Управління трансакційними витратами в економіці України

Размещено на http://allbest.ru

дОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 005:[336.717.063:338.5]

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

УПРАВЛІННЯ ТРАНСАКЦІЙНИМИ ВИТРАТАМИ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

ШЕПЕЛЕНКО ОКСАНА ВЛАДИСЛАВІВНА

Донецьк - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк).

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор Булєєв Іван Петрович, Інститут економіки промисловості НАН України, заступник директора (м. Донецьк).

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Гринчуцький Валерій Іванович, Тернопільський національний економічний університет, завідувач кафедри економіки підприємств і корпорацій

доктор економічних наук, професор Козаченко Ганна Володимирівна, Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, завідувачка кафедри менеджменту (м. Луганськ);

доктор економічних наук, професор Семенов Григорій Антонович, Класичний приватний університет, завідувач кафедри економіки підприємства та маркетингу (м. Запоріжжя).

Захист дисертації відбудеться “17” грудня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.07 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “14” листопада 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.Г.Беспалова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Подальша спеціалізація та глобалізація світового економічного простору суттєво впливає на розвиток економічної системи України. Стратегічно важливим стає необхідність забезпечення умов ефективного регулювання політичних, економічних та соціальних відносин, визначення оптимальної інституціональної структури економіки та суспільства на основі реформування системи інститутів, які сприятимуть зростанню та ефективному використанню ресурсного потенціалу держави, підвищенню її інвестиційного рейтингу та посиленню конкурентних позицій у світовій економіці.

Перехід України до інституціональної моделі розвитку є запорукою активізації політичних, економічних та соціальних процесів, формування ефективної політики державного регулювання економіки та мінімізації ступеню невпевненості суб'єктів господарювання.

Проте протягом перехідного періоду зберігаються негативні прояви ринкових деформацій - тінізація економіки, зруйнування правосвідомості суспільства, посилення внутрішнього та зовнішнього опортунізму з боку всіх учасників ринкових відносин. За таких умов життєдіяльність суб'єктів господарювання у значній мірі залежить від впровадження новітніх концепцій управління, важливе місце серед яких посідає концепція управління витратами і, в тому числі, трансакційними.

Існування трансакційних витрат та зростання їх величини є характерною рисою здійснення підприємницької діяльності у ринковій економіці. Цьому сприяють низька специфікація прав власності, недостатньо розвинуте інформаційне забезпечення процесів господарювання, висока вартість послуг сектору трансакцій тощо.

Зростання транс-акційних витрат негативним чином впливає на цінову політику суб'єктів господарювання, зменшує ефективність виробництва та продажу продукції, ставить під загрозу фінансову стабільність та конкурентоспроможність підприємств.

Категорія “трансакційні витрати”, яку введено Р.Коузом у 1937 р., отримала світове визнання й стала базовою у теорії трансакційних витрат, використання якої у здійсненні економічних процесів забезпечує обґрунтування управлінських рішень щодо посилення економічної стійкості суб'єктів господарювання. На її основі утворюється методологічні й методичні підґрунтя аналізу трансакційних витрат, їх класифікації, виокремлення з витрат суб'єктів господарювання.

В цьому контексті дослідженню методологічних та практичних основ трансакційних витрат присвячено багато наукових розробок зарубіжних вчених А.Алчіана, О.Віл'ямсона, Г.Демсеця, К.Ерроу, Дж.Коммонса, Д.Норта, М.Олсо-на, Дж.Уоліса, С.Чанга, В.Л.Іноземцева, Р.І.Капелюшнікова, Г.Б.Клейнера, В.Є.Кокорева, Я.І.Кузьмінова, Д.С.Львова, С.А.Малахова, Р.М.Нурєєва, О.М.Олейника, В.В.Радаєва, А.С.Скоробогатова, В.Л.Тамбовцева, А.Є.Шастит-ка, М.М.Юдкевича тощо.

Не зважаючи на те, що трансакційні витрати є новим явищем у вітчизняній економіці, дослідженням їх теоретичних, методологічних та методичних проблем займаються провідні вчені, серед яких С.І.Архієрєєв, І.П.Булєєв, В.М.Геєць, В.І.Гринчуцький, А.А.Гриценко, В.В.Демент'єв, Б.Є.Кваснюк, Г.В.Козаченко, Г.А.Семенов В.Е.Новицький, А.А.Ткач, О.М.Чаусовський, А.А.Чухно тощо. Завдяки їх роботам набули розвитку питання місця та ролі трансакційних витрат в процесах ринкової трансформації економіки України, формування її інституціональних структур.

Разом з цим існує ціла низка невирішених проблем щодо класифікації трансакційних витрат, виокремлення їх у загальних витратах суб'єктів господарювання, обґрунтування методів оцінки їх величини та оптимізації рівня з урахуванням специфіки підприємства, його особливостей, стратегій управління підприємницькою діяльністю.

Теорію трансакційних витрат розроблено стосовно економік розвинених країн, вона недостатньо торкається міжнародних відносин і відносин у середині підприємства. Особливої актуальності набувають питання концептуального обґрунтування й розробки цілісного системно побудованого механізму управління трансакційними витратами в економіці України, впровадження якого у практику господарювання забезпечує стале економічне зростання. Процес управління трансакційними витратами потребує формалізації на основі розробки і впровадження в практику моделей оцінки і прогнозування, оптимізації величини трансакційних витрат.

Необхідність виокремлення трансакційних витрат у загальних витратах суб'єктів господарювання, їх вимірювання і управління ними визначили актуальність дослідження трансакційних витрат як витрат підприємств і організацій, що викликані становленням ринкових відносин, функціонуванням підприємств в умовах ринкової економіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України: “Методологічне обґрунтування сучасних форм економічного розвитку регіонів” (номер державної реєстрації 0101U001126), де автором аналізовано трансакційні витрати підприємств, визначено напрями їх оптимізації; “Розробка механізму господарювання підприємств в трансформаційній економіці” (номер державної реєстрації 0104U003430), зокрема особисто автором досліджено і розроблено методичні положення щодо встановлення чинників, які впливають на трансакційні витрати підприємств, обґрунтовано і використано економіко-математичні методи оцінки їх складових в умовах ринку; “Шляхи капіталізації і методи регулювання господарської діяльності підприємств базових галузей промисловості” (номер державної реєстрації 0106U009514), де автором розроблено методичні положення щодо виявлення сутності трансакційних витрат в економіці України, легальному і нелегальному бізнесі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних основ і практичних рекомендацій щодо управління трансакційними витратами, які спрямовані на забезпечення економічного росту в Україні.

Для досягнення мети в дисертації вирішено такі завдання:

ь виявлено фактори економічного розвитку національної економіки;

ь визначено економічну сутність трансакцій і удосконалено їх класифікацію;

ь визначено економічну сутність, види трансакційних витрат на макро- і мікрорівні та удосконалено їхню класифікацію;

ь виявлено особливості взаємозв'язку між трансакційними і логістичними витратами;

ь розроблено концепцію механізму управління трансакційними витратами в економіці України;

ь виявлено вплив глобалізації і розвитку великого бізнесу на рівень трансакційних витрат;

ь виявлено характер впливу трансакційних витрат на рівень нелегальної економіки;

ь обґрунтовано використання фінансових інструментів і методів для оптимізації трансакційних витрат;

ь обґрунтовано методи оцінки ефективності управління трансакційними витратами;

ь обґрунтовано використання теоретико-ігрового підходу у розв'язанні задач управління суб'єктами господарювання на основі трансакційних витрат;

ь розроблено модель оптимізації величини трансакційних витрат;

ь розроблено модель оцінки ступеня впливу сезонних коливань в динаміці трансакційних витрат;

ь розроблено модель оцінки і прогнозування трансакційних витрат суб'єктів господарювання;

ь обґрунтовано методичні рекомендації щодо вдосконалення управління трансакційними витратами.

Об'єктом дослідження є процеси управління трансакційними витратами суб'єктів господарювання.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні і практичні аспекти механізму управління трансакційними витратами в економіці України.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає сукупність принципів і методів наукового дослідження: принцип системності, за яким трансакційні витрати розглядаються як складовий елемент механізму господарювання; принцип сходження від абстрактного до конкретного, за яким уточнено визначення понять “інститут”, “інституція”, “трансакція”, “механізм реалізації інститутів” тощо; принцип аксиологічності і функціональності, за яким розкрито значущість трансакційних витрат в забезпеченні ефективного функціонування підприємств; методи гносеологічного аналізу (аналітичний, логічний, узагальнення, декомпозиції, наукової абстракції) - для визначення сутності трансакційних витрат як економічної категорії і розкриття дихотомії трансакційних витрат; системний підхід - для дослідження явищ і процесів у взаємозв'язку, взаємозалежності і розвитку, для розробки концепції механізму управління трансакційними витратами підприємства, формування системи взаємодії основних елементів цього механізму, обґрунтування системи показників що впливають на трансакційні витрати; ситуативний підхід - для виявлення і аналізу чинників, що впливають на трансакційні витрати; методи системно-структурного і порівняльного аналізів - для структуризації, класифікації типів і видів трансакцій, аналізу і класифікації видів трансакційних витрат, визначення організаційно-структурних аспектів механізму управління трансакційними витратами підприємства, розробки методів оцінки ефективності управління трансакційними витратами підприємства; економічні, статистичні методи - для оцінки ефективності управління трансакційними витратами підприємства; економетричні методи - для побудови моделі оцінки ступеня впливу сезонних коливань в динаміці трансакційних витрат; методи мережевого планування і управління - для побудови моделі оптимізації величини трансакційних витрат; методи теорії ігор - для побудови моделі оптимальної інтеграції суб'єктів господарювання за критерієм мінімальних трансакційних витрат; методи нечіткої логіки - для побудови моделі оцінки і прогнозування величини трансакційних витрат.

Інформаційну базу дослідження склали правові і нормативні акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, первинні дані про результати господарської діяльності промислових підприємств. нелегальний трансакційний мікроекономічний

Наукова новизна отриманих результатів полягає в системному вирішенні важливої науково-прикладної проблеми - обґрунтування теоретико-методологічних основ управління трансакційними витратами в економіці України, що сприяє її розвитку і економічному росту.

При цьому одержано такі наукові результати:

вперше:

ь розроблено концепцію механізму управління трансакційними витратами в економіці України, що заснована на інституціональному підході і принципах системного розвитку із визначенням підприємства як інституції, де утворюється система зовнішніх та внутрішніх трансакцій, які потребують трансакційних витрат, що викликані його функціонуванням в умовах ринкової економіки, як об'єкта управління у короткостроковій та довгостроковій перспективах. Це дозволяє визначити ключові завдання управління трансакційними витратами, функціональне забезпечення механізму управління та його інструментів, оцінка ефективності використання яких здійснюється за критеріями зміни величини трансакційних витрат у часі від зниження до оптимізації за умов збереження ринкових позицій підприємства;

ь розроблено модель оптимізації величини трансакційних витрат на основі комплексу робіт, склад якого визначено відповідно до концепцій управління витратами. Виокремлено трансакційні витрати, що пов'язані із комплексом робіт за етапами проходження господарчих контрактів, їх поточного та після-продажного обслуговування тощо. Впровадження даної моделі в практику господарювання сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень щодо здійснення трансакцій;

ь розроблено модель оцінки і прогнозування величини трансакційних витрат на основі методів нечіткої логіки, яка дозволяє утворити систему кількісних та якісних факторів впливу на величину трансакційних витрат підприємства. Її використання забезпечує ефективність управлінських рішень щодо визначення стратегії управління підприємством, вибору ринків, контрагентів, обґрунтування цінової та кадрової політики;

удосконалено:

ь класифікацію трансакцій на основі визначення економічної сутності трансакцій, синтезу методології системного і функціонального підходів, різноманітності і багаторівневості трансакцій в ринковій економіці, обґрунтовано критерії класифікації за характером застосування, рівнем реалізації, ступенем автономності операцій, специфічністю активів, структурою, реалізацією, періодами підготовки і реалізації, тривалістю, частотою, ставленням до інших трансакцій, ефективністю контролю за виконанням, щодо непередбачуваних майбутніх подій, щодо зміни інституціональної структури суспільства, щодо законодавства, щодо легальної і нелегальної економіки.

ь класифікацію трансакційних витрат на основі узагальнення облікового, фінансового, інформаційного і ресурсного підходів до визначення витрат, обґрунтовано критерії класифікації за рівнем, можливістю віддзеркалення у фінансових документах, доцільністю використання, візуалізацією, періодичністю, сферою виникнення, видами діяльності суб'єкта господарювання, відношенням щодо інституціональної економіки, контракту, носія, офіційної економіки, суб'єкта господарювання, економічної системи, трансакції, що дозволяє підвищити якість прогнозування розвитку суб'єктів господарювання; виявлення і реалізації резервів зростання їх прибутку.

ь методи оцінки ефективності управління трансакційними витратами на основі розрахунку сукупності показників: трансакційні витрати на гривню валового доходу, рентабельність трансакційних витрат, інтегральний коефіцієнт трансакційних витрат і коефіцієнт ефективності управління трансакційними витратами та обґрунтовано доцільність визначення ефективності управління трансакційними витратами, що дозволяє збільшувати якість ухвалення рішень щодо координації, децентралізації, диверсифікації і аутсорсингу діяльності суб'єктів господарювання;

ь обґрунтування доцільності використання теоретико-ігрового підходу при вивченні можливостей об'єднання суб'єктів господарювання на основі рівня трансакційних витрат, що може бути покладене в основу оцінки ефективності укрупнення підприємств, формування галузевих кластерів, мереж і альянсів, удосконалено модель оптимальної інтеграції суб'єктів господарювання за критерієм мінімальних трансакційних витрат;

дістали подальшого розвитку:

ь зміст понять: “інститут” - це сукупність формальних і неформальних правил поведінки суб'єктів економічних, соціальних, політичних и суспільних відносин; “інституція” - це сукупність суб'єктів, що формують и організують правила поведінки; “трансакція” - це активна економічна взаємодія суб'єктів господарювання, яка охоплює матеріальні, контрактні аспекти обміну і використовується для позначення як обміну товарів, так і обміну видами діяльності; “трансакційні витрати” - це витрати, що пов'язані з підготовкою, укладанням і обслуговуванням контрактів, подоланням прихованого і відкритого опортунізму, різноманітних бар'єрів в реалізації контрактів і післяконтрактним обслуговуванням, з функціонуванням державних і суспільних інститутів та інституцій, які притаманні ринковій економіці на всіх рівнях ринкових і державних відносин;

ь виявлення факторів економічного розвитку національної економіки, що забезпечують розвиток та реалізацію механізму управління трансакційними витратами, які виникають в процесі функціонування і трансформації інститутів та інституцій ринкової економіки. До пріоритетних факторів економічного розвитку національної економіки з інституціональних позицій віднесено ціннісну орієнтацію суспільства, консолідацію його прогресивних сил, розвиток науки, освіти, культури, концепції праці й управління, впровадження нових технологій управління підприємствами. Особливе місце посідають питання формування та розвитку інститутів та інституцій, що перешкоджають опортунізму державних службовців, зміцненню нелегальної економіки, на основі системного підходу до обґрунтування механізмів розвитку економіки, що сприяє управлінню трансакційними витратами, які виникають при формуванні і функціонуванні інститутів та інституцій ринкової економіки;

ь обґрунтування особливостей взаємозв'язку між трансакційними і логістичними витратами за наявністю у них спільних елементів, а саме в кожному з видів логістичних витрат містяться трансакційні витрати, що дозволяє інтегровано розглядати основні процеси функціонування суб'єктів господарювання та уможливлює використання методології управління логістичними витратами в управлінні трансакційними витратами;

ь виявлення впливу глобалізації і розвитку крупного бізнесу на величину трансакційних витрат в економіці, що дозволило встановити його різноспрямованість для суб'єктів господарювання різних рівнів та періоду розвитку;

ь виявлення характеру впливу трансакційних витрат на рівень нелегальної економіки, а саме високі трансакційні витрати, що зв'язані з функціонуванням підприємств в рамках правового поля, спонукають підприємства переходити в нелегальну економіку. Тому аналіз трансакційних витрати у кожному конкретному випадку її виникнення і функціонування на макро- і макрорівнях дозволяє розробляти заходи щодо детінізації національної економіки, забезпечувати соціальну захищеність населення;

ь обґрунтування використання фінансових інструментів і методів для оптимізації трансакційних витрат, запропоновано моделі оптимізації трансакційних витрат в умовах використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості, що забезпечують зростання капіталізації суб'єктів господарювання, збільшення їх ділової активності.

ь модель оцінки ступеня впливу сезонних коливань в динаміці трансакційних витрат, що дозволяє прогнозувати трансакційні витрати суб'єктів господарювання, які мають стохастичну структуру і чітко визначений сезонний характер.

ь методичні рекомендації щодо удосконалення управління трансакційними витратами на основі організаційного забезпечення, яке складається з групи планування і координації трансакційних витрат, секторів обліку, моніторингу і аналізу, прогнозування трансакційних витрат, а також інформаційного забезпечення, до якого включено проміжні форми обліку трансакційних витрат, загальні і часткові показники, інтегральний коефіцієнт трансакційних витрат, коефіцієнт ефективності управління трансакційними витратами, комплекс моделей управління трансакційними витратами суб'єкта господарювання.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що теоретико-методологічні основи дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних методик і практичних рекомендацій щодо управління трансакційними витратами на підприємствах і в органах місцевого і регіонального рівнів.

Науково-методичні розробки і результати дисертації щодо виділення трансформаційних і трансакційних витрат, обґрунтування доцільності їх виділення в процесі управління діяльністю підприємств, регіону та оптимізації на цій основі ресурсної бази місцевих бюджетів прийняті до використання Головним управлінням економіки Донецької обласної державної адміністрації при формуванні плану соціально-економічного розвитку регіону на 2008-2010 роки (довідка №305/1 від 06.11.2007 р.). Результати дослідження використані в діяльності Головного управління статистики в Донецькій області (довідка № 01/2-03/15 від 14.02.2008 р.) - методичні рекомендації щодо інформаційного забезпечення трансакційних витрат, система показників оцінки трансакційних витрат. Науково-методичні розробки і результати дисертації прийняті: АТ “Норд” (довідка № 1245/3 від 12.02.2008 р.) - методи оцінки ефективності трансакційних витрат; модель оцінки і прогнозування величини трансакційних витрат, модель оптимізації величини трансакційних витрат; ФПГ “Альтком” (акт впровадження № 51/02 від 05.02.2008 г.) - методи оцінки ефективності трансакційних витрат, модель оптимальної інтеграції суб'єктів господарювання за критерієм мінімальних трансакційних витрат; модель прогнозування трансакційних витрат при наявності сезонних коливань; модель оптимізації величини трансакційних витрат, модель оцінки і прогнозування величини трансакційних витрат; загальний економічний ефект склав - 989 тис.грн. Результати дослідження теоретичного й прикладного характеру використовуються у навчальному процесі Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського (довідка № 13.02/319 від 09.02.2008 р.) - при розробці методичного забезпечення і викладанні дисциплін: “Економіка підприємства”, “Внутрішній економічний механізм підприємства”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до управління трансакційними витратами в економіці України. Основні положення дисертаційної роботи, її висновки і рекомендації розроблено і обґрунтовано особисто автором. З наукових праць, виконаних в співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї і положення, які запропоновано особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Наукові і практичні положення дисертаційної роботи доповідалися і ухвалені на 12 міжнародних наукових і науково-практичних конференціях, серед яких “Маркетингові дослідження в Україні” (м. Ялта, Луганськ, 2002), “Управління підприємствами: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Донецьк, 2003, 2005, 2007), “Оподаткування в промисловому регіоні: теорія, практика і перспективи розвитку” (м. Донецьк, 2003, 2005), “Проблеми сучасної економіки і інституціональна теорія” (м. Донецьк, 2004, 2006, 2007), “Товарознавство та ринок споживчих товарів у 3-му тисячолітті” (м. Донецьк, 2004), “М.І.Туган-Барановський - видатний вчений-економіст. Спадщина та новації” (м. Донецьк, 2005), “Наукові дослідження - теорія та експеримент `2006” (м. Полтава, 2006), “Розвиток наукових досліджень `2006” (м. Полтава, 2006), “Напрями і моделі трансформаційної інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції” (м. Донецьк, 2007), “Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 2007), і 6 Всеукраїнських конференціях, серед яких “Проблеми розвитку підприємств і нових економічних структур в сучасних умовах” (м. Донецьк, 2004), “Фінансове та інституційне забезпечення підприємства в Україні” (м. Київ, 2005), “Економічні проблемі промислового розвитку в Україні” (м. Донецьк, 2005), “Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами. Фінанси - 2005”(м. Севастополь, 2005), “Статистична оцінка макро- і мікроекономічних чинників господарської діяльності” (м. Хмельницький, 2005), “Фінансово-економічні проблеми розвитку промислових підприємств” (м. Краматорськ, 2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 51 наукову роботу загальним обсягом 101,17 д.а. (з яких особисто здобувачу належить 40,32 д.а.), зокрема: 1 особиста монографія (19,5 д.а.), 2 монографії в співавторстві, 30 статей у наукових спеціалізованих виданнях (з них 20 особистих), 18 публікацій за матеріалами конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, 3 додатків, що займають 44 сторінки, списку використаних джерел з 399 найменувань, містить 39 таблиць і 41 рисунок.

Основний зміст викладено на 394 сторінках, з яких повні сторінки займають: таблиці - 10 сторінок, рисунки - 4 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи розвитку економіки” досліджено наукові підходи до економічного розвитку держави; принципи формування системи економічного розвитку держави; особливості суспільного розвитку на індустріальному і постіндустріальному етапах; фактори економічного розвитку національної економіки.

Для повноти і глибини уявлень про відносини між людьми в процесі виробництва і розподілу ними отриманих благ, залежність результатів праці від різних факторів розглянуто наукові підходи до економічного розвитку держави на основі еволюційного розвитку економічних наук, що знайшли відображення в різних теоріях, школах, які намагалися вирішити окремі актуальні питання економічних взаємовідносин.

Але до теперішнього часу комплексного вирішення всіх завдань економічного розвитку держави, суспільства, людини як цілісної концепції практично не існує. У сучасних умовах, коли одні країни успішно формують постіндустріальне суспільство, а інші знаходяться на різних етапах індустріального розвитку, або переходять від соціалістичної системи до ринкових відносин, отримали розвиток всі напрямки економічної науки, але особливо швидкий розвиток отримав інституціональний напрям, який частково трансформувався в неокласичні економічні школи і в неоінституціоналізм, які розглядають економіку в динаміці, враховують випереджаючий розвиток сфери послуг, підвищення ролі людського капіталу, знань, соціальних чинників розвитку економічних стосунків тощо, що викликані становленням індустріального суспільства і переходу його до постіндустріального етапу розвитку.

Перехід економіки України до ринкової моделі вимагає визначення нових принципів формування системи економічного розвитку держави, а також перебудови системи інститутів та інституцій, що відповідають новим умовам господарювання. Незважаючи на це в Україні й досі у незмінному вигляді функціонують доринкові інститути та інституції, окремі лише придбали зовнішні зміни, але вони і досі пріоритетними вважають не потреби суспільства, а свої корпоративні інтереси. Доведено, що якість існуючих інститутів є головним фактором низької конкурентоспроможності України. Функціонування та перебудова інститутів та інституцій потребує витрат, які відносяться до трансакційних.

Розроблено принципи формування системи економічного розвитку держави: залучення населення до ринкових процесів, продовження ринкових реформ, перебудова інститутів та інституцій, підвищення якості інститутів, пропаганда ідеології, яку засновано на законності і рівного права всіх форм власності, залучення більшості населення до участі у власності на засоби виробництва тощо. Реалізація принципів формування системи економічного розвитку держави дозволить укріпити положення України в світі, підвищити конкурентоспроможність на всіх рів-нях і сприятиме переходу України до постіндустріального етапу розвитку.

На основі дослідження періодизації суспільного розвитку з погляду різних підходів, зокрема формаційного і цивілізаційного, встановлено особливості суспільного розвитку на індустріальну і постіндустріальному етапах. Доведено, що розподіл суспільного розвитку на формації “докласова, класова і безкласова” має невеликі відмінності від виділення, відповідно до цивілізаційного підходу, епох доіндустріальної, індустріальної, постіндустріальної (доекономічної, економічної, постекономічної).

Особливості суспільного розвитку на індустріальному етапі пов'язані з поширенням великого машинного виробництва, урбанізацією, затвердженням ринкової економіки і виникненням соціальних груп підприємців і найманих працівників, становленням демократії, цивільного суспільства і правової держави. Постіндустріальний етап суспільного розвитку, що заснований на знаннях, характеризується високим рівнем технічного, технологічного розвитку, розвитком якісно нової сфери послуг, розвиненою демократією, наявністю громадянського суспільства. Постіндустріальна економіка має інноваційний характер, що обумовлює зростання ролі інтелектуального капіталу, інститутів і інституцій, які сприяють розвитку і капіталізації економічного прогресу, переорієнтації інвестицій з розширення матеріального виробництва на розвиток людського капіталу.

На основі застосування історичного методу доведено, що поки в Україні ще збережений досить високий рівень освіти населення, його зайнятості, то у поєднанні з розвитком демократії, становленням інститутів цивільного суспільства, є можливість переходу українського суспільства до постіндустріального етапу суспільного розвитку, прагнення до якого буде сприяти економічному зростанню та підвищенню конкурентоспроможності економіки України.

Дослідження економічного розвитку національної економіки актуалізувалися у зв'язку із недостатньо високими темпами зростання ключових економічних показників. Від часу проголошення незалежності в Україні і до 1999 р. промислове виробництво, яке створює фундамент для економічного зростання і забезпечує стійкий розвиток країни, знаходилося в стагнації, його падіння складало до 40% порівняно з 1990 р. З 1999 р. почалося зростання його обсягів, і в 2005 р. воно складало 94,9% від рівня 1990 р.

Слід зазначити високі темпи економічного зростання протягом 2000-2007 р., яке склало 64,4%, або 7,4% в середньому за рік. За цей період було відновлено докризовий рівень доходів і витрат населення і держави.

Тому актуальним є аналіз факторів економічного розвитку національної економіки, який дозволив встановити, що основні фактори (земля, праця і капітал), які було розглянуто класичною політичною економією, в різні періоди суспільного розвитку було доповнено такими, як діяльність з організації виробництва; прогрес знань про найбільш ефективне використання чинників виробництва, ресурсів; здійснення підприємцем “нових комбінацій” за технологією, створенням нових товарів, освоєнням нових джерел сировини тощо; інновації.

У результаті дослідження встановлено, що з інституціональної позиції головними факторами економічного розвитку національної економіки стають праця, цінності і технології управління, консолідація суспільства. Доведено, що ціннісна орієнтація суспільства, пріоритетний розвиток науки, освіти, культури, консолідація прогресивних сил суспільства, формування інститутів і інституцій, що перешкоджають опортунізму державних чиновників, зміцненню нелегальної економіки, які потребують значних трансакційних витрат, є актуальними напрямами економічного розвитку національної економіки і практичних перетворень з позиції інституціонального підходу, що обумовило розробку інституціональних зв'язків трансакційних витрат суб'єктів господарювання в умовах ринкової економіки.

В України збільшується обсяг трансакцій на рівні держави, регіонів, підприємств, організацій, груп, індивідів, а, отже, і витрати по їх обслуговуванню, які теж відносяться до трансакційних, управління якими потребує розробки і реалізації відповідної інституціонально-трансакційної політики.

У другому розділі “Теоретичні основи трансакцій в економіці України” досліджено економічний зміст трансакцій; особливості трансакцій легальної і нелегальної економіки; інституціональну основу трансакції у національній економіці.

На основі вивчення різних підходів уточнено поняття трансакції в економічній діяльності як безперервного процесу діяльності суб'єктів господарювання у внутрішніх і зовнішніх взаєминах, який включає стосунки і дії, що передують угоді, саму угоду, укладення контракту, післяконтрактне обслуговування, контроль і корегування дій.

Якщо ці взаємини і стосунки є добровільними, рівноправними при симетричній інформації, то тоді на здійснення трансакції витрачається мінімум ресурсів, засобів, зусиль. Розкрито суть трансакцій на різних рівнях (індивідів, груп, організацій, підприємств, галузей, регіонів, держав).

За допомогою методів системно-структурного, функціонального і порівняльного аналізів досліджено типи трансакцій, виділено класифікаційні ознаки: рівень, характер застосування, час дії, періоди підготовки і реалізації, ступінь автономності операцій, специфічність активів, структура, реалізація, тривалість, частота, відношення до інших трансакцій, ефективність контролю за виконанням, відношення до непередбачуваних майбутніх подій, відношення до зміни інституційної структури і розроблено узагальнену класифікацію трансакцій.

Доведено, що трансакції обумовлюють процеси маркетингу, менеджменту, логістики. Вони включають операції, договори, контракти, але значно ширше і глибше. Найбільшою мірою трансакції реалізуються топ-менеджментом підприємства, місцевого самоврядування, регіонального, галузевого і державного управління, міжнародних організацій; юридичними службами, службами маркетингу і логістики всіх рівнів.

На основі виявлення особливостей трансакцій легальної і нелегальної економіки, доведено, якщо добровільні трансакції легальної економіки обкладаються значними податками і зборами на користь держави, місцевих органів самоврядування, нотаріальних служб тощо, то розвиваються тіньові операції, або у формальних документах показують символічні показники, трансакції легальної економіки переходять у нелегальну економіку.

З позиції інститу- ціонального підходу обґрунтовано, що основною причиною існування нелегальної економіки є недосконалі трансакції, а також високі трансакційні витрати функціонування в рамках закону.

Проведений аналіз показав, що нелегальна економіка має місце на під-приємствах різних форм власності, розмірів, організаційно-правових форм. Є підприємства, організації, юридичні і фізичні особи, вся діяльність яких відбувається поза правовим полем (поза легальною економікою). Є суб'єкти ринкової економіки, у яких частина товару (послуг) проводиться по нелегітимних трансакціях.

Є окремі трансакції, які носять нелегальний характер, в цілому на цілком легальних підприємствах. Виходячи з вищевикладеного, введено ознаки класифікації трансакцій: щодо законодавства (трансакції: легальні, переважно легальні, напівлегальні, переважно нелегальні, нелегальні); щодо легальної і нелегальної економіки (трансакції: досконалі легальні, недосконалі легальні, неформальні, фіктивні, кримінальні).

Встановлено, що витрати на трансакції легальної економіки відносяться на витрати підприємства відповідно до діючих правил обліку і звітності (на собівартість, прибуток тощо). Витрати трансакцій нелегальної діяльності “ховають” в інших статтях витрат підприємства, які формою і назвою відносять до формальних, а, по суті, є кримінальними (хабарі, “відкоти”, частина представницьких витрат тощо).

Аналіз інституціональної основи трансакцій у національній економіці дозволив встановити відсутність єдиного підходу в даний час до визначення інститутів. Як рівнозначні поняття розглядаються інститути, інституції, інституційне середовище, механізми реалізації інститутів. У даному дослідженні прий-няті наступні поняття.

Інститут - сукупність формальних і неформальних правил поведінки (прав і обмежень) суб'єктів економічних, соціальних, політичних і суспільних відносин. Інституція (або організація) - сукупність суб'єктів, що створюють і організують правила поведінки. Механізм реалізації інститутів - сукупність прийомів, методів, форм, інструментів реалізації принципів, які визначаються інституціями.

Обґрунтовано, що на характер трансакцій значною мірою впливають інститути і інституції суспільства. В теоретичних дослідженнях і на практиці слід розрізняти інститути і інституції взагалі і їх окремий випадок - економічні інститути і інституції, які ґрунтуються на нормах, правилах, законах, традиціях, звичках тощо. Вони існують на рівні індивідів, груп, колективів, шарів, класів, суспільств тощо. Виходячи з цього, інститути і інституції доцільно підрозділити на регіональні у світовому масштабі, національні, регіональні у масштабі держави, місцевих громад, виробничі, індивідів.

В результаті дослідження встановлено, що реалізація норм і правил, що входять до інститутів, досягається за допомогою інституцій. Формою відносин є трансакції, що реалізуються у вигляді договорів, угод і мають як письмову, так і усну форми, і які є різноманітними і багаторівневими: міжнародні, міжнародні регіональні, міждержавні, національні, внутрішньодержавні (галузеві і міжгалузеві, міжрегіональні), регіональні, місцеві, підприємств і організацій (зовнішні і внутрішні), внутрішньоорганізаційні, на рівні індивідів.

Таким чином, початковим пунктом інституціонального аналізу є трансакція, а значення правил (інститутів) визначається ефективною організацією трансакцій. В результаті проведеного системного дослідження інститутів, інституцій і трансакцій економіки України досліджено генезис і розроблено структуру трансакцій з урахуванням рівня, характеру рівня, інституцій рівня, трансакцій та їх характеру.

Встановлено, що залежно від обставин взаємодія інституцій (індивідів, підприємств, організацій тощо) може здійснюватися за допомогою трансакцій різного типу, яким відповідатимуть свої витрати, пов'язані з їх підготовкою, реалізацією і після реалізаційним обслуговуванням. Ці витрати, як трансакційні, слід виділяти із спільних витрат діяльності відповідних суб'єктів господарювання, планувати їх, контролювати, корегувати. Певні органи управління повинні контролювати формування і використання трансакційних витрат, що забезпечить економічну ефективність трансакцій, підвищення економічної ефективності і конкурентоспроможності економіки.

У третьому розділі “Концептуальні основи механізму управління трансакційними витратами в економіці України” досліджено економічну характеристику витрат суб'єктів господарювання в національній економіці; трансакційні витрати суб'єктів господарювання; особливості взаємозв'язку трансакційних і логістичних витрат; розроблено концепцію механізму управління трансакційними витратами в економіці України.

На основі аналізу видів обліку витрат на підприємствах і в організаціях встановлено відсутність єдиного підходу до визначення ролі, місця, змісту і співвідношення видів обліку, що реально існують на підприємствах. В реальній практиці мають місце офіційний і неофіційний облік. Вдосконалення потребує офіційний облік, до якого відносяться бухгалтерський облік, управлінський облік і фінансова звітність. Як найважливішу складову (підсистему) управлінського обліку доцільно виділити облік трансакційних витрат, пов'язавши їх з дослідженнями логістичних процесів, маркетингу і менеджменту.

Розвиток інституціоналізму поставив дослідників і практиків перед необхідністю розподілу витрат підприємств і виділення трансформаційних і трансакційних витрат. Це дозволяє відокремити витрати виробництва від витрат на подолання внутрішніх організаційних перешкод, від витрат на закупівлю ресурсів, реалізацію продукції.

Доведено доцільність розділення витрат на витрати внутрішньовиробничі (трансформаційні в основному) і на витрати, що пов'язані з відчуженням товару (закупівлею, продажем), значна частина яких пов'язана з трансакціями.

Визначено, що частину витрат, які пов'язані з витратами на ресурси за межами підприємства (що, по суті, пов'язано із зміною права власності на даний ресурс), слід віднести до трансакційних (частина трансакційних витрат може реалізуватися в межах підприємства). Сумарні витрати, які пов'язані з трансакціями (усередині підприємства і за його межами), в даному дослідженні теж віднесено до трансакційних витрат.

У роботі проаналізовано трансформаційні (виробничі) витрати, запропоновано їх класифікацію (технологічні, цехові, виробничі, трансформаційні витрати в цілому по підприємству). Обґрунтовано, що враховувати і аналізувати трансформаційні витрати (відокремивши їх від витрат з маркетингу, закупок, трансакцій і збуту) важливо не тільки для підприємства в цілому, але і для центрів відповідальності, структурних дочірніх підприємств, цехів, відділень, ділянок. Доведено, що будь-які види витрат є прийнятними в діяльності підприємства, якщо дохід, що отримано від реалізації продукції, перевищує витрати на її виробництво і реалізацію.

На основі узагальнення різних підходів до класифікації витрат обґрунтовано, що в будь-якій економіці існують два види витрат: трансформаційні і трансакційні, що обумовлює концепцію трансакційних витрат.

На основі аналізу, узагальнення наукових робіт теоретиків в галузі трансакційних витрат уточнено і обґрунтовано в дисертації визначення транс-акційних витрат як витрат, що пов'язані з підготовкою, укладанням і обслуговуванням контрактів, подоланням прихованого і відкритого опортунізму, різних бар'єрів в реалізації контрактів і післяконтрактним обслуговуванням, а також з функціонуванням державних і суспільних інститутів і інституцій, які внутрішньо необхідні ринковій економіці на всіх рівнях ринкових і державних відносин.

За допомогою методів системно-структурного, функціонального і порівняльного аналізів досліджено трансакційні витрати, введено класифікаційні ознаки (за рівнем, сферою виникнення, щодо інституціональної економіки, економічної системи) і запропоновано узагальнену класифікацію трансакційних витрат.

Класифікація витрат на трансформаційні і трансакційні дає додаткові можливості для аналізу і управління витратами, зокрема використовуючи логістичний підхід. Значна частина трансакційних витрат має логістичний характер, приведено загальні характеристики трансакційних і логістичних витрат. В логістичній системі трансакційні витрати мають вторинний характер і можуть розглядатися як функція логістичної системи. Логістичні витрати також є функцією логістичної системи, проте вони включають трансформаційні і трансакційні витрати:

, (1)

де - логістичні витрати; - трансформаційні витрати; - трансакційні витрати; - функція логістичної системи.

Використання детальних класифікацій трансакційних і логістичних витрат, виділення цих витрат із статей бухгалтерського обліку дає можливості для їх оптимізації, управління ними, вироблення ефективних управлінських рішень, сприяє зниженню загальних витрат суб'єкта господарювання.

На основі інституціональних передумов виникнення та існування транс-акційних витрат в економіці, узагальнення класифікації і введення нових класи-фікаційних ознак трансакційних витрат запропоновано концепцію механізму управління трансакційними витратами на рівні підприємства.

Управління трансакційними витратами в короткостроковій і довгостроковій перспективі має відмінності, що обумовлені цілями, завданнями, інструментами і критерієм. Управління трансакційними витратами в короткостроковій перспективі проводиться з метою підтримки їх величини на певному рівні з послідовним скороченням, має завдання здобуття оперативної інформації про зміну величини трансакційних витрат з подальшою максимізацією прибутку підприємства, інструменти - нормування трансакційних витрат, облік відхилень величини фактичних трансакційних витрат від нормативної, аналіз відхилень; аналіз причин відхилень, здійснення корегуючих дій з мінімізації відхилень від норм, виявлення резервів зниження трансакційних витрат, критерій управління - зниження трансакційних витрат.

В довгостроковій перспективі: мета - оптимізація трансакційних витрат при зміцненні стратегічної позиції підприємства, завдання - створення довгострокових конкурентних переваг, інструменти управління - розробка програм скорочення трансакційних витрат, використання виявлених резервів з метою забезпечення економії трансакційних витрат, критерій управління - оптимальна величина трансакційних витрат. Управління трансакційними витратами здійснюється на основі функціонального забезпечення, до якого віднесено прогнозування, планування, облік, аналіз, контроль, координацію і організацію трансакційних витрат.

В результаті проведеного дослідження на рівні підприємства обґрунтовано напрями скорочення трансакційних витрат, розроблено алгоритм управління трансакційними витратами, що передує ухваленню раціональних управлінських рішень, дозволяє оцінити ефективність рішень, що приймаються.

Необхідність визначення потенційно можливого рівня скорочення транс-акційних витрат для підприємства шляхом зіставлень фактичних можливостей підприємства і прогнозованого рівня зниження трансакційних витрат обумовлює проведення аналізу фінансової документації і організаційної структури управління підприємства з метою визначення пріоритетних напрямів розвитку досліджуваного суб'єкта господарювання. Класифікація і аналіз трансакційних витрат дозволять визначити шляхи їх скорочення по кожному підрозділу підприємства.

Визначення фактичного рівня трансакційних витрат і порівняння з плановим рівнем дозволяє керівництву підприємства виявити причини розбіжностей, провести їх аналіз, виробити рекомендації по вдосконаленню інституційного середовища підприємства, підвищити стійкість і конкурентоспроможність суб'єктів господарювання в сучасному ринковому середовищі.

У четвертому розділі “Інституціональний підхід до управління трансакційними витратами суб'єктів господарювання” досліджено вплив глобалізації і великого бізнесу на рівень трансакційних витрат; оцінку впливу трансакційних витрат на рівень нелегальної економіки; фінансові інструменти і методи оптимізації трансакційних витрат суб'єктів господарювання; оцінку ефективності управління трансакційними витратами суб'єктів господарювання.

Аналіз світової практики і останні досягнення економічної науки обумовили висновок про те, що начальним мотивом глобалізації є рух капіталу за рамки державних кордонів з метою наближення до міст знаходження сировини та дешевої робочої сили. До мотивів при здійсненні прямих іноземних інвестицій слід віднести реальне зменшення трансакційних витрат, що пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю, подоланням митних бар'єрів, адаптацією до умов інших держав.

Посилення впливу глобалізації на світові і регіональні процеси обумовлює зменшення трансакційних витрат на міжнародному рівні, на рівні економіки держави, усередині ТНК, трансакційних витрат, які зв'язані зі зовнішньоекономічною діяльністю, з подоланням митних бар'єрів, адаптацією до умов інших держав. Вступаючи в міжнародні організації (СОТ, ЄС, інші інституції) держава зобов'язується вносити внески на їх функціонування, які є частиною міжнародних трансакційних витрат. Знижуються митні тарифи, сертифікуються товари за міжнародними стандартами, реалізуючи виділені квоти держави і підприємства несуть додаткові витрати, які відносяться до міжнародних трансакційних витрат. З іншого боку тиск стран-лідерів, ТНК, світових господарських і фінансових центрів при проходженні певних фінансових операцій українськими суб'єктами господарювання сприяє збільшенню їх трансакційних витрат виходу на зовнішні ринки.

Доведено, що зміни прав власності, що відбуваються в даний час, перерозподіл суспільного багатства на користь певних груп приводять, розвиток великого бізнесу сприяє тимчасовому збільшенню трансакційних витрат суспільства, але у подальшому інституції макрорівня як провідні фактори розвитку національної економіки забезпечать зменшення трансакційних витрат. Тому провідною формою організації бізнесу залишаються великі підприємства і їх об'єднання.

Доведено, що високі трансакційні витрати, які пов'язані з функціонуванням в рамках правового поля, спонукають підприємства переходити в нелегальну економіку, використовуючи її різновиди - неофіційну, фіктивну і кримінальну. Існує прямий зв'язок між видами корупції і обсягами економічного збитку, що наноситься державі і населенню. Додаткові витрати суб'єктів господарювання є істотною частиною їх трансакційних витрат і безпосередньо впливають на відносини товаровиробників до легальної і нелегальної діяльності. Наслідки функціонування нелегальної економіки можуть мати як позитивний, так і негативний вектор спрямованості. Коли ціна підпорядкування закону стає надмірно високою, трансакційні витрати зростають і підприємство ставиться в умови, що сприяють його відходу в нелегальну економіку. Існування тіньового сектора економіки не можна розглядати тільки в негативному плані. У складні періоди розвиток нелегальної економіки забезпечує зайнятість і визначає рівень доходів істотної частини населення, сприяє насиченню ринку товарами і послугами, дозволяє вирішувати матеріальні і фінансові проблеми. Дослідження складу і структури нелегальної економіки показує, що для встановлення причин її виникнення і функціонування слід аналізувати трансакційні витрати у кожному конкретному випадку на макро- і мікрорівнях.

На економіку в цілому нелегальна економіка оказує негативний вплив, оскільки знижує продуктивність праці, скорочує інвестиції, викликає неефективність оподаткування тощо. Для зниження рівня нелегальної економіки необхідно розвивати та вдосконалювати інститути, які сприяють економічному розвитку підприємств, населення, інших суб'єктів господарювання. У економічній політиці слід виходити з першорядного завдання формування умов, інституціональних рамок, які сприяють не перерозподілу вже існуючого національного багатства, а головним чином - накопиченню багатства, змін, що мають підтримку більшості населення.

На основі аналізу фінансових інструментів і методів грошових розрахун-ків суб'єктів господарювання визначено, що на рівень трансакційних витрат суттєвий вплив здійснює недостатність оборотного капіталу, неефективна структура оборотних активів, джерел їх формування, недосконала система оподаткування. Запропоновано моделі оптимізації трансакційних витрат в умовах використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості на основі подальшого розвитку моделей Міллера-Орра і Баумоля. З позиції трансакційного підходу встановлено, що в умовах ринкової економіки держава, яка втілює на вищому рівні надбудовні процеси, виконує також важливі функції регулювання економічних процесів з використанням адміністративних, економічних та інституціональних засобів, в кожному з яких містяться трансакційні витрати.