Галузеві особливості функціонування капіталу

Політична економія

Размещено на http://www.allbest.ru/

204

Галузеві особливості функціонування капіталу.

Форми прибутку, процент і рента

1. Капітал сфери обігу. Торговельний капітал. Торговельний прибуток

2. Підприємництво в кредитно-банківській сфері

3. Цінні папери як фіктивний капітал сфери обігу

Міні-лексикон: Акція, банк, банківський прибуток, витрати обігу, дивіденд, інфраструктура ринку, кредит, норма банківського прибутку, норма (рівень) процента, облігація, оптова торгівля, позичковий капітал. позичковий процент, роздрібна торгівля, товарна біржа, торговий капітал, фіктивний капітал, цінні папери

1. Капітал сфери обігу. Торговельний капітал і торговельний прибуток

Розвиток ринкових відносин об'єктивно вимагав діяльності особливої групи кваліфікованих спеціалістів, які б, надаючи торговельні послуги, своїм авансованим капіталом обслуговували процес ринкового обігу товарів багатьох промисловців. Так виникли економічні умови і потреби діяльності особливого виду суспільного капіталу - торгового капіталу, що відособився у сфері обігу з метою здійснення торговельних операцій. Власниками цього капіталу стали торгові підприємці.

Звільнившись від реалізації товарів і пов'язаних з ними витрат, промисловці через оптові збутові операції уступили певну частину доданої вартості з вигодою для себе. Вона стала певною частиною торгового прибутку, а операції: Т' - Г' стали означати продаж товарів для підприємців та перетворення їх товарного капіталу у грошову форму.

Взаємодія торговельного капіталу з промисловим скорочує час обертання обох відособлених частин суспільного капіталу і створює умови для скорочення частки капіталу сфери обігу, а отже, збільшує розмір виробництва.

Водночас відокремлення торговельного капіталу від промислового збільшує відрив сфери виробництва від споживання. Так створюються умови надвиробництва товарної маси й періодичного настання економічних криз.

Розрізняють оптову та роздрібну торгівлі. Оптова торгівля означає продаж великих партій товарів одними власниками товарів іншим. Як правило, відбувається на товарних біржах, ярмарках і аукціонах шляхом укладання контрактів купівлі-продажу виставлених зразків, асортименту й стандартів якості товарів.

Роздрібна торгівля забезпечує перехід товарів у сферу споживання та їх продаж безпосереднім споживачам. У ній здійснюється доопрацювання, сортування й фасування споживчих товарів, їх зберігання та встановлення ціни. Магазини як підприємства роздрібної торгівлі виконують такі функції:

Комерційну - пов'язана з закупівлею товарів, формуванням їхнього асортименту та обслуговуванням потреб покупців;

маркетингову - вивчення попиту, реклама, формування споживацьких потреб;

технологічну - приймання і зберігання товарів, їх викладка і відпуск;

економічну - ціноутворення, платежі, розрахунки, облік;

соціальну - реалізація доходу населення і задоволення його потреб.

Торговельний прибуток - прибуток, що створений працею торговельних працівників, а також у результаті перерозподілу частини доходів різних верств населення, що привласнюється торговими фірмами після реалізації товарів і послуг.

Утримання безперервності реалізації товарів потребує не тільки періодичного авансування капіталу на закупівлю товарів, а й необхідність покривати витрати обігу, які поділяються на додаткові витрати обігу і чисті витрати обігу. Додаткові витрати обігу своєю природою аналогічні витратам виробництва, тому що пов'язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу. Праця зайнятих працівників у них операціях є також продуктивною, як і промислових працівників. Додаткові витрати обігу відшкодовуються торговцям з грошової виручки після реалізації товарів.

До чистих витрат обігу відносяться безпосередні витрати на операції купівлі-продажу товарів, розрахунки, вивчення динаміки попиту і цін, організація рекламної справи тощо. Загалом, вони непродуктивні, тому відшкодовуються коштом всієї сукупності суспільного додаткового продукту.

2.Підприємництво в кредитно-банківській сфері

Грошовий капітал здатний втілюватися в різні функціональні форми, провідною із яких є позичковий капітал.

Позичковий капітал - це відокремлена форма промислового капіталу, грошовий капітал, який його власники надають у позичку підприємцям на умовах повернення, платності й строковості.

Власником позичкового капіталу залишається кредитор навіть тоді, коли капітал передано підприємцю-позичальнику. Так відбувається роздвоєння позичкового капіталу на капітал - власність і капітал - функцію. Кредитор як власник капіталу отримує частину доданої вартості у вигляді позичкового відсотку, а решта доданої вартості залишається у розпорядженні позичальника-підприємця у вигляді підприємницького доходу.

Позичковий капітал набув ряд суттєвих відмінностей:

він діє як капітал - власність у руках кредитора та стає капіталом-функцією в розпорядженні позичальника

в операціях позичок гроші стають своєрідним товаром, котрий кредитори нібито продають функціонуючим капіталістам за ціною розміру позичкового відсотка;

позичковий капітал здійснює відмінну форму руху. Увесь час обертання він перебуває у грошовій формі, здійснюючи рух Г - Г'

володіє специфічною формою відчуження. Відчуження грошового капіталу набуває форми не купівлі-продажу, а форми позички.

Він набуває найбільшої фетишистської форми. Створюється видимість самозростання грошей. Насправді ж гроші приростають тому, що у позичальників вони перетворюються у діючий капітал:

Водночас промисловий капіталіст звільняється від необхідності утримання значних грошових резервів у бездіяльному стані . Як винагороду за наданий у тимчасове розпорядження позичковий капітал промисловець сплачує певну суму - відсоток.

Джерелами формування позичкового капіталу стали:

грошові кошти, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу промислового й торгового капіталу;

акумульовані у фінансово - кредитних закладах грошові кошти і заощадження широких верств населення

кошти рантьє осіб,

тимчасово вільні грошові кошти державного бюджету, пенсійних фондів, страхових компаній, кошти професійних спілок та інших організацій.

Рушійною силою руху позичкового капіталу є привласнення належного процента. Його розмір спонукає власників тимчасово вільних коштів на певний час відчужувати їх під відсоток, що стає ціною кредиту. Попит і пропозиція позичкового капіталу формуються грошовим ринком.

Позичковий процент - частина доходу, яку позичальник віддає кредиторові за користування грошовими коштами.

Суть процента в тому, що це частина прибутку яку позичальник сплачує за взятий у кредит грошовий капітал.

Величина позичкового процента характеризується його нормою, яка визначається як відношення річного доходу, отриманого на позичений капітал, до суми кредиту, виражене у відсотках:

S = D х 100%, K

де S - норма процента; D - річний дохід; K - авансована сума позички.

Крім норми прибутку, на рівень позичкового капіталу впливають інфляційні процеси.

3. Цінні папери як фіктивний капітал сфери обігу

Розвиток кредитних відносин у сфері обігу суспільного капіталу зумовив виникнення різноманітних видів грошових знаків, які стали використовуватися для заміщення майнових боргових зобов'язань приватних осіб і держави та набули загального визнання як цінні папери.

Цінні папери - це грошові й товарні документи, які засвідчують право володіння і довготермінові зобов'язання емітентів щодо виплати їхнім власникам доходів.

До цінних паперів належать акції, облігації, векселі, чеки, депозити та інвестиційні сертифікати, акцепти, паї, зберіг альні бони, комерційні папери, варанти та ін.

Емісією та розміщенням цінних паперів у ринковій економіці прискорюються й полегшуються розрахунки, оперативно поповнюються обігові кошти та елементи основного капіталу, засвідчуються права володіння і позики. Тому цінні папери поділяють на пайові і боргові.

Пайові цінні папери визначають величину внеску учасника підприємницького проекту, свідчать про його членство і право участі в управлінні, а також розмір доходу (дивідендів) та частину майна чи коштів, яку він має отримати в разі ліквідації. До пайових цінних паперів належать акції, ощадні та інвестиційні сертифікати, депозитні й чекові рахунки грошового ринку та інші короткострокові інструменти.

Борговими зобов'язаннями є облігації та казначейські векселі, що випускаються для формування коштів у забезпечення урядових програм, заставні свідоцтва, депозитні й ощадні сертифікати. Особливою формою запозичення стали короткострокові комерційні папери, до яких відносять прості й переказні векселі, чеки, складські і заставні свідоцтва. Вказані форми надання капіталу і способи сплати доходів дозволяють поділити цінні папери на капітальні і грошові:

а) капітальні виступають засобом залучення капіталу і стають

джерелом постійного доходу їх власників, тому відносяться до сектора «довгих грошей» (акції, облігації, казначейські зобов'язання);

б) грошові цінні папери (казначейські і муніципальні векселі, депозитні сертифікати, чеки, ф'ючерсні контракти, комерційні зобов'язання, угоди про викуп) переважно обертаються між фірмами, банками, між банками і казначейством, формуючи один із секторів «коротких грошей».

Як кредитні знаряддя цінні папери виконують функції:

інвестування та кредитування різних сфер і галузей економіки.

переливання інвестиційних і кредитних ресурсів у найприбутковіші виробництва.

служать інструментом фінансування і рефінансування бюджетної системи та перешкоджають надлишковій емісії грошової маси і стримують розвиток інфляції;

емісією та розміщенням цінних паперів надається багатоваріантний вибір джерел фінансування й кредитування ;

формують гнучкий механізм зміни суб'єктів власності та розвитку чисельних форм змінного капіталу

регулюється сумарний купівельний попит, а власникам цінних паперів забезпечується додаткове джерело доходів

У сфері обігу слід розрізняти реальний і фіктивний капітал. Цінні папери, будучи засобом отримання дивідендів і процентів, виконують функцію капіталу, але реальним капіталом не є. Зокрема, цінні папери не володіють власною вартістю, не виконують ніяких функцій у відтворювальному процесі, не беруть участі у процесі виробництва вартості. Їх рух лише опосередковано відображає безперервний рух дійсного капіталу. Акції та облігації лише виконують роль дублікатів дійсного капіталу.

Капітал, який втілений у цінних паперах, становить особисту власність, що надає право їх власникам привласнювати частину прибутку у формі дивідендів і відсотків, називається фіктивним капіталом.

Історично першою формою фіктивного капіталу стали облігації. Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення власником облігації певних коштів та підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість в передбачений термін з виплатою фіксованого відсотка.

Кожній облігації характерні такі властивості:

здатність бути фінансовим документом, який відображає позику коштів у вигляді номінальної вартості облігації;

має визначений кінцевий термін виплати грошової суми й твердих відсотків;

гарантує власникові першочерговість сплати відсотків і задоволення інших зобов'язань на випадок ліквідації емітента.

Акція - цінний папір без встановленого терміну обігу, який засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому та право на участь в управлінні цим товариством, дає право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів і на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Кожна акція відображає рух двох форм капіталу.

а) реального капіталу, представленого основним і оборотним капіталом, що бере участь у виробництві і реалізації виробленої продукції з метою отримання прибутку;

б) фіктивного капіталу, що існує лише на папері та представлений грошовими сумами і цінними паперами, які зростають, приносячи відсотковий дохід, у процесі особливого обігу поза сферою реального капіталу.

Фондовий ринок

У сучасних умовах система економічних відносин з приводу випуску, розміщення і купівлі-продажу цінних паперів зосереджена у фондовому ринку. Його провідними сегментами стали:

ринок інструментів позик (облігації, державні казначейські зобов'язання, векселі),

ринок інструментів нерухомості (акції відкритих акціонерних товариств),

ринок похідних інструментів (ф'ючерси, опціони, варанти).

Розрізняють первинний фондовий ринок і вторинний. На первинному ринку відбувається емісія та первісне розміщення цінних паперів.

На вторинному ринку перепродають цінні папери іншим особам, а вони - вільні у своєму виборі - перепродують їх наступним вкладникам.

Фондова біржа - це постійно діюча частина фондового ринку, що діє як спеціалізована установа для створення умов концентрації попиту і пропозиції в одному місці та в руках професійних торговців цінними паперами, а також для підвищення ліквідності цінних паперів на регулярній та упорядкованій основі.

До основоположних нормативно-правових актів у діяльності фондової біржі належать закони держави.

Запитання та завдання для обговорення

Охарактеризуйте позичковий капітал як політико-економічну категорію.

Джерела формування позичкового капіталу. Позичковий процент.

Загальна формула руху грошового капіталу.

Чим зумовлена різниця між капіталом-власністю і капіталом функцією?

Які функції виконує кредит?

Який капітал належить до торговельного капіталу? Чому?

Розкрийте суть витрат обігу.

Розкрийте структуру торговельного прибутку.

Цінні папери: їх суть та структура.

Размещено на Allbest.ru