Методологія управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Методологія управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перехід економіки України на ринкові основи функціонування пов'язано з трансформацією соціально-економічних відносин у всіх сферах діяльності, у тому числі в промисловому виробництві. Він супроводжується посиленням глобалізації, інтеграції та регіоналізації, які потребують нових методів управління. Тому для України, яка за висновком Міжнародного Економічного форуму про конкурентоспроможність економік країн світу, посідала у 2004 р. 86 місце з 108 розвинених країн, прискорена трансформація промислового виробництва є актуальною, але складною проблемою, розв'язання якої залежить від багатьох умов і чинників.

Розвиток промисловості України відбувається на фоні прискорення динаміки змін зовнішнього середовища і накопичення перетворень перехідного етапу, що змінюють вимоги до форм і методів управління промисловим виробництвом і трансформаційними процесами, які відбуваються в ньому. Проте він гальмується неготовністю учасників і систем управління: основні технології управління склалися в епоху домінування великого промислового виробництва і стабільного зовнішнього середовища, тому суперечать функціональним, ресурсним, економічним і організаційним аспектам його трансформації. Низький рівень превентивності традиційних методів управління не відповідає сучасним тенденціям і не стимулює прискорення розвитку економіки.

Теоретико-методологічні аспекти управління промисловим виробництвом в умовах змінного зовнішнього середовища і ринку розвинули О. Амоша, І. Александров, Б. Вішневський, М. Войнаренко, В. Геєць, В. Герасимчук, І. Грузнов, О. Кузьмін, Б. Мі-зюк, В. Осипов, Й. Петрович, І. Продіус, С. Соколенко, В. Хміль, М. Чумаченко. Методологію його трансформації та управління нею розробили А. Алимов, І. Алєксєєв, Б. Буркинський, В. Гончаров, В. Гриньова, С. Дорогунцов, С. Єрохін, В. Захарченко, І. Лукінов, Б. Одягайло. Підходи розрізняються спектром досліджень проблем сучасного виробництва і методів управління його трансформаційними процесами.

Водночас, стан промислового виробництва України вимагає сьогодні активізації трансформаційних процесів, яку гальмує відсутність її єдиної методології та загальновизнаної концепції. Наукові дискусії часто завершують теоретико-методологічні тематичні висновки і пропозиції щодо вдосконалення управління інноваційними, виробничими і підприємницькими процесами окремо, без урахування динаміки змін, їх системності та взаємозалежності. Кількість розробок зростає, але системне формування методології управління трансформаційними процесами у високодинамічному середовищі відсутнє. Саме тому існуючі механізми управління реальним промисловим сектором економіки не можуть подолати такі негативні тенденції його розвитку, як структурний перекіс у бік галузей з низьким рівнем доданої вартості, повільні темпи оновлення засобів виробництва та впровадження інновацій (насамперед, ресурсозберігаючих технологій), слабку керованість трансформаційними процесами на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях, неузгодженість трансформаційних, інноваційних та підприємницьких процесів, відсутність інфраструктурної основи активізації трансформаційних процесів у промисловому виробництві. Це робить обраний напрям дослідження актуальним, обумовлює його мету, завдання і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планами науково-дослідних робіт Одеського національного політехнічного університету 1994-2005 рр. як складова частина держбюджетних тем: “Управління трансформаційними процесами в промисловому секторі економіки України” (номер держреєстації 0105U007209), де автором запропоновано механізм активізації трансформаційних процесів; “Система управління зовнішньоекономічною діяльністю в умовах інтеграції України у світову економіку” (номер держреєстації 0102U004912), де автором досліджено динаміку зовнішнього середовища на світовому та національному рівнях; госпдоговірних тем: “Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва і малого бізнесу в Одеському регіоні” (№ 530-82), де автором виявлено взаємозв'язок трансформаційних і підприємницьких процесів; “Формування управлін-ня суб'єктами господарювання” (№ 400-71), де автором удосконалено методи управління виробничим процесом промислового підприємства; “Дослідження процесів організації і розвитку малого бізнесу” (№ 231-71), де автором виявлено зміни виробничих систем в підприємницькому секторі промисловості України; “Розробка концепції фінансової реструктуризації ВАТ “Одессільмаш” (№ 1470-82), де автором розроблено аналітичне забезпечення управління змінами виробництва. Дисертант брала участь в НДР як науковий керівник і співвиконавець (довідка № 199/82-06 від 11.02.05 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є теоретико-методологічне обґрунтування концептуальної основи, методологічних і методичних положень щодо управління трансформаційними процесами у промисловому виробництві у високодинамічному зовнішньому середовищі та розробка рекомендацій щодо їх практичної реалізації на галузевому, регіональному і державному рівнях.

Поставлена в роботі мета зумовила визначення і вирішення таких задач:

визначити головні проблеми управління трансформаційними процесами в сучасному промисловому виробництві та сформувати теоретичну основу їх вирішення на основі уточнення категоріального апарату теорії управління виробництвом, удосконалення класифікації виробничих систем, трансформаційних процесів і їх учасників, розробки механізму відповідного організаційного узгодження;

проаналізувати розвиток вдосконалення методології управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, методів його активізації з урахуванням чинника динаміки зовнішнього середовища, обґрунтувати необхідність їх зміни;

дослідити вплив інноваційних і підприємницьких процесів на розвиток промислового виробництва і на активізацію управління трансформаційними процесами;

виявити основні тенденції та структуру змін сучасного промислового виробництва, оцінити їх характер і роль у процесі управління його трансформацією;

обґрунтувати концепцію превентивно-інтерактивного управління як методологічну базу управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві у високодинамічному зовнішньому середовищі; розробити методичні положення щодо формування інтегрованих виробничих систем, що є основним об'єктом превентивно-інтерактивного управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, сформувати методичні підходи до вибору і оцінки превентивності їх організаційно-виробничих структур;

запропонувати аналітичне забезпечення щодо активізації управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві;

визначити базові напрями активізації управління трансформаційними процесами в промисловості та розробити механізми регулювання їх розвитку, визначити їх об'єкти і завдання в контексті державної політики сприяння трансформації промисловості;

обґрунтувати напрями, структурні елементи і послідовність формування інфраструктури функціонально-ресурсного забезпечення управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві;

розробити рекомендації щодо прогнозування розвитку трансформаційних процесів в промисловості у високодинамічному зовнішньому середовищі.

Об'єктом дослідження є процеси і методи управління трансформацією промислового виробництва.

Предмет дослідження складають методологія управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві у високодинамічному зовнішньому середовищі та її прикладні аспекти.

Методи дослідження. Методологія дослідження побудована на базі сучасних економічних теорій управління промисловим виробництвом і його трансформацією, що враховують чинник динамічності зовнішнього середовища. Інформаційну базу складали: праці вітчизняних і зарубіжних учених, що присвячені трансформаційним процесам; звітно-статистична інформація про стан і функціонування промисловості; чинне законодавство України, нормативно-правові акти і положення з регулювання розвитку промисловості України; досвід і розрахунки автора.

Для вирішення поставлених завдань використані такі методи економічних досліджень: системний аналіз і системний підхід - при визначенні невирішених теоретичних проблем управління трансформаційними процесами і формуванні методологічних основ його активізації; ретроспективний, економічний і причинно-наслідковий аналіз, індексний метод, прийоми статистичних угрупувань, перехресних порівнянь, відносних і абсолютних різниць - при аналізі структурних змін і закономірностей розвитку трансформаційних процесів в економіці України, аналізі динаміки розвитку промисловості, чинників трансформації та активізації управління трансформаційними процесами; економіко-математичне моделювання - при розробці аналітичного забезпечення управління трансформаційними процесами і механізму оцінки їх організаційного узгодження, методики оцінки ступеня превентивності організаційно-виробничих структур; експертні оцінки і функціонально-вартісний аналіз - при визначенні характеру змін зовнішнього середовища і методів управління, розробці положень щодо формування інтегрованих виробничих систем і функціонально-ресурсного забезпечення управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві.

Наукова новизна одержаних результатів. Сукупність сформульованих і обґрунтованих основних положень, висновків і рекомендацій дисертації являє собою нове рішення важливої науково-прикладної проблеми - розробки та розвитку теоретико-методологічних засад управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві та обґрунтування методичних положень щодо їх реалізації в високодинамічному зовнішньому середовищі. Найбільш значні наукові результати такі:

вперше:

обґрунтовано необхідність переходу до превентивно-інтерактивних методів управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, визначено методи активізації управління з урахуванням високої динаміки зовнішнього середовища, що обумовлено: накопиченням якісних змін в промисловому виробництві та необхідністю їх відображення в механізмі управління його трансформацією; наявністю сприятливих передумов у вигляді розвитку підприємницьких та інноваційних процесів, інформаційних технологій і зростання інтересу учасників виробництва до засобів активізації управління; низькою інтерактивністю й превентивністю, неадекватністю традиційних методів управління трансформаційним процесам у промисловості;

запропоновано концепцію превентивно-інтерактивного управління, що виступає методологічною базою управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві в умовах значного зростання динаміки зовнішнього середовища, комплексно охоплює формування і регулювання всього виробничого процесу і дозволяє системно керувати трансформаційними процесами;

розроблено методичні положення щодо варіативного формування інтегрованих виробничих систем як головного об'єкту та інструменту превентивно-інтерактивного управління трансформаційними процесами в промисловості, вибору і оцінки превентивності їх організаційно-виробничих структур, де критерієм оцінки і вибору варіанту обрано величину синергійного ефекту, що забезпечило формалізацію вибору напрямів трансформації, методичне забезпечення визначення пріоритетних інтегрованих виробничих систем і розробку дворівневої моделі якісних і кількісних критеріїв вибору;

засобом активізації управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві подано аналітичне забезпечення, яке містить систему управлінського аналізу трансформаційних процесів, методологію її формування і формалізації використання, модель оцінки організаційного узгодження управління трансформаційними процесами в рамках інтегрованих виробничих систем. Аналітичне забезпечення подано у вигляді багаторівневого управлінського аналізу виробничого процесу і його трансформацій, що дозволяє враховувати якісні зміни промислового виробництва;

обґрунтовано напрями, структурні елементи і послідовність формування інфраструктури функціонально-ресурсного забезпечення управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві за допомогою структуроутворюючих елементів. Це прискорює створення умов, що сприятимуть концентрації організаційних повноважень і ресурсів управління на підтримці трансформаційних процесів, які забезпечують прискорений розвиток економіки України, та поєднує виробничу, підприємницьку, інноваційну і управлінську складові інфраструктури, що формують відповідні напрями забезпечення;

удосконалено:

понятійно-термінологічний апарат методології управління трансформаційними процесами: уточнено поняття “інтегрована виробнича система” (ІВС), “підприємницька ланка”, “інноваційний потенціал трансформації”, “управлінська інновація”, “управлінський аналіз виробничих процесів та їх трансформацій”;

класифікаційні ознаки і класифікацію виробничих систем, в яку введено активно-адаптивний тип; склад трансформаційних процесів адаптовано до рівня виробничих систем, а до переліку їх учасників введено підприємницьку ланку;

дістали подальшого розвитку:

оцінка впливу інноваційних і підприємницьких процесів на трансформацію промислового виробництва: уточнено їх роль і місце в активізації управління трансформаційними процесами. Обґрунтовано, що інноваційні процеси є каталізатором трансформації виробництва на кожній стадії життєвого циклу інтегрованих виробничих систем з властивою їй формою прояву у вигляді типових функціональних інновацій. Підприємницькі процеси сприяють розвитку нових форм участі малого бізнесу в промисловому виробництві, відповідних високодинамічному зовнішньому середовищу, але ще не є дієвим чинником його трансформації;

аналіз основних тенденцій і структури сучасного промислового виробництва, в ході якого встановлено якісні зміни його учасників і виробничих систем. Обґрунтовано закономірний характер і наявність цих змін як об'єктивну необхідність активізації управління трансформаційними процесами в рамках інтегрованих виробничих систем;

напрями активізації управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві та механізми їх регулювання. Визначено механізми і першочергові заходи щодо державного регулювання, вимоги до формування господарського механізму сприяння трансформації промисловості;

методичні основи прогнозування розвитку і організаційного узгодження трансформаційних процесів в промисловому виробництві в умовах зростання динаміки зовнішнього середовища. Запропонований метод прогнозування за допомогою характеристичного вектора дозволяє своєчасно корегувати розвиток стратегічних ІВС і стратегію управління трансформацією промисловості. Організаційне узгодження розроблено на основі сформульованих принципів відповідності управлінського впливу на ІВС та її спроможності його прийняти, необхідності комбінації організаційно-економічних і техніко-технологічних зв'язків.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці теоретико-методологічних і методичних положень, що дозволяють сформувати механізм управління трансформаційними процесами в промисловості превентивно-інтерактивного типу для високодинамічного зовнішнього середовища, що забезпечує системну активізацію управління трансформаційними процесами, їх учасниками і складовими на всіх рівнях управління промисловим виробництвом.

Одержані результати використовуються на макро-, мезо- і мікрорівнях управління промисловим виробництвом. Рекомендації щодо державного регулювання трансформаційних процесів в промисловості використано Міністерством промислової політики України при розробці Державної програми розвитку машинобудування на 2005-2011 рр., 5-х комплексних науково-технічних програм розвитку його галузей і виборі пріоритетних напрямів розвитку підгалузей на 20-річний період (довідка 01/6-2 від 14.04.05 р.). Рекомендації щодо управління трансформаційними процесами на регіональному рівні у вигляді Концепції внутрішнього саморозвитку машинобудування регіону застосовано Головним управлінням економіки Одеської обласної державної адміністрації (довідка № 551 від 28.03.05 р.). Рекомендації з аналізу розвитку трансформаційних процесів прийнято до використання Головним управлінням статистики України в Херсонській області (довідка № 12/12-24 від 08.02.05 р.). Рекомендації щодо прогнозування параметрів і формування банку даних інтегрованих виробничих систем впроваджено на АТ “Кисеньмаш” (акт впровадження № 69 від 24.01.05 р.) і АТВТ “Первомайськдизельмаш” (довідка № 39/954-1 від 24.03.05 р.). Методика формування системи управлінського аналізу використовується ВАТ “Мікрон” (акт впровадження № 17/13-05.1 від 16.05.03 р.), ВАТ “Херсонський завод карданних валів” (довідка № 23/17 від 03.09.04 р.), ТОВ “Техноспліт” (довідка № 9/11 від 30.10.04 р.). Методичні положення і рекомендації щодо аналітичного забезпечення управління виробничим процесом прийняті до впровадження ВАТ “Одессільмаш” (довідка № 37-1 від 01.02.05 р.). Рекомендації щодо формування інтегрованих виробничих систем і застосування методів превентивно-інтерактивного управління використані ТОВ “Бізнес Консалт Груп” (довідка № 0111-04 від 19.11.04 р.), Консультаційно-навчальним Центром з питань організації і ведення підприємницької та інноваційної діяльності “Політех-Консалт” ОНПУ (довідка № 198/82-08 від 30.08.05 р.).

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки України: Одеського національного політехнічного університету (довідка № 189/82-06 від 09.02.05 р.), Одеського національного університету ім. І. Мечникова (довідка № 13/1-129 від 30.03.05 р.), Одеського державного економічного університету (довідка № 01-17/144 від 07.02.05 р.) в курсах “Економіка виробництва”, “Організація виробництва”, “Управлінський аналіз”, “Економічний аналіз”, “Підприємництво”, “Маркетинговий менеджмент”, “Сучасні технології активізації управлінсько-економічної діяльності”.

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором самостійно. З праць, опублікованих в співавторстві, використано лише ті положення й ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Внесок здобувача в цих роботах зазначений у переліку публікацій за темою дисертації. В даній роботі матеріали і висновки кандидатської дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертації пройшли апробацію на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Становлення національної економіки України” (Львів, 1995), “Проблемы территориального управления и поддержки предприятий в постприватизационный период” (Донецьк, 1996), “Педагогіка і менеджмент” (Луцьк, 2001); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг та логістика в системі менеджменту (Львів, 2000); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Управління персоналом: економіка інновації, освіта” (Львів, 2001); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика перебудови економіки” (Черкаси, 2002); Міжнародних науково-практичних конференціях: “Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою” (Київ, 2002), “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ-Донецьк-Харків, 2002, 2003), “Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми” (Одеса, 2003), “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2003); ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми обліку, аудиту та економічного аналізу за умов стабілізації економіки України” (Хмельницький, 2003) І Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу 2004” (Дніпропетровськ, 2004); V всеукраїнській науково-практичної конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів в Україні” (Дніпропетровськ, 2004); VІІ і VІІІ міжнародних науково-практичних конференціях “Наука і освіта” (Дніпропетровськ, 2004, 2005); науково-практичній конференції “Развитие экономики в трансформационный период: глобальный и национальный аспект” (Запоріжжя, 2005), “Дні науки 2005” (Дніпропетровськ, 2005); ІІІ міжнародній конференції “Моделі та інформаційні технології в управлінні соціально-економічними, технічними та екологічними системами” (Луганськ, 2005).

Публікації. Всього опубліковано 53 наукові праці за результатами досліджень: 2 монографії, 4 навчальних посібника, 2 брошури, 7 статей у спеціалізованих наукових журналах і 21 в спеціалізованих збірниках наукових праць, 17 тез доповідей на конференціях, загальним обсягом 105,39 д.а., з них 79,72 д.а. належить особисто автору.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел з 439 найменувань на 33 сторінках, 13 додатків на 66 сторінках. Основна частина викладена на 383 сторінках, містить 104 таблиці і 69 рисунків на 11 сторінках.

Основний зміст Роботи

Таблиця 1. Чинники трансформації, які обумовлюють прискорення трансформаційних процесів в промисловому виробництві

На їх дію впливає національна специфіка. Тому орієнтація України на спонтанний розвиток ринкових інститутів і глобальну лібералізацію економічних відносин замість ринкової реорганізації виробництва; техніко-організаційна основа господарських інститутів, що втілена в монополізм і лобіювання ними своїх інтересів у структурах влади; домінування державної власності, що концентрує інтереси учасників виробництва на її розділі, а не на розвитку промисловості, зруйнували за 1988-1990 рр. сам механізм трансформації, яка далі йшла повільно і носила “повзучий характер”.

Розвиток трансформаційних процесів в промисловому виробництві при якісних змінах зовнішнього середовища і виробничих систем відображено їх комплексною класифікацією, яка розділила чинники за рівнем дії (макро-, мезо-, мікро-) в 2-х часових зрізах: ті, що існували до трансформації і ті, що сформувалися в результаті її дії. У класифікації висвітлено трансформаційні процеси, що відбуваються в виробництві, його підприємницькому секторі, мегавиробничих системах і підприємницьких ланках. Це об'єднало чинники трансформації для підприємств, що належать до спільної підприємницької ланки або мегавиробничої системи.

Класифікацію трансформаційних процесів адаптовано до рівня виробничих систем. Це забезпечило її практичне використання для оцінки ефекту синергії та прогнозування наслідків трансформації на різних рівнях управління промисловим виробництвом. Для відображення множини структурно-функціональних змін виробничих систем трансформаційні процеси класифіковані за природою і спрямованістю дії (рис.1).

Дослідження промислового виробництва і його підприємницького сектора, напрямів їхньої інтеграції показало, що до складу учасників трансформаційних процесів в промисловому виробництві доцільно включити сукупний малий бізнес. Це дозволяє висвітлити весь підприємницький сектор економіки як узагальненого учасника трансформації промисловості, включаючи прямих і непрямих учасників виробництва. А саме: представників промислового малого бізнесу як самостійні організаційні утворення, їх неформальні об'єднання з представниками непромислового малого бізнесу для втілення підприємницької ідеї, яка пов'язана з організацією, веденням і вдосконаленням спільного виробничого процесу або його обслуговуванням; великі організаційно-господарські структури фінансового типу. Взаємини учасників виробництва під впливом ТП ПВ сприяють створенню підприємницької ланки, яка також стає учасником трансформаційних процесів, а в результаті внутрішньої і ринкової кооперації її різновидами стають промислові кластери, франчайзинг, субпідряд.

Системне дослідження теорії та методології управління промисловим виробництвом підтвердило, що якісні розбіжності механізму управління промисловим виробництвом і його трансформацією слід шукати на рівні категорій “виробниче підприємство” і “виробнича система”, а схожість ? у самій суттєвості управління як виду діяльності. Тому автор робить висновок, що трансформаційні процеси пов'язані з глибинними змінами економічної системи, які охоплюють реструктуризацію не тільки промислового виробництва, але й економічних інструментів управління, організаційних форм його здійснення, виробничих систем і учасників промислового виробництва.

На основі цього висновку сутність управління трансформаційними процесами в промисловості зведена до превентивного впливу на параметри виробництва в певних інтегрованих виробничих системах з метою усунення їх відхилень, підтримки стану впорядкованості і динамічної рівноваги з високодинамічним зовнішнім середовищем. Зовнішня комбінація цих параметрів і складу учасників забезпечує управління трансформацією виробництва в цілому.

Організаційне узгодження управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві є обов'язковою вимогою забезпечення його організаційно-економічних умов і базується на формі структури управління, взаємодії її елементів через організаційні відносини і зв'язки. Воно математично формалізовано як вибір кращого варіанту приведення векторів цілей виробничих одиниць, які складають ІВС, до колінеарності з вектором мети ТП ПВ при обмеженнях виробничого процесу в її границях. Критерієм узгодженості висунута відповідність реакцій інтегрованих виробничих систем та її учасників на сукупні зміни зовнішнього середовища і виробничого процесу, що дозволило забезпечити системність управління трансформацією.

У зв'язку з цим обґрунтовано зміст процесу розробки організаційного узгодження ТП ПВ, відповідного темпу змін середовища, яке спирається на сформульовані принципи: відповідності впливу на систему управління її стану, необхідності комбінування організаційно-економічних і техніко-технологічних зв'язків виробничих систем, спроможності системи управління прийняти розроблені зміни. Процес містить: формулювання цілей, завдань, принципів і функцій організаційного узгодження трансформаційних процесів в промисловому виробництві та системи управління ними; вибір методології, обґрунтування організаційних засобів активізації, розробку механізму організаційного і функціонального узгодження систем управління інтегрованих виробничих систем та їх учасників; оцінку організаційної узгодженості управління ТП ПВ.

У розділі 2 “Методологічні основи активізації управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві у високодинамічному зовнішньому середовищі” показано, що методологія управління трансформацією промислових підприємств і виробничих систем глибоко опрацьована для етапу становлення ринкової економіки, а тенденції та технології управління промисловим виробництвом стабілізувались внаслідок стабільності середовища. Але зміна ситуації з 80-х рр. через стрімкість науково-технічного прогресу призвела до того, що зовнішнє середовище набуло високодинамічного характеру, якому притаманні швидкі зміни з підвищеною нестійкістю і непередбачуваністю. Різко скоротилися терміни розробки високотехнологічних продуктів: автомобілів - з 7-8 до 3-5 років, оргтехніки - з 4-5 до 1-2 років. Внаслідок відставання від змін зовнішнього середовища електронна промисловість втратила до 30% прибутку. Управління виробництвом значно ускладнилося.

Далі високодинамічне зовнішнє середовище в світі поступово набуло турбулентного характеру, якому притаманна множина негативних ефектів синергії та непередбачуване прискорення глобальних змін характеристик середовища, тому основою методології управління виробництвом обрано його адаптивність, що розглядалася як здібність до підвищеної пристосовності та виживання. Тому зміна пріоритетів підприємництва на фоні перетворення підприємств в підприємницькі ланки 90-х рр., що зберігається сьогодні, обумовила необхідність урахування як динаміки технологічних процесів і НТП, так і підвищення вимог ринку. Вона змінила пріоритети управління трансформацією промислового виробництва (табл. 2).

Проте, аналіз більше двадцяти підходів до управління, концепцій децентралізації та активного управління показав, що методологію переглянуто неповно. Не висвітлено: напрями активізації функцій і механізму управління, оцінку впливу життєвого циклу мегавиробничих систем на швидкість їх адаптації до зовнішнього середовища, визначення функціональної спрямованості управлінських інновацій. Дані аспекти розглянуто автором після визнання подвійної ролі активізації управління промисловим виробництвом, що водночас є чинником і наслідком трансформації.

Дослідження чинників, що впливають на методологію управління виробничою системою, підприємством і підприємницькою ланкою, виявило, що прискорення трансформаційних процесів в промисловому виробництві забезпечує превентивно-інтерактивний тип управління активно-прогнозного характеру. Засобами активізації мають стати самі управлінські функції, а сферою активізації - функціональні блоки управління. Ступінь активізації обумовлює система цілей трансформації, а обмежує - цілі учасників виробництва, межі та ресурси мегавиробничих систем.

Таблиця 2. Зміна пріоритетів управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві у високодинамічному зовнішньому середовищі

Традиційне управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві - це управління послідовною зміною станів промислового виробництва і його елементів, що здійснюється під впливом певних внутрішніх і зовнішніх умов, які володіють стійким порядком взаємодії його складових та змін зовнішнього середовища, тривалістю, темпами і спрямованістю до певного результату - цілям трансформації.

Інтерактивне управління засноване на прискоренні зворотного зв'язку і залучення всіх прямих и непрямих учасників промислового виробництва до здійснення або обслуговування функцій традиційного управління. Воно найбільш сприяє активізації управління ТП ПВ в цілому, оскільки поєднує плановість розвитку мегавиробничих систем і адаптивність зміни їх елементів. Превентивне управління за сутністю є високодинамічне інноваційно-орієнтоване управління промисловим виробництвом, яке дозволяє трансформаційним процесам стимулювати його розвиток на основі випередження управлінськими діями та інноваціями змін зовнішнього середовища.

Превентивність та інтерактивність управління можна забезпечити тільки активізацією інноваційних процесів, які стали об'єктивною необхідністю і каталізатором трансформації виробництва і супроводжують стадії життєвого циклу ІВС у вигляді типових функціональних інновацій. Трансформація сама є комплексною інновацією, а зв'язок інноваційних і трансформаційних процесів в економічній системі перехідного типу залежить від моделі її розвитку: експортно-промислової або такої, що заміщує імпорт. Для мегавиробничих систем, що склалися, інновації для підприємств і підприємницьких ланок - це спосіб збереження належності до них, а в нових інтегрованих виробничих системах - форма реалізації трансформаційних процесів і наслідок транс-формації. Тому інноваційний потенціал трансформації визначено як похідну суми інноваційного потенціалу інтегрованих виробничих систем і систем управління ними.

Важливу роль у розвитку інноваційного потенціалу відіграє управлінська інновація як нововведення для кращого задоволення існуючої або нової потреби системи управління ТП ПВ, її функціональних підсистем, яке спрямоване на підтримку трансформаційних процесів і досягнення кінцевої мети трансформації. Вона є впровадженим кінцевим результатом інноваційної діяльності в управлінні трансформаційними процесами. Інновація організаційно-економічного або організаційно-технічного характеру вважається організаційно-управлінською, якщо її об'єктом є будь-який елемент системи управління трансформаційними процесами.

Методологія формування нового типу управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві для його високодинамічного зовнішнього середовища визнає: залежність управління трансформацією виробництва від стадії життєвого циклу і розміру відповідної йому виробничої системи; наявність інноваційного потенціалу трансформації і типових завдань управління на кожній стадії; системність виробничих, інноваційних і підприємницьких процесів.

У розділі 3 “Детермінанти трансформації промислового виробництва в Україні” обґрунтовано закономірний характер якісних змін промислового виробництва, які відбуваються у світі та в Україні; досліджено їх вплив на промисловість, виробничі системи і підприємства, інфраструктуру їх зовнішнього середовища.

Показано, що основні світові тенденції розвитку промислового виробництва повторюються в Україні з відставанням, причиною якого є диспропорції, що дісталися їй в 90-і роки від планової економіки внаслідок вичерпаності потенціалу екстенсивного розвитку і стагнації виробництва: структурний перекіс, високий ступінь монополізації і орієнтації на ВПК. Саме вони загострили в подальше десятиліття структурні проблеми у всьому спектрі економічних відносин. Темпи поступової стабілізації сфери промислового виробництва, що намітилася на початку 2000-х років, не сприяли прискоренню розвитку економіки України. Істотні позитивні структурно-технологічні зміни відсутні, а зростання реального ВВП і обсягу промислового виробництва, темпи зростання яких у 2004р. майже порівнялися, склавши 12,0% і 13,0% проти 9,4% і 15,8% у 2003р., не є наслідком впровадження високих технологій і інновацій.

Промисловий комплекс України залишається найбільшим міжгалузевим формуванням, яке використовує більш ніж 30% працюючих і обсягу основних виробничих фондів, створює третину валової доданої вартості всіх галузей національної економіки. В той же час йому властиві: галузева сегментність і домінування важкої промисловості, нерозвиненість ринкової інфраструктури, нестабільність великого виробництва і однобічне зростання малого, частка якого в загальному обсязі промислового виробництва зменшилась з 5,1% у 1999р. до 3,1% у 2004р.

Поштовхом до розвитку мегавиробничих систем, починаючи з середини 80-х рр., в світі стали інноваційні процеси, а їх ядром - зони високих технологій (бізнес-інкубатори, технополіси та інші структури), які одержали потужну державну підтримку. В Україні ж сила, характер і спрямованість інноваційного чинника і досі не відповідають потребам трансформації промисловості: її матеріально-технічна база зношена і технологічно відстала, а виробництво економічно неефективне. Роль сектора високих технологій неістотна (13,4 %) і складає 2% ВВП, що у 4-5 разів нижче за аналогічні показники в розвинених країнах (табл. 3).

Таблиця 3. Частка високотехнологічної та високонаукоємної продукції в структурі ВВП України, %

Таке становище не стимулює розвиток шостого технологічного укладу (ТУ), який прогресує в світі, зберігаючи частку його продукції до 0,11% (рис. 2), а трансферт інновацій у технологічних секторах промисловості є неефективним.

Водночас спостерігаються якісні зміни характеристик промислового виробництва: продукції, складу учасників, організаційних форм, територіального розміщення. Низка підприємств, що переорієнтувала власне виробництво з важкого машинобудування на легке або середнє, продукцію кінцевого споживання, забезпечила на 01.07.05р. їх приріст до 4 % та зменшила обсяг машинобудування на 3 % проти рівня 2004р. Внаслідок цього залежність машинобудування від зовнішніх ринків зросла у 2,5 рази проти 2000р., а доля внутрішнього ринку зменшилась до 60 %.

Ступінь монополізації в промисловості скоротилася за 3 роки на 10-20 %. Зросла співпраця малих і великих підприємств - субпідряд (2-4 %), франчайзинг (2-2,3 рази), лізинг (2,8% підприємств). Змінилася взаємозалежність галузей в регіонах. Це вплинуло на склад інтегрованих виробничих систем. Так, в Одеському регіоні машинобудування залежить від харчової, деревообробної, легкої промисловості та металургії.

Порівняльний аналіз функціонування промислового виробництва в стабільному і високодинамічному зовнішньому середовищі проведено в двох площинах: виробничі системи і промислові підприємства. Встановлено, що поведінка мегавиробничих систем істотно змінилася. В залежності від стадії життєвого циклу і первинних розмірів базового підприємства вона коливається від простого повтору в подібних організаційно-технологічних умовах до змін розмірів і якісного стану, які формують ІВС.

Проявою простого повтору виробничих систем є франчайзинг і створення регіональних елементарних виробничих систем. Темпи франчайзингу зростають (на 01.01.04 р. в Україні видано 120 франшиз проти 70 в 2002 р.), але його розповсюдженню заважають неготовність підприємств придбати інтелектуальні ресурси, мала кількість промислових франчайзингових компаній, що володіють дійсно ефективними технологіями. Дослідження 32-х підприємств промисловості підтвердило, що створення регіональних елементарних виробничих систем у вигляді відділень і підрозділів є характерним для випадків, коли не потрібні значні техніко-технологічні інновації або капітальні вкладення та існує технологічна можливість виділити повний цикл виробничого процесу без його пошкоджень. Це: швацьке (45 %) і складальне виробництво (35 %), харчова промисловість і переробка сільгосппродукції (30 %), побутові послуги (52 %). У машинобудуванні показники значно нижчі (12 %). Основна причина створення таких підрозділів і відділень - скорочення витрат підприємства на 3-10 % внаслідок використання дешевших ресурсів. Проте, не всі виробництва, що передаються, є інноваційними: морально застаріла продукція складає 94 %. У 28 % випадках середній вік технології становить 30-60 років, у 15 % - 10-20 років, у 38 % - 5-9 років, у 19 % - 3-4 роки. Тому збереження таких виробництв для виробничих систем нового типу забезпечує зайнятість населення регіону, але не сприяє інноваційному розвитку ні підприємств, що їх передають або приймають, ні регіону, де вони розташовуються.

Аналіз розміру і якісного стану виробничих систем показав, що в Україні у 2000-2004рр. змінився тип управління промисловим виробництвом і склад економічних агентів як його суб'єктів. На провідні позиції вийшли: 1) регіони, що врахували системні зміни виробництва; 2) мегавиробничі системи, унікальні завдяки поєднанню на невеликій території майже всіх ресурсів. Розвиток підприємницьких процесів сприяв створенню кластерів, підприємницьких ланок, децентралізації та інтеграції підприємств. Проте, активізація підприємницьких процесів в секторі великих промислових підприємств не дозволила їм самостійно, без залучення інших учасників промислового виробництва, трансформувати промислове виробництво. Також встановлено, що, на відміну від інноваційних та інвестиційних процесів, які чітко спрямовані, або не спрямовані на підтримку трансформації виробництва, підприємницькі процеси неоднозначні (табл.4). Наприклад, кількість малих підприємств та їх частка в випуску галузі несуттєво впливають на розвиток виробництва, але темпи їх зростання впливають суттєво.

Таблиця 4. Вплив темпів зміни чинників на темпи зміни параметрів промислового виробництва

Тобто, підприємницькі процеси в Україні, які володіють високим потенціалом, досі не стали дієвим чинником трансформації промислового виробництва, саме тому вона йде повільно.

Дослідження шляхів адаптації виробничих підприємств до зовнішнього середовища підтвердило, що істотна зміна її характеристик почалася з 70-х рр., а різке посилення зовнішніх чинників стало особливістю 90-х рр. і суттю високодинамічного середовища. Саме ці зміни примусили підприємства інтегруватися в мегавиробничі системи і шукати інтерактивні методи управління виробництвом.

Змінилась типологія проблем управління промисловим виробництвом. Якщо у 50-х рр. домінували проблеми виробництва, у 60-х рр. - збуту, у 70-х рр. - ринку, у 80-х рр. - конкурентних переваг, то у 90-х рр. - зовнішнього середовища в цілому. З середини 90-х рр. у промисловості склалася нова конкурентна ситуація, яка характеризується підвищенням швидкості змін зовнішнього середовища, відповідною багатоаспектністю інтересів і агресивністю поведінки конкуруючих сторін. Характер більшості проблем цього періоду відображає саме зростання швидкості змін і невизначеності зовнішнього середовища. Тому підприємства традиційно широко застосовують техніко-технологічні інновації (26,5-40,8 %), а організаційно-управлінські (цільова реструктуризація підприємств, видозміна входів-виходів виробничих систем, інтеграція виробничих і управлінських технологій) - вибірково (3-79,6 %). Співвідношення прийомів активної і пасивної адаптації переважає на користь пасивної. Домінує підприємницький тип поведінки (17,3 %), перевищуючи поширеність інноваційного типу в 2,7 рази і накладаючи відмінності на поведінку промислового підприємства (табл. 5).

Таблиця 5.Поведінка промислових підприємства в умовах стабільності та змін

Обґрунтовано, що високодинамічне зовнішнє середовище обумовлює непостійність реакції: 53,1% підприємств розробляють змішані прийоми управління.

Використання елементів активного управління учасниками промислового виробництва України досліджено за складом, функціональною спрямованістю, ступенем превентивності та інтерактивності. Виявлено, що склад елементів активного управління сьогодні представлено: автоматизованими засобами та інформаційними інструментами управління; бізнес-реінжинірингом управлінських процесів і структур; делегуванням функцій управління іншим структурам. Домінують АСУ (90 %) і мережні методи: Інтернет (70 %), локальні мережі (65 %), відстає статистико-математичне моделювання (20 %). Бізнес-реінжіниринг застосовує більшість підприємств, а зростання їх розміру підвищує інтерес до його складних модифікацій. Малі та середні підприємства мотивують його використання: розвитком субпідряду з великим виробництвом (42 %), дублюванням підрозділів і виробництв (83 %) і розмиванням їх меж (16 %); конкуренцією із зарубіжними (20 %) і українськими виробниками (41 %); взаємозв'язком діяльності учасників виробництва через структури підприємств, органи регіонального і державного управління (62 %). Делегує функції управління виробництвом зовнішньому середовищу 45,1 % підприємств, з них: під впливом техніко-технологіч-них чинників - 95 %, зовнішнього середовища - 36 %, культури підприємства - 12 %, життєвого циклу підприємства і виробничих систем - 1,3 %. Домінує традиційна функціональна спрямованість активізації на облік і планування при низькому ступені превентивності та інтерактивності. Тому зроблено висновок, що перехід до превентивно-інтерактивних методів управління промисловим виробництвом обумовлюють накопичення якісних змін об'єкта, суб'єкта, засобів і механізму управління.

У розділі 4 “Концепція превентивного управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві” автором обґрунтовано концепцію превентивного управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, яка охоплює формування і регулювання всього виробничого процесу. Завдання превентивного управління розподілені за трансформаційним, інноваційним і виробничим напрямами на стратегічному, поточному і оперативному рівнях.

Запропоновано управляти трансформаційними процесами шляхом формування інтегрованих виробничих систем, що виступають як бізнес-системи і структури, в діяльності яких зацікавлені всі учасники всередині та поза їх межами. Формування ІВС стає спільним для держави, регіону, галузі і підприємства інструментом превентивного управління, а базою їх створення є: подібність або взаємозалежність технологічних процесів або галузей; синхронність розвитку техніко-економічного рівня пов'язаних виробництв; доцільність комплексного використання ресурсів і рішення соціально-економічних проблем територій. Системи створюються варіативно за критерієм величини синергійного ефекту в чотири етапи: підготовчо-аналітичний; реєстрація і узгодження; моніторинг і початкове регулювання; саморозвиток і самовдосконалення.