Економічна оцінка екологічно обумовлених корозійних втрат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічна оцінка екологічно обумовлених корозійних втрат

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. За даними наукових досліджень, частка еколого-економічного збитку від корозії основних виробничих фондів у структурі пореципієнтного збитку промисловості складає близько 50%. Особливо ця проблема актуальна для підприємств основної хімічної промисловості. Складність оцінки корозійних втрат полягає у тому, що вона перебуває на стику різних наук - економіки, екології, хімії. Враховуючи, що найбільший економічний збиток основним фондам завдається атмосферною корозією, головна увага має приділятися дослідженню економічних наслідків від корозії тих засобів виробництва, які знаходяться на відкритих виробничих майданчиках.

Забезпечення ефективного використання виробничих фондів промислових підприємств неможливе без визначення економічної сутності корозійних втрат, їх натуральної та вартісної оцінки, вдосконалення нормативної бази з організації і матеріального забезпечення ремонтних робіт, оптимізації витрат, пов'язаних із впровадженням атмосфероохоронних технологій та ремонтом основних фондів.

Значний внесок у дослідження взаємозв'язків між соціально-економічним розвитком і екологічними процесами, формування загальної теорії економічної ефективності функціонування складних виробничих систем, теорії економічного збитку зробили такі українські вчені: О.Ф. Балацький, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.С. Міщенко, Л.Г. Мельник, Є.В. Мішенін, І.В. Недін, І.М. Синякевич, В.Г. Сахаєв, В.М. Степанов, В.М. Трегобчук, А.М. Федорищева, С.К. Харичков, В.Я. Шевчук та ін. Вагомий внесок у розвиток теорії економічного збитку зробили зарубіжні вчені: К.Г. Гофман, А.О. Гусєв, Г.О. Моткін, І.М. Потравний, Р. Коуз, А. Пігу, А. Ендрес, В. Леонтьєв та ін. Наукові основи економічної оцінки збитку основним засобам виробництва, у тому числі і збитку пов'язаному з їх корозією, були сформовані у працях О.Ф. Балацького, А.І. Кот, Л.Г. Мельника, В.Л. Маяровського, А.Ю. Жулавського, Б.А. Семененка та ін.

Разом з тим наукові дослідження проблем економічної оцінки екологічно обумовлених корозійних втрат, не зважаючи на отримані результати та накопичений досвід повинні, на наш погляд, поглиблюватися у напрямку вдосконалення класифікації збиткоутворюючих факторів та втрат обумовлених корозією; формування механізму компенсації корозійних втрат; вдосконалення науково-методичних підходів до визначення оптимальних термінів служби обладнання, будівель та споруд, які функціонують в умовах забрудненого навколишнього середовища.

Актуальність перелічених проблем, їх практичне значення і недостатнє теоретичне дослідження обумовили головну мету і задачі дисертаційної роботи.

економічний корозія екологічний витрати

У вступі обґрунтована актуальність дослідження, визначені мета та основні його завдання, охарактеризовані наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Еколого-економічні аспекти корозійних процесів» досліджені методи кількісної і якісної оцінки корозійних втрат, проведений аналіз масштабів втрат, обумовлених корозією основних виробничих фондів.

Для визначення економічної сутності процесів корозії основних виробничих фондів та розроблення науково-методичних підходів до вартісної оцінки корозійних втрат були виявлені взаємозв'язки між корозією основних виробничих фондів, рівнем забруднення атмосферного повітря та метео-кліматичними умовами.

Аналіз літературних джерел показав, що на практиці існують три основні методи оцінки корозійних втрат: метод H.H. Uhlig; метод T.P. Hoar та метод «витрати - випуск».

За методом H.H. Uhlig (дослідження проводилися у США в 1949 р.) корозійні втрати оцінювались як сума витрат на заміщення матеріалів та витрат на протикорозійний захист. При цьому корозійні втрати поділяли на прямі та непрямі. Прямі - втрати підприємств, а непрямі - втрати споживачів.

За методом T.P. Hoar (дослідження проводилися у Великобританії в 1970 р.) оцінювались тільки прямі втрати підприємств різних галузей. Виокремлювалися втрати неминучі та втрати, які можливо відвернути, застосовуючи антикорозійні матеріали. Зазначалося, що до галузей економіки, які зазнають найбільших втрат, належать будівництво (18%), суднобудування (21%) та транспорт (26%).

В Японії у 1974 р. використовувалися методи H.H. Uhlig та T.P. Hoar у комплексі. За методом H.H. Uhlig розраховувалися витрати на фарбування та захисні покриття, які склали 63% загальних корозійних втрат. За галузями промисловості корозійні втрати склали: машинобудування - 42%, транспорт - 19%, будівництво - 17%, хімічна промисловість - 15%, енергетика - 6%, металургія - 3% від загальних корозійних втрат країни.

У США (1975 р.), Кувейті (1987 р.), Німеччині (1967 р.) для оцінки корозійних втрат використовувалася модель «витрати - випуск». За допомогою цієї моделі визначали прямий корозійний ефект по індивідуальних домогосподарствах та секторах економіки.

За літературними даними вітчизняних досліджень, корозійні втрати у 1950-х роках ХХ ст. оцінювалися як 1% від валового національного доходу, а в 1970-х ХХ ст. - 4%. За відсутності посилань на використання тих, або інших методик вірогідність таких економічних оцінок викликає сумнів.

Аналіз свідчить, що економічні втрати, обумовлені корозією, становлять від 1,5 до 5,2% ВВП щорічно (табл. 1). При цьому втрати металу становлять від 10 до 20% річного виробництва сталі.

Таблиця 1. Щорічні корозійні втрати

На основі проведеного аналізу встановлено, що в науковій літературі головна увага приділяється дослідженню натуральних показників втрат та факторів, що їх обумовлюють. При цьому під корозійними розуміють втрати металу в натуральному вираженні (г/м²). Таке визначення поняття «корозійні втрати» не розкриває його економічну і екологічну сутність.

У роботі проведена систематизація та визначена сутність ефектів від запобігання корозійним втратам основних засобів виробництва (табл. 2).

Таблиця 2. Ефекти від запобігання корозійним втратам основних засобів виробництва

Така систематизація дозволяє визначити економічну сутність поняття «екологічно обумовлені корозійні втрати» та окреслити напрямки вдосконалення науково-методичних підходів до оцінок натуральних та вартісних показників еколого-економічного збитку промисловості, обумовленого корозією основних виробничих фондів.

У другому розділі «Науково-методичні підходи до визначення екологічно обумовлених корозійних втрат» дано авторське визначення поняття «екологічно обумовлені корозійні втрати», удосконалені теоретичні та розроблені науково-методичні підходи до визначення натуральних та вартісних оцінок корозійних втрат.

З метою визначення економічної сутності екологічно обумовлених корозійних втрат у роботі запропонована система класифікаційних ознак та наведена класифікація корозійних втрат (табл. 3).

У дисертаційній роботі економічну сутність поняття «екологічно обумовлені корозійні втрати» пропонується розуміти як часткову або повну втрату вартості та споживної вартості основних засобів виробництва внаслідок їх фізичного, морального і функціонального зношення та упущеної вигоди від їх недоамортизації.

Виходячи з класичних положень загальної теорії еколого-економічного збитку, вартісна оцінка корозійних втрат неможлива без попередньої оцінки їх натуральних значень.

Таблиця 3. Класифікація корозійних втрат

Для практичного розрахунку натуральних показників еколого-економічного збитку у роботі на основі моделі атмосферної корозії де ф - зволоження металу; C - агресивні компоненти в атмосфері та їх концентрація, запропонована аналітична залежність для визначення натуральних корозійних втрат за 1 рік:

, (1)

де КВ_нат - натуральні корозійні втрати за 1 рік, г/м²; , - швидкості корозії відповідно під адсорбційною й фазовою плівками вологи в умовно чистій атмосфері, г/(м² за годину); - прискорення корозії під адсорбційною плівкою вологи за наявності в атмосфері i-го корозійно-активного агента; - концентрація i-го корозійно-активного агента у повітрі; - коефіцієнт, що враховує вплив продуктів корозії на її швидкість; - коефіцієнт, що враховує вплив пилу на швидкість корозії.

У таблиці 4 наведені результати натурних досліджень та аналітичних розрахунків швидкості атмосферної корозії.

Таблиця 4. Порівняльний аналіз результатів натурних досліджень та аналітичних розрахунків швидкості атмосферної корозії

Аналізуючи результати натурних обстежень, проведених проектним інститутом «Укрхімпроект» (табл. 4), щодо корозійних втрат основних виробничих фондів складу комової сірки ОЦСК-1 у ВАТ «Сумихімпром» та результати розрахунків за формулою (1), можна зробити висновки, що запропоновані у роботі методичні підходи дозволяють отримати коректні значення швидкості корозії та можуть бути прийняті як база для визначення фізичного, функціонального зношення основних фондів та вартісної оцінки корозійних втрат.

У відповідності до табл. 3 корозійні втрати () будуть дорівнювати сумі прямих () і опосередкованих ():

, (2)

де КВ_і - корозійні втрати і - го промислового об'єкта, що знаходиться на досліджуваній території і потрапляє в зону впливу атмосферної корозії (і = 1…n); - прямі корозійні втрати і-го промислового об'єкта, що знаходиться на досліджуваній території; - опосередковані корозійні втрати і-го промислового об'єкта, що знаходиться на досліджуваній території.

При цьому у розрахунках прямих і опосередкованих корозійних втрат необхідно враховувати їх складові.

Прямі корозійні втрати

, (3)

де j - складова корозійних втрат (j = 1…m); С_п1 - додаткові витрати на капітальний і поточний ремонти основних фондів, зокрема, відшкодування збитку від корозії, грн; С_п2 - недоамортизована (залишкова) вартість основних фондів, списаних через корозію, грн; С_п3 - зростання експлуатаційних витрат щодо утримання й обслуговування основних фондів внаслідок корозії, грн; С_п4 - додаткові капітальні вкладення на відновлення зруйнованих елементів основних фондів, грн; С_п5 - додаткові витрати, пов'язані з антикорозійним захистом металів, грн.

Опосередковані корозійні втрати

, (4)

де j - складова корозійних втрат (j = 1…m); С_о1 - вартісне вираження втрат, пов'язаних із простоєм основних фондів через корозію (недовипуск продукції, проведення ремонтно-відбудовчих робіт), грн; С_о2 - втрата готової продукції через корозію, забруднення продукції, грн; С_о3 - додаткові витрати на будівництво промислових об'єктів, споруджень, устаткувань з необґрунтованими допусками на корозію, грн; С_о4 - відшкодування витрат із запобігання збиткам від корозії, які завдаються непромисловим об'єктам та суміжним підприємствам, грн.

Витрати на запобігання корозійним втратам () повинні співвідноситися із самими корозійними втратами:

(5)

Чим більше сума прямих і опосередкованих втрат перевищує витрати на запобігання цим втратам, тим ефективніше застосовуваний метод (або комплекс методів). Коефіцієнт ефективності використання методу запобігання корозійним втратам ():

. (6)

Коефіцієнт змінюється в межах від 0 до 1.

При ефективних методах запобігання корозійним втратам знижуються прямі втрати не менше ніж на 90% і майже повністю виключаються опосередковані втрати: , min.

Знаючи прямі втрати, можна завжди визначити граничні суми, які можна затратити на здійснення заходів щодо запобігання корозійним втратам. Чим менше , тим ефективніше метод запобігання збитку. Економічний ефект (Е) заходу дорівнює .

Виходячи із критичного значення корозійних втрат (КВ), можна визначити критичну межу терміну експлуатації основних виробничих фондів, після якої подальше використання є неприпустимим. Це пов'язано із встановленням граничних термінів експлуатації основних виробничих фондів.

Ключовим елементом блок-схеми (рис. 1) є порівняння величини корозійних втрат (КВ) та витрат на запобігання корозійним втратам (З_кв). Для продовження терміну служби основних виробничих фондів необхідно зменшити корозійні втрати за рахунок збільшення атмосфероохоронних витрат, збільшення міжремонтного циклу і зменшення, на цій основі, кількості умовних ремонтів за термін експлуатації основних виробничих фондів (t).

У третьому розділі «Прикладні аспекти використання економічних оцінок корозійних втрат» розглядаються підходи до визначення компенсаційної складової еколого-економічних збитків від корозії на основі оптимізації співвідношення атмосфероохоронних витрат та витрат на ремонт основних виробничих фондів.

Для реалізації механізму компенсацій екологічно обумовлених корозійних втрат на основі оптимізації перерозподілу капітальних та поточних витрат необхідно визначити міжремонтний період експлуатації основних виробничих фондів. Тривалість міжремонтного періоду пропонується визначати з урахуванням екологічно обумовленого корозійного зношення за формулою

, (7)

де T_д - термін експлуатації до граничного зношування при ремонтах, роки; g_p - частка знижуваного зношування за рахунок ремонту; g_гр - граничне (припустиме) зношування; а - щорічне, екологічно обумовлене корозійне зношення, що визначається за формулою

, (8)

де gгр - граничне зношення конструкцій без ремонту; T - термін експлуатації до граничного зношення без ремонту, роки.

Однією з умов зниження корозійних втрат є збільшення капіталовкладень в природоохоронні заходи щодо зменшення рівня забруднення атмосферного повітря (у роботі як основний забруднювач, що максимально впливає на швидкість корозії, розглядається SO2). Це приводить до зниження концентрації SO2 на промисловому майданчику. Зниження концентрації, у свою чергу, приводить до зниження щорічного, екологічно обумовленого корозійного зношення а (формула (8)). Виходячи із формули (7), при зменшенні а тривалість міжремонтного циклу збільшується, а кількість умовних ремонтів за один міжремонтний цикл (табл. 5) зменшується. Саме це і визначає оптимальне співвідношення атмосфероохоронних витрат та витрат на ремонт основних виробничих фондів.

Залежність зношення основних фондів від забруднення атмосферного повітря SO₂ виявлена згідно з аналітичним методом визначення натуральних корозійних втрат (див. формулу (1), табл. 4). У роботі отриманий ряд функціональних залежностей, які відображають взаємозв'язок між розрахунковим зношення конструкційних елементів основних фондів та концентрацією SO₂; залежність капітальних атмосфероохоронних витрат від ступеня знешкодження викидів SO₂; взаємозв'язок між розрахунковим зношенням конструкційних елементів основних фондів та капітальними витратами на зниження викидів SO₂.

В результаті аналізу атмосфероохоронних витрат та витрат на ремонт основних виробничих фондів на підприємстві хімічної промисловості ВАТ «Сумихімпром» одержали результати, які наведені в табл. 5

Таблиця 5. Визначення впливу забруднення атмосферного повітря SO₂ на зношення і витрати на ремонт основних виробничих фондів

Результати табл. 5 свідчать про наявність залежностей між капітальними витратами на зниження SO₂ та обсягами викидів SO₂ в атмосферу, що відповідно до отриманих в дисертаційній роботі функціональних залежностей дає змогу спрогнозувати емісію та концентрацію SO₂ в атмосфері залежно від розміру капітальних витрат на зниження викидів SO₂. Встановлено, що темп приросту капітальних атмосфероохоронних витрат на зниження рівня емісії SO₂ приблизно в 1,7 разу менший від темпів зменшення поточних витрат, пов'язаних з ремонтом основних виробничих фондів.

Висновки

Узагальнення науково-методичних та практичних результатів дисертаційного дослідження дало змогу зробити такі висновки.

1. Аналіз літературних джерел показав, що на практиці існують три основні методи оцінки корозійних втрат: метод H.H. Uhlig (враховується сума витрат на заміщення матеріалів та на протикорозійний захист); метод T.P. Hoar (враховуються прямі втрати підприємств); метод «витрати-випуск». Оцінки, проведені у різних країнах, за названими методами свідчать, що корозійні втрати залежно від рівня забруднення навколишнього середовища, метеокліматичних умов та структури економіки становлять від 1,5 до 5,2% ВВП за рік, втрати металу становлять від 10 до 20% річного виробництва сталі.

2. У дисертації на основі аналізу механізмів формування, структури та форм прояву втрат виділена корозійна складова в пореципієнтному еколого-економічному збитку промисловості. Визначено економічну сутність поняття «екологічно обумовлені корозійні втрати» як часткову або повну втрату вартості і споживної вартості основних засобів виробництва внаслідок їх фізичного, морального та функціонального зношення та упущеної вигоди від їх недоамортизації.

3. У дисертації запропоновані класифікаційні ознаки (за джерелами формування, за формами прояву, за результатом, за ступенем небезпечності, за реципієнтами) та класифікація корозійних втрат (природні, антропогенно обумовлені, прямі, опосередковані, фактичні, відвернені, критичні, допустимі, незначні).

4. У дисертації суттєво удосконалені аналітичні методи оцінки натуральних показників екологічно обумовлених корозійних втрат основних фондів, які дозволяють враховувати рівень забруднення атмосферного повітря, метеокліматичні умови, вплив продуктів корозії на її швидкість. Виконані розрахунки для умов ВАТ «Сумихімпром» свідчать, що пропоновані аналітичні залежності дозволяють отримати порівнянні з натурними обстеженнями оцінки швидкості корозії - 0,08 та 0,11 мм/рік відповідно. На підставі оцінок натуральних показників та з урахуванням класифікації корозійних втрат у дисертації удосконалені науково-методичні підходи до вартісної оцінки еколого-економічних збитків від корозії основних виробничих фондів, які полягають в урахуванні як прямих, так і опосередкованих корозійних втрат.

5. У роботі удосконалені теоретичні та розроблені науково-методичні підходи до визначення компенсаційної складової еколого-економічних збитків від корозії, сутність яких полягає в оптимізації співвідношення атмо-сфероохоронних витрат та витрат на ремонт основних виробничих фондів. Встановлено, що темп приросту капітальних атмосфероохоронних витрат на зниження рівня емісії SO₂ приблизно в 1,7 разу менший від темпів зменшення поточних витрат, пов'язаних з ремонтом основних виробничих фондів.

6. Матеріали дисертаційного дослідження рекомендуються для впровадження: Міністерством промислової політики України - при розробленні державної стратегії розвитку, реконструкції та технічного переозброєння підприємств основної хімічної промисловості; проектними організаціями - при вдосконаленні принципів і методів техніко-економічного обґрунтування проектних рішень, вдосконаленні нормативної бази з організації та проведення ремонту основних виробничих фондів; підприємствами основної хімічної промисловості - при оптимізації співвідношення між атмосфероохоронними витратами та витратами на ремонт основних виробничих фондів.

Список опублікованих праць

1. Древаль О.Ю. Общие вопросы оценки потерь от коррозии основных фондов // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - 2001. - №6 (27) - 7 (28). - С. 208-211.

2. Древаль О.Ю. Методические подходы к оценке коррозионных потерь конструкционных элементов основных фондов // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - 2002. - №7 (40). - С. 104-110.

3. Древаль О.Ю. Методические подходы к определению коррозионных потерь элементов конструкций основных фондов // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - 2003. - №5 (51). - С. 89-92.

4. Древаль О.Ю. Подходы к определению прямых и косвенных коррозионных потерь // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - 2003. - №6 (52). - С. 99-101.

5. Телиженко А.М., Древаль О.Ю. Методические подходы к определению влияния уровня загрязнения окружающей среды на износ и ремонт основных производственных фондов // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - 2005. - №10 (82). - С. 108-113. Особистий внесок: виявлено взаємозв'язок між рівнем забруднення навколишнього середовища, зношенням основних фондів, періодичністю ремонтів та поточними витратами.

6. Древаль О.Ю. Подходы к оценке коррозионных потерь конструкционных элементов основных фондов // Тези доповідей Першої щорічної Всеукраїнської наук. конф. «Екологічний менеджмент у загальній системі управління». - Суми: Вид-во СумДУ, 2002. - С. 110-111.

7. Древаль О.Ю. Роль коррозионных потерь в экономике государства // Тези доповідей Другої щорічної Всеукраїнської наук. конф. «Екологічний менеджмент у загальній системі управління». - Суми: Вид-во СумДУ, 2003. - С. 110-112.

8. Древаль О.Ю. Прямые и косвенные коррозионные потери // Тези доповідей Третьої щорічної Всеукраїнської наук. конф. «Екологічний менеджмент у загальній системі управління». - Суми: Вид-во СумДУ, 2003. - С. 86-88.

9. Древаль О.Ю. Зарубежный опыт формирования научных подходов к оценке коррозионных затрат // Тези доповідей П'ятої щорічної Всеукраїнської наук. конф. «Екологічний менеджмент у загальній системі управління». - Суми: Вид-во СумДУ, 2005. - С. 69-72.

10. Древаль О.Ю. Актуальные вопросы определения эффективных сроков обновления основных производственных фондов // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «Дні науки 2005». - Том 6. Економіка підприємства та промисловості. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 97-98.

11. Dreval O. The Air Pollution and Economic Impact of Corrosion // Матеріали ХІ Міжнародної студентської конференції «Економіка для екології». - Суми, 2005. - С. 44-46.

Размещено на Allbest.ru