Розробка комплексу заходів для підвищення ефективності господарської діяльності ДП "Висоцький лісгосп"

Фінансова стійкість -- це надійно гарантована платоспроможність, рівновага між власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури і партнерів, довіра кредиторів і інвесторів та рівень залежності від них, наявність такої величини прибутку, який би забезпечив самофінансування.

Основні показники фінансової стійкості:

1). Коефіцієнт автономії -- показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

= = (19)

=;

= = 0,36;

2).Коефіцієнт фінансової незалежності показує частку активів організації, які покриваються за рахунок власного капіталу (забезпечуються власними джерелами формування). Частка, що залишилася активів покривається за рахунок позикових коштів.

= = (20)

= = 2,16;

= = 2,73.

3).Коефіцієнт фінансової стійкості показує, яка частина активу фінансується за рахунок стійких джерел, тобто частку тих джерел фінансування, які організація може використовувати у своїй діяльності тривалий час.

= = (21)

= = 0,46;

= = 0,36.

Оцінку динаміки показників фінансової стійкості зводимо в таблицю 13

Таблиця 13. Динаміка показників фінансової стійкості

№з/п	Показник	Роки	Абсолютне відхилення	Нормат. Значення
		2011	2012
1.	Коефіцієнт автономії	0,46	0,36	-0,1	?0,5
2.	Коефіцієнт фінансової залежності	2,16	2,73	0,57	=2
3.	Коефіцієнт фінансової стійкості	0,46	0,36	-0,1	?

Виходячи з аналізу показників фінансової стійкості, можна відзначити що підприємство «Висоцький лісгосп» має досить надійні показники фінансової стійкості, що на даний час забезпечує стійкі позиції на ринку, оскільки підприємство на 36% у 2012 році забезпечене власними коштами,а у 2011 цей показник становив 46%, про що свідчить коефіцієнт автономії, хоча й частка власного капіталу у пасиві зменшилась на 0,1

Ділова активність підприємства проявляється через розширення ринків збуту продукції, підтримання ділової репутації (іміджу), вихід на ринок праці і капіталу тощо. Ділова активність оцінюється системою показників (коефіцієнтів), які характеризують найважливіші сторони діяльності підприємства.

1). Коефіцієнт оборотності активів показує скільки, грошових одиниць продукції приносить кожна одиниця оборотних активів.

= = (22)

= = 6,1;

= = 5,1.

2). Фондовіддамча -- це відношення вартості випущеної продукції у вартісному виразі до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів.

= = (23)

= = 9;

= = 8,3.

3). Коефіцієнт оборотності власного капіталу -- відображає число, яке показує скільки власного капіталу припадає на одиницю основних виробничих фондів.

= = (24)

= = 14,4;

= = 15,2.

Динаміка показників ділової активності зображена в таблиці 14.

Таблиця 14. Динаміка показників ділової активності

№з/п	Показник	Роки	Абсолютне відхилення	Нормат. Значення
		2011	2012
1.	Коефіцієнт оборотності активів	6,1	5,1	-0,1	?
2.	Фондовіддача	9	8,3	-0,7	?
3.	Коефіцієнт оборотності власного капіталу	14,4	15,2	0,8	?

Аналіз динаміки показників ділової активності ДП «Висоцький лісгосп» показав, що показник оборотності власного капіталу має тенденцію до збільшення і тому позитивно визначає ділову репутацію підприємства і впливає на фінансовий стан підприємства з кращої сторони, проте лісгоспу необхідно впроваджувати нові системи, які б забезпечили фінансовий ріст.

Рентабельність підприємства - ефективність діяльності підприємства.

Основні показники рентабельності підприємства:

1). Рентабельність активів -- фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання всіх активів підприємства.

= = (25)

= = 0,0017;

= = 0,013.

2). Рентабельність власного капіталу -- фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання власного капіталу. Показує, яка віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника - головне завдання управління підприємством.

= = (26)

= = 0,004;

= = 0,04.

3). Рентабельність реалізації продукції -- економічна категорія, що характеризує ефективність реалізації продукції (товарів, робіт та послуг). Визначається як відношення чистого прибутку від реалізації до чистої виручки від реалізації продукції.

= = (27)

= = 0,0003;

= = 0,003.

4). Період окупності капіталу - відношення середньої величини активів компанії до величини чистого прибутку аналізованого періоду.

= = (28)

= = 582дн.;

= = 74дн.

Таблиця 15. Динаміка показників рентабельності

№з/п	Показник	Роки	Абсолютне відхилення	Нормат. Значення
		2011	2012
1.	Коефіцієнт рентабельності активів	0,0017	0,013	-0,0113	?
2.	Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,004	0,04	-0,036	?
3.	Коефіцієнт рентабельності реалізації продукції	0,003	0,003	0	?
4.	Період окупності капіталу	582	74	-508	?

Оцінивши показники рентабельності підприємства ДП «Висоцький лісгосп», ми виявили, що по усіх категоріях показників відбулося їх зменшення, крім збільшення періоду окупності капіталу. Причиною зниження цих показників може бути ріст витрат на виробництво і реалізацію продукції. Іншою причиною цього може бути падіння загального обсягу продажів. Це пов'язано з ростом витрат на одиницю продукції. Отже, підприємству потрібно провести детальний аналіз ринку для виявлення та усунення цих проблем.

Оскільки основним показником що характеризує фінансову діяльність підприємства є фінансовий результат, проведемо в таблиці 16 аналіз формування даного результату.



Таблиця 16. Аналіз фінансових результатів ДП «Висоцький лісгосп», тис.грн

№	Показник	Роки	Відхилення	Темп росту,%
		2012	2011
1.	Дохід від реалізації	22800	21450	1350	301,5
2. 3.	Непрямі податки та інші вирахування з доходу	224	321	-97	301,6
4.	Чистий дохід від реалізації	22576	21129	1447	301,5
5.	Собівартість реалізованої продукції	14134	12381	1753	344
6.	Інші операційні витрати	671	795	-124	181,5
7.	Інші операційні доходи	934	730	204	264,3
8.	Разом витрати	22052	19950	2102	292,6
9.	Чистий прибуток	60	6	54	893,3

Протягом двох останніх років ДП «Висоцький лісгосп» працювало прибутково, наростаючи обсяги реалізації з 21450 тис.грн в 2011 році до 22800 тис.грн. в 2012 році, проте прибутки збільшились з6 тис.грн до 60 тис.грн. за рахунок зменшення непрямих податків і витрат, що включаються в собівартість продукції.

За рахунок прибутку підприємство здатне вирішувати виробничі та соціальні задачі, забезпечувати фінансову стійкость та платоспроможність, конкурентоздатність на ринку.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують доходність підприємства з різних позицій і групуються згідно з інтересами учасників економічного процесу та ринкового обміну.

Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, тому їх величина показує співвідношення між наявними та використаними ресурсами.

1.Рентабельність активів

(29)

Ра=60/107,6=0,06

2. Рентабельність власного капіталу

(30)

Рв.к.=60/64,9=0,12

3. Рентабельність виробничих фондів

(31)

Рв.ф.=60/38,4=0,08

4. Рентабельність за чистим прибутком

(32)

Рпр=60/915,3=0,017

Результати обрахунків даних коефіцієнтів наведемо у наступній таблиці 17



Таблиця 17. Аналіз показників рентабельності

Коефіцієнт	Ум.познач.	2011р.	2012р.	Відхилення	Нормативні значення
				+/-	%
Рентабельність активів	Ра	0,06	0,01	-0,05	16,7	Збільшення
Рентабельність власного капіталу	Рвк	0,12	0,02	-0,1	16,7	Збільшення
Рентабельність виробничих фондів	Рвф	0,08	0,01	-0,07	12,5	Збільшення
Рентабельність реалізації за чистим прибутком	Рпр	0,017	0,003	-0,014	17,6	Збільшення

Рис 18. Динаміка зміни показників прибутковості капіталу

Протягом останніх двох років підприємство стає менш рентабельним. Рентабельність активів зменшилась з 0,06 до 0,01, тобто на 5 коп. стали отримувати менше прибутку на 1 грн. вкладеного в активи підприємства. Також зменшилась і віддача від власного капіталу на 10 коп., загальна рентабельність реалізації теж зменшилась з 1,7% до 0,3 %.



3. Заходи підвищення ефективності господарської діяльності

Головною метою існування кожного підприємства, організації є отримання прибутку. Це основна рушійна сила ринкової економіки, головний показник успішності діяльності. Саме за можливості отримання прибутків і розгортається конкурентна боротьба між підприємствами. На найневдаліших представників ділового класу у разі неспроможності закріпитися на ринку чекає банкрутство і санація.

З метою оцінки фінансового стану та діагностики банкрутства підприємств для різних країн розроблено велику кількість дискримінантних багатофакторних моделей. В основі цих моделей лежить задача класифікації підприємств за імовірністю їх банкрутства з використанням багатьох незалежних змінних (факторів впливу).

Проведемо прогноз ймовірності банкрутства ДП «Висоцький лісгосп» на основі даних форми 1 «Балансу» та форми 2 «Звіту про фінансові результати ДП «Висоцький лісгосп» за 2011-2012 рокив таблиці 18.

Таблиця 18

Показник	Значення	Відхилення +/-
	На початок періоду	На кінець періоду
Х1	3,6	7,9	4,3
Х2	2,02	3,36	1,34
Х3	0,04	0,08	0,04
Х4	0,02	0,03	0,01
Х5	0,23	0,2	-0,03
Х6	1,28	1,69	0,41
Z	6,26	13,3	7,04

Z = 1,5х1+0,08х2+10х3+5х4+0,3х5+0,1х6 (33)

Х1(2011)=(Ф2 р.010-р.260)/Ф1 р.620=105-1030/1180=-0,8

Х1(2012)= (Ф2 р.010-р.260)/Ф1 р.620=190-1310/2169=-0,51

Х2(2011)= Ф1 р.280/р.620=3489/1180=3

Х2(2012)= Ф1 р.280/р.620=4444/2169=2,05

Х3(2011)= Ф2 р.220/Ф1 р.280=6/3489=0,0017

Х3(2012)= Ф2 р.220/Ф1 р.280=60/4444=0,013

Х4(201)=Ф2. Р220/р. 010=6/21450=0,002

Х4(2012)= Ф2. Р220/р. 010=60/22800=0,0026

Х5(2011)=(Ф1 р.100+120+130+140)/Ф2 р.035=727/22576=0,036

Х5(2012)= (Ф1 р.100+120+130+140)/Ф2 р.035=701/21189=0,027

Х6(2011)=(Ф2 р.035/Ф1 р.280)=22576/4444=5,08

Х6(2012)= (Ф2 р.035/Ф1 р.280)=21189/3489=6,07

Z(2011)=1,5*(-0,8)+0,08*3+10*0,0017+5*0,0002+0,3*0,036+0,1*5,08=1,97

Z(2012)=

1,5*(- 0,51)+0,08*2,05+10*0,00135+5*0,0026+0,3*0,027+0,1*6,07=1,57

Нормативне значення Z ? 2 означає, що підприємство не фінансово стійким на ринку.

ДП «Висоцький лісгосп» не є фінансово стійким на ринку, фінансова стійкість може бути порушена через правові засади, через нестабільність політичної ситуації, тому деякі елементи антикризове управління необхідно впроваджувати, щоб уникнути банкрутства. Одним із санаційних заходів можливе збільшення частки фінансування з боку держави, оскільки зараз дуже малий відсоток припадає на державну підтримку(3-6 %), тим більше що визначним є факт державної власності на ліс і тому лісгосп не може впроваджувати власну політику, бо всі його дії регламентуються Рівненським обласним управлінням лісового і мисливського господарства, Київським обласним управлінням лісового і мисливського господарства.

В галузі лісового господарства України в нинішній час відбуваються динамічні зміни пов'язані із введенням електронного обліку деревини, конкурсних умов продажу необробленої деревини, введення нових технологій з відведення ділянок в рубки з застосуванням новітніх електронних засобів.

В цілому лісогосподарська діяльність лісгоспу ведеться з дотриманням рекомендацій і обсягів, запроектованих лісовпорядкуванням і спрямована на підвищення якісного і кількісного складу лісового фонду. Це досягається в основному належним рівнем лісовідновлення і лісорозсадникової справи, належною організацією охорони лісів від пожеж, виконанням планових завдань по лісогосподарському виробництву, задовільному санітарному стану насаджень, освоєнню розрахункової лісосіки в повному обсязі.

Але крім вищезазначених позитивних сторін ведення лісового господарства в лісгоспі існують ряд негативних, над якими необхідно працювати, а саме: високий рівень спрацьованості основних засобів; обмежений ринок збуту продукції низького сорту якості, скорочення персоналу, саме тому необхідно шукати резерви на підприємстві, за рахунок яких ми зможемо запропонувати шляхи поліпшення функціонування лісгоспа.

Коли врахувати усі особливості утворення, виявлення та використання резервів, то їх можна згрупувати та такими ознаками:

Ш за місцем утворення: регіон, підприємство, структурний підрозділ;

Ш за часом виникнення та використання: оперативні, поточні, перспективні (стратегічні);

Ш за часом дії: постійні, короткочасні;

Ш за можливістю виявлення: поверхневі (явні), глибинні (приховані);

Ш за формою впливу на ефективність виробництва: прямі, побічні;

Ш за мірою впливу на процес виробництва: інтенсивні, екстенсивні;

Ш за внесеними капіталовкладеннями: інвестиційні чи капіталоємкі, безінвестиційні чи некапіталоємкі;

Ш за проявом у процесі виробництва: реальні, потенційні;

Ш за зв'язком із виробництвом: внутрішньовиробничі, поза виробничі.

Резерви, як правило, обмежені фазою виробництва. Але значна їх частина утворюється поза виробництвом. Без обліку територіальних чинників їх формування неможливо максимально використати поверхневі резерви. Тож резерви групуються за місцем їх утворення на регіональні підприємства та їх структурних підрозділів.

Оскільки повне використання резервів пов'язане з чинником часу, особливе значення має розподіл їх на групи за часом утворення та використання -- на оперативні, поточні, перспективні (стратегічні).

Рис 19. Класифікація резервів підвищення ефективності використання трудового потенціалу

Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації.

Якщо ж говорити про чинники, від яких залежить рівень економічної ефективності підприємств, то вони класифікуються за декількома ознаками: а) джерелами підвищення (зростання продуктивності праці, зниження фондомісткості і матеріаломісткості продукції, поліпшення використання матеріальних ресурсів); б) напрямками вдосконалення виробництва (науково-технічний прогрес, впровадження прогресивної технології, модернізація застарілого обладнання, механізація і автоматизація виробництва, запровадження прогресивних методів і форм організації виробництва і праці) в)місцем реалізації (внутрішні - впровадження нових технологій, модернізація обладнання, та зовнішні).

В умовах ринкової економіки важливішим завданням підприємства є збільшення величини прибутку. Вирішення цього завдання пов'язане із поліпшенням використання засобів виробництва (матеріалів, сировини, основних виробничих фондів тощо), удосконаленням технології та організації виробництва і праці. В кінцевому підсумку знижується собівартість продукції і збільшується прибуток підприємства.

На величину прибутку підприємства впливає такий ринковий фактор як коливання цін навколо вартості продукції. Якщо на ринку попит споживачів дорівнює пропозиції продавців, то ціна встановлюється на рівні вартості продукції і підприємець одержить прибуток, котрий дорівнює величині створеної додаткової вартості. Якщо попит на продукцію буде більшим за пропозицію, то ціни на продукцію будуть вищими за її вартість і відповідно прибуток перевищує величину додаткової вартості. У випадку, коли ціна на ринку встановлюється нижче вартості продукції, то прибуток буде меншим ніж додаткова вартість.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат -- визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак -- прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

· поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

· раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

· зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

· скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

· зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

· економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

У зниженні собівартості суспільство зацікавлене не менш, ніж виробник. Адже низька собівартість означає, по-перше, що виробництво функціонує ефективно і завжди обмежені ресурси суспільства використовуються раціонально, по-друге, вивільнені завдяки раціональному їх використанню ресурси підуть на створення нової продукції, по-третє, зниження індивідуальної собівартості продукції більшістю виробників створює передумови для зниження цін на товари.

Забезпечення зниження собівартості продукції на підприємстві вимагає підвищення вимог щодо управління витратами виробництва, що передбачає впровадження комплексу заходів щодо зниження собівартості продукції. Підприємство самостійно виходячи із конкретних умов господарювання, необхідності забезпечення прибутковості підприємства визначає заходи щодо зниження собівартості продукції, які можуть дати відповідну віддачу за умови раціонального використання природних, матеріально-технічних, трудових та фінансових ресурсів тощо. Тому в процесі техніко-економічних розрахунків повинна бути обґрунтована величина витрат для виробництва і реалізації продукції. Зниження собівартості виробництва продукції передбачає скорочення витрат з кожного елементу її структури. Наприклад:

· зниження витрат, пов'язаних з використанням предметів праці (сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо);

· зниження витрат, пов'язаних з використанням засобів праці;

· зменшення витрат на заробітну плату за умови, коли більш високими темпами зростає продуктивність праці;

· зменшення витрат, джерелом покриття яких виступає вартість додаткового продукту;

· поліпшення організації виробництва й праці;

· оптимізація обсягу виробництва продукції на підприємстві.

Світовий досвід показує, що всякі відхилення від нормативних витрат на виробництво продукції відносяться не на собівартість продукції, а на кінцеві результати роботи підприємства, збільшуючи при цьому, або зменшуючи величину прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, але при цьому не змінюється нормативна (планова) собівартість продукції. З точки зору економіки таке відхилення можна вважати правильним, оскільки всі відхилення до собівартості продукції виникають внаслідок відступу від нормативних умов при здійсненні технологічного процесу.

Прибутковість підприємства, а відповідно величина сформованого прибутку, тісно пов'язана з ефективністю виробництва, з раціональним використанням основних виробничих фондів, матеріальних та трудових ресурсів, з рівнем техніки, технології та організації виробництва і праці, ступенем прогресивності технологічних і організаційних рішень і управління виробництвом.

Отже, можливими шляхами збільшення величини прибутку є ріст виручки і зменшення затрат, тобто зниження собівартості продукції. Для цього слід досконало володіти ринковою ситуацією, своєчасно реагувати на зміни кон'юнктури ринку,проводити організаційно-управлінські реорганізації тощо.

Важливим фактором, який впливає на величину прибутку, є рівень закупівельних цін на сировинні ресурси, які повинні бути найнижчими. Цього можна досягти шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі сировини, застосування цінових знижок. Якщо підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю, то зниженню закупівельних цін сприяє придбання товарів в іноземних партнерів (при сприятливому співвідношенні курсів національної та іноземної валюти) або здійснення прямих товарообмінних (бартерних) операцій (при сприятливому співвідношенні рівня цін на обмінювані товари).

Зростання розмірів прибутку пов'язане зі збільшенням рівня цін продажу товарів. Управління цінами залежить від обґрунтованості вибору цінової політики підприємства на споживчому ринку, використання сприятливої кон'юнктури в окремі періоди року. Збільшення ціни реалізації товарів сприяє розширенню продажу сезонних товарів перед початком сезону (коли ціни найвищі). Розмір прибутку також залежить від обсягів діяльності підприємства, кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової діяльності шляхом включення до асортименту підприємства взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торговельних послуг, пов'язаних з реалізацією товарів, здійснення ефективних рекламних заходів.

Спробуємо розрахувати бюджет на рекламу,який допоможе підприємству збільшити кількість споживачів та нові напрями збуту,а в кінцевому етапі збільшити прибуток підприємства. На підприємствах для проведення різного роду рекламних заходів відводять 4% від доходу підприємства.

В рекл.= Дохід* 0,04 = 90,3 тис.грн

Таблиця 19. Склад витрат на рекламу

Складові витрат	Сума, грн.
Реклама у пресі (4 рази)	23200
Участь у спеціалізованій виставці	15000
Реклама на телебаченні (ефір 5 разів на тиждень) «Рівне 1»	42100
Публікація у газеті «Рівне.Афіша», «Дубровицький вісник»	10100
Бюджет витрат на рекламу	90300

Визначений тим чи іншим способом рекламний бюджет розподіляється за видами робіт залежно віл їхнього обсягу, який в свою чергу залежить від засобів реклами, діючих кількісних нормативів за одну хвилину мовлення, якщо це радіо або телебачення, за одну сторінку аркушу - для друкованої реклами і вартості одиниці використання засобу інформації.

У плані рекламної діяльності підприємства вказуються основні види реклами, конкретні рекламні засоби, які будуть застосовуватись у плановому періоді, їх накладання або кількість необхідного часу мовлення, кількість охоплених споживачів, вартість рекламних послуг, терміни подачі рекламних матеріалів.

Ефективність реклами оцінюється з огляду на комунікаційну та збутову діяльність. Перший показник - це витрати на рекламу в розрахунку на одного покупця, а другий - витрати на рекламу в розрахунку на одиницю обсягу збуту продукції. У процесі аналізу рекламної діяльності за звітний період визначаються фактичні відхилення від планових показників. Зменшення відносних витрат свідчить про ефективну рекламну діяльність підприємства.

Але в будь-якому випадку цінність реклами визначається кінцевими показниками господарської діяльності підприємства, насамперед приростом збуту продукції, товарообігу, одержанням прибутку, хоча є і такі види реклами, що розраховані на довгострокове замовлення і спрямовані тільки на підтримку марки, престижу фірми перед споживачами. Дослідження реклами вказує керівництву підприємства також на необхідність посилення рекламної кампанії, пошук нових засобів впливу на споживача, підвищення його інтересу до продукції підприємства, і як наслідок на збільшення її збуту.

У рекламі, як ні в якій іншій сфері бізнесу, потрібні нововведення, винахідливість. Необхідно прагнути дати початок новим тенденціям. Ризик тут, звичайно, більший, ніж при використанні традиційних підходів, проте і віддача вища.

Спиратися в рекламі потрібно не на емоції, а на факти. Один з підходів може бути такий. Потрібно зрозуміти, з якими проблемами стикаються споживачі, і продемонструвати їм за допомогою реклами, як вони зможуть їх задовольнити, якщо придбають продукцію Вашого підприємства. Доцільно заручитися в рекламній кампанії офіційно зареєстрованою думкою експертів про виріб (фахівців із професійних асоціацій, визнаних авторитетів у тій чи іншій сфері, представників спілок по захисту прав споживачів) і послатися на неї в рекламі.

Всі вищезгадані заходи покликанні суттєво підвищити конкурентну спроможність продукції лісгоспу, збільшити продуктивність праці і на цій основі суттєво підвищити рівень оплати праці працівників для досягнення європейського рівня життя.



Висновок

Результатом виконання даної курсової роботи стало засвоєння теоретичних знань і оволодіння практичними навичками проведення господарського аналізу підприємства: аналіз комерційної та виробничої діяльності, аналіз персоналу підприємства та пошук заходів для підвищення ефективності діяльності підприємства, а також закріплення та поглиблення теоретичних знань, набутих в процесі вивчення дисципліни, що в подальшому допоможуть стати кваліфікованим та талановитим менеджером і знайти їх практичне застосування в роботі.

У першому розділі курсової роботи було проаналізовано основні напрямки діяльності ДП «Висоцький лісгосп», структуру та цілі підприємства.

У другому розділі було проаналізовано виробничі потужності підприємства, комерційну діяльність та кадрову політику і персонал підприємства.

При аналізі виробничих потужностей було з'ясовано, що загальний обсяг виробленої продукції зріс з 21129 тис.грн. до 22576 тис.грн. у 2012 році, що становить 6,8%. Така тенденція може бути спричинена збільшенням збутом. Собівартість продукції у 2012 році збільшилася на 8442 тис. грн. у порівнянні з 2011 роком, але й обсяг виробленої продукції збільшився на 8748 тис. грн., тому ця тенденція є позитивною для підприємства, адже збільшились змінні витрати.

Проте підприємство дійсно збільшило суму витрат, тому необхідно реалізувати певні альтернативи появи резервів,які б змогли покращити фінансовий стан лісгоспу.

Провівши аналіз персоналу підприємства, можна зробити такі висновки:

Показники руху персоналу свідчать про те, що кадрова політика недосконала, оскільки коефіцієнт плинності кадрів у 2012 році становить аж 22%, проте це може бути пов'язано із сезонністю самої діяльності підприємства. Однак позитивною є динаміка зміни продуктивності праці персоналу (обсяг виробітку на одного працюючого) на 13032 грн.

Під час аналізу комерційної діяльності було виявлено такі тенденції: Обсяг реалізації продукції становить 106,3 % і її обсяг досяг 21,129 млн.грн (станом на 2012 рік в порівнянні з 2011 роком)." Висоцький лісгосп" значну частку продукції збуває на експорт. На 2012р. відсоток експорту від загальної реалізації склав 38,9 %, минулого року - 47,1%. Основні споживачі деревної продукції лісгоспу - це Угорщина, Туреччина, Словаччина, Німеччина, Польща, Італія.

На внутрішньому ринку головними конкурентами є ДП «Дубровицький лісгосп», ДП «Сарненський лісгосп», ДП «Зарічненський лісгосп», ДП «Березнівський лісгосп», ДП«Володимирецький лісгосп», ДП«Клесівський лісгосп», ДП «Костопільський лісгосп» ДП «Рівненський лісгосп», а також приватні підприємства з переробки лісопродукції.

Підприємство є фінансово стійким, проте показники прибутку збільшились на 54 тис.грн, а рентабельність реалізації зменшилась до 0,3%, такі зміни пов'язані зі збільшенням витрат і збільшенням податкового навантаження, недосконалою ціновою політикою. Підприємство функціонує в основному за рахунок власних коштів, але не має резервного капіталу, тому державне фінансування необхідне з метою стабілізації позиції підприємства на ринку.



Список використаної літератури

1. Карпенко Г. В. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства / Г.В. Карпенко // Економіка держави. -2010. - №1. - С. 61-62.

2. Тютюнник В. Факторний аналіз прибутку // Справочник экономиста. - 2010. - № 10. - С. 35- 42.

3. Гаркавенко С.С. Маркетинг:/підручник С.С Гаркавенко:ви-во Київ «Лібра» 1996р. стр. 276.

4. Синякевич І.М. Економіка галузей лісового комплексу. ? Львів: УкрДЛТУ. 2001. - 182 с.

Размещено на Allbest.ru