Діагностичний підхід у визначенні порушень в господарській діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні підходи до здійснення діагностии діяльності ФГ «Меркурій Б»

1.1 Сутність та зміст діагностики діяльності фермерського господарства

1.2 Місце діагностики в управлінській діяльності фермерського господарства

2. Діагностика діяльності ФГ "Меркурій Б»

2.1 Характеристика ФГ « Меркурій Б»

2.2 Аналіз фінансово - економічного стану фермерського господарства

3. Формування програми санації фермерського господарства «Меркурій Б»

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

В умовах започаткування структурної перебудови економіки України дуже гостро постала проблема значних інвестицій для розширення та відтворення основних фондів і виробничих потужностей господарства, розвитку економіки та істотного підвищення її ефективності.

У період переходу до ринкової економіки суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні, кооперативні, акціонерні та інші установи, а також приватні особи, причому всі вони мають однакові права й соціально економічні гарантії. Під діагностикою діяльності ФГ варто розуміти комплексну аналітичну оцінку всіх сфер діяльності підприємства з позицій досягнення максимально можливого економічного результату за рахунок оптимального й ефективного використання обмежених економічних ресурсів.

Тривалий комерційний успіх підприємства визначається ефективним розподілом та використанням економічних ресурсів, тобто ефективність функціонування підприємства залежить від того, наскільки відповідають управлінські рішення стану ринкового середовища, власного потенціалу і успішності його використання. Базою для обгрунтування управлінських рішень виступає економічна діагностика. Діагностика озброює фахівця методичними підходами до оцінки результативності господарської діяльності й визначенню рівню і якості реального економіко-фінансового та управлінського стану підприємства в цілому або окремих його аспектах.

Виконання економічної діагностики стану ПГГ базується на обробці інформації бухгалтерської й поточної звітності. Первинна інформація агрегується й спрощується, будуються аналітичні таблиці. У підсумку, на базі результатів діагностики, розробляються рекомендації з удосконалення господарського механізму підприємства, стабілізації або поліпшенні його фінансового стану. Об'єктом дослідження для застосування програми фінансового оздоровлення є фермерське господарство "Меркурій Б".

1. Теоретичні підходи до здійснення діагностии діяльності ФГ «Меркурій Б»

1.1 Сутність та зміст діагностики діяльності фермерського господарства

Діагностичний підхід, перш за все, передбачає визначення характеру порушень сфери господарської діяльності, в якій відбуваються відхилення від нормальної відносної динаміки різних процесів, які виражаються через темпи змін відповідних показників.

Діагностика (від грецької diagnosis - розпізнавання) передбачає визначення суті й особливостей проблеми на основі всеохоплюючого аналізу із застосуванням певного набору принципів і методів його проведення. У процесі діагностики визначаються стратегічні проблеми підприємства і причини їх виникнення. Також, діагностику розглядають як етап дослідження проблемної ситуації функціонування будь-якого об'єкта на основі проведеного моніторингу.

Предмет діагностики - дослідний, пошуковий чи пізнавальний процеси. Мета діагностики - установити стан об'єкта за допомогою реалізації комплексу дослідницьких аналітичних процедур.

Розрізняють такі методи діагностики:

- аналітичні, засновані на безконтактних дослідженнях за допомогою статистичної інформації, використанні комплексного економічного аналізу;

- експертні, засновані на узагальненні оцінок та інформації, наданих експертами на основі контактних досліджень;

- динамічне програмування - обчислювальний метод розв'язання задач за допомогою використання математичних моделей;

- лінійне програмування - математичний метод, заснований на оптимізації досягнення кількісно визначеної мети.

Сучасний етап розвитку нашої держави зумовлює високі вимоги до оцінки ефективності функціонування економічних систем різних рівнів. Але основна увага приділяється саме підприємству як первинній, основній, самостійній ланці народного господарства, що створює конкретні економічні блага, а отже, є першоосновою національного багатства України [15].

Вивчення досвіду трансформаційних процесів у нашій державі свідчить передовсім про надто велику кількість економічно недоцільних бізнес-проектів. Звичайно, не останню роль у невдачах вітчизняних і зарубіжних бізнесменів відіграє постійна нестабільність зовнішнього середовища господарювання, але внутрішні чинники також не слід ігнорувати. Якнайповніше уявлення про ситуацію на підприємстві можна отримати лише за допомогою комплексної діагностики його виробничо-господарської діяльності. Для подолання хоча б частини дестабілізуючих факторів доцільно підняти економічну діагностику підприємств на якісно новий рівень.

Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення реальному стану ринкового середовища господарювання (з урахуванням власного потенціалу підприємства). Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень має бути глибока комплексна економічна діагностика підприємства. У ході такої діагностики всі сфери діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату за рахунок оптимально ефективного (у тому числі і з погляду ліквідності, уникнення ризику банкрутства) використання наявних ресурсів, передовсім фінансових.

Процес діагностики - це не одноразова дія, а постійна систематична діяльність, ефективність якої значною мірою обумовлюється нагромадженим досвідом. Основним завданням економічної діагностики є системна оцінка результативності господарської діяльності за кілька періодів, виявляння факторів, які позитивно чи негативно вплинули на неї, а також визначення реальної фінансової стійкості підприємства в цілому чи окремих аспектів його плато - , кредитоспроможності, інвестиційної привабливості тощо.

Залежно від явищ, що підлягають фіксації, виділяють внутрішню та зовнішню діагностику.

Зовнішня діагностика - це моніторинг фінансового становища підприємства контролюючими й управляючими органами. Такий вид діагностики зазвичай виконується на основі офіційних даних, тобто вихідною інформацією у цьому випадку є Форма 1 і 2 фінансової звітності, яка надається у податкові служби. Для внутрішньої діагностики в якості джерела інформації підприємству корисно використовувати не тільки баланс і звіт про прибутки і збитки, які дозволяють провести експрес-аналіз фінансового становища (це прямий аналог зовнішньої діагностики, але він виконується на основі більш реальних даних), а й звіти про рух грошових коштів і капіталу, дані дебіторської і кредиторської заборгованості, розшифрування прибутків і збитків.

Залежно від характеру дослідження дослідники виділяють етіологічну та симптоматичну діагностику.

Так, під етіологічною діагностикою слід розуміти систему аналізу економічної діяльності підприємства, що побудована за принципом "від причини до симптому", тобто за принципом зосередження основної уваги дослідника на встановленні причинно-наслідкових зв'язків між подіями внутрішнього та зовнішнього середовища господарювання. Така система діагностики дає змогу передбачати розвиток позитивних чи, навпаки, деструктивних процесів на підприємстві.

Симптоматична діагностика - це система аналізу, що передовсім фіксує позитивні чи негативні вияви різноманітних чинників, а потім досліджує їхні причинно-наслідкові зв'язки. За створення такої системи на підприємстві аналітики основну увагу приділяють достовірності та повноті фіксації змін внутрішнього та зовнішнього середовища, тобто система працює за принципом "від симптому до причини". Таким чином, процес діагностики економічної діяльності підприємства передбачає побудову системи аналізу, що уможливлює задоволення потреб як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів.

Система економічної діагностики підприємства базується на використанні алгоритмів, технологій, методів і показників економічного аналізу, побудованих на інформаційній базі господарського обліку. З огляду на це, доцільно розглянути певні методологічні основи фінансово-економічного аналізу та господарського обліку, а потім сформувати комплексну систему діагностики діяльності підприємства. У даному разі під системою діагностики слід розуміти єдність концепції, підходів, принципів, механізмів, технологій та конкретних алгоритмів постійного простежування цільових точок соціально-економічної системи підприємства [10].

У процесі дослідження фінансово-економічної діяльності підприємства основним слід уважати спроможність аналітика логічно відновити господарські операції, відображені у бухгалтерській звітності, та здатність відтворити у зворотному порядку процеси нагромадження (обліку) інформації. діагностика діяльність фермерський господарство

Основне завдання аналітика - реконструювати реальність, котра міститься у звітності. Для цього необхідне знання методики бухгалтерського обліку, що використовується для фіксації господарських фактів.

Таким чином, можна стверджувати, що економічна діагностика в сучасних умовах повинна стати головним інструментом в управлінні витратами підприємства, в управлінні ефективністю виробництва. З цією метою економічна діагностика повинна чітко та об'єктивно визначати:

- по-перше, ступень відхилення фактичних показників від заданих, планових, середніх, еталонних, нормативних і т.д.;

- по-друге, визначення причин, що обумовили ці відхилення як в позитивну сторону (для подальшого їх розвитку), так і в негативну (для усунення їх дії у майбутньому);

- по-третє, визначення загального „ діагнозу ” і встановлення осіб, відповідальних за відхилення з метою розробки заходів для подолання негативних явищ і тенденцій.

1.2 Місце діагностики в управлінській діяльності фермерського господарства

Для успішного функціонування підприємства фермерського господарства на ринку необхідно дослідити його управлінську діяльність. Управлінська діяльність ФГ включає в себе трудові ресурси, маркетингову діяльність, антикризову та фінансову діяльність.

У сфері обслуговування дуже важливо правильно добирати працівників, які відповідали б вимогам клієнтів. В сучасній справі зростає значення якості роботи служби менеджменту персоналу для забезпечення го бізнесу висококваліфікованими працівниками. Ця служба повинна бути професійно підготовлена, структурована та укомплектована так, щоб могла діяти у правовому середовищі, яке з часом ускладнюється. Кадровий склад або персонал ФГ має певні, якісні й структурні характеристики.

Кількісна характеристика трудових ресурсів в першу чергу виміряється такими показниками, як облікова, явочна й середньосписочна чисельність працівників.

Якісна характеристика трудових ресурсів підприємства визначається ступенем професійної й кваліфікаційної придатності його працівників для виконання цілей підприємства й вироблених ними робіт.

Структурна характеристика трудових ресурсів підприємства визначається складом і кількісним співвідношенням окремих категорій і груп працівників підприємства.

У процесі діагностики трудових ресурсів вирішуються наступні завдання:

1. Діагностика наявності й складу працюючих на підприємстві.

2. Діагностика структури персоналу.

3. Діагностика кваліфікаційного рівня кадрів.

4. Діагностика руху робочої сили.

5. Оцінка використання робочого часу.

6. Установлення факторів і причин непродуктивного використання робочого часу.

7. Вимір і вивчення динаміки продуктивності праці, її факторний аналіз.

8. Діагностика фонду заробітної плати.

Інформація для діагностики трудових ресурсів береться з наступним джерел:

"Звіт про працю";

"Звіт про використання робочого часу";

"Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад і професійне навчання"; дані табельного обліку й відділу кадрів.

Щодо маркетингової діяльності, то вона в фермерському бізнесі є складною багато компетентною системою, яка повинна забезпечити і задовольнити потреби і бажання клієнтів. Маркетингові служби ФГ на основі маркетингових досліджень можуть виділити періоди зростання й падіння попиту під впливом різноманітних факторів (сезону, дня тижня, календаря подій, часу відпусток і канікул тощо), можуть формувати широку дисконтну програму ти систему стимулів для проживання у періоди спаду попиту.

Маркетингова діяльність у сучасній готельній справі організовується, в цілому, по-різному. Найпоширенішою формою є функціональна організація, при якій на чолі різних напрямків маркетингу стоять фахівці з конкретних відділів діяльності - фахівці з продажів, реклами, маркетингових досліджень та ін.

Антикризове управління можна визначити як систему управлінських заходів і рішень з діагностики, попередження, нейтралізації і здолання кризових явищ та їх причин на всіх рівнях економіки. Воно повинно охоплювати всі стадії розвитку кризового процесу, у тому числі і його профілактику, тобто попередження.

Однією з істотних особливостей кризи і, відповідно, суб'єктивної реакції є фактор часу. Час, як відомо, завжди має економічну ціну, особливо значну в період кризи. Наприклад, оцінка вартості бізнесу, здійснювана за допомогою дисконтування грошового потоку на базі стохастичних моделей для діагностики кризи, її етапів, і оцінка ринкової вартості діючого підприємства включають фактор часу.

Для підприємств фермерського господарства, які досягли стадії розвитку і підйому у своєму життєвому циклі, економічна сторона кризи, а відтак і необхідність діагностики полягає в оцінці дефіциту коштів, необхідних для здійснення виробництва і розрахунків з кредиторами.

Перша стадія кризи, здебільшого прихована, - це падіння ефективності капіталу, показників ділової активності підприємства, зниження його рентабельності й розміру отриманого прибутку. Антикризове рішення цих проблем може знаходитись як в області перегляду стратегії і реструктуризації підприємства, так і його тактики, що веде до зменшення витрат, скорочення штатів управлінського апарату і робочих місць, підвищення продуктивності праці тощо.

Друга стадія кризи - збитковість виробництва. Ця проблема зважується засобами стратегічного управління і реалізується за допомогою добровільної реструктуризації підприємства.

Третю стадію кризи ототожнюють з практичною відсутністю власних засобів і резервних фондів у підприємства. Особливість діагностики на цій стадії полягає в розрахунку діагностичної цінності ознак, що характеризують кризу, і рівня ризику при прийнятті управлінських рішень для екстреного варіанта застосування оборотних коштів.

Четверта стадія кризи - стан гострої неплатоспроможності. Виникає реальна загроза повної зупинки чи призупинення виробництв і, як наслідок, - банкрутства. У цій стадії діагностика з використанням коефіцієнтів ліквідності, забезпеченості власними оборотними коштами, платоспроможності дає можливість установити наявність факту фінансової неспроможності і способи нейтралізації її через процедуру банкрутства [4].

Існує широке коло користувачів результатів економічної діагностики, тому цілі її проведення для кожної із цих груп будуть відрізнятися. Виділяють внутрішніх і зовнішніх користувачів фінансової інформації.

До внутрішніх користувачів належать керівництво підприємства, що за даними звітності оцінює ефективність діяльності підприємства й рівень стабільності його фінансового стану у звітному періоді, розробляє прогнозні форми фінансової звітності й здійснює на їхній основі попередні розрахунки економіко-фінансових показників для планових періодів.

Зовнішніх користувачів можна розділити на дві групи. До першої групи належать суб'єкти, безпосередньо зацікавлені в діяльності підприємства: існуючі й потенційні інвестори, кредитори, постачальники, клієнти, державні установи, працівники підприємства. Другу групу становлять аудиторську фірми, фінансові консультанти, законодавчі органи, юристи, преса, профспілки, органи статистики [5].

Основними інформаційними джерелами для оцінки економічного стануФГ є форми фінансової звітності, і, насамперед, "Баланс", "Звіт про фінансові результати" й "Звіт про рух грошових коштів".

2. Діагностика діяльності ФГ "Меркурій Б»

2.1 Характеристика ФГ «Меркурій Б»

Фермерське господарство «Меркурій Б» створене у відповідності до Земельного кодексу України . Закону України «Про фермерське господарство» , інших нормативних документів. Засновником фермерського господарства є: Воронін Борис Іванович, який проживає за адресою Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Рози Люксинбург,буд 8.

Фермерське господарство є комерційною організацією, створеною засновником, який вніс майновий внесок для здійснення підприємницької діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції, а також її переробки, зберігання, транспортування та реалізації, заснованої на особистій трудовій участі і використання земельних ділянок, наданих для цих цілей відповідно до чинного законодавства України.

Фермерське господарство є юридичною особою, має самостійний баланс і діє на основі повного господарського розрахунку і самофінансування. ФГ може від свого імені укладати договори ; набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки; бути бути позивачем і відповідачем у судах; відкривати розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків; мати печатки, штампи та інші реквізити зі своїм найменуванням. ФГ набуває прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації відповідно до законодавства України. Місцезнаходження Фермерського господарства: Миколаївська обл., Первомайський район, с. Бандурка.

Основною метою діяльності ФГ є господарська діяльність,спрямована на виробництво сільськогосподарської продукції з використанням земельних ділянок, наданих для цих цілей, а також переробка, зберігання, транспортування і реалізація виробленої їм сільськогосподарської продукції.

Предметом діяльності ФГ є наступні види діяльності:

- вирощування, виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, створення та експлуатація агропромислових об'єктів по виробництву та переробці зерна, олійних культур, м'яса, молока, плодоовочевої продукції та іншої продукції тваринництва та рослинництва;

- переробка сільськогосподарської продукції як власного виробництва, так і придбаної на ринках, біржах та в інших фізичних і юридичних осіб;

- оптова, роздрібна, фірмова торгівля товарами власного виробництва і придбаними;

- виробництво насіння сільськогосподарських культур;

- надання послуг у рослинництві та тваринництві;

- промислово - громадське будівництво, капітальний ремонт будівель та споруд, виробництво будівельних матеріалів, здійснення окремих реставраційних, дизайнерських робіт, комунальні та побутові послуги населенню, проведення санітарних робіт;

- перевезення пасажирів та вантажів автомобільним та залізничним транспортом;

- оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами;

- побутові послуги для населення;

- проектування, будівництво нових та реконструкція існуючих меліоративних систем та окремих об'єктів інженерної інфраструктури;

- діяльність,пов'язана з риболовством;

- надання матеріально - технічних, агросервісних та посередницьких послуг юридичним та фізичним особам;

- організація експорту - імпорту продукції сільського господарства та інших товарів, а також сировини для їх виробництва;

- заготівля сільгосппродукції;

- інші види підприємницької діяльності.

Окремі види діяльності, визначені законодавством України, можуть здійснювати тільки при наявності відповідних ліцензій. ФГ здійснює зовнішньоекономічну діяльність у порядку, встановленому законодавством України. ФГ має право самостійно визначати конкретні напрямки своєї діяльності в залежності від кон'юктури ринку.

2.2 Аналіз фінансово-економічного стану фермерського господарства

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції на основі впровадження передового вітчизняного і закордонного досвіду підвищення підприємництва, ініціативи і т.д. Важлива роль у рішенні цих задач належить економічному аналізу, тому що з його допомогою розробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовується вибір оптимальних варіантів управлінських рішень, здійснюється контроль за їхнім виконанням, оцінюються результати діяльності підприємства в розрізі структурних підрозділів, видів (сегментів) діяльності та центрів відповідальності, виявляються причини негараздів і наявні резерви. [18, с. 89]

Фінансово - економічний стан - одна з найважливіших характеристик діяльності підприємства. Він залежить від результатів виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Прибуток - це збільшення власності, збиток - її зменшення. Власність і гроші - не одне й те саме, вони лише вимірюються грошовими одиницями. Одержаний у звітному періоді прибуток практично ніколи не дорівнює сумі залишків на грошових рахунках. Прибуток - це збільшення власності, а не грошових залишків. Можна одержати значний прибуток (позитивний фінансовий результат), але вчасно не отримати оплати від покупців, і, як наслідок, не мати змоги розрахуватися навіть за тими зобов'язаннями, що виникли в результаті здійснення витрат, пов'язаних з очікуваними і вже відображеними доходами. Сума заробітної плати належить до витрат тоді, коли вважається заробленою. Отже, ця сума обов'язково вплине на формування фінансового результату, а отже, не може бути не врахованою при складанні балансу і звіту про фінансові результати. Однак ще не виплачена працівникам сума не може зменшити залишків грошових коштів.

Наведені вище аргументи свідчать про неможливість оцінювання успішності діяльності підприємства лише на основі аналізу його фінансових результатів. Окрім цього, має здійснюватися в цілому аналіз фінансово-економічного стану підприємства, на основі якого можна з'ясувати реальну картину не лише рівня прибутковості підприємства, а і його спроможності своєчасно повертати позики, розраховуватися з постачальниками тощо.

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства здійснюється на основі таких документів фінансової (бухгалтерської) звітності підприємства.

Баланс - документ, який відображає фінансовий стан підприємства на певну дату. В ньому наводяться активи і пасиви підприємства. Активи - це те, чим володіє підприємство, і те, що йому винні; пасиви - це суми заборгованостей цього підприємства. Величина активів завжди повинна дорівнювати величині пасивів.

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, поточні витрати і фінансові результати, отримані підприємством за певний період.

Звіт про рух грошових коштів - документ, який відображає надходження і витрачання грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Звіт про власний капітал - звіт, який характеризує зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Примітки до річної фінансової звітності:

Баланс складається з активу і пасиву.

В активі балансу підприємства виділені такі розділи:

І. - необоротні активи; II. - оборотні активи; Ш. - витрати майбутніх періодів.

До пасиву балансу підприємства включені такі розділи:

- власний капітал;

- забезпечення наступних витрат і платежів;

- довгострокові зобов'язання;

- поточні зобов'язання;

- доходи майбутніх періодів.

Фінансово-економічний стан підприємства необхідно систематично оцінювати з використанням різних методів, прийомів і методик аналізу.

Основними напрямками аналізу фінансово-економічного стану підприємства є:

- економічна оцінка балансу підприємства;

- характеристика майна підприємства та джерел його формування;

- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

- аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

- аналіз ділової активності підприємства;

- аналіз фінансових результатів і прибутковості діяльності.

Фінансовий стан підприємства оцінюють за такими показниками показниками :

Сума господарських коштів, якими розпоряджається підприємство:

Валюта балансу (підсумок балансу) 19050 тис. Грн.

Структура активів підприємства: співвідношення між групою активів та їх загальною вартістю визначається за формулою 2.1:

- частка нематеріальних активів:

Чн.а. = , (2.1)

де Зв - залишкова вартість;

Вб - валюта балансу

0,61

- частка основних засобів:

Чоз = = 38, 03;

Оборотність активів (Оа) -- це показник кількості оборотів активів підприємства (переважно за рік), визначається за формулою 2.2:

Оa = , (2.2)

де -- виручка від усіх видів діяльності підприємства;

-- середня величина активів за той самий період.

Оа = 61,4%

Рис. Структура активів підприємства за 2012 рік

Чн.а =

Чоз =

Чоз =



Рис. Структура активів підприємства за 2013 рік

Коефіцієнт зносу основних засобів - показує ступінь зносу основних виробничих засобів і визначається за формулою 2.3:

Кз = ,

де - сума зносу;

Воз - вартість основних засобів.

Кз = = 8,3 %

Кз =

Cтаном на 1 січня 2012 р. загальна сума активів, які контролює підприємство, становить 19050 тис. грн, з них переважну більшість - 38,03 % - становлять основні засоби, ступінь спрацювання яких 8,3 %.

Ліквідність підприємства - здатність підприємства швидко реалізувати активи та одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Ліквідність характеризується співвідношенням високоліквідних активів підприємства і короткострокової заборгованості. Платоспроможність - здатність підприємства своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання.

Обсяг власного капіталу - підсумок розділу 1 пасиву балансу 15859 тис. грн

Маневреність грошових коштів характеризує частину власних оборотних коштів , тобто коштів, які мають абсолютну ліквідність. Для добре функціонуючого підприємства цей показник змінюється у межах від нуля до одиниці. За інших однакових умов зростання показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтовне значення показника встановлюється підприємством самостійно та залежить, наприклад, від того, наскільки велика щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах і визначається за формулою 2.4:

Км = , (2.4)

де Гк - грошові кошти;

Вк - власний капітал.

Км = =0,008

Км =

Коефіцієнт поточної ліквідності (або загальний коефіцієнт покриття боргів, або коефіцієнт покриття, current ratio) характеризує ступінь покриття короткострокових пасивів оборотними активами, і застосовується для оцінки здатності підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання визначається за формулою 2.5:

Кп.л. = , (2.5)

де Оак - оборотні активи;

Пз - поточні зобов'язання.

Кп.л. = =3,66 >1

Кп.л =

Ліквідність характеризує суб'єкт господарювання з погляду його здатності розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями за певні проміжки часу за допомогою перетворення ліквідних активів у гроші.

Платоспроможність у вузькому розумінні означає можливість суб'єкта господарювання погасити наявними у нього грошима поточні зобов'язання негайно за першою вимогою кредитора. Отже, йдеться про постійну наявність у підприємства грошових коштів, визначається за формулою 2.6:

Кпл. = , (2.6)

де Гк - грошові кошти;

Пз -поточні зобов'язання.

К пл.== 0,04< 0,2

Кпл. =

Коефіцієнт критичної (миттєвої) оцінки - співвідношенням найбільш ліквідної частини поточних активів та поточних пасивів. Цей показник не враховує матеріальні запаси. Якщо коефіцієнт критичної оцінки високий, це може свідчити про те, що підприємство не кращим чиномвикористовує свої активи визначається за формулою 2.7:

Кк.о. = , (2.7)

де Г - гроші ;

РЦП - ринкові цінні папери;

Дз - поточні зобов'язання;

Пз - поточні зобов'язання.

Кк.о.= = 1,31

Кк.о =

В таблиці 2.1 наведено показники ліквідності та платоспроможності ФГ «Меркурій»

Таблиця 2.1 Оцінка ліквідності та платоспроможності

Показники ліквідності та платоспроможності	Минулий період	Звітний період	Зміни
Коефіцієнт маневреності грошових коштів	0,008	0,020	+0,012
Коефіцієнт поточної ліквідності	3,66	2,86	-0,8
Коефіціент платоспроможності	0,04	0,08	+0,04
Коефіцієнт критичної оцінки	1,31	0,89	-0,42

Обсяг власного капіталу підприємства станом на 1 січня 2012 р. становить 15859тис. грн. Значення коефіцієнта поточної ліквідності (3,66) значно перевищує одиницю, що вважається нормальним. Проте коефіцієнт абсолютної ліквідності (0,04) нижчий за рекомендовану величину (0,2) і вказує на те, що лише 4% від суми поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити негайно.

Коефіцієнт автономії (незалежності) -- показник, нормативне значення якого більше за 0,5. Зростання коефіцієнта свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових ускладнень у майбутньому, збільшує гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань.

Коефіцієнт автономії () обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства визначається за формулою 2.8:

, (2.8)

де -- власний капітал підприємства;

-- підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування).

Ка = = 0,83> 0,5

Ка =

Коефіцієнт фінансової стійкості - у довгостроковому плані характеризує співвідношення власних та позикових коштів визначається за формулою 2.9:

Кф.с = , (2.9)

де Вк - власний капітал;

Пз - поточні зобов'язання;

Дм.п. - доходи майбутніх періодів.

Кф.с = = 4,96 > 1

Кф.с =

Коефіцієнт фінансової незалежності - показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал.

Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності визначається за формулою 2.10:

Кф.н. = , (2.10)

де Вк - власний капітал;

Зв - забезпечення майбутніх витрат і платежів;

Дз - довгострокові зобов'язання;

Пз - поточні зобов'язання;

Дм.п. - доходи майбутніх періодів.

Кф.н. = = 4,96

Кф.н. =

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів підприємства необхідно, щоб коефіцієнт маневреності за своїм значенням був досить високим і визначається за формулою 2.11:

Км.в.к = , (2.11)

де Вк - власний капітал;

Накт - нематеріальні активи.

К м.в.к = = 0,53

Км.в.к =

Коефіцієнт фінансової залежності - є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Коли його значення наближається до 1 (100 %), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство визначається за формулою 2.12:

К ф.з. = , (2.12)

де А - активи;

Вк - власний капітал.

Кф.з. = = 0,73

Кф.з. =

Таблиця 2.2 Оцінка фінансової стійкості та стабільності підприємства

Показники фінансової стійкості тастабільності	Минулий період	Звітний період	Зміни
Коефіцієнт автономії	0,83	0,80	-0,03
Коефіцієнт фінансової стійкості	4,96	4,13	-0,83
Коефіцієнт фінансової незалежності	4,96	4,13	-0,83
Коефіцієнт маневреності власних коштів	0,53	0,45	-0,08
Коефіцієнт фінансової зал.	0,73	0,69	-0,04

Значення коефіцієнта автономії (0,83) вказує на те, що 83 % активів підприємства сформовані за рахунок власних коштів, що свідчить про суттєву фінансову стійкість підприємства і незалежність від кредиторів. Коефіцієнт фінансової стійкості (4,96) вказує на те, що власний капітал перевищує у 4,96 раза поточні зобов'язання підприємства. Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує частку власного капіталу в загальній сумі заборгованості підприємства. В цьому випадку його значення збігається з величиною коефіцієнта фінансової стійкості, так як підприємство не має довгострокових зобов'язань.

Про низький рівень запозичень свідчить і значення коефіцієнта співвідношення позикових та власних коштів. Усього 20 % становлять позикові кошти від величини власного капіталу підприємства.

2.3 Обґрунтування необхідності реструктуризації та санації підприємства

Метою проведення реструктуризації є створення таких господарюючих суб'єктів, які здатні виготовляти конкурентноспроможну продукцію, бути технічно забезпеченими і фінансово-дієздатними. .

Процес реструктуризації може бути викликаний рядом зовнішніх і внутрішніх причин. .

Зовнішні чинники реструктуризації : :

- технологічний прогрес (новітні технології, передові методи комунікації та інформаційного зв'язку; зниження затрат на обробку даних, ефективні транспортні мережі); ;

- міжнародна економічна інтеграція (скорочення торговельних і митних бар'єрів, більш вільний потік капіталу, підвищення мобільності робочої сили, утворення економічних блоків та союзів, монетарна інтеграція та створення міжнародних валют); ;

- докорінні зміни на ринках розвинутих країн (уповільнення темпів розвитку цих країн, більш агресивний експорт і пошук додаткових ринків збуту, зменшення ступеня державного регулювання економіки); ;

- зміни соціально-економічних систем (трансформація економічних систем країн Центральної та Східної Європи і Азії, зростання долі приватного сектору); ;

- політика уряду (податкова, кредитна, митна, соціальна, інформаційна).

Внутрішні чинники реструктуризації: :

- незадовільний рівень загального менеджменту (слабка орієнтація на ринок, відсутність стратегії, низька кваліфікація кадрів); ;

- слабкий фінансовий менеджмент з питань: управління грошовими потоками, прийняття інвестиційних рішень, управління затратами;

- неконкурентоспроможність продукції (поява нових продуктів і конкурентів, виробництво застарілої продукції, падіння обсягів продажу);

- високі затрати (високий рівень точки беззбитковості, високі постійні затрати, високі змінні затрати, високий рівень втрат, висока вартість сервісу);

- слабка робота служби маркетингу; ;

- конфлікт інтересів (власників, робітників, клієнтів, партнерів).

В умовах України дія цих чинників підсилюється загальною економічною кризою, яка характеризується довготривалим спадом виробництва, невиправданим зростанням цін на ресурси і товари, розладом прямих господарських зв'язків і каналів збуту продукції, браком фінансових коштів, погіршенням фінансово-економічних показників діяльності, руйнуванням системи соціального захисту населення. .

Реструктуризаційні зміни, які проводяться на підприємствах, можуть стосуватись:

- модернізації - оновлення устаткування і технології; ;

- реорганізації - зміни методів і поділу праці; потоків інформації ; ; - адаптації - пристосування елементів підприємства до поточних умов; ;

- нововведень -- продуктових і процес них . .

Таким чином, реструктуризація в широкому розумінні: :

- передбачає комплексність змін, а не зміни тільки однієї сфери функціонування;

- є постійним інструментом управління, а не реалізацією одноразової мети;

- може охоплювати майнові перетворення як елемент змін; ;

- підлягає модифікації і коригуванню в ході реалізації ; .

Реструктуризація передбачає зміни структури: :

- майна (правового статусу); ;

- організаційної структури підприємства; ;

- виробничої структури; ;

- структури виробничої програми; ;

- структури залученого капіталу; ;

- структури активів; ;

- структури доходів і витрат; ;

- структури персоналу; ;

- інформації; ;

- інших структур. ..

Часткова (обмежена) реструктуризація використовується підприємством для відновлення технічної та економічної дієздатності; заходами такої реструктуризації можуть бути: додаткова емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебіторської заборгованості, переоформлення боргів та ін.

Комплексна реструктуризація охоплює більш суттєві зміни у формі розробки нової організаційної структури, технічної, технологічної та продуктової політики, зміни у менеджменті тощо. .

Санаційна (відновна) реструктуризація застосовується, коли підприємство перебуває у передкризовому або кризовому стані і має за мету вийти з нього. Ознаками такого стану є: :

- втрата ринкових позицій; ;

- проблеми з постачанням та залишками матеріалів, незавершеність виробництва;

- великі запаси готової продукції; ;

-заборгованість перед банками, кредиторами та державою; ; - втрата ліквідності. .

Основними напрямами реструктуризації дій у цій ситуації є: : - скорочення ресурсів;

- скорочення пропозиції; ;

- скорочення ринків; - зменшення розмірів підприємства. . Адаптаційна (прогресивна) - використовується за відсутності кризи, але при появі негативних тенденцій з метою їх подолання та адаптації підприємства до нових ринкових умов. .

Ознаками такого стану є: зниження загальної ефективності; вичерпання ринкового потенціалу; відсталість порівняно зі світовими стандартами; перспективи на інших ринках; низька ефективність управління.

У рамках цієї реструктуризації найчастіше запроваджуються: :

- просторова диверсифікація - розвиток нових внутрішніх та зовнішніх ринків;

- продуктова диверсифікація - розвиток нових продуктів як споріднених, так і відмінних. .

Випереджаюча - має місце в успішних компаніях, які передбачають можливість зміни умов функціонування і прагнуть підсилити свої ключові позиції та конкурентні переваги. Характерними рисами такої реструктуризації є: стратегічні альянси, купівля-продаж бізнесів.

Управлінська реструктуризація пов'язана зі зміною організаційної структури підприємства, менеджменту, інноваційної, технологічної та маркетингової політики, системи підготовки і перепідготовки кадрів.

Технічна реструктуризація повинна забезпечити підприємству відповідний рівень виробничого потенціалу, технології, ефективних систем постачання та ін., що дозволить виготовляти конкурентоспроможну продукцію.

Економічна реструктуризація покликана забезпечити достатній рівень рентабельності шляхом оптимізації капітальних і поточних витрат, обсягу продажу, збалансованої цінової політики та ін. .

Фінансова реструктуризація стосується управління пасивами підприємства, а саме його заборгованістю і передбачає зміну структури пасивів шляхом: :

- відстрочки погашення заборгованості; ;

- зниження процентної ставки по заборгованості; ;

- визначення більш вигідної для підприємства схеми погашення заборгованості;

- заміни частки заборгованості на акції; ;

- анулювання частки або всієї заборгованості; ;

- отримання від кредиторів нових позик або гарантій. .

Реструктуризація власності стосується зміни власника державних підприємств та зміни власності через зміну участі в капіталі та ін.

Оперативна реструктуризація розрахована на декілька місяців, і підприємство вирішує питання підвищення своєї ліквідності за рахунок внутрішніх ресурсів у рамках санаційної реструктуризації. Вона полягає у:

- створенні або виділенні нових структурних підрозділів підприємства;

- оперативному зниженні дебіторської заборгованості; ;

- зменшенні величини оборотних фондів через виявлення і реалізацію зайвих запасів; ;

- скороченні обсягів основних фондів через реалізацію зайвого обладнання, транспортних засобів тощо; ;

- оцінці і припиненні здійснення неефективних інвестицій та ін. . Стратегічна реструктуризація здійснюється в довгостроковому періоді, базується на результатах оперативної реструктуризації і передбачає залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування в межах адаптаційної та випереджаючої реструктуризації. Вона може передбачати такі дії, як: диверсифікація виробництва;завоювання нових ринків збуту; придбання нового устаткування; впровадження новітніх технологій; сертифікація виробництва;

- реструктуризація організаційної структури підприємства; ;

- підвищення кваліфікації персоналу; ;

- реструктуризація власності; ;

- купівля-продаж бізнесу;

Тому, вважаю, що в 2 розділі була достатньо обґрунтована необхідність проведення реструктуризації та санації підприємства.

3. Формування програми санації фермерського господарства «Меркурій Б»

Розробка програми санації здійснюється, як правило, фінансовими службами підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представниками потенційного санатора, аудиторськими фірмами.

Програма санації складається зі вступу та 4 розділів.

Вступ характеристика підприємства

Розділ І на підприємстві відображає вихідну ситуацію

Розділ ІІ Сформульована стратегічна мета санації

Основна частина плану

Розділ ІІІ санації

Розділ ІV Містить розрахунок

ефективності

санації

У вступі відображається загальна характеристика підприємства, а саме:

- правова форма організації бізнесу та форма власності;

- організаційна структура;

- сфера діяльності;

- історична довідка.

І розділ відображає вихідну ситуацію на підприємстві. Аналіз вихідних даних включає такі підрозділи:

1. Оцінювання зовнішніх умов -- оцінювання зовнішніх умов, у яких функціонує підприємство, є основою стратегічного планування і включає вивчення загальних політико-економічних тенденцій, що впливають на діяльність підприємства, аналіз галузі та ринкового сегмента. Під час вивчення загальної політико - економічної ситуації розглядаються розвиток економіки в цілому, демографічна ситуація, технологічні новації, зміна політичного середовища. Головною метою оцінювання навколишнього середовища є оцінювання можливості адаптації стратегії розвитку підприємства до змін у суспільно-політичному житті країни. [19 c.17]

2. Аналіз фінансово-господарського стану -- проводиться за двома напрямками:

3. Аналіз виробничо-господарської діяльності;

4. Аналіз фінансового стану.

У ході аналізу з'ясовується фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу тощо).

5. Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць -- полягає в систематизації та оцінюванні причин фінансової кризи та наслідків їхнього впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Аналіз причин фінансової кризи проводиться з метою їхньої локалізації та усунення. Виявлення симптомів кризи робиться на підставі аналізу слабких місць на підприємстві. Обмежувальні чинники (слабкі місця) можуть виявлятися в таких сферах:

- залучення капіталу (наприклад, утрата довіри кредиторів);

- ринок (бар'єри на шляху входження чи виходу з ринку);

- персонал (позиція профспілок, висока мобільність, психологічні фактори);

- законодавство (податки, заборона звільнення працівників).

У разі тривалої фінансової кризи фактори, що забезпечують потенціал підприємства, поступово вичерпуються. Як наслідок, позиції підприємства слабшають.

Наявний потенціал -- тут вивчаються сильні сторони підприємства, можливі шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Наявний у підприємства потенціал розвитку визначається такими основними факторами:

- фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;

- наявність кваліфікованого персоналу;

- наявність надійних та дешевих джерел постачання сировини та матеріалів;

- наявність ринків збуту продукції;

- виробничий потенціал;

- ефективна організаційна структура;

- висока якість менеджменту.

На підставі аналізу вихідної ситуації робиться висновок про доцільність санації підприємства чи про необхідність його ліквідації

У ІІ розділі програми санації сформульовано стратегічні ціл санації, цільові орієнтири, а також розробляється стратегія санації підприємства. Крім цього розділ має запропонувати оперативну (Crash-) про граму з відображенням заходів, спрямованих на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. Лише за умови успішного виконання цієї програми підприємство може отримати можливість реалізувати план санації, тобто здійснити заходи для відновлення прибутковості ті досягнення стратегічних конкурентних переваг. У каталозі санаційних заходів у рамках Crash-програми можуть бути запропоновані такі, наприклад, заходи:

- рефінансування дебіторської заборгованості (форвейтинг факторинг, звернення до арбітражного суду);

- мобілізація прихованих резервів через продаж окремих позицій активів;

- зменшення та збільшення статутного капіталу;

- реструктуризація кредиторської заборгованості;

- заморожування інвестиційних вкладень;

- зворотний лізинг;

- розпродаж за зниженими цінами товарів, що користуються низьким попитом.

ІІІ розділ є основною частиною плану санації. Це контактний план заходів для відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді. Складовими цього розділу є:

1. План маркетингу та оцінка ринків збуту продукції. У цьому підрозділі визначають ринкові фактори, які впливають на збут продукції та місткість ринку; мотивацію споживачів; умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на суміжних товарних ринках. Кількісне оцінювання частини ринку, яка належить підприємству, проводиться за основними споживачами готової продукції з посиланням на поточні обсяги реалізації та на перспективи ЇЇ збільшення. Крім того, наводяться перелік можливих конкурентів, їхніх переваг та недоліків, а також схема реалізації продукції, методи стимулювання реалізації та пропозиції щодо оптимального співвідношення реалізованої ціни й собівартості. Визначаються можливості та способи розширення ринків збуту. Дається оцінка діяльності підприємства з погляду антимонопольного законодавства.

2. План виробництва та капіталовкладень -- містить дані про використання обладнання, його знос, витрати, пов'язані з відновленням (придбанням нового обладнання, ремонтом та реконструкцією), можливості оренди чи лізингу. Також характеризується виробничий процес, його "вузькі" місця, комерційні зв'язки з постачальниками факторів виробництва, зазначаються конкретні заходи щодо поліпшення асортименту продукції та підвищення її якості з тим, щоб досягти конкурентних переваг.

3. Організаційний план -- тут відображають організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації (реорганізації) та перепрофілювання, аналізують управлінський та кадровий склад, фактичну кількість працівників і пропозиції щодо її зменшення, пропонують заходи для посилення мотивації працівників та поліпшення організації менеджменту. У разі необхідності вивчаються можливості злиття, приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного законодавства.

IV розділ містить розрахунок ефективності санації, а також перелік організаційних заходів щодо реалізації плану та контролю за ходом реалізації. У цьому розділі деталізуються очікувані результати використання проекту, а також прогнозуються можливі ризики та збитки.

Основними критеріями оцінювання ефективності санації є:

- ліквідність та платоспроможність;

- прибутковість;

- додаткова вартість, створена в результаті санації;

- конкурентні переваги.

Результати санації можна оцінити через додатковий прибуток підприємства, тобто різницю між сумою прибутків після санації і розміром прибутків (чи збитків) до її проведення.

На фермерському господарстві «Меркурій Б» існує тенденція до підвищення зносу основних засобів. Також з роками знижується фінансова стійкість та фінансова незалежність. Для того щоб ліквідувати дані проблеми, господарству необхідно проводити систему заходів оздоровлення, щодо поліпшення цих показників, з метою запобігання проблем фінансового становища підприємства та його банкрутства.

Мета санації вважається досягнутою, якщо за допомогою зовнішніх і внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність на довгостроковий період.

Висновок

Сучасний етап розвитку нашої держави зумовлює високі вимоги до оцінки ефективності функціонування економічних систем різних рівнів. Але основна увага приділяється саме підприємству як первинній, основній, самостійній ланці народного господарства, що створює конкретні економічні блага, а отже, є першоосновою національного багатства України.

Вивчення досвіду трансформаційних процесів у нашій державі свідчить передовсім про надто велику кількість економічно недоцільних бізнес-проектів. Звичайно, не останню роль у невдачах вітчизняних і зарубіжних бізнесменів відіграє постійна нестабільність зовнішнього середовища господарювання, але внутрішні чинники також не слід ігнорувати. Якнайповніше уявлення про ситуацію на підприємстві можна отримати лише за допомогою комплексної діагностики його виробничо-господарської діяльності. Для подолання хоча б частини дестабілізуючих факторів доцільно підняти економічну діагностику підприємств на якісно новий рівень.

Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення реальному стану ринкового середовища господарювання (з урахуванням власного потенціалу підприємства). Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень має бути глибока комплексна економічна діагностика підприємства. У ході такої діагностики всі сфери діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату за рахунок оптимально ефективного (у тому числі і з погляду ліквідності, уникнення ризику банкрутства) використання наявних ресурсів, передовсім фінансових.

Процес діагностики - це не одноразова дія, а постійна систематична діяльність, ефективність якої значною мірою обумовлюється нагромадженим досвідом. Основним завданням економічної діагностики є системна оцінка результативності господарської діяльності за кілька періодів, виявляння факторів, які позитивно чи негативно вплинули на неї, а також визначення реальної фінансової стійкості підприємства в цілому чи окремих аспектів його плато-, кредитоспроможності, інвестиційної привабливості тощо.

Діагностичний підхід, перш за все, передбачає визначення характеру порушень сфери господарської діяльності, в якій відбуваються відхилення від нормальної відносної динаміки різних процесів, які виражаються через темпи змін відповідних показників.

Об'єктом дослідження у бакалаврській роботі було обрано фермерське господарство "Меркурій Б". Основною його діяльністю є вирощування та виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції.

Наявність багатьох факторів, які впливають на зміст, структуру та обсяги санації та реструктуризації господарства "Меркурій Б" свідчать, що не існує певних стандартних, універсальних підходів. Підходи до їх розробки змінюються згідно з характером санації і реструктуризації, особливостями його середовища, конкретними цілями реструктуризації і санації та індивідуальними запитами потенційних інвесторів. Аналіз результативності діяльності підприємства показав, що протягом досліджуваного періоду показники прибутковості дещо погрішали, але залишаються на досить високому рівні. Фінансовий стан підприємства стійкий і дозволяє при реалізації проекту у випадку нестачі власних коштів залучити позиковий капітал без ризику втрати фінансової стійкості. Огляд ринку та існуючих у підприємства резервів підвищення ефективності діяльності дозволили визначити перспективний напрямок подальшого його розвитку,тому можна стверджувати, що встановлення реструктуризації і санації добре вплине на фінансовий стан підприємства.

Список використаних джерел

1. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації. Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів. - К. "Кондор" - 2012. - 654 с.