Особливості економічних криз другої половини двадцятого та двадцять першого століття

* Значна мілітаризація економіки, при якій на воєнні цілі було витрачено близько 35% союзного бюджету. В Україні після розпаду колишнього СРСР залишилося близько 30% воєнно-промислового комплексу СРСР,приблизно 80% підприємств галузей машинобудування були залучені у виробництво зброї.

* Надмірна централізація при здійсненні процесу перерозподілу національного доходу через державний бюджет. Так, з республік збиралося близько 70% утвореного національного доходу, значна частина якого в подальшому поверталась до них через механізм загальносоюзного фінансування розвитку освіти, охорони здоров'я, інвестувань тощо. Це визначало врівноваження у розподілі утвореного національного доходу,незалежно від результатів праці кожної республіки колишнього СРСР. З часів проголошення державної незалежності надмірний централізм у перерозподілі національного доходу зі сторони Москви змінився ще більшим централізмом, але вже відносно до областей зі сторони Києва, оскільки через державний бюджет у 1993р. перерозподілилось 82% національного доходу, а у 1994-86,7%.

* Політика пограбування села, яка висловлювалась у перекачуванні значної частини створеного сільськими працівниками національного доходу на користь промисловості через механізм цін та низький рівень продуктивності праці. Така політика в цей час ще більш посилилася. Так, ціни на промислові товари, які купує село, зростали з 1992-1995рр. у 2,5рази швидше, ніж ціни на сільськогосподарські продукти. Ціни на сільськогосподарську продукцію у кінці 1994р. лише на 50% покривали витрати на виробництво.

* Слабке використовування ринкових важелів в управлінні економікою, а загалом керівництва підприємствами з боку загальносоюзних та республіканських міністерств та відомств. В Україні окремими урядами після проголошення державної незалежності зруйнувало державне управління економікою та вводились, також ринкові важелі, які також використовувались в розвинутих країнах світу майже століття назад. Внаслідок цього формувався господарський механізм не з оптимальним співвідношенням державного регулювання та використанням сучасних ринкових важелів, а небачених за всю історію розвитку економічних систем - симбіоз двох руйнівних для сучасного господарства початків: механізмів вільної ринкової економіки та розпаду державного регулювання при абсолютній перевазі державного сектору. Те, що було здійснено у цій сфері, можна назвати „гримасами” ринку.

* Величезне фізичне та моральне виснаження в промисловості складало близько 60%, моральне - близько 90%. Так, ступінь виснаження металургійних агрегатів та обладнання в металургійному комплексі України на 1993 р. склало 64%. За 1993 - 1995 рр. ситуація ще більше погіршилася, оскільки фізичне виснаження вже складало вище 65%, а моральне - 95 %. В часи економічної кризи із-за галопуючої інфляції підприємства не тільки не мали можливості здійснити нове будівництво, але й поновлювати основні фонди. Короткий аналіз першої групи причин глибокої економічної кризи в Україні показує, що переважаюча більшість із них не тільки не була вирішена, але й ще більше загострилася.

Але вказане не означає, що головна вина подальшого посилення соціально-економічної кризи це суверенітет України та досягнення державної незалежності. Прагнення до неї та завоювання суверенітету є законом розвитку світової цивілізації. Якщо вже кого і звинувачувати за лихо, яке спіткало нашу державу з суверенітетом, то лише в одному аспекті:люди, які прийшли до влади, не розуміли сутності державного суверенітету в кінці ХХ століття, те, що прагнули домогтися повного та абсолютного суверенітету, якого нині не має жодна країна світу. Економіка України знаходилась в стані гіперінфляційної депресії без яких-небудь ознак на покращення становища. Така ситуація не тільки була серйозною для наслідків життєвого рівня населення, але й загрожувала підірвати інші аспекти нещодавно отриманої незалежності.

3.3 Криза економічної влади в України

Для сучасного українського суспільства характерною є криза економічної влади. На словах товаровиробники і всі господарські суб'єкти отримали значні владні функції, але на ділі вони не можуть ними скористуватись в умовах загальної кризи народного господарства і відсутності необхідних інституціональних передумов. Водночас держава робить все, щоб зберегти за собою важливі владні повноваження. Така суперечлива ситуація вилилась на практиці у відсутність надійних механізмів реалізації економічної політики.

Практично всі сторони господарського і соціального життя охопила криміналізація. Прибуткові сфери народного господарства, які дають великі доходи, виявляються поділеними між корпоративними групами та мафіозними структурами.

Зміна структури владних відносин в економіці України набула, таким чином, вкрай не сприятливого характеру. Центр владного тяжіння переносяться від державних центральних органів до мафіозних структур. Зрозуміло, що при цьому розвиток ринкової економіки і приватного сектору припиняється.

Тільки на основі верховенства законів захисту прав і свобод усіх громадян, коли єдиним джерелом влади стає суверенна воля народу, можна подолати мафію.

Головне питання, яке нині стоїть перед Україною, - бути цивілізованою і економічно незалежною державою чи деградувати до рівня колонії. Вирішення завдань подолання кризи і забезпечення економічного відродження передбачає радикальні реформи в інтересах національних товаровиробників. Це-лінія на створення національної конкурентоспроможності ринкової економіки, в якій держава забезпечує умови для підвищення добробуту населення.

3.4 Економічна криза 2008-2009 року в Україні

Виникнення фінансової та економічної кризи в Україні стало очевидним восени 2008 року після погіршення ряду економічних показників та повідомлень про фінансові проблеми ряду провідних комерційних банків країни. Так, ЗМІ повідомляли про істотне скорочення попиту на залізо та сталь, що призвело до зменшення обсягів експорту та надходження валюти до Української економіки. Восени та на початку зими ціни на нерухомість впали на 25 %, було призупинено понад 80 % будівельних проектів.

Передумовою стало те, що станом на початок 2004 року валовий зовнішній борг України становив $23 811 млн., станом на початок жовтня 2008 року -- $105 429 млн.

Починаючи з 2006 року Україна мала від'ємне сальдо зовнішнього торговельного балансу: в 2006 році -- $3 068 млн., в 2007 -- $8 152 млн, за перші 9 місяців 2008 року -- $10 071 млн.

В цілому за підсумками 2008 року тіньова економіка зросла на 3.1 процентного пункту, до 31% від ВВП, що стало максимальним показником з 2001 року.

З метою стабілізації фінансового ринку та допомоги комерційним банкам, Національний банк України залучив 16.5 млрд. дол. США кредиту від Міжнародного валютного фонду. В листопаді урядом було залучено кредит в розмірі 3 млрд. гривень для покриття бюджетного дефіциту. Також урядом прийнято низку антикризових нормативних актів, зокрема в сфері будівництва та банківській сфері.

За попередніми прогнозами Міністерства фінансів України, валовий внутрішній продукт знизиться на 5 %. Однак у варіанті бюджету, ухваленому Верховною Радою 26 грудня, прогнозувалось зростання ВВП на 0.4 %. Урядом було заборонено оприлюднення оперативної статистичної інформації про макроекономічні показники України. Інформацію про ВВП за перший квартал 2009 року було оприлюднено 30 червня. Так, за перший квартал ВВП знизився на 20.3 % (в постійних цінах 2007 року), дефлятор ВВП дорівнював 22.4 %.

За перший квартал 2009 року обсяг тіньового ВВП зріс на 7 процентних пунктів і складав 36% від офіційного ВВП.

Що стосується заробітних плат, то уперше з початку року в Україні знизився показник середньої заробітної плати. За підсумками серпня він становив 1870 гривень. Це на 60 гривень менше, ніж у попередньому місяці. Протягом жовтня 2008 борги по зарплатах зросли ще на 2 відсотки і станом на листопад становили близько мільярда гривень. Найбільше заборгували працівникам машинобудівної, металургійної, транспортної і аграрної галузі. Про затримки зарплат повідомляють також ті, хто працює у бюджетній сфері. Вперше за кілька років невчасно виплачують пенсії.

В порівнянні з серединою 2008 року, середня зарплата влітку 2009 року в доларовому еквівалентні зменшилась з $343 до менш ніж $240, хоча в гривнях вона номінально зросла від 1735 грн до 1845 грн на місяць.

Щодо банківського сектору, то поширення інформації про конфлікт міноритарних акціонерів з керівництвом Промінвестбанку спричинило появу невпевненості серед вкладників банку. В грудні 2008 року російський Внешекономбанк повідомив про придбання Промінвестбанку.

11 жовтня 2008 року НБУ «з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи» постановою № 319 частково обмежив активні операції банків, заборонив дострокового виконання договорів по внесках і ввів 5-процентний коридор коливань курсу на готівковому ринку. Передбачалось, що обмеження діятимуть до стабілізації банківської системи України. Повідомлялось, що постановою № 413 від 5 грудня 2008 р. Нацбанк скасував дію своєї антикризової постанови № 319. Постановою № 319 зокрема вводилася заборона на дострокове розірвання договорів про депозити. Однак згодом банк відзначив, що вказаний пункт постанови № 319 залишається в силі.

В першій половині червня 2009 урядом було націоналізовано три «проблемні» банки: «Укргазбанк», «Родовід Банк» та «Київ». Загалом було витрачено 9.57 млрд. гривен. Мінфін мав надрукувати ОВДП, ними уряд сплатити за банки, а потім за ці державні облігації банки отримають «живі» кошти в НБУ. В Укргазбанку уряд отримає 84.21 % акцій за 3.2 мільярди гривень, в «Родовід Банку» -- 99.97 % за 2.809 мільярди, і в банку «Київ» -- 99.93 % за 3.563 мільярди.

Будівництво

Ринок житла.

Зміна ринку житла в Україні розпочалася з того, що у серпні 2008 р. ставки за іпотечними кредитами підняли 85 % вітчизняних банків, значно піднявши при цьому вимоги до позичальників. Наступним етапом була заборона НБУ видачі кредитів в іноземній валюті. Як наслідок на ринку відбувся відтік фінансових засобів, що призвело до занепад ринку іпотеки, а отже і до скорочення попиту, адже 70 % придбання житла здійснювалося за рахунок отриманих іпотечних кредитів. За даними Міністерства Юстиції в минулому році кількість укладених договорів купівлі-продажу квартир зменшилась на 18 % порівняно із 2007 р і склала 303.2 тис. Падіння цін відбулося у всіх областях України, так у столиці воно склало 50 %, в Ужгороді -- 60 %, у Харкові -- 40 %, а у менших містах ринок житла взагалі занепав.

17 червня 2009 роком Урядом було схвалене рішення виділити 2 млрд. гривень з Державної іпотечної установи для участі в аукціонах з метою придбання готового та готового на більш ніж 70 % житла з подальшою передачею в чергу пільговиків.

Ринок новобудівель.

Ринок новобудівель в Україні, що активно розвивався протягом останніх років, взагалі занепав, залишивши безліч розпочатих будівель. Так, наприклад, у Києві до кінця зими було заморожено 80 % будівництв.

За даними Державного Комітету Статистики та Міністерства регіонального розвитку та будівництва

Головною причиною знову ж є замороження іпотеки. Міністерство Юстиції також дозволило банкам забирати закладене майно без суду, якщо заборгованість по ним сягає 90-120 днів (відповідно заключених договорів після 18 лютого поточного року). Значною також є проблема недобудов, адже клієнти вклавши кошти можуть не отримати свого житла. В свою чергу забудовники не бажають знижувати ціни, виправдовуючи це тим, що рентабельність новобудов становить не більше 10-15 %, і зниження вартості на 30-40 % призведе до зупинки будівництва взагалі. Проте на думку ріелторів ціни на новобудівлі впадуть уже літом до порогу собівартості, а недобудови -- і того менше.

Перспективою подальшого розвитку новобудівель, на думку забудовників, є розвиток власних систем кредитування, зі строком виплати у 5-20 р, та середній ставці 7-14 % річних.

- Ринок оренди житла.

Щодо ринку оренди житла, то він явно демонструє лібералізацію, переводячи розрахунки в національну валюту, та значно збільшуючи пропозицію. На ринок вийшло багато власників майна, котрі відклали його продаж через кризу. Так, наприклад у Києві, пропозиція орендувати житло зросла майже вдвічі, встановивши в вересні 2008 р -- 14 тис., зросла до 23,7 тис. Схожа ситуація наявна також і у регіонах. Середня вартість оренди однокімнатної квартири в спальному районі впала більше ніж на $100. Навіть ціни на дорогі апартаменти, що традиційно менш вразливі до цінових коливань, впали в середньому на 40 %.

- Ринок комерційної нерухомості.

На комерційну нерухомість в Україні спостерігається різке падіння попиту відносно всіх її сегментів. Кількість пропозиції перевищує реальний рівень попиту уже в 1,5 рази. Так, навіть в порівнянні з груднем минулого року спільне число операцій зменшилося на 21 %, а їх сума скоротилася в 1,2 -- 1,4 рази. З метою заохочення збуту власники знизили ціни, а також готові продавати та здавати в оренду свої приміщення в національній валюті. Більше 50 % оренди і 30 % продажів приміщень представлені у гривнях.

Також відбулося зниження цін на офісну нерухомість, в середньому на 25 %.

- Ринок землі.

Відповідно до загальної тенденції ціни на землю також впали. Зниження відбулося в середньому на 50 %, подекуди і більше. І землі, котрі були яблуком чвар забудовників котеджних містечок, залишилися нікому непотрібними.

Висновок

економічний криза україна бюджет

Тема економічних криз цікава, гадаю не тільки мені.

Знання історії - велика сила. Історичні аналогії інколи настільки чітко кидаються в очі, що економісти уявляють собі кінцевий результат, але висновки бувають настільки категоричними, що віддають перевагу змінити історію тільки б не знати про наслідки. Не знання законів не звільняє від відповідальності, але економіка передбачає наявність об'єктивних законів, та як би не переписувалась історія, вони все рівно візьмуть своє.

Знання історії дозволяє уникнути багатьох помилок. Історія робиться зараз, сьогодні, в наші дні. Знати її необхідно, щоб розуміти, яким самим шляхом йшов розвиток та на основі цих знань прогнозувати подальший хід подій.

Коли спостерігаєш, як назрівають та проходять кризи в країнах-лідерах, таких як США, Японія, Німеччина, Англія, Франція, то мимо волі замислюєшся, що навіть такі багаті країни, які мають гарних спеціалістів, достаток, вплив до сих пір не можуть уникнути кризи.

Структурна перебудова економіки в розвинутих країнах світу передбачала перехід до енергозберігаючих, металозаощаджуючих і працезаощаджуючих технологій. Така перебудова супроводжувалася переходом до нового технологічного виробництва, яким є автоматизоване виробництво. В основі його лежить електронно-обчислювана техніка, впровадження верстатів з ЧПУ, промислових роботів, існуючі виробничі системи, формування робітника нового типу, модифікація пріоритетних цілей розвитку суспільства тощо.

Говорячі про необхідність структурної перебудови економіки України та шляхи виходу її з кризи, слід враховувати позитивний досвід розвинутих країн, які здійснили раніше структурні перетворення, зокрема - Японії. Не маючи власних запасів сировинних та енергетичних цінностей, японська промисловість у період другої половини 50-х-початку70-х років розвивалася по шляху використання переважно екстенсивних факторів зростання, створення наукомісткої структури виробництва виявилося вкрай болючим, особливо для енерго- і матеріаломістких галузей, рентабельність і конкурентоспроможність яких у результаті підвищення витрат виробництва було підірвано.

У результаті проведених заходів через 10 років після „нафтового шоку” матеріаломісткість промисловості скоротилася на 40%, питома нафтомісткість ВНП знизилася у2,6 раза, а витрати на НДДКР відносно ВНП досягли рівня 2,47%. Вперше перевищили рівень США (2,7%).

Незважаючи на суттєві відмінності можливостей японської та української економіки, принципово важливим є використання японського досвіду вирішення стратегічних завдань структурної перебудови виробництва, високої ефективності державного регулювання структурних зрушень, особливо в умовах кризового стану економіки країни.

Не маючи можливості сформувати найближчім часом замкнуту структуру економіки, Україна повинна зосередити увагу на розвиткові транспорту - перш за все через вигідне географічне положення, наявність міжнародних автострад, ліній електропередачі, ниток газопроводів і харчової та переробної промисловості, оскільки багато регіонів аграрно-орієнтовані; промисловості будматеріалів - враховуючи наявність різноманітної будівельної сировини і металургії х переорієнтацією галузі на прогресивніші види виплавки металу; курортів, використовуючи потенціал наявних рекреаційних зон (Крим, Карпати) і розвиваючи нові.

Успішне здійснення структурної перебудови можливе за умови стабільної роботи підприємства, наявності вільно переміщуваних капіталовкладень. Тому у першу чергу необхідна стабілізація економіки, відтворення нормального функціонування виробництва.

Необхідно підкреслити, що структурна перебудова національної економіки повинна здійснюватися у відповідності з довгостроковою державною програмою, розробка якої є важливим завданням українських економістів, у співдружності з вченими інших галузей науки і працівниками урядових органів.

Для виходу економіки України з глибокої структурної кризи необхідно насамперед обґрунтувати програму структурної перебудови, відокремити пріоритетні науковомісткі галузі промисловості й здійснити комплекс заходів щодо їх динамічного розвитку, провести інтеграцію старих галузей (з погляду доцільності існуючих обсягів виробництва на застарілій технологічній основі), технічно переозброїти їх, закрити нерентабельні підприємства та ін.

У березні 1996 року Кабінет Міністрів України визначив основні групи науково-технічних і виробничих пріоритетів промислової політики, які орієнтовані на певне подолання структурних криз: розвиток фундаментальних наукових досліджень, розробка нових матеріалів і технологій їх обробки, біотехнологія, фізика низьких температур, ядерні дослідження, електрозварювання, космічна техніка, нові джерела енергії та екологічний захист тощо. Однак у цій програмі обійдено увагою галузі паливно-енергетичного комплексу, найбільш енергомісткі галузі, відродження електронної, легкої та інших пріоритетних галузей. У 1999 році прийнято нову програму, розраховану до 2010 року,хоч і не виконано попередньої.

На сам кінець слід зазначити, що в Україні, по суті, ще не створено необхідних умов для структурної перебудови економіки. Недостатньо розвинуто ринкові структури і механізми, необхідні для переміщення капіталу, робочої сили з доходних галузей в інші. Оскільки процес структурних перетворень проходитиме поетапно і займе досить тривалий час, доцільно використовувати перехідні форми господарювання, ефективні засоби державного регулювання структурних зрушень. Досвід інших країн підтверджує, що структурні трансформації, поряд з ринковими механізмами, обов'язково регулюються державою.

У інші кризовій ситуації першочерговим завданням державного регулювання структурної перебудови є недопущення повної деіндустріалізації виробництва і розпорошення наявного науково-технічного потенціалу по дрібних приватних структурах, які не в змозі забезпечити єдину стратегічну лінію на модернізацію економіки країни.

На даному етапі Україна знаходиться в непростих умовах. Економічна криза 2008 - 2009 рр. вплинула на заробітні плати населення, банківський сектор, ринок нерухомості, і взагалі на рівень життя в країні. Україна поступово виходить з кризи, проте її наслідки, за прогнозами економістів, ще довго будуть про себе нагадувати.

Використана література

1. Лановик Б.Д.,Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу:Підручник/За ред. Б.Д.Лановика. - К.:Вікар,2004-488с.

2. Конотопов М.В.,Сметанін С.І. История экономики зарубежных стран: Учебник. - М:Логос,2004-380с.

3. Богачов В.І., Кравченко К.В. Економическая история рыночных отношений. Макроэкономика. Микроэкономика. - К.,2003-480с.

4. Самуельсон П.А. Економіка:Підручник.-Львів:Світ,1993-479с.

5. Лукінов І.Структуроутворюючі процеси в ході реформи. Економіка України,1996,№3,-11с.

6. Мочерний С.В.Економічна теорія:Посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти.-К:Видавничий центр „Академія”,1999.-592с.

7. Макконнем К.Р., Брюс С.Л. Економікс:принципи, проблеми і політика. В 2-х томах, М:Республіка, 1992.-Т1.

8. Віссаріонов А.Уроки кризиса. Экономист,1999,№2,с.15-22.

9. Юхименко П.І.Економічна теорія:Навчальний посібник. -К.: Вікар, 2004-342с.

10. За ред. Полянского Ф.Я.Экономическая история капиталистических стран. - М.1986.

11. За ред. Чунтулова В.Т. Экономическая история капиталистических стран. - М.1985.

12. Коваленко В.П.Всемирный рынок:Экономические законы развития.- М., 1990.

13. За ред. Оганяна Г.А. Політична економія.-К.2003-680с.

14. Злунко С.М.Економічна історія України.-К.:Знання.2006.

15. Лагутін В.Д.Людина і економіка: Соціоекономіка. К.,1996.

16. Internet (вільна енциклопедія «Вікіпедія»)

Размещено на Allbest.ru