Проблема зовнішньоекономічної діяльності в Україні та шляхи їх вирішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки Україна

Національний транспортний університет

Кафедра економіки

«Проблема зовнішньоекономічної діяльності в Україні та шляхи їх вирішення»

Виконала:

Студентка ТМ-3-1

Потапенко Анастасія

Перевірила:

ст.в. Петровська С.І

Київ 2015

ВСТУП

Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін товарами й послугами, належить до числа найбільш давніх форм міжнародних відносин. До неї також належать рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. Необхідність і ефективність системи міжнародного обміну очевидна: для кожної країни характерний свій набір природних ресурсів, розміри капіталів і праці, які можуть бути використані для виробництва ВНП. Спеціалізація країни на виробництві товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх випуск, використавши частину з них для продажу, а за виручені гроші закупити товари, яких не вистачає.

Виходячи з економічної доцільності, держава планує свою зовнішньоекономічну діяльність, яка відіграє важливу роль у розвитку економіки будь-якої країни (й України зокрема). Вона створює умови для економії витрат в економіці або в окремих її галузях. Плани зовнішньоекономічної діяльності націлюють на встановлення й розвиток взаємовигідних зв'язків з країнами світу. Вони мають всебічно враховувати переваги, які випливають з міжнародного розподілу праці в інтересах розвитку економіки, технічного прогресу та підвищення рівня життя народу.

Ось уже сім років Україна виступає на світовій арені як незалежна європейська держава, її економіка переживає затяжну кризу. Через зниження попиту на внутрішньому ринку велика кількість підприємств працює практично в півсили. Типовим явищем стало приховане безробіття.

Депресійні процеси у виробництві негативно впливають на стан зовнішньої торгівлі. Обсяг експорту не відповідає можливостям товаровиробників і не задовольняє державних потреб щодо валютних надходжень, які використовуються для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат. Крім того, характер експорту залишається пасивно-сировинним. Навіть у країни СНД необхідно збільшити експорт продукції виробничо-технічного призначення. Негативне також сальдо в торгівлі щодо енергоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози, деревини, каучуку. Відомо, що незадовільний стан зовнішньоекономічних зв'язків не може позитивно впливати на економіку України.

У той же час значну роль в оздоровленні економічної ситуації має відігравати ефективна зовнішньоекономічна діяльність, яка включає в себе економічні відносини між окремими країнами, їх регіональними об'єднаннями, а також окремими підприємствами (корпораціями).

Перехід України до фази економічного пожвавлення та піднесення в нових умовах господарювання може здійснюватися за рахунок ефективного використання власного ресурсного потенціалу шляхом упровадження новітніх технологій. Основою нової економічної стратегії у сфері зовнішньоекономічної діяльності України мають бути зацікавленість людини у вільному підприємництві та розвитку товарного виробництва, а також упровадженні ринкових відносин; запровадження в обіг твердої конвертованої грошової одиниці; НТП із застосуванням активної інноваційної, інвестиційної та структурної політики; рівноправне співіснування різних форм власності.

Щоб стати рівноправним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції, Україні необхідно докласти немало зусиль для створення нової економічної системи; проходження стабілізаційного періоду, подолання кризи економіки; усунення бар'єрів у спілкуванні із зовнішнім світом; налагодження активних і взаємовигідних зв'язків з країнами-партнерами. Для цього має бути створена інфраструктура, сумісна із західноєвропейською та здатна функціонувати з нею в одній системі координат. Головні її елементи -- це самостійні суб'єкти господарської діяльності; економічний раціоналізм у відносинах з країнами-учасницями; створення режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів; формування мережі банків і ділових центрів для фінансування та інформаційної підтримки державних та приватних інвестиційних проектів; комплексне використання й охорона природних ресурсів; співробітництво в розвитку паливно-сировинної бази; раціональне використання енергетичних ресурсів; співробітництво в технологічному оновленні металургійних підприємств, розвитку АПК, харчової та переробної промисловості; створення сучасних телекомунікацій; розвиток уніфікованої митної системи.

На сучасному етапі понад половину експорту України припадає на Європу. Одним з найважливіших завдань зовнішньоекономічної діяльності є диверсифікація ринків збуту та просування українських товарів у Африку, Латинську Америку, Азію з метою збільшення обсягів експорту та валютних надходжень.

Промисловий потенціал України достатній для успішного вирішення проблем забезпечення валютних надходжень, потрібних для закупівлі найнеобхіднішого з імпорту, покриття загальнодержавних потреб і сплати зовнішнього боргу. Важливо збільшити питому вагу продукції машинобудування в загальному обсязі експорту України. Необхідність підтримки державою експортерів продукції машинобудування зумовлена й тим фактором, що Захід не зацікавлений у прониканні наших товарів на світові ринки, тому створює додаткові квоти та митні бар'єри. Не дуже поспішають розвинені країни з наданням Україні вигідних кредитів під реалізацію проектів, що стимулюють експорт машинобудівної продукції.

Без розробки й реалізації державної програми розвитку експорту продукції машинобудування Україні не піднятися до рівня розвинених держав. Ця проблема ускладнюється ще й необхідністю одночасного проведення структурної перебудови, конверсії та диверсифікації цілого ряду підприємств. Слід зазначити, що Україна виробляє багато видів наукомісткої, складної продукції машинобудування, яка зробила 6 честь економіці будь-якої країни світу (це літаки, трактори, автобуси, судна, ракетні космічні комплекси, верстати, турбіни та ін.).

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ

Комплексні економічні перетворення, що відбуваються сьогодні в Україні, мають на меті не лише виробити моделі та механізми побудови і послідовної реалізації сучасних економічних відносин, але й поступову інтеграцію українських підприємств у міжнародні економічні зв'язки, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні, з іншого.

Ефективність господарської діяльності як вітчизняних, так і іноземних підприємців у рамках правової системи конкретної держави визначається, насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулювання і ліберальності її законодавства. Україна в даному разі не є винятком. У зв'язку з цим зростає значення правового регулювання питань функціонування різних суб'єктів господарської діяльності в Україні, побудованої на взаємовідносинах, що мають місце як на території України, так і за її межами і ґрунтуються на законах зовнішньоекономічної Діяльності. Саме так це сформульовано в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність". З його прийняттям зовнішньоекономічна Діяльність в Україні вперше одержала правовий статус. Цей закон є нормативно-правовим актом, в якому пропонується визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності, її суб'єктів, їхніх прав і свобод; встановлюються принципи здійснення та організаційні форми зовнішньоекономічної діяльності.[1]

Основні проблеми зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Важливою складовою частиною стабілізації господарської діяльності підприємств є зовнішньоекономічна діяльність. Ефективність даної діяльності сприяє відтворенню експортного потенціалу країни в цілому, підвищенню конкурентоспроможності українських товарів на світових ринках, формуванню раціональної структури експорту і імпорту, залученню іноземних інвестицій на взаємовигідних умовах, забезпеченню економічної безпеки України і інше. Розвиток зовнішньоекономічних операцій в Україні протягом 2009-2011р. характеризується негативними тенденціями, від'ємним сальдо товарообігу та незадовільною структурою експортно-імпортних операцій. Україна все більше набуває ознак сировинного придатку великих держав, зі слабо розвиненою в науковому та технічному плані економікою, що обумовлює поглиблене вивчення причин та факторів, які сприяють такому становищу. Головне місце в цій проблемі займають питання винайдення оптимальних рішень, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної політики держави, захист її економічних інтересів та прискорення економічного розвитку.

Всім нам відомо, що зовнішньоекономічна діяльність є досить ефективною і прибутковою, як для підприємств зокрема так і для країни в цілому. Вона дає великі можливості, щодо розвитку і входження на світові ринки українським підприємствам.

Протягом 2006 -- 2009 років та 8 місяців 2010 року темпи росту обсягів імпортних операцій товарів перевищували темпи росту обсягів експортних операцій товарів у середньому на 7 процентних пунктів у рік. Довготривала тенденція від'ємного сальдо торговельного балансу свідчить про не- збалансованість зовнішньоекономічної політики держави.

Динаміка обсягів експорту-імпорту товарів наведена в табл. 1.

Таблиця. 1. Динаміка обсягів експорту-імпорту товарів за 2006-2009 рока млн.дол.США

* Дані наведено за 8 міс. 2010 року.

У ході дослідження встановлено, що у розрізі регіонів найбільша сума від'ємного сальдо торговельного балансу товарів спостерігається по м. Києву у 2006 році -- 13174 млн. дол. США, де питома вага імпорту від загальної суми імпортних операцій товарів в цілому по Україні становила 39%, відповідно у Харківській області -- 1048 млн. дол. США та 4,3%, Одеській області -- 1217,5 млн. дол. США та 4,4%, Київській області -- 1369,1 та 4,3%. зовнішньоекономічний україна попит безпека

Найбільш індустріально розвинені області -- Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська забезпечили позитивне сальдо торговельного балансу, питома вага експорту товарів по вказаних областях у 2006 р. склала 59,6% до загальної суми експорту товарів в Україні, в основному, за рахунок експорту продукції металургійного комплексу.

Аналогічно в 2009 р. в розрізі регіонів найбільша сума від'ємного сальдо експорту-імпорту товарів становила по м. Києву -13698,8 млн. дол. США, (обсяг імпорту по м. Києву становив 45,2% до загального обсягу імпорту товарів по Україні), Одеській області відповідно -- 1155,6 млн. дол. США (5,7%), Київській області -- 1130,1 млн. дол. США (4,8%), Львівській області 828,5 млн. дол. США. (3,6%). Дещо виправилась ситуація по Харківській області, де від'ємне сальдо становило -- 143,9 млн. дол. США, або скоротилось майже у 8 разів у порівнянні з 2006 р.

Аналіз структури імпорту товарів показав, що імпортні поставки товарів мають переважно споживче спрямування.

Так, протягом 2006-2009 р.р. в Україну завозились: готові харчові продукти, в 2006 р. -- 3,67 % до загального обсягу імпорту товарів по Україні; в 2009 р. 3,69 %; енергоносії відповідно--30 % та 29,3 %; продукція хімічної промисловості--8,6 % та 8,7 %, полімерні матеріали -- 5,6 % та 5,7 %; текстиль та вироби з текстилю 3,0 % та 3,05 %; недорогоцінні метали та вироби з них 7,4 % та 7,5 %; механічне обладнання, машини та механізми -- 17,5 % та 17,6 % ; транспортні засоби та шляхове обладнання -- 11,4 % та 11,6 %.

Зазначена структура імпорту практично не змінювалась протягом 2006-2009 рр. Найбільшу за обсягами товарну групу із загального обсягу ввезених товарів становили енергоносії.

У структурі імпорту послуг протягом 2006-2009 рр. переважали транспортні послуги 19,3 % до загального обсягу імпорту послуг в 2009 р. в цілому по Україні; фінансові послуги 25,5 %; реклама, вивчення ринку, опитування громадськості --19.6%, послуги в архітектурних, інженерних та інших технічних галузях -- 17%. Водночас науково-дослідні та дослідно-конструкторські послуги, які забезпечують інноваційний розвиток країни, становили лише 6,9 % до загального обсягу імпорту послуг в цілому по Україні.

Зазначене свідчить про негативні структурні зрушення внутрішнього ринку, його спрямованість на сировинні галузі з низькою часткою обробки, витіснення імпортом вітчизняних виробників у галузях виробництва товарів народного споживання, зниження попиту на товари, які забезпечують інноваційний розвиток економіки.

З позитивним сальдо торговельного балансу спрацювали в 2009 р. Дніпропетровська обл. +1612 млн. дол. США., Донецька +7396,6 млн. дол. США., Запорізька 1570,2 млн. дол. США, Луганська +1148,1 млн. дол. США., Миколаївська +744,9 млн. дол. США, та Полтавська +667,2 млн. дол. США.

Основними експортними товарними групами в цих областях була продукція металургійного комплексу та хімічної промисловості.

Протягом 2006-2009 рр. Україна експортувала, в основному: продукти рослинного походження -- 5,1 % до загальної суми експортних операцій в цілому по Україні, в тому числі: зернові культури -- 3,5 %; жири та олії -- 2,5 %; харчові продукти --3.6%; мінеральні продукти, близько 10 %; хімічну продукцію -- 8,8 %; недорогоцінні- ні метали та вироби з них біля 43 %, з яких чорні метали становлять 34 % та вироби з чорних металів -- 6 %; механічне обладнання та машини -- 8,7 %.

У структурі національного експорту найбільша частка припадає на продукцію з низькою часткою доданої вартості: це конструкційні матеріали, напівфабрикати, при цьому надзвичайно низьким залишаються рівень реалізації інноваційної продукції, біля 5 %, що обумовило «сировинну» спрямованість вітчизняного експорту, який негативно впливає на економічні процеси в Україні.

В нашій країні на сьогоднішній день найбільш поширеною формою зовнішньоекономічної діяльності є зовнішньо торгівельні операції пов'язані з експортом та імпортом товарів [3].

У січні-серпні 2010р. експорт товарів становив 31590,6 млн.дол. США, імпорт - 36231,5 млн.дол. Порівняно з відповідним періодом 2009р. експорт збільшився на 33,2%, імпорт - на 31,8%. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 4640,9 млн.дол. (за січень-серпень 2009р. також від'ємне - 3786,2 млн.дол.)[6]

Зокрема, дослідження вітчизняних науковців у сфері зовнішньоекономічної діяльності, підтверджують, що конкурентоспроможність українських товарів обумовлена дією екстенсивних факторів.

Наприклад, Т.Вахненко визначає такі фактори [5,с.51]:

* низький рівень внутрішніх цін на сировину, енергоносії;

* занижена вартість робочої сили;

* низькі витрати на оновлення і модернізацію основних фондів.

Проте, на зовнішніх ринках високотехнологічної продукції зазначені фактори не здатні забезпечити для України вигідну структуру експорту. Скоріше навпаки, дія цих факторів закріплює сировинну спрямованість експорту та експортну залежність економіки України.

Динаміка зовнішньоекономічної діяльності, структура внутрішнього споживання імпортних товарів та послуг, що склались останнім часом в Україні, набули загрозливих ознак. За дослідженнями Єгорова О.Б., Бережнюка І.Г для забезпечення ефективного функціонування економіки частина імпорту у внутрішньому споживанні не повинна перевищувати 30%, а у складі ВВП 50 % [7]. Проте, ці граничні показники, як підтверджено дослідженнями, не витримуються.

Урівноваження негативних зовнішньоекономічних тенденцій у країнах Європи здійснюється багатьма чинниками, серед яких найважливішими є підвищення конкурентоспроможності товарів та нарощування експортного потенціалу. За визначенням Європейської економічної місії ООН, для досягнення високого рівня конкурентоспроможності національної економіки повинні виконуватись такі умови:

· експортери зберігають або збільшують свою частку на зовнішніх ринках;

· на продукцію з високою доданою вартістю та сучасні технології припадає постійно зростаюча частка експорту;

· збільшується середня питома вартість експорту країни.

Так, частка експорту товарів та послуг у складі ВВП складала протягом 2006-2009 р. 42-43 %, тоді як імпорт товарів та послуг становив 45-46%, а у 2008 р. досягав критичного значення 51,1 %.

Негативне сальдо має поганий вплив на економіку нашої країни тому, що коли країна більше товарів імпортує ніж експортує, тоді відповідно імпортні товари коштують дешевше на національному ринку від товарів виготовлених в Україні і попит на них є також більшим [4,с.74].

На думку Я.Б. Базилюк [8], в Україні негативно впливає на розвиток зовнішньоекономічної діяльності:

· відсутність в Україні єдиної загальнонаціональної парадигми реалізації пріоритетних завдань міжнародної інтеграції;

· невизначеність напрямів спеціалізації українського експорту;

· низька конкурентоспроможність українського експорту на світовому ринку товарів;

· внутрішньополітична нестабільність;

· звуження внутрішнього ринку для національних виробників високотехнологічних та побутових товарів;

· надмірна залежність експортних поставок від окремих ринків, зокрема ЄС (70%), з якими від'ємне сальдо торговельного балансу;

· надмірна залежність від імпорту енергоносіїв;

· незначне залучення прямих іноземних інвестицій.

За даними Всесвітнього економічного форуму [9] основними причинами негативних тенденцій в зовнішньоекономічній діяльності України є:

· незадовільна якість влади;

· низька ефективність законодавства;

· відсутність послідовної державної стратегії і політики;

· низька прозорість та ефективність виконання урядових рішень, судової системи;

· високий рівень корупції;

· неналежний рівень захисту особистих свобод і приватної власності людини;

· дотації бюджету;

· недосконалість структури бюджету;

· неефективна податкова політика;

· катастрофічна ситуація щодо регулювання у сфері конкуренції та інші чинники.

Окрім вище зазначеної проблеми, у зовнішньоекономічній діяльності України є ще безліч невирішених питань, серед них:

- не досконалість законодавчої бази, щодо діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- значні труднощі в засвоєнні вітчизняними товаровиробниками зарубіжних ринків, з причин недосконалості форм фінансових розрахунків, нерозвиненості транспортної і ринкової інфраструктури, практики регулювання митних процедур і оподаткування;

- виробництво не якісної продукції, яка не відповідає існуючим запитам і потребам споживачів і не дає можливості виходу на світовий ринок і інші;

Зважаючи на всі вищезазначені проблеми, слід сказати, що на сьогоднішній день зовнішньоекономічна діяльність на макроекономічному рівні потребує ґрунтовних змін, яких можна досягти наступним шляхом:

- складання та затвердження відповідної нормативно-правової бази, яка б не обмежувала діяльність зовнішньоекономічних суб'єктів;

- створення відповідної установи в областях, в яких було б все для того, щоб суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності міг вибрати всі необхідні йому документи в одній державній установі скоротивши при цьому громісткість роботи і свій час. До речі на сьогоднішній день вже йде розмова про те, щоб створити саме такі установи, але поки, що все тільки на словах;

- нарощування потенціалу зовнішньоекономічної діяльності підприємств, шляхом створення сприятливих економічних умов для збільшення випуску вітчизняної продукції та надання послуг за рахунок модернізації виробництва, закріплення на традиційних ринках збуту та виходу на нові[2,с.3].

Отже, лише за умов усунення всіх проблем і впровадження певних заходів, зовнішньоекономічна діяльність українських суб'єктів буде ефективною, заохочуватиме все нові і нові галузі, які в кінцевому результаті дадуть значну кількість коштів, що сприятимуть розвитку України і виходу на вищий щабель світового ринку.

Перспективи подальшого розвитку та вдосконалення ЗЕД України пов'язані з проникненням українських товарів та послуг на зовнішній ринок, орієнтація України на експорт з одночасним обмеженням імпорту в країну, створення привабливого інвестиційного іміджу, здійснення контролю надходжень валютних цінностей в Україну, зміцнення партнерських стосунків з країнами ЄС. Тому, подальший розвиток економіки України повинен бути спрямований на підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності по наступним напрямкам:

1. Переорієнтація зовнішньоекономічної діяльності на експортні галузі національної економіки. Підвищення конкурентоздатності продукції вітчизняного виробника і, в першу чергу, це стосується технічно складних товарів. Співробітництво з технічно розвинутими країнами, впровадження науково-технічного прогресу в виробництво. Велике значення має фінансування в інтелектуальну власність та інноваційну діяльність.

2. Державна підтримка українських виробників, може бути досягнута за рахунок скасування податку ПДВ для малих та середніх підприємств та впровадження, так званих, «податкових канікул» терміном 3-5 років. Надання податкових канікул та пільгового кредитування українським виробникам.

3. Створення економічно привабливого середовища для вкладання інвестицій в економіку держави та в різні підприємства, широке залучення іноземного капіталу.

4. Поступова стабілізація валютного курсу гривні до інших валют світу.

5. Забезпечення функціонування механізмів кредитування і страхування експорту за участю держави, а також надання державних гарантійних зобов'язань щодо експортних кредитів.

6. Забезпечення стабільних поставок паливно-сировинних товарів в Україну на взаємовигідних умовах.

7. Врегулювання конфліктної ситуації з Росією. Вирішення питань щодо обмеження доступу ряду товарів українського походження на російський ринок та припинення воєнних дій на сході країни.

8. Налагодження ділових стосунків з Японією для проведення науково-технічних досліджень і впровадження її результатів у виробництво.

9. Співробітництво з Індією на взаємовигідних умовах: використання дешевої сировини Індії (сировини для легкої, харчової та хімічної промисловості) та науково-технічної бази України.

10. Здійснення широкої підтримки вітчизняних виробників для входу на ринок країн ЄС, що можливо здійснити за рахунок створення експортно-кретдитних агентств.

Проте потрібно зазначити, що намагаючись стати рівноправним партнером країн Європи та світу, Україна поступово починає змінювати свій імідж експортера сировини на імідж конкурентоздатного виробника та експортера готової продукції. Металургійне виробництво, хімічна промисловість, машинобудування вже сьогодні переходять на нові стандарти виробництва та європейські технічні регламенти. Подальших досліджень потребує детальне вивчення перспектив участі України в загальноєвропейському економічному просторі, можливості співробітництва України з країнами ЄС для проведення науково-технічних досліджень та впровадження їх результатів на підприємствах Україні.

ВИСНОВОК

Таким чином стислий огляд стану зовнішньоекономічної діяльності в Україні дозволяє зробити висновки, що врегулювання цієї проблеми та забезпечення належного рівня розвитку зовнішньоекономічної діяльності вимагають системного підходу та змін у сфері державного управління, як на законодавчому рівні, так і в плані організаційно-виконавчих заходів. Важливе місце в регулюванні споживчого попиту займають питання митно-тарифного та нетарифного регулювання.

Стан розвитку зовнішньоекономічної діяльності залежить від багатьох чинників, серед яких визначальне місце належить зовнішній та внутрішній економічній політиці держави, ефективності здійснення митної політики та забезпечення економічної безпеки держави, обґрунтоване регулювання внутрішнього попиту та споживання.

Реалізація зазначених підходів може бути забезпечена розробкою Державної програми дій в зовнішньоекономічній сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/books/_book-721.htm

2. Щербак В.Г., Лозенко А.П. Проблеми проникнення вітчизняних підприємств на зовнішні ринки // Фінанси України - 2009 - №5

3. Кредитов А., Деревянко О. Конкурентоспроможність підприємства та стратегія просування його експорту на світовому ринку// Економіка України - 2009 - №5

4. Вахненко Т. Товарний експорт України у системі світогосподарських зв'язків // Політико-економічний журнал економіка України. -- 2006. -- № 6 (535). -- С. 73-84.

5. Шевченко Л.Г., Карамбович І.М. Оцінка конкурентоспроможності національної економіки // Вісник Академії митної служби України. -- 2008. -- № 1 (37). -- С. 48-54.

6. http://www.ukrstat.gov.ua/

7. Бережнюк І.Г Митне регулювання України: національні та міжнародні аспекти [Текст] : моногр. / І.Г. Бережнюк. -- Дніпропетровськ : Академія митної служби України. -- 2009. -- 477 с.

8. Базилюк Я.Б. Механізм підвищення ефективності економічної інтеграції України // Академія митної служби України. 2007. -- №3. -- С. 3-9.

9. Шевченко Л.Г., Карамбович І.М. Оцінка конкурентоспроможності національної економіки // Вісник Академії митної служби України. -- 2008. -- № 1 (37). -- С. 48-54.

Размещено на Allbest.ru