Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 334.012.64:631.15

управління виробничим потенціалом фермерських господарств регіону

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ВОЮЄВА Юлія Анатоліївна

Миколаїв - 2009



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, доцент ШЕБАНІНА Олена В'ячеславівна, Миколаївський державний аграрний університет, завідувач кафедри економічної кібернетики та математичного моделювання.

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, професор Єрмаков Олександр Юхимович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, професор кафедри аграрної соціології та розвитку села;

-кандидат економічних наук, доцент Сакун Аліна Жоржівна, Херсонський державний аграрний університет, заступник декана економічного факультету з науково-дослідної роботи.

Захист відбудеться “16” квітня 2009 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий “11” березня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Ф.Клочан



АНОТАЦІЯ

Воюєва Ю.А. Управління виробничим потенціалом фермерських господарств регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). Миколаївський державний аграрний університет, Миколаїв, 2009.

У дисертації обґрунтовано науково-теоретичні, методичні та практичні напрями формування виробничого потенціалу фермерських господарств. Визначені пріоритети формування ресурсного забезпечення з позицій досягнення максимальної доходності фермерського господарства, комплексного розвитку регіону та задоволення потреб населення. Обґрунтовано економічну сутність виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств. Визначені умови та закономірності економічного механізму його відтворення.

Здійснено оцінку та аналіз використання виробничого потенціалу фермерських господарств регіону. Визначені проблеми і тенденції цього процесу. Обґрунтовані напрями раціонального використання виробничого потенціалу на основі поглиблення спеціалізації, кооперації та інтеграції, оптимізації розмірів господарств. Розглянуто вплив держави на ефективність функціонування фермерських господарств регіону.

Розроблено конкретні пропозиції по впровадженню інновації в виробничу діяльність фермерського господарства “Юліана” Миколаївської області. аграрний доходність фермерський економічний

Ключові слова: виробничий потенціал, фермерські господарства, організаційно-економічний механізм, земельні ресурси, матеріально - технічна база, моніторинг, спеціалізація, інноваційні технології, ефективність, державне регулювання.



АННОТАЦИЯ

Воюева Ю.А. Управление производственным потенциалом фермерских хозяйств региона. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК) - Николаевский государственный аграрный университет, Николаев 2009.

В диссертационном исследовании обоснованы научно- исследовательские, методические и практические аспекты формирования и использования производственного потенциала фермерских хозяйств. Определено, что производственный потенциал - это возможность обеспечения качественных и количественных характеристик развития производства путем наиболее рационального использования всех видов ресурсов для удовлетворения потребностей потребителей при условии наименьшего вреда окружающей среде. Основными направлениями его формирования в современных условиях определены: выбор новых форм и методов хозяйствования, проведение мониторинга производственного потенциала; формирование ресурсной базы с позицией обеспечения комплексного развития территории.

В составе производственного потенциала фермерских хозяйств в качестве наиболее значимых определены следующие ресурсы: земельные материально - технические, инвестиционные, инновационные. Эти составляющие функционируют в соответствии с принципами целостности; соединение общегосударственных интересов развития производства с региональными; удовлетворение запросов потребителей; охраны окружающей среды; системности. Организационно - экономический механизм возобновления производственного потенциала фермерских хозяйств должен основываться на использовании системы показателей, которые характеризуют количественно и качественно его состояние, тенденции использования, имеющиеся резервы. Дополнительно учитываются факторы, влияющие на формирование и использование производственных мощностей.

В работе определено, что фермерские хозяйства занимают значительное место в аграрной сфере хозяйствования Николаевской области. Их количество достигло 4638 в 2007 г., что составляет 10,7% хозяйств Украины. В общей площади сельскохозяйственных угодий области удельный вес фермерских хозяйств достиг 16,2%. Это указывает на то, что они обладают значительным потенциалом земельных ресурсов. Однако эффективность его использования менее значительна, чем в крупных сельскохозяйственных предприятиях, это является следствием недостаточного обеспечения фермерских хозяйств материально - техническими ресурсами (в первую очередь сельскохозяйственной техникой), медленного внедрения инноваций в производственные процессы. К проблемам эффективного формирования производственного потенциала относится также недостаток собственных денежных средств, кредитов, других источников инвестиций, недостаточное знание законов организации производства, рынка и др. Ликвидация этих факторов позволит произвести техническое переоснащение устаревшей метериально-технической базы, введение в использование прогрессивных технологий на основании механизации и автоматизации, что в свою очередь повлечет резкое увеличение продуктивности труда, результативность производственного процесса.

В качестве основных направлений совершенствования и управления производственного потенциала фермерских хозяйств обоснованы: необходимость возобновления основных производственных фондов на уровне 40,0 - 60,0%; увеличение объемов внесения минеральных и органических удобрений; увеличение капитальных инвестиций в развитие производства, рациональное сочетание разных отраслей сельскохозяйственного производства (установление правильного баланса между животноводством и растениеводством), что должно значительно повысить валовый выход сельскохозяйственной продукции. Обосновывается, что активизации требует и инновационная деятельность. Ее основными составляющими являются применение новых технологий обработки грунтов, внедрение в производство высокоурожайных сортов сельскохозяйственных растений и высокопродуктивных пород животных.

Особое внимание предлагается уделить улучшению кадрового потенциала фермерских хозяйств, оптимизации их размеров, повышению эффективности специализации, кооперированию и интеграции производства, усилению государственной и региональной поддержки фермерских хозяйств.

Обосновано рациональное сочетание государственного, регионального и местного управления в регулировании деятельности аграрных предприятий.

Проанализирован передовой опыт развития фермерских хозяйств зарубежных стран в контексте условий их эффективного существования.

В работе разработан бизнес-план совершенствования использования производственного потенциала фермерского хозяйства “Юлиана”. Он позволит увеличить рентабельность производства до 103,2% и прибыль до 135807,00 грн на 100 га посевных площадей.

Ключевые слова: производственный потенциал, фермерские хозяйства, организационно - экономический механизм, земельные ресурсы, материально - техническая база, мониторинг, специализация, инновационные технологии, эффективность, государственное регулирование.



SUMMARY

Vojueva J.A. Management by production potential of farmers economies of region. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.04 is economy and management by enterprises (agrarian economics and APK). Mykolaїvs'kyy state agrarian university, Mykolaїv, 2009.

In dissertation grounded scientifically are theoretical, methodical and practical directions of forming of production potential of farmers economies. Priorities of forming of the resource providing are certain from positions of achievement of maximal profitableness of farmer economy, region and satisfaction of necessities of population complex to development. Grounded economic essence of production potential of agricultural enterprises and farmers economies. Terms and conformities to the law of economic mechanism of his recreation are certain.

An estimation and analysis of the use of production potential of farmers economies of region is carried out. Problems and tendencies of this process are certain. Directions of the rational use of production potential are grounded on the basis of deepening of specialization, use of innovations, optimization of sizes of economies there is strengthening of their state support.

Keywords: production potential, farmers economies, organizationally-economic mechanism, landed resources, materially is technical base, monitoring, specialization, innovative technologies, efficiency, state adjusting



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Фермерські господарства отримали значний імпульс розвитку в Україні в результаті проведення радикальних аграрних реформ у 90-х роках. У системі багатоукладного господарювання вони зайняли провідне місце, принаймні за кількістю, та відіграють велику роль як основа формування середнього класу на селі. В останнє десятиріччя кількість фермерських господарств є досить стабільною, а їх питома вага у площі сільськогосподарських угідь і обсязі валової продукції - значною. Фермерські господарства, таким чином, мають велике значення у забезпеченні зайнятості сільського населення, поповненні місцевого та державного бюджетів. Поряд з господарськими товариствами, виробничими кооперативами, орендними підприємствами, державними підприємствами вони є повноправними учасниками аграрних соціально - економічних та виробничих відносин.

Враховуючи ці обставини, а також особливості організації та управління виробництвом у фермерських господарствах, невеликий термін і досвід їх функціонування, особливого значення набуває обґрунтування в теоретичному і практичному плані напрямів та засобів раціонального використання їх природно - ресурсного та виробничого потенціалу. Відзначимо, що вивченню проблем організації та функціонування фермерських господарств присвячено праці В.Г.Андрійчука, Ю.О. Богуцького, П.І. Гайдуцького, О.Д. Гудзинського, О.Ю. Єрмакова, М.Й. Маліка, П.М. Макаренка, Л.О. Мармуль, В.Я. Месель - Веселяка, П.Т. Саблука, А.Ж. Сакун, В.І. Топіхи, І.Н. Топіхи, М.Й.Хорунжий, І.І. Червена, О.В. Шебаніної, а також зарубіжних, насамперед, російських учених. Проте актуальним залишається поглиблення теоретичних засад формування виробничого потенціалу фермерських господарств, виявлення можливих закономірностей цього процесу, оцінка впливу регіональних чинників на ефективність ресурсокористування, управління використанням виробничого потенціалу з метою його оптимізації. Це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, завдання, теоретичну і практичну значимість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною розроблюваної Миколаївським державним аграрним університетом наукової теми “Організаційно-економічні засади забезпечення економічного зростання у агропромисловому комплексі” (номер державної реєстрації 0106U009689).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методичних та розробка практичних засад ефективного використання та управління виробничим потенціалом фермерських господарств.

Для досягнення визначеної мети були поставлені та розв'язані наступні завдання:

- узагальнити сутність і структуру виробничого потенціалу;

- визначити принципи і складові організаційно-економічного механізму відтворення виробничого потенціалу та управління ним;

- узагальнити методичні підходи до оцінки ефективності використання виробничого потенціалу;

- охарактеризувати розвиток фермерських господарств в регіоні;

- оцінити стан виробничого потенціалу, результативність та ефективність його використання;

- обґрунтувати напрями формування необхідної матеріально-технічної бази фермерства і впровадження інноваційних технологій;

- розробити пропозиції по оптимізації розмірів фермерських господарств, поглибленню їх спеціалізації, розвитку агропромислової інтеграції та кооперації, раціональному поєднанню державного, регіонального та місцевого управління ними.

Об'єктом дослідження є процеси раціонального використання виробничого потенціалу фермерських господарств.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти використання та управління виробничим потенціалом фермерських господарств регіону.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ. У дисертації були використані законодавчі документи з проблем формування та управління виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств, результати наукових досліджень українських вчених з основ теорії і практики організації фермерських господарств та формування їх виробничого потенціалу. Опрацьовані аналітичні і статистичні матеріали Управління статистики та Управління земельних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації. У процесі роботи використані такі методи економічних досліджень: наукової абстракції (при обґрунтуванні принципів, теоретичних узагальнень і висновків, виявленні закономірностей та принципів ресурсокористування), монографічний (виявлення особливостей формування та раціонального використання виробничого потенціалу фермерських господарств), порівняльний (порівняння кількісних показників використання виробничого потенціалу, результатів господарювання), соціологічний (опитування фермерів щодо їх оцінки умов господарювання), статистичні методи (для економічної оцінки ефективності функціонування фермерських господарств); економіко-математичний (визначення оптимальних розмірів та спеціалізації фермерських господарств у відповідності до виробничого потенціалу); бізнес - планування (з метою впровадження інновацій та пошуку інвестицій для цих процесів); прогнозування (вдосконалення заходів державної підтримки раціонального ресурсокористування фермерськими господарствами).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- обґрунтовано основні напрями формування виробничого потенціалу фермерських господарств (серед яких - вибір операційної діяльності із врахуванням ринкових чинників господарювання та особливостей природно - ресурсного потенціалу території розміщення; здійснення моніторингу процесів використання виробничого потенціалу та його ефективності; формування ресурсного забезпечення з позицій досягнення максимальної доходності господарства, комплексного розвитку регіону та задоволення потреб населення);

удосконалено:

- організаційно - економічний механізм формування та використання виробничого потенціалу (через впровадження нових форм і методів організації виробництва та операційної діяльності, моніторинг ресурсокористування, управління спеціалізацією та диверсифікацією діяльності з метою комплексного ресурсного забезпечення фермерських господарств);

- співвідношення між розмірами фермерських господарств, доходністю та рівнем використання виробничого потенціалу - у напрямі збільшення їх площі до 100 га;

набули подальшого розвитку:

- принципи раціонального ресурсокористування, що включають: цілісність ресурсокористування; поєднання інтересів у системі держава - регіон - підприємство; охорону довкілля; системність та комплексність;

- резерви раціонального використання виробничого потенціалу фермерських господарств регіону, які включають оновлення матеріально - технічних засобів, організацію діяльності на основі раціонального ведення господарства та моніторинг ринкових факторів попиту і пропозиції;

- напрями вдосконалення ресурсокористування через збільшення інновацій, меліорацію, посилення державної підтримки та регулювання діяльності фермерських господарств.

Практичне значення одержаних результатів.

Розроблені автором пропозиції щодо раціонального використання земельних ресурсів фермерських господарств прийняті до впровадження Головним управлінням сільського господарства і продовольства Миколаївської обласної державної адміністрації (довідка №87/01-02/09-01-29/08 від 27.10.08р.), бізнес - план щодо підвищення ефективності виробництва на основі раціонального ресурсокористування - фермерським господарством “Юліана” Новоодеського району Миколаївської області (довідка № 11 від 15.09.2008 р.).

Теоретико-методичні та практичні результати дослідження використовуються у навчальному процесі економічного факультету Миколаївського державного аграрного університету при викладанні економічних дисциплін “Економіка сільського господарства”, “Основи агробізнесу”, “Організація сільськогосподарського виробництва” та “Управління сільськогосподарським виробництвом” (довідка №235.5 від 12.11.2008р.)

Використання вітчизняними сільськогосподарськими підприємствами розроблених рекомендацій і пропозицій щодо підвищення ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу фермерських господарств сприятиме розвитку системи економічних відносин та стабілізації виробництва і приросту соціально-економічного ефекту в регіоні та країні в цілому.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації, одержані автором особисто. У статтях, написаних у співавторстві, у дисертаційній роботі використані положення, розроблені автором особисто.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження, пропозиції і рекомендації обговорювались на міжнародних, республіканських та регіональних науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково - практичній конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи” (м. Херсон, 19-20 квітня 2007 р.); Всеукраїнській науково - практичній конференції “Економіка і підприємництво: методологічні аспекти обліку, фінансів та аудиту” (м. Полтава, 25-26 вересня 2008 р.); Міжнародній науково - практичній конференції “Проблеми та перспективи інноваційно - інновативного розвитку економіки України” (м. Київ, 23-24 жовтня 2008 р.); на щорічних наукових конференціях професорсько - викладацького складу Миколаївського державного аграрного університету (м. Миколаїв, 2006 - 2008 р.р.).

Публікації результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 9 наукових працях, у т.ч. 7 - у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,1 умов. друк. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Робота викладена на 175 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків (15 сторінок), списку використаних літературних джерел із 150 найменувань (16 сторінок), містить 34 таблиці (19 сторінок), 10 формул, 10 рисунків (8 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Наукові засади формування та вдосконалення виробничого потенціалу аграрних підприємств” розкрито сучасні погляди на сутність та структуру виробничого потенціалу, визначено та узагальнено принципи, складові і трансформації організаційно-економічного механізму його відтворення, а також методичні підходи до оцінки ефективності використання виробничого потенціалу у аграрних підприємствах та фермерських господарствах.

Подальший розвиток ринкової економіки України передбачає докорінні зміни в структурі управління ресурсним потенціалом господарського комплексу взагалі й аграрної сфери зокрема. Від рівня сформованості виробничого потенціалу залежать напрями подальшого вдосконалення функціонування сільського господарства та аграрних підприємств, можливості стабілізації та активізації їх розвитку. Сьогоднішні умови господарювання, для яких характерні демонополізація економіки та високий рівень конкуренції, вимагають перегляду сутності категорії “виробничий потенціал” підприємства з точки зору врахування його конкурентоспроможності, рівня задоволення потреб споживачів. Тому при трактуванні категорії “виробничий потенціал” необхідно враховувати максимально можливе та доцільне виробництво продукції при раціональному використанні ресурсів, що необхідні для процесу виробництва. Відзначимо, що при визначенні поняття “виробничий потенціал” не надається належної уваги тому, як саме взаємодіє людина у процесі виробництва з навколишнім середовищем. Адже формування та нарощення виробничого потенціалу безпосередньо пов'язане із підвищеним антропогенним навантаженням на природне середовище у процесі аграрного виробництва. Тому необхідно створювати та розвивати виробництво при найменшій шкоді навколишньому середовищу, що дозволить формувати виробничий потенціал на якісно новому рівні.

Нами виділені наступні характерні особливості виробничого потенціалу аграрних підприємств та фермерських господарств у їх числі: реальні можливості (реалізовані чи нереалізовані) в тій чи іншій сфері економічної діяльності; певний обсяг та якісні характеристики ресурсів, як залучених у виробництво, так і ні, але можливих для використання; реальні можливості забезпечення потреб споживачів; нанесення найменшої шкоди навколишньому середовищу.

Виробничий потенціал визначається як можливість забезпечення якісних та кількісних характеристик розвитку виробництва шляхом найбільш раціонального використання всіх видів ресурсів для задоволення потреб споживачів при умові найменшої шкоди довкіллю. Процес формування виробничого потенціалу аграрного підприємства відбувається в таких основних напрямах: вибір нових форм і методів господарювання із врахуванням ринкових умов функціонування економіки; проведення моніторингу виробничого потенціалу з метою оцінки ефективності його використання, визначення його місця і ролі в економіці держави та виявлення пріоритетних напрямків його формування; формування ресурсної бази з позицій забезпечення комплексного розвитку територій та задоволення потреб населення.

Сьогоднішні умови господарювання вимагають таких методів управління, які б дозволили сформувати виробничий потенціал на якісно новому рівні. Методи управління повинні бути направлені на інтелектуалізацію, інформатизацію та екологізацію виробництва, що дозволить випускати конкурентноздатну продукцію та її реалізацію на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Формування виробничого потенціалу аграрних підприємств регіону для ефективного протікання процесу виробництва повинне передбачати наявність відповідного якісного та кількісного складу ресурсів на його території. Цей процес передбачає також постійний пошук резервів щодо ефективності використання існуючих ресурсів та постійного відтворення. У випадку ж відсутності певних видів ресурсів необхідно створити виважений механізм їх залучення зі сторони.

Процес нарощення виробничого потенціалу включає: виявлення резервів та пріоритетних напрямків підвищення рівня використання існуючих виробничих потужностей; виявлення існуючих і необхідних ресурсів та формування механізму забезпечення ефективного їх використання з метою підвищення конкурентоспроможності. Узагальнюючи вище приведені підходи, виробничий потенціал доцільно розглядати як сукупність локальних потенціалів: природного, трудового, науково-технічного, інформаційного, управлінського та матеріально-технічного.

Фактори, що впливають на використання виробничого потенціалу, охоплюють заходи, пов'язані з використанням резервів, що мають організаційний характер і не вимагають більших капітальних вкладень в основне виробництво.

Складові виробничого потенціалу функціонують у відповідності до специфічних особливостей та закономірностей розвитку, від виявлення яких в значній мірі залежить формування виробничого потенціалу регіону. Тобто при формуванні та нарощенні виробничого потенціалу необхідно дотримуватись певних принципів, серед яких виділено: 1) цілісність; 2) поєднання загальнодержавних інтересів розвитку виробництва з регіональними; 3) задоволення потреб споживачів у високоякісних продуктах, роботою і послугами, які необхідні для життєзабезпечення населення регіонів; 4) охорони довкілля; 5) системність.

Вважаємо, що організаційно-економічний механізм відтворення та дієвості виробничого потенціалу аграрних підприємств повинен ґрунтуватись на використанні системи показників, що характеризують кількісно та якісно його стан, тенденції використання, наявні резерви. Додатково враховуються чинники, що впливають на виробничі потужності.

Все це поєднується в межах загального методу управління ресурсами, методики прийняття управлінських рішень.

У другому розділі “Розвиток та економічна ефективність використання виробничого потенціалу фермерських господарств регіону” здійснено оцінку розвитку, масштабів та земельного потенціалу фермерства Миколаївської області, аналіз стану трансформації матеріально-технічного потенціалу та фінансового забезпечення фермерських господарств, результативності і ефективності використання виробничого потенціалу.

Нині в Україні нараховується близько 43 тис. фермерських господарств і порядку 600 тис. приватних землекористувачів, що входять в Асоціацію фермерів і землевласників країни. В 2007 р. у власності фермерських господарств знаходилося понад 3 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі близько 2,9 млн. га ріллі. До того ж приблизно 2-2,3 млн. га землі ними ще орендується. У Миколаївській області функціонує 4638 господарств або 10,7 % загальнодержавної кількості.

Основним напрямком діяльності фермерів Миколаївщини є розвиток рослинництва. Із загальної кількості для 80% фермерських господарств регіону сільськогосподарське виробництво є єдиним видом діяльності. І лише невелика їх частка займається додатковими видами діяльності, а саме: наданням сільськогосподарських послуг - 138 господарств регіону, торгівлею - 37, ремонтом сільськогосподарської техніки - 13, перевезенням вантажів - 8, рибним господарством - 1, переробкою сільськогосподарської продукції - 1 фермерське господарство.

Нині фермерська форма господарювання в Миколаївській області, порівняно з попередніми роками, досягла найвищих темпів розвитку. Це ж стосується і основних складових їх виробничого потенціалу: площі сільськогосподарських угідь та ріллі - в загальному виразі й у розрахунку на 1 господарство.

Тенденція до укрупнення є досить позитивною для розвитку аграрного виробництва регіону. Такий показник розміру землекористування в розрахунку на 1 фермерське господарства є середнім у порівнянні з аналогічними показниками в інших областях України. Одним із основних чинників ефективності господарювання є рівень забезпечення фермерських господарств земельними ресурсами. Найбільші темпи росту земельних угідь фермерських господарств відмічалися у 2000 та 2001 рр. (23,6% та 37,4% від обсягів попереднього року), а найменші - у 2005 та 2007 рр. (7,2% та 4,9% відповідно). Збільшення земельних угідь фермерських господарств відбувалося у прогресивній динаміці з постійним нарощуванням абсолютних темпів росту.

До основних натуральних показників ефективного використання сільськогосподарських угідь, у т. ч. ріллі, належить урожайність сільськогосподарських культур. Середня урожайність зернових культур і соняшнику у 2000 р. у фермерських господарствах Миколаївської області була нижчою, ніж у великих сільськогосподарських підприємствах. У 2006 р. фермери отримали кращу урожайність в порівняні з сільськогосподарськими підприємствами по картоплі (на 27,6 ц/га більше), баштанних (на 25,6 ц/га) та просу (на 1,1 ц/га). Але, на жаль, 2007р. був вкрай неврожайним. Несприятливі погодні умови, ґрунтова посуха навесні та влітку негативно вплинули на обсяги виробництва рослинницької продукції.

Разом з тим проблему ефективного використовування земельних угідь не можна обмежувати лише досягненням високого рівня виробництва продукції рослинництва. Значна частина рослинних продуктів і відходів від їх переробки, а також пасовища і сінокоси можуть бути продуктивно використані як кормові засоби для тваринництва з метою отримання потім більш цінних продуктів. Тому ступінь використання землі у діяльності фермерського господарства, на нашу думку, краще оцінювати по рівнях сукупного розвитку рослинництва і тваринництва. У загальному виробництві продукції тваринництва Миколаївської області частка фермерських господарств залишається досить незначною - 0,6%, а в структурі аграрної продукції фермерів - 4,9%.

Сталий розвиток фермерських господарств можливий лише за умови наявного у них потужного виробничого матеріально-технічного потенціалу. Достатньо відзначити, що фермерський сегмент Миколаївського аграрного ринку забезпечений основними видами сільськогосподарської техніки у наступних пропорціях: тракторами - на 43,6%, вантажними автомобілями - на 63%, зернозбиральними комбайнами - на 11,3%, сівалками - на 24,4% і плугами - на 19%. Загалом можна відмітити, що постійна позитивна тенденція росту відмічається по забезпеченню фермерських господарств Миколаївщини тракторами, зернозбиральними комбайнами, сівалками та валковими жатками. При цьому 1 трактор припадає на 2,5 фермерських господарства, на 1 зернозбиральний комбайн приходиться майже 10 фермерських дворів, на 1 сівалку - 4 фермери, а одна валкова жатка припадає майже на 26 господарств. Гірша ситуація склалася з бурякозбиральними машинами, кукурудзозбиральними та кормозбиральними комбайнами. Крім того, показник зношеності сільськогосподарських машин, особливо тракторів у фермерських господарствах дорівнює 55 - 60%, а коефіцієнт технічної готовності також невисокий і коливається в районі 0,6.

На сьогоднішній день у фермерських господарствах Миколаївської області середнє навантаження на 1 трактор становить 158,5 га ріллі, на 1 зернозбиральний комбайн - 179,1 га зібраної площі зернових і зернобобових культур.

Ситуацію, що склалася з матеріально-технічною базою фермерських господарств, міг би змінити розвиток агрокредитного сегменту фінансового ринку. Однак із усіх ризикованих видів бізнесу вітчизняні банки найменш охоче займаються кредитуванням села.

Поки що для переважної більшості фермерів основним джерелом фінансування їх виробничої діяльності є власні кошти - ними обходяться приблизно 85-90% господарств області. Саме цим пояснюються досить незначні обсяги та темпи оновлення сільськогосподарської техніки у фермерських господарствах регіону. Загальна сума витрат на придбання сільськогосподарської техніки (включаючи вартість обладнання, взятого у фінансовий лізинг) по всіх фермерських господарствах області у 2006 р. склала 22896,9 тис. грн. Питома вага державних централізованих коштів, отриманих безкоштовно фермерськими господарствами Миколаївщини на придбання сільськогосподарської техніки у 2006 р. становила лише 0,7% від загального обсягу капітальних інвестицій. У вартісному виразі це становить лише 13 тис. грн., які отримало лише одне фермерське господарство Березнегуватського району.

Не зважаючи на тенденції, що спостерігаються у забезпеченні обсягів продукції фермерських господарств останнім часом, в загальному обсязі виробництва сільськогосподарської продукції всіх аграрних формувань Миколаївської області частка фермерських господарств залишалась незначною. Наші дослідження ролі фермерських господарств дозволили встановити, що розподіл валової продукції по категоріях господарств не збігається зі структурою розподілу земельних угідь між ними. Так, в 2007 р., займаючи 16,2% від загальної посівної площі області, фермерські господарства виробили лише 8,4 % вартості валової сільськогосподарської продукції. При цьому у виробництві зернових на фермерські господарства приходиться 13,4%, пшениці - 14,5%, ячменя - 12,5%, кукурудзи на зерно - 5,6%, цукрових буряків - 5,6%, соняшнику - 18,1%, картоплі - 1,8 % та овочів - 9,2%. Частка виробленої фермерськими господарствами Миколаївської області тваринницької продукції в її загальних обсягах у 2007 р. становила: по м'ясу- 0,9%; по молоку - 0,4%; по яйцях - 0,2%; вовні - 3,6%. У 2007 р. фермерами Миколаївської області отримано 132,2 млн. грн. виручки від реалізації продукції, з якої 92,1% - від продажу продукції власного виробництва.

У структурі всіх витрат на виробництво сільськогосподарської продукції фермерських господарств Миколаївської області найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати (65,6% у 2006 р. і 63,0% у 2007 р. відповідно). З них найбільша частка у 2007 р. припала на нафтопродукти (24,8%), оплату послуг і робіт, що виконані сторонніми організаціями (39,0%), насіння і посадковий матеріал (17,5%). На оплату праці і соціальні заходи фермери витратили: 13,9 % у - у 2006р. і 9,3% - у 2007 р. приблизно такі ж відсотки склалися і по інших витратах. Причому, на орендну плату за земельні ділянки фермерами області у 2007 р. було спрямовано 18,6 млн грн що склало 35,6% від суми інших витрат.

У третьому розділі “Основні напрями вдосконалення управління формуванням та використанням виробничого потенціалу фермерських господарств” обґрунтовано: напрями формування необхідної матеріально-технічної бази фермерства та впровадження інноваційних технологій; оптимізацію розмірів фермерських господарств, поглиблення їх спеціалізації та ефективний розвиток агропромислової інтеграції і кооперування; раціональне сполучення державного, регіонального і місцевого управління у регулюванні діяльності фермерських господарств.

Дослідження свідчать, що у ефективному веденні виробничої діяльності фермерських господарств, як і інших сільськогосподарських підприємствах, провідне місце має розмір землекористування.

Наведені результати свідчать, що амплітуда коливань розміру фермерських господарств у Миколаївському регіоні досить висока. Однак переважна більшість фермерських господарств все ж залишається дрібноземельною - 61,6% з них мають до 50 га сільгоспугідь. На господарства з середньою площею 38,3 га припадає близько 35% їх загальної кількості. Підвищення ефективності дрібних сільгосптоваровиробників має відбуватися шляхом об'єднання господарств і оренди земель.

Враховуючи проблеми матеріально-технічного забезпечення фермерських господарств, першочергового значення серед напрямів вдосконалення їх виробничого потенціалу набуває оновлення машинно-тракторного парку. Особливо це стосується господарств Очаківського, Веселинівського, Арбузинського, Вознесенського, Миколаївського районів, де коефіцієнт зношеності найбільший. При цьому важливу роль відіграє практика лізингу сільськогосподарської техніки та її вдосконалення за рахунок часткової компенсації вартості, відшкодування відсотків по довгострокових кредитах, за рахунок державного фінансового лізингу. Враховуючи виявлені проблеми, ступінь оновлення основних фондів фермерських господарств Миколаївської області до 2015 р. необхідно довести до 40 - 60 %.

Відзначимо, що 30 - 50 % приросту урожаю сільськогосподарських культур ґрунтується на внесенні мінеральних та органічних добрив. Окрім того, добрива сприяють покращенню якості ґрунтів та підвищенню цінності земельного потенціалу підприємств. Рівень внесення мінеральних добрив у перерахунку на 100 % поживних речовин на 1 га коливається від 25 до 93 %. Проте лише 1,0 % фермерів застосовували органічні добрива. Недонесення добрив спричинили зменшення гумусу на 50 % від природної величини. Тому доцільно збільшити їх обсяги до 2,5 т/га.

Важливим напрямом зміцнення виробничого потенціалу фермерських господарств є раціоналізація структури їх сільськогосподарських угідь. Поки що в ній рілля займає 90,0 % і більше. Тому важливе значення має збільшення площ під багаторічними насадженнями, сіножатями та пасовищами. Впровадження інновацій, особливо крапельного зрошення, також буде сприяти відновленню виробничого потенціалу.

Підвищенню доходності фермерських господарств, забезпеченню раціонального використання виробничого потенціалу території сприятиме агропромислова інтеграція фермерських господарств, їх кооперування, моніторинг ринку аграрної продукції та процесів ресурокористування і ресурсозбереження. При цьому суттєвим є взаємоузгодження розмірів фермерських господарств, раціонального використання ресурсів та прибутковості. Встановлено, що найбільш прибутковими є господарства площею 1000 га і більше, допустимою є площа в 100 га. Фермерські господарства площею менше 100 га розвивати не доцільно.

У забезпеченні раціонального використання виробничого потенціалу фермерських господарств важливе значення має бізнес-плануваня їх діяльності. Нами розроблений бізнес-план для фермерського господарства “Юліана” Новоодеського району. Він полягає у впровадженні інновацій на основі вирощування гібридного насіння соняшнику “Візит”. Навіть при прогнозованій мінімальній ціні 120,00 грн/ц продукції очікуваний прибуток складе 60,90 грн/ц при урожайності 22,3 ц/га і собівартість 1 ц 59,10 грн. Загальний обсяг прибутку становитиме 135,8 тис грн при рівні рентабельності 103,2 %.

Сучасний стан аграрної економіки у державі супроводжується кризою управління у всіх її ланках. Тому важливе значення у вдосконаленні ресурсокористування має використання економічних важелів впливу: бюджетної підтримки розвитку фермерства; пільгового оподаткування та кредитування фермерських господарств; узгодження управлінських рішень у системі держава - регіон - фермерське господарство, залучення громадських організацій до управління виробничим потенціалом, зокрема, Асоціації фермерських господарств та приватних землевласників.



ВИСНОВКИ

1. Виробничий потенціал аграрного підприємства - це сукупність якісних та кількісних ознак (показників) функціонування та розвитку виробництва на засадах раціонального використання відповідних видів ресурсів для задоволення потреб споживачів при найменшій шкоді довкіллю. Його характерними рисами визначені: відтворювальний процес ресурсів, певний обсяг та оптимальне співвідношення ресурсів; реальні можливості забезпечення потреб споживачів; раціональне ресурсовикористання.

2. Структура виробничого потенціалу аграрних підприємств включає: природно-ресурсний, трудовий, науково-технічний, інформаційний, інвестиційний, матеріально-технічний, управлінський потенціали. У сукупності вони є основою для ефективного здійснення аграрного виробництва та функціонування аграрного ринку. Організаційно-економічний механізм формування виробничого потенціалу включає принципи: адаптації до вимог ринку; гармонізації інтересів учасників аграрного відтворювального процесу; керованості; саморегулювання; цілісності; задоволення потреб споживачів; охорони довкілля; системності. У сукупності вони поєднуються у межах загального підходу до управління ресурсами, прийняття управлінських рішень.

3. Ефективність використання виробничого потенціалу фермерських господарств визначають фактори: загальнонаціональні (соціально-економічна ситуація в країні, рівень розвитку продуктивних сил, стабільність, нормативно-законодавче регулювання); регіональні (особливості ресурсного потенціалу регіону, інвестиційний клімат, дії регіональних органів влади); локальні (на рівні господарства) - розміри, організація діяльності, конкурентна позиція на ринку, мотивація праці, освіта та професійна підготовка фермера.

4. Методичні засади оцінки виробничого потенціалу аграрних підприємств ґрунтуються на використанні системи показників, що характеризують кількісно та якісно його стан, тенденції використання, наявні резерви. Серед них виділяються показники обсягу тих або інших видів ресурсів, їх продуктивності ресурсовіддачі, структури, динаміки, інтенсивності використання. Важливе місце має бізнес - планування ефективного виробництва, отже і раціонального ресурсокористування, моделювання ефективного розвитку господарств.

5. У Миколаївській області функціонує 4638 фермерських господарств, що складає 10,7 % від їх загальнодержавної кількості. Це друге, після Одеської області, місце в Україні. Основним видом їх діяльності є сільськогосподарське виробництво, - для 80 % господарств. І лише 138 фермерських господарств займається наданням сільськогосподарських послуг, 37 - торгівлею, 13 - агротехсервісом, 8 - перевезенням вантажів, 1 - розведенням риби, 1 - переробкою сировини. Загалом у структурі аграрних підприємств регіону на фермерську форму господарювання приходиться 83,8 %.

6. У структурі виробничого потенціалу фермерських господарств Миколаївської області виділяються насамперед земельні ресурси. У їх користуванні перебуває 325,6 тис. га сільськогосподарських угідь або 16,2 % загально обласного значення на одне господарство приходиться 70,2 га угідь та 69,2 га ріллі. При цьому у Кривозерському, Веселинівському, Братському районах на фермерські господарства приходиться від 25 до 30 % сільськогосподарських угідь. Дрібноземельні господарства розміщені у Врадіївському, Миколаївському, Очаківському, Жовтневому районах.

7. Менш значним є матеріально-технічний потенціал фермерських господарств регіону. Так, вони забезпечені тракторами на 43,6 % вантажними автомобілями - на 63,0 %, зернозбиральними комбайнами - на 11,3 %, сівалками - на 24,4 %, плугами - на 20,0 %. На 1 комбайн приходиться 10 фермерських дворів, на 1 сівалку - 4, на одну валкову жатку - 26. Рівень зношеності машинно-тракторного парку сягає 75,0 %, коефіцієнт технічної готовності - 0,6. На 1 трактор приходиться 159 га ріллі, на зернозбиральний комбайн - 179,1 га зібраної площі. Низькими є енерго- та електропотужності. У сукупності матеріально-технічний потенціал характеризується як низький.

8. Основним джерелом фінансування виробничої діяльності є власні кошти - для 85 - 90 % фермерських господарств. Капітальні інвестиції фермерських господарств були незначними, що призвело до слабких темпів відтворення матеріально-технічної бази. Ефективність використання виробничого потенціалу певною мірою характеризує частка фермерських господарств у загальному виробництві. У виробництві зерна вона становила 13,4 %, соняшнику - 18,1 %, овочів - 9,2 % у вартості валової сільськогосподарської продукції. Відзначимо, що 80 - 90 % продукції фермерських господарств є товарною. Виручка від реалізації продукції досягла 132,2 млн. грн. Збільшенню доходності фермерських господарств перешкоджають великі витрати виробництва. У їх структурі найбільшу питому вагу займають матеріальні (понад 50 %), а також на оплату праці й амортизаційні відрахування.

9. До основних напрямів вдосконалення виробничого потенціалу фермерських господарств відноситься формування необхідної матеріально-технічної бази. Враховуючи високий рівень зносу матеріально-технічних засобів виробництва, необхідно довести рівень їх відновлення до 40 - 60 % до 2015 р. Особливо це стосується дрібних господарств, фінансові можливості яких не дозволяють придбати сучасну техніку, не сприяють капіталізації в цілому. Важливе значення у підвищенні ефективності використання земельних ресурсів має збільшення обсягів внесення мінеральних та органічних добрив, рівномірне та збалансоване забезпечення ними потреб рослинницьких галузей. Покращенню землекористування сприятимуть зрошувальні меліорації (крапельне зрошення), вдосконалення спеціалізації та диверсифікації виробництва у напрямі розвитку тваринництва, збалансування структури сільськогосподарських угідь.

10. Вдосконаленню формування та використання виробничого потенціалу фермерських господарств сприятиме впровадження інновацій. Мова йде насамперед про вирощування високоурожайних сільськогосподарських культур та високопродуктивних тварин. Розроблений нами бізнес-план для фермерського господарства “Юліана” Новоодеського району по виробництву високоурожайних гібридів соняшнику дозволить отримати чистий прибуток у сумі понад 135807,00 грн на 100 га посівної площі при урожайності 22,3 ц/га та рівні рентабельності 103,2 %.

11. Вагомим засобом раціонального використання виробничого потенціалу фермерських господарств та підвищення їх доходності є оптимізація розмірів та напрямів ресурсокористування. У дослідженні вказуються тенденція до укрупнення фермерських господарств. Найбільш раціональною є їх площа на рівні 1000 га і більше, можливою - 100 га і більше. Менші за розмірами фермерські господарства в умовах великої землезабезпеченості розвивати не доцільно.

12. Запорукою ефективного формування та використання фермерського потенціалу є державна підтримка фермерських господарств. При цьому доцільно забезпечити взаємоузгодженість інтересів по вертикалі управління: держава - регіон - фермерське господарство. Першочергове значення серед засобів державної підтримки необхідно надати економічним: бюджетне фінансування програм розвитку фермерства, пільгове оподаткування та кредитування. В організації підвищення ефективності ресурсокористування вагоме місце займає моніторинг аграрного виробництва та ринку, контроль та дорадництво діяльності, підтримка інтеграційних процесів та кооперативних зв'язків фермерських господарств, в т. ч. і через функціонування фермерських асоціацій.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Воюєва Ю. А. Земельний потенціал фермерських господарств Миколаївської області та напрями вдосконалення його використання

/ Ю. А. Воюєва // Таврійський наук. вісник: зб. наук. праць. - Вип. 47.- Херсон: Айлант, 2006. - С. 223 - 226.

2. Воюєва Ю. А. Проблеми ефективності використання виробничого потенціалу фермерських господарств / Ю. А. Воюєва // Таврійський наук. вісник: Зб. наук. пр. - Вип. 48.- Херсон: Айлант, 2007. - С. 224 - 228.

3. Воюєва Ю. А. Проблеми та перспективи розвитку фермерських господарств регіонів України / Ю. А. Воюєва // Бізнес - навігатор. - Наук.-виробн. журн. - Вип. 11. - Херсон: МУБіП, 2007. - С. 103 - 108.

4. Воюєва Ю. А. Місце фермерських господарств на ринку сільськогосподарської продукції / Ю. А. Воюєва, Ю. А. Шведюк // Вісник ХНТУСГ. - Вип. 72. - Харків: ХНТУСГ, 2008. - С. 177 - 180 (автору належить аналіз впливу зовнішніх факторів, які обумовлюють конкурентоспроможність фермерських господарств з метою визначення стратегії їх розвитку).

5. Воюєва Ю.А. Економіко-математичні підходи в моделюванні розвитку фермерських господарств / Ю. А. Воюєва, О. В. Шебаніна // Вісник аграрної науки Причорномор'я: наук. - теорет. жур. - Вип. 1 (44). - Миколаїв: ДАУ, 2008. - С. 3 - 7 (автору належить визначення перспектив використання нормативних моделей до функціонування фермерського господарства).

6. Воюєва Ю. А. Сучасний стан та основні напрями удосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин підприємств АПК / Ю. А. Воюєва, О. В. Шебаніна // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - наук. - теорет. жур. - Вип. 2 (45). - Миколаїв: ДАУ, 2008. - С. 3 - 9 (автором зроблена оцінка переваг та недоліків поширених нині моделей госпрозрахунку).

7. Воюєва Ю. А. Оптимізація розмірів фермерських господарств та її вплив на рівень використання їх виробничого потенціалу / Ю. А. Воюєва // Вісник аграрної науки Причорномор'я: наук. - теорет. жур. - Вип. 3 (46) - Миколаїв, 2008. - С. 95 - 100.

В інших виданнях:

1. Воюєва Ю. А. Кредитування фермерських господарств регіону / Ю. А. Воюєва, О. С. Пристемський // Збірник тез виступів на Всеукр. наук. - практ. конфер. [“Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи”], (Херсон 19 - 20 квітня 2007 р.). - Том ІІ. - Херсон: ДАУ, 2007. - С. 92 - 94 (автору належить дослідження проблеми кредитного забезпечення фермерських господарств регіону).

2. Воюєва Ю. А. Інноваційно-інвестиційне забезпечення раціонального використання виробничого потенціалу фермерських господарств /Ю. А. Воюєва// Матеріали міжнар. наук. - практ. конф. - Част. 2. - Київ: РВПС України НАН України, 2008 р. - С. 415 - 419.

Размещено на Allbest.ru