Бюджетна політика як інструмент державного регулювання економіки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Розвиток суспільно-економічних відносин в Україні підтверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації - основи загальнодержавної стабілізації і виходу з економічної кризи. Бюджетна політика становить основу фінансової політики, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів.

Державний бюджет - це головний фінансовий документ за яким живе країна протягом року. Від його збалансованості залежить подальший розвиток економіки, добробут громадян цієї країни. Використання різних методів бюджетної політики дозволяє суттєво впливати на основні макроекономічні показники розвитку країни: інфляцію, зайнятість, розмір валового внутрішнього продукту. За рахунок бюджету фінансуються загальні блага, які необхідні суспільству, проте кожний окремий громадянин не може визначити скільки він на ці блага повинен витратити.

Бюджетна політика має будуватися на основі обґрунтованої концепції розвитку бюджетних відносин у складі фінансової політики, спрямованої на створення умов для підвищення якості державних послуг, соціально-економічного розвитку країни та територій.

Проблеми теорії і практики функціонування бюджету у суспільстві завжди перебували у центрі уваги владних структур, усіх верств населення будь-якої держави. Це зумовлено тим, що в умовах товарно-грошових відносин держава не може повноцінно виконувати свої функції, не маючи у розпорядженні необхідного обсягу фінансових ресурсів, які були б зосереджені у бюджеті. Отже, рівень економічного розвитку, матеріальний добробут громадян, безпека населення і країни перебувають у повній залежності від фінансових можливостей держави, котрі визначаються величиною її бюджету. Незалежно від суб'єктивної волі держава змушена так організувати розподільчі відносини, щоб своєчасно і в повному обсязі мобілізувати необхідний обсяг фінансових ресурсів до бюджету та спрямувати їх на виконання функцій, передбачених Конституцією.

Таким чином необхідно відмітити, що вивчення загальних засад формування державного бюджету та визначення основних напрямків бюджетної політики є дуже важливою та актуальною темою дослідження.

Метою є вивчення структури державного бюджету та основних інструментів бюджетної політики.

Для досягнення встановленої мети були вирішені наступні завдання:

- визначити сутність бюджету та бюджетної політики, та розглянути основні її форми;

- проаналізувати бюджетну систему України, та визначити бюджетну політику України;

- дослідити структуру державного бюджету, та розглянути причини виникнення дефіциту бюджету та форми його фінансування.

Об'єктом дослідження є процес формування бюджетної політики.

Предмет дослідження - розробка і обґрунтування механізму формування державної політики в Україні

При написанні роботи були використані теоретичні роботи вітчизняних та закордонних авторів, статистичні данні та законодавство України.

1. Сутність та завдання бюджетної політики держави

Бюджетна політика тісно пов'язана з економікою. Політика може впливати на економіку як позитивно, так і негативно. У зв'язку з цим, формуючи бюджетну політику, держава зобов'язана додержуватись таких основних умов: врахування вимог всіх об'єктивних економічних законів і закономірностей розвитку суспільства; вивчення і врахування попереднього досвіду господарського, фінансового і бюджетного розвитку; вивчення і врахування досвіду інших країн; врахування конкретного етапу розвитку суспільства, особливостей внутрішньої та міжнародної обстановки; дотримання комплексного підходу до розробки і реалізації заходів бюджетної політики, політики у галузі фінансів, ціноутворення, кредиту, заробітної плати тощо.

На практиці бюджетна політика потребує правового оформлення. Держава визначає методи, обсяги та форми формування бюджетного фонду, відображає їх у законодавчих і нормативних актах. Фінансовий апарат держави, органи місцевого самоврядування на основі чинного законодавства розробляють і видають нормативні документи, які дають можливість встановити єдині правила формування і використання коштів бюджетного фонду держави. Від якості та повноти правового регулювання залежить успішне проведення бюджетної політики.

Під бюджетною політикою слід розуміти цілеспрямовану діяльність держави (в особі органів державної влади й місцевого самоврядування) з використання бюджетної системи для реалізації завдань економічної політики.

Бюджетна політика як складник фінансової, тісно взаємодіючи з податковою, грошово-кредитною, обліковою, інвестиційною та валютною політикою, відіграє важливу роль у забезпеченні фінансової стабільності в державі, що є передумовою розвитку виробництва, підвищення його ефективності, підтримання підприємницької активності та підвищення добробуту населення.

Бюджетна політика поєднана нерозривно з розвитком держави. Тому важливою передумовою для розробки оптимальної моделі бюджетної політики та ефективного механізму її реалізації є необхідність врахування зовнішніх і внутрішніх чинників.

До зовнішніх чинників треба віднести залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок палива, сировини, матеріалів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції зі світовими системами тощо.

До внутрішніх чинників, які суттєво впливають на бюджетну політику, можна віднести: економічні - пов'язані з макроекономічними процесами, що відбуваються в сфері суспільного виробництва; соціальні - пов'язані з особливостями відтворення робочої сили та населення країни в цілому, це перш за все: кошти на освіту, охорону здоров'я, соціально-культурні заходи, соціальний захист населення, обсяг і рівень заробітної плати тощо; політичні - пов'язані із забезпеченням обороноздатності держави і підтримкою внутрішнього правопорядку, укріплення законодавчої та виконавчої влади.

Проблема взаємозв'язку між зовнішніми та внутрішніми чинниками, які впливають на бюджетну політику, полягає в тому, наскільки вони сприяють зростанню ВВП, нарощуванню та ефективному використанню фінансових ресурсів, формують ідеологію бюджетної політики.

Помилки в прогнозуванні соціально-економічного розвитку, недооцінка наслідків негативних процесів, що розвиваються в економіці, соціальній сфері та фінансовому секторі, прирікають бюджетне планування на невдачу.

Бюджетна політика як інструмент державного регулювання економіки забезпечує виконання частини функцій, покладених суспільством на державу:

- забезпечення соціального захисту населення, підтримка соціальної сфери (медицина, освіта, культура, фінансова підтримка малозабезпечених верств населення тощо);

- розвиток пріоритетних галузей економіки (фінансування науково-дослідних робіт, перерозподіл фінансових ресурсів між галузями тощо);

- забезпечення безпеки, державної оборони (утримання військових формувань, військово-промислового комплексу);

- підтримка апарату державного управління для належного виконання ними своїх функцій (адміністрації Президента, депутатів, податкової служби, міліції тощо);

- підтримка міжнародних відносин (внески до міжнародних організацій, дипломатичні місії тощо).

Бюджетна політика є активним інструментом економічної та соціальної політики держави. З огляду на конкретну соціально-економічну і політичну ситуацію та наявну стратегію соціально-економічного розвитку країни бюджетна політика може передбачати різний ступінь перерозподілу національного доходу держави за допомогою бюджету, більший чи менший рівень централізації фінансових ресурсів у рамках бюджетної системи, посилення чи послаблення регламентації використання бюджетних коштів, пріоритетність бюджетного фінансування тих чи інших заходів, вибір шляхів досягнення збалансованості бюджетних доходів і видатків тощо.

Висновок: Необхідною умовою соціально-економічного розвитку та покращення суспільного добробуту в країні є ефективна бюджетна політика, яка повинна розроблятися з метою оптимального збалансування бюджетних параметрів з урахуванням бюджетних пріоритетів, розвитку бюджетної сфери та необхідності виконання державою головних функцій. Поряд з цим бюджетна політика повинна бути спрямована на встановлення умов для активізації економічного зростання за рахунок формування сприятливого макроекономічного середовища, забезпечення стабільності державних фінансів, формування бюджету за принципом середньострокового бюджетного планування з чіткими фіскальними та видатковими орієнтирами.

2. Поняття державного бюджету та бюджетне обмеження

Державний бюджет - форма утворення і використання централізованого фонду коштів для забезпечення виконання функцій держави і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. У більшості держав бюджет затверджується органом законодавчої влади. За ст. 95 Конституції України затвердження державного бюджету є прерогативою Верховної Ради. Основна частина доходів формується за рахунок податків. Для сучасних держав характерним є дефіцит бюджету.

У 1990 р. Було прийнято Закон «Про бюджетну систему України», відповідно до якого державний бюджет складається з двох ланок - загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів. За ними закріплені доходи та видатки.

Основні джерела доходів:

- податки;

- платежі за використання природних ресурсів (воду, землю);

- неподаткові надходження (від приватизації);

- доходи від операцій з капіталом;

- офіційні трансферти;

- цільові фонди.

Основні джерела видатків:

- національна оборона;

- утримання державного апарату;

- фінансування бюджетного сектора економіки;

- соціальні видатки;

- фінансування розвитку економіки;

- відсоток за державний борг.

В таблиці 1 знаходяться дані про доходи та видатки державного бюджету України за 2015 рік. Плановані значення показників подані за станом на 01.01.2015, без урахування коригувань бюджету протягом року. Значення показників по місяцях даються наростаючим підсумком.

Таблиця 1. Виконання державного бюджету України в 2015 році (у млн. грн.).

2015	Доходи	Видатки	Кредитування	Сальдо (дефіцит бюджету)
січень	22345,6	31555,7	-25,3	-9184,7
лютий	60341,3	69467,7	-383,3	-8743,1
березень	113205,9	108771,2	266,7	+4167,9
квітень	162646,3	153305,5	1140,3	+8200,5
травень	204921,5	198639,9	671,7	+5609,9
червень	244694,1	245674,9	1128,4	-2109,2
липень	287923,5	289359,3	832,0	-2267,7
серпень	337696,3	329403,4	605,2	+7687,6
вересень	384322,8	373351,1	2175,1	+8796,6
плановані показники	475939,2	527893,7	-	-63669,6

Державний бюджет за структурою надходжень та видатків може бути дефіцитним або профіцитним.

Дефіцит державного бюджету - це перевищення видатків державного бюджету над доходами. Дефіцит вважається безпечним, якщо він перебуває на рівні 2-3% від ВВП.

Причини дефіциту бюджету пояснюються цілим рядом факторів:

- зниженням рівня суспільного виробництва;

- глибокою структурною й технологічною незбалансованістю виробництва, постійним виснаженням природних ресурсів, зниженням науково-технічного потенціалу;

- послабленням контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, постійним зростанням цін, інфляцією;

- нераціональною зовнішньоекономічною діяльністю держави;

- великомасштабним оборотом «тіньового» капіталу;

- великими непродуктивними витратами, приписками, крадіжками, втратами виробленої продукції.

Види державного дефіциту:

- Циклічний дефіцит бюджету - це дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон'юнктурних коливань.

- Структурний дефіцит бюджету - це дефіцит, який є результатом дискреційної політики (встановлення ставок оподаткування, виплати на соціальне забезпечення, розмір оборонних видатків).

Основні фактори зростання дефіциту бюджету:

- Збільшення оборонних видатків.

- Зростання виплат пол державному боргу.

- Збільшення трансфертних платежів.

- Зниження податків.

Державне бюджетне обмеження:

де - чисті фінансові активи в n-му році;

- чисті фінансові активи держави в (nr-1)-му році;

r - відсоток по чистих фінансових активах попереднього року;

- податки в n-му році;

- трансферти в n-му році;

- державні споживчі витрати в n-му році;

- державні інвестиційні витрати в n-му році.

Висновок: Державному бюджету належить центральне місце в системі державних фінансів. Всеохоплюючий характер бюджетних відносин пов'язаний з головним призначенням бюджету - фінансовим забезпеченням виконання державою її основних функцій з управління, оборони, регулювання економіки, соціального забезпечення тощо. Державний бюджет за структурою надходжень та видатків може бути дефіцитним або профіцитним.

3. Державне регулювання бюджетної політики України

Формуванню проекту бюджету держави передує аналітична робота, що проводиться Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України, Національним банком України, іншими органами управління, за такими напрямками:

- розробка основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період;

- аналіз виконання бюджету у минулому році та очікуване виконання в поточному бюджетному періоді;

- визначення загального рівня доходів і видатків бюджету, оцінювання обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій щодо проекту Державного бюджету України;

- методично-нормативна робота щодо особливостей складання розрахунків до проекту бюджету на наступний рік;

- визначення основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Друга стадія бюджетного процесу - розгляд і затвердження бюджету, яка здійснюється за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України. Не пізніше, ніж через п'ять днів після подання Кабінетом Міністрів проекту закону про Державний бюджет України до Верховної Ради, міністр фінансів доповідає його на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Третя стадія охоплює виконання бюджету. Під виконанням бюджету слід розуміти забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів, а також повного і неперервного фінансування передбачених бюджетом заходів. Участь у виконанні бюджетів беруть підприємства, організації та установи всіх форм власності, а також населення, яке пов'язано з доходами і видатками бюджетів. Виконання Державного бюджету України забезпечує Кабінет Міністрів України.

Складання і затвердження звітності про виконання бюджетів є завершальним етапом бюджетного процесу. Тому бюджетну звітність відносять до вищого етапу узагальнення інформації про виконання бюджетів.

Важлива роль на усіх стадіях бюджетного процесу відводиться бюджетному контролю, який має забезпечити не лише дотримання бюджетного законодавства, а й оцінити ефективність управління бюджетними коштами. Характерною особливістю бюджетного процесу в Україні (особливо впродовж перших років незалежності) є доволі часте порушення бюджетної дисципліни як на етапах прийняття, так і виконання бюджету.

В Україні на сьогоднішній день не забезпечено головне - подолання кризи падіння життєвого рівня народу. Причин, що не дали повною мірою досягти наміченої стабілізації, багато, але більшість з них не належить до об'єктивних, а породжена прорахунками фінансового планування. Тобто їх можна було б уникнути. Головна з цих причин - ухвалення нереального за обсягами доходів і не збалансованого у видатковій частині державного бюджету. Наслідком цього стало неповне фінансування підприємств, установ та організацій бюджетної сфери, соціальних допомог і субсидій, що негативно позначилося на сукупному платіжному попиті, обсягах продажу та виробництва.

За період реформ цілі, які ставилися перед бюджетною політикою, досягнуті не були. Однак треба відзначити позитивні моменти: прискорився процес розгляду бюджету законодавчими органами, з'явилася відповідальність за своєчасне ухвалення бюджету та реальність його показників, затверджено Бюджетний кодекс, розвивається система Державного казначейства, зроблено деякі кроки в напрямі вдосконалення міжбюджетних відносин.

Серед першочергових завдань бюджетної політики провідне місце займає розробка науково обґрунтованої концепції доходів держави, побудова ефективної моделі податкової системи, механізму дотримання податкового законодавства.

У статті 33 Бюджетного кодексу України зокрема зазначено, що «не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою дня пленарних засідань Верховної Ради України у Верховній Раді України відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний період». З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступає Прем'єр-міністр України або за його дорученням міністр фінансів України. Кабінет Міністрів подає до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період не пізніше як за чотири робочі дні до початку проведення парламентських слухань з бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Проект Основних напрямів бюджетної політики ґрунтується на прогнозних макропоказниках економічного та соціального розвитку України на наступний бюджетний рік, зокрема:

-- обсязі валового внутрішнього продукту;

-- індексах споживчих і гуртових цін;

-- прогнозованому офіційному курсі гривні у середньому за рік і на кінець року;

-- прогнозованому рівні безробіття.

Висновок: Бюджетна політика України є недостатньо збалансованою, оскільки її вплив на Державний бюджет не забезпечує нормативного рівня бюджетної безпеки держави, а отже потребує детального аналізу та оптимізації. На сьогоднішній день в Україні не забезпечено головне - подолання кризи падіння життєвого рівня народу.

4. Бюджетна політика в Україні: проблеми та перспективи розвитку

Бюджетна політика України має певні недоліки. Це погано впливає на соціально-економічний розвиток країни. Прослідити яким чином змінювався державний бюджет Украйни останні роки можна в таблиці 2.

Таблиця 2. Державний бюджет України з 2008 по 2014 роки (в млн. грн.)

Рік	Доходи	Видатки	Кредитування	Сальдо
		% ВВП		% ВВП		% ВВП		% ВВП
2008	231686,3	24,44%	241454,5	25,47%	2732,5	0,29%	-12500,7	-1,32%
2009	209700,3	22,96%	242437,2	26,54%	2780,3	0,30%	-35517,2	-3,89%
2010	240615,2	22,23%	303588,7	28,04%	1292,0	0,12%	-64265,5	-5,94%
2011	314616,9	23,90%	333459,5	25,33%	4715,0	0,36%	-23557,6	-1,79%
2012	346054,0	24,56%	395681,5	28,08%	3817,7	0,27%	-53445,2	-3,79%
2013	339180,3	23,31%	403403,2	27,73%	484,7	0,03%	-64707,6	-4,45%
2014	356957,7	22,78%	430108,8	27,45%	4919,4	0,31%	-78070,5	-4,98%

Для наочного уявлення різниці між доходами і видатками можна розглянути діаграму:

Рис. 1

Отже, можна зробити висновок що кожного року починаючи з 2008 видатки перебільшують доходи. Аналізуючи таблицю 1, можна сказати що 2015 рік не буде виключенням. Тому необхідно підвищити ефективність бюджетної політики України.

Найгострішими проблемами економічного і соціального розвитку України є оптимізація структури доходів населення, реформування соціальної сфери, подолання бідності, нераціональна структура громадського комплексу й низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, значне навантаження на бюджет і державні цільові фонди із фінансування соціальних програм.

У зв'язку з цим метою бюджетної політики є формування нової моделі соціального й економічного розвитку, що передбачає побудову соціальної ринкової економіки з рівнем доходів громадян, що відповідає світовим стандартам. Для цього вона повинна спрямовуватися на підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу, поглиблення зв'язків національної економіки зі світовим співтовариством, здійснення структурної перебудови господарського комплексу країни, створення адекватної інфраструктури, забезпечення економічного зростання доходів населення, передусім приросту заробітної плати [2, с. 30-35].

У бюджетній політиці стали активніше використовувати адміністративні важелі. Як наслідок - загострилися проблеми фінансового розвитку місцевого самоврядування, знизилася ефективність міжбюджетного регулювання, що спричинило погіршення не лише економічного, а й соціального розвитку країни. Зокрема, значно скоротилися темпи зростання ВВП, спостерігається підвищення номінального обмінного курсу гривні, помітно збільшилося податкове навантаження, зросли неподаткові надходження до бюджету, погіршилася ситуація у сфері інвестиційної діяльності.

Для підвищення результативності бюджетної політики в Україні пропонується посилити використання непрямих важелів бюджетного регулювання, а саме:

- забезпечення структурної перебудови господарського компромісу;

- створення відповідної матеріальної бази як у державному, так і у приватному секторі економіки;

- збільшення потенціалу вітчизняного товаровиробника та посилання його конкурентоспроможності;

- створення адекватного розвитку ринкової економіки інфраструктури;

- створення сприятливих умов для бізнесу шляхом зниження адміністративних бар'єрів для його розвитку через подальше вдосконалення системи оподаткування та зменшення навантаження на платників податків;

- формування справедливих відносин між бізнесом і найманими працівниками;

- підвищення стимулювальної ролі оплати праці, а також ефективності державного регулювання економіки;

- послаблення централізації економічного розвитку й посилення економічного потенціалу регіонів.

- пріоритетним завданням є підвищення ефективності використання бюджетних коштів на основі проведення ретельного аудиту та аналізу соціально-економічної віддачі від фінансування бюджетних програм.

Крім цього головним пріоритетним напрямком бюджетної політики на короткострокову перспективу має стати фінансове оздоровлення підприємств, шляхом забезпечення сприятливого валютного курсу та покращення інвестиційного клімату в країні, вдосконалення міжбюджетних відносин на всіх рівнях бюджетного процесу, що в свою чергу покращить економічну, фінансову та інвестиційну могутність України.

Висновок: Формування бюджетної політики є надзвичайно складним механізмом, який потребує врахування багатьох факторів. На жаль, бюджетна політика України переважно має тактичний характер і спрямована на подолання поточних проблем, що відображається у плануванні бюджету країни лише на один фінансовий рік, тоді як практика розвинених країн свідчить про необхідність планування на 3-5 років з коригуванням показників, виходячи з тієї економічної кон'юнктури, яка сформувалася за роки цілеспрямованої реалізації економічної політики.

5. Напрямки бюджетної політики України у 2016 році

Під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2016 рік враховуватимуться заходи з реалізації ефективної бюджетно-податкової політики, дотримання жорсткої фінансової дисципліни, підвищення рівня прозорості та раціональності бюджетного процесу.

Основні завдання бюджетної політики.

Забезпечення збалансованості та стійкості бюджетної системи шляхом:

ѕ утримання граничного обсягу дефіциту державного бюджету в межах 3 відсотків валового внутрішнього продукту;

ѕ фінансування дефіциту загального фонду державного бюджету переважно шляхом здійснення внутрішніх запозичень;

ѕ створення системи щодо управління ризиками державного боргу з метою запобігання піковим навантаженням на державний бюджет;

ѕ скорочення боргового навантаження на економіку, в тому числі за підтримки міжнародного фінансування (переважно рефінансування боргу), що дасть змогу зменшити виплати, пов'язані з обслуговуванням державного боргу в найближчі роки;

ѕ встановлення граничного обсягу надання державних гарантій на бюджетний період не більш як 5 відсотків доходів загального фонду державного бюджету;

ѕ фінансування дефіциту спеціального фонду державного бюджету за рахунок кредитів (позик), що залучаються Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для виконання інвестиційних програм (проектів);

ѕ надання державних (місцевих) гарантій для реалізації інвестиційних, інноваційних, національних та інших проектів розвитку за договорами, укладеними з іноземними державами, банками і міжнародними фінансовими організаціями;

ѕ забезпечення економічно обґрунтованого підвищення розміру мінімальної заробітної плати та посадового окладу (тарифної ставки) працівника з урахуванням фінансових можливостей бюджету;

ѕ встановлення розміру прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення на основі зростання показників реального сектору економіки та індексу споживчих цін;

ѕ оптимізації видатків державного бюджету на утримання органів влади;

ѕ визначення потреби у видатках державного бюджету, що спрямовуються Пенсійному фонду України, з урахуванням розроблення нової редакції Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено єдині принципи нарахування пенсій в Україні;

ѕ забезпечення поетапного здійснення заходів з реформування діючої системи пільг на проїзд та поступового переходу на адресну грошову допомогу;

ѕ запровадження державного стратегічного планування як передумови для забезпечення переходу на середньострокове бюджетне планування;

ѕ посилення обґрунтованості видатків державного бюджету за принципом “від першої гривні”;

ѕ посилення відкритості та прозорості публічних фінансів шляхом оприлюднення головними розпорядниками бюджетних коштів інформації про стратегічні цілі та досягнуті результати;

ѕ забезпечення пріоритетного спрямування бюджетних коштів на оборону та правоохоронну діяльність, зокрема розвиток озброєння та військової техніки з урахуванням необхідності впровадження стандартів НАТО;

ѕ оптимізація структури і чисельності військових формувань та захисту інформації України;

ѕ реформування правоохоронних органів, усунення дублювання функцій та уточнення повноважень;

ѕ належне соціальне забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу) -- учасників антитерористичної операції, а також сімей загиблих військовослужбовців;

ѕ забезпечення ефективної реалізації зовнішньої політики, зокрема з метою консолідації міжнародної підтримки територіальної цілісності і суверенітету України, а також відстоювання національних інтересів держави;

ѕ відновлення зруйнованої інфраструктури східних регіонів України шляхом отримання та використання донорської допомоги для відбудови територій, зруйнованих внаслідок проведення антитерористичної операції.

Висновок: Основні напрями бюджетної політики на 2016 рік ґрунтуються на положеннях програм співпраці з Міжнародним валютним фондом та іншими міжнародними фінансовими організаціями. Багато уваги приділено проведенню антитерористичної операції на сході України. Політика уряду спрямована на формування профіцитного бюджету. Але аналізуючи результати бюджетних політик попередніх років цього буде важко досягти.

Висновки

бюджетний державний дефіцит фінансовий

Отже, держава, використовуючи бюджет, здійснює фінансування розвитку окремих галузей, регіонів і сфер діяльності. Крім прямого фінансування та прямих державних інвестицій, витрати державного бюджету здійснюються у таких формах, як дотації, субсидії, субвенції. У державному бюджеті передбачається резервний фонд КМ України у розмірі не більше 1 % від обсягу видатків загального фонду бюджету для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету.

Кошти державного бюджету витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених законом про державний бюджет. Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи держави, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики.

Перевищення доходів над видатками становить надлишок (профіцит) бюджету. Перевищення видатків над доходами становить дефіцит бюджету. Надлишок бюджету уряд може використовувати за непередбачених обставин для дострокових виплат, погашення державного боргу, кредитування або переведення його в дохід наступного бюджетного року. Граничний розмір дефіциту державного бюджету та джерела його покриття визначаються Верховною Радою України під час затвердження державного бюджету. Покриття дефіциту здійснюється за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інститутів. Рішення про залучення позик у кожному конкретному випадку ухвалює Верховна Рада України. У затвердженому бюджеті граничний розмір дефіциту не повинен перевищувати розміру видатків бюджету на розвиток.

Безінфляційним засобом подолання бюджетного дефіциту є емісія цінних паперів. Держава в особі своїх органів може випускати цінні папери для задоволення потреб у фінансуванні видатків відповідних бюджетів. Тим самим держава як емітент стає суб'єктом ринку цінних паперів і фондового ринку.

Пропозиції щодо вдосконалення бюджетної політики України:

1. Вдосконалення та забезпечення ефективного фінансового прогнозування та бюджетного планування, визначення реальних бюджетних показників як основи фінансово-економічної передбачуваності.

2. Визначення та розмежування функцій органів державної влади у бюджетному процесі.

3. Увідповіднення конституційних і законодавчих зобов'язань держави щодо надання управлінських, громадських і державних послуг громадянам з фінансовими можливостями держави.

4. Визначення соціально-економічних пріоритетів і пріоритетів бюджетного фінансування, концентрація бюджетних коштів на найбільш важливі соціально-економічні програми.

5. Вдосконалення та правове закріплення організації бюджетного процесу та бюджетних процедур як на центральному, так і на рівні органів місцевого самоврядування.

6. Законодавче врегулювання касового виконання бюджетів.

7. Розмежування видатків між рівнями бюджетної системи, зміцнення власної дохідної бази територіальних громад, запровадження нової системи фінансового вирівнювання, бюджетних трансфертів, формульного розподілу трансфертів.

8. Вдосконалення розподілу фінансування ресурсів (податків) між ланками бюджетної системи. Підвищення зацікавленості органів державної влади та місцевого самоврядування в ефективному адмініструванні податків і зміцненні податкової бази.

9. Оптимізація та раціоналізація мережі закладів і установ, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, з метою підвищення рівня та якості послуг, які надаються громадянам, підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

10. Створення ефективного механізму державних і місцевих запозичень, обслуговування державного боргу.

11. Організація ефективного фінансового контролю за виконанням державного та місцевих бюджетів, використанням коштів цих бюджетів.

Список літератури

1. Закон України ”Про Державний бюджет України на 2014 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2014, N 5-6, ст.78.

2. Проект Постанови про Основні напрями бюджетної політики на 2016 рік / Кабінет Міністрів України, 2015.

3. Воронова Л.К. Бюджет державний // Юридична енциклопедія. Т.1. А-Й. -- К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1998. -- С. 289-290.

4. Карасьова Г.А. Бюджетна політика як інструмент державного регулювання економіки // Курсова робота. - 2008. - С. 3-10.

5. Круш П.В., Тульчинська С.О. Макроекономіка: Навчальний посібник / П.В. Крущ, С.О. Тульчинська. - 2008. - С. 202-206.

6. Літовкіна Т.В. Бюджетна політика як інструмент державного регулювання економіки / Т.В. Літовкіна. - 2009.

7. Мярковський А.І. Бюджетна політики як складова соціально-економічного розвитку країни / А.І. Мярковський, І.Я. Чугунов // Вісн. нац. торг.-екон ун-ту. - 2010. - №5. - С. 5-15.

8. Піхоцький В.Ф. Ефективність бюджетної політики // Фінанси України. - 2010. - №3. - С. 30-37.

9. Савченко Л.А. Бюджетна політика держави і роль фінансового контролю у її здійсненні // Бюджетно-податкова політика в Україні. - Ірпінь, 2002.

10. Талавиря О.В. Фіскальна політика і державний бюджет // Науковий вісник. - К., 2002.

11. Ткач Є. Особливості обліку надходжень коштів в державний бюджет України через органи державного казначейства України // Наук.зап. - Тернопіль, 2006.

Размещено на Allbest.ru