Формування ефективного механізму регулювання національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИМСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

УДК 330.534.4:338.24

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

АДЕЛЬСЕІТОВА ЕЛЬМАЗ

БЕКМАМБЕТІВНА

Сімферополь - 2009

Дисертацією є рукопіс.

Робота виконана у РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет» (м. Сімферополь) Міністерства освіти і науки АРК, Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Новіков Юрій Миколайович, Південний філіал Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет», завідувач кафедри фінансів та кредиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Наливайченко Світлана Петрівна, Кримський економічний інститут ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана», завідувач кафедри економіки підприємства кандидат економічних наук, доцент Миронова Тетяна Леонідівна, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, завідувач кафедри державного та регіонального управління

Захист відбудеться 18 грудня 2009 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.132.01 у РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет» за адресою: 95015, АРК, м. Сімферополь, вул. Севастопольска, пров. Учбовий, 8.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці у РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет» за адресою: 95015, АРК, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, пров. Учбовий, 8.

Автореферат розісланий «___» листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радик.е.н., доцент З. Р. Мандражи

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На етапі ринкової трансформації економіки в умовах світової фінансової кризи необхідне, з одного боку, переосмислення системи виробничих процесів, закономірностей розвитку регіонів, поглядів і парадигм, які сформувалися в економічно розвинених країнах, з метою їхнього можливого застосування в Україні, з іншого боку, - здійснення поглибленого аналізу тенденцій розвитку економіки України, методів економічного впливу держави на соціально-економічний розвиток.

Серед вагомих наукових досліджень закордонних і вітчизняних учених з питань прискорення економічного розвитку і виходу з економічної кризи можна назвати праці: Р. Абдуллаєва, З. Адаманової, М. Болдріна, Е. Домара, Дж.М. Кейнса, Р. Кемпбелла, В. Леонтьева, К. Макконела, К. Эклунда, Дж.Б. Кларка, А. Маршалла, І. Османова, В. Ойкена, Р. Петтинга, П. Самуэльсона, Р. Солоу, Дж. Фридмена, О. Василика, В. Василенко, В. Геєца, И. Луніної, Т. Миронової, С. Наливайченко, В. Опаріна, К. Павлюка, И. Сала, Д. Стеченка, В. Федосова, И. Чугунова та інших. Проте у роботах недостатньо розглядаються економічні моделі та підходи щодо формування ефективного механізму регулювання національної економіки, залишаються не повністю розробленими питання бюджетного впливу на процеси регіональної економіки.

Соціально-економічний розвиток суспільства на даному етапі вимагає розробки нових підходів щодо формування ефективного механізму регулювання національної економіки, у тому числі використання бюджетної системи як діючого інструмента впливу на економічний зріст, рішення низки соціальних проблем, виходу з економічної кризи. Важливість і необхідність удосконалення механізму державного регулювання національної економіки обумовлює актуальність дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет» з проблеми «Стратегічні пріоритети розвитку економіки регіону» (номер державної реєстрації 0107U009585) по напряму «Формування ефективного механізму регулювання економіки».

Мета та завдання дослідження.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій формування ефективного механізму регулювання національної економіки України.

Для досягнення даної мети в роботі передбачене рішення наступних завдань:

- розглянути теоретичні основи державного регулювання, економічний механізм регулювання, форми, методи та інструменти державного впливу на економічні процеси;

- визначити сутність управління ростом ефективності економіки України та її регіонів, валовою доданою вартістю в чотирьохсекторній моделі виробництва, а також сутність механізму бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку України;

- визначити ефективність росту економіки України на підставі впливу факторів виробництва і встановити рівень впливу бюджетного фінансування на економіку держави;

- удосконалити метод розподілу бюджетного фінансування секторів економіки;

- розробити методи бюджетного вирівнювання регіонів України на підставі тенденції нерівномірного розвитку макроекономіки;

- обґрунтувати перспективи розвитку економіки України в чотирьохсекторній моделі на 2020 р. в умовах кризових хвиль і визначити важелі прискорення економічного розвитку;

- визначити можливість удосконалення системи оподаткування, запропонувати механізм його реалізації.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку економіки України та її регіонів на підставі державного регулювання національної економіки.

Предметом дослідження є моделі і методи формування ефективного механізму державного регулювання економіки.

Методи дослідження. У роботі застосована сукупність методів і підходів, які дозволили реалізувати концептуальну єдність дослідження. Системний і структурний методи використані при розкритті економічної сутності чотирьохсекторної моделі економіки та ролі бюджетного фінансування як інструменту регуляції економічного розвитку. За допомогою порівняльного і факторного методів досліджені особливості функціонування економічної системи та її вплив на розвиток бюджетної системи. На підставі економіко-математичних методів визначені тенденції розвитку економіки України на 2020 р., на основі факторного аналізу, парної і множинної кореляційно-регресійної залежності визначено вплив факторів виробництва і бюджетного фінансування на економічний розвиток України в цілому та її регіонів. Економіко-математичне моделювання дозволило розробити прогноз розвитку економіки країни та систему міжбюджетної регуляції. Дослідження становлення і розвитку відтворювальних процесів в Україні базувалися на єдності історичного і логічного підходів.

Інформаційну базу дослідження склали нормативно-правові акти з питань реалізації економічної політики розвитку України та її регіонів, фінансово-економічні бюлетені і звіти Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державного казначейства, Державної податкової адміністрації України, матеріали Держкомстату АРК та України, а також нормативно-правова документація з питань європейської інтеграції України. Крім того були проаналізовані монографії і статті вітчизняних і закордонних авторів кінця ХІХ - початку ХХІ століття, видання радянського та сучасного періодів з питань бюджетної регуляції, а також інформаційні ресурси всесвітньої комп'ютерної мережі Інтернет.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в розвитку і удосконаленні теоретичних, методичних та практичних засад щодо ефективної дії механізму регулювання економіки. Основні результати проведеного дослідження, які визначають його наукову новизну, полягають в наступному:

вперше:

- розроблено і апробовано ефективний механізм регулювання економічних процесів у чотирьохсекторній моделі розвитку України, що спирається на використання бюджетної архітектоніки та раціональне співвідношення факторів виробництва для динамічного розвитку економіки;

удосконалено:

- розрахунок кількісного впливу приросту основних і оборотних коштів, людського капіталу, грошової оцінки землі, фінансових важелів на ріст економіки України, що на відміну від існуючих підходів визначає резерви подальшого розвитку і становить основу для прийняття ефективних управлінських рішень;

- метод прогнозування росту валового внутрішнього продукту, що дозволяє передбачати розвиток економіки регіону по чотирьом секторам економіки з урахуванням циклічності виробництва, тобто хвиль економічної кризи;

- метод розподілу бюджетного фінансування секторів економіки, який на відміну від існуючого підходу спрямований на прискорене відновлення засобів виробництва економіки України - реального сектору економіки;

- сутність протиріччя між сформованою тенденцією нерівномірного розвитку економіки регіонів і обґрунтуванням підходів, що сприяють прискоренню економічного розвитку, а саме, стимулювання буде проявлятися в незмінності податкових платежів за певний період часу;

одержало подальший розвиток:

- поняття держави як господарського суб'єкта, розвиток якого можливо регулювати, а саме в умовах світової фінансової кризи варто використовувати модель розширеного впливу держави на економічні процеси;

- поняття росту ефективності економіки як випереджаючого приросту валової доданої вартості відносно приросту проміжного споживання, а саме, критерій ефективності економіки в роботі визначається приростом валової доданої вартості до сукупної вартості всіх видів використаних для цього приросту ресурсів.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні положення та висновки наведені в роботі, які розкривають вплив бюджетної системи на економічний розвиток, мають практичне значення для процесу регулювання економіки держави. Запропоновано механізм удосконалення системи оподаткування.

Основні наукові результати дисертаційної роботи використовуються Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим для вдосконалення бюджетної політики регіону (довідка про впровадження № 9-15/772 від 15.05.09 р.), Міністерством економіки Автономної Республіки Крим (довідка про впровадження № 1/9-18 від 17.06.09 р.).

Положення і результати дисертаційної роботи використовуються при викладанні курсів «Державне регулювання економіки», «Фінансовий аналіз» у РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет» (довідка про впровадження № 01.1-07/375 від 9.09.09 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним завершеним науковим дослідженням здобувача. Наукові положення, розробки та практичні рекомендації, що містяться в роботі та виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження, висновки і рекомендації одержали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях: І Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів» (м. Сімферополь, 2006 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів» (м. Сімферополь, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції вчених і фахівців «Інтеграційні процеси та соціально-економічний розвиток» (м. Сімферополь, 2007 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації» (м. Сімферополь, 2008 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції «Наука: теорія та практика - 2008» (м. Прага, 2008 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів» (м. Сімферополь, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів» (м. Сімферополь, 2009 р.).

Публікації. Основні результати дослідження, що відображають всі розділи дослідження, опубліковані в чотирнадцяти роботах, з них 9 - у спеціалізованих журналах, що входять у перелік ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 5,1 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загального висновку, списку використаних джерел, містить 21 таблицю, 59 малюнків. Основний зміст викладено на 180 сторінках машинописного тексту, додатки займають 5 сторінок, список використаних джерел налічує 244 найменування і займає 20 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дисертаційної роботи, визначено мету, основні завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні основи державного регулювання економіки України» узагальнено теоретичні основи державного регулювання економіки, розкрито механізм державного регулювання економіки, його форми й методи, а також визначена сутність підвищення економічної ефективності і управління ростом економіки.

У сфері економіки державне регулювання передбачає встановлення певних правил і порядку ведення господарства, відповідальності за дотримання цих правил, включає пряме втручання держави і його органів у діяльність економічних структур. Воно базується на законодавчо певній стратегії суспільного розвитку, державних соціально-економічних програмах, механізмі правового примушення, економічних інтересах суб'єктів ведення господарства.

В роботі відзначено, що державі вдається домогтися того, що недоступно ринку, - максимальної соціальної орієнтації розвитку господарства. Проте зазначено і інше: державою може бути втрачена перевага ринкового впливу на виробництво - підйому економічної ефективності. Порівняльний аналіз ринкового та державного макрорегуляторів дозволяє зробити важливий висновок. З метою поліпшення розвитку національного господарства найдоцільніше не міняти поперемінно один регулятор на інший, а перейти до змішаного (комбінованого) типу управління, у якому органічно поєднуються переваги двох господарських механізмів, які діяли раніше.

Існує безліч варіантів змішаного типу регулювання. Розглянувши два з них: з мінімальною участю держави в регулюванні національного господарства, а також з максимально припустимою участю держави в господарському механізмі (при збереженні ринку), відзначимо, що Україну можна віднести до першого типу державного регулювання, тому що для нормального функціонування підприємницької діяльності не створено умов: податковий тягар (включаючи виплати в позабюджетні фонди) становлять у середньому 30 і більше відсотків виробленої продукції (у Європі 6-10%), плата за кредитні ресурси дорівнює 20-40% (у Європі 6-12%), існує нееквівалентний обмін між галузями виробництва. У результаті 30-40% всіх підприємств економіки України - збиткові.

У роботі розглянута особлива роль фінансової політики держави в період економічної кризи, яка диктує параметри і границі перерозподілу грошових коштів, формує різноманітні підходи до побудови фінансової політики, є визначальною для вибору методів і способів фінансового механізму.

З позицій змісту фінансова політика являє собою сінергічний ефект її елементів: бюджетної, податкової, облікової політики та ін. Розглянуто основні важелі фінансової політики: бюджетне фінансування та систему оподаткування.

Важливою особливістю переходу України до ринкових відносин з'явився значний спад обсягу промислового виробництва і збідніння основної маси населення країни. У цьому зв'язку невідкладно потрібно здійснити міри, які дозволять вивести економіку країни із кризи. Це можна здійснити за рахунок цілого комплексу економічних, соціальних, політичних підходів до реформування економіки.

Держава, маючи більші можливості впливу на економіку, може стимулювати або стримувати розвиток тих або інших виробничих відносин, стимулювати підприємницьку діяльність, грати прогресивну та регресивну роль. Однак, незважаючи на відносну самостійність, воно не здатне змусити суспільство жити за правилами, які суперечать об'єктивним економічним законам або для яких ще не створено матеріальних передумов.

Для визначення критерію ефективності економіки розглянуте поняття «ефективність». Ефективність як економічна категорія, означає дієвість, результативність, прибутковість. Економічна ефективність визначається як загальним критерієм, так і цілою системою показників.

Найбільш загальним підходом до визначення сутності економічної ефективності є її характеристика як співвідношення корисного результату (ефекту) до витрат на його одержання.

Науковий пошук критерію економічної ефективності (Е) привів дослідників до розуміння того, що відношення прибутку до вартісної оцінки, приваблюваних для виробництва, ресурсів може дійсно виражати сутність ефективності і служити таким показником. Опираючись на розглянуті точки зору при оцінці ефективності розвитку економіки України, ми вважаємо, що варто визначити сукупність факторів, які визначають розвиток економіки. Це фактори виробництва в масштабах всієї економіки: основні засоби (ОЗ); оборотні кошти (Обк); людський капітал (ЛК); грошова оцінка сільськогосподарських угідь (ГОУ). Крім факторів виробництва на розвиток економіки впливають довгострокові кредити (Дкр), короткострокові кредити (Ккр), фінансування з державного бюджету (Фб). Такій підхід дозволяє виділити вплив кожного з факторів на ріст валової доданої вартості за певний проміжок часу, але не розкриває сукупного впливу, що може бути визначене по формулі:

Приріст валової доданої вартості (?ВДВ), обумовлений приростом факторів виробництва, є важливим показником, що відображає економічну ефективність економіки України або її регіонів, але цей показник не виражає ефективність росту економіки. Для того щоб судити про ефективність росту економіки, використовується співвідношення приросту валової доданої вартості до приросту проміжного споживання, тобто, якщо приріст валової доданої вартості випереджає по темпах приріст проміжного споживання, то економіка розвивається ефективно.

У другому розділі «Розробка методів та моделей державного регулювання економіки України» обґрунтовано метод визначення ефективності росту економіки України, визначено вплив факторів виробництва і бюджетного фінансування на ріст економіки України та її регіонів; обґрунтовано методичні основи розподілу бюджетного фінансування по чотирьом секторам економіки України.

У роботі розглянуті основні положення розрахунку показників виробничого потенціалу. Під виробничим потенціалом економіки України нами розуміється сукупна вартість основних і оборотних засобів, людського капіталу, з урахуванням частки осіб з вищої освітою, грошова оцінка земельних ресурсів, використовуваних як засіб виробництва, а також вартість притягнутих кредитів і бюджетного фінансування економіки. У результаті аналізу динаміки зміни основних факторів виробництва за 2001-2007 рр. можна зробити ряд висновків. Вартість валового внутрішнього продукту зросла в 4,2 рази (насамперед, за рахунок зміни ринкової вартості продукції та послуг, тобто зміни цін), величина прибутку до оподаткування виросла в 9,73 рази. Але, якщо вилучити суму податків, то економіка була збитковою (приклад: 2007 р. - прибуток - 135,2 млн. грн., а сума податків - 160,2 млн. грн.). Вартість основних засобів зросла за 7 років в 2,38 рази, оборотних засобів - в 3,81 рази, тобто покращилося співвідношення основних і оборотних коштів. На 3,6% виросла величина залученого у виробництво людського капіталу, але зменшилася посівна площа.

Відповідно до запропонованого показника (Е), що відображає економічну ефективність використаних ресурсів економіки України, відзначимо, що в 2001 р. зміна приросту склала 0,0059 грн.; в 2002 р. - 0,0041 грн.; в 2003 р. - 0,0058 грн.; в 2004 р. - 0,0125 грн.; в 2005 р. - 0,0135грн.; в 2006 р. - 0,0125 грн.; в 2007р. - 0,010 грн. на приріст виробничого потенціалу (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка приросту ВДВ на одиницю виробничого потенціалу економіки України, 2001-2007 рр.

З отриманих розрахунків видно, що до 2005 року відбувався ріст економічної ефективності використання факторів виробництва, а потім почалося зниження ефективності.

На підставі кореляційно-регресійного аналізу, спочатку за допомогою рівняння множинної регресії, а потім парного кореляційного аналізу було вирішене завдання встановлення впливу факторів виробництва і бюджетного фінансування на ріст економіки України.

Прийнявши валову додану вартість як (Y), а основні засоби - Х1, оборотні засоби - Х2, вартість людського капіталу - Х3, грошову оцінку сільськогосподарських земель України - Х4, суму довгострокових і короткострокових кредитів - Х5, бюджетне фінансування - Х6, вирішено завдання взаємозв'язку факторів виробництва з валовою доданою вартістю.

Одержано наступне рівняння взаємозв'язку:

Y = 0,059062Х1 + 0,167693Х2 - 0,06481Х3 + 0,107162Х4 -

- 0,06174Х5 + 2,067602Х6 + 98, 72612 ; R2 = 0,91.

Отже, ріст основних засобів економіки України на 1 млрд. грн. сприяє збільшенню ВДВ на 59 млн. грн.; ріст оборотних коштів на 1 млрд. грн. сприяє збільшенню ВДВ на 167 млн. грн.; залучення в оборот сільськогосподарських угідь на суму 1 млрд. грн. сприяє росту ВДВ на 107,1 млн. грн.; збільшення бюджетного фінансування економіки на 1 млрд. грн. сприяє одержанню ВДВ на 2,067 млрд. грн. Це свідчить про ефективний вплив бюджетного фінансування на розвиток економіки. Зростання величини кредитних ресурсів у цьому рівнянні має негативний вплив на ВВП, залучення людського капіталу також негативно позначається на рості економіки, тому що зростаюча величина фонду оплати береться із ВДВ. Крім того, залучення в оборот основних і оборотних коштів витісняє певне число працівників за рахунок механізації праці.

Відзначаючи тенденції росту економіки України, підкреслимо, що розвиток країни обумовлений розвитком економіки регіонів. Основні тенденції розвитку економіки в 2000-2007 рр. наступні: з 2001 р. у всіх регіонах був активізований виробничий сектор, про що свідчить ріст ВВП. Піками зростання ВВП стали 2001 р. (приріст - 13,6%) і 2004 р. (приріст - 3,4%), саме тоді були зафіксовані рекордні для України темпи приросту ВВП у м. Києві - 21,4% і 18,0%, відповідно, Волинської області - на 22,6% (2004 р.), Кіровоградської - на 20,9% (2001 р.), Миколаївської - на 19,3% (2001 р.). Стабільне нарощування економіки протягом звітного періоду обумовлено завантаженням вільних виробничих потужностей, зниженням заборгованостей по виплаті заробітної плати, розширенням внутрішнього ринку та початком відновлення основних виробничих фондів, а також ростом інвестиційного попиту.

Ріст валової доданої вартості супроводжувався поступовим ростом диференціації регіонів за цими показниками. За період 2000-2007 рр. співвідношення максимального та мінімального значення валової доданої вартості на одну людину зросло з 3,0 до 3,5 разів.

Розглянувши вплив факторів виробництва на зростання валової доданої вартості на прикладі АРК, можна відзначити, що в даному регіоні та і у всій Україні в цілому діють такі загальні закономірності як: поступовий ріст основних коштів, більш швидкий ріст оборотних коштів, недостатнє використання трудових ресурсів, скорочення використання земельних ресурсів, швидкий ріст використання кредитів. Принципова відмінність відображається у використанні виробничого потенціалу. В Автономній Республіці Крим виробничий потенціал використовується набагато гірше, ніж у середньому по Україні.

З аналізу взаємозв'язку валової доданої вартості з факторами виробництва було визначено, що ріст основних засобів економіки АРК на 1 млрд. грн. не сприяє збільшенню валової доданої вартості; ріст оборотних коштів на 1 млрд. грн. сприяє збільшенню ВДВ на 4,4974 млрд. грн.; залучення в економіку на 1 млрд. людського капіталу сприяє росту валової доданої вартості на 95,4 млн. грн., залучення в оборот сільськогосподарських угідь на суму 1 млрд. грн. сприяє росту ВДВ на 122,85 млн. грн.; ріст величини кредитних ресурсів на 1 млрд. грн. має великий вплив на ВДВ, яка зростає на 8,46 млрд. грн.

Розглянувши вплив державного бюджетного фінансування на величину валової доданої вартості (рис. 2) відзначено, що державне фінансування є діючим важелем росту валової доданої вартості з високим коефіцієнтом кореляції. На 1 млрд. грн. вкладень бюджетних коштів було отримано 1,9 млрд. грн.

Таким чином, дослідження впливу факторів на приріст валової доданої вартості підтвердило, що бюджетний вплив на розвиток економіки є істотним і ефективним.

Рис. 2. Вплив державного бюджетного фінансування на величину валової доданої вартості АРК за 2001-2007 рр., млрд. грн.

Величезну роль у реалізації політичних і економічних рішень грає державний апарат, що представляє собою систему органів, за допомогою яких держава здійснює свої політичні і економічні функції. Це дозволяє виділити діяльність державних органів в особливий сектор економіки України та регіонів.

У зв'язку із цим нами побудована чотирьохсекторна модель виробничих процесів в економіці України, її регіонів. В 1 сектор - виробництво засобів виробництва - входять добувна промисловість, обробна промисловість (у частині створення засобів виробництва), будівництво, сільське господарство, у частині створення засобів виробництва (насіння, корм, зерно для переробки і т.д.); в 2 сектор - виробництво предметів споживання та послуг - входять переробна промисловість, сільське господарство, частка продукції, яка використовується без переробки, транспорт, зв'язок, ремонтне обслуговування, торгівля, фінансова діяльність, операції з нерухомістю, надання комунальних і індивідуальних послуг; в 3 сектор - формування людського капіталу та створення інтелектуальних цінностей - входять установи науки, культури, мистецтва, охорони здоров'я, соціальної допомоги, фізкультури, спорту; 4 сектор включає державне управління.

Зрівнявши внесок державного бюджету в розвиток чотирьох секторів економіки України з досвідом закордонних країн (табл. 1), можна зробити висновок, що частка бюджету у валовій доданій вартості становить 31,9%, а в західних країнах 42,0%. Це свідчить про те, що економіка України ще недостатньо зміцніла, і поки не в змозі виділяти більше. Західні країни практично не виділяють із державного бюджету коштів на розвиток промисловості і енергетики.

Таблиця 1 Внесок державного бюджету в розвиток чотирьох секторів економіки України, 2007 р.

Показники	Сума у бюджеті 2007р., млн. грн.	Частка сектору в сумі бюджету 2007 р., %	Норматив частки бюджету країн Заходу, %	Частка бюджету в ВДВ, 2007 р., %
Перший сектор - виробництво засобів виробництва	21168,37	9,30	1,0-2,0	2,97
Другий сектор - виробництво предметів споживання та послуг	30588,03	13,40	1,0-2,0	4,29
Третій сектор - формування людського капіталу і створення інтелектуальних цінностей, в т.ч. освіта охорона здоров'я соціальний захист	123752,20 48517,30 26717,60 48517,30	54,40 21,30 11,70 21,30	64,8-78,7 13,2-19,2 11,9-13,4 28,9-33,0	17,35 6,80 3,70 6,80
Четвертий сектор - державне управління	24270,90	10,70	7,2-8,5	3,40

В Україні виділяється на розвиток промисловості та енергетики 22,7%. На нашу думку, це недостатньо, тому що дослідження показують, що фінансування реального сектора економіки дуже ефективне.

Економіку регіону також варто розглядати в чотирьохсекторній моделі, що дозволяє бачити, яку частку потреби в засобах виробництва, предметах споживання виробляє сам регіон, а яку частку треба йому здобувати в інших регіонах або закордоном, тому управлінські рішення щодо фінансування стають більше ефективними.

Розглянувши вплив бюджетного фінансування виробництва засобів виробництва України на ріст валової доданої вартості автором визначено, що віддача на одну гривню фінансування з бюджету сприяє одержанню 10,83 грн. валової доданої вартості.

В Україні виділяється 21,3% бюджетних коштів на освіту, у той час як у західних країнах 13,2-19,2%, однак відзначимо, що необхідно враховувати серйозне розходження в абсолютній величині цих коштів. Частка видатків на державне управління - 22,9%, у тому числі на утримання державного апарата - 10,7%, що вище нормативу західних країн.

Розглянувши динаміку розвитку економіки України в розрізі секторів відтворення і роль бюджетного фінансування за 2001-2007 рр., відзначимо, що мала місце позитивна тенденція росту бюджетних вкладень у реальний сектор економіки, що сприяло прискоренню її росту.

Розвиток всієї економіки України визначається успіхами регіонального розвитку. Тільки сукупність розвитку кожного регіону дозволяє одержувати в підсумку ріст економіки всієї країни.

У роботі розглядається вся сукупність економічних районів країни, яким властива закономірність нерівномірного розвитку продуктивних сил у зв'язку з наявністю різних природних ресурсів, історичним минулим і проведеним раніше розходженням в інвестиціях в економіку.

Автором була надана оцінка ефективності росту економіки України. Відзначено, що за розглянутий період тільки за 2003-2004 рр. темпи приросту валової доданої вартості виявилися нижче темпів росту проміжного споживання, всі інші роки характеризуються співвідношенням індексів, що вище одиниці і відображають, що ріст економіки України був ефективним.

Економіка АРК мала неефективний характер розвитку. Тільки в 2004 і 2007 рр. темпи росту проміжного споживання виявилися вище темпів росту валової доданої вартості, але цього виявилося достатньо, щоб загальне співвідношення приросту валової доданої вартості до приросту проміжного продукту за 2001-2007 рр. мало коефіцієнт 0,98.

Таким чином, нами був апробований метод оцінки економічної ефективності росту економіки та доведено, що економіка України розвивалася ефективно, у той же час економіка АРК - не досить ефективно.

У третьому розділі «Основні детермінанти формування ефективного механізму державного регулювання» розглянуто методи вирівнювання соціально-економічного рівня розвитку економіки регіонів України, вивчено можливість прогнозування розвитку економіки України з урахуванням впливу хвиль економічних криз у рамках чотирьохсекторної моделі економіки України. економічний бюджетний фінансування валютний

На базі розглянутих у роботі методичних розробок щодо вдосконалення міжбюджетного фінансування нами був зроблений висновок, що модель М. Соколова - метод інтегральної оцінки соціально-економічного розвитку регіону на основі показника «індекс регіонального людського розвитку» має потребу в доповненні показником, що відображає рівень розвитку економіки регіону. Модель О. Дроздовської, основою якої є формування самодостатньої бюджетної одиниці шляхом укрупнення низових адміністративно-територіальних одиниць із урахуванням певних критеріїв, на нашу думку, не вирішує питання про прискорення економічного розвитку. У роботі розглянута модель Д. Остапчука, у якій рекомендовано визначати інтегрований показник рівня соціально-економічного розвитку регіонів, розраховуючи на душу населення, як суму рейтингових оцінок кожного регіону по різним параметрам, зокрема рівнем бюджетного забезпечення, сумою притягнутих інвестицій, обсягом промислової й сільськогосподарської продукції, рівнем безробіття тощо. На нашу думку, його треба доповнити індексом «людського розвитку». Таким чином, запропонований нами підхід трохи відходить від умов рівності соціального розвитку регіонів, але створює передумови прискорення розвитку економіки.

На основі аналізу, наведеного в роботі автором відзначено, що економіка України повинна пережити в найближчі роки дві економічні кризи. Перша - на основі світової фінансової кризи 2008 р. і передбачається до 2010 р., і друга - час прояву якої прогнозується у період 2017-2018 рр.

У дисертації обґрунтовані перспективи розвитку економіки України по чотирьох секторах з урахуванням кризових циклів, опираючись на реальні дані західних країн (табл. 2), зроблені розрахунки як у цілому по загальному обсягу продукції, так з урахуванням проміжного споживання та валової доданої вартості.

Таблиця 2 Характеристика розвитку секторів економіки України за 2001-2020 рр.

Сектори економіки	Роки	Валовий продукт, млрд. грн.	Проміжне споживання, млрд. грн.	Валова додана вартість, млрд. грн.	Доходи населення України, млрд. грн.
1 сектор економіки України - виробництво засобів виробництва, млрд. грн.	2001	216,39	146,83	69,56	53,80
	2002	228,82	155,88	72,93	53,50
	2003	263,63	164,70	98,93	79,70
	2004	347,30	201,82	145,48	115,60
	2005	408,97	288,40	120,57	104,40
	2006	503,58	348,02	158,57	141,50
	2007	589,74	399,17	200,57	172,50
	2020	802,30	548,82	253,48	306,34
2 сектор економіки України - виробництво предметів споживання і послуг, млрд. грн.	2001	196,31	105,93	90,38	69,90
	2002	214,89	115,34	99,35	76,80
	2003	262,44	150,67	111,78	90,10
	2004	344,30	238,52	105,79	84,00
	2005	452,46	247,22	205,23	187,10
	2006	526,26	293,93	232,33	207,30
	2007	709,54	383,78	325,75	280,10
	2020	855,50	484,20	371,30	298,09
3 сектор економіки України - формування людського капіталу і створення інтелектуальних цінностей, млрд. грн.	2001	55,45	20,18	35,26	27,30
	2002	67,07	23,33	43,74	67,20
	2003	82,69	38,67	33,02	35,50
	2004	121,77	41,69	80,08	63,60
	2005	154,04	63,75	91,29	79,00
	2006	200,80	77,27	122,59	109,40
	2007	263,76	92,82	170,94	140,20
	2020	319,90	123,94	195,96	187,86
4 сектор економіки України - державне управління	2001	16,07	7,38	8,68	6,70
	2002	17,84	8,26	9,58	7,00
	2003	22,06	9,44	12,62	10,17
	2004	28,67	11,71	16,96	13,47
	2005	33,00	12,18	17,82	15,44
	2006	40,64	18,90	21,74	19,40
	2007	49,95	24,27	25,68	22,08
	2020	64,74	29,99	34,75	35,44
Економіка України, млрд. грн.	2007	1612,95	900,04	722,94	614,88
	2020	2042,44	1186,95	855,49	827,73

З отриманих даних можна зробити висновок, що розвиток економіки буде неефективним, так як темп приросту проміжного продукту (1,32) випереджає темп приросту валової доданої вартості (1,18). Відзначимо, що показник ефективності приросту результату негативний. Очевидно, діє закон падаючої ефективності поступових витрат. Саме дія цього закону зобов'язує неухильно вдосконалювати економіку в напрямку інноваційного відновлення, модернізації. На підставі розглянутої у роботі динаміки розвитку секторів економіки України нами був запропонований наступний розподіл Бюджету України (табл. 3).

Таблиця 3 Запропонований розподіл бюджетних коштів по секторах економіки, %

Показники	Роки
	2007	2010-2013
Виробництво засобів виробництва	4,77	13
Виробництво предметів споживання і послуг	6,87	12
Формування людського капіталу і інтелектуальних цінностей	61,10	50
Державне управління (включаючи силові структури і оборону)	27,26	25
Бюджет України	100	100

З наведеного в роботі аналізу показників (виходу валової доданої вартості, розраховуючи на одного мешканця; розміру інвестиційних вкладень, розраховуючи на одного працівника, що відображає розвиток виробничого потенціалу) треба зробить висновок про нерівномірний економічний розвиток регіонів України, який проявляється у розходженні рівня фондоозброєності праці, розходженні у продуктивності праці і внаслідок цього розходженні при одержанні валової доданої вартості та реальних доходів населення. На основі вивчення закордонного і вітчизняного досвіду уточнено поняття «державне регулювання економіки». Відзначено, що центр уваги повинен бути спрямований на прискорений ріст економіки, інноваційний ріст, на прискорене відновлення засобів виробництва економіки України.

На основі вивчення розробок щодо стимулювання системи оподаткування рекомендовано: установити на три роки незмінну величину (норматив) обсягу податкових надходжень у бюджет для всіх видів підприємств і установ. У випадку якщо підприємство збільшить обсяг виробництва продукції або послуг, то частка податків у валовому доході підприємства знизиться, що відкриває можливості підвищення його рівня рентабельності та маси нагромаджень, які будуть витрачені на інноваційне розширення функціонування його діяльності. Якщо підприємство не зможе використовувати стабільний норматив оподатковування, то його економічне становище не погіршиться.

Таким чином, стимулювання буде укладатися в незмінності податкових платежів, що сприяють наростанню, прискоренню розвитку економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано практичні рекомендації з формування ефективного механізму регулювання економіки України. Результати наукового дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Визначено, що система державного управління утворюється підсистемами цілей і принципів здійснення державного впливу на суспільну життєдіяльність і життєзабезпечення. Проведений порівняльний аналіз ринкового і державного регуляторів дозволяє зробити висновок про те, що в цілях поліпшення розвитку національного господарства найрозумніше не міняти один регулятор на іншій, а перейти до змішаного (комбінованого) типу управління, в якому раціонально поєднуються найважливіші макроекономічні цілі (ефективність виробництва, стабільність економічного зростання).

2. Визначено сутність управління ростом ефективності економіки України та її регіонів, а саме як відношення прибутку до вартісної оцінки, приваблюваних для виробництва, ресурсів.

Опираючись на розглянуті в роботі точки зору при оцінці ефективності розвитку економіки України була визначена сукупність факторів, які обумовлюють розвиток економіки, а саме: основні засоби, оборотні засоби, людський капітал, грошова оцінка сільськогосподарських угідь, довгострокові кредити, короткострокові кредити, фінансування з державного бюджету.

3. В результаті визначення впливу факторів виробництва на розвиток економіки виявлено, що у період 2001-2007 рр. в Україні збільшилася економічна ефективність використання виробничого потенціалу. Визначено, що зростання основних засобів економіки України на 1 млрд. грн. сприяє збільшенню ВДВ на 59 млн. грн.; зростання оборотних коштів на 1 млрд. грн. підвищує ВДВ на 167 млн. грн.; залучення до обороту сільськогосподарських угідь на суму 1 млрд. грн. призводить до зростання ВДВ на 107,1 млн. грн.; збільшення бюджетного фінансування економіки на 1 млрд. грн. сприяє отриманню ВДВ у 2,067 млрд. грн. Це свідчить про достатньо ефективну дію бюджетного фінансування на розвиток економіки. Слід зазначити, що державне фінансування в Автономній Республіці Крим, є достатньо сильним важелем зростання ВДВ з високим коефіцієнтом кореляції, на 1 млрд. грн. вкладень бюджетних коштів було отримано 1,9 млрд. грн.

4. Виявлено, що економіка України в 2001-2007 рр. розвивалася позитивно. Середньорічний приріст валового внутрішнього продукту склав 180,7 млн. грн., зокрема 104,4 млн. грн. проміжного споживання і 76,3 млн. грн. валової доданої вартості. При цьому питома вага валової доданої вартості у ВВП складала в 2001 році - 42,16%, а в 2007 році - 41,9%, тобто показник знизився.

5. Обґрунтовано, що розділення економіки України на 4 сектори виробництва, а саме: сектор виробництва засобів виробництва, сектор виробництва предметів споживання і всіх видів послуг, сектор формування людського капіталу і створення інтелектуальних цінностей, сектор державного управління, сприяє здійсненню більш глибокого аналізу важелів прискорення розвитку економіки.

6. Досліджена динаміка виробництва, а саме виявлено, що дефіцит українського виробництва засобів виробництва безперервно зростав до 2007 року, коли був зроблений ривок до збільшення власних засобів виробництва. Проте дефіцит складав в 2007 р. - 310 млрд. грн. Другий сектор відтворення економіки України, в якому створюються предмети споживання, виробничі і побутові послуги повністю покриває потреби попиту, що складає важливу позитивну рису економіки України. На підставі розглянутої динаміки розвитку секторів економіки України запропоновано наступний розподіл Бюджету України на 2010-2013 рр.: виробництво засобів виробництва - 13%, виробництво предметів споживання і послуг - 12%, формування людського капіталу і інтелектуальних цінностей - 50%, державне управління (включаючи силові структури і оборону) - 25%.

7. Аналіз економічних показників України показав, що тенденції розподілу ресурсів, продуктивних сил, рівня промислового виробництва, концентрації банківського капіталу, виходу валової доданої вартості свідчать про нерівномірний розвиток економіки регіонів. Незмінною залишається ідея створення рівних умов соціально-економічного розвитку регіонів за допомогою бюджетного втручання. Система перерозподілу державного бюджету України, яка склалася, побудована за принципом забезпечення стабільного і прозорого механізму перерозподілу бюджетних ресурсів «багатих» у фінансовому відношенні регіонів до «бідних». Однак, даний принцип бюджетного вирівнювання не сприяє прискоренню розвитку економіки України. Тому нами рекомендовано використовувати інтегральний коефіцієнт, який представляє сукупність «індексу регіонального людського розвитку» і показника рівня соціально-економічного розвитку регіону з розрахунку на душу населення. Це сприятиме тому, що регіони-донори зможуть отримувати необхідну частку бюджетних коштів, направляючи її на прискорення економічного розвитку.

8. Обґрунтовано перспективи розвитку економіки України в чотирьохсекторній моделі на 2010-2020 рр. з урахуванням двох хвиль економічної кризи, які значно вплинуть на зростання економіки. Модель передбачає використання тенденцій зростання економіки України (за 2001-2007 рр.), що склалися, і модель аналогів циклоподібного розвитку, що були в західних країнах. Проведені розрахунки по чотирьох секторах економіки, виявлені потреби в засобах виробництва, визначений їх дефіцит. Сформульована пропозиція про прийняття заходів щодо зменшення дефіциту вітчизняного виробництва. Відмічено, що у перспективі другий сектор економіки України буде донором і експортером надлишку продукції.

9. На основі дослідження проблеми подальшого удосконалення системи оподаткування запропоновано встановити на три роки (наприклад, з 1.01.2010 р.) незмінну величину(норматив) обсягу податкових надходжень до бюджету для всіх видів підприємств і установ. У випадку якщо підприємство збільшить обсяг виробництва продукції або послуг, то частка податків у валовому доході підприємства знизиться, і відкриваються можливості підвищення рівня рентабельності і маси накопичень, які будуть витрачені підприємством на інноваційне розширення його діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статі у фахових наукових виданнях:

1. Адельсеитова Э. Б. Реформирование межбюджетных отношений как фактор финансовой стабильности / Э. Б. Адельсеитова // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 2004. - Т. 3, № 50. - С. 66-67.

2. Адельсеитова Э. Б. Особенности формирования бюджетной политики региона / Э. Б. Адельсеитова // Труды Южного филиала «Крымский агротехнологический университет» Национального аграрного университета. - Симферополь, 2006. - Вып. 97. - С. 168-173.

3. Адельсеитова Э. Б. О некоторых тенденциях изменения структуры регионального бюджета (на примере АР Крым) / Э. Б. Адельсеитова // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - Т. ІV, Вип. 232. - С. 1101-1107.

4. Адельсеитова Э. Б. Некоторые аспекты межбюджетных отношений АРК / Э. Б. Адельсеитова // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета. Выпуск 10. Экономические науки. - Симферополь: НИЦ КИПУ, 2007. - С. 9-11.

5. Адельсеитова Э. Б. О необходимости финансирования из бюджета сектора реальной экономики региона / Э. Б. Адельсеитова // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 2007. - № 123. - С. 62-67.

6. Адельсеитова Э. Б. Методические основы оценки экономического развития по четырем воспроизводственным секторам экономики Украины / Э. Б. Адельсеитова // Економіка: проблеми теорії та практики. : зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - Т. І, Вип. 243. - С. 31-44.

7. Адельсеитова Э. Б. Роль бюджета региона в воспроизводственных процессах развития экономики АРК / Э. Б. Адельсеитова // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета. Выпуск 12. Экономические науки. - Симферополь: НИЦ КИПУ, 2008. - С. 18-23.

8. Адельсеитова Э. Б. О неравномерном развитии экономики регионов Украины / Э. Б. Адельсеитова // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета. Выпуск 17. Экономические науки. - Симферополь: НИЦ КИПУ, 2009. - С. 28-35.

9. Адельсеитова Э. Б. Особенности развития механизма государственного регулирования национальной экономики / Э. Б. Адельсеитова // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета. Выпуск 19. Экономические науки. - Симферополь: НИЦ КИПУ, 2009. - С. 21-25.

Статті в інших віданнях, тези конференцій:

10. Адельсеитова Э. Б. Теоретические аспекты взаимоотношения финансовой и бюджетной систем в контексте перехода страны к рыночной экономике / Э. Б. Адельсеитова // Ученые записки Крымского государственного инженерно-педагогического университета. Выпуск 4. - Симферополь: ДОЛЯ, 2003.- С. 57-61.

11. Адельсеитова Э. Б. Бюджетирование процессов расширенного воспроизводства развития экономики региона (на примере АРК) / Э. Б. Адельсеитова // Матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф. «Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації» (Сімферополь-Алушта, 18-20 квітня 2008 р.) - Сімферополь : Видавничий центр Кримського інституту бізнесу, 2008. - С. 90-92.

12. Адельсеитова Э. Б. Анализ четырехсекторной модели воспроизводства экономики Украины / Э. Б. Адельсеитова // Materiбly ІV mezinбrodni vedecko-praktickб konference «Vмda: teorie a praxe - 2008». - Dil 1. Ekonomickй vмdi. - Praha: Publishing House «Education and Science» s.r.o. - S. 49-58.

13. Адельсеитова Э. Б. Бюджетное финансирование как источник роста экономики Автономной Республики Крым / Э. Б. Адельсеитова // Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів : тези доповідей І Міжнар. наук.-практ. конф. - Сімферополь : КРП Видавництво «Кримнавчпеддержвидав», 2008. - С. 36-38.

14. Адельсеитова Э. Б. Государственное регулирование экономики как основа макроэкономической стабилизации / Э. Б. Адельсеитова // Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів : тези доповідей ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. - Сімферополь : ДП Видавництво «Таврія», 2009. - С. 17-21.

АНОТАЦІЯ

Адельсеітова Е. Б. Формування ефективного механізму регулювання національної економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет», Сімферополь, 2009.

Дисертація присвячена теоретичним дослідженням і практичним розробкам удосконалення державного механізму регулювання національної економіки. Досліджені суть і особливості державного регулювання економіки. Механізм державного регулювання економіки України включає державне прогнозування економіки, бюджетне регулювання, державне споживання, державне замовлення, селективну фінансову підтримку галузей, грошово-кредитне регулювання, приватизацію і націоналізацію.

Важливим компонентом механізму є його методи і інструменти. В роботе досліджено поняття «ефективність». Обґрунтовано критерій розвитку економіки як приріст валової доданої вартості по відношенню до зміни сукупній вартості всіх видів використаних для цього приросту ресурсів (основних і оборотних засобів, людського капіталу, грошової оцінки землі, суми спожитих кредитів і, державного фінансування).

Розділення в ході економічного аналізу економіки України на чотири сектори виробництва, а саме: сектор виробництва засобів виробництва, сектор виробництва предметів споживання і всіх видів послуг, сектор формування людського капіталу і створення інтелектуальних цінностей, сектор державного управління дозволяє здійснити більш глибокий аналіз важелів прискорення розвитку економіки.

Здійснено прогноз розвитку економіки України на 2020 рр. з урахуванням двох хвиль економічної кризи. Проведено розрахунки по чотирьох секторах економіки, виявлені потреби в засобах виробництва, визначено їх дефіцит. Рекомендоване встановити на три роки (наприклад, з 1.01.2010 р.) незмінну величину (норматив) обсягу податкових надходжень до бюджету для всіх видів підприємств і установ.

Ключові слова: ефективність, державне регулювання, чотирьох секторна модель економіки, державний бюджет, світова фінансова криза, інноваційний розвиток, оподаткування.

Адельсеитова Э. Б. Формирование эффективного механизма регулирования национальной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - РВУЗ «Крымский инженерно-педагогический университет», Симферополь, 2009.

Диссертация посвящена теоретическим исследованиям и практическим разработкам совершенствования государственного механизма регулирования национальной экономики. Исследованы сущность и особенности государственного регулирования экономики. В условиях мирового финансового кризиса государство способствует эффективной хозяйственной деятельности всех предпринимателей, обеспечивает сохранность рыночного механизма, повышает конкурентоспособность национального капитала на внутреннем и международном рынках путем осуществления общенациональных программ, поощрения экспорта товаров и т.п. Механизм государственного регулирования экономики Украины включает государственное прогнозирование экономики, бюджетное регулирование, государственное потребление, государственный заказ, селективную финансовую поддержку отраслей, денежно-кредитное регулирование, приватизацию и национализацию. Важными компонентами механизма являются его методы и инструменты. В работе исследовано понятие «эффективность». Сущность управления ростом эффективности экономики проявляется не только в количественном увеличении валового продукта, но и, прежде всего, в опережающем приросте валовой добавленной стоимости по отношению к приросту промежуточного потребления. В исследовании обоснован критерий развития экономики как прирост валовой добавленной стоимости по отношению к изменению совокупной стоимости всех видов использованных для этого прироста ресурсов (основных и оборотных средств, человеческого капитала, денежной оценки земли, суммы потребленных кредитов и государственного финансирования).

Разделение в ходе экономического анализа экономики Украины на четыре сектора производства, а именно: сектор производства средств производства, сектор производства предметов потребления и всех видов услуг, сектор формирования человеческого капитала и создания интеллектуальных ценностей, сектор государственного управления - позволяет осуществить более глубокий анализ рычагов ускорения развития экономики. Автор считает целесообразным для глубокого анализа рычагов ускорения экономического развития использовать разработанную модель разделения экономики на четыре экономических сектора.