Принципи лізингових відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принципи лізингових відносин

1. Поняття та функції лізингу

У світовій економіці лізинг займає друге місце за обсягами інвестицій після банківського кредитування. Це один із прогресивних методів матеріально-технічного забезпечення виробництва. Лізинг уможливлює використання новітньої техніки й передових технологій, оновлення, модернізацію обладнання для підвищення власної ефективності та конкурентоспроможності. Він є дієвим способом реалізації продукції підприємств-виробників активів, які можуть передаватися в лізинг. Його чисельні переваги, на відміну від традиційного банківського фінансування, спрямовані на вирішення проблем нестачі капіталу та проблем ліквідності, з якими часто стикаються й українські підприємства [1].

Через відмінності економічних і податкових систем, законодавчих баз різних країн, а також через особливість цього виду фінансових послуг на сьогодні не існує єдиного визначення поняття «лізинг». Його зміст та роль в теорії трактуються по різному. Одні розглядають лізинг як одну з форм кредитування підприємницької діяльності, другі цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до відносин найму або підряду, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням [2].

Ринок лізингових послуг - це сукупність суб'єктів лізингу та система економічних відносин між ними у сфері здійснення лізинговими компаніями господарської діяльності з реалізації лізингових послуг. Він є складовою ринку фінансових послуг і важливе значення тут має державне регулювання, яке передбачає обов'язкове страхування та контроль за забезпеченням фінансової стійкості лізингових компаній.

Датою народження лізингу вважають 1954 р., коли звичайна оренда отримала можливість використання прискореної амортизації предмета оренди, хоча згадки про лізинг датуються 4000 р. до н. е. Перше юридичне визначення лізингу з'явилося в 1284 р. у Великій Британії (зазначалося в Кодексі Уельса). У V-XV ст. предметом лізингу могли виступати коні, зброя, сільськогосподарська техніка. У 1930-х рр. спостерігався відчутний застій ринку лізингу, а нова хвиля розвитку розпочалася на початку Другої світової війни.

Перша в світі лізингова компанія - «Бірмінгем Вагон компані» - була зареєстрована у Великій Британії 20 березня 1855 р. Вона надавала у лізинг залізничні вагони для перевезень вугілля та інші мінеральні ресурси, а згодом - машини та обладнання.

Перше акціонерне товариство, створене у 1952 р. у Сан-Франциско (США) Генрі Шонфельдом лише для однієї лізингової угоди, незабаром трансформувалося в спеціалізовану лізингову компанію «Юнайтед лізинг корпорейшн». У Німеччині лізингова компанія «Дойче лізинг ГмбХ», заснована у 1962 р. в Дюссельдорфі, після злиття з іншими компаніями перетворилася на «Дойче лізинг АГ», «Дойче Анлаген-лізинг ГмбХ» і «Мітфінанц ГмбХ» у Франкфурті-на-Майні. Перша французька лізингова компанія «Сепа-Фіт» розпочала свою діяльність у 1957-му, а з 1962 р. її перейменовано у «Локафранс».

Історія розвитку ринку лізингу в Європі демонструє, що прискорена амортизація з метою оподаткування - одна з головних ознак, яка відрізняє звичайну оренду від лізингу. Часто, згідно з орендою, є зобов'язання чи право орендатора придбавати предмет оренди у власність до закінчення строку договору. З одного боку, прискорена амортизація давала можливість оптимізувати оподаткування в орендодавців протягом дії договору, а з іншого - по його закінченні не виникало додаткового оподаткування при передачі майна у власність орендатора, оскільки обладнання було фактично повністю амортизовано. Саме інститут прискореної амортизації, закладений в основу створення лізингу як такого, зробив його конкурентоспроможним порівняно зі звичайною орендою чи кредитом [3].

Сучасне розуміння лізингу сходить до класичних принципів римського права про розмежування понять власник та користувач майна. Виникнення та існування його в якості особливого виду бізнесу основані саме на можливості розподілу компонентів власності на два найважливіших повноваження - користування річчю, тобто використання її згідно з призначенням з метою отримання доходу та інших вигод, та саме право власності як правове панування особи над об'єктом власності. Багатовіковий досвід довів, що багатство в кінцевому рахунку заключається не просто в наділенні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні [4].

Лізинг в широкому сенсі є організаційною формою підприємницької діяльності, яка виражає відносини власності, особливу систему господарювання. Однак, як і кожне самостійне явище, як економічна категорія, він має свій власний зміст та різні форми виявлення, які можна подати з різним ступенем конкретності.

Відповідно до Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або збувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо [5].

Об'єктом лізингу (предметом договору лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Це може бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, в тому числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка тощо, не заборонене до вільного обігу на ринку та щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Об'єктом лізингу, що використовується у сільськогосподарському виробництві, можуть бути трактори, комбайни, сівалки, машини для обробітку ґрунту, устаткування для ремонтних майстерень, різні виробничі будівлі та споруди тощо [6].

Об'єктом лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого немає заборони передачі в користування або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому Законом «Про фінансовий лізинг».

З урахуванням цього можна виділити наступні групи об'єктів (предметів) лізингу:

Рухоме майно:

— обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);

— транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери та т.д.);

— будівельна техніка;

— засоби телевізійного та дистанційного зв'язку;

— оргтехніка, конторське обладнання;

— ліцензії, ноу-хау, комп'ютерні програми і т.д.;

Нерухоме майно:

— будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;

— споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).

Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке майно, що не заборонене до вільного обігу і не знищується в процесі виробничого циклу.

Для лізингу в основному притаманний тристоронній характер відносин, за яких у здійсненні лізингової операції беруть участь три суб'єкти: лізингодавець, лізингоодержувач і продавець лізингового майна.

Лізингодавець - це суб'єкт підприємницької діяльності, який є власником об'єкта лізингу і передає його у тимчасове користування іншому суб'єкту господарської діяльності за договором лізингу. Як засвідчує світова практика, лізингодавцями можуть бути різні за формою власності і правовим статусом суб'єкти господарювання: банки та їх філії, небанківські фінансові установи, статутом яких передбачається цей вид діяльності, спеціалізовані лізингові компанії, брокерські лізингові фірми.

Лізингодавцями можуть бути:

— банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи, в яких передбачений цей вид діяльності;

— лізингові компанії: фінансові, що спеціалізуються тільки на фінансуванні угоди (оплата майна), або універсальні, що надають не тільки фінансові, а й інші види послуг, які пов'язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання, консультації і т.д.). Їхні переваги - оперативність, мобільність, добре знання ринку і ситуації на місцях;

— брокерські лізингові фірми;

— будь-яка виробнича або торгівельна фірма (товариство), для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансових засобів;

— страхові та пенсійні фонди [7].

Спеціалізовані лізингові компанії розрізняються за колом виконуваних функцій. Окремі з них спеціалізуються лише на фінансуванні угоди, інші є універсальними, тобто, крім фінансових, виконують також інші функції, пов'язані з технічним обслуговуванням об'єкта лізингу, навчанням кадрів з його експлуатації, наданням різних консультацій тощо. Зазначимо також, що лізингодавцем може бути будь-яка інша виробнича чи торговельна фірма, яка не спеціалізується на наданні лізингових послуг, проте може здавати у довгострокову оренду своє майно відповідно до законодавства або фінансувати лізингову угоду, якщо така діяльність передбачена її установчими документами.

Лізингоодержувач - це суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує у користування об'єкт лізингу відповідно до укладеної лізингової угоди. Таким суб'єктом може бути будь-яка юридична особа незалежно від форми власності і форми господарювання, а також індивідуальні підприємці, що зареєстровані відповідно до вітчизняного законодавства.

Продавець лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, який є виробником об'єкта лізингу, або інші юридичні особи (наприклад, торговельні фірми), що продають власне майно як об'єкт лізингу.

Відносини між суб'єктами лізингу регулюються Законом України «Про лізинг», іншими нормативно - правовими актами України та укладеними відповідно до них договорами лізингу, крім відносин, урегульованих нормативно - правовими актами про оренду та приватизацію державного майна [8].

Основні функції лізингу:

Фінансова функція лізингу - виражається у тому, що лізинг є формою вкладення коштів у основні фонди, і у сьогоднішніх умовах лізинг стає доповненням до традиційних джерел коштів (бюджетні, власні кошти підприємств, довгостроковий банківський кредит та ін.) для задоволення інвестиційних потреб підприємств. У сучасних умовах господарювання фінансовій функції належить у лізингу провідна роль. Підприємство-лізингоодержувач, звертаючись до лізингу за фінансовими мотивами, одержує можливість користуватися необхідним йому майном без єдиномоментної мобілізації для цього власних коштів чи кредиту банку. Тому лізинг може бути гарною альтернативою звичайній купівлі-продажу або залучення для цього позичених коштів.

Виробнича функція лізингу полягає у оперативному та гнучкому розв'язку лізингоодержувачем своїх виробничих задач шляхом тимчасового використання, а не придбання машин та обладнання у власність. Він є найбільш ефективним при використанні дорогоцінної, з найбільшим ризиком морального старіння техніки. Лізинг є одним з найбільш прогресивних методів матеріально-технічного обладнання виробництва, що відкриває доступ виробникам до найбільш передової техніки та розв'язує проблему використання такої техніки поряд з швидким її моральним старінням.

Функція використання податкових та амортизаційних пільг має деякі особливості:

а) взяте за лізингом майно відображається на балансі користувача або лізингодавця по узгодженню між ними;

б) орендна плата відноситься на собівартість продукції (послуг), що виробляється і відповідно зменшує прибуток, який підлягає оподаткуванню;

в) застосування прискореної амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку контракту, що зменшує оподаткований прибуток та прискорює оновлення матеріально-технічної бази. В результаті лізинг сприяє диверсифікації пропозицій, залучаючи нові об'єкти до своєї сфери; розвиває та диверсифікує ринок засобів виробництва, скорочує цикл освоєння нових поколінь техніки. Крім того, лізинг дає можливість лізингоодержувачу використовувати у своїй виробничій діяльності не тільки будь-яке окреме обладнання, а цілі укомплектовані виробництва.

лізинг угода ринок технічний

2. Види та форми лізингових угод

Лізингові угоди за своїм характером є багатоваріантними і можуть відрізнятися одна від одної істотно або лише за якоюсь однією побічною ознакою. Тому при розгляді видів лізингу передусім виходять з ознак класифікації їх. Для кращого розуміння суті цих угод здійснюється їх класифікація за сукупністю ознак. До таких ознак належать: склад учасників угоди, об'єкт лізингу, послуги з обслуговування майна, рівень окупності об'єкта лізингу, термін використання майна і пов'язану з ним амортизацію, характер лізингових платежів, тип майна, що передається в лізинг, сектор ринку, де здійснюються операції тощо.

Названі ознаки дуже різні за своєю вагомістю. За незначних змін умов уже відомого виду лізингу можна отримати зовсім нову його форму. Водночас існують найважливіші засадові ознаки, які зумовлюють концептуальний зміст лізингової угоди. Такими ознаками є рівень окупності об'єкта лізингу та належність права власності на майно по завершенні терміну лізингу.

Існують наступні види лізингу:

I. Відповідно до рівня окупності майна розрізняють фінансовий (finance lease) і оперативний лізинг (operating lease). Це найбільш поширені види лізингу.

1. Фінансовий лізинг являє собою комплекс економічних і майнових відносин, що виникають у зв'язку з придбанням майна у власність з подальшим його передаванням у тимчасове користування за відповідну плату на строк, наближений за тривалістю до строку його експлуатації і амортизації всієї або більшої частини вартості майна

При цьому лізингодавець повністю покриває вартість майна і отримує певний прибуток; не дозволяється розривання угоді, можливе укладання додаткової угоді за пільговою ставкою; є можливість викупити майно за залишковою вартістю [9].

Відповідно до Податкового кодексу України лізинг вважається фінансовим, якщо лізинговий договір містить одну з таких умов:

- об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

- балансова вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

- майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача, виходячи з його технологічних та якісних характеристик. платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, що менший від терміну, протягом якого амортизується 90% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору [10].

Особливістю фінансового лізингу є те, що лізингоотримувач не має права анулювати угоду, не сплативши лізингодавцю загальної суми лізингових платежів, передбачених договором (однак на практиці це відбувається, але в такому випадку вартість операції значно зростає). При цьому сума лізингових платежів за період дії договору включає повну (або наближену до неї) вартість лізингового майна в ціні на момент укладання угоди.

Після завершення терміну дії такої угоди лізингоотримувач зможе: повернути об'єкт угоди орендодавцю; скласти нову угоду на коротший термін і за пільговою ставкою; купити об'єкт лізингу за залишковою вартістю. Реалізація цього виду лізингу передбачає відбір орендодавцем необхідного обладнання, переговори з виробником про ціну і терміни поставки, купівлю обладнання лізинговою компанією і отримання кредиту в банку.

Фінансовий лізинг - найбільш поширений вид лізингу, що передбачає здачу об'єктів в оренду на тривалий термін і повне або майже повне відшкодування їх вартості за період використання. Після закінчення терміну дії договору користувач може придбати майно у власність, відновити угоду на пільгових умовах або припинити відносини. Фінансовий лізинг не передбачає сервісного обслуговування майна лізингодавцем, не допускається дострокового припинення договору.

Фінансовий лізинг має ряд істотних особливостей, що відрізняють його від інших видів [табл. 1.1].

Якісні характеристики фінансового лізингу

Зміст відносин	Умови виконання
1. Вибір об'єкта лізингу і його продавця	За загальним правилом здійснює лізингоотримувач
2. Придбання лізингового майна для лізингоотримувача	Купує лізингодавець з повідомленням продавця про передачу майна в лізинг певній особі
3. Призначення лізингового майна	Тільки для підприємницьких цілей
4. Сума лізингових платежів за період договору	Становить повну (або близьку до неї) вартість лізингового устаткування в цінах на момент укладення операції
5. Сервісне обслуговування і страхування об'єкта лізингу	Входить до обов'язку лізингоотримувача
6. Ризик випадкової загибелі, втрати, псування лізингового об'єкта	Переходить до лізингоотримувача у момент передачі йому об'єкта лізингу
7. Прискорена амортизація лізингового майна	Може застосовуватися з повідомленням податкових органів
8. Відповідальність за виконання продавцем умов договору купівлі-продажу об'єкта лізингу	Лізингодавець не несе відповідальності, крім випадків, коли продавця він вибирає сам
9. Тривалість лізингового договору	Близька до нормативного терміну служби й окупності об'єкта лізингу
10. Витрати старіння об'єкта операції	Несе лізингодавець
11. Право викупу лізингового майна лізингоотримувачем	Може бути передбачено в кінці або до закінчення терміну договору
12. Предмет лізингу	Звичайно дорогі об'єкти з тривалим терміном фізичного зносу
13. Облік об'єкта лізингу	Зараховується на баланс лізингоотримувача з відміткою, що цей об'єкт узятий у фінансовий лізинг

2. Оперативний лізинг - характеризується тим, що строк на який передається майно в тимчасове користування є меншим нормативного строку експлуатації цього майна.

При цьому:

- є обов'язковим повернення цінностей лізингодавцю;

- допускається розірвання угоди;

- не покриваються витрати по використанню майна;

- термін оренди коротший за амортизаційний строк.

Після закінчення терміну оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно наданий у користування іншому лізингоотримувачу за договором лізингу.

Оперативний лізинг використовується звичайно в тих випадках, коли лізингоотримувач готовий швидше виплачувати вищі лізингові платежі, ніж нести ризик, пов'язаний з володінням майном.

Цей вид лізингу застосовується в тих випадках, коли передбачуваний термін використання устаткування, що орендується, менше терміну фізичного його зносу, а також при використанні устаткування, що вимагає спеціального технічного обслуговування. Оперативний лізинг застосовується, перш за все, відносно устаткування з високими темпами морального старіння (ОТ, прилади й апаратура для наукових досліджень, копіювальні машини, легкові автомобілі та інші транспортні засоби) [11]. Характерні особливості оперативного лізингу наведені у таблиці.

Особливості оперативного лізингу

Зміст відносин	Умови виконання
1. Термін операції	Значно коротший за період фізичного зносу об'єкта лізингу
2. Сервісне обслуговування	Бере на себе лізингодавець
3. Ставки лізингових платежів	Звичайно високі
4. Оперативний лізинг застосовується переважно у випадках, коли:	- лізингоотримувач не бажає нести ризики щодо володіння майном; - лізингоотримувач не впевнений у своїй тривалій платоспроможності; - не вистачає коштів на покупку; - треба переконатися в правильності вибору об'єкта.
5. Ризик лізингодавця	- щодо відшкодування вартості майна; - псування або загибелі об'єкта лізингу
6. Лізингоотримувач має право	Достроково припинити лізинг і повернути майно власнику
7. Відшкодування первинної вартості об'єкта лізингу	Лізингові платежі не компенсують за один термін оренди
8. Відносини при поверненні об'єкта лізингу	У договорі вказується залишкова вартість об'єкта на різні дати. Лізингоотримувач відшкодовує можливу різницю між залишковою і ліквідаційною вартістю об'єкта.
9. Гаранти користування	Забезпечити встановлену залишкову вартість об'єкту до закінчення контракту
10. Об'єкт лізингу	- найчастіше з високими темпами морального старіння; - вимагає спеціального технічного обслуговування; - після закінчення терміну операції повторно здається в оренду бажаючим; - перебуває на обліку у лізингодавця (з указівкою, що це майно передане в лізинг) і зараховується на позабалансовий рахунок лізингоотримувача (з указівкою, що це майно одержане в лізинг).

Спільним для фінансового і оперативного лізингу є збереження права власності лізингодавця на об'єкт лізингу на весь строк договору лізингу. Перехід права власності до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу. Відмінності між указаними видами лізингу відображає в таблиці.

Основні відмінності фінансового та оперативного лізингу

Фінансовий лізинг	Оперативний лізинг
1. Метою лізингоодержувач а є або придбання об'єкта лізингу, або користування ним упродовж майже всього строку служби	1. Метою лізингоодержувач а є користування об'єктом лізингу для задоволення певної потреби впродовж нетривалого часу
2. Лізингоодержувач несе всі винагороди і ризики, пов'язані з володінням та користуванням майном, включно із ризиком випадкового пошкодження або знищення майна	2. Економічне право власності на майно з усіма відповідними правами й обов'язками (зокрема й ризиком випадкового пошкодження або знищення майна) належить лізингодавцю. Лізингодавець несе всі витрати зі страхування та утримання об'єкта лізингу, крім витрат на його експлуатацію та поновлення використаних матеріалів
3. Лізингоодержувач може сплатити повну, або майже повну вартість майна впродовж строку лізингу, а відтак отримати об'єкт лізингу у власність до завершення цього строку, якщо вартість об'єкта буде виплачена повністю	3. Тривалість оперативного лізингу набагато коротша за строк служби об'єкта лізингу
4. Лізингоодержувач сам обирає виробника / постачальника об'єкта лізингу, а потім звертається до лізингодавця за коштами. Тому лізингодавець не несе відповідальності за якість, технічні характеристики та комплектність об'єкта, хоч і є його юридичним власником	4. Лізингоодержувач не має на меті викупити об'єкт лізингу, тому відповідно визначаються лізингові платежі
5. Лізингове майно зараховується на баланс лізингоодержувач а із зазначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг	5. Загальна вартість усіх лізингових платежів значно менша за повну вартість лізингового майна
6. Лізингоодержувач має право отримати об'єкт лізингу у власність	6. По завершенні строку оперативного лізингу об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця
	7. Лізингове майно залишається на балансі лізингодавця та зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувач а із зазначенням, що це майно одержано у лізинг

II. Залежно від складу учасників (суб'єктів) угоди розрізняють

1. Прямий лізинг (двосторонній), при якому власник майна (виробник) самостійно здає об'єкт у лізинг.

В такому вигляді двосторонні лізингові угоди не знайшли широкого поширення, оскільки при збільшенні лізингових операцій виробник, як правило, створює свою лізингову компанію. Для оформлення прямої лізингової угоди потрібен значний час, підвищені витрати, знання ринку.

2. Непрямий лізинг - передача майна відбувається через посередників. У даному випадку йдеться про класичну тристоронню угоду (постачальник - лізингодавець - лізингоотримувач) або про багатосторонню угоду з кількома учасниками від чотирьох до шести - семи і повним набором послуг.

3. Зворотній лізинг або ліз-бек (sale and leaseback), характерною ознакою якого є придбання лізингодавцем об'єкта лізингу у власника для подальшої (зворотної) передачі йому ж у лізинг

III. Залежно від типу майна (об'єкта угоди) розрізняють:

1. Лізинг рухомого майна. Особливим його різновидом є спеціальний лізинг, згідно з яким об'єкт лізингу виготовляється за спеціальним замовленням лізингоотримувача, ураховуючи, що після закінчення дії терміну договору він використовуватиметься лише самим замовником.

2. Лізинг обладнання - лізинг окремих машин і механізмів або їхніх груп, що не є замкнутим виробничим циклом.

3. Лізинг нерухомості - лізинг будівель, споруд, залізничного транспорту та іншого майна, що має жорстку територіальну прив'язку.

4. Лізинг «секонд-хенд», або лізинг майна, що вже було в експлуатації.

5. Груповий (великомасштабний) лізинг, або «біг-тікет-лізинг» - застосовується при оренді майнових комплексів або дорогого майна (заводів, бурових платформ, літаків, суден, космічних об'єктів і т. ін.) і є різновидом лізингу нерухомості.

IV. Залежно від обсягу майна, що передається в лізинг, розрізняють:

Чистий лізинг «net leasing» - це лізинг, при реалізації якого основні зобов'язання з обслуговування майна бере на себе лізингоотримувач. Передбачається, що він сплачує всі податки і збори, здійснює страхування і несе всі інші витрати, пов'язані з використанням обладнання.

«Мокрий лізинг» («wet leasing») - це лізинг з повним набором послуг (повний), угоди за яким передбачають обов'язкове повне технічне обслуговування обладнання, його ремонт, страхування та інші операції, які бере на себе лізингодавець.

Слід вимітити, що для оперативного лізингу притаманний в основному «мокрий» лізинг. За вартістю це - один із найдорожчих видів лізингу.

Лізинг з частковим набором послуг передбачає завчасно обумовлений поділ функцій з технічного обслуговування об'єкта лізингу між сторонами угоди.

V. Залежно від сектора ринку, де здійснюються лізингові операції, розрізняють:

1. Внутрішньонацюнальний, коли всі учасники угоди знаходяться в одній країні.

2. Зовнішній (міжнародний) лізинг, коли в лізинговій угоді хоча б одна зі сторін або її учасники належать до різних країн. Міжнародний лізинг має декілька модифікацій:

Експортний лізинг, коли виробник майна або посередницька фірма продає його лізинговій компанії, а та, у свою чергу, укладає угоду з лізингоотримувзчем майна, що знаходиться за кордоном. Тобто, при експортному лізингу лізингоотримувач є зарубіжною країною.

Імпортний лізинг - це угоди, в яких лізингодавець купує об'єкт лізингу в іноземної фірми, а потім надає його вітчизняному лізингоотримувачу. Тобто, при імпортному лізингу лізингодавець є зарубіжною країною.

Транзитний лізинг, при якому майно продається лізинговій компанії з іншої країни, а вона, у свою чергу, укладає угоду з орендарем, що знаходиться в третій країні (постачальник має своє місцезнаходження в країні А, лізингова компанія в країні Б, лізингоотримувач в країні В).

VI. За цільовим призначенням лізинг може бути:

1. Дійсний, якщо при проведенні угоди отримання податкових і амортизаційних пільг не є головною і визначальною метою. Цей вид лізингу називають ще нормативним лізингом.

2. Фіктивний (спекулятивний) лізинг полягає у тому, що угода переслідує мету одержати високий прибуток за рахунок отримання необґрунтованих податкових і амортизаційних пільг.

VII. 3 алежно від способу фінансування:

1. Лізинг за рахунок власних коштів - передбачає використання власного капіталу для фінансування лізингових програм.

2. Лізинг за рахунок залучених коштів (пайовий) - це означає, що лізингові компанії для фінансування великих і дорогих лізингових проектів змушені вдаватися до позичок.

3. Роздільний лізинг (ІеуегадесІ Іеазіпд), або лізинг з частковим фінансуванням лізингодавцем. Це найскладніший різновид лізингу, оскільки пов'язаний із залученням різних каналів фінансування і використовується, як правило, для реалізації дорогих проектів.

VIII. 3а характером лізингових платежів розрізняють:

1. Лізинг із грошовим платежем, якщо всі платежі здійснюються в грошовій формі;

2. Лізинг із компенсаційним платежем, якщо платежі здійснюються у вигляді поставки товарів, вироблених на лізингованому обладнанні або у вигляді надання зустрічних послуг;

3. Лізинг із змішаним платежем, коли поєднуються перелічені в перших двох випадках форми сплати.

IX. Залежно від наміру учасників лізинг може бути:

1. Терміновий - угода укладається на один термін;

2. Поновлювальний (револьверний) - угода продовжується після закінчення першого терміну контракту.

X. Залежно від тривалості розрізняють такі види лізингу:

1. Короткотерміновий - до одного року;

2. Середньотерміновий - від одного до трьох років;

3. Довготерміновий - більше трьох років.

В економічній літературі часто зустрічаються протилежні думки стосовно ототожнення лізингу з такими операціями, як рентинг (renting) чи чартер (cherter) та хайринг (hiring). Одні автори розглядають лізинг, хайринг і рентинг як одну і ту саму форму операції, але з довготерміновим та короткотерміновим терміном оренди. Інколи лізинг, хайринг і рентинг розглядаються як окремі форми орендних операцій, а рентинг досить часто подають як прокат. Але все ж таки більшість схиляється до думки, що дані операції є певними видами лізингу. А згідно з критерієм розподілу виділяють якісну ознаку.

XI. Залежно від того, хто із суб'єктів лізингу є його ініціатором, види лізингу поділяють таким чином:

1. Звичайний лізинг, коли ініціатором лізингу є лізингоотримувач.

2. Хайринг, коли рішення про лізинг майна приймає його виробник і посередник - лізингодавець виступає від імені виробника. Належать: вербувальний чартер суден і літаків, контрактне наймання автомобілів, сільськогосподарської та шляхобудівної техніки; рейтинг, при якому рішення про лізинг приймає лізингова компанія чи фірма, яка на короткий термін здає майно, що є її власністю.

Таким чином, класифікація допомагає більш точному і повному розумінню видів лізингу, а звідси - і явища лізингу в цілому, та сприяє подальшому розвиткові ефективності економічного механізму лізингових відносин [12].

3. Лізинг як форма виробничо-фінансової інтеграції. Якісні переваги лізингу

Інтеграція між малим, середнім і великим підприємництвом є характерною рисою економіки ринкових країн. Великі підприємства значно розширюють можливості виробництва й збуту за допомогою малих фірм, які з більшою ефективністю й конкурентоспроможністю виконують ті виробничі операції, які для великого бізнесу є надто затратними. Залежно від сфери діяльності великих і малих підприємств в країнах з розвинутою ринковою економікою практикуються різні форми господарської інтеграції. В умовах ринкових відносин однією з головних форм інтеграції великого й малого підприємництва є лізинг.

Широке розповсюдження в світовій практиці лізинг отримав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди. Розглянемо основні з них. З точки зору лізингоотримувача (орендаря) ці переваги такі:

- можливе використання нової, дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат, оскільки при лізингу виробниче обладнання передається в користування без попереднього викупу, тобто є можливість налагодити виробництво при обмежених витратах фінансових (а при міжнародному лізингу - валютних) засобів;

- ризик втрати або пошкодження устаткування, що орендується, лежить на його власнику, якщо інше не встановлене договором;

- лізинг припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів; при використанні звичайного кредиту підприємство повинно було б частину вартості покупки оплатити за рахунок власних коштів;

- лізинг також дозволяє спочатку випробувати машини, а потім закупити їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на час його фактичної експлуатації;

- лізинг дозволяє підприємству запобігти витратам, пов'язаним із моральним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоотримувача;

- лізингові платежі в повному обсязі відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізингоотримувачем, і відповідно знижують оподатковуваний прибуток [13];

- майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс лізингоотримувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно; його вартість не включається в залишок кредитної заборгованості. Це поліпшує фінансові показники підприємства-орендаря і відповідно дозволяє йому залучити додаткові кредитні ресурси (у зв'язку з цим сучасний лізинг часто класифікують як «позабалансове фінансування»);

— у багатьох країнах законодавче встановлені податкові пільги для лізингових операцій (так, прискорена амортизація дозволяє суттєво знизити оподатковуваний прибуток і термін лізингової угоди);

- порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоотримувач може розрахувати надходження своїх доходів і разом із лізингодавцем розробити зручну схему платежів; платежі можуть бути щомісячними, щоквартальними і т. п.; сума платежів може бути постійною або ковзкою; при її визначенні може бути врахована сезонність використання предмета лізингу; платежі можуть здійснюватися із виручки від реалізації продукції, що вироблена на отриманому в лізинг обладнанні);

- лізинг доступний малим і середнім підприємствам, в той час як отримання банківських кредитів на сприятливих умовах для них проблематичне; деякі лізингові компанії не вимагають від лізингоотримувача ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме устаткування (при невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія забирає своє майно);

- лізинг на відміну від кредиту дає змогу створити надійніші умови господарювання;

- підвищується ліквідність підприємств - лізингоотримувачів, тобто покращується такий важливий для ринкової економіки показник, як здатність своєчасно сплатити майбутні борги;

- перевагою лізингу є також можливість придбання лізингоотримувачем устаткування за залишковою вартістю після завершення лізингової угоди;

- при укладанні лізингової угоди орендар може розраховувати на отримання від лізингодавця додаткових інформаційних, консультативних і юридичних послуг;

Міжнародний валютний фонд не враховує суму лізингових угод у підрахунку національної заборгованості, тобто є можливість перевищити фактичні ліміти кредитної заборгованості, встановлені Фондом для окремих країн.

В умовах ринкових відносин лізинг дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам.

Лізинг має певні переваги і для постачальника:

- підприємство одержує додаткові канали збуту своєї продукції;

- розширюється коло споживачів за рахунок тих підприємств, які або не потребують постійного володіння технікою, або не можуть придбати її у власність, або хочуть випробувати техніку на ділі;

- лізинг сприяє встановленню каналу зворотного зв'язку - в ході короткочасного використання виявляються конструкційні недоліки, і вся інформація такого роду передається підприємствам-виробникам для вживання заходів щодо їх усунення;

- при лізингу постачальник форсує темпи оновлення продукції - прискорюється зміна моделей, що дозволяє завоювати ринки;

- з'являється можливість на якийсь час позбавитися невживаного устаткування;

- зручність розрахунку - продавцю не доводиться вдаватися до комерційного кредиту, і він може одержати всю суму безпосередньо після здійснення операції. Лізингова фірма забезпечує 100% фінансування;

- зняття ризику можливого неплатежу;

- лізинг служить засобом ефективної реклами. Потенційні покупці можуть переконатися в можливостях пропонованих машин і устаткування не за рекламними проспектами, а на ділі - в процесі експлуатації;

- постачальник збільшує обсяги продажу за рахунок підвищення попиту на допоміжне устаткування - розширення лізингу може викликати збільшення попиту, а отже, і продажу допоміжного устаткування, приладів, використовуваних при експлуатації машин і устаткування, що реалізується по каналах лізингу [14].

Переваги лізингу для лізингодавця:

- лізинг - це додатковий інструмент фінансування, що особливо важливо для активізації і різноманітності діяльності, дослідження нових сфер прибуткового вкладення капіталів банків і їх дочірніх організацій;

- ризик знижується порівняно з банківськими позиками, що надаються;

- завдяки тісним контактам з виробниками з'являються нові можливості для розширення ділової співпраці;

- оформлення лізингових операцій - це простіша й оперативніша процедура порівняно з банківським кредитуванням.

Крім того, якщо лізингодавцем виступає банк, то він також має свої вигоди:

- розширюється коло банківських операцій, росте число клієнтів і відповідно збільшуються отримувані доходи;

- знижується ризик втрат від неплатоспроможності клієнтів. При здійсненні лізингових операцій банк (або його дочірня лізингова компанія) залишається власником майна, що передано в оренду, і, якщо порушуються умови угоди, може вимагати повернення майна. Дана обставина забезпечує можливість проведення лізингових операцій з клієнтами, у яких нестійке фінансове становище (малі підприємства, фермерські господарства, кооперативи, особи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю і т.д.);

- банк має право нараховувати на майно, що передається в оренду, амортизаційні відрахування, які не підлягають оподаткуванню і можуть бути джерелом засобів для придбання нового майна;

- банк отримує доходи у вигляді комісійних за лізингом.

Величина лізингових платежів може бути «вища», ніж процентна ставка за кредитами. Але в умовах економічної кризи, коли практично відсутнє середнє та довгострокове кредитування, лізинг може бути успішно використаний для вирішення питань капіталовкладень. Дане положення виправдовується також наданням клієнтові, крім позики, машин і устаткування, а також іншого майна, що особливо актуально в умовах існуючого в Україні великого морального і фізичного зносу практично всіх основних фондів.

Список використаних джерел

1. Онищук Я.В. Розвиток лізингу в Україні / Я.В. Онищук // Фінанси України. - 2005. - №7. - С. 106-113.

2. Осипов Ю.М. Основи підприємництва / Осипов Ю.М. - К. 2001. - 179 c.

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» [Електронний ресурс]. Офіційний сайт. - Режим доступу: www.rla.com.ua.

4. Грязновой А.В. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков / А.В. Грязновой, А.О. Молчанова и др. - М.: ДеКА, 1995. - 56 с.

5. Господарський кодекс України (від 16.01.2003 №436-ІV) [Електронний ресурс]. - Режим доступу. - http://www.rada.gov.ua

6. Андрійчук В.Г. Менеджмент: прийняття рішень і ризик / Андрійчук В.Г., Бауер Л. - К.: КНЕУ, 1998. - 316 с.

7. Гурченков О.П. Економіка та організація діяльності об'єднань підприємств: Навчальний посібник / О.П. Гурченков. - Миколаїв: НУК, 2007. - 172 с.

8. Про фінансовий лізинг / Закон України (від 16.01.2004 №1381-IV) [Електронний ресурс]. - Режим доступу. - http://www.rada.gov.ua

9. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник / А.М. Стельмащук: - Тернопіль: ТАНГ, 2000. - 315 с

10. Податковий кодекс України (від 13.11.2013 №657-VII) [Електронний ресурс]. - Режим доступу. - http://www.rada.gov.ua

11. Холодний Г.О. Лізинг в інвестиційному механізмі інноваційного розвитку підприємств / Г.О. Холодний. - Харків: ХНЕУ, 2007. - 196 с.

12. Григоренко Є. О. Лізинг як перспективний вид діяльності // Ринок цінних паперів України / Є. О. Григоренко - 2002. - №1 - 2. - С. 44-47

13. Про оподаткування прибутку піприємств / Закон України (від 22.05.97 р. №283/97 - ВР) [Електронний ресурс]. - Режим доступу. - http://www.rada.gov.ua

14. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: підручник / А.М. Поддєрьогін М.Д. Білик, Л.Д. Буряк - К.: КНЕУ, 2007. - 546 с.

15. Науменкова С.В. Ринок фінансових послуг / С.В. Науменкова, С.В. Міщенко. - К.: Знання, 2010. - Книга. - 532 с

16. Кулыняк И.Я. Анализ динамики развития рынка лизинговых услуг в Украине / И.Я. Кулыняк, О.В. Стрилецкая // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - Вип. 21.12

17. Асоціація «Українське Об'єднання Лізингодавців» [Електронний ресурс]. - Режим доступу. - http://www.uul.com.ua

18. Любива В.Б. Ринок лізингових послуг в Україні: проблеми та перспективи розвитку / В.Б. Любива // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - Вип. 19

19. Черевко Г.В. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи / Черевко І.Г., Калитка Г.Б. // Фінанси України. - 2005. - №2. - С. 19.

20. Олійник О.В. Фінансовий лізинг: Проблеми та шляхи вирішення. / Олійник О.В. // Фінанси України. - 2008. - №9.

Размещено на Allbest.ru