Дослідження продуктивності праці у підприємствах на сучасному етапі

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ, МЕНЕДЖМЕНТУ І ПРАВА

Кафедра економіки

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Дослідження продуктивності праці у підприємствах на сучасному етапі»

з дисципліни «Економіка підприємства»

Виконав:студент групи ТМ-2-2

Мальований Артем Андрійович

Науковий керівник:

Амеліна Наталія Костянтинівна

Київ 2015



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти поняття продуктивності праці

1.1 Сутність і соціально-економічне значення продуктивності праці

1.2 Чинники розвитку і методи вимірювання продуктивності праці

Розділ 2. Дослідження продуктивності праці ВАТ "Запоріжсталь"

2.1 Загальна характеристика ВАТ "Запоріжсталь"

2.2 Оцінка продуктивності праці промислового підприємства

Розділ 3.Основні напрями підвищення продуктивності праці ВАТ "Запоріжсталь"

3.1 Можливості підвищення продуктивності праці за рахунок техніко-економічних факторів

3.2 Обґрунтування рівня і темпів зростання продуктивності праці на перспективу

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

продуктивність підвищення промисловий

Актуальність теми. Перехід до ринкових відносин створює нові умови і надає нові функції підвищенню продуктивності праці. Зменшення продуктивності суттєво впливає на всі соціальні та економічні фактори життя. До них відносяться можливості економічного розвитку, зміни у платіжному балансі, контроль інфляції, співвідношення цін і витрат, рівень зайнятості, безробіття, структура та масштаби капітальних вкладень.

Центральне місце у виробничій діяльності будь-якої організації займає праця та її результати, оскільки за допомогою робочої сили створюється додатковий продукт. Ця обставина зумовлює ставлення до раціонального використання трудових ресурсів, так як без колективу працівників не існує організації і без необхідної кількості людей певних професій і кваліфікації жодна організація не може досягти своєї мети.

В умовах ринкових відносин, правильна організація праці та заробітної плати повинна забезпечувати відтворення робочої сили, формування мотивів і стимулів до праці, підвищення його якості та продуктивності. Витрати на оплату праці становлять значну частину собівартості продукції, робіт, послуг промислових організацій. Тому норми праці і його оплати необхідно встановлювати, враховуючи не тільки необхідність відтворення робочої сили, але також конкурентоспроможність продукції, робіт, послуг на ринку товарів. Курс на ринкову економіку, а, отже, на прискорення інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення його економічної ефективності і якості продукції вимагає повної мобілізації всіх наявних резервів. А це передбачає максимальний розвиток господарської ініціативи трудових колективів підприємств. У сучасних умовах господарювання мало відповісти на питання, як виконано завдання трудовим колективом. Необхідно, перш за все, з'ясувати, які зміни праці відбулися в процесі виробництва в порівнянні із завданням. Ці зміни можуть носити двоякий характер: позитивний і негативний. І в даному випадку завдання аналізу господарської діяльності полягає в тому, щоб виявити всі зміни, визначити їх характер і в подальшому надавати допомогу, або протидіяти їхньому розвитку.

Правильна оцінка господарської діяльності дуже важлива, оскільки дозволяє встановити найбільш дієве, відповідне витраченому праці, матеріальне заохочення, виявити наявні резерви, які не були враховані плановим завданням, визначити ступінь виконання завдань і на цій основі визначити нові завдання, орієнтувати трудові колективи на прийняття більш напружених планів.

Вибір теми курсової роботи продиктований її актуальністю на сучасному етапі економічного розвитку нашої країни, так як продуктивність праці впливає на якість продукції, що випускається, величину її собівартості і конкурентоспроможність.

Мета курсової роботи - провести аналіз показників продуктивності праці працівників ППП на підприємстві та виявити резерви підвищення ефективності їх використання.

Для досягнення поставленої мети в роботі визначено та вирішено наступні задачі:

1) висвітлити питання економічної сутності поняття трудових ресурсів і продуктивності праці;

2) охарактеризувати значення, завдання і джерела інформації для аналізу ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві;

3) провести аналіз показників продуктивності праці та шляхи її підвищення;

Об'єктом наукового дослідження є продуктивність праці на підприємстві.

Предметом є особливості формування трудових ресурсів та ефективного їх використання.

Методика аналізу фінансового стану показана на прикладі ЗАТ «ГРАН». Основним видом діяльності товариства є виробництво виробів (плит) з граніту, а також бетонної продукції для будівельних організацій Республіки Білорусь. ЗАТ «ГРАН» було утворено в лютому 2001 року. Дане підприємство розташоване в м. Мінську за адресою: вул. Ваупшасова, 4. Закрите акціонерне товариство «ГРАН» є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в банках, у тому числі валютні, печатку із своїм найменуванням, штампи, емблему, фірмові бланки. Чисельність персоналу на початок 2007 року становила 177 осіб.

У курсовій роботі будуть розглянуті питання, що стосуються аналізу робочого часу, ефективності використання трудових ресурсів, тобто аналіз виробітку продукції на одного працюючого і на цій основі зміни продуктивності праці.

В ході дослідження використовувались такі методи: аналітичний, статистичний, графічний, науковий, метод індукції, та інші.

Розділ 1. Теоретичні аспекти поняття продуктивності праці

1.1 Сутність і соціально-економічне значення продуктивності праці

Праця - доцільна діяльність людини, яка спрямована на виробництво матеріальних і духовних благ, що задовольняють людські потреби.

Ефективність праці характеризується його продуктивністю, яка вимірюється співвідношенням кількості випущеної продукції або послуг до витрат праці, тобто виробітком на одиницю витрат праці. Продуктивність праці є показником економічної ефективності трудової діяльності працівників. Від його рівня і динаміки залежать розвиток суспільства та рівень добробуту всіх його членів. Більш того, рівень продуктивності праці визначає і спосіб виробництва, і навіть суспільно - політичний лад.

На різних ступенях розвитку суспільства темпи зростання продуктивності праці неоднакові. У період первіснообщинного ладу розвиток продуктивних сил відбувалося повільно. Більша частина цього часу припадає на кам'яне століття з його примітивними і малопродуктивними кам'яними знаряддями праці. Близько 7-6 тис. років тому почали з'являтися металеві знаряддя. Перехід від кам'яних знарядь до металевих супроводжувався прискоренням темпів зростання продуктивності. Але і після цього продуктивність праці зростала повільно. Це пояснюється тим, що основною базою виробництва ще довгий час залишався ручна праця. Прискорення зростання продуктивності праці почалося з переходом від ручних знарядь праці до машин. Поява парового двигуна викликало промисловий переворот, революцію у виробництві, яка в свою чергу супроводжувалася підвищенням темпів зростання продуктивності праці.

Продуктивність праці в ринковій економіці розглядається як частина загального поняття продуктивності, яка представляє собою відношення загального обсягу продукції до витрачених ресурсів на його виробництво, в той час як продуктивність праці являє собою відношення загального обсягу продукції до кількості витраченого на його виробництво праці.

Продуктивність праці можна розглядати на трьох рівнях (макрорівень, рівень підприємства, рівень окремого працівника), кожен з яких має свої проблеми і свої рішення цих проблем.

На макрорівні конкурентоспроможність і ефективність національної економіки не можна розглядати як просту суму продуктивності, а тим більше продуктивності праці на підприємствах країни. Національна продуктивність має й інші критерії оцінки і формується під впливом багатьох політичних, економічних, соціальних і культурних сил, що знаходяться як під контролем держави, так і поза ним.

На рівні підприємств зростання продуктивності праці залежить від економічного стану підприємства та політики його керівництва щодо розподілу прибутку, що йде на накопичення і споживання. Діючи самостійно в економічному просторі, підприємство саме визначає соціальну і технічну політику, але його вибір не вільний від впливу зовнішніх чинників: конкуренції, змін цін та ін.

Існує визначення продуктивності праці у вузькій технічній та в широкій - суспільній концепції. Продуктивність у вузькій технічній концепції розраховується за формулою (1.1) як відношення виводу до вводу ресурсів.

(1.1)

Цей показник виражає ступінь ефективності використання ресурсів.

Під продуктивністю в широкій суспільній концепції розуміється, насамперед, те, що продуктивність - це розумова схильність людини до постійного пошуку можливості удосконалення того, що існує.

Вона вимагає постійно удосконалювати економічну діяльність з урахуванням мінливих умов суспільства.

В умовах вже сформованих ринкових відносин слід розрізняти ставлення до процесів зміни продуктивності з суспільної точки зору і з точки зору приватного власника - фірми, підприємства (рисунок 1.1).

Рисунок 1.1 - Рівень продуктивності праці



Продуктивність праці є найважливішим показником економічного зростання, тобто показником, що забезпечує зростання реального продукту і доходу. Зростання реального продукту призводить до збільшення валового національного продукту. Так реальний ВНП визначається за формулою (1.2) як трудовитрати помножені на продуктивність праці.

(1.2)

Величина трудовитрат залежить від чисельності зайнятих і від рівня їх кваліфікації. Як показано на рисунку 1.2, взаємозв'язок між підвищенням рівня кваліфікації і продуктивністю праці досить складна. Але, тим не менше, частина зростання продуктивності праці залежить від рівня кваліфікації. Цьому відносним приростом продуктивності відповідає певна частина загального приросту валового національного продукту.

Рисунок 1.2 - Вплив кваліфікації на продуктивність праці і збільшення ВНП

У виробництві будь-якого продукту бере участь жива праця, тобто праця, затрачена робітниками безпосередньо у самому процесі виробництва даного продукту, і праця минулий, витрачений іншими працівниками на попередніх стадіях виробництва і матеріалізовану в знаряддях праці, будівлях, спорудах, сировині, матеріалах, паливі, енергії. Відповідно до цього при характеристиці продуктивності праці використовуються поняття продуктивності індивідуальної та суспільної праці.

Продуктивність індивідуальної праці - результативність живої праці, як окремого працівника, так і колективу. При оцінці результативності живої праці колективу іноді вживають поняття локальної продуктивності праці, тому що поняття індивідуальної продуктивності праці природніше ототожнювати з поняттям продуктивності окремого працівника, а не колективу.

Продуктивність суспільної праці - результативність, ефективність живої і уречевленої праці, що відображає повні (сукупні) витрати праці у сфері матеріального виробництва. У міру розвитку продуктивних сил жива праця стає все більш і більш продуктивним за рахунок того, що він приводить у дію все більшу масу суспільної праці.

Підвищення продуктивності праці багато в чому зумовлює зміну всіх якісних показників, що характеризують ефективність виробництва - прибуток, рентабельність, собівартість, матеріаломісткість і ін

Продуктивність суспільної праці планується і враховується в цілому по народному господарству. За окремим об'єднанням, підприємствам, структурним підрозділам, окремим працівникам обчислюється індивідуальна продуктивність праці, яка відображає витрати тільки живої праці.

Для вимірювання продуктивності праці в промисловості використовуються два основні показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток вимірюється кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу або що припадає на одного середньооблікового працівника. Виробіток визначається за формулою (1.3):

(1.3)



Перевага показника трудомісткості полягає в тому, що він дозволяє судити про ефективність витрат живої праці на різних стадіях виготовлення конкретного виду продукції.

Трудомісткість - це витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. У залежності від складу включаються в неї трудових витрат розрізняють такі види трудомісткості:

1) технологічна трудомісткість - витрати праці основних робітників (Ттех)

2) трудомісткість обслуговування виробництва - витрати праці допоміжних робітників (Тоб).

3) трудомісткість керування виробництвом - витрати праці керівників, фахівців і службовців (Ту).

4) виробнича трудомісткість - розраховується за формулою (1.4), як сума витрат основних і допоміжних робітників (Тпр):

Тпр = Т тих + Тоб. (1.4)

5) повна трудомісткість - витрати праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу.

Повної трудомісткість одиниці продукції визначається за формулою (1.5) і розуміється сума всіх витрат живої праці на виготовлення одиниці продукції, яка вимірюється в людино-годинах:

(1.5)

Ці показники та їх динаміка досить точно відображають характер процесу підвищення продуктивності праці на підприємстві. Виміряти продуктивність праці можна за формулою (1.6), виходячи з кількості продукції виробленої в одиницю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції:



(1.6)

де N - кількість продукції, виробленої в одиницю часу (зміну, місяць, рік);

ПВП - чисельність промислово-виробничого персоналу, що забезпечує випуск продукції.

Виходячи з викладеної вище сутності продуктивності праці можна сказати, що на рівні підприємства її зростання знайде прояв у:

а) збільшенні маси продукції, створюваної при використанні одиниці ресурсу праці;

б) зниження витрат праці (трудомісткості) на одиницю продукції;

в) зниження витрат заробітної плати на один рубль продукції;

г) зниження частки витрат на оплату праці в собівартості продукції;

д) підвищення якості продукції;

е) скорочення часу виробництва і обігу товарів;

ж) збільшення маси та норми прибутку.

Зростання продуктивності праці зумовлює зниження витрат і отримання прибутку, необхідного для розвитку виробництва. Поряд з цим зростання продуктивності є основою підвищення реальної заробітної плати і доходів працівників; тільки за цієї умови вони можуть зростати без збільшення витрат на одиницю продукції.

Таким чином, можна зробити висновок про двоїстої сутності продуктивності праці, як характеристики її продуктивності та ефективності його використання. У силу цього, розраховуючи показник продуктивності праці як один з показників, що характеризують результативність виробництва, слід мати на увазі, що не тільки праця є джерелом прийнятої в розрахунок виробленої продукції.



1.2 Чинники розвитку і методи вимірювання продуктивності праці

Рішення різноманітних проблем прискорення соціально-економічного розвитку країни висунуло на перший план забезпечення стійких темпів зростання продуктивності праці. Це викликало необхідність поглибленого дослідження процесу формування витрат і результатів праці, розробки комплексу нагальних практичних рекомендацій щодо підвищення продуктивності праці, розгляду всіх чинників її зростання.

На сучасному етапі розвитку виробництва об'єктивно посилюється роль організації праці, що пояснюється більш високим рівнем усуспільнення праці і виробництва, якісними змінами в робочій силі та засобах виробництва в період науково-технічної революції. НТП викликає потребу в більш прогресивних засобах сполуки речового та особистого факторів виробництва, відповідних інтенсивного типу розвитку (таблиця 1.1)

Таблиця 1.1 - Фактори, що визначають рівень продуктивності

Серед обставин, що впливають на рівень продуктивності праці, можна виділити фактори росту продуктивності праці. Фактори зростання продуктивності праці різноманітні, і тому для зручності розрахунків вони зведені в кілька основних груп.

Перша група - структурні зрушення у виробництві.

У цю групу факторів включають зміна питомої ваги окремих видів продукції або виробництва в загальному обсязі продукції.

Друга група - підвищення технічного рівня виробництва.

Сюди відносяться всі заходи з механізації та автоматизації виробництва, впровадження передової технології, модернізації устаткування, зміни конструкцій і технологічних характеристик продукції, підвищення її якості, економії сировини та впровадження нових, більш ефективних видів матеріалів і енергії.

Третя група - поліпшення організації виробництва, праці, управління.

У цю групу включаються заходи щодо зміни спеціалізації, не пов'язані з впровадженням нової техніки, підвищення питомої ваги кооперованих поставок, удосконалення управління виробництвом: заходи з наукової організації праці, скорочення втрат робочого часу, втрат від браку та ін

Четверта група - зміна обсягу виробництва продукції.

Тут враховується зміна чисельності умовно-постійного персоналу в результаті зміни обсягу виробництва продукції.

П'ята група - зміна природних умов і способів видобутку корисних копалин.

Ця група чинників враховує зміни геологічних умов, залягання порід і іншої сировини, способів видобутку корисних копалин.

Шоста група - галузеві та інші фактори.

В останню групу включаються зміни за рахунок освоєння нових виробництв, і їх територіального розміщення.

Найбільш загальна класифікація факторів та умов, які впливають на продуктивність праці, може бути проведена на основі елементів суспільно-економічної формації. Виходячи з цього, фактори і умови, що впливають на рівень продуктивності праці в суспільстві, можна об'єднати в чотири групи: техніко-організаційні, соціально-економічні, соціально-психологічні; природно-кліматичні.

Техніко-організаційні фактори пов'язані з розвитком продуктивних сил суспільства. Провідним чинником даної групи виступає науково-технічний прогрес, який представляє собою взаємопов'язане вдосконалення науки і техніки, що становлять потенційну основу для підвищення продуктивності праці. Науково-технічний прогрес призводить до змін у застосовуваних засобах і предметах праці, в технології виробництва, до заміни ручного машинним. Особливе місце в групі техніко-організаційних чинників належить автоматизації, як соціально-орієнтованого напрямку підвищення ефективності людської діяльності.

Найважливішим чинником зростання продуктивності праці є вдосконалення технології виробництва. Вона включає в себе технічні прийоми виготовлення продукції, виробничі методи, способи застосування технічних засобів, приладів та агрегатів.

Основними напрямами вдосконалення технології виробництва в сучасних умовах є:

а) скорочення тривалості виробничого циклу;

б) зниження трудомісткості продукції;

в) предметне побудова структури виробничих процесів, ін

Таким чином, дана група чинників надає прямий вплив на якість продукції та продуктивність праці, а також на продуктивність використання матеріальних ресурсів. Разом з тим слід відзначити їх вплив на економію паливно-енергетичних ресурсів, використання і розвиток експлуатаційних можливостей наявних технічних ресурсів, підвищення якості продуктивності використовуваних природних ресурсів, раціональне використання фінансових ресурсів, за рахунок високої ефективності засобів, що вкладаються в освоєння конкурентоспроможної продукції, нової технології та обладнання.

В умовах ринкової економіки значно зростає роль соціально-економічних чинників, що впливають на зростання продуктивності праці. Соціально-економічні умови являють собою всю систему виробничих відносин суспільства, опосредствующих собою техніко-організаційне взаємодію засобів виробництва і робочої сили. До найважливіших з низ відносяться:

а) підвищення культурно-технічного рівня трудящих;

б) якість підготовки фахівців з вищою та середньою освітою;

в) підвищення ділової кваліфікації кадрів;

г) зростання рівня життя населення;

д) творче ставлення до праці та ін

Велике значення для зростання продуктивності праці мають інвестиції, використовувані на освіту, підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, тобто на поліпшення робочої сили. Не можна досягти позитивних зрушень в динаміці продуктивності праці, удосконалюючи лише виробничу базу економіки. Застосування сучасного технологічного обладнання потребує висококваліфікованої робочої сили. За оцінками вітчизняних і зарубіжних фахівців, саме якість робочої сили зумовлює 10-15% рівня продуктивності праці.

Значимість людського фактора проявляється, перш за все, на індивідуальному рівні підвищення продуктивності праці працівників підприємств і організацій. Це залежить не тільки від зовнішніх для працівників чинників, але і від його особистих якостей, як об'єктивних: освіти досвіду роботи, так і суб'єктивних: якості праці, ставлення до праці. Сьогодні виробництву потрібен працівник широкого профілю з випереджаючої підготовкою по відношенню до впроваджуваної технології. Якість роботи на передових промислових підприємствах визначається не просто виробленням продукції за зміну, а більш широким колом показників продуктивності праці в залежності від характеру роботи різних виробничих підрозділів.

На підприємствах зарубіжних країн немає поділу виробничих робітників на основних і допоміжних, а ефективність праці розраховується по всіх виробничих і невиробничих підрозділах в сукупності. Але кожен працівник, виконуючи свою роботу, має свої показники якості праці. Такий розрахунок дає можливість враховувати продуктивність праці для зайнятих неповний робочий час, тобто простоюють не зі своєї вини.

Також вплив даних чинників на продуктивність праці відображається у втратах робочого часу, в оплаті понаднормових робіт, витрати на охорону праці, техніку безпеки, поліпшення умов праці та компенсаційні виплати працівникам.

Соціально-психологічні умови - це умови, що лежать на рівні надбудови і впливають на рівень продуктивності праці через свідомість працівника (наприклад, культура, мораль, ідеологія) або шляхом взаємодії з виробництвом в цілому (наука, політична система, держава, право та ін) . Крім того, продуктивність праці обумовлена ??якістю трудових колективів, їх соціально-демографічними складом, дисциплінованістю, трудовою активністю, творчою ініціативою працівника, системою ціннісних орієнтацій, стилем керівництва в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому.

Природно-кліматичні чинники обумовлені, в першу чергу, розміщенням підприємства щодо розташування місць видобутку сировини, матеріалу, корисних копалин.

Всі перераховані вище фактори мають вплив на процес вимірювання продуктивності праці. У практиці найбільш розробленими і широко використовуваними є три методи вимірювання продуктивності: нормативний метод, багатофакторна модель вимірювання продуктивності і багатокритеріальний метод.

Нормативний метод - це організаційний метод вимірювання продуктивності, орієнтований на розвиток системи вимірювання і заснований на активній участі персоналу.

Нормативний метод став широко використовуватися зі створенням і розвитком комп'ютерно-інформаційних служб. Цей метод придатний для більш дрібних одиниць аналізу, наприклад, для робочих груп або відділів. Тому його застосування можна вважати децентралізованим підходом до вимірювання продуктивності. Разом з тим нормативний метод можна використовувати і для більш крупних одиниць аналізу, при цьому застосовують:

а) вибіркове представництво;

б) дельфійський метод;

в) об'єднання різних систем вимірювання.

Нормативний метод використовується не тільки при розробці систем вимірювання продуктивності праці, але й у стратегічному плануванні, перспективному розв'язанні проблем.

Багатофакторна модель вимірювання продуктивності в меншій мірі розрахована на участь працівників; вона базується переважно на звітних даних, а не на інформації з боку працівників. Процедура робіт спрямована "зверху вниз", а не «знизу вгору», більш послідовно спирається на визначення продуктивності і використовує тільки коефіцієнти та індекси для вимірювання продуктивності.

Модель можна використовувати з метою:

а) отримати загальний, інтегрований вимірник продуктивності праці для підприємства;

б) забезпечити аналітичну ревізію динаміки показників продуктивності;

в) оцінити і виміряти вплив зрушень у продуктивності на прибутковість;

г) виміряти первісний розподіл вигод від зміни продуктивності праці на підприємстві та ін

Багатокритеріальний метод вимірювання продуктивності праці дозволяє виміряти і оцінити результативність і продуктивність. Даний метод тісно пов'язаний з попередніми двома методами і базується на їх методичних розрахунках. Спираючись на перелік вимірників результативності, процедура використання багатокритеріального методу включає наступні стадії робіт:

а) визначення і ранжування критеріїв, за якими оцінюється продуктивність праці;

б) оцінка відносної значимості критеріїв результативності;

в) об'єднання графіків результативності з усіма критеріями.

Багатокритеріальний метод дозволяє розробити наочну і ефективну систему вимірювання та оцінки продуктивності та результативності. Вона є ефективним інструментом ув'язки плану підвищення і вимірювання продуктивності праці.

У залежності від того, в яких одиницях вимірюється обсяг продукції, виробленої на підприємстві, застосовуються різні способи вимірювання продуктивності праці: натуральний, умовно-натуральний, трудовий і вартісний.

Найбільш наочно і об'єктивно характеризує продуктивність праці показник виробітку в натуральному виразі - в штуках, кілограмах, метрах і.т.д. Перевага цього способу полягає в тому, що він є більш точним та об'єктивний результат про продуктивність праці. Недолік у тому, що він може бути застосований тільки на підприємствах, що випускають однорідну продукцію.

Умовно-натуральний метод вимірювання обсягу виробництва продукції, заснований на приведенні різних виробів до вимірнику. Область застосування цього методу також обмежена лише деякими галузями народного господарства.

Трудовий метод визначення виробітку називають ще методом нормованого робочого часу. Виробіток при цьому визначається в нормо-годинах. Даний метод застосовується переважно на окремих робочих місцях, дільницях і цехах при випуску різнорідної продукції, але вимагає суворої обгрунтованості використовуваних норм.

Найбільшого поширення набув вартісної метод визначення виробітку. У грошовому вираженні виробіток можна розраховувати як по товарній і валової продукції, так і по нормативної чистої продукції. Обчислення продуктивності праці по валової продукції не досить повно характеризує її справжній рівень, тому що залежить від обсягу незавершеного виробництва, від вартості матеріалів, не пов'язаних із продуктивністю праці. Обчислення продуктивності праці по товарній продукції відображає її дійсний рівень і не залежить від обсягу незавершеного виробництва, але залежить від вартості матеріалів.

При незмінних витратах на ці статті витрат і при обчисленні продуктивності праці по товарній продукції, вираженої в натуральних одиницях, цей показник правильно відображає продуктивність праці, якщо її розрахунок ведеться в натуральних одиницях.

Таким чином, правильний вибір методу вимірювання продуктивності, оцінка факторів, що підвищують або знижують її зростання, є головними визначальними умовами рівня показника продуктивності праці. Особливе значення для його позитивної динаміки на підприємстві мають внутрішні регульовані фактори і невикористані можливості скорочення витрат праці.



Розділ 2. Дослідження продуктивності праці ВАТ «Запоріжсталь»

2.1 Загальна характеристика ВАТ «Запоріжсталь»

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» -- одне з провідних підприємств металургійної галузі. Третій за масштабами виробник металопродукції в Україні.

Металургійний комбінат «Запоріжсталь» створений на базі Криворізької залізної руди, донецького вугілля й електроенергії Дніпровської гідроелектростанції.

Комбінат входить до рейтингу 80 найкращих підприємств світу, виробляє майже 11 % чавуну і сталі, а також 29,4 % листового прокату в Україні, постачає продукцію на зовнішній ринок.

Починаючи з 2012 р. Генеральним директором ВАТ «Запоріжсталь» є Шурма Ростислав Ігорович

Основною експортною продукцією цього підприємства на початку XXI ст. є холоднокатаний сталевий лист у рулонах. Частка експорту в загальному обсязі реалізації становить близько 76%. Комбінат поставляє продукцію більш ніж в 50 країн світу. Серед країн-імпортерів -- Китай, Туреччина, Філіппіни, Ізраїль, Малайзія, Італія, США, Росія, Польща, Йорданія.

2.2 Оцінка продуктивності праці промислового підприємства

Виділяють наступні завдання статистичного вивчення продуктивності праці в промисловості:

а) вимірювання рівня продуктивності праці;

б) вивчення виконання плану продуктивності праці;

в) визначення ступеня виконання норм виробітку робітниками;

г) аналіз рівня і динаміки продуктивності праці - вивчення чинників продуктивність праці і виявлення резервів її подальшого підвищення;

д) аналіз взаємозв'язку продуктивності праці з іншими економічними показниками, що характеризують результати роботи підприємства.

Основні економічні показники промислового підприємства ВАТ «Запоріжсталь» представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Основні економічні показники ВАТ «Запоріжсталь» за 2012 - 2014рр.

Показники	2012р.	2013р.	2014р.	Динаміка
	сума, тис. грн.	сума, тис. грн.	сума, тис. грн.	сума, тис. грн.	%
1	2	3	4	5	6
Виручка від продажів товарів	16694161	14179218	22110517	+5416356	132,4
Валовий дохід	15560415	13579218	21610517	+6050102	138,8
Прибуток від реалізації	678502	1294247	5837913	+5159411	860,4
Інші операційні доходи	151093	487026	650958	+499865	430,8
Інші операційні витрати	650653	240756	1276376	+625723	196,2
Рівень рентабельності,%	0,917	0,927	1,124	+0,207	122,6
Середньооблікова чисельність працюючих	18063	16355	14387	-3676	79,6
Річний виробіток робітника, тис.грн/чол.	53,57	58,96	77,61	24,04	144,9
Середньомісячна зарплата тис.грн	4,71	5,88	7,52	+2,81	159,7



Виходячи з наведених даних таблиці 2.1. можна зробити наступні висновки. У 2012р. в порівнянні зі звітним роком збільшилася виручка від продажів товарів, валовий дохід, прибуток від реалізації. У свою чергу також зросла собівартість товарів та операційні витрати. Рівень рентабельності, збільшився і склав на звітну дату 122,6%. Середньооблікова чисельність працюючих зменшилася на 3676 осіб, що у відсотках склало 20,4%. Річний виробіток в порівнянні з 2012р. збільшився на 24,04 тис грн. або 144,9%. Всі перераховані вище показники говорять про стабільної та ефективної діяльності виробничого об'єднання.

Можна провести оцінку продуктивності праці на прикладі промислового підприємства ВАТ «Запоріжсталь». Для цього необхідно врахувати формули (2.1) та (2.2):

; ;(2.1); (2.2)

де Р - продуктивність праці;

Y - кількість продукції тис. грн.;

V - витрати праці люд / години;

L - чисельність працівників люд.

Оцінка продуктивності праці представлена в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Оцінка продуктивності праці ВАТ «Запоріжсталь» за 2012 - 2014рр.

Показники	Року	Звіт. Рік у % до	2013 р.у % до 2012р.
	2012	2013	2014	2012	2013
1	2	3	4	5	6	7
Продукція, тис. грн.	967737	964347	1116623	115,4	115,7	99,6
Чисельність, чол .	18063	16355	14387	79,6	87,9	90
Витрати, люд / год.	31610250	29401600	26328040	83,2	89,5	93

Маючи перераховані вище показники та використовуючи формули (2.1) та (2.2), можна розрахувати коефіцієнти продуктивності праці з урахуванням випуску продукції на одну людину і на один людино-годину, а також індекси динаміки продуктивності. Отримані дані представимо у вигляді таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Коефіцієнти продуктивності праці ВАТ «Запоріжсталь» за 2012 - 2014рр.

Показники	Року	Звітний рік у% до	2013 у % до 2012
	2012	2013	2014	2012	2013
1	2	3	4	5	6	7
Річний виробіток (тис.грн/люд)	53,57	58,96	77,61	144,9	131,6	110
Продукція на 1 люд год (тис.грн / люд.год)	0,03	0,032	0,042	1,4	131,2	106,6
Трудомісткість	32,66	30,49	23,58	72,2	77,3	93,3

Інтерпретуючи наведені вище коефіцієнти, можна зробити висновок, що робоча група в 2014р. виробила продукції на 15,7% більше, ніж у 2013р. і на 15,4% більше ніж у 2012р., витративши на неї приблизно на 10% і 17% людино / годин відповідно. Продукція в розрахунку на одного працівника в порівнянні з минулим роком зросла на 31,6%, на одну людино / годину на 31,2%, а з 2012р. на 44,9% і 40%.

Виходячи з отриманих коефіцієнтів, розрахуємо індекс динаміки продуктивності праці та.

а) Р = 0,042 / 0,03 = 1,4;

Р = 0,042 / 0,032 = 1,31.

Рис. Продуктивність праці 2014 року у порівнянні з 2012 та 2013 років у залежності від витрат праці (люд/год)

б) Р = 77,61 / 53,57= 1,45 ;

Р = 77,61 / 58,96= 1,32.

Рис. Продуктивність праці 2014 року у порівнянні з 2012 та 2013 років у залежності від річного виробітку працівників

Дослідивши індекси динаміки, отримаємо уявлення про темп зростання продуктивності праці за досліджуваний період.

Не маючи нормативу для порівняння, не можна судити про те, добрий чи поганий цей показник. Однак при простому зіставленні коефіцієнтів за обидва роки і обчисленні індексу продуктивності праці можна побачити, що робоча група функціонувала в 2014р. на 10% більш продуктивно, ніж у 2013р. і на 17% більше ніж у 2012р.

Рис. Продуктивність праці 2014 року у порівнянні з 2012 та 2013 років у залежності від трудомісткості праці (люд/год)

З графіку видно, що трудомісткість праці 2014 року становить 72,2% від 2012 року та 77.3% від 2013 року відповідно. Тобто затрати часу на виготовлення одиниці продукції спадають, що означає покращення продуктивності праці.



Розділ 3. ІІІ. Основні напрями підвищення продуктивності праці ВАТ «Запоріжсталь»

3.1 Можливості підвищення продуктивності праці за рахунок техніко-економічних факторів

У сучасній економічній теорії під продуктивністю праці часто розуміється ефективність діяльності системи в цілому. Оскільки факторами виробництва, крім праці, є земля, капітал, підприємництво, можна говорити про продуктивність праці кожного із залучених у виробництво ресурсів і про загальну продуктивності, що характеризує ефективність використання всієї їх сукупності.

Підвищення продуктивності праці має важливе значення як фактор збільшення випуску продукції, зниження витрат і підвищення норми і маси прибутку, забезпечення добробуту працівників, а на макрорівні - як визначальний чинник економічного зростання та підвищення рівня життя населення.

Тому важливим етапом аналітичної роботи на підприємстві є пошук шляхів для підвищення продуктивності праці, який можна класифікувати наступним чином: підвищення технічного рівня виробництва, поліпшення організації виробництва і праці; структурні зміни у виробництві.

Підвищення технічного рівня виробництва на промисловому підприємстві відбувається за рахунок модернізації діючого устаткування, технічного переозброєння, механізації, автоматизації та комп'ютеризації виробництва. Не можна не приділити увагу впровадженню автоматизованої системи управління технологічними процесами, завдяки якій може бути досягнуто:

а) зниження собівартості продукції за рахунок зменшення прямих втрат ресурсів;

б) скорочення ручних операцій і поліпшення умов праці;

в) збільшення прибутку і рентабельності виробництва;

г) збільшення обсягів випуску готової продукції за рахунок скорочення виробничих коливань і кращого використання виробничих ресурсів;

д) підвищення якості продукції;

е) зростання фондовіддачі за рахунок зменшення втрат від недовикористання основних виробничих фондів;

тобто то від чого залежить підвищення продуктивності праці і всіх техніко-економічних показників в цілому.

За рахунок автоматизованої системи управління технологічними процесами можуть бути автоматизовані функції оперативного обліку та контролю роботи складів готової продукції, управління збутом. Працівникам виробничих підрозділів і служб управління підприємством надається можливість отримання оперативної інформації про хід виробничих процесів, наявність матеріалів та готової продукції на складах.

У випадку, якщо кошторисна вартість всіх витрат на автоматизацію велика і її окупності у встановлені терміни не отримати, доцільно вирішити питання автоматизації не всього виробництва, а основний ведучий процесу виробництва, тим самим збільшуючи виробіток продукції і знижуючи трудомісткість.

Зважаючи постійного розвитку техніки і технології підприємствам дуже важливо не допустити старіння діючого обладнання. Методи модернізації, удосконалення та переобладнання дозволяють зробити їх більш ефективними і продуктивними.

Під технологічним оновленням розуміють реалізацію впровадження такого комплексу взаємопов'язаних технологічних рішень, які наближають процес переробки сировини до ідеалізованому, при цьому підвищуючи показники енергетичної та екологічної ефективності роботи підприємства.

Структурні зміни у виробництві відбуваються внаслідок зміни питомих ваг окремих видів продукції; зменшення частки покупних напівфабрикатів; зниження трудомісткості виробничої програми та ін.

Поліпшення технічної організації виробництва і праці досягається шляхом підвищення норм праці і розширення зон обслуговування; зменшення числа робітників, які не виконують норми; спрощення структури управління; підвищення рівня спеціалізації виробництва; збільшення питомої ваги висококваліфікованих фахівців у загальній частці працюючих.

Як зазначалося вище, зростання продуктивності праці залежить не тільки від зусиль працівників, але і від технічних факторів виробництва. У попередній економічній системі забезпечувався зростання фондоозброєності праці, який поряд з іншими факторами був основою зростання випуску продукції. Цьому відповідала і техніка розрахунку заробітної плати при впровадженні техніко-технологічних нововведень. Основною системою оплати праці працівників на виробництві була відрядна заробітна плата в тісному взаємозв'язку з нормуванням праці, перегляд норм при зміні технічних параметрів виробництва і праці забезпечував оплату робочої сили в тих рамках, які дозволяли утримувати її планове співвідношення з ростом продуктивності праці.

Таким чином, підвищення продуктивності праці можливе за рахунок застосування досконалої технології, автоматизації виробництва, використання спеціалізованих виробничих методів, прийняття доцільних управлінських рішень керівниками і раціональної організації праці на підприємстві.

3.2 Обґрунтування рівня і темпів зростання продуктивності праці на перспективу

Для підприємства ВАТ «Запоріжсталь» також однією з головних завдань є підвищення рівня продуктивності праці. Цим в основному займається планово-технічний відділ, який розробляє ряд заходів включають: технічне переозброєння, модернізацію, автоматизацію обладнання та ін

На сьогоднішній день на підприємстві проводяться наступні заходи щодо підвищення продуктивності праці.

а) Збільшення випуску чавуну за рахунок використання резерву основного технологічного обладнання:

1) завантаження основного обладнання до його проектної потужності;

2) збільшення коефіцієнта використання всього технологічного обладнання, за рахунок якісно проведених капітальних ремонтів;

б) Удосконалення технологічного процесу на всіх виробничих переділах:

1) розробка та впровадження більш досконалого технологічного регламенту з окремим переробок виробництва;

2) підбір асортименту тіл, що виробляють чавун, що дає більш якісну підготовку сировини;

в) Реконструкція та модернізація основного технологічного обладнання:

1) реконструкція ланцюгових завіс, дозволяє провести більш якісну підготовку матеріалу перед процесом виготовлення;

2) введення більш досконалих пальникових пристроїв (форсунок) на пічних агрегатах, що дозволяє повністю використовувати всю теплотворну здатність палива;

3) впровадження газоаналізаторів на обертових печах, контролюючих якість спалювання палива;

Це дозволить більш цілком контролювати хімічний та фізичний склад шламу надходить для живлення печей, стабілізувати роботу основного пічного обладнання та підвищити продуктивність печей ще на 3 тн. / год за клінкером.

г) Організація управління виробництвом на базі комп'ютерної техніки, зі створенням єдиної комп'ютерної мережі. Вона дозволяє контролювати роботу всього обладнання, вихід кінцевого продукту, витрати енергоносіїв, витрата матеріалу, сировинних добавок, і природно більш гнучко і якісно керувати виробництвом на більш високому рівні.

У період 2012-2014 рр.на ВАТ «Запоріжсталь» були проведені наступні заходи, спрямовані на підвищення продуктивності праці, збільшення обсягу виробництва та якості продукції:

- Розроблено технологію продувки металу інертним газом (аргоном) на печі №1 перед випуском з печі (роботи тривають в 2009 році).

- Розроблено й перебуває в стадії впровадження безпаливна продувка металу киснем.

- Освоєно технологію виплавки напівспокійної сталі з обмеженим хімічним складом для особливо відповідальних замовлень.

- До числа найбільш ефективних ресурсів, виконаних без спеціального фінансування, ставляться наступні:

- Розроблено технологію нанесення вогнетривких, ізоляційних покриттів на жужільну зону футеровки чугуновозних ковшів, що забезпечують полегшене видалення настилей, що дозволяє знизити простої ковшів, заощадити вогнетривкі матеріали, поліпшити безпеку умов праці.

- Відпрацьовано технологію високотемпературного нагрівання повітронагрівачів зі зниженим змістом окислів азоту, що дозволило знизити витрату палива й викидів азоту, збільшити стійкість камери згоряння.

- Розроблено рішення по вдосконалюванню теплової роботи одноканальних мартенівських печей, з метою зниження енерговитрат на процес, що дозволяють скорочення витрати природного газу на 10 - 15 кг/т умовного палива.

- Досліджено процес отсосу рідких мартенівських шлаків зі сталерозливних ковшів вакуумно-сифонним пристроєм, що дозволяє поліпшити якість металу.



Висновок

Продуктивність праці - основний показник економічної ефективності виробництва галузі і кожного підприємства.

При аналізі і плануванні продуктивності праці найважливішим завданням є виявлення і використання резервів її зростання, тобто конкретних можливостей підвищення продуктивності праці. Резерви підвищення продуктивності праці - це такі можливості економії суспільної праці, які хоча і виявлені, але з різних причин ще не використані. Взаємодія чинників і резервів полягає в тому, що якщо фактори являють собою рушійні сили, то використання резервів - це безпосередньо процес реалізації дії тих чи інших факторів. Ступінь використання резервів визначає рівень продуктивності праці на даному підприємстві.

Кожне підприємство відрізняється певним рівнем продуктивності праці, який може підвищуватися або знижуватися в залежності від різних умов.

Підвищення продуктивності праці має важливе значення як фактор збільшення випуску продукції, зниження витрат і підвищення норми і маси прибутку, забезпечення добробуту працівників, підвищення конкурентоспроможності фірми, а на макрорівні - як визначальний чинник економічного зростання та підвищення рівня життя населення.

Тому важливим етапом аналітичної роботи на підприємстві є пошук шляхів для підвищення продуктивності праці, який можна класифікувати наступним чином:

а) підвищення технічного рівня виробництва;

б) поліпшення організації виробництва і праці;

в) структурні зміни у виробництві.

За результатами дослідження по ВАТ «Запоріжсталь» виявлено, що обсяг виробництва за 2014 рік збільшився у порівнянні з 2012 роком на 148 886 тис грн. Чисельність робітників у звітному році скоротилася в порівнянні з 2012р. на 3676 чоловік, а з 2013р. на 1968 чоловік. Річний виробіток робітника в 2014р. збільшився в порівнянні з минулими роками на 24,04 тис.грн. Трудомісткість праці 2014 року становить 72,2% від 2012 року та 77.3% від 2013 року відповідно.

Незважаючи на досягнуті результати, можна дати такі практичні рекомендації планово-технічного відділу ВАТ «Запоріжсталь», спрямовані на підвищення продуктивності праці і, що включають:

а) модернізацію,

б) автоматизацію обладнання,

в) необхідність економії енергії.

г) удосконалення виробництва,

д) підвищення коефіцієнта використання виробничих потужностей, зниження собівартості,

е) поліпшення якості продукції,

Результатом такої діяльності на підприємстві стануть:

а) збільшення випуску чавуну та сталі за рахунок використання резерву основного технологічного обладнання;

б) удосконалення технологічного процесу на всіх виробничих переділах;

в) реконструкція і модернізація основного технологічного обладнання;

г) організація управління виробництвом на базі комп'ютерної техніки;

д) створення єдиної комп'ютерної мережі.

Враховуючи вищесказане можна зробити висновок, що в сучасних умовах будь-яке підприємство прагне підняти продуктивність праці, яка в першу чергу обумовлює високий рівень техніко-економічних показників.



Список використаної літератури

1. Аналіз господарської діяльності підприємства: Учеб. посібник / За заг. ред. Л.Л. Єрмолович. - Доп. хв. обр. Рес. Бел. в кач. уч. сел .- Мн.: Інтерпресссервіс, Екоперспектіва .- 2001 .- 576с.

2. Аналіз господарської діяльності: Підручник / Н.А. Русак, В.І. Стражаев та ін; За заг. ред. В.І. Стражаева .- Мн.: Вища школа .- 2004 .- 398с.

3. Богданівська, Л.А., Виноградів, Г.Г., Аналіз господарської діяльності в промисловості / Л.А. Богданівська, Г. Г. Виноградов. - М.: Економіка .- 2001 .- 286с.

4. Владимирова, Л.П., Економіка праці / Л. П. Владімірова. - Навчальний посібник .- 2-е вид., Перераб. і доп .- М.: Дашков і Ко .- 2002 .- 300с.

5. Генкін, Б.М., Економіка і соціологія праці / Б. М. Генкін. - М.: ІГ НОРМА-ИНФРА-М .- 2005 .- 384с.

6. Грибов, В.Д., Економіка підприємства / В. Д. Грибов. - Навчальний посібник .- 3-е вид, перероб. і доп. / Рек МО РФ в кач. уч. сел .- М.: Фінанси і статистика .- 2003 .- 336с.

7. Динкіна, А.А., Новий етап НТР: Економічний зміст і механізм реалізації в капіталістичному господарстві / А. А. Динкіна - М.: Наука .- 2001 .- 163с.

8. Зайцев, Н.Л., Економіка організації / Н.Л. Зайцев. - Підручник для вузів .- 2-е вид., Перераб. і доп .- М.: Іспит .- 2003.-624с.

9. Ільїн, А.І., Планування на підприємстві / А.І. Ільїн. - Підручник .- 2-е вид., Перераб. / Рек. МО РФ - Мн.: Нове знання .- 2001 .- 635с.

10. Кочетов, В.С., Кубанців, В.І. та ін; Автоматизація виробничих процесів у промисловості будівельних матеріалів / В.С. Кочетов, В.І. Кубанців. - Учеб. сел. / Под ред. В.С. Кочетова .- М.: Стройиздат .- 2001.-392с.

11. Кулінцев, І.І., Економіка і соціологія праці / І.І. Кулінцев. - Монографія .- 2-е вид., Перераб. і доп .- М.: Центр економіки і маркетингу .- 2001 .- 302с.

12. Нормування праці: Підручник / За ред. Ю.Г. Одегова .- Гриф МО РФ .- М.: Іспит .- 2003 .- 320с.

13. Пашуто, В.П., Організація та нормування праці на підприємстві / В.П. Пашуто. - Учеб. посібник .- 2-е вид., испр. і доп. / Гриф МО РБ .- Мн.: Нове знаніе.-2002 .- 319с.

14. Продуктивність праці в системі відносин перехідної економіки / Ред. Семенютіна О.Г., Новочеркаська державна меліоративна академія Ростов на / Д. - 2005 .- 108с.

15. Прикін, Б.В., Техніко-економічний аналіз виробництва / Б.В. Прикін. - Учеб. для вузів .- М.: ЮНИТИ-ДАНА .- 2000 .- 399с.

16 Райсберг, Б.А., Основи економіки / Б.А. Райсберг. - Навчальний посібник .- М.: ИНФРА-М .- 2001 .- 407С.

17. Ромашенко, І.В., Економіка підприємства / І.В. Ромашенко. - - 2-е вид., Доп .- М.: Фінанси і статистика .- 2002 .- 208с.

18. Рофе, А.І., Жуков, А.Л., Теоретичні основи економіки і соціології праці / А.І. Рофе, А.Л. Жуков. - Підручник для вузів .- М.: Видавництво МІК .- 2004.-336с.

19. Рощин, С. Ю., Економіка праці / С.Ю. Рощин. - Уч. посібник .- М.: ИНФРА-М .- 2001.-400с.

20. Савицька, Г.В., Аналіз господарської діяльності підприємства / Г.В. Савицька. - 4 - е вид. перераб. і доп .- Мн.: ТОВ «Нове знання» .- 2000 .- 688с.

21. Сергєєв, І.В., Економіка підприємства / І.В. Сергєєв. - Учеб. посібник .- М.: Фінанси і статистика .- 2005 .- 304с.

22. Хаматова, Л.А., Економіка підприємства / Л.А. Хаматова. - Учеб. посібник .- М.: Дашков і К. 2003 .- 156с.

23. Економіка: Підручник для вузів / Під ред. А.С. Булатова .- 3-е вид., Перер. і доп .- М.: МАУП .- 2001 .- 894с.

24. Економіка і соціологія праці: Підручник для вузів / Під ред. В.В. Адамчука .- М.: ЮНИТИ .- 2000.-407С.

25. Інтернет-ресурс - smida.gov.ua/db/participant/00191230 (Річна інформація( XML) ПАТ «Запоріжсталь»)

Размещено на Allbest.ru