Інституційні основи становлення соціального ринкового господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. Каразіна

УДК 330.342.146:330.837

Спеціальність 08.01.01 - економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ІНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Дефорж Сергій Юрійович

Харків - 2006



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Кім Матвій Миколайович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор Чаусовський Олександр Михайлович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії, м. Донецьк

кандидат економічних наук, доцент Шиловцева Надія Василівна, Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії

Провідна установа - Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії, м. Харків

Захист відбудеться “16” червня 2006 р. о 14-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 4-11.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, Центральна наукова бібліотека.

Автореферат розісланий “16” травня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Соболєв



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Кінцеві цілі системної трансформації визначені практично на всьому постсоціалістичному просторі. Стратегічним напрямком реформ проголошене становлення соціальної держави, заснованої на соціальній ринковій економіці, що законодавчо закріплено в Конституціях молодих держав. Так, вже в статті 1 Конституції Україна проголошується соціальною, правовою державою, а стаття 13 зобов'язує забезпечувати соціальну спрямованість економіки. Аналогічні положення закріплені в Конституціях Польщі (ст. 20), Росії і т.д. Разом з тим, очевидне протиріччя між визначеністю політичної спрямованості і роз'єднаністю теоретичного обґрунтування концепції соціально-економічних перетворень. У науковому співтоваристві досягнута певна згода з приводу того, що корінною причиною затягнутості й глибини трансформаційного спаду є недооцінка інституційного фактору. Однак, незважаючи на значний інтерес дослідників до проблем інституціоналізації транзитивної економіки, багато аспектів інституційного будівництва залишаються маловивченими. Зокрема, об'єктами особливого інтересу дослідників повинні стати можливості адаптації до вітчизняної економіки найбільш успішних інститутів, апробованих у різних моделях соціальної ринкової економіки; проблеми трансплантації інститутів і причини їх можливих дисфункцій у перехідних соціумах; легалізація протоінститутів ринку, що існували в попередній період.

Теоретико-методологічною основою дослідження процесів інституціоналізації ринкової економіки є фундаментальні здобутки видатних зарубіжних авторів: Т. Веблена, П. Вельфенса, Дж. Гелбрейта, Дж.М. Кейнса, Р. Коуза, Х. Ламперта, Д. Норта, В. Ойкена, Ф. фон Хайєка, Дж. Ходжсона, Л. Ерхарда та ін.

Проблеми інституційного становлення ринкової економіки в умовах системної трансформації широко досліджуються вітчизняними економістами, серед яких можна виділити В. Гейця, А. Гоша, В. Дементьєва, В. Єрьоменка, Ю. Зайцева, А. Кредисова, С. Мочерного, В. Нестеренка, Ю. Палкіна, А. Покотилова, А. Покритана, В. Сороку, В. Тарасевича, А. Чухна та ін. Вагомий внесок у розвиток теорії інституційного реформування вносять представники харківської школи сучасного інституціоналізму: С. Архієреєв, А. Гриценко, Г. Задорожний, В. Лисовицький, В. Соболєв, С. Тютюнникова, О. Яременко та ін. Проблемами формування моделі соціальної ринкової економіки займаються наші колеги в Росії: А. Абалкін, В. Антропов, В. Гринберг, Л. Євстигнєєв, Р. Капелюшников, Г. Клейнер, В. Мау, А. Московський, А. Нестеренко, Р. Нуреєв, А. Олейник, В. Полтерович, В. Попов, В. Тамбовцев, А. Шастистко та ін.

Отже, можна констатувати, що проблеми інституційного будівництва соціального ринкового господарства досить актуальні й мають потребу в серйозному теоретичному аналізі для подальшої ефективної реалізації їх на практиці. Досвід розвинутих ринкових моделей, насамперед соціального ринкового господарства, дозволить прискорити процеси перехідного реформування, а також уникнути багатьох помилок.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація була виконана в рамках планової науково-дослідницької теми кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Соціально-економічний механізм та наслідки ринкових перетворень” (державний реєстраційний № 0104U000675).

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертації є визначення генезису, принципів, цілей, меж та інституційної системи соціального ринкового господарства і можливостей її використання в умовах системної трансформації.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішувалися наступні задачі: інституційний ринковий соціальний трансформація

- провести порівняльний аналіз функціонуючих розвинутих моделей соціальної ринкової економіки і визначити модель, найбільш адекватну реаліям перехідного соціуму;

- визначити сутність, принципи, цілі, межі й інструментарій моделі соціального ринкового господарства (СРГ);

- внести категоріальну визначеність у найбільш істотні, дискусійні постулати сучасного інституціоналізму;

- встановити основи інституційної системи СРГ з метою виявлення найбільш оптимальних для транзитивної економіки інститутів;

- виявити форми можливої адаптації інститутів СРГ в умовах постсоціалістичної трансформації;

- визначити критерії та можливі етапи інституціоналізації перехідної економіки у період становлення СРГ;

- розробити практичні кроки становлення у транзитивній економіці інститутів СРГ.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження є процеси формування і розвитку соціальної ринкової економіки в умовах системної трансформації та шляхів інституційного становлення моделей СРГ. Предметом дослідження є інституційне становлення соціального ринкового господарства.

Методи дослідження. У цілому, робота побудована на методології ордолібералізму і сучасного інституціоналізму. У той же час різноманіття форм прояву об'єкту дослідження обумовило застосування різних методів наукового пізнання: системного, історичного, порівняльного, статистичного і причинно-наслідкового аналізу.

Найбільшою мірою метод системного аналізу використовувався з метою вивчення інституційної структури соціального ринкового господарства і теоретичного визначення сутності інституційної системи (підрозділи 1.3 і 2.2). На базі методів історичного і порівняльного аналізу були досліджені генезис і принципи функціонування розвинутих моделей соціальної ринкової економіки (підрозділи 1.2 і 1.3). Статистичний метод виступив основою кількісної ілюстрації реальних економічних процесів і явищ (підрозділи 1.2, 1.3, 3.2 та ін.). Причинно-наслідковий аналіз є загальною методологічною основою дослідження широкого спектру розглянутих проблем.

Наукова новизна результатів, отриманих особисто здобувачем, полягає в наступному.

Вперше:

1. Обґрунтовано поняття “інституційно-структурна рівновага національної економіки” як вираження динамічного взаємозв'язку між структурою економіки та її інститутами, що забезпечує стійке функціонування і поступовий розвиток господарської системи як цілісності.

2. Доведено, що основною відмінною ознакою соціального ринкового господарства виступає властивий йому тип інституційно-структурної рівноваги, при якому структурна визначеність і цільова функція господарської системи відбивають зміщення акцентів до взаємної координації ринкових та соціальних критеріїв при зростанні ролі останніх, на відміну від їх субординації в традиційних моделях ринкової економіки.

3. Введено в науковий обіг категорію “інституційні гарантії” - система легітимізованих зобов'язань держави та її представницьких органів (організацій) з реалізації та забезпечення дієздатності інституційних стандартів соціуму. У сукупності з інституційними стандартами вони утворюють інституційні межі господарської системи і закладають базис для становлення економічних та соціальних стандартів і гарантій, що визначають траєкторію розвитку даного соціуму.

4. На основі розвитку домінуючої класифікації видів правил (інститутів) запропоновано дихотомії: “реальні - віртуальні правила”; “ендогенні - екзогенні правила”; “адекватно-прогресивні правила та неадекватно-регресивні правила”, що дозволяють описати та систематизувати інституційні феномени перехідної економіки.

Дістали подальшого розвитку:

5. Доведення, що з погляду наявних інституційних та економічних ресурсів найбільш адекватним для України є досвід становлення та функціонування моделі соціального ринкового господарства.

6. Розкрито особливу роль структурних реформ у формуванні інституційних основ соціального ринкового господарства в умовах системної трансформації:

- по-перше, економічно обґрунтовані приватизація та роздержавлення господарської системи призначені оптимізувати співвідношення ринкових і соціальних критеріїв її функціонування;

- по-друге, структурні реформи дозволяють сконцентрувати державні функції на соціальних потребах суспільства.

7. Обґрунтування необхідності введення інституційної гарантії соціального ринкового господарства “мінімальний доход, який забезпечує соціально-економічне включення громадянина в суспільство”, що базується на досягнутому рівні ВВП на душу населення в державі.

Практична значимість отриманих результатів. Результати проведеного в дисертації дослідження можуть бути широко використані в практиці викладання навчальних дисциплін “Основи економічної теорії”, “Політична економія”, “Макроекономіка”, “Міжнародні економічні відносини”, “Соціальна економіка”.

Визначені дисертантом принципи, цілі, межі та інструментарій моделі соціального ринкового господарства, аналіз генезису СРГ, у тому числі становлення його інституційної системи, а також можливостей вибору й адаптації ключових інститутів даної моделі в умовах постсоціалістичного будівництва дозволили уточнити пріоритетні напрямки трансформаційної інституціоналізації. Запропоновані дисертантом основні рекомендації з інституційного реформування перехідної економіки доцільно направити в Інститут економічного прогнозування НАН України, Міністерство праці і соціальної політики, Федерацію профспілок України.

Особистий внесок дисертанта. Усі відображені у дисертації висновки і положення наукової новизни отримані автором самостійно. Дисертант був співавтором робіт [4 - 5], [7 - 12], [14 - 15], указаних у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і висновки проведеного дослідження доповідалися на п'ятнадцятьох наукових, науково-практичних конференціях і конгресах, а саме: “Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я” “MіcroCAD-2003” (міжнародна, Харків, 2003); “Исследование и оптимизация экономических процессов “Оптимум-2003” (міжнародна, Харків, 2003); “Современные технологи в промышленности строительных материалов и стройиндустрии” (міжнародний конгрес, Бєлгород, 2003); “Проблемы современной экономики и институциональная теория” (міжнародна, Донецьк, 2004); “MіcroCAD-2004” (міжнародна, Харків, 2004); “Науковий потенціал світу `2004” (міжнародна, Дніпропетровськ, 2004); “Проблеми міжнародних транспортних коридорів та єдиної транспортної системи України” (міжнародна, Коктебель, 2004); “Молодь України і соціально-орієнтована економіка” (міжнародна, Харків, 2004); “Наука й освіта `2005” (міжнародна, Дніпропетровськ, 2005); “Проблемы современной экономики и институциональная теория” (міжнародна, Донецьк, 2005); “Технічні й економічні перспективи розвитку автотранспортного комплексу і дорожнього будівництва” (міжнародна, Харків, 2005); “MіcroCAD-2005” (міжнародна, Харків, 2005); “Сучасні технології підготовки фахівців в умовах подальшого розвитку вищої освіти України” (міжнародна, Харків, 2005); “Развитие учета и аудита как основы информационно-аналитической системы предприятия” (міжнародна, Харків, 2005); “Сучасний стан і тенденції розвитку підприємництва в Україні” (Харків, 2005).

Публікації. Результати дослідження опубліковані в 20 наукових працях, у тому числі: 15 - у провідних фахових наукових виданнях і 5 тез доповідей на конференціях і конгресах.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів (8 підрозділів), висновків і додатків. Список використаних джерел складається з 223 найменувань. Дисертація містить 3 таблиці, 15 рисунків. Загальний обсяг дисертації 227 сторінок машинописного тексту, основний текст викладено на 185 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкриваються актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета і задачі, наукова новизна, показано практичне значення отриманих результатів, їх апробацію і відображення в опублікованих наукових працях.

У першому розділі - “Сутність і концептуальні основи соціального ринкового господарства” - проведено теоретико-методологічний аналіз СРГ, встановлено загальні категоріально-гносеологічні поняття. Вихідним пунктом аналізу стали конституційно-визначені цілі системної трансформації українського соціуму - побудова соціальної правової держави, що базується на соціальній ринковій економіці. Труднощі системної трансформації пов'язані із суперечливістю і непослідовністю соціально-економічної політики держави у 1990-і рр., які були викликані значною мірою відсутністю науково обґрунтованої концепції становлення нової суспільної системи. Разом з тим, успішне проведення політики трансформації можливе тільки на основі економічної теорії, що синтезує апробовані здобутки світової суспільної гносеології, досвід функціонування передових соціумів, що адаптовані до реалій соціуму, який реформується. Найбільш адекватним теоретичним фундаментом перетворень можуть служити теорії ордолібералізму (“теорія порядку” В. Ойкена) і сучасного інституціоналізму (“конституційної економіки”). Взаємозв'язок ключових категорій дослідження можна простежити у такий спосіб: соціально-економічна модель, що домінує (у різних модифікаціях) у провідних країнах Західної Європи, полягає в синтезі цілей економічного прогресу і соціальної справедливості. При цьому інституційно-організаційною опорою моделі виступає соціально-правова держава, а найбільш адекватним виразом у сфері економіки - концепція соціального ринкового господарства.

Нижче наводяться дані, проаналізовані в дослідженні, що наочно демонструють переваги моделей соціальної ринкової економіки в забезпеченні стійкого економічного росту на тривалий історичний період (див. табл. 1).

Історично безпрецедентний характер системної трансформації визначив неминучість адаптації окремих інститутів, механізмів, розвинутих моделей соціальної ринкової економіки на постсоціалістичному ґрунті як один з основних шляхів перетворень. Однак спроби часткового переймання окремих елементів різних моделей призвели до аморфності й еклектичності соціально-економічної політики і стали однією з головних причин затягнутості перехідних процесів в Україні. У дисертації розроблена класифікація функціонуючих ринкових моделей і доведено, що альтернативами для вибору стратегії системної трансформації можуть служити дві моделі - “держава благоденства” і СРГ (“континентальна модель”). На основі порівняльного аналізу даних моделей доведено, що найбільш адекватним для України є досвід становлення німецької моделі СРГ, оскільки схожі основні історичні передумови реформування.



Досліджуючи генезис, принципи, межі, інструментарій функціонуючої розвинутої моделі СРГ, автор прийшов до висновку: сутність моделі соціального ринкового господарства можна звести до постулату: ефективна ринкова економіка як основа соціального прогресу і соціальної справедливості. При цьому найважливішою відмінною ознакою СРГ виступає особливий, властивий йому тип інституційно-структурної рівноваги, при якому цільові функції і структурна визначеність господарської системи відбивають взаємну координацію ринкових і соціальних критеріїв на відміну від їх субординації в традиційних моделях ринкової економіки. Концепція СРГ успішно реалізована в соціально-економічній політиці ФРН, Австрії, Франції та інших країн.

Розроблено періодизацію процесу системної трансформації в Україні. Ринкова трансформація об'єктивно передбачає попередній етап зламування командно-адміністративної системи і закладання фундаменту механізму ринкового господарювання (1991-2000 рр.), після чого починається етап формування національної моделі соціальної ринкової економіки.

У другому розділі - “Інституційне конструювання процесу становлення соціального ринкового господарства” - розглядаються актуальні теоретичні проблеми інституційного будівництва моделі СРГ.

У роботі простежено діалектичний взаємозв'язок факторів суспільної еволюції. Абсолютизація окремих факторів неприпустима, разом з тим визначення домінуючого фактору системної еволюції в конкретній історичній перспективі є основою вироблення оптимальної економічної стратегії перехідної держави. Дисертантом доведено, що пріоритетним фактором розвитку перехідного соціуму виступають інституційні рамки еволюції. Для становлення політично стабільної й економічно ефективної суспільної системи, що дозволяє реалізувати потенціал сучасної технології, необхідна інституційна система, що забезпечує домінування у господарських відносинах складного, неперсоніфікованого обміну, економічну свободу підприємців, децентралізацію господарського механізму.

Запропоновано й обґрунтовано категорію “інституційні гарантії”. У сукупності з інституційними стандартами вони утворюють межі інституційної системи суспільства, закладають базис для становлення економічних і соціальних стандартів та гарантій, визначаючи траєкторію розвитку даного соціуму (див. рис. 1). При цьому інституційні стандарти визначено як сукупність формальних і неформальних правил, норм поведінки суб'єктів соціуму, які адекватні даному способу виробництва.

Серйозною перешкодою для вироблення політики інституційного реформування є невизначеність, дискусійність фундаментальних категорій інституціоналізму. На основі синтезу двох основних методологічних підходів (“інститути-організації” та “інститути-правила”) запропоновано визначення фундаментальної категорії - “інститут”. Інститути - історично сформовані правила, норми, традиції соціальних взаємин між індивідуумами, структуровані в адекватні громадські організації, а також механізми їх становлення, реалізації та контролю. Економічні інститути виступають не тільки як важелі економічного обмеження (примусу): інститути скоріше полегшують, ніж обмежують поведінку господарських суб'єктів.

Тому інститути мають властивості суспільних благ, а інституційна система суспільства виступає як основа глобального соціального контракту, що забезпечує досягнення макроекономічної рівноваги (Парето-оптимуму) і максимально можливого результату експлуатації потенціалу даної економічної системи. На цій основі розкрито зміст категорії “інституційна система суспільства”.

Категоріальна визначеність дозволила уточнити домінуючу зараз класифікацію видів правил (інститутів) В. Ванберга - Р. Нуреєва. Запропоновано дихотомії: “реальні - віртуальні правила”; “ендогенні - екзогенні правила”; “адекватно-прогресивні правила - неадекватно-регресивні правила”. Це дозволяє побудувати інституційні ланцюжки еволюції, наприклад: “адекватно - прогресивні” даному способу виробництва - “адекватно-регресивні правила” - “неадекватно-регресивні” та ін. (див. рис. 2). Наприклад, застосування розробленого автором методологічного підходу дозволяє визначити характер, історичне місце та перспективи тіньового капіталу у трансформаційній системі - це ендогенний, неформально-реальний, адекватно-регресивний економічний інститут; одним з найвищих досягнень моделі СРГ є система “співучасті в управлінні” - це екзогенний, формально-реальний, неадекватно-прогресивний (який випереджує траєкторію розвитку традиційної ринкової системи) соціально-економічний інститут.



Дано визначення процесу інституціоналізації, під яким розуміється закріплення статусу інституту за визначеними суспільними формами або явищами.

Виявлено критерії інституціоналізації:

- стійкий характер соціально-економічних правил, норм, що проявляється звичайно (але необов'язково) у їх легітимізації;

- структурованість правил, норм поведінки в адекватні організації.

У дисертації зроблено висновок, що ключовою задачею економічної політики перехідної держави є виділення найбільш значущих соціально-економічних інститутів ринкової економіки і створення сприятливих умов для їх становлення і дієздатності.

Теоретичною основою інституційного будівництва виступає теорія трансакційних витрат: величина трансакційих витрат показує не тільки ступінь недосконалості ринків, але і кількісно виражає витрати відсутності інституту.

Залучаючи методи неокласичного аналізу, проведено дослідження ринку інститутів. Розвиваючи аналіз процесів інституціоналізації ринкової економіки “зверху” (централізовано) і “знизу” (господарюючими суб'єктами), запропонована наближена до реалій перехідного будівництва розширена модель інституціоналізації ринкової економіки з урахуванням витрат фрирайдерства (“безбілетників”). Сукупні інституційні витрати господарюючих суб'єктів, які беруть участь у створенні інститутів (AIC - aggregate institutional costs), складаються з:

AIC=TC+CAC+FRC,

де TC (transactions costs) - трансакційні витрати, що виражають витрати відсутності інституту, вони формують попит на інститути; CAC (collective actions costs) - витрати колективної дії господарюючих суб'єктів зі створення та забезпечення дієздатності інститутів, вони формують пропозицію інститутів; FRC (free - rider costs) - витрати фрирайдерства (“безбілетників”), які виникають при відхиленні частини учасників інституту від колективних витрат, виміряються через альтернативні їм витрати з підтримки економічної дисципліни в суспільстві. Величина трансакційних витрат кількісно виражає витрати відсутності інституту. Це дозволило вивести загальну умову інституційного конструювання транзитивної економіки: суспільні витрати зі створення та функціонування нового інституту повинні бути меншими, ніж витрати, які виникають при його відсутності.

У третьому розділі - “Інституційна адаптація моделі СРГ в умовах системної трансформації” - аналізуються основні напрями політики інституційного будівництва, а також зроблено деякі практичні рекомендації зі становлення і стабільного функціонування моделі СРГ в Україні. На початковому етапі системної трансформації переважають реформи, що мають телеологічний (заданий) характер. При цьому об'єктивно переважають дві форми виникнення і затвердження дієздатності інститутів - імпорт (трансплантація) інститутів і легалізація реально-неформальних проторинкових структур, які існували в попередній період. Економічна політика ринкової трансформації повинна бути спрямована на подолання дихотомії суспільної свідомості, що дісталася йому в спадщину від епохи соціалізму. Необхідно зміцнювати і розвивати прогресивно-неформальні інститути (норми, традиції взаємин суб'єктів, які господарюють) - колективізм, довіру до держави, відкритість до духовних і суспільних інновацій, толерантність і т.д.; з іншого боку, треба переборювати спадщину регресивно-неформальних інститутів суспільної свідомості - слабку правову дисципліну, утриманство, соціальну апатію, безініціативність і т.д. Однією з ключових задач перехідного періоду є інституціоналізація тіньової економіки. Для подолання порочного кола позалегальності необхідна інституційна забезпеченість свободи підприємництва, що припускає демократизацію механізму прийняття законів, децентралізацію і дерегулювання (звуження ареалу господарських функцій держави). Домінуючою формою інституційного будівництва на початковому етапі реформування повинна бути трансплантація (імпорт) ринкових інститутів. На конкретних прикладах реформування в Україні і Росії (оподатковування, інститут банкрутства, система освіти) показані можливі типи трансплантаційних дисфункцій інститутів. Виділено основні умови успішної трансплантації інститутів соціальної ринкової економіки: постійний суспільний контроль за ходом інституціоналізації, у тому числі незалежна експертиза при процедурі добору інститутів; використання інституційних експериментів в окремих регіонах, галузях; створення проміжних, тимчасових інститутів та інше.

Серед пріоритетних напрямів адаптації моделі СРГ у перехідний період на одному з перших місць знаходиться необхідність зміцнення і зміни кількісної та якісної участі держави в процесі реформування: істотне збільшення частки державних витрат у держбюджеті, перехід від державного патерналізму до субсидіарної держави. У роботі розкрито суть принципу субсидіарності: побудова суспільства повинна відбуватися знизу, тобто держава втручається в соціально-економічну сферу тільки тоді, коли без його підтримки не можна обійтися. Для становлення СРГ необхідне прийняття в Україні комплексної загальнонаціональної концепції соціально-економічного розвитку, оскільки єдиною цілісною програмою розвитку соціальної сфери залишається “Концепція соціального забезпечення населення України”, яка прийнята Верховною Радою 21.12.1993 р., а також введення автономного від виконавчої влади інституту - Вищої соціально-економічної Ради держави, до компетенції якої можна віднести проблеми стратегічного планування, приватизацію найважливіших виробництв, встановлення соціально-економічних стандартів і гарантій та ін.

Важливу роль в підвищенні соціальної спрямованості транзитивної економіки має грати інститут мінімальної погодинної заробітної плати - необхідна його трансформація в інституційну гарантію моделі СРГ “мінімальний доход соціально-економічного включення громадянина у суспільство” (у 2000 р. гарантований мінімальний доход на одну економічно активну людину складав у державах ЄС: 29% від ВВП на душу населення у ФРН, 41% - у Голландії і т.д.). Для цього потрібне законодавче затвердження гідного людини мінімуму погодинної заробітної плати - він може складати зараз еквівалент 0,5 дол./год. (що відповідає розрахункам закордонних експертів, які визначають рисою бідності для країн Східної Європи реальний доход, який не перевищує 4 дол./день) (цит. по: [Новоженова А. Франция: общество благосостояния в 90-е годы / Социальное государство в Западной Европе: Пробл.-тем. сб.- М.: РАН ИНИОН, 1999.- С. 58]). Інституційна ув'язка соціальних гарантій з досягнутим рівнем економічного потенціалу країни представляє набагато міцнішу і справедливу основу, ніж довільне трактування їх політикою на основі таких неявних критеріїв як “нормативи споживання”, “нормативи доходу” і т.д. Парадигмі СРГ не відповідає плоска шкала оподаткування, яка була введена в Україні з 1.01.2004 р. на рівні 13% від об'єкту оподаткування [Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” // Відомості Верховної Ради України.- 2003.- № 37.- Ст. 308]. Слід впровадити прогресивну шкалу з двома ставками прибуткового податку: мінімальну 15-20% та максимальну 35-40%.

Серед напрямків інституційної побудови моделі СРГ запропоновано принципову схему участі найманих працівників в управлінні підприємством, а також уніфікацію соціально-економічного законодавства України з інституційно-правовим простором ЄС шляхом поетапного прийняття Європейської соціальної хартії з урахуванням особливостей українських реалій перехідного періоду.



ВИСНОВКИ

Базовими постулатами дослідження є такі положення:

- успішне проведення політики трансформації можливе тільки на основі економічної теорії, що синтезує апробовані напрацювання світової суспільної гносеології, досвід функціонування розвинутих індустріальних соціумів, адаптованих до реалій соціуму, що реформується;

- основою вироблення оптимальної економічної стратегії перехідної держави повинне бути визначення домінуючого фактору (“провідної ланки”) у конкретній історичній перспективі. Спираючись на дану методологію, було доведено, що пріоритетним фактором розвитку перехідного соціуму виступають інституційні рамки еволюції.

Для визначення оптимального шляху ринкового реформування проведено порівняльний аналіз і класифікацію функціонуючих ринкових моделей. Доведено, що найбільш адекватним для України є досвід становлення моделі СРГ. Теоретичний аналіз моделі СРГ і його сумісності з реаліями українського соціуму дозволив зробити висновок: унікальна перевага постсоціалістичної трансформації, що забезпечує прискорений характер перехідного періоду, складає можливість широкого використання методів, інструментів ринкового будівництва, що пройшли історичну апробацію в інших соціумах, недопущення виявлених помилок.

Серйозною перешкодою для вироблення тактики перехідного реформування є дискусійність фундаментальних категорій інституціоналізму, для подолання якої автором запропоновано теоретичні положення:

- обґрунтовано визначення ключової категорії - “інститут”, а також введено в науковий обіг категорію “інституційні гарантії”;

- запропоновано дихотомії: “реальні - віртуальні правила”, “екзогенні - ендогенні правила”, “адекватно-прогресивні правила та неадекватно-регресивні правила”; цей інструментарій дозволяє просунутися в систематизації складної інституційної структури транзитивної економіки;

- дано визначення процесу інституціоналізації і виявлено основні критерії інституційного конструювання;

- доведено, що стійке функціонування і розвиток господарської системи як цілісності припускає досягнення інституційно-структурної рівноваги національної економіки;

- показано, що в перехідному періоді суспільної еволюції існує діалектичний взаємозв'язок між структурними й інституційними перетвореннями. З одного боку, структурні реформи забезпечують формування інституційних основ СРГ, оскільки економічно обґрунтовані приватизація та роздержавлення дозволяють закласти фундамент гнучкої структури господарської системи, пристосованої до якісних зрушень у техніко-економічній еволюції соціуму, оптимізувати співвідношення ринкових і соціальних критеріїв функціонування економіки; структурні реформи розширюють можливості концентрації державних функцій на соціальних потребах суспільства за рахунок їх вивільнення зі сфери повсякденного управління суб'єктами господарювання. З іншого боку, упорядкування господарської структури суспільства, що досягається за допомогою економічного звільнення суб'єктів ринку, припускає становлення адекватної інституційної структури соціуму. Ефективна ринкова діяльність неможлива без цілісної, зрілої системи інститутів, що визначають траєкторію розвитку народного господарства;

- виділивши дві основні стратегії інституалізації ринкової економіки - генетичну і телеологічну, автором обґрунтовано, що на початковому етапі трансформації об'єктивно переважають телеологічні реформи, основними формами яких у період становлення моделі СРГ можуть бути трансплантація інститутів і легітимізація окремих реально-неформальних проторинкових структур, що існували при соціалізмі.

Отримані в дисертації теоретичні положення і висновки дозволили розробити деякі практичні рекомендації, спрямовані на формування і розвиток інституційної системи національної моделі СРГ:

- обґрунтовано умови та шляхи подолання можливих дисфункцій імпортованих інститутів;

- запропоновано деякі напрями переходу від державного патерналізму до домінування принципу субсидіарності;

- доведено необхідність прийняття в Україні комплексної загально-національної Програми соціально-економічного розвитку, адекватної моделі СРГ;

- обґрунтовано необхідність та розкрито окремі напрями реформування сфери відносин розподілу;

- запропоновано схему участі найманих робітників в управлінні підприємством (“співучасть в управлінні”);

- обґрунтовано шляхи уніфікації соціально-економічного законодавства України зі стандартами СРГ.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Статті в наукових фахових виданнях.

1. Дефорж С.Ю. Становление социального рыночного хозяйства: исторический опыт и определение концепции в условиях системной трансформации // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Економічна серія.- Xарків.- 2003.- № 580.- С. 27-30.

2. Дефорж С.Ю. Приоритетные направления становления социальной рыночной экономики // Вісник національного технічного університету “ХПІ”. Збірник наукових праць.- Харків: НТУ “ХПІ”.- 2003.- № 10, т. 1.- С. 121-128.

3. Дефорж С.Ю. Об институализации сферы распределительных отношений социального рыночного хозяйства // Вісник національного технічного університету “ХПІ”. Збірник наукових праць.- Харків: НТУ “ХПІ”.- 2003.- № 23, т. 3.- С. 194-198.

4. Ким М.Н., Дефорж С.Ю. Заработная плата как институт становления социального рыночного хозяйства // Вісник ХНУ. Економічна серія.- Xарків.- 2003.- № 608.- С. 11-14. Дисертантом показана роль заробітної плати як одного з ключових інститутів моделі СРГ, обґрунтовано значення інституту мінімальної погодинної заробітної плати.

5. Бережной В.М., Дефорж С.Ю. Институализация социальной рыночной экономики: поиск теоретической основы системной трансформации // Економіка транспортного комплексу. Збірник наукових праць.- Харків: ХНАДУ.- 2003.- Вип. 6.- С. 19-25. Дисертантом доведено, що теоретичною основою концепції національної моделі СРГ в Україні може бути синтез постулатів теорій ордолібералізму та конституційної економіки.

6. Дефорж С.Ю. Государство как метаинститут социальной рыночной экономики // Вісник національного технічного університету “ХПІ”. Збірник наукових праць.- Харків: НТУ “ХПІ”.- 2004.- № 25.- С. 93-100.

7. Ким М.Н, Бережной В.М, Дефорж С.Ю. Об опыте институционального строительства социальной рыночной экономики // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 69.- Донецьк, Дон НТУ, 2004.- С. 5-12. Дисертантом доведено, що однією з ключових задач перехідного реформування є будівництво інституційного фундаменту соціального ринкового господарства.

8. Бережний В.М., Дефорж С.Ю. Институциональная система переходного общества: вопросы теории и практики // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 70.- Донецьк, Дон НТУ, 2004.- С.48-55. Дисертантом запропонована розширена класифікація інститутів (видів правил), використання якої дозволяє поглибити аналіз інституційної системи перехідного соціуму.

9. Бережной В.М., Дефорж С.Ю. Институциональное проектирование процесса становления социальной рыночной экономики // Економіка транспортного комплексу: Збірник наукових праць.- Харків: ХНАДУ.- 2004.- Вип. 7.- С. 5-11. Дисертантом доведено необхідність державного регулювання процесів інституалізації ринкової економіки та обґрунтовано критерії інституалізації.

10. Дефорж С.Ю., Бережной В.М. Неоинституционализм и экономическая политика становления социального рыночного хозяйства // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія.- 2004.- № 630.- С. 6-11. Дисертанту належить аналіз процесу становлення інституційної системи перехідної держави - вибору та забезпечення дієздатності оптимальних інститутів соціального ринкового господарства.

11. Бережной В.М., Дефорж С.Ю. Институализация переходной экономики в свете теории трансакционных издержек // Економіка транспортного комплексу: Збірник наукових праць.- Харків: ХНАДУ.- 2005.- Вип. 8.- С. 5-15. Дисертантом зроблено спробу побудови моделі ринку інститутів транзитивної економіки на основі теорії трансакційних витрат.

12. Ким М.Н., Дефорж С.Ю. Институциональное строительство социального рыночного хозяйства: принцип субсидиарности // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 89-1.- Донецьк, ДонНТУ, 2005.- С. 26-33. Дисертантом досліджено принцип субсидіарності, який є базовим для розвитку економічної демократії.

13. Дефорж С.Ю. Об унификации хозяйственного законодательства Украины с институционально-правовым пространством европейской модели социального рыночного хозяйства // Вісник національного технічного університету “ХПІ”. Збірник наукових праць.- Харків: НТУ “ХПІ”.- 2005.- № 58, т. 1.- С. 46-49.

14. Бережной В.М., Дефорж С.Ю. Институциональные преобразования в системе факторов общественной эволюции // Наукові праці Донецького університету. Серія: економічна. Випуск 89-2.- Донецьк, ДонНТУ, 2005.- С. 35-42. Дисертантом обґрунтовано категорії “інституційні стандарти” та “інституційні гарантії”, які у сукупності визначають межі інституційної системи суспільства та траєкторію його розвитку.

15. С.Ю. Дефорж, В.М. Бережной. Институциональные проблемы реформирования управления предприятиями в условиях становления социальной рыночной экономики // Вісник національного технічного університету “ХПІ”. Збірник наукових праць.- Харків: НТУ “ХПІ”.- 2005.- № 8, т. 3.- С. 3-6. Дисертантом розширена та адаптована до реалій перехідної економіки схема ключового інституту соціального ринкового господарства - системи “співучасті в управлінні” найманих працівників.

Тези доповідей:

16. Дефорж С.Ю., Чадаева Е.Ю. О легитимизации и импорте институтов социальной рыночной экономики в условиях постсоциалистической трансформации // Исследование и оптимизация экономических процессов “Оптимум 2003”. Труды ІУ-ой международной научно-практической конференции 11-12 декабря 2003 г. Ч. ІІ.- Харьков: НТУ “ХПИ”, 2003.- С. 131-132. Дисертантом проаналізовано проблеми використання основних форм телеологічної стратегії інституціоналізації в процесі побудови інфраструктури СРГ.

17. Дефорж С.Ю. Об этапах становления социальной рыночной экономики в условиях системной трансформации// Матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції „Науковий потенціал світу 2004”, Том 26. Економічна теорія.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004.- С. 20-23.

18. Бережной В.М., Дефорж С.Ю. Проблемы интегрирования молодежи Украины в социальную рыночную экономику // Молодь України і соціально-орієнтова економіка: Матеріали міжнародної наукової конференції молодих учених і студентів.- Харків: ХНАДУ, 2004.- С.3-6. Дисертанту належить аналіз процесу інтегрування молоді та студентів у соціальне ринкове господарство.

19. Дефорж С.Ю. О целях, принципах и границах модели социального рыночного хозяйства (критический анализ) // Матеріали 8 Міжнародної науково-практичної конференції „ Наука і освіта 2005”. Том 95. Економічна теорія.- Дніпропетровськ; Наука і освіта, 2005.- С. 26-30.

20. Дефорж С.Ю., Бережной В.М., Чадаева Е.Ю. Институциональные проблемы повышения качества высшего образования в Украине в условиях становления социальной рыночной экономики // Сучасні технології підготовки фахівців в умовах подальшого розвитку вищої освіти України.: Матеріали міжнародної науково-методичної конференції.- Харків: ХНАДУ, 2005.- С. 3-4. Дисертанту належить аналіз процесу інституціоналізації сфери вищої освіти в ринкових умовах.



АНОТАЦІЯ

Дефорж С.Ю. Інституційні основи становлення соціального ринкового господарства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. - Харків, 2006.

Обґрунтовано поняття “інституційно-структурна рівновага національної економіки”.

Розроблено порівняльну класифікацію функціонуючих моделей ринкової економіки. Доведено, що найбільш адекватним для України є досвід становлення континентальної (німецької) моделі соціального ринкового господарства. Проаналізовано відмінні ознаки, генезис, цілі та принципи моделі СРГ.

Обґрунтовано, що на сучасному етапі вирішальне значення має побудова прогресивної інституційної системи СРГ. Розроблено розширену класифікацію інститутів. Введено в науковий обіг категорію “інституційні гарантії”. Обґрунтовано критерії інституціоналізації й основні напрями інституційного реформування транзитивної економіки.

Проаналізовано основні шляхи і форми інституційної адаптації моделі СРГ на постсоціалістичному просторі. Розроблено практичні рекомендації з інституційного становлення соціального ринкового господарства.

Ключові слова: соціальне ринкове господарство, інституціоналізація, ринкова трансформація, інституційні стандарти, інституційні гарантії.



АННОТАЦИЯ

Дефорж С.Ю. Институциональные основы становления социального рыночного хозяйства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина. - Харьков, 2006.

Обосновано понятие “институционально-структурное равновесие национальной экономики” как выражение динамического соответствия между структурой экономики и ее институтами, что обеспечивает устойчивое функционирование и поступательное развитие хозяйственной системы как целостности.

Разработана сравнительная классификация функционирующих моделей рыночной экономики. Доказано, что наиболее адекватным для Украины является опыт становления социального рыночного хозяйства (СРХ) (континентальная модель). Выявлен основной отличительный признак СРХ - особый тип институционально-структурного равновесия, при котором структурная определенность и целевая функция хозяйственной системы отражают смещение акцентов во взаимной координации рыночных и социальных критериев при возрастании роли последних в отличие от их иерархии в традиционных моделях рыночной экономики. Проанализированы генезис, цели, инструментарий, границы модели СРХ.

Обосновано, что на современном этапе трансформации решающим становится строительство прогрессивной институциональной системы СРХ, которая обеспечивает доминирование в хозяйственных отношениях неперсонифицированного обмена, экономическую свободу предпринимателей, децентрализацию хозяйственного механизма. Для преодоления дискуссионного характера фундаментальных постулатов современного институционализма обоснованы новые теоретические положения. Введена в научный оборот категория “институциональные гарантии”. В совокупности с институциональными стандартами они образуют институциональные границы хозяйственной системы и закладывают базис для экономических и социальных стандартов и гарантий. Расширена доминирующая сейчас классификация видов правил (институтов). Предложены дихотомии: “реальные - виртуальные правила”, “экзогенные - эндогенные правила”, “адекватно-прогрессивные правила” и “неадекватно-регрессивные правила”. Расширение инструментария институционального анализа позволяет уточнить систематизацию сложной институциональной структуры переходной экономики (например, определить место, роль и перспективы ее внелегального сектора).

На основе теории трансакционных издержек исследован процесс становления рынков институтов. Определены сущность процесса институционализации, критерии и особенности институционального конструирования с учетом издержек фрирайдерства.

Прослежена взаимосвязь между структурными и институциональными преобразованиями: с одной стороны, структурные реформы обеспечивают формирование институциональных основ СРХ; с другой - эффективная рыночная деятельность невозможна без становления адекватной системы институтов.

Проанализированы основные пути и формы институциональной адаптации модели СРХ на постсоциалистическом пространстве. Выделены две основные стратегии институционализации транзитивной экономики - генетическая и телеологическая. Показано, что на начальном этапе трансформации преобладают телеологические реформы, при этом основными формами утверждения институтов СРХ выступают трансплантация институтов и легитимизация реально-неформальных проторыночных структур, существовавших в предшествующий исторический период. Выявлены условия успешной трансплантации и возможные дисфункции импортируемых институтов. Сделан вывод о качественном изменении роли государства в процессе институциализации рыночной экономики: углубление экономической демократии предполагает переход от патерналистских начал к доминированию принципа субсидиарности.

Разработаны некоторые практические рекомендации по институциональному становлению СРХ. Обоснована необходимость введения нового общенационального института - Высшего Экономического Совета государства и принятия стратегической Программы социально-экономического развития, адекватной модели СРХ. Проанализированы пути реформирования сферы распределительных отношений: развитие института минимальной почасовой заработной платы с последующей трансформацией его в институциональную гарантию СРХ “минимальный доход социально-экономической включенности гражданина в общество”; внедрение прогрессивной двухуровневой шкалы налогообложения. Предложена схема участия наемных работников в управлении предприятием в условиях транзитивной экономики. Обоснована необходимость дальнейшей унификации хозяйственного законодательства Украины со стандартами СРХ путем постепенной реализации требований Европейской социальной хартии.

Ключевые слова: социальное рыночное хозяйство, институционализация, рыночная трансформация, институциональные стандарты, институциональные гарантии.



SUMMARY

Deforzh S.Y. Institutional Bases of Social Market Economy Formation. - Manuscript.

The thesis for a Candidate's Degree in Economics, Speciality 08.01.01 - “Economic Theory”. - V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2006.

The conception of institutional and structural balance of national economy has been grounded.

The comparative classification of functioning models of market economy was developed. The experience of formation of continental (German) model of social market economy was proved to be the most adequate for Ukraine. Distinctive features, genesis, aims, principles of the SME model were analyzed.

It has been grounded that building up the progressive institutional system of SME plays the crucial role at present. The extended classification of institutions was developed. The category “institutional guarantees” was introduced in scientific use. The criteria of institutionalization and main directions of institutional reforming of economy in transition were grounded.

The main ways and forms of institutional adaptation of the SME model on the postsoviet space were analyzed. Practical recommendations of institutional formation of social market economy were developed.

Key words: social market economy, institutionalization, market transformation, institutional standards, institutional guarantees.

Дефорж Сергій Юрійович

Размещено на Allbest.ru