Розвиток системи державного регулювання енергетики України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління при президентові України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Розвиток системи державного регулювання енергетики України

Франчук Ігор Анатолійович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Бодров Володимир Григорович, Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економічної теорії та історії економіки.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор Дєгтяр Андрій Олегович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економічної теорії і фінансів;

доктор наук з державного управління, професор Мерзляк Анжела Віталіївна, Класичний приватний університет, проректор з навчальної роботи;

доктор технічних наук, професор Ігнатенко Олександр Семенович, Національна академія Служби безпеки України, професор кафедри.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.П. Рачинський.

Анотація

ринок електроенергія конкурентний

Франчук І.А. Розвиток системи державного регулювання енергетики України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2009.

Дисертаційна робота присвячена розробці та обґрунтуванню теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення та розвитку системи державного регулювання енергетики. Досліджено теоретичні засади діяльності держави з регулювання енергетики виходячи з її особливостей. Доведено необхідність упровадження механізмів державного регулювання природної монополії в енергетиці. Удосконалено класифікацію інструментів регулювання енергетики як природної монополії. Доповнено теорію чинників виробництва через економічну здатність держави. Уточнено особливості розвитку енергетичної політики України в ринкових умовах. Розвинуто підходи до реформування енергетики як природної монополії виходячи із сучасної економічної теорії. Розроблено підходи щодо впровадження конкурентних відносин на ринку електроенергії і формування відповідної системи державного регулювання енергетичного комплексу на основі використання позитивного досвіду зарубіжних країн.

Обґрунтовано чинники, що характеризують розвиток нестабільної ситуації в енергетиці. Здійснено оцінку сучасного стану державного регулювання енергетичного комплексу в Україні. Розвинуто засади організації державного регулювання ринку енергопостачання із застосуванням системного підходу. Запропоновано методичні підходи щодо функціонування систем державного регулювання ринку енергопостачання та нову організацію системи договірних відносин між суб'єктами оптового ринку електроенергії. Удосконалено класифікацію тенденцій розвитку системи державного регулювання ринку енергопостачання, модель державного регулювання конкурентного ринку енергопостачання. Визначено ключові завдання й умови розвитку енергетичної політики України та етапи структурних перетворень енергетичного комплексу з метою становлення конкурентного ринку енергопостачання в Україні.

Ключові слова: система державного регулювання енергетики, енергетика, ринок електроенергії, тенденції розвитку системи державного регулювання ринку енергопостачань, державна енергетична політика, структурні перетворення енергетичного комплексу, природна монополія, чинники виробництва.

Аннотация

Франчук И.А. Развитие системы государственного регулирования энергетики в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2009. В работе выявлены особенности энергетики как объекта государственного регулирования, среди которых: непрерывный цикл производства и реализации продукции; существование объединенной энергетической системы; системный эффект; наличие естественных монополий.

Государственная политика в сфере регулирования энергетики должна определяться особенностями структуры производства и распределения энергии. Выбор механизма регулирования естественных монополий зависит от особенностей объекта регулирования и целевой направленности государственной политики. Для описания механизма регулирования естественных монополий сгруппированы существующие механизмы регулирования в виде формулы: субъект (инициатор) - цель - форма (как способ организации и реализации) - метод (орудия) - средство (ресурс) - объект. Это позволяет определить значимость механизмов, в основу которых положен принцип наиболее результативного способа обеспечения экономических интересов субъектов, связанных с естественной монополией.

Принципиальным условием при выборе системы и модели энергетической политики в Украине становится учет межличностных отношений субъектов, принимающих управленческие решения на микро и макроуровне. При этом государство должно брать на себя те регулирующие инструменты, которые зависят от условий взаимодействия экономических субъектов, их готовности правильно воспринимать управляющие импульсы на управляемый объект. Определено, что энергетическая стратегия Украины на период до 2030 г. заложила концептуальные основы энергетической безопасности государства, определила главные цели и задачи энергетической политики, наметила основные направления и показатели развития энергетики. При этом отмечено, что современное состояние энергетического комплекса характеризуется высоким уровнем изношенности основных фондов, недостаточным объемом инвестиций в развитие отрасли, несовершенством нормативно-правового обеспечения функционирования и развития энергетики. В связи с этим возникает необходимость разработки эффективной государственной политики в отрасли энергетики в целом и относительно рынка энергоснабжения в частности.

Главной целью функционирования и развития системы государственного регулирования рынка энергоснабжения определено обеспечение его устойчивого развития, целями второго порядка - обеспечение повышения управляемости системы в направлении достижения ее главной цели. На нижнем уровне иерархии находятся так называемые элементарные цели, которые заключаются в изменении одного из параметров объекта регулирования - рынка энергоснабжения.

В процессе исследования выявлены тенденции развития системы государственного регулирования рынка энергоснабжения. Для эффективного функционирования олигопольного рынка генерации электроэнергии государственное регулирование должно быть направлено на поддержание конкурентных отношений и стимулирование инвестиционной активности продавцов. На монопольном рынке, учитывая экономические и технологические особенности товара, целесообразно осуществлять государственное регулирование, направленное на мониторинг расходов сетевых предприятий и установление экономически обоснованных цен на услуги. Главной задачей государственного регулирования с учетом особенностей менталитета украинского потребителя станет реализация законодательной (императивной) и финансовой политики в целях улучшения платежной дисциплины, материально-технической базы и сервисных возможностей энергосбытовых компаний. Среди ключевых задач энергетической политики на ближайшие 10-15 лет определены такие: модернизация действующих и строительство новых генерирующих мощностей; сохранение единой энергосистемы Украины, что эквивалентно экономии 7-8 млрд дол. США на капитальном строительстве и приобретении топлива; изменение структуры топливного баланса энергетического комплекса; демонополизация потенциально конкурентных сфер производственного цикла (генерация, сбыт); создание правовых, технологических основ и элементов инфраструктуры конкурентного рынка энергоснабжения в Украине.

Ключевые слова: система государственного регулирования энергетики, энергетика, рынок электроэнергии, тенденции развития системы государственного регулирования рынка энергопоставок, государственная энергетическая политика, структурные преобразования энергетического комплекса, естественная монополия, факторы производства.

Annotation

Franchuk І.А. Development of the governmental regulation's system of the energy industry of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of doctor of sciences from state administration after speciality 25.00.02 is mechanisms of state administration. - The National academy of state administration at President of Ukraine. - Kiev, 2009.

The dissertation is devoted to the working out and grounding of the theoretical and methodological foundations and practical recommendations concerning the improvement and development of the governmental regulation's system of the energy industry. It is researched the theoretical basic principles of public policy in the sphere of energy industry's regulation considering its features. It is grounded the necessity to implement of the governmental mechanisms in order to regulate the natural monopoly in energy industry. The classification of the governmental regulative instruments of energy industry as natural monopoly is improved. It is added the economic power of state to the factors of production's theory. The features of energy policy's development of Ukraine in market environment are specified. It is evolved the approaches to introducing competitive relations to the electricity market and forming the appropriate governmental regulation's system of energy sector on the basis of positive foreign experience. The major factors which characterize the developing of instability in the energy industry are grounded. It is evaluated the current situation in the sphere of the governmental regulation of energy economy in Ukraine.

In the dissertation the foundations for organizing the governmental regulation of energy delivery market are developed using the system approach. It is proposed the methodical approaches to performance of the governmental regulation's system of energy delivery market and new arrangement of contractual relations between agents on the wholesale electricity market. The classification of progress trends of the governmental regulation of energy delivery market and the governmental regulation model of the competitive market of energy delivery are improved. It is identified the key tasks and factors for development of energy policy in Ukraine and the stages of structural transformations in energy economy with the purpose of establishing the competitive energy delivery market in Ukraine.

Keywords: governmental regulation's system of energy industry, energy, electricity market, progress trends of the governmental regulation of energy delivery market, public energy policy, natural monopoly, factors of production.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Становлення нової системи ринкових відносин у сфері енергетики в Україні почалося в 1996 р. Реформа в енергетичній галузі в умовах конкуренції між виробниками здійснювалася з метою досягнення мінімально можливої ціни на енергію для споживачів, що була б при цьому оптимальною і для її виробників. Для досягнення поставленої мети були впроваджені нові ринкові підходи до системи ціноутворення, форм розрахунків, системи збирання і розподілу коштів, системи організації і регулювання відносин між суб'єктами оптового ринку. З метою регулювання суб'єктів природних монополій на оптовому ринку і контролю над діяльністю суб'єктів на суміжних ринках був створений державний регуляторний орган - Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ).

Досвід функціонування впровадженої моделі ринку свідчить, що основи ринкового механізму господарювання на сьогодні досить відпрацьовані і в цілому функціонують задовільно. Нормативно-правові основи діючої системи формування оптового ринку в умовах об'єднаної енергетичної системи України і його інфраструктура забезпечують виконання підприємствами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Доволі активно розробляються проблеми підвищення ефективності системи державного регулювання ринку енергопостачання у працях таких науковців, як О. Амоша, В. Богданович, В. Бушуєв, А. Воїнов, М. Гнідий, В. Жовтянський, В. Коновалюк, Ю. Лега, В. Микитенко, О. Новосельцев, В. Пілюшенко, А. Праховник, Г. Ситник, О. Суходоля, С. Фареник, А. Чемерис, О. Чилікін, А. Шевцов, А. Шидловський та ін. Дослідженню і розвитку теорії та практики державного управління, формування й реалізації державної політики, механізмів державного управління у різних сферах економічного і суспільного розвитку відводилось чільне місце в працях відомих українських та зарубіжних учених, зокрема Г. Атаманчука, А. Богданова, П. Брауна, Р. Гріффіна, А. Зінов'єва, Б. Литвака, М. Мескона, Л. Пала, Г. Райта, Ю. Тихонравова, Г. Щедровицького. Значним внеском у розвиток науки державного управління, у тому числі державного регулювання економіки, інституційних зрушень, є роботи сучасних українських учених В. Бакуменка, В. Бодрова, М. Гамана, А. Дєгтяря, О. Ігнатенка, М. Корецького, А. Мерзляк, В. Мунтіяна, Н. Нижник, О. Оболенського, Г. Почепцова, І. Розпутенка, В. Ребкала, С. Сьоміна, В. Тертички, В. Шамрая, В. Юрчишина. Аналізу окремих прикладних проблем державного управління та формалізації складних управлінських систем присвячені дослідження В. Бочарнікова, А. Качинського, Р. Кіні, Т. Сааті.

На становлення науково-теоретичних основ дослідження проблем життєдіяльності та розвитку суспільства, зростання впливу енергоспоживання людства на довкілля, взаємодію людини та природи значно вплинули роботи видатних учених: В. Вернадського, Л. Гумильова, М. Мойсеєва, С. Подолинського, І. Пригожина, М. Руденка, І. Юхновського. Однак, за винятком небагатьох праць, у науковому плані результати завершених системних досліджень, орієнтованих на вирішення проблем радикального вдосконалення державної політики розвитку енергетики в Україні, практично відсутні. Не розкритими залишаються питання: забезпечення повної поточної оплати за відпущену споживачам енергію і відповідної стовідсоткової оплати товарної продукції виробників, створення цілісної нормативно-правової бази діяльності на ринку енергопостачання та формування ефективних власників в енергетичному комплексі.

Крім того, необхідно впровадити ефективні механізми саморегулювання організаційних відносин на ринку енергопостачання, розширити конкурентне середовище, удосконалити систему тарифів і ціноутворення, розробити механізми страхування фінансових ризиків, врегулювати процедури здійснення експорту, імпорту і транзиту електроенергії, створити умови для розвитку ринку палива для електростанцій, а також розв'язати інші важливі проблеми. Необхідність теоретичного та практичного вирішення зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” за темами НДР “Методологічні та інституційні засади державного регулювання економіки” (номер державної реєстрації ОК 0103U006821) протягом 2005-2006 рр. та “Інвестиційна складова соціально-економічного розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0107U005893) протягом 2007-2008 рр. Роль автора як співвиконавця полягала у визначенні теоретичних та методологічних засад і розробці напрямів розвитку системи державного регулювання енергетики в Україні.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка й обґрунтування теоретичних і методологічних засад, практичних рекомендацій щодо вдосконалення та розвитку системи державного регулювання енергетики.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

- дослідити теоретичні засади діяльності держави щодо регулювання енергетики виходячи з її особливостей;

- обґрунтувати необхідність упровадження механізмів державного регулювання природної монополії в енергетиці;

- удосконалити класифікацію інструментів регулювання енергетики як природної монополії;

- доповнити теорію факторів виробництва таким чинником, як економічна спроможність держави;

- уточнити особливості розвитку енергетичної політики України в ринкових умовах;

- використати позитивний досвід зарубіжних країн щодо впровадження конкурентних відносин на ринку електроенергії і формування відповідної системи державного регулювання енергетичного комплексу;

- виявити чинники, що характеризують розвиток нестабільної ситуації в енергетиці;

- оцінити сучасний стан державного регулювання енергетичного комплексу в Україні;

- розвинути засади організації державного регулювання ринку енергопостачання із застосуванням системного підходу;

- розробити методичні підходи до функціонування систем державного регулювання ринку енергопостачання;

- удосконалити класифікацію тенденцій розвитку системи державного регулювання ринку енергопостачання;

- удосконалити модель державного регулювання конкурентного ринку енергопостачання;

- визначити ключові завдання та умови розвитку енергетичної політики України;

- запропонувати нову організацію системи договірних відносин між суб'єктами оптового ринку електроенергії;

- визначити етапи структурних перетворень енергетичного комплексу з метою становлення конкурентного ринку енергопостачання в Україні.

Об'єкт дослідження - процес державного регулювання розвитку енергетики України.

Предмет дослідження - механізми, засоби та інструменти державного регулювання розвитку енергетики України.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблені теоретичні засади, методичні підходи, практичні пропозиції щодо вдосконалення та розвитку системи державного регулювання енергетики суттєво доповнюють правові, економічні та організаційні засади державного управління економікою України, форми стимулювання державою ринкових процесів, спрямованих на підтримку розвитку вітчизняної енергетики.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу роботи становлять загальнонаукові і спеціальні методи досліджень, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи - для дослідження еволюції розроблення проблеми регулювання у сфері енергетики; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний - для аналізу сучасного стану та тенденцій державного регулювання енергетики в Україні; методи аналізу і синтезу - для розробки системи інформаційно-аналітичного забезпечення розвитку державного регулювання енергетики; розрахунково-конструктивний - з метою вдосконалення механізмів регулювання енергетики як природної монополії; експериментальний - для розробки методичних підходів щодо функціонування систем державного регулювання ринку енергопостачання; порівняльного аналізу - для зіставлення ефективних механізмів державного регулювання енергетики в контексті вітчизняного й світового досвіду.

Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішення актуальної наукової проблеми в галузі державного управління, що полягає в розробці й обґрунтуванні теоретичних і науково-методичних засад, а також у виробленні напрямів розвитку державного регулювання енергетики в Україні. Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають у тому що:

вперше:

- запропоновано організацію системи договірних відносин між суб'єктами оптового ринку електроенергії, яка базується на свободі укладення угод між контрагентами, наявності різних варіантів контрактації, що покращують функціонування системи купівлі-продажу, визначенні цін у системі біржової торгівлі на підставі ініціатив самих суб'єктів, але з гарантією отримання електроенергії за середньозваженим, регульованим НКРЕ тарифом;

- розроблено механізм державного регулювання енергетики як природної монополії через структурно-логічну схему, що містить точки зіткнення інтересів та взаємодії регульованої системи і регулятора з визначенням кола завдань, які перебувають у спільному віданні держави і суб'єкта природної монополії;

- обґрунтовано теоретичні засади організації державного регулювання ринку енергопостачання із застосуванням системного підходу через ієрархію цілей: головних (забезпечення стійкого розвитку ринку енергопостачання в Україні), другого порядку (забезпечення підвищення керованості руху системи в напрямі досягнення її головної мети), нижнього рівня (досягнення елементарних цілей, що полягають у зміні одного з параметрів об'єкта регулювання);

удосконалено:

- класифікацію інструментів регулювання енергетики як природної монополії шляхом застосування таких методів: цінового регулювання, яке здійснюється за допомогою визначення (встановлення) цін (тарифів) або їх граничного рівня; визначення споживачів, що підлягають обов'язковому обслуговуванню, і (або) встановлення мінімального рівня їх забезпечення;

- підходи до реформування енергетики як природної монополії виходячи із сучасної економічної теорії шляхом вжиття таких заходів: визначення сфери (сектору, сегмента) природної монополії і особливостей галузі енергетики, виділення природно-монопольного сектору багатопродуктового ринку енергопостачання; встановлення для виділеного природно-монопольного сектору заходів із регулювання і дерегулювання, спрямованих на забезпечення його ефективної роботи, максимізації суспільної корисності;

- методичні підходи щодо функціонування систем державного регулювання ринку енергопостачання, що складаються із закінченого набору узагальнюючих вхідних (від установлення регулюючими органами тарифів на електричну і теплову енергію до визначення нормативно-правовими документами умов поставки енергії) і вихідних параметрів (від визначення структури і динаміки фактичних цін до з'ясування економічного стану енергокомпаній і підприємств інфраструктури ринку);

- класифікацію тенденцій розвитку системи державного регулювання ринку енергопостачання, що визначаються: розвитком великих систем енергетики; зміною структури попиту на електричну і теплову енергію; розвитком системи державної влади і державної політики;

- модель державного регулювання конкурентного ринку енергопостачання, яка складається з таких елементів: технологічного, інформаційного, фінансового, державної підтримки;

- порядок здійснення структурних перетворень енергетичного комплексу з метою сприяння становленню конкурентного ринку енергопостачання: формування законодавчої бази лібералізації й організації фінансового оздоровлення енергетики; удосконалення системи державного регулювання ринку енергопостачання та формування інфраструктури ринку; становлення конкурентного ринку виробництва енергії та формування генеруючих компаній; удосконалення конкурентних відносин на ринку електропостачання; розвиток нафтогазової промисловості; інтеграція об'єднаної енергетичної системи України в транс'європейську енергетичну систему;

набули подальшого розвитку:

- теоретичні засади діяльності держави з регулювання енергетики, що передбачають не боротьбу з природною монополією, а усунення неефективної конкуренції на ринках транспортування енергії, і означатимуть виведення окремих сфер господарювання з-під впливу суто ринкових, конкурентних механізмів саморегулювання;

- теорія факторів виробництва шляхом доповнення її чинником економічної спроможності держави, суть якого полягає в підтримці державою підприємницьких ініціатив у сфері енергетики;

- дослідження психологічних особливостей формування енергетичної політики України, які, на відміну від світової практики, враховують: стереотип украй нераціональної “споживацької” економічної поведінки, що склався і призводить до неадекватної оцінки вартості уречевлених факторів виробництва і власної праці;

- підходи до впровадження конкурентних відносин на ринку електроенергії і формування відповідної системи державного регулювання енергокомплексу на підставі використання позитивного досвіду зарубіжних країн через рекомендації щодо розробки нового законодавства, створення вертикалі спеціалізованих структур державного регулювання, мобільність і гнучкість в ухваленні рішень, моніторинг енергетичного ринку, надання недискримінаційних прав покупцю у виборі товару і послуг, наявність гнучкої системи регулювання ринку робочої сили й системи соціальних гарантій;

- чинники, що характеризують дестабілізацію ситуації в енергетиці: у фінансовій сфері; в управлінні власністю й інвестиційним процесом; у галузі державного регулювання енергетичного ринку; у забезпеченні надійності енергопостачання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні та методологічні положення логічно доведені до рівня конкретних пропозицій, придатних для впровадження в управлінську практику, а також у науковому обґрунтованні напрямів розвитку системи державного регулювання в досліджуваній сфері.

Результати наукових досліджень відображені в нормативно-правових актах, що діють у сфері енергетики, у науково-практичних розробках органів державної влади в аналітичній та науковій роботі, зокрема використані: під час підготовки проектів законів України “Про Національну комісію регулювання енергетики України”, “Про державне регулювання в енергетиці України” (довідка № 04-25/24-437 від 23.10.2008 р.); при розробці Правил взаємовідносин між Державним підприємством “Національна енергетична компанія “Укренерго” та суб'єктами (об'єктами) електроенергетики в умовах паралельної роботи в складі Об'єднаної енергетичної системи України” (довідка № 01-1160 від 18.11.2008 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України у процесі викладання таких дисциплін: “Теорія державного управління”, “Державна служба”, “Державне регулювання економіки”, “Правове забезпечення державного регулювання” (довідка № 81/9 від 17.09.2008 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались та обговорювались на міжнародних і республіканських науково-практичних конференціях та конгресах, серед яких: “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2007), “Стратегии развития Украины в глобальной среде” (Сімферополь, 2007), “Проблеми державного управління та місцевого самоврядування в умовах сучасного політичного вибору України” (Запоріжжя, 2007), “Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (Харків, 2007), “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного реформування” (Київ, 2007), “Актуальні проблеми економіки 2007” (Київ, 2007), “Інноваційні стратегії економіки регіонів” (Київ, 2007), “Європейські орієнтири муніципального управління” (Київ, 2008), “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (Дніпропетровськ, 2008), “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2008), “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (Київ, 2008), “Проблеми економіки й управління у промислових регіонах” (Запоріжжя, 2008).

Публікації. Основні наукові результати, висновки та рекомендації дисертаційної роботи викладені в 40 наукових працях, з яких одна монографія, 26 статтей, опублікованих у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 424 сторінки, з них 360 сторінок загального тексту. Робота містить 5 таблиць та 13 рисунків. Список використаних джерел складається з 318 найменувань.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність і рівень наукової розробленості обраної теми, її зв'язок із науковими програмами; визначено об'єкт, предмет, методи, мету й завдання дослідження, описано наукову новизну, встановлено практичну цінність одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації та опублікування. У першому розділі - “Теоретичні засади державного регулювання енергетики як природної монополії” - визначено, що підприємства сфери енергетики України є вертикально інтегрованими компаніями, до складу яких входять не тільки підрозділи, що надають монопольні послуги, а й допоміжні структури. А через витратний механізм ціноутворення при державному регулюванні переваги монопольного становища поширюються і на потенційно конкурентні галузі.

Енергетика має низку специфічних особливостей, ігнорування яких може призвести до важких, навіть катастрофічних наслідків. Перша - це безперервний цикл виробництва і реалізації продукції. Здається, що в цьому немає нічого особливого, багато галузей промисловості працюють у безперервному циклі, наприклад металургія, газова і нафтохімічна галузі, залізничний транспорт та ін. Проте в енергетиці існує ряд технологічних відмінностей, яких немає в інших галузях і які визначають певні, характерні тільки для енергетики, риси, що впливають практично на весь процес виробництва і показники економічної діяльності. Вони полягають у тому, що: продукцію електроенергетики неможливо складувати, всі стадії виробництва і споживання тут одномоментні; аварійні процеси поширюються з катастрофічною швидкістю на величезні території; прямими споживачами електричної енергії є всі або практично всі об'єкти економіки, що робить енергетику системоутворюючою галуззю, роль якої в життєдіяльності і розвитку суб'єктів економіки важко переоцінити; на відміну від решти видів операцій, купівля-продаж електроенергії абстрактна з огляду на перехід прав власності на продукцію. Друга особливість енергетики в Україні - це існування об'єднаної енергетичної системи (ОЕС). Третя особливість - властивість і одночасно перевага ОЕС, пов'язана з існуванням системного ефекту, тобто ефекту, який з'являється при об'єднанні різних частин у єдине ціле, що має властивості, відсутні в окремо взятих частинах. Четверта особливість - енергетика є галузевою монополією, або як називають подібного роду об'єднання - природною монополією.

З огляду на зазначене надзвичайно важливим є вивчення української економіки з точки зору ступеня її монополізації і відмінностей енергетики від інших природних монополій. Енергетика є витратноутворюючою галуззю економіки України, і ціни (тарифи) на електричну енергію істотно впливають на собівартість продукції. Відповідно одним із найважливіших завдань державного рівня стає приборкання зростання тарифів на електричну енергію та стимулювання зниження витрат в енергетиці. Державна політика у сфері регулювання енергетики має визначатися особливостями структури виробництва і розподілу енергії. Належним має бути і підхід до її регулювання. Суб'єкти господарювання у цій сфері мають монопольне становище, з одного боку, зумовлене об'єктивними економічними, технологічними особливостями виробництва, а з другого - штучним змішуванням у рамках чинного законодавства процесів виробництва і транспортування енергії.

Установлено, що діяльність держави з регулювання енергетики має бути спрямована не на боротьбу з природною монополією, а на усунення неефективної конкуренції на ринках певного типу, оскільки транспортування енергії є сфера виняткова, і з економічної точки зору винятковість означає виведення окремих сфер господарювання з-під впливу суто ринкових конкурентних механізмів саморегулювання. Перехід до ринкової економіки зумовив необхідність виділення структур та методів регулювання природних монополій. У процесі роботи були узагальнені теоретичні основи дослідження об'єктивної потреби в державному регулюванні природної монополії. Вибір механізму регулювання природних монополій однаковою мірою залежить від особливостей об'єкта регулювання і від цільової спрямованості державної політики у відповідній сфері.

Тому механізм державного регулювання енергетики як природної монополії є системою (сукупністю підсистем, складових механізмів), що має певний алгоритм вирішення проблеми балансу інтересів суспільства і забезпечення ефективності функціонування енергетики. Дієвість кожного з елементів системи (підсистем) залежить від адекватної адаптації їх до середовища, в якому вони будуть реалізовані. Для опису механізму регулювання природних монополій згруповано існуюче розмаїття механізмів регулювання за певними ознаками у вигляді формули механізму регулювання: суб'єкт (ініціатор) - мета - форма (як спосіб організації і реалізації) - метод (знаряддя) - засіб (ресурс) - об'єкт. Це дасть змогу встановити значущість тих механізмів, в основу яких покладено принцип найрезультативнішого способу задоволення економічних інтересів суб'єктів, пов'язаних з природною монополією, а також виявити шляхи їх узгодження, роз'язати суперечності, що виникають між ними і розробити підходи щодо пом'якшення неусувних суперечностей. Структурно-логічна схема механізму регулювання природної монополії наведена на рис. 1.

Ця схема видається корисною для з'ясування точок зіткнення інтересів або взаємодії регульованої системи і регулятора та визначення кола завдань, що перебувають у спільному віданні держави й суб'єкта природної монополії. Виходячи з напряму аналізу виявлено:

- основні причини виникнення та існування природної монополії: особливості технології, якій властива позитивна віддача від масштабу при будь-якому обсязі випуску; економія на різноманітності багатопродуктової фірми; недостатня місткість ринку порівняно з мінімально ефективним випуском;

- умови виникнення та існування природної монополії: рівень розвитку технології; рівень платоспроможного попиту на послуги природної монополії.

Проте існуюча політична, економічна і соціальна специфіка, проблеми, відмінність мети і завдань, особливо короткочасних, зумовлюють необхідність вибору прийнятних форм і методів державного регулювання природної монополії, визначення їх пріоритетності і способів поєднання.

Рис. 1. Структурно-логічна схема механізму державного регулювання природної монополії в енергетиці

Перед розглядом існуючих форм і методів державного регулювання природної монополії важливо відзначити два моменти:

- на сьогодні немає ефективної загальноприйнятої системи інструментів державного регулювання природної монополії;

- існуючий інструментарій розглядається в рамках загального інструментарію державного регулювання економіки.

Аналіз класифікацій інструментів регулювання природної монополії дає підстави зробити висновок про наявність різних, нерідко внутрішньо суперечливих, підходів до їх класифікації. На нашу думку, інструменти регулювання природної монополії слід розглядати в таких класифікаційних розрізах:

за способом приведення інструменту в дію (адміністративні та економічні);

за способом дії інструменту на об'єкт регулювання (прямі і непрямі);

за сферою дії (загальноекономічні і специфічні).

Адміністративні інструменти є основою державного регулювання природної монополії і їм віддається більша перевага, при цьому тільки комплексне використання всіх інструментів може привести до найефективніших результатів.

З урахуванням наведеного вище розкриємо зміст форм і методів державного регулювання природної монополії як складових адміністративного інструменту її регулювання. Органами регулювання природних монополій можуть застосовуватися такі методи регулювання суб'єктів природної монополії (далі - методи регулювання):

цінове регулювання, яке здійснюється за допомогою визначення (встановлення) цін (тарифів) або їх граничного рівня;

визначення споживачів, що підлягають обов'язковому обслуговуванню, і (або) встановлення мінімального рівня їх забезпечення.

При цьому в економічній літературі вказується на застосування таких основних форм державного регулювання природної монополії, досвід використання яких накопичений різними країнами:

ціноутворення на продукцію природних монополій;

обмеження прибутковості суб'єкта природної монополії;

регулювання відносин власності на суб'єкти, що діють в умовах природної монополії.

Такими є традиційні форми державного регулювання природної монополії. У міру розгляду переваг і недоліків цих форм регулювання в них будуть внесені відповідні корективи згідно з цільовою установкою аналізу механізмів регулювання і визначені належні пріоритети розвитку методичної бази регулювання в напрямі якнайкращого задоволення інтересів економічних суб'єктів, а також доповнений перелік згаданих форм регулювання (наприклад такими формами, як “захист” державою даних суб'єктів і балансування інтересів суб'єктів природної монополії і її споживачів).

У другому розділі - “Методологічні основи системи державного регулювання енергетики” - на підставі критичного аналізу теоретичних поглядів стосовно проблем появи та сутності інституту держави в процесі розвитку економічних відносин сформульовано висновки, що грунтуються на вибраному автором еволюційному підході до соціально-економічного розвитку, згідно з яким як фундаментальна основа для розвитку суспільства і як тенденція державного управління суспільними відносинами береться безперервне економічне зростання. Позиція автора полягає в тому, що соціальний розвиток суспільства є об'єктивним результатом економічного зростання і фундаментальною умовою суспільного прогресу. З цієї точки зору економічне зростання - пріоритетний напрям діяльності суспільства.

А головним критерієм еволюційного розвитку суспільства слід вважати рівень соціального розвитку, тобто ступінь задоволення його соціальних потреб. У зв'язку з цим у роботі, по-перше, розглядаються основні ознаки діяльності держави як економічного суб'єкта: генезис форм і цілей державного втручання в економіку, а також методів державного регулювання господарських систем, використовуваних владою різних країн і можливостей щодо їх застосування в Україні, по-друге, з позиції розуміння держави як іманентної частини сучасної економічної системи і оптимального співвідношення між економічною і регулюючою діяльністю державних інституцій. У дисертації розглядаються основоположні принципи і цілі державного регулювання економіки: наводиться система доказів, що функції держави з регулювання економічного середовища і виробництва суспільних благ іманентно властиві всім існуючим типам (видам) економік, будь-то ринкова або директивно-планова. Тому не можна стверджувати, що ряд з них вільний від державного втручання.

Проблема, на думку автора, полягає в соціально-економічній зрілості регульованої системи і ступені вираженості соціальної спрямованості її існування, що досягається проведенням довгострокової державної політики з формування відтворювальних, галузевих, територіальних, технологічних, цінових, демографічних, зовнішньоекономічних та інших умов. З цього випливає, що держава зайняла міцні позиції в господарському житті і є невід'ємною його складовою за будь-якої директивно-планової (що само собою зрозуміло) або ринкової системи на національному, регіональному або глобальному рівнях. Ніхто в наш час не ставить під сумнів питання про необхідність державного втручання в економіку. Спірним моментом є лише міра державного інтервенціоналізму, а, по суті, інтенсивність використання тих чи інших методів державного регулювання енергетики як системи економіки.

Переосмислення критеріїв і оцінок ефективності економічної діяльності так само вимагає переосмислення і традиційної схеми чинників виробництва. На сьогодні економістами всіх шкіл не заперечується теза про те, що дохід від реалізації товару розпадається на чотири чинники, що його створюють: землю, капітал, працю і підприємницьку здатність. Перші два об'єднують в матеріальні, а інші два - в людські ресурси. Відповідно кожен чинник виробництва приносить дохід своєму власнику, це, відповідно: рента, відсоток, заробітна плата і підприємницький прибуток. Але в реальному житті ми бачимо приклади, які певним чином спростовують цілісність теорії факторів виробництва. Наприклад, при стягуванні непрямих податків або акцизів з'являється такий вид доходів, який не має економічного обґрунтування. Пропонуємо в традиційну схему включити п'ятий чинник виробництва - економічну спроможність держави. Економічна спроможність держави за аналогією з підприємницькою спроможністю дає змогу одержати аналог підприємницького прибутку - державний прибуток. Незважаючи на зовнішню схожість цих категорій, між ними існує велика різниця. Якщо підприємець у процесі виробництва організовує такі чинники, як земля, капітал і праця, користуючись підприємницькою спроможністю, то держава, у свою чергу, об'єднує і організовує працю і підприємницькі здібності.

Окремою особливістю енергетичного ринку в Україні, на якій хотілося б спинитися докладніше, є наявність деяких надмонополізованих підприємств, таких як ДП НЕК “Укренерго”, НАК “Нафтогаз України”, ДП НАЕК “Енергоатом”. Вплив монополії у будь-якій економіці завжди негативно позначається на загальнонаціональній ефективності і конкурентоспроможності національного виробництва. В умовах України цей процес виявляється набагато сильніше через особливу монополізацію і можливості прямого лобіювання монополістами своїх інтересів в органах законодавчої і виконавчої влади. Таким чином, на підставі викладеного вище можна зробити висновок, що застосування різних моделей державного регулювання енергетики як економічної системи, так само як і використання тих чи інших регулюючих інструментів, залежить великою мірою від умов взаємодії економічних суб'єктів, готовності правильно сприймати (адекватно впливати) управляючі імпульси (на керований об'єкт).

Будь-які економічні взаємовідносини між суб'єктами в економіці будуються на умовах взаємної вигоди. Отже, у вільній економіці (а тільки в ній можливе “мирне” співіснування багатьох типів економічних структур) в обов'язковому порядку має забезпечуватися наявність середньоконкурентних умов, які, у свою чергу, створюють оптимальний клімат для соціально-економічного розвитку в найширшому розумінні. Здорова загальноекономічна конкуренція в країні підтримується на деякому рівні силами ринкової саморегуляції, але тільки до певних меж. Таким чином, доходимо висновку, що принциповою умовою при виборі системи і моделі державного регулювання енергетики в Україні стає урахування взаємовідносин людей, що ухвалюють рішення, як на мікро-, так і на макрорівні. Оскільки саме своїми знаннями, уміннями і поведінкою людина опосередковує ухвалення будь-яких рішень в економіці, можна зробити попередній висновок: в Україні для регулювання економіки органами влади застосовуються жорсткі методи, що не вимагають від суб'єктів, які ухвалюють рішення, глибокого знання законів економіки. На думку автора, перед енергетикою України постають проблеми психологічного плану, які не існували у світовій практиці: стереотип вкрай нераціональної економічної поведінки, що склався, унаслідок якого неадекватно оцінюється вартість уречевлених факторів виробництва і власної праці. Звідси повсякденна, якісно особлива економічна нераціональна споживацька поведінка більшості населення і більшості сучасних керівників.

Розглянувши причини виникнення монополії і її суть, значення в сучасній економічній системі, а також інструменти державного регулювання енергетики, використовувані для впорядкування діяльності економічних суб'єктів і визначення напряму руху всього народного господарства до бажаного стану, можна зробити висновок, що методи та інструменти державного регулювання енергетики, які базуються на економічних принципах, виявляться неефективними при спробах впливу на монополію, оскільки остання здатна перекласти весь тягар додаткових витрат на покупців.

Заходи щодо реформування енергетики часто є імпульсивними, недостатньо обгрунтованими, хаотичними. Як правило, ті чи інші дії відображають бажання зробити хоч що-небудь, щоб змінити ситуацію на краще, навіть якщо результат невідомий. Цілком з'ясовано, що для вітчизняної теорії і практики державного управління господарськими процесами проблематика природних монополій як елемента ринку донедавна не була актуальна. Тож не дивно, що в Законі України “Про природні монополії” як визначальна межа даного товарного ринку також вказане істотне зменшення витрат виробництва на одиницю товару у міру збільшення обсягу виробництва. Разом з тим аналіз положень закону та інших документів у сфері регулювання природних монополій в Україні показує, що вони далеко не завжди узгоджені з теорією, причому різночитання є і в самих початкових визначеннях. У результаті виходячи із сучасної теорії державного регулювання економіки для обґрунтування підходів до реформування природної монополії можна запропонувати такі заходи, що передбачають розроблення стратегії реформування енергетики та розв'язання таких ключових проблем.

1. Визначення сфери (сектору, сегмента) природної монополії і особливостей галузі енергетики, виділення природно-монопольного сектору багатопродуктового ринку енергопостачання.

2. Визначення для виділеного природно-монопольного сектору завдань щодо регулювання і дерегулювання, спрямованих на забезпечення його ефективної роботи з позиції максимізації суспільної корисності (оптимізація стратегії реформування енергетики). Важливість вирішення цього ключового завдання зумовлена тим, що навіть якщо в галузі, яка реформується, виділене природно-монопольне ядро, що задовольняє попит на послуги при мінімальній витраті ресурсів, ефективність діяльності природної монополії може бути знижена за рахунок спеціальних управлінських заходів з боку держави.

У третьому розділі - “Сучасний стан та тенденції розвитку державного регулювання енергетики” - визначено, що основні засади формування енергосистем в Україні і за кордоном монополізувало обслуговування певних територій на основі угод із державними і регіональними органами влади. В основу цього процесу покладено об'єктивні економічні причини, що визначили структурні особливості енергетики і специфічний характер розвитку в ній виробничо-господарських зв'язків. Необхідність змін принципів організації і функціонування енергетики диктується і зростанням невизначеності умов її функціонування (мінливістю цін на паливо, менш передбачуваним споживчим попитом та ін.), пов'язаних з економічною конкуренцією країн, що вже діють на світовому ринку, яка висуває все більш жорсткі вимоги до вартості електричної енергії у промислових споживачів. Більше того, вертикальна інтеграція в енергетиці нині розглядається як найсерйозніша перешкода для подальшого підвищення її ефективності, оскільки існування жорстких внутрішньофірмових зв'язків виключає розвиток конкурентних відносин, а можливості органів державного управління щодо виявлення резервів і стимулювання підвищення ефективності регульованих компаній об'єктивно обмежені. На прикладі низки зарубіжних країн розглянуто результати впровадження конкурентних відносин на ринку енергетики. Цілями реформування енергетики України є, зокрема, забезпечення стійкого функціонування і розвитку соціальної сфери через розробку механізмів соціальної реабілітації працівників електроенергетики, що вивільняються під час реформування галузі.

Розглянувши результати впровадження конкурентних відносин на ринку електроенергії і формування відповідної системи державного регулювання енергокомплексу низки зарубіжних країн, можна зробити відповідні висновки.

1. Як свідчить практика, зволікання держави з реформуванням системи державного регулювання енергетики призводить до невідповідності законодавчих заходів організаційним і недотримання поетапного розвитку ринкових відносин у напрямі їх більшої врегульованості і прогнозованості.

Аналіз показує необхідність дотримання ряду обов'язкових умов на період реформування, таких як:

- розробка нового законодавства, що відповідає правилам проведення ринкових реформ, зокрема: контрольованої державою програми капіталізації ПЕК, дотримання недискримінаційних прав суб'єктів ринку електроенергії, реабілітаційних соціальних програм для вивільненого персоналу;

- формування вертикалі спеціалізованих структур державного регулювання як на державному, так і на регіональному рівні;

- мобільність і гнучкість в ухваленні рішень для забезпечення оперативного коригування правил роботи ринку;

- моніторинг енергетичного ринку, зокрема: прогнозування споживацького попиту на електроенергію; державний контроль резерву енергопотужностей у регіоні з метою забезпечення технологічної основи реформ, що проводяться.

2. Позитивними результатами впровадження ринкових відносин в енергетиці є надання недискримінаційних прав покупцю у виборі товару і послуг, пропонованих на ринку енергопостачання, наявність гнучкої системи регулювання ринку робочої сили і системи соціальних гарантій (Німеччина) та ін. У результаті цінової політики, що відповідає умовам ринку (монопольного, конкурентного), у країнах Скандинавії, Німеччині відбулася стабілізація цін на передачу в розподіл електроенергії, а також зниження цін поставки електроенергії. Проте, як показує практика, нові основи ціноутворення як наслідок цінової політики, що проводиться державою на період реформування галузі, не завжди приводять до позитивного результату - зниження кінцевої ціни на електроенергію. Прикладом неадекватної організації ціноутворення є штат Каліфорнія (США), де відбувся різкий стрибок цін унаслідок заморожування роздрібних споживацьких тарифів на електроенергію і відпускання цін на оптовому ринку виробників електроенергії.

3. З проведеного вище аналізу не випливає категорична неприйнятність для України конкурентних відносин в енергетиці, з одного боку, як і необхідність переносити модель ринку енергопостачання певної зарубіжної країни на енергетичний комплекс України - з другого.

В умовах галузевої монополії (природної монополії) безпосередні виробники продукції не можуть бути суб'єктами ринку, а отже, неможливо привести в дію противитратні механізми, заради яких виникла та існує конкурентна ринкова економіка в усіх високорозвинених країнах. Перехід уряду з галузевого на функціональний принцип управління країною, на наш погляд, є намаганням черговий раз вдаватися до крайнощів; втрата урядом важелів галузевого управління може призвести до ще більших негативних наслідків, пов'язаних з реформуванням.