Становлення і розвиток кооперативних організацій аграрного сектору України (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.)

Запропоновано можливі напрями співпраці споживчої, кредитної та сільськогосподарської кооперації, зокрема в аграрному секторі. Указано на те, що, ця співпраця може мати як двосторонній, так і тристоронній характер (рис. 3), при цьому здійснюватись на місцевому, регіональному та національному рівнях.

Вона також передбачає об'єднання названих трьох основних видів кооперації в єдину систему для координації дій і захисту інтересів кооперативних організацій. З метою активізації системотворчого процесу вдосконалено концепцію моделі вітчизняної кооперативної системи, розробленої В.В. Гончаренком, зокрема, обґрунтовано доцільність входження до складу регіональних об'єднань кооперативів («обласних кооперативних ліг»), поряд з асоціаціями кредитних спілок та сільськогосподарських кооперативів споживчих спілок обласного рівня. При цьому вказано, що консолідуюча роль при формуванні загальнонаціональної кооперативної системи може належати Національному кооперативному альянсу України.

У розділі 3 «Сільськогосподарська кооперація України» розкрито особливості процесу становлення сільськогосподарської кооперації України на всіх етапах її розвитку протягом другої половини ХІХ - початку ХХІ ст.

Обґрунтовано доцільність перекладу російського терміна «сельскохозяйственное общество» на українську як «сільськогосподарська асоціація», що сприятиме подоланню існуючої у вітчизняній історико-економічній літературі термінологічної плутанини. Головним аргументом на користь такого перекладу є той факт, що в основу статутів названих вітчизняних кооперативних організацій були покладені статутні положення кооперативних асоціацій Франції першої половини ХІХ ст.

У дослідженні з'ясовано, що на початку ХХ ст. кооперативний рух вітчизняного аграрного сектору був представлений різноманітними сільськогосподарськими кооперативними організаціями, зокрема асоціаціями, товариствами та артілями, які діяли паралельно з кредитними кооперативами та споживчими товариствами (рис. 4.) і мали велике значення для сільського населення. кооператив економічний неприбутковий

Підкреслено, що найбільшого поширення серед сільськогосподарських кооперативних організацій на початку ХХ ст. набули сільськогосподарські асоціації. Так, на 1 січня 1916 р. на території Наддніпрянської України діяло 1020 сільськогосподарських асоціацій, близько 100 сільськогосподарських товариств і не більше 10 сільськогосподарських («хліборобських») артілей М.В. Левитського (у 1902 р. їх було 120; причини самоліквідації артілей наведено нижче).

У дисертації визначено функціональні особливості сільськогосподарських асоціацій, які дають підстави вважати такі асоціації першими вітчизняними сільськогосподарськими кооперативними організаціями. Розкрито сутність основних видів їхньої діяльності, серед яких:

- заходи щодо підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва (створення на кооперативних засадах зерноочисних і прокатних пунктів, складів техніки та господарського реманенту, показових (дослідних) полів, ферм, садків, господарств, селекційних і племінних станцій (пунктів) тощо);

- постачальницько-збутові операції, організовані з метою забезпечення членів асоціації необхідними якісними товарами за «помірними» цінами та вигідного збуту сільськогосподарської продукції виробленої у їхніх господарствах;

- поширення агроекономічних знань, спеціальної освіти, підвищення культурного рівня сільського населення.

У дослідженні ідентифіковано організаційні принципи сільськогосподарських товариств на відповідність базовим кооперативним принципам, що дало підстави вважати сільськогосподарські товариства України кінця ХІХ - початку ХХ ст. типовими сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами. Розкрито специфіку кооперативної природи «хліборобських артілей» М.В..Левитського як перших сільськогосподарських виробничих кооперативів кінця ХІХ - початку ХХ ст. Указано на те, що, організовуючи хліборобські артілі, селяни отримували можливість здійснювати колективну оренду землі та доступ до банківських і земських кредитів, що було неможливим до об'єднання у кооператив.

Поряд із цим встановлено основні причини самоліквідації «хліборобських» артілей М.В. Левитського, які полягають у відсутності у них механізмів об'єктивного визначення частки трудової участі кожного з членів такого виробничого кооперативу для справедливого розподілу результатів праці між ними, а також неузгодженості статутних завдань артілі з індивідуальними господарськими інтересами селян-членів.

Показано влив державної політики на розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації у 20-і рр. ХХ ст. Так, за часів НЕПу кількість сільськогосподарських сервісних товариств динамічно зростала, і на період 1928 р. досягла 21748 кооперативів. Однак на початку 1930-х рр., під час колективізації сільського господарства, їх було повністю ліквідованою.

З'ясовано соціально-економічні та правові особливості виробничих кооперативів періоду НЕПу, зокрема товариств спільного обробітку землі (ТСОЗів) і трудових сільськогосподарських артілей, а також акцентовано на псевдокооперативності трудових сільськогосподарських комун. Сформульовано відповідні для цих організаційно-правових форм визначення. Так, товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ) - одна з найпростіших форм колективного господарства, в якому його члени на тимчасовій основі об'єднують засоби виробництва для спільної діяльності; худоба, будівлі залишаються, як правило, у приватній власності, а розподіл результатів господарювання здійснюється із урахуванням затраченої праці та розміру пайового внеску члена товариства. Сільськогосподарська трудова артіль - це колективне об'єднання товаровиробників для спільного ведення сільського господарства, в якому частково або повністю об'єднується землеволодіння, основні засоби виробництва, тяглова сила, а також праця його членів; розподіл результатів господарської діяльності здійснюється з урахуванням їхньої трудової участі. Трудова сільськогосподарська комуна - колективне об'єднання осіб для спільного ведення сільського господарства, в якому повному усуспільненню підлягають усі засоби виробництва, а результати праці розподіляються без урахування трудового внеску комунара. Підкреслено, що соціально-економічні та правові особливості названих специфічних виробничих кооперативів періоду непу зумовили їхній перехід до псевдокооперативної діяльності. Підтверджено некооперативну сутність колгоспів шляхом ідентифікації їх організаційних принципів на відповідність фундаментальним кооперативним принципам. Запропоновано авторське визначення колгоспу, згідно з цим колгосп (колективне господарство) - це специфічне державне аграрне підприємство, організація і діяльність якого побудована на принципах, протилежних кооперативним: порушення добровільності вступу, відсутність демократичного управління, контролю та зацікавленості членів у результатах їхньої господарської діяльності.

Показано, що стрімке відродження обслуговуючих сільсько-господарських кооперативів протягом 2000-2004 рр. стало можливим завдяки активній державній політиці щодо розвитку сільськогосподарської кооперації. Обґрунтовано висновок про те, що жорсткий контроль за виконанням «Програми становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій» (31 серпня 2000 р.) й аналогічних «місцевих» програм, здійснюваний Міністерством аграрної політики, обласними державними адміністраціями та органами місцевої влади, стимулював створення кооперативів шляхом «зверху». У результаті десятки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, пройшовши стадію державної реєстрації, так і не розпочали свою діяльність.

Поряд з узагальненням кращого досвіду сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, визначено чинники, що негативно впливають на кооператив у процесі його становлення і розвитку (табл. 1).

Таблиця 1.

Основні групи негативних чинників, які впливають на успішність сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу

 При аналізі проблем, характерних для сучасних обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів, визначено основні фактори їхньої успішної діяльності, до яких належать: наявність ініціативи з боку членів, забезпеченість матеріально-технічною базою та фінансовими ресурсами, кваліфікованим персоналом, зовнішньою методичною допомогою та професійним супроводом спеціальних консалтингових організацій і служб, а також всебічна державна підтримка (передусім на рівні законодавства).

З метою активізації руху обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів України запропоновано такий комплекс заходів. Передусім, Національній спілці сільськогосподарських кооперативів за підтримки Асоціації фермерів України та Національного кооперативного альянсу необхідно ініціювати закріплення за сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами гарантованого законом неприбуткового статусу (що має місце у міжнародній практиці); залучити провідних вітчизняних та зарубіжних учених і практиків до розробки та реалізації стратегії розвитку сільськогосподарської кооперації; сприяти створенню регіональних об'єднань; організувати навчання і підвищення кваліфікації працівників кооперативів; звернутися до відповідних установ Європейського Союзу з обґрунтуванням доцільності реалізації проекту щодо розбудови системи сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в Україні.

У розділі 4 «Українська сільська кредитна кооперація» розкрито особливості процесу становлення сільської кредитної кооперації України на всіх етапах її розвитку протягом другої половини ХІХ - початку ХХІ ст.

Встановлено основні чинники, які у другій половині ХІХ ст. зумовили виникнення української сільської кредитної кооперації. По-перше, селянські господарства, як правило, були територіально віддалені від банків, що знаходилися виключно у губернських центрах. По-друге, переважно дрібні селянські господарства потребували невеликі суми кредитів, що було невигідним для банків.

У результаті вивчення наявних джерел встановлено причини повільного розвитку кредитно-кооперативного руху в українських губерніях Російської імперії у період, що охоплює кінець 70-х - першу половину 90-х рр. ХІХ ст. Вони полягають у наступному: форми кооперативного кредитування, які активно пропагували передова інтелігенція та земство, не мали достатнього підґрунтя i не відразу прижилися серед рядових сільськогосподарських товаровиробників; тогочасним кооператорам бракувало практичного досвіду, а земства, які організовували названі кооперативи, і самі були малоспроможнi надавати ефективну допомогу у веденні їх справ; окремі товариства утворювалися тільки для одержання від земства «легких грошей» (у вигляді пільгових кредитів), які використовували нераціонально; відсутність у кооперативу можливості залучати довготермінові кошти зумовлювала необхідність надавати лише короткотермінові кредити, що не влаштовувало тих, хто хотів купити землю чи вкласти кошти у розвиток господарства; діяльність перших ощадно-позичкових товариств супроводжувалася невиправдано жорстким контролем з боку Мiнiстерства фінансів та Мiнiстерства внутрiшнiх справ, ситуація ускладнювалась відсутністю кооперативного законодавства.

Зроблено висновок про те, що позитивні зміни в державній політиці Російської імперії щодо кооперації, пов'язані з прагненням урядових кіл подолати наслідки глибокої соціально-економічної кризи шляхом активізації кооперативного самофінансування населення стимулювали стрімкий розвиток кредитної кооперації на початку ХХ ст. (рис. 5).

Визначено основні риси української моделі кредитного кооперативу дорадянського періоду. (табл. 2).

Таблиця 2.

Співвідношення ознак товариств райффайзенівського та шульцеделічевського типів у кредитних товариствах України кінця ХІХ - початку ХХ ст.

З цією метою ідентифіковано основні принципи діяльності кредитних товариств України на відповідність базовим ідеям Ф.В. Райффайзена і Г. Шульце-Деліча. Це підтвердило тезу про те, що вітчизняні кредитні товариства ефективно поєднували в собі ідеї обох видатних німецьких кооператорів. При цьому ознаки кооперативів типу Ф.В. Райффайзена були домінуючими.

Розкрито особливості соціальної бази членства кредитних кооперативів кінця ХІХ - початку ХХ ст., що було представлене переважно селянами, кількість яких складала близько 80 % (рис. 6).

З'ясовано специфіку формування основного капіталу вітчизняних кредитних кооперативів кінця ХІХ - початку ХХ ст. Встановлено, що він утворювався, на відміну від тогочасних німецьких кооперативів, комбінованим способом - за рахунок і власних коштів членів, і зовнішніх кредитів та пожертвувань приватних осіб. Це, безумовно, розширювало фінансові можливості кооперативу, а також робило його більш привабливим до вступу нових членів.

Розкрито зміст фінансових і нефінансових (товарних) послуг ощадно-позичкових та кредитних товариств. Зроблено акцент на тому, що, поряд із традиційною ощадно-позичковою діяльністю, кредитні кооперативи широко практикували постачальницько-збутові операції, які давали змогу комплексно вирішувати господарські проблеми членів. Цьому сприяло й активне поширення кооперативами передових агроекономічних знань (організація лекцій, курсів, училищ), необхідних для успішного функціонування господарств членів товариств.

Розглянуто проблеми побудови української кредитно-кооперативної системи. У результаті дослідження підтверджено тезу про те, що ця система формувалася у період піднесення кооперативного руху і була ініційована успішними кредитними кооперативами з метою узгодженості їхніх дій, активізації співпраці та захисту інтересів товариств-членів спілок (союзів). Процес створення на початку ХХ ст. системи вітчизняної кредитної кооперації відбувався цілком закономірно і відповідав традиційній міжнародній кооперативній практиці.

Відображено специфіку функціонування кредитних кооперативів періоду непу. Обґрунтовано висновок про те, що в умовах становлення радянської влади протягом 20-х рр. ХХ ст. кредитна, як і інші види кооперації, підпорядковувалась більшовицькій ідеології, що негативно впливало на якість її ощадно-позичкової діяльності. При цьому зауважено, що тогочасні кредитні кооперативи під жорстким наглядом з боку держави закладали, по суті, економічні основи майбутньої колгоспної системи, після чого на початку 1930 рр. були ліквідовані.

У дисертації з'ясовано, що у 1992-1993 рр., на початковому етапі відродження в Україні кредитно-кооперативного руху, 90 % кредитних спілок діяли у містах, а з 1997 р. цей рух дедалі активніше почав просуватись у райцентри й на село. За приблизними підрахунками, на початок 2008 р. до 150 тисяч членів кредитних спілок були сільськими жителями, що становить близько 25 %, а з райцентрами - понад 40 % від загальної кількості населення, охопленого вітчизняною кредитною кооперацією.

Узагальнено досвід та відображено специфіку кредитування сучасними кредитними спілками України сільського населення, зокрема фермерів. Підкреслено, що особливе значення для української кооперативної практики має «позикове коло» як ефективна форма забезпечення сільськогосподарського кредиту. Створення «позикового кола» передбачає підписання групою фермерів договору про солідарну відповідальність, що дає кожному з них можливість отримати в кредитній спілці необхідний кредит, незважаючи на відсутність достатньої ліквідної застави (рис. 7).

З'ясовано, що ідея створення «позикових кіл» має історичні корені. У результаті дослідження встановлено, що така практика була характерною для німецьких кредитних кооперативів типу Ф.В. Райффайзена, починаючи з другої половини ХІХ ст., та застосовувалася у вітчизняній практиці дорадянського періоду.

У дисертаційному дослідженні встановлено ступінь відповідності основних принципів діяльності сучасних вітчизняних кредитних спілок базовим ідеям Ф.В. Райффайзена і Г. Шульце-Деліча, що дає підстави вважати існуючу в українській практиці модель кредитного кооперативу (кредитної спілки) синтезом кращих традицій міжнародної кооперативної практики. При цьому виграшною особливістю сучасних українських кредитних спілок є те, що, керуючись принципом самодопомоги, сформульованим Г. Шульце-Делічем, вони здатні розвиватись без сторонньої фінансової допомоги. Водночас вказано на несумісність ознак діючої української кредитно-кооперативної моделі з цілями псевдокредитних спілок (фінансових пірамід), які мають місце в українській практиці через недосконалість чинного законодавства.

З метою поліпшення кредитування села запропоновано авторську розробку моделі кредитного кооперативу (товариства) з урахуванням принципів Ф.В. Райффайзена, яка передбачає заснування кооперативів безпосередньо в селах шляхом надання їм під солідарну відповідальність членів державної допомоги у формі пільгового кредиту на 5-7 років. У такий спосіб держава зможе не тільки вирішувати проблему кредитування дрібних сільськогосподарських товаровиробників, а й здійснювати ефективний контроль за використанням розміщених бюджетних коштів (рис. 8).

Здійснено SWOT-аналіз сучасного стану кредитної кооперації, зокрема, визначено позитивні і негативні чинники кредитно-кооперативного руху. Для вирішення наявних проблем запропоновано виконати наступний комплекс заходів: затвердити нову редакцію Закону України «Про кредитні спілки», де передбачити обмеження радіусу дії кредитної спілки до території однієї області, лібералізацію вимог щодо кількості учасників річних загальних зборів членів, а також право на здійснення кредитними спілками постачальницько-збутових операцій, що є особливо важливим для формування сервісної інфраструктури села; з метою недопущення появи псевдокредитних спілок встановити більш жорсткий державний контроль за дотриманням кредитними спілками законодавства та встановлених нормативів; відпрацювати на державному та регіональному рівнях ефективну модель системи стабілізації та фінансового оздоровлення проблемних спілок; зміцнювати обласні асоціації кредитних спілок шляхом надання їм методичної допомоги з боку їхніх національних об'єднань та Держфінпослуг; побудувати ефективну систему страхування та гарантування вкладів від фінансових ризиків; створити бюро кредитних історій на рівні областей для зниження частки прострочених і неповернутих кредитів; активізувати впровадження новітніх технологій та розробку нових продуктів кредитних спілок; створити спеціальні навчальні заклади для підготовки і перепідготовки фахівців для кредитних спілок; ліквідувати протиріччя між Всеукраїнською асоціацією кредитних спілок (ВАКС) і Національною асоціацією кредитних спілок України (НАКСУ) та налагодити між ними взаємовигідну співпрацю.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розробці теоретико-методологічних засад щодо активізації процесу реформування аграрного сектора економіки України шляхом кооперування.

Найважливішими висновками дисертаційного дослідження можна вважати наступні теоретичні, методологічні та практичні положення:

1. З позицій інституціональної економічної теорії ознаки кооперативу повністю відповідають основним критеріям, які характеризують економічну організацію. Вони, як і інші економічні організації, мають свою мету, завдання, юридичний статус, чітко окреслені функції і спеціалізацію, формують необхідну для їхнього функціонування власність, організаційну структуру органів управління, а на вищому етапі свого розвитку - систему. При цьому кооперативні організації мають ряд особливостей, основні з яких узагальнено у наступному авторському визначенні. Кооператив - це неприбуткова відкрита демократична економічна організація, створена для осіб, які мають на меті спільне вирішення певної проблеми шляхом самоорганізації необхідних послуг.

2. Основні причини дискусій навколо сутності кооперативної неприбутковості викликані передусім відсутністю у широкого загалу чіткого розуміння різниці між поняттями «дохід» і «прибуток»; помилковим сприйняттям неприбуткової діяльності кооперативних організацій як неефективної, що не приносить очікуваного прибутку; нерозумінням сутності і значення кооперативу як сервісної організації, що діє на кошти і в інтересах своїх членів; ототожненням із прибутком накопичених членських внесків для фінансування діяльності кооперативу; неправильним розумінням ролі послуг, що можуть надаватися нечленам кооперативу.

3. Економічні поняття «неприбуткова природа» і «неприбутковий статус» не є синонімічними й мають різне значення. Згідно з визначенням, запропонованим у дисертації, неприбуткова природа кооперативу - це особливість його економічної діяльності, основною метою якої не є прагнення до отримання прибутку. Вона існує об'єктивно, не залежно від сприйняття її зовнішнім середовищем, у тому числі і державою. Неприбутковий статус кооперативу - це закріплений законодавством особливий статус, який є офіційним визнанням неприбуткової природи кооперативу. Він гарантує податкові пільги і в такий спосіб сприяє економічному зміцненню кооперативних організацій.

4. Ураховуючи те, що термін «сільськогосподарська кооперація» застосовується у сучасній вітчизняній економічній науці як узагальнюючий щодо сільськогосподарських, споживчих, кредитних та інших кооперативів, які функціонують у сільській місцевості, що суперечить змісту Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» (він стосується лише сільськогосподарських виробничих та обслуговуючих кооперативів), більш доцільно використовувати поняття «аграрна кооперація». У цьому разі термін «аграрна кооперація» означає сукупність кооперативів різних видів, які обслуговують потреби аграрного сектора економіки. Як аналогію можна назвати такі широковідомі поняття: аграрна криза, аграрні відносини, аграрне право, агробізнес, агропромисловий комплекс (АПК) тощо.

5. Аналіз розвитку вітчизняного кооперативного руху другої половини ХІХ ст. указує на те, що стримуючими факторами його розвитку були: обмеженість оборотних коштів і «власних» (пайових) капіталів кооперативних організації; відсутність кваліфікованих працівників, здатних ефективно здійснювати розвиток кооперативу; «взаємна конкуренція» між кількома кооперативними організаціями, які хаотично виникали в одному невеликому населеному пункті; практично повна відсутність відповідної законодавчої бази, що було результатом недооцінки державою їх соціально-економічного значення.

6. Вітчизняні кооперативи другої половини ХІХ - початку ХХ ст. виробили механізми внутрішнього управління, які є актуальними для сучасної практики, зокрема, щодо формування «кадрового резерву» шляхом обрання до складу виборних органів осіб із статусом кандидата (кандидат у члени правління, спостережної ради, ревізійної комісії). Так, кандидат протягом певного часу відвідував засідання з правом дорадчого голосу, а в разі вибуття когось із членів з основного складу виборного органу управління кандидат займав його місце, маючи на той час певний досвід і необхідні знання для ефективної роботи. Застосування такої практики може суттєво підвищити рівень ефективності самоуправління у вітчизняних кооперативах організаціях.

7. Ураховуючи результати аналізу наявного фактичного матеріалу, доцільно вдосконалити періодизацію відомого економіста початку ХХ ст. О.В..Меркулова щодо етапів розвитку споживчої кооперації на території Наддніпрянської України шляхом виокремлення в ній періодів становлення сільських споживчих товариств та їхніх об'єднань (спілок), що мають наступні хронологічні рамки:

1877-1900 рр. - період зародження сільських споживчих кооперативів;

1900-1905 рр. - становлення споживчої кооперації на селі;

1906-1919 рр. - час зміцнення і стрімкого розвитку сільських споживчих товариств та формування за їх участі кооперативної системи.

Запропонована періодизація може стати рамковою основою для поглибленого дослідження специфіки названих кооперативних організацій, пов'язаної із зміною інституційних умов господарської системи;

8. За результатами аналізу принципів діяльності сучасних вітчизняних кредитних спілок на ступінь відповідності базовим ідеям Ф.В. Райффайзена і Г. Шульце-Деліча, можна вважати діючу в Україні модель кредитного кооперативу синтезом найбільш ефективних ознак обох німецьких моделей. Однак домінуючими є принципи товариств типу Г..Шульце-Деліча, основним з-поміж яких - здатність кредитно-кооперативної організації до самофінансування своєї діяльності.

При цьому основну причину появи в Україні «проблемних» кредитних спілок (псевдокредитних спілок), які за своєю сутністю є фінансовими пірамідами, слід шукати не в організаційних недоліках діючої моделі, а пов'язувати з недосконалістю чинного законодавства.

9. З метою поліпшення кредитування дрібних сільськогосподарських товаровиробників доцільно застосувати розроблену за результатами дослідження модель вітчизняного сільського кредитного кооперативу (товариства), яка базується на ідеї Ф.В..Райффайзена щодо заснування кредитних кооперативів безпосередньо в селах, шляхом надання їм державної допомоги для формування «стартового капіталу» у формі пільгового кредиту на 5-7 років під солідарну відповідальність членів кооперативу. Це сприятиме не тільки вирішенню проблеми кредитування дрібних сільськогосподарських товаровиробників, а й відпрацюванню ефективного механізму державного контролю за використанням розміщених бюджетних коштів.

10. Важливу роль для розвитку вітчизняного кооперативного руху може відіграти взаємовигідна співпраця між кооперативами різних видів. Цьому можуть сприяти пропозиції щодо удосконалення концепції моделі вітчизняної кооперативної системи, розробленої В.В..Гончаренком. Передусім важливо розширити склад регіональних об'єднань кооперативів («обласних кооперативних ліг») за рахунок залучення до членства, поряд з асоціаціями кредитних спілок та сільсько-господарських кооперативів, споживчих спілок обласного рівня, з метою співпраці, координації дій і захисту інтересів кооперативних організацій. У процесі формування загальнонаціональної кооперативної системи консолідуючу роль може відіграти Національний кооперативний альянс України, за умови активізації його діяльності, яка на сьогодні носить формальний характер.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Пантелеймоненко А.О. Аграрна кооперація в Україні: теорія і практика: Монографія / Андрій Олексійович Пантелеймоненко. - Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2008. - 347 с. (21,7 д.а.)

2. Пантелеймоненко А.О. Становлення кооперації в українському селі: історико-економічні аспекти: Монографія / Андрій Олексійович Пантелеймоненко. - Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2006. - 227 с. (14,2 д.а.)

Статті у наукових фахових виданнях:

3. Пантелеймоненко А.О. До питання поширення агрономічних знань через дослідні поля сільськогосподарських кооперативів / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Вісник Полтавського державного сільсько-господарського інституту. - 1999. - № 4. - С.15-18 (0,5 д.а.).

4. Пантелеймоненко А.О. Сільськогосподарські товариства і приватне посередництво наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. (на матеріалах Полтавщини) / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Історія народного господарства та економічної думки України: Міжвідомчий зб. наук. праць. - Вип. 31-32. - К.: Інститут економіки НАН України, 2000. - С.115-121(0,5 д.а.)

5. Пантелеймоненко А.О. Спільність мотивації при заснуванні як фактор економічної доцільності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. - 2001. - № 5-6. - С. 23-26 (0,5 д.а.).

6. Пантелеймоненко А.О. Розвиток кредитних спілок у сільській місцевості / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Економіка АПК. - 2002. - № 11. - С. 69-73 (0,5 д.а.).

7. Пантелеймоненко А.О. Поширення агроекономічних знань першими сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2004. - № 1. - С. 66-69 (0,5 д.а.).

8. Пантелеймоненко А.О. Про використання терміну «аграрна кооперація» в економічній науці та практиці / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2004. - № 4. - С. 106-108 (0,4 д.а.).

9. Пантелеймоненко А.О. До питання про визначення сутності понять «кооперація» та «кооператив» у працях представників світової кооперативної думки / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Історія народного господарства та економічної думки України: Міжвідомчий зб. наук. праць. - Вип. 37-38. - К.: ДУ «Інститут економіки і прогнозування НАН України», 2005. - С. 297-305 (0,5 д.а.).

10. Пантелеймоненко А.О. Про неприбуткову природу кооперативів / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Вісник Львівської комерційної академії. - Серія економічна. - Випуск 21. - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. - С. 295-300 (0,5 д.а.).

11. Пантелеймоненко А.О. Сільськогосподарські товариства - перші обслуговуючі кооперативи України / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія економічна. - 2007. - № 3 (25) - С. 93-99 (0,6 д.а.).

12. Пантелеймоненко А.О. Багатофункціональні обслуговуючі сільсько-господарські кооперативи: вітчизняний досвід та сучасна практика / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Торгівля і ринок України: Зб. наук. праць. - Вип. 25. - Том 1. - Донецьк: ДОНУЕТ, 2008 - С. 262-268 (0,5 д.а.).

13. Пантелеймоненко А.О. Історичний досвід становлення та розвитку кредитної кооперації / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Світ фінансів. - 2008. - № 3 (16). - С.170-174 (0,5 д.а.).

14. Пантелеймоненко А.О. Концептуальні підходи до кооперативного кредитування села / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Вісник Житомирського національного агроекологічного університету. - 2008. - № 2. - С. 159-167 (0,5 д.а.).

15. Пантелеймоненко А.О. Маркетингова діяльність вітчизняних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2008. - № 2. - Том 1. - С. 75-78 (0,4 д.а.).

16. Пантелеймоненко А.А. Сельскохозяйственные обслуживающие кооперативы молочного направления: отечественный опыт и современная практика / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Бизнесинформ. - 2008. - № 2. - С. 57-62 (0,5 д.а.).

17. Пантелеймоненко А.О. Проблеми становлення і розвитку сучасних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. - Випуск 237: В 6 т. - Т. ІІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 712-725 (0,6 д.а.).

18. Пантелеймоненко А.О. Про перспективи використання кооперативного досвіду південної Німеччини у галузі племінного свинарства України / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. Серія: Економіка та підприємництво. - 2008. - № 3. - С. 187-190 (0,5 д.а.).

19. Пантелеймоненко А.О. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи зернового напряму: вітчизняний досвід та сучасна практика / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія економічна. - 2008. - № 1 (26) - С. 32-39 (0,6 д.а.).

20. Пантелеймоненко А.О. Споживча кооперація України: перспективи розвитку в сучасних умовах / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Економіка, менеджмент, підприємництво: Зб. Наук. праць. - № 19 (1). - Луганськ: Видавництво СНУ ім. В. Даля, 2008. - С. 11-17 (0,5 д.а.).

21. Пантелеймоненко А.О. Третій сектор: кооперативи як особлива форма неприбуткових організацій / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 9 (87). - С. 11-17 (0,5 д.а.).

22. Пантелеймоненко А.О. Фундаментальні принципи кредитних кооперативів типу Ф.В. Райффайзена і Г. Шульце-Деліча в українській практиці / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. - Випуск 240: В 5 т. - Т. ІІ. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. - С. 457 - 468 (0,6 д.а.).

23. Пантелеймоненко А.О. Основи теорії і практики сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Повідомлення перше / Станіслав Степанович Бакай, Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2002. - № 2-3. - С. 106-111 (0,7 д.а.) (особисто автору - 0,5 д.а. - Сутність обслуговуючого кооперативу та принципи його функціонування).

24. Пантелеймоненко А.О. Основи теорії і практики сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Повідомлення друге / Станіслав Степанович Бакай, Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2002. - № 4. - С. 65-72. (0,6 д.а.) (особисто автору - 0,4 д.а. - Особливості функціонування сільсько-господарського обслуговуючого кооперативу, на основі узагальненого досвіду діяльності кооперативу зернового напряму «Глобинський ПУЛ» (м. Глобине, Полтавська обл.)).

Інші видання:

25. Пантелеймоненко А.О. Українська селянська кооперація в умовах НЕПу / Андрій Олексійович Пантелеймоненко. - Полтава, ПДСІ, 1997. - 46 с. (2,5 д.а.)

26. Пантелеймоненко А.О. Українська кредитна кооперація в минулому / Серія «Бібліотечка кооператора» / За ред. В.В. Гончаренко / Андрій Олексійович Пантелеймоненко - К.: НАКСУ, 1999. - № 2. - 61 с. (3,0 д.а.)

27. Пантелеймоненко А.О. Сільськогосподарська кооперація в Україні . Досвід минулого. / Андрій Олексійович Пантелеймоненко. - Полтава: ПДСГІ, 2001.- 48 с. (2,4 д.а.)

28. Пантелеймоненко А. Микола Левитський / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Українські кооператори. Історичні нариси. Книга 1. - Львів: Вид-во «Укоопосвіта» Львівської комерційної академії, 1999. - С. 130-137 (0,5 д.а.)

29. Пантелеймоненко А.О. Сокиринське ощадно-позичкове товариство (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Кредитна кооперація в Україні: відновлення традицій: Зб. статей, присвячений 130-й річниці заснування Сокиринського ощадно-позичкового товариства. - К.: НАКСУ, 2001. - С. 5-8 (0,3 д.а.).

30. Пантелеймоненко А.О. До питання про кадрову політику кредитної спілки. / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Матеріали науково-практичної конференції [„Формування конкурентоздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки”], (Полтава, 18-19 квітня 2004 р.). - Полтава: ПДАА, 2004 . - С. 36-37 (0,2 д.а.).

31. Пантелеймоненко А.О. Перспективність використання досвіду вищих навчальних закладів Німеччини при вивченні кооперативних дисциплін / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Матеріали ХХХ міжвузівської науково-методичній конференції [«Модернізація змісту і технологій підготовки фахівців: проблеми і завдання вищих навчальних закладів щодо входження в європейський освітній простір» ], (Полтава, 25-26 березня 2005 р.). - Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2005. - С. 176-178 (0,2 д.а.).

32. Пантелеймоненко А.О. Перспективність інтеграції системи споживчої кооперації України з іншими видами вітчизняних кооперативів / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [«Господарський механізм: сутність, структура, подальше вдосконалення на сучасному етапі»], (Полтава, 18-19 квітня 2008 р.). - Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2008. - С. 138-140 (0,3 д.а.).

33. Пантелеймоненко А.О. Неприбуткова природа як головна особливість кооперативних організацій / Андрій Олексійович Пантелеймоненко // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [«Споживча кооперація ХХІ століття: уроки трансформаційних реформ і перспективи розвитку»], (Полтава, 20-21 листопада 2008 р.). - Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2008. - С. 211-213 (0,2 д.а.).

34. Panteleymonenko A. Kreditgenossenschaften in der Ukraine / Аndriy Panteleymonenko, Thomas Honold-Reicherd // Hohenheimer Genossenschaftsforschung - Stuttgart, 2002. - S.35-45 (0,5 д.а.).

Размещено на Allbest.ru