Кардиналіська та ординаліська версії теорії поведінки споживача

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кардиналіська та ординаліська версії теорії поведінки споживача. Їх спільні риси та відмінності риси

Сучасному споживачеві пропонується величезна кількість різноманітних товарів та послуг. Але одночасно придбати всі товари неможливо через нестачу доходів. Тому кожен споживач, розмірковуючи, як розподілити свої обмежені ресурси з метою найповнішого задоволення власних потреб, постійно вирішує для себе три питання: що купити, скільки це коштує і чи вистачить грошей. Ці три проблеми становлять зміст теорії поведінки споживача. Виходячи з міркувань раціональності, кожен споживач обирає для себе «кращий», «найкорисніший», на його думку, набір товарів у межах свого доходу.

Задоволення, яке отримує людина від споживання благ, називається корисністю. Корисність - суб'єктивне поняття, яке не підлягає точному вимірюванню, оскільки розуміння корисності індивідуальне, нестійке, відносне. Те, що один споживач вважає для себе корисним, може бути зовсім непотрібним іншому споживачеві. Наприклад, тепла куртка взимку є дуже корисною для мешканців холодних країн, а в теплих країнах її корисність майже нульова. Максимізація корисності є метою споживача, основним мотивом його поведінки.

Через суб'єктивізм оцінок корисності виміряти її практично неможливо. Однак з навчальною метою, для наочності, корисність вимірюють за допомогою вигаданих одиниць - ютилей (від англ. utility - корисність). Ютиль не має стандарту, як метр або літр. Що більше ютилей, то більшою є корисність.

У мікроекономіці склалися два підходи до пояснення поведінки споживача: кардиналістський або кількісний та ординалістський або порядковий.

Кардиналістська теорія поведінки споживача виходить з того, що корисність може вимірюватись кількісно за допомогою умовної одиниці - «ютиля» (від англ. utility - корисність). Ютиль не має стандарту, як метр або літр. Що більше ютилей, то більшою є корисність. Такий підхід до вимірювання корисності незалежно один від одного запропонували в останній третині XIX ст. У. Джевонс, К. Менгер, Л. Вальрас. с. Незважаючи на свою суб'єктивність, кардиналістський підхід спрямував економічну теорію на вивчення поведінки споживача, довівши, що корисність - визначальний чинник попиту.

Користування будь-яким товаром зазвичай дає споживачеві задоволення не нескінченно, а до певної межі. Наприклад, якщо потреба у придбанні першої пральної машини велика, то другої і третьої відповідно нижче. У зв'язку з цим введено поняття граничної та загальної корисності. Гранична корисність - це додаткова корисність, яку споживач отримує від додаткової одиниці блага. Загальна корисність - сукупна корисність від споживання всіх наявних одиниць блага. Наприклад, якщо загальна корисність 10 з'їдених бананів дорівнює 15 ютилям, а 11 бананів - 16 ютилям, то гранична корисність спо-

живання 11-го банана дорівнює 16 - 15 = 1 ютиль. Між загальною та граничною корисністю існує взаємозв'язок: загальна корисність дорівнює сумі граничних корисностей. За кардиналістською теорією граничної корисності споживач максимізує сукупну корисність від різних товарів тоді, коли розподілить свій грошовий дохід між ними у такий спосіб, щоб остання грошова одиниця, яка витрачається на кожен товар, принесла йому однакову граничну корисність.

Це правило можна подати в алгебраїчній формі:

=

де - гранична корисність товару Х;

- ціна товару Х;

- гранична корисність товару Y;

- ціна товару Y.

Якщо споживач урівноважить граничні корсності різних благ за цим правилом, то ніщо не спонукатиме його змінити структуру своїх витрат, тобто він буде перебувати у стані рівноваги (за винятком випадків, коли змінюються смаки й уподобання споживача, його дохід чи ціни на товар).

У міру насичення потреб споживач отримує дедалі меншу додаткову корисність від кожної наступної одиниці блага. При цьому цілком можливим є досягнення від'ємних значень граничної корисності, якщо подальше споживання наноситиме шкоду. Ця закономірність називається законом спадної граничної корисності, згідно з яким додаткова корисність від споживання кожної наступної одиниці блага знижується. Хоча сам закон багато в чому має очевидний характер (його дію хоч раз у житті кожен випробовував на собі), уперше його сформулював у 1854 р. Герман Генріх Госсен, на честь якого закон іноді називають першим законом Госсена. Із закону Госсена випливає, що через зменшення граничної корисності споживач купуватиме додаткові одиниці товару тільки за умов падіння цін.

Цей закон ілюструють дані таблиці, на основі яких побудовані криві сукупної та граничної корисності (рис.) для споживача, що нарощує споживання блага Х від 0 до 8 одиниць.

Функції сукупної та граничної корисності

корисність економічний кардиналістський ординалістський

Крива сукупної корисності представляє зростаючу опуклу вгору функцію, що є наслідком дії закону зростаючої сукупної корисності: з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності зростає, але прирости корисності зменшуються. Графік граничної корисності (рис. 1.1 б) представлений гістограмою та спадною кривою.

Між кривими сукупної та граничної корисності існує геометричний зв'язок:

· сукупна корисність досягає максимального значення, коли гранична корисність стає рівною нулю;

· величину граничної корисності показує кут нахилу кривої сукупної корисності;

· за від'ємних значень граничної корисності крива відхиляється донизу, але цей відрізок (пунктир) не включається у функцію корисності.

Отже, раціональний споживач максимізує корисність від блага Х, якщо припинить його споживання, як тільки гранична корисність останньої спожитої одиниці стане рівною нулю, тобто не додасть більше ніякого задоволення.

Перевага кардиналістської версії полягала у тому, що вона не тільки досить просто пояснювала мотивацію поведінки споживача, але й могла бути застосована до аналізу вибору серед набору благ - двох, трьох і більшої кількості товарів, що в інших моделях зробити важко. Набір товарів, який купує споживач, називається ринковим споживчим кошиком. Сукупна корисність ринкового кошика утворюється додаванням значень граничної корисності кожної одиниці товарів. Функція сукупної корисності визначається присвоєнням числового показника кожному споживчому кошику. Таким чином можна забезпечити кількісне ранжирування споживчих кошиків: раціональний споживач вибере кошик з найбільшою сумою корисності (ютилів).

Проте кардиналістська версія корисності блага має певні недоліки:

· сумнівним є положення, що, купуючи різні товари, споживач точно вимірює їх граничні корисності;

· оскільки «корисність» - поняття суб'єктивне, важко визначити одиницю її вимірювання.

Оскільки виміряти корисність за допомогою абсолютних показників, як пропонує кардиналістська теорія, дуже важко, економісти запропонували замінити абсолютну шкалу відносною, за допомогою якої можна було б порівняти вподобання споживача. Такий ординалістський підхід висуває до споживачів менш суворі вимоги: їм тільки треба визначитися, який набір благ має більшу корисність (наприклад, 5 апельсинів та 3 яблука або 5 яблук та 3 апельсини), але не уточнювати наскільки. Ординалістську теорію розробляли Ф. Еджворт, В. Парето, І. Фішер, Р. Ален, Дж. Хікс, Є. Слуцький

В основі ординалістського підходу лежать наступні припущення (аксіоми уподобань):

· порівняність: людина здатна з двох наборів благ вибрати для себе привабливіший набір, або вказати на їх еквівалентність з її точки зору;

· транзитивність: споживач встановлює певний порядок уподобань. Якщо набір благ A привабливіший для суб'єкта, ніж набір B, той в свою чергу переважає привабливістю набір C, то набір A буде привабливішим також і за набір C;

· ненасичуваність: всі блага бажані для споживача, збільшення благ в наборі робить його привабливішим, споживач завжди віддає перевагу набору, в якому більша кількість товарів.

Прихильники ординалістської теорії граничної корисності відмовились від вимірюівння граничної корисності окремих благ і оперують показниками переваги (преференції), або ранжування наборів благ. Переференції споживача графічно зображають за допомогою кривих індиферентності(байдужості).

Крива байдужості - це лінія рівної корисності, всі точки якої показують множину наборів комбінацій двох благ, що забезпечують один і той же рівень корисності.

Наприклад, споживачу однакове задоволення дають такі набори: 3 яблука і 2 апельсини та 1 апельсин та 4 яблука. Якщо, виходячи з цих комбінацій, побудувати графік, отримаємо криву байдужості.

Сукупність кривих байдужості називають картою байдужості:

Крива байдужості та карта байдужості

Криві байдужості мають певні властивості, які відбивають специфіку поведінки споживача:

· що вище розташована крива, то привабливішою вона є для споживача, оскільки тоді доступнішою стає більша кількість товару;

· криві мають спадний вигляд: споживач прагне отримати обидва товари, тому при зниженні споживання одного товару обсяги споживання іншого зростають таким чином, щоб ступінь задоволення не змінилася;

· криві не перетинаються, оскільки тоді одна комбінація товарів давала б споживачеві різний ступінь задоволення, що неможливо;

· криві увігнуті, їх нахил показує пропорцію, в якій споживач готовий замінити один товар іншим.

Зазвичай споживачі охоче відмовляються від товарів, які вони мають вдосталь, на користь товарів, кількість яких обмежена, тому нахил кривої зменшується в міру руху праворуч або ліворуч. Форма кривої байдужості відображає готовність споживача обмінювати один товар на інший. Що вищий ступінь взаємозамінності товарів, то меншою є увігнутість кривої. Якщо товари повністю взаємозамінні, крива байдужості перетворюється на пряму лінію. Якщо товари є взаємодоповнюючими, тобто такими, що задовольняють потреби тільки в комплекті один із одним (наприклад, лижі і палки), крива байдужості складається з двох відрізків, які утворюють прямий кут.

Крива байдужості

а - для взаємнозамінних товарів; б - для взаємодоповнюючих товарів.

Ординалістська теорія граничної корисності замінює поняття «гранична корисність» іншим - «гранична норма заміщення одного блага іншим» (MRS). MRS завжди зі знаком мінус, адже ?Y та ?X змінюється у протилежних напрямках.

Гранична норма заміщення блага Y благом Х демонструє максимальну кількість блага Y, від якої готовий відмовитися споживач, щоб дістати додаткову одиницю блага Х.

= .

Крім того MRS зменшується при русі вниз по кривій байдужості, що й визначає її випуклість і спадну форму. Нахил кривих байдужості вказує на різні ступені бажаності заміщення одного товару іншим. Похилі криві відображають той факт, що споживач надає стійкої переваги товару, розміщеному на осі ординат, круті - товару, розміщеному на осі абсцис. До того ж криві байдужості не можуть перетинатись, що пояснюжться транзитивністю преференцій споживачів.

Вивчаючи поведінку споживача, економісти повинні проаналізувати

не тільки те, що бажає придбати споживач, але й те, що він може придбати, виходячи зі своїх доходів. Такий аналіз здійснюється за допомогою лінії бюджетних обмежень.

Лінія бюджетних обмежень демонструє різні комбінації двох товарів, які може придбати споживач за фіксованої величини свого грошового доходу і даного рівня цін на товари.

Бюджетну лінію можна накреслити графічно у вигляді прямої, відклавши по осях кількість придбаних товарів (рис. 1.4). Точки перетину бюджетної лінії з осями відбивають ситуацію, у якій споживач повністю витрачає свій дохід тільки на один товар, відмовляючись від купівлі іншого. У точках, розташованих на бюджетній лінії, дохід витрачається повністю. Точки ліворуч лінії означають неповне витрачання доходів. Праворуч лінії положення неможливе, оскільки споживач не може витрачати більше, ніж дає змогу рівень доходів. Нахил бюджетної лінії залежить від співвідношення цін товарів і відображає пропорцію можливої заміни одного товару іншим.

Бюджетна лінія

У загальному вигляді рівняння бюджетної лінії має вигляд:

M = X +Y,

де М - обсяг доходів споживача;

- ціна товару Х;

- ціна товару Y;

Х - кількість товару Х;

Y - кількість товару Y.

Властивості бюджетної лінії визначаються трьома умовами:

1. Нахил бюджетної лінії обумовлено співвідношенням цін двох товарів;

2. За умов зростання доходу споживача бюджетна лінія зміщуватиметься вправо, а у разі його зменшення - вліво.

3. Зміна цін товарів також зміщує бюджетну лінію.

Таким чином, криві байдужості показують, що хотів би мати споживач; лінія бюджетних обмежень - що споживач може мати за даного доходу і цін на товари.

Оптимальний вибір споживача, за ординалістською теорією, - це точка дотику лінії бюджетних обмежень до найвищої з доступних кривих байдужості (в яких бажання і фінансова можливість споживача збігаються).

Ринкова рівновага споживача досягається у точці А, у якій дотикаються бюджетна лінія і крива байдужості. Це означає, що за даного доходу і рівня цін споживач дістане той набір товарів, що принесе йому найбільшу сукупну корисність.

Рівновага споживача на ринку

Оскільки нахил бюджетної лінії визначається співвідношенням цін двох товарів i , нахил байдужості - граничною нормою заміщення () товару Y товаром Х, а у точці А вони збігаються, то алгебраїчно рівновагу споживача, за ординалістською теорією, можна записати таким чином:

=

Фактично ординалістська теорія граничної корисності визначає суть ринкового попиту як платоспроможної потреби або тієї кількості товарів і постуг, яку споживач бажає (крива байдужості) і може (лінія бюджетних обмежень) придбати за даного рівня цін.

Список використаної літератури

1. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. Л.С. Шевченко - 2008. - 438 с.

2. Економічна теорія: політична економія: Підручник/ За ред. С.І. Юрія - 2008. - 600 с.

Размещено на Allbest.ru