Політична економія як наука

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Визначте основні етапи розвитку політекономії

Формування політичної економії як науки

Меркантилізм. Меркантилізм (з лат. mercari -- торгувати). Багатство меркантилісти визначали у золоті і сріблі, його джерелом вважали зовнішню торгівлю, яка через нееквівалентний обмін забезпечує активний торговельний баланс. Саме тому об'єктом дослідження меркантилістів була виключно сфера обігу.

Класична політична економія. (незалежність ділової діяльності) є девізом нового напряму економічної думки - класичної політичної економії.

В еволюції класичної школи виділяють такі етапи.

Перший охоплює кінець XVII -- перша половина XVIII ст.

Другий етап (др. пол. XVHI ст.) пов'язаний з дослідженнями англійського економіста А.Сміта (1723-1790рр.) Вчений визначив першоджерелом багатства працю.

Третій етап (пер. пол. ХІХ ст.) представлений у працях Д.Рікардо, Т.Мальтуса, був пов'язаний з утвердженням ринкової економіки, завершенням формування національних ринків у Європі та початком економічних кризових потрясінь.

Марксизм. К.Маркс уперше для пізнання економічних процесів застосовує метод матеріалістичної діалектики, сформував вчення про суспільно-економічні формації та їх зміну, розкрив закони розвитку капіталізму та обґрунтував його історично перехідний характер як формації; створив наукову теорію вартості і додаткової вартості; надав загальну характеристику капіталістичної експлуатації.

У 70-х рр. ХІХ ст. в політичній економії формується новий напрям - маржиналізм (з фр. marginal - грань, межа). Специфікою маржиналізму є використання граничних величин. Маржиналісти створили загальну теоретичну систему, яка отримала назву неокласичного напряму. Засновник неокласицизму - А.Маршалл (1842-1924рр.).

Престиж неокласичного напряму було підірвано «великою депресією» 1929-1933 рр., незворотнім закінченням епохи вільної конкуренції, впевненості в могутності «невидимої руки» ринку, концепції невтручання держави у економічне життя суспільства. Криза неокласицизму отримала назву «першої кризи економічної теорії» Заходу ХХ ст.

політекономія потреба інтерес економічний

2. Назвіть круг проблем, які вивчає політекономія

Політична економія - фундаментальна, методологічна основа економічної науки, котра розкриває сутність понять, категорій, законів та закономірностей функціонування і розвитку економічних систем на різних історичних етапах існування людського суспільства.

Політична економія акцентує увагу на вивченні соціально-економічних відносин. Це суспільна наука про закони виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних і духовних благ на різних етапах розвитку людського суспільства.

Політична економія вивчає такі суспільні відносини і закони, які належать до базових у житті суспільства, оскільки вони є складовою суспільного виробництва (економіки).

3. Функції політекономії

1. Пізнавальна функція

Вивчення економічної теорії, головним чином, зводиться до пізнання економічних законів і категорій, які виражають глибинну суть конкретної, завжди визначеної економічної системи.

Економічні категорії - це узагальнюючі поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ і процесів.

Економічні закони - це стійкі, істотні, причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності між явищами і процесами економічного життя.

2. Методологічна функція полягає в тому, що теорія виступає теоретичною основою конкретно-економічних наук, тобто розробляє загальні методологічні принципи, без яких не можна обійтися при проведенні скільки-небудь ґрунтовного конкретно-економічного аналізу.

3. Практична функція

Економічна теорія виконує і практичну функцію, яка полягає в розробці принципів і методів раціонального господарювання, науковому обґрунтуванні економічної політики держави.

При вивченні політекономії важливе значення має розмежування двох її складників. Перший отримав назву «політекономія позитивна», другий -- «політекономія нормативна».

4. Сутність закону зростання потреб

Потреби - об'єктивна нужда в матеріальних життєвих благах. Ставлення людей до економічних умов їхньої життєдіяльності; нужда в економічній діяльності, у праці, виробництві життєвих благ.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів, необхідних для іх задоволення, породжує дію двох законів:

- закону зростання потреб

- закону зростання продуктивності праці(закону економії праці)

Суть закону зростання потреб

Задоволення однієї потреби веде до виникнення нової, яка також потребує задоволення і спонукає до розвитку нового виробництва.

Цей закон є загальним законом соціально-економічного прогресу, оскільки він характеризує не тільки кількісне зростання життєвих благ, а й зміну їхньої структури, ієрархії, що відображає і прогресивний розвиток суспільного виробництва. Закон зростання потреб є законом суспільного прогресу. Він характеризує не просто зростання, тобто появу все нових і нових потреб, а зміну структури їх, що відбиває просування як людини, так і суспільства в цілому від біологічного (фізіологічного) до все більш і більш різнобічного, багатого життя.

Між потребами і виробництвом існує діалектичний взаємозв'язок

Потреба - основний спонукальний мотив розвитку виробництва

Виробництво - діяльність людей, спрямована на задоволення їхніх потреб.

5. Покажіть різницю між економічною потребою та інтересом. Охарактеризуйте систему економічних інтересів

Існує декілька визначень економічного інтересу:

- це форма вияву економічної потреби

- це вигода, яку досягають у процесі реалізації економічних відносин

- реальний, зумовлений відносинами власності та принципами системи

Але якщо говорити простіше економічний інтереси - це спонукальний мотив до праці.

Економічна потреба - це частина суспільних потреб, задоволення яких пов'язане з функціонуванням суспільного виробництва, включаючи виробничу і невиробничу сферу.

Економічні інтереси не тотожні потребам, їхньому задоволенню. По-перше, економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх відбивають причину та форму прояву економічних інтересів. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб.

Інтерес виникає, коли задоволеня потреби усвідомлюється як конкретна мета. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реалізації іх. Можна вважати, що економічні інтереси це суспільна форма прояву і розвитку економічних потреб. Не всі люди мають інтерес щодо задоволення власних потреб. Об'єктивна потреба живого організму людини в повноцінному харчуванні може не збігатися із суб'єктивним інтересом людини щодо споживання алкоголю, наркотиків тощо. Але треба зауважити одне - економічні інтереси і потреби -- рушійні сили соціально-економічного розвитку.

6. Назвіть структурні елементи економічної системи і розкрийте їхній взаємозв'язок

Економічні відносини між різними суб'єктами в будь-якому суспільстві здійснюються в рамках певної організаційної системи, яка включає об'єкти і суб'єкти цих відносин, різноманітні зв'язки тощо.

Сутність ЕС:

- Сукупність відносин між людьми, що складаються з приводу виробництва, обміжну, розподілу і споживання економічних благ

- Сукупність людей, об'єднаних спільними економічними інтересами

- Особливим чином упорядкована система зв'язків між виробниками та споживачами матеріальних і нематеріальних благ

- Сукупність всіх економічних процесів, що функціонують у суспільстві на основі притаманних йому відносин власності та організаційно-правових норм тощо.

Економічна система має три основні ланки, підсистеми: продуктивні сили, виробничі відносини, механізм господарювання.

Продуктивні сили -- засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.

Економічні відносини -- відносини, що об'єктивно складаються між людьми, що беруть участь в суспільному виробництві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання засобів та результатів праці.

Господарський механізм - це сукупність форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб'єктів на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституціональних утворень.

Ці три елементи відповідно взаємодіють між собою.

Центральне місце в економічній системі належить людині. Як головна продуктивна сила, уособлення економічних відносин, суб'єкт і об'єкт госод.діяльності, вона поєднує і узгоджує функціонування всіх ланок економ.системи.

7. Розкрийте суть відносин власності та покажіть їх структуру

Відносини власності завжди були основою, на якій формувалися усі інші суспільні відносини (політичні, юридичні)

Власність - система об'єктивних відносин між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну споживання, які характеризують привласнення засобів виробництва і предметів споживання.

З економічної точки зору власність відображує, з одного боку, відносини між людьми з приводу присвоєння ЗВ, а з іншого - спосіб поєднання робочої сили з ЗВ.

Конституцією України визначено приватну, державну та комунальну власності. В окремих випадках виділяють колективна форма власн.

Відносини власності є складною і багатогранною категорією, котра виражає сукупність всіх суспільних відносин. Сучасні уявлення про зміст відносин власності полягають в тому, що вони беруть до уваги суспільний спосіб поєднання факторів виробництва (робочої сили із засобами виробництва); цілі і мотиви виробництва; характер розподілу і споживання суспільного продукту; специфічний характер дії економічних законів у конкретній економічній системі; класову і соціальну структуру суспільства; панівну систему економічної та політичної влади у певному суспільстві.

Відносини власності виконують системоутворювальну функцію в структурі економічних відносин. Вони визначають:

- спосіб поєднання робочої сили та ЗВ

- соціальну структуру суспільства, цого поділ на класи

- характер використання та споживання створеного в процесі виробництва продукту

- специфіку обміну і розподілу створюваного продукту

мету виробництва та характер управління економічними процесами.

8. Зміст новітніх тенденцій у розвитку відносин власності та їхні причини

Новые тенденции в эволюции отношений собственности под влиянием развития производительных сил и регулирования экономических отношений: - создаётся международная собственность; - увеличивается роль интелектуальной собственности; - увелич. роль коллективной собст.; - социализация собственности по форме и содержанию; - изменение механизма управления и реализации собственности.

Розвитие общества -- это развитие отношений собственности.

Причины эволюции отношений собственности: 1. Объективные -- прогрессивное развитие производительных сил. 2. Субъективные -- законодательная смена власти. 3. Другие факторы -- войны, революции и т.д.

Постепенно в процессе экономического развития доминирующее значение приобретает корпоративная форма собственности как коллективно-частная. В экономике стран Запада корпорации (акционерные предприятия) превратились в динамическую, ведущую структуру. В США их часть составляет почти 90 процентов общего объема реализованной продукции. По сравнению с классической формой частного предпринимательства корпорации имеют пределенные преимущества, которые обеспечили им выход на ведущие позиции в сфере бизнеса.

9. Зіставте теорію трудової вартості з теорією граничної корисності і обґрунтуйте , чому їх необхідно поєднувати

Трудовам теомрія вамртості-кожен товар обмінюється на інший відповідно до кількості суспільної праці, затраченої на його виробництво.

Гранична корисність -- це задоволеність, що набувається від споживання кожної додаткової одиниці блага. Ступінь корисності залежить від наявної кількості певного блага (запасу) та від інтенсивності потреби в ньому.

10. Охарактеризуйте основні риси натурального і товарного виробництва

Сутність натурального виробництва - вир-во життєвих благ певним господарством для задоволення власних потреб для власного споживання

Головні риси:

- замкненість і консерватизм

- не товарність соц-екно відносин

- природний поділ праці, ручна праця та низька її продуктивність

- відсутність зв'язків між господ, випадковий обмін між господарствами

- універсалізація праці(кожен член спільноти може робити різну роботу)

- слабко виражений процес нагромадження

- форми організації вир:рід,община,маєток,сім'я

- самозабезпеченність і низький рівень споживання

- визначальна роль природних ресурсів як фактора виробництва

Товарне виробництво зародилось в надрах натурального

Сутність товарного виробництва - вир-во життєвих благ не для власного споживання, а для обміну, для продажу на ринку (виращування картоплі для продажу)

Головні риси:

- СПП

- Стихійний характер

- Можливість проникнення без перешкод

- Приватна власність на ЗВ

- Індивідуальна ініціатива і підприємництво

- Обмін товарами як форма економічного зв'язку

- Наявність конкуренції

- Наявність ринку

11. В чому полягають сутність і функції закону вартості

Закон вартості - це закон, який регулює еквівалентний обмін товарів відповідно до кількості втіленого в них суспільно-необхідного робочого часу.

Закону вартості властиві такі основні риси:

1) в основі вартості лежить суспільно необхідна праця;

2) величина вартості товару прямо пропорційна до кількості втіленої в ньому суспільно необхідної праці і обернено пропорційна до її продуктивної сили;

3) еквівалентний обмін товарів, тобто обмін товарів відповідно до кількості втіленої в них суспільно необхідної праці;

4) з виникненням грошей і ціни закон вартості виступає стихійним регулятором ринкових цін, визначає їх рівень;

5) через механізм ринкових цін закон вартості активно впливає на процес економічного виробництва, сприяє його скороченню або розширенню.

Саме через механізм ринкових цін закон вартості виконує такі основні функції:

1) регулятора товарного виробництва, розподілу суспільної праці між галузями та сферами виробництва;

2) стимулятора зростання продуктивності суспільної праці, зниження витрат на виробництво продукції;

3) диференціації товаровиробників залежно від співвідношення їх індивідуальних витрат праці із суспільно необхідними.

12. Розкрийте співвідношення основних функцій грошей

Функції грошей - це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці. Класична економічна теорія виділяє п'ять функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу утворення скарбів, засобу платежу, світових грошей. Гроші як міра вартості широко використовуються як рахункові, як одиниця рахування. У функції засобу обігу - гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Процес товарного обміну з участю грошей виражається формулою Т - Г - Т. Функція грошей засіб обігу завжди поєднується з попередньою функцією міра вартості. Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. Цю функцію гроші здійснюють як у сфері товарного обігу при продажу товару в кредит, і погашенні боргу, так і поза ним при погашенні різноманітних зобов'язань. Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, Нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній "плоті". Ця функція пов'язана зі здатністю золотих чи срібних грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами. Сучасна західна економічна наука неоднозначно встановлює кількість виконуваних грошима функцій, але більшість учених вважають, що гроші сьогодні виконують три основні функції: засобу обігу, міри вартості, засобу нагромадження

13. В чому сутність інфляції,назвіть її основні типи

Інфляція є результатом порушення економічної рівноваги, яка зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин.

Інфляція- знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності. Це відбувається внаслідок переповнення сфери обігу надмірною масою грошових знаків при відсутності адекватного збільшення товарної маси чи поліпшення її якості. Знецінення грошей відбувається тому, що в обігу їх стає більше, ніж потрібно.За величиною темпів розрізняють такі типи інфляції :повзуча інфляція -- яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін (не більше 10% на рік);галопуюча інфляція -- зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі;гіперінфляція -- з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі)..

Гіперінфляція - інфляція, коли ціни зростають астрономічно - на 1-2 % щодня або сягають 1000 % і більше нарік.

Вона означає глибоку економічну і соціальну кризу в країні.

Збалансована інфляція - інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів та послуг.

Незбалансована інфляція - інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

Очікувана інфляція - зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період. Досить часто це є прямим результатом антиінфляційних дій уряду.

Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників - на сировину та засоби виробництва.

Інфляція попиту - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.

14. Проаналізуйте основні шляхи подолання інфляції

Інфлямція -- тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей

1. Замороження заробітної плати робітників і службовців. Якщо це відбувається протягом декількох років поспіль, то це може знизити реальний доход службовців, негативно позначитись на їх моральному стані, знизити продуктивність праці і стати причиною втрати роботи, і що врешті решт, стає головним вже політичним питанням.

2. Індексування законодавчо затверджених програм. Пенсії,

3. допомога по безробіттю, медичні платежі і деякі інші законодавчо затверджені програми можуть автоматично індексуватись для дотримання рівня реальних сум .

4. Вибіркове збільшення інфляції. Інфляція має різні показники в залежності від економічних галузей, тому під час формування бюджету може бути прийняте рішення допустити вибіркове збільшення інфляції в тих сферах, які вважаються найбільш важливими ( наприклад, ціни на пальне) .

5. Корегування бюджету. Одним з методом боротьби з інфляцію - є припинення фінансування малопріоритетних програм для підтримання більш важливих, принаймні на найнижчому рівні, фінансування в реальній вартості.

- Усі кроки, перераховані вище, аналізуються і плануються до початку виконання бюджету. Як тільки бюджет приймається і починається його виконання, вибір інструментів для боротьби з інфляцією обмежується .

- Найбільш важливими є:- надійна інформація і прогнози,- заздалегідь запланований і добре продуманий метод боротьби з інфляцією, а також чітке усвідомлення реального впливу інфляції на послуги, що надаються окремими бюджетними організаціями.

- Інфляція може також підвищити ціну валюти доходів, так само як і її вартість. Це має привести до збільшення доходів, що частково може компенсувати вплив інфляції на видаткову частину.

15. Назвіть функції ринку і розкрийте їхній зміст

Найважливіші функції ринку такі. Функція регулювання* Ринок регулює всі економічні процеси - виробництво, обмін, розподіл і споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції. Функція стимулювання* Ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП. Розподільча функція* Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами. Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації економічного довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим. Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами. Інформативна функція. Ринок через ціни інцЬормує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що - ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо. Функція інтеграції* Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

16. Розкрийте значення ринкової інфраструктури для безперебійного функціонування ринку

Ринкова інфраструктура - це сукупність спеціальних господарюючих суб`єктів, діяльність яких спрямована на здійснення обігу товарів та послуг, забезпечення безперебійного функціонування ринкового механізму. Вона покликана забезпечити загальні умови та правила діяльності ринкових суб`єктів. Її елементи не нав`язані суб`єктам зовні, а породжені самими ринковими відносинами. Суб`єкти ринкової інфраструктури організаційно і матеріально забезпечують основні ринкові процеси: взаємний пошук суб`єктами ринкових відносин один одного, фізичне переміщення товарів, їх складування та зберігання, обмін товарів на гроші, рух грошових та інших платіжних засобів, а також виробничо-збутову та фінансову діяльність ринкових структур.

До основних функцій ринкової інфраструктури відносяться: правове та економічне консультування підприємців та захист їх інтересів у державних та приватних структурах, фінансова підтримка, кредитування, лізинг, страхування ризиків, регулювання руху робочої сили, маркетингове, рекламне та інформаційне обслуговування.

17. Сформулюйте і поясніть закон попиту

Попит - це платоспроможна потреба. Це реальна потреба в товарах, які споживачі можуть купити й купують за певними цінами.

Закон попиту відображає залежність між попитом і ціною.

Закон попиту - величина попиту зменшується у міру збільшення ціни товару.

Тобто підвищення цини викликає зниження величини попиту, зниження ж ціни викликає підвищення ціни попиту.

Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна і навпаки. Звичайно, реальна картина набагато складнішв, оскільки покупець може залучити додаткові кошти, або придбати замість даного товару інший - товар субститут. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію - згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.

Нецінові чинники попиту

- грошові доходи споживачів

- кількість споживачів

- ціни на суміжні товари

- смаки та уподобання споживачів тощо

18. Проаналізуйте фактори зміни ринкового попиту

1. Число покупців. Очевидно, що збільшення числапокупців на ринку призводить до зростання попиту, азменшення - до спаду попиту.

2. Смаки споживачів. Під впливом моди, реклами таінших факторів смаки споживачів змінюються з тією чи іншою швидкістю, що призводить до зміни попиту. Наприклад, виробництво одягу разом із популярною музикою відносяться до тих галузей, десмаки змінюються найшвидше,

тому й попит у цих галузях дуже мінливий. Технологічні зміни у вигляді появи нового продукту теж можуть виступати одним із факторів зміни споживчих смаків.

3. Зміна доходів споживачів. Вплив цього фактора на зміну попиту дещо складніший. Із збільшенням доходів у споживачів виникатиме все більший попит на модний сучасний одяг, дорогі меблі, аудіо- та відеотехніку. Ці товари називають товарами вищої категорії, або нормальними товарами. Проте водночас із зростанням доходів споживачів знизиться попит на однокімнатні комунальні квартири, окремі продукти харчування (хліб, картопля, капуста,маргарин), ношений одяг та інші вживані речі тощо. Такі товари називають товарами нижчої категорії, або товарами Гіффена.

4. Зміна цін на взаємопов'язані товари, тобто товари, споживання яких певним чином пов'язане зі споживанням даного товару. В цій ситуації напрямок зміни попиту залежить від того, якими є спряжені товари: взаємозамінними чи взаємодоповнюваними. Наприклад, яловичина і свинина є взаємозамінними товарами. Коли ціна на яловичину зростає, покупці куплятимуть її в меншій кількості, але в той же час зросте їхній попит на свинину. Тобто, коли два товари є взаємозамінними, між ціною на один із них і попитом на другий завжди існує прямий взаємозв'язок. А інші товари, наприклад, магнітофони і касети до них, євзаємодоповнюваними в тому плані, що попит на ці так звані супутні товари пред'являється одночасно. Коли знижується ціна магнітофонів, споживачі купують їх охочіше, і, відповідно, збільшується попит на магнітофонні касети. Отже, якщо товари євзаємодоповнюваними, то між ціною на один із них і попитом на інший існує зворотний взаємозв'язок.

5. Очікування споживачів. Міркування споживачів щодо темпів інфляції в майбутньому, зміни відносної вартості товарів, наявності товарів у магазинах, зміни майбутнього доходу можуть суттєво змінювати попит на ті чи інші товари. Наприклад, очікування значних темпів інфляції, як це було на початку 90-их років у нашій країні, стимулює витрачання всіх наявних коштів на покупку різних товарів. Отже, можна зробити висновок, що зміна смаків, очікувань і доходів споживачів, а також числа споживачів на ринку та цін на спряжені товари приводить до того, що споживачі за тими ж самими цінами купують більшу (або меншу), ніж раніше кількість одиниць даного товару, тобто крива попиту перемішується вправо або вліво на нову позицію.

19. Сформулюйте і поясніть закон пропозиції

Пропозиція - це кількість продукту, що може бути доставлена на ринок за кожної можливої ціни протягом визначеного проміжку часу.Закон пропозиції -- при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при незмінних витратах на одиницю товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару. Реальна картина на ринку складніша за цю просту схему, але виражена у ній тенденція має місце.Зміст закону пропозиції полягає в тому, що чим вища ціна (за інших однакових умов ),тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.(ГРАФІК)

20. Проаналізуйте фактори зміни ринкової пропозиції

Пропозиція -- це сукупність товарів, які представлені на ринку. Розрізняють пропозицію окремих товарів, певної групи товарів і сукупну пропозицію.

Цінові фактори:

- ціни на ресурси

- технології виробництва

- податки і дотації

- товари-субститути

- кулькість покупців

- очікування зміни цін

Нецінові фактори

- зміни погоди

- зміни кліматичних умов

- стихійні лиха

- технологічні аварії та катастрофи

Із визначення випливає прямий зв'язок між ціною і пропозицією товару. Нецінові фактори впливу на пропозицію. Технологічний прогрес. Застосування нових технологій, наприклад, у виробництві йогуртів дає змогу скоротити період визрівання продукту, продовжити термін зберігання ним корисних властивостей, зменшити собівартість одиниці продукції. Це сприяє розширенню пропозиції йогуртів на ринку, відтак крива 5в зсувається праворуч. Зміна цін на ресурси. Зростання цін на ресурси (за інших незмінних умов) призводить до збільшення витрат виробництва, зростання собівартості продукції, що змушує підприємця скорочувати пропозицію свого товару. Тому крива пропозиції зсувається ліворуч. Зміна цін на споріднені товари. Якщо, наприклад, ціна на маргарин зростає, а на йогурти залишається незмінною, то підприємець, що виробляє йогурти, шукатиме альтернативний спосіб застосування своїх ресурсів і, вірогідно, спрямує їх на виробництво маргарину, зменшивши тим самим виробництво йогуртів. При цьому крива 55 зміститься ліворуч. Зміни у бюджетно-податковій політиці. У випадку зростання ставки оподаткування крива 55 (за інших однакових умов) зміститься ліворуч. Якщо ж зростатимуть трансферти бізнесу, крива 55 зміститься праворуч. Очікування підприємців. Оптимістичні очікування підприємців сприятимуть зсуву кривої 5в праворуч, а песимістичні зумовлять й зміщення ліворуч.

21. Дайте характеристику рівноважної ціни. Покажіть, як відхилення ціни від рівноважного стану впливає на рівновагу

Рівноважна ціна - ціна за якої немає ні дефіцити, ні надлишку,а рівноважна кількість - кількість продукції що може бути продана за цією ціною. Встановлення рівноважної ціни відбувається на ринку під впливом тенденцій і специфічних особливостей, як попиту так і пропозиції.(ГРАФИК)

Попит та пропозиція врівноважуються під впливом конкуретного середовища ринку, унаслідок чого про ціну говорять як про конкурентну ринкову рівновагу. Якщо ціна підніметься вище рівноважного рівня,то утвориться надлишок запропонованих товарів. Якщо ж ціна опуститься нижче рівноважного рівня, то попит зросте, а пропозиція зменшиться .

За інших умов рівноважна ринкова ціна встановлюється при такому співвідношенні попиту і пропозиції, коли кількість товарів, що покупці хочуть придбати, відповідає тій їх кількості, що виробники пропонують на ринку. При цьому на ринку відсутні тенденції зміни цін і кількості товарів.



22. Розкрийте сутність та визначте основні риси конкуренції

Суть Конкуренції - це боротьба між товаровиробником, суб'єкта будь-якого виду економ.діяльності за кращі умови виробництва та реалізації екном.блага й отримання максимального прибутку. Дрібні виробники витісняються капіталом, перші розорюються, інші збагачуються, посилюється соціальне, майнове розшарування населення, загострюється безробіття. Вона є рушійною силою ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає той, хто створює високоякісну продукцію при найменших витратах виробництва завдяки використанню науково-технічних досягнень, передовій організації праці. Конкуренція приносить користь суспільству: стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спонукає постійно поновлювати асортимент продукції, що випускається, пильно стежити за науково-технічним прогресом.

Соціально-економічні наслідки конкуренції:

- сприяє розвитку продуктивних сил, якості продукції, рівня задоволення потреб

- стимулює зниження витрат виробництва

- поєднує приватні та суспільні інтереси

- є рушійною силою суспільного виробництва

- веде до нерівномірного розподілу доходів

- веде до відчудження робочої сили від ЗВ

- негативно впливає на довкілля

- веде до безробіття

- веде до економічних криз

- посилює соц. І екон. Нестабільність

веде до виникнення монополій, які заперечують вільно конкуренцію



23. Дайте загальну характеристику підприємництва

Підприємництво - це самостійна ініціативна систематична на власний ризик діяльність з виробництва продукції виконання робіт надання послуг та занняття торгівлею з метою отримання прибутку. Підприємець є центральною фігурою в бізнесі. Він прагне найефективніше поєднати всі фактори виробництва в єдиному господарському процесі з метою найраціональнішого втілення своїх ідей. Метою підприємницької діяльності ємаксимізація доходу в результаті спрямування зусиль підприємця на певний об'єкт.

Функції:

- новаторська,соціальна - генерування та впровадження нових ідей

- ресурсна - ефективне виконання власних і зовнішніх ресурсів

- організаторська - використання нових методів організації та управління виробництвом

- функція пошуку - освоєння нових ринків збуту

Умови підприємницької діяльності:

- стабільність державної економіки та соц.політики

- державна підтримка

- система правового захисту

- розвинена інфраструктура

- позитивно сусп думка

- етика

Принципи:

- вільний вибір роду діяльності

- сам ост у прийнятті рішень

- доступ до ресурсів

- вільне наймання працівників

- вільне розпорядження прибутком

- можливість до зовнішньо-економічної діяльності та використ валютної виручки

24.Назвіть переваги та недоліки малого підприємництва

За рівнем концентрації та централізації виробництва і капіталу підприємства поділяють на малі (дрібні), середні та великі {крупні). Малі підприємства законодавчо найчастіше визначаються чисельністю зайнятих на них працівників з урахуванням специфіки сфер, галузей та видів економічної діяльності. Суб'єкти малого підприємництва мають як переваги так і недоліки. Переваги:

· Низькі витрати на управління (поєднання і заміщення професій, що сприяє найбільш раціональному використанню робочого часу)

· Мале підприємництво сприяє розвитку науки і технічного прогресу

· Не потребують великого стартового капіталу

· Висока оборотність ресурсів

· Швидко реагує на потреби споживача.

До недоліків можна віднести:

· Малі підприємницькі структури є досить нестійкими

· Великий комерційний ризик пов'язаний із залученням особистих коштів

· Малий бізнес сильно залежить від економічних коливань

· Слабка сприйнятливість до найновіших досягнень НТП

· Обмеженість фінансових ресурсів

· Функціонування малих підприємств значною мірою залежить від рівня інфляції

Низька продуктивність праці і прихована інтенсифікацією

25. Охарактеризуйте конкретні форми існування капіталу

Капітал як фактор виробництва являє собою майно, цінність, яка може мати форму грошей, землі, речей, що належить підприємцям або іншим власникам і використовується в процесі створення товарів і послуг.

Особливістю капіталу є те, що він має бути кимось нагромаджений, створений і в процесі застосування має мати властивість самозростання. Отже, для капіталу найважливішим є те, що за певних умов початкова вартість капіталістичних цінностей забезпечує додаткову вартість, тому, що головною функцією капіталу є принесення доходу.

Таким чином, капітал - це вартість, авансована у виробництво з метою одержання додаткової вартості, це вартість, що завдячуючи експлуатації, створює і приносить додаткову вартість.

Форм капіталу багато, тому, що він постійно змінює свою форму. Капітал виступає то у формі певної суми грошей, то у формі засобів виробництва, то у формі засобів існування найманих робітників, то у формі готової продукції на складі, то, врешті у формі товарів, готових на продаж у яку б форму капітал не прибирався, він завжди є засобом експлуатації, засобом виробництва його власником додаткової вартості.

26. У чому полягає сутність прибутку. Проаналізуйте основні форми прибутку

Прибуток - винагорода яку отримує підприємець. Прибуток являє собою загальну економічну категорію розвинутого товарного виробництва. Він є частиною вартості товару, яка відображається у вигляді надлишку над витратами його виробництва. Сучасні зарубіжні економічні теорії найчастіше пов'язують прибуток з капіталом, трактуючи його як винагороду за підприємництво, або як компенсацію за невизначеність і ризик у підприємницькій діяльності. У підприємницькій діяльності виділяють такі форми прибутку, як балансовий і чистий прибуток. Балансовий прибуток -- це загальна сума прибутку від усіх видів виробничо-господарської діяльності за вирахування збитків, яких зазнало підприємство за певний період. Його відображають у бухгалтерському балансі підприємства. Прибуток чистий (залишковий) - це частина балансового прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків, рентних, та інших обов'язкових платежів до бюджету, виплати відсотків за кредити тощо. Сутність прибутку як економічної категорії розкривається через функції, які він виконує у господарський діяльності. Основні з них такі: облікова, розподільча, стимулюча.

27. Порівняйте кругообіг капіталу з оборотом. Охарактеризуйте структуру часу обороту промислового капіталу

Кругообіг капіталу - послідовний рух, протягом якого капітал проходить три стадії (обіг, виробництво, обіг), набуває трьох функціональних форм (грошової, виробничої і товарної) і виконує певні функції. Перша стадія. Рух капіталу починається зі стадії обігу, на які й капітал виступає у грошовій формі і виконує функцію забезпечення виробництва засобами виробництва та робочою силою ; тобто змістом цієї стадії є створення передумов виробництва додаткової вартості. Друга стадія. Після того як уже створенні умови для початку виробництва, починається рух капіталу безпосередньо на стадії виробництва. На цьому етапі капітал виступає у виробничій (або продуктивній) формі і виконує функцію виробництва товарів і створення вартості, невід'ємною частиною якої повинна бути додаткова вартість. Третя стадія. Одержання підприємцем вартості та додаткової вартості неможливе, якщо капітал, тепер уже у новій функціональній формі - товарній, знову, як і на першій стадії, не пройде сфери обігу. Основною функцією капіталу в товарній формі є реалізація виробленого товару й отримання певної суми грошей , яка кількісно дорівнює первісно авансованим грошам, що і є, за визначенням К. Маркса, додатковою вартістю. Оборот капіталу, який розглядається не як окремий акт, а як постійно поновлюваний процес, називається оборотом капіталу. Він вимірюється часом і швидкістю. Час обороту капіталу - це період, протягом якого ресурси проходять сфери виробництва та обігу і повертаються до вихідної (грошової) форми. Час обороту капіталу складається з двох частин: 1) часу виробництва; 2) часу обігу. Час виробництва включає в себе робочий період, перерви у процесі праці, час у виробничих запасах, а час обороту - час продажу, придбання продукції та час придбання факторів виробництва. Як видно, кругооборот відбувається нормально лише за умови, якщо його різні стадії без затримок переходять одна в одну. В іншому випадку це загрожує дестабілізацією економіки.

28. За якими ознаками розрізняється основний і оборотний капітал

Основний капітал -- частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на новий продукт частинами (у міру зношення). До основного капіталу відносять ту частину авансованого капіталу, яка втілюється в засобах праці (споруди, машини, устаткування, інструмент). Перенесена частина вартості основного капіталу створює амортизаційний фонд.

Існують два види ізношування основного капіталу -- фізичне(це поступова втрата споживчої вартості і перенесення вартості ЗВ на товар) і моральне(1 вид:створення створення дешевих ЗВ, 2 вид - створення продуктивних ЗВ).

Оборотний капітал -- частина продуктивного капіталу, вартість якої входить у створювані товари цілком і яка повністю повертається в грошовій формі після їх реалізації. До складу оборотного капіталу входять предмети праці (сировина, матеріали, енергія, паливо), а також капітал, витрачений на робочу силу.

Час обороту: час продажу товарів,час купівлі факторів виробництва

Час виробництва: робочий період, перерви у праці, час знаходження у запасах.

29. Розкрийте роль банківської системи в забезпеченні стабільності і зростання економіки

Особлива роль банківської системи як складової економічної інфраструктури полягає в наступному:

- формуючи грошову пропозицію, банківська система впливає на рівень інфляційних очікувань в економіці;

- перерозподіл тимчасово вільних грошових коштів і трансформація їх у функціонуючий капітал банками виступають головними чинниками розвитку реального сектора, сприяючи найбільш ефективному використанню коштів;

- депозитна діяльність банків, яка відображає схильність населення до зберігання, впливає на перебіг всіх мультиплікативних макроекономічних процесів;

- банківська система є свого роду «інформаційним центром», акумулюючи інформацію про стан справ в реальному секторі. Банки в своїй поточній діяльності проводять аналіз процесів, що характеризують стан і розвиток виробничої сфери; спеціальні підрозділи банківської системи здійснюють моніторинг підприємств з метою отримання незалежних і оперативних оцінок економічної кон'юнктури ринку, фінансового положення підприємств і їх інвестиційних потреб. Це дозволяє удосконалювати операційні процедури і інструменти грошово-кредитної політики, а також підвищувати її ефективність, що істотно впливає на стан економіки країни.

Таким чином, здійснюючи традиційний для банків спектр операцій із залучення і розміщення коштів, банки опосередковано впливають на розвиток реального сектора економіки. Залучаючи кошти підприємств, організацій, населення на свої рахунки і депозити, банківська система впливає на поточний сукупний попит. В той же час, розміщуючи залучені кошти, включаючи їх до своїх активних операцій, банківська система здійснює перерозподіл ресурсів і формує структуру сукупного попиту.

30. У чому полягає проблема власності на землю і як вона вирішується і Україні

Власність на землю -- належність фізичній особі, юридичній особі, територіальній громаді чи державі земельної ділянки на праві володіння, користування та розпорядження нею.

Право власності на землю є досить спірним, але застосовується майже повсюдно. Так як кількість землі на планеті обмежена, а населення, для якого земля є життєво необхідним ресурсом, постійно зростає, неминуче виникають конфлікти, пов'язані з земельними відносинами.

В більшості випадків виникнення права власності на конкретну земельну ділянку у однієї особи означає припинення права власності на цей об'єкт у іншої особи. Тому одні й ті ж юридичні факти можуть виступати одночасно підставами і виникнення, і припинення права власності на земельну ділянку.

Конституція України визначає, що власником землі в державі є народ. Правові відносини, пов'язані з правовим режимом та обігом земель в Україні регулюються Земельним кодексом України.

У разі відсутності приватизованих земельних ділянок громадяни України мають право отримати безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності по одній земельній ділянці з кожного виду використання. Таким чином, громадяни України мають можливість отримати безоплатно у власність шляхом приватизації до шести земельних ділянок з кожного виду використання в межах, передбачених ст. 121 Земельного кодексу. Відповідно до Земельного кодексу України від 1 січня 2002 р. в Україні встановлено дві форми земельної власності:

публічна (суспільна) власність, яка охоплює державну і комунальну власність;

приватна власність, яка охоплює власність фізичних осіб і недержавних юридичних осіб.

31. Чому необхідна державна підтримка сільськогосподарського виробництва

Історія сільського господарства переконує, що добробут селян перебуває в тісній залежності від явищ, вплинути на які вони майже або зовсім не можуть. До таких зовнішніх факторів належать події на міжнародній арені, фінансова політика уряду, загальний стан економіки держави. Займаючись сільським господарством, необхідно враховувати постійну можливість їхнього впливу, тимчасового чи довгострокового. Тому важливим аспектом ефективного ведення господарства є вироблення стратегії щодо різних зовнішніх факторів. Метою державного регулювання сільськогосподарського виробництва є досягнення найбільш ефективного, стабільно-поступального економічного і соціального розвитку сільського господарства. У процесі такого регулювання здійснюється економічна підтримка аграрних підприємств з тим, щоб вони, по-перше, за нормального господарювання мали необхідний рівень дохідності в умовах несприятливої ринкової кон'юнктури, і, по-друге, були зацікавлені вести виробництво в такому обсязі й асортименті продукції та її якості, які вигідні споживачам і забезпечують соціальну стабільність суспільства. Політику державного протекціонізму сільського господарства було запроваджено в період великих економічних криз Внутрішньогосподарське планування тісно пов'язане із системою державного регулювання і підтримки сільськогосподарського виробника. З розвитком суспільного виробництва посилюється взаємозв'язок між галузями,с.г перестає бути окремою самостійно. Галуззю а інтегрується з іншими галузями, які обслуговують аграрне виробництвоб .С.г забезпечує первинні потреби

32. Які головні напрямки державного регулювання АПК

Ядром агропромислового комплексу є галузі сільського господарства. Сутність аграрної політики держави у період становлення ринкових відносин полягає: у проведенні земельної реформи; розвитку різних форм власності на землю і господарювання; ліквідації жорсткого адміністративно-державного управління у с/г; сприянні розвитку конкуренції; поступовому відмовленні від обов'язкового встановлення державних замовлень (державних контрактів) на виробництво і поставку сільськогосподарської продукції; розробці і здійсненні цільових програм розвитку виробничої і соціальної інфраструктури на селі при фінансовій підтримці держави. Метою державного регулювання функціонування та розвитку агропромислового комплексу є забезпечення населення продуктами харчування, а також іншими товарами з сільськогосподарської сировини в поєднанні з вирішенням соціальних та економічних проблем АПК в умовах становлення ринкових відносин і багатоукладності економіки

33. На яких принципах функціонує кредит

Ступінь зрілості ринкових економічних систем часто оцінюють за ступенем розвитку кредитних відносин, завдяки яким вирішується ціла низка як суто економічних, так і соціальних проблем. Існування кредиту пов'язане з позичковим капіталом. Рух позикового капіталу називають кредитом. Принципи функціонування кредиту - Обов'язковість повернення кредиту. Тимчасове вивільнення грошових засобів робить можливим тільки тимчасове кредитування їх і передбачає обов'язкове повернення кредитних ресурсів. Платність. Якби кредитор не мав прибутку від того, що він надає в тимчасове використання свої вільні грошові засоби, він би не ризикував ними і не позичав би їх. Платою позичальника за право тимчасового використання не свого (позиченого) каш* талу є позичковий процент, який є для нього витратою. Для кредитора ж процент за кредит є платою за те, що він ризикує своїм грошовим капіталом, який надає в позику. Строковість. Позика має бути повернена позичальником кредиторові у строк, визначений кредитною угодою. Кредит повинен мати прямий і цільовий характер, матеріальну забезпеченість платника.

34. Які головні економічні функції держави у ринковій економіці змішаного типу

Змішана економіка -- це модель соціально-економічного розвитку, що передбачає поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови прогресивнішого ладу.

Існують різні національні моделі змішаної економіки: від американської ліберальної моделі господарювання, характерною рисою якої є залишковий принцип державного регулювання в економічній та соціальній сферах (регулюються ті аспекти соціально-економічних відносин, які не саморегулюються вільною конкуренцією), до економічного дирижизму (переважно у Франції, Великобританії та інших країнах), коли держава виступає за глобальне систематичне регулювання економіки за масштабами і глибиною. При цьому можуть використовуватись надзвичайні заходи і методи (індикативне планування, націоналізація, утворення і зростання державного сектору, державні інвестиції, адміністративний контроль над зарплатою, цінами, кредитами). Є й інші специфічні національні змішані економіки.

Показовою з цієї точки зору є так звана “шведська модель” змішаної системи. Її теоретики вважають, що власність не є визначальним елементом суспільного устрою. За панування приватної власності в руках держави є не більше 5% основних виробничих фондів, але вона перерозподіляє приблизно 60% національного доходу і близько 40% його йде на соціальні потреби. Це модель так званого демократичного соціалізму, соціалізації капіталістичної економіки у сфері розподілу. Держава здійснює не тільки економічне, а й соціальне регулювання суспільного виробництва в інтересах усього суспільства. Це модель еволюційного переходу капіталізму в посткапіталізм (або соціалізм) шляхом демократичних реформ. На думку Г. Мюрдаля (творця “шведської моделі”), у розвинутому суспільстві планування утворює принцип, за допомогою якого знання втілюються в дії.

Існують також консервативна та ліберальна моделі змішаної економіки. Перша модель передбачає обмежене втручання держави в економічну діяльність з метою підтримки приватного сектору і вільної конкуренції. Представниками цього підходу є Ф. Хаєк, М. Фрідмен та ін. Прибічники ліберальної змішаної економіки (Дж. Гелбрейт, Р. Хейлброннер та ін.) ратують за проведення соціальних реформ, взаємодію приватного та державного секторів при зростанні державних інструментів у регулюванні економіки і підпорядкування приватного та корпоративного секторів інтересам суспільства, поступової соціалізації економіки і формування “нового соціалізму”