Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ АВІАЦІЙНОГО ТРАНСПОРТУ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Демінський Сергій Анатолійович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному авіаційному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат економічних наук, професор

Родченко Василь Васильович -

Національний авіаційний університет,

професор кафедри зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор

Сич Євген Миколайович -

Державний економіко-технологічний університет транспорту,

завідувач кафедри економіки підприємств транспорту

кандидат економічних наук

Тофанчук Анатолій Тимофійович -

Державна авіаційна адміністрація,

Міністерства транспорту і зв'язку України

начальник відділу державної власності та структурних перетворень

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасне суспільство можна розглядати як «суспільство ризику», коли всі учасники економічних процесів підпадають під дію різних за своєю природою та характером факторів (ризиків). Тому питання розроблення та запровадження заходів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу ризиків, набувають особливої значущості для суб'єктів господарської діяльності. Підприємства транспортної галузі як найважливішого інфраструктурного елемента національної економіки мають приділяти підвищену увагу проблемам управління ризиками та забезпеченню власної економічної безпеки, що сприятиме зменшенню збитків від інцидентів на транспорті. Головним завданням економічної безпеки підприємства є гарантування його стабільного та максимально ефективного функціонування, а також забезпечення високого потенціалу розвитку в майбутньому.

З метою управління ризиками, що виникають у їх господарський діяльності, транспортні підприємства використовують наступні заходи: адміністративні або попереджувальні, створення резервного фонду та страхування. Найбільш поширеним з них є страхування. Проте використання страхування транспортними підприємствами обмежується переважно вибором одного зі стандартних страхових продуктів та пошуком найнижчої ціни. За такого підходу більшість важливих питань залишається поза увагою страхувальника. Наприклад, не враховується відповідність стандартного страхового продукту потребам конкретного транспортного підприємства; чи є страхова компанія-партнер надійною та платоспроможною; чи є обрана модель співпраці між страховою компанією та транспортним підприємством оптимальною тощо. Існуючі теоретичні розробки зосереджують свою увагу на окремих аспектах страхування транспортних ризиків, проте не містять в собі рекомендацій щодо комплексного забезпечення економічної безпеки транспортного підприємства за рахунок страхування, з позицій системного, науково обґрунтованого підходу.

Проблеми надійності страхування, економічної безпеки та ефективності управління ризиками досліджували такі вчені: В.Ю. Абрамов, В.Д. Базилевич, Д. Бланд, К.Г. Воблий, М. Гринблат, В. Джевіс, С.Л. Єфімов, Ю.М. Журавльов, М.С. Клапків, О.Б. Крутик, С.С. Осадець, К.І. Пилов, Л.І. Рейтман, В.О. Сухов.

Теоретичні аспекти економічної безпеки на транспорті окреслили В.І. Щелкунов, Є.М. Сич, Ю.Ф. Кулаєв, В.Г. Коба, О. Ареф'єва, В. Геєць, В. Губський, В. Пономарьов, О. Кірієнко, Є. Олейніков, А. Колосов, В. Шликов, О. Грунін, В. Сенчагов, Г. Козаченко, М. Єрмошенко, В. Мунтіян, Г. Задорожний, А. Ляшенко.

Аналіз літератури та досліджень з проблем економічної безпеки, управління ризиками, страхування та стратегічного управління підприємствами дозволяє зробити висновок про те, що проблематика формування стратегії страхування транспортних ризиків, зокрема авіаційних - не достатньо розроблена, а запропоновані підходи є фрагментарними та не мають системної основи.

Страхування як вид фінансової діяльності має ряд особливостей, притаманних виключно їй, відповідно, дослідження процесу формування стратегії страхування авіаційних ризиків з урахування цих особливостей має дати позитивні результати. Наприклад, лише страхові компанії займаються перестрахуванням, андеррайтингом та врегулюванням збитків. Кожен з цих бізнес-процесів має свої особливості. Більш того, вони значно відрізняються у страховиків, що займаються всіма видами страхування (універсальні компанії) та у компаній, що мають певну спеціалізацію, наприклад, страхування авіаційних ризиків.

Актуальність та важливість проблем забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту на базі формування стратегії страхування авіаційних ризиків, які залишились недостатньо дослідженими, зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках Державної цільової програми «Безпека польотів», що здійснюється відповідно до договору №137 від 25.07.2008 року, укладеного між Державною авіаційною адміністрацією України та Національним авіаційним університетом.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних та методичних підходів до розробки стратегії економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту на базі використання принципів, методів, способів та механізмів страхування як важливого економічного інструменту забезпечення стабільного та ефективного їх функціонування.

Досягнення мети дослідження зумовило необхідність постановки та розв'язання таких задач:

– узагальнити теоретичні підходи до формування стратегії економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту;

– провести комплексний аналіз сучасного стану, тенденцій та закономірностей розвитку страхового ринку України;

– визначити специфічні особливості, притаманні страхуванню авіаційних ризиків, а також їх вплив на економічну безпеку авіаційного підприємства, принципи формування стратегії страхування та структуру страхових платежів;

– дослідити систему показників порівняльної оцінки страхових компаній при відборі страховиків-партнерів, здатних відшкодувати збитки у разі настання страхових подій;

– розробити методологічний підхід до забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту шляхом страхування авіаційних ризиків;

– обґрунтувати методологічні підходи до зменшення витрат на страхування авіаційних ризиків на базі оптимізації перестрахової та інвестиційної політики страховика;

– розробити модель співпраці між страховими компаніями та транспортними підприємствами, яка передбачає участь страхувальника у прибутках страховика.

Об'єктом дослідження є поточна діяльність авіатранспортних підприємств із забезпечення економічної безпеки.

Предметом дослідження є підходи, методи та способи формування конкурентоспроможної стратегії економічної безпеки авіаційних підприємств, що забезпечує мінімізацію страхових ризиків на ринку транспортних послуг.

Методи дослідження. Методологічними засадами роботи є теоретичні положення економічної науки, зокрема стратегічного менеджменту, страхування, ризик-менеджменту, а також праці вітчизняних та зарубіжних учених-економістів і практиків, у яких висвітлено проблеми забезпечення економічної безпеки транспортних підприємств та формування стратегії страхування. Крім того, у процесі дослідження були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи проведення економічних досліджень, як формально-логічний та узагальнення - при узагальненні теоретичних підходів до формування стратегії економічної безпеки; статистичної обробки даних та абстрактно-логічний - при проведенні аналізу динаміки розвитку страхового ринку України; експертних оцінок - для розроблення системи показників порівняльної оцінки страхових компаній; економіко-математичне моделювання - для визначення шляхів зменшення вартості страхування авіаційних ризиків тощо.

Інформаційною базою дослідження є роботи вітчизняних і зарубіжних учених у галузі страхування, стратегічного менеджменту, законодавчі та нормативно-правові акти України, матеріали Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Державного комітету статистики України, монографії та періодичні видання, матеріали семінарів, конференцій, фінансові та інформаційні звіти страхових компаній, огляди та дослідження українського страхового ринку.

Наукова новизна отриманих результатів. У роботі поглиблено наявні та розроблено нові теоретичні положення та напрацьовано теоретичні рекомендації щодо забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту, що сприятиме сталому розвитку авіаційної галузі вітчизняної економіки та підвищенню конкурентоспроможності українських авіатранспортних підприємств. страховий економічний ризик авіаційний

Наукова новизна конкретизується у таких положеннях:

вперше:

– розроблено методологічний підхід до забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту на базі використання методів експертних оцінок комерційних пропозицій страхових компаній та їх економіко-математичного моделювання, яке дозволяє оцінювати комплексні витрати з урахуванням страхових ризиків;

– обґрунтовано концепцію участі авіаційного підприємства у прибутках страхової компанії, суть та основні положення якої дають змогу запровадити нову модель співпраці між авіатранспортними підприємствами та страховими компаніями, що дозволяє зменшити витрати на страхування, а також побудувати прозорі та взаємовигідні відносини між страховиком та страхувальником;

– розроблено механізм оптимізації перестрахування як інструмент мінімізації витрат страхової компанії на основі встановлення оптимального розміру (на підставі ймовірності настання страхового випадку, середнього розміру збитків, вартості перестрахування тощо) власної відповідальності страховика за авіаційними ризиками;

удосконалено:

– систему показників порівняльної оцінки страхових компаній, яка на підставі побудови рейтингу страховиків-контрагентів з використанням коефіцієнтів якості страхових продуктів та програм перестрахування, інтегрального коефіцієнта ефективності страхового портфелю тощо, визначають найбільш організаційно стабільні та фінансово ефективні компанії, здатні відшкодувати збитки авіаційних підприємств при настанні страхових подій;

– організаційно-економічні методи та способи управління витратами на страхування за участі авіаційного підприємства в прибутках страхової компанії, які, на відміну від інших, ураховують специфіку оптимізації інвестиційної політики страховика, а також дозволяють підвищити прибутковість інвестиційної діяльності зі збереженням високої надійності страхового захисту та дотримання нормативних вимог до структури страхових резервів;

– структуру комплексної програми страхування транспортних ризиків на базі аналізу вартісних та якісних показників оцінки пропозиції страхових продуктів, що уможливлює розроблення ефективної стратегії економічної безпеки авіатранспортних підприємств;

дістали подальшого розвитку:

– теоретичні основи контролю та оптимізації витрат на страхування авіаційних ризиків, які передбачають запровадження у господарській діяльності авіатранспортних підприємств таких організаційно-економічних та фінансових заходів: укладання договорів страхування всіх транспортних ризиків з однією страховою компанією; одночасне поновлення всіх договорів страхування; поквартальну оплату страхової премії; перерахунок (зменшення) страхової премії у разі простоїв повітряних кораблів на землі;

– закономірності впливу основних політико-правових, організаційних, фінансово-економічних та соціальних факторів, тенденцій та перспектив на розвиток страхового ринку України, що дозволяє підвищити ефективність прийняття як господарських, так і управлінських рішень.

Практичне значення отриманих результатів. Впровадження результатів проведених досліджень у практику діяльності авіатранспортних підприємств дозволяє створити передумови для їх стабільного та ефективного функціонування, а також забезпечити високий потенціал розвитку в майбутньому.

Теоретичні висновки та практичні рекомендації були використані для розроблення стратегії розвитку Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «БУСІН» як одного з лідерів ринку авіаційного страхування України, а також під час формування стратегії страхування ризиків авіакомпаній.

Результати дисертаційного дослідження використовують у практичній діяльності ТОВ «Українська авіаційна компанія «Аеростар» (акт-впровадження від 15.09.2008р.), ЗАТ «Страхова компанія «БУСІН» (акт-впровадження від 29.10.2008 р.), і ТОВ «Авіаційна компанія «Роза вітрів» (акт-впровадження від 14.09.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, основні наукові та практичні результати дисертаційного дослідження отримано автором самостійно.

Апробація результатів. Теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження обговорювались на: Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми менеджменту» (м. Київ, 20-21 жовтня 2005 р.); VII Міжнародній науково-технічній конференції «АВІА-2007» (м. Київ, 25-27 квітня 2007р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми економічної безпеки в ринкових умовах» (м. Київ, 15 жовтня 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 робіт у фахових спеціалізованих виданнях ВАК України загальним обсягом 3,6 друкованих аркушів.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи виконано на 153 сторінках, у тому числі містить 15 ілюстрацій, 13 таблиць, з них 1 рисунок і 1 таблиця на окремих сторінках. Список використаних джерел складає 178 найменувань на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертаційної роботи обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, визначено предмет та об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну та результати, отримані внаслідок дослідження, визначено теоретичне і практичне значення дисертаційної роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади формування стратегії економічної безпеки авіатранспортних підприємств” - узагальнено теоретичні підходи до проблем стратегічного управління підприємством та формування його стратегії; розглянуто економічну сутність поняття «ризик», його функції та систему класифікації; визначено поняття «транспортні ризики», «економічна безпека», «стратегія страхування»; розроблено концептуальні засади формування стратегії економічної безпеки підприємств та стратегії страхування транспортних ризиків, визначено їх структуру та зміст.

В основу підходу до формування стратегії, запропонованого у дослідженні, покладено погляд на стратегію як на засіб переходу організації з поточного у цільовий стан (школи навчання та конфігурації). Стратегія може змінюватись з часом залежно від факторів впливу на організацію. Це є альтернативою до іншого поширеного підходу, коли стратегія являє собою вичерпний, жорстко регламентований план, який не дозволяє ніяких відхилень від затвердженої лінії поведінки (рис.1).

На підставі результатів аналізу підходів до стратегічного менеджменту автором роботи було сформульовано поняття стратегії страхування як інструменту забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту, під яким запропоновано розуміти визначення основних довгострокових цілей управління ризиками підприємства, забезпечення його економічної безпеки, а також розроблення та впровадження програм страхування, спрямованих на мінімізацію ризиків.

Під стратегією економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту будемо розуміти визначення основних довгострокових цілей і завдань забезпечення економічної безпеки підприємств, розробку комплексу заходів та розміщення ресурсів, необхідних для виконання цих цілей і завдань.

До транспортних ризиків віднесено ті, що пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів або пошти автомобільним, повітряним та іншими видами транспорту. У дослідженні визначено такі особливості, притаманні страхуванню авіаційних ризиків:

Великі за розмірами страхові суми. Страхові суми по страхуванню Каско повітряних кораблів складають мільйони доларів США залежно від типу, строку експлуатації повітряного корабля та деяких інших параметрів. Ліміти відповідальності перед третіми особами можуть становити 750 млн дол. США.

Наявність катастрофічних збитків. Найчастіше, внаслідок авіаційної пригоди страхова компанія здійснює страхові виплати за шкоду, завдану корпусу повітряного корабля, пасажирам, вантажу, пошті та членам екіпажу. Така виплата може перевищити надходження страхових платежів за кілька попередніх років, тобто настає катастрофічний збиток.

Залежність від перестрахування. Страхова сума з авіаційного страхування може становити декілька сот мільйонів доларів, відповідно, щоб прийняти на власне утримання такий ризик страхова компанія повинна мати власний капітал у розмірі кілька мільярдів доларів.

Рис. 1. Узагальнена класифікація основних теорій стратегічного менеджменту (шкіл стратегій).

Таких компаній в Україні немає, відповідно більшу частину ризику (90 - 99%) українські страховики передають у перестрахування нерезидентам.

Обов'язковий характер авіаційного страхування. Авіакомпанія не отримає дозволу на виконання польоту без передбачених законодавством договорів страхування.

Формування стратегії страхування авіатранспортних ризиків з позиції страхувальника можна подати у вигляді послідовних кроків (рис.2).

Рис. 2. Концептуальна схема формування стратегії страхування транспортних ризиків.

У другому розділі “Економічна оцінка безпеки підприємств в умовах роботи страховиків на ринку авіаційних послуг” виконано комплексний аналіз стану, тенденцій та закономірностей розвитку ринку транспортного страхування в Україні, досліджено специфіку забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту на базі страхування авіаційних ризиків та запропоновано систему показників порівняльної оцінки страхових компаній для відбору страховиків-контрагентів.

Дослідження історії формування та сучасної структури ринку страхових послуг України дозволяє погнозувати ймовірні сценарії його розвитку та визначити основні тенденції, що будуть визначати такий розвиток у середньо- та короткостроковій перспективі. Зокрема, до них віднесено:

а) підвищення рівня виплат за масовими видами страхування (наземного транспорту, майна від вогневих ризиків, від нещасних випадків та ін.), що сприятиме пошуку нових підходів до оцінювання ризиків, що приймаються на страхування, перегляду структури страхових портфелів, модернізації андеррайтингової політики тощо;

б) збільшення кількості об'єднань страхових компаній та придбання іноземними інвесторами українських страхових компаній;

в) зниження частки роздрібних продажів у страхових портфелях;

г) недостатність власних капіталів страховиків для покриття збитків, що зумовить підвищення значущості якісних та ефективних програм перестрахування;

д) необхідність перегляду інвестиційної політики страхових компаній.

Основні показники розвитку обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Основні показники розвитку обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації за 2003 - 2008 рр.

Показник	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Страхові премії, млн грн	90,5	98,0	118,2	118,2	127,9	133,8
Премії, передані у перестрахування, млн. грн	63,0	73,2	86,4	71,7	79,5	76,1
Рівень валових страхових виплат, %	8,8	64,0	11,4	11,5	11,0	4,8*

^* - прогнозований рівень валових страхових виплат у 2008 р..

Як свідчать наведені у табл.1 дані, обсяг страхових платежів за обов'язковим авіаційним страхуванням зростав протягом 2003 - 2008 рр. Особливістю авіаційного страхування є залежність від перестрахування, адже страхові суми можуть складати десятки та сотні мільйонів доларів США. Відповідно і частина страхових премій, що передаються у перестрахування не зменшується нижче 56 %. Збитковість обов'язкового авіаційного страхування залишається на низькому рівні, а значне збільшення виплат страхових відшкодувань у 2004 р. було спричинено катастрофою кількох українських повітряних кораблів.

Обов'язковість авіаційного страхування визначено міжнародними конвенціями цивільної авіації, до яких приєдналась Україна Повітряним кодексом (ст. 103), Законом України «Про страхування» (ст. 7, п. 7) та Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування» від 12 жовтня 2002 р. № 1535. Окрім вимог національного законодавства, норм міжнародних угод та конвенцій, необхідно також враховувати практику страхування авіаційних ризиків. Авіаційні ризики характеризуються великими страховими сумами, а тому авіаційне страхування потребує значного перестрахування і є, за своєю суттю, міжнародним. Тому умови страхування мають бути уніфікованими та схваленими міжнародним страховим ринком. Такі умови страхування були розроблені об'єднанням страховиків Lloyd's і є загальноприйнятими.

Зокрема, страхування відповідальності авіакомпанії перед третіми особами та страхування Каско повітряного корабля здійснюється на умовах полісів AVN1C або Zurich Re із застосуванням спеціальних додаткових умов (застережень), які розширюють або звужують стандартне страхове покриття. Страхування членів екіпажу повітряного корабля від нещасних випадків здійснюється на умовах поліса NMA2712.

Оптимальна програма страхування авіаційних ризиків сама по собі не гарантує економічної безпеки авіатранспортного підприємства. Адже багато що залежить від фінансової стабільності страхової компанії, через яку буде реалізовано програму страхування, професіоналізму її співробітників та цілого ряду інших факторів. Тому у дослідженні запропоновано систему показників порівняльної оцінки страховиків, що дозволяє обрати партнером ту страхову компанію, яка разом із транспортним підприємством зможе ефективно реалізувати сформовану стратегію страхування.

Таблиця 2

Розрахунок рейтингових показників для страхових компаній

№ з/п	Показник	Страхові компанії
		«БУСІН»	«Енерго-поліс»	«Кредо-Класик»	«Оранта»	«ВСК»
1	Фінансова результативність	1,20	1,20	1,20	1,05	1,05
2	Якість страхового портфеля	1,17	1,04	0,91	0,91	0,78
3	Якість страхових продуктів	0,72	0,72	0,72	0,72	0,64
4	Структура клієнтської бази	0,32	0,28	0,32	0,28	0,28
5	Маркетингова політика	0,42	0,42	0,54	0,54	0,36
6	Якість перестрахових програм	2,50	1,50	2,00	1,75	1,25
7	Стан та якість людських ресурсів	1,08	0,96	0,96	0,84	0,72
8	Якість інноваційних програм	0,32	0,32	0,36	0,32	0,28
9	Ефективність збутової мережі	0,16	0,28	0,32	0,40	0,32
10	Адекватність інформаційних технологій	0,20	0,24	0,32	0,32	0,20
11	Ефективність системи обліку	0,35	0,35	0,40	0,35	0,35
Підсумковий показник	8,44	7,31	8,05	7,48	6,23

У дослідженні наведено розрахунок рейтингових показників страхових компаній «БУСІН», «Енергополіс», «Кредо-Класик», «Оранта», «Військово-страхова компанія», які є лідерами ринку авіаційного страхування України (табл.2). Рейтингові показники розраховували з метою визначення страхової компанії, яка зможе більш ефективно реалізувати програму страхування авіаційних ризиків. За основу було прийнято систему показників, запропоновану в дисертаційному дослідженні. Експертами виступили представники авіакомпаній, страхових компаній та рейтингового агентства (всього шість осіб). Рейтинговий показник страхової компанії «БУСІН» дорівнює 8,44, тому співпраця з нею більш приваблива для авіатранспортних підприємств порівняно з іншими страховиками.

Для якісного страхування авіаційних ризиків страхова компанія повинна мати: професійно підготовлених фахівців-експертів; ефективну системи перестрахування; фахівців із міжнародного права або договори з міжнародними юридичними компаніями; систему актуарних розрахунків з акумуляції ризиків.

Третій розділ “Моделювання стратегії економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту” містить методичні рекомендації щодо формування стратегії економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту. Зокрема, розглянуто способи зменшення вартості страхової послуги на базі оптимізації перестрахування авіаційних ризиків і розроблено моделі співпраці між авіатранспортними підприємствами та страховими компаніями.

У дослідженні запропоновано методику формування стратегії страхування, що передбачає такі етапи (рис.3):

1) розроблення програми страхування, яка відповідає потребам конкретного страхувальника;

2) економічне обґрунтування вартості страхування;

3) відбір надійного партнера-страховика;

4) розроблення оптимальної моделі співпраці зі страховою компанією;

5) пошук джерел зниження вартості страхування.

Одним з основних питань формування стратегії страхування транспортних ризиків є розроблення ефективної моделі співпраці між страховими компаніями та транспортним підприємством, що має гарантувати економічну безпеку страхувальника за мінімальних витрат на таке страхування. Трьома основними моделями співпраці є:

1) звичайне страхування, яке полягає в тому, що страхувальник сплачує страхову премію та у випадку настання страхової події отримує страхове відшкодування;

2) страхування з умовою сплати бонусу у випадку відсутності страхових подій протягом року (No Claims Bonus). Така співпраця передбачає, що страхувальник сплачує певну страхову премію та в разі відсутності заявлених страхових подій за договором страхування протягом року страховик повертає страхувальнику певну частину (10 - 20%) від сплаченої страхової премії. При цьому всі страхові відшкодування компенсуються страховиком в повному обсязі;

Рис. 3. Методика формування стратегії страхування

3) страхування на умовах участі страхувальника у прибутках страховика. Відповідно до цієї моделі співпраці всі страхові премії, сплачені страхувальником протягом року, співвідносяться зі всіма страховими відшкодуваннями, здійсненими протягом року. Якщо страхові премії перевищують страхові відшкодування, то страховик отримає прибуток, а страхувальник має право отримати частину цього прибутку (від 20 до 50%). У випадку, якщо виявився збиток (виплати перевищили страхові премії), страхувальник не отримає бонусу, але й не сплачує додаткових премій.

У результаті проведеного дослідження авіатранспортним підприємствам запропоновано використовувати страхування з умовою участі страхувальника у прибутках страховика. Основні переваги такої моделі співпраці:

1) відносна стабільність рівня страхових премій (вартості страхування);

2) можливість зниження витрат авіатранспортного підприємства на страхування за рахунок отримання доходу від інвестування коштів страхових резервів;

3) Зменшення витрат на страхування за рахунок економії на адміністративних витратах;

4) Гнучкість умов оплати страхової премії;

5) Адаптація умов договору страхування до вимог конкретного авіатранспортного підприємства;

6) Лояльність до страхувальника у разі виплати страхового відшкодування;

7) Можливість використовувати переваги доступу до перестрахування.

За результатами дослідження зроблено висновок про те, що одним зі шляхів зменшення вартості страхової послуги є оптимізація перестрахування, яка може бути здійснена шляхом визначення оптимального розміру власної відповідальності страховика за авіаційними ризиками. Розроблений механізм оптимізації полягає у мінімізації збитків страхової компанії у разі настання страхової події за умови використання пропорційного перестрахування. Можливі дві ситуації: 1) страхова подія за договором страхування, частина відповідальності за яким була перестрахована у перестраховиків, не настала, відповідно страховик отримує прибуток; 2) страхова подія, за тим самим договором страхування настала, що може призвести до збитків страховика.

Ситуація 1. Страхова компанія перестрахувала ризик, але страхова подія не настала. Тоді, страхова компанія отримує прибуток:

P = S r (1 - X b), (1)

де, Р - прибуток страховика, S - страхова сума за договором страхування, r - страховий тариф, X - частина відповідальності страховика за договором страхування, яка передається у перестрахування, виражена у відсотках від страхової суми, b -співвідношення перестрахового та страхового тарифів. У цьому випадку не враховуються комісії страхових агентів, брокерів, податки, витрати на ведення справи. Очевидно, що страхова компанія зацікавлена у максимізації свого прибутку.

Ситуація 2. Страхова компанія перестрахувала частину своєї відповідальності за договором страхування, за яким настала страхова подія. Тоді, збитки страхової компанії складуть:

E = S (р (а - X а) + r (X b - 1)) , (2)

де, Е - збитки страхової компанії, р - ймовірність настання страхового випадку, а - частина страхової суми, яка підлягає виплаті у вигляді страхового відшкодування, q - перестраховий тариф.

Беручи до уваги, що страхова сума S встановлюється у договорі страхування залежно від об'єкта страхування, оптимізувати її з позицій вдосконалення перестрахової політики неможливо.

Для того щоб збитки страхової компанії у разі настання страхової події дорівнювали нулю, необхідно брати на власне утримання частину ризику, що дорівнює X, розраховану за формулою.

X = (r - р а) / (r b - р а). (3)

Для розрахунку X можливі два результати:

1) X ? 0, це означає, що страхова компанія має прибутковий та збалансований страховий портфель і перестрахування можна спрямувати або для захисту портфеля від катастрофічних збитків, або від коливань збитковості, або для виконання вимог чинного законодавства України. Оптимальним у цьому випадку буде використання непропорційного перестрахування (ексциденту збитку, ексциденту страхових сум).

2) X > 0, тоді варто використовувати перестрахування з метою мінімізації збитків страхової компанії.

У дослідженні розраховано оптимальний розміру власної відповідальності страховика у разі страхування членів екіпажу та авіаційного персоналу за таких умов: страховий тариф становить 2,2%, перестраховий тариф - 2,1%, страхова сума - 100 тис. грн, ймовірність збитку - 0,0388; середній розмір збитку - 85,0% від страхової суми. Застосовуючи формулу (3) отримаємо оптимальний розмір власного утримання страховика: 91,7% від страхової суми.

Отримані результати свідчать про те, що оптимальне використання перестрахування дозволяє страховій компанії надавати авіатранспортному підприємству низькі страхові тарифи і отримувати при цьому прибуток. Тобто за інших однакових умов, застосування механізму оптимізації перестрахування дозволить страховій компанії зменшити свої витрати.

Під час пошуку джерел зниження витрат на страхування необхідно враховувати деякі практичні аспекти реалізації стратегії страхування, зокрема:

а) доцільно укладати договори страхування всіх транспортних ризиків з однією страховою компанією, а не розділяти їх на декілька страховиків;

б) поновлювати всі договори страхування одночасно;

в) сплачувати страхову премію поквартально;

г) встановити умови перерахунку страхової премії у разі простою повітряного корабля.

У діяльності авіатранспортного підприємства виникають ситуації, коли повітряний корабель протягом тривалого часу (два і більше тижнів) перебуває на вимушеному простої і не виконує польотів. Це може бути пов'язано з періодичним технічним обслуговуванням, або іншими обставинами. Очевидно, що коли повітряний корабель знаходиться на землі, то ймовірність настання страхової події менша, ніж коли він виконує польоти. Тому авіатранспортне підприємство має всі підстави вимагати перерахунку страхової премії під час простою за зниженим страховим тарифом. З цією метою використовують спеціальне застереження AVN26, яке включається в умови договору страхування. При цьому простій має перевищувати 30 днів, а страховий тариф знижується на 75 %.

Економічний ефект, якого можна досягнути застосувавши запропоновані у дослідженні підходи до формування стратегії страхування авіаційних ризиків порівняно із традиційним підходом до страхування, наведено у табл. 3.

Таблиця 3

Економічний ефект, якого можна досягти у разі використання запропонованих підходів до формування стратегії страхування

Елементи стратегії страхування авіаційних ризиків	Економічний ефект
Запровадження співпраці між страховою компанією і транспортним підприємством з умовою участі страхувальника у прибутках страховика	Зменшення витрат на страхування на 25 - 30%
Використання механізму оптимізації перестрахування	Зменшення витрат на страхування на 3 - 10%
Одночасне поновлення договорів страхування всіх транспортних ризиків з одним страховиком	Зменшення витрат на страхування на 2 - 7%

ВИСНОВКИ

Проблема забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту має велике значення для їх стабільного та максимально ефективного функціонування і створення високого потенціалу розвитку в майбутньому. У роботі запропоновано та обґрунтовано стратегію страхування авіаційних ризиків у сучасних умовах господарювання.

Узагальнення отриманих результатів дослідження дозволило сформулювати та обґрунтувати такі висновки і рекомендації.

1. На базі дослідження суті та змісту основних теорій стратегічного менеджменту, а також аналізу характерних особливостей, притаманних транспортним ризикам (катастрофічний характер збитків, слабка передбачуваність ризиків, незацікавленість власників вантажу у транспортних засобах тощо), визначено передумови формування стратегії економічної безпеки транспортних підприємств, основним завданням якої є мінімізація або повне невілювання негативного впливу ризиків зовнішнього та внутрішнього середовищ на його діяльність. Запропоновано розглядати стратегію економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту як визначення основних довгострокових цілей і завдань, розробку комплексу заходів та розміщення ресурсів, необхідних для виконання цих цілей і завдань.

2. Узагальнено методи та способи зменшення ризиків, основними з яких є: а) адміністративні заходи, спрямовані на попередження ризиків (попереджувальні заходи); б) диверсифікація ризиків; в) створення внутрішнього резервного фонду; г) страхування. З економічного погляду, найефективнішим інструментом забезпечення стабільної діяльності підприємства є страхування. Таким чином, завдання формування економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту зводиться до розроблення стратегії страхування, під якою розуміють визначення основних довгострокових цілей управління ризиками підприємства, забезпечення його економічної безпеки, а також розроблення та впровадження програм страхування, спрямованих на мінімізацію ризиків.

3. Визначено закономірності впливу політико-правових, організаційних, фінансово-економічних та соціальних факторів і тенденцій на розвиток страхового ринку, а також виділено специфічні характеристики, притаманні окремих видам транспортного страхування. Зокрема, до специфічних характеристик авіаційного страхування віднесено: великі за розмірами страхові суми; наявність катастрофічних збитків; залежність від перестрахування, а також обов'язковий характер авіаційного страхування.

Зазначені фактори обумовлюють потребу в уніфікації умов страхування та їх схвалення міжнародними страховими ринками. У практиці авіаційного страхування застосовують такі стандартні поліси: а) для страхування відповідальності авіакомпанії перед третіми особами - AVN1C або Zurich Re із застосуванням спеціальних додаткових умов (застережень), які розширюють або звужують стандартне страхове покриття; б) для страхування Каско повітряного корабля - AVN1C; в) для страхування членів екіпажу повітряного корабля від нещасних випадків - NMA2712.

4. Запропоновано систему показників порівняльної оцінки страховиків, яка дозволяє визначити коло тих страхових компаній, що завдяки своїй високій платоспроможності та якості послуг можуть стати партнерами транспортного підприємства. Оцінними показниками є: якість страхових продуктів, економічна ефективність програм перестрахування, структура та параметри страхового портфеля.

5. Розроблено та обґрунтовано методичні підходи до формування стратегії страхування авіаційних ризиків, яка має включати комплекс заходів, спрямованих на: розроблення програм страхування, що відповідають потребам конкретного страхувальника; економічне обґрунтування вартості страхування; відбір надійних партнерів-страховиків, а також розроблення оптимальної моделі співпраці зі страховими компаніями.

6. Сформульовано організаційно-економічні та фінансові заходи, що мають бути частиною стратегії страхування, які дозволять забезпечити контроль та оптимізацію витрат на страхування, зокрема: а) укладання договорів страхування всіх транспортних ризиків з однією страховою компанією; б) одночасне поновлення всіх договорів страхування; в) поквартальна оплата страхової премії; г) перерахунок (зменшення) страхової премії у разі простоїв повітряних кораблів на землі.

7. Розроблено економіко-математичну модель для визначення оптимального розміру власної відповідальності страховика за авіаційними ризиками, яка уможливлює зниження вартості страхової послуги за рахунок управління витратами на перестрахування.

8. Запропоновано схему участі авіаційного підприємства у прибутках страховика, яка містить в собі економіко-математичну модель оптимізації інвестиційної політики страхової компанії, що дозволить підвищити прибутковість інвестиційної діяльності зі збереженням високої надійності страхового захисту, а також дотримання нормативних вимог до структури страхових резервів.

9. Розроблено модель економічної співпраці між страховою установою та авіатранспортним підприємством, за якої страхувальник отримує право на участь у прибутках страховика. Установлено, що запропонована модель містить в собі такі переваги: а) дотримання відносно стабільного рівня страхових премій (вартості страхування); б) зниження витрат авіатранспортного підприємства на страхування; в) гнучкість умов оплати страхової премії; г) відповідність умов договору страхування вимогам авіатранспортного підприємство; д) використання переваг доступу до перестрахування тощо.

Таким чином, отримані результати та рекомендації є науково-методичною та практичною базою для вдосконалення процесу забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту та спрямовані на підвищення ефективності їх господарської діяльності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Демінський С.А. Стратегія інноваційної діяльності страхової компанії // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування: зб. наук. пр. - 2003. - Вип. 1 (20). - С. 193-198.

2. Демінський С.А. Формування стратегії страхової компанії // Проблеми системного підходу в економіці: зб. наук. пр. НАУ. - 2006. - Вип. 18. - С. 119-125.

3. Демінський С.А. Оцінка ефективності андеррайтингу у страхуванні // Економіка, підприємництво та менеджмент: журн. наук. пр. НАУ. - 2006. - Вип. 6. - С. 112-119.

4. Демінський С.А. Шляхи вдосконалення методики формування стратегії страхування транспортних ризиків // Проблеми системного підходу в економіці. - 2007. - Вип. 3. URL http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/index.html/.

5. Демінський С.А. Система страхування транспортних ризиків в умовах сучасного рівня розвитку українського страхового ринку // Проблеми системного підходу в економіці. - 2007. - Вип. 4. URL http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/index.html/.

6. Демінський С.А. Особливості страхування ризиків діяльності авіаційних підприємств // Проблеми системного підходу в економіці. - 2008. - Вип. 1. URL http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/index.html/.

7. Демінський С.А. Забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту // Проблеми системного підходу в економіці. Зб. наук. пр. НАУ. - 2009. - Вип. 1.

Анотація

Демінський С.А. Формування стратегії економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка авіаційного транспорту). - Національний авіаційний університет, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено розвитку теоретичних та методичних підходів до розроблення стратегії економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту на базі використання принципів, методів, способів та механізмів страхування як важливого економічного інструменту забезпечення стабільного та ефективного їх функціонування.

Обгрунтовано методологічні підходи до зменшення витрат на страхування авіаційних ризиків шляхом оптимізації перестрахової та інвестиційної політик страховика, а також розроблено модель співпраці між страховими компаніями та транспортними підпирємствами, яка передбачає участь страхувальника у прибутках страховика.

У роботі розроблено методологічний підхід до забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту на базі страхування авіаційних ризиків.

Використання запропонованих підходів до формування стратегії економічної безпеки та рекомендацій щодо оптимізації стратегії страхування уможливлює прийняття обґрунтуваних управлінських рішень щодо господарської діяльності авіатранспортних підприємств.

Ключові слова: економічна безпека, стратегія страхування, авіаційні ризики, оптимізація перестрахування, модель співпраці.

Деминский С.А. Формирование стратегии экономической безопасности предприятий авиационного транспорта. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика авиационного транспорта). - Национальный авиационный университет, Киев, 2008.

Диссертация посвящена развитию теоретических и методологических подходов к разработке стратегии экономической безопасности предприятий авиационного транспорта на базе использования принципов, методов, способов и механизмов страхования как важного экономического инструмента обеспечения стабильного и эффективного их функционирования.

Проведен анализ развития и современного состояния рынка страховых услуг Украины, определены тенденция его развития в кратко- и среднесрочных перспективах.

Обоснованы методологические подходы к уменьшению затрат на страхование авиационных рисков путем оптимизации перестраховой и инвестиционной политик страховщика. В частности, предложен механизм оптимизации перестрахования, как инструмент минимизации расходов страховой компании на основе установления оптимального размера собственного удержания страховщика по авиационным рискам, с учетом вероятности наступления страхового события, среднего размера ущерба, стоимости перестрахования и т.д.

Предложена модель сотрудничества между страховыми компаниями и транспортными предприятиями, предусматривающая участие страхователя в прибыли страховщика и позволяющая существенно снизить расходы на страхования с сохранением высокой финансовой надежности страхового покрытия

Разработана система показателей сравнительной оценки страховых компаний, которая на основании построения рейтингов страховщиков-контрагентов, позволяет определить наиболее организационно стабильные и финансово эффективные компании, способные возместить убытки авиационных предприятий при наступлении страховых событий.

В работе предложен методологический подход к обеспечению экономической безопасности предприятий авиационного транспорта на базе страхования авиационных рисков. Определены характерные особенности присущие транспортным рискам и их влияние на формирование стратегии страхования.

Использование разработанных подходов к формированию стратегии экономической безопасности и рекомендаций по оптимизации стратегии страхования позволяет принимать обоснованные управленческие решения относительно хозяйственной деятельности авиатранспортных предприятий.

Ключевые слова: экономическая безопасность, стратегия страхования, авиационные риски, оптимизация перестрахования, модель сотрудничества.

Deminsky S.A. Economical safety strategy formation for aviation transport enterprises.

Manuscript. Ph.D. thesis in economical science on the specialty 08.00.04 - economics and management of enterprises (aviation transport economics). - National aviation university, Kyiv, 2008.

Thesis is dedicated to the development of theoretical and methodological approaches to the formation of economical safety strategy for aviation enterprises the basis of insurance principles, procedures and mechanisms, which is considered as an important instrument of aviation enterprises security.

Methodological approaches to the insurance expenses minimization on the basis of reinsurance and investment policies optimization are established. A new model of cooperation between insurance companies and transport enterprises, which let enterprises the right to have a share in insurance company's profit, is developed.

The usage of recommended approaches to the formation of economical safety strategy for aviation enterprises and ways of insurance strategy optimization lets managers to make reasonable decision concerning aviation enterprises' economic activity.

Key words: economical safety, strategy of insurance, aviation risks, reinsurance optimization, cooperation model.

Размещено на Allbest.ru