Глобалізація і її вплив на моє оточення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальність теми. У ХХІ ст. людство вступило під знаком глобалізації. Процес глобалізації позначився на дуже широкому колі явищ та процесів у сфері економіки, політики, соціології, освіти та ін. Цей термін набув міждисциплінарного змісту і досить суперечливих трактувань. На сьогодні існують різні, і навіть протилежні точки зору на сутність, причини і наслідки цього процесу. глобалізація інтернаціоналізація економічний

Ставлення до глобалізації як фахівців, так і всіх жителів нашої планети дуже неоднозначно, а часом і діаметрально протилежно. Це пов'язано з різними точками зору на наслідки глобалізаційних процесів, в яких одні вбачають серйозну загрозу світовій економічній системі, а інші бачать засіб подальшого прогресу економіки.

У результаті міжнародної кооперації виробництва, розвитку міжнародного поділу праці, зовнішньої торгівлі і міжнародних економічних відносин в цілому відбувається посилення взаємозв'язку і взаємозалежності національних економік, нормальний розвиток яких неможливе без урахування зовнішнього чинника. Дане явище прийнято називати інтернаціоналізацією господарського життя.

Економічна інтеграція вписується в процес глобалізації, складаючи його ядро, а глобалізація являє собою вищу стадію интернац-налізації, її подальший розвиток, коли довго накопичуються количествен-ні зміни призвели до якісного стрибка. Світ стає єдиним ринком для більшості ТНК і до того ж більшість регіонів відкрито для їх діяльності.

Глобалізація стала найважливішою реальною характеристикою сучасної світової системи, однією з найбільш впливових сил, що визначають хід розвитку нашої планети. Отже, дана тема є досить актуальною.

Вперше тема глобалізації була піднята у 1981 р. американським соціологом Дж. Макліном. Уже в середині 80-х років концепція глобалізації отримала широке визнання. Британський дослідник Р. Робертсон зазначав, що концепція глобалізації відноситься як до компресії світу, так й до інтенсифікації усвідомлення світу як цілого... до конкретної глобальної залежності..., глобального цілого у ХХ ст. М. Уотерс визначив глобалізацію як соціальний прогрес, в якому географічні та культурні обмеження слабшають і в якому люди це послаблення відчувають.

Реалії сучасності, глобальні зміни геополітичного розкладу сил вимагають дослідження низки явищ і процесів, що мають визначальний вплив на розвиток суспільства. Одним із таких явищ є глобалізація. Процеси глобалізації проявляються у всіх сферах діяльності людини, визначають поступове формування світового економічного простору. Таким чином, зменшується імовірність збереження самостійності національних економік.

В цьому контексті зростає взаємозалежність світу, посилюються взаємозв'язки між країнами, регіонами, містами, змінюється їх ієрархія, кількісні та якісні індикатори. Поляризація сучасного світу, втілена в антиноміях „розвинені - слаборозвинені”, „заможні - бідні”, „високі технології - сировинні ресурси”, просторових осях „Північ - Південь”, „Захід - Схід” породжує для більшості країн світу проблему самоідентифікації у глобальному середовищі. Кожна держава стає об'єктом спрямування діяльності транснаціональних фінансових структур, зовнішньої лімітації стратегій і пріоритетів з боку міжнародних організацій та установ.Для України, як і інших постсоціалістичних країн, що зазнали і зазнають радикальних змін внаслідок переходу від централізованої до ринкової економіки, інтеграція у світове господарство є однією з передумов власного прогресу. Зважаючи на дискусійність окремих сторін глобалізації та незаперечність диспропорцій у рівнях соціально-економічного розвитку різних країн світу, визначення форм та напрямів залучення національної економіки до світової системи є нагальною потребою. Ефективне використання переваг та обмеження негативних наслідків впливу процесів глобалізації можливе за умов ретельного дослідження домінуючих тенденцій у цій сфері, як важливих умов територіального розвитку країни. В такому контексті, дослідження впливу процесів глобалізації на економіку України є актуальним і своєчасним. Актуальність теми визначається не тільки потребою у поглибленні теоретичного знання про досліджуване явище і систематизації наукових надбань з суспільно географічних позицій, а й практичною значимістю проблеми. Це необхідно для оцінки системи міжнародних зв'язків країни та її регіонів, з метою економічного піднесення держави, її інтеграції у світове господарство.

Структурна складність і багатоаспектність прояву процесів глобалізації обумовлюють міждисциплінарний статус їх дослідження, основний аспект якого є економічним, водночас незаперечною є потреба просторової оцінки комплексного впливу цих процесів.

В межах економічного напряму, проблемам інтеграції та глобалізації присвячені роботи вітчизняних вчених О.Г. Білоруса, М.І. Долішнього, А.І. Кредісова, Д.Г. Лук'яненка, З.О. Луцишин, Ю.В. Макогона, Ю.М. Пахомова, С.І. Пирожкова, С.І. Соколенка, А.С. Філіпенка та інших. Щодо російської наукової школи, це праці М.Г. Делягіна, Е.Г. Кочетова, В.М. Коллонтая, О.І. Неклеси, І.О. Спиридонова, М.О. Чешкова, Ю.В. Шишкова. Серед найвідоміших зарубіжних вчених, що заклали теоретичний фундамент у цій сфері - Ф. Бродель, І. Валлерстайн, П. Герст, Дж. Даннінг, П. Кругман, А. Ругман, К. Омае, Дж. Сакс, Т. Фрідмен та інші. У іншому напрямі, геополітичних досліджень, розгляду глобальних моделей значна увага приділена в дослідженнях А. Аріна, З. Бжезинського, А. Дугіна, В. Цимбурського, а також розробках в межах школи так званого „географічного детермінізму”. Географічна інтеграція знання з проблем сучасного світового господарства, у галузі геополітики, економіки, глобальних проблем людства, здійснена у роботах Е.Б. Алаєва, М.В. Багрова, О.І. Дергачова, М.С. Дністрянського, В.О. Колосова, С.Б. Лаврова, Ю.Г. Ліпеца, В.П. Максаковського, Н.С. Мироненка, І.О. Родіонової, Л.Г. Руденка, О.І. Шаблія, Б.П. Яценка, а також зарубіжних вчених - П. Дікена, Н. Трайфта.

Глобалізація є процесом об'єктивним, обумовленим новим етапом розвитку світової економічної системи. У той же час на неї значною мірою впливають суб'єктивні фактори (уряду, керівництво найбільших фірм, громадських організацій та ін.)

Агентами глобалізації є:

міжнародні фінансові, торгові, економічні організації (МВФ, МБРР, СОТ, МІГ і інш.):

транснаціональні корпорації, транснаціональні банки і їх мережі;

регіональні економічні організації (ЄС. АСЕАН та ін.);

провідні країни світу (США. Китай та ін.);

окремі фізичні особи та політичні групи, інтереси яких зазвичай не збігаються з глобальними тенденціями прогресивного світового розвитку.

Метою роботи є передача розуміння мною процесу глобалізації і аналіз її впливу на моє оточення.

Для реалізації мети поставлені наступні завдання:

1. Розкрити поняття явища глбалізації.

2. Проаналізувати позитивний та негативний вплив глобалізації.

Об'єкт дослідження - аналіз глобалізації.

Предмет дослідження - викриття негативних наслідків глобалізації.

На нинішньому етапі розвитку світової цивілізації суспільство переживає процеси трансформації всіх сфер людського життя, у якому всеохоплююча інтеграція та інформаційно-комунікаційна революція створює об'єктивні передумови як для об'єднання людства та його духовного і матеріального розвитку, так і для його роз'єднання. При цьому вирішальний вплив має технологічний прогрес, пов'язаний із розвитком електронних засобів комунікації і обробки інформації. Кінець ХХ - початок ХХІ століття виявив основоположну тенденцію соціального розвитку людства, яка отримала назву глобалізації.

Глобалізація являє собою процес, обумовлений об'єктивними факторами інтенсивного зближення і взаємодії різних частин цілісного світу. Разом із тим, із позитивними аспектами глобалізаційного розвитку виявилися і його суттєві проблеми.

Виникнення нового соціального поділу суттєво трансформує соціальні структурні відносини та впливає на загальну переоцінку цінностей як з боку індивіда, так і певних національних, релігійних, територіальних спільнот. Особливої уваги потребує вивчення соціокультурних, політичних, економічних детермінант, що спричиняють негативні прояви глобальних трансформацій.

Західна філософія глобалізму спирається на ряд теоретичних концепцій, до яких належить теорія відкритого суспільства К.Поппера, "зіткнення цивілізацій" С.Гантінгтона, "кінець історії" Ф.Фукуями. Крім того, слід назвати роботи Р.Робертсона, М.Кастельса, Е.Гідденса, М.Уотерса, У.Бека, Е.Тоффлера, З.Бжезинського, Д.Белла та інших.

Серед вітчизняних авторів, які займалися дослідженням соціальної природи глобалізації, можна виокремити таких, як С.Кримський, Л.Левчук, В.Лях, Ю.Павленко, Ю.Пахомов, А.Єрмоленко та багато інших.

Епоха глобальних трансформацій створює об'єктивні передумови для нового соціально-філософського переосмислення наслідків глобалізації, оскільки спектр проблем стає реальністю для переважної більшості країн світу через поширення соціокультурних, політичних, економічних схем євроатлантичного суспільства. Зокрема, українське суспільство потребує як методів дослідження цього феномену, так і категоріального апарату, за допомогою якого можна описати й вивчити його прояви та наслідки. Крім того, дослідження позитивних і негативних наслідків глобалізації стає можливим і актуальним.

Підкреслюється, що теорія глобалізації - це складний багаторівневий напрямок дослідження сучасної соціальної реальності, який, з одного боку, потребує тісної співпраці та взаємодії всіх без винятку наукових дисциплін, а з іншого - ще більш гостро й актуально ставить проблему комплексного філософського осмислення (в першу чергу, у площині соціально-філософського аналізу) глобалізації і як феномену, і як процесу, що має виразну тенденцію прогресуючого прискорення та поглиблення.

Глобалізація відкрила людям нові можливості для новаторства й підприємництва, а також прискорила глобальне економічне зростання. Але глобалізація має і негативні аспекти. Вона підсилює нерівність між багатими та бідними як всередині країн, так і поміж ними;нічний процес і одночасно процес цивілізаційний, що має свої соціокультурні під вона викликає неправильний розподіл ресурсів між приватними і державними інтересами.

Сам глобалізаційний процес, як складне, неоднорідне та багаторівневе утворення, містить у собі і власні протиріччя, які в позитивному відношенні виступають як фактор динамічного розвитку, а в негативному - спричиняють зростання напруження в світі, низку глобальних конфліктів (від "локального сепаратизму" до, так званого, "світового тероризму"), в яких і відбувається основне зростання напруги та протистояння, яке з кожним наступним обертом викликає гострі суперечності, перетворюючись на практичну та теоретичну проблеми антиглобалізації як явища, зумовленого об'єктивними протиріччями в межах самої глобалізації.

Україна поки що ніяк не може перерости статус перехідної держави, примусово залученої до процесу глобалізації й до сьогодні, на жаль, йде шляхом запозичення західних зразків і стандартів життя, а в стратегічному відношенні стоїть на шляху "траєкторії переслідування". Між тим, суспільний розвиток свідчить: той, хто наздоганяє, ніколи не наздожене, - і в українському суспільстві все більша кількість фахівців починає це розуміти, всерйоз замислюючись над розробкою стратегії "руху на випередження".

Виявлено, що окрім наявності суто соціально-економічних проблем, Україна на цьому важливому етапі власного розвитку тільки починає розбудову громадянського суспільства, демократично-правових інституцій, створення ефективної економіки відкритого типу, що дозволять їй на рівних долучитися до євроінтеграційних та загальнопланетарних процесів.

Не менш важливою є й проблема людського фактору та перманентного кадрового відтоку як на Захід, так і на Схід. Проблема входження України до світових інтеграційних процесів пов'язана також із певною переоцінкою цінностей, що почасти є болючим процесом, який спричиняє як до особистісної, так і суспільної кризи ідентифікації, котрі пов'язані з процесами інтеграції та глобалізації. Неоднозначне ставлення до цієї проблеми в українському суспільстві є незаперечним. Але світ об'єктивно розвивається таким чином, коли жоден з суб'єктів міжнародних відносин не в змозі виключити себе навмисними цілеспрямованими діями з цього процесу і єдиною альтернативою глобалізації може бути тільки міжнародна ізоляція та "довічне" перебування на периферії світового розвитку в ХХІ столітті.

Головною стратегічною метою еконо мічної політики України на сучасному етапі є підтримка стабільних темпів економічного зростання. Як свідчить світовий досвід, найкращим шляхом для досягнення швидкого економічного зростання є розвиток відкритої ринкової економіки. Однією з головних тенденцій, що характеризує сучасний розвиток світової економіки та фінансів, є глобалізація. Процесу формування глобальної економіки та фінансової глобалізації не можна уникнути, але важливо відстоювати національні інтереси, формувати національну модель розвитку, яка дасть змогу ефективно використовувати потенціал України[1].

Комплекс наукових проблем, пов'язаних з економічною глобалізацією та її фінансовою складовою - є предметом досліджень багатьох як іноземних, так і вітчизняних учених. Зокрема, питання розвитку світового господарства та економік окремих угруповань країн світу у контексті фінансової глобалізації перебувають у центрі уваги таких науковців як Дж.Тобін, Л.Клайн, А.Тейт, Дж.Гелбрейт, В.Іноземцев, А.Некіпелов, Ю.Акюза та М.Ширакаву, І. Хоминич, А. Макушкін, А. Архипов, В. Захожай та інші.

Загалом, дослідження процесів економічної глобалізації призвели до формування двох основних підходів - прихильників і критиків глобалізації. Відповідно, ставлення до процесів фінансової глобалізації різне - від позитивного, згідно з яким фінансова глобалізація створює численні вигоди, до негативного, згідно з яким вигоди фінансової глобалізації привласнює невелика кількість економічно розвинених країн, а для країн, що розвиваються, глобалізація має наслідком підвищення залежності від світових фінансових ринків, Україна не виняток.

За рейтингами міжнародних економічних організацій Україна за рівнем конкурентоздатності посідає одне з останніх місць. Курс уряду на лібералізацію зовнішніх відносин не виправдав покладених на нього надій і не реалізував конкурентні переваги України. Доцільність лібералізації зовнішньоекономічних відносин мала б бути досліджена на перших етапах відкриття кордонів, оскільки далеко не однакові умови та розбіжності обумовлювали суттєву різницю між економічними системами України від високорозвинених країн. Показники розвитку української економіки у порівняні із найбільшими торговельними партнерами свідчать про недоречність беззастережного відкриття кордонів. Так, за даними Світового банку, ВНП на душу населення в Україні є одним з най нижчих у світі (вона посідає 135 місце). Виробничо-промисловий комплекс України нездатний адаптуватися до попиту на світовому ринку, про що говорить досить низький ВНП на душу населення.

Через не конкурентоспроможність занепадають цілі галузі, які можуть переробляти сировину, а деякі функціонуючі галузі не повністю використовують свої виробничі потужності.

Враховуючи реальні проблеми, що стоять перед нами, досить сміливими виглядають цілком конкретні терміни, визначені нашими політиками для інтеграції України в європейське співтовариство. Адже поки у нас немає навіть загальновизнаних національних лідерів, обізнаних теорією і, головне, практикою ринкових відносин в умовах пануючої в міжнародному середовищі жорсткої конкуренції, що володіють навиками культурного, етичного ведення бізнесу і знанням відповідних правил бізнес-коммуникації, процесів, що глибоко розуміють суть глобалізації.

Проведені дослідження показали, що вплив глобалізації на національну економіку України досить складний та суперечливий. Існують як позитивні, так і негативні сторони. Позитивні сторони очевидні: по-перше, це можливість брати активну участь в обговоренні режимів регулювання міжнародних економічних відносин, а не бути осторонь, як це спостерігається тепер.

По-друге, відбудеться скорочення витрат на здійснення зовнішньоекономічних операцій, що є дуже важливо, оскільки загальне підвищення цінової конкурентоспроможності українських виробників найактуальніше питання сьогодення. Цим самим наша країна виконає одну з головних умов поглиблення відносин з Європейським союзом та отримає можливість захисту інтересів України та її підприємств відповідно до міжнародних форм та процедур, що мінімально залежать від коливання політичних відносин з тією чи іншою країною.

Забезпечення інвестиційної привабливості України для іноземних інвесторів за рахунок приєднання країни до загальноприйнятих у світі регулятивних норм також є однією із позитивних сторін, оскільки сучасному становищу держави не позаздриш. Іноземні інвестори не довіряють політичній та економічній нестабільності в країні і тому забирають свої капіталовкладення, а це негативно впливає на розвиток виробничої промисловості[2].

Позиція, яку зараз підтримує Україна приведе до збільшення можливостей входження країни до великих міжнародних коопераційних проектів, що в перспективі можуть забезпечити істотне підвищення конкурентоспроможності та розширити можливості більш вільного доступу до зарубіжних ринків за рахунок зменшення тарифних і нетарифних перешкод.

Але для України стратегічно важливою метою має стати стимулювання структурних реформ усередині країни, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності у відкритому ринковому середовищі, що є стратегічно важливою метою[4].

На жаль, на сьогодні Україна недостатньо залучена до цих процесів, оскільки вона:

- значно відстає від провідних держав світу в галузі інформатизації та розвитку інформаційних технологій;

- перебуває лише на початку формування власних ТНК, конкурентоспроможних на глобальному рівні й здатних до здійснення глобальної стратегії розвитку;

- досить непослідовно запроваджує економічну лібералізацію;

- не приділяє належної уваги координації своєї зовнішньоекономічної політики з іншими пострадянськими й постсоціалістичними країнами, що розвиваються, - це робить політику мало гнучкою та в цілому послаблює зовнішні позиції.

Слід зауважити, що Україна поступово інтегрується: до міжнародних фінансових ринків і наслідки глобалізаційних процесів стають дедалі відчутнішими для української фінансової системи. Позитивний чи негативний вектор змін від глобалізації залежить від рівня розвитку національної економічної та фінансової систем країни. Зважаючи на той факт, що чим могутніша фінансова система країни, тим більше позитивних результатів вона може отримати від процесу глобалізації, в Україні слід виробити політику, що здатна протистояти викликам фінансової глобалізації, запобігти негативним наслідкам цього процесу. Насамперед з метою збереження стабільності на національню фінансових ринках необхідна чітка система впливу держави на рух фінансових потоків у країні та приплив іноземного капіталу. Як уже зазначалося, Україна не може уникнути втягнення у глобалізаційні процеси, тому фінансову політику держави треба формувати відповідно до фак торів розвитку глобалізації, аби знешкодити можливі негативні наслідки та максимізувати вигоди від процесу фінансової глобалізації.

Глобалізація, підвищуючи рівень продуктивності праці за рахунок новітніх технологій, може призвести до скорочення числа працюючих і, передусім, робітників. У запобіганні цьому необхідно в першу чергу підвищувати рівень освіти, тобто збільшувати інвестування в людський капітал на всіх рівнях. Дослідники вважають, що важливішим проявом глобалізації економіки є регіоналізація. Її можна визначити як посилення регіональної інтеграції. Негативом цього вони вважають послідовне замкнення постіндустріального світу. Автори досліджень стверджують, що в межах провідних західних країн формується замкнута господарська система. Цей процес відбувається в чотирьох напрямах: концентрації в постіндустріальному світі більшої частини інтелектуального і технологічного потенціалу людства; зосередження основних торгівельних оборотів у межах спільноти розвинутих країн; замкнення інвестиційних потоків; різкого обмеження міграційних процесів з третього світу в замкнені регіони планети.

Деякі розвинуті регіони потребують закордонної робочої сили. При цьому залучаються як висококваліфіковані працівники (науковці й професіонали з України до Сполучених Штатів Америки, Канади, Німеччини, Ізраїлю тощо), так і громадяни з вторинного ринку праці -- низькокваліфіковані. При цьому переслідуються такі цілі, як сприяння поліпшенню фінансово-економічного становища за рахунок дешевшої робочої сили і заповнення непрестижних робочих місць, важких та шкідливих виробництв. Особлива мета розвинутих країн -- використання науковців, на підготовку яких не потрібно витрачати великі кошти, а віддача -- здійснюється відразу.

В Україні вивченням впливу глобалізації на соціально-трудові відносини займається професор А.М. Колот, який також вважає надзвичайно гострою проблему інтелектуальної міграції. За різними оцінками, в 90-х роках XX ст. Україна втратила від 15 до 20 % інтелектуального потенціалу в результаті еміграції найбільш підготовленої робочої сили. І це не випадково. Вплив процесів глобалізації на стан ринку праці наочно видно на прикладі нашої країни, де реальністю є «вимивання» з національного ринку праці не тільки перспективних науковців, а й робочих місць з високою і середньою «освітньою місткістю». Створення таких робочих місць, які погіршують професійну структуру і перспективи зайнятості в галузях, котрі можуть і повинні стати пріоритетними; призводить до зростання незатребуваності нагромадженого людського капіталу тощо.

Потенційна чи реальна загроза втрати робочих місць під впливом глобалізації створює в суспільстві атмосферу невпевненості та негативно впливає на підтримку балансу сил між найманими працівниками і роботодавцями.

Позитивні наслідки глобалізації:

1) Покращення якісних та кількісних показників людського розвитку. За даними ООН на кордоні XX-XXI ст. помічена чітка тенденція до збільшення більшості світових соціально-економічних показників (темпи зростання економіки, масштабів торгівлі, грошово-фінансових відносин та ін.). найголовніше те, що дана тенденція простежується як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються. Велика частина населення (в основному в країнах, що розвиваються), що страждає від низького рівня людського розвитку, знизилася у другій половині ХХ століття. Найкращі показники у «азіатських тигрів».

2) Взаємозв'язок культур - тобто взаємозв'язок між культурами різних країн (східної і західної культури). Однак, враховується їх диференціація. Розуміння того, що кожна культура відзначається своєю унікальністю і повинна бути збережена - притаманне мислення людини, але не завжди ця умова виконується. Так що, взаємозв'язок культур можна розглядати з двох точок зору: покращення взаємодії і порозуміння між країнами чи придушення більш розвиненою країною малої країни, придушення своєї економічної і політичної міці, нав'язування своїх інтересів. Звичайно ж, ніхто не прагне до культурної уніфікації, однак, таке можливо і таке відбувається в сучасному світі. Незважаючи на суперечливість даного наслідки, деякі схильні думати, що соціокультурна та ідеологічна уніфікація - це єдиний спосіб уникнення третьої світової війни, і з цим можна погодитися. Але, існує вдалий приклад «співжиття» культур - ЄС. Це позитивний приклад соціокультурної глобалізації, регіоналізм. В рамках ЄС успішно досягаються різні регіональні цілі, вирішуються проблеми, при цьому вдається зберегти недоторканими культури різних країн.

3) Інформатизація. Поява інформаційного суспільства забезпечує вирішення ряду людських проблем (екологічних, наукових, технічних, економічних, ділення досвідом між культурами та ін.)

4) Можливість управляти світовим суспільством через міжнародні організації (СОТ, ООН, МВФ), що володіють великим авторитетом серед країн. Навіть ТНК впливають на рішення, що розвиваються. Так само підвищується залежність розвинених країн від країн, що постачають сировину, що змушує шукати надійні механізми взаємодії між державами.

5) Міжнародний поділ праці - як найефективніший спосіб розвитку світової економіки. Помітне спрощення виробництва, адже, існую країни, які постачають сировину, а є країни, що здійснюють безпосередню роботу з матеріалами (Росія постачає деревину в Італію, а Італія в свою чергу - виробляє меблі високо якості.

Негативні наслідки глобалізації:

1) Міжнародний поділ праці має як позитивну, так і негативну сторони. Позитивна була розглянута. Так в чому ж полягає негативна сторона? Вона полягає в появі «економічних колоній», «технологічних метрополій" - в наслідок моногалузевої спрямованості виробництва.

2) Вестернізація серед країн зростає все більше. Країни сходу і східноєвропейські країни тяжіють до світовому лідеру. Який, як відомо, знаходиться на заході. Уподібнення політичних систем країн Сходу Західної системі - демократії, не завжди ефективною в умовах Сходу та менталітету народу.

3) Культурна уніфікація веде до втрати культурних особливостей певних країн і домінуючою позицією більш розвиненої країни в соціокультурному плані.

4) Диференціація країн все більш посилюється. Північ і Південь все

більше віддаляються. Це видно по розриву в доходах.

5) Соціально-демографічний розрив країн Півночі і Півдня

6) Наростання екологічних проблем. Вся справа в тому, що в результаті поділу праці між країнами, все шкідливе і забруднене виробництво перемістилося в країни, що розвиваються з розвинених. Це не врятувало всю екологію в цілому, просто перемістилися осередки забруднення. Однак на істотне поліпшення екологічної обстановки спостерігається в розвинених країнах (Нідерланди, Голландія, Швеція та ін.) Найбільше забруднення спостерігається в Індії та Китаї. Становище складається таким чином, що 20% населення розвинених країн володіє до 80% світового природно-ресурсного потенціалу, що викликає міжнародний конфлікт.

7) Міграція населення з бідних країн до багатих через нестачу коштів на існування. В основному мігрують представники робітничого класу в пошуках «кращого життя». Хоча. Існує й таке поняття як «витік умів». Воно означає міграцію самих просунутих і освічених кадрів у країни з найвищими перспективами (тобто розвинені країни).

8) Бідність як наслідок вищенаведених впливів глобалізації на економіку світу. Однак, не варто думати, що внутрішні чинники не впливають на бідність в певній країні. Для розуміння того, звідки вона береться, потрібно досліджувати всі можливі причини для подальшого її викорінення.

Висновки.

Отже, підводячи підсумок, коротко відзначимо наступне.

Глобалізація - це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Глобалізація світового господарства включає в себе:

залучення в світогосподарські процеси практично всіх країн світу;

створення всеохоплюючих ринків товарів і факторів виробництва;

створення глобальної інфраструктури світогосподарських зв'язків;

визнання всіма країнами ринкових принципів господарювання як найбільш ефективної форми економічного розвитку;

універсалізацію правил господарського життя і міжнародних економічних відносин, створення міжнародної нормативно-правової бази здійснення зовнішньоекономічного співробітництва в світовому господарстві;

виникнення міжнародного виробництва, орієнтованого на споживача будь-якої країни світу на рівні стандарту громадянина індустріальної країни

глобальний характер міжнародної конкуренції;

зближення галузевої структури економік різних країн.

Основним наслідком цього є світовий поділ праці, міграція в масштабах всієї планети капіталу, людських і виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних і технологічних процесів, а також зближення і злиття культур різних країн.

Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. У результаті глобалізації світ стає більш пов'язаним і більш залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається як збільшення кількості спільних для груп держав проблем, так і розширення числа і типів інтегруються суб'єктів.

Глобалізація є невідворотним явищем, і тому необхідний більш гуманний її хід, надання глобальній економіці людського обличчя, приділення більшої уваги соціальним та екологічним проблемам, контролю діяльності ГНК і т. д.

Глобалізація дуже сильно вплинула на культуру і цінності людини.

Протиріччя між традиційними і сучасними цінностями поміщено не між ними, воно знаходиться в системі саме сучасних цінностей, не дозволяючи їм вкоренитися з достатньою підставою ні в особистісної, ні в громадській сферах. У цьому, автор, бачить одну з основних причин реальної відсутності скільки-небудь цілісної системи цінностей сучасної людини, як на Заході, так і на Сході. Практично це можна бачити всюди: терористи, апелюючи до системі релігійних цінностей, виправдовує їхні дії, свідомо чи несвідомо здійснюють підміну релігійних цінностей актуально-політичними цілями, і діють, уже зі змісту останніх, який їх обрав демократичної більшості.

Все це, переконливо демонструє ціннісну анархію в сучасному світі, яка для зручності і виправдання іменується плюралізмом, але означає тільки одне: сучасний світ втратив ціннісні підстави своєї життєдіяльності. Звідси фрагментарність і непослідовність; умовність союзів і регіональних об'єднань; волюнтаризм, відсутність стабільності і критеріїв у політиці; абсолютна маніпульованість гігантськими масами людей; надзвичайна і не виправдана влада ЗМІ і т.д.

Отже, підводячи підсумок, коротко відзначимо наступне.

Глобалізація - це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Глобалізація світового господарства включає в себе:

залучення в світогосподарські процеси практично всіх країн світу;

створення всеохоплюючих ринків товарів і факторів виробництва;

створення глобальної інфраструктури світогосподарських зв'язків;

визнання всіма країнами ринкових принципів господарювання як найбільш ефективної форми економічного розвитку;

універсалізацію правил господарського життя і міжнародних економічних відносин, створення міжнародної нормативно-правової бази здійснення зовнішньоекономічного співробітництва в світовому господарстві;

виникнення міжнародного виробництва, орієнтованого на споживача будь-якої країни світу на рівні стандарту громадянина індустріальної країни

глобальний характер міжнародної конкуренції;

зближення галузевої структури економік різних країн.

Основним наслідком цього є світовий поділ праці, міграція в масштабах всієї планети капіталу, людських і виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних і технологічних процесів, а також зближення і злиття культур різних країн.

Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. У результаті глобалізації світ стає більш пов'язаним і більш залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається як збільшення кількості спільних для груп держав проблем, так і розширення числа і типів інтегруються суб'єктів.

Глобалізація є невідворотним явищем, і тому необхідний більш гуманний її хід, надання глобальній економіці людського обличчя, приділення більшої уваги соціальним та екологічним проблемам, контролю діяльності ГНК і т.д.

Размещено на Allbest.ru