Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів і висновку, викладених на 194 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 30 таблиць і 29 рисунків. Список використаних джерел із 172 найменувань вміщено на 15 сторінках, 31 додаток - на 50 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі дисертації обгрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання дослідження, наукову новизну і практичну значимість отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі “Теоретичне підґрунтя комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва” розкрито особливості ринкових перетворень в економіці України та визначено комплекс загроз стримуючих розвиток аграрної галузі, втановлено значущість обслуговуючої кооперації у комплексному розвитку сільськогосподарського виробництва, опрацьовано методичні підходи щодо послідовності проведення досліджень комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва.

Ринкові перетворення зазвичай є невід'ємною частиною будь-яких економічних трансформацій, що тривають в країнах світу з різним рівнем економічного розвитку. Проте такі перетворення у вітчизняному аграрному секторі мають низку певних особливостей здебільшого викликаних сутністю сільськогосподарського виробництва. До таких найголовніших особливостей віднесемо: недосконалість та незавершеність правового поля, недостатність державної підтримки сільськогосподарських підприємств, недосконалість оцінки земельних угідь, неврегульованість цінової циклічності, відсутність механізму міжгалузевого перерозподілу грошових засобів, низька інвестиційна привабливість галузі, незабезпеченість продовольчої безпеки регіону та держави на відповідному рівн, ускладнення конкурентних відносин на товарному аграрному ринку, загострення конкурентної боротьби серед сільськогосподарських підприємств у результаті збільшення їх кількості.

На підставі вивчення послідовності проведення реформаційних перетворень, які відбуваються в аграрному секторі, та дослідження структури їх правового поля, зроблено висновок, що прояв зазначених особливостей ускладнюється комплексом загроз, котрі стримують розвиток аграрної галузі в Україні. До їх числа належать: затяжний характер реформ; зношеність матеріальної бази сільського господарства й відсутність вільних коштів для її оновлення; низька мотивація високопродуктивної праці та незадовільний професійний рівень кадрів; відсутність заставного майна й додаткові ризики ведення сільськогосподарського виробництва, що для потенційних інвесторів робить його малопривабливим; пасивна участь сільськогосподарських виробників у просуванні ланцюжком агробізнесу продукції, виробленої у своїх господарствах; низький рівень використання можливостей обслуговуючої кооперації, які надаються виробникам у ринкових умовах господарювання.

У результаті вивчення накопиченого наукового досвіду та власних спостережень автора запропоновано послідовність проведення досліджень комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва (рис. 1).

Особливість такої послідовності полягає у раціональному поєднанні функцій аграрного виробництва з функціями аграрного сервісу та у формуванні на цій підставі відповідного механізму. Таке поєднання функцій викликане посиленням ролі обслуговуючої кооперації у сучасному розвитку аграрного виробництва.

На основі ретроспективної оцінки розвитку обслуговуючої кооперації у вітчизняній аграрній галузі у порівнянні з її станом в економічно розвинених країнах виділено комплекс факторів, повязаних з максимальним використанням власних ресурсів, одержанням додаткових вигод від спільно здійснюваних операцій на різних стадіях виробництва.

Запропонована послідовність проведення досліджень є підґрунтям формування механізму комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва з використанням обслуговуючої кооперації. Такий механізм будується за принципами системного підходу та передбачає використання загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, способи використання яких детально розглянуті у роботі.

У другому розділі “Економічне дослідження стану сільськогосподарського виробництва Луганської області” проаналізовано процес ринкової трансформації аграрних підприємств Луганської області та організацію обслуговування сільськогосподарського виробництва, визначено роль обслуговуючих кооперативів під час реформування великих сільськогосподарських підприємств.

Встановлено, що реформування економічної системи України є передумовою трансформації сільськогосподарського виробництва. Такий процес, початок якого припадає на 1991 р., триває і має як позитивні, так і негативні наслідки. Поява негативних наслідків трансформацій і в загальнонаціональному масштабі, і в окремих регіонах зумовлена тим, що процес роздержавлення і приватизації землі та майна, по суті, носив формальний характер. Отже невирішеність питань трансформації відносин майнової та земельної власності призвела до глибокої кризи в аграрному секторі економіки. Тому з метою створення нової організаційної структури на селі, реалізації громадянами права власності на землю у 1999 році було видано Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, яким передбачалася реструктуризація колективних сільськогосподарських підприємств, тобто зміна структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правової форми. Реалізація цього документу мала на меті фінансове оздоровлення сільськогосподарських підприємств такими методами, як реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідація (з ініціативи КСП чи за допомогою процедури банкрутства, санації та залучення інвестора).

Внаслідок реформаційних процесів у аграрному секторі виникла розгалужена мережа сільськогосподарських підприємств з різними формами власності, цілями створення, організаційно-правовими формами, видами та предметами діяльності тощо. Такий стан речей послугував підставою для доповнення існуючої класифікації сільськогосподарських підприємств. Зокрема класифікацію було доповнено такими ознаками, як цілі створення,

організаційно-правова форма, кількість засновників та використання робочої сили, змістовна частина яких набула нового значення в умовах реформування (рис. 2).

У процесі трансформації колективних сільськогосподарських підприємств у господарства ринкового типу в 1999 і 2000 роках у Луганській області на базі існуючих 302 КСП утворено 437 нових агроформувань. Найбільш поширеними методами реорганізації КСП в області стали реорганізація за допомогою зміни тільки організаційно-правової форми та поділ, тобто створення на базі одного підприємства кількох, що зазвичай призводить до припинення діяльності реорганізованого КСП. За станом на кінець 2000 року процес розукрупнення не відбувся у 185 КСП Луганської області, що становить 63,8 % від загальної кількості реорганізованих колективних господарств. Такі підприємства були перетворені в товариства з обмеженою відповідальністю, приватні підприємства, виробничі кооперативи. Інші колективні сільськогосподарські підприємства були розділені в результаті того, що власники землі й майна не могли однозначно визначити коло підприємців, здатних організувати виробництво. Кожне з цих КСП було перетворено в два і більше приватних формувань.

Останніми роками намітилася тенденція поліпшення стану аграрного сектора регіону, про що свідчить підвищення рівня врожайності сільськогосподарських культур і збільшення поголів'я тварин. На врожайність сільськогосподарських культур у 2001-2004 роках порівняно з попереднім п'ятиріччям добре вплинули сприятливі погодні умови регіону, а також дотримання агротехнічних прийомів і термінів їх виконання. Зростання поголів'я тварин відбувається за рахунок вирощування власного ремонтного молодняка або закупівлі племінних тварин.

Динаміку основних показників господарської діяльності сільськогосподарських підприємств Луганської області за 1999 - 2004 наведено у табл. 1.

Таблиця 1

Динаміка основних показників господарської діяльності сільськогосподарських підприємств Луганської області

*Основні засоби виробництва. **У зв'язку з тим, що в базовому 1999 році показник чистого прибутку мав негативне значення, показники темпу зростання у 2004 році не розраховувались.

Рис. 2. Схема класифікації сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах

Проведений аналіз показав, що за досліджуваний період спостерігається сильне скорочення середньорічної чисельності працівників та вартості основних засобів виробництва. У 2004 році порівняно із 1999 та 2001 роками ці цифри скоротились майже вдвічі.

Вартість основних засобів виробництва сільськогосподарського призначення в 2004 році порівняно з 1999 роком складала 49,7 %, а порівняно з 2001 роком - 75,3 %. Виробництво валової продукції сільського господарства в 2004 році склало відносно 1999 та 2001 років відповідно 109,7 % та 110,8 %.

Виробництво валової продукції сільського господарства у розрахунку на 1000 гривень основних засобів виробництва сільськогосподарського призначення та на одного середньорічного працівника за досліджуваний період зросло в 1,5 - 2,5 рази. Зростання даних показників відбувається не стільки за рахунок збільшення валової продукції, скільки за рахунок зниження вартості основних засобів виробництва і середньорічної чисельності працівників. Порівняно зі збитковим 1999 роком, у 2001 і 2004 рр. спостерігається одержання чистого прибутку в розмірі відповідно 28,5 і 72,8 млн. грн. Отже темпи зростання валової продукції у співставних цінах та отриманого чистого доходу в розрахунку на один гектар сільськогосподарських угідь, на одну гривню основних засобів виробництва та на одного середньорічного працівника мають тенденції зростання, але дуже повільними темпами.

Проте вивчення результатів діяльності не узагальнених показників стану аграрного сектора регіону, а окремих сільськогосподарських підприємств, дозволило дійти висновку про нерівномірність їх розвитку через різний рівень підприємницьких здібностей керівного корпусу підприємств та різну активність участі в коопераційних процесах, які протікають у сфері обслуговування аграрного виробництва. У ринкових умовах господарювання, згідно з чинним законодавством, сільськогосподарські товаровиробники мають можливість здійснювати обслуговування свого виробництва власними зусиллями, за допомогою комерційних фірм чи за рахунок кооперації з аналогічними підприємствами та створення обслуговуючих кооперативів. У роботі зроблено висновок про необхідність формування вертикальних інтегрованих структур на кооперативній основі з метою запобігання монополізації та формування конкурентного середовища в системі обслуговування сільського господарства. Такий висновок сформовано на підставі проведених досліджень результатів діяльності реформованих сільськогосподарських підприємств, які беруть участь у коопераційних процесах або не використовують його можливостей.

Проведений аналіз організації обслуговування сільськогосподарського виробництва показав, що передумовою комплексного розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва є обслуговуюча кооперація. Різні види діяльності обслуговуючих кооперативів надають особливі можливості комплексному розвитку сільськогосподарського виробництва. Але напрямки подальшого розвитку обслуговування аграрних товаровиробників залежать сьогодні як від державних заходів, спрямованих на надання всебічної підтримки і стимулювання розвитку обслуговуючих кооперативів, так і від участі самих виробників у поширенні кооперативного руху.

У ході дослідження апробовано модель реформування великих сільськогосподарських підприємств із використанням обслуговуючої кооперації на прикладі КСП „Донецьке” Слов'яносербського району Луганської області, яке було типовим представником організації сільськогосподарського виробництва даного регіону того часу. На момент реформування КСП „Донецьке” за підсумками 1999 року отримало збитки в розмірі 50 тис. грн. Запропонована модель реформування колективного сільськогосподарського підприємства дозволила зберегти єдиний майновий комплекс підприємства, вирішити проблему кредиторської заборгованості господарства та підвищити ефективність використання ресурсного потенціалу, переданого у власність приватних сільськогосподарських підприємств.

Власний досвід показав, що існування обслуговуючого кооперативу є доцільним та ефективним. Проте суперечливість окремих положень відповідної законодавчої бази та відсутність регіональної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, а також низький рівень довіри між засновниками можуть стати головними перепонами для активного розвитку кооперативних організацій. Таким чином, комплексний розвиток вітчизняного сільськогосподарського виробництва з використанням обслуговуючої кооперації, необхідність якого є доведеною, потребує формування відповідного механізму.

У третьому розділі “Способи використання механізму комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва” сформовано та обгрунтовано механізм комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва; розроблено стратегічні моделі такого розвитку; удосконалено методику проведення діагностики комплексного розвитку сільськогосподарських підприємств, зокрема запропоновано використання триблочної системи показників комплексного відображення ефективності використання ресурсів підприємства, стану інфраструктури аграрного виробництва та стану їх зовнішнього середовища, а також складання прогнозних сценаріїв комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва із застосуванням обслуговуючої кооперації.

Необхідність використання комплексного підходу при проведенні наукових досліджень будь-якого рівня є доведеною. Такий підхід виступає підґрунтям комплексного розвитку зазначенних процесів. Проте, незважаючи на досить високу вивченість комплексного підходу, поняття комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва здебільшого має декларативний характер, а тому потребує уточнення та подальшого вивчення. У роботі під комплексним розвитком сільськогосподарського виробництва запропоновано розуміти процес функціонування аграрних підприємств, заснований на принципах та способах реалізації підходів щодо формування та регулювання відносин, котрі виникають під час виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного бізнесу з використанням обслуговуючої кооперації, який сприятиме переходу діяльності таких підприємств на якісно новий рівень. Такий процес, зумовлений впливом ринкових чинників, представлений у роботі у вигляді просторової моделі.

З метою структуризації та визначення логічної послідовності процесу комплексного розвитку в дисертаційній роботі сформовано відповідний механізм, який можна розглядати як різновид механізму управління підприємством. Механізм комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва - сукупність способів забезпечення взаємозв'язаної діяльності аграрних підприємств різних форм власності та їх об'єднань, створених за принципами обслуговуючої кооперації, що в умовах впливу ринкових чинників зумовлює досягнення синергічного ефекту. Використання такого механізму орієнтовано на реалізацію стратегії підприємства, спрямованої на розвиток його конкурентних переваг, а також - на максимальне використання ефекту синергії, який виникає в результаті створення об'єднань сільськогосподарських підприємств. Структура механізму, наведена на рис. 3, є блочною та включає блоки моніторингу, діагностики, розробки та вибору стратегічних моделей комплексного розвитку та блок прогнозування, які докладно розглянуті у роботі.

Рис. 3. Структура механізму комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва

Результати проведеного дослідження показали, що підґрунтям комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва має бути створення стратегічних моделей. У зв'язку з цим запропоновано поняття стратегічної моделі як альтернативного варіанту комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва з використанням обслуговуючої кооперації. Такі моделі є блоком відповідного механізму, який формується за принципами розробки стратегій та підходів до створення моделей на підставі використання методу сценаріїв. Стратегічні моделі виступають наріжним каменем механізму комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва. У рамках створеного механізму виділено такі стратегічні моделі: модель об'єднання власників великих приватних сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств; модель об'єднання власників особистих селянських господарств; модель об'єднання власників індивідуальних земельних та майнових паїв. Кожна із запропонованих моделей спрямована на досягнення певних стратегічних цілей, розглянутих у роботі з урахуванням інтересів держави, суспільства та заходів щодо реалізації цілей комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва з використанням обслуговуючої кооперації.

У основу побудови стратегічних моделей комплексного розвитку покладено принципи створення обслуговуючих кооперативів з урахуванням особливостей реформування аграрних підприємств, напрямків спеціалізації новостворених агроформувань, а також попиту на ті чи інші види послуг. Відповідно до цих принципів у роботі запропоновано такі моделі обслуговуючих кооперативів:

модель багатогалузевого багатофункціонального кооперативу, який утворюється при реформуванні колективного сільськогосподарського підприємства;

модель багатофункціонального кооперативу, утвореного з метою обслуговування виробників одного виду продукції;

модель багатогалузевого однофункціонального або спеціалізованого кооперативу, створеного для обслуговування різних галузей сільськогосподарського виробництва;

модель вузькоспеціалізованого кооперативу або об'єднання виробників однакових видів продукції, створеного з метою отримання одного виду робіт чи послуг.

З метою визначення дієздатності запропонованих стратегічних моделей комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва та моделей обслуговуючих кооперативів було проведено два соціологічних опитування серед мешканців Старобільського, Новоайдарського та Сватівського районів Луганської області. Результати опитувань підтверджують правильність зроблених теоретичних висновків щодо створення стратегічних моделей комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва, а майже 50 відсотків з 456 респондентів впевнені в необхідності кооперування у сфері обслуговування сільськогосподарського виробництва.

Розробка заходів щодо функціонування механізму комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва та перевірки дієздатності запропонованих моделей потребує рейтингової діагностики, котра передбачає побудову ієрархічної системи рейтингів, які відбивають взаємозв'язок між об'єктами за певними принципами. З метою досягнення цілей рейтингової діагностики комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва створено триблочну систему показників комплексного відображення ефективності використання ресурсів підприємства, стану інфраструктури аграрного виробництва та стану їх зовнішнього середовища.

На основі інтегрованих оцінок комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва визначено пріоритетні напрямки та перспективи розвитку аграрних підприємств. З метою складання прогнозних сценаріїв було визначено три класи комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва з використанням обслуговуючої кооперації. Для цього використано тривимірну модель прогнозування у якій залежно від значень інтегрованих показників оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу аграрних підприємств, стану їх обслуговування та рівня використання ринкових можливостей об'єкти господарювання розміщуються по зонах їх прогнозного стану - комплексного розвитку (рис. 4).

Рис. 4. Модель прогнозного стану об'єктів комплексного розвитку сільськогосподарських підприємств

У тривимірній моделі прогнозування комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва виділено три сценарії прогнозу оптимістичного, реалістичного та песимістичного. З метою визначення пріоритетних напрямків щодо стабілізації та розвитку сільськогосподарської галузі у роботі проведено SWOT-аналіз стану та перспектив застосування запропонованих моделей. Результати такого аналізу використано при формуванні сценаріїв комплексного розвитку сільськогосподарських підприємств.

Кожен із сценаріїв має певні характеристики, загальний опис яких наведено у роботі. Такі характеристики побудовано на підставі результатів SWOT-аналізу, використання кореляційно-регресійних моделей, які описують вплив ефективності використання ресурсів на стан інтегрального показника та експертних опитувань з приводу визначення рівня використання ринкових можливостей сільськогосподарських підприємств та ступеня активності їх участі у розвитку аграрного бізнесу та інфраструктури. Розроблені сценарії комплексного розвитку можуть використовуватись у діяльності сільськогосподарських підприємств для вибору альтернативного варіанту їх комплексного розвитку, підґрунтям якого є обслуговуюча кооперація.

ВИСНОВКИ

1. Перетворення, що відбуваються в аграрному секторі економіки України, мають певні особливості, котрі необхідно враховувати в цілях забезпечення стабільного розвитку сільськогосподарського виробництва. На підставі вивчення таких перетворень та дослідження структури їх правового поля встановлено та досліджено комплекс загроз, які стримують розвиток аграрної галузі. сільськогосподарський обслуговуючий кооператив

4. Необхідність використання комплексного підходу до розвитку сільськогосподарського виробництва та постійно зростаюча роль обслуговуючої кооперації доведені, тому у роботі набуло поширення поняття комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва, під яким пропонується розуміти процес функціонування аграрних підприємств, заснований на принципах та способах реалізації підходів щодо формування та регулювання відносин, які виникають в процесі виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного бізнесу з використанням обслуговуючої кооперації. Таке розуміння стало підґрунтям формування механізму комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва з використанням обслуговуючої кооперації.

5. У аграрному секторі економіки України існує розгалужена мережа сільськогосподарських підприємств, яка виникла внаслідок реформаційних процесів. Розмаїття таких підприємств послугувало підставою для доповнення існуючої класифікації сільськогосподарських підприємств, котру в роботі було доповнено такими ознаками, як цілі створення, організаційно-правова форма, кількість засновників та використання робочої сили, змістовна частина яких набула нового значення в умовах реформування.

6. Відповідно до запропонованої послідовності проведення досліджень комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва у роботі надано оцінку стану реформованих сільськогосподарських підприємств Луганської області та виявлено тенденції розвитку регіонального аграрного сектору. За результатами проаналізованого стану організації обслуговування сільськогосподарського виробництва зроблено висновок про необхідність об'єднання сільськогосподарських товаровиробників навколо обслуговуючих кооперативів з метою формування конкурентного середовища у сфері аграрного бізнесу. Спираючись на досвід реформування великих сільськогосподарських підприємств з використанням обслуговуючої кооперації, довели доцільність існування обслуговуючих кооперативів.

7. З метою підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств у роботі сформовано механізм комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва з використанням обслуговуючої кооперації. Розроблений механізм являє собою сукупність способів забезпечення взаємозв'язаної діяльності аграрних підприємств різних форм власності та їх об'єднань, створених за допомогою обслуговуючої кооперації, використання яких в умовах впливу ринкових чинників зумовлює досягнення синергічного ефекту. Структура механізму є блочною та містить у собі такі блоки: моніторингу, діагностики, розробки та вибору стратегічних моделей комплексного розвитку й прогнозування.

8. Головним елементом механізму комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва з використанням обслуговуючої кооперації є створення стратегічних моделей, поняття яких запропоновано у роботі вперше. Стратегічна модель розглядається як альтернативний варіант комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва з використанням обслуговуючої кооперації, сформований за принципами розробки стратегій та підходів до створення моделей на підставі використання методу сценаріїв. Кожна із запропонованих моделей спрямована на досягнення певних стратегічних цілей, розглянутих у роботі з урахуванням інтересів держави, суспільства та заходів щодо реалізації завдань комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва з використанням обслуговуючої кооперації.

9. Формат проведення наукових досліджень передбачає проведення апробації функціонування розробленого механізму комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва та перевірку дієздатності запропонованих моделей. Таку перевірку у роботі здійснено за допомогою рейтингової діагностики, яка базується на триблочній системі показників комплексного відображення ефективності використання ресурсів підприємства, стану інфраструктури аграрного виробництва та стану їх зовнішнього середовища. Проведення діагностики дало змогу отримати інтегровані оцінки комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва та на їх підставі визначити пріоритетні напрямки та перспективи розвитку аграрних підприємств.

10. Для більш детального визначення перспектив комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва з використанням обслуговуючої кооперації запропоновано складання прогнозних сценаріїв. З цією метою використано побудовану тривимірну модель прогнозування комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва, результатом застосування якої є розробка прогнозних сценаріїв комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва оптимістичного, реалістичного та песимістичного. Розроблені сценарії можуть використовуватись у діяльності сільськогосподарських підприємств для вибору альтернативного варіанту їх комплексного розвитку.