Дослідження використання основних засобів підприємств транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти функціонування основних засобів підприємства

1.1 Сутність основних засобів, їх склад і структура

1.2 Методи оцінки, знос і амортизація основних засобів

1.3 Показники ефективності використання основних засобів

Розділ 2. Аналіз стану і використання основних засобів на

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Аналіз складу, структури і динаміки основних засобів

2.3 Оцінка ефективності використання основних засобів на підприємстві

Розділ 3. Основні напрями поліпшення використання основних засобів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Досягнення стратегічних і тактичних цілей наземного транспорту, його подальший розвиток та конкурентоспроможність на ринку транспортних послуг значною мірою залежить від матеріально-технічної бази, складовою якої є основні засоби. Основні засоби на наземному транспорті різноманітні за структурою, призначенням, приналежністю певним підприємствам або структурним підрозділам. Вони потребують постійного обслуговування відповідно до Правил технічної експлуатації. Для утримання рухомого складу, колії та інших об'єктів інфраструктури у справному стані необхідно здійснювати поточний та капітальний ремонти та інші поліпшення основних засобів. засіб амортизація динаміка

Визначальною складовою усієї господарської діяльності підприємства є основні засоби. Основні виробничі засоби беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігають свою натурально-речовинну форму до кінця експлуатації, переносять свою вартість на продукт, що виготовляється, у міру зносу, відшкодовуються спочатку в грошовій формі, потім у натуральній формі. Підвищення ефективності використання основних засобів на підприємствах є важливою проблемою в нашій державі в сучасних умовах розвитку економіки. Від її вирішення залежить місце підприємства в економіці, його фінансовий стан, конкурентоспроможність на ринку. Технічний рівень, якість, надійність, довговічність транспортних послуг залежить від якісного стану техніки й ефективного її використання, що визначає ефективність надання послуг. Це визначає актуальність курсової роботи.

Метою курсової роботи є дослідження використання основних засобів підприємств транспорту.

Для виконання поставленої мети нами були визначені наступні завдання:

- охарактеризувати суть основних засобів, їх склад і структуру;

- визначити методи оцінки, знос та амортизацію основних засобів;

- охарактеризувати організацію документального контролю основних засобів;

- представити загальну характеристику підприємства КП «Київпастранс»;

- проаналізувати склад, структуру та динаміку основних засобів;

- оцінити ефективність використання основних засобів на підприємстві КП «Київпастранс»;

- представити основні напрями поліпшення використання основних засобів.

Предметом курсової роботи є дослідження використання основних засобів.

Об'єктом курсової роботи є основні засоби.

Основні засоби - це вартісна форма існування засобів праці, які тривалий час, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, багаторазово беруть участь у процесі виробництва, поступово спрацьовуються і частинами (як амортизаційні відрахування) переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. Основні засоби - це довгострокові активи, якими підприємство володіє тривалий час із метою продовження та здійснення своєї діяльності, а не для перепродажу.

Для написання курсової роботи використані навчальні посібники, підручники, матеріали періодичних видань, статистична документація підприємства та ресурси Інтернет.

Розділ 1. Теоретичні аспекти функціонування основних засобів підприємства

1.1 Сутність основних засобів, їх склад і структура

Дослідження поняття основних засобів у сучасній економічній науці розробляється вченими здебільшого у сфері бухгалтерського обліку, фінансів, інвестицій, економіки підприємства та інших напрямів економічних знань.

Протягом усієї історії розвитку світової економічної думки, починаючи з XVIII ст., триває вивчення проблем руху основних засобів, їх відтворення в різноманітних умовах, обігу їх елементів. Досліджується ефективність основного капіталу для підприємства, розглядається його роль у процесі виробництва на кожному етапі розвитку суспільства, розробляються методичні підходи до вивчення цієї категорії. Проте поняття основних засобів залишається доволі дискусійним протягом розвитку економічної науки, що спостерігається і сьогодні [5, c. 69].

Основні засоби підприємств включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби. Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні вкладення. Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці [17, c. 157].

Склад основних засобів підприємства представлено на рис. 1.1

Рис. 1.1 Склад основних засобів підприємства

Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі 16 груп: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом; будівлі, споруди, передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби; бібліотечні засоби; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (не титульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; довгострокові біологічні активи. Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства [22, c. 261].

Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд -- у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв -- в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин -- на підприємствах машинобудівного комплексу (45%) [18, c. 56].

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок:

- оновлення та модернізації устаткування;

- ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі;

- ліквідації зайвого й малоефективного устаткування [24, c. 142].

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення. Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність. Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів. які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування [28].

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду [29].

У процесі господарської діяльності кругооборот основних виробничих засобів проходить три стадії. На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообороту основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції. На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії формується амортизаційний фонд. На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок амортизаційного фонду.

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах:

1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів;

2) капітальний ремонт діючих основних засобів [2, c. 107].

Оборот основних виробничих засобів показано на рис. 1.2.

Рис. 1.2 Оборот основних засобів на підприємстві

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту [4, c. 57].

Отже, визначено сутність поняття основних засобів. Основні засоби - це вартісна форма існування засобів праці, які тривалий час, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, багаторазово беруть участь у процесі виробництва, поступово спрацьовуються і частинами (як амортизаційні відрахування) переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі 16 груп.

1.2 Методи оцінки, знос та амортизація основних засобів

У процесі використання основні засоби поступово зношуються і в результаті втрачають свою первісну і споживчу вартість. Економічна сутність зносу полягає у втраті фондами їхньої вартості.

Розрізняють фізичний і моральний знос основних засобів. Фізичний знос -- це втрата основними фондами їх споживчих якостей, що є проявом впливу на основні фонди природно-кліматичних (атмосферні опади, сонце, мороз і т. д.) і технічних (змінність, експлуатаційні навантаження, якість технічного обслуговування і т. д.) умов. Розмір фізичного зносу основних фондів залежить від безлічі чинників, у тому числі від якості їхнього виготовлення, запроектованих технічних характеристик, від властивостей матеріалів, з яких вони вироблені і т. д. Фізичний знос пов'язаний також з кваліфікацією обслуговуючого персоналу, своєчасністю і якістю проведеного поточного обслуговування і ремонту і зумовлений цілим рядом інших причин. Постійно накопичуючись, фізичний знос знижує технічні і економічні характеристики основних фондів і в кінцевому підсумку призводить до повної втрати ними споживчої вартості, робить основні фонди непридатними для використання [7, c. 345].

Розрізняють фізичний частковий та фізичний повний знос. Частковий знос можна усунути. Це означає, що споживчі якості основних фондів відновлюються за рахунок ремонту. Повний знос не можна усунути, він зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та заміни їх новими.

Амортизація - це поступове перенесення по частинах (в міру фізичного зносу) вартості основних фондів на проведений з їх допомогою продукт (послуги). Амортизація здійснюється з метою накопичення фінансових ресурсів для фінансування майбутнього оновлення і відновлення основних фондів [10, c. 185].

В табл. 1.1 представлені мінімальні допустимі строки амортизації основних засобів, що встановлені в Податковому Кодексі України [1].

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в табл. 1.1

Таблиця 1.1 Мінімальні допустимі строки амортизації основних засобів

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється [14, c. 55].

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів [19, c. 261].

Отже, Охарактеризовано поняття та класифікацію зносу основних засобів. Розрізняють фізичний і моральний знос основних засобів. Визначено, що амортизація - це поступове перенесення по частинах (в міру фізичного зносу) вартості основних фондів на проведений з їх допомогою продукт (послуги). Визначені методи за якими нараховується амортизація основних засобів. До них належать: прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний та виробничий методи.

1.3 Показники ефективності використання основних засобів

Сучасна наука пропонує значну кількість підходів до оцінювання ефективності використання основних фондів. На рис. 1.3 представлено систему показників, яка може вичерпно охарактеризувати ефективність основних фондів. Вона охоплює два блоки: перший - показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий - показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їх видів [11, c. 267].



Рис. 1.3 Система показників ефективності основних фондів

Для характеристики стану і використання основних фондів підприємства застосовується чотири групи показників:

- показники технічного стану та руху основних фондів (коефіцієнти зносу, придатності, оновлення, вибуття);

- показники завантаження основних фондів (коефіцієнти екстенсивного, інтенсивного та інтегрального використання);

- показники технічного оснащення підприємства (фондооснащеність, фондоозброєність та енергоозброєність праці);

- показники ефективності використання основних фондів (фондовіддача, фондомісткість, рентабельність основних фондів) [8, c. 144].

Наведені сучасні підходи до визначення ефективності використання основних фондів досить різноманітні, але в переважній більшості ґрунтуються на одних оціночних показниках, які слід розглядати як три підсистеми:

1) показники, які характеризують технічний стан (відтворення) основних фондів;

2) узагальнюючі показники використання основних фондів;

3) часткові показники використання основних фондів [27].

Для забезпечення нормальних умов здійснення виробничого процесу та підвищення його ефективності основні засоби мають бути у відповідному технічному стані, який оцінюють на підставі таких показників, як коефіцієнт зносу та коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт зносу показує, яка частина вартості основних засобів перенесена на готову продукцію (списана на витрати діяльності в попередніх періодах). Розраховується як відношення зносу основних засобів підприємства (суми амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання) на певну дату до первісної (переоціненої) їх вартості на ту ж дату [30].

Коефіцієнт придатності - показник, зворотний до коефіцієнта зносу. Він показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі здійснення господарської діяльності (не перенесена на готову продукцію), і обчислюється як відношення залишкової вартості основних засобів підприємства на певну дату до їх первісної (переоціненої) на ту ж дату [31].

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття основних засобів характеризує рівень інтенсивності їх вибуття зі сфери виробництва. Коефіцієнти вибуття та придатності якнайтісніше залежать від темпів оновлення основних засобів: що більше коефіцієнт вибуття наближається до коефіцієнта оновлення, то нижчим є рівень зносу основних засобів і ліпшим їх технічний стан [25, c. 215].

Коефіцієнт приросту основних засобів характеризує рівень приросту основних засобів або окремих його груп за певний період.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів - екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.

Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних фондів у першу чергу використовується показник фондовіддачі [23, c. 189].

Фондовіддача показує величину вартості виготовленої продукції, що припадає на 1 гривню вартості основних засобів (може визначатися за товарною, валовою або реалізованою продукцією). Зростання фондовіддачі є позитивною тенденцією в діяльності підприємства.

Для підвищення фондовіддачі необхідно нарощувати обсяги виробництва продукції за рахунок більш інтенсивного використання основних засобів і знижувати середньорічну вартість цих засобів за рахунок ліквідації зношених, мало продуктивних і не використовуваних у виробництві.

Фондомісткість є показником, оберненим до фондовіддачі. Вона характеризує, яка частина середньорічної вартості основних фондів припадає на 1 грн. випущеної підприємством продукції [21, c. 225].

Рентабельність основних фондів характеризує, яка частка прибутку підприємства припадає на 1 грн. середньорічної вартості основних фондів.

Забезпеченість підприємства основними засобами характеризується показниками фондоозброєності праці та технічної озброєності праці. Фондоозброєність праці розраховується як відношення середньої вартості основних виробничих засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньооблікової чисельності. Рівень технічної озброєності праці розраховується як відношення середньої вартості активної частини основних засобів до кількості робітників у більш численну зміну або до їх середньооблікової чисельності [20, c. 26].

Підсистема часткових показників ефективності використання основних виробничих фондів включає: коефіцієнти екстенсивного, інтенсивного й інтегрального використання обладнання; коефіцієнт змінності роботи устаткування.

Рівень використання обладнання за часом (рівень екстенсивного використання обладнання) характеризується системою показників - коефіцієнтів використання, які визначаються як відношення фактично відпрацьованого обладнанням часу до загального фонду часу. Аналіз таких коефіцієнтів у динаміці за кілька звітних періодів дає змогу встановити тенденцію зміни рівня використання обладнання в часі.

Рівень використання потужності обладнання, його продуктивність (рівень інтенсивного використання обладнання) здебільшого характеризують коефіцієнтом інтенсивності завантаження, який обчислюють як відношення фактичного випуску продукції за одну машино-годину до планового її випуску [9, c. 85].

Коефіцієнт інтегрального використання устаткування розраховується як добуток коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного використання обладнання.

Найбільш важливим у практиці аналітичної роботи підприємств є коефіцієнт змінності роботи устаткування. У найбільш поширеному вигляді його визначають як відношення суми станко-змін, відпрацьованих протягом доби до загальної кількості машин, наявних у даному підрозділі.

Усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи:

1) збільшення екстенсивного завантаження;

2) підвищення інтенсивного навантаження.

За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку. Широкому її запровадженню сприятимуть: побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької діяльності тощо [3, c. 158].

Таким чином, покращення використання основних фондів сприяє вирішенню широкого кола економічних проблем, спрямованих на підвищення ефективності виробництва: збільшення обсягів випуску продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, економію капітальних вкладень та підвищення доходності підприємства. Для оцінки рівня ефективності відтворення основних фондів підприємства доцільно використовувати систему таких показників: показники, які характеризують технічний стан (відтворення) основних фондів; узагальнюючі показники використання основних фондів; часткові показники використання основних фондів. Загалом, сукупність резервів підвищення використання основних засобів виробництва може бути визначена за такими групами: технічне вдосконалення засобів праці; збільшення тривалості роботи машин та обладнання; покращення організації та управління виробництвом.

Розділ 2. Аналіз стану і використання основних засобів на

2.1 Загальна характеристика підприємства

Підприємство «Київпастранс» - комунальне підприємство створене шляхом реорганізації Комунального підприємства «Київелектротранс» і Київського міського територіально - виробничого об'єднання автомобільного транспорту, призначене для перевезення пасажирів.

Пасажирські перевезення здійснюються за 138 автобусними маршрутами (85 міських, 39 приміських, 11 міжміських та 3 міжнародних), 41 - тролейбусним та 20 - трамвайним. Для забезпечення роботи цих маршрутів підприємство обслуговує 250,9 км трамвайних колій, 1190,9 км контактної мережі, 1142,0 км кабельних ліній, 90 тягових підстанцій, 1511 зупинних комплексів. Щодня на маршрути виходить 1100 автобусів різної місткості, 415 тролейбусів та 325 трамваїв. Послугами наземного пасажирського транспорту щоденно користуються близько 2 млн мешканців та гостей столиці.

Майно підприємства є власністю територіальної громади міста. На підприємстві працює понад 13 тисяч працівників. Очолював його генеральний директор Микола Михайлович Ламбуцький (у 2001 - 2014 роках). Технічну політику підприємства здійснює головний інженер Юрій Петрович Бомбандьоров через технічну службу (виробничо-технічне управління, управління організації виробничих процесів автотранспорту та управління організаціїї виробничих процесів електротранспорту). Експлуатаційна діяльність (управління пасажирських перевезень, служба організацієї руху) підпорядкована заступнику генерального директора Литвинову Сергію Дмитровичу (до 2014 року).

Для поліпшення якості транспортного обслуговування підприємство, з початку його створення, взяло курс на оновлення рухомого складу. Була розроблена і задіяна відповідна програма, яка передбачає придбання нового рухомого складу сучасних моделей (підвищеного комфорту для пасажирів і водія, з низьким рівнем підлоги, поліпшеного дизайну тощо) та ремонт і модернізацію існуючого. В рамках цієї програми за 2002 - 2005 рр. придбано 750 автобусів різної місткості («Volvo B10M», «Scania 112», ЛАЗ А183, МАЗ-103 та МАЗ 105, «Богдан»), в тому числі 81 - з низьким рівнем підлоги (МАЗ, ЛАЗ), 101 тролейбус (Київ-12.03, ЮМЗ-Т2, МАЗ-103Т), з них 47 - з низьким рівнем підлоги (МАЗ); спільно з чеськими машинобудівниками побудовано трисекційний трамвайний вагон К3R-N з низькопідлоговою секцією (проходить державні випробування). Нині на базі автобусів «Богдан» та ЛАЗ створюються тролейбуси з низьким рівнем підлоги.

Крім придбання нових автобусів і тролейбусів, щорічно проводяться планові ремонти рухомого складу і споруд.

14 серпня 2014 р. генеральним директором підприємства назначено Майзеля Сергія Петровича.

КП «Київпастранс» складається з таких структурних підрозділів:

1. Дирекція КП «Київпастранс»

- планово-економічне управління

- управління правового забезпечення

- упр. кадрів та соціальних питань

- упр. бух. обліку та фінансової звітності

- управління оплати праці

- упр. з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту

- упр. з питань технічної політики на транспорті

- упр. з питань охорони праці та безпеки руху

- упр. забезпечення кредитно-лізінгових програм

- управління пасажирських перевезень

- упр. організацї виробничих процесів електротранспорту

- упр. організацї виробничих процесів автотранспорту

- фінансове управління

- конторольно-ревізійне управління

2. Відокремлені підрозділи

- служба організації руху

- фунікулер

- автостанція "Видубичі"

- служба організації збору та обліку виручки

- станція технічного обслуговування

- служба колії

- служба енергетичного забезпечення

- навчально-курсовий комбінат

- служба автоматики та зв'язку

- житлово-експлуатаційна дільниця

- служба матеріально-технічного забезпечення

- дитячий лікувальний оздоровчий центр «Кристал»

- музей

- служба утримання об'єктів допоміжної інфраструктури

3. Філії

- тролейбусне Депо № 1

- тролейбусне Депо № 2

- тролейбусне Депо № 3

- куренівське Тролейбусне депо

- автобусний парк № 1

- автобусний парк № 2

- автобусний парк № 5

- автобусний парк № 6

- автобусний парк № 7

- автобусний парк № 8

- подільське трамвайне депо

- трамвайне депо ім. Шевченка

- дарницьке трамвайне депо

- станція технічного обслуговування автобусів

- центр технічного обслуговування тролейбусів

У 2012 році доходи підприємства склали 1015,1 млн. грн., витрати - 1205,7 млн. грн. Результатом діяльності КП «Київпастранс» у 2012 році став збиток у сумі 190,6 млн. грн.

У 2013 році доходи підприємства склали 1068,8 млн. грн., витрати 1348,1 млн. грн., збитки КП «Київпастранс» склали 279,3 млн. грн.

Фінансовим результатом діяльності КП «Київпастранс» у І півріччі 2014 року став збиток у розмірі 142,2 млн. грн. Витрати Підприємства за І півріччя 2014 року склали 706,4 млн. грн., з них основні на оплату праці - 235,4 млн. грн.; відрахування до державних та соціальних засобів - 88,5 млн. грн.; матеріальні витрати (електроенергія, паливно-мастильні матеріали, ремонт тощо) - 187,0 млн. грн.; амортизація - 114,6 млн. грн.; фінансові та інші витрати - 80,7 млн. грн.

Отже, представлена коротка характеристика діяльності підприємства КП «Київпастранс». Визначено основні віхи історії компанії. Представлена структура підприємства. Воно складається з дирекції (управління кадрів, бухгалтерії, охорони праці та ін.), відокремлених підрозділів та філій (тролейбусних, автобусних та трамвайних депо).

2.2 Аналіз складу, структури і динаміки основних засобів

На сучасному етапі розвитку економіки величина і прогресивність структури основних засобів засобів підприємства. Важливою умовою при проведенні аналізу основних засобів є правильна угруповання їх за складом, структурою та видами.

У таблиці 2.1. наведено склад і структура основних засобів КП «Київпастранс» станом на 2014 р.

Таблиця 2.1 Склад і структура основних засобів протягом 2014 року.

Найменування показників	Наявність на початок року, тис. грн.	Питома вага,%	Наявність на кінець року, тис. грн.	Питома вага,%
1	2	3	4	5
Всього ОЗ	223 589	100	227 676	100
1) З них ОЗ основного виду діяльності, у тому числі:
а) будівлі	47 130	21,1	47506	20,9
б) споруди	150792	67,4	154618	67,9
в) передавальні пристрої	-	-	-	-
г) машини та обладнання, в тому числі:	22610	10,10	22894	9,60
д) транспортні засоби	2930	1,34	3456	1,51
е) інструмент, виробничий і господарський інвентар	127	0,06	202	0,09

З таблиці 2.1 видно, що структура ОЗ підприємства «Київпастранс» протягом 2014 року помітно не змінилася. Вартість усіх основних засобів збільшилася на 4 087 тис. грн. або на 1,80%. Сталося це за рахунок збільшення вартості споруд на 0,50%, транспортних засобів на 0,17%, інструменту та виробничо-господарського інвентарю, а також інших ОЗ на 0,03%.

У той же час питома вага будівель в процентному співвідношенні зменшився на 0,20%, машин і устаткування - на 0,50%. Це пояснюється збільшенням питомої ваги інших груп ОЗ у загальному обсязі.

Структура ОЗ характеризує співвідношення в загальній їх вартості окремих елементів, що розрізняються за характером їх участі у виробничому процесі. Наведені дані таблиці 2.1 показують, що найбільшу питому вагу у складі ОЗ припадає на будівлі та споруди 67,90%.

Аналізуючи структуру ОЗ необхідно встановити співвідношення активної і пасивної частин ОЗ.

До активної частини ОЗ на аналізованому підприємстві відносять машини і обладнання, що безпосередньо впливають на предмет праці.

Співвідношення між активною і пасивною частинами ОЗ дає уявлення про виробничої потужності підприємства.

Проаналізуємо співвідношення активної і пасивної частин ОЗ на підприємстві (таб. 2.2).

Таблиця 2.2 Співвідношення активної і пасивної частин в структурі засобів основного виду діяльності

Найменування показників	2013 р .	2014 р .
Всього ОС	223 589	227 676
- Активна частина ОС, тис. грн.	22610	21 894
- Питома вага активної частини,%	10,10	9,60
- Пасивна частина ОС, тис. грн.	200 979	205 782
- Питома вага пасивної частини,%	89,90	90,40

Дані таблиці 2.2 показують, що найбільшу питому вагу в складі виробничих коштів припадає на їх пасивну частину. У 2013 році вона склала 89,90%, а в 2014 році виросла до 90,40%.

Оптимальна виробнича структура ОЗ передбачає контроль за пасивною частиною ОЗ, не допускає її зайвого збільшення. Активна частина ОЗ, у 2013 році склала 10,10%, в 2014 році 9,60%. Чим вище питома вага активної частини ОЗ, тим ефективніша основна діяльність, тобто зростає показник фондовіддачі.

Зміна складу і структури ОЗ визначається їх рухом, пов'язаним з надходженням і вибуттям ОЗ, а також коефіцієнтом приросту і вибуття ОЗ Рух основних засобів відображається у річному звіті у формі № 11 «Наявність і рух основних засобів і амортизаційного фонду».

Для аналізу руху основних засобів складемо на основі даних форми № 11 таблицю 2.3.

- Коефіцієнт оновлення

9 920 / 227 676 = 0,04;

- Коефіцієнт вибуття;

5 833 / 223 589 = 0,03

- Коефіцієнт приросту

(9 920 - 5 833) / 227 676 = 0,02

Таблиця 2.3. Зміна складу основних засобів протягом 2014 року, тис. грн.

Найменування показників	Наявність на початок року	Надійшло	Вибуло	Наявність на кінець року
1	2	3	4	5
Всього ОЗ, у тому числі:	223 589	9920	5833	227 676
Будинки	47 130	626	250	47506
Споруди	150792	5328	1 502	47506
Передавальні пристрої	-	-	-	-
Машини та обладнання	22610	3305	4021	21 894
Транспортні засоби	2930	576	50	3456
інструмент, виробничий і господарський інвентар	127	85	10	202

Ці коефіцієнти відображають відповідно ступінь інтенсивності оновлення, вибуття і приросту ОЗ.

З наведеного аналізу видно, що на аналізованому підприємстві коефіцієнт оновлення більше коефіцієнта вибуття на 0,01 пункту. Це можна розцінити як позитивний момент у діяльності підприємства. Але, з огляду на структуру обладнання, на наш погляд, підприємству цей коефіцієнт необхідно збільшити. Коефіцієнт приросту ОЗ у 2014 році склав 0,02 пункту, це пов'язано з тим, що підприємство прийняло в цьому році на свій баланс п'ять тролейбусів та один автобус.

Для аналізу стану ОЗ використовується коефіцієнт зносу ОЗ, що характеризує їх технічний стан.

Чим вище відсоток зносу, тим гірше якісний стан ОЗ по відношенню до їх первісного стану.

На КП «Київпастранс» зношеність основних засобів у 2014 році помітно зросла. Це видно з наведеної таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Аналіз технічного стану ОЗ

Найменування показників	2013 р .	2014 р .
1. Повна початкова вартість ОС, млн. грн.	207	223
2. Знос, млн. грн.	122	134
3. Коефіцієнт зносу	0,59	0,6

Збільшення зношеності ОЗ пов'язано з тим, що в 2014 році частина обладнання, зокрема, тролейбуси відпрацювали покладений термін, зазначений у технічному паспорті, а також з прийняттям на баланс підприємства два автобуси з фізично застарілим обладнанням на запчастини.
Технічний рівень ОЗ характеризує також і віковий склад обладнання. Він дозволяє судити про його працездатності і необхідності заміни. Для аналізу використовуємо дані аналітичної таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Віковий склад устаткування

Всього	до 5 років	від 5 до 10 років	від 10 до 20 років	20 років і більше
обладнання
	Кількість	%	Кількість	%	Кількість	%	Кількість	%
Тролейбуси	37	38,54	40	41,67	18	18,75	1	1,04
Автобуси	31	52,54	19	32,20	6	10,17	3	5,08
Трамваї	35	58,33	20	33,33	2	3,33	3	5,00

Як видно з даних табл. 2.5. на підприємстві основне обладнання за тривалістю експлуатації розподіляється наступним чином:

- до 5 років - 38,5% тролейбусів, 52,54% - автобусів, 58,33% трамваїв;

- від 5 до 10 років - 41,67% тролейбусів, 32,2% - автобусів, 33,33% трамваїв;

- від 10 до 20 років - 18,75% тролейбусів, 10,17% - автобусів, 3,33% трамваїв;

- 20 років і більше - 1,04% тролейбусів, 5,08% - автобусів, 5% трамваїв.

Отже, досліджено склад та структуру основних засобів КП «Київпастранс». Визначено, що структура ОЗ підприємства «Київпастранс» протягом 2014 року помітно не змінилася. Вартість усіх основних засобів збільшилася на 4 087 тис. грн. або на 1,80%. Сталося це за рахунок збільшення вартості споруд на 0,50%, транспортних засобів на 0,17%, інструменту та виробничо-господарського інвентарю, а також інших ОЗ на 0,03%. Найбільшу питому вагу в складі виробничих коштів припадає на їх пасивну частину. У 2013 році вона склала 89,90%, а в 2014 році виросла до 90,40%.

2.3 Оцінка ефективності використання основних засобів на підприємстві

КП «Київпастранс» все наявне обладнання поділяють на встановлене, на діюче (працює) і бездіяльне.

Встановлене обладнання - це змонтоване і підготовлене до роботи устаткування.

Діюче обладнання - це все практично працююче обладнання незалежно від часу роботи. Для аналізу використання продуктивного устаткування застосовуються екстенсивні і інтенсивні методи.

За своїм функціональним призначенням та рангом екстенсивні методи використання діючого обладнання характеризують ступінь їх споживання в часі. Рівень продуктивного споживання виробничого обладнання визначається тією кількістю часу, протягом якого вони функціонують у безпосередньому процесі виробництва.

Інтенсивне використання устаткування характеризується його продуктивністю.

Аналіз екстенсивного використання обладнання пов'язаний з розглядом балансу календарного фонду часу роботи обладнання.

Розрізняють календарний, режимний і плановий фонд роботи обладнання для кожного підприємства.

Календарний фонд визначається, виходячи з кількості календарних днів роботи в рік, помножених на 24 години, а режимний виходячи з робочих днів встановленого для даного підприємства кількості змін та їх тривалості. Плановий фонд робочого часу менше режимного на величину планових простоїв (відпочинок, ремонт і т.д.), а фактичний менше планового на величину понадпланових і цілоденних простоїв.

Використовуючи дані табл. 2.6. визначимо коефіцієнт інтенсивного і екстенсивного завантаження.

Коефіцієнт інтенсивного навантаження: 0,86 = 7,1 / 8,3.

Коефіцієнт екстенсивного навантаження: 0,99 = 8 202 / 8208.

Таблиця 2.6 Розрахункові показники для обчислення коефіцієнта інтенсивного і екстенсивного завантаження за 2014 рік

Найменування показників	План	Факт
Середній виробіток одиниці транспортного засобу, год.	8,3	7,1
Кількість годин відпрацьованих одним транспортним засобом, год.	8208	8202

З наведених даних (табл. 2.6) видно, що коефіцієнт інтенсивного навантаження транспортних засобів не є 100% це пов'язано, з тим, що близько 24% обладнання підприємства застаріло фізично, тому воно не може використовуватися на повну потужність, оскільки це може призвести до аварії.

Коефіцієнт екстенсивного навантаження на підприємстві майже 100% це пояснюється специфікою роботи підприємства, а також, на наш погляд, недостатньо точним урахуванням простоїв обладнання.

Узагальнюючим показником, що характеризує рівень використання устаткування за часом і потужності, є інтегральний коефіцієнт.

Інтегральний коефіцієнт на підприємстві в 2014 році склав:

(7,1 х 8 202) / (8,3 х 8 208) = 58 234,2 / 68 126,4 = 0,86

Як видно з наведеного аналізу цей коефіцієнт не є 100% тому необхідно знайти резерви його підвищення.

При аналізі використання обладнання та транспорту на підприємстві, розраховується коефіцієнт використання парку наявного обладнання Ки.

На аналізованому підприємстві в 2014 році в осінньо-зимово-весняний період:

Ки = 74 / 77 = 0,96.

А у літній період:

Ки = 36 / 77 = 0,47.

Дані коефіцієнти для підприємства є нормальними, так як в осінньо-зимово-весняний період майже всі транспортні засоби працювали. У літній період частина транспортних засобів перебувала на планово-попереджувальному ремонті, інша частина в резерві. Як наслідок цього такий невисокий коефіцієнт.

Одним з важливих показників використання основних засобів є фондовіддача.

На підставі таблиці 2.7. розрахуємо динаміку фондовіддачі.

Таблиця 2.7 Динаміка фондовіддачі

Показники	2013 р .	2014 р .
Дохід від основної діяльності (перевезення), тис. грн.	135 090	165313
Середньорічна вартість промислово-виробничих засобів, млн. грн. Фондовіддача, грн.	250750 0-54	226 947 0-73

Як видно з таблиці 2.7. на підприємстві існує тенденція збільшення фондовіддачі. У порівнянні з 2013 роком у 2014 році фондовіддача збільшилася на 0,19 грн.

Аналіз також показав, що фондовіддача вище від старого обладнання. Таке суперечливе явище, пояснюється наступними обставинами. По-перше, це пов'язано з випередженням зростання цін на нове обладнання зростання їх продуктивності. По-друге, з ефективністю функціонування вводиться обладнання. Нове обладнання, як правило, дороге, може дати відповідну віддачу лише при його максимальному завантаженні. В іншому випадку воно може бути недозавантаженими і неефективним і з'явитися фактором зниження фондовіддачі.

Зворотний фондовіддачі показник - фондомісткість. Фондомісткість показує частку вартості основних засобів на кожну гривню наданих транспортних послуг. Отже, при зниженні фондовіддачі збільшується фондомісткість.

В 2013 році фондомісткість на підприємстві склала 1,86 грн., а в 2014 році - 1,37 грн. Це пов'язано з вищенаведеними факторами.

Одним з важливих показників є фондоозброєність. Вона показує, скільки ОС припадає на одного працівника. Ця величина повинна рости, тому що від неї залежить технічна озброєність підприємства, а отже, і продуктивність праці.

Фондоозброєність може збільшуватися в 2-х випадках:

1) при збільшенні середньорічної вартості основних засобів (без зміни чисельності ППП);

2) при зменшенні кількості ППП (без зміни середньорічної вартості основних засобів).

На даному підприємстві показник фондоозброєності в 2014 році склав 317 тис. грн., Тобто на одного працівника припадало ОЗ 317 тис. грн. Даний показник зменшився у порівнянні з 2013 роком, коли на одного працівника припадало 349 тис. грн. ОЗ, що пов'язано зі збільшенням чисельності працівників.

У процесі експлуатації основні засоби зношуються і частину своєї вартості передають новостворюваного об'єкту. У зв'язку з цим виникає проблема їх оновлення. Для цього необхідно накопичувати грошові ресурси. На аналізованому підприємстві як і на всіх підприємствах нашої країни це роблять за допомогою нарахування амортизаційних сум та устаткування спеціального амортизаційного фонду.

На КП «Київпастранс» амортизаційні відрахування проводять щомісяця, виходячи з річних норм. Величина цих відрахування відображає вартість зношених основних засобів, що включається в собівартість продукції. Діючі норми амортизації диференційовані по окремих видах і групах ОЗ.

При встановленні норм амортизації враховують, перш за все, початкову вартість об'єкта і строк його служби, також до уваги беруть витрати і доходи від його ліквідації. На КП «Київпастранс» норми амортизації встановлюють у відсотках до первісної вартості ОЗ.

Суму амортизації на підприємстві розраховують по кожному інвентарному об'єкту. Амортизацію нараховують до моменту вибуття.

Нарахування амортизації завжди справляють на перше число місяця. Під час ремонту чи простоїв нарахування амортизації на підприємстві не припиняється.

Таблиця 2.8 Амортизація та витрати на капітальний ремонт основних засобів

	2013 р.	2014 р.
Найменування показника	Сума нарахованої за рік амортизації, тис. грн.	Питома вага,%	Сума нарахованої за рік амортизації, тис. грн.	Питома вага, %
Всі основні засоби	11 112	100,00	6099	100,00
Будинки	2342	22,10	571	9,40
Споруди	7494	67,40	3992	65,50
Передавальні пристрої
Машини та обладнання	1 124	10,10	1 174	19,20
Транспортні засоби	146	1,34	351	5,80
Виробничий і
господарський інвентар	6	0,06	11	0,10

Як видно з табл. 2.8 у 2014 році питома вага амортизаційних відрахувань у порівнянні з 2013 роком збільшився за такими статтями як транспортні засоби, машини і устаткування, виробничий і господарський інвентар, але зменшився за статтею будівлі та споруди.

Отже, розраховано коефіцієнт інтенсивного і екстенсивного завантаження. Коефіцієнт інтенсивного навантаження складає 0,86; а коефіцієнт екстенсивного навантаження - 0,99. Те, що коефіцієнт інтенсивного навантаження транспортних засобів не є 100% це пов'язано, з тим, що близько 24% обладнання підприємства застаріло фізично, тому воно не може використовуватися на повну потужність, оскільки це може призвести до аварії. Визначено, що на досліджуваному підприємстві показник фондоозброєності в 2014 році склав 317 тис. грн., Даний показник зменшився у порівнянні з 2013 роком, коли на одного працівника припадало 349 тис. грн. ОЗ, що пов'язано зі збільшенням чисельності працівників.

Розділ 3. Основні напрямки поліпшення використання основних засобів

Для здiйснення господарської дiяльностi пiдприємства необхiднi засоби виробництва: будiвлi, машини, обладнання, сировина, матерiали, паливо тощо. У сукупностi вони складають виробничi засоби промислових пiдприємств. Виробничi засоби промислових пiдприємств пребувають у постiйному русi - кругообiгу, у процесi якого вони проходять три стадiї. Перша стадiя - придбання необхiдних для здiйснення процесу виробництва машин, палива, сировини тощо. Надалi придбанi засоби беруть учать у процесi виробництва нового продукту (виробнича стадiя). На третiй стадiї кругообiгу вироблений продукт реалiзується, пiдприємству повертаються грошовi кошти за реалiзовану продукцiю (роботи, послуги). Таким чином, з трьох стадiй кругообiгу перша i третя проходять у сферi обiгу, а друга - у сферi [13, c. 289].

Стан та ефективнiсть використання основних засобiв безпосередньо впливає на виконання виробничої програми пiдприємства й можливiсть отримання прибутку. Дiяльнiсть промислових та iнших пiдприємств значною мiрою залежить вiд їх забезпеченостi основними засобами та ефективностi їх використання. Ефективність основних фондів - результат у вигляді отриманого ефекту, що співвідноситься з витраченими ресурсами. Підвищення ефективності полягає в досягненні найбільших результатів при відповідному рівні розвитку продуктивних сил порівняно з витратами праці, використаними на створення суспільного продукту. Для визначення ефективності використання основних засобів, застосовують систему натуральних і вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу фондоозброєності праці та її продуктивності. Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних засобів служать показники фондовіддачі, фондомісткість, рентабельність.

Основнi засоби, будучи матерiально-технiчною базою виробництва, є фундаментом його удосконалення i розвитку. Цей процес вiдбувається як шляхом збiльшення кiлькостi об'єктiв основних засобiв (екстенсивний шлях), так i за рахунок пiдвищення ефективностi їх використання (iнтенсивний шлях). При цьому економiчно виправданим є збiльшення часу роботи устаткування, його повне завантаження, квалiфiкований догляд i ремонт тощо. Для більш ефективного використання основних засобів підприємство може вжити такі заходи [16, c. 39]:

- введення в дію нового обладнання, заміна і модернізація старого;

- підвищення коефіцієнта змінності, яке може бути досягнуте застосуванням оптимального графіка роботи підприємства, кращої організації виробництва;

- більш інтенсивне використання обладнання на підприємствах;

- впровадження заходів НТП;

- підвищення кваліфікації робочого персоналу, яке забезпечує більш ефективне і дбайливе поводження з обладнанням;

- економічне стимулювання основних і допоміжних робітників, що передбачає залежність зарплати від випуску і якості вироблюваної продукції. Формування фондів стимулювання, а також заохочення робітників, що досягли високих показників у процесі своєї роботи;

- проведення соціальних робіт, що передбачають підвищення кваліфікації робітників, поліпшення умов праці і відпочинку, оздоровчі заходи, що позитивно впливають на фізичний і духовний стан робітника.

Поліпшення використання основних засобів підприємств позначається на зниженні собівартості виробів, що в кінцевому результаті дає змогу збільшити прибуток підприємств та підвищити рентабельність їх діяльності. Підвищення ефективності використання основних засобів зараз має величезне значення. Підприємства, що мають у своєму розпорядженні основні засоби, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, збільшувати час роботи обладнання, поліпшувати склад і структуру, але й максимально підвищувати ефективність використання, що досягається із застосуванням переважно інтенсивних методів.

Значні резерви підвищення ефективності використання основних засобів містяться у збільшенні тривалості роботи машин та механізмів. У цілому сукупність резервів покращення використання основних засобів підприємства може бути поділена на три великих групи:

1. Технічне вдосконалення засобів праці, яке передбачає:

- технічне переозброєння на базі комплексної автоматизації виробництва та впровадження гнучких виробничих систем;