Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України

Політична економія

Размещено на http://allbest.ru

План

1. Сутність і класифікація глобальних проблем

1.1 Ключова глобальна проблема народонаселення

1.2 Глобальна проблема бідності

1.3 Екологічні аспекти глобальних проблем

1.4 Проблема миру і роззброєння

1.5 Глобальна продовольча проблема

1.6 Глобальна сировинна проблема

2. Економічні аспекти глобальних проблем

1. Сутність і класифікація глобальних проблем

Глобалізація світової економіки привела до того, що на механізм світового господарства все більше почали діяти всесвітні проблеми. Ці проблеми наприкінці 60-х -- на початку 70-х рр. отримали назву глобальних, а в науковий обіг був уведений термін «глобалістика», як специфічне направлення міжнародних економічних досліджень. Семантично поняття глобальні проблеми сучасності пов'язане з англійським словом «Globe» (земна куля).

Глобальні проблеми сучасного світового співтовариства -- це негативні результати науково-технічного й економічного прогресу.

Специфіка глобальних проблем полягає в тім, що вони мають ряд загальних ознак:

- носять загальносвітовий характер, тобто зачіпають інтереси й долі всього (або принаймні більшості) людства;

- загрожують людству серйозним регресом в умовах життя й подальшому розвитку продуктивних сил (або навіть загибеллю людської цивілізації як такої);

- мають потребу в терміновому й невідкладному вирішенні;

- взаємозалежні між собою;

- вимагають для свого вирішення спільних дій усього світового товариства.

При класифікації глобальних проблем виділяються дві основні групи:

- демографічну;

- подолання бідності й відсталості;

екологічну;

- миру, роззброювання, запобігання світової ядерної війни (проблема миру й демілітаризації);

- продовольчу;

- природних ресурсів;

- проблему освоєння й використання ресурсів Світового океану;

- проблему освоєння й використання космосу

Уперше увагу світової громадськості на наявність глобальних проблем було звернено в доповідях Римського клубу «Межі росту» та «За межами росту». Ці матеріали лягли сьогодні в основу досліджень не тільки більшості вчених про перспективи глобального розвитку людства, але й в основу прийняття рішень на рівні ООН. Створено особливу конструкцію сучасної глобалістики.

Ретельно проаналізувавши поводження світової системи, економісти одержали висновки про те, що при збереженні дійсних темпів росту населення, забруднення навколишнього середовища, споживання ресурсів найближчим часом людство підійде до меж свого росту й, як наслідок, відбудеться падіння виробництва й чисельності населення.

Це поняття включає відтворення населення, зміну його структури, збільшення тривалості і якості життя, використання робочої сили, її кваліфікацію, міграцію населення і її соціально-економічні наслідки. Від чисельності населення землі, його територіального розміщення, масштабів господарської діяльності залежать забезпеченість населення ресурсами, стан біосфери Землі, світове соціальне й політичне середовище. Динаміка чисельності населення істотно впливає на динаміку абсолютних розмірів валового внутрішнього продукту (ВВП).

- колосальні темпи росту населення Землі: за 55 років (з 1950 по 2005 рр.) чистий приріст населення склав близько 4 млрд. людей. Чисельність населення в 2005 р. досягла майже 6,5 млрд чол.;

- концентрація населення в економічно відсталих регіонах і країнах;

- відносне зменшення населення у розвинених регіонах;

- концентрація населення Землі в містах (і міських агломератах) і стрімке скорочення сільського населення.

Згідно із прогнозами ООН, темпи росту населення надалі сповільняться. Однак загальна чисельність жителів Землі до 2015 р. перевищить 7,2 млрд чол.

Враховуючи важливість демографічної проблеми, у вересні 1994 р. у Каїрі відбулася п'ята Всесвітня конференція ООН по народонаселенню, на якій була прийнята «Програма дій» по визначенню політики народонаселення в усьому світі на період до 2015 р.

1.2 Глобальна проблема бідності

В умовах повільного й безладного росту всесвітньої економіки перевагами глобалізації змогли скористатися далеко не всі держави й не всі регіони в межах окремих країн. Нерівність між багатими й бідними збільшилася. Збільшився також і масштаб убогості в багатьох країнах, що розвиваються. Середні показники ВВП на душу населення в розвинених країнах в 17 разів перевищували показники країн, що розвиваються.

У сучасному світі бідність і відсталість характерні насамперед для країн, що розвиваються, де проживає майже 2/3 населення Зем¬лі. Тому дану глобальну проблему часто називають проблемою подолання відсталості країн, що розвиваються.

Сьогодні в найбідніших країнах близько 1,2 млрд. людей живуть нижче порога бідності, на менше ніж долар на день, ще 2,7 млрд. борються за виживання -- менше ніж 2 долари на день, 114 млн. дітей не отримують основної освіти і 584 млн. жінок неписьменних. Більше 1,5 млрд. позбавлені елементарної медичної допомоги, кожна третя дитина до 5 років голодує.

Слід відмітити, що у найрозвиненіших країнах, незважаючи на загальні високі стандарти життя, усе ще не вирішена проблема бідності. Стрімко зростає бідність у колишніх соціалістичних країнах, особливо в СНД, показник бідності в яких зближається з відповідним показником у країнах, що розвиваються .

Величезні масштаби бідності й відсталості викликають сумнів у тім, чи можливо взагалі говорити про нормальний розвиток і прогрес людського суспільства, коли більша частина жителів планети є за рискою гідного людського існування.

1.3 Екологічні аспекти глобальних проблем

Сьогодні екологічні проблеми набули глобального характеру. Це дає підставу говорити про виникнення планетарної екологічної кризи, про її зв'язок з техногенною цивілізацією і її нинішнім головним носієм -- постіндустріальним суспільством.

Проблеми, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища, зі зростанням витрат суспільства на його ліквідацію, а також з виснаженням запасів природних ресурсів на планеті, сьогодні безпосередньо зачіпають інтереси не тільки окремих держав, але й світового співтовариства в цілому.

Проблеми відходів, шкідливих викидів і деградації природного середовища, дефіцит екологічних благ на тлі росту народонаселення планети носять глобальний характер, оскільки природа єдина й неподільна, для неї не існує політичних і національних кордонів.

У найближче десятиліття запобігання глобальної екологічної катастрофи стане, очевидно, наріжним каменем соціальних реформ, найважливішою метою, центральною політичною ідеєю міжнародного співтовариства.

У цілому основне навантаження на природне середовище й ресурси планети створюють 8 країн -- США, Японія, Німеччина, Росія, Китай, Індія, Індонезія, Бразилія. Тут проживає 56% населення Землі, перебуває 53% всієї площі лісів, виробляється 59% світового ВВП. На них припадає 58% всіх викидів вуглекислого газу в атмосферу Землі (у тому числі 23% на США, 13% -- на Китай, 7% -- на Росію). Втім, як припускають експерти ООН, «вкладення» країн, що розвиваються, в атмосферні викиди вуглекислого газу до середини XXI століття теж зросте із сьогоднішніх 28 до 40%.

Слід підкреслити, що більшість екологічних проблем не може бути вирішена на рівні окремих держав і регіонів. Мова йде про проблеми забруднення світового океану, світового повітряного басейна, утворення озонових дір і ін. Таким чином, еколого-економічні проблеми набули до кінця XX ст., інтернаціонального характеру, що вимагає відповідних загальнонаціональних підходів до їх вирішення.

1.4 Проблема миру і роззброєння

Роззброєння -- одна із глобальних проблем сучасності, що безпосередньо впливає на виживання людської цивілізації. Це система заходів, спрямованих на припинення перегонів озброєнь, обмеження, скорочення і ліквідацію засобів ведення війни. І все-таки проблема роззброєння неоднозначна, оскільки пов'язана з можливістю загибелі цивілізації.

Оцінити у всій повноті реальну небезпеку перегонів озброєнь як пагубного глобального процесу допоможуть такі найважливіші обставини.

- По-перше, прогрес військової техніки досяг такого масштабу, коли з небаченою швидкістю з'являються нові, усе більш удосконалені засоби озброєння, принципово нові системи зброї. Це стирає межу між зброєю як засобом збройної боротьби проти армій супротивника і як засобом боротьби проти населення й економіки держав і цілих регіонів.

- По-друге, подальший розвиток ракетно-ядерної зброї, супроводжуване розробкою відповідних військово-політичних доктрин його використання, усе більше утруднює політичний контроль над ним.

- По-третє, прогрес у створенні сучасних засобів руйнування поступово стирає межу між ядерною й звичайною війною.

- По-четверте, проблема перегонів озброєнь включила у свої ряди інтереси людей, що працюють у галузях, що створюють засоби руйнування -- військово-промислового комплексу, змушуючи їх мимоволі виступати в її захист.

- По-п'яте, проблема збільшення або скорочення виробництва озброєння натрапляє на суперечливі інтереси різних держав, тому що забезпечує тією чи іншою мірою їхні геополітичні інтереси.

Статистично згубну небезпеку й недоцільність подальшої гонки озброєнь можна проілюструвати в такий спосіб: глобальні військові витрати протягом XX століття зросли більше, ніж в 30 разів. Людство витрачає на військові цілі сьогодні -- більше 1 трлн доларів.

У сферу військово-виробничої діяльності включено, за свідченням експертів ООН, близько 100 млн чоловік, чисельність існуючих сьогодні армій досягає майже 40 млн чоловік, а у військових дослідженнях і створенні нової зброї зайнято до 500 тис. чоловік. При цьому на військові цілі припадає 2/5 всіх витрат на науку.

Вченими підраховано, які засобів, що витрачають на озброєння тільки протягом одного року, було б досить для зрошення 150 млн га землі, використання яких могло б прохарчувати 1 млрд людей. Таких витрат було б досить для будівництва протягом одного року 100 млн квартир або іншого сучасного житла для 500 млн чоловік.

На гонку озброєнь використовуються не «вільні», не «дарові», не «зайві» ресурси. На неї йде істотна частина світових ресурсів, життєво необхідних для цілей розвитку.

Але особливо парадоксальним явищем виступає гонка озброєнь у країнах «третього світу», де проживає 80% населення нашої планети, а роль у світовому виробництві становить менше 20%.

На найбільш бідні країни (де ВНП на душу населення становить менше 440 дол.), що створюють усього 5% товарів і послуг у світі, де проживає більше половини населення планети, припадає 7,5% світових витрат на озброєння, порівняно з 1% на охорону здоров'я й менше 3% на освіту.

У цих країнах на 3700 чоловік доводиться 1 лікар, а на одного військовослужбовця -- 250 чоловік. Накопичений гонкою озброєнь прямий соціально-економічний збиток у глобальному масштабі багаторазово перевищує всі збитки, які терплять країни світу через різні природні катаклізми.

Тому роззброєння, згортання військового виробництва (конверсія) є сьогодні однією із проблем, що вимагає участі всього світового співтовариства.

1.5 Глобальна продовольча проблема

Світову продовольчу проблему ще називають однією з головних невирішених проблем XX століття.

Виділяють 4 групи чинників, які впливають на глобальну продовольчу проблему:

- природні умови розміщення населення;

- світовий транспорт і зв'язок, котрі забезпечують широкий вихід продуктів харчування на зовнішній ринок;

- політична ситуація у світі

- світова економіка і торгівля в їх єдності.

Протягом усієї історії державності проблема стабільного про¬довольчого забезпечення населення була однією з найважливіших, оскільки від неї залежить національна безпека.

820 млн людей в країнах, що розвиваються

Складні проблеми виникли в останній третині XX ст. в галузі енергетики і сировини. Ці ресурси розподілені у світі вкрай нерівномірно, частина з них обмежена, їх виробництво й споживання піддаються коливанням.

При збереженні сформованих темпів споживання мінеральних ресурсів усі наявні запаси будуть вичерпані і людство встане перед комплексом складних науково-технічних, організаційних і фінансових проблем, пов'язаних з їхнім розвідуванням, видобутком або заміною неорганічними видами.

2. Економічні аспекти глобальних проблем

. Шляхи вирішення глобальних проблем лежать в економічній площині та господарського механізму .

На національному рівні економічні стратегії повинні бути замінені еколого-економічними стратегічними програми виживання й розвитку.

Сьогодні дуже гострою є проблема воєнної безпеки. Глобальні протистояння змінилися посиленням і збільшенням числа різного роду конфліктів локального характеру із приводу територіальних, етнічних, релігійних розбіжностей, що загрожують перетворитися в регіональні або глобальні конфлікти з відповідним залученням нових учасників Величезну небезпеку являє собою й нескінченне суперництво в розвитку ядерної, хімічної, бактеріологічної й інших видів зброї і засобів її доставки. Випробування й розміщення у військах такої зброї також було пов'язане з ризиком випадкового або несанкціонованого його використання.

Завдяки безпрецедентним зусиллям з боку світового співтовариства й країн -- власників такої зброї -- була почата широка серія заходів по запобіганню розповзання ядерної зброї, по забороні його випробування в найбільш уразливих середовищах, по обмеженню його потужності і різних типів засобів доставки, по забороні хімічної й бактеріологічної зброї і знищенню їхніх запасів. Все це, звичайно, знизило небезпеку глобальних конфліктів, однак не знімає з порядку денного глобальної проблеми їхнього за¬побігання.

Нарешті, дуже велику небезпеку в аші дні являє й проблема міжнародного тероризму, здатного спровокувати різні конфлікти аж до ядерного шантажу й глобального ядерного конфлікту (деякі дослідники виділяють міжнародний тероризм у розряд нових глобальних проблем).

Трагедією є для цивілізації та обставина, що уряди різних країн не в змозі усвідомити необхідності раціонального згортання виробництва сучасної зброї і напрямку величезних ресурсів, які виділяються на ці цілі, для вирішення завдань мирного розвитку, створення нової технічної цивілізації на базі екологічно безпечного виробництва.

Масштаби взаємодії сучасного суспільства із природою виявилися настільки великі, що виникла реальна загроза порушення збалансованості обміну між ними, привнесення серйозних змін у цей обмін з небажаними наслідками для людини й світового розвитку. По суті загострення екологічної проблеми означає перехід на якісно нову залежність населення світового співтовариства від навколишньої природи.

Проблема екологічної безпеки тісно пов'язана з досягненням економічної безпеки, затвердженням рівноправних економічних відносин, що виключають хижацьку експлуатацію природних ресурсів, експорт забруднюючих виробництв і небезпечних відходів.

Тут саме потрібні найбільш розвинені форми міжнародного співробітництва на основі єдиних критеріїв, загальновизнаних універсальних підходів.

Основними джерелами фінансування великих міжнародних природоохоронних проектів мають стати надходження від оподаткування різних видів господарської екологонебезпечної діяльності. Ці кошти повинні акумулюватися на рахунках спеціальних міжнародних фондів.

Нині особливої актуальності набрало також питання про запровадження глобального податку на викид шкідливих газів..

Для того щоб дійсно сконцентрувати зусилля на екологічній безпеці, запобіганні екологічної катастрофи, життєво необхідні:

- адекватне розуміння масштабності, складності й глибини проблеми, визнання абсолютної пріоритетності її вирішення для майбутнього;

- відповідно цьому розумінню статус, правове, законодавче, фінансове, технічне й професійне забезпечення екологічних про¬грам;

- удосконалювання виробничо-галузевої структури економіки, орієнтованої на використання чистих, ресурсозберігаючих і маловідходних технологій;

- реальна відповідальність всіх і будь-яких природо користувачів за порушення природоохоронних законодавств і за небезпечні їхні наслідки;

- здійснення програм фундаментальних досліджень в галузі вивчення біосфери й наукового забезпечення природоохоронної діяльності;

- проведення обов'язкової незалежної екологічної експертизи проектованих, споруджуваних і діючих об'єктів, що є джерелом підвищеної небезпеки;

- забезпечення глобальної й національної безпеки через систему ефективності природоохоронної взаємодії всіх держав світового співтовариства;

- усілякий розвиток біосферно-екологічного й природоохоронного виховання і утворення, підготовка професійних кадрів у цій сфері діяльності.

Забезпечення продовольством населення, яке швидко зростає в країнах, що розвиваються, є найбільш невідкладною глобальною проблемою сучасності. Вирішення продовольчої проблеми країн, що розвиваються, пов'язане з подоланням їх економічної й науково-технічної відсталості і лежить на шляхах радикальних соціально-економічних перетворень, ліквідації відсталих форм землеволодіння й землекористування, підйому сільського господарства на основі впровадження передових наукових методів його ведення.

Головний напрямок вирішення продовольчої проблеми у світі -- підвищення врожайності, збільшення надоїв і приростів ваги на голову худоби, тобто внутрішній фактор є в остаточному підсумку визначальним.

Світова спільнота повинна більше використовувати резерви виробництва, що зберігаються в океанах. Дуже перспективний розвиток мікробіологічної промисловості. Якщо підвищити КПД реакції фотосинтезу, що на основі сонячного випромінювання утворює біомасу на Землі, то можна значною мірою вирішити всі проблеми, пов'язані із продовольством.

Отже, на основі сучасних уявлень про наукові, технічні, економічні можливості й про способи виробництва можна зробити висновок, що ресурси, наявні на нашій планеті, цілком достатні для того, щоб задовольнити потреби в харчуванні населення в кілька десятків мільярдів чоловік.Більшість учених та експертів в останні роки все більше висловлюють впевненість у тому, що в довгостроковому плані людство не відчуватиме випробовування у своєму розвитку обмежень з боку енергетичних і сировинних ресурсів.

- по-перше, від динаміки попиту, цінової еластичності на вже відомі запаси й ресурси;

- по-друге, від потреб, що змінюються під впливом науково-технічного прогресу, в енергетичних і мінеральних ресурсах;

- по-третє, від можливостей їхньої заміни альтернативними джерелами сировини й енергії та рівня цін на замінники;

- по-четверте, від можливих нових технологічних підходів до вирішення глобальної енергосировинної проблеми на основі науково-технічного прогресу.

Таким чином, глобальні проблеми не можна вирішити швидко й на рівні окремих країн. Необхідний єдиний міжнародний механізм їх вирішення й регулювання, визначення міжнародних правових і економічних норм.

Основні труднощі у вирішенні глобальних проблем -- це вирішення протиріччя між економічними й соціальними інтересами на всіх рівнях господарювання, що й становить зміст їх розв'язання.

Запитання та завдання для обговорення

1. Назвіть п'ять глобальних проблем, які розглядаються у ві¬тчизняній економічній літературі.

2. Які форми й методи міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища?

3. Назвіть економічні регулятори раціоналізації природокорис¬тування та поліпшення довкілля.

4. У чому полягає головна причина виникнення проблем, що одержали назву «глобальні проблеми»?

5. Які специфічні ознаки, що дозволяють віднести проблему до категорії глобальних?

6. У чому проявляється проблема бідності й відсталості? Які шляхи вирішення цієї проблеми?

7. Як змінилося наприкінці XX ст. розуміння проблеми миру й демілітаризації? У чому зараз бачиться її головний зміст?

8. У чому полягає сутність світової продовольчої проблеми?

9. У чому, на Вашу думку, найбільш гостро проявлялася пробле¬ма недостачі природних ресурсів?

10. Які шляхи вирішення енергосировинної проблеми?

11. Перелічіть характерні риси сучасного світової екологічної кризи.

Міні-лексикон: Глобалістика, глобальні проблеми, демілітаризація економіки, екологічно безпечне розширене відтворення світової економіки, екологія, збереження миру, конверсія нове політичне мислення. цивільне виробництво

Размещено на Allbest.ru