Заробітна плата та стимулювання праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Заробітна плата та стимулювання праці

2. Аналіз застосування конкурентних стратегій на різних етапах життєвого циклу галузі

3. Кондитерська компанія «АВК»

Висновки

Список використаної літератури

1. Заробітна плата та стимулювання праці

Необхідною умовою існування й розвитку суспільства є праця, яка спрямована на задоволення життєвих потреб людини. Однією зі складових праці є її мотивування на рівні учасників трудових відносин. Провідна роль у матеріальній мотивації трудової діяльності належить заробітній платі як основній формі доходу найманих працівників.

В умовах ринкової економіки оплата праці значною мірою впливає на ефективність праці робітників, а отже і на діяльність організації в цілому. Правильна та ефективна організація оплати праці робітників, її форм та систем дозволить підвищити ефективність роботи всього підприємства. Основне завдання заробітної плати полягає в стимулюванні виробничої поведінки співробітників компанії, спрямувавши їх на досягнення стратегічних завдань, що стоять перед нею. Іншими словами, це означає з'єднати матеріальні інтереси працівників із стратегічними завданнями організації.

Питання організації та оплати праці в умовах ринку широко вивчали багато вчених-економістів, серед яких П.Ю. Буряк, О.І. Гадзевич, О.А. Грішнова, О.В. Калина. Теоретичною базою для аналізу мотивації праці стали наукові праці, Б.М. Генкіна, Ковальова В.М. та ін.

Під матеріальною мотивацією слід розуміти прагнення достатку, певного рівня добробуту, матеріального стандарту життя. Прагнення людини до поліпшення свого добробуту зумовлює необхідність збільшення трудового внеску, а отже, і збільшення кількості, якості та результативності праці.

Ефективність праці певною мірою визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата є важливим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту. Збільшення ефективності суспільної продуктивності обумовлено, насамперед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

Заробітна плата є найбільш дійовим інструментом активізації людського фактору і використання трудового потенціалу. При цьому використання існуючого кваліфікаційного і творчого потенціалу працівників має повністю залежати від наукової обґрунтованості і вибору методів ув'язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної роботи, результатами праці й умовами, в яких вона здійснюється.

Як свідчить зарубіжний досвід, кардинальні зрушення у технічному оснащенні виробництва, структурі праці та функціях працівників, упровадження нових форм організації праці привели до того, що головною метою економічної стратегії і системи матеріального стимулювання сучасних компаній і фірм стало досягнення не кількісних показників випуску продукції, а якісних параметрів виробництва, таких як поліпшення використання устаткування, робочого часу, удосконалення складу робочої сили, підвищення якості продукції та ефективності виробництва.

Ефективність праці за інших однакових умов визначається особистим ставленням людини до праці, її трудовою поведінкою. У свою чергу, трудова поведінка визначається впливом багатьох чинників, які діють з різною силою та в різних напрямах.

У загальному розумінні мотивація - це сукупність рушійних сил, які спонукають людину до виконання певних дій. Ці сили можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє походження і змушувати людину свідомо чи несвідомо робити ті чи інші вчинки.

Щоб заробітна плата відповідала цілям управлінської стратегії: розвитку відчуття спільності у працівників, вихованню їх у дусі партнерства, раціональному поєднанню особистих і суспільних інтересів, потрібна зміна її мотиваційного механізму. Психологічно, а потім і економічно заробітна плата повинна націлювати працівника на чітке розуміння ним взаємозв'язків між вимогами до нього підприємства, фірми і внеском його в кінцеві результати, і як наслідок - розміром заробітної плати.

Мотивацію можна вважати найважливішим фактором підвищення ефективності діяльності усієї організації, адже процес діяльності організації можна добре спланувати і організувати, але якщо працівники цієї організації не відповідально ставляться до своїх обов'язків і не зацікавлені особисто у розв'язанні проблем і задач, що постали перед організацією, то результати контролю і підбиття підсумків не будуть втішними.

Стимулювання - це засіб, за допомогою якого здійснюється мотивація. При цьому мотивація являє собою процес створення системи умов або мотивів, які мають вплив на поведінку людини, що направляють його в потрібну для організації сторону, що регулюють його інтенсивність, межі, що спонукають проявляти сумлінність, наполегливість, старанність у справі досягнення цілей.

На сучасному етапі ринкових перетворень Україна потребує нових підходів формування системи оплати праці, які мають стати одним із головних стимулів підвищення продуктивності праці й ефективності управління. Особливістю перехідного періоду є те, що в умовах ринкової економіки держава практично перестала контролювати організацію оплати праці недержавних установ, а ринкові регулятори ще не запрацювали на повну силу.

Таким чином, основою матеріальної мотивації та стимулом праці при суспільному розподілі матеріальних благ є заробітна плата, яка ґрунтується на її раціональній організації. Усе це охоплює широке коло відносин людини у процесі її трудової поведінки на виробництві та соціальному житті.

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, яка стимулює робітників до ефективної роботи та високої віддачі. Матеріальне стимулювання можна вважати найбільш ефективним мотиваційним механізмом трудової діяльності працівників.

Для кращого розуміння сутності поняття "заробітної плати" слід врахувати те, що вона є важливою складовою виробництва, і тому можна виділити кілька її основних положень:

* заробітна плата - це економічна категорія відносин розподілу доходу між власником підприємства та найманим працівником;

* заробітна плата - це винагорода за виконану роботу, розмір якої залежить від складності та умов її виконання, професійно-ділових якостей працівника, його особистих виробничих результатів та кінцевих результатів діяльності колективу взагалі;

* заробітна плата - це елемент ринку праці, що виступає ринковою вартістю робочої сили, що складається під впливом попиту та пропозиції робочої сили;

* заробітна плата - це елемент витрат на виробництво (який, крім власне заробітної плати включає й ще інші витрати роботодавця на робочу силу), тому впливає на собівартість продукції, прибуток підприємства та на його конкурентоспроможність;

* заробітна плата - це трудовий дохід, який має забезпечити щонайменше просте відтворення робочої сили.

Слід зазначити, що заробітна плата є найважливішою ціною в економіці; це єдине (або головне) джерело доходу. Так само, як і політика доходів, регулювання оплати праці має свої суперечності. Так, наприклад, заробітна плата має тенденцію до диференціації за країнами, регіонами, різними видами діяльності, умовами праці і самих осіб. Ставки заробітної плати диференціюються також за статтю та расовими ознаками.

Щоб заробітна плата відповідала цілям управлінської стратегії: розвитку відчуття спільності у працівників, вихованню їх у дусі партнерства, раціональному поєднанню особистих і суспільних інтересів, потрібна зміна її мотиваційного механізму. Психологічно, а потім і економічно заробітна плата повинна націлювати працівника на чітке розуміння ним взаємозв'язків між вимогами до нього підприємства, фірми і внеском його в кінцеві результати, і як наслідок - розміром заробітної плати.

Також існують величезні перекоси в оплаті праці як за галузями, так і усередині них за професійно-кваліфікованими групами працівників.

Найбільша диференціація заробітної плати виникла між працівниками підприємств і їх керівниками.

Велика диференціація заробітної плати має негативні сторони: наростають суперечності в процесі виробництва між окремими соціальними групами і соціальна напруженість усередині виробничих колективів. Всі ці негативні наслідки посилюються тим, що така диференціація не має прямого відношення до відмінностей в ефективності праці та виробництва.

Наявна практика затримки заробітної плати різко підвищила значущість інших джерел доходів для населення. На першому місці стоять доходи від особистого підсобного господарства, на другому плані допомоги, дотації і компенсації.

Таким чином, заробітна плата як економічна категорія все менш виконує свої основні функції відтворювання робочої сили і стимулювання праці. Вона фактично перетворилася на варіант соціальної допомоги, яка практично не була пов'язана з результатами праці. Це привело до того, що організація виробництва позбавилася одного з могутніх важелів підвищення ефективності та повноправності виходу на світовий ринок. Тому, щоб заробітна плата виконувала свою стимулюючу функцію, повинен існувати прямий зв'язок між її рівнем і кваліфікацією працівника, складністю виконуваної роботи, ступенем відповідальності.

Функція заробітної плати - це її призначення, роль, складова сфери практичної діяльності в узгоджені і реалізації інтересів головних суб'єктів соціально-трудових відносин - найманих працівників і роботодавців.

Винятково важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ринкової економіки зумовлена тем, що вона має виконувати такі основні функції: відтворювальну, стимулюючу, оптимізаційну, регулювальну, соціальну.

Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їх родини необхідними життєвими благами для відновлення витраченої в процесі виробництва робочої сили та для відтворення поколінь. Реалізація цієї функції забезпечується встановленням державою гарантованого мінімуму заробітної плати та прожиткового мінімуму.

Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності розміру заробітної плати від особистого вкладу працівника та результатів діяльності всього колективу підприємства. Ця залежність повинна постійно стимулювати працівника в покращенні результатів своєї діяльності. Реалізація цієї функції забезпечується розробкою на підприємстві ефективних систем оплати та преміювання праці, залученням працівників до управління підприємством та ін.

Оптимізаційна функція забезпечує певні пропорції в зростанні рівнів заробітної плати та продуктивності праці. Призначення цієї функції на рівні держави полягає в зв'язку платоспроможного попиту та товарної пропозиції, а на рівні підприємства - в забезпеченні ефективності виробництва на засадах випереджаючого зростання продуктивності праці над зростанням заробітної плати. Реалізація цієї функції здійснюється запровадженням заходів, які забезпечують зниження заробітної плати в розрахунку на одиницю продукції.

Регулювальна функція вирішує проблеми регулювання вартості робочої сили на ринку праці під впливом співвідношення її попиту та пропозиції і розподілу трудових ресурсів за регіонами, галузями, підприємствами з урахуванням як особистих інтересів працівника щодо сфери прикладання своєї праці та інтересів ринкового виробництва, зумовлених економічною кон'юнктурою.

Соціальна функція покликана забезпечити рівну заробітну плату в однакових умовах праці та усунення будь-якої дискримінації в оплаті праці. Реалізація цієї функції забезпечується поєднанням державного та договірного регулювання заробітної плати.

Крім вищезазначених функцій, які відображають сутність заробітної плати, розглядаються ряд інших: вимірювально-розподільча, ресурсно-розміщувальна та функція формування платоспроможного попиту населення.

У сучасних економічних умовах в Україні, які зумовлено недосконалими розподільчими відносинами та нерозвиненими ринковими механізмами, більшість розглянутих вище функцій та принципів організації заробітної плати не виконуються.

Ситуація переходу до ринку зумовила наступні функції заробітної плати:

* збереження зайнятості, попередження безробіття ціною низької заробітної плати;

* соціальну гарантію збереження статусу за попереднім місцем роботи;

* утримання інфляції за рахунок заборгованості із заробітної плати;

* перерозподіл зайнятих за сферами економіки та галузями;

* поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

* посилення мобільності робочої сили;

* спонукання до конкуренції на ринку праці.

Питання організації оплати праці займають одне з провідних місць в соціально-економічній політиці держави. В умовах ринкової економіки практичне здійснення заходів щодо вдосконалення організації оплати праці повинно бути засноване на дотриманні ряду її принципів, які необхідно базувати на наступних економічних законах: законі про відшкодування витрат на відтворювання робочої сили і законі вартості.

В економічній системі, яка базується на різних формах власності,механізм організації оплати праці ґрунтується на таких компонентах: державному регулюванні оплати праці; договірному регулюванні; ринковому становленні ставки заробітної плати; механізмі визначення індивідуальної заробітної плати на підприємстві.

Оплата праці - це механізм визначення як розміру заробітної плати за відпрацьований робочий час, так і інших виплат, які гарантовані договірними угодами за невідпрацьований час: оплата чергових та додаткових відпусток, навчальних відпусток; часу проходження профперенавчання, підвищення кваліфікації з відривом від основної роботи; оплата браку та простоїв не з вини працівника та ін., які передбачені законами України (КЗпП, "Про оплату праці", "Про підприємства" ін.).

Організація оплати праці - це приведення складових елементів її механізму в певну систему й встановлення між ними взаємозалежності, завдяки чому забезпечується додержання принципів організації заробітної плати та реалізація її функцій.

Метою організації оплати праці є її диференціація та регулювання за категоріями персоналу залежно від складності, важкості робіт, що виконуються, умов праці, а також індивідуальних та колективних результатів праці за умов забезпечення гарантованого в генеральній, галузевій угодах та колективному договорі заробітку за виконання норми праці.

Головним завданням організації оплати праці є знаходження оптимального співвідношення між державним та договірним регулюванням заробітної плати. Зміст угод та договорів на різних рівнях управління економікою й сфери їх впливу визначено Законами України "Про оплату праці", "Про колективні договори та угоди" та ін.

Головною вимогою до організації заробітної плати на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зниженні її затрат на одиницю продукції, а також гарантованості виплати заробітної плати за рахунок результатів діяльності підприємства. Згідно із законом України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі:

* законодавчих та інших нормативних актів;

* генеральної угоди на державному рівні;

* галузевих, регіональних угод;

* колективних договорів;

* трудових договорів.

Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їхні представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їхні представницькі органи; працівники.

Основні принципи організації оплати праці здійснюються за допомогою таких її складових елементів, як система угод і договорів на різних рівнях економіки, а також через нормування праці, тарифну систему, форми й системи оплати праці на окремих підприємствах і його структурних підрозділах.

Організація оплати праці значною мірою залежить від якості нормативних матеріалів, оскільки застосування завищених норм часу і занижених норм виробітку в оцінці величини затрат праці трудівників призводить до порушення принципу оплати залежно від кількості затраченої праці.

Заробітна плата, будучи основним джерелом доходів, є формою винагороди за працю і формою матеріального стимулювання їх праці. Вона спрямована на винагороду працівників за виконану роботу і на мотивацію досягнення бажаного рівня продуктивності. Тому правильна організація заробітної плати безпосередньо впливає на темпи зростання продуктивності праці, стимулює підвищення кваліфікації трудящих.

Заробітна плата може діяти як чинник, що не стимулює, а, навпаки, гальмує розвиток продуктивності праці. Повільна робота часто винагороджується оплатою наднормових. Сам факт більших витрат часу не є автоматичним індикатором виконання більшого об'єму робіт, хоча схеми оплати праці часто виходять саме з цих припущень. В діяльності щодо організації оплати праці підприємцю рідко надається повна самостійність. Звичайно оплата праці регулюється і контролюється компетентними державними органами.

Основними елементами організації праці на рівні підприємства є нормування праці, тарифна система, форми та системи заробітної плати і угоди та договори на різних рівнях економіки. Всі ці елементи мають своє призначення та тісно взаємопов'язані між собою.

Нормування праці допомагає встановлювати науково обґрунтовані затрати праці, підвищувати продуктивність праці за допомогою використання нової техніки, удосконалення організації праці, зменшення витрат на випуск продукції. При використанні необґрунтованих норм відбувається підвищення собівартості продукції, зниження прибутку та призводить до порушення принципу оплати залежно від кількості затраченої праці.

Рівень індивідуальної заробітної плати працівників залежно від їх кваліфікації, умов праці, галузевих особливостей встановлюється за допомогою тарифної системи. Це сукупність нормативних актів, за допомогою яких здійснюється розподіл та регулювання заробітної плати різних груп та категорій працівників.

За допомогою форм і систем заробітної плати здійснюється зв'язок кількісних і якісних показників праці з заробітком працівників. Вони визначають порядок нарахування та виплат заробітної плати та сприяють матеріальному заохоченні працівників у зростанні продуктивності праці, підвищенні ефективності виробництва.

Тестовий контроль (1)

1. Основне завдання заробітної плати полягає в:

А) з'єднанні матеріальних інтересів працівників із стратегічними завданнями організації;

Б) диференціації діяльності підприємства;

В) збільшені штату працівників;

Г) задоволенні матеріальних інтересів працівників.

2. Питання організації та оплати праці в умовах ринку широко вивчали багато вчених-економістів, а саме:

А) П.Ю. Буряк, О.А. Грішнова, О.В. Калина;

Б) С.В. Бакуменко, В.М. Данюк;

В) Палій О.М., Лібанова Е.М.;

Г) Жуков В.І., Скуратівський В.А.

3. Теоретичною базою для аналізу мотивації праці стали наукові праці таких вчених:

А) І.К. Бондар, Г.В. Ярошенко;

Б) В.І. Науменка, Н.А. Соколенко;

В) Жуков В.І., Скуратівський В.А;

Г) Б.М. Генкіна, Ковальова В.М.

3. Прагнення достатку, певного рівня добробуту, матеріального стандарту життя - це :

А) матеріальна демотивація;

Б) психологічна мотивація;

В) матеріальна мотивація;

Г) духовна мотивація.

4. Який основний закон України, щодо питань, які стосуються заробітної плати та способів її нарахування?

А) Закону України «Про охорону навколишнього середовища»;

Б) Закону України «Про оплату праці»;

В) Закону України «Про охорону праці»;

Г) Закон України ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

5. Винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу - це:

А) Субсидія;

Б) Стипендія;

В) Премія;

Г) Заробітна плата.

6. Розмір заробітної плати залежить від:

А) Особистісних якостей працівника;

Б) складності та умов виконуваної роботи;

В) професійно-ділових якостей працівника;

Г) релігійної приналежності.

7. Сукупність рушійних сил, які спонукають людину до виконання певних дій - це:

А) Мотивація;

Б) Візуалізація;

В) Стимул;

Г) Потреба в пошані.

8. Найбільша диференціація заробітної плати виникає між … ?

А) керівниками різних рангів;

Б) працівниками підприємств і їх керівниками;

В) працівниками різних відділів підприємств;

Г) працівниками різних підприємств.

9. Яка функція заробітної плати вказана не вірно?

А) відтворювальна;

Б) стимулююча;

В) оптимізаційна;

Г) пристосувальна.

10. Приведення складових елементів механізму оплати праці в певну систему й встановлення між ними взаємозалежності, завдяки чому забезпечується додержання принципів організації заробітної плати та реалізація її функцій - це:

А) Організація оплати праці;

Б) організація субсидій;

В) система соціальних допомог;

Г) система преміювання.

2. Аналіз застосування конкурентних стратегій на різних етапах життєвого циклу галузі

Конкурентна стратегія - це розробка довгострокових управлінських рішень, які базуються на використанні своїх сильних сторін та можливостей та слабких сторін конкурентів, і визначають те, що ми повинні зробити аби досягнути цілей, які ставить перед собою організація.

Визначивши основних конкурентів інформаційної фірми, можна вибирати стратегію боротьби з ними за споживачів, за їх бюджет. І тому конкурентна боротьба полягає не стільки в діях проти суперників, скільки в завоюванні споживачів, що користуються послугами конкурентів.

Тому керівники підприємств повинні зробити свою конкурентну стратегію чіткою і ясною та проінформувати про неї своїх працівників. Без її розуміння неможливо планувати діяльність підрозділів, дотримувати спадкоємність у підготовці та реалізації конкретних заходів. Ефективність реалізації стратегії багато у чому залежить від згуртованості колективу, кожний повинен усвідомлено працювати на досягнення однієї і тієї самої мети.

Головною процедурою вибору має бути зважена оцінка сильних і слабких сторін кожної стратегії і реальних можливостей підприємства щодо використання в умовах наявної кон'юнктури ринку.

Стратегія зниження собівартості продукції.

Стимулом для використання стратегії зниження собівартості продукції є значна економія на масштабі виробництва і залучення великої кількості споживачів, для яких ціна є визначальним фактором при купівлі. Стратегія полягає в орієнтації на масовий випуск стандартної продукції, що потребує менших питомих витрат, ніж виготовлення невеликих партій різнорідної продукції. У такому разі економія змінних витрат досягається за рахунок високої спеціалізації виробництва. Постійні ж витрати з розрахунку на одиницю продукції, зменшуючись зі зростанням обсягів виробництва, створюють додатковий резерв здешевлення виробів.

Прагнення тримати лідерство з найменшої собівартості в галузі потребує оптимальних розмірів виробництв і мереж реалізації продукції, захоплення великої частки ринку, здійснення чіткого контролю за накладними витратами та іншими видами постійних витрат.

Стратегія диференціації продукції

Диференціація засновується на спеціалізації у виготовленні особливої продукції, що є модифікацією стандартного виробу. Така продукція є незамінною для споживачів у тому разі, якщо стандартні вироби їх не влаштовують. Це стосується як апаратних засобів. Виокремлення товару на ринку, а в більш широкому значенні -- диференціація його комерційних характеристик, може проводитись за рахунок створення продукції з досконалішими (за стандартні вироби) технічними параметрами, якістю виконання, на базі забезпечення більш широкого вибору послуг при реалізації і експлуатації виробів, на основі привабливості низьких цін.

Основна ідея диференціації полягає у випуску тієї продукції, що користується обмеженим попитом, це дає змогу уникнути цінової конкуренції з могутнішими підприємствами, змагаючись за специфічні групи споживачів.

Стратегія сегментування ринку

Стратегія сегментування ринку спрямована на забезпечення переваг над конкурентами у виборі відособленого, а може і єдиного сегмента ринку, що виділяється на основі географічного, звичаєвого або демографічного принципів. Основна ідея стратегії полягає в тому, що підприємство може обслуговувати цільовий ринок ефективніше за конкурентів, які розосереджують свої ресурси на всьому ринку. У результаті створюється перевага над конкурентами диференціацією товарів на основі повнішого задоволення потреб цільового ринку або шляхом досягнення менших витрат при обслуговуванні вибраного сегмента.

Стратегію сегментування будь-якого інформаційного ринку використовують в основному підприємства, що випускають диференційовану продукцію. Це може привести до високих прибутків, якщо продукція цілком відповідає вимогам і бажанням споживачів вибраного сегмента. При цьому великі витрати, які несе підприємство при випуску диференційованої продукції для певного сегмента ринку, можуть бути відшкодовані за рахунок економії в просуванні товарів на ринок і високою їх привабливістю для споживачів, що обслуговуються.

Стратегія впровадження новин

Сучасний світовий досвід конкуренції на інформаційному ринку показує, що абсолютна більшість монополій (Microsoft, Apple та ін.) виникла на базі відкриттів, винаходів та інших новин, що дали змогу створити новий, до цього невідомий ринок з широкими можливостями і перспективою прискореного зростання. Сучасні лідери підтвердили цю закономірність у сфері виробництва комп'ютерної техніки, розроблення програмного забезпечення. Підприємства, що дотримуються стратегії впровадження новин, не зв'язують себе необхідністю знижувати собівартість продукції, що виробляється, диференціювати її або розробляти конкретний сегмент ринку, а концентрують зусилля на пошуку принципово нових, ефективних технологій, проектуванні необхідних, але невідомих досі видів продукції, методів організації виробництва, прийомів стимулювання збуту і т. п. Головна мета -- визначити конкурентів і правильно зайняти ринкову нішу, де конкуренція відсутня або зовсім мала. Така зміна ринку є джерелом великих обсягів продажу і надприбутку, якщо ринок готовий сприйняти новини.

Великий ризик такої стратегії пояснюється високою мірою невизначеності її результатів. Але привабливість перспективи мати одноосібне лідерство на ринку не дає зупинитися таким підприємствам у фінансуванні та матеріальній підтримці проектів такого роду.

Стратегія негайного реагування на потреби ринку

Наявність платоспроможного попиту на конкретний вид продукції не завжди автоматично створює його пропозицію. Фірми, що реалізують стратегію негайного реагування на потреби ринку, націлені на максимально швидке задоволення потреб, що виникають у різних сферах бізнесу. Основний принцип їх поведінки -- вибір і реалізація проектів, найрентабельніших за поточних ринкових умов. Такі підприємства готові до негайної переорієнтації виробництва, змін його масштабів з метою отримання максимального прибутку в короткий проміжок часу, незважаючи на високі питомі витрати, що визначаються відсутністю такої спеціалізації свого виробництва.

Вибір стратегії, що найбільшою мірою відповідає особливостям підприємства і тенденціям розвитку ринкової ситуації, включає низку процедур:

оцінку переваг і ризиків стратегії;

аналіз відповідності ринкових умов, необхідних для реалізації стратегії, реальній ситуації на ринку;

аналіз відповідності особливостей організації виробництва та управління на підприємстві пред'явленим вимогам.

Стратегія диверсифікації

Диверсифікація є основою комплексного використання переваг базових стратегій конкуренції, передбачає розроблення та узгодження системи конкуренції для виробничих підрозділів і підприємства загалом. Якщо стратегія виробничих підрозділів розглядає проблему конкурентних переваг в якійсь сфері діяльності підприємства, то стратегія конкуренції підприємства повинна визначати напрями бізнесу та управляти їх взаємодією.

Вибір стратегії конкуренції залежно від позиції фірми на ринку.

Базові стратегії конкуренції потребують адаптації до конкретних умов роботи підприємств, до конкурентного статусу підприємства, до його позиції на ринку. Існують три стандартні ситуації: аутсайдер ринку, сильна конкурентна позиція, лідер ринку.

Аутсайдер ринку.

Мета стратегії -- виявити джерела кризової ситуації і запропонувати методи ліквідації їх у найкоротший час, установити, що лежить в основі кризового погіршання ситуації? чи може бізнес бути збережений? що необхідно змінити? Необхідно визначити напрями повернення бізнесу до нормального стану: радикальна реорганізація підприємства та його перепозиціювання на ринку, перегляд використовуваних базових стратегій конкуренції, здійснення термінового аналізу ситуації на ринку щодо більшості конкурентів, дослідження власної конкурентної позиції підприємства, його можливостей.

Підприємство, що має сильну конкурентну позицію. Великі фірми, що мають сильну конкурентну позицію, як правило, прагнуть поліпшити її. Стати лідером із собівартості для таких підприємств можна в тому разі, коли один з лідерів на ринку відмовився від використання даної стратегії, економія на масштабі велика, і контроль над великою часткою ринку дає цінові переваги. Можна використовувати такі стратегії:

Пошук незайнятої ніші, «своїх» споживачів з використанням особливої політики, яку не використовують конкуренти, концентрація зусиль на тому, чим не займаються лідери галузі. Тому результатом аналізу буде визначення ринкової ніші, яка має достатній розмір і можливості для отримання прибутку, певний потенціал зростання, яка прийнятна для підприємства за його можливостями і досвідом.

Пристосування до конкретної групи споживачів, коли зусилля націлюються тільки на пошук декількох ретельно відібраних сегментів ринку, на відміну від спроб боротися за всі групи споживачів, з виробництвом широкого асортименту продукції, що відповідає різним потребам і виконує різні функції.

Створення кращого товару.

Необхідно знайти таке поєднання стратегій диференціації і сегментування, яке б дало змогу створити товар високої якості для конкретних груп покупців. При цьому зусилля маркетингу повинні концентруватися на споживачах, що цінують якість і зовнішній вигляд.

Погоня за лідером.

Оскільки фірма не претендує на приваблювання покупців лідируючих підприємств і захоплення більшої частки ринку, основна увага в аналізі приділяється використанню внутрішніх ресурсів та управлінського досвіду з метою імітації дій лідерів, яка не викликатиме агресивної реакції у відповідь з боку конкурентів.

Захоплення невеликих фірм -- агресивна політика зростання за рахунок своїх дрібних конкурентів. Вимагає виявлення шляхів прямого поглинання (придбання) невеликих фірм для організації виробництва з конкурентоспроможним масштабом або збільшення обсягів продажу за рахунок ослаблення конкурентів. І той, і інший підходи потребують коштів і підготовки спеціальних прийомів протидії реакції конкурентів у відповідь.

Створення відмітного іміджу -- спрямоване на розвиток переваг стратегії диференціації продукції шляхом створення у споживачів доброго, привабливого образу підприємства, що запам'ятовується. Предметом аналізу повинні стати можливості підприємства у сфері зниження цін за рахунок скорочення витрат, створення престижної якості в поєднанні з невисокою ціною, кращого обслуговування, проектування унікальних ознак товару, поліпшення роботи каналів збуту, лідерства в незвичайній рекламі.

В інформаційній галузі невеликі фірми здатні робити свій бізнес, конкуруючи з великими підприємствами. Ефективна конкурентна позиція може засновуватися на конкуренції тільки на ретельно відібраних сегментах ринку, де виключається можливість атак з боку домінуючих фірм.

Підприємства, що контролюють невелику частку ринку, можуть скористатися стратегією зростання, розповсюдженою одночасно на різні сегменти, можуть зробити свій головний сегмент ринку прибутковим, якщо лідери галузі не в змозі втримувати домінуючу позицію на ринку, якщо підприємство має можливість поступово займати невеликі сегменти ринку лідера.

Лідер ринку.

Для лідера, що має вдалу стратегію і добру репутацію, головним буде збереження і поліпшення його конкурентного становища. Для цього необхідно вибрати одну з трьох стратегій:

Продовження наступальної політики: оцінка наявних ресурсів для продовження інновацій у зниженні собівартості, диференціації продукції, обслуговуванні споживачів, удосконаленні системи збуту товарів; оцінка прийнятності стандартів поведінки, встановлених лідером, для інших підприємств галузі; оцінка можливості переорієнтації стратегії з метою зберегти наступальну політику лідера; пошук нових методів і прийомів конкуренції для посилення наступу на конкурентів.

Аналіз можливостей використання перелічених стратегій та їх комбінацій проводиться з оглядом на довгострокову перспективу. Необхідно завчасно підготуватися до умов, які виникають при переході до зрілого ринку, із сильною конкуренцією. Задача короткострокового зростання має бути збалансована з довгостроковими потребами в побудові міцних ринкових позицій.

Ринок періоду сповільнення зростання.

Сповільнення темпів зростання ринку викликає суттєві зміни в конкурентному середовищі:

сповільнюється зростання купівельного попиту, що посилює боротьбу за частку ринку шляхом зниження цін, збільшує обсяг реклами та інші агресивні заходи;

скорочується зростання виробництва за рахунок насичення ринку, менші обсяги виробництва спричиняють збільшення собівартості продукції.

споживачі стають вимогливішими і більше уваги приділяють ціні та рівню сервісу. Стимулювання повторних купівель (нових версій інформаційних продуктів) вимагає значних витрат;

можливості підприємства для фінансування інновацій обмежені, поступово вичерпується запас нових ідей;

унаслідок технологічної зрілості, стандартизації товарів, здешевлення виробництва з'являється тенденція до посилення міжнародної конкуренції. Фірми, що зростають, шукають нові міжнародні ринки збуту і зацікавлені у виробництві товарів у тих країнах, де воно дешевше;

знижується рентабельність ринку, посилюється конкуренція. Вимогливіші споживачі і потреба в зміні стратегії конкуренції призводять до зниження прибутків на ринку порівняно з періодом швидкого зростання.

Наведені характеристики змушують фірму переглянути свою конкурентну стратегію і приділити особливу увагу таким проблемам:

детальний аналіз і скорочення витрат виробництва і реалізації продукції, спрямування діяльності на ті групи продуктів, де підприємство має спеціальний досвід і переваги перед конкурентами;

в умовах уповільнення зростання збільшується еластичність попиту за цінами, тому підприємству необхідно орієнтуватися на цінову політику конкурентів, щоб не упустити цінові заходи конкурентів;

сповільнення темпів зростання ринку змушує конкурентів приділяти більше уваги зниженню витрат за рахунок технологічних інновацій, які мають особливу конкурентну цінність, оскільки головними об'єктами уваги на даному ринку є ціни і рівень сервісу;

Наведені три стратегічних моменти не є взаємовиключними. Спроби створення нової інноваційної версії товару можуть привести до формування швидкозростаючого сегмента ринку. Концентрація зусиль на підвищенні ефективності виробництва може стимулювати зростання сегментів з великою чутливістю до цін.

Реорганізація ринку.

Посилення конкуренції викликає велику кількість змін (у тому числі поглинання і злиття) серед колишніх конкурентів. Це призводить до виходу з галузі деяких підприємств і підвищення концентрації виробництва. Поширений вираз «якщо конкурент не здається, його купують» на інформаційному ринку діє майже безвідмовно.

Найзапекліша конкурентна боротьба на ринку гігантів інформаційного бізнесу після їх об'єднання примушує всі інші компанії коригувати свої стратегії, інвесторів -- проводити фінансовий аналіз і прогнозувати вартість новостворених об'єднань, споживачів -- вирішувати, чи доцільно й надалі користуватись їхніми продуктами і послугами. Досить часто після заяви про поглинання чи злиття фірм обсяги їх продажу дещо скорочуються, бо покупці займають очікувальну позицію.

Наприклад, одна з найбільших корпорацій на світовому інформаційному ринку Sybase проводить послідовну політику поглинання своїх конкурентів. Так, у 1993 р. відбулася купівля (за 60 млн. дол.) Gain Technology, виробника засобів розроблення мультимедійних додатків; у січні 1994 р. -- Micro Decisionware, постачальника мережевого ПЗ (за 25 млн. дол.); у жовтні 1994 р. -- Еxpressware Technologies, розробника засобів прискореної обробки запитів; у листопаді 1994 р. Powersoft (за 940 млн. дол.). Корпорація Sybase разом із придбаними компаніями отримала і їхню частку ринку збуту. В грудні 1994 р. корпорації Sybase і Novell об'єдналися, щоб скомпонувати БД Sybase в єдиний комплекс з Netware-Sybaseware.

Найграндіознішою угодою було придбання компанією Compaq компанії Digital (за 9,6 млрд. дол.). За попереднім фінансовим аналізом, прогнозована ринкова вартість нової компанії перевершуватиме сумарну вартість цих компаній до злиття. Compaq отримала ринкові вигоди за рахунок придбання додаткових каналів збуту та сегментів ринку обчислювальних систем і сервісних послуг.

Тестовий контроль (2)

1. Розробка довгострокових управлінських рішень, які базуються на використанні своїх сильних сторін та можливостей та слабких сторін конкурентів, і визначають те, що ми повинні зробити аби досягнути цілей, які ставить перед собою організація - це:

А) аналіз ринку;

Б) конкурентна стратегія;

В) тактика;

Г) конкурентна специфіка.

2. Різновид конкурентної стратегії, що полягає в орієнтації на масовий випуск стандартної продукції, що потребує менших питомих витрат, ніж виготовлення невеликих партій різнорідної продукції.

А) Стратегія зниження собівартості продукції.;

Б) Стратегія диференціації продукції;

В) Стратегія сегментування ринку;

Г) Стратегія впровадження новин.

3. Різновид конкурентної стратегії, що полягає у виготовленні особливої продукції, що є модифікацією стандартного виробу.

А) Стратегія зниження собівартості продукції.;

Б) Стратегія диференціації продукції;

В) Стратегія сегментування ринку;

Г) Стратегія впровадження новин.

4. Різновид конкурентної стратегії, що полягає у забезпеченні переваг над конкурентами у виборі відособленого, а може і єдиного сегмента ринку, що виділяється на основі географічного, звичаєвого або демографічного принципів.

А) Стратегія зниження собівартості продукції.;

Б) Стратегія диференціації продукції;

В) Стратегія сегментування ринку;

Г) Стратегія впровадження новин.

5. Різновид конкурентної стратегії, що базується на відкриттях, винаходах та інших нововведеннях, що дали змогу створити новий, до цього невідомий ринок з широкими можливостями і перспективою прискореного зростання.

А) Стратегія зниження собівартості продукції.;

Б) Стратегія диференціації продукції;

В) Стратегія сегментування ринку;

Г) Стратегія впровадження новин.

6. Вставте пропущене слово: «Вибір стратегії негайного реагування на потреби базується на *** етапах.»

А) двох; Б) трьох;

В) чотирьох; Г) шести.

7. Виявити джерело кризової ситуації і запропонувати методи ліквідації у найкоротший час, установити, що лежить в основі кризового погіршання ситуації - це завдання ставить перед собою:

А) Стратегія зниження собівартості продукції.;

Б) Стратегія диференціації продукції;

В) Стратегія сегментування ринку;

Г) Аутсайдер ринку.

8. В якій сфері діяльності, сьогодні, відбуваються найзапекліші «війни за споживачів»?

А) інформаційно-комп`ютерна сфера;

Б) сфера послуг;

В) промисловість;

Г) машинобудування.

3. Кондитерська компанія «АВК»

Компанія «АВК» - один з найбільших українських виробників кондитерської продукції. «АВК» розпочала свою діяльність в 1991 році як постачальник какао-продуктів на кондитерські фабрики України. Проте вже через 3 роки було виготовлено перші солодощі - пустотілі шоколадні фігурки. В 1996 році компанія «АВК» придбала Донецьку, а незабаром й Луганську та Мукачевську кондитерські фабрики, що дозволило виготовляти широкий асортимент кондитерської продукції. Основні зусилля "АВК" зосереджує на розвитку брендової продукції, а у виробництві робить ставку на високоякісні, складні у виготовленні вироби (шоколадні комбіновані цукерки, екструзійні та борошнисті вироби). Асортимент продукції налічує понад 300 найменувань.

У 2005-2006 р, загальний обсяг інвестицій, спрямованих на придбання нового обладнання та модернізацію існуючих технологічних ліній, становить понад 100 млн. грн. Значна частина коштів традиційно йде на забезпечення інноваційних розробок спеціалістів компанії - маркетологів, технологів. Потужності "АВК" дозволяють випускати до 450 тон продукції на добу. Система управління якістю компанії сертифікована на відповідність вимогам світових стандартів. Перший сертифікат якості ISO 9001:94 був отриманий компанією в 2000 році і щорічно підтверджується аудитами. Якість продукції «АВК» підтверджено міжнародними сертифікатами.

Кондитерська компанія «АВК» є першою компанією в Україні, яка почала виробництво шоколаду з какао бобів і як фахівці в цій галузі, діляться секретами виробництва шоколаду, розповідають про історію цього улюбленого лакомства та запрошують всіх в реальний "Шоколадний музей», який рухається з міста в місто. У вересні 2010 року компанія «АВК» відкрила свій перший "Музей шоколаду" в Черкасах. Ідея «шоколадний музей» отримала такий успіх, що музей в 2011 році був майже в кожному місті України. В нього входить інформативний тур, експонати з шоколаду та шоколадних виробів, дегустації.

Таблиця 1. SWOT-аналіз компанії «АВК»

Сильні сторони: - хороша репутація кондитерських виробів компанії; - опрацьовані функціональні стратегії - висока якість продукції; - досвіт введення нової продукції; - власні облігації.	Слабкі сторони: - Погіршення конкурентної позиції; - Внутрішньо - виробничі проблеми.
Можливості: - зниження торговельних барєрів на іноземних ринках; - ріст попиту на продукцію; - ріст інформаційного забезпечення до технологій в даній сфері.	Загрози: - Ріст темпів інфляції; - Політична нестабільність; - Нестабільність на ринках ресурсів.

Таблиця 2. Фактори внутрішнього середовища кондитерської компанії «АВК»

Параметри оцінки	Сильні сторони	Слабкі сторони
Цілі (стратегічні, маркетингові цілі, цінова політика)	- зберегти позиції лідера - розширення ринку збуту - вихід на міжнародний ринок	- збільшення фінансування
Технологія	- високоякісна технологія - міжнародні стандарти - сильний бренд	- значні затрати на обслуговування та обладнання
Завдання	- розширення асортименту продукції - висока якість - широкий асортимент - доступна ціна	- не гнучка цінова політика
Структура	- централізоване управління	- недостатня комунікація
Люди	- кваліфікований персонал	- монотонність роботи

Таблиця 3. Фактори зовнішнього середовища кондитерської компанії «АВК»

Параметри оцінки	Сильні сторони	Слабкі сторони
партнери	- обмін досвідом - розширення збуту - тісні стосунки з постачальниками та споживачами	- необґрунтоване завищення ціни
маркетингові посередники	- дистриб'ютори в кожному регіоні	- перехоплення каналів збуту
клієнти	- широке коло споживачів	- зміна смаків споживачів
конкуренти	- частка ринку в 2 рази більша, ніж в конкурентів	- жорстка, недобросовісна конкуренція (зі сторони корпорації Рошен)
контактні аудиторії	- преса прослідковує за діяльністю компанії	- «жовта преса»
демографічні фактори	- збільшення народжуваності	- зменшення тривалості життя
економічні фактори	- збільшення купівельної спроможності	- високий рівень інфляції - підвищення ціни на продукцію - нестабільність валютних курсів
природні і науково-технічні фактори	- новітні технології - використання високоякісної технології	- великі витрати
політичні фактори	- сприятлива законодавча база	- зміна політичних інтересів

Знання слабких та сильних сторін компанії необхідне для вироблення стратегії, здатної покращити її положення по відношенню до конкурентів у довгостроковій перспективі. В цілому ж компанія повинна намагатися перетворити свої сильні конкурентні сторони у конкурентні переваги і приймати стратегічні рішення, які спроможні захистити її від конкурентних недоліків.

Висновки

Корпорація "АВК" є одним з лідерів українського ринку шоколаду, заснована в 1991 році. Об'єднує 3 кондитерські фабрики - Донецьку, Луганську, Мукачеевську. Виробнича потужність фабрик до 45 тонн на добу.

Асортимент нараховує більше 300 найменувань, цукерок, шоколаду, карамелі, вафель, печива, мармеладу і тортів. Вироблену продукцію планується реалізовувати по всій території України. Також є можливості для її продажу в сусідніх Російській Федерації та Білорусії. Для того, щоб підвищити своє становище на конкурентному ринку, треба випускати більше товарів, які не будуть мати аналогів, підтримувати зв'язки з населенням, щоб ураховувати думку споживачів, для того, щоб споживачі позитивно реагували та приймали новинки компанії.

Завданням даної роботи є визначення основних аспектів маркетингової товарної політики, її суть, цілі та позиціонування товару на ринку, дослідження цінової політики, політики комунікацій, визначення основних каналів збуту, які використовуються підприємством.

За допомогою маркетингових досліджень керівництво підприємства одержує необхідну інформацію про те, які вироби і чому хочуть купувати споживачі та які вироби вони купуватимуть в майбутньому, про ціни, які споживачі готові заплатити, про те, у яких регіонах і на які вироби найбільш високий попит, де збут продукції підприємства може принести найбільший прибуток.

Список використаної літератури

конкурентний мотивація трудовий доход

1. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2008. - 300 с.

2. Закон України "Про оплату праці" / Закони України. К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України. 1997. Т.8. 211 с.

3. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч.-метод. посібник / За заг. ред. проф. Качана Є. П. - Тернопіль: ТДЕУ, 2011. - 373 с.

4. Основи економічної теорії: Підручник / А.А. Чухно, П.С. Єщенко, Г.Н. Климко та ін.; За ред. А.А. Чухна. - К.: Вища шк., 2012. -- 206 с.

5. Леонова А.Б., Чернишева О.Н. Психологія праці і організаційна психологія: «Сучасний стан і перспективи»: Хрестоматія. - М.: Освіта, 2005.

6. Егоршин А.П. Управление персоналом: Учеб. для студ. ВУЗов, обуч. по спец. "Управление персоналом" и "Менеджмент организации".- 4-еизд., испр. - Нижний Новгород: НИМБ, 2009.

7. Куценко В.М. Міжнародний менеджмент: навч. посібник / Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2006.

8. Сладкевич В.П. Современный менеджмент (в схемах): Опр. конспект лекций/ Сладкевич В.П., Чернявский А.Д. - К.: МАУП, 2009.

9. Радугин А.А. Психологія. Навчальний посібник для вищих учбових закладі. М.: Центр, 2011.

10. SWOT-анализ - основа формування маркетингових стратегій підприємства: Навчальний посібник./ Під ред. д.е.н., проф., академіка АЕН України, зав. кафедри маркетингового менеджменту Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського Балабанової Л.В. - Донецьк: Дондует, 2001. - 180 с.

Размещено на Allbest.ru