Управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.В. ДОКУЧАЄВА

УДК 631.15 : 658.27.001.3

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Гаража Олена Петрівна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор Вервейко Анатолій Петрович, Харківський національний аграрний університет ім.В.В. Докучаєва, завідувач кафедри управління земельними ресурсами та кадастру

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Михайлова Любов Іванівна Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності та євроінтеграції;

кандидат економічних наук, професор Андрусенко Григорій Олександрович Харківський регіональний інститут державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України, професор кафедри економічної політики

Захист відбудеться 14 жовтня 2009 р. о 11єє годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 в Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська обл., Харківський р-н, п/в “Комуніст -1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1, ауд. 221.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська обл., Харківський р-н, п/в “Комуніст -1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1.

Автореферат розісланий 11 вересня 2009 р.

Учений секретар А.В. Македонський спеціалізованої вченої ради



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Земельна реформа в Україні трансформувала земельно-майнові відносини в усіх галузях народного господарства. Сучасним законодавством повністю змінено систему управління земельними ресурсами, нормативно-правовий підхід до форм власності, умови користування та розпоряджання землею і розташованою на ній нерухомістю. Відповідно до цих змін виникає потреба збереження та раціонального й ефективного використання землі, яка є основним засобом виробництва у сільському господарстві та базисом в інших галузях народного господарства. Значно змінилося програмне управління соціально-економічним станом ресурсного потенціалу у напрямі підвищення ефективності його використання. В умовах становлення ринкових відносин змінилися напрями використання та розвиток трудових ресурсів, зростання обсягів і розширене відтворення матеріально-технічних, інформаційних і фінансових ресурсів. Зі створенням нового прошарку землевласників, для яких земельні ресурси стали джерелом прибутку, підвищилася соціально-економічна значимість цих ресурсів, особливо у сільському господарстві. Соціально-економічна ефективність використання ресурсів (у тому числі земельних) значною мірою залежить від результатів управління діяльністю сільськогосподарських підприємств.

Проблемам управління й ефективного використання ресурсного потенціалу присвячено численні наукові праці іноземних учених-економістів. Серед них С. Брю, Г. Ларссон, К. Макконнелл, А. Маршалл, В. Петті, П. Самуельсон, А. Сміт, Г. Харрисон, П.Ф. Веденичев, С.Г. Струмилін, П.М. Першин та ін. Серед вітчизняних економістів-аграрників проблеми управління формуванням, використанням та ефективністю аграрного ресурсного потенціалу досліджували В.Г. Андрійчук, Г.О. Андрусенко, В.Л. Анічин, М.О. Бєсєдін, А.П. Вервейко, Є.М. Воробйов, В.К. Горкавий, Б.М. Данилишин, Д.С. Добряк, С.І. Дорогунцов, І.І. Лукінов, А.В. Македонський, Л.І Михайлова, Л.Я. Новаковський, О.В. Олійник, О.М. Онищенко, Б.Й. Пасхавер, Г.М. Підлісецький, П.Т. Саблук, М.Ф. Соловйов, В.М. Трегобчук, А.М. Третяк, О.В. Ульянченко, М.М. Федоров, В.Й. Шиян, А.Е. Юзефович та інші дослідники. Аспекти ж соціально-економічного значення управління ефективністю використання ресурсного потенціалу залишаються недостатньо вивченими.

Реформування аграрного сектора призвело до кризової ситуації на селі. Гострі соціально-економічні проблеми села можна врегулювати за умови ефективного управління соціально-економічними показниками діяльності сільськогосподарських підприємств, які є основним джерелом наповнення місцевих бюджетів, надходження орендної плати за земельні та майнові частки (паї), благодійності тощо. Високий рівень соціально-економічної віддачі створюється завдяки ефективному використанню ресурсного потенціалу у виробництві. Управління його соціально-економічною ефективністю потребує розробки системного підходу у забезпеченні адаптації новостворюваних агроформувань і територіальних громад до сучасних ринкових умов. Необхідність підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу новостворюваних сільськогосподарських підприємств з урахуванням природно-регіональних і соціально-економічних чинників та впровадження досконалого механізму управління цим процесом обумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження, визначають його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва в межах науково-дослідної теми по кафедрі управління земельними ресурсами та кадастру „Кадастрова оцінка земель - економіко-правова основа розвитку ринкових земельних відносин” (номер державної реєстрації 0101U00663, 2005-2010рр.). Роль автора полягала в обґрунтуванні системи заходів з удосконалення управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування системи заходів з удосконалення управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:

узагальнити сутність управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу;

обґрунтувати зміст і структуру факторів, які визначають соціально-економічну ефективність;

визначити сучасний рівень соціально-економічної забезпеченості сільського населення при використанні ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств;

провести порівняння соціально-економічної забезпеченості на різних рівнях територіального та галузевого розподілу ресурсного потенціалу;

проаналізувати соціально-економічну віддачу від кожної складової ресурсного потенціалу;

розробити модель управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств;

визначити напрями підвищення соціально-економічної ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом дослідження є процес формування соціально-економічної ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. соціальний економічний сільський забезпеченість

Предметом дослідження є теоретичні та методичні аспекти управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження складають фундаментальні положення сучасної економічної теорії щодо закономірностей формування ресурсного потенціалу, праці зарубіжних і вітчизняних учених-економістів з проблем ефективності використання ресурсного потенціалу, нормативно-правова база щодо ресурсного потенціалу. У процесі дослідження було використано такі методи: діалектичний та абстрактно-логічний (теоретичні положення та формулювання висновків); кореляційно-регресійний аналіз (встановлення залежності виходу валової продукції від обсягу використаних ресурсів); аналізу та синтезу (вивчення земельних, трудових, матеріально-технічних ресурсів); розрахунково-конструктивний (розробка проектних рішень щодо розміру ресурсного потенціалу й умов його використання). Деякі методи використано на базі комп'ютерних технологій.

Інформаційною базою дослідження слугували нормативно-правові акти України, Державні стандарти, статистичні дані Державного комітету статистики, Головного управління статистики у Харківській області, управлінь агропромислового розвитку районних державних адміністрацій, економічна та бухгалтерська звітність сільськогосподарських підприємств Харківської області, літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні системи заходів з удосконалення управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Новизна одержаних результатів концентрується у таких положеннях:

уперше:

- теоретично визначено механізм управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств як єдину систему комплексних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної соціально-економічної віддачі та досягнення основної мети: покращання соціально-економічного забезпечення та добробуту сільського населення, соціально-економічного розвитку регіонів і територіальних одиниць, досягнення рентабельності виробництва з можливістю розширеного відтворення ресурсного потенціалу;

- розроблено модель управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, структурними складовими якої є сільськогосподарське підприємство, держава, місцеві органи самоврядування та механізм управління з метою підвищення рівня життя сільського населення, розвитку сільських територій та інфраструктури (відповідно до соціально-економічних витрат і соціально-економічної підтримки формується соціально-економічний дохід; при перевищенні потреб у коштах місцевих бюджетів територіальних громад створюється соціально-економічна ефективність);

удосконалено:

- методичні підходи до порівняльної оцінки соціально-економічної ефективності та комплексності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств на різних рівнях територіально-галузевого розподілу в єдиній системі коефіцієнтів на основі базового господарства, району, зони, області;

- методичні підходи до визначення сукупності критеріїв соціально-економічної ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств: соціально-економічної забезпеченості, соціально-економічної навантаженості, соціально-економічної озброєності, соціально-економічної віддачі, соціально-економічної місткості, які складають єдину систему характеристик соціально-економічної результативності діяльності сільськогосподарських підприємств на певній території;

набуло подальшого розвитку:

- зміст поняття соціально-економічної ефективності, яка характеризується показниками комплексного використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств і соціально-економічного забезпечення певної території з урахуванням результативності використання ресурсного потенціалу та можливостей визначення її залежності від його основних складових, що дає змогу обґрунтувати критерії соціально-економічної ефективності з їх максимальною відповідністю функціональним характеристикам залежності соціально-економічного забезпечення від комплексності використання ресурсного потенціалу на підприємстві.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці конкретних рекомендацій щодо удосконалення управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, практична реалізація яких (рекомендацій) сприятиме підвищенню соціально-економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Пропозиції, обґрунтовані у дисертаційному дослідженні, прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 08-28-186 від 24.06.2009р.) Результати наукового дослідження були використанні Головним управлінням Державного комітету по земельних ресурсах у Харківській області при створенні (по результатах земельної реформи) нових землекористувань на територіях досліджуваних Близнюківського та Богодухівського районів (довідка № 13-01-34/2672 від 30.06.2009р.). Рекомендації наукового дослідження використані державним підприємством „Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” при складанні проектів землеустрою на території Харківської області (довідка № 70/01-3152 від 24.07.2009р.). Окремі рекомендації щодо підвищення соціально-економічної ефективності використання ресурсного потенціалу застосовані у діяльності ТОВ „Самара” Близнюківського району Харківської області (довідка № 96 від 31.08.2009р.). Результати дослідження застосовуються у навчальному процесі при підготовці інженерів-землевпорядників у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва (довідка № 847 від 03.07.2009р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно. Основні результати одержані особисто й опубліковані у наукових фахових виданнях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися й одержали схвалення на міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів „Екологічні проблеми сталого розвитку агросфери в умовах реформування земельних відносин та шляхи раціонального використання і охорони земель” (Харківський національний аграрний університет, 4-7 жовтня 2005 р.); на міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених до 190-річчя ХНАУ ім. В.В. Докучаєва і 160-річчя від дня народження В.В. Докучаєва ”Екологізація сталого розвитку агросфери, культурний грунтогенез і ноосферна перспектива інформаційного суспільства” (Харківський національний аграрний університет, 3-5 жовтня 2006 р.); на міжнародній науково-практичній конференції „Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства” (Харківський національний аграрний університет, 1-2 березня 2007 р.); на міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених „Раціональне використання, організація управління та моніторинг земельного та лісового ресурсного потенціалу” (Харківський національний аграрний університет, 1-3 жовтня 2008 р.); на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва у 2005-2009 рр.

Публікації. Результати наукового дослідження опубліковані у десяти наукових працях загальним обсягом 1,6 друк. арк., з яких п'ять обсягом 1,4 друк. арк. надруковані у наукових фахових виданнях.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота містить вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури з 188 найменувань, 41 рисунок, 44 таблиці, 72 додатки. Викладена на 210 сторінках комп'ютерного тексту; основний текст розміщений на 187 сторінках.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв'язок з науковими програмами, планами, визначено мету та завдання дослідження, показано наукову новизну та практичне значення результатів дослідження, їх апробацію.

У першому розділі “Теоретичні та методичні основи управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств” розглядаються загальні поняття соціально-економічної ефективності та управління нею, комплексності відповідного потенціалу та комплексності його використання, визначаються складові сучасного ресурсного потенціалу, які сприяють розміщенню та розвитку виробництва і його галузевої структури, рівні територіально-галузевого розподілу ресурсного потенціалу, методичні підходи та методи його оцінки.

У сучасних ринкових умовах основні особливості раціонального формування та науково обґрунтованого використання ресурсного потенціалу, його максимальної результативності й ефективності, створення належних умов використання, розвитку та відтворення слід розглядати у трьох основних напрямах:

територіальний - визначає використання ресурсного потенціалу, умови його ефективності в єдиній адміністративно-територіальній системі, тобто у державі, області, районі або населеному пункті;

виробничий - передбачає використання ресурсного потенціалу у виробничому процесі у комплексному поєднанні природних (земельних), трудових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних та інших ресурсів;

соціально-економічний - на його основі розраховується ефективність використання ресурсного потенціалу, обумовлена кінцевими результатами виробництва продукції, відповідними витратами, дохідністю та рентабельністю виробництва, а також ефективність залучення коштів у соціальну сферу.

Усі напрями системні, взаємообумовлені та взаємопозв'язані, тобто залежать від природно-кліматичних зон, природно-економічних районів та історичних умов розвитку науково-технічного прогресу. Розглянемо кожний із напрямів детальніше та надамо концептуальним характеристикам і поняттям науково-теоретичне обґрунтування.

Для територіального розміщення галузей необхідно знати, які ресурси, в яких обсягах та якої якості є у наявності на певній території. Відповідно до меж території, її географічного положення, природних багатств, кліматичних умов, особливостей трудових і земельних ресурсів погоджено розміщуються галузі національної економіки. Територіальні рівні поділяються на основні та допоміжні: основні виділяються за адміністративно-територіальним устроєм, допоміжні - за певними ознаками: природно-кліматичною, природно-економічною або приміською зонами, відстанню від обласного центру як основного споживача та місця переробки швидкопсувної продукції тваринництва і рослинництва тощо.

Виробничий напрям використання ресурсного потенціалу ґрунтується на комплексності, яка розглядається у двох аспектах: 1) комплексність формування ресурсного або виробничого потенціалу, 2) комплексність використання потенціалу. Комплексність формування ресурсного потенціалу - це повнота якісних та кількісних ознак окремого ресурсу, розміщеного на певній території у даному проміжку часу, можливостей його збалансованого, пропорційного розвитку та відновлення з урахуванням впливу на інші ресурси. Комплексність формування виробничого потенціалу - це системна повнота якісних і кількісних ознак у сукупності ресурсів, залучених у процес виробництва за певних умов у певному проміжку часу на певній території з метою створення кінцевого продукту з урахуванням збалансованості, пропорційності та структури елементів, поєднаних організаційно-правовими зв'язками. Комплексність використання потенціалу характеризує повноту системної залученості потенціалу ресурсу, його взаємодію та взаємопов'язаність у комплексності виробничого і ресурсного потенціалів на фоні внутрішнього та зовнішнього середовища з урахуванням просторово-територіального та часового показників для формування найвищого ефекту певної галузі з метою відновлення та розвитку потенціалу ресурсу.

Структурний набір комплексності використання ресурсного потенціалу складається з пропорційності та збалансованості при системному підході до управління та планування. Пропорційність передбачає урівноваження кількісних та якісних показників ресурсів при певній технології виробництва товару, збалансованість - урівноваження залучених ресурсів і потреби суспільства у цьому товарі. У поняття компенсаційності використання ресурсного потенціалу включається можливість або неможливість часткової заміни потенціалу одного ресурсу іншим з урахуванням обсягу (розміру) для виробництва певного виду продукції або послуги.

Від пропорційних умов залучення у виробництво та замінності ресурсного потенціалу у повній мірі залежить соціально-економічна оцінка його використання. Соціально-економічна ефективність використання ресурсного потенціалу - це результативність, за якої балансується, з одного боку, задоволення потреб та інтересів як окремої людини, так і суспільства у цілому, з іншого - виробничий розвиток і відновлення ресурсного потенціалу. Управління соціально-економічною ефективністю полягає у збалансуванні соціальних та економічних інтересів з метою їх задоволення комплексним використанням ресурсного потенціалу. Для визначення досконалого механізму управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу необхідно проаналізувати його сучасний стан, розмір і тенденції використання.

У другому розділі “Аналіз соціально-економічної ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств” визначаються структура ресурсного потенціалу на різних рівнях територіально-галузевого розподілу, забезпеченість кожного рівня ресурсним потенціалом, специфіка його формування, соціально-економічна ефективність його використання, порівняння наявності та використання ресурсного потенціалу на різних рівнях.

Для проведення аналізу та порівняння використання ресурсного потенціалу, його соціально-економічної ефективності на території об'єкта, тобто Харківської області, було розроблено структурно-логічну схему. Згідно зі схемою, збирання, обробка й аналіз статистичної інформації згруповані у блоки єдиної бази даних, що дозволяє проводити розрахунок автоматично, щорічно оновлювати та розширювати базу даних у залежності від нагальних потреб:

1) просторово-часовий - передбачає вибір часового проміжку для аналізу даних з предмета дослідження у межах території об'єкта наукового спостереження та впливає на організаційно-правові умови використання ресурсного потенціалу;

2) ресурсний - визначає сукупність наявних ресурсів, їх кількісні й якісні характеристики, можливості використання, інфраструктурне забезпечення, подальший розвиток і відновлення, шляхи збереження та вплив на соціально-економічні показники;

3) виробничий - аналізує сучасне виробниче використання ресурсного потенціалу та структуру розміщених галузей за результатами діяльності сільськогосподарських підприємств, показники дохідності та рентабельності яких впливають на соціально-економічний стан прилеглих територій;

4) оціночний - передбачає вибір методу оцінки, показників вимірювання ресурсів у натуральних, синтетичних та інших величинах, створення базових одиниць, порівняння використання як окремого ресурсу, так і комплексу ресурсів, забезпечення соціально-економічної віддачі й ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств (рис.1).



Рис. 1. Структурно-логічна схема порівняння ресурсного потенціалу на різних рівнях його територіально-галузевого розподілу

Ці блоки тісно взаємодіють і взаємопов'язані, що розкриває доцільність їх виділення у процесі формування порівняльних характеристик ресурсного потенціалу та його впливу на соціально-економічний стан сільських територій. Сталість меж адміністративних районів показує змінність кількісних та якісних показників діяльності крупних сільськогосподарських підприємств у регіоні. Поряд з основними рівнями територіального розподілу було виділено один допоміжний за природно-кліматичними зонами: лісостеповою та степовою, які поділяють територію Харківської області навпіл і мають особливості у формуванні та функціонуванні ресурсного потенціалу.

Харківська область має потужний ресурсний потенціал для розміщення усіх галузей сільського господарства. Надзвичайно висока сільськогосподарська освоєність території області (79%) негативно позначається на стані земельних ресурсів і природного середовища. У структурі сільськогосподарських угідь на ріллю припадає 80% (2419,7 тис. га), на перелоги - 1%, на багаторічні насадження - 2%, на сіножаті - 5%, пасовища - 13%. Від ефективності використання земельних ресурсів залежить добробут сільських мешканців. Їх загальна чисельність скоротилася на 15,2% за період 1991-2007 рр.

При проведенні земельної реформи державні та колективні землі було передано у приватну власність. Поява нового прошарку землевласників і землекористувачів підвищила соціально-економічну значимість земельних ресурсів. Дозвіл на існування різних форм господарювання на землі призвів до формування дрібних, середніх і крупних землекористувань. Перевагу крупних сільськогосподарських підприємств обґрунтовують багато вчених-економістів: такі підприємства забезпечують застосування передових агропромислових технологій, зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва. За досліджуваний період (2003 - 2007 рр.) чисельність крупних сільськогосподарських підприємств збільшилася на 9,4%, а площа ріллі в обробітку зменшилася на 7,1%, що знизило землезабезпеченість одного господарства ріллею на 15,1% (до 2,289 тис. га). Скорочення чисельності працівників у сільському господарстві підвищило землеозброєність одного працівника ріллею на 67,0% (до 3,24 га). Одним із нововведень земельної реформи став інститут оренди. Для використання земельної частки (паю) у товарному сільськогосподарському виробництві сільськогосподарське підприємство має укласти договір оренди з її власником (це стосується і майнових часток (паїв), які у багатьох випадках уже викуплені орендарями). Обласні показники у 2003-2007рр. свідчать про зменшення кількості орендних угод на 34,1% і їх земельних площ на 39,6%. У свою чергу орендна плата є одним із показників соціально-економічного забезпечення для власників землі. За період 2003-2007рр. відсоток орендних виплат знизився на 6,8%, розмір орендної плати за 1 га підвищився на 61,7% (до 165,1 грн. у 2007р.).

Комплексність сільськогосподарського виробництва не можливо уявити без трудових ресурсів. На жаль, за 2003-2007рр. у сільськогосподарських підприємствах Харківської області чисельність працівників скоротилася на 44,2%, у тому числі у рослинництві - на 36,5%, у тваринництві - на 53,4%. Навантаженість одного працівника сільськогосподарськими угіддями у 2003-2007рр. зменшилася на 34,1% і склала 29 га. Кількість працівників на 100 га сільськогосподарських угідь збільшилася до трьох чоловік. У той же час вихід валової продукції на одного працюючого збільшився у 2,5 раза. Одним із показників соціально-економічної забезпеченості є заробітна плата. Її розмір збільшився утричі і склав 827 грн. на місяць у сільськогосподарських підприємствах адміністративно-територіальних районів Харківської області, що є найнижчим показником серед усіх галузей національної економіки. Таке матеріальне становище сільського населення змушує вести додаткове індивідуальне господарство, що скорочує процес відновлення працездатності людини або ж спонукає до пошуку нових місць прикладання праці, обумовлюючи диверсифікацію виробництва або міграцію населення.

Складовою аграрного ресурсного потенціалу є матеріально-технічні ресурси. Забезпеченість цим видом ресурсів сприяє використанню науково обґрунтованих і прогресивних технологій, частковій заміні інших ресурсів при комплексному використанні. За досліджуваний період спостерігалася тенденція скорочення чисельності машино-тракторного парку по області: кількість тракторів зменшилася на 24% (до 10097 од.), зернозбиральних комбайнів - на 20% (до 1964 од.), кукурудзозбиральних комбайнів - на 34% (до 180 од.), навантаження ж на одну одиницю техніки збільшилося за площею посіву відповідно на 26%; 54; 132%. За три роки наявні енергетичні потужності зменшилися за всіма показниками на 12%, споживання електроенергії - на 16%.

Сільськогосподарські галузі на території Харківської області розвиваються нерівномірно, про що свідчить узагальнюючий показник ефективності використання ресурсного потенціалу - рентабельність, яка мала точку мінімуму у певному році для кожної галузі окремо протягом періоду дослідження. Рентабельним на всіх рівнях галузево-територіального розподілу є рослинництво. Найбільш рентабельними виявилися приватні підприємства (39,6%), низькорентабельними - державні (9,9%).

З використанням системного підходу для характеристики ресурсного потенціалу сільського господарства на чотирьох рівнях галузевого розподілу було зроблено аналіз сукупності наявних ресурсів та їх грошового виразу, порівняння використання ресурсного потенціалу через результативні показники.

Метою порівняння використання ресурсного потенціалу є виявлення залежностей в ефективності використання окремого ресурсу та комплексу ресурсів на різних рівнях територіально-галузевого розподілу та встановлення впливу використання ресурсів на соціально-економічне забезпечення сільського населення. В основу порівняння покладено базовий шаблон: для першого рівня - базове господарство, для другого - базовий район, для третього - базову зону, для четвертого - базову область. На цій основі розраховано коефіцієнти для порівняння ефективності використання ресурсного потенціалу за обраними показниками.

Сільськогосподарські підприємства по-різному залучають ресурси у виробництво й одержують різний вихід валової продукції. Діапазон у досліджуваних господарствах коливався від 0,60 до 3,84. Аналогічно і в районах дослідження коливання складали 0,46-1,21. Вихід валової продукції не однаковий у різних природно-кліматичних зонах, що підтвердило доцільність їх виділення в окремий рівень та проведення дослідження (про це свідчать коефіцієнти 0,74-1,30). Відповідно до виділених рівнів і залежно від форм організації виробництва, розробленого бізнес-плану й оцінки ресурсного потенціалу спостерігається різна віддача від його використання, і її коливання досягають 0,32-1,38 (табл. 1).



Таблиця 1 - Коефіцієнти економічної ефективності використання ресурсного потенціалу сільського господарства на різних рівнях його розподілу у Харківській області

Рівні розподілу	2003р.	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.	2007р. до 2003р.,%
Коефіцієнт співвідношення валової продукції та базового об'єкта
ТОВ "Родіна" Богодухівського району	0,99	1,64	2,06	2,13	3,84	387,9
Богодухівський район*	0,46	0,58	0,57	0,61	0,97	210,9
Лісостепова зона**	0,96	1,19	1,30	1,16	1,06	110,4
ТОВ "Самара" Близнюківського району	0,60	0,62	0,70	0,75	0,88	146,7
Близнюківський район*	0,87	1,05	1,18	1,14	1,21	139,1
Степова зона**	0,74	0,93	0,97	0,93	0,94	127,0
Харківська область	0,81	0,99	1,08	1,03	1,08	133,3
Коефіцієнт співвідношення ресурсовіддачі та базового об'єкта
ТОВ "Родіна" Богодухівського району	0,77	1,12	1,28	1,23	2,01	261,0
Богодухівський район*	0,66	0,83	0,89	0,88	0,92	218,8
Лісостепова зона**	0,75	0,99	1,13	1,10	1,07	139,4
ТОВ "Самара" Близнюківського району	0,32	0,40	0,42	0,44	0,70	138,2
Близнюківський район*	0,55	0,72	0,88	1,00	0,76	142,7
Степова зона**	0,76	1,03	1,12	1,06	1,03	135,5
Харківська область	0,75	1,01	1,12	1,08	0,99	132,0
Коефіцієнт співвідношення ресурсомісткості та базового об'єкта
ТОВ "Родіна" Богодухівського району	1,30	0,89	0,78	0,81	0,50	38,5
Богодухівський район*	1,52	1,20	1,12	1,14	1,09	45,7
Лісостепова зона**	1,33	1,01	0,88	0,91	0,93	71,7
ТОВ "Самара" Близнюківського району	3,13	2,50	2,38	2,27	1,43	45,7
Близнюківський район*	1,82	1,39	1,14	1,00	1,32	69,9
Степова зона**	1,32	0,97	0,89	0,94	0,97	73,5
Харківська область	1,33	0,99	0,89	0,93	1,01	75,9

* в середньому по сільськогосподарських підприємствах району;

** в середньому по сільськогосподарських підприємствах Харківської області.

Виробництво продукції сільського господарства по-різному поглинає кількість необхідних ресурсів (коливання у діапазоні 0,50-3,13). Тому важливим завданням господарств є зниження ресурсомісткості при виробництві валової продукції, що значно підвищить віддачу від використання ресурсного потенціалу.

У третьому розділі “Перспективи підвищення соціально-економічної ефективності використання ресурсного потенціалу у сільськогосподарських підприємствах” обґрунтовуються пропозиції з удосконалення системи управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств Харківської області з урахуванням головних факторів формування земельних, трудових, матеріально-технічних ресурсів і розглядаються шляхи та перспективи підвищення ефективності.

Розроблена нами структурно-логічна модель управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств (рис. 2) розкриває три основних напрями дії його механізму:

потенційні можливості сільськогосподарських підприємств як основа одержання доходу від рентабельних галузей виробництва;

зацікавленість органів місцевого самоврядування та територіальних громад в одержанні продукції та доходу у таких обсягах, які формують місцевий бюджет;

державна підтримка сільськогосподарських підприємств і територіальних громад наданням кредитів, дотацій, пільг, субсидій.



Рис. 2. Структурно-логічна модель управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств

Державна підтримка може виявлятися не тільки у матеріальному забезпеченні сільськогосподарських підприємств або поширенні використання ресурсного потенціалу, а й у створенні умов реалізації продукції як у державі, так і за її межами. Частково це може перекладатися на органи місцевого самоврядування. На цій основі будується науково обґрунтована система соціально-економічного управління та надається підтримка безпосередньому товаровиробнику.

При реалізації переробним підприємствам худоби, молока та молочних продуктів надавалися дотації за рахунок коштів податку на додану вартість. За період 2003-2007 рр. спостерігалася закономірність збільшення дотацій: велика рогата худоба - на 73%, свині - на 29%, молоко - на 125%. Стимуляція розвитку галузі тваринництва розпочалась у 2006-2007 рр.: сільськогосподарські підприємства почали одержувати надбавку за високоваговий молодняк великої рогатої худоби, кондиційних свиней, курей-бройлерів та інші види птиці. За швидкий ріст молодняку птиці надбавки збільшуються на 130%, великої рогатої худоби - на 28%, а для свиней зменшуються на 16%. Занепад деяких галузей сільського господарства обумовлює розвиток імпортно-експортних відносин на продовольчому ринку. У 2007 р. було ввезено 245 тис. т м'яса проти 19 тис. т у 1995 р. У Харківській області щорічно створюється стабілізаційній фонд зерна для забезпечення продовольчої безпеки. Виробництво м'яса (1990-2007рр.) на одну особу знизилося по області на 53,5%, молока - на 56,3%, фруктів - на 41,3%, їх споживання (у 2007р.) зменшилося відповідно на 44,6% до норми; на 44,0%; на 56,2%. Споживання ж хліба збільшилося на 12,7%.

Соціальна забезпеченість територіальних громад, членами яких є працівники господарств, визначається ефективністю управління соціально-економічною віддачею від використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Чим більше виплат, які стосуються трудових ресурсів та їх функціонування, тим більше витратність у сільськогосподарських підприємствах, але вище соціально-економічна віддача. Уміле управління соціально-економічною ефективністю створює передумови для покращання її показників.

Соціально-економічна ефективність діяльності підприємств у кожній галузі обумовлена ефективністю використання ресурсного потенціалу, задоволенням потреб на облаштування прилеглих територій, економічними можливостями підприємства. Чим вище дохідність галузі, тим більше соціально-економічна віддача. У ринкових умовах до складових соціально-економічного забезпечення належать: 1) податкові сплати сільськогосподарських підприємств у місцеві бюджети територіальних громад; 2) благодійні виплати на розвиток соціально-культурної сфери (школи, клуби, бібліотеки, амбулаторії), побутового обслуговування (їдальні, майстерні, перукарні), інженерно-інфраструктурні служби (газопостачання, дорожня мережа) та ін.; 3) заробітна плата; 4) орендна плата за майнові частки (паї); 5) орендна плата за земельні частки (паї).

Аналіз структури соціально-економічного забезпечення та вагового співвідношення її складових за даними сільськогосподарських підприємств досліджуваних районів показує, що на оплату праці припадає 52-66%, на орендну оплату за земельні частки (паї) - біля 23-35%, на податки у місцеві бюджети - 9-16%. При порівнянні показників складових соціально-економічного забезпечення досліджуваних районів із середньообласним показником зроблено такі висновки: сплата податків у місцеві бюджети в обох районах не досягає середньообласного рівня; оплата праці вище у Богодухівському районі, але нижче у Близнюківському; розмір орендної плати за земельні та майнові частки (паї) вище у Близнюківському районі, але менше у Богодухівському.

Для визначення соціально-економічної ефективності, обумовленої комплексним використанням ресурсного потенціалу у виробничому процесі сільськогосподарських підприємств, існуючі показники було порівняно з нормативними: фіксованим податком, мінімальним розміром заробітної плати, орендною платою за земельні частки (паї) 1,5% (табл. 2).

Таблиця 2 - Соціально-економічна ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств у 2003-2007 рр.

Господарство	Фактичний показник, % до нормативного
	Податки у місцеві бюджети	Середньо-місячна оплата праці	Орендна плата за земельну частку (пай)
ТОВ "Самара" Близнюківського району	323,1	103,9	100
ТОВ "Родіна" Богодухівського району	917,1	181,3	100

Економічна реформа чітко розмежувала агробізнес і соціальну сферу. Об'єкти соціально-культурної й інженерно-технічної мережі, які були на балансі сільськогосподарських підприємств, поступово передаються у комунальну або приватну власність. Роль сільськогосподарських підприємств у вирішенні гострих соціальних питань залишається вагомою і може сприяти залученню молоді у сільськогосподарське виробництво.

При здійсненні соціально-економічних виплат, обумовлених діяльністю сільськогосподарських підприємств, було запропоновано групу коефіцієнтів, які характеризують соціально-економічну забезпеченість, соціально-економічну навантаженість, соціально-економічну місткість, соціально-економічну віддачу та соціально-економічну озброєність за умов комплексного використання ресурсного потенціалу на різних рівнях територіально-галузевого розподілу. Соціально-економічна забезпеченість - це обсяг соціально-економічних виплат на 100 га сільськогосподарських угідь. Соціально-економічна озброєність - це обсяг соціально-економічних виплат на одного мешканця прилеглої територіальної громади.

Соціально-економічна віддача - відношення вартості валової продукції до обсягу соціально-економічних виплат. Зворотним показником є соціально-економічна місткість, яка визначається як відношення суми соціально-економічних виплат до вартості валової продукції. Соціально-економічна навантаженість - це обсяг соціально-економічних виплат на одного середньорічного працівника. Сільськогосподарські підприємства одержують різні результати від використання ресурсного потенціалу і мають різні соціально-економічні виплати. Соціально-економічна віддача у досліджуваних районах має діапазон коливання від 0,73 до 1,14, соціально-економічна місткість - від 0,88 до 1,14, соціально-економічна навантаженість - від 0,41 до 1,66 (табл. 3).

Таблиця 3 - Коефіцієнти порівняння соціально-економічної ефективності в адміністративних районах Харківської області у 2003-2007 рр.

Райони	Рік	Соціально-економічні виплати, усього тис. грн.	Соціально-економічна віддача на 1 грн. соціально-економічних виплат, грн.	Соціально-економічна місткість на 1 грн. валової продукції, грн.	Соціально-економічна навантаженість на одного працівника, тис. грн.
Фактичні дані
Близнюківський	2003	8557,4	5,15	0,19	3,89
	2005	8015,9	6,40	0,16	6,51
	2007	13550,7	4,07	0,25	15,77
Богодухівський	2003	14207,6	4,94	0,20	4,02
	2005	16648,1	5,73	0,17	6,84
	2007	17091,9	5,00	0,20	12,17
Коефіцієнти
Близнюківський	2003	0,65	0,92	1,09	0,41
	2005	0,61	1,14	0,88	0,69
	2007	1,03	0,73	1,37	1,66
Богодухівський	2003	1,08	0,88	1,14	0,42
	2005	1,27	1,02	0,98	0,72
	2007	1,12	0,89	1,12	1,28

Богодухівський район за соціально-економічними виплатами перевищує середньостатистичні показники (про це свідчать коефіцієнти 1,08-1,27). Отже, при ефективному використанні ресурсного потенціалу збільшуються соціально-економічні виплати.



ВИСНОВКИ

Результати дослідження розв'язують важливе завдання щодо удосконалення управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств шляхом складання моделі управління та проведення порівняльної оцінки на різних рівнях територіально-галузевого розподілу ресурсного потенціалу за визначеними критеріями соціально-економічного забезпечення сільського населення прилеглих територіальних громад. За основними положеннями дисертаційного дослідження можна сформулювати такі висновки:

Сутність управління соціально-економічною ефективністю полягає у збалансуванні соціальних та економічних інтересів з метою їх задоволення комплексним використанням ресурсного потенціалу. Соціально-економічна ефективність використання ресурсного потенціалу - це результативність, за якої балансується, з одного боку, задоволення потреб та інтересів як окремої людини, так і суспільства у цілому, з іншого - виробничий розвиток і відновлення ресурсного потенціалу. Раціональне формування та науково обґрунтоване використання ресурсного потенціалу має три основних напрями: 1) територіальний, 2) виробничий, 3) соціально-економічний.

Виробничий напрям використання ресурсного потенціалу ґрунтується на комплексності, яка розглядається у двох аспектах: 1) комплексність формування ресурсного або виробничого потенціалу, 2) комплексність використання потенціалу. Комплексність формування ресурсного потенціалу - це повнота якісних та кількісних ознак окремого ресурсу, розміщеного на певній території у даному проміжку часу, можливостей його збалансованого, пропорційного розвитку та відновлення з урахуванням впливу на інші ресурси. Комплексність формування виробничого потенціалу - це системна повнота якісних і кількісних ознак у сукупності ресурсів, залучених у процес виробництва за певних умов у певному проміжку часу на певній території з метою створення кінцевого продукту з урахуванням збалансованості, пропорційності та структури елементів, поєднаних організаційно-правовими зв'язками. Комплексність використання потенціалу характеризує повноту системної залученості потенціалу ресурсу, його взаємодію та взаємопов'язаність у комплексності виробничого і ресурсного потенціалів на фоні внутрішнього та зовнішнього середовища з урахуванням просторово-територіального та часового показників для формування найвищого ефекту певної галузі з метою відновлення та розвитку потенціалу ресурсу.

Фактори, які визначають соціально-економічну ефективність, характеризуються за їх вагою у соціально-економічному забезпеченні, причому для сільськогосподарських підприємств - як витратна частина, для соціально-економічної сфери - як прибуткова. У ринкових умовах до складових соціально-економічного забезпечення належать: 1) податкові сплати сільськогосподарських підприємств у місцеві бюджети територіальних громад; 2) благодійні виплати на розвиток соціально-культурної сфери (школи, клуби, бібліотеки, амбулаторії), побутове обслуговування (столові, майстерні, перукарні), інженерно-інфраструктурні служби (газопостачання, дорожня мережа) й ін.; 3) заробітна плата; 4) орендна плата за майнові частки (паї); 5) орендна плата за земельні частки (паї). На оплату праці припадає 52-66%, на орендну оплату за земельні частки (паї) - біля 23-35%, на податки у місцеві бюджети - 9-16%.

Сучасний рівень соціально-економічної забезпеченості, обумовленої комплексністю використання ресурсного потенціалу, не повністю задовольняє потреби як населення, так і виробництва, тому потребує вдосконалення. Сільськогосподарські підприємства по-різному залучають ресурси у виробництво й одержують різний вихід валової продукції. Діапазон у досліджуваних господарствах коливався від 0,60 до 3,84. Аналогічно і в районах дослідження коливання складали 0,46-1,21. Вихід валової продукції не однаковий у різних природно-кліматичних зонах, що підтвердило доцільність їх виділення в окремий рівень та проведення дослідження (про це свідчать коефіцієнти 0,74-1,30). Сільськогосподарські підприємства одержують різні результати від використання ресурсного потенціалу і мають різні соціально-економічні виплати. Соціально-економічна віддача у досліджуваних районах має діапазон коливання від 0,73 до 1,14, соціально-економічна місткість - від 0,88 до 1,14, соціально-економічна навантаженість - від 0,41 до 1,66. Богодухівський район за соціально-економічними виплатами перевищує середньостатистичні показники (про це свідчать коефіцієнти 1,08-1,27). Занепад галузей негативно позначився на забезпеченості населення продуктами харчування. Виробництво м'яса (1990-2007рр.) на одну особу знизилося по області на 53,5%, молока - на 56,3%, фруктів - на 41,3%, їх споживання (у 2007р.) зменшилося відповідно на 44,6% до норми; на 44,0%; на 56,2%. Споживання ж хліба збільшилося на 12,7%.

Для порівняння соціально-економічної забезпеченості на різних рівнях територіально-галузевого розподілу ресурсного потенціалу було складено структурно-логічну схему, як єдину автоматизовану систему обліку даних щодо ресурсного потенціалу та його соціально-економічної ефективності. Згідно неї статистична інформація згрупована у блоки єдиної бази даних за такими напрямами: просторово-часовий, ресурсний, виробничий, оціночний. В основу порівняння покладено відповідно до кожного рівня базовий шаблон: для першого - базове господарство, другого - базовий район, третього - базову зону, четвертого - базову область (рис. 1).

Аналіз соціально-економічної віддачі від кожної складової ресурсного потенціалу свідчить, що все ж таки основним джерелом одержання доходу є оплата праці при комплексному використанні ресурсів. Від земельних ресурсів (земельних паїв) орендна плата не досягає мінімального розміру оплати праці та прожиткового мінімуму, аналогічно - здавання в оренду майнових паїв, які є складовою матеріально-технічних ресурсів.

Розроблено структурно-логічну модель управління соціально-економічною ефективністю сільськогосподарських підприємств, яка розкриває три основні напрями дії механізму управління соціально-економічною ефективністю при комплексному використанні ресурсного потенціалу: 1) потенційні можливості сільськогосподарських підприємств як основа одержання доходу від рентабельності галузей виробництва; 2) зацікавленість органів місцевого самоврядування та територіальних громад в одержанні продукції та доходу у таких обсягах, які формують їх місцевий бюджет; 3) державна підтримка діяльності сільськогосподарських підприємств наданням кредитів, дотацій, пільг, субсидій (рис. 2).

Підвищення соціально-економічної ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств обумовлюється насамперед дією механізму управління нею, який поєднує оптимально збалансовані системні елементи: держава - галузь - сільськогосподарські підприємства - ресурси - територія - територіальна громада. Зокрема, державна підтримка може виявлятися не тільки у матеріальному забезпеченні або поширенні використання ресурсного потенціалу, а й у створенні умов реалізації продукції як у державі, так і за її межами. Частково це може перекладатися на органи місцевого самоврядування. На цій основі будується науково обґрунтована система соціально-економічного управління та надається підтримка безпосередньому товаровиробнику. При реалізації переробним підприємствам худоби, молока та молочних продуктів надавались у 2003-2007рр. дотації за рахунок коштів податку на додану вартість: при реалізації великої рогатої худоби вони збільшилися на 73%, свиней - на 29%, молока - на 125%.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

1. Гаража О.П. Розвиток земельних ринкових відносин за цільовим та функціональним використанням земель на території Харківської області / О.П. Гаража // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. - Харків, 2007 - С. 69-76. - (Вип. 54)

2. Гаража О.П. Земельно-ресурсний потенціал як основний чинник національного багатства України / О.П. Гаража // Вісник ХНАУ. - 2007. - № 1. - С. 47 - 51. - (Серія „Економіка АПК і природокористування”)

3. Гаража О.П. Сучасний стан відтворення та охорони земельно-ресурсного потенціалу України / О.П. Гаража // Вісник ХНАУ. - 2007. - № 7. - С. 98-102. - (Серія „Економіка АПК і природокористування”)

4. Гаража О.П. Управління трудовими ресурсами в сільськогосподарських підприємствах / О.П. Гаража // Вісник ХНАУ. - 2009. - № 6. - С. 243-256. - (Серія „Економіка АПК і природокористування”)

5. Гаража О.П. Управління соціально-економічною ефективністю сільськогосподарських підприємств / О.П. Гаража // Вісник ХНАУ. - 2009. - № 9. - С. 330-336. - (Серія „Економіка АПК і природокористування”)

6. У матеріалах наукових конференцій

7. Пальчиков Ф.И. Землеустройство в условиях осуществления земельной реформы в Украине / Ф.И. Пальчиков, Е.П. Гаража // Матеріали наук. конф. - Вип. 1. - Харків, 1996. - С. 93-95 (Харк. держ. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва)

8. Особистий внесок - обґрунтовані корективи у принципи землеустрою.

9. Гаража О.П. Вплив екологічних факторів на грошову оцінку міських земель / О.П. Гаража // Екологічні проблеми сталого розвитку агросфери в умовах реформування земельних відносин та шляхи раціонального використання і охорони земель: матеріали міжнар. наук. конф. студентів та аспірантів (м. Харків, 4-7 жовтня 2005 р.). - Харків, 2005. - с. 188-189

10. Гаража О.П. Соціально-економічні проблеми розвитку сільських населених пунктів / О.П. Гаража // Екологізація сталого розвитку агросфери, культурний грунтогенез і ноосферна перспектива інформаційного суспільства: матеріали міжнар. наук. конф. студентів, аспірантів і молодих учених (м. Харків, 3-5 жовтня 2006 р.). - Харків, 2006. - С. 176

11. Гаража О.П. Землевпорядкування та кадастр - основа розвитку земельних відносин у ринкових умовах / О.П. Гаража // Екологізація сталого розвитку агросфери і ноосферна перспектива інформаційного суспільства: матеріали міжнар. наук. конф. студентів, аспірантів і молодих учених (м. Харків, 3-5 жовтня 2007 р.). - Харків, 2007. - С. 174-175

12. Гаража О.П. Шляхи удосконалення системи управління земельними ресурсами

13. / О.П. Гаража // Раціональне використання, організація управління та моніторинг земельного та лісового ресурсного потенціалу: матеріали міжнар. наук. конф. студентів, аспірантів і молодих учених (м. Харків, 1-3 жовтня 2008р.). - Харків, 2008. - С. 11



АНОТАЦІЯ

Гаража О.П. Управління соціально-економічною ефективністю використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) - Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2009.