Роль міжнародних валютно-кредитних установ у міжнародному співробітництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Роль міжнародних валютно-кредитних установ у міжнародному співробітництві"

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика основних міжнародних валютно-кредитних установ та їх роль у міжнародному співробітництві

2. Сучасний стан співробітництва України з міжнародними валютно-кредитними установами

2.1 Співробітництво України зі Світовим банком

2.2 Співробітництво України з МВФ

2.3 Співробітництво України з Європейським банком реконструкції та розвитку

2.4 Співробітництво України з Чорноморським банком торгівлі та розвитку

2.5 Співробітництво України з Європейським інвестиційним банком

2.6 Співробітництво України з Північним інвестиційним банком

2.7 Співробітництво України з Північною екологічною фінансовою корпорацією

Висновки

Бібліографічний список

Вступ

Актуальність. Зростання ролі і значення міжнародних валютно-кредитних відносин у розвитку світової економіки та диверсифікації світогосподарських зв'язків на початку XXІ ст. зумовлене кількома головними факторами. По-перше, поглибленням процесів інтернаціоналізації та транснаціоналізацїї виробництва і капіталу, усіх сфер господарського життя. По-друге, глобалізацією економічного розвитку сучасного суспільства, необхідністю спільного розв'язання усіма учасниками світового співтовариства гострих економічних, соціальних та екологічних проблем.

При побудові відкритої української економіки слід враховувати усі ці новітні процеси з огляду на те, що вже зараз третина валового внутрішнього продукту держави реалізується з допомогою зовнішньоекономічних зв'язків. Україна бере безпосередню участь у діяльності провідних міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій. Крім того, запровадження у вересні 1996 р. власної грошової одиниці - гривні - передбачає поступове включення грошово-фінансової системи України до світових валютно-фінансових ринків.

Мета: розкрити сутність і завдання основних міжнародних валютно-кредитних установ та їх роль у міжнародному співробітництві.

Завдання:

1. Дати характеристику основних міжнародних валютно-кредитних установ,

2. З'ясувати роль міжнародних валютно-кредитних установ у міжнародному співробітництві,

3. Проаналізувати напрямки співробітництва України з різними міжнародними валютно-кредитними установами.

1. Загальна характеристика основних міжнародних валютно-кредитних установ та їх роль у міжнародному співробітництві

Наднаціональна корпорація міжнародних фінансів здійснюється міжнародними валютно-фінансовими організаціями, які створюються на базі багатосторонніх угод між державами. Основна мета їх створення - сприяння розвитку зовнішньої торгівлі і міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їхніх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном.

Процес розвитку міжнародних валютно-кредитних відносин історично характеризувався створенням розгалуженої інституційної структури, до складу якої входять як світові, так і регіональні валютно-фінансові установи[5].

Світові та регіональні валютно-фінансові організації мають свої цілі, вирішують різні завдання, їх діяльність є важливою складовою світового та регіонального співробітництва й інтеграції.

Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють фінансові інститути, об'єднані під назвою "Бреттон-Вудські інститути". Бреттон-Вудські інститути охоплюють в собі Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк, які є провідними міжнародними валютно-фінансовими установами[2].

Світовий банк

Світовий банк (The World Bank) - багатостороння кредитна установа, що об'єднує п'ять інституцій, діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, за рахунок фінансової допомоги розвинутих країн. Інституції Світового банку наведені на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Склад Світового банку

Країни-члени здійснюють керівництво Групою Світового банку за допомогою Ради керуючих на чолі з президентом і виконавчими директорами. Сьогодні президентом Світового банку є Роберт Зеллік (Robert Zoellick), який обійняв цю посаду в липні 2007 р.

Після прийняття Закону України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатосторонньої агенції з гарантування інвестицій" 3 червня 1992 р. Україна у вересні 1992 р. стала 167-м членом МБРР, здійснивши підписку на 908 акцій (1315,9 млн дол. США акціонерного капіталу), або 0,77 % акцій. Україна також вступила до Міжнародної фінансової корпорації та Багатостороннього агентства з питань гарантування інвестицій. Угоди, які є типовими для МБРР, розраховані на строк до 30 років, з яких перші 3-5 років становлять пільговий період (grace period). Ставка відсотків встановлюється як базова ставка LIBOR (ставка пропозиції на Лондонському міжбанківському ринку депозитів для піврічних депозитів у доларах США) плюс сумарний спред LIBOR[6].

Світовий банк (The World Bank), багатостороння кредитна установа, що об'єднує п'ять інституцій, діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, шляхом надання кредитів, гарантій та аналітичних і консультативних послуг. Світовий банк, заснований у 1944 році. Штаб-квартира Групи Світового банку знаходиться у м. Вашингтоні, округ Колумбія, США. В Групу Світового банку входять:

- Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР),

- Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК),

- Багатостороннє агентство по гарантуванню інвестицій (БАГІ),

- Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів (МЦВІС).

Світовий банк - це своєрідне кооперативне співтовариство, акціонерами якого є 187 країн-членів. Акціонери представлені Радою керуючих, яка є вищим органом управління. Рада керуючих приймає рішення та визначає політику Банку, свої збори проводить один раз на рік.

Представництво України в Раді керуючих Світового банку забезпечується відповідно до Наказу Президента України від 19.12.2005 № 1809/2005, згідно з яким керуючим від України членом Ради керуючих Світового банку є Перший віце-прем'єр міністр України.

Рада керуючих делегувала велику частину своїх повноважень Раді виконавчих директорів (складається з 25 виконавчих директорів, 5 з яких представляють 5 країн-найбільших акціонерів, а 20 - решту країн, які розподілилися на групи). Україна входить до групи країн на чолі з Голландією. У Раді директорів Україна представлена Старшим радником виконавчого директора Світового банку, посаду якого з 6 серпня 2012 р. займає Роман Жуковський.

З 1 лютого 2012 р. Директором Світового банку по Україні, Білорусі та

Молдові призначено пана Чімяо Фана (Qimiao Fan). Під його керівництвом здійснюється операційна діяльність Банку в Україні. Керівником представництва МФК в Україні є Олена Волошина[10].

Міжнародний валютний фонд

Міжнародний валютний фонд - це міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, яка була створена з метою регулювання валютних відносин між країнами - членами ООН. МВФ має стежити за виконанням встановлених правил поведінки у галузі валютно-фінансових відносин, а також надавати ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують.

МВФ було створено за рішенням Бреттон-Вудської конференції у 1944 р. Кожна країна - учасник МВФ робить при вступі певний внесок, який визначається у вигляді квоти (частки), що розраховується з урахуванням експорту та імпорту країни, її золотого запасу, національного доходу та деяких інших показників. Кожна країна до 1978 р. 25 % своєї квоти вносила у золоті, нині у СПЗ або в іншій валюті, яку визначає МВФ, а частку, що залишилася, - в національній валюті. Квота має важливе значення для участі у рішеннях МВФ, оскільки крім 250 "базисних" голосів, які має країна-учасниця, кожні 100 тис. квоти додатково дають 1 голос. Крім того, квота визначає і додаткові можливості країни у використанні ресурсів МВФ. Нині найбільша частка капіталу МВФ належить США, а відтак вони мають і більшу частку голосів (близько 20 %). На країни - члени Європейського Союзу припадає близько ЗО % голосів. Серед країн СНД найбільша частка у Росії (2,92 %), а кількість голосів України на другому серед членів СНД місці (0,73 %). Країна, яка має найменше голосів у МВФ (270), - це Мальдівська Республіка. Рішення з питань приймаються більшістю у 70 % голосів, а для найбільш важливих потрібна кваліфікована більшість - 85 %[2].

За надання кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається принципом обумовленості. Як правило, зазначені програми охоплюють заходи, що належать до сфери бюджетно-податкової, кредитно-грошової політики, цінового механізму, зовнішньої торгівлі, міжнародних кредитних і валютно-розрахункових відносин. Вони пов'язані зі зменшенням державних витрат, підвищенням податків і ставки позичкового процента, зміною валютного курсу та ін.

Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання в країні. Без реалізації програми економічних перетворень фінансова підтримка з офіційних джерел не має сенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуватимуться на фінансування лише поточних проблем платіжного балансу, які без реформування економіки знову нагромаджуватимуться і перетворюватимуться на додатковий тягар. Значною мірою завдяки співробітництву з МВФ Україна спромоглася залучити значні кредитні ресурси Світового банку. Головні завдання МВФ відповідно до його статуту наведені на рис. 2[7].

Рис. 2. Головні завдання Міжнародного валютного фонду (МВФ)

Європейський банк реконструкції та розвитку

Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк, ЄБРР) - міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки. Створений в 1991 році (штаб-квартира - в Лондоні).

Акціонерами Банку є 64 держави, Європейська комісія та Європейський інвестиційний банк. Капітал - 30 млрд. євро. Фінансує 29 країн. Країнам ЄЕС належить 55,12% капіталу,США - 10%, Японії - 8,52%, країнам операцій - 11,78% (в тому числі Україні - 0,8%), іншим акціонерам - 14,58%. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку[10].

ЄБРР працює лише на комерційних засадах. На відміну від МВФ, надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки. 60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% - у державний сектор. Крім цільових кредитів ЄБРР здійснює прямі інвестиції, а також надає технічну допомогу (консультації, курси навчання банкірів та менеджерів, допомога в організації систем розподілу продовольства). Спеціальних коштів для надання технічної допомоги ЄБРР не має, а залучає інші ресурси, в тому числі із створених у країнах ЄС спеціальних фондів, міжнародних організацій[5].

Чорноморський банк торгівлі та розвитку

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР - Black Sea Trade and Development Bank) був заснований у 1998 році на підставі відповідної Угоди між країнами-членами Чорноморського економічного союзу, підписаної в м. Тбілісі ЗО червня 1994 року.

Співзасновниками банку стали 11 країн: Албанія, Вірменія, Азербайджан, Болгарія, Грузія, Греція, Молдова, Румунія, Російська Федерація, Туреччина та Україна. Найбільшими акціонерами Банку є Греція, Росія і Туреччина, частка яких у статутному капіталі становить по 16,5 %, а також Болгарія, Румунія та Україна (по 13,5 %). Частка інших країн становить по 2 %. Початковий статутний капітал Банку, який становить 1,2 млрд дол. США, планується збільшити на 300 млн дол. США і довести його до 1,5 млрд дол. США.

Наприкінці 1997 року Україна здійснила всі внутрішньодержавні процедури, необхідні для вступу до ЧБТР, та перерахувала свій внесок до початкового статутного капіталу Банку у розмірі 18,15 млн дол. США.

Згідно з установчими документами ця потужна міжнародна фінансова установа покликана, перш за все, забезпечити фінансову підтримку пріоритетних проектів у Чорноморському регіоні, насамперед у транспортній, телекомунікаційній, енергетичній галузях, а також у сфері захисту Чорного моря і довкілля, розвитку підприємницьких зв'язків між країнами-членами тощо.

Формально Банк розпочав свою роботу з 1 червня 1999р., хоча урочиста церемонія його відкриття відбулася 21 червня 1999 р. у м. Салоніки (Греція), де сьогодні розташований центральний Офіс ЧБTP.

Керівними органами банку є Рада керуючих та Рада директорів. Рада керуючих (по 1 представнику від кожної країни) на своїх засіданнях визначає головні напрями діяльності Банку, призначає президента Банку та затверджує основні результати фінансової діяльності цієї установи. Рада директорів, до якої також входять по 1 представнику від кожної країни, здійснює нагляд над проведенням Банком операцій відповідно до Статуту Банку[1].

Європейський інвестиційний банк

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) - державна фінансово-кредитна установа Європейського Союзу для фінансування розвитку відсталих європейських регіонів у формі довготермінових кредитів. Штаб-квартира розташована в місті Люксембург. Створений у 1958 році з метою надання кредитів для спорудження та реконструкції об'єктів, які становлять інтерес для країн ЄС та асоційованих держав. Статутний капітал формується із внесків країн-учасниць і на кінець 2012 року був збільшений до 245 млрд. євро. валютний кредитний фінансування

За рахунок випуску облігаційних позик на міжнародному грошовому ринку та на національних грошових ринках країн Європейського інвестиційного банку формуються залучені кошти банку. На рентабельні проекти надають звичайні кредити, на малорентабельні - пільгові. До 70% припадає на кредити для регіонального розвитку менш розвинутих районів. Загальна сума наданих кредитів - понад 47 млрд. євро. Позики банку покривають частину вартості проекту, доповнюючи власні капітали позичальника (як правило менше 50%). Сфери використання кредитів - передусім енергетика, транспорт і телекомунікації. Європейський інвестиційний банк надає також пільгові кредити за рахунок засобів ЄС як технічний розпорядник. Кредити банку надаються в кількох валютах. Відсоткова ставка по "змішаних" кредитах визначається на базі середньозваженої вартості в залучених коштах у даних валютах на міжнародних або національних ринках капіталів[3].

Керівні органи Європейського інвестиційного банку - Рада керуючих, Директорат і Правління. До Ради керуючих входять міністри фінансів країн ЄС. Вона визначає загальну кредитну політику, розглядає і затверджує річні баланси, вносить зміни до статутного капіталу. Директорат приймає рішення про надання кредитів та гарантій при залученні коштів встановленні відсоткових ставок. Оперативне керівництво здійснюють президент і п'ять його заступників[10].

Північний інвестиційний банк

Північний інвестиційний банк (Nordic Investment Bank), міжнародна фінансова установа Північних та Балтійських країн (Данії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії, Швеції, Латвії, Естонії та Литви), діяльність якої спрямована на посилення конкурентоспроможності та захист навколишнього середовища. Північний інвестиційний банк (ПІБ) заснований в 1976 році. Штаб квартира ПІБ знаходиться у м. Гельсінкі, Фінляндська Республіка.

Банк належить до організацій Північної фінансової групи, до якої входять:

- ПІБ (Nordic Investment Bank);

- Північний фонд розвитку (Nordic Development Fund);

- Північна екологічна фінансова корпорація (Nordic Environment Finance Corporation);

- Північний проектний фонд (Nordic Project Fund).

Банк проводить свою діяльність у трьох географічних зонах. У межах першої, до якої належать країни-засновниці, ПІБ здійснює середню - й довгострокове інвестиційне кредитування в державному і приватному секторах економік країн-членів. Другою є так звана зона сусідства. В її межах банк шляхом надання інвестиційного кредитування бере участь у проектах, спрямованих на підтримання економічного розвитку й поліпшення навколишнього середовища країн, які мають спільний кордон із країнами - членами банку. При цьому особлива увага приділяється проектам щодо поліпшення навколишнього середовища, на які банк надає довгострокові кредити, відстежуючи рух готівки й дієвість проектів. До третьої зони належать усі інші країни Північноєвропейського регіону.

За час свого існування ПІБ розширив свою діяльність, налагодивши зв'язки майже із 35-ма країнами світу, й сьогодні здійснює довгострокове кредитування проектів у країнах Азії, Близького Сходу, Центральної і Східної Європи, Латинської Америки та Африки[4].

Північна екологічна фінансова корпорація

Північна екологічна фінансова корпорація (Nordic Environment Finance Corporation) є багатосторонньою неприбутковою фінансовою установою, що утворена Північними країнами (Данією, Фінляндією, Ісландією, Норвегією та Швецією) з метою покращення екологічної ситуації у Східній Європі. Північна екологічна фінансова корпорація (НЕФКО) заснована в 1990 році. Штаб-квартира НЕФКО знаходиться у м. Гельсінкі, Фінляндська Республіка.

НЕФКО належить до організацій Північної фінансової групи, до якої входять:

- Північний інвестиційний банк (Nordic Investment Bank);

- Північний фонд розвитку (Nordic Development Fund);

- Північна екологічна фінансова корпорація (Nordic Environment Finance Corporation);

- Північний проектний фонд (Nordic Project Fund)[10].

2. Сучасний стан співробітництва України з міжнародними валютно-кредитними установами

2.1 Співробітництво України зі Світовим банком

У вересні 1992 р. Україна стала членом МБРР та інших організацій групи Світового банку відповідно до Закону України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій" від 03.06.1992 № 2402-XII.

Співпраця України зі Світовим банком здійснюється відповідно до Стратегії партнерства МБРР і МФК з Україною на 2012-2016 фінансові роки, яку схвалено Радою директорів Світового банку 16 лютого 2012 року.

31 липня 2012 р. набрав чинності Меморандум про взаєморозуміння між Україною та МБРР, підписаний 16 липня 2012 р. в м. Києві та 31 липня 2012 р. в м. Вашингтон, яким визначено зобов'язання Сторін в рамках накопиченої Україною станом на 31.12.11 заборгованості перед МБРР[3].

У 2012 р. Урядом України прийнято рішення щодо залучення позики МБРР для реалізації інвестиційних проектів "Другий проект покращення автомобільних доріг та безпеки руху" та "Додаткове фінансування Проекту "Розвиток системи державної статистики для моніторингу соціально-економічних перетворень". Угоди про позику щодо цих проектів підписані 24 та 25 грудня 2012 року відповідно.

27 червня 2012 р. набрала чинності Резолюція № 596 Ради керуючих МБРР "Збільшення кількості голосів і участі країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою". Україна прийняла поправку, викладену в частині А Резолюції № 596 згідно з Законом України №1676-VI "Про прийняття поправки до Статей Угоди Міжнародного банку реконструкції та розвитку". Відповідно до умов частини В Резолюції № 596 Україна має право підписатись на додаткові 69 акцій статутного капіталу МБРР та забезпечити участь у поповненні ресурсів Міжнародної асоціації розвитку. 10 квітня Урядом України прийнято розпорядження №223-р "Деякі питання участі України у поповненні ресурсів Міжнародної асоціації розвитку та підписки на додаткові акції до вимоги Міжнародного банку реконструкції та розвитку"[10].

2.2 Співробітництво України з МВФ

Україна є повноправним членом Міжнародного валютного фонду з 3 вересня 1992 року, до якого вона приєдналася згідно із Законом України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій" від 03.06.1992 №2402-XII.

Відповідно до статті XII Статей Угоди МВФ Україна входить до регіональної групи держав-членів на чолі з Королівством Нідерланди.

Представництво України в Раді керуючих Міжнародного валютного фонду забезпечується відповідно до Указу Президента України від 19.12.2005 N 1809/2005, згідно з яким керуючим від України - членом Ради керуючих Міжнародного валютного фонду є Голова Національного банку України, а заступником керуючого від України - членом Ради керуючих Міжнародного валютного фонду є Міністр фінансів України.

Україна першою з країн пострадянського простору в 2003 р. приєдналася до спеціального стандарту розповсюдження статистичних даних МВФ.

Україна з 1994 року активно співпрацює з МВФ, використовуючи його фінансові і технічні ресурси з метою досягнення макроекономічної стабілізації та створення необхідних передумов для проведення економічних реформ. Таке співробітництво здійснювалось переважно в рамках реалізації 8 спільних програм - STF (системна трансформаційна позика), "Стенд-бай" (стабілізаційна позика), Механізм розширеного фінансування (позика на підтримку розвитку), попереджувальний "Стенд-бай".

З липня 2010 року по грудень 2012 року здійснювалась реалізація угоди "Стенд-бай", яка підтримувалась фінансовими ресурсами МВФ на загальну суму 10 млрд. СПЗ (в еквіваленті близько 15,15 млрд. дол. США станом на 28.07.2010), що становило 728,9 відсотків квоти України в Фонді. У рамках її реалізації отримано 2 транші на загальну суму 2,25 млрд. СПЗ (в еквіваленті близько 3,4 млрд. дол. США).

Відповідно до статті IV Статей Угоди МВФ у травні 2012 р. проведено Консультації з місією Європейського департаменту МВФ, за результатами яких Фондом підготовлено та опубліковано Звіт.

У серпні 2012 року Україна приєдналась до ініціативи МВФ щодо підтримки держав-членів МВФ з низьким рівнем доходу у подоланні світової фінансової кризи.

16 жовтня 2012 р. прийнято Закон України № 5446-VI "Про прийняття Поправок до Статей Угоди Міжнародного валютного фонду". Поправки передбачають перегляд квот держав-членів та реформу Виконавчої ради МВФ.

8 квітня 2013 р. прийнято розпорядження Кабінету Міністрів "Про уповноваження Міністра фінансів на підписання векселя у національній валюті на користь Міжнародного валютного фонду внаслідок зміни квоти".

З 29 січня по 12 лютого 2013 року у м. Києві перебувала місія Європейського департаменту МВФ, в рамках роботи якої було завершено перший етап дискусій щодо нової угоди "Стенд-бай" з Україною.

З 27 березня по 10 квітня 2013 року у м. Києві перебувала місія Європейського департаменту МВФ з метою проведення дискусій щодо напрямів економічної політики.

19-23 квітня 2013 року відбулися Весняні збори МВФ та Світового банку, в яких взяла участь офіційна делегація України на чолі з Головою Національного банку Соркіним Ігорем Вячеславовичем[10].

2.3 Співробітництво України з Європейським банком реконструкції та розвитку

У серпні 1992 р. Україна стала членом ЄБРР відповідно до Наказу Президента України "Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку" від 14.07.92 № 379.

Представництво України в Раді Керуючих ЄБРР забезпечується відповідно до зазначеного Указу, згідно з яким Керуючим від України - членом Ради Керуючих ЄБРР є Міністр фінансів України та заступником Керуючого від України - членом Ради Керуючих ЄБРР є Голова Правління Національного банку України.

Частка України в статутному капіталі ЄБРР складає 0,8 % (16000 акцій або 160 млн. євро). У травні 2010 р. Україною було підтримано рішення Банку щодо збільшення статутного капіталу, що забезпечило участь України у його збільшенні та збереженні української частки.

Відповідно до статті 26 Угоди "Про заснування Європейського банку реконструкції та розвитку" від 29 травня 1990 р. виконавчий орган ЄБРР представлений Директоратом - Радою директорів. У травні 2011 р. Україна приєдналася до групи країн на чолі із Швейцарією, посаду заступника Виконавчого директора даної групи країн обійняв представник України Шевальов Артем Валентинович.

У 1993 році відкрилось Постійне представництво ЄБРР в м. Києві. Головою цього представництва є Андре Куусвек (директор ЄБРР в Україні). У липні 2008 року з метою більш повного роз'яснення статусу ЄБРР, його Постійного Представництва та його посадових осіб і працівників в Україні набув чинності Договір між Урядом України та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні.

Ключовим інструментом організації співпраці між Україною та ЄБРР є Стратегія діяльності ЄБРР в Україні (на період 2011 - 2014 років), схвалена Радою директорів Банку 13 квітня 2011 р.

24 лютого 2011 р. підписано Угоду про внесок між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно участі України у Фонді Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля. Відповідно до Угоди ЄБРР діє як розпорядник Фонду.

Розпорядженням Президента України від 19 жовтня 2012 р. № 195 "Питання участі України у Фонді Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля" затверджено склад групи представників України в Координаційній Групі Фонду Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля та призначено Максюту Анатолія Аркадійовича - першого заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України - представником України в Асамблеї Вкладників Фонду Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля.

За результатами засідань Координаційної групи та Асамблеї Вкладників Фонду, які відбулися 10 - 11 листопада 2011 р., було затверджено виділення грантів для фінансування 7 пріоритетних проектів в Україні загальною вартістю 31,1 млн. євро за рахунок ресурсів Фонду.

30 квітня 2013 року офіційна делегація України на чолі з Пашкевичем Миколою Олександровичем - Головою Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України - прийняла участь у п'ятому засіданні Координаційної Групи Фонду Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля.

20 серпня 2012 р. Україною були прийняті поправки до Угоди про заснування Європейського банку реконструкції та розвитку[10].

2.4 Співробітництво України з Чорноморським банком торгівлі та розвитку

У червні 1997 р. Україна приєдналась до Угоди про заснування ЧБТР відповідно до Закону України "Про ратифікацію Угоди про заснування Чорноморського банку торгівлі та розвитку" від 17.06.1997 № 348/97-ВР .

15 липня 2008 р. Україна підтримала рішення про збільшення статутного капіталу ЧБТР шляхом підписання Листа-зобов'язання для підписки на нерозподілені акції первинної емісії Чорноморського банку торгівлі та розвитку та Листа-зобов'язання для підписки на акції зі збільшення капіталу Чорноморського банку торгівлі та розвитку. Сплата Україною внесків для збільшення капіталу ЧБТР здійснюватиметься відповідно до Закону України "Про ратифікацію Листа-зобов'язання для підписки на акції зі збільшення капіталу Чорноморського банку торгівлі та розвитку" від 18.02.2009 № 995-VI.

23 грудня 2011 р. Україна підтримала рішення ЧБТР про перехід на євро як єдину валюту для банківських розрахунків та внутрішньої звітності банку.

Україна є одним з акціонерів ЧБТР, володіє 10,48 % статутного капіталу та представлена у керівництві банку (посада Віце-президента з операцій). З 2007 року цю посаду обіймає Мигашко В.О.

Указом Президента України від 12 серпня 2011 р. № 818/2011 керуючим у Правлінні ЧБТР було призначено Міністра економічного розвитку та торгівлі України Порошенка П.О. Відповідно до Указу Президента України від 26.02.2002 р. № 181/2002 Національний банк України призначив Шаповалова А.В. альтернативним керуючим у Правлінні ЧБТР. Директором від України в ЧБТР призначено Урядового уповноваженого з питань європейської інтеграції Пятницького В.Т. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.01.2006 № 19. Заступником директора від України в Раді директорів ЧБТР є заступник Міністра фінансів Рибак С.О. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 815.

Україна посідає третє місце після Росії та Туреччини за затвердженими Радою директорів Банку проектами і такими, що реалізуються, з часткою у кредитному портфелі у 15,73 % та 14,76 % відповідно[10].

2.5 Співробітництво України з Європейським інвестиційним банком

У квітні 2006 р. набула чинності Рамкова Угода між Україною та ЄІБ відповідно до Закону України "Про ратифікацію Рамкової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком" від 07.02.2006 N 3392-IV.

У червні 2010 року було підписано Договір між Україною та Європейським інвестиційним банком про співробітництво та діяльність Постійного представництва ЄІБ в Україні.

25 березня 2011 р. відбулася церемонія відкриття Постійного представництва ЄІБ у Києві.

У 2012 р. Урядом України прийнято рішення щодо залучення позики ЄІБ для реалізації інвестиційного проекту "Реабілітація гідроелектростанцій". Відповідна Фінансова угода підписана 24 вересня 2012 р.

У березні 2013 р. Кабінетом Міністрів були схвалені проекти листів Уряду України до ЄІБ стосовно наступних проектів:

- "Будівництво Вінницької птахофабрики" ;

- "Інвестиційна програма компанії Астарта - Київ на 2012 - 2014 роки, яка передбачає реалізацію 4 проектів" ;

- "ПАТ "Укрсоцбанк" (UniCredit) - кредитування малого і середнього бізнесу та пріоритетних проектів (2012-2020)";

- "Відкриття Європейським інвестиційним банком кредитної лінії ПАТ "Промінвестбанк" для фінансування малих та середніх підприємств" ;

- АТ "Укрексімбанк" "Кредитна програма щодо фінансування малого та середнього підприємництва та інших пріоритетних проектів" [10].

2.6 Співробітництво України з Північним інвестиційним банком

У грудні 2006 р. набула чинності Рамкова Угода між Україною та ПІБ відповідно до Закону України "Про ратифікацію Рамкової угоди між Україною та Північним інвестиційним банком" від 14.09.06 N 134-V.

Рамковою угодою передбачено, що Північний інвестиційний банк може відповідно до цієї угоди вільно здійснювати на території України діяльність, передбачену Статутом Банку, згідно із законами та нормативно-правовими актами України. Також Банк на території України провадить свою діяльність у режимі, який надається міжнародним фінансовим організаціям і є найбільш сприятливим для будь-якої такої діяльності.

Прийняття Закону України надасть змогу започаткувати співробітництво України з Північним інвестиційним банком. Україна матиме додаткове джерело фінансування інвестиційних проектів на вигідних пільгових умовах, а також можливість здійснювати кредитування проектів у приватному секторі без державних гарантій.

Набуття чинності Рамковою угодою між Україною і Північним інвестиційним банком крім економічних вигід матиме для України позитивні наслідки політичного характеру, оскільки сприятиме активізації співробітництва України з країнами Північного регіону Європи шляхом ініціювання конкретних інвестиційних проектів і програм[9].

2.7 Співробітництво України з Північною екологічною фінансовою корпорацією

17 вересня 2009 р. підписано Рамкову угоду між Урядом України та Північною екологічною фінансовою корпорацією, яка набрала чинності 18 листопада 2010 р.

НЕФКО може відповідно до цієї Угоди вільно здійснювати на території України діяльність, передбачену Статутом НЕФКО, зокрема позичати кошти згідно із законами та нормативно-правовими актами України, використовуючи всі дозволені ними інструменти, а також володіти такими коштами, використовувати їх і розпоряджатися ними, а також вести рахунки в будь-якій валюті. Зокрема, НЕФКО, на основі своєї оцінки Проекту може вирішувати, чи надавати кошти на підтримку проекту, й на яких умовах.

НЕФКО має вільний доступ до національного фінансового ринку України відповідно до законодавства України, а до його зобов'язань та цінних паперів застосовуються умови, зокрема стосовно правил утримання податків, ринкових правил, порядку ухвалення, принаймні не менш сприятливі, ніж ті, які надано іншим міжнародним фінансовим організаціям[8].

Висновки

Стрімке зростання світового фінансового ринку в останні десятиліття, істотне збільшення прямих іноземних інвестицій після ІІ світової війни, мексиканська фінансова криза 1994 р., азійська криза 1998 р. привернули пильну увагу аналітиків, науковців, керівних кіл міжнародних валют¬но-фінансових організацій до необхідності подальшого удосконалення сучасної міжнародної валютної системи. Початок широкої дискусії з цих питань було покладено гід час відзначення 50-річчя від дня створення Бретгон-Вудської валютної системи, заснування Міжнародного валютного фонду та Міжнародного банку реконструкції і розвитку.

Міжнародні валютно-кредитні організації - це установи, які створені на базі багатосторонніх угод між державами. Їх мета - сприяння розвитку зовнішньої торгівлі і міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що до них належать, регулювання курсів їх валют, надання кредитів цим країнам і гарантування приватних позик за кордоном.

Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який сьогодні є головною установою Світового банку.

Міжнародні фінансові організації сьогодні відіграють дедалі більшу роль у міжнародних економічних відносинах. Це пояснюється тим, що саме через канали цих організацій проходить значна частка світових інвестицій, купівля та продаж валюти для фінансування експорту й імпорту. Особливо важливою є діяльність цих організацій для країн, що здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використати як управлінський досвід міжнародних фінансових організацій, так і власні реальні можливості.

Бібліографічний список

1. Бідник Н.Б. Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями як чинник економічного розвитку держави / Н.Б. Бідник // Науковий вісник НЛТУ України. -2009. - Вип. 19.3.

2. Ганзюк С.М. Конспект лекцiй, '"Гроші та кредит." Частина ІІ. Для студентів за напрямом підготовки "Економіка і підприємництво"', - 2009.

3. Климко Г.Н. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями / Г.Н. Климко, П.П. Блешмудт // Фінанси України. - 2000. - № 11. -С. 40-43

4. Ковбасюк Ю.В. Міжнародні фінансові організації в подоланні бідності в країнах з перехідними економіками / Ю.В. Ковбасюк // Вісн. УАДУ. - 2002.

5. Ковбасюк Ю.В. Фінансові установи європейських інституцій в трансформації економік країн Центрально-Східної Європи / Ю.В. Ковбасюк // Вісн. УАДУ. -2002. - № 2. - С. 94-98.

6. Колодізєв О.М. Гроші і кредит: підручник / О.М. Колодізєв, В.Ф. Колесніченко. - К. : Знання, 2010. - 615 с.

7. Михайловська І. М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ І. М. Михайловська, К.Л. Ларіонова. - Львів: Новий Світ-2000, 2006. - 431 с.

8. Рамкова угода між Урядом України та Північною екологічною фінансовою корпорацією від 17.09.2009 [Електронний ресурс] -

Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_999

9. Рамкова Угода між Україною та Північним Інвестиційним Банком [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=27287

10. Співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article%3Fart_id=244829807&cat_id=244828922

Размещено на Allbest.ru