Механізм забезпечення ефективності антикризового управління підприємством

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Механізм забезпечення ефективності антикризового управління підприємством

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

антикризовий управління економічний

Актуальність теми. Впродовж останніх років чинник кризи відігравав найважливішу роль на підприємствах переважної більшості галузей національної економіки. Подолання кризового стану підприємства потребує у кожному конкретному випадку адекватного, унікального та комплексного застосування антикризового управління, яке б мало за мету мінімізацію ризику втрати контролю над ситуацією та розвитку її за стихійним, деструктивним сценарієм.

Незважаючи на ознаки економічного зростання впродовж останніх років, елементи економічної кризи на мікроекономічному рівні залишаються виключно важливим чинником для машинобудівних підприємств, що проявляється, насамперед, у масовій збитковості та низькій рентабельності виробництва, цінових та структурних диспропорціях, недостатньому рівні конкурентоспроможності, незадовільній структурі балансу на рівні підприємств галузі, дефіциті обігових коштів, неплатоспроможності, незбалансованості відтворювальних процесів тощо. Зазначені факти актуалізують питання організації протидії кризовим явищам у рамках створення дієвих механізмів антикризового управління. Це, в свою чергу, потребує поглибленого наукового вдосконалення теорії та практики антикризового управління машинобудівними підприємствами, що повинно ґрунтуватися на своєчасній діагностиці рівня та причин кризового стану, а також розробці і реалізації ефективних антикризових програм.

Питання сутності, специфіки, завдань та інструментарію антикризового управління стали предметом наукових досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як Е. Альтман, І. Ансофф, С. Бєляєва, П. Грінер, Р. Таффлер, Р. Хіт, І. Бланк, О. Градов, Е. Уткін, Р. Попов, О. Кузьмін, О. Мороз, А. Чернявський, І. Фаріон, С. Бурий, Л. Лігоненко, В. Гриньова, В. Астахов, А. Грязнова та ін. Таким чином, створено необхідний фундамент для продовження досліджень у напрямку більш повного визначення можливостей та перспектив застосування системи антикризового управління, а також практичних підходів до її вдосконалення. Особливе значення має дослідження потенціалу антикризового управління вітчизняним підприємством та створення механізму забезпечення ефективності такого управління на базі системного підходу. Дослідження інституціонального плану даної проблеми, зокрема, розробки таких вчених, як Г. Клейнер, О. Терещенко, Є. Коротков та ін., можуть бути використані в процесі обґрунтування антикризового інструментарію.

Водночас, ряд проблем, пов'язаних з антикризовим управлінням підприємством, і досі не знайшли належного відображення у науковій літературі. Так, відсутні методичні напрацювання, які б дозволяли оцінювати рівень кризового стану вітчизняних підприємств з урахуванням їх розмірів, виду діяльності, галузі, перш за все, підприємств машинобудування. Недостатньо вивчені особливості вибору цілей та стратегії підприємства відповідно до рівня його кризового стану, а також підходи до формування механізму забезпечення ефективності антикризових програм з точки зору розгляду підприємства як мікроінституту та інституціонального комплексу водночас. Поки що не стали предметом спеціальних наукових досліджень питання організації та методичного забезпечення антикризового управління підприємством з точки зору інституціонального підходу до виникнення та прояву кризових явищ.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконувалась згідно з планом науково-дослідних робіт Вінницького національного технічного університету в рамках науково-технічної програми Міністерства освіти і науки України за темою “Теорія трансформації сучасного ринку в Україні під впливом процесів глобалізації”, яка розроблялася впродовж 2003-2006 рр. (державна реєстрація № 0104U000739), де автором запропоновано методологію оцінювання антикризового потенціалу підприємства, а також окреслені теоретико-методологічні та прикладні засади формування ефективної стратегії антикризового управління на машинобудівних підприємствах.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності антикризового управління підприємством з урахуванням рівня та основних чинників його кризового стану.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

- уточнити з системних позицій існуючі теоретичні підходи до обґрунтування понять “криза”, “антикризове управління підприємством”, цілей та функцій такого управління;

- виявити особливості та оцінити рівень правового забезпечення антикризового управління підприємствами в Україні;

- проаналізувати існуючу методичну базу для оцінювання кризового стану підприємства або можливості його настання;

- розкрити процеси антикризового управління підприємством з інституціональних позицій, у т.ч. вітчизняних машинобудівних підприємств з точки зору впливу інституціональної структури підприємства на ефективність діяльності та величину його антикризового потенціалу;

- обґрунтувати інтегральну методику оцінювання антикризового потенціалу для машинобудівних підприємств України на основі відповідної системи показників;

- сформувати методичні підходи оцінювання антикризового потенціалу підприємства з позицій інституціонального аналізу;

- обґрунтувати антикризову політику машинобудівних підприємств;

- розробити механізм забезпечення ефективності антикризового управління підприємством.

Об'єктом дослідження є системи антикризового управління машинобудівними підприємствами України.

Предметом дослідження є процеси формування механізму забезпечення і підвищення ефективності антикризового управління підприємством.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, нормативні та законодавчі акти України з питань антикризового управління підприємством.

Для досягнення поставленої у роботі мети використано сукупність загальноприйнятих методів і прийомів наукового пізнання. Метод логічного узагальнення застосовано для теоретичного обґрунтування значення поставлених задач та уточнення ключових понять дисертації. Методи аналізу і синтезу використано для дослідження особливостей антикризового управління і визначення основних його етапів. Метод економічного аналізу використано для визначення стану досліджуваних підприємств. Графічний метод використано для наочного подання статистичного матеріалу та схематичного зображення ряду теоретичних і практичних положень дослідження. Метод експертних оцінок використано при оцінюванні досліджуваних явищ з боку їх учасників. Особливістю даних досліджень є використання методу інституціонального аналізу при описі та моделюванні соціально-економічних показників підприємств, а також використання при цьому методів нечіткої логіки.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні документи з економічних питань, методичні вказівки та методики Агентства з питань банкрутства, статистичні матеріали Держкомстату України, дані статистичної та бухгалтерської звітності сукупності підприємств України, а також інформація, що була отримана в ході спеціальних досліджень, проведених безпосередньо автором.

Наукова новизна роботи полягає у створенні механізму забезпечення ефективності антикризового управління на машинобудівних підприємствах, зокрема, виявленні, систематизації, моделюванні існуючих зв'язків стосовно об'єкта дослідження, а також домінантних чинників впливу на ефективність даних процесів. Найважливішими результатами, що характеризуються науковою новизною і розкривають логіку, масштабність, повноту та зміст дисертації, є такі:

вперше:

- обґрунтовано категорію “антикризовий потенціал підприємства” як здатність виробничої економічної системи протистояти реальним та потенційним кризовим явищам у функціонуванні, зберігаючи при цьому тенденцію до сталого розвитку;

- запропоновано механізм забезпечення ефективності антикризового управління, в якому оцінювання рівня антикризового потенціалу підприємства здійснюється за інтегральним показником, що включає фінансову, маркетингову, виробничу та управлінську складові;

удосконалено:

- економічну сутність і зміст категорії “антикризове управління підприємством” з системних позицій, що передбачає трактування даної категорії як процесу планування та проведення заходів по збереженню та покращенню базисних показників сталості та розвитку інститутів підприємства, а також створення моніторингової системи аналізу відповідних показників;

- систему управлінських рішень та оперативних заходів антикризового спрямування у вигляді атласу антикризового управління підприємством у координатах ”фаза розвитку підприємства - ступінь наближення (віддалення) кризи”, який дозволяє більш швидко та оперативно реагувати на кризові прояви і є одним з елементів механізму забезпечення ефективності антикризового управління підприємством;

отримали подальший розвиток:

- методичні основи оцінювання структури вітчизняних підприємств, а також вибору антикризових програм під кутом зору антикризового управління на основі використання засобів інституціональної топографії, зокрема, виявлення та ідентифікації внутрішньоорганізаційних інститутів, що дозволяє отримати більш точні дані у порівнянні з результатами традиційних методів аналізу;

- окремі положення теорії антикризового управління, в результаті чого обґрунтовано інституціональну природу підприємства за критерієм посилення антикризового потенціалу як основи забезпечення ефективності антикризового управління;

- рекомендації щодо ефективної поведінки підприємства в межах антикризової політики на основі виявлених домінантних чинників впливу (зокрема, інноваційного та маркетингового) та максимального використання антикризового потенціалу машинобудівного підприємства.

Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у теоретичному та методичному обґрунтуванні механізму забезпечення ефективності антикризового управління на машинобудівних підприємствах.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані у ході дослідження результати можна розглядати як внесок у розвиток сучасної концепції антикризового менеджменту. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання надає можливість своєчасно виявляти ознаки та ступінь кризового стану на підприємствах, визначати його причини, обирати ціль та стратегію розвитку підприємства за цих умов, формувати та реалізовувати систему антикризових програм з урахуванням гостроти кризового стану та можливостей підприємства. Результати дослідження є важливими саме тому, що у підсумку сприятимуть підвищенню ефективності прийнятих управлінських рішень і можуть бути використані на підприємствах різних форм власності не тільки для виходу з кризового стану, але й для його передбачення. До результатів, що мають універсальне практичне значення, належать: створення програмного забезпечення для автоматизації процесу оцінювання антикризового потенціалу підприємства (авторське свідоцтво Державного департаменту інтелектуальної власності № 19834 від 12.03.2007 р.), науково-методичне обґрунтування ефективності різнопланових соціально-організаційних інститутів забезпечення ефективності антикризового управління, а також визначення вагомості впливу виявлених чинників на антикризовий потенціал підприємства. При цьому теоретичне осмислення сучасних тенденцій у сфері антикризового управління доведено до рівня практичних рекомендацій щодо удосконалення внутрішньоорганізаційного управління підприємством. Результати дослідження впроваджені у виробництво на підприємствах Вінницької області: ВАТ “Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова” (довідка про впровадження № 35 від 10.01.2008 р.), ВАТ “Барський машинобудівний завод” (довідка про впровадження № 200 від 06.02.2008 р.), ВАТ “Калинівський машинобудівний завод” (довідка про впровадження № 88 від 16.01.2008 р.), ВАТ “Маяк” (довідка про впровадження № 135 від 23.10.2007 р.).

Результати дисертаційної роботи використані при розробці навчальних програм і викладанні дисциплін “Основи менеджменту” та “Антикризовий менеджмент” у Вінницькому національному технічному університеті (довідка № 3 від 15.01.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, які викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Щорічні наукові звіти автора на наукових семінарах кафедри менеджменту та моделювання в економіці Вінницького національного технічного університету включали основні результати дослідження. Основні теоретичні і практичні положення роботи доповідалися на науково-практичних конференціях “Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях” (м. Донецьк, 2003 р.), “Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкової трансформації” (м. Вінниця, 2003 р., 2006 р.), “Організаційно-правові аспекти та економічна безпека сучасного підприємництва” (м. Вінниця, 2004 р., 2006 р.), “Контроль та управління у складних системах” (м. Вінниця, 2005 р.) та ін.

Публікації. Основні положення та результати дослідження знайшли відображення у 16 наукових працях, серед яких одна монографія (7,97 др. арк., де частка автора становить 6,00 др. арк.), 7 праць у фахових наукових виданнях загальним обсягом 1,45 др. арк., 8 праць у виданнях за результатами міжнародних та регіональних науково-практичних конференцій загальним обсягом 1,03 др. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки. Робота містить 29 таблиць, 22 рисунки, 18 додатків на 36 сторінках. Список використаної літератури містить 198 джерел і займає 16 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, оцінено рівень вивченості проблеми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Сформульовано мету і завдання дослідження у відповідності з обраною темою. Визначені об'єкт та предмет дослідження, висвітлено наукову новизну отриманих результатів, їх практичне значення, вказано форми апробації результатів дослідження, наведено кількість публікацій за темою дисертації та дані щодо структури роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи антикризового управління підприємством” досліджено зміст та поняття основних категорій у сфері антикризового управління підприємством, а саме: понять “криза”, “антикризове управління”, “антикризовий потенціал підприємства”, трактування яких на сьогодні є багатоаспектним. Враховуючи існуючі погляди науковців та особливості господарювання вітчизняних підприємств, доцільним є уточнення даних категорій.

Аналіз існуючих трактувань поняття “криза” свідчить про існування трьох незалежних поглядів на понятійні межі цього терміну (табл. 1).

Таблиця 1 Наукові підходи щодо визначення поняття “криза”

Відповідно до першої точки зору, криза - це форма поступального руху, прояв розвитку системи. Прихильники другої точки зору вважають кризою переломний момент у функціонуванні підприємства (незалежно від того, яким - позитивним чи негативним, буде результат); звідси кризою може вважатися будь-яка нестандартна ситуація або зміни у функціонуванні підприємства. Третя точка зору передбачає, що кризою є ситуація значного погіршення одного, а частіше кількох, важливих параметрів функціонування підприємства, що цілком реально може призвести до банкрутства.

Підхід вчених, які надають кризі позитивного або нейтрального забарвлення представляється цілком виправданим для країн із стабільною економікою, де кризове підприємство відносно легко може відновити рівновагу за рахунок зв'язків із стабільним зовнішнім середовищем. Але у сучасній вітчизняній економіці існує значна кількість дестабілізуючих чинників, які важко навіть прогнозувати. Отже, узагальнюючи існуючі на сьогодні в економічній літературі трактування та враховуючи сучасні економічні умови в Україні, визначаємо кризу підприємства як безпосередню загрозу його функціонуванню, що може проявлятися у фінансовому, організаційному та інших аспектах діяльності підприємства.

Особливу увагу слід приділити визначенню категорії “антикризове управління”. Як показав аналіз, існуючі точки зору щодо цього питання можна узагальнити у вигляді двох підходів (різнорівневі концепції антикризового управління або ж “превентивного” та “реактивного” антикризового менеджменту). На основі проведених досліджень автором обґрунтовано доцільність трактування поняття “антикризовий менеджмент” у більш ширшому розумінні. Згідно з цим авторський варіант визначення цього поняття полягає у плануванні та проведенні заходів по збереженню та покращенню базисних показників сталості та розвитку на підприємстві, а також створенні моніторингової системи аналізу відповідних показників. Виявлено, що на сьогодні не існує чітко сформульованого поняття, яке б характеризувало підприємство з точки зору його здатності до управління та подолання різного роду проблемних ситуацій (криз), що об'єктивно виникають у процесі господарювання. В контексті цього трактування у роботі обґрунтовано категорію “антикризовий потенціал підприємства”, розглядаючи її як здатність виробничої економічної системи протистояти реальним та потенційним кризовим явищам у функціонуванні, зберігаючи при цьому тенденцію до сталого розвитку.

У розрізі дослідження та порівняння світових тенденцій та практик законодавчого регулювання антикризових процесів на підприємствах виявлено, що чинне законодавство України більш відповідає помірковано продебіторській концепції, яка характерна для більшості законодавчих моделей світу у галузі антикризового управління.

В процесі дослідження визначено основне коло існуючих проблем антикризового управління підприємством, запропоновано їх класифікацію за характером походження на управлінські, законодавчі, прикладні та історичні.

Результати проведеного аналізу найбільш розповсюджених на сьогоднішній день вітчизняних та зарубіжних моделей прогнозування банкрутства дозволяють стверджувати, що всі вони потребують уточнення при застосовуванні для оцінки стану сучасних вітчизняних підприємств України, оскільки не враховують особливостей сучасної економічної ситуації в країні, галузевої приналежності, специфіки формування капіталу та інших аспектів. Особливо це є актуальним для підприємств машинобудівної галузі, кризовий стан більшості яких продовжує залишатися домінуючою тенденцією. Отже, існує потреба у створенні системи оцінювання антикризового потенціалу підприємства та передбачення можливості його кризового розвитку з урахуванням вищезазначених чинників.

У другому розділі “Антикризове управління промисловими підприємствами” розроблено методичний підхід до оцінювання рівня антикризового потенціалу підприємства, що базується на визначенні показників фінансового, управлінського, виробничого та маркетингового характеру, які є найбільш інформативними при оцінюванні антикризового потенціалу підприємства.

Враховуючи особливості обраних показників для оцінки антикризового потенціалу підприємства, які мають як кількісне, так і якісне значення, обгрунтовано доцільність використання методики, відповідно до якої всі часткові показники повинні бути приведені до єдиної одиниці виміру. Для цього доцільно використати процедуру нормування, яка дозволяє будь-якому довільному значенню Хі показника і в вихідній шкалі за встановленими правилами поставити у відповідність нормоване значення Уі таке, при якому Уі [0; 1].

Для перетворення показників в індексну форму запропоновано:

- для показників, збільшення яких свідчить про краще становище підприємства, Уі розраховувати таким чином:

У_іj = (Х_іj - min Х_іj) / (max Х_іj - min Х_іj), (1)

тобто, що більшим є фактичне значення Х_іj в межах діапазону їх коливань, то ближчим до 1 буде величина У_іj;

- для показників, зменшення яких свідчить про краще становище підприємства, індекс У_іj розраховувався таким чином:

У_іj = (max Х_іj - Х_іj) / (max Х_іj - min Х_іj) (2)

Величина У_іj буде наближуватися до 1 при наближенні фактичного значення Х_іj до min Х_іj.

Враховуючи різну значимість часткових показників при аналізі антикризового потенціалу підприємства, в роботі обґрунтовано доцільність обчислення їх коефіцієнтів вагомості на основі оцінок експертів, що запропоновано здійснювати у два етапи. Перший етап передбачає вибір групи експертів і проведення ними оцінювання важливості окремих показників. На другому етапі отримані бальні оцінки трансформуються у коефіцієнти вагомості кожного показника. Таким чином, отримуються вагові значення кожного показника у частках від одиниці в межах групи, до якої він належить.

З метою інтеграції зазначених показників до єдиного загального показника, який характеризував би ступінь віддаленості від кризи та здатності протистояти можливим кризовим явищам, запропоновано розраховувати інтегральний показник антикризового потенціалу підприємства як суму інтегральних показників фінансового стану (ІФ), якості управління (ІУ), виробничої (ІВ) та маркетингової діяльності (ІМ):

(3)

де К_І, К_ІІ, К_ІІІ, К_IV - відповідно значимість фінансового, управлінського, виробничого та маркетингового параметрів діяльності підприємства, що визначається за допомогою експертних оцінок.

В свою чергу, інтегральний індекс фінансового стану (ІФ) формується зі значень 7 показників: індексів коефіцієнтів автономії (І1), фінансового леверіджу (І2), страхування бізнесу (І3), рентабельності діяльності (І4), поточної платоспроможності (І5), покриття (І6) та Бівера (І7):

(4)

Інтегральний індекс якості управління (І_У) складається зі значень таких трьох індексів: показників рівня мотивації праці (І₈), гнучкості (І₉), швидкості прийняття рішень (І₁₀):

(5)

Інтегральний індекс виробничої діяльності (І_В) містить індекси рівня впровадження інновацій (І₁₁), оновлення основних засобів (І₁₂), виконання плану виробництва (І₁₃).

 (6)

Інтегральний індекс маркетингової діяльності (І_М) розраховується на базі значень індексів частки ринку (І₁₄), середньозваженого балу якості (І₁₅) та асортименту (І₁₆):

(7)

Діапазон значень проміжних та кінцевого інтегральних індексів становитиме від 0 до 1, що забезпечується системою оцінювання вагомості. Що більше наближуватиметься значення ІАПП до одиниці, то, відповідно, більшим є антикризовий потенціал підприємства. Структура математичної моделі оцінки рівня показника, що характеризує ступінь антикризового потенціалу машинобудівного підприємства, показана на рис. 1 у вигляді дерева логічного висновку, де Y - узагальнюючий показник антикризового потенціалу підприємства, f - фінансова, управлінська, виробнича та маркетингова складові моделі, х₁₁ .... х₄₃ - часткові показники, які входять до окремих складових моделі. Як засвідчили результати дослідження, для вітчизняних машинобудівних підприємств характерними є низька конкурентоспроможність продукції порівняно з зарубіжними аналогами, брак коштів для оновлення обладнання та технологій, обмежені можливості залучення кадрів.

Размещено на http://allbest.ru

Рис. 1. Структура моделі оцінки показника, що характеризує антикризовий потенціал підприємства

Оцінка стану підприємств Вінниччини свідчить про неоднозначні тенденції у виробництві (покращення соціально-економічного стану частини з них та поглиблення кризових явищ на інших в останні роки). Існуючі складні і різнопланові проблеми потребують адекватного, науково обґрунтованого вирішення, у т.ч. за допомогою механізмів антикризового управління.

Розроблена методика оцінювання антикризового потенціалу підприємства була апробована на 15 машинобудівних підприємствах Вінницької області. Отримані результати свідчать, що значення інтегрального показника антикризового потенціалу підприємства знаходиться у діапазоні 0,19-0,69 відносних одиниць, тобто рівень антикризового потенціалу є досить невисоким. За результатами оцінювання досліджувані підприємства можна розподілити на три наступні групи з п'яти теоретично можливих: підприємства з середнім рівнем, підприємства з низьким рівнем та підприємства з дуже низьким рівнем антикризового потенціалу, при чому остання група є найбільш чисельною. Слід відзначити, що у процесі дослідження виявлено аналогічні в цілому проблеми щодо забезпечення ефективності антикризового управління на підприємствах галузі різних груп антикризового потенціалу.

В дисертації здійснено інституціональний аналіз антикризового потенціалу машинобудівних підприємств, результатом чого стало створення інституціональної карти репрезентативного підприємства, яка містить ряд виявлених на рівні підприємства мікроінститутів, а також опис взаємозв'язків та залежностей між ними. Для оцінювання ефективності функціонування виявлених інститутів та раціональності зв'язків між ними використано метод експертних оцінок. Виявлено, що найбільш важливими з точки зору антикризового потенціалу підприємства є інститути кризового реагування, планування і управління, прийняття рішень, інновацій, маркетингу та страхування.

Виходячи з авторського трактування можливості забезпечення ефективності антикризового управління, з метою своєчасного виявлення симптомів наближення кризи та прискорення процесу реагування системи управління на несприятливі тенденції створено комп'ютерну програму для визначення рівня антикризового потенціалу підприємства на алгоритмічній мові Delphi. Дана програма, по-перше, об'єднує функціонально всі вищеназвані складові антикризового управління, а, по-друге, дозволяє оперативно здійснювати кількісне оцінювання ряду якісних показників, що надає можливість обґрунтовувати управлінські рішення, передусім, на основі перерозподілу ресурсів підприємства.

У третьому розділі ”Напрями підвищення ефективності антикризового управління підприємствами” обґрунтовано доцільність застосування нечітко-множинного підходу при формуванні методичних основ інституціонального аналізу підприємства з точки зору його антикризового потенціалу. Розглянуто 15 варіантів інституціональних структур підприємства (відповідно до кількості досліджуваних підприємств), а також визначено три основні критерії їх оцінювання - ступені розвитку інституту інновацій, інституту маркетингу та інституту прийняття рішень. Визначено параметри оцінювання варіантів структури V_i V, за обраними критеріями.

Ступінь відповідності структури щодо кожного з критеріїв представлені відповідною нечіткою множиною (табл. 2).

Таблиця 2. Значення параметрів оцінювання інституціональної структури машинобудівних підприємств Вінниччини

Ступінь належності кожної з порівнюваних структур критеріям R1, R2 та R3 визначено на основі вербально-числової шкали Харрінгтона, до складу якої входять змістовно описані найменування градацій і відповідні їм діапазони числових значень (табл. 3).

Таблиця 3 Вербально-числова шкала Харрінгтона

В результаті виконання операції перетину нечітких множин D = отримано нечітку множину структур підприємств:

Ступінь належності кожної із порівнюваних структур характеризує її антикризову якість, що дає можливість обрати найефективніший варіант з можливих сценаріїв.

Слід відзначити те, що порівняння результатів ранжирування машинобудівних підприємств Вінниччини за методикою оцінювання антикризового потенціалу та за результатами оцінювання їх інституціональної структури показало існування тісного безпосереднього зв'язку між ними.

На основі проведених досліджень розроблено систему антикризової політики підприємства на основі посилення інноваційної та маркетингової складових. При цьому запропоновані методично-аналітичні матриці для вибору маркетингової та інноваційної стратегій підприємства.

Обґрунтовано, що за наявності високого потенціалу диференціації підприємства та відносно вільного сегменту ринку для розширення випуску конкретної продукції доцільним є зосередження ресурсів для спеціалізації у цій сфері та стабілізації за рахунок цього виробничого процесу. І навпаки, за низького потенціалу диференціації підприємства, яке знаходиться у стані кризи, та високих витратах на розширення сегменту ринку доцільно зосередитись на зниженні витрат при виробництві продукції без її модернізації та розширення обсягів випуску.

Як показав аналіз, машинобудівні підприємства у своєму активі часто мають накопичені розробки відносно нових виробів, що потребує складання відповідної інноваційної стратегії. Враховуючи таку особливість кризового підприємства як жорсткі ресурсні обмеження, запропоновано матрицю для вибору інноваційної стратегії. На основі оцінки перспектив кожного з напрямків діяльності за запропонованим методом можна сформувати узагальнену антикризову стратегію фірми відносно продукції, що вже випускається, а також відносно динаміки виробничих інновацій.

З метою забезпечення швидкості і адекватності управління розроблено атлас заходів антикризового управління репрезентативним підприємством, який складається з 25 блоків управлінських рішень та оперативних заходів, що умовно можна поділити на активні та пасивні зони антикризового управління. Атлас сформовано за матричним типом з наступними координатами: фаза розвитку підприємства - ступінь наближення (віддалення) кризи. Фаза розвитку визначається аналітичним шляхом, а рівень антикризового потенціалу - за допомогою інтегрального показника, визначеного за авторською методикою.

Аналіз заходів, запропонованих у межах цього атласу, дозволив визначити провідну роль групи заходів змішаного характеру з точки зору антикризового аспекту управління. Такі заходи втілюються через досягнення балансу інтересів основних суб'єктів діяльності підприємства - менеджменту, акціонерів та персоналу. Систематизація отриманих результатів в процесі вивчення специфіки управління підприємствами в Україні виявила відсутність на сьогодні забезпечення такого балансу через, як правило, конфліктність відносин між вищим менеджментом і акціонерами. Для вирішення цієї ситуації, крім методів впливу на кожну окрему групу корпоративних відносин, запропоновано механізм удосконалення організації внутрішньофірмових відносин.

Авторський аналіз передумов ефективності антикризового управління дозволив виділити основні характеристики, які повинна мати система антикризового управління підприємством:

1. Швидкість реагування на перші сигнали кризової ситуації.

2. Комплексність застосування заходів антикризового управління.

3. Узгодженість антикризових дій із стадією життєвого циклу підприємства та загальною стратегією організації.

Загалом механізм забезпечення ефективності антикризового управління підприємством, на наш погляд, доцільно представити у двоконтурній формі відповідно до двох основних груп чинників - внутрішніх та зовнішніх (рис. 2).

Отже, за умов відповідності складових та структури механізму забезпечення ефективності антикризового управління підприємством щодо вищенаведених принципів досягатиметься вищий рівень стійкості підприємства, а також якості його управління.

Рис. 2. Механізм забезпечення ефективності антикризового управління підприємством

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у створенні механізму забезпечення ефективності антикризового управління на підприємстві.

Отримані у ході дослідження результати дають змогу зробити такі висновки.

1. Як засвідчили результати досліджень, питання щодо чіткого висвітлення змісту понять “криза”, “антикризове управління”, його місця та ролі в економіці залишається недостатньо розробленим. В роботі визначено кризу підприємства як безпосередню загрозу його функціонуванню, а поняття “антикризове управління” - як процес планування та проведення заходів по збереженню та покращенню базисних показників сталості та розвитку інститутів підприємства, а також створення моніторингової системи аналізу відповідних показників. На сьогодні найбільш коректним та дієвим є системний підхід до забезпечення ефективності антикризового управління як комплексу заходів - від попередньої діагностики кризи до її подолання, що передбачає прискорену і дієву реакцію на істотні зміни зовнішнього і внутрішнього середовища на основі заздалегідь розроблених антикризових програм. Розглядаючи антикризове управління з позицій взаємообумовленості понять “фінансова стійкість підприємства”, “економічна безпека” та “потенціал”, було визначено поняття “антикризовий потенціал підприємства” як здатність виробничої економічної системи протистояти реальним та потенційним кризовим явищам у функціонуванні, зберігаючи при цьому тенденцію до сталого розвитку.

2. До загальних причин зменшення виробництва на підприємствах машинобудівної промисловості слід віднести наслідки загальної економічної кризи в країні, недооцінку ролі і значення машинобудівної промисловості в макроекономічній політиці держави, скорочення кадрового потенціалу, недостатній споживчий попит, недосконалість цінової, податкової і кредитної політики та інші чинники. До галузевих регіональних проблем можна віднести відсталість матеріально-технічної бази підприємств. Водночас, проблемою, характерною для більшості промислових підприємств України, є недооцінювання ролі антикризового управління. У зв'язку з цим, доведена доцільність застосування такого управління на промислових підприємствах на постійній основі, для чого була розроблена методика оцінки рівня антикризового потенціалу підприємства. При цьому антикризовий потенціал розглядається як сукупність резервів та потенційних можливостей підприємства протистояти кризовим явищам. Розроблена методика передбачає формування бази даних та подальший розрахунок показників, які характеризують чотири основних аспекти діяльності підприємства: фінансовий стан, якість управління, виробничу та маркетингову діяльність. Межі таких показників у процесі дослідження було конкретизовано з урахуванням умов функціонування та специфіки формування капіталу підприємств України та, зокрема, підприємств машинобудування.

Застосування розробленої методики дозволяє забезпечити швидку діагностику та прискорення процесу адекватного реагування підприємства на негативні процеси, що є основним елементом механізму забезпечення ефективності антикризового управління. Водночас, основу даної методики складає сукупність принципів моделювання антикризового потенціалу кожного конкретного підприємства, який формується з врахуванням стану його фінансової, маркетингової та управлінської діяльності.

3. В процесі досліджень доведено ефективність інституціонального підходу до аналізу антикризового управління, за яким підприємство розглядається як сукупність підсистем за процесовою ознакою. Підвищення ефективності антикризового управління машинобудівними підприємствами передбачає, в першу чергу, посилення антикризового потенціалу цих підприємств як комплексного, системного процесу, орієнтованого на максимізацію реалізації потенціалу інститутів та міжінституціональний вплив у межах окремого підприємства.

Результати дослідження показали, що оцінювання інституціональної структури підприємства може мати альтернативні варіанти. Для розв'язку задачі розробки методичного оцінювання інституціональної структури підприємства з позицій антикризового управління запропоновано підхід, що ґрунтується на використанні математичного апарату теорії нечітких множин, і дозволяє провести оцінювання різних складових якісної структури підприємства з урахуванням чинників, що є неформалізованими/слабоформалізованими. Обґрунтовано доцільність застосування цього підходу для складання рейтингу підприємств галузі як основи розроблення галузевих програм розвитку, раціонального розподілу дотацій між підприємствами галузі. Перевагою запропонованого підходу є можливість його використання в умовах якісної або неповної вхідної інформації.

4. Запропоновано принципи формування антикризової політики промислового підприємства як сукупність рішень та заходів, спрямованих на посилення антикризового потенціалу підприємства з урахуванням результатів кількісного та якісного відстежування ознак та проявів кризових тенденцій у часі. Відповідно у межах антикризової політики підприємства виділено інноваційну та маркетингову складові як визначальні з точки зору кризового реагування та запропоновано методично-аналітичні засоби у вигляді матриць для визначення інноваційної та маркетингової стратегій.

5. На підставі результатів дослідження можна запропонувати:

- керівникам вітчизняних машинобудівних підприємств та підприємств інших галузей, підприємцям використовувати у своїй діяльності розроблені підходи щодо формування механізму забезпечення ефективності антикризового управління підприємствами, зокрема, оцінювання їх антикризового потенціалу та моделювання оптимальної антикризової структури;

- Міністерству освіти і науки України при підготовці фахівців з економічних спеціальностей включити до типових програм з дисциплін “Менеджмент”, “Економіка підприємства”, “Фінансовий менеджмент”, “Антикризове управління” розділ “Оцінювання антикризового потенціалу підприємства”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Мороз О.В., Шварц І.В. Інституціональні особливості превентивного антикризового управління підприємством. Монографія. - Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. - 137 с. (7,97 др. арк., з яких особисто автору належить 6,00 др. арк., автором обґрунтовано ряд теоретичних положень антикризового управління, досліджено проблеми антикризового управління в Україні, розроблено методичні підходи до оцінювання антикризової стійкості підприємства).

У фахових наукових виданнях

2. Шварц І.В. Особливості та передумови ефективності антикризової політики підприємства // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки. - Кіровоград: КНТУ, 2007. - Вип. 11. - С. 57-61 (0,20 др. арк.).

3. Шварц І.В. Продуктова та інноваційна складові антикризової стратегії підприємства // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та ресурсного потенціалу регіону: Фінансова політика та інвестиції. Серія: 658. “Підприємництво, менеджмент та маркетинг”: Збірник наукових праць. - Рівне: НУВГП, 2006. - № 2, Вип. 12. - С. 158-162 (0,20 др. арк.).

4. Шварц І.В. Інституціональні складові посилення антикризового потенціалу підприємства // Вісник Сумського державного університету. Серія “Економіка”. - Суми, 2007. - Вип. 1. - С. 184-189 (0,25 др. арк.).

5. Шварц І.В. Методичні основи оцінювання антикризового потенціалу підприємства // Вісник Хмельницького національного університету (Вісник Технологічного університету Поділля). - Хмельницький: ХНУ, 2006. - № 5, Т. 3. - С. 284-288 (0,20 др. арк.).

6. Шварц І.В., Мороз В.В. Моделювання та оптимізація інституційної системи підприємства // Математичне моделювання. - 2005. - № 2 (14). - С. 27-29 (0,30 др. арк., з яких автору належить 0,20 др. арк.; автором розроблено алгоритм та запропоновано критерії оптимізації інституціональної системи підприємства).

7. Шварц І.В., Мороз В.В. Проблеми антикризового управління підприємством в Україні: класифікація та шляхи подолання // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірн. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 208, Т. 2. - С. 594-598 (0,25 др. арк., з яких автору належить 0,20 др. арк.; автором досліджено проблеми антикризового управління підприємством та запропоновано систему їх класифікації).

8. Мороз О.О., Шварц І.В. Інтегральна методика прогнозування банкрутства приладобудівного підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірн. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Вип. 194, Т. 1. - С. 73-79 (0,28 др. арк., з яких автору належить 0,20 др. арк., автором обґрунтовано коефіцієнтний склад методики прогнозування банкрутства).

В інших наукових виданнях

9. Шварц І.В. Баланс інтересів суб'єктів діяльності підприємства як основа його економічної безпеки // Матеріали регіональної науково-практичної конференції “Організаційно-правові аспекти та економічна безпека сучасного підприємництва”. - Вінниця: ВНТУ, 2006. - С. 91-94 (0,12 др. арк.).

10. Мороз О.О., Шварц І.В., Мороз В.В. Вибір оптимальної антикризової структури підприємства з використанням теорії нечітких множин // Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій. Зб. матер. ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. вчених, викладачів та практичних працівників, 16-17 лютого 2006 р. - Вінниця: Книга-Вега, 2006. - Т. ІІ. - С. 194-197. - (0,20 др. арк., з яких особисто автору належить 0,10 др. арк.; автором розроблено методичний підхід до вибору оптимальної антикризової структури підприємства).

11. Шварц І.В. Підходи до оцінювання антикризової стійкості промислового підприємства // Збірник наукових праць професорсько-викладацького, студентського, магістерського та аспірантського складу: економіка та управління. - Вінниця: ВНТУ, 2006. - С. 40-48 (0,38 др. арк.).

12. Шварц И.В. Антикризисное управление предприятием: институциональный аспект // Современный научный вестник. - 2005. - № 1. - С. 98-101 (0,16 др. арк.).

13. Шварц І., Грабко М., Мороз Є. Методика прогнозування та діагностики кризового стану промислового підприємства // Контроль і управління в складних системах (КУСС-2005). Тези доповідей восьмої міжнародної науково-технічної конференції, 24-27 жовтня 2005 р. - Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. - С. 229-230 (0,10 др. арк., особисто автору належить 0,06 др. арк.; автором розроблена методика прогнозування кризового стану промислового підприємства).

14. Шварц І.В. Оцінка економічної безпеки промислового підприємства в умовах кризового розвитку // Матеріали регіональної науково-практичної конференції “Організаційно-правові аспекти та економічна безпека сучасного підприємництва”. - Вінниця: ВНТУ, 2004. - С. 60-62 (0,12 др. арк.).

15. Мороз О.О., Шварц І.В. Проблеми забезпечення фінансової стійкості сучасного підприємства // Материалы международной научно-практической конференции молодых ученых “Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях” - Донецк: ДонНТУ, 2003. - С. 116-119 (0,10 др. арк., особисто автору належить 0,05 др. арк; автором здійснено аналіз проблем забезпечення фінансової стійкості підприємства).

Размещено на Allbest.ru