Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Середній цикл та його фази

Вступ

Неминучість економічних криз в умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва, проявляється в їх періодичності. Отже, можна сказати, що сучасна світова економіка розвивається циклічно, тобто від однієї економічної кризи до іншої. Цей період розвитку отримав назву економічного або промислового циклу.

Циклічність - це об'єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Це закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншої.

Сучасна західна економічна наука, розглядаючи кризу як тимчасове порушення ринкової рівноваги, економічний розвиток подає дещо інакше, а саме: як циклічний рух від рівноваги до її порушення й далі до формування на більш високому рівні нової рівноваги, де криз не існує, а є тимчасові спади виробництва, які з часом змінюються періодами піднесення виробництва.

Проте визнаються кризи як етапи розвитку сучасної економіки чи ні, - циклічний характер її не викликає ні в кого сумніву. Більш того, циклічність розглядається як об'єктивна закономірність економічного розвитку. Причому особливу увагу екномісти Заходу приділяють не з'ясуванню причин циклічного розвитку економіки, а класифікації циклів. Так, поклавши в основу класифікації критерій тривалості циклу, виділяють:

I. малі цикли - короткочасні коливання ділової активності, що продовжуються 3-4 роки;

II. середні цикли - терміном 7-11 років;

III. великі цикли, періодичність яких становить 40-60 років;

IV. вікові циклічні коливання.

Промисловий (економічний) цикл є найгострішою формою прояву властивих ринковій (капіталістичній) економіці суперечностей і водночас досить жорстким, але дієвим способом вирішення їх.

1. Середній цикл у світовій історії

В цілому в теоріях економічних циклів переважають проблеми прояви середньострокових економічних циклів.

Циклічно змінюються також рівні зайнятості, безробіття, інфляції, ставки відсотка і обсяг грошової маси. Однак основними індикаторами фази циклу зазвичай служать рівні зайнятості, безробіття та обсягу випуску, оскільки динаміка рівнів інфляції, процентної ставки та валютного курсу може бути різною в залежності від факторів, що викликають спад.

Середній цикл отримав ім'я Жуглара. Цей цикл має й інші назви: «бізнес-цикл», «промисловий цикл», «середній цикл», «великий цикл». Перший промисловий цикл вибухнула Англії в 1825 р., коли машинне виробництво зайняло панівне становище в металургії, машинобудуванні та інших галузях. Цей цикл тривав 12 років і закінчився кризою 1836 р., яка виникла спочат¬ку в Англії, а потім розповсюдилася на США. Через 11 років нова економічна криза охопила вже економіку США, Англії, Франції й Німеччини. Перша світова криза виникла в 1857 р. Вона охопила абсолютну більшість промислових країн світу. Далі більшість економічних криз були світовими. Це кризи 1866, 1873, 1882, 1890, 1900, 1907, 1913-1914, 1920-1921, 1929-1933, 1937-1938, 1974-1975, 1980-1982, 1992 pp.

Відразу після другої світової війни й до 70-років циклічний характер економічного розвитку спостерігався в основному в США, для яких характерними були короткочасні коливання ділової активності, причиною яких були кризові спади виробництва 1948-1949, 1953-1954, 1957-1958, 1960-1961, 1969-1971 pp. У європейських країнах кризові спади не спостерігалися. Більше того, в окремих країнах світу (ФРН, Франція, Італія, Японія) виробництво зросло. Це дало підставу деяким економістам зробити висновок, що нарешті знайдено засоби проти економічних криз і віднині капіталістична економіка звільняється від цих циклічних коливань, настає її золота ера. Проте кризи 1974-1975 і 1980-1982 pp. спростували ці висновки й довели, що циклічність є об'єктивною закономірністю ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва.

Цикл був названий ім'ям К. Жуглара (1819-1905) за його великий вклад у вивчення природи промислових коливань у Франції, Великобританії та США на основі фундаментального аналізу коливань ставок відсотка і цін. Як виявилося, ці коливання співпали з циклами інвестицій, які, у свою чергу ініціювали зміна ВНП, інфляції і зайнятості.

До середніх хвиль відносять так звані будівельні цикли Сой-нона Кузнеця (за ім'ям американського вченого, лауреата Нобелівської премії). Він вважав, що циклічні коливання пов'язані з періодичним оновленням житла та деяких типів виробничих споруд, і визначив їх тривалість (періодичність) в 15-20 років.

економіка рівновага циклічність

2. Фази промислового циклу

Економісти, які досліджували класичні економічні цикли ХІХ ст., як правило, виділяли чотири фази: кризу, депресію, пожвавлення, піднесення.

I. Спад, криза

Визначальною фазою економічного (промислового) циклу є криза. Кризою завершується один цикл і починається новий. Основними напрямами прояву економічної кризи є:

· Перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них. Під час кризи значна частина товарів виявляється надлишковою й не може бути реалізованою. Проте перевиробництво не є абсолютним, а відносним, тобто надлишок товарів існує не щодо потреб суспільства, а щодо його платоспроможного попиту.

· Різке падіння цін внаслідок перевищення пропозиції товарів над попитом на них.

· Різке скорочення обсягів виробництва. Рушійним мотивом підприємництва є прибуток. Але під час кризи, коли ціни на товари падають, відбувається значне зниження норми прибутку. Звичайно, за таких умов підприємці не розширюють, а скорочують виробництво.

· Масові банкрутства підприємств. Під час кризи, як було показано, товари не реалізуються або реалізуються за низькими цінами; тому певна частина підприємців (особливо дрібних) виявляється неспроможною сплачувати свої боргові зобов'язання й банкрутує.

· Значне зростання безробіття й зниження заробітної плати.

· Потрясіння кредитної системи. Промислова криза породжує грошово-кредитну кризу, що проявляється в різкому скороченні комерційного й банківського кредиту, масовому вилученні вкладів і банкрутстві банків, падінні курсу акцій та облігацій, підвищенні норми процента і т.д.

II. Депресія, стагнація

Криза змінюється депресією (тупцювання на місці), характерними рисами якої є:

· Поступове зменшення товарного надлишку в результаті відновлення й реалізації товарів.

· Призупинення різкого падіння цін. Під час депресії, особливо на початку, ціни ще продовжують знижуватися, але вже не так різко, як під час кризи, а в подальшому їх падіння припиняється.

· Припинення спаду виробництва. Під час депресії обсяги виробництва дещо збільшуються, але ще не досягають до кризового рівня.

· Падіння позичкового процента. Маса грошових капіталів, що не знаходить застосування в промисловості й торгівлі, стікається до банків, в результаті чого пропозиція капіталів зростає, що веде до зниження норми процента.

III. Пожвавлення

Наступними фазами промислового циклу є пожвавлення й піднесення. Як пожвавлення, так і піднесення характеризуються зростанням виробництва. Різниця лише в тому, що під час пожвавлення відновлюється тільки той обсяг виробництва, який був досягнутий перед кризою, а під час піднесення обсяги виробництва перевершують докризовий рівень.

Риси пожвавлення:

· розширення виробництва до відновлення докризового рівня;

· зростання цін;

· підвищення норми прибутку;

· зростання зайнятості;

· пожвавлення торгівлі;

· посилення оптимістичних очікувань.

IV. Підйом, бум, зростання, піднесення

Більш важливою з цих двох фаз є піднесення, основними рисами якої є:

· Швидке зростання виробництва.

· Значне підвищення товарних цін.

· Скорочення розмірів безробіття.

· Підвищення заробітної плати.

· Кредитна експансія, тобто розширення розмірів кредиту, що надається банками. Попит на позичковий капітал починає обганяти пропозицію, що викликає зростання норми процента.

Сучасна економічна теорія визначає дві фази економічного (промислового) циклу:

1. Рецесія, яка включає в себе кризу та депресію; Це фаза економічного циклу, якій властиві падіння виробництва, що знаходиться між найвищою (бум) та найнижчою його точками (дном), і спад виробництва.

2. Піднесення (розширення), що включає в себе пожвавлення та бум, та знаходиться між найнижчою та найвищою точками циклу.

Первісним «поштовхом» (причиною) нової періодичної кризи є скорочення сукупного попиту, і знову починається спад виробництва, зменшення зайнятості та доходів, скорочення витрат і попиту. Фактори, що викликають первісне скорочення сукупного попиту, можуть бути різними:

ь заміна зношеного устаткування (зменшуються колишні закупівлі сировини, матеріалів, запчастин);

ь падіння попиту на окремі види продукції;

ь ріст податків і кредитних відсотків;

ь порушення закону грошового обігу;

ь війни;

ь різні політичні події; непередбачені ситуації і т.д.

Усе це може зламати сформовану ринкову рівновагу і дати поштовх черговій економічній кризі.

Висновок

Функціонування ринкової економіки, як будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.

Оскільки характерна риса циклічності - рух економіки не по колу, а по спіралі, то вона є формою прогресивного її розвитку. За сучасних умов циклічність можна розглядати як один зі способів саморегулювання ринкової економіки.

Найбільш рельєфно в структурі циклічного економічного розвитку проявляються середні промислові цикли. Вони найближче взаємодіють з малими й великими циклами й найдієвіше впливають на розвиток економічних процесів. Це дає підстави розглядати середні цикли як базові й на основі аналізу їх проходження виводити певні закономірності щодо характеру економічного розвитку національних економік в умовах циклічності.

Список використаної літератури

1. Аукуціонес С.П. Сучасні буржуазні теорії і моделі циклу: критичний аналіз. - М.: Наука, 2004.

2. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник. / Базилевич В.Д. - К.: Знання - Прес, 2007. - 719 с.

3. Глазьєв С.Ю. Питання формування антикризової політики. / Аналітичний вісник Ради Федерації ФС РФ. - 1998. - №15 (82).

4. Економічна теорія. / Под. Ред. А.І. Добриніна, Л.С. Тарасевича. Підручник для вузів. 3-е видання. - СПб.: вид. СПбГУЕФ, видавництво «Пітер», 2000. - 544 с.

Размещено на Allbest.ru