Вихідні дані до курсової роботи на тему “Управління витратами і результативністю роботи ковальсько-ресорної дільниці” оформляємо у вигляді таблиці 1.1 і 1.2

Таблиця 1.1 - Вихідні дані до курсової роботи

Таблиця 1.2?Перелік обладнання в ковальсько-ресорній дільниці

2. УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ І РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЮ РОБОТИ ВИРОБНИЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Будь-яка створювана система оцінки та інформаційного забезпечення ефективного управління витратами повинна містити об'єднання окремих частин (елементів), які обов'язково володіють хоча б однією властивістю, що забезпечує досягнення мети системи загалом. Метою створення системи управління витратами є набір елементів (складових), за допомогою яких здійснюється збирання та оброблення даних про витрати, а також надання інформації для прийняття управлінських рішень саме в той момент, коли вона може бути використана найефективніше.

Наприкінці 50-х років минулого століття на основі теорії систем формуються системний та ситуаційний підходи до аналізу функціонування господарських структур. Особливість системного підходу пов'язана з розглядом організації як системи, діяльність якої постійно залежить від змінного набору обставин. Ситуаційний підхід передбачає набір обставин, які впливають на організацію і вміння правильно їх оцінювати. У сучасних концепціях управління, крім системного і ситуаційного підходів, виділяють функціональний, предметний і процесний підходи. Сутність функціонального підходу полягає у вирішенні завдання через сукупність функцій, які потрібно виконати. Для застосування вибраних функцій управління вибирають декілька об'єктів для виконання, і оптимальним вважають той, за якого витрати на його реалізацію є мінімальними.

Предметний підхід застосовується для удосконалення наявних об'єктів або систем. Процесний підхід передбачає взаємозв'язок функцій управління і розглядає кожну з них як окремий неперервний процес для досягнення завдань. Розглядаючи сутність кожного з підходів, потрібно враховувати технічні, економічні, організаційні та соціальні проблеми підприємства, складність яких збільшується в умовах ринкового середовища. Аналізуючи вітчизняні і зарубіжні джерела, можна зробити висновок, що для підвищення якості управління та ефективності господарської діяльності підприємств доцільнішим є використання саме системного підходу до управління витратами.

Характерною особливістю сьогодення стала постійна необхідність приймати певні рішення, спрямовані на покращання виробничо-господарської діяльності підприємств. Прийняття правильних рішень можливе тільки тоді, коли є розуміння процесів і явищ, стосовно яких приймається рішення. Кожен об'єкт, стосовно якого приймається рішення, потрібно розглядати, визначивши мету, способи та засоби, і здійснювати дослідження систематизовано, тобто в певній послідовності. Розвиток сучасної науки, інформаційних технологій вимагає розроблення якісніших підходів щодо дослідження явищ і процесів. Таким підходом став системний підхід, суть якого полягає у розгляданні об'єкта дослідження як самостійної системи, яка взаємодіє з іншими системами. Управління витратами підприємства вимагає системного підходу до їхнього вивчення, метою якого є оптимальне використання ресурсів і забезпечення росту ефективності виробництва.

Системний підхід є засобом вирішення складних проблем, може використовуватись у різних ситуаціях, в його основі лежать наукові методи і він забезпечує одержання результатів відповідно до конкретної діяльності системи.

Системність та якість інформації для прийняття управлінських рішень передовсім залежатиме від системи обліку витрат. Але сучасні системи обліку і контролю спрямовані переважно на зовнішніх користувачів інформації, і не містять такої системи управління, яка б враховувала потреби всіх суб'єктів господарювання. Важливою складовою у системі управління підприємством є управління витратами. Ефективність діяльності підприємства кожного суб'єкта підприємництва визначається фінансовим результатом та рівнем його витрат. Витрати на виробництво продукції є одним з основних об'єктів управління на мікрорівні.

Системне управління передбачає вплив керуючого суб'єкта на об'єкт управління для досягнення поставлених завдань.

Механізми управління витратами передбачають застосування певних методів та інструментів, за допомогою яких вивчають витрати, досліджують їхню поведінку, щоб управляти ними. Вибір методів полягає у застосуванні різноманітних способів і прийомів, за допомогою яких можна вивчити та отримати точну інформацію про витрати і на її підставі прийняти правильні управлінські рішення. Прийняття управлінських рішень впливає на величину фінансового результату підприємства, і тому завершальним етапом є оцінка прийнятого рішення на відповідність поставленим завданням. Якщо результат оцінки свідчить, що реалізація певних рішень і заходів має недоцільний і невигідний характер, виникає необхідність вибору іншого методу аналізу, який забезпечить вигоду та окупність витрат підприємства.

Основними принципами управління витратами є:

? застосування системного підходу до управління витратами;

? взаємозв'язок окремих елементів підсистем із завданнями системи загалом;

? відповідність системи обліку завданням управління витратами;

? аналіз і виявлення альтернативних шляхів досягнення мети;

? повнота і аналітичність інформації щодо рівня витрат;

? застосування ефективних методів зниження витрат;

? стимулювання і мотивація працівників до зниження витрат;

? оцінка і контроль результатів діяльності підрозділів;

? забезпечення та реалізація останніх досягнень економіки, математики та практики для подальшого удосконалення.

Для здійснення будь-якої господарської діяльності необхідне застосування найдосконаліших методів і форм контролю для регулювання її результатів. В умовах ринкових відносин увага акцентується не тільки на кінцевих результатах але й на методах їхнього досягнення. Можливість виділити найважливіші напрямки виробничої діяльності дає змогу зосередити увагу управління на важливих ділянках і підвищити ефективність контролюючих операцій і робіт. Основними напрямками внутрішнього контролю витрат підприємства є: контроль обсягу випущеної продукції, контроль собівартості (витрат) і контроль результатів (доходів та прибутків).

3. РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ

Для визначення фонду робочого часу складаємо баланс робочого часу за допомогою таблиці 5.1.

Відповідно до вихідних даних, розраховуємо фонд робочого часу робітника зони ЩО. Отримані результати оформляємо у вигляді таблиці 5.1.

5.1.2 Розрахунок чисельності персоналу

Потреба у робітниках визначається на основі трудомісткості річної виробничої програми за формулою:

, (5.1)

де ? штатна чисельність робітників, чол.;

? загальна трудомісткість на ковальсько-ресорній дільниці, люд.?год.;

? коефіцієнт використання норми, =1,0… .1,5.

Визначаємо потребу у виробничих робітниках зони ЩО відповідно до даних прикладів (3.3) та таблицею (5.1) за формулою (5.1):

чол.

Приймаємо чисельність виробничих робітників для ковальсько-ресорної дільниці - 1 чоловік.

5.1.3 Розрахунок тарифних ставок

Для визначення мінімальної тарифної ставки, тобто тарифної ставки першого розряду використовуємо наступну формулу:

, (5.2)

де ? мінімальна заробітна плата, грн.;

? номінальний місячний фонд робочого часу одного працівника, год.

? галузевий коефіцієнт.

Згідно законодавчо ? нормативних актів станом на 1 жовтня 2012 року мінімальний рівень заробітної плати становить 1378 грн. на місяць. При цьому у відповідності із Галузевою угодою між Міністерством транспорту та зв'язку України та Всеукраїнським обєднанням організацій роботодавців автотраспорту номінальний місячний фонд робочого часу становить 168 год., а розмір тарифної ставки першого розряду повинен бути на рівні 120% від мінімальної заробітної плати (тобто =1,2). Тоді за формулою (5.2) тарифна ставка першого розряду становитиме:

(грн.)

Для розрахунку тарифної ставки інших розрядів використовуємо тарифні коефіцієнти і формулу:

, (5.3)

де ? тарифна ставка ?го розряду, грн. за год.;

? тарифний коефіцієнт ?го розряду .

Для планування загального фонду оплати праці використовують середньогодинну тарифну ставку, яка розраховується за формулою:

, (5.4)

В зоні ЩО працює 1 робітник п'ятого розряду. Визначаємо тарифні ставки для вказаного розряду відповідно до тарифної ставки першого розряду та відповідних тарифних коефіцієнтів (формула 5.3):

грн

Визначаємо середньогодинну тарифну ставку для працівника зони ЩО за формулою (5.4):

грн.

Складаємо штатний розклад виробничих робітників відповідно до визначеної потреби в працівниках, відповідних розрядів і розрахованих тарифних ставок. Отримані результати оформляємо у вигляді таблиці 5.2.

5.1.4 Розрахунок фонду основної та додаткової заробітної плати

До фонду основної заробітної плати включають заробітну плату розраховану в межах встановлених норм по тарифу.

Розраховуємо основну заробітну плату:

, (5.5)

? основна заробітна плата (формула 5.5):

(грн.);

Фонд додаткової заробітної плати включає в себе різні види доплат, суму нарахованої премії тощо. Розміри цих доплат встановлюються відповідними законодавчо-нормативними актами, а розмір премії - діючим на підприємстві Колективним договором.

Розмір доплат за роботу у важких та шкідливих умовах праці приймають у розмірі 4-12% від тарифної ставки (окладу), для особливо важких і особливо шкідливих умов праці - 16-24%.

Середній відсоток доплат за важкі і шкідливі умови праці визначається за формулою:

, (5.6)

де ? відсотки доплат в залежності від ?го виду умов праці, %.

?відповідно до даних підприємства 1 робітник зони ЩО отримує доплату за важкі і шкідливі умови праці у розмірі 16% від основної заробітної плати. Тоді середній відсоток доплат за важкі і шкідливі умови праці розраховується за формулою (5.6):

;

Сума доплат за важкі і шкідливі умови праці визначається за формулою:

, (5.7)

- сума доплат за важкі і шкідливі умови праці (формула 5.7):

(грн.);

За високу професійну майстерність робітникам встановлюються диференційовані надбавки в залежності від тарифного розряду.

Середній відсоток надбавки за професійну майстерність визначається за формулою:

, (5.9)

де - відсотки надбавки за професійну майстерність для ?го розряду, %

? розмір надбавки за професійну майстерність згідно довідковими даними приймаємо для п'ятого розряду - 20%. Тоді середній відсоток надбавки за професійну майстерність визначаємо за формулою (5.9):

;

Сума надбавки за професійну майстерність визначається за формулою:

, (5.10)

? сума надбавки за професійну майстерність (формула 5.10):

=5820,63 (грн.);

Преміювання робітників здійснюється відповідно до умов колективного договору, що діє на підприємстві. Премії встановлюються за дострокове виконання і перевиконання плану, підвищення якості робіт, економію матеріалів, зниження трудомісткості робіт тощо. Розрахунок суми премії проводиться за формулою:

, (5.11)

де ВП - відсоток нарахування премії, %.

? відповідно до Колективного договору, який діє на підприємстві, преміювання працівників здійснюється у розмірі 28% від основної заробітної плати. Тоді суму премії обчислюємо за формулою (5.11):

(грн.);

Фонд додаткової заробітної плати включає в себе усі види доплат, надбавок, що прийняті на підприємстві, та суму нарахованої премії:

, (5.12)

- фонд додаткової заробітної плати (формула 5.12):

(грн.);

Плановий фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати та фонду додаткової заробітної плати:

, (5.13)

- плановий фонд оплати праці (формула 5.13):

(грн.)

5.2 Розрахунок відрахувань на соціальні заходи

Відрахування на соціальні заходи складаються з відрахувань до:

· фонду соціального страхування

· пенсійного фонду

· страхування на випадок безробіття

· обов'язкове страхування від нещасних випадків

, (5.14)

де ? відсоток відрахувань єдиного соціального внеску,%.

Відповідно до законодавства України розмір єдиного соціального внеску для підприємств з ремонту автомобілів становить 37,19%.

Визначаємо суму відрахувань на соціальні заходи.

Відповідно до формули (5.14) сума відрахувань на соціальні заходи становить:

(грн.)

5.3 Розрахунок матеріальних витрат