Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ ЗАПОВІДНИМИ ТЕРИТОРІЯМИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я

Спеціальність 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

КРИЛОВ ДЕНИС ВАЛЕРІЙОВИЧ

Херсон - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Міжнародному університеті бізнесу і права (м. Херсон) Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат технічних наук, доцент

Білоусова Світлана Валентинівна,

Міжнародний університет бізнесу і права (м. Херсон),

професор кафедри менеджменту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Горлачук Валерій Васильович,

Чорноморський державний університет ім. Петра Могили (м. Миколаїв),

завідувач кафедри економіки підприємства;

доктор економічних наук, професор

Грановська Людмила Миколаївна,

Херсонський аграрний державний університет,

завідувач кафедри гідромеліорації та економіки природокористування

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан використання земель характеризується порушенням взаємозв'язків між природою і суспільством, в результаті чого невпинно відбувається загострення екологічної кризи, особливо у північному Причорномор'ї України з інтенсивним проявом водної ерозії і дефляції, підтопленням та техногенним забрудненням. В результаті високої сільськогосподарської освоєнності території, високої питомої ваги її розорювання погіршується стан середовища існування багатьох видів живих організмів, які справляють суттєвий вплив на поліпшення ситуації щодо збереження навколишнього природного середовища. Для розв'язання цієї проблеми необхідна особлива парадигма природокористування орієнтована на зростання добробуту людей та збереження біорізноманіття, тобто всієї різноманітності форм живого на різних рівнях його організації, як умови сталого розвитку людства, держави та її регіонів.

З огляду на сказане виключно важливу роль відіграють заповідники як своєрідні еталони цілісної природи, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та інші цінності, перебуваючи під особливою охороною держави.

Питання розвитку заповідної справи досліджували багато науковців: Андрієнко Т., Артеменко В., Балацький О.Ф., Борейко В.Е., В'юн В.Г., Горлачук В.В., Гродзинський М.Д., Давиденко В.М., Данилишин Б.М., Коваленко О.Ю., Кожевніков Г.А., Мішенін Є.В., Попович С.Ю., Реймерс М.Ф., Сохнич А.Я., Степанов В.М., Стеценко М.П., Стойко С.М., Шеляг - Сосонко Ю.Р., Штильмарк Ф.Р. та інші вітчизняні і зарубіжні вчені. Але багато аспектів досліджуваної проблеми, особливо землеустрою, грошової оцінки заповідних територій, механізмів управління та регулювання заповідними територіями, фінансово - економічних питань, як в теоретичному так і в практичному відношенні залишаються невирішеними або носять дискусійний характер.

Актуальність окресленого кола проблем і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідної роботи Міжнародного університету бізнесу і права «Розробка та впровадження економіко-технологічних заходів раціонального природокористування та управління екологічною безпекою навколишнього середовища» (номер державної реєстрації 0109U002939), де автором досліджено теоретичні та практичні аспекти розвитку заповідних територій, обґрунтовано методику визначення їх грошової оцінки особливості землеустрою та використання природно-заповідного фонду.

Мета і завдання наукового дослідження. Метою дослідження є узагальнення і розвиток науково-методичних основ, розробка інструментарію та практичних рекомендацій щодо створення ефективних механізмів управління заповідними територіями північного Причорномор'я.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність розв'язання таких завдань:

- узагальнити та поглибити науково - методичні засади процесу управління заповідними територіями;

- обґрунтувати передумови формування і розвитку заповідних територій;

- проаналізувати існуючий стан охорони та використання заповідних територій;

- обґрунтувати методичний підхід до визначення грошової оцінки заповідних територій;

- узагальнити та удосконалити понятійно-категоріальний апарат щодо визначення терміну «управління» і «регулювання», «функції» та «механізми» управління.

- обґрунтувати механізми управління заповідними територіями.

Об'єктом дослідження є процес управління заповідними територіями північного Причорномор'я.

Предмет дослідження - теоретико-методичні засади та практичні аспекти удосконалення механізмів управління заповідними територіями.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використані наступні методи досліджень: метод аналізу і синтезу (при досліджені особливостей охорони і використання заповідних територій, визначені напрямків удосконалення теорії і практики управління цими територіями); індуктивний метод (систематизації та узагальнені фактів, що стали причиною деструктивних процесів у розвитку заповідної справи); дедуктивний метод (при узагальнені ефективності управління заповідними територіями); системний підхід (при обґрунтуванні теоретико - методичних засад формування і розвитку заповідних територій); графоаналітичний (при наочному зображені процесів управління та регулювання заповідними територіями); абстрактно - логічний (при формуванні понять, висновків та рекомендацій).

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі акти та нормативні документи України, звітні дані управлінь охорони навколишнього природного середовища, головних управлінь Держкомзему України, результати власних досліджень і спостережень.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні наукові результати дисертаційної роботи полягають у наступному:

вперше:

- запропоновано і теоретично обґрунтовано формування принципово нової системи управління заповідними територіями, яка спрямована на збереження, використання і відтворення природно заповідного фонду;

удосконалено:

- методичні підходи до визначення грошової оцінки заповідних територій, які на відміну від існуючих ґрунтуються на принципі врахування цілісної екосистеми північного Причорномор'я, в результаті чого подолано диференціацію розмірів грошової оцінки, яка залежно від області відрізнялась на значення від трьох до десяти разів, а грошову оцінку екологічних коридорів, що формуються із пасовищ, сіножатей, лісових насаджень потрібно визначати не за їх продуктивністю, а за виконанням ними природоохоронної функції;

- наукове обґрунтування економічної сутності проектів землеустрою заповідних територій, де на відміну від існуючих підходів буферні зони передбачаються не тільки на прилеглих територіях біосферних заповідників, але і природних заповідників, заповідних зон регіональних ландшафтних та національних природних парків, що дозволить пом'якшити вплив людського фактора на процес охорони і відтворення біорізноманіття у заповідних зонах;

- методологію екологічного страхування, яка на відміну від існуючої активізує процес охорони і відтворення біорізноманіття, забезпечує визначення реальних збитків, зумовлених природним і людським факторами;

набули подальшого розвитку:

- розуміння сутності економічних категорій «управління» і «регулювання», де перше означає стратегію управлінської діяльності щодо охорони і використання заповідних територій, друге - тактику досягнення стратегії та трактування понять «функції управління» і «механізми управління», де функції - трудовий процес менеджерів, а механізм - засіб досягнення мети, щодо розвитку заповідних територій (землеустрій, державний кадастр, моніторинг, економічне регулювання процесу охорони і використання заповідних територій тощо);

- теоретичні основи управління заповідними територіями, головна суть яких полягає у розробленні регіональних Програм їх формування, вдосконаленні законодавчих актів та нормативних документів, цивілізованого правозастосування, належного фінансування такої Програми та реалізації комплексу заходів, передбачених нею; обґрунтуванні системи управління, менеджменту та регулювання заповідними територіями, які є мотиваційним важелем реагування на зміни, що забезпечують екологічну стабільність навколишнього природного середовища;

- питання відповідальності за порушення природозаповідного законодавства, суть якого полягає у справлянні штрафу на рівні розміру збитків, заподіяних природі, з вилученням отриманних цінностей та засобів їх отримання, покарання згідно чинного законодавства, з урахуванням недоотриманих прибутків, зумовлених втратою біорізноманіття; розглядається можливість надання адміністраціям заповідних територій та об'єктів статусу правоохоронного органу з правом носіння зброї, що дозволить знизити ступінь зловживання на заповідних територіях.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості створення умов сталого розвитку заповідних територій північного Причорномор'я, які сприяють збереженню ландшафтів і біорізноманіття. Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи пройшли практичну апробацію та прийняті до застосування Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області (довідка № 924/3-205-88 від 02.11.2009) і Головним управлінням Держкомзему у Миколаївській області (акт про провадження результатів дисертаційного дослідження № 537/1/714-1.3/900 від 09.11.2009).

Теоретичні та методичні положення дисертації використовуються у навчальному процесі Міжнародного університету бізнесу і права при викладанні економічних дисциплін, що підтверджено відповідною довідкою (довідка №972 від 08 жовтня 2009).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною роботою, що має наукове та прикладне значення, в якій дисертантом сформульовано і обґрунтовано наукові положення, висновки і рекомендації щодо удосконалення механізмів управління заповідними територіями. Автор є безпосереднім учасником наукових досліджень і впроваджень практичних рекомендацій. Результати наукових досліджень, наведених у роботі, знайшли відображення у списку публікацій. З праць, які опубліковані у співавторстві, автором дисертаційної роботи використані лише ті ідеї, що є результатом особистого наукового внеску в публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні результати дисертації доповідалися на: ІХ міжнародній науковій конференції молодих учених та студентів «Соціально-економічний розвиток України: Європейський вибір (Мелітополь, 2009), міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики» (Харків, 2009), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (Дніпропетровськ, 2009), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Ефективність бізнесу в умовах трансформаційної економіки» (Сімферополь, 2009), міжнародній науково-практичній конференції «Освіта і наука в умовах глобальних викликів» (Сімферополь - Судак, 2009), І всеукраїнській науково-практичній конференції «Моделювання сучасних економічних процесів та інформаційні технології «Дніпропетровськ, 2009р.), всеукраїнській науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Землевпорядкування та архітектура - шлях до гармонізації відносин людини та ландшафтів» (Херсон, 2009), ІV науково-практичній конференції «Розвиток інноваційної культури суспільства: Проблеми та перспективи» (Сімферополь, 2009), науково-практичній конференції «Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку» (Сімферополь, 2009).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційної роботи висвітлені у 24 наукових публікаціях, у тому числі 6 статей у виданнях, включених ВАК України до переліку спеціалізованих видань із економіки, 18 тезах доповідей на наукових конференціях. Загальний обсяг опублікованого тексту 5,3 д.а., з них особисто автору належить 5,0 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, що налічує 164 найменування та 5 додатків. Повний обсяг дисертації - 207 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 11 таблиць, 4 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання, об'єкт та предмет дослідження, викладено наукову новизну і практичну значимість отриманих результатів.

У першому розділі «Наукові основи формування та розвитку заповідних територій північного Причорномор'я» досліджено сутність заповідних територій та їх виняткову роль у збереженні біорізноманіття, оскільки останнє, через надмірне антропогенне навантаження на ландшафти і біотопи, зумовлене високою сільськогосподарською освоєністю, розораністю території, орієнтацією виробників сільськогосподарської продукції до монокультурності, наступу генетично-модифікованих культур зберігає тенденцію до його збіднення. Проведений у роботі аналіз засвідчив про відсутність однозначного трактування принципу функціонального зонування територій. Нині це поняття носить довільне тлумачення, в результаті чого демонструється утвердження хаосу розвитку суспільства і природи.

У цьому зв'язку в роботі відзначається важливість передбачення в чинному природоохоронному законодавстві тільки принципів зонування, а механізм реалізації зонування повинен визначатись конкретними умовами об'єкта заповідання. Обґрунтовується недоцільність абсолютної «заповідності» заповідних територій, заповідних зон в результаті чого формується ослаблений склад рослинних угрупувань. Зниження ризику втрати рослинного покриву забезпечується шляхом впровадження режиму регульованої заповідності. У дисертаційній роботі запропоновано авторське бачення сплати податку за землю: регіональні ландшафтні парки, національні природні парки звільняються від сплати земельного податку у випадках, коли земля їм передана у постійне користування. Якщо ж земля не передана у постійне користування, то податок сплачує власник чи землекористувач на основі того, що ліміти на рекреаційну діяльність, які повинні б надаватись регіональним ландшафтним паркам, надаються тим суб'єктам власності чи користування, що включені у склад парків. З метою збереження флористичних та фауністичних угрупувань, представлених незначними за розмірами земельними ділянками, але мають цінність для науки, необхідно включити до земель природно-заповідного фонду, надавши назву заповідній категорії - «екотоп». Існуючі методологічні підходи створення заповідних територій, які зводяться до схвалення органами державної влади та органами місцевого самоврядування про їх створення, не дають підстав вважати, що «де-юре» вони створені. Визнання заповідних територій набувається з часу встановлення меж, погодження їх із суміжними землевласниками і землекористувачами, органами влади з наступним перенесенням меж в натуру та розробленням проекту організації їх територій.

З позиції системного підходу до ефективного функціонування заповідних територій обґрунтовується роль екологічної мережі, завданнями якої є поєднання заповідних територій з допомогою екокоридорів, забезпечуючи взаємозв'язок і неподільність всіх категорій заповідного фонду.

На підставі аналізу чинного природоохоронного законодавства автором зроблено висновок про неузгодженість законів, що є причиною правового нігілізму, в результаті чого послаблюється вплив управлінських рішень щодо охорони заповідних територій. Одним із ключових напрямків створення ефективної системи управління заповідними територіями є державна реєстрація заповідних територій та об'єктів із занесенням у комп'ютерну базу даних, що дозволить захистити права на заповідні території.

У роботі стверджується, що адміністративна, цивільно-правова і кримінальна відповідальність за порушення природоохоронного законодавства є неадекватною до заподіяних збитків природі, а правозастосування є неефективним, в результаті чого не досягається кінцева мета дії органів управління заповідною справою. Зважаючи на це в роботі розглядаються питання унормування відносин в галузі заповідної справи.

У другому розділі «Оцінка природно-заповідних територій як комплексної багатофункціональної системи» досліджено процеси формування і розвитку заповідних територій північного Причорномор'я, в результаті чого з'ясовано, що частка природних заповідників складає 0,4% загальної площі заповідних територій, біосферні заповідники складають майже 43,4%, національні природні парки - 13,4%, регіональні ландшафтні парки - 13,5% та заказники і заповідні урочища відповідно 24% і 5 %. Тільки 0,3% загальної території припадає на пам'ятки природи, ботанічні сади, зоологічний і дендрологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (табл. 1).

Таблиця 1

Кількість та площі заповідних територій північного Причорномор'я

Категорії заповідних територій	Назви областей	Всього
	Миколаївська	Одеська	Херсонська
	Кількість	Площа,га	Кількість	Площа,га	Кількість	Площа,га	Кількість	Площа,га
Природні заповідники	1	1675,7	-	-	-	-	1	1675,7
Біосферні заповідники	1	2741,0	1	46402,9	2	119695,6	4	168839,5
Національні природні парки	-	-	-	-	1	52154,0	1	52154,0
Заказники в т.ч. загальнодержавного значення місцевого значення	1 46	1782 10144	8 26	11913 10049,5	5 11	32832 26206,8	14 83	46527 46400,3
Пам'ятки природи	42	214,1	58	33,2	32	27,5	132	274,8
Ботанічні сади	-	-	1	16,0	-	-	1	16,0
Зоологічні парки	1	23,0	1	6,5	-	-	2	29,5
Дендрологічні парки в т.ч. Загальнодержавного значення місцевого значення	- -	- -	- -	- -	1 -	210 -	1 -	210 -
Парки - пам'ятки садово - паркового мистецтва	19	208,8	22	1678,5	12	166,0	53	2053,3
Регіональні ландшафті парки	4	37352,4	2	15320,0	-	-	6	52672,4
Заповідні урочища	13	3656,7	4	13828,0	10	942,0	27	18426,7
Всього	128	57797,7	123	99247,6	74	232233,9	325	389279,2

Характерними особливостями найбільш презентативних заповідних територій є те, що тільки біосферні заповідники, природні заповідники, національні природні парки мають землі у постійному користуванні площею 158312,9 га, що складає 57,7% їх загальної території (табл.2 ).

заповідний територія грошовий охорона

Таблиця 2

Характеристика біосферних та природних заповідників, національних природних та регіональних ландшафтних парків

Категорія заповідних територій	Назва	Місце розташування	Рік створення	Загальна площа, га	в т.ч. земель у постійному користуванні,га
Біосферні заповідники	Асканія -Нова	Херсонська обл.	1993	33307,6	11312,2
	Чорноморський	Херсонська обл.	1993	89129,0	70509
	Дунайський	Одеська обл.	1998	46402,9	22662
Природні заповідники	Єланецький степ	Миколаївська область	1996	1675,7	1675,7
Національні природні парки	Азово- Сиваський	Херсонська область	1993	52154,0	52154,0
Регіональні ландшафтні парки	Кінбурнська коса	Миколаївська область	1992	17890,2	-
	Гранітно-степове Побужжя	Миколаївська область	1994	6266,8	-
	Тилігульський	Миколаївська область	1995	8195,4	-
		Одеська область	1997	13954,0	-
	Приінгульський	Миколаївська область	2003	5000,0	-

Формування територій регіональних ландшафтних парків без вилучення земель у землевласників і землекористувачів є причиною того, що ліміти на рекреаційну діяльність видаються не адміністраціям заповідних територій, а суб'єктам господарювання, які увійшли у склад заповідних територій. Прикладом цього є регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса», де ліміт на 70 тис. рекреантів у 2008 році було видано головному управлінню лісового і мисливського господарства, виручивши при цьому 280 тис.грн.

Досліджено, що показники передбачені Загальнодержавною програмою формування національної мережі до 2015 р. не виконуються. Так із прогнозованих обсягів створення захисних лісових насаджень у північному Причорномор'ї, що складають 155,2 тис.га виконано лише 20%, полезахисні лісові смуги, площа яких має складати майже 64 тис.га теж не створюються. У цьому випадку план розвитку екологічної мережі зможе реалізуватися лише у 2050 році.

Виявилось, що однією з причин повільного розвитку екологічної мережі є відсутність регіональних програм їх формування у кожному із досліджуваних регіонів, відсутність законодавчого забезпечення, коштів на фінансування комплексу заходів, передбачених програмами, методологічних положень, спрямованих на розроблення екологічної мережі, яка б забезпечила збереження та відтворення ландшафтного різноманіття.

Досліджено, що ефективність охорони і використання заповідних територій визначається такими пріоритетами: управління, плюс ефективний менеджмент та регулювання. Управління - це процес орієнтований на досягнення стратегічних цілей, регулювання представляє тактику досягнення стратегії, а менеджмент - це процес організації праці колективу людей, спрямованої на розв'язання поставлених перед ними завдань з допомогою таких функцій, що циклічно повторюються як прогнозування, планування, організації, мотивації та контролю (рис.1)



Рис.1 Схема реалізації управлінського рішення

Обґрунтовано, що розв'язання проблем управління заповідними територіями досягається шляхом створення єдиної методики виготовлення землевпорядної документації, де вказувалися б етапи послідовного виконання робіт: встановлення меж заповідних територій; погодження меж із суміжними землевласниками і користувачами, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; перенесення меж в натуру з оформленням акту здачі-прийняття геодезичних знаків, що відображають межі заповідних територій; розроблення проекту організації заповідних території з наступним його погодженням та затвердженням.

Причому організація заповідних територій повинна спиратися на матеріали картографування цих територій, виконаних у державній системі координат.

Виявилось, що нині заповідні території не можуть конкурувати на світовому ринку, оскільки існуюча система управління і стандарти до неї не відповідають системі менеджменту якості ISO 9000, системі екологічного менеджменту IS 14000, впроваджених у розвинених країнах. Досягнення цієї умови можна забезпечити, насамперед, шляхом стандартів та директив Європейського Союзу, досягти умови цивілізованого правозастосування, забезпечити необхідний рівень фінансування заходів, пов'язаних з реалізацією державної політики у галузі заповідної справи.

Третій розділ «Організаційно-економічний механізм управління заповідними територіями» присвячено формуванню екологічно-орієнтованого економічного механізму охорони та використання природно-заповідних територій.

У ході дослідження встановлено, що існуюча методика визначення грошової оцінки заповідних територій стає серйозною перешкодою на шляху до визначення реальної ціни екосистеми Причорномор'я. Свідченням цьому є той факт, що грошова оцінка заповідних територій загальнодержавного значення Чорноморського узбережжя Херсонської області відповідно складає 80652 грн./га, Одеської області 28228 грн./га , а Миколаївської області - лише 8075 грн./га. Доведено, що підстав для такої диференціації грошової оцінки земель немає, оскільки всі області є морськими областями, де їх заповідні території в однаковій мірі омиваються водами Чорного моря, лиманами, затоками тощо. При цьому, якість водних об'єктів, кількість диких тварин на одиницю площі територій є однаковою.

Для усунення цих недоліків пропонується формула для розрахунку нормативної грошової оцінки земель, яка має вид:

Цн = Е х Тк х Кц х Кс х Пз, (1)

де Цн - нормативна грошова оцінка земель;

Е - нормативний середньорічний економічний ефект від використання заповідних територій, грн./м;

Тк - термін капіталізації нормативного середньорічного економічного ефекту, який встановлюється на рівні 33 роки;

Кц - коефіцієнт, що враховує цінність заповідних територій;

Кс - коефіцієнт, що враховує статус заповідних територій (місцевого значення Кс=1,1; загальнодержавного значення-1,3);

Пз - площа земельної ділянки, м.

З огляду на сказане, реальна грошова оцінка заповідних територій загальнодержавного значення узбережжя Причорномор'я буде складати 80,7 тис.грн та місцевого значення - 68,2 тис.грн./га.

Крім того обґрунтовано, що грошова оцінка таких елементів екологічної мережі, як рілля, сіножаті, пасовища повинна визначатися не продуктивністю цих угідь в аграрному секторі за формулою

Гагр. = Г х Багр. : Б, (2)

де Гагр. - грошова оцінка агровиробничої групи ґрунтів;

Г - грошова оцінка гектара відповідних угідь по землекористуванню;

Багр. - бал бонітету одиниці площі відповідних угідь по агроформуванню;

Б - бал бонітету відповідних угідь у сільськогосподарському підприємстві, а за формулою (1), оскільки ці території виконують функцію розмноження, обміну генофондом, міграції видів, поширення видів на суміжні території, переживання ними несприятливих умов, переховування, підтримання екологічної рівноваги.

Ми вважаємо, що формування ефективного екологічно-орієнтованого механізму охорони і використання природно заповідних територій потребує державної реєстрації заповідних територій з метою фіксування об'єкта управління, захисту цих територій від не правочинних дій фізичних та юридичних осіб.

У роботі наведено методичні підходи удосконалення екологічного страхування заповідних територій, які забезпечують можливість встановлення реальної величини збитків на заповідних територіях. На прикладі регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» проведено розрахунки, які свідчать, що за умови його екологічного страхування на момент паювання земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на площі 63,3 га, де зростають на кожному квадратному метрі в середньому 15 особин орхідей, розмір страхової компенсації складатиме не 95 тис грн. (63,3 га х 1500грн/га), а понад 79 млн.грн (63,3 га х 15грн./шт. х 15 шт/м).

Проведені дослідження також засвідчують необхідність перерозподілу використання цільових екологічних фондів, що дозволить розширити можливості природоохоронних заходів на заповідних територіях.

Спираючись на практику існуючої відповідальності за порушення природоохоронного законодавства з'ясовано, що вона неадекватна розмірам збитків, зумовлених діяльністю, що суперечить режиму заповідних територій. Тому розмір штрафів повинен визначатись розміром відшкодування завданних збитків природі, витрат на відновлення екосистеми, розміру недоотриманих прибутків, зумовлених пошкодженням територій та цивільно-правової чи кримінальної відповідальності.

З метою реалізації ефективних заходів щодо охорони заповідних територій адміністраціям необхідно надати статус правоохоронного органа з широким спектром повноважень, пов'язаних з охороною цих територій. У дисертаційній роботі розглядається процесуальний порядок землеустрою заповідних територій, з допомогою якого буде сформовано конкурентне середовище адекватне міжнародним стандартам якості.

На нашу думку забезпечення формування механізму управління заповідними територіями потребує удосконалення напрямів держаної політики у сфері охорони природокористування. Зазначено, що Регіональна програма охорони та використання заповідних територій випливає з мети та завдань Загальнодержавної програми формування екологічної мережі України до 2015 року. При цьому Регіональна програма охорони і використання заповідних територій повинна висвітлювати такі питання: аналіз ретроспективного та існуючого стану розвитку заповідних територій; виявлення резервів земель для включення їх у склад природно-заповідного фонду; визначення потреби в землях для розвитку заповідних територій, в тому числі екологічних коридорів; фінансування, організацію ведення кадастрів природних ресурсів та моніторингу довкілля у межах екологічної мережі; створення банків даних та геоінформаційних систем; визначення еколого-економічної ефективності накреслених заходів і обґрунтування черговості термінів їх виконання.

З цією метою нами обґрунтовано методологічну парадигму екологічної ефективності організації заповідних територій. Одержані теоретичні положення та практичні результати розглянуто службами управління охорони навколишнього природного середовища Херсонської області та прийняті ними до використання.

ВИСНОВКИ

На основі проведених досліджень, отримано результати, які полягають в узагальненні, науково - методичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо розвитку заповідних територій північного Причорномор'я, які сприяють охороні ландшафтів, збереженню та відтворенню біорізноманіття. Найбільш вагомими науковими результатами є такі:

1. Антропогенне навантаження на ландшафти та трансформація біотопів, зумовлене високою сільськогосподарською освоєністю територій та розораністю, орієнтацією виробників сільськогосподарської продукції до монокультурності, вирощуванням генетично модифікованих культур позначається на зменшенні біорізноманіття, порушенні ландшафтів. Тому головною умовою їх охорони і збереження біорізноманіття є створення заповідних територій як еталонів цілісної природи, що мають природоохоронну наукову, естетичну, рекреаційну та інші цінності, перебуваючи під особливою охороною держави. При цьому ефективність функціонування ядер заповідних територій забезпечується єдністю всіх елементів екологічної мережі у складі екологічних коридорів.

2. Реалізація завдань, покладених на заповідні території досягається шляхом розроблення проектів землеустрою, які передбачають встановлення меж заповідних територій з наступним винесенням їх в натуру (на місцевість), планувальної організації території, виходячи з конкретних умов того чи іншого об'єкта заповідання, організації буферних зон не тільки на прилеглих територіях біосферних заповідників, але і на прилеглих територіях природних заповідників, заповідних зон регіональних ландшафтних та національних природних парків, що дозволить пом'якшити вплив людського фактора на заповідні зони, в яких перебувають представники рослинного і тваринного світу. При цьому ландшафтні заказники, заповідні урочища тощо те ж повинні підлягати зонуванню.

Тільки наявність проекту землеустрою заповідних територій погодженого і затвердженого, згідно вимог чинного законодавства, є ознакою сформованого об'єкта управління здатного себе захистити від можливих правопорушень з боку правопорушників, бути об'єктом інвестування, екологічного страхування, занесеним до єдиного державного реєстру як повноцінного суб'єкта господарювання.

3. Абсолютна «заповідність» заповідних територій і зон не завжди є виправданою в сенсі збереження травостою, оскільки повне невтручання у природні процеси спочатку забезпечує суттєві позитивні зрушення, а згодом формується гіпертрофований варіант складу рослинних угрупувань. З метою регулювання росту рослинного покриву, останній необхідно використовувати у системі сінокосозміни або регульованого випасання тваринами, крім парнокопитних (корови, вівці, кози і ін.), які руйнують дернину, а відтак екосистему. Досягнення цієї умови забезпечується шляхом впровадження режиму урегульованості визначеною проектом землеустрою.

4. Існуюча практика, орієнтована на створення великих, цілісних, компактних заповідних територій не узгоджується з теоретико - методологічним та апробаційним досвідом зазначеної проблеми. Цілісність заповідних територій не є визначальною умовою при їх формуванні, а розміри, територіальне розміщення, конфігурація визначаються, насамперед, параметрами екосистем, які вимагають своєї охорони.

5. Грошову оцінку заповідних територій та об'єктів слід розглядати у контексті системи екологічної мережі, оскільки не окремі заповідні ядра, а, власне, екомережа здатна забезпечити збереження та відновлення біологічного і ландшафтного різноманіття відповідної території, шляхом розширення площі земель з природними ландшафтами до рівня достатнього для збереження їх біорізноманіття, близького до природного стану та формування їх територіально єдиної системи, побудованої відповідно до забезпечення можливостей природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, які забезпечують збереження природних екосистем.

При цьому грошова оцінка екологічних коридорів, що формуються із пасовищ, сіножатей, лісових насаджень повинна бути переглянута, оскільки до включення до складу екомережі їх оцінка визначалась, виходячи із продуктивності цих угідь. Але враховуючи їх природоохоронну функцію, орієнтовану на підтримання екологічної рівноваги в екосистемі матеріали оцінки цих угідь є не придатними у галузі заповідної справи.

6. Існуюча методика визначення грошової оцінки заповідних територій не вирішує головного завдання - не формує цілісної ідеології визначення реальної грошової оцінки природних ресурсів. В результаті цього, грошова оцінка заповідних територій загальнодержавного значення вздовж Чорноморського узбережжя у Миколаївській області складає лише 8075 грн./га, тоді як у Херсонській та Одеській областях складає відповідно 80652 та 78778 грн./га. Підстав для такої диференціації немає, оскільки всі області є морськими областями, представляючи єдину екосистему.

Дослідження методичних підходів до оцінки заповідних територій Чорноморського узбережжя дозволяє стверджувати, що грошова оцінка заповідних територій для всіх областей загальнодержавного значення повинна складати 80,7 тис. грн./га та місцевого значення - 68,2 тис. грн./га.

7. Важливою умовою формування сталого розвитку заповідних територій є їх екологічне страхування. Але існуюча практика врахування руйнування наземної частини рослин, навіть занесених до Червоної книги України, Європейського червоного списку вимагає свого переосмислення. Так, якщо повне відновлення наземної частини трав'янистої рослинності після пожежі складає один - два роки, що складає незначний збиток для заповідних територій, то ґрунт, на якому зростають ці рослини, живуть мікроорганізми і тварини страждають значно більше. У цьому зв'язку розрахунок компенсаційних витрат потрібно здійснювати не за кількістю знищених рослин, а за кожним квадратним метром ґрунту. Але знищення цибулькових рослин, занесених до Червоної книги України, шляхом антропогенного впливу, вимагає компенсації за кожну знищену рослину. На прикладі регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» нами проведені розрахунки, які свідчать, що розпаювання земель на площі 63,3 га, де найбільша концентрація орхідей (15 шт/м²) призведе до збитків на суму понад 79 млн.грн. (63,3 га х 15 грн./шт х 15 шт/м²).

При цьому, правовою базою страхування рослинного покриву повинні бути матеріали картографування цих рослин, в яких би знайшли відображення види рослин, їх щільність на одиниці площі, просторове розміщення, складені за допомогою геодезичної вимірювальної техніки з прив'язкою до державної системи координат 1942 чи 1963 року.

8. Правові норми чинного природоохоронного законодавства, які передбачають фінансування з державного бюджету тільки заходів з охорони біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних та зоологічних парків загальнодержавного значення є причиною того , що недооцінюються такі категорії заповідного фонду, як заказники, заповідні урочища, пам'ятки природи тощо місцевого значення. Це означає, що згадувані категорії заповідних територій за своїми цінностями, завданнями, які на них покладаються займають другорядні місця у вертикальній ієрархії категорій заповідного фонду, нехтується сама ідея їх створення. Позитивний результат охорони згадуваних територій буде за умови їх фінансування із місцевих бюджетів та цільових екологічних фондів, а не за рахунок підприємств, установ, організацій, які передали ці землі без вилучення для створення заповідних територій.

9. Послаблена відповідальність за порушення режиму заповідних територій, неефективне правозастосування, яке порушує принцип - перед законом всі рівні, правова незахищеність відповідальних служб з охорони та використання заповідних територій призводить до великих еколого-економічних збитків, зумовлених пожежами, самозахватом землі на заповідних територіях, несанкціонованого полювання та виловом риби в акваторіях заповідних територій. При цьому, розмір штрафу повинен складатися з двох частин: розміру збитків заподіяних природі, вилучивши отримані цінності та засоби їх здобуття та покарання згідно чинного законодавства, з урахуванням недоотриманих прибутків, зумовлених втратою біорізноманіття. При цьому, адміністраціям заповідних територій та об'єктів необхідно надати статус правоохоронного органа з правом носіння зброї, перевірки транспорту на заповідній території, здійснювати фотографування, вести кіно - відеознімання тощо. Це дозволить знизити ступінь зловживання на заповідних територіях.

10. Управління заповідними територіями представляє стратегію розвитку заповідної справи, яке реалізується через Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі, розроблені регіональних програм охорони та використання заповідних територій, а регулювання - носить тактичний характер реалізації стратегії розвитку заповідних територій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Крилов Д.В. Інструменти управління природно-заповідними територіями / Д.В. Крилов // Вісник аграрної науки причорномор'я: Економічні науки; Сільськогосподарські науки ; Технічні науки. - Вип. 4 (47). - Миколаїв, 2008. - С. 136

2. Крилов Д.В. Теоретико - методологічні засади розвитку природно-заповідних територій / Д.В. Крилов // Бізнес навігатор: Науково-виробничий журнал. - № 3 (15). - Херсон: МУБіП, 2008. - С. 64.

3. Крилов Д.В.Організаційно - господарський механізм управління територіями природно - заповідного фонду / Д.В. Крилов // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Вип. 245: В 5 т. - Т. 3.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 728.

4. Крилов Д.В. Передумови розвитку природно-заповідних територій північного Причорномор'я/ Д.В. Крилов// Економічний простір: Зб. наук. пр. - № 28/1. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. - С. 282

5. Крилов Д.В. Нормативно-правове забезпечення управління природно-заповідними територіями/ Д.В. Крилов // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Вип. 254: В 6 т. - Т. 3.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - С. 705.

6. Крилов Д.В. Оцінка природно-заповідних територій як комплексної багатофункціональної природної системи / Д.В. Крилов , С.В. Білоусова // Бізнес навігатор: Науково-виробничий журнал. - № 2 (17). - Херсон: МУБіП, 2009. - С. 158.

Матеріали наукових конференцій

7. Крилов Д.В. Організаційно - господарський механізм управління територіями природно - заповідного фонду / Д.В. Крилов // Матеріали науково - практичної конференції, 13 березня 2009р [«Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку»], Сімферополь. - С. 10.

8. Крилов Д.В. Нормативно - правове забезпечення управління природно - заповідними територіями / Д.В. Крилов // Матеріали І Всеукраїнської науково - практичної конференції [«Моделювання сучасних економічних процесів та інформаційні технології»], (Дніпропетровськ, 9 - 10 квітня 2009). - Т. 2. - С. 121.

9. Крилов Д.В. Землеустрій як механізм управління землями природно-заповідного фонду / Д.В. Крилов // Матеріали всеукраїнської наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених [«Землевпорядкування та архітектура - шлях до гармонізації відносин людини та ландшафтів»], (Херсон, 14 квітня 2009).

10. Крилов Д.К. Механізм управління землями природно - заповідного фонду / Д.В.Крилов // Соціально - економічний розвиток України: Європейський вибір: Зб. наук. пр. уч. ІХ Міжнародної наукової конференції молодих учених та студентів 15 -16 травня 2009 року. - Ч. 1. - (Мелітополь 15-16 травня), 2009. - С. 108.

11. Крилов Д.В. Режим використання земель природно - заповідного фонду / Д.В. Крилов // Соціально - економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики: Тези доповідей міжнародної науково - практичної конференції. - (Харків, 21-23 травня 2009). - С. 103.

12. Крилов Д.В. Організація управління природно - заповідними територіями / Д.В. Крилов // Матеріали міжнародної науково - практичної конференції [«Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України»], (Дніпропетровськ 28 - 30 травня 2009). - Т. 2. - С. 210.

13. Крилов Д.В. Розвиток природно - заповідних територій / Д.В. Крилов // Матеріали ІІІ міжнародної науково - практичної конференції [«Ефективність бізнесу в умовах трансформаційної економіки»], (Сімферополь, 29 - 31 травня 2009). - Т. І. - С. 176.

14. Крилов Д.В. Наукові принципи управління землекористуванням / Д.В.Крилов // Матеріали V міжнародної науково - практичної конференції [«Актуальні проблеми сучасних наук - 2009»], (Прага, Чехия, 7 -15 червня 2009) / Економіні науки. Т. 7. - С. 65.

15. Крилов Д.В. Історія розвитку природно - заповідних територій / Д.В. Крилов // Матеріали ІІ міжнародної науково - практичної конференції [«Освіта і наука в умовах глобальних викликів»], (Сімферополь - Судак, 12 - 14 червня 2009). - Т. ІІ. - С. 71.

16. Крилов Д.В. Концепція розвитку природно - заповідних територій України / Д.В. Крилов // Матеріали ІV науково - практичної конференції [«Розвиток інноваційної культури суспільства: Проблеми та перспективи»], (Сімферополь, 26 червня 2009). - С. 127.

17. Крилов Д.В. Природно - заповідні території це комплекс багатофункціональної природної системи / Д.В. Крилов Матеріали V міжнародної науково - практичної конференції [«Динаміка наукових досліджень - 2009»], (Прага, Чехія, 7 -15 липня 2009) / Медицина. Наука. Біологія. Тема і тематичні технології. Екологія та географія. Ветеринарія. Т. 9. - С. 52.

18. Крилов Д.В. Роль світової спільноти у створені природно - заповідних територій / Д.В. Крилов // Матеріали V міжнародної науково - практичної конференції [«Динаміка наукових досліджень - 2009»], (Перемишль, Польща, 7 -15 липня 2009) / Економічні науки. Т. 3. - С. 30.

19. Крилов Д.В. Природно - заповідний фонд України як об'єкт правової охорони / Д.В. Крилов Матеріали V міжнародної науково - практичної конференції [«Динаміка наукових досліджень - 2009»], (Прага, Чехія, 7 -15 липня 2009) / Медицина. Наука. Біологія. Тема і тематичні технології. Екологія та географія. Ветеринарія. Т. 9. - С. 63

20. Крилов Д.В. Створення біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтніх парків північного Причорномор'я України / Д.В. Крилов // Матеріали V міжнародної науково - практичної конференції [«Современная наука и образование - 2009»], (Софія, Болгарія, 17 - 25 липня 2009) / Економіка. Т. 3. - С. 38

21. Крилов Д.В. Методологічні аспекти розвитку заповідних територій / Д.В. Крилов // Матеріали V міжнародної науково - практичної конференції [«Наука: теорія і практика - 2009»], (Софія, Болгарія, 7 - 15 серпня 2009) / Економічні науки. Т. 2. - С. 50.

22. Крилов Д.В. Державне управління земельними ресурсами на місцевому рівні / Д.В. Крилов // Матеріали V міжнародної науково - практичної конференції [«Новини научного прогресу - 2009»], (Софія, Болгарія, 17 - 25 серпня 2009) / Економіка. Т. 1. - С. 73.

23. Крилов Д.В. Формування природно - заповідного фонду Україна / Д.В. Крилов // Матеріали ІІ міжнародної науково - практичної конференції [«Науковий потенціал світу - 2009»], (Софія, Болгарія, 17 - 25 серпня 2009) / Економічні науки.

24. Крилов Д.В. Управління заповідними територіями в умовах розвитку світового кризису / Д.В.Крилов // Материалы научно- практичной конференции [«Трансформации мировой экономики в условиях кризисного развития»], (Алушта, ТНУ им. Вернадского, 24-25 сентября 2009). - С. 37

АНОТАЦІЯ

Крилов Д.В. Удосконалення механізмів управління заповідними територіями північного Причорномор'я . - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Міжнародний університет бізнесу і права, Херсон, 2009.

У дисертаційній роботі узагальнено та поглиблено науково-методичні положення управління заповідними територіями північного Причорномор'я, що забезпечують їх динамічний розвиток та збереження ландшафтів і біорізноманіття. Обґрунтовано передумови формування і розвитку заповідних територій та удосконалено методику грошової оцінки земель. Розглянуті питання землеустрою та економічного страхування заповідних територій. Набули подальшого розвитку теоретичні основи сутності таких економічних категорій як «управління» і «регулювання»; «функції» та «механізми» управління. Обґрунтовано методологічні підходи до розроблення регіональної Програми охорони та використання заповідних територій та посилення відповідальності за порушення чинного природного законодавства. Розглянуто можливість надання адміністраціями заповідних територій та об'єктів статусу правоохоронних органів, що дозволить знизити ступінь зловживання на заповідних територіях.

Ключові слова: заповідні території, біорізноманіття, землеустрій, грошова оцінка, екологічне страхування, механізми управління, екологічна мережа, регіональна Програма, відповідальність.

Крылов Д.В. Усовершенствование механизмов управления заповедными территориями северного Причерноморья. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Международный университет бизнеса и права. Херсон, 2009.

В диссертационной работе обобщены и углубленны научно-методические положения управления заповедными территориями северного Причёрноморья, которые обеспечивают их динамическое развитие, сохранность ландшафтов и биоразнообразия. Обоснованы предпосылки формирования и развития заповедных территорий, усовершенствовано методику денежной оценки земель. Рассмотрены вопросы землеустройства и экологического страхования заповедных территорий. Отмечается, что реализация заданий положенных на заповедные территории обеспечивается при условии разработки проектов землеустройства, которые предусматривают функциональное зонирование их территорий, с вынесением на местность границ зон. Указывается на целесообразность внедрения режима регулированной заповедности. Указывается, что концепция зонирования заповедных территорий, которая регламентируется законом «О природно-заповедном фонде Украины» не отвечает требованиям времени. Упоминаемый закон должен предусматривать только принципы зонировании, а механизм реализации зонирования должен определяться конкретными условиям того или другого объекта заповедания. Отмечается и необходимость зонирования ландшафтных заказников, заповедных урочищ.

Исследованы теоретические основы сущности таких экономических категорий как «управление» и «регулирование». При этом управление представляет деятельность ориентированную на достижении стратегических целей, а регулирование - тактика достижения поставленных целей. Кроме того, указано на неправомерность идентифицировать «функции» процесса управления, поскольку «функции» свойственны менеджменту, а управлению - механизмы. Обоснованы методологические подходы к разработке региональных Программ охраны и использования заповедных территорий и усиления ответственности за нарушение действующего природоохранного законодательства. Рассмотрена возможность получения администрациями заповедных территорий и объектов статуса правозащитных органов, что обеспечит снижение степени злоупотребления на заповедных территориях.

Ключевые слова: заповедные территории, биоразнообразия, землеустройство, денежная оценка, экологическое страхование, механизмы управления, экологическая сеть, региональная Программа, ответственность.

Krylov D.V. Improvement of mechanisms of management of the north Prichernomorye reserved territories.- Manuscript.

The dissertation for candidate of economic sciences degree in specialty 08.00.06 - Economics of nature using management and preservation of the environment. - International Institute of Business and Law, Kherson, 2009.

The dissertation generalizes and extends the scientific-methodological basis of management of the north Prichernomorye reserved territories, which provide their dynamic development and maintenance of landscapes and biovariety. Pre-conditions of forming and development of reserved territories were grounded and the methods of monetary evaluation of the land were improved. Problems of land use organization and economic insurance of reserved territories were considered. Theoretic bases of the essence such economic categories as “management” and “regulation”; “functions” and “mechanisms” of management has got the further development. Methodological approaches to development of regional Program of reserved territories preservation and using and improvement of responsibility for violation of operating natural legislation were grounded. Possibility of grant of the reserved territories and objects of law enforcement authorities status, that will allow to reduce the degree of abuse on the reserved territories is considered.

Key words: reserved territories, biovariety, organization of the use of land, monetary evaluation, economic insurance, mechanisms of management, ecological system, regional Program, responsibility.

Размещено на Allbest.ru