Стратегія реформування промислового комплексу регіону: теорія та практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

УДК 332.14: 338.242

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

СТРАТЕГІЯ РЕФОРМУВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ:ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА

Коваленко Микола Андрійович

Одеса 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Херсонському національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант доктор економічних наук, професор, академік НАН України Буркинський Борис Володимирович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Захарченко Віталій Іванович, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економіки та управління

доктор економічних наук, професор Войнаренко Михайло Петрович, Хмельницький національний університет Міністерства освіти і науки України, проректор з науково-педагогічної роботи

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Іщук Світлана Олексіївна, Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувачка відділу моніторингу регіонального розвитку

Захист відбудеться „ 24 ” квітня 2009 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий „20” березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Степанов В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

промисловий комплекс реформування

Актуальність теми. Стратегічним пріоритетом економічного розвитку України є ринкова економіка як тип господарювання. У нових умовах господарювання актуальним завданням стає розробка відповідного ринкового інструментарію регулювання регіонального господарського комплексу як важливого елемента всієї економічної системи країни.

Прийняття курсу на підвищення рівня самостійності регіональних адміністративних утворень потребує створення відповідних організаційно-економічних, правових та інших інститутів. У зв'язку з цим особливої актуальності набувають питання формування нових механізмів реалізації цього курсу, зокрема з управління розвитком промислових комплексів регіонів, які посідають особливе місце у структурі регіональних господарських комплексів, мають важливе значення для науково-технічного прогресу, є головною базою для розвитку науки і впровадження її досягнень у виробництво, визначальною для інноваційного спрямування розвитку всього господарського комплексу регіону.

Вітчизняний господарський комплекс знаходиться напередодні нового етапу економічних відносин - інформаційної економіки або економіки знань, де головним чинником є знання людини, що перетворюються у визначальний фактор економічного розвитку промислового комплексу регіону.

Сучасний етап трансформаційних перетворень в Україні та аналіз практики регіонального управління з усією очевидністю поставили на порядок денний питання розроблення більш ефективної моделі управління промисловими комплексами регіонів, запровадження дієвих механізмів її практичної реалізації. Невідкладним завданням є також розробка теоретико-методологічного інструментарію вдосконалення управління промисловим комплексом регіону, приведення його у відповідність вимогам сучасної інформаційної економіки.

Актуальність проблем регіонального розвитку відзначається в працях П. Борщевського, І. Вахович, Б. Данилишина, Л. Чернюк, М. Фащевського, в яких поглиблено теоретико-методологічні засади регіональної політики, зокрема, розкрито методи, механізми регіонального регулювання.

Вагомий внесок у розробку теоретичних основ регіонального соціально-економічного розвитку зробили провідні вітчизняні вчені А. Амоша, І. Бистряков, Б. Буркинський, М. Войнаренко, В. Геєць, Б. Данилишин, М. Долішній, В. Захарченко, С.Іщук, І. Сало, Д. Стеченко, Н. Чернова, М. Чумаченко, а також зарубіжні дослідники А. Гранберг, Н. Дорогов, П. Друкер, М. Портер, Р. Фатхутдінов, К. Фрімен, Й. Шумпетер. Проблеми регіонального інноваційного розвитку у сучасних умовах висвітлюються у працях З. Варналія, С. Вовканича, М. Згуровського, С. Соколенка, В. Чижової. Саме результати їх досліджень стали основою розробки науково-методологічних підходів до регулювання й управління регіональним промисловим розвитком.

Разом з тим значна кількість питань управління розвитком промислових комплексів регіонів залишається невирішеною. Необхідною є розробка нових концептуальних підходів до питань регулювання, прогнозування, стимулювання розвитку промислового комплексу регіону, визначення нової ролі людського фактора і механізмів безпосереднього включення людини в інноваційний процес.

Як показала практика розробки регіональних програм і стратегій соціально-економічного розвитку областей України до 2015 року, залишаються невирішеними деякі питання методології регіонального розвитку промислових комплексів регіонів, створення механізму стратегічного управління таким розвитком у сучасних умовах глобалізації.

Уточнення потребує методологія розробки й реалізації стратегії трансформаційних перетворень у промисловому комплексі регіону, у тому числі формування регіональної промислової політики, прогнозування, розробки стратегій, програм розвитку, оцінки пріоритетів розвитку та управлінських рішень з їх реалізації.

Актуальність дослідження і наявність великої кількості невирішених теоретичних і практичних проблем управління розвитком промислового комплексу регіону зумовили мету, завдання, предмет даного дисертаційного дослідження і його структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі розглянуті результати наукових і прикладних досліджень, що проводилися автором у рамках наукових розробок Херсонського національного технічного університету Міністерства освіти і науки України протягом 2001-2008 років за темами „Розробка концепції і організаційно-економічних механізмів формування і управління інвестиційно-інноваційною діяльністю” (номер державної реєстрації 0105U003668), „Управління формуванням і використанням фінансових ресурсів регіону” (номер державної реєстрації 0104U001025), „Удосконалення фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0108U009297) та під час виконання комплексної госпрозрахункової міжвузівської науково-дослідної роботи „Розробка стратегії соціально-економічного розвитку Херсонської області до 2015 року”.

Здобувач, у тому числі як науковий керівник і відповідальний виконавець зазначених тем, приймав участь у розробці їх загальної концепції, методики та наукового апарату, організовував розробку проектів програмних організаційних документів і впровадження рекомендацій.

Особистий внесок автора полягає в дослідженні на основі системного підходу економіки регіону в цілому і його промислового комплексу зокрема, моделюванні системи управління розвитком промислового комплексу регіону, розробці методологічних і методичних підходів до аналізу, планування, прогнозування, організації виконання програм, контролю, регулювання, оцінки та стимулювання розвитку промислового комплексу регіону з позицій визначеної політики, мети регіонального й галузевого розвитку.

Мета і завдання дослідження - розробка теоретичних і методологічних засад управління розвитком промислового комплексу регіону, формування, реалізації й оцінки ефективності стратегії його реформування в умовах глобалізації економічних відносин та інформатизації економіки.

Для досягнення цієї мети в дисертації були поставлені і вирішені такі головні науково-прикладні завдання:

- провести аналіз причинно-наслідкових зв'язків, сутності, характерних ознак та особливостей економічного розвитку промислових комплексів регіонів в умовах глобалізації економічних відносин;

- уточнити зміст і економічну сутність процесів у стратегічному управлінні промисловим комплексом регіону в умовах інформаційної економіки;

- дослідити категорії та поняття, що характеризують парадигму регіонального господарського комплексу, і запропонувати доповнення до визначення парадигми, адекватної сучасним умовам економічного розвитку;

- визначити особливості методологічних підходів до стратегічного управління розвитком промислового комплексу регіону в сучасних умовах;

- обґрунтувати методичні підходи до формування нових елементів механізму управління розвитком промислового комплексу регіону, адекватні умовам інформаційної економіки;

- удосконалити економіко-математичну модель управління промисловим комплексом регіону;

- обґрунтувати концепцію забезпечення стратегічного управління розвитком промислового комплексу регіону;

- визначити способи оцінки управлінських рішень з розвитку промислового комплексу регіону;

- удосконалити методи формування регіональної промислової політики розвитку;

- розвинути методологію розробки стратегії розвитку промислового комплексу регіону та визначити організаційні форми забезпечення її реалізації;

- розробити теоретичні та практичні рекомендації з управління розвитком промислового комплексу регіону.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, які реалізуються в процесі управління розвитком промислового комплексу регіону.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні питання вдосконалення форм і методів управління розвитком, розробки й реалізації стратегії реформування промислового комплексу регіону в сучасних умовах глобалізації економічних відносин та інформатизації суспільства.

Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою роботи стали загальнонаукові та спеціальні методи теорії пізнання: системного аналізу і синтезу (при дослідженні сутності й концептуальних положень теорії управління економічними процесами), синергетичних уявлень (при розробці заходів з інтеграції підприємств і організацій промислового комплексу регіону), логічного узагальнення та комплексно-цільового підходу (при аналізі тенденцій розвитку форм і методів управління промисловими комплексами і формулюванні стратегічних підходів до прогнозування їх розвитку, методологічних основ розробки стратегій розвитку), економіко-математичного моделювання (при побудові моделей управління промисловим комплексом і оцінки якості ухвалених управлінських рішень), статистичного та техніко-економічного аналізу (при оцінці стану, динаміки розвитку економіки, потенціалу регіонів та їх промислових комплексів, рівня безпеки їх розвитку).

Для оброблення економічної інформації, побудови таблиць, діаграм, графіків, блок-схем використовувалися сучасні комп'ютерні технології та пакет прикладних програм Microsoft Excel.

Основними джерелами інформації під час проведення досліджень були Закони України, законодавчі й нормативні документи, інформація Державного комітету статистики України та його регіональних управлінь, матеріали Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України, матеріали обласних державних адміністрацій, наукових організацій України, вітчизняна та зарубіжна економічна література, а також власні дослідження автора.

Достовірність і обґрунтованість одержаних результатів дисертаційного дослідження підтверджується їх адекватністю результатам, одержаним іншими методами в інших літературних економічних джерелах.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті виконання дослідження розкрито сутнісні характеристики парадигми забезпечення стратегічного управління і вирішено важливу науково-прикладну проблему розвитку теоретичних і науково-методологічних основ розробки й реалізації стратегії реформування промислового комплексу регіону в умовах глобалізації економічних відносин та інформатизації економіки.

Найбільш суттєві здобутки, які характеризують новизну наукових результатів і розкривають особистий внесок автора в розробку досліджуваної проблеми, полягають у тому, що:

Вперше:

-сформульовано парадигму розвитку регіону в умовах інформаційної економіки, зміст якої полягає у сприйнятті регіону як асоціації індивідуальних і колективних інтелектів, що володіють знаннями та навичками, професійними здібностями, талантами до творчої високопродуктивної праці - основи сталого регіонального розвитку;

-доведено, що умови інформаційної економіки мають бути включені в механізм управління розвитком промислового комплексу регіону, та розроблено методологічні підходи до позиціонування людського фактору в інституційній структурі стратегічного управління промисловим комплексом регіону;

-сформульовано принципи методології управління пошуком резервів розвитку виробництва, залучення працівників, трудових колективів до вирішення завдань розвитку промислового комплексу шляхом створення особливого механізму розробки й реалізації цілей і задач, що виходять з єдиної мети розвитку промислового комплексу регіону;

-обґрунтовано, що методологічні підходи до стратегічного управління розвитком промислового комплексу регіону мають базуватися на поєднанні таких складових:

концепції інноваційного напряму розвитку промислового комплексу як ідеології його розвитку;

принципів забезпечення економічної безпеки розвитку суб'єктів промислового комплексу як способу забезпечення розвитку промислового комплексу регіону в цілому;

кластерних форм інтеграції зусиль суб'єктів господарювання промисловості регіону як організаційної форми їх спільного розвитку;

розвитку підприємництва та партисипативного управління як його рушійної сили;

забезпечення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності як бази сталого розвитку.

Удосконалено:

-визначення сутності управління промисловим комплексом регіону, під яким у ринкових умовах господарювання розуміють створення умов для успішного функціонування суб'єктів господарювання галузі;

-концепцію забезпечення стратегічного розвитку промислового комплексу регіону, яка базується на понятті економічної безпеки як стану стабільності й передбачуваності розвитку;

-порядок формування регіональної промислової політики розвитку, в якому обґрунтовано, що в умовах глобалізації економіки при формуванні й реалізації регіональної промислової політики особливий наголос повинен робитися на питаннях підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу;

-поняття механізму управління розвитком промислового комплексу регіону в умовах інформаційної економіки, який являє собою власне механізм управління інтелектуальним капіталом промислових підприємств регіону;

-економіко-математичну модель управління промисловим комплексом регіону шляхом трансформації і адаптації до цих потреб моделей управління, що виходять з рівня доходності підприємств комплексу як критерію оцінки, методів оцінки якості стратегічних управлінських рішень.

Дістало подальший розвиток:

1. модель механізму управління розвитком промислового комплексу регіону і методологічні принципи її побудови;

2. поняття системи управління розвитком промислового комплексу регіону, де обґрунтовано, що умовам інформаційної економіки значною мірою відповідає система управління господарською діяльністю підприємств та їх об'єднань, яка побудована на концепції партисипативного управління, тобто з залученням працівників до управління виробничою діяльністю підприємств;

3. механізм стратегічного управління промисловим комплексом регіону за рахунок включення нових елементів та інструментів, що відповідають особливостям сучасного розвитку економіки, у тому числі підсистеми забезпечення безпеки економічного розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що на основі розробки теоретико-методологічних положень і обґрунтованої цілісної наукової концепції стратегічного управління розвитком промислового комплексу регіону запропоновано нові методологічні і методичні рекомендації та конкретні прикладні рішення щодо впровадження розроблених організаційно-економічних механізмів у систему регіонального менеджменту, які реалізуються в органах регіонального управління та в навчальному процесі вищих навчальних закладів.

Положення та висновки дисертаційної роботи за безпосередньої участі автора використано під час аналізу стану, розробки рекомендацій і прогнозів при формуванні „Стратегії соціально-економічного розвитку Херсонської області до 2015 року”, „Програми економічного і соціального розвитку Херсонської області на період до 2011 року”, „ Програми стабілізації економічного і соціального розвитку Херсонської області на період до 2003 року” (довідка Херсонської обласної державної адміністрації від 15.04.2008 р. №58-218-592/9-08152), „Регіональної програми розвитку малого підприємництва у Херсонській області на 2005-2008 роки” (довідка Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Херсонській області від 16.05.2008 р. №1-2/87) та „Програми соціально-економічного розвитку міста Нова Каховка на період 2003-2005 рр.” (довідка про впровадження від 13.05.2008 р. №12/16807).

Результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі під час викладання дисциплін „Регіонально-адміністративний менеджмент”, „Регіональна економіка і розміщення продуктивних сил”, „Управління фінансами регіону” при підготовці бакалаврів і спеціалістів у Херсонському національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України (довідка від 28.05.2008 р № 912-03/295) та в приватному вищому навчальному закладі „Новокаховський політехнічний інститут” (довідка від 09.04.2008р. № 26). За темою дослідження за участю автора підготовлено навчальні посібники „Регіональний менеджмент” і „Менеджмент трудової активності працівників підприємства”.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації та пропозиції належать особисто автору і є його науковим досягненням. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій дисертантом особисто розроблені наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації з управління розвитком промислового комплексу регіону в умовах трансформації економіки.

Всі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві ,в роботі використані лише ті положення й ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації. В даній роботі матеріали і висновки кандидатської дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційної доповідались і обговорювались на 20-ти міжнародних, національних, міжрегіональних і регіональних науково-практичних конференціях і семінарах. Основні з них: обласна науково-практична конференція «Прогнозування соціально-економічного розвитку Херсонської області» (м. Херсон, 20.03.2003 р.); обласна науково-практична конференція «Стратегія економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2011 року та механізми її реалізації» (м. Херсон, лютий 2004 р.); обласна науково-практична конференція «Напрями соціально-економічного розвитку територіальних громад» (м. Нова Каховка, жовтень 2003 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, жовтень 2004 р. ); ІV Міжнародна науково-практична конференція «Українське Причорномор'я в конкурентному економічному просторі» (м. Феодосія, вересень 2005 р.); І Міжнародна науково-практична конференція „Управління організаційними змінами в контексті формування економіки знань” (м. Хмельницький, листопад 2005 р.); І обласна наукова конференція «Стратегія економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 року. Управління процесами розвитку регіону до 2020 року» (м. Херсон, 15 січня 2007 року); V Міжнародна науково-практична конференція «Економічне, соціальне і екологічне середовище Українського Причорномор'я в умовах глобалізації» (м. Феодосія, 25-28 вересня 2007 року).

Публікації. Основні ідеї, положення та результати досліджень викладено в 47 наукових працях загальним обсягом 149,2 друк. арк., у тому числі індивідуальній монографії, 3-х монографіях, написаних у співавторстві, двох навчальних посібниках, 5-ти статтях у наукових журналах, 17- ти збірниках наукових праць, а також в 16-ти матеріалах і тезах конференцій. Особисто автору належать публікації обсягом 68,3 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 6 розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 422 найменування на 41 сторінці та 6 додатків на 51 сторінці. В роботі розміщено 22 таблиці і 45 рисунків. Обсяг основного тексту дисертації - 328 сторінок. Загальний обсяг дисертації - 420 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У „Вступі” обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і завдання дослідження, його об'єкт, предмет і методи; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів і охарактеризовано особистий внесок здобувача; наведено дані про апробацію, публікації, структуру та обсяги роботи.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади стратегічного управління розвитком промислового комплексу регіону” показано, що невідкладним завданням вітчизняної науки і практики реформування суспільства є розробка теоретико-методологічного інструментарію вдосконалення регіонального управління. У ході трансформаційних перетворень у вітчизняній економіці все більше уваги приділяється теоретичним і практичним проблемам регіональної економіки. Регіональна економіка як самостійна галузь знань є важливою складовою економічної науки.

Промисловий комплекс регіону автором розглядається як група промислових підприємств, підприємств обслуговуючої їх інфраструктури, невиробничих організацій і установ, об'єднаних в ринкових умовах предметом діяльності - випуском промислової продукції - та за територіальною ознакою.

У ринкових умовах господарювання особливого значення набувають стратегічні методи управління розвитком промислового комплексу регіону. Сучасні методологічні підходи в регіоналістиці зосереджують увагу на категорії „розвиток”, визначенні стратегічної мети розвитку й відповідних цілей, завдань регіонального менеджменту та місцевого бізнесу, розробці механізмів реалізації регіональної політики розвитку та методів оцінки ефективності управління розвитком промислового комплексу.

Проведений автором аналіз свідчить, що забезпечення успішного розвитку регіональної економіки, територіального промислового комплексу можливе за умови обов'язкового врахування загальнонаціональних та світових тенденцій економічного розвитку. Регіональна економіка та її промисловий комплекс є невід'ємною частиною національної, світової економіки, на них безпосередньо впливають чинники, характерні для сучасних мега-, макро-, мезо- та мікроекономіки.

Процеси глобалізації можуть мати водночас позитивні і негативні аспекти впливу на розвиток промислового комплексу регіону. Вони мають бути керовані та спрямовані на забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств регіону на національному і світовому ринках. У роботі показано, що активним суб'єктом сучасних процесів глобалізації та регіоналізації економіки можна стати за умови створення конкурентоспроможної інноваційної промисловості. Регіональна промислова політика, наголошується в дослідженні, повинна мати на меті захист суб'єктів господарювання, виробничого середовища від негативних наслідків глобалізації. Негативні, деструктивні аспекти глобалізації повинні враховуватися під час розробки стратегії розвитку промислового комплексу регіону.

Взаємопов'язаними умовами сталого економічного розвитку галузі є її конкурентоспроможність, інвестиційна привабливість та економічна безпека. Забезпечення безпеки економічного розвитку господарського комплексу, місцевих суб'єктів господарювання має розглядатися як принцип діяльності регіонального менеджменту.

У сучасних умовах визначальною стає роль людського капіталу. Поряд з фізичним і соціальним капіталом він є джерелом багатства, самовдосконалення, розвитку промисловості регіону. Людський потенціал є основним стратегічним ресурсом і головним чинником економічного зростання в галузі.

Найбільш прийнятною стратегією подальшого розвитку промислових комплексів регіонів є інноваційний напрям, достатньо обґрунтований у вітчизняній економічній літературі з історичних та інших позицій.

У роботі обґрунтовано висновок, що більшість сучасних концепцій регіонального промислового розвитку охоплює важливі, але тільки окремі напрямки розвитку. Розробка комплексних методологічних засад може базуватися на концепції безпечного поступального розвитку.

Новим етапом розвитку економічних відносин є інформаційна економіка, головний чинник якої - знання людини, що перетворюються у визначальний фактор економічного розвитку промислового комплексу регіону. Сутність розвитку промислового комплексу регіону в нових умовах- це інновації на основі знань як фундаментального показника якості інтелектуального капіталу. Парадигма знань - це засіб забезпечення поступального розвитку промисловості регіону.

У роботі наголошується, що інформаційна економіка потребує нового погляду на сутність регіону. Виходячи із сформульованої парадигми, регіон має розглядатися як місце розселення носіїв робочої сили і знань. Виходячи з цього, регіональна економіка знань розглядається автором як спосіб господарювання в регіоні, який базується на інтелекті як капіталі, як джерелі зростання, розвитку, багатства, що має враховуватися і в управлінні розвитком промислового комплексу регіону.

Концепція інформаційної економіки розкриває нову роль і місце інтелекту людини в інформаційному суспільстві і стає теоретичною базою галузевої політики економічного зростання. На підставі аналізу умов і тенденцій розвитку промислових комплексів регіонів України автором обґрунтовано висновок, що базовими методологічними основами забезпечення розвитку промислового комплексу регіону в сучасних умовах трансформаційної економіки є:

– орієнтація на людський фактор розвитку, на людину - носія кваліфікованої робочої сили і знань;

– соціалізація, гуманізація і культура виробничих відносин;

– економічна безпека людини, бізнесу, промислового комплексу, регіону;

– конкурентні відносини між бізнесами, змагальні відносини між працівниками.

У другому розділі „Методологічні підходи до розробки стратегій розвитку промислового комплексу регіону” проведено аналіз наукових публікацій з питань розробки довгострокових програм і планів територіально-галузевого розвитку і показано, що актуальним завданням в умовах трансформації економіки є розробка ринкового інструментарію регулювання розвитку промислового комплексу регіону.

У роботі обґрунтовано, що основним напрямом реорганізації та вдосконалення системи управління галузевим розвитком відповідно до ринкових умов господарювання й методологічною основою стратегічного управління розвитком промислового комплексу регіону в умовах глобалізації економічних відносин має бути поєднання таких складових:

-концепції інноваційного напряму розвитку промислового комплексу регіону як ідеології його розвитку;

-принципів забезпечення економічної безпеки розвитку промислового комплексу регіону як способу забезпечення розвитку;

-кластерних форм інтеграції зусиль місцевих суб'єктів господарювання як організаційної форми їх розвитку;

-підтримки розвитку підприємництва як рушійної сили галузевого розвитку.

Як свідчить досвід розвинених країн, тією рушійною силою, що здатна забезпечити конкурентоспроможність промислового комплексу регіону, є лише інновації та інноваційний шлях розвитку. Головні фактори конкурентоспроможності промислового комплексу регіону, визначені автором стосовно сучасних умов його функціонування, наведено на рис. 1.

Аналіз сучасних концепцій розвитку свідчить, що вони охоплюють важливі, але окремі напрямки розвитку. Об'єднати в собі багатоваріантність підходів у єдину модель забезпечення стійкого розвитку може запропонована автором концепція безпечного розвитку промислового комплексу регіону. Аналіз об'єктивних закономірностей регіонального розвитку дозволив автору сформулювати відповідні принципи політики промислового розвитку. Принциповим методологічним підходом до прогнозування, розробки й реалізації стратегій економічного розвитку промисловості регіону, як показано в роботі, повинен бути підхід, в основу якого покладено принцип забезпечення безпеки розвитку промислового комплексу регіону та захисту від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Конкурентоспроможність промислового комплексу регіону - це його здатність відповідати на виклики глобалізованої економіки. Конкуренція регіонів за своїм змістом - це конкуренція територіальних умов господарювання. Тому і процес управління розвитком промислового комплексу регіону, робить висновок автор, можливо розглядати як процес створення умов для господарювання й розвитку всіх суб'єктів промислового комплексу.

У роботі доведено, що раніше широко розповсюджена думка щодо незначної ролі місцерозташування виробництва для досягнення успіху в конкурентній боротьбі виявилася необґрунтованою. Про це свідчить наведений у роботі аналіз публікацій провідних зарубіжних і вітчизняних економістів. Теорія конкурентоспроможності, висунута М. Портером, поставила в центр уваги регіональних менеджерів кластерну модель господарювання. Кластер у сучасних умовах може розглядатися як одна з найбільш ефективних організаційних форм забезпечення конкурентоспроможності підприємств, наголошується в роботі. На гребені технічного прогресу в промисловій сфері містяться великі підприємства, з достатньою матеріально-технічною, науковою базою. У дисертаційній роботі показано, що інноваційний шлях розвитку, за умови розвитку кластерних інтеграційних процесів, стане доступним і для малих та середніх підприємств, які в даний час становлять значну частину промислових комплексів багатьох регіонів.

У процесі розробки й реалізації стратегії розвитку промислового комплексу особливого значення набувають питання стратегічних цілей і пріоритетів розвитку. Стосовно галузі вони дають змогу ранжувати цілі та завдання виробничого характеру відповідно до її виробничо-економічних і ресурсних можливостей. Методологія виявлення й обґрунтування пріоритетів має чітко виражений комплексний характер, оскільки орієнтує на охоплення системоутворюючих потоків матеріальних, енергетичних, фінансових і людських ресурсів, а також прогнозної, програмної, управлінської та соціально-структурної інформації.

Організаційні й методичні принципи управління розвитком промислового комплексу регіонів, а також основні принципи розробки стратегії, обґрунтування етапів і послідовності формування політики промислового розвитку дозволили автору обґрунтувати і порядок оцінки стану й прогнозування розвитку промислового комплексу регіону (рис. 2).

У дисертаційній роботі запропоновано порядок формування концепції та програми розвитку промислового комплексу регіону (рис. 3), який за участю автора успішно апробовано в процесі розробки програм соціально-економічного розвитку Херсонської області.

На підставі проведеного аналізу теорії і практики організації виконання галузевих програм розвитку автором розроблено практичні рекомендації з організації виконання стратегічної програми розвитку промислового комплексу регіону.

Проведений у третьому розділі „Аналіз і оцінка стратегій розвитку промислових комплексів регіонів України” аналіз стану розвитку промислових комплексів показав, що стратегії соціально-економічного розвитку регіонів України на період до 2015 року головним пріоритетом розвитку визначають створення високопродуктивних господарських комплексів, які забезпечили б подальше зростання добробуту населення в широкому розумінні цього поняття. Для забезпечення виходу з кризового стану необхідною є розробка концепції формування єдиного збалансованого соціально-природного господарського комплексу, яка обумовлюється факторами, з одного боку, єдності виробничих галузевих структур промислового комплексу і науки, а з іншого - визначення сучасних методів управління процесами раціонального використання та відтворювання комплексних ресурсів та капіталів промислового комплексу регіону.

На прикладі Херсонської області відмічено нерівномірність територіального розміщення продуктивних сил її промислового комплексу, що призводить до нерівномірності розвитку господарських комплексів районів і міст обласного підпорядкування. Диспропорції в розміщенні продуктивних сил розглядаються як наявні загрози майбутньому розвитку промислового комплексу регіону.

Проведений у дисертаційній роботі аналіз свідчить, що розвиток економіки регіонів України пов'язаний, головним чином, з необхідністю вибору новітньої стратегії управління, яка б адекватно поєднала в єдиному процесі господарського використання географічне положення, наявний природний потенціал, інфраструктуру та індустріальний потенціал. Для цього необхідно усунути або суттєво пом'якшити існуючі соціально-економічні диспропорції, кардинально посилити соціальну орієнтацію промислового комплексу регіону, більш раціонально й заощадливо використовувати природні ресурси. У дослідженні також показано доцільність покращення галузевої й територіальної структури виробництва за рахунок поглиблення спеціалізації у підгалузях машинобудування, легкої, харчової, деревообробної промисловості та виробництва будівельних матеріалів.

Результати проведених досліджень підтверджують, що останнім часом відбуваються відповідні структурні зміни в складі продуктивних сил регіонів України. Інвестиційна діяльність спрямована головним чином на реконструкцію, технічне переозброєння, а також на розширення діючих підприємств.

Однак стосовно економічного простору загальна політика регіонального розвитку сприяла процесу його деформації, результатом чого стала значна концентрація промислового потенціалу в головних містах областей, у той час як їх периферія залишається в занепаді. Продовжується концентрація промислового потенціалу в м. Києві та промислово розвинених областях України. Таким чином, особливого значення набувають зусилля, спрямовані на диверсифікацію центрів економічного зростання регіонів з їх фінансово-кредитним забезпеченням та визначенням актуальних регіональних проблем і пріоритетів.

Враховуючи необхідність забезпечення умов збереження та надання позитивної динаміки зростанню промислового комплексу регіону, перспективними на даний час напрямами забезпечення промислової діяльності регіону слід вважати:

- збільшення інноваційної продукції машинобудування, ремонту та монтажу машин і устаткування;

- харчову промисловість і перероблення сільськогосподарської продукції;

- легку промисловість.

Алгоритмом досягнення переваг у розвитку промислового комплексу регіону, дієвим інструментом в управлінні процесом створення умов для його розвитку є прогнози і стратегії розвитку. Проведений під час дисертаційного дослідження аналіз стратегій розвитку промислових комплексів регіонів дозволив виявити низку методологічних недоліків у їх розробці й організації реалізації, зокрема:

- інноваційний напрям розвитку не став головним напрямом діяльності на всіх рівнях управління, у всіх структурних елементах промислового комплексу (табл. 1);

- цілі, пріоритети розвитку промислового комплексу регіону не трансформуються в цілі і пріоритети розвитку підгалузей, підприємств та інших структурних елементів господарського комплексу, їх підрозділів тощо.

Таблиця 1. Питома вага інноваційно-активних підприємств у промисловості південних регіонів України, %

Регіон	Роки
	2000	2004	2005	2006
Україна	16,2	2,5	2,2	2,1
Автономна Республіка Крим	8,9	2,7	1,6	1,2
Області:
Запорізька	17,4	1,8	1,8	1,6
Миколаївська	28,1	3,2	2,2	1,9
Одеська	4,1	1,9	2,2	2,4
Херсонська	11,8	2,5	2,3	2,3
Складено за даними Держкомстату України

На підставі вищенаведеного в дисертації зроблено висновок про необхідність удосконалення методологічних підходів до розробки й реалізації стратегій промислових комплексів регіонів України.

У четвертому розділі „Концептуальні основи реформування системи стратегічного управління промисловим комплексом регіону” доведено, що формування цілей, механізму управління, інституціонального забезпечення та використання інструментарію забезпечення розвитку промислового комплексу регіонів здійснюється несистемно (фрагментарно, непослідовно). Вони в деяких випадках є також неадекватними особливостям сучасного етапу розвитку економіки - переходу до інформаційної економіки, в якій головним фактором є людина - працівник.

Під загальним механізмом управління розвитком промислового комплексу регіону в роботі розуміється інтегрований підхід з системних позицій до керівництва сукупністю елементів (підсистем) та принципових дій, які здійснюються у стані зв'язку (трансформації) з локальними механізмами і призначені для впливу, через відповідний інструментарій, на діяльність промислового комплексу по ланцюгу рівнів господарювання.

У роботі показано, що парадигма економіки знань має бути покладена в основу заходів з поетапного формування відповідного їй, і більш досконалого порівняно з діючим, механізму галузевого управління. Виведення промислового комплексу регіону на рівень вимог сучасної економіки потребує переоцінки ролі людського фактора з метою створення механізмів ефективної реалізації його потенціалу. Тому механізм галузевого управління, наголошується в роботі, має базуватися на такому методологічному принципі, як ключова роль людського фактора, мати на меті формування, відтворення й розвиток людського капіталу як визначального ресурсу регіонального промислового розвитку.

Розроблена в дисертації модель розвитку промислового комплексу регіону базується на концепції інноваційного розвитку і таких методологічних принципах:

1.Визначення продуктових пріоритетів галузевого інноваційного розвитку.

2.Визнання промислового комплексу регіону як цілісності, що функціонує в умовах глобалізації економіки й міжрегіональних економічних зв'язків.

3.Об'єднання зусиль суб'єктів господарювання на засадах партнерства, координації господарської та науково-технічної діяльності.

4.Забезпечення безпеки розвитку суб'єктів господарювання і галузі в цілому.

5.Визнання самостійності економічних інтересів суб'єктів господарювання.

6.Підтримка галузевих пріоритетів розвитку місцевими органами державного управління і самоврядування.

У роботі показано, що новаторський підхід до організації та розвитку виробництва ще недостатньо підтримується і часто не використовується місцевими органами державного управління й самоврядування. Не аналізуються джерела та напрямки використання ресурсів інноваційного розвитку бізнесу. Не відпрацьований механізм залучення підприємництва в систему управління розвитком галузі. У дисертації запропоновано один з варіантів такого механізму, адаптований автором на основі публікацій провідних науковців і представлений на рис. 4.

Узагальнення вітчизняного й зарубіжного досвіду, здійснене в дисертаційній роботі, свідчить, що механізм забезпечення інноваційного розвитку промислового комплексу регіону має базуватися на таких методологічних положеннях:

1.Метою функціонування даного механізму має бути створення умов для розвитку інноваційної активності на підприємствах і в організаціях галузі.

2.Завдання інноваційного розвитку формулюються в галузевих об'єднаннях, на підприємствах і в організаціях, їх структурних підрозділах, для формальних і неформальних груп працівників та новаторів виробництва з урахуванням мети інноваційного розвитку галузі.

3.Способом забезпечення інноваційного розвитку галузі може бути підприємництво - рушійна сила економіки знань, яка за своєю сутністю є підприємницькою економікою.

У дисертаційній роботі обґрунтовано необхідність розробки на підприємствах і в організаціях галузі систем управління творчою активністю працівників як підсистеми управління інноваційним розвитком галузі та її суб'єктів господарювання. Така система має бути структурованою і базуватися на концепції партисипативного управління виробництвом. При цьому під системою управління трудовою та творчою активністю працівників у дисертаційній роботі розуміється узгоджена організаційна структура форм виявлення активності працівників, яка діє в межах механізму управління галуззю і взаємодіє з усіма його елементами, передбачає створення умов, необхідних для широкого виявлення ініціативи працівників, включає економічні, соціально-психологічні та організаційно-розпорядчі методи управління, що забезпечують безпосередню й найбільш ефективну участь кожного працівника галузі в її розвитку.

У дисертації наголошено на необхідності розвитку інфраструктури промислового комплексу регіону. У сучасних умовах господарювання, особливо в період трансформаційних перетворень, її розвиток стає найважливішою умовою прискорення темпів розвитку промислового комплексу. Інноваційний потенціал галузі прямим чином пов'язаний з підприємствами і організаціями, що забезпечують її розвиток.

Проведений у роботі аналіз дозволив обґрунтувати методологічні підходи до формування механізму організаційного забезпечення розвитку промислового комплексу регіону, сформулювати методичні рекомендації з вибору відповідних організаційних і фінансових інструментів.

Здійснений системний аналіз стану та проблем формування механізмів стратегічного управління розвитком промислових комплексів регіонів дозволив автору сформулювати основні теоретичні положення щодо їх створення і функціонування:

1.Механізм управління розвитком промислового комплексу являє собою соціально-економічний механізм реалізації інноваційного напряму розвитку кожного суб'єкта господарювання і комплексу в цілому.

2.Основний методологічний підхід до формування системи управління промисловим комплексом полягає в тому, що сукупність підприємств і організацій галузевого комплексу розглядається як єдиний об'єкт регулювання й розвитку.

3Механізм управління розвитком промислового комплексу в умовах інформаційної економіки являє собою власне механізм управління інтелектуальним капіталом галузі, трудовою та творчою активністю колективів підприємств і організацій з метою підвищення конкурентоспроможності галузі.

4.Механізм управління промисловим комплексом може будуватися на такому методологічному принципі, як ключова роль людського фактора - головного ресурсу галузевого розвитку. Система управління господарською діяльністю підприємств і організацій базується на концепції партисипативного управління.

5.Обов'язковим елементом механізму забезпечення галузевого розвитку є підсистема управління інноваційною активністю суб'єктів діяльності.

У п'ятому розділі „Методи оцінки пріоритетних напрямів стратегічного реформування промислового комплексу регіону” сформульовано основні методологічні принципи оцінки галузевих економічних процесів. Зокрема, показано, що дотримання принципів, сформульованих для процесу оцінки напрямів стратегічного розвитку, дозволяє отримати достовірні прогнозні значення показників за визначеними напрямами розвитку. Згідно із запропонованою концепцією оцінка економічного розвитку промислового комплексу регіону складається з таких основних етапів: виділення показників - репрезентантів розвитку, інтегральної оцінки загроз за вихідними даними, оцінки взаємозв'язку рівня загроз і рівня розвитку в часі, оцінки взаємозв'язку загроз розвитку.

Автором наголошується, що моделі оцінки загроз, оцінки рівня економічної безпеки розвитку, прогнозу рівня безпечного розвитку детально опрацьовані у вітчизняній літературі, зокрема в монографії В. Пономаренко, Т. Клебанової та Н. Чернової, і можуть бути використані для вирішення завдань управління економічним розвитком галузі.

Головним критерієм оцінки результатів реалізації стратегії розвитку промислового комплексу регіону і вихідним параметром характеристики процесу управління виробничою діяльністю господарського комплексу визнано сумарний доход підприємств галузі. Оцінка стану економіки виконується з позиції розвитку процесів у галузі і містить набір індикаторів розвитку, які дозволяють кількісно оцінити, сигналізувати про загрожуючу небезпеку і здійснити комплекс програмно-цільових заходів щодо стабілізації становища.

Оцінка розвитку промислового комплексу регіону здійснюється в таких напрямках:

1. здатність економіки промислового комплексу до сталого розвитку;

2. підтримка наукового потенціалу галузевого комплексу;

3. залежність економіки промисловості регіону від імпорту;

4. зовнішні взаємовідносини регіонального промислового комплексу.

Для оцінки стратегій регіонального промислового розвитку, шляхів досягнення бажаних економічних результатів як стандартів розвитку в роботі сформульовано методику і наведено приклад кваліметричної оцінки розвитку промислового комплексу Херсонської області. При цьому були визначені домінуючі чинники, що впливають на розвиток промисловості області, розроблена модель регіонального галузевого розвитку з визначенням вагомості його параметрів, факторів, критеріїв. Зіставлення розрахунків за базовою кваліметричного моделлю економічного розвитку промислового комплексу з розробленою шкалою оцінок якісного коефіцієнта галузевого розвитку показує, що сучасний розвиток промислового комплексу Херсонської області знаходиться на критичному рівні (К_і = 0,213). Для порівняння наведено й результати визначення кількісних і якісних коефіцієнтів розвитку промислового комплексу Запорізької області, які засвідчили, що розвиток останнього знаходиться на допустимому рівні (К_і = 0,527).

Інноваційна спрямованість інвестиційних ресурсів підприємств галузі може визначатися за формулою:

О_ін.р. = (К₁ · КБ) +( К₂ · ОЗ) +( К₃ · ПР),(1)

деО_ін.р - показник інноваційної спрямованості інвестиційних ресурсів (валових інвестицій в основний капітал) підприємств галузі, у відсотках;

К₁ - питома вага інвестицій інноваційного спрямування в загальній сумі інвестицій у капітальне будівництво (КБ), у частках одиниці;

К₂ - питома вага інвестицій інноваційного спрямування в загальній сумі інвестицій на придбання раніше існуючих основних засобів (ОЗ), придбаних за межами регіону, у частках одиниці;

К₃ - питома вага інвестицій інноваційного спрямування в загальній сумі інвестицій на придбання (виготовлення) нових основних засобів (ПР), у частках одиниці.

При визначенні рівня інноваційної активності підприємств галузі (І_а), необхідно враховувати питому вагу підприємств галузі, що освоювали інвестиції у звітному періоді (П_а) та інноваційну спрямованість їх інвестицій:

І_а = П_а · О_ін.р.(2)

Оцінка ефективності соціально-економічного розвитку галузі обумовлює досить ґрунтовний погляд на глибинні зв'язки взаємозалежних елементів у складній системі „регіон - галузь - соціально-економічні результати діяльності галузі - сталий розвиток галузі” та набуває все більшого значення. Актуальним завданням є розробка узагальненого інтегрального критерію оцінки економічного стану галузі, який характеризував би його зміну в динаміці. Існує декілька підходів до визначення інтегральної оцінки соціально-економічного розвитку галузі.

Удосконалення інтегральної оцінки економічного стану галузі можливо здійснити на основі її геометричної інтерпретації. Базуючись на теорії „адитивної цінності”, можна дійти висновку, що інтегральна оцінка економічного стану галузі формується з таких трьох основних груп показників:

- обсяги виробництва валового внутрішнього (галузевого) продукту (валова додана вартість галузевого продукту, обсяг продукції промисловості, загальний обсяг капітальних вкладень);

- ефективність роботи промислового комплексу регіону (балансовий прибуток підприємств і організацій);

- конкурентоспроможність продукції підприємств галузі (науково-технічний рівень продукції).

Для визначення інтегрального показника в роботі обґрунтована можливість використання формули середньозваженої, яка передбачає надання кожному показнику певного рівня значущості:

,(3)

де m - кількість показників економічного розвитку;

S_i - стандартизоване значення економічного показника;

W_i - вага (значущість) економічного показника.

У шостому розділі „Моделювання системи управління реформуванням промислового комплексу регіону” наводяться результати аналізу сучасних моделей управління господарськими комплексами регіонів. Ці комплекси являють собою надскладні соціально-економічні системи, розвиток яких не піддається прямому розрахунку, а взаємозв'язки, взаємовпливи є досить непередбачуваними. Більшість територіально-галузевих виробничих комплексів об'єднана на умовах партнерства, співробітництва, не має єдиних адміністративних органів управління з обов'язковими для всіх учасників рішеннями. У зв'язку з цим механізм управління галузевою економікою розглядається як механізм реалізації економічної ідеології, регіональної промислової політики, що містить довільний набір форм і методів організації територіально-галузевих економічних процесів.

У дисертації наведено вхідні та вихідні характеристики процесу управління промисловим комплексом регіону.

Вхідними даними мають бути економічні та організаційні параметри, які будуть обумовлювати виробничо-господарську діяльність підприємств і організацій промислового комплексу регіону. До організаційних параметрів слід віднести: