Критерії та індикатори сталого розвитку лісового господарства в контексті формування національної лісової політики України (на прикладі підприємств Львівського обласного управління лісового господарства)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

УДК [504.03+630*6]:630*903(477.83)

Критерії та індикатори сталого розвитку лісового господарства в контексті формування національної лісової політики України (на прикладі підприємств Львівського обласного управління лісового господарства)

08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Павліщук Оксана Петрівна

Львів 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному лісотехнічному університеті України Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Синякевич Ігор Макарович,

Національний лісотехнічний університет України,

завідувач кафедри економіки та менеджменту

лісових підприємств

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Коваль Ярослав Васильович,

Рада по вивченню продуктивних сил України

НАН України, завідувач відділу економічних

проблем лісокористування та природоохоронних територій

кандидат економічних наук, доцент

Шинкарук Олексій Іванович,

Тернопільський національний економічний

університет, доцент кафедри економіки

підприємств і корпорацій

Захист відбудеться “24” жовтня 2007 р. об 11 ⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.072.01 в Національному лісотехнічному університеті України за адресою: 79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 103, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного лісотехнічного університету України за адресою: 79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 101.

Автореферат розісланий “20” вересня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.С. Дудюк

економічний сталий розвиток лісовий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стабілізація навколишнього природного середовища, яке впродовж останнього століття зазнало деградації під впливом деструктивної антропогенної діяльності, потребує перегляду основних підходів до процесу використання природних благ, зокрема, і лісових ресурсів. Підтримка лісової компоненти природного довкілля - ключового фактору стабілізації клімату, збереження біорізноманіття, забезпечення високої якості життя населення - сприятиме подоланню глобальної екологічної катастрофи, що негативно впливає на світову економіку. Усвідомлення цього факту міжнародною спільнотою відображено в ухвалах конференцій, що відбулись у Страсбурзі (1990), Ріо-де-Жанейро (1992), Гельсінкі (1993), Лісабоні (1998), Йоганнесбурзі (2002), Відні (2003). Вони підтвердили об'єктивну необхідність сталого розвитку лісового господарства, збільшення екологічного, економічного та соціально-культурного потенціалу лісів.

Україна, визнавши більшість резолюцій згаданих міжнародних конференцій, зобов'язалася дотримуватись вимог сталого екологічно збалансованого використання лісів, а також здійснювати оцінку тенденцій у даному напрямку. Визначені на міжнародному рівні засоби для оцінки сталого розвитку лісового господарства - критерії та відповідні їм індикатори - є ефективним інструментом покращення управління лісами, засобом практичної реалізації положень концепції сталого лісокористування.

Незважаючи на визнання світових тенденцій у сфері лісокористування, в Україні до цього часу законодавчо не затверджено концепції сталого розвитку лісового господарства та не схвалено перелік національних критеріїв та індикаторів для його оцінки. Це ускладнює інтеграцію нашої держави до Європейської спільноти, стримує реформування лісового сектору на засадах ринкової економіки та з урахуванням екологічних обмежень у процесі лісокористування.

Теоретико-методологічним засадам сталого розвитку лісового господарства, у тому числі системі критеріїв та індикаторів для його оцінки, присвячені дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, зокрема, Данилишина Б.М., Коваля Я.В., Кравця П.В., Лакиди П.І., Мельника Л.Г., Мішеніна Є.В., Нікітіна А.Б., Петрова А.П., Синякевича І.М., Туниці Ю.Ю., Федоренка О.Н., Фурдичка О.І., Brang P., Castaneda F., Colfer C., Floyd D.W., McDonald G.T., Mendoza G. A., Prabhu R., Rykowski K. та ін. Проте питання використання критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства України як інструмента лісової політики національного, регіонального та локального рівнів управління є недостатньо опрацьованим. Процедура оцінки відповідності лісокористування концепції сталого розвитку лісового господарства України також потребує вироблення дієвих підходів. Необхідним є визначення місця критеріїв та індикаторів у системі інструментів національної лісової політики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною наукових досліджень кафедри економіки та менеджменту лісових підприємств Національного лісотехнічного університету України, виконаних у рамках планів науково-дослідних робіт, зокрема, таких тем:

- “Концепція лісової політики України” (ДБ 08.25-10-03, № 0103U000080), де дисертантом узагальнено та поглиблено принципи сталого розвитку лісового господарства України;

- “Концепція екологізації розвитку та зміцнення екологічної безпеки України” (ДБ 08.27-02.06, № 0105U009091), де дисертантом обґрунтовано систему критеріїв та індикаторів для оцінки сталого розвитку лісового господарства України;

- “Розроблення проекту Рекомендацій щодо визначення критеріїв та показників економічної оцінки еколого-соціальних функцій лісових екосистем” (ГД 08.27-08-07, № 0701U006038), де дисертантом обґрунтовано екосистемний підхід до процесу лісокористування, його зв'язок з концепцією управління лісами на засадах сталого розвитку, проаналізовано методи економічної оцінки функції депонування вуглецю лісовими екосистемами.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення системи критеріїв та індикаторів як інструменту оцінки поступу в напрямку забезпечення сталого розвитку лісового господарства України. Досягнення мети дисертаційного дослідження вимагає виконання таких завдань:

- проаналізувати історичні аспекти формування концепції сталого розвитку лісового господарства та засобів оцінки тенденцій у вказаному напрямку;

- проаналізувати економічні, екологічні та соціальні передумови сталого розвитку лісового господарства України;

- окреслити принципи сталого розвитку лісового господарства України;

- обґрунтувати систему критеріїв та індикаторів для оцінки сталого розвитку лісового господарства України;

- визначити місце критеріїв та індикаторів у системі інструментів національної лісової політики;

- дослідити відповідність ведення лісового господарства принципам та критеріям сталості на регіональному рівні управління (на прикладі підприємств Львівського обласного управління лісового господарства);

- розробити підходи до оцінювання відповідності ведення лісового господарства концепції сталого розвитку на локальному рівні управління.

Об'єктом дослідження є еколого-економічні процеси формування критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства України.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади формування критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства в контексті національної лісової політики України.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є основні постулати екологічної економіки, теоретичні положення економіки природокористування і теорії сталого розвитку. Для досягнення мети дисертаційної роботи використовувались такі методи і прийоми: індукції та дедукції - для узагальнення основних теоретичних положень, а також формування висновків і рекомендацій; комплексний та системний підхід - з метою формування принципів, критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства України; непараметричні методи дослідження взаємозв'язку між якісними ознаками - у процесі оброблення результатів соціологічного дослідження; статистичні - для узагальнення статистичних даних, а також виявлення кореляційного зв'язку між досліджуваними ознаками.

Інформаційну базу дослідження складають такі джерела: законодавча та нормативно-правова база лісового господарства, статистична інформація Державного комітету лісового господарства України, Львівського обласного управління лісового господарства, Головного управління статистики у Львівській області, Львівської державної лісовпорядної експедиції ВО “Укрдержліспроект”, а також наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, інформація з електронних інтернет-ресурсів.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані результати дисертаційного дослідження сприятимуть забезпеченню сталого розвитку лісового господарства України. Наукова новизна одержаних результатів така:

вперше

- обґрунтовано критерій та відповідні йому індикатори, що характеризують підтримку екологічної рівноваги та соціально-економічного потенціалу гірських лісових екосистем Карпатського та Кримського регіонів;

- визначено місце критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства України в системі інструментів національної лісової політики, зокрема, виявлено їх зв'язок з економічними, фінансово-інвестиційними, адміністративно-розпорядчими, контролюючими, соціально-психологічними та інформаційними інструментами сталого лісокористування;

поглиблено

- екологічні, економічні та соціальні аспекти лісокористування, які, на відміну від наявних, враховують теоретично обґрунтовані регіональні критерії та індикатори сталого розвитку лісового господарства (на прикладі лісів Львівської області);

удосконалено

- принципи сталого розвитку лісового господарства України, зокрема, принцип ефективного контролю за станом лісових насаджень; врахування у процесі лісогосподарської діяльності соціальних інтересів працівників лісового господарства та місцевого населення; забезпечення прозорого процесу прийняття рішень, що стосуються розвитку лісового господарства; підтримки культурно-освітнього рівня громадян;

- кількісні індикатори сталого розвитку лісового господарства України, зокрема, індикатори, які характеризують: відповідність деревостанів лісорослинним умовам; відповідність чисельності мисливської фауни оптимальній ємності угідь; способи рубок деревостанів; фінансово-економічну стабільність лісогосподарських підприємств; структуру зайнятості у лісовому секторі; рівень матеріального заохочення працівників лісового господарства;

- описові індикатори, які характеризують використання законодавчих, фінансових, економічних, організаційних та інформаційних інструментів для забезпечення сталого розвитку лісового господарства України;

отримали подальший розвиток

- особливості використання критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства України, що порівняно з існуючими враховують їх функціональне призначення як на національному, регіональному, так і на локальному рівнях управління;

- методичні підходи експертного оцінювання відповідності лісокористування принципам та критеріям сталості на локальному рівні управління, що, на відміну від існуючих, враховують цільовий режим господарювання та найбільш важливі для нього індикатори.

Практичне значення одержаних результатів. Результати наукового дослідження можуть бути використані для організації, планування і економічного стимулювання сталого розвитку лісового господарства України. Результати наукових досліджень використовуються фахівцями Львівського обласного управління лісового господарства (довідка № 365/02 від 05.03.2007 р.) та “Галсільліс” (довідка № 50 від 01.03.2007 р.) для удосконалення регіональної лісової політики та підвищення ефективності лісового менеджменту. Крім того, результати дослідження застосовуються в навчальному процесі з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів “Бакалавр” та “Магістр” у Національному аграрному університеті України при викладанні дисциплін “Економіка природокористування” та “Лісова політика” (довідка № 301 від 15.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Здобувачем безпосередньо проаналізовано проблему, обґрунтовано мету, поставлено та вирішено завдання дисертаційного дослідження. Сформульовані у дисертаційній роботі наукові положення, висновки та рекомендації належать особисто автору та є його науковим доробком.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були розглянуті на Міжнародній науковій конференції “Менеджмент природних ресурсів, екологічна і лісова політика” (24 - 25 квітня 2004 р., м. Львів), Третій міжнародній науково-практичній конференції “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (23 - 24 лютого 2006 р., м. Тернопіль), Дев'ятій міжнародній науково-практичній конференції “Екологія. Людина. Суспільство” (17 - 19 травня 2006 р., м. Київ), Першій міжнародній науково-практичній Інтернет - конференції “Наука - 2006” (4 - 8 квітня 2006 р., м. Львів), науковій конференції професорсько-викладацького складу Національного лісотехнічного університету України (19 квітня 2007 р., м. Львів).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 8 одноосібних статей у наукових фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 3,5 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 216 найменувань, 12 додатків, 20 рисунків, 12 таблиць. Повний обсяг роботи становить 302 сторінки комп'ютерного тексту, з яких 191 сторінка основного тексту, список використаних джерел викладено на 21 сторінці. Таблиці та рисунки, які займають цілу сторінку, викладено на чотирьох сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету та завдання дослідження, окреслено об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано практичне і теоретичне значення основних положень дисертації, їх наукову новизну та форми апробації.

У першому розділі дисертаційної роботи “Екологічні, економічні та соціальні передумови сталого розвитку лісового господарства України” проведено аналіз концепції сталого розвитку лісового господарства як основної доктрини на ХХІ століття в сфері лісових відносин, а також окреслено історичні аспекти формування критеріїв та індикаторів - засобів оцінки поступу в напрямку практичної реалізації цієї концепції. У контексті сталого лісокористування виділено екологічні, економічні та соціальні проблеми України, визначено необхідність функціонування системи критеріїв та індикаторів як інструменту лісової політики України, спрямованого на покращення управління лісами на засадах сталого розвитку.

Сучасна інтерпретація концепції сталого розвитку лісового господарства характеризується такими особливостями

- необхідністю збереження цілісності лісових екосистем, підвищення регенеративної можливості лісів, підтримки їх стійкості, життєздатності та багатофункціональності в умовах погіршення стану довкілля, а також покращення продуктивності та збагачення біологічного різноманіття;

- важливістю задоволення потреб споживачів у деревині та інших корисностях лісу як в короткостроковому, так і в довгостроковому періодах за умови збереження стійкої рівноваги лісових екосистем та зменшення негативного впливу антропогенної діяльності на природні процеси;

- необхідністю захисту прав та підтримки інтересів місцевих громад, їх усталених, екологічно виправданих форм користування лісовими благами, збереження традиційних елементів ландшафтів та історичної спадщини, зміцнення культурного та духовного потенціалу суспільства.

Еволюція поняття сталого лісокористування супроводжується формуванням на міжнародному рівні критеріїв та індикаторів як засобів оцінки поступу в напрямку забезпечення сталого розвитку лісового господарства (Йокогама (Японія), 1992; Лібревіль (Габон), 1993; Гельсінкі (Фінляндія), 1993; Сант'яго (Чилі), 1995; Тарапото (Перу), 1995; Найробі (Кенія), 1995; Каїр (Єгипет), 1996; Тегучігальпа (Гондурас), 1997; Лісабон (Португалія), 1998; Відень (Австрія), 2003). Загалом, критерії та індикатори сталого розвитку лісового господарства є інструментом лісової політики, спрямованим на вдосконалення процесу прийняття рішень щодо охорони, відтворення та використання лісів.

Аналіз екологічних, економічних та соціальних проблем України в контексті сталого розвитку лісового господарства дозволив зробити висновок про недосконалість діючої системи інструментів лісової політики, необхідність реформування лісового господарства на засадах ринкової економіки з урахуванням принципів сталого лісокористування.

Так, у даний час потребує вирішення проблема збільшення лісистості території України до науково обґрунтованого оптимального показника (19 - 20%), покращення вікової структури деревостанів, збільшення обсягів природного лісовідновлення, що впродовж 2000 - 2005 рр. становили в середньому 22% від щорічного обсягу лісовідновлення, виконаного підприємствами Держкомлісгоспу України. Крім того, необхідною є підтримка стійкості лісових насаджень (щорічна площа осередків стовбурових шкідників у лісах Держкомлісгоспу впродовж 2003 - 2005 рр. становила в середньому близько 10 тис. га, а хвоєлистогризучих - 370 тис. га).

Поряд із підтримкою захисних функцій лісів, збереженням біологічного різноманіття лісових екосистем, реабілітацією радіоактивно забруднених лісових територій необхідним є вдосконалення діючого фінансово-економічного механізму лісокористування, зокрема, збільшення фінансування ведення лісового господарства, екологізація податкової системи, використання методів економічного стимулювання сталого лісокористування.

Потребує також покращення охорона лісових ресурсів, адже збитки внаслідок самовільних вирубок деревостанів у 2005 р. (за даними Держкомлісгоспу України) становили близько 13 млн. грн., при цьому відшкодовано з них лише 11%.

Усі ці та інші питання повинні бути відображені в національній системі критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства, спрямованій на виявлення проблемних аспектів ведення лісового господарства України, забезпечення екологічно збалансованого, економічно ефективного використання та збереження лісових ресурсів.

У другому розділі дисертації “Теоретико-методологічні засади сталого розвитку лісового господарства” узагальнено та поглиблено принципи сталого розвитку лісового господарства, конкретизовано мету застосування системи критеріїв та індикаторів на різних рівнях управління, окреслено основні вимоги до неї, обґрунтовано перелік критеріїв та індикаторів для оцінки сталого розвитку лісового господарства України, визначено місце критеріїв та індикаторів в системі інструментів національної лісової політики.

У дисертаційній роботі узагальнено та поглиблено такі принципи сталого розвитку лісового господарства (їх умовно розділено на блоки, кожен з яких окреслює певні аспекти лісокористування):

- екологічний блок (максимального сприяння збільшенню лісистості території України; ефективного контролю за станом лісових насаджень; стимулювання збереження та збагачення біологічного і ландшафтного різноманіття; зміцнення водоохоронних та ґрунтозахисних функцій лісів; підтримки комплексної продуктивності лісів та сприяння їх багатоцільовому використанню; сприяння реабілітації радіоактивно забруднених лісових земель; збереження та захисту гірських лісових екосистем Карпатського та Кримського регіонів);

- економічний блок (посилення екологічної спрямованості податкової системи в лісовому господарстві; сприяння ефективному та раціональному лісокористуванню за допомогою економічних інструментів лісової політики (особливо на територіях з обмеженим режимом господарювання); економічного стимулювання використання всіх функцій лісових екосистем; формування конкурентоспроможного ринку лісової продукції та забезпечення ефективної торгівельної політики лісогосподарських підприємств);

- соціально-правовий блок (планування заходів щодо ведення лісового господарства, їх періодичного контролю та оцінки; врахування у процесі лісогосподарської діяльності соціальних інтересів працівників лісового господарства та місцевого населення; забезпечення прозорого процесу прийняття рішень, що стосуються розвитку лісового господарства (за участю зацікавленої громадськості); підтримки культурно-освітнього рівня та зміцнення духовного потенціалу суспільства, збереження лісової культурної спадщини; відповідності структури форм власності на лісові ресурси умовам ринкової економіки, соціальним інтересам країни, функціональним особливостям лісів та природним умовам господарювання; формування стійких управлінських структур).

Під критеріями сталого розвитку лісового господарства, на нашу думку, доцільно розуміти сукупність основних вимог щодо підтримки та збереження екологічних і соціально-економічних функцій лісів відповідно до принципів сталого розвитку лісового господарства.

Під індикаторами сталого розвитку лісового господарства ми розуміємо кількісну або якісну характеристику кожного критерію, що при періодичному спостереженні розкриває основні тенденції у сфері збереження, охорони, відтворення та використання лісових ресурсів. Таким чином, індикатори вказують на ступінь досягнення поступу в напрямку забезпечення сталого розвитку лісового господарства.

У дисертаційній роботі система критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства розглядається як одна із важливих умов забезпечення сталого екологічно збалансованого розвитку України.

Обґрунтовано, що критерії та індикатори сталого розвитку лісового господарства України є інструментом лісової політики, функціональне призначення якого відповідає міжнародному, національному, регіональному та локальному рівням управління. Зокрема, на міжнародному рівні критерії та індикатори сприятимуть створенню бази даних щодо стану лісів світу, їх екологічних, економічних та соціально-культурних функцій; розробленню спільних положень, рекомендацій, довгострокових стратегій у сфері лісокористування.

На національному рівні система критеріїв та індикаторів буде корисною для контролю за виконанням міжнародних зобов'язань України щодо збереження та використання лісів; формування національної лісової політики, корегування лісової законодавчої бази відповідно до основних пріоритетів в контексті сталого використання лісових ресурсів; розширення інформаційної бази, необхідної для спеціалістів лісового господарства, урядових й неурядових організацій, широкого кола зацікавлених осіб; довгострокового планування та прогнозування розвитку лісового господарства.

На регіональному рівні критерії та індикатори сталого розвитку лісового господарства можуть використовуватись для удосконалення цільових програм, спрямованих на підтримку екологічного та соціально-економічного розвитку регіонів; удосконалення методів ведення лісового господарства з урахуванням пріоритетності виконуваних лісами функцій та потенційних можливостей регіонального розвитку.

На локальному рівні управління критерії та індикатори сприятимуть оцінюванню процесу лісокористування з акцентуванням уваги на вирішенні найбільш проблемних питань, пов'язаних із використанням лісової компоненти природного довкілля; покращенню практики лісокористування відповідно до принципів сталого розвитку лісового господарства.

Система критеріїв та індикаторів повинна відповідати міжнародно визнаним принципам сталого розвитку лісового господарства, враховувати актуальні проблеми лісокористування, національні пріоритети та еколого-економічні особливості ведення лісового господарства. Вона повинна бути інформативною (охоплювати як ринкові, так і неринкові послуги лісів), динамічною та зрозумілою для спеціалістів та широкого кола зацікавлених осіб, придатною для застосування в усіх лісорослинних типах незалежно від форм власності на землі лісового фонду.

На нашу думку, критерії та індикатори повинні бути затверджені на законодавчому рівні як складова діючої системи організації лісового господарства та основа для регулювання дій, спрямованих на забезпечення сталого розвитку лісового сектору економіки. Відповідальність за проведення періодичної оцінки тенденцій розвитку лісового господарства України за допомогою критеріїв та індикаторів доцільно закріпити за спеціальним контролюючим державним органом у сфері лісових відносин, який не виконує функцій управління лісами та лісовим господарством.

Для оцінки сталого розвитку лісового господарства України в дисертаційній роботі обґрунтовано сім критеріїв та відповідних їм 83 кількісних й 40 описових індикаторів, що базуються на загальноєвропейських показниках, затверджених під час “Гельсінкського процесу”. Зокрема, оцінка сталого розвитку лісового господарства України повинна базуватись на таких критеріях:

- підтримка та примноження лісових ресурсів, а також посилення їх ролі у загальнопланетарному вуглецевому циклі (1-й критерій);

- підтримка належного санітарного стану лісових насаджень, стійкості та життєздатності лісових екосистем (2-й критерій);

- збереження та покращення продуктивних функцій лісів (деревних та недеревних) (3-й критерій);

- збереження та збагачення біологічного різноманіття лісових екосистем (4-й критерій);

- збереження та покращення захисних функцій лісів (5-й критерій);

- підтримка екологічної рівноваги та соціально-економічного потенціалу гірських лісових екосистем Карпатського та Кримського регіонів (6-й критерій);

- підтримка економічних та соціально-культурних функцій лісів (7-й критерій).

Кількісна характеристика запропонованого нами 6-го критерію охоплює важливі аспекти, пов'язані із збереженням біологічного різноманіття гірських екосистем, відновленням верхньої межі гірських лісів, підтримкою захисних функцій приполонинних лісів, а також розбудовою мережі лісових доріг та використанням екологічно нешкідливих технологій у процесі лісозаготівель. Крім того, у рамках кількісної характеристики даного критерію відображено аспекти, пов'язані із рекреаційним використанням гірських лісових територій, а саме, рівнем зайнятості місцевого населення у сфері рекреаційних послуг та обсягами грошових надходжень від рекреаційних послуг в лісах, які виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції.

У дисертаційній роботі доведено, що у сфері впливу системи критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства України знаходиться значна частина інструментів національної лісової політики, які регулюють поведінку її суб'єктів, стимулюючи стале екологічно збалансоване ведення лісового господарства (рис. 2).

Зокрема, систему критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства, яка функціонує в межах законодавчо-правової бази лісового господарства, доцільно розглядати як один із інструментів прямого адміністративного регулювання охорони, відтворення та використання лісових ресурсів України, який повинен бути законодавчо затверджений спеціально уповноваженим державним органом з питань лісового господарства за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

1. Пряме адміністративне регулювання охорони, відтворення та використання лісових ресурсів. 2. Контроль за охороною, відтворенням та використанням лісових ресурсів. 3. Екологічна інформація. 4. Планування сталого ведення лісового господарства. 5. Екологічна сертифікація лісів. 6. Інструменти фінансового сприяння використанню критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства. 7. Інструменти економічного стимулювання сталого лісокористування.

Система критеріїв та індикаторів є контролюючим та інформаційним інструментом лісової політики, який сприяє ефективному плануванню відтворення та використання лісових ресурсів, здійсненню екологічної сертифікації лісів, а також прийняттю рішень щодо застосування методів економічного стимулювання сталого лісокористування.

Розширенню сфери застосування критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства України сприятимуть як адміністративні інструменти лісової політики, серед яких: державний лісовий кадастр та облік лісів, моніторинг лісових екосистем, Червона книга та Зелена книга України, впровадження екологічних стандартів, так і її економічні інструменти, а саме, державний та місцевий бюджети, державні та місцеві екологічні фонди.

У третьому розділі дисертації “Формування сталого екологічно збалансованого розвитку лісового господарства (на прикладі Львівської області)” проведено дослідження відповідності ведення лісового господарства теоретично обґрунтованим принципам і критеріям сталого лісокористування, виділено екологічні та соціально-економічні аспекти лісокористування, що потребують першочергового врегулювання; обґрунтовано експертний підхід до оцінювання відповідності лісокористування вимогам концепції сталого розвитку лісового господарства на локальному рівні управління з урахуванням цільового режиму господарювання та найбільш важливих для нього індикаторів.

Дослідження відповідності ведення лісового господарства на підприємствах Львівського обласного управління лісового господарства принципам і критеріям сталості здійснювалось за результатами їх виробничо-господарської діяльності впродовж 1995 - 2005 рр. Розрахунками і аналізом охоплено шість критеріїв і 65 кількісних індикаторів, що відображають екологічні, економічні та соціальні аспекти лісокористування.

Характеристика критеріїв екологічного блоку дозволяє зробити такі висновки:

- ведення лісового господарства підприємствами досліджуваного регіону спрямоване на нарощування лісоресурсного потенціалу, підтримку продуктивності лісів, сприяння росту цінних лісових порід у відповідних умовах місцезростання, а також на накопичення лісовими насадженнями фітомаси й посилення ролі у зменшенні ризику глобальної зміни клімату. Зокрема, частка насаджень бука лісового та ялиці білої відносно загальної площі вкритих лісовою рослинністю земель у найбільш сприятливих для їх росту умовах впродовж 1995 - 2005 рр. має тенденцію до зростання та станом на 01.01.2006 р. становить відповідно 74% та 48%. Обсяги фітомаси, накопиченої лісовими насадженнями, збільшились з 68,6 млн. т у 1995 р. до 77,3 млн. т у 2005 р., а обсяги вуглецю відповідно з 34,1 млн. т до 38,5 млн. т.;

- не сприяє забезпеченню сталого екологічно збалансованого лісокористування існуюча система моніторингу за впливом ведення лісового господарства на стан лісових екосистем, що подекуди не дозволяє вчасно уникнути небажаних впливів на довкілля (запобігти ерозії ґрунтів, погіршенню водних ресурсів, зокрема, зміні водного режиму територій, пошкодженню лісової рослинності в процесі заготівлі деревини тощо);

- тенденція використання деревинних лісових ресурсів у межах їх щорічного приросту дозволяє стверджувати про невиснажливість лісокористування. Так, впродовж 2000 - 2005 рр. лісокористування з 1 га вкритих лісовою рослинністю земель становило в середньому 43,7% приросту деревини;

- відповідає концепції сталого розвитку лісового господарства стратегія розбудови мережі природоохоронних територій (їх частка відносно загальної площі лісового фонду досліджуваного регіону зросла з 7,4% у 1995 р. до 15,4% у 2005 р.), створення змішаних лісових насаджень з двох-трьох і більше деревних порід (частка таких насаджень зростає з 72,5% відносно загальної площі вкритих лісовою рослинністю земель у 1995 р. до 74% - у 2005 р.), використання можливостей природного лісовідновлення (в середньому впродовж 2000 - 2005 рр. його обсяги становлять 14% від щорічних обсягів лісовідновлення), зменшення суцільнолісосічних рубок деревостанів (з 86,9% відносно щорічної площі рубок головного користування, лісовідновних та реконструктивних рубок у 2000 р. до 71% у 2005 р.);

- не відповідає концепції сталого екологічно збалансованого розвитку лісового господарства існуюча система спостереження за наявністю рідкісних та зникаючих видів лісової флори та фауни, яка не дозволяє уникнути загрози їх знищення в процесі лісогосподарської діяльності та не сприяє збереженню біорізноманіття в експлуатаційних лісах.

На основі характеристики критеріїв економічного та соціально-правового блоків можна зробити такі висновки:

- незважаючи на те, що Львівська область є однією з найбільш лісистих областей України, лісове господарство та пов'язані з ним послуги, як вид економічної діяльності, не є домінуючим в економіці області. Зокрема, частка лісового господарства Львівської області та пов'язаних з ним послуг у структурі валової доданої вартості зменшується з 0,9% у 2000 р. до 0,6 % у 2004 р.;

- на фоні зниження прибутковості та рентабельності операційної діяльності лісогосподарських підприємств (з 12,7% у 2000 р. до 1,6 % у 2005 р.), а також зростання витрат на ведення лісового господарства (з 18,8 грн./га у 2000 р. до 81,8 грн./га у 2005 р.), на нашу думку, не відповідає концепції сталого лісокористування тенденція зменшення обсягів його державної фінансової підтримки (з 22% у загальних витратах на ведення лісового господарства у 2000 р. до 10% - у 2005 р.);

- орієнтація лісогосподарських підприємств передусім на використання деревних лісових ресурсів та недостатнє врахування потенційних корисностей від недеревних ресурсів лісу свідчить про невідповідність їх господарювання принципу багатоцільового використання лісів. Так, обсяги заготівлі дикорослих плодів і ягід зменшились з 28 т у 2000 р. до 1,9 т у 2005 р., а лікарської сировини відповідно з 29 т до 5,6 т, при цьому частка надходжень від заготівлі недеревних лісових ресурсів (за видом економічної діяльності “01 - сільське господарство”) у структурі чистого доходу від реалізації продукції зменшились з 1,5% у 2000 р. до 0,5% у 2005 р.;

- незважаючи на зростання рівня середньої заробітної плати працівників лісового господарства та лісової промисловості (з 173,5 грн. у 2000 р. до 724,3 грн. у 2005 р.), насторожує тенденція зменшення рентабельності лісозаготівель (з 17,2% до 5% впродовж 2000-2005 рр.), а отже, доходів, які власники отримують від продажу заготовленої деревини, що ставить під загрозу матеріальний добробут працівників лісогосподарських підприємств;

- незважаючи на позитивну тенденцію забезпечення лісосировинних потреб регіональних споживачів, підтримку місцевої переробки деревини (щорічно впродовж 2000 - 2005 рр. близько 19% загального обсягу заготовленої деревини перероблено у власних цехах), тенденція зростання обсягів експорту лісопродукції з 22,7% відносно загального обсягу заготівлі деревини у 2001 р. до 32,9% у 2005 р. не дозволяє стверджувати про повну відповідність торгівельної політики підприємств концепції сталого лісокористування;

- в основному відповідає концепції сталого розвитку лісового господарства тенденція підтримки зайнятості місцевого населення на лісогосподарських підприємствах досліджуваного регіону, а також структура працюючих за віковою та статевою ознаками (впродовж 2000 - 2005 рр. частка працівників віком до 35 років становила в середньому щорічно близько 32% відносно загальної чисельності працюючих, а частка жінок - близько 16%);

- використання механізму преміювання працівників лісового господарства та лісопромислової діяльності (частка премій та винагород, що носять систематичний характер, в структурі основної заробітної плати працівників впродовж 2003 - 2005 рр. становила щорічно в середньому 12,8%), а також наявність заохочувальних та компенсаційних виплат, частка яких у загальному фонді оплати праці впродовж 2003 - 2005 рр. становить у середньому щорічно 2%, свідчить про зацікавлення у покращенні результатів діяльності підприємств, сприяння ефективному веденню лісового господарства;

- збільшення частки працівників з вищою та середньою спеціальною освітою в загальній чисельності працюючих (з 28,7% у 2000 р. до 32,2% у 2004 р.), наявність можливостей підвищення професійного рівня працівників лісогосподарських підприємств свідчать про відповідність концепції сталого лісокористування в контексті підвищення культурно-освітнього рівня працівників.

З метою оцінки рівня залучення громадськості до процесу прийняття екологічно важливих рішень у сфері лісових відносин, а також визначення впливу на цей рівень їх еколого-правової обізнаності на території державних підприємств Львівського обласного управління лісового господарства в рамках дисертаційної роботи проведено соціологічне дослідження. Об'єктом соціологічного дослідження була територіальна громада, а саме, жителі лісистих територій Сколівського району; предметом - рівень еколого-правової обізнаності територіальної громади в сфері лісових відносин як чинник їх активності у процесах прийняття екологічно важливих рішень. У процесі проведення соціологічного дослідження опитано 300 осіб відповідно до квотної вибірки, яка відтворює статево-вікові ознаки населення Сколівського району.

Результати соціологічного дослідження підтвердили гіпотезу про низький рівень активності територіальної громади у процесах прийняття екологічно важливих рішень у сфері лісових відносин (лише 12% респондентів мали досвід співпраці з відповідними управлінськими органами). Підтверджено також гіпотезу про те, що однією з причин цього є недостатня еколого-правова обізнаність громадян у сфері лісових відносин, адже необізнаними щодо екологічних питань у цій сфері виявилось 40,2% респондентів, а щодо правових питань - відповідно 43,3% респондентів. Крім того, серед чинників, що перешкоджають активній участі громадян у процесі прийняття екологічно важливих рішень у сфері лісових відносин, є недостатня відкритість управлінських органів, а також недостатня поінформованість про можливості участі у процесі (відповідно 44% та 41% респондентів, які відповідали на запитання).

В цілому можна стверджувати, що процеси планування та реалізації лісової політики відбуваються переважно без участі зацікавленої громадськості. Результати соціологічного дослідження свідчать про необхідність розширення інформаційного потоку щодо стану лісів та ведення господарства в них, а також підвищення екологічної свідомості громадян у сфері лісокористування та покращення їх правової обізнаності стосовно участі в процесі прийняття екологічно важливих рішень у сфері лісових відносин.

У дисертації доведено, що оцінку відповідності лісокористування принципам та критеріям сталого розвитку лісового господарства можна проводити на основі експертного підходу. Зокрема, він дозволяє дослідити відповідність лісокористування бажаним умовам сталості (науково обґрунтованим оптимальним або бажаним значенням показників) та врахувати вагу кожного індикатора в їх сукупності.

В процесі експертної оцінки на локальному рівні управління важливо враховувати цільовий режим господарювання (експлуатаційний, заповідний, рекреаційний, захисний та спеціальний). Кожен з режимів передбачає використання відповідних методів господарювання та вимагає дієвого контролю найбільш важливих для нього індикаторів. Так, в дисертаційній роботі запропонована описова схема процесу прийняття рішень щодо забезпечення сталого екологічно збалансованого лісокористування відповідно до цільового режиму господарювання та з урахуванням найбільш важливих для нього індикаторів і взаємозв'язків між ними. Використання апарату кореляційного аналізу дозволило глибше дослідити взаємозв'язок між окремими індикаторами (зокрема, підтверджено вплив продуктивності лісових насаджень на позитивний екологічний та економічний ефекти).

Процедура експертної оцінки відповідності фактичних значень індикаторів бажаним умовам передбачає узагальнення висновків експертів на основі ранжування кожного індикатора залежно від його вагового коефіцієнта, значення якого є більшим для найбільш важливих індикаторів (за цільовим режимом господарювання), та оціненої за 5-бальною шкалою відповідності бажаним умовам (сума використовуваних вагових коефіцієнтів повинна дорівнювати одиниці). Запропонована шкала передбачає такі ступені відповідності індикаторів бажаним умовам: 1 бал - фактичне значення індикатора абсолютно не відповідає бажаним умовам; 2 бали - фактичне значення індикатора поганою мірою відповідає бажаним умовам; 3 бали - фактичне значення індикатора середньою мірою відповідає бажаним умовам; 4 бали - фактичне значення індикатора відносно достатньою мірою відповідає бажаним умовам; 5 балів - фактичне значення індикатора абсолютно відповідає бажаним умовам.

Експертний підхід до оцінювання відповідності індикаторів бажаним умовам сталості у межах критерію характеризує зведена відомість (рис. 1).

№ інд.

Індикатор

Експертні оцінки

Середнє значення

Експерт 1

Експерт 2

...

Експерт n

ki1

xi1

O1 (ki1 * xi1)

ki2

xi2

O2 (ki2 * xi2)

kin

xin

On (kin * xin)

1

k11

x11

O11

k12

x12

O12

k1n

x1n

O1n

2

k21

x21

O21

k22

x22

O22

k2n

x2n

O2n

…

m

km1

xm1

Om1

km2

xm2

Om2

kmn

xmn

Omn

У

1

-

1

-

1

-

-

-

Середня оцінка

-

-

Рис. 1 Зведена відомість оцінки відповідності індикаторів у межах критерію бажаним умовам сталості

У зведеній відомості використано такі умовні позначення: і - індекс індикатора, і = j - індекс експертів, j = - ваговий коефіцієнт і-го індикатора, визначений j-м експертом; - оцінка j-м експертом відповідності і-го індикатора бажаним умовам за 5-бальною шкалою; - оцінка j-м експертом відповідності індикаторів у межах критерію бажаним умовам; - середній ваговий коефіцієнт індикатора за результатами оцінки всіх експертів; - середнє значення ступеня відповідності індикатора бажаним умовам за результатами оцінки всіх експертів; - середнє значення відповідності індикаторів у межах критерію бажаним умовам сталості за результатами оцінки всіх експертів (рекомендується розраховувати за формулою середнього геометричного значення оцінок кожним експертом відповідності індикаторів у межах критерію бажаним умовам сталості).

У дисертаційній роботі розроблено профіль уподобань експертів стосовно оцінок фактичних значень індикаторів відносно бажаних умов.

Експертний підхід до процесу оцінки відповідності лісокористування концепції сталого розвитку дозволяє залучити до процесу оцінки як спеціалістів з еколого-економічних та соціально-правових питань у сфері лісових відносин, так і кваліфікованих представників громадськості. Крім того, метод є організаційно привабливим, адже не потребує великих фінансових та трудових витрат.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено і по-новому розв'язано наукове завдання, що полягає в удосконаленні системи критеріїв та індикаторів як інструменту оцінки поступу в напрямку забезпечення сталого розвитку лісового господарства України. Виконане дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Стримуючим фактором на шляху практичної реалізації положень концепції сталого розвитку лісового господарства та підтвердженням декларативності підписаних Україною на міжнародному рівні угод у сфері управління лісами на засадах сталого розвитку є відсутність національної законодавчо затвердженої системи критеріїв та відповідних індикаторів, що дозволяють оцінити поступ у даному напрямку та в цілому сприяють удосконаленню процесу лісокористування.

2. Аналіз екологічних, економічних та соціальних передумов сталого розвитку лісового господарства України дозволив у дисертаційній роботі не лише наголосити на необхідності реформування фінансово-економічного механізму лісокористування, але й виділити ключові аспекти ведення лісового господарства, які, на нашу думку, повинні бути відображені в національній системі критеріїв та індикаторів.

3. Формування національної лісової політики України доцільно здійснювати із урахуванням теоретично обґрунтованих принципів сталого розвитку лісового господарства (у дисертації вони отримали подальший розвиток), що сприятиме забезпеченню екологічно збалансованого, економічно ефективного та соціально орієнтованого використання лісових ресурсів.

4. Критерії та індикатори сталого розвитку лісового господарства необхідно розглядати як інструмент лісової політики міжнародного, національного, регіонального та локального рівнів управління. Призначенням критеріїв та індикаторів є покращення процесу прийняття рішень щодо охорони, захисту, відтворення та використання лісів відповідно до вимог сталого екологічно збалансованого ведення лісового господарства.

5. Оцінку сталого розвитку лісового господарства України доцільно здійснювати на основі обґрунтованих у дисертації семи критеріїв та 83 кількісних й 40 описових індикаторів, які відповідають принципам сталого розвитку лісового господарства, ґрунтуються на загальноєвропейській системі оцінки, враховують еколого-економічні особливості та проблемні аспекти лісокористування, а також важливість переорієнтації напрямків господарювання в контексті забезпечення стабілізації екологічної рівноваги біосфери.

6. Використання обґрунтованого у дисертаційній роботі критерію та відповідних йому індикаторів, що характеризують підтримку екологічної рівноваги та соціально-економічного потенціалу гірських лісових екосистем, сприятиме покращенню екологічної, економічної та соціальної цінності гірських екосистем Карпатського та Кримського регіонів.

7. Систему критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства, на нашу думку, доцільно розглядати як адміністративний, контролюючий та інформаційний інструмент лісової політики України, який сприятиме забезпеченню ефективного планування відтворення та використання лісових ресурсів, екологічній сертифікації лісів України, економічному стимулюванню сталого лісокористування.

8. Апробація критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства на прикладі підприємств Львівського обласного управління лісового господарства дозволила стверджувати про необхідність удосконалення організації лісового господарства у регіоні в напрямку покращення системи моніторингу за станом лісів, визначення рівня впливу лісогосподарської діяльності на функціонування лісових екосистем, підтримки біорізноманіття як на території природно-заповідного фонду, так і в експлуатаційних лісах.

9. Результати соціологічного дослідження, проведеного на території підприємств Львівського обласного управління лісового господарства, свідчать про необхідність удосконалення процесу прийняття рішень щодо охорони, відтворення та використання лісів (на основі залучення зацікавленої громадськості), а також про необхідність підвищення екологічної свідомості та правової обізнаності громадян у сфері лісових відносин, покращення інформаційного потоку про стан лісів та ведення господарства в них.

10. Нами виявлено, що ефективне використання критеріїв та індикаторів як інструменту лісової політики України, вимагає вдосконалення організації лісовпорядкування з метою отримання додаткової інформації, що більш повно характеризуватиме динаміку економічних, екологічних та соціальних процесів, пов'язаних з розвитком лісокористування.

11. У дисертаційній роботі на основі міжнародного досвіду обґрунтовано експертний підхід до оцінювання розвитку лісового господарства. На нашу думку, у процесі експертної оцінки відповідності лісокористування бажаним умовам сталості на локальному рівні управління необхідно враховувати цільовий режим господарювання та найбільш важливі для нього індикатори, що сприятиме підтримці корисних функцій лісів, максимізації екологічного, економічного та соціального ефектів лісогосподарської діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Павліщук О.П. Стан відтворення та використання лісових ресурсів в контексті сталого розвитку лісового господарства // Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість: Міжвідомч. наук.-техн. зб. - Львів: УкрДЛТУ, 2003. - Вип. 28. - С. 187 - 190.

2. Павліщук О.П. Аналіз лісової політики України: екологічний, економічний та соціальний аспекти // Науковий вісник: Менеджмент природних ресурсів, екологічна і лісова політика. - Львів: УкрДЛТУ, 2004. - Вип. 14.2. - С. 162 - 167.

3. Павліщук О.П. Критерії та індикатори сталого управління лісами (історичні аспекти) // Регіональна економіка. - 2004. - № 1. - С. 237 - 241.

4. Павліщук О.П. Принципи сталого розвитку лісового господарства України // Регіональна економіка. - 2005. - № 1. - С. 233 - 244.

5. Павліщук О.П. Особливості формування системи критеріїв та індикаторів для оцінки сталого розвитку лісового господарства України // Науковий вісник: Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища. - Львів: НЛТУУ, 2005. - Вип. 15.7. - С. 103 - 109.

6. Павліщук О.П. Проблемно-регіональний підхід до впровадження системи критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства України // Наука молода: Зб. наук. пр. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - Вип. 6. - С. 28 - 32.

7. Павліщук О.П. Дослідження відповідності ведення лісового господарства принципам та критеріям сталості екологічного блоку // Науковий вісник: Зб. наук.-техн. праць. - Львів: НЛТУУ, 2007. - Вип. 17.3. - С. 69 - 78.

8. Павліщук О.П. Оцінка участі громадськості у процесі прийняття екологічно важливих рішень в сфері лісових відносин // Регіональна економіка. - 2007. - № 2. - С. 254 - 260.

Тези доповідей, матеріали наукових конференцій

1. Павліщук О.П. Система критеріїв та індикаторів для оцінки сталого розвитку лісового господарства України (соціально-економічний аспект) // Економічний та соціальний розвиток України в ХХІ столітті: Матеріали Третьої міжнародної науково-практичної конференції (23-24 лютого 2006 р.). - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - Ч. 2. - С. 414 - 416.

2. Павліщук О.П. Вимоги до системи критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісового господарства України // Наука - 2006: Матеріали Першої міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції (4-8 квітня 2006 р.). - Львів: НВФ “Українські технології”, 2006. - С. 49 - 52.

3. Павліщук О.П. Критерії та індикатори сталого розвитку лісового господарства України в системі інструментів національної лісової політики // Екологія. Людина. Суспільство: Матеріали ІХ міжнародної науково-практичної конференції (17-19 травня 2006 р.). - К.: НТУУ “КПІ”, 2006. - С. 163 - 164.



АНОТАЦІЇ

Павліщук О.П. Критерії та індикатори сталого розвитку лісового господарства в контексті формування національної лісової політики України (на прикладі підприємств Львівського обласного управління лісового господарства). - Рукопис.