Формування механізму управління економічною безпекою ідприємства

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування механізму управління економічною безпекою ідприємства

Григорук Сергій Станіславович

КИЇВ - 2009

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в ПВНЗ «Європейський університет»

Міністерства освіти і науки України (м. Київ).

Науковий керівник: доктор наук державного управління, професор

ВОРОТІН Валерій Євгенович,

Національний інститут стратегічних досліджень,

перший заступник директора -- керівник

Центру нормопроектного забезпечення діяльності Президента України.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

МУНТІЯН Валерій Іванович,

Міністерство економіки України, заступник міністра, м. Київ

кандидат економічних наук, доцент

МАНОЙЛЕНКО Олександр Володимирович,

Харківський національний економічний університет,

доцент кафедри менеджменту, м. Харків

Захист відбудеться 16 грудня 2009 р. 0 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр К 26.063.01 в ПВНЗ «Європейський університет» за адресою: 03115, м. Київ, бульв. Акад. Вернадського, 16-в.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ПВНЗ «Європейський університет» (03115, м. Київ, вул. Депутатська, 15/17).

Автореферат розісланий 14 листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.П. Луцій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічна безпека діяльності підприємства - один із актуальних напрямів досліджень економічної науки та практики управління підприємствами.

Зростання інтересу до економічної безпеки суб'єктів підприємництва з боку вчених і практиків-управлінців, політиків, підприємців пов'язаний з визнанням домінуючої ролі економіки в забезпеченні внутрішньої та зовнішньої безпеки суб'єктів господарювання. Це обумовлює необхідність розробки теорії розвитку мікроекономічного середовища господарюючих суб'єктів на основі ефективної макроекономічної стратегії та політики, що стимулюють економічне зростання

У загальній системі економічної безпеки економічна безпека підприємcтва є однією з найменш досліджених складових. Проте, саме на рівні первинної ланки економіки, підприємстві, закладаються конкурентні переваги. Об`єднання підприємств у розвинених ринкових економіках є найважливішими і впливовими організаціями, що захищають економічні інтереси національних виробників і активно впливають на стратегію управління економічною безпекою підприємств в цілому, та підприємництва зокрема.

В умовах сучасних кризових явищ і радикальних трансформацій економічних і політичних інститутів, змінюються механізми та функції економічного управління. Водночас підприємства та підприємництво проходять етапи самоідентифікації, самоорганізації, інституціоналізації, формування систем захисту своїх інтересів, у тому числі через інститут економічної безпеки.

За таких умов виникає, з одного боку, необхідність загальної підтримки підприємств, з іншого боку - зацікавленість підприємств в інститутах економічної безпеки. У такий спосіб формується економічна безпека підприємств і підприємництва.

Економічна безпека є самонастроювальним інститутом, одночасно й економічним, і політичним, убудованим у ринкову систему господарювання, що виконує не тільки функції забезпечення ефективної роботи його підсистем і підрозділів, формування та підтримку довгострокової конкурентоздатності підприємств на ринку, але і функції захисту своїх економічних інтересів у тих випадках, коли економіка функціонує неефективно.

Відсутність системних наукових розробок управління економічною безпекою підприємства та потреби захисту практичної діяльності суб'єктів господарювання в умовах ринкових ризиків і економічної кризи обумовили необхідність розробки комплексу організаційних механізмів управління економічною безпекою підприємництва, що стало предметом дослідження у відповідності до теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності з планом науково-дослідних робіт ПВНЗ «Європейський університет»: «Організація та управління стратегічним розвитком промислових підприємств» (номер державної реєстрації 0107U002007) та «Економічні проблеми теорії і практики менеджменту сталого розвитку економічних систем» (номер державної реєстрації № 0101U007350).

Водночас дисертаційна робота є складовою частиною проектів Українського фонду підтримки підприємництва, Центру нормопроектного забезпечення діяльності Президента України Національного інституту стратегічних досліджень, Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування механізму управління економічною безпекою підприємства, інституційне забезпечення економічної безпеки суб'єктів підприємництва та введення експертних оцінок економічної безпеки в систему стратегічного управління підприємствами.

У відповідності до мети було поставлені наступні завдання:

- провести критичний аналіз наукових публікацій представників вітчизняної, зарубіжної економічної та управлінської наук з питань управління економічною безпекою підприємства;

- уточнити зміст поняття «економічна безпека підприємства» та теоретично обґрунтувати введення його в систему понять управління підприємствами;

- визначити інституційні передумови формування економічної безпеки суб'єктів підприємництва в ринковій системі господарювання; зміст інституту економічної безпеки підприємництва, його функції, завдання, методи та механізми регулювання;

- виявити явище економічної злочинності та іллегалізації діяльності як прояв негативного синергетичного ефекту неузгодженого та конфліктного розвитку ринкових інститутів; економічний безпека іллегалізація експертний

- установити закономірності інституціональних і структурних змін, що відбуваються в економіці України та стимулюють самоорганізацію підприємництва як особливої групи інтересів, що впливають на загальну економічну безпеку підприємств;

- розробити методику побудови моделі експортної системи оцінки економічної безпеки як засобу стратегічного управління підприємством;

- впровадити в практику управління галузево-секторіальну та регіональну оцінку економічної безпеки підприємництва;

- обґрунтувати механізм введення та використання експертної оцінки в систему стратегічного управління підприємством.

Послідовне вирішення поставлених задач визначило зміст дисертаційної роботи і її структуру.

Об'єктом дослідження є підприємство як суб'єкт господарювання у відповідності до галузево-секторальної належності та регіонального розміщення.

Предметом дослідження є теоретичні підходи та сучасні тенденції формування системи управління економічної безпекою підприємства.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення економічної і управлінської теорії, загальнонаукові принципи проведення досліджень. Теоретичною основою дослідження є наукові праці вітчизняних і закордонних вчених у сфері економічних і управлінських інститутів, інституціонального розвитку, стратегічного планування та управління. Інформаційною базою дисертації є результати проведених автором наукових досліджень, офіційні статистичні дані, законодавчі та нормативні документи, що регламентують управління економічною безпекою підприємства.

У роботі були використані: інституціональний аналіз (при дослідженні закономірностей трансформаційних процесів, що відбуваються в економіці України та стимулюють самоорганізацію підприємств), ситуаційний аналіз (при дослідженні моделей узгодження публічних інтересів і підприємств), економічний і управлінський аналіз, логіко-структурне моделювання, метод індивідуальних і колективних експертних оцінок (при розробці експертної системи оцінки й аналізу економічної безпеки підприємств).

Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат дисертації полягає в розробці принципів, методів і організаційних форм підходу до управління економічною безпекою підприємства.

Наукова новизна результатів проведеного дослідження, що виноситься на захист, полягає в наступному:

вперше:

- теоретично обґрунтовано поняття «економічної безпеки як інституту системи управління», що виконує функції формування норм економічних дій підприємства, реформування їх у випадку втрати адекватності в умовах кризових і ризикових ситуацій, забезпечення й узгодження інтересів підприємств зі стратегію розвитку національної економіки, захисту інтересів господарюючих суб'єктів, яким властивий високий рівень самоорганізації й адаптації;

- розроблена методика оцінки економічної безпеки підприємництва у відповідності до галузево-секторіальної належності та регіонального розміщення, що дає можливість врахувати конкретні умови функціонування підприємств і визначити напрями, цілі та пріоритети в розробці стратегій управління економічною безпекою підприємств у відповідних галузях, секторах і регіонах;

удосконалено:

- управлінський понятійний апарат шляхом введення в нього «економічної безпеки як складової системи управління» на відміну від усталеного трактування «економічної безпеки» лише як характеристики умов функціонування підприємств та рівня захисту їх важливих інтересів від внутрішніх, зовнішніх загроз і ризиків;

- експертна система оцінки економічної безпеки підприємства, що забезпечує введення та використання її в систему стратегічного управління та упереджує економічні загрози шляхом розробки дій адекватних до умов господарювання;

- модель експертної системи оцінки економічної безпеки діяльності підприємств шляхом включення в неї «економічної безпеки» як складової системи управління діяльністю суб'єктом господарювання;

набули подальшого розвитку:

- положення інституціональної теорії в частині впливу інституційних змін на самоорганізацію та економічну безпеку підприємницької діяльності, що забезпечить можливість реагування на зміни в структурі інститутів і своєчасно враховувати їх у в тактичній і оперативній діяльності підприємств;

- підходи до визначення впливу управління економічною безпекою підприємства на процес легалізації, детінізації економіки, запобігання економічної злочинності та протидії корупції.

Практична значення одержаних результатів полягає в тому, що здійсненні в дисертації дослідження втілені в конкретні пропозиції, методики, рекомендації, прикладні моделі та мають практичне значення для використання в управлінні підприємствами в ринкових умовах господарювання. Результати та основні положення дисертації доведені до рівня методичних розробок і прикладних рекомендацій. Розроблені в дисертації підходи, методи й отримані результати є методичною основою формування організаційного забезпечення механізмів управління економічною безпекою підприємництва на основі методів ситуаційного аналізу, комплексної всебічної експертизи, аналізу по відхиленнях, теорії і практики управління.

До результатів, що представляють найбільшу практичну значимість, відносяться: логіко-структурна модель оцінки впливу інститутів управління на економічну безпеку підприємства, що поєднує функції виявлення та діагностики локальних і системних погроз економічної безпеки підприємства і функції впливу на систему економічної безпеки підприємства з метою росту самоорганізації й адаптації до умов, що змінюються; комплексна експертна система оцінки й аналізу стану економічної безпеки підприємства; методика аналізу й оцінки економічної безпеки підприємства у відповідності до галузево-секторіальної належності та регіонального розміщення; залучення експертів до проведення інноваційних досліджень і роботи з досягнення цілей експертної оцінки.

Результати дослідження впроваджені:

- Українським фондом підтримки підприємництва в процесі підготовки та на виконання Указу Президента України від 9 серпня 2008 р. № 698/2008 Національної доповіді «Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні» (довідка № 1-1-12/293 від 06 листопада 2009 р.);

- Національним інститутом стратегічних досліджень, Центром нормопроектного забезпечення діяльності Президента України при підготовці матеріалів до Експертної доповіді «Україна в 2007 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку» та Білої книги державної політики «Україна в 2008 році: процеси, результати, перспективи» (довідка № 02/65 від 21 жовтня 2009 р. );

- Спілкою підприємств малих, середніх і приватизованих підприємств України в процесі підготовки зауважень і пропозицій до проектів законів України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (довідка № 864 від 05 жовтня 2009 р.);

- ПВНЗ «Європейський університет» в навчальний процес (довідка № 1/12-671-ПЗ від 05 листопада 2009 р.) і Вінницькою філією ПВНЗ «Європейський університет» при підготовці програм і курсів лекцій (довідка № 120/1 від 09 вересня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведених автором досліджень теорії та узагальнення практики формування механізму управління економічною безпекою підприємства в області формування організаційного забезпечення функціонування механізмів управління економічною безпекою підприємництва.

Особистий внесок автора підтверджується також науковими розробками та публікаціями які конкретизовані у списку наукових публікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень доповідалися й одержали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях:

а) на міжнародному рівні: VIII, IX, X, XI, XII науково-практичних конференціях “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти” (Київ, 2002-2006); “Проблеми та перспективи розвитку підприємств перехідної економіки України” (Київ, 2005); VIII, IX, X, XI науково-практичних конференціях «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість (Київ, 2005-2008);

б) на всеукраїнських форумах: III з'їзді, IV, V. VI, VII пленумах Спілки економістів України (Київ, 2003-2008); пленумах й засіданнях Ради Спілки підприємств малих, середніх і приватизованих підприємств України (Київ, 2003-2009); “Роль молоді у формуванні екологічного менеджменту” (Київ, 2002); “Про перспективи прийняття податкового Кодексу України” (Київ, 2003); Державна підтримка підприємництва: Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні як шляхи її реалізації (Київ, 2005);

в) на регіональному рівні: на слуханнях, “круглих столах” і науково-практичних семінарах “Як створити нові ефективні підприємства в Україні” (Київ, 2002); “Корпоративне управління як шлях до підвищення ефективності бізнесу, залучення інвестицій і захисту інтересів акціонерів” (Київ, 2002); “Законодавче врегулювання основних напрямків державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності” (Київ, 2002); “Нові можливості для діалогу органів влади і підприємницької спільноти” (Київ 2003); “Законодавство для акціонерних товариств. Зміни розпочались (Київ 2004), щоквартальних «Круглих столах» Національного інституту стратегічних досліджень (Київ 2006-2009), щорічних науково-практичних конференціях Вінницької філії ПВНЗ «Європейський університет».

Результати дисертаційної роботи обговорювались на засіданнях кафедри менеджменту ПВНЗ «Європейський університет» за участю провідних учених інших установ.

Публікації. У відповідності за темою дисертації опубліковано дванадцять наукових публікацій, у тому числі дев`ять наукових статей надрукованих у фахових виданнях з економіки, один науковий посібник, двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг публікацій складає 5,9 друк. арк., з них 2,2 друк. арк. у співавторстві.

Структура та обсяг роботи.

Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатку. Повний обсяг роботи становить 217 сторінок, містить 27 таблиць, 7 рисунків. Список використаних джерел містить 184 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й завдання, визначено об'єкт і предмет дослідження, зазначено його методи, висвітлено наукову новизну роботи, стан її апробації, теоретичну й практичну цінність отриманих результатів.

У першому розділі - «Теоретичне обґрунтування управління економічною безпекою підприємства» - розкрито поняття економічної безпеки та її місце в системі управління підприємством.

В розділі проведене дослідження комплексного забезпечення економічної безпеки діяльності підприємств. Проаналізована економічна злочинність у ринковій економіці, як фактор загрози економічній безпеці діяльності підприємств.

В розділі проведено критичний аналіз і систематизовано погляди представників економічної науки у відповідності до теми дисертації. Особисті дослідження за темою дисертації дали можливість сформулювати авторське бачення суті поняття «економічна безпека підприємства» та «управління економічною безпекою підприємства».

В розділі глибоко проаналізовано історичні форми розвитку наукової думки щодо поняття та трактування безпеки на національному рівні, галузевому, територіальному рівнях і рівні підприємства.

В розділі показано що Концепція національної безпеки своїми коренями іде до ідей епохи Освіти і Великої Французької революції. Незважаючи на те, що ідея безпеки знаходилася в центрі європейської політичної думки, починаючи з 17 століття, вона мінялася, проте, розуміння змісту безпеки стало полягало в представленні про стан або мету, що конституює взаємини між індивідами і державами або суспільствами.

У науковій думці таке розуміння національної безпеки, що одержало назву “класичної школи”, бере початок у роботах Томаса Гоббса “Левіафан” і Н. Макиавелли “Государ”.

Концепція національної безпеки будь-якої країни містить систему захисту від зовнішніх і внутрішніх погроз. Не заперечуючи важливості й актуальності концепції зовнішньої національної безпеки для сучасної України, дисертаційна робота акцентує увагу на внутрішніх проблемах безпеки, що викликано високою залежністю економічної стабільності та захищеності країни з ефективністю функціонування економічних і політичних інститутів держави.

У зв'язку зі зрослою важливістю економічного потенціалу країни в забезпеченні внутрішньої і зовнішньої безпеки держави, росте необхідність самої серйозної уваги до проблеми обґрунтування і реалізації ефективної національної стратегії розвитку у відповідності до інтересів первинної ланки національної економіки, тобто підприємства, та підприємницької діяльності господарюючих суб'єктів.

Поняття “економічна безпека” є відносно новим у понятійному апараті сучасної економічної та управлінської науки. Як і сам предмет управління, «економічна безпека» вбирає в себе досягнення досліджень представників багатьох суспільних наук у тому числі філософії, економічної теорії політології, державного управління, регіонального управління, управління підприємством і тісно зв'язаної з категоріями економічної незалежності, стабільності, економічного росту, конкурентоздатності.

Варто відзначити, що авторське бачення про економічну безпеку категорично відкидає трактування цього поняття як перелік простих перерахованих вище компонентів. На думку автора, такий підхід є занадто спрощеним, оскільки не пояснює взаємозв'язку інституту економічної безпеки з іншими економічними інститутами, а також не дає чіткої дефініції стану економічної безпеки/небезпеки стосовно до якого-небудь об'єкта, зокрема підприємства чи підприємницької структури.

На відміну від існуючих підходів до визначення місця і ролі економічної безпеки в системі управління, досліджуючи тільки функції виявлення, запобігання, захисту та покарання за здійснення злочинів, у дисертаційній роботі пропонується розширити розуміння функціональної сфери інституту економічної безпеки, включивши до її складової захист власності, створення надійних умов і гарантій для діяльності господарюючих суб'єктів, їх здатності до саморозвитку та самоорганізації.

У функції інституту економічної безпеки як інституту управління, на думку автора, повинно входити як формування норм економічної стратегії та механізму управління діяльністю суб'єктів підприємництва, так і реформування цих норм і механізмів у випадку втрати їхньої адекватності в ризикових і кризових ситуаціях економічного розвитку.

В розділі проаналізовано досвід економічно розвинених країн, який показує, що в дієздатності інституту економічної безпеки зацікавлено як держава, так і підприємство. Держава в соціально-орієнтованої ринковій економіці має функції, більшість яких націлена на забезпечення ефективного здійснення діяльності підприємств, водночас, з боку підприємців існує така ж глибока зацікавленість у своїй економічній безпеці, оскільки держава формує “правила гри” та погоджує інтереси економічних агентів на основі реалізації принципів справедливості й ефективності.

Досліджуючи три типи моделей економічної безпеки - неокорпоративна модель економічної безпеки, корпоративна модель економічної безпеки та олігархічна модель - автор дійшов висновку, що ціль системи економічної безпеки - регламентованими методами і засобами захищати та забезпечувати економічний порядок. Під економічним порядком розуміється модель, організаційна структура економічних інститутів і відносин. Економічний порядок знаходить висвітлення в конституції, законах, програмах і економічній політиці щодо суб'єктів господарювання. Система економічної безпеки покликана вирішувати наступні кардинальні для підприємства задачі: формування та забезпечення ефективного функціонування економіки; здійснення цілеспрямованої координації усіх видів економічної діяльності; захист принципу економічної та соціальної справедливості; оптимізація структури форм власності; формування прошарку ефективних власників і стратегічних інвесторів; проведення податкової реформи та здійснення інших ринкових перетворень.

У другому розділі - «Інституційні передумови формування економічної безпеки суб'єктів підприємництва» - визначено інституційні зміни та їх вплив на самоорганізацію й економічну безпеку підприємницької діяльності. Виділено інститути управління та моделі узгодження інтересів у системі забезпечення економічної безпеки підприємництва.

Авторське дослідження передумов інституційних змін, що відбуваються в Україні, доводить, що наприкінці 90-х - початку XXI століття в українській економіці і громадському житті, діяльності підприємств і підприємницьких структур, сформувалися схожі умови, що приводять до виникнення інституційних конфліктів, інституційної деформації. Це обумовлює особливу актуальність для української науки та практики управління досвіду реформ економічних і політичних інститутів, проведених у країнах Західної Європи і США.

Самостійні господарюючи суб'єкти сформувалися у всіх країнах у той самий історичний період часу. Це свідчить про існування загального механізму утворення й еволюції інститутів управління, що впливають на самоорганізацію й економічну безпеку підприємств, підприємництво, функціонування соціуму й економіки. В Україні збереглось й посилилось запізнювання в часі еволюційного розвитку інститутів. Це зв'язано з тим, що Україна довгий час була частиною адміністративно-командної системи колишнього СРСР і в подальші роки піддалася пострадянському хаотичному реформуванню. Унаслідок цього в дійсний період реформи управління підприємницького сектора зіштовхуються з наступними викликами: необхідністю реформування пострадянської інституціональної системи, норм економічного та соціального поводження суб'єктів господарювання; заміною індустріальної парадигми постіндустріальною, що спонукає підприємства знаходити важелі входження в нове соціально-економічне середовище; стрімка глобалізація ринків, одночасно регіоналізація і фрагментація економічного простору, входження України в єдиний економічний простір викликало внутрішні імпульси до змін, безпосередньо в діяльності підприємств.

Успішно інтегрувати у світовий ринок можна тільки стимулюючи внутрішню господарську енергію, активізуючи підприємницьку ініціативу. На жаль, на сьогоднішній момент в Україні підприємництво як інститут є слабким, а інституціональний статус його невизначеним. Таке положення автоматично обумовлює слабкі інституційні позиції підприємництва, низькі можливості захищати свої інтереси, формувати сприятливе економічне середовище своєї діяльності.

У першу чергу, на думку автора, повинно бути вирішене фундаментальне питання економічної свободи господарюючих суб'єктів, формування гнучкого динамічного механізму, здатного адекватно задовольняти швидко мінливі потреби забезпечення економічної безпеки суб'єктів підприємництва. Інституційні зміни мають забезпечити «правила гри» за якими ресурси та зусилля повинні бути сконцентровані в “стержневих” видах діяльності підприємств, тобто у виробництві стратегічних факторів економічного росту, соціального прогресу і конкурентоздатності підприємств у національній та світовій економіці. При цьому упор повинен бути зроблений на узгодження інтересів в системі забезпечення економічної безпеки підприємництва та оптимізацію системи соціальних гарантій діяльності підприємств.

В розділі розроблено модель узгодження інтересів у системі забезпечення економічної безпеки підприємництва. Модель виконує функції виявлення та діагностики локальних і системних погроз економічної безпеки підприємництва (внутрішній, зовнішніх, економічного і неекономічного характеру); впливу на систему економічної безпеки з метою стимулювання росту самоорганізації підприємництва й адаптації її до умов, що змінюються; прогнозування та планування розвитку самоорганізації підприємництва і заходів, що забезпечують захист його економічних інтересів.

Дослідження визначило, що для структурної перебудови економіки велике значення має самоорганізація життєздатних суб'єктів підприємництва. Підприємства, найбільш здатні до самоорганізації, «задають тон» майбутньому економічному розвитку системі ринкових відносин й ініціюють побудову ефективної системи економічної безпеки.

В розділі запропоновано оцінювати самоорганізацію підприємництва за допомогою сукупності якісних і кількісних показників. Самоорганізація бізнесу описується кількісними показниками активності господарюючих суб'єктів у розробці бізнесів-інновацій, технічних і технологичних інновацій, показниками інвестиційної активності. Зростаюча

динаміка цих показників свідчить про зростаючу самоорганізацію

підприємництва. Позитивною рисою зростаючої самоорганізації підприємництва є зміцнення економічної безпеки підприємництва.

В розділі доведено, що самоорганізація підприємництва відбувається на тлі росту тіньового сектора економіки, росту та диверсифікованості економічних злочинів. Самоорганізація підприємництва виступає оптимальною поведінковою моделлю балансування між легальною і нелегальною складовими господарської практики. Реалізація подібної поведінкової моделі значною частиною призводить до наступних інституціональних змін у поведінкових нормах підприємництва: росту частки населення, що займається тіньовим підприємництвом; тіньова зайнятість займає якісно іншу нішу в загальній зайнятості. На думку автора, ця система конфліктів інтересів в значній мірі нівелюється інституційними супроводженнями самоорганізації підприємництва.

Проведені в дисертаційній роботі дослідження дозволили виділити основні фактори, завдяки яким досягається складний процес самоорганізації підприємництва. Для цієї мети були проведені опитування у фокусах-групах 32-х підприємців малого і середнього бізнесу. Аналіз фокусів-груп показав, що ділові мережі підприємців формуються на основі взаємин, що виникають як результат: особистих взаємин на ґрунті спільного навчання або служби в армії; зв'язків, що виникають у наукових співтовариствах або організаціях; зв'язків, обумовлених географічною близькістю; виникненням галузевих і регіональних асоціацій; загальних норм поводження, таких, як віра в тривалі і міцні взаємини.

Наукова позиція автора полягає в тому, що названі фактори є інституційними проявами неформальних норм поводження, що поряд з факторами формальних норм і правил забезпечують інституційне середовище функціонування підприємств.

У третьому розділі - «Експертна система оцінки економічної безпеки як засіб стратегічного управління підприємством» - виявлено тенденції становлення та розвитку експертної системи оцінки економічної безпеки як засобу стратегічного управління; визначено її концептуальну базу (на матеріалах експертного опитування), розглянуто шляхи формування експертної системи оцінки економічної безпеки; розроблено модель експертної системи оцінки економічної безпеки діяльності сучасних підприємств (див. рис.1).

Поняття “економічна безпека підприємства” міцно впровадилося в теорію та практику управління на всіх рівнях, однак проблема оцінки стану економічної безпеки дотепер залишається невирішеної. Рішення цієї проблеми, тобто розробка аналітичного підходу до оцінки стану економічної 19

19

Рис. 1. Модель експертної системи оцінки економічної безпеки діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru//

безпеки підприємства, що міг би бути впроваджений у практику і приносити суспільно значимі результати, становить значний інтерес для практичної діяльності управлінців, що займаються питаннями розробки та реалізації управлінських рішень.

В межах дослідження за темою дисертації дисертант брав особисту участь в реалізації проекту «Експертна система оцінки стану економічної безпеки підприємництва». Проект був розроблений і впроваджений на базі Управління по зв'язках із громадськістю та ЗМІ, Управління з питань внутрішньої політики Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницького інформаційно-аналітичного центру.

В розділі доведено, що розроблений і реалізований у даний час у Вінницькій області проект «Експертна система оцінки» відрізняється від існуючих проектів тим, що містить у собі комплекс емпіричних досліджень не тільки на мікрорівні, але й охоплює сферу дослідження взаємодії підприємницького сектора з державними організаціями, органами місцевого самоврядування.

На думку автора, включення задач по дослідженню сфер діяльності підприємств і підприємництва в експертну систему створює певні труднощі методичного характеру, що полягають у відсутності методик проведення емпіричних досліджень на основі методів кейс-стаді (ситуаційного аналізу), відсутності досвіду з'єднання результатів різнопланових (соціологічних, ситуаційних, статистичних) досліджень у практично значимі висновки і рекомендації. Істотною є також проблема відсутності достатньої кількості кваліфікованих експертів, здатних використовувати сучасні методи та техніку дослідження, а також відсутності розроблених способів щодо організації ефективних комунікацій і взаємодію в рамках команди експертів. І, нарешті, немає прецедентів створення подібних експертних систем і проведення подібних досліджень на рівні підприємства.

В розділі доведено, що основна ідея експертної системи полягає в одержанні об'єктивної і різнобічної інформації, достатньої для кваліфікованої оцінки рівня погодженості або непогодженості економічних інтересів підприємств й оцінки процедури прийняття управлінських рішень. Такий підхід до організації експертної системи робить необхідним вибір груп показників і проведення оцінки по трьох головних групах, що змінюються: інтереси підприємства та підприємництва; інтереси держави; рівень погодженості інтересів підприємства, підприємництва та держави.

Розділ містить авторську методику оцінки експертної системи, яка поділяється на два блоки: перший блок фокусується на процесах адаптації та становлення підприємства як одного з найважливіших інститутів ринкової економіки. Другий блок дослідницьких питань охоплює дослідження форм взаємодії підприємства з іншими учасниками ринкових відносин, такими як підприємницькі структури, галузево-секторальні та регіональні органи управління, органи управління місцевого самоврядування, громадські організації.

З'єднує ці блоки сфера дослідження причинно-наслідкового комплексу появи і диверсифікованості інституційних пасток і форм стимулювання, відхилень від “нормативного” - оптимального функціонування ринкових інститутів. Однієї з найважливіших причин відхилень є неефективна взаємодія основних економічних учасників.

Автором розроблена і наведена в розділі модель експертної системи (див. рис.1) оцінки економічної безпеки підприємства, яка містить основні блоки: “Блок дослідження проблем адаптації та становлення підприємства як основного інституту ринкової економіки”; “Блок дослідження форм взаємодії підприємства й органів управління, місцевого самоврядування та громадських організацій; “Блок дослідження причинно-наслідкового комплексу появи відхилень від оптимального функціонування інститутів”.

Дисертантом запропонована класифікація «відхилень» від оптимального розвитку інститутів, що стала одним із ключових пунктів експертної системи: нежиттєздатні організаційні форми підприємств, моделі та методи управління, нежиттєздатні форми взаємодії підприємств й інших учасників ринкових відносин, таких як місцеві ради, органи державного управління, преса, профспілки, громадські організації; стійкі неефективні інституційні форми; “інституційні пастки” як результат неефективної господарчої, регіональної політики; економічні злочини.

В розділі науково доведено, що систематизація “відхилень” і їхня класифікація дає можливість експертам спростити й упорядкувати процес економічного аналізу й експертної оцінки, а також представити результати експертизи в узагальненій і формалізованій формі.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання щодо визначення та обґрунтування сучасних тенденцій, пріоритетних напрямів та перспектив формування механізму управління економічною безпекою підприємства. На основі отриманих результатів дослідження сформульовані такі висновки.

Проаналізовано науковий доробок українських і зарубіжних вчених, інші джерела інформації, виділено історичні форми та етапи розвитку управління економічною безпекою підприємства. Показано основні наукові школи, які спеціалізовані в галузі економічної безпеки підприємства та підприємництва, що дало можливість уточнити поняття «економічна безпека підприємства» та теоретично обґрунтувати поняття «економічної безпеки як інституту системи управління», що виконує функції формування норм економічних дій підприємства, реформування їх у випадку втрати адекватності в умовах кризових і ризикових ситуацій.

Як показав аналіз зарубіжного досвіду становлення та розвитку системи управління економічною безпекою підприємства, в існуванні й ефективному функціонуванні інституту економічної безпеки зацікавлено як підприємство, так і держава. Держава в соціально-орієнтованій ринковій економіці здійснює функції, більшість з яких націлена на забезпечення ефективного здійснення підприємницької діяльності. З боку підприємців існує така ж глибока зацікавленість у своєї економічній забезпеченості, оскільки держава формує “правила гри” та погоджує інтереси економічних і політичних агентів на основі реалізації принципів справедливості й ефективності.

Сформульовано та обґрунтовано методичний підхід до дослідження управління економічною безпекою підприємств виходячи з очікуваних змін моделі управління безпекою в Україні шляхом переходу до моделі економічної безпеки як інституту системи управління, використовувалися методи статистичного аналізу соціально-економічних процесів з виділенням і обґрунтуванням екзогених і ендогенних факторів, що впливають на зміну інституційної матриці України, методи соціологічних досліджень, зокрема, метод Дельфі і фокус-груп для якісного опису тіньового ринку праці, оцінки рівня довіри підприємців до влади та прийнятим нею рішенням, методи включеного спостереження і кейс-стаді для якісного опису мережі ділових контактів і способів самоорганізації

підприємництва.

Дисертаційне дослідження довело, що найбільш істотний вплив на формування інституту економічної безпеки підприємництва роблять процеси структурної й інституціональної деформації в економічному, соціальному, політичному та культурному житті України. Структурна деформація укладає в собі процеси структурних перекосів на всіх рівнях, які викликані істотним збільшенням частки паливно-енергетичного сектору, деградацією основних фондів, зменшенням технічного рівня виробництва, надмірною експортнозалежністю. Одним з найважливіших індикаторів структурних деформацій у кризовій економіці і соціальному життю є ситуація на ринку праці, ріст безробіття в наукомістких секторах, ріст нерівності в оплаті праці, ріст тіньового сектора економіки, у тому числі тіньової зайнятості. Інституціональна деформація виявляється в рості розмаїтості інститутів і норм, впроваджених у практику управління, а також у рості негативного синергетичного ефекту через різноманітні «відхилення» від оптимального інституціонального розвитку в процесі трансформації інституціональної матриці «адміністративно-планова система» в інституціональну матрицю «ринкове господарство».

4. Виділено базову модель управління економічної безпеки

властивій даній країні, модель взаємин підприємств і держави. Аналіз,

проведений у рамках дисертаційного дослідження, дозволив виділити основні характеристики системи управління економічною безпекою підприємства та підприємництва: пріоритетний розвиток, підтримка, захист інтересів суб'єктів господарювання, представники якого мають вплив на формування законів і економічної політики країни; невизначеність соціального статусу підприємця в порівнянні зі статусом державного службовця та депутата; використання твердих директивних механізмів державного керування для узгодження економічних інтересів як усередині держави, так і за його межами; відносна слабість стратегій традиційних для демократичного суспільства економічних суб'єктів у захисті своїх суспільних і соціальних інтересів. Розглядалися ролі громадських організацій, профспілок, асоціацій підприємств і окремих громадян.

5. Визначено перспективні напрями вдосконалення системи антикризового управління економічною безпекою підприємства. Під таким управлінням економічною безпекою підприємства розуміється погодження та координоване на всіх рівнях асоціацій підприємців планування стратегічних позицій розвитку суб'єктів господарювання, а також аналіз, прогнозування та планування зміни майбутнього (можливостей, ризиків, загроз).

Під антикризовим управлінням економічною безпекою підприємства розуміється сукупність заходів і прийомів, спрямованих на швидке скорочення витрат від руйнівного впливу загроз, у тому числі від неефективного управління. Антикризове управління включає узгодження економічних інтересів підприємств і держави.

6. Виявлено низку суттєвих особливостей в економічній злочинності та автором запропонований якісно інший підхід до визначення економічних злочинів у системі управління. Дисертантом проведено комплекс статистичних і емпіричних досліджень економічної злочинності як соціального явища.

Складність, різноманіття прояву економічної злочинності з'явилися причиною розробки класифікації економічних злочинів. Ефективна та чітка класифікація, запропонована автором, що регламентує причини, суб'єкти, інтереси і характер збитку від економічної злочинності, буде корисної не тільки для досягнення тактичних цілей - росту розкривання злочинів, але і стане основою для змін у стратегії управління економічною безпекою підприємства.

7. Дослідження визначило, що для структурної перебудови економіки велике значення має самоорганізація життєздатних суб'єктів підприємництва. Підприємства, найбільш здатні до самоорганізації, «задають тон» майбутньому економічному розвиткові країни й ініціюють побудова ефективної системи економічної безпеки.

Базуючи на положеннях теорії інноваційного розвитку та самоорганізації підприємства, розробленої Й. Шумпетером, дисертаційне дослідження емпірично доводить наукову гіпотезу про те, що саме інерційність, запізнювання в розвитку ринкових інститутів, зокрема, інститутів управління, відставання їхнього розвитку в порівнянні зі швидкістю зміни економічних інститутів (підприємств, форм організації промисловості) є однією з основних причин виникнення “відхилень” від оптимального інституціонального розвитку, появи неефективних норм і інститутів. Ця гіпотеза - одна з основних наукових тем у теорії інноваційного розвитку - емпірично доведена в дисертаційній роботі послідовно проведеними дослідженнями: зіставленням і порівнянням динаміки показників, що характеризують самоорганізацію підприємств; визначенням причинно-наслідкових зв'язків і системи рішень по формуванню політики щодо реорганізації приватного виробничого сектора і забезпеченню економічної безпеки підприємства; дослідженням стратегії, структури та системи узгодження інтересів суспільного сектора, органів влади та підприємств, виходячи з рівня самоорганізації бізнесу, характеру, ступеня і методів впливу підприємств на процеси прийняття рішень залежно від галузево-секторальної належності та регіонального розміщення підприємства.

8. В роботі запропоновано оцінювати феномен самоорганізації підприємства за допомогою сукупності якісних і кількісних показників. Самоорганізація підприємства описується кількісними показниками активності суб'єктів господарювання у розробці бізнес-інновацій, технічних і технологічних інновацій, показниками інвестиційної активності. Зростаюча динаміка цих показників свідчить про зростаючу самоорганізацію підприємництва. Позитивною рисою зростаючої самоорганізації підприємств є зміцнення економічної безпеки підприємництва. У дисертаційній роботі пропонується науковий підхід до вирішення практично значимої проблеми розробки логіко-структурного алгоритму оцінки економічної безпеки підприємств і підприємництва. Розроблений підхід дозволяє охарактеризувати системні взаємозв'язки, з`ясувати погодженість у розвитку інститутів ринку та держави, дослідити рівень входження підприємств й інших соціальних груп у процеси забезпечення соціального партнерства.

9. Доведено, що досліджувати аспекти взаємодії підприємств залежно від галузево-секторальної належності та регіонального розміщення, дозволяє експертна система оцінки економічної безпеки підприємств, у розробці якої дисертант брав безпосередню участь. Експертна оцінка призначена для отримання об'єктивної інформації, оцінки стану економічної безпеки підприємств на основі висновків експертів, представлення результатів експертизи широкої громадськості та врахування результатів експертизи на етапах формування стратегій розвитку на всіх рівнях. Визначено, що сфера аналізу та оцінки експертної системи поділяється на два блоки: блок дослідження проблем адаптації та становлення підприємства як основного інституту ринкової економіки і блок дослідження форм взаємодії підприємств. Блоки логічно поєднанні дослідженням причинно-наслідкового комплексу появи неефективних форм взаємодії і норм поведінки суб'єктів господарювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Григорук С.С. Вдосконалення системи державного управління та регулювання підприємницької діяльності в Україні / С.С. Григорук // Міжнародний науково-практичний журнал «Економіка та держава» - К., 2004. - № 11. - С.43-45.

Григорук С.С. Державне регулювання та дерегулювання малого підприємництва за умов підвищення економічної безпеки підприємництва / С.С. Григорук // Міжнародний науково-практичний журнал «Економіка та держава» - К., 2004. - № 12. - С.31-33.

Григорук С.С. Ефективність системи управління сучасного підприємства як фактор його безпеки / С.С. Григорук // Науково-виробний журнал «Держава та регіони» - Запоріжжя, 2005. - № 2. - С. 43-47. - (Серія: економіка та підприємництво).

Григорук С.С. Модернізація національного механізму управління в умовах глобальних ринкових перетворень / С.С. Григорук // Міжнародний науково-практичний журнал «Економіка та держава» - К., 2005. - № 3. - С.22-25.

Григорук С.С. Модифікація інноваційного механізму управління національною економікою та бізнес-середовищем / С.С. Григорук // Науково-виробний журнал «Держава та регіони» - Запоріжжя, 2005. - № 5. - С. 60-62. - (Серія: економіка та підприємництво).

Григорук С.С., Демчак С.М. Оновлення інвестиційно-інноваційного механізму управління в національній економіці / С.С. Григорук, С.М. Демчак // Збірник наукових праць Київського Національного університету імені Тараса Шевченка - К., 2006. - Вип. 10. - С.144-151.

Воротін В.Є., Григорук С.С. Оцінка ефективності та результативності державного управління у механізмі реалізації національної конкурентної політики / В.Є. Воротін, С.С. Григорук // Вісник Львівської комерційної академії. - Л., 2006. - Вип. 23. - С. 27-31. - (Серія економічна).

Воротін В.Є., Григорук С.С. Міжнародні податкові договори та їх вплив на національне інноваційно-інвестиційне середовище / В.Є. Воротін, С.С. Григорук // Науковий вісник Національного університету податкової служби України. - К., 2008. - № 2(41). - С. 232-237. - (Серія: економіка, право).

Воротін В.Є., Григорук С.С. Динаміка спаду промисловості в Україні та інститут банкрутства як інструмент державного антикризового регулювання / В.Є. Воротін, С.С. Григорук // Збірник наукових праць Київського Національного університету імені Тараса Шевченка - К., 2009. - Вип. 18. - С.36-43.

Григорук С.С. Методика проведення аудиту достовірності звітних даних з використанням ПОМ / С.С. Григорук та ін. // Навчальний посібник. Аналіз та аудит фінансової звітності підприємств. - К., Європейський університет. - 2006. - 267 с.

Воротін В.Є., Воротіна Л.І., Григорук С.С. Деяки аспекти оцінки майна та бізнесу в Україні / В.Є.Воротін, Л.І.Воротіна, С.С.Григорук // Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів: наук.-практ. конф.: тези доп., 27-28 жов. 2005 р., Запоріжжя, у 3 т. - З.: ЗІДМУ, 2005. - Т.1. - С. 103-106.

Григорук С.С. Механізм управління економічною безпекою підприємства в умовах глобальних трансформацій / С.С. Григорук // Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації: наук.-практ. конф.: тези доп., 9 лют. 2005 р., Київ, Європ. у-т, 2005. - С. 70-72.

АНОТАЦІЇ

Григорук С.С. Формування механізму управління економічною безпекою підприємства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами. - ПВНЗ «Європейський університет» - Київ, 2009.

У роботі запропоновано вирішення наукового завдання щодо визначення та наукового обґрунтування тенденцій, пріоритетних напрямів і перспектив формування управління економічною безпекою підприємства в сучасному ринковому середовищі. Автором концептуально обґрунтовано теоретичні та прикладні основи формування та розвитку економічної безпеки підприємства як об'єкту управлінських взаємовідносин. Здійснене всебічне дослідження генезису наукової думки щодо формування, організації та управління економічною безпекою підприємств. Узагальнено сучасні наукові підходи до визначення економічної безпеки як соціально-економічної основи діяльності суб'єктів господарювання по створенню продукту та задоволення потреб населення. Сформульовано та обґрунтовано методичний підхід щодо дослідження системи управління економічною безпекою підприємства виходячи з очікуваної зміни моделі антикризового розвитку підприємництва, доповненої суттєвими ознаками моделі легалізації та детінізації господарської діяльності на мікро рівні. Виявлено низку суттєвих особливостей становлення та діяльності інститутів управління економічною безпекою. Виділено чинники, що гальмують процес формування та вдосконалення управління економічною безпекою підприємства. Розроблено модель експертної оцінки економічної безпеки діяльності сучасного підприємства в системі стратегічного управління та оперативних взаємовідносин господарюючих суб'єктів. Сформульовані практичні рекомендації щодо використання можливостей економічної безпеки підприємства шляхом впровадження управлінського підходу в організації діяльності підприємств, яке базується на використанні моделі узгодження інтересів у системі забезпечення економічної безпеки підприємництва.

Ключові слова: підприємство, економічна безпека підприємницької діяльності, економічна злочинність, самоорганізація, інститути управління, стратегічне управління, банкрутство, ліквідація, методика галузево-секторальної та регіональної оцінки, експертна оцінка економічної безпеки.

Григорук С.С. Формирование механизма управления экономической безопасностью предприятия. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 -- экономика и управление предприятиями. - ЧВУЗ «Европейский университет» - Киев, 2009.

В работе предложено решение научной задачи по определению и научного обоснования тенденций, приоритетных направлений и перспектив формирования управления экономической безопасностью предприятия в современной рыночной среде.

Автором концептуально обоснованы теоретические и прикладные основы формирования и развития экономической безопасности предприятия как объекта управленческих взаимоотношений. Осуществлено всестороннее исследование генезиса научной мысли относительно формирования, организации и управления экономической безопасностью предприятий. Обобщены современные научные подходы касательно определения экономической безопасности как социально-экономической основы деятельности субъектов хозяйствования по созданию продукта и удовлетворение потребностей населения.

Сформулирован и обоснован методический подход к исследованию системы управления экономической безопасностью предприятия исходя из ожидаемого изменения модели антикризисного развития предпринимательства, дополненной существенными признаками модели легализации и детенизации хозяйственной деятельности на микро уровне.

Выявлен ряд существенных особенностей становления и деятельности институтов управления экономической безопасностью. Выделены факторы, тормозящие процесс формирования и совершенствования управления экономической безопасностью предприятия.

Разработана модель экспертной оценки экономической безопасности деятельности современного предприятия в системе стратегического управления и оперативных взаимоотношений хозяйствующих субъектов. Сформулированы практические рекомендации по использованию возможностей экономической безопасности предприятия путем внедрения управленческого подхода в организации деятельности предприятий, которое базируется на использовании модели согласования интересов в системе обеспечения экономической безопасности предпринимательства.