Етапи розвитку та сучасний стан товарно-грошових відносин

Товарне виробництво як базис економічного розвитку суспільства. Товар: еволюція його розвитку, властивості. Поняття та сутність грошей, їх функції. Аналіз товарно-грошових відносин. Розвиток товарного виробництва в сучасних умовах. Його основні ознаки.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 05.04.2016
Размер файла 184,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Товарне виробництво як важлива історична форма господарювання

2. Товар та його властивості

3. Гроші та їх функції

4. Розвиток товару і товарного виробництва в сучасних умовах

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Тема курсової роботи - «Етапи розвитку та сучасний стан товарно-грошових відносин» є дуже актуальною як в поточному періоді, так і взагалі, адже мета товарно-грошових відносин - розширення ринкових відносин, зростання бартерних операцій.

Товарно-грошові відносини -- це форма економічних відносин між відособленими товаровиробниками, які пов'язані між собою суспільним поділом праці. Встановлюються через купівлю -- продаж та обмін товарів і послуг. Об'єктами товарно-грошових відносин є матеріальні послуги, інтелектуальна власність (патенти, ліцензії, та ін.). Метою товарно -грошових відносин є отримання прибутку у вигляді паперових грошей. Прискорення процесу обміну відбувається з появою грошей, особливо з розвитком їх сучасних форм -- кредитно-паперових грошей.

На даний час і Україна все більше входить у світову економіку. Але без відновлення місткості внутрішнього ринку як найкращого способу поширення позитивного ефекту, без розвитку виробництва товарів народного споживання і сфери послуг, що стимулюватимуть прискорене капіталотворення для послідовної реалізації динамічних структурних пріоритетів, країні буде важко інтегруватися у світовий економічний простір. Тому актуальною є проблема вирішення товарно-грошових відносин.

В даній роботі буде розглянуто наступні проблеми сьогодення:

- товарне виробництво як важлива форма господарювання;

- поняття товару та його властивості;

- поняття грошей та їх функцій;

- розвиток товару і товарного виробництва у сучасних умовах.

1. Товарне виробництво як важлива історична форма господарювання

Виробництво є процес дії людини на речі природи з метою створювання матеріальних благ, необхідних для розвитку суспільства. Історично воно пройшло довгий шлях розвитку від виготовлення найпростіших продуктів до найскладніших технічних систем, комп'ютерів. У процесі виробництва не тільки змінювався шлях і вид виготовлення благ, але й виникають нові форми економічних відносин, йде удосконалювання самої людини.

Система організаційно-економічних відносин, при котрій корисні продукти створюються для їх продажу на ринку, називаються товарним виробництвом, котре є базисом економічного розвитку суспільства.

Суспільству відомі два типи організації економіки: натуральне та товарне господарство. Їм відповідають дві основні форми господарювання - натуральне і товарне. Змоги введення нетоварних форм господарювання поза межами натурального господарства закінчувались безуспішно.

Історично першим типом економічної організації суспільного господарства, панувавшим на протязі тривалого часу, було натуральне господарство, при якому всі продукти праці як результат виробництва використовувались для вдоволення особистих потреб виробників і членів їх сімей, для використовування в межах господарчої одиниці: роду, племені та ін.

Натуральне господарство характеризувалось суспільним розподілом праці у первісному стані, замкненістю організаційно-суспільних стосунків, відокремленістю господарюючих суб'єктів один від одного, примітивною технікою та ручною працею.

На зміну натуральному способу господарювання прийшло товарне виробництво і основана на ньому товарна форма виробництва. Але упродовж тривалого часу вони функціонували разом. Товарне виробництво - це такий тип організації економіки, при якому продукти праці виробляються для продажу на ринку. Товари виробляються з метою вдоволення потреб споживачів та йдуть до них через використовування ринкових відносин. Основні риси виробництва показано у таблиці 1.

Рис.1. Основні риси виробництва

Отже в таблиці 1 ми розглянули основні риси виробництва:

· по-перше, виробництво завжди виступає як суспільне виробництво. Воно, починаючи з первіснообщинного суспільства, здійснюється як сумісний суспільно-кооперативний процес з участю великої кількості людей. Існування виробництва, в якому бере участь лише відокремлена особа так само безглуздо, як існування і розвиток мови без спілкування людей, що спільно живуть і спілкуються між собою. В будь-якому суспільстві індивідуальні виробники тільки ззовні виступають незалежними та ізольованими один від одного. Реально ж суб'єкти господарювання об'єднані взаємними зв'язками як виробники і споживачі щодо отримання знарядь праці, сировини, матеріалів та реалізації готової продукції. Вся ця система господарських зв'язків, що базується на суспільному поділі праці, відображає єдиний економічний організм під назвою суспільне виробництво. Окремий виробник, вирваний із цієї системи взаємозв'язку, не може бути "справжнім" виробником, що відповідає його економічній природі.

· По-друге, суспільне виробництво має безперервний характер, тобто воно постійно повторюється, відновлюється. Суспільство не може припинити виробляти, оскільки не може перестати споживати. А будь-який процес виробництва, що розглядається в неперервному потоці його відновлення, є в той же час процесом відтворення. Відтворювальний аспект суспільного виробництва включає чотири стадії (фази) щодо створеного суспільного продукту: власне виробництво, розподіл, обмін і споживання.

· По-третє, в процесі виробництва між людьми виникають виробничі відносини, соціально-економічний зміст яких визначається формою власності на засоби виробництва.

· По-четверте, суспільне виробництво є важливою складовою тієї чи іншої соціально-економічної системи, яка функціонує і розвивається на основі властивих їй об'єктивних економічних законів.

Найважливішими елементами процесу виробництва у будь-якому суспільстві є праця, предмети праці, засоби праці. Праця - свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб. Праця виступає як процес функціонування робочої сили.

Робоча сила - це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці. Іншими словами, робоча сила - це здатність до праці, а праця є процесом функціонування робочої сили. Предмети праці - всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту. Засоби праці - це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. Сукупність предметів і засобів праці складають засоби виробництва, які є одним з елементів продуктивних сил. Оскільки результатом процесу суспільного виробництва є створення матеріальних і нематеріальних благ, то структурно воно поділяється на дві великі сфери, які указано на рисунку 2.

Рис.2. Структурний поділ суспільного виробництва.

У нематеріальному виробництві особливе місце належить духовному виробництву: праця художника, скульптора, письменника, кінорежисера, фотографа тощо. Результатом їхньої праці, як і в матеріальному виробництві, є створення матеріалізованих благ - книг, картин, скульптур, кінострічок, фотографій. Але все ж таки духовне виробництво відносять до нематеріального виробництва, оскільки головним у ньому є не матеріальна частина створення речі, а її естетична цінність, глибина духовного відображення реального світу через талант людини.

Продукт сфери нематеріального виробництва набуває форми "товару-послуги", яка має ряд характерних ознак, що відрізняють її від продукту сфери матеріального виробництва.

Між сферами матеріального та нематеріального виробництва існує тісний взаємозв'язок та взаємодія. Сфера матеріального виробництва створює матеріально-технічну базу для функціонування як самої себе, так і сфери нематеріального виробництва. У свою чергу сфера нематеріального виробництва задовольняє потреби людей в освіті, лікуванні, спорті, туризмі, культурному, естетичному, моральному розвитку, тим самим створює умови для нормального відтворення всіх працівників, у тому числі і сфери матеріального виробництва. Підвищення загальноосвітнього, кваліфікаційного і культурного рівнів працівників сфери матеріального виробництва, розвиток охорони здоров'я, спорту, туризму, поліпшення житлових умов, повноцінний відпочинок значною мірою впливають на якість і продуктивність їх праці. Розрахунки спеціалістів, зроблені на основі даних багатьох країн, свідчать, що співвідношення обсягу витрат на освіту й економічного ефекту від цього становить 1:4, а щодо витрат на науку - 1:10.

У сучасних умовах значення сфери нематеріального виробництва і послуг значно підвищується, його зростання стає закономірністю соціально-економічного розвитку всіх країн, особливо розвинутих цивілізованих держав.

Спираючись на досягнення науково-технічного прогресу, ці країни досягли значного збільшення обсягів виробництва продукції за менших витрат матеріальних та трудових ресурсів. Це дало їм змогу спрямувати відносно більшу частину коштів на розвиток галузей нематеріального виробництва, яка розвивається швидше, ніж сфера матеріального виробництва.

Товарним виробництвом називають таку систему організаційно-економічних відносин, при котрій корисні продукти створюються для їх продажу на ринку.

Така система має наступні специфічні ознаки, котрі передбачають: що виробляти, як використовувати для цього фактори виробництва і для кого передбачений товар.

По-перше, виробництво товарів засновано на суспільному розподілі праці, котре виникає між окремими господарюючими одиницями. Його розвиток передбачає прогрес виробництва: ріст кваліфікації та вмінь робітників, а також розробка нових машин, котрі скорочують працю, дозволяють одній людині виконувати роботу багатьох. Збільшення випуску товару на спеціалізованому підприємстві створює можливість і необхідність обмінювати зайву їх кількість на більшу масу інших корисних речей.

Адам Сміт на простому прикладі так роз'яснив значення розподілу праці для підвищення заможності усіх відокремлених власників. "Кожен працівник може мати значну кількість продуктів своєї праці більш тієї кількості, котра необхідна йому для вдоволення своїх потреб; і тому що всі працівники знаходяться в однаковому становищі, він має можливість обмінювати більшу кількість своїх продуктів на більшу кількість виготовлених ними продуктів…". Все це дозволяє зробити висновок про те, що товарне господарство дає широкий простір загальному економічному закону розподілу праці. У згоді з цим законом, економіка прогресує внаслідок все більшої якісної диференціації трудової діяльності.

Отже, товарне господарство є відкритою системою організаційно-економічних відносин. Тут робітники створюють корисні продукти не для особистого використання, а для продажу іншим людям. Увесь потік нових речей виходить, як правило, за межі кожної виробничої одиниці і йде на ринок для задоволення попиту покупців.

Товарному господарству належні непрямі зв'язки між виробництвом та використанням. Вони розвиваються за формулою: виробництво - обмін - використання. Виготовлена продукція йде спочатку на ринок для обміну на інші вироби (або на гроші) і лише після цього попадає у сферу використання. Ринок підтверджує, або не підтверджує необхідність виготовляти дану продукцію для продажу. Саме через ринковий обмін встановлюються економічні відносини між виробником та покупцем товарів.

Як наслідок, розвиток розподілу праці, відкритість та ринковий характер господарчих зв'язків зняли ті обмеження для прогресу економіки, які встановило натуральне господарство.

2. Товар та його властивості

Щоб з'ясувати, що являє собою товар, слід усвідомити, чим відрізняється товар від продукту. Наприклад, ягоди, одяг, чоботи, хліб вироблені певним господарюючим суб'єктом, можуть бути спожиті самим виробником або подаровані, можуть бути реалізовані на ринку. У першому і другому випадку вони є натуральними продуктами, а в третьому стають товаром. Чому? Адже за своїми властивостями, формою, якістю, призначенням вони не змінюються.

Товаром стає той продукт праці або благо, які призначені не для власного споживання. Він має бути суспільним благом. Але цього мало. Суспільство має визначати це благо через його продаж - купівлю. Якщо ж вони не продані і за них не отримано певного еквіваленту, то вони товаром бути не можуть.

Отже, товар - це продукт, призначений для продажу. Він повинен мати властивість задовольняти певні потреби тих, хто його купує. Причому характер потреб, незалежно від того, чи буде споживання даного продукту праці приносити людині реальну користь (як їжа, одяг і т. д.), чи шкодити (як тютюн, горілка, наркотики), значення не має.

В свою чергу товар має свої властивості, рисунок 3.

Рис. 3. Властивості товару

Споживна вартість товару -- це його здатність задовольняти потреби людини. Наприклад, хліб, м'ясо, молоко та інші продукти споживання задовольняють потребу в їжі; костюм, плаття -- потребу в одязі; верстат, нафто-, газопровід, виробничі споруди тощо -- потребу в засобах виробництва.

Отже, матеріальні блага і послуги задовольняють ті чи інші потреби як предмети особистого споживання або як засоби виробництва. Кінцевою метою будь-якого виробництва є створення споживних вартостей. Якщо не брати до уваги ті конкретні економічні форми, в яких за певних умов виступають продукти праці, то багатство суспільства завжди складається із споживних вартостей.

Споживна вартість продукту праці безпосередньо не виражає суспільних відносин, але має історичний характер, оскільки її роль та значення змінюються залежно від змін у суспільстві. Благо має споживну вартість для самого виробника. Якщо ж в наслідок суспільного поділу праці продукт (послуга) призначається для когось іншого, то він є суспільною споживною вартістю. В умовах товарного виробництва споживна вартість -- це здатність товару задовольняти потреби не самого виробника, а покупців. Специфічно історичний характер споживної вартості проявляється у тому, що вона відбиває ступінь суспільного поділу праці, його історичну зрілість. Споживна вартість речей, їх корисність для людей тісно пов'язані з прогресом науки і техніки, розвитком продуктивних сил у цілому. Так, корисність заліза стала відомою лише тоді, коли люди навчилися виплавляти його з руди і виготовляти з нього знаряддя і предмети праці. Проте загальна економічна теорія вивчає лише роль споживної вартості в системі суспільних відносин, які складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. Сучасний світ споживних вартостей надзвичайно різноманітний. Його основу становлять товари особистого і виробничого споживання.

Вартість, на відміну від споживної вартості, не лежить на поверхні явищ, тому з'ясування її природи як другої властивості товару є більш складним. Формою її прояву є мінова вартість, тобто кількісне співвідношення (пропорція), в якому одні споживні вартості обмінюються на інші. Це співвідношення постійно змінюється залежно від місця й часу, що створює враження випадковості, відсутності внутрішньої стійкої основи мінової вартості. В найрізнорідніших товарах спільною є одна властивість: вони -- продукти праці. Прирівнювання різнорідних товарів один до одного передбачає, очевидно, їх об'єктивну рівність ще до обміну. Внутрішнім змістом товару є вартість, як вкладена в товар праця -- те спільне, що знаходить вираження у міновому співвідношенні товарів. Саме вартість робить їх порівнянними.

Як споживні вартості товари якісно розрізняються, як вартості -- мають спільну міру. Вартість виражає відносини між товаровиробниками з приводу порівняння витрат їх праці на виробництво благ і послуг, якими вони обмінюються. Кількісні характеристики праці, витраченої на виготовлення товару, втілюються у величині вартості товару. Розрізняють індивідуальну і суспільно-необхідну працю й відповідно індивідуальну і суспільну вартість товару.

Товаровиробники діють у різних індивідуальних і природно-кліматичних умовах. Тому на виробництво товарів одного й того самого виду, однакової маси і однакової якості витрачається різна кількість праці. Згідно з цим у товарах втілюється різна індивідуальна вартість. Робочий час, витрачений на виробництво товару окремим виробником (підприємством), називається індивідуальним робочим часом, а вартість, створена ним, -- індивідуальною вартістю.

Проте на ринку товари однакової споживної вартості оцінюються покупцями (споживачами) однією мірою, яка не збігається з індивідуальним робочим часом. Це означає, що ринок у процесі обміну враховує лише суспільну вартість. Величина її визначається не індивідуальними витратами праці, а суспільне необхідним робочим часом, тобто тим робочим часом, який визначається наявними суспільне нормальними умовами виробництва при середньому в конкретному періоді і в даному суспільстві рівні уміння й інтенсивності праці товаровиробників.

Отже, величина вартості товару значною мірою визначається суспільне необхідними витратами праці й вимірюється суспільне необхідним робочим часом.

Величина вартості товару змінюється прямо пропорційно кількості і обернено пропорційно продуктивній силі праці. Під час інтенсивнішої праці одиниця часу виражає більшу масу праці. Це свідчить про те, що сам по собі робочий час не може дати повне уявлення про фактичні витрати праці. Тому при різній інтенсивності праці він не може бути безумовним мірилом вартості. Суспільне необхідні витрати праці вимірюються робочим часом лише при її середній інтенсивності. Базовою величиною для вимірювання вартості товару є витрати простої праці (тобто без спеціальної кваліфікації), посильної кожному здоровому члену суспільства на даному етапі розвитку. У цілому величина вартості товару значною мірою визначається суспільне необхідними витратами праці, а також його корисністю.

У процесі праці людина створює споживну вартість і вартість товару. Це випливає з подвійної природи праці, яка створює товар. 3 одного боку, вона має корисний зміст і створює блага та послуги, що задовольняють ті чи інші потреби людей. Певна корисна праця є природною необхідністю існування людей незалежно від суспільних умов. 3 другого боку, праця кожного товаровиробника є частиною всієї суспільної праці як витрати людської робочої сили взагалі безвідносно до її конкретних форм.

3. Гроші та їх функції

Гроші -- категорія товарного виробництва. Тому вони мають дещо властиве такому виробництву взагалі, незалежно від існуючої його форми. Одночасно вони набувають специфічних історичних рис, зумовлених тим або іншим способом виробництва. Буде помилкою вважати незмінними соціально-економічну природу грошей та їх функцій для всіх етапів розвитку товарного виробництва і для всіх економічних формацій. Проте невірно й стверджувати, що між природою і функціями грошей на згаданих етапах немає нічого спільного.

Гроші, обслуговуючи рух вартості в процесі суспільного відтворення, здатні набувати різноманітних форм і виконувати чисельні види роботи. Ось чому продовжуються дискусії щодо тлумачення окремих видів функцій та їх кількості. Приміром, ряд відомих економістів схиляються до думки, що гроші виконують лише три функції: засобу обігу, засобу збереження вартості і як одиниці рахунку. Представники класичної економічної теорії визнавали наявність пґяти функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості і світових грошей. Ця концепція була панівною в системній економічній теорії. Вона дозволяє розглядати гроші як історичну категорію, яка не може бути статичною. Особливості розвитку суспільного виробництва й ринкових відносин формують певну сукупність функцій грошей та їх взаємодію, визначають, які функції змінюються і відмирають, а які зґявляються. На підставі цього перевагу слід надавати концепції пґяти грошових функцій. Грошові функції показано на рисунку 3.1.

Рис.3.1. Функції грошей.

Роль грошей як міри вартості полягає у їх здатності вимірювати вартість товарів та їх цін, що робить усі товари співмірними. Як засіб обміну вони використовуються для купівлі товарів і послуг. У функції нагромадження гроші використовуються як актив, що після продажу товарів зберігає купівельну силу на майбутнє. Як засіб платежу гроші функціонують в системі боргових платежів у формі кредитних грошей - векселів, банкнот; і реальних грошей - золота, монет, паперових грошей. Як світові, гроші використовуються у міжнародних розрахунках.

Першою і найважливішою є функція міри вартості. Вона означає здатність грошей вимірювати вартість усіх товарів і виступати посередником у визначенні ціни, забезпечувати еквівалентність обміну, робить товари співмірними. Але товари стають співмірними між собою за допомогою грошей тому, що як і повноцінні гроші мають однакову основу - абстрактну суспільно-необхідну працю. Тому грошовий вираз вартості товару - ціна - є лише ідеальною формою вартості. Ціну може мати лише той товар, який знаходиться у відносній формі вартості. А самі гроші ціни не мають, їх вартість визначається купівельною силою, що знаходить свій вираз у абсолютній кількості товарів, які можна придбати за дану грошову одиницю.

Мірою вартості в Україні діє гривня, в Німеччині була німецька марка, а нині - євро, в Російській Федерації - рубль, в Мексиці - песо тощо. Гроші у даній функції однорідні. За часів колишнього офіційного закріплення визначеної вагової кількості золота величина вартості долара, фунта стерлінгів, франка, марки й інших грошових одиниць відповідала затратам суспільної праці на видобування відповідної вагової кількості золота. Це дозволяло ідеально (подумки) вимірювати будь-яку кількість суспільної праці в товарах та виражати її в ціні. За допомогою законодавчо закріпленого масштабу цін ваговий вимір вмісту грошей став непотрібним.

Оскільки гроші одночасно є загальним еквівалентом обміну товарів, то функція засобу обігу невіддільна від міри вартості. Адже визначення вартості товару зумовлює настання стадії перетворення товару у реальні гроші шляхом його продажу (Т-Г) і наступного перетворення грошей у товар (Г-Т). У цьому процесі обміну гроші виконують роль посередника:Т- Г -Т. Як посередники гроші доводять товари до споживачів, а самі залишаються у сфері обігу, слугуючи наступним операціям обміну.

Як бачимо, у функції обміну гроші виникають мимохідь, бо метою продавця є не гроші, а інший товар. Ось чому функцію засобу обігу можуть виконувати не лише повноцінні товари, а й знаки вартості: паперово-кредитні гроші, розмінна монета. Для продавця байдуже, чи мають вартість отримані гроші. Важливішим стає їх визнання суспільством, чи можна їх використати як купівельний засіб.

Спочатку функцію засобу обігу виконувало золото в злитках відповідно до своєї вагової кількості. Щоб усунути необхідність зважування золота при кожному акті обміну, деякі купці, а потім держава стали надавати визначену стандартну форму рівновеликим злиткам золота і ставити на них відповідний штамп. Золото і срібло як гроші одержали монетну форму. Обіг монет відрізняється від обігу злитків тим, що злитки приймаються в обмін за вагою, а монета -- за найменуванням і номіналом.

Як засіб платежу гроші можуть діяти також у всіх інших випадках, коли немає безпосереднього обміну товарів на гроші і вони виступають у формі самостійної мінової вартості. При цьому характерними ознаками платіжної функції грошей є однобічний рух і наявність розриву у часі між передачею товару покупцеві і отриманням грошей продавцем та розрахунок реальними грошима.

Функція засобу платежу відрізняється від функції засобу обігу тим, що гроші з посередника у ланцюгу товарообміну: Т-Г-Т-Г-Т-Г-Т... перетворюються у завершальну ланку останнього. А вручення продавцеві кредитного знаряддя породжує лише видимість платежу (уявний платіж), що не означає передачі реальної вартості у грошовій формі. Логічно припустити, що платіж здійснюють самі товари, коли їх купують і продають за передані кредитні засоби.

Розгляд функції грошей як засобу платежу необхідно повґязати з аналізом їх ролі у підтриманні безперервності розширеного відтворення та усвідомленням ознак функції платежу і кредитних грошей, а також впливом на дану функцію кількості грошей в обігу. Слід наголосити, які провідні фактори визначають нормальні умови виконання грошима функції засобу платежу, за яких умов можлива платіжна криза та масові банкрутства.

Функція грошей як засобу нагромадження грошей (скарбів) полягає насамперед у тому, що цю функцію виконують дійсні гроші, у той час як мірою вартості були ідеальні гроші, а як засіб обігу вони (золото) могли бути заміщені своїми замінниками. На практиці товаровиробники нерідко нагромаджують не тільки золото, але і металеві або паперові грошові знаки.

З розвитком суспільства поряд із нагромадженням грошей у монетній формі відбувається нагромадження скарбів у вигляді предметів розкоші, виготовлених із золота і срібла, але не функціонуючих безпосередньо у вигляді грошей. У зв'язку з цим дедалі розширюється ринок золота і срібла незалежно від їх грошової функції.

Між функціями скарбу і засобів обігу існує нерозривний внутрішній зв'язок. Розвиваючись на основі функції грошей як засобу обігу, функція скарбу, у свою чергу, стає важливою умовою функціонування грошей як засобу обігу. У кожний даний момент необхідна визначена кількість грошей для обслуговування процесу товарного обігу. З розширенням масштабів виробництва і товарного обігу частина грошей, що перебуває у формі нагромадження, починає надходити на ринок і виконувати функцію засобу обігу.

Функція грошей як засобу платежу відрізняється від раніше розглянутих функцій і водночас перебуває з ними у нерозривному зв'язку. Як засіб платежу гроші можуть бути використані тільки за умови виконання функцій міри вартості, засобу обігу і скарбів. Якби гроші не виконували цих функцій, ніхто не приймав би їх як засоби платежу.

Але функція грошей як платіжного засобу має свої особливості. При функціонуванні грошей як засобів обігу товар спочатку реалізується на ринку як вартість і лише після цього він може надійти в сферу споживання і використовуватися як споживча вартість, тобто реалізація вартості передує реалізації споживчої вартості. Інакше відбувається за кредитної угоди. Послідовність руху змінюється. На першому етапі при передачі товару в кредит реально відбувається лише переміщення споживчої вартості товару з рук виробника до рук споживача. Вартість же товару дістає лише ідеальний вираз у борговому зобов'язанні. Через відповідний термін боржник сплачує кредитору вартість отриманого в кредит товару грошима. Розрив між рухом споживчої вартості товару та його вартістю одержує тут яскраво виражений характер.

Стосовно сутності грошей економічні теорії можна поділити за рядом напрямів:

1. Металістична теорія грошей (набула розвитку ще на зорі капіталізму -- у XVI--XVII ст.) ототожнює їх із благородними металами. Прихильники цієї теорії визнають лише ті функції грошей, для виготовлення яких потрібні металеві гроші: міра вартості, засоби створення багатства і світові гроші.

2. Номіналістична теорія грошей полягає в тому, що вони гроші не мають товарної природи, а є умовним знаком, цінність якого визначається державою (або назвою) і не залежить від металевої субстанції.

3. Кількісна теорія грошей (заснована ще XVII ст. в Англії і Франції) стверджує, що вартість грошей обернено пропорційна до їх кількості; за грошима визнається лише функція засобів обігу.

4. Відповідно до марксистської концепції гроші є товар, що стихійно виділився з маси всіх інших товарів і виконує роль загального еквівалента. Це особливий товар, в якому всі інші товари виражають свою вартість. Гроші, таким чином, є суспільною формою обліку затрат праці товаровиробників. Подібний облік здійснюється в безупинному, щоденному стихійно-ринковому процесі, в якому відбувається обмін товарів.

Кожна країна потребує певного запасу золота для власних міжнародних платежів. Тому гроші у вигляді скарбу є резервним фондом світових грошей. Вони виконують цю роль і в умовах паперово-грошового обігу.

4. Розвиток товару і сучасного виробництва в сучасних умовах

Упродовж XX -- початку XXI ст. століття відбувалася еволюція товару, в діалектиці відносин конкретної та абстрактної, приватної і суспільної праці з'явилися якісно нові аспекти.

Ілюструє такі процеси виробництво сучасного автомобіля, який нині став звичайним товаром. США, наприклад, щороку виробляють до 17 млн., Японія -- до 15 млн. автомобілів. Сучасний автомобіль складається в середньому з 15 тис. деталей (у тому числі майже 1500 основних), виробництвом яких зайняті як гігантські компанії, так і величезна кількість дрібних підприємств-постачальників. Американський літак «Боїнг-748» складається з 4,5 млн. різноманітних частин, які виробляють 16 тис. компаній. За цих умов суперечність між абстрактною працею, що створює вартість, і конкретною працею, яка виробляє споживчу вартість, набуває нової, складнішої форми.

У створенні споживчої вартості автомобіля, літака беруть участь кілька тисяч видів конкретної праці. Гігантська концентрація виробництва, зростання рівня усуспільнення праці зумовлюють те, що конкретна праця все менше виявляється як приватна праця незалежного, економічно відокремленого товаровиробника. У наймогутнішої американської монополії, яка виробляє автомобілі, -- «Дженерал моторз» -- на початку 90-х років налічувалося майже 40 тис. постачальників, а частка закупівель у сумі обігу становила приблизно 48%. В японських компаніях «Тойота» і «Ніссан» питома вага деталей та матеріалів, що закуповуються, становить понад 70%. За цих умов зведення конкретних видів праці до абстрактної праці, а споживчої вартості до вартості, визначення конкретної праці як суспільної відбувається через систему замовлень, контрактів, субпідрядів. «Дженерал моторз» встановлює з постачальниками тривалі виробничі зв'язки, і перетворення окремої деталі, вузла автомобіля на товар відбувається не звичайним шляхом повної та вільної конкуренції на ринку, а планується заздалегідь, набуває форми договору. Головна фірма жорстко контролює витрати виробництва у своїх відділеннях-постачальниках, вводить для них обмежений комерційний розрахунок, постійно орієнтується при цьому на зовнішніх постачальників. З боку суспільної форми такий підрив відбувається внаслідок переходу від приватної (індивідуальної) капіталістичної власності до колективної. Це означає підрив товарного виробництва в сучасних умовах.

На прикладі України можна зробити наступні висновки: економіка України займає не найкраще місце, а це означає що підприємства України поступово занепадають у своїй роботі. Тобто одні перестають існувати, інші виготовляють не дуже якісні товари, що й злякує потім покупців.

Один із важливих принципів організації ринку в розвинутих країнах полягає в тому, що потенційний виробник, перш ніж почати виробляти товар, знаходить покупця, попередньо укладає з ним письмову або усну угоду чи контракт, у яких обумовлено якість товарів, ціни, терміни поставок, платежі тощо. Завдяки цьому сфера ринкових відносин перетворюється на сферу прямих зв'язків між виробниками і споживачами. Конкуренція відбувається між товаровиробниками або споживачами, а також між виробниками і споживачами товарів.

У 70--80-ті роки XX ст. завдяки комп'ютеризації й автоматизації виробництва, переходу до гнучких виробничих систем автомобільна промисловість частково починає працювати за індивідуальними замовленнями: кожну машину збирають і оснащують на потоковій лінії, конвеєрі відповідно до індивідуальних смаків, побажань майбутнього власника. На основі майже 40 базових моделей можна замовити кілька сотень зразків обробки або оснащення машин, що означає органічне поєднання стандартної масової продукції з індивідуальними замовленнями. У такий спосіб ліквідується проблема підтвердження ринком суспільної необхідності товарів, що виробляються. Це свідчить про поступове поширення безпосередньо суспільної форми виробництва.

Ще більше підривається товарне виробництво (а водночас усе менше конкретна праця виявляється у вигляді приватної) з активізацією втручання держави в економіку, яке відбувається через укладання державних контрактів -- детально розроблених економічних і правових документів, які регламентують організаційно-технічні, адміністративно-управлінські відносини при виконанні замовлення підрядниками, закупівлю державою більшої частини виготовленої продукції, що означає гарантований державний попит на неї.

У процесі поглиблення міжнародного поділу праці конкретна праця виявляється як форма різних видів міжнародної праці, а її (конкретної праці) зведення до абстрактної відбувається в процесі формування інтернаціональної вартості. Вартість як суспільне відношення виражає виробничі відносини між товаровиробниками різних країн.

Тенденції розвитку товарної економіки і виникнення безпосередньо суспільної форми виробництва. У межах сучасного товарного виробництва діють дві протилежні тенденції: до його розширення та до його підриву. Перша зумовлена:

1) поглибленням суспільного поділу праці (кількість машинобудівних галузей і виробництв у розвинутих країнах світу становить понад 200, тоді як у слаборозвинутих -- лише до 15);

2) спеціалізацією суспільної праці (відгалуження окремих виробничих функцій у самостійні виробництва);

3) збільшенням кількості економічно відокремлених виробників (у США в 1947--2002 pp. кількість підприємств зросла приблизно на 17 млн., що з погляду відносин власності означає відокремлення товаровиробників, які, виготовляючи товари, вступають у відносини з іншими товаровиробниками і споживачами);

4) перетворенням науки на безпосередньо продуктивну силу (внаслідок чого матеріальні результати наукових досліджень у вигляді патентів, ліцензій, ноу-хау та ін. стають товаром);

5) четвертим великим (та початком п'ятого) суспільним поділом праці;

6) зростанням ролі та економічної значущості сфери нематеріального виробництва (освіта, охорона здоров'я та ін.) у відтворенні робочої сили. Послуги, які надають ці галузі, перетворюються на товар.

Аналогічно впливає на розширення товарного виробництва процес поглиблення міжнародного поділу праці, зокрема міжнародної спеціалізації виробництва. Тенденція до розширення товарного виробництва зумовлена також зростанням кількості населення та дією закону зростання потреб.

Дія тенденції до підриву товарного виробництва, а отже, ринкових відносин зумовлена:

-- розвитком масштабів одиничного поділу праці, в основі якого -- подетальна та поопераційна спеціалізація всередині окремих виробничих одиниць. Матеріальною основою цих процесів є зростаюча концентрація капіталістичного виробництва, виникнення й розвиток гігантських об'єднань;

-- розширенням масштабів організованості та планомірності в межах окремих компаній;

-- розвитком контрактних відносин між монополіями, з одного боку, малими й середніми капіталістичними підприємствами -- з іншого, за яких останні спеціалізуються на виробництві окремих деталей, вузлів для комплектування кінцевої продукції. При укладенні письмового або усного контракту, що має юридичну силу, кожна зі сторін бере на себе зобов'язання щодо виконання його умов контракту, а порушення передбачає судові санкції. Тому складаються попередні плани виробництва, його забезпечення устаткуванням, робочою силою, сировиною, фінансові плани підприємства, плани науково-технічних досліджень тощо. За таких умов немає потреби підтверджувати через ринок суспільно необхідний характер товарів, що виробляються.

Певний підрив товарного виробництва відбувається й тоді, коли створюються міжнародні та транснаціональні корпорації, спільні підприємства, коли держава укладає контракти на національному та міжнародному рівнях, централізовано регулює економіку. Таку саму роль значною мірою виконують наднаціональне регулювання економіки, гігантські банки, які створюють апарат для суспільного регулювання процесу виробництва й розподілу продуктів, перехід від індивідуальної до колективної власності та ін.

Дія тенденції до підриву товарного виробництва зумовлює зародження третьої основної форми суспільного виробництва -- безпосередньо суспільної.

Безпосередньо суспільна форма виробництва-- організація суспільного господарства, за якої внаслідок радикального розширення й удосконалення відносин планомірності та організованості, процесу планування на мікро- і макрорівні, використання досягнень НТР задоволення більшої частини суспільних потреб відбуватиметься без перетворення продуктів праці на ринку на товар.

Низка процесів за дії цієї тенденції, безперечно, свідчить про появу такої форми. Заперечення зародкових форм її існування -- це позаісторичний підхід до товарної форми організації виробництва. Адже вона існувала не завжди і тому не може функціонувати вічно. Розвиток її внутрішніх суперечностей неминуче спричинить появу розвинутої форми, яка діалектичне, тобто з утриманням сильних прогресивних сторін, заперечить товарну форму. Ці прогресивні сторони будуть діяти в якісно інших, нових формах, підпорядковуючись при Цьому закономірностям розвитку безпосередньо суспільної форми виробництва. Але загалом в наш час дія тенденції до розширення масштабів товарного виробництва є переважаючою.

Заперечення зародкових форм її наявності свідчить про поза історичний підхід до товарної форми організації виробництва, яка існувала не завжди і тому не може функціонувати вічно. Розвиток її внутрішніх суперечностей неминуче зумовлює появу розвинутої форми, яка діалектично, тобто з утриманням сильних прогресивних складових, заперечить товарну форму. Ці прогресивні елементи діятимуть в якісно інших, нових формах, підпорядковуючись при цьому закономірностям розвитку безпосередньо суспільної форми виробництва.

Основними ознаками сучасного товарного виробництва є:

-- поглиблення існуючих форм суспільного поділу праці й виникнення нових великих поділів праці;

-- переважання колективного виробництва, колективного характеру праці та колективних форм власності;

-- економічні зв'язки між товаровиробниками не лише через ринок, а й через контрактну систему, зв'язки кооперації, спеціалізації тощо;

-- переважно планомірний характер розвитку товарного виробництва в національному та інтернаціональному масштабах;

-- державне регулювання товарного виробництва, конкурентного середовища;

-- перетворення держави на великого товаровиробника, а отже й підприємця, фінансиста, кредитора, організатора тощо;

-- послаблення соціально-економічної відокремленості товаровиробників внаслідок розвитку перелічених вище явищ і процесів.

товарний гроші економічний

Висновок

Для ефективного включення в світовий економічний простір українським підприємствам необхідно виконувати певні умови. Перш за все, виробляти таку продукцію, яка буде конкурентоспроможною на зарубіжних ринках. Це може бути досягнуто, розробивши стратегію просування національної експортної продукції на світовому ринку.

Серед внутрішніх умов досягнення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств не останню роль відіграє соціальний фактор. Для працівників вітчизняних підприємств, які виробляють конкурентоспроможну продукцію на експорт, повинні бути створені такі умови, за яких вони відчували б позитивний вплив на свій рівень життя результатів цієї діяльності.

Невід'ємною рисою існування економіки держави є ринкова система. Ринок формує певні механізми взаємодії між його суб'єктами, найголовнішими з яких є взаємодія «товаровиробник-покупець». У процесі цих відносин виявляється ефективність усіх сфер економіки і діяльності кожного підприємства зокрема.

Як відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності.

Україна робить лише перші кроки на шляху до формування досконалої товарно-грошової системи. Розуміння сутності товарно-грошових явищ, їх взаємозв'язків, є необхідною умовою забезпечення стабільності товарно-грошової системи. Як наслідок цього постає необхідність вдосконалення сучасної інфраструктури цієї системи та інших її аспектів з метою ефективної побудови економіки України.

Список використаної літератури

1. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. - К.: Знання, 2008. - 406с.

2. Економіка. Учеб. посібник / Під редакцією М. І.Плотницкого. - М.: Нове знання, 2001.

3. Євнух О.Т. Інформаційна сутність грошей та їх роль у формуванні економіки // Банківська справа. - 2004. - №3. - С.24-34.

4. О.О. Степура - «Політична економія»

5. Башнянін Г.І. Політична економія. Частина 1 (-К, 2000).

6. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. - Київ: “Академія”, 1998. - 430с.

7. Павел Ф., Бурковський І., Селіцька Н., Мовчан В. Економічний вплив вступу України до СОТ. Попередні результати розрахунків на основі моделі загальної рівноваги / Український центр міжнародної інтеграції.

8. Чухно А.А. Природа сучасних грошей, кредиту та грошово-кредитної політики // Фінанси України. - 2007. - №1. - С.3-16.

9. Бєляев О.О. Політична економія: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2001.- 328 с.

10. Базилевич В.Д. - Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. Е45 В.Д. Базилевича.-- 6-те вид., перероб. і доп. -- К.:3нання-Прес, 2007. -- 719 с.

11. Л. Эрхард: "Моя работа ­ политэкономия" / И. Устиян // Экономист. ­ 2002. ­ N1. ­ С. 92­96.

12. С.В. Мочерний, В.М. Некрасов, ВН. Овчинников - Економічна теорія - 2000.

13. Маркс К. Капітал Г1. Гл. 4,5. - Маркс К., Енгельс Ф. Твори, 2-е вид. т. 23

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Еволюція суспільного виробництва, етапи його розвитку. Натуральне й товарне виробництво як форми суспільного. Товарна форма виробництва як умова становлення сучасних факторів виробництва. Проблеми та перспективи розвитку товарного виробництва в Україні.

    курсовая работа [316,1 K], добавлен 16.05.2010

  • Товарна форма виробництва: генезис, сутність, основні риси. Загальний та частковий поділ праці як матеріальна основа виникнення та розвитку товарного виробництва. Еволюція товарної форми господарства, її відмінності та характеристика в сучасних умовах.

    контрольная работа [27,3 K], добавлен 01.08.2010

  • Сутність, умови виникнення, специфіка, форми товарного господарства. Історія переростання товарно-грошового господарства у товарно-кредитне. Сучасні проблеми розвитку ринкового господарства в Україні в умовах транспортаційного періоду розвитку економіки.

    курсовая работа [82,2 K], добавлен 13.07.2014

  • Власність як основа економічного ладу суспільства. Сутність економічної системи, її структура та класифікація. Типи та форми власності, їх еволюція. Закон відповідності економічних відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Способи виробництва.

    презентация [102,5 K], добавлен 24.09.2015

  • Гроші як результат об'єктивного історичного процесу розвитку товарного виробництва і обміну. Роль золота в процесі обміну. Демонетизація золота як полишення ним грошового обігу і припинення виконання ним грошових функцій. Роль держави в розвитку грошей.

    реферат [22,4 K], добавлен 30.01.2015

  • Мета створення ринку засобів виробництва: перехід від фондового розподілу матеріальних ресурсів до застосування широкого спектру товарно-грошових відносин. Функції ринку засобів виробництва. Вивчення ринку матеріальних ресурсів та його інфраструктура.

    реферат [52,5 K], добавлен 24.02.2011

  • Сутність виробництва. Характеристика товарного виробництва. Зміна місця і ролі людини у виробництві в процесі науково-технічного прогресу. НТП - як основа розвитку виробництва і зниження його потенціальної небезпеки.

    курсовая работа [46,2 K], добавлен 20.12.2003

  • Критерії розмежування форм організації суспільного виробництва. Головні риси натурального і товарного виробництва. Товар як економічна категорія, його основні властивості. Чинники, що впливають на величину вартості товару. Сутність та функції грошей.

    презентация [526,0 K], добавлен 24.09.2015

  • Історія становлення грошової системи в Україні: структура, сутність. Особливості функціонування Національного банку. Аналіз кон’юнктури товарно-грошових відносин. Особливості інтеграції України у світову економіку. Позиції у світовій організації торгівлі.

    дипломная работа [108,9 K], добавлен 08.02.2010

  • Основні тенденції економічного аналізу, етапи та історія його розвитку. Особливості економічного аналізу в епоху капіталістичного і домонополістичного капіталізму, дослідження його становлення на Україні. Способи розрахунків економічних показників.

    контрольная работа [50,1 K], добавлен 22.04.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.