Формування та функціонування стратегічних альянсів підприємств в Україні: теоретико-методичні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування та функціонування стратегічних альянсів підприємств в Україні: теоретико-методичні аспекти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах глобалізації економіки та конвергенції галузей, прискорення соціально-економічних і політичних процесів перед господарюючими суб'єктами постають якісно нові завдання, зумовлені необхідністю визначення адекватних шляхів і способів набуття конкурентних переваг для забезпечення стійкого функціонування та розвитку підприємств. Практична неможливість вирішення таких завдань власними силами за рахунок внутрішніх ресурсів призводить до розповсюдження різноманітних форм партнерств, зокрема стратегічних альянсів, які перетворилися на стратегічний імператив успішного довгострокового розвитку сучасного підприємства.

Теоретичні засади створення стратегічних альянсів як актуальної форми співробітництва підприємств в умовах «нової економіки» протягом останніх двох десятиліть висвітлюються у працях зарубіжних дослідників Б. Гаррета, П. Дюссожа, І. Доза, Д. Кембелла, Б. Когута, Х. Накамури, С.Ріда, А. Лажу, П.Сінха, Дж. Стоунхауса, О.Уільямсона, Б. Хьюстона. Активно досліджують проблему стратегічних альянсів в трансформаційній економіці вчені СНД, зокрема І. Владимирова, В. Горемикін, Є. Добренькова, А.Лібман, Б.Мільнер, М. Румянцева та ін. Деякі теоретичні, методологічні та прикладні аспекти функціонування стратегічних альянсів у вітчизняній економіці розробляють такі науковці, як Василькова Н.В., Горбатов В.М., Гребешкова О.М., Іванов О.В., Каїра З.С., Лаврененко В.В., Омельянчук А.І., Озаріна О.В., Пилипенко А.А., Чернега О.Б., Ястремська О.М. та інші.

Разом з тим, залишаються недостатньо дослідженими та потребують системного вирішення проблемні питання визначення теоретико-методичних засад формування та функціонування стратегічних альянсів підприємств як форми міжфірмової кооперації, спрямованої на задоволення потреб вітчизняних підприємств у набутті конкурентних переваг, їх подальшого розвитку на основі спільної діяльності в умовах зовнішнього середовища, що швидко змінюється. Наукове підґрунтя створення та ефективного функціонування стратегічних альянсів підприємств неможливе без застосування аналітичного інструментарію економічної теорії, економіки та управління підприємством, стратегічного менеджменту, а також без дослідження нових тенденцій у економіці та їх впливу на ефективність функціонування суб'єктів господарювання. Актуальність зазначених питань зумовила вибір теми дисертаційної роботи, її мету, завдання та логіку дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі стратегії підприємств ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» згідно з планами наукових досліджень за темою «Стратегія розвитку економічної організації» (державний реєстраційний номер 01060001805) - дисертантом особисто досліджено проблемні питання створення та функціонування стратегічних партнерств підприємств у вітчизняній економіці та за темою «Стратегічне управління знаннями підприємства» (код КПКВ: 2201040 - «Прикладні розробки за напрямами науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів») - особисто дисертантом розроблено теоретичні засади формування інформаційного простору дослідження стратегічних альянсів підприємств в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних засад створення стратегічних альянсів підприємств і методичних рекомендацій щодо забезпечення їх формування та функціонування. Відповідно до мети роботи визначено та вирішено такі науково-практичні завдання:

- розкрито сутність стратегічних альянсів підприємств з позиції міждисциплінарного підходу;

- поглиблено науково-методичні засади класифікації стратегічних альянсів підприємств;

- розроблено концептуальні підходи до формування стратегічних альянсів;

- встановлено межі інформаційного простору дослідження процесів формування та функціонування стратегічних альянсів на основі запровадження критеріїв і принципів відбору інформаційних джерел та використання методів обробки релевантної інформації;

- визначено сучасний стан і виявлено специфіку практики формування стратегічних альянсів за участю вітчизняних підприємств;

- сформульовано методичні засади вибору способу взаємодії підприємств в межах альянсу на основі конфігурації цілей його потенційних учасників;

- обґрунтовано напрями реконфігурації діяльності підприємства за умови його вступу до альянсу;

- запропоновано методичні положення щодо оцінювання ефективності участі підприємств у стратегічних альянсах.

Об'єктом дослідження є процеси ефективного співробітництва підприємств за ринкових умов господарювання.

Предметом дослідження є теоретико-методичні аспекти формування та функціонування стратегічних альянсів підприємств в Україні.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційної роботи становить сукупність загальнонаукових і спеціальних принципів, методів та прийомів наукового дослідження, використання яких зумовлене поставленими метою і завданнями. Методологічними засадами дослідження є системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, базові положення сучасної економічної теорії та теорії стратегії підприємства. Конкретні наукові результати одержано з використанням таких методів дослідження: спостереження і порівняння - під час збору, обробки, використання інформації для визначення особливостей формування стратегічних альянсів вітчизняними підприємствами та їх порівняння із світовими; формалізації - для розробки процедур оцінки ефективності стратегічного альянсу підприємств; аналізу і синтезу - при виявленні специфічних проявів формування стратегічних альянсів за участю вітчизняних підприємств; експертних оцінок - для визначення чинників зовнішнього й внутрішнього середовища, що впливають на процеси формування та функціонування стратегічних альянсів підприємств і оцінки їх впливу; морфологічного - для розробки класифікації стратегічних альянсів.

Інформаційну базу дослідження складають основні положення та результати теоретичних розробок, які опубліковані у наукових роботах ряду вітчизняних і зарубіжних учених, матеріали наукових конференцій, періодичних видань і мережі Інтернет, а також нормативні документи органів влади України, офіційні матеріали Антимонопольного Комітету України, Державного комітету статистики України, внутрішня документація підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у подальшому розвитку теорії управління підприємством, виявленні передумов і концептуальних засад формування та функціонування стратегічних альянсів підприємств для забезпечення довготривалого розвитку господарюючих суб'єктів і зводиться до такого:

вперше:

- запропоновано цільовий та ресурсний концептуальні підходи до формування стратегічних альянсів підприємств, які на відміну від існуючих дозволяють визначати послідовність процедур відбору партнерів на основі логіки вибудовування стратегічної поведінки підприємств у континуумі «цілі - способи досягнення - ресурси»;

- обґрунтовано доцільність виокремлення інформаційного простору дослідження процесів формування та функціонування стратегічних альянсів за участю вітчизняних підприємств та сформульовано концептуальні засади його структуризації на основі виділення реальної, концептуальної та перцептуальної сфер утворення інформаційної бази;

удосконалено:

- методичні рекомендації щодо вибору способу взаємодії підприємств в межах стратегічного альянсу в залежності від конфігурації цільових настанов його потенційних учасників, на основі якого визначаються характеристики партнерської взаємодії та форма керівництва альянсом;

- методичний підхід щодо виявлення напрямів трансформації організаційно-виробничої системи підприємства-учасника альянсу у функціональних, організаційних, управлінських аспектах взаємодії зі стратегічними партнерами (реконфігурації), що дає змогу передбачати та комплексно враховувати різноспрямовані впливи таких змін на ефективність діяльності підприємства;

- базові положення оцінювання ефективності альянсів на основі розробки методичних рекомендацій щодо визначення якісних і кількісних ефектів від участі підприємства в альянсі;

дістали подальшого розвитку:

- понятійно-категоріальний апарат досліджуваної предметної галузі (партнерська взаємодія підприємств) завдяки наданню міждисциплінарного характеру дефініції стратегічного альянсу підприємств як системи договірних відносин між підприємствами з приводу досягнення ними стратегічних цілей та отримання синергійного ефекту;

- класифікація стратегічних альянсів підприємств через виділення теоретично обґрунтованих і практично значущих ознак, таких як функціональна сфера діяльності та організаційна форма альянсу, що дає можливість визначати характерні риси альянсів різного типу як основи для розробки організаційних і управлінських механізмів забезпечення його ефективного функціонування.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки дисертаційної роботи слугують науковим підґрунтям для подальших теоретичних і прикладних досліджень факторів забезпечення успіху підприємства через стратегічну взаємодію з іншими господарюючими суб'єктами. Практична значущість теоретичних, методичних і науково-прикладних розробок підтверджується результатами їхнього використання в діяльності підприємств: ТОВ «Apple Consulting» (довідка №489/а від 20 листопада 2008 р.), ВАТ «Південшляхбуд» (довідка №829/2 від 5 листопада 2008 р.), ДАХК «Артем» (довідка №0398 від 10 грудня 2008 р.), а також у навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні дисциплін «Стратегічні партнерства підприємств», «Управління консалтинговою діяльністю» і «Управління розвитком компанії» (довідка від 3 грудня 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Представлені у дослідженні рекомендації та пропозиції розроблено автором особисто. З опублікованих у співавторстві наукових праць, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які отримані самим дисертантом.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та висновки дисертаційної роботи висвітлено автором на міжнародних науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми управління економічними процесами промислових підприємств» (м. Харків, 2006 р.), «Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку» (м. Київ, 2007 р.), «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» (м. Алушта, 2007 р.), «Економіка підприємства: теорія і практика» (м. Київ, 2008 р.), «Теорія і практика економіки та підприємництва» (м. Алушта, 2008 р.) і «Сучасні технології менеджменту: проблеми теорії та практики» (м. Харків, 2008 р.).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційної роботи опубліковано автором самостійно та у співавторстві в 14 наукових працях загальним обсягом 3,93 д.а., з них 6 - у фахових виданнях, 2 - в інших виданнях, 6 - матеріали і тези конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст роботи викладено на 181 сторінці друкованого тексту. У дисертації розміщено 24 рисунки на 12 сторінках і 31 таблиця на 24 сторінках. Список використаних джерел містить 171 найменування. Дисертація має також 2 додатки на 22 сторінках.

Основний зміст дисертації

стратегічний альянс реконфігурація

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію.

У розділі 1 «Теоретичні засади формування стратегічних альянсів підприємств» визначено ступінь розробленості концептуальних положень розвитку підприємства через здійснення партнерської взаємодії та налагодження коопераційних зв'язків. Встановлено, що теоретичні основи формування стратегічних альянсів підприємств у нинішньому стані являють собою методологічно неоднорідну сукупність результатів різновекторних наукових пошуків, значну частину яких сформульовано як узагальнення практики функціонування партнерств.

Наукові розробки щодо стратегічних альянсів переважно спрямовано на аналіз окремих проблемних питань партнерської взаємодії підприємств, а також на оцінку емпіричних даних про тенденції розвитку даної форми співробітництва.

Дослідження сутності та природи альянсів проведено у двох контекстах: науково-теоретичному і прикладному. У першому сутність стратегічних альянсів пояснюється в межах різних теорій фірм, зокрема, неокласичної, неоінституціональної, ресурсної та сучасних напрямків теорії стратегічного управління. В другому контексті дослідження підходів до трактування природи альянсів дозволило розглянути їх у чотирьох аспектах: 1) нормативно-правовому - альянс як угода між незалежними підприємствами в рамках визначених сфер діяльності; 2) організаційно-майновому - як партнерство між підприємствами на основі об'єднання і спільного використання ресурсів, здібностей та компетенцій; 3) фінансово-економічному - як співробітництво без об'єднання капіталів, персоналу, майна з метою зменшення витрат і ризиків; 4) стратегічному - як відносини між незалежними підприємствами з приводу спільного використання ресурсів задля ефективного досягнення стратегічних цілей. Виходячи з аналізу та узагальнення викладених в економічній літературі теоретичних поглядів на стратегічні альянси як форму міжфірмового співробітництва, доведено необхідність застосування міждисциплінарного підходу до пояснення сутності альянсів, що забезпечує урахування всіх аспектів партнерської взаємодії. Ґрунтуючись на зазначених положеннях, під стратегічним альянсом підприємств слід розуміти систему договірних відносин між підприємствами з приводу досягнення ними стратегічних цілей на основі спільного використання ресурсів та отримання синергійного ефекту.

Виявлено, що існує ряд ознак, за якими класифікуються стратегічні альянси сучасних підприємств, серед яких найчастіше згадуються: характер конкурентних відносин між учасниками поза межами альянсу (альянси конкурентів і неконкурентів), кількість учасників (двосторонні, багатосторонні), галузева належність (внутрішньогалузеві, міжгалузеві), час функціонування альянсу (короткострокові, довгострокові), національна належність (національні, міжнародні). Подібна класифікація не забезпечує системного вирішення проблеми ефективної взаємодії підприємств в межах альянсу та формування механізмів управління нею.

Необхідність розширення класифікаційних ознак зумовлена поліваріантністю цільових настанов підприємств-учасників, широким спектром організаційних форм стратегічних альянсів, нерівними вкладами партнерів у різних функціональних сферах. Для характеристики основних організаційних і функціональних параметрів альянсу запропоновано використовувати такі класифікаційні ознаки, як характер ринкових відносин підприємств поза межами альянсу, що визначає вид альянсу (альянси між підприємствами-конкурентами та неконкурентами), функціональна спрямованість спільної діяльності підприємств-учасників, що позначається на типі партнерських відносин (сфокусовані - технологічні, виробничі, комерційні альянси; змішані - технологічно-комерційні, виробничо-комерційні, технологічно-комерційні альянси) і форма альянсів на основі майнової або немайнової моделі організації взаємовідносин партнерів (майнові та немайнові альянси).

З урахуванням проактивного або адаптивного характеру ринкової поведінки підприємств-потенційних партнерів запропоновано виділяти ресурсний та цільовий концептуальні підходи до формування стратегічних альянсів. Їх відмінність полягає у дотриманні логіки вибудовування стратегії підприємства у континуумі «цілі - способи досягнення - ресурси»: 1) за ресурсним підходом підприємство-ініціатор формування альянсу встановлює цілі, виходячи з наявних власних ресурсів і можливості їх поєднання з ресурсами інших підприємств; 2) за цільовим - альянс формується, виходячи з необхідності пошуку ресурсів, потрібних для досягнення заздалегідь встановлених цілей (рис. 1). Запропоновані на цій основі методичні положення про формування стратегічного альянсу і вибір підприємства-партнера дозволяють оцінити здатності потенційних учасників стратегічного альянсу, можливості співробітництва, передбачити ймовірні ризики та загрози спільної діяльності.

Розділ 2 «Аналітична оцінка практики формування та функціонування стратегічних альянсів за участю вітчизняних підприємств» присвячено дослідженню економічних передумов і виявленню особливостей вступу національних підприємств до стратегічних альянсів та їх функціонування.

Узагальнення досвіду поширення стратегічних альянсів в Україні дозволило констатувати необхідність ідентифікації та структуризації інформаційного простору дослідження процесів формування і функціонування стратегічних альянсів, що зумовлено рядом причин, серед яких найсуттєвішою є виключно емпіричний характер первинної інформації щодо стратегічних альянсів, яка суттєво обмежує розкриття стратегічних аспектів співробітництва та виявлення науково обґрунтованих засад його здійснення.

Для вирішення цього завдання запропоновано визначати інформаційний простір дослідження стратегічних альянсів підприємств як форми руху інформації, що виділяються на основі предметної орієнтації інформаційних ресурсів, упорядкуванні наукових методів та прикладних прийомів їх організації з урахуванням когнітивних і компетенційних характеристик інформаційних суб'єктів, що беруть участь у процесах формування та функціонування стратегічних альянсів. Сформульоване у такий спосіб уявлення про інформаційний простір дослідження стратегічних альянсів підприємств дає підстави вважати його таким, що утворений шляхом логічного накладання реального, концептуального та перцептуального інформаційних просторів (рис. 2).

У такому розумінні інформаційний простір дослідження стратегічних альянсів дозволяє: 1) зменшити трансакційні витрати, зумовлені пошуком інформації, необхідної для розробки та прийняття відповідних управлінських рішень; 2) сформувати універсальний (у межах предметної сфери) понятійно-категоріальний апарат дослідження; 3) окреслити та структурувати інформаційний масив дослідження стратегічних альянсів підприємств в Україні.

За результатами дослідження процесів формування та функціонування стратегічних альянсів підприємств в Україні в межах встановленого інформаційного простору, виявлено специфічні їх прояви. Зокрема, визначено, що галузеві тенденції формування альянсів в Україні співпадають із світовими: активно альянси створюються підприємствами автомобілебудівної та фармацевтичної галузей, а також у сфері авіаперевезень. У даних сферах діяльності представлені альянси виробничого, комерційного, виробничо-комерційного та технологічно-виробничого типу (табл. 1).

Таблиця 1. Класифікаційна характеристика стратегічних альянсів за участю українських підприємств*

Досвід функціонування альянсів у зазначених сферах, а також у металургії, машинобудуванні, страхуванні, консалтингу дає можливість виявити сучасні тенденції домінування майнових форм альянсів над немайновими і переважання міжнародних альянсів над національними (рис. 3). Це підтверджується аналізом структури організаційно-правового оформлення стратегічних альянсів (рис. 4).

Встановлено, що поширення альянсів в національній економіці відбувається одночасно із збільшенням кількості угод злиттів і поглинань. Це свідчить про прагнення вітчизняних підприємств через формування альянсів та здійснення злиттів і поглинань вирішити різні за характером стратегічні завдання: альянси - переважно задля доступу до нематеріальних стратегічних активів партнера, злиття і поглинання - задля набуття майнового контролю за матеріальними активами наявних або потенційних конкурентів. У той самий час зарубіжні компанії використовують можливості стратегічних альянсів переважно задля розвитку бізнесу замість угод злиттів та поглинань, які підлягають суворому контролю з боку антимонопольного законодавства.

За результатами ідентифікації передумов формування національними підприємствами стратегічних альянсів виявлено, що поширення альянсів в Україні стримується рядом факторів загальноекономічного, політичного та правового характеру, а також когнітивними факторами, що відображається у критичному ставленні вітчизняних управлінців до такого способу взаємодії підприємств. Експертна оцінка впливовості когнітивних факторів дала можливість зробити висновок про те, що найбільш вагомою перешкодою участі в альянсі керівники вітчизняних підприємств вважають острах розголошення важливої інформації про підприємство при спільній діяльності та загострення ризиків вирішення стратегічних завдань (рис. 5).

У розділі 3 «Удосконалення методичного забезпечення формування та функціонування стратегічних альянсів підприємств» розроблено рекомендації щодо формалізації партнерської взаємодії учасників альянсу та оцінювання її ефективності. Встановлено, що вдосконалення методичного забезпечення ефективної взаємодії підприємств в альянсі зумовлено його декларативним характером, потребою у формулюванні основних принципів співробітництва та необхідністю розробки конкретних механізмів спільної діяльності підприємств-партнерів.

Для уточнення механізму взаємодії підприємств у межах альянсу запропоновано визначати одну з шести можливих конфігурацій цілей учасників альянсу: технологічна, виробнича, ринкова, технологічно-виробнича, виробничо-ринкова та технологічно-ринкова. Конфігурація цілей підприємств-учасників альянсу обумовлює спосіб їх взаємодії, який запропоновано визначати як сукупність організаційно-правових, оперативних і керівних аспектів співробітництва. Визначення сфери спільної діяльності підприємств-партнерів дає можливість ідентифікувати основні компоненти взаємодії підприємств у межах альянсів різних типів, до яких віднесено: процесну модель співробітництва, організаційну форму альянсу та орган управління альянсом (рис. 6).

Із застосуванням такого підходу розроблено регламент спільної діяльності ВАТ «Південшляхбуд» та ТОВ «ДБ Альтком», в якому уточнено умови співробітництва через визначення організаційних характеристик альянсу, меж відповідальності та повноважень партнерів. Це дало можливість оптимізувати управлінські та виробничі бізнес-процеси підприємств-партнерів в межах їх взаємодії, що проявилось в усуненні дублювання ряду функцій, скороченні часу на прийняття та узгодження рішень.

Встановлено, що успішність функціонування альянсу в цілому та ефективність його учасників залежить від здатності підприємств адаптуватися до умов співробітництва. Для характеристики та впровадження змін, зумовлених участю підприємств в альянсі, запропоновано застосовувати термін «реконфігурація діяльності підприємства», під яким розуміються зміни в складових системи підприємства, їх взаємозв'язках для досягнення встановлених цілей участі в альянсі та збереження гомеостазу підприємства.

Визначення напрямів і глибини реконфігуративних процесів, зумовлених вступом підприємства до стратегічного альянсу, запропоновано здійснювати в стратегічному, оперативному, структурному і соціально-психологічному контекстах, які ідентифіковано за рівнем управління підприємством та його системоутворюючими характеристиками (рис. 7). Наведені контексти і процедури реконфігурації створюють підґрунтя для розробки комплексу заходів щодо ефективного управління підприємством в альянсі та реалізації програми дій, що забезпечує функціонування альянсу.

Доведено, що актуальним проблемним питанням методичного характеру залишається оцінювання ефективності та результативності альянсу з позиції його окремих учасників, що позначається в нерозвиненості аналітичних прийомів і інструментів виявлення ефектів партнерської взаємодії на рівні підприємства.

Виходячи з цього, запропоновано концепцію оцінювання ефективності участі підприємства в альянсі, що заснована на визначенні ступеня досягнення його цільових настанов як ефекту від участі підприємства в альянсі на стратегічному та оперативному рівнях. Стратегічний ефект визначається за критеріями реалізації стратегічних цілей на основі запропонованої в роботі методики, яка, базуючись на використанні евристичних методів аналізу, забезпечує оцінювання ступеня досягнення стратегічних цілей підприємств. Оперативний ефект проявляється у досягненні синергії внаслідок економії витрат і приросту доходу підприємства-учасника, зумовлених оптимізацією процесів та процедур взаємодії, що оцінюється із застосуванням проектного підходу на основі CVP-аналізу і визначення показника синергії, який відображає перевищення результатів спільної діяльності в альянсі над результатами самостійної діяльності підприємств:

(1),

де S - синергія; ?Д - зміна доходу підприємства через вступ до стратегічного альянсу; ?Е - зміна витрат, що зумовлена участю у стратегічному альянсі; Д - дохід при самостійній діяльності підприємства; В-витрати (бюджет), необхідні для автономного здійснення діяльності підприємством.

Даний методичний підхід використаний для оцінки ефективності участі підприємств у альянсах за участю вітчизняних підприємств (табл. 2).

Таблиця 2. Оцінка синергійного ефекту від участі підприємств в альянсі

Запропоновані методичні рекомендації оцінювання ефективності альянсу для підприємств-учасників забезпечують можливості визначення якісних і кількісних наслідків участі підприємства в альянсі.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо системного обґрунтування теоретичних засад формування стратегічних альянсів підприємств і подальшого удосконалення методичних підходів щодо забезпечення їх успішного функціонування. Основні результати теоретичного, методичного і науково-практичного спрямування є такими:

1. На основі системного аналізу теоретичних поглядів на необхідність поєднання прямої конкуренції з відносинами співробітництва, зумовлену особливостями поведінки підприємств в ринковій економіці, виявлено, що існує нагальна потреба у розробці та обґрунтуванні теоретико-методичних основ формування й функціонування стратегічних альянсів як способу досягнення стратегічних цілей підприємств шляхом використання зовнішніх можливостей та ресурсів.

2. Систематизація основних положень науково-теоретичних підходів до виявлення причин коопераційних процесів між підприємствами з позицій різних теорій фірми та дослідження природи альянсів у прикладному контексті дали можливість сформувати концептуальні засади міжфірмових коопераційних зв'язків та ідентифікувати характерні риси стратегічного альянсу. На підставі узагальнення теоретичних і прикладних основ розкриття сутності та природи стратегічного альянсу, що полягає в органічному поєднанні нормативно-правових, фінансово-економічних, організаційно-майнових та стратегічних аспектів взаємодії підприємств в межах альянсу, запропоновано його визначення як системи договірних відносин між підприємствами з приводу досягнення ними стратегічних цілей на основі спільного використання ресурсів та отримання синергійного ефекту.

3. Відсутність єдиного підходу до класифікації стратегічних альянсів підприємств обмежує можливості розробки організаційних і управлінських механізмів забезпечення їх ефективного функціонування. Для вирішення проблеми системного забезпечення ефективної взаємодії підприємств в межах альянсів і механізмів управління нею в межах класифікації подібних партнерств необхідно визначати: 1) вид альянсу - на основі характеру ринкових відносин підприємств поза альянсом (альянси між підприємствами-конкурентами та неконкурентами), що зумовлює визначення меж спільних інтересів партнерів та вибір способів їх реалізації; 2) тип альянсу - за функціональною спрямованістю спільної діяльності його учасників (сфокусовані та змішані альянси) для встановлення фокусу прикладання зусиль (сфери спеціалізації) партнерів; 3) форми альянсу - на основі моделі організації взаємовідносин підприємств-учасників (майнові та немайнові альянси) для забезпечення ефективної координації спільної діяльності.

4. На основі узагальнення теоретичних підходів і практики щодо відбору підприємств-партнерів встановлено недостатній рівень наукової обґрунтованості методичних підходів до створення стратегічних альянсів. Для формалізації процесу формування альянсу на основі логіки вибудовування стратегічної поведінки підприємства у континуумі «цілі - способи досягнення - ресурси» запропоновано відрізняти два концептуальні підходи щодо формування стратегічних альянсів - цільовий та ресурсний, в межах яких визначається послідовність і зміст заходів щодо відбору потенційних партнерів на основі проактивності або адаптивності стратегічної поведінки підприємства-ініціатора формування альянсу.

5. З метою розв'язання проблеми обмеженості інформаційного забезпечення дослідження стратегічних альянсів, зокрема в сучасній практиці функціонування та розвитку вітчизняних підприємств, визначено концептуальні основи формування інформаційного простору дослідження стратегічних альянсів підприємств, під яким запропоновано розуміти форми руху інформації, що виділяється на основі предметної орієнтації інформаційних ресурсів на дослідження стратегічних альянсів підприємств, упорядкуванні наукових методів та прикладних прийомів їх організації з урахуванням когнітивних і компетенційних характеристик інформаційних суб'єктів, що беруть участь у процесах формування та функціонування стратегічних альянсів.

6. Виявлено, що характерними тенденціями формування стратегічних альянсів в Україні є такі: поширення альянсових угод одночасно із зростанням кількості угод злиттів і поглинань на відміну від світової практики створення стратегічних альянсів як альтернативи «жорстким» формам взаємодії підприємств; еволюція цільових настанов учасників стратегічних альянсів від політичного лобіювання інтересів підприємств на початку 2000-х років до реалізації стратегічних цілей в конкурентному контексті (вихід на нові ринки, навчання персоналу, отримання нових технологій); поширення альянсів виробничого, комерційного, виробничо-комерційного типу та поодинокими випадками створення технологічних і науково-дослідних альянсів.

7. З метою формалізації та подальшого удосконалення способів забезпечення ефективної взаємодії учасників альянсу з урахуванням цілей підприємств-партнерів запропоновано виділяти шість можливих конфігурацій цілей, на основі чого розроблено авторський підхід щодо визначення компонентів способу взаємодії партнерів, до яких віднесено: процесну модель співробітництва (відображення сфери та змісту робіт партнерів щодо забезпечення функціонування альянсу), організаційну форму альянсу (спосіб організації спільної діяльності персоналу підприємств-учасників) і формат управління альянсом (способи та методи координації дій підприємств-партнерів).

8. У процесі формування альянсу з метою передбачення та визначення можливих змін у складових системи підприємства-учасника за умови збереження його гомеостазу розроблено методичні засади реконфігурації діяльності підприємства в стратегічному, оперативному, структурному і соціально-психологічному контекстах, які визначені за рівнем управління підприємством та його системоутворюючими характеристиками. Це дозволяє вирішити завдання одночасного здійснення підприємством самостійної, незалежної діяльності та такої, що пов'язана із функціонуванням альянсу.

9. Запропоновано методичні засади оцінювання ефективності участі підприємства в альянсі, які передбачають визначення ефекту партнерської взаємодії як ступеня реалізації встановлених цілей учасників альянсу на стратегічному та оперативному рівнях. Стратегічний ефект запропоновано визначати за критеріями реалізації стратегічних цілей із використанням евристичних методів, а оперативного ефекту - за економічними наслідками альянсу для підприємства-учасника через досягнення синергії в різних сферах діяльності. Такий підхід дозволяє визначати кількісні та якісні наслідки участі підприємства в альянсі.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Махова Г.В. Стратегічні альянси підприємств: сутність та передумови створення / Г.В. Махова // Наука молода: Збірник наукових праць молодих вчених Тернопільського національного економічного університету. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - №6. - С. 37-40 (0,2 д.а.).

Махова Г.В. Теоретичні підходи до визначення причин формування та сутності стратегічних альянсів підприємств / Г.В. Махова // Стратегія економічного розвитку України. - Наук. зб. - К.: КНЕУ, 2006. - №19. - С. 118-123 (0,42 д.а.)

Махова Г.В. Стратегічні альянси підприємств: підходи до класифікації / Г.В. Махова // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). - К.: Книжкове вид-во НАУ, 2007. - №1-2. - С. 502-507 (0,4 д.а.).

Махова Г.В. Практика формування стратегічних альянсів підприємств в Україні / Г.В. Махова // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). - К.:Книжкове вид-во НАУ, 2008. - №1-2. - С. 211-215 (0,4 д.а.).

Махова Г.В. Стратегічні альянси підприємств в Україні: передумови формування та перспективи розвитку / Г.В. Махова // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. - К.: КНЕУ, 2008. - Ч.ІІ. - С. 425-434 (0,5 д.а.).

Махова Г.В. Стратегічні альянси підприємств як засіб реалізації інновацій / Г.В. Махова, М.І. Дяченко // Вісник Хмельницького національного університету. - Хмельницький, 2008. - №3 (Т.2). - С. 54-57 (0,37 д.а.) (особисто здобувачу належить 0,18 д.а., розробка питань ідентифікації шляхів реалізації інновацій через формування стратегічних альянсів).

Размещено на Allbest.ru