Економічна ефективність систем утримання м'ясної худоби в Поліссі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМ УТРИМАННЯ М'ЯСНОЇ ХУДОБИ В ПОЛІССІ УКРАЇНИ

Виконала Пономаренко Оксана Віталіївна

Луганськ - 2007

АНОТАЦІЯ

Пономаренко О. В. Економічна ефективність систем утримання м'ясної худоби в Поліссі України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства та АПК).- Луганський національний аграрний університет, Луганськ, 2008.

В дисертації викладені основні результати комплексного дослідження проблеми економічної ефективності виробництва яловичини в умовах різних систем утримання худоби української м'ясної породи в поліській зоні України;

Вивчена економічна ефективність використання виробничих ресурсів та її вплив на собівартість яловичини в умовах різних систем утримання худоби. Проведено аналіз ефективності реалізації живої маси та продуктів забою дослідних тварин за різними каналами збуту;

Визначені напрямки беззбитковості виробництва м'яса великої рогатої худоби в поліській зоні України;

Проведений порівняльний аналіз ефективності стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання худоби. Основним інструментом цього аналізу стала шкала коефіцієнтів, адаптована до умов галузі; Визначені умови максимізації прибутку, мінімізації збитків та закриття підприємства в умовах різних систем утримання худоби української м'ясної породи в Поліссі України;

Розраховано та обґрунтовано конкретний рівень цін та рівень державних дотацій з метою підтримки виробників яловичини в Поліссі України.

Ключові слова: економічна ефективність, м'ясна худоба, системи утримання, рентабельність, рівень цін.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

економічний рентабельність ціна беззбитковість

Актуальність теми. Безсистемне реформування агропромислового комплексу України стало однією з основних причин різкого скорочення поголів'я худоби, спаду її продуктивності, зменшення виробництва яловичини та її споживання населенням.

На сьогоднішній день на фоні погіршення рівня та якості годівлі тварин реалізація худоби перевищує виробництво. Основними виробниками яловичини стали дрібні господарства населення замість великих державних підприємств, продовжує зростати собівартість продукції, збитковість виробництва стала звичайним явищем.

Спеціалізоване м'ясне скотарство опинилось у кризовому стані. Державна підтримка, спрямована на його відновлення занадто обмежена і не дає очікуваного ефекту. Залишаються незадіяними унікальні можливості худоби м'ясних порід щодо трансформування дешевих пасовищних кормів у високоякісний білок.

У країнах з розвинутим м'ясним скотарством значну кількість яловичини отримують шляхом застосування пасовищних систем утримання худоби. Частка пасовищ складає в цих країнах від 40 до 70% у структурі площ сільськогосподарських угідь (в європейських країнах широко використовують сіяні пасовища). В Україні даний показник становить лише 16,6 %.

На сьогоднішній день загальновизнаним фактом є те, що висока розораність земель і відсутність ефективних зональних технологічних розробок щодо використання пасовищних систем в Україні обмежує можливості отримання дешевої яловичини на природних і сіяних пасовищах.

Теоретико-методологічні та практичні проблеми розробки та використання різних систем утримання м'ясної худоби, економічного обґрунтування переваг та недоліків тієї чи іншої системи за конкретних зональних умов знайшли відображення в роботах таких учених, як Амбросов В. Я., Зось-Кіор М. В., Зубець М. В., Коваленко Ю. С., Левантін Д. Л., Наумов Ю. Ф., Саблук П. Т., Ткаченко В. Г., Чигринов Є.І., Шкурін Г. Т., Шпичак О. М. та ін.

Дослідження сучасних організаційно-економічних проблем скотарства та умов їх вирішення досліджувались в працях Кандиби В. М., Радченка В. В., Рижкова В. Г. та ін. Однак сучасний стан галузі, нові ринкові умови господарювання вимагають подальшого вивчення економічних проблем галузі, розробки та впровадження найбільш ефективних систем утримання, що саме в даній зоні забезпечать найбільший економічний ефект.

На нашу думку, становлення галузі спеціалізованого м'ясного скотарства потребує невідкладної та детальної розробки економічно обґрунтованих систем утримання худоби з використанням пасовищ, що забезпечить рентабельне ведення м'ясного скотарства, збільшення виробництва якісної, екологічно чистої та конкурентоздатної в умовах ринкової економіки яловичини. Це і визначило напрямок та актуальність досліджень ефективності виробництва яловичини в умовах різних систем утримання худоби.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в лабораторії виробництва яловичини Інституту тваринництва УААН і є складовою частиною науково-технічної підпрограми УААН на 1996-2000 рр. “Технологія виробництва яловичини” розділу “Розробити по зонах України енерго- та ресурсозберігаючі конкурентоспроможні технології вирощування худоби на м'ясо, що забезпечить середньодобові прирости 1000-1200 г у підприємствах різних форм господарювання”, підрозділ 3.1.2 “Розробити енергозберігаючі системи утримання м'ясної худоби з використанням пасовищ у поліській зоні”, № держреєстрації 0196UО11387; науково-технічної програми УААН на 2001-2005 рр. “Технології в молочному і м'ясному скотарстві”, підпрограми “Технології виробництва яловичини”, підрозділу 01.02.06 “Розробити базову технологію виробництва яловичини та поопераційну технологічну документацію на 400 корів м'ясних порід зі шлейфом”, № держреєстрації 0101U003312.

Мета і задачі дослідження. Метою проведених досліджень є визначення системи утримання м'ясної худоби, яка забезпечує найвищу економічну ефективність виробництва м'яса і на базі цього обґрунтування організаційно-економічних умов переходу галузі на більш високий рівень ефективності в умовах Полісся України.

Для досягнення поставленої мети передбачалося вирішення наступних задач:

- вивчити економічну ефективність виробництва м'яса великої рогатої худоби української м'ясної породи в залежності від стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання худоби в Поліссі України;

- дати оцінку різних каналів збуту м'яса великої рогатої худоби;

- обґрунтувати напрямки беззбитковості виробництва м'яса великої рогатої худоби на Поліссі України;

- розробити прогноз поетапного підвищення економічної ефективності виробництва м'яса великої рогатої худоби в поліській зоні України;

- обґрунтувати параметри державної підтримки виробництва м'яса великої рогатої худоби;

- визначити енергетичну ефективність виробництва і використання кормів при виробництві яловичини.

Об'єкт дослідження - ефективність застосування різних систем утримання м'ясної худоби в умовах реформування агропромислового комплексу України.

Предмет дослідження - теоретичні, методологічні та прикладні аспекти ефективності виробництва м'яса великої рогатої худоби в залежності від систем утримання в Поліссі України.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є положення економічної теорії з питань функціонування ринкової економіки, дії економічних законів та системний підхід до вивчення економічних явищ. Для реалізації поставлених задач використовувались наступні методи досліджень: монографічний (при узагальненні передового світового та вітчизняного досвіду), абстрактно-логічний (при моделюванні розрахункової ферми на 400 м'ясних корів зі шлейфом), статистично-економічний (для обробки та аналізу статистичних даних), розрахунково-конструктивний (при моделюванні розрахункової ферми на 400 м'ясних корів зі шлейфом), економіко-математичний, маржинальний (при визначенні умов максимізації прибутку, мінімізації збитків та закриття підприємства в умовах різних систем утримання худоби української м'ясної породи в Поліссі України), експериментальний (при порівнянні економічної ефективності різних систем утримання м'ясної худоби), графічний, а також метод верифікації (для верифікації даних по приростам різних статево-вікових груп тварин).

Інформаційною базою дослідження були дані Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, дані Управління АПК, дані власних експериментальних досліджень, літературні джерела вітчизняних та зарубіжних авторів, первинні і зведені документи, облікові реєстри аналітичного та синтетичного обліку господарських операцій процесу виробництва зернофуражних і кормових культур та м'яса великої рогатої худоби, дані періодичної та річної звітності за період вирощування молодняку худоби, дані технологічних карт.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- вперше обґрунтовані параметри модульної ферми на 400 м'ясних корів зі шлейфом для умов Полісся;

- виявлені умови максимізації прибутку, мінімізації збитків та закриття підприємства в умовах різних систем утримання худоби української м'ясної породи;

- доповнено і удосконалено методику маржинального аналізу шляхом розробки шкали коефіцієнтів, що стала інструментом практичного застосування в наших розрахунках;

- на основі експериментальних даних автором проведена комплексна оцінка економічної ефективності виробництва м'яса великої рогатої худоби в залежності від систем утримання в Поліссі України;

- знайшло подальший розвиток вивчення економічної ефективності різних каналів збуту худоби на м'ясо та продуктів забою тварин української м'ясної породи;

- встановлено напрямки беззбитковості виробництва м'яса великої рогатої худоби;

- обґрунтовано оптимальний рівень цін та державних дотацій, спрямованих на підтримку виробництва м'яса великої рогатої худоби.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених досліджень з вивчення економічної ефективності систем утримання худоби української м'ясної породи дають можливість більш раціонально використовувати наявні ресурси з метою рентабельного ведення галузі в сільськогосподарських підприємствах Полісся України, що підтверджено актами на впровадження результатів досліджень у виробництво.

Прогнозні розрахунки дають конкретний матеріал для прийняття господарських рішень у вигляді збільшення або скорочення обсягів виробництва, вибору найбільш прибуткових каналів збуту, пошуку такого поєднання ресурсів, яке максимізує прибуток та ін. Крім того, можливе прийняття рішень про перехід на більш ефективну ресурсозберігаючу систему утримання м'ясної худоби. Результати проведених досліджень включені у розробку науково-технічної програми УААН “Технології у м'ясному скотарстві” програма “Технології виробництва яловичини” (Харків, 1998), практичних та методичних рекомендацій: “Основні технологічні напрямки наукової концепції збереження ресурсів у молочному і м'ясному скотарстві” (Харків, 2001), “Методичні основи досліджень по технології м'ясного скотарства” (Харків, 2001), “Програма виробництва яловичини в Україні на 2005-2010 роки” (Харків, 2005). Результати досліджень впроваджені в ДПЗ “Головеньківський” Борзнянського району Чернігівської області, що підтверджується актом від 10 січня 2007 р., з економічним ефектом 32137 грн., а також використовуються в навчальному процесі у Харківській державній зооветеринарній академії.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем самостійно. Автором організовано і проведено науково-виробничий дослід тривалістю 610 днів з вивчення ефективності різних систем утримання м'ясної худоби в Поліссі України за участю старшого наукового співробітника лабораторії виробництва яловичини Інституту тваринництва УААН, кандидата сільськогосподарських наук Муравйова Л. Ф. Розроблені рекомендації щодо умов максимізації прибутку, мінімізації збитків, а також визначений рівень цільових цін і дотацій для підтримки виробників. Сумісно з науковим керівником складена схема і розроблена методика досліджень. Матеріали досліджень оброблені статистично, зроблені висновки і пропозиції виробництву.

У сумісних наукових публікаціях за згодою авторів використано лише свою частину. У публікації № 5 і 7 здобувачу належать результати підсисного методу вирощування телят на пасовищі, № 6 - результати запліднення телиць на пасовищах, № 8 - використання позаремонтних телиць на пасовищах, № 9 і 14 - ефективність пасовищної системи, № 10 - економіка пасовищного утримання м'ясної худоби, № 11 - економічна ефективність стійлової системи, № 12 - результати досліджень по пасовищному утриманню бугайців, № 13, 15 і 17 - підрозділ 3, 2, 1, № 16 - підрозділ 9.2.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідались і одержали позитивну оцінку: на вчених радах інституту тваринництва УААН (1998-2006 рр.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Научное наследие Н. В. Бельговского и современные проблемы зоотехнии и ветеринарии” (Харків, 1995 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Генофонд пород животных и методы их использования” (Харків, 1995 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Ефективність методів інтенсифікації виробництва продуктів тваринництва” (Харків, 1996 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Методи створення порід і використання сільськогосподарських тварин” (Харків, 1998 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Концептуальні напрямки стратегічного розвитку нової аграрної політики України” (Луганськ, 2006 р.).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету, основні задачі, предмет досліджень, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, відображено їх апробацію, зазначено особистий внесок здобувача, кількість публікацій.

У першому розділі “Теоретичні основи виробництва яловичини із застосуванням різних систем утримання м'ясної худоби” викладені результати дослідження закономірностей, стану та тенденцій виробництва яловичини у світі та в Україні, значну увагу приділено аналізу організаційно-економічних умов, інноваційних чинників, що забезпечують інтенсифікацію галузі скотарства і сприяють зростанню економічної ефективності виробництва яловичини. Дано аналіз проблем розвитку скотарства в Україні, обґрунтована необхідність його інтенсифікації та підвищення ролі у вирішенні продовольчої проблеми. Викладені основні методологічні принципи досліджень. Встановлено, що у світі середньодушове споживання м'яса в 2006 р. становило 42,4 кг на рік, і складало лише половину науково обґрунтованої норми. М'ясо великої рогатої худоби в м'ясному балансі складає майже 25 % (10 кг на душу населення), що свідчить про необхідність подальшого розвитку галузі м'ясного скотарства.

Виробництво яловичини у світі відбувається в основному за рахунок спеціалізованих м'ясних порід, що дає можливість отримувати якісну яловичину із використанням дешевих пасовищних кормів. Основні показники, що характеризують стан виробництва яловичини у світі, значною мірою відрізняються за регіонами, групами країн та окремими країнами.

Загальною тенденцією розвитку скотарства у світі є його інтенсифікація, внаслідок чого зросло виробництво м'яса великої рогатої худоби в розрахунку на 1 голову, зростає маса забійних туш, послідовно підвищується попит на телятину.

В сучасних умовах м'ясне скотарство розвивається на основі спеціалізації, концентрації та прогресивних технологій, що забезпечують виробництво високоякісної яловичини з мінімальними витратами та при високій продуктивності праці.

Організаційно-економічні перетворення в агропромисловому комплексі України в умовах формування ринкових відносин призвели до суттєвих негативних змін і в галузі скотарства. М'ясна галузь опинилась в кризовому стані: різко скоротилось поголів'я худоби, зменшилось виробництво м'яса та м'ясопродуктів, застаріла матеріально-технічна база, зруйнована інфраструктура, посилилась конкуренція з боку закордонних виробників.

Починаючи з 1991 р., в усіх категоріях господарств поголів'я худоби постійно скорочується і складає на сьогодні 25 % до поголів'я 1990 р. На 100 молочних корів припадає 1,1 голова м'ясних порід, у той час як у США, Канаді, Франції - 200-300 голів. Якщо у світі частка яловичини отримана від м'ясних порід худоби становить 54 %, то в Україні - 1,8 %.

Ситуація на ринку яловичини ускладнюється низькою купівельною спроможністю населення і, відповідно, низьким попитом на якісну м'ясну продукцію. Виробництво м'яса великої рогатої худоби в 2006 р. складало 28,5 % до рівня 1990 р., а його питома вага в загальному виробництві м'яса зменшилась з 45,6 % (1990 р.) до 32,9 % (2006 р.). Найбільше скорочення відбулось у сільськогосподарських підприємствах, де залишилось всього 8,8 % обсягів виробництва до рівня 1990 р. На сьогодні основними виробниками м'яса великої рогатої худоби є господарства населення. Внаслідок цього споживання м'яса та м'ясопродуктів однією особою зменшилось з 68,3 кг у 1990 р. до 42,0 кг у 2006 р. Споживання яловичини залишається на рівні 12,5 кг, що становить 65,1 % фізіологічного мінімуму і менше науково обґрунтованої норми у 2,7 рази. У фонді споживання м'яса яловичина складає 29,8 %.

На сьогоднішній день Україна має сприятливі умови та значні резерви збільшення виробництва яловичини за рахунок залучення виробничого потенціалу у вигляді природних кормових угідь, застосування прогресивних технологій м'ясного скотарства, основою яких є різні системи утримання м'ясної худоби, адаптовані до природно-кліматичних умов даної зони. Застосування різних систем утримання худоби слід розглядати як один з важливих чинників, що забезпечує можливість ефективного виробництва яловичини за рахунок дешевих пасовищних кормів та оптимальних технологічних рішень.

Суттєвий вплив на розвиток м'ясного скотарства має ціновий механізм, з допомогою якого відбувається перерозподіл доходів на користь посередників. Фактично диспаритет цін є одним з ринкових чинників, що негативно впливає на розвиток скотарства. Науково обґрунтована цінова політика держави може створити сприятливі умови для відновлення та прискореного розвитку м'ясного скотарства. Цей процес на Поліссі повинен відбуватись з використанням наявних кормових угідь, природних та сіяних пасовищ - це необхідна умова збільшення виробництва якісної та відносно дешевої яловичини. Комплексні дослідження з визначення економічної ефективності виробництва яловичини в залежності від систем утримання худоби можуть бути основою для розробки ресурсозберігаючих технологій та прискореного розвитку скотарства.

До останнього часу тваринництво України залишається в кризовому стані. Автор розглядає інноваційне вдосконалення технології, застосування різних систем утримання м'ясної худоби як важливий чинник зростання ефективності виробництва яловичини. Ціновий механізм аналізується як фактор перерозподілу доходів між суб'єктами ринкових відносин та стимулювання розвитку галузі.

Установлено, що для Полісся України необхідно проводити подальші комплексні дослідження економічної ефективності виробництва яловичини в залежності від систем утримання худоби в ракурсі вдосконалення ресурсозберігаючих технологій.

У другому розділі - “Аналіз ефективності систем утримання м'ясної худоби в Поліссі України” - викладена методика та результати досліджень з вивчення ефективності різних систем утримання м'ясної худоби. Наукові дослідження проведені згідно загальної схеми (рис. 1).

Проведено аналіз економічних процесів у сфері виробництва та реалізації м'яса великої рогатої худоби, порівняльний економічний аналіз використання виробничих ресурсів за стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання; зроблено економічне обґрунтування шляхів підвищення ефективності використання наявних ресурсів на модульній фермі на 400 м'ясних корів зі шлейфом на основі даних, отриманих у виробничому експерименті.

Експериментальним шляхом встановлено, що бугайці, яких вирощували до 20-міс. віку за стійлової системи, мали живу масу 558,0 кг, за стійлово-пасовищної - 546,0 кг, за пасовищної - 553,7 кг, різниця між групами статистично невірогідна. Телиці у 18-міс. віці мали живу масу за стійлової системи 411,7 кг, стійлово-пасовищної - 386,7 кг, пасовищної системи - 370,1 кг, різниця між групами статистично вірогідна.

Результати контрольного забою показали, що бугайці української м'ясної породи у 20-міс. віці мали важкі туші, високий забійний вихід і високий м'ясний коефіцієнт. Так, забійна маса одного бугайця за стійлової системи вирощування мала 326,77 кг, за стійлово-пасовищної - 336,64 кг, пасовищної - 329,47 кг, різниця між групами статистично невірогідна. Забійний вихід бугайців за стійлової системи утримання складав 58,56 %, за стійлово-пасовищної і пасовищної відповідно: 61,66 і 59,50 %.

М'ясний коефіцієнт бугайців за пасовищної системи утримання складає 4,60, за стійлово-пасовищної і стійлової - відповідно 4,41 і 4,40.

Також у розділі викладені результати аналізу впливу стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання м'ясної худоби на ефективність використання виробничих ресурсів, на рівень та структуру собівартості, рівень рентабельності виробництва яловичини. Представлені результати вивчення шляхів реалізації худоби виробниками приватним заготівельникам, підприємствам споживчої кооперації та м'ясокомбінатам. Проаналізовані умови та наслідки реалізації продуктів забою бугайців на ринках та в спеціалізованих магазинах, визначено рівень доходів всіх учасників ринкових відносин. Суттєвий вплив на ефективність виробництва яловичини має раціональне використання виробничих ресурсів (табл. 1).

Загальні витрати кормів, фактично однакові в усіх варіантах ферми, дещо відрізняються в розрахунку на 1 ц приросту. За пасовищної системи утримання вони на 0,9 % та на 2,5 % більші порівняно зі стійловою та стійлово-пасовищною.

Пасовищна система порівняно зі стійловою забезпечує економію пально-мастильних матеріалів на 42,9 %; електроенергії 16,8 %; праці 3,6 %; забезпечує вищий рівень ресурсовіддачі та суттєво впливає на собівартість продукції (табл. 2).

Рівень собівартості за пасовищної системи утримання був нижчий порівняно зі стійлово-пасовищною та стійловою. Так, повна собівартість 1 ц приросту за пасовищної системи була на 21,2 % нижче порівняно зі стійловою та на 20,9 % - порівняно зі стійлово-пасовищною системою. В результаті цього рентабельність виробництва за пасовищної системи складала 38,2 %, що більше порівняно зі стійлово-пасовищною та стійловою системами відповідно на 3,85 % та 22,8 %.

Проведений аналіз ефективності реалізації худоби живою масою за різними каналами збуту. Установлено, що ефективність реалізації при цьому залежить від рівня ціни. Приватні заготівельники пропонують виробникам найнижчу ціну (550 грн./ц живої маси). В цьому випадку збитковим є виробництво в усіх варіантах ферми, однак найменш збитковим воно є за пасовищної системи (-15,5 %), а найбільш збитковим - за стійлової (-29,5 %). Підприємства споживчої кооперації пропонують більш високу ціну (700 грн./ц живої маси) однак і в цьому випадку фактично досягається рівень рентабельності близький до межі беззбитковості від 7,5 % за пасовищної системи утримання до (-10,3 %) за стійлової. Реалізація за більш високою ціною (900 грн./ц) м'яса комбінатам дає можливість отримати прибуток у І, ІІ та ІІІ варіантах ферми відповідно: 15,4 %, 34,4 %, 38,2 %. Подальший рух продукції не впливає на прибутковість виробництва. Він забезпечує перерозподіл коштів між закупівельниками, переробниками та кінцевими реалізаторами, де враховується рівень закупівельних цін, витрати на переробку та реалізацію і кінцева ціна реалізації продуктів забою. Отже, реалізація продуктів забою приватними заготівельниками забезпечує рентабельність за стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання відповідно: 56,8 %, 64,4 %, 58,0 %; підприємствами споживчої кооперації відповідно: 22,6 %, 29,3 %, 24,1 %; м'ясокомбінату відповідно: (-4,8 %), 0,6 %, (-3,5 %). Спеціалізовані магазини отримують прибуток в межах торгівельної надбавки.

У третьому розділі - “Пропозиції щодо підвищення економічної ефективності виробництва яловичини”, за допомогою економічного аналізу визначено параметри різних варіантів ферми на 400 м'ясних корів зі шлейфом в межах обсягу виробництва від 50 до 300 т яловичини на рік. Співставленням обсягу виробництва, рівня постійних, змінних та загальних витрат, ціни реалізації та загального доходу було виявлено комбінації цих показників, що забезпечують максимізацію прибутку, мінімізацію збитків, чи умови закриття підприємства.

Методом порівняння загальних витрат і загального доходу (TC=TR) виявлено обсяги виробництва та рівень цін реалізації, за яких ферма на 400 м'ясних корів зі шлейфом може отримати максимальний прибуток в умовах стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання (табл. 3).

Установлено, що за стійлової системи утримання та ціні 9 грн./кг живої маси при обсягах 50-150 т поступово зменшується збиток: з (-382) тис. грн. до (-79) тис. грн., при збільшенні обсягу в межах 200-300 т прибуток зростає від 139 тис. грн. до 434 тис. грн. Збільшення обсягу виробництва понад 300 т обмежують біологічні можливості тварин. За стійлово-пасовищної системи в аналогічних умовах збитковим є обсяг виробництва в межах 50-100 т і складає від (-295) тис. грн. до (-110) тис. грн., а в межах 150-300 т прибуток поступово зростає від 110 до 763 тис. грн. на рік. За пасовищної системи утримання збитковим є обсяг виробництва 50-100 т: (-161) тис. грн. - (-84) тис. грн. Обсяг 150-300 т забезпечує прибуток, що зростає від 143 тис. грн. до 821 тис. грн. Найбільший прибуток у розмірі 917 тис. грн. отримає ферма з пасовищною системою утримання худоби, що на 8,7 % більше порівняно зі стійлово-пасовищною та в 2,6 рази більше порівняно зі стійловою системою. Методом порівняння граничних витрат і граничного доходу (МС=MR) визначено межу беззбитковості та рівень цін беззбитковості для кожної з систем.

Крім того, розраховано рівні цільових цін, що забезпечують заданий рівень рентабельності в межах 10 - 50 %. Визначено оптимальний рівень дотацій для виробників з боку держави. Для забезпечення рівня рентабельності 30 % для пасовищної системи при існуючому обсязі виробництва 250 т рівень дотацій складає 1,8 грн./кг живої маси. Враховуючи ринковий характер відносин, дотації в розмірі 1,8 грн./кг доцільно ввести для всіх виробників, незалежно від систем утримання, які вони використовують.

ВИСНОВКИ

1. Ринкові перетворення в агропромисловому комплексі України з початку 90-х років супроводжуються низкою негативних процесів, що призвели до скорочення поголів'я корів у сільськогосподарських підприємствах на початок 2007 р. до 12,3 %, загального поголів'я - до 10,9 %. Виробництво яловичини знизилось на 28,5 %, споживання зменшилось до 12,5 кг на душу населення. Виробництво перемістилось з великих товарних господарств до дрібних господарств населення, частка яких складала 71,9 %. Рівень збитковості галузі сягає (-44,3%). Назріла необхідність комплексної оцінки стану виробництва м'яса великої рогатої худоби і наукового обґрунтування системи заходів по забезпеченню прискореного її розвитку.

2. Формування ринкових відносин слід розглядати як багатовекторну інновацію, що створює умови для ефективного розвитку галузі м'ясного скотарства на основі впровадження новітніх ресурсозберігаючих технологій, як основи забезпечення населення України якісною та дешевою яловичиною. Споживання яловичини на рівні 16,7 кг (50 % від норми) вимагає 2856,7 тис. гол. м'ясної худоби, 770 г середньодобового приросту і 475 кг виробництва живої маси на 1 м'ясну корову на рік.

3. За результатами проведеного експерименту з вивчення ефективності стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання м'ясної худоби встановлено, що бугайці в 20-міс. віці досягали живої маси відповідно: 558,0 кг; 546,0 кг; 553,7 кг. Середньодобові прирости за період вирощування становили 629-703 г. Різниця між групами статистично невірогідна. Витрати кормів при вирощуванні одного бугайця до 20-міс. віку і корови-годувальниці складали 64,74 ц корм. од. і в розрахунку на 1ц приросту були в усіх варіантах ферми практично однаковими в межах 12,23-12,54 ц. Аналогічні дослідження були проведені на телицях до 18-міс. віку.

4. Порівняльний аналіз ефективності систем утримання м'ясної худоби на модульній фермі на 400 м'ясних корів зі шлейфом свідчить про їх суттєвий вплив на ефективність використання виробничих ресурсів і в першу чергу кормів, які займають 40 % в структурі собівартості. Установлено, щоб задовольнити потребу в кормах ферми на 400 м'ясних корів зі шлейфом необхідно мати за стійлової системи - 860 га ріллі, за стійлово-пасовищної - 1058 га ріллі, з них пасовищ 555 га; за пасовищної - 1058 га, з них пасовищ 644 га. Загальна вартість кормів залежить від того, з яких угідь отримані зелені корми. За поживністю в структурі раціону вони складають у І, ІІ та ІІІ варіантах ферми відповідно: 51,4 %, 51,3 % та 51,2 %, а за вартістю відповідно: 34,8 %, 22,3 %, 19,9 %. Зелені корми з пасовища найдешевші. Вартість кормів по модульній фермі була найменшою за пасовищної системи (685,71 тис. грн.), за стійлової та стійлово-пасовищної вона була більшою відповідно на: 29,8 % та 3,6 %.

5. Витрати праці на 1ц приросту за стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання худоби становили відповідно: 31,1 люд.-год., 30,0 люд-год., 30,1 люд.-год. Виробництво приросту живої маси на середньорічного працівника найбільшим було в умовах пасовищної системи і складали 87,9 ц, за стійлової та стійлово-пасовищної системи вони були менше відповідно на: 6,8 % та 0,3 %. Витрати пально-мастильних матеріалів суттєво відрізнялись за системами утримання. За стійлової системи їх вартість була найбільшою і становила 110,27 грн., за стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання вона була меншою відповідно на: 29,5 % та 43,2 %.

6. Повна собівартість приросту у І варіанті була 644,10 грн./ц, у ІІ та ІІІ варіантах вона була меншою відповідно на: 13,8 % та 16,3 %. В структурі собівартості корми займали у І, ІІ та ІІІ варіантах відповідно: 44,99 %, 42,82 %, 43,18 %. Оплата праці відповідно: 9,8 %, 10,8 %, 11,1%. Собівартість 1 ц живої маси при реалізації з урахуванням вартості живої маси приплоду в І варіанті становила 779,95 грн., у ІІ та ІІІ варіантах вона була меншою відповідно на: 14,2 % та 16,5 %.

7. Дослідження показали, що основними партнерами виробників з закупівлі тварин живою масою були приватні заготівельники (близько 50 % продукції), підприємства споживчої кооперації та м'ясокомбінати. Найбільш ефективною була реалізація м'ясокомбінату, що забезпечило прибутковість у І, ІІ та ІІІ варіантах відповідно: 15,4 %, 34,4 %, 38,2 %. Збут тварин живою масою іншим заготівельникам за більш низькими цінами в межах 500-700 грн./ц живої маси є збитковим.

8.Подальший рух вирощеної худоби від закупівлі до реалізації продуктів забою на ринку та в спеціалізованих магазинах призводить до перерозподілу доходу між закупівельниками, переробниками та кінцевими реалізаторами. Найбільший дохід отримують приватні закупівельники в межах 526-576 грн./ц, підприємства споживчої кооперації в межах 270,1-333,3 грн./ц, м'ясокомбінати на межі беззбитковості, спеціалізовані магазини отримують прибуток у межах торгівельної надбавки. Встановлено, що сільськогосподарські виробники в основному несуть збитки через рівень монопольних цін закупівлі, на які вони не можуть впливати, та через рівень витрат, що залежать від систем утримання худоби. Все це веде до згортання галузі і вимагає активного втручання держави для суттєвої підтримки виробників.

9. Застосування елементів маржинального аналізу дало можливість змоделювати різні варіанти співвідношення та взаємодії обсягу виробництва, рівня витрат та цін реалізації, що зумовлюють максимізацію прибутків, мінімізацію збитків та умови закриття підприємства. Методом порівняння валового доходу (TR) та валових витрат (ТС) визначено рівень максимального прибутку в межах коливання ціни реалізації 7-9 грн./кг та обсягу виробництва 150-300 т. При ціні реалізації 9 грн./кг і обсязі виробництва 150-300 т можна отримати прибуток за стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання відповідно: 434 тис. грн., 763 тис. грн. та 821 тис. грн.

10. За допомогою принципу MR=MC було визначено, що в умовах пасовищної системи при ціні 9 грн./кг та обсязі виробництва 300 т буде отримано прибуток 821 тис. грн. на рік, що на 7,6 % та 89,1 % більше порівняно з стійлово-пасовищною та стійловою системами відповідно. При обсязі виробництва 300 т визначено рівень цільових цін, що забезпечують рентабельність 30 %. За стійлової системи вони становлять 9,80 грн./кг, стійлово-пасовищної - 8,37 грн./кг, пасовищної - 8,15 грн./кг.

11. Порівняння цільових цін і цін беззбитковості дало можливість розрахувати рівень дотацій виробнику з боку держави для різних варіантів ферм. При обсязі виробництва 300 т рентабельність 30 % за стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання можуть забезпечити дотації в розмірі відповідно: 2,25 грн./кг, 1,92 грн./кг, 1,89 грн./кг. Враховуючи ринковий характер відносин, дотації в розмірі 1,89 грн./кг доцільно ввести для всіх виробників незалежно від системи утримання худоби, що буде стимулом для поступового впровадження більш ефективної пасовищної системи.

12. Система утримання м'ясної худоби має суттєвий вплив на економічну ефективність виробництва яловичини. Встановлено, що собівартість 1 ц живої маси худоби становить за стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання відповідно: 779,95 грн., 669,59 грн., 651,14 грн., а рентабельність з урахуванням державних дотацій складає відповідно: 15,39 %; 34,41 %; 38,21 %. Переваги пасовищної системи очевидні і її слід рекомендувати до широкого застосування в Поліссі України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пономаренко О. В. Економічна ефективність використання кормів при різних системах утримання м'ясної худоби// Підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин: Збірник наук. праць/ ХДЗВА.- Х., 2006.-Т.16.- С. 115-122.

2. Пономаренко О. В. Ефективність використання виробничих фондів при різних системах утримання м'ясної худоби// Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету/ За ред.. В, Г. Ткаченко .-Луганськ: Вид-во ЛНАУ.- 2006.-№60 (83).-532с. (Серія “Економічні науки”).- С. 328-331.

3. Пономаренко О. В. Ефективність використання трудових ресурсів при різних системах утримання м'ясної худоби// Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету/ За ред. В. Г. Ткаченко .-Луганськ: Вид-во ЛНАУ.- 2006.-№61 (84).-508с. (Серія “Економічні науки”).- С. 386-390.

4. Пономаренко О. В. Прогноз максимізації прибутку при різних системах утримання м'ясної худоби // Економіка АПК.-К.: 2007.-№2.-С.86-91.

5. Чигринов Е. И., Пономаренко О. В., Прудников В. Г. Выход и качество мяса коров-первотёлок черно-пёстрой породы при содержании на пастбище // Генофонд пород животных и методы его использования: Материалы международной научно-практической конференции посвящённой 110-летию со дня рождения академика Потемкина Н. Д. - Х.: РИО ХЗВИ, 1995.-С. 99.

6. Чигринов Е. И., Пономаренко О. В., Прудников В. Г. Организация осеменения телок на пастбище // Генофонд пород животных и методы его использования: Материалы международной научно-практической конференции посвященной 110-летию со дня рождения академика Потемкина Н. Д. - Х.: РИО ХЗВИ, 1995.-С. 100.

7. Чигринов Е. И., Пономаренко О. В., Прудников В. Г. Влияние продолжительности разного периода выращивания телят под разовыми коровами на продуктивность при пастбищном содержании // Научное наследие И. В. Бельговского и современные проблемы зоотехнии и ветеринари.-Х.: РИО ХЗВИ, 1995.-С.27.

8. Чигринов Е. И., Муравьев Л. Ф., Пономаренко О. В. Эффективность разных технологий выращивания телок до 7-месячного возраста // Ефективність методів інтенсифікації виробництва продуктів тваринництва: (тезиси доповідей міжнародної науково-практичної конференції / ІТ УААН).- Х.,-1996.-С. 58.

9. Маменко О. М., Рижков В. Г., Кандиба В. М. та ін. Науково-технічна програма “Технології в молочному і м'ясному скотарстві” (підпрограма: “Технології в м'ясному скотарстві”) ІТ УААН. - Х., 1997.- 33с.

10. Чигринов Є.І., Ярмак В. С., Сова А. А., Пономаренко О. В. Эффективность пастбищного содержания коров украинской мясной породы в условиях Полесья Черниговщины: Информационный листок ХАРПНТЭИ.-Х., 1997.- №73-97.-5с.

11. Чигринов Є.І., Юрченко С. Г., Линнік В. С. та ін. Ефективність стійлової системи утримання м'ясної худоби в степовій зоні України (методичний і практичний посібник) / ІТ УААН.-Х., 1997.-37с.

12. Чигринов Є.І., Пономаренко О. В. Продуктивність бичків української м'ясної породи в умовах пасовищного утримання: Методи створення порід і використання сільськогосподарських тварин: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження професора Яценка О. Ю./ ІТ УААН.-Х., 1998.-С.104-105.

13. Чигринов Е. И., Юрченко С. Г., Прудников В. Г. та ін. Методики опытов по технологии мясного скотоводства (методические рекомендации) / ИТ УААН.-Х., 1998.-38с.

14. Маменко О. М., Рижков В. Г., Кандиба В. М. та ін. Науково-технічна програма “Технології в молочному і м'ясному скотарстві”. (підпрограма “Технології виробництва яловичини”)/ ІТ УААН.-Х., 1998.-38с.

15. Чигринов Є.І., Маменко О. М., Прудніков В. Г. та ін. Методичні основи науково-виробничих дослідів по технології м'ясного скотарства/ ІТ УААН.- Х., 1998.-60с.

16. Чигринов Є.І., Радченко В. В., Кандиба В. Н. та ін. Основні технологічні напрямки наукової концепції збереження ресурсів у молочному і м'ясному скотарстві: (науково-виробничий посібник)/ ІТ УААН.-Х., 2001.-99с.

17. Чигринов Є.І., Маменко О. М., Прудников В. Г. та ін. Методичні основи досліджень по технології м'ясного скотарства: (методичні рекомендації 2-е видання перероблене і доповнене)/ ІТ УААН.-Х., 2001.-60с.

Размещено на Allbest.ru