум.--Київ: "Знання", 2007.

6. Крамченко Л.І. Економічна статистика : Навчальний посібник. Л.І. Крамченко, Н.П., Лутчин Б.С. Москаль. -- Л.: Новий світ-2000, 2004.

7. Кулинич О.І. Теорія статистики. -- Київ: Вища школа, 1999.

8. Лапішко М.Л. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів. -- Львів: "Світ", 2005.

9. Статистика: Підручник. / 2-ге вид. переробл. і доповн. за наук, ред. д.е.н. С.С. Герасименка -- К.: КНЕУ, 2000.

10. Теорія статистики: Навчальний посібник / Вашків П.Г., Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Є.І. -- К.: Либідь, 2001.

11. Уманець Т.В. Економічна статистика: Підручник. Видання перероблене та доповнене . Центр учбової літератури, 2007.

12. Державна служба статистики України // http://www.ukrstat.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru