Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Мікроекономіка”



ЗМІСТ

ВСТУП

1. АНАЛІЗ ВЗАЄМОДІЇ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ В УМОВАХ ІСНУВАННЯ НА РИНКУ ДЕКІЛЬКОХ ПРОДАВЦІВ І ПОКУПЦІВ

1.1 Основи теорії попиту і пропозиції

1.2 Розрахунки на основі даних

1.3 Відповіді на контрольні питання

2. Побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету

2.1 Теорія особистого споживання

2.2 Вирішення завдання, з використанням вихідних даних

2.3 Відповіді на контрольні питання

3. ВИБІР ОПТИМАЛЬНОЇ КОМБІНАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ПРИ ЗАДАНИХ ЦІНАХ НА НИХ І ТЕХНОЛОГІЇ. ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО БЛАГА

3.1 Теорія виробництва і вартості

3.2 Вирішення завдання, з використанням вихідних даних

3.3 Відповіді на контрольні питання

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Економічна наука поділяється на дві основні області: мікроекономіку та макроекономіку. Мікроекономіка розглядає діяльність окремих економічних суб`єктів. До них відносяться споживачі, робітники, інвестори, фірми - практично будь-який індивідуум, який відіграє будь-яку роль в функціонуванні економіки. Мікроекономіка пояснює, як і чому приймаються економічні рішення. Наприклад, вона пояснює, як споживачі приймають рішення про купівлю товару і як на їх вибір впливають зміни цін і їх доходів.

Іншою важливою темою мікроекономіки є взаємодія економічних суб`єктів в процесі об`єднання в більші структури - ринки та галузі виробництва.

Вивчаючи діяльність окремих фірм та споживачів, мікроекономіка показує, як функціонують і розвиваються галузі промисловості і ринки, чому вони відрізняються один від одного, як на їх діяльність впливають політика влади та економічні умови на світовому ринку.

Ринок - це будь-яка організація, яка використовується людьми для торгівлі один з одним. Кажучи про функціонування ринку, в першу чергу, мають на увазі, наскільки ефективно він справляється з проблемою забезпечення організації взаємовигідної торгівлі. В ідеальному випадку ринки повинні зробити взаємовигідний будь-який обмін для виробників і споживачів продукції.

Ринок - це своєрідна система відносин, в якій зв'язки покупців і продавців настільки вільні, що ціни на один і той же товар мають тенденцію швидко вирівнюватися.

Метою мого завдання є проаналізувати взаємодію попиту і пропозиції в умовах існування на ринку декількох продавців і покупців та дізнатися все про поведінку споживача на ринку.



1. АНАЛІЗ ВЗАЄМОДІЇ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ В УМОВАХ ІСНУВАННЯ НА РИНКУ ДЕКІЛЬКОХ ПРОДАВЦІВ І ПОКУПЦІВ

1.1 Основи теорії попиту і пропозиції

Ринок - це місце зустрічі продавців і покупців. Між ними відбувається обмін по ціні, про яку вдається домовитися. Якою має бути ця ціна? Як ціна встановлюється на ринку? Щоб дати відповіді на ці запитання, звертаються до двох ключових понять ринкових відносин - попиту і пропозиції.

Попит - це залежність між кількістю товарів, яку споживачі хочуть і можуть придбати із різними цінами на нього за певний проміжок часу. Обсяг попиту визначається тією максимальною кількістю даного товару, яку може придбати покупець (покупці) за даною ціною.

Попит окремого споживача називається індивідуальним попитом. Ринковий попит - це попит, який визначається як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні [6, с. 23].

Ціна попиту - це максимальна ціна, яку згоден заплатити покупець за конкретний обсяг товару.

Між ціною на товар і обсягом попиту існує об'єктивний зв'язок, який отримав назву закону попиту. Закон попиту стверджує: чим вища ціна на товар, тим менший на нього попит, і навпаки [5, с. 13].

Попит споживачів породжує пропозицію виробників (продавців).

Пропозиція - це обсяг товарів, який виробники можуть і бажають виготовити і продавати на ринку. Збутова і цінова політика може мати декілька цілей, але основною є максимізація прибутку [2, с. 37].

Величина пропозиції визначається максимальною кількістю товару, який готовий для продажу за заданий період часу при даній ціні.

Закон пропозиції стверджує: чим вища ціна на товар, тим більший обсяг пропозиції товару і навпаки [5, с. 14]. Отже, встановлюється прямо пропорційна залежність між ціною і величиною пропозиції.

При взаємодії попиту і пропозиції на ринку виникає єдина рівноважна ціна, по якій буде продаватися і купуватися рівноважна кількість товару.

1.2 Розрахунки на основі даних

Нехай на товарному ринку є три продавця і три покупця. Відомі функції пропозиції по ціні продавців:

= 2P - 10;= P - 16;= 5,0P - 25;

і функції попиту по ціні покупців:

=30 - 0,7P;=8 - 0,5P;=15 - 3P;

Для знаходження рівноважної ціни проаналізуємо галузеві функції попиту і пропозиції.

Розглянемо функції пропозиції, визначивши мінімальну ціну, за якою продавець зможе реалізувати свій товар на ринку:

1) =2P - 10;

2P - 10 =0 > P=5 - мінімальна ціна для першого продавця.

2) =P - 16;

P - 16 =0 > P=16 - мінімальна ціна для другого продавця.

3) =5,0P - 25;

5,0P - 25=0 > P=5 - мінімальна ціна для третього продавця.

Проаналізувавши дані, які ми отримали, можемо скласти інтервали цін:

1) 5? P < 16;

2) P ? 16 .

Отже, знаючи інтервали мінімальних цін і кількість продавців, які готові реалізовувати свої товари за мінімальною ціною, складаємо сукупну функцію пропозиції, шляхом додавання функцій, які входять до відповідних інтервалів.

2Р - 10 + 5,0Р - 25 = 7,0P - 35, при 5 ? P < 16;

2P - 10 + 5,0Р - 25 + P - 16 = 8P - 51 , при Р ? 16.

Функцію пропозиції будуємо за такими точками (рис.1):

= 5, тоді =7,0Р - 35=7,0*5-35=0; (0; 5)

=16, тоді =8,0Р - 51=8,0*16-51=77; (77; 16)

= 18, =8,0Р - 51=8,0*18-51=93; (93; 18).

Побудуємо функцію пропозиції за знайденими координатами. Графічний вигляд галузевої функції представлений на рисунку 1.1

Рис. 1.1 Галузева функція пропозиції.

Дослідимо функцію попиту та визначимо максимальні ціни за якими покупці зможуть придбати товар:

1)= 30 - 0,7P;

30 - 0,7P = 0 > = 42,86 - для першого покупця;

2)= 8 - 0,5P;

8 - 0,5Р = 0 > = 16 - для другого покупця;

3)= 15- 3P;

15 - 3Р = 0 > = 5 - для третього покупця.

Проаналізувавши платоспроможність кожного покупця, складемо інтервали цін:

1) 16 < Р ? 42,86;

2) 5 < Р ? 16;

3) 0 < Р ? 5.

Отже, знаючи інтервали максимальних цін і кількість покупців, які готові придбати товар за максимальною ціною складемо сукупну функцію попиту, шляхом додавання функцій, які входять до відповідних інтервалів.

30 - 0,7Р, при 16 < Р ? 42,86;

30 - 0,7Р + 8 - 0,5Р = 38 - 1,2Р, при 5 ? Р ? 16;

30 - 0,7Р + 8 - 0,5Р + 15 - 3Р = 53 - 4,2Р, при 0 < Р ? 5.

Функцію попиту будемо будувати за такими точками:



= 42,86, тоді = 30 - 0,7*42,86 = 0; (0; 42,86)

= 16, тоді = 38 - 1,2Р = 38 - 1,2*16 = 18,8; (18,8; 16)

= 5, тоді =53 - 4,2Р = 53 - 4,2*5 = 32; (32; 5).

= 0, тоді = 53 - 4,2P = 53 - 4,2*0 = 53; (53; 0).

Графічний вигляд галузевої функції представлений на рисунку 1.2.

Рис.1.2 Галузева функція попиту.

Якщо споживачі очікують, що товар Х продаватиметься за ціною, нижчою від рівноважної, і планують купити більше товару, ніж підприємства готові за такої ціни запропонувати, то в економіці виникає дефіцит. А ситуація, коли розмір пропозиції товару за певної ціни перевищує обсяг попиту на цей товар називається надлишком пропозиції.

Так при ціні Р = 16 галузевий попит менший за пропозицію:

= 38 - 1,2P = 38 - 1,2*16 =18,8 ;

= 7,0P - 35 = 7,0*16 - 35 = 77.

< - надлишок продукції.

При ціні Р = 5 галузева пропозиція менша від попиту:



= 38 - 1,2P = 38 - 1,2*5 = 32;

= 7,0P - 35 = 7,0*5 - 35 = 0.

> - дефіцит продукту.

Точка перетину кривої попиту (D) і кривої пропозиції (S) - це точка їх рівноваги. У точці перетину кривої попиту (D) і кривої пропозиції (S) обсяг попиту буде дорівнювати обсягу пропозиції. Завдяки такому співвідношенню встановлюється ціна рівноваги, яка і покупців, і продавців однаково задовольняє. [4, с. 123].

Отже, галузеві криві попиту і пропозиції перетнуться на ділянках ліній:

= 38 - 1,2P та = 7,0P - 35.

38 - 1,2P = 7,0P - 35;

8,2Р = 73;

Р = 8,9 - рівноважна ціна ().

Рівноважний обсяг дорівнює:

= =

= 38 - 1,2Р = 38 - 1,2*8,9 = 38 - 10,68 = 27,32 - рівноважний обсяг.

Знайдемо обсяг продукції при рівноважній ціні Р = 8,9 для кожного покупця і кожного продавця.

Для продавців:

1) = 2P - 10 = 2*8,9 - 10 = 17,8 - 10 = 7,8 (одиниць продукції);

2) = P - 16 = 8,9 - 16 = -7,1 -продавець не приймає участі у продажі;

3) = 5,0P - 25 = 5,0*8,9 - 25 = 44,5 - 25= 19,5 (одиниць продукції).

Для покупців:

1)= 30 - 0,7P = 30 - 0,7*8,9 = 30 - 6,23 = 23,77 (одиниць продукції);

2) = 8 - 0,5P = 8 - 0,5*8,9 =8 - 4,45 = 3,55 (одиниць продукції);

3) = 15 - 3P = 15 - 3*8,9 = 15 - 26,7 = -11,7 - покупець не бере участі у придбанні блага.

Графічний вигляд рівноважної ціни і рівноважного обсягу відображено на рисунку 1.3.

Рис.1.3. Галузева рівновага між попитом і пропозицією.

ІІІ. Розрахуємо коефіцієнт цінової (прямої) еластичності на кожній ділянці кривої попиту і пропозиції, шляхом визначення на скільки відсотків змінилася величина попиту при зміні ціни на 1%, тому що еластичність за ціною - це ступінь зміни величини попиту і пропозиції у відповідь на зміну ринкової ціни. [8, с.77].

= |;

Знайдемо коефіцієнт цінової еластичності на кожній ділянці кривої попиту:

1) на інтервалі з точками [0; 42,86] і [18,8; 16]



= : = : = = |- 0,6 | = 0,6, 0 < Е < 1

-нееластичний попит, а тому виручка від реалізованого товару зменшується;

2) на інтервалі з точками [18,8; 16] і [32; 5]

= : | = : | = |0,7 : (-0,7)| = |-1| =1, Е = 1

одинична еластичність попиту,в цьому разі дохід продавця не зміниться;

3) на інтервалі з точками [32; 5] і [53; 0]

= | : = |0,66 : (-1 )| = |- 0,66| = 0,66, 0 < Е < 1

нееластичний попит, а тому дохід продавця зменшиться.

Можемо зробити висновок, що функція попиту нееластична на всьому інтервалі, окрім інтервалу з точками [5; 32] і [0; 53], для якого характерна одинична еластичність попиту.

Знайдемо коефіцієнт цінової еластичності на кожній ділянці кривої пропозиції:

1) на інтервалі з точками [0; 5] і [77; 16]

= : = 1 : 0,69 = 1,45, Е > 1

функція еластична, при незначній зміні ціни, зміна пропозиції значна;

2) на інтервалі з точками [77; 16] і [93;18]

= : = 0,2 : 0,125 = 1,6, Е > 1

функція еластична, а тому зміна пропозиції при зростанні ціни значна.

1.3 Відповіді на контрольні питання

1. Під пропозицією розуміють ту кількість товарів (або послуг), яку бажають і можуть поставити на ринок або надати споживачам виробники за кожної даної ціни. Суму пропозицій всіх виробників, які виготовляють однаковий вид продукції називають галузевою (ринковою) пропозицією. Зведення в систему сум функцій пропозиції всіх виробників, які виготовляють однаковий вид продукції, з урахуванням рівня цін на певний товар називають галузевою (ринковою) функцією пропозиції. Щоб знайти галузеву функцію пропозиції, потрібно додати функції пропозиції всіх продавців, які мають всі можливості представити товар на ринку. Графік галузевої пропозиції утворюється за допомогою додавання графіків пропозиції всіх виробників які представлені на даному ринку. [9, с. 11].

Знайдемо зміну величини пропозиції, якщо ціна змінилася від =5,2 до =7. Ціна =5,2 входить до інтервалу цін P > 5, функція сукупної пропозиції якого Qs1 = 5,0P-25. Підставивши значення ціни Р1 у функцію пропозиції знайдемо обсяг продукції, яку зможуть представити продавці: =5,0P - 25 = 5,0*5,2 - 25 = 26 - 25 = 1.

Ціна Р2=7 входить в інтервал цін P > 5 . Знайдемо обсяг продукції, яку зможуть представити на ринок продавці, підставивши Р2 у функцію:

= 5,0Р - 25 = 5,0*7 - 25 = 10.

Для підтвердження дії закону пропозиції знайдемо різницю обсягів реалізованого товару:

ДQ= - = 10 - 1 = 9.



Крива пропозиції показує, яку кількість товару готовий поставити на ринок виробник за різними цінами в даний час. Отже, між ціною і кількістю реалізованої продукції існує прямо пропорційна залежність - зі збільшенням ціни кількість продукції поставленої на ринку збільшується.

Попит - це та потреба, задоволення якої суб`єкт здатний оплатити.

Величина попиту перебуває в оберненій залежності від рівня ціни на товар. Це означає, що, за інших незмінюваних умов, за нижчу ціну можна придбати більше товарів. Обернений, стійкий, повторювальний зв`язок величини попиту і ціни товару є законом попиту. Графічно цей зв`язок зображується кривою попиту, яка має спадний нахил. Рух точки по кривій попиту D означає зміну величини попиту залежно від ціни. [11, с. 14] Розглянемо на прикладі:

Нехай початкова ціна = 2,4. При такій ціні попит на продукцію становив:

= 68 - 4,2P = 68 - 4,2*2,4 = 68 - 10,08 = 57,9.

Через деякий час ціна на товар зросла і = 9, а тому обсяг придбаної продукції також змінився:

= 53 - 1,2P = 53 - 1,2*9 = 53 - 10,8 = 42,2.

Знайдемо різницю обсягів придбаного товару:

ДQ = - = 57,9 - 42,2 = 15,7.

Отже, проаналізувавши отримані дані, переконуємося, що зі збільшенням ціни попит на продукцію зменшується.

2. В умовах ринкової економіки ціна на будь-який вид товару встановлюється при взаємодії попиту і пропозиції. Тобто, встановлюється рівноважна ціна, яка врівноважує попит і пропозицію в результаті дії конкурентних сил. Тому, щоб отримати рівноважну ціну потрібно прирівняти функцію попиту до функції пропозиції і з даної рівності визначити рівноважну ціну. Оскільки ціна за умов конкурентного ринку визначається рівновагою попиту і пропозиції, окремий продавець не може впливати на ціноутворення на ринку і пропонує свій товар за ціною, яку його змушує встановлювати ринок. Така ціна не впливає на зміну обсягів виробництва. Рівновага досягається в результаті діяльності всіх учасників ринку і сприяє забезпеченню максимально високого рівня задоволення потреб. [10, с.6].

3. Крива індивідуального попиту показує поведінку окремо взятого покупця, а крива ринкового попиту представляє інтереси всіх покупців. Тому, якщо складати криву ринкового попиту для всіх покупців, то на ній не буде різких перепадів попиту при різних рівнях цін, а вони будуть вирівнюватися через те, що за даної ціни, наприклад, якщо один покупець буде вже не в змозі брати участь в торгах, то це ще зможе робити інший. І в результаті такої ситуації крива набуватиме більш пологого вигляду.

4. Існують різні види еластичності. Еластичність попиту відносно ціни показує відносну зміну об`єму попиту під впливом зміни ціни на один відсоток [1.с.96]. Окрім цінової еластичності попиту можна розглядати перехресну еластичність, яка показує на скільки відсотків зміниться обсяг попиту на товару А, якщо ціна на товар Б зміниться на один відсоток. Ще одним видом еластичності попиту є еластичність попиту від доходу, яка характеризує на скільки відсотків зміниться попит на товар, якщо доход зміниться на один відсоток [3, с.95-96]. Еластичність пропозиції показує, наскільки зміниться обсяг пропозиції товарів при зміні ціни на один відсоток.

У розрахунках я використовувала формулу розрахунку еластичності попиту і пропозиції за ціною тому, що ми маємо невеликий діапазон значень цін.

5. Надлишок споживача показує виграш споживача, який він зможе отримати при можливості придбати необхідний йому товар за нижчою ціною.

Надлишок виробника показує виграш виробника від можливості реалізувати обсяги виробництва за вищою ціною.

Отже, надлишок споживача визначається різницею між тією ціною, яку покупець готовий заплатити за певний товар, щоб не позбутися можливості його споживати, та фактично сплаченою ціною за цей товар. Надлишок (виграш) виробників - це своєрідна плата за можливість виробляти та продавати товар за певною ціною. Надлишок (виграш) виробників виникає тому, що виробники продають свої товари не за ціною пропозиції , а за ціною рівноваги. [12, с. 59].

Графічне зображення представлено на рисунку 1.4.

Рис. 1.4. Надлишок виробника і споживача

6. Таким чином ми з`ясували, що результатом взаємодії ринкового попиту і ринкової пропозиції є встановлена ринком ціна рівноваги, коли обсяг закупівлі-продажу досягає максимального рівня, але встановлена на ринку рівновага постійно порушується зі зміною попиту і пропозиції. Але ринкова система має здатність до самовідновлення рівноваги. Залежно від того, що швидше реагує на дисбаланс між обсягом попиту і пропозиції (ціна чи обсяг), є дві моделі відновлення порушеної рівноваги : Л. Вальраса та А. Маршалла. За Л. Вальрасом: коли ціна відхилиться від рівноважної вгору, то за умови надлишку поміж виробниками виникне конкуренція за споживача. Для залучення споживачів вони будуть знижувати ціну, що призведе до зростання попиту і скорочення пропозиції до первісної рівноваги. Якщо ж відхилення рівноважної ціни буде вниз, попит буде перевищувати пропозицію, поміж споживачами буде конкуренція за дефіцитний товар, вони будуть пропонувати виробникам більш високу ціну, що дасть останнім можливість збільшити пропозицію. Це буде продовжуватися до тих пір, поки ціна не повернеться до первісного рівня. За Маршаллом: якщо пропозиція зменшиться, ціна попиту буде вищою за ціну пропозиції, а це буде стимулювати випуск продукції. Коли ж пропозиція перевищить рівноважну, ціна попиту стане нижчою ціни пропозиції і тому пропозиція зміститься [3, с.71-72]. Отже, система повернеться в первісний стан.

Однією із причин порушення ринкової рівноваги є оподаткування, тобто, накладання державою різних прямих і непрямих податків. Наслідки оподатковування негативно позначаються як на споживачах, так і на виробниках товарів. Ці наслідки виражаються в збільшенні ціни товару, з одного боку, і в скороченні обсягів виробництва товарів - з іншої. Та ціна, яка зросла, як відомо, викликає скорочення споживчого попиту, унаслідок чого неминуче скорочення обсягу продажу товарів, що потрапили під оподатковування. Виробники відреагують на таку ситуацію однозначно: вони скоротять виробництво і пропозицію товарів, попит на які знизився.

Порушення законів попиту та пропозиції не відбулося, тому що податок лише створив передумови для переміщення точки рівноваги попиту та пропозиції на новий, більш високий рівень. Ще однією причиною порушення ринкової рівноваги є цінове втручання і контроль над цінами, які здійснює держава на законодавчій основі.

7. «Павутиноподібна модель» - одна з найпростіших динамічних моделей ціноутворення. Це модель, де продавці розробляють свою стратегію, базуючись на минулому дні. Вона відображає формування рівноваги в галузі з фіксованим циклом виробництва [1, с. 94].



«Павутиноподібна» модель ринкової рівноваги

Лінія попиту D відображає ситуацію поточного періоду: споживач знає, скільки за такою ціною він хоче купити сьогодні.

8. Коли держава починає втручатися в процес ринкового ціноутворення, то це часто призводить до різних негативних ситуацій. А саме: зникнення певних товарів з ринку; виникнення черг; нормування товарів; пошуки легальних шляхів подолання обмежень; накопичення товарів; “тіньовий ринок”. Проте, відбуваються і позитивні зміни як такі: наприклад, процес створення рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних одиниць держави. Це сприяє існуванню збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг та протидії монопольним тенденціям виробникам продукції, товарів і послуг. Якщо держава втручається у процес ціноутворення, то це призводить і до підвищення якості продукції, створення соціальних гарантій, в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку зі зростанням цін і тарифів і створення необхідних економічних гарантій для виробників.

При ціні = 1,1, попит = 53 - 4,2P = 53 - 4,2*1,1 = 53 - 4,62 = 48,38 , а от за такої ціни пропозиція =0 - отже, на ринку дефіцит. При ціні = 16,0, попит = 38 - 1,2P = 38 - 1,2*16,0 = 38 - 19,2 = 18,8, а пропозиція = 7,0P - 35 = 7,0*16,0 - 35 = 77. Проаналізувавши дані, можна зробити висновок, що на ринку надлишок. Саме за таких ситуацій держава втручається в ринкове ціноутворення.

10. У будь-якій країні, навіть з найбільш розвинутими ринковими відносинами, на систему ціноутворення та рівень цін великий вплив має держава. Головною метою держави є створення таких умов, за яких ціна встановлюється та регулюється законами ринкової економіки (попиту, пропозиції, грошового обігу та ін.). При цьому вона не повинна заважати конкуренції, вільному розвитку відносин між виробниками та продавцями.

Держава діє на рівновагу через вплив на ринкове ціноутворення, котрий може бути прямим і опосередкованим.

Опосередкований вплив на ціни уряд здійснює через оподаткування та субсидії, прямий - через встановлення «цін підлоги» та «цін стелі».

Запровадження непрямих податків на товари, незалежно від того, хто їх сплачує - споживач чи виробник, призводить до зростання ціни рівноваги і зменшення рівноважного обсягу. Субсидії, що надаються урядом бізнесу, знижують рівноважну ціну та збільшують рівноважний обсяг. [13, с.34].



2. Побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету

2.1 Теорія особистого споживання

В основі формування ринкового попиту лежать рішення споживачів. Модель поведінки споживача будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання і включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір.

Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимізації корисності.

Обмеження - це всі обставини, які не дозволяють споживачу отримати все, що забажається, найважливішими з них є ціни товарів і послуг та доход споживача.

Вибір полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб.

Бюджетне обмеження споживач формують його доход і ціни товарів і послуг. Мікроекономічна модель бюджетного обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу, тобто враховує його фінансові можливості, і має назву „модель можливого”.

Загальні видатки на придбання товарів і в межах певного доходу споживача визначаються рівнянням бюджетного обмеження:

де - ціни товарів, - кількості товарів.

Одночасно спожита кількість товарів X та Y складають набір з двох товарів.

Графічно ці набори благ відображає пряма з від'ємним нахилом, яка називається бюджетною лінією або лінією бюджетного обмеження. Бюджетна лінія- це лінія рівних видатків. Вона показує межу між можливим і неможливим. Всі точки, розташовані на бюджетній лінії або під нею, досяжні для споживача, всі точки над бюджетною лінією - недосяжні. Точки на бюджетній лінії характеризують множину комбінацій товарів і , видатки на які не перевищують в сумі доходу споживача. Лінія бюджету переривається в точці А що відповідає кошику, який включає максимальну кількість товару Y, яку можна придбати при даному доході. Пересуваючись по лінії бюджету донизу від точки А до точки Д, споживач змінює комбінацію товарів у кошику, збільшує витрати на товар і зменшує витрати на товар . Точка Д на горизонтальній осі відповідає кошику з максимальною кількістю товару , яку можна придбати. Бюджетне обмеження показує компроміс, на який повинен піти споживач при виборі між двома товарами: щоб одержати додаткову одиницю одного товару, він повинен відмовитись від певної кількості іншого.

Пропорції можливої заміни одного товару іншим визначаються за допомогою кутового коефіцієнта. В границях незмінного бюджету збільшити видатки на купівлю додаткових одиниць товару можна лише на суму, яка зекономлена завдяки відмові від купівлі певної кількості товару І навпаки. В обох випадках повинна виконуватись умова:або звідки За ординалістською версією оптимізація споживчого вибору полягає у суміщенні „моделі бажаного” та „моделі можливого” і пошуку оптимального кошика, який повинен належати бюджетній лінії, але в той же час найповніше задовольняти уподобанням споживача, тобто досягати найвищої з можливих кривих байдужості. Таке поєднання одержимо, сумістивши карту байдужості з графіком бюджетної лінії, як це зображено на рис. 2.2. Найвищою з доступних споживачеві кривих байдужості є , яка лише дотична до бюджетної лінії. Оптимум знаходиться в точці . [15, с. 11].

2.2 Вирішення завдання, з використанням вихідних даних

Бюджетне обмеження споживача має вигляд:

I = Px*X +Px*Y,

де Px - рівноважна ціна товару Х, що встановилася на ринку цього товару (розрахована в завданні 1 і дорівнює 8,9);

Py (ціна товару У) = 8;

I (дохід споживача) = Px + 50; I = 8,9 + 50 = 58,9;

m=3; n=4; PX=1,6.

Х,У - відповідно кількість спожитих товарів Х і У.

У розрахунках використовую функцію корисності наступного вигляду:

U = (X+m)*(Y+n).

Знайдемо граничні корисності товарів Х та У шляхом диференціювання виразів загальних корисностей відповідно по Х та по У.

Mux=Y+4

Muy=Х+3



Підставимо отримані значення до формули рівноваги споживача:

8y+32=8,9x+26,7

8y=8,9x-5,3

Рівновага споживача досягається в точці , де бюджетна лінія дотикається до кривої байдужості. Припустимо,що весь свій дохід споживач витрачає на споживання двох товарі - Х та У.

Рівняння бюджетного обмеження має наступний вигляд:

І=Рх.х +Ру.у

58,9 = 8,9х + 8,9х-5,3

Х = 3,6. Тоді у = (8,9*3,6-5,3)/8 = 3,3

(3,6; 3,3) - рівноважний набір.

Рис. 1. Графік рівноваги споживача

Визначимо корисність, яку отримає споживач від споживання даного набору товарів:

U= (X+3)(Y+4)

U=(3,6+3)(3,3+4)

U=6,6*7,3=48,18

Рівняння кривої байдужості, на якій споживач знаходиться в момент рівноваги:

(Х+3)(У+4)=48,18

Запишемо рівняння так:

48,18=(X+ 3)(Y+4) XY+4X+3Y+12-48,18=0 XY+4X+3Y-36,8=0

Y(X+3)+4X-36,8=0

Y=

це і є рівняння кривої байдужості,на якій знаходиться споживач в момент рівноваги.

Визначимо перехресну еластичність попиту на товар Y при зміні ціни на товар X.

Перехресна еластичність попиту використовується для вимірювання чутливості обсягу покупок споживача до зміни цін на замінюючи, чи доповнюючи товари. Перехресна еластичність показує , на скільки зміниться обсяг попиту на товар Х при зміні ціни У на 1% і навпаки.

Перехресна еластичність попиту обчислюється за такою формулою:

;



- відносна зміна у величині попиту на товар У

- відносна зміна в ціні на товар Х.За умовою задачі ціна на товар Х змінилася на 1,6 (?Рх).

При ціні Рх попит на товар У був 3,3.

Ціна змінилася і стала Рх2= Рх +?Рх = 8,9+1,6= 10,5.

Необхідно знайти попит на товар У при новій ціні,для цього складемо систему рівнянь,підставивши нову ціну.

= 8У+32=10,5Х+31,5

58,9=10,5Х+8У 58,9=10,5Х+8У

8У+32-10,5Х-31,5=0

58,9-10,5Х-8У=0

Віднявши від першого рівняння друге отримаємо:

16Y- 58,4=0

Y=3,65.

Підставляємо Y в одне із рівнянь і знаходимо значення X:

58,9=10,5X+8*3,65

X=2,8.

Отже при ціні товару Х =10,5 попит на товар У буде 3,65.

Відмовившись від споживання товару Х,споживач зможе купити товару У кількістю =7,36.

За ціни 8,9 відмовившись від споживання товару У,споживач зможе купити товару Х кількістю =6,6.

А за ціни 10,5-товару Х кількістю =5,6.

Знайдені числа будуть точками на площині, через які пройдуть наші прямі. попит пропозиція бюджет ціна

Знаходимо перехресну еластичність:

= 0,58.

Перехресна еластичність попиту має додатнє значення а отже товари є взаємозамінними. З розрахунків попереднього завдання видно,що при зміні ціни до 10,5 встановлюється нова рівновага споживача (2,8;3,65). Отже при збільшенні ціни на товар Х споживач відмовляється від певної кількості товару Х на користь товару У.

Рис. 2. Графік рівноваги споживача,яка встановилась після зміни ціни.

Щоб розбити загальний ефект збільшення ціни товару Х на ефект заміни та ефект доходу,слід побудувати графік,на якому зображено загальний ефект. Загальний ефект представлений на графіку як відрізок Е1Е2.

Рис. 3 Загальний ефект збільшення ціни

Ефект заміщення-це зміна обсягу попиту,спричинена зміною відносної ціни товару при незмінному реальному доході.

Ефект доходу-це зміна обсягу попиту спричинена зміною реального доходу споживача при незмінності відносних цін.

Отже щоб розбити загальний ефект,треба знайти координати точки Е3.Для цього слід розв'язати систему рівнянь:

(X+ 3) (Y+ 4)=48,18 ХУ+4Х+3У+12-48,18=0

= 10,5Х+31,5=8У+32

У(Х+3)+4Х-36,18=0 У=

10,5Х+31,5=8У+32 10,5Х+31,5=8У+32

Тепер у друге рівняння замість У підставляємо отриманий вираз:

10,5 Х+31,5=8(+32 =0

Х+3=0 Х

10,5x2+92x-290,94=0

D=20683.48

X=2,46.

Підставивши значення Х у рівняння У= знаходимо значення У.

У==4,82.

Отже координати точки Е3 (2,46; 4,82)

Знаючи координати точки Е3 ми можемо знайти ефект заміни та ефект доходу.



Рис. 4 Ефект заміни та ефект доходу товарів Х та У

Ефект заміщення це різниця Е3-Е1.

Ефект заміщення(х)=2,46-3,6= -1,14

Ефект заміщення(у)=4,82-3,3=1,52

Ефект доходу це різниця Е2-Е3.

Ефект доходу(х)=0,43-2,46=-2,03

Ефект доходу(у)=3,65-4,82= -1,17

Ефект загальний(х)= -1,14+(-2,03)= -3,17

Ефект загальний(у)= 1,52+(-1,17)=0,35

Крива "ціна - споживання" показує, як змінюється обсяг закупок товару X при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту.

Нехай ціна товару У незмінна,а ціна товару Х зменшується на 10%. Тоді ціна товару Х буде становити:

8,9-(8,9/100)=8,01

Отже, ціна товару Х стала 8,01.

За такої ціни споживач зможе відмовившись від товару У придбати товару Х кількістю = 7,35. Ціна товару У не змінюється,отже обсяг його споживання становитиме як і раніше 7,36, а дохід споживача залишився незмінним.

Щоб побудувати криву «ціна-споживання» слід розрахувати рівноважний набір товарів за нової ціни.

Система рівнянь має такий вигляд:

= 8У+32=8,01Х+24,03

58,9=8,01Х+8У 58,9=8,01X+8У

8У-8,01Х-7,97=0

-8У-8,01Х+58,9=0

Додаємо до першого рівняння друге щоб позбутись одного з невідомих,а саме У,дістанемо:

-16,02Х+50,93=0 тоді Х=3,18

Підставивши значення Х в одне з рівнянь знайдемо значення У:

8У-8,01*3,18-7,97=0

У==4,18

Отже рівноважний набір споживача буде таким: (3,18; 4,18).

Рис. 5.Крива «ціна-споживання»

Отже, як видно з графіка товари Х та У є взаємозамінними.

Припустимо,що дохід споживача щоразу буде збільшуватись на 20%.

Тоді щоб побудувати криву «дохід-споживання» слід спочатку визначити яким став дохід:

58,9+(58,9*20/100)=70,68

За цього доходу відмовившись від товару Х споживач зможе купити товару У

=8,83

Ціна товару Х не змінилась і дорівнює 8,9.

За цього доходу відмовившись від товару У споживач зможе купити товару Х

=7,94

Знайдемо рівноважний набір товарів за нового доходу розв'язавши систему рівнянь:

Система рівнянь має такий вигляд:

= 8У+32=8,9Х+26,7

70,68=8,9Х+8У 70,68=8,9X+8У

8У-8,9Х-5,3=0

8У-8,9Х+70,68=0

Додаємо до першого рівняння друге щоб позбутись одного з невідомих,а саме У,дістанемо:

-17,8Х=-65,38, тоді Х=3,67

Підставивши значення Х в одне з рівнянь знайдемо значення У:

У==4,74

Отже, рівноважний набір споживача буде таким: (3,67; 4,74).

Будуємо графік згідно знайдених точок:

Рис. 6.Крива «дохід-споживання»

З графіку видно,що товар Х- товар нижчої якості.

2.3 Відповіді на контрольні питання

1. Крива байдужості -- це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг (ринковий кошик або кошик споживача

Ринковий кошик (споживчий кошик) -- це комбінація товарів X і У для споживання їх протягом певного часу.

Споживач не розрізняє набори товарів X і У, які розташовані на кривій байдужості .Рівень корисності кожного з наборів на кривій байдужості однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності.

Властивості кривих байдужості:

1. Криві байдужості є монотонно спадними функціями (при збільшенні кількості певного блага значення функції спадає).

2. Поверхні кривих байдужості не перетинаються.

3. При збільшенні споживання певного блага зменшується величина іншого, яку людина жертвує заради отримання додаткової одиниц0і першого блага (прояв закону спадної граничної корисності). Якщо у людини, наприклад, багато одягу, але мало їжі, то заради додаткової одиниці їжі вона схильна пожертвувати значною часткою одягу. Якщо ж людина має багато їжі, то заради додаткової одиниці їжі вона вже буде схильна жертвувати вже меншою часткою гардеробу.

4. Чим більше поверхня кривої байдужості віддалена від початку координат, тим привабливішими для людини є набори благ, які розташовані на цій поверхні. Ця властивість навіть не потребує доведення: вона випливає з самих умов надання переваг Чим більше в наборі благ, тим він корисніший.

[14, с.9, 11-12];

Рис.7. Криві байдужості, якщо товари X і Y є абсолютними замінниками:

U(X;Y) = X+Y

2. Лінія дохід-споживання-це множина всіх оптимальних наборів товарів при змінному доході споживача і незмінному співвідношенні цін.

Якщо товари Х та Y - нормальні товари, то крива набуває вигляду [7, с. 83]:

Рис. 8.Криві «дохід-споживання»

3. Самий факт інфляції - це зниження покупної спроможності грошової одиниці, тобто зменшення кількості товарів і послуг, що можна придбати за цю грошову одиницю, - не обов'язково призводить до зниження особового реального прибутку чи рівня життя. Інфляція знижує покупну спроможності грошової одиниці, проте ваш реальний прибуток чи рівень життя знизиться тільки в отому випадку, якщо номінальний прибуток буде відставати від інфляції.

Інфляція карає людей, що одержують відносно фіксований номінальний прибуток. Інакше кажучи, вона перерозподіляє прибуток, зменшуючи його у одержувачів фіксованого прибутку і збільшуючи його у інших груп населення.

Інфляція погіршує керованість домашнім господарством, оскільки посилюється нестабільність, змінюються ціни, важко прогнозувати затрати і прибутки, що знижує економічну активність. [15, с. 73].

Попит -- це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.

Закон попиту -- величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару.

4. На основі лінії «ціна-споживання» будуємо криву індивідуального попиту на товар Х вважаючи,що РУ - const.

Рис. 9. Крива індивідуального попиту на товар Х



3. ВИБІР ОПТИМАЛЬНОЇ КОМБІНАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ПРИ ЗАДАНИХ ЦІНАХ НА НИХ І ТЕХНОЛОГІЇ. ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО БЛАГА

3.1 Теорія виробництва і вартості

У мікроекономіці процес виробництва розглядається суто функціонально -- як процес перетворення вхідного потоку затрат, тобто ресурсів, у вихідний потік випуску з використанням певної технології виробництва.

Технологічна залежність між структурою затрат ресурсів (факторів виробництва -- працею L та капіталом К) і максимально можливим випуском продукції (Q) записується за допомогою виробничої функції:

Q = F (L,K)

Зв'язок між обсягами затрачених ресурсів (L,К) і вартістю виробництва показує функція сукупної вартості виробництва (ТС), яка відображає сумарну вартість усіх використаних факторів виробництва і у випадку двох факторів має вигляд:

TC = PL *L + PK * K.

Мінімізація вартості -- процес досягнення фірмою таких обсягів використання ресурсів, коли вартість набору ресурсів, необхідних для забезпечення певного обсягу випуску продукції, буде найменшою у порівнянні з вартістю всіх інших наборів ресурсів, які забезпечують той самий обсяг випуску. Аналітичне умова мінімізації вартості має вигляд:

MPL ? MPK = PL ? PK

де MPL, , МРК -- граничні продукти відповідно праці і капіталу; гL гK -- ціна одиниці відповідного ресурсу.

3.2 Вирішення завдання, з використанням вихідних даних

На регіональному ринку кондитерських виробів фірми, що діють за встановленою рівноважною ціною і представляють весь обсяг пропозиції галузі, випускають продукцію згідно технології, яка характеризується виробничою функцією класу Кобба - Дугласа:

Q=B* K c* Ld

де К -- кількість використаного капіталу;

L -- кількість найманої праці;

В, с, d -- дійсні числа. Витрати па одиницю робочої сили визначаються ставкою заробітної плати гL , а витрати на одиницю капіталу --- прокатною ціною капіталу PK. Бюджет фірми складається з суми витрат (ТС) на придбання факторів виробництва.

В короткостроковому періоді постійною величиною є капітал, К'= const.

Значення коефіцієнтів:

В=10; с=0,6; d=0,4; Pl=18;

Pk=6; TC=200; K*=110.

1.Визначити комбінацію ресурсів, яка мінімізує витрати виробнитва даної фірми, а також оптимальний для неї обсяг випуску за наявного бюджету ТС.

Зв'язок між обсягами затрачених ресурсів і вартістю виробництва показує функція сукупної вартості виробництва, яка відображає сумарну вартість усіх використаних факторів виробництва.

TC= РL * L + РK * К

ТС=18L+6K

Підприємство мінімізує витрати якщо виконується умова:

MPl/Pl=MPk/Pk

де MPL , MPK - граничні продукти відповідно праці і капіталу;

Pk,Pl- ціна одиниці праці і капіталу.

Згідно умови Q=10*K 0,6*L0,4 , отже

MPL = Q' (L ) = 10 * K 0,6 * 0,4 L-0,6 = 4K 0,6 * L-0,6

MPK = Q' (K ) = 10 *L0,4 * 0,6 K -0,4 = 6L0,4 * K -0,4

Таким чином, підставивши ці дані у рівняння MPl/Pl=MPk/Pk та ТС=18L+6K, маємо:

L=0,22K

18*0,22K+6K=200

K=20,08, тоді L=4,42

Отже, при використанні L = 4,42 та К = 20,08 - фірма мінімізує витрати.

Визначимо оптимальний обсяг виробництва:

Q=10* K 0,6* L0,4

Q=10* 20,08 0,6*4,42 0,4 = 10 * 6,05* 1,81=109,5(одиниць).

2.Знайдемо середню продуктивність праці при знаходження фірми в стані рівноваги:

Середня продуктивність праці (AL) розраховується за формулою

AL = Q / L

Отже, AL =109,5/4,42=24,77(одиниць).

3.Виведемо функцію граничних витрат фірми в довгостроковому періоді:

Граничні витрати - це додаткові витрати, які пов'язані з виробництвом додаткової одиниці продукту. Тобто це витрати на випуск останньої одиниці продукту.

Граничні витрати показують, на яку величину зростуть витрати фірми в зв'язку зі збільшенням виробництва на одну одиницю продукції. Крива MC у короткостроковому періоді має ^/-подібну форму і характеризує величину приросту змінних витрат для випуску додаткової одиниці продукції.

Величина загальних витрат залежить від кількості застосованих у виробництві ресурсів, а кількість необхідних ресурсів визначається величиною обсягу випуску:

ТС = 18L + 6K

Q=10* K 0,6* L0,4

Будь-яка фірма намагається обрати оптимальну комбінацію ресурсів для виробництва певного обсягу випуску на основі умови:



Відповідно до попередніх розрахунків L=0,22K.

Таким чином, обсяг виробництва можна представити як функцію від однієї змінної:. Q=10. K0,6. (0,22K)0,4 =5,46K.

Тоді K=Q/5,46

Так, як K =L/0,22 , отримаємо: Q = 10*(L/0,22) 0,6 * L0,4 =25L

Тоді L=Q/25

Виразивши величину фактора виробництва, маємо: .

ТС= 18*(Q/25)+6*(Q/5,46)=1,82Q.

Для знаходження величини граничних витрат, шукаємо похідну від даного виразу:

МС=(ТС)`=( 1,82Q.)`= 1,82.

Отже, величина граничних витрат фірми у довгостроковому періоді дорівнюватиме 1,82.

4.Знайдемо граничні витрати виробництва , якщо капітал буде зафіксовано на рівні К*: для цього знайдемо приріст сукупних витрат і приріст змінного фактору, у даному випадку капіталу.

Сукупні витрати фірми за першого знайденого набору факторів виробництва (L=4,42;K=20,08):

ТС=PL *L+PK*K;

ТС1(4,42;20,08)=4,42*18+20,08*6=79,56+120,48=200,04.

Сукупні витрати фірми при новому наборі факторів виробництва (4,42;110):

К*=110-за умовою;



ТС2(4,42;110) = 18*4,42+6*110=79,56+660=739,56.

Знайдемо приріст змінного фактора виробництва, у даному випадку капіталу:

?К = К2 - К1 = 110 - 20,08=89,92.

Знайдемо приріст сукупних витрат:

?ТС = ТС2 - ТС1 = 739,56-200,04=539,52.

Тепер можемо розрахувати значення граничних витрат фірми:

МС = ?ТС/?К =539,52 /89,92= 6

Отже, якщо капітал зафіксовано на рівні К*, то граничні витрати виробництва даної фірми будуть дорівнювати 6.

Виведемо рівняння кривої попиту на працю, якщо К=К*.

ТС = PK * К + PL *L

РL=18, PK =6, L=0,22K

Оскільки капітал зафіксовано на рівні К*=110, отже, маємо:

ТС = 18K + 6L

ТС =18*K + 6(0,22K)

ТС =18*110+6(0,22*110)=1980+145,2=2125,2

Оскільки, ТС = 1980 + PL *L і ТС = 2125,2 отримуємо, що:



2125,2= 1980+ PL *L

PL *L = 145,2

L=145,2/PL

Таким чином отримано рівняння кривої попиту на працю, за умови, що капітал зафіксовано на рівні К = К* = 110.

3.3 Відповіді на контрольні питання

1.Ізокванта - це крива у просторі вхідних факторів, кожна точка на якій показує різні можливі їх комбінації, при яких виробляється однаковий обсяг продукції.

Карта ізоквант- це набір ізоквант, що показує нам, які ресурси потрібні для підприємства, щоб виготовити певний обсяг продукції .

Крива байдужості - крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг.
Карта байдужості - сукупність кривих байдужості, кожна з яких представ- ляє інший рівень корисності.

Ізокванти подібні до кривих байдужості. Вони мають аналогічні властивості: від'ємний нахил, не перетинаються одна з одною, отже, є паралельними, якщо рівень виробництва підтримується постійним уздовж ізокванти. Ці криві відображають альтернативні комбінації витрат факторів для виробництва визначеного обсягу продукції. Однак, на відміну від кривих байдужості, де загальну корисність споживача точно виміряти неможливо, ізокванти показують реальні рівні виробництва. Чим далі ізокванта перебуває від початку відліку, тим вищий рівень виробництва вона відображає.

[11, с. 87].

2. Субституція - заміна одного іншим. Отже, гранична норма технічної заміни (субституції) праці капіталом - це показник, який показує скільки одиниць капіталу може замінити одиницю праці. Цей показник розраховується за формулою:

MRTS l,k=?k/?L

3.Мінімізація вартості -- процес досягнення фірмою таких обсягів використання ресурсів, коли вартість набору ресурсів, необхідних для забезпечення певного обсягу випуску продукції, буде найменшою у порівнянні з вартістю всіх інших наборів ресурсів, які забезпечують той самий обсяг випуску. Геометрично це точка Е -- точка дотику ізокванти з ізокостою( мал.3.1).

Мал.3.1 Мінімізація сукупної вартості

В точці Е ізокоста стає дотичною для ізокванти, їх нахили співпадають. Оскільки нахил ізокости -- це співвідношення цін ресурсів, а нахил ізокванти -- гранична норма технічної заміни, то умова мінімізації вартості буде мати вигляд:

MRTSlk = MPl/MPk=Pl/Pk , MPl/Pl=MPk/Pk

або MRTSkl= MPk/MPl=Pk/Pl, MPk/Pk=MPl/Pl

4.Конфігурація ізоквант визначається ступенем взаємозамінності чи взаємодоповнюваності ресурсів, з яких виробляється продукт.



Мал.3.2.Можливі конфігурації ізоквант

а - лінійна ізокванта; б- ізокванта леонтьєвського типу;

в-ламана ізокванта; г-неперервна ізокванта

5. Середній, граничний та загальний продукт праці залежать від величини застосованого капіталу, тому, що зміна кількості одного фактору напряму викликала б можливу зміну кількості застосовуваного іншого фактору. Так, якби витрати капіталу на вході збільшилися, то гранична продуктивність праці, найімовірніше, також зросла, що спричинене тим, що додаткова робоча сила, очевидно, буде продуктивнішою, якщо робітники будуть озброєні більшою кількістю капіталу. [16, с. 201].

6. Закон спадної продуктивності :якщо один із факторів виробництва (ресурсів) є змінним, а інші - постійними, то, починаючи із певного моменту, гранична продуктивність кожної наступної одиниці цього змінного фактора зменшуватиметься. Найбільш вагоме зростання загального продукту приносять початкові прирости змінного фактора. Потім настає момент, після якого такі ж його прирости приносять щораз менший ефект. Із часом можливою стає ситуація, коли приріст змінного фактора призводить до зменшення загального обсягу випуску.

Наприклад, якщо при фіксованій кількості капіталу (наприклад верстатів) будуть постійно найматися додаткові робітники, то їхній граничний продукт спочатку зростатиме, далі зменшуватиметься і врешті дійде до нуля. Це явище в економічній теорії отримало назву закону спадної граничної продуктивності, чи спадної віддачі. Причина ефекту спадної віддачі достатньо очевидна. Оскільки всі фактори виробництва використовуються разом, то необхідно дотримуватись визначеного співвідношення між ними. Зміна одного виробничого фактора при фіксованому значенні інших породжує диспропорції. Кількість працівників, наприклад, уже не відповідає кількості устаткування, а кількість устаткування - виробничим площам тощо. В таких умовах збільшення одного виду ресурсу не викликає адекватного збільшення загального продукту. Віддача змінного ресурсу зменшується.

7.Віддача від масштабу (ефект масштабу) -- це зміни економічної ефектив- ності за зростання масштабів виробничої діяльності. К(капітал) і L (праця) змінюються одночасно і в одному напрямі|направленні|. Залежність між збільшенням факторів|факторів| виробництва і обсягом|обсягом| випуску характеризується саме ефектом масштабу. Можна виділити наступні ефекти масштабу:

Позитивний (зростаючий) ефект масштабу - коли обсяг|обсяг| випуску продукції збільшується більшою мірою, чим витрати|затрати| ресурсів (сума ступенів L та K більше 1 у виробничій функції Кобба-Дугласа,тобто б+в 1).

Постійний ефект масштабу - коли обсяг |обсяг| випуску продукції збільшується в тій же пропорції, що і витрати|затрати| ресурсів(сума ступенів L та K = 1 у виробничій функції Кобба-Дугласа).

Негативний|заперечний| (спадний) ефект масштабу - коли обсяг |обсяг| випуску продукції збільшується у меншій мірі, чим витрати|затрати| ресурсів (сума ступенів L та K менше 1 у виробничій функції Кобба-Дугласа). [16, с. 140].

У даному випадку коефіцієнти с і d характеризують еластичності виробництва, які характеризують приріст обсягів виробництва при прирості відповідних факторів на 1%.

Якщо с=0,6,d=0,4, то с+d=0,6+0,4=1 - постійний ефект масштабу.

8.Величина застосованих у виробництві факторів становить масштаб виробництва. Віддача від масштабу (тобто результат виробничої діяльності) може бути:

а) постійної, якщо результат виробництва зростає в тій же пропорції, що й ресурси;

б) спадною, якщо результат виробництва зростає в меншій пропорції;

в) зростаючої, якщо результат виробництва зростає в більшій пропорції.

9. У короткому періоді одні витрати виробництва залишаються незмінними, тоді як інші змінюються, змінюючи випуск продукції. Разом вони становлять загальні витрати фірми. Витрати у короткому періоді на різних фірмах відповідають однаковій моделі, яка може бути пояснена за допомогою відомого нам закону спадної віддачі. Цей закон називають ще законом-спадного граничного продукту. Для простоти аналізу припустімо, що фірма, яку ми розглядаємо, використовує тільки два фактори: працю (L) - змінний, капітал (К) - постійний. ТFС графічно відображаються прямою горизонтальною лінією. Це пояснюється тим, що незалежно від змін обсягу виробництва Q значення загальних постійних витрат є сталим ТFС1.

Довгострокові витрати. У довгостроковому періоді можна розширити або скоротити виробництво в межах окремої фірми, змінюючи затрати усіх ресурсів. У будь-який момент часу розміри фірми мають певну величину. Крива довгострокових витрат виробництва показує мінімальне їх значення для якогось обсягу виробництва фірми, коли всі її фактори виробництва є змінними. У довгостроковому періоді постійних витрат немає, бо всі фактори - змінні.

Основною відмінністю між аналізом у короткому і довгому періодах є еластичність факторів виробництва. В довгому періоді, на відміну від короткого, можна контролювати обсяг випуску і витрати, змінюючи не тільки інтенсивність використання змінних факторів виробництва, а й самі розміри і кількість підприємств. [9, с. 148].



ВИСНОВКИ

Мікроекономіка займається вивченням як конкурентних ринків, де один окремо узятий чи покупець продавець не має впливи на ціну, так і неконкурентних ринків, де окремі агенти можуть впливати на ціни. Аналіз кривих попиту та пропозиції є одним з основних інструментів мікроекономіки. На конкурентному ринку криві пропозиції та попиту вказують, скільки продукції зроблено фірмами і яким буде попит споживачів при визначеній ціні. Ринковий механізм має тенденцію до рівноваги (тобто ціна рухається до рівня ринкового розпродажу), для того щоб не було ні надлишкового попиту, ні надлишкової пропозиції.

Коли споживач приймає рішення про споживання, то він керується корисністю яку принесе йому споживання даних товарів, а також співставляє витрати з своїм бюджетом, який обмежує бажання споживача. Коли змінюються ціни на товар, то змінюється і кількість товару яку може придбати споживач при даному доході. Коли ціна підвищується, то кількість придбаного і спожитого товару скорочується, а відповідно зменшується корисність яку споживач отримує від споживання даного товару.

Зміни доходу який отримує споживач теж впливає на обсяг корисності яку споживач отримає від споживання товарів. Якщо доход збільшується, то збільшується корисність, а якщо доход споживача зменшується, то і корисність яку він отримує від споживання певного товару скоротиться. На обсяг отриманої від споживання певного товару корисності мають вплив ціни на товари, доход споживача, особисті смаки і вподобання.

Виробник намагається досягти такого стану використання ресурсів при якому відбувається мінімізація витрат. При цьому віддача всіх факторів однакова, зникає проблема їх перерозподілу, оскільки у виробника немає ресурсів, які могли б принести більший доход. Виробник знаходиться у стані рівноваги, коли досягається оптимальна комбінація факторів виробництва, при яких забезпечується максимізація випуску.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики [Текст]: Учебник для вузов. - 2-е изд.- М.: Издательство НОРМА, 2001. - 572 с.

2. Горбачевська О.В. Графічні побудови в мікроекономіці. - Львів: ЛБІ НБУ, 2002. - 175 с. навч посібник

3. Горошко М.Ф., Кулішов В.В Мікроекономіка: Тести. Ситуації. Задачі /

Навчальний посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 368 с.

4. Піндайк Р.С., Рубінфелд Д.Л. Мікроекономіка [Текст]. - К.: Основи, 1996. - 646 с.

5. Економічна теорія: У 2-х кн. Кн. 2. Мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. - К.: Заповіт, 1997. - 280 с.

6. Базилевич В., Лук`янов В., Писаренко Н., Квіщинська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1997. - 248 с.: іл.

7. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка [Текст]: Навчальний посібник/ За ред. Базилінської О.Я. 3-е вид.випр. - Київ: «Центр навчальної літератури», 2009. - 352 с.