Система кошторисних норм, цін і ціноутворення в будівництві

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Ціноутворення в Україні й особливості формування цін на будівельну продукцію

В умовах ринкової економіки цінова політика України спрямована на прискорення розвитку всіх галузей народного господарства. Система цін, порядок їх формування і методи державного регулювання містяться в Законі України „Про ціни та ціноутворення” і змінах до нього. Ціноутворення в будівництві є складовою частиною загальної системи ціноутворення. Механізм ціноутворення в будівництві відрізняється від механізму ціноутворення в інших галузях. Це обумовлено наявністю різноманітності будівельної продукції, високою вартістю об'єктів будівництва, тривалим виробничим циклом і низьким коефіцієнтом оборотності оборотних коштів.

На вартість будівельної продукції впливають економіко-географічні фактори, територіальні особливості місця будівництва, можливість забезпечення будівництва місцевими будівельними матеріалами, завантаженість будівельних організацій і їхня оснащеність будівельною технікою, рівень оплати праці робітників.

До 1991 р. при визначенні кошторисної вартості будівництва застосовувалося біля 300 тисяч кошторисних норм і розцінок, що були стабільними протягом 10-15 років. Із впровадженням ринкових відносин у будівництві знадобилися корінні зміни в принципах формування вартості будівництва. Визначення кошторисної вартості будівництва до жовтня 2000р. здійснювалось за дворівневою системою відповідно до „Правил упорядкування кошторисної документації і визначення базисної і розрахункової кошторисної вартості будівництва” (ДБН IV-16-98, частина I). Однак, дворівнева система характеризувалась високою трудомісткістю, низьким рівнем вірогідності і необхідністю користуватися застарілою нормативно-кошторисною документацією, що не відповідала досягненням НТП і чинним стандартам на матеріально-технічні ресурси.

Відповідно до «Основних положень (концепції) ціноутворення в будівництві» в Україні впроваджено однорівневу систему ціноутворення на всіх стадіях інвестування. Замість ДБН IV-16-98, частини I, II з 1.10.2000 р. введено «Правила визначення вартості будівництва» ДБН Д 1.1-1-2000. З метою удосконалення кошторисно-нормативної бази з 1 липня 2002 р. введено Доповнення N 3 (наказ Держбуду України від 7.05.2002р. № 80).

Ці правила мають обов'язковий характер при визначенні вартості об'єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми мають рекомендаційний характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.

На відміну від дворівневої системи однорівнева система ціноутворення припускає визначення вартості будівництва в цілому й окремих його складових частин прямим розрахунком у поточних цінах.

2. Система кошторисних норм і цін в будівництві

Систему ціноутворення в будівництві складають кошторисні нормативи, правила визначення вартості будівництва і складання інвесторської кошторисної документації.

Інвесторська кошторисна документація - це сукупність кошторисів (кошторисних розрахунків), відомостей кошторисної вартості пускових комплексів, черг будівництва, зведень витрат, пояснювальних записок до них та відомостей ресурсів, складених на стадії розробки проектної документації.

Завдання кошторисного нормування і ціноутворення в будівництві полягає у визначенні вартості будівництва на всіх стадіях інвестування; підвищенні ефективності капітальних вкладень, забезпеченні економії фінансових та інших ресурсів, впровадженні досягнень науки і техніки, передового вітчизняного і закордонного досвіду в будівельному виробництві, застосуванні нових матеріалів, виробів і конструкцій, організаційних заходів.

Сукупність нормативних документів поділяється на такі види (рис. 1.):

Рис. 1 - Кошторисні нормативи

Загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи обов'язкові для застосування всіма організаціями, установами і підприємствами незалежно від їх відомчої належності і форм власності при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Відомчі кошторисні нормативи розробляються в обґрунтованих випадках, коли за прийнятою для спеціалізованого будівництва і технологією робіт витрати трудових і матеріально-технічних ресурсів значно відрізняються від загальнодержавних. Ці нормативи обов'язкові для застосування в тій галузі, для якої вони розроблені. Відомчі нормативи не повинні суперечити загальнодержавним або дублювати їх.

Індивідуальні норми затверджуються і застосовуються тільки для об'єкта за певним проектом у випадку відсутності відповідних норм у чинних збірниках РЕКН.

Кошторисні нормативи поділяються на елементні й укрупнені.

До елементних кошторисних нормативів належать:

- ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи (РЕКН) (ДБН Д.2.2-99);

- ресурсні елементні кошторисні норми на монтаж устаткування (РЕКНМУ) (ДБН Д.2.3-99);

- ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи (РЕКНр) (ДБН Д.2.4-2000);

- ресурсні елементні кошторисні норми на реставраційно-відновлювальні роботи (РЕКНрв) (ДБН Д.2.5-2001);

- ресурсні елементні кошторисні норми на пусконалагоджувальні роботи (РЕКНпн) (ДБН Д.2.6-2000);

- ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів (РКНЕМ) (ДБН Д.2.7-2000).

До укрупнених кошторисних нормативів належать укрупнені ресурсні кошторисні норми (УРКН):

· на будівлі і споруди в цілому;

· на частини будівель і споруд, конструкції та види робіт.

· збірник районних кошторисних цін на природні матеріали, вироби та конструкції - (ЗРКЦ 4.04.-97).

· збірник єдиних середніх кошторисних цін на місцеві будівельні матеріали, вироби та конструкції (ЗЄКЦ-97).

Кошторисною нормою називається сукупність ресурсів (трудовитрат, часу роботи будівельних машин і механізмів, витрат матеріалів, виробів і конструкцій), встановлена на прийнятий вимірник будівельних або монтажних робіт, а також конструкцій, виражена, як правило, у натуральних (фізичних) величинах або у відносній формі (у вигляді коефіцієнтів).

Система ціноутворення в будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках (ресурсних елементних кошторисних нормах) і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів. На підставі норм і поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва.

Решта витрат кошторисної вартості визначається розрахунково:

- загальновиробничі витрати;

- кошти на зведення титульних тимчасових будинків і споруд або використання існуючих і щойно зведених будинків і споруд постійного типу;

- додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий період;

- інші витрати замовника і підрядних будівельно-монтажних організацій, пов`язаних із здійсненням будівництва;

- витрати на утримання служби замовника та на авторський нагляд;

- підготовка експлуатаційних кадрів;

- проектні та дослідницькі роботи;

- кошторисний прибуток, тощо.

Кошторисні норми витрат будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, наведені в РЕКН, РЕКНМУ, РЕКНр, РЕКНрв, і поточні ціни, одиничні розцінки є нормативною базою для визначення прямих витрат на матеріальні ресурси.

Кошторисні норми трудомісткості робіт, виконуваних робітниками-монтажниками, середні розряди робіт і поточна вартість людино-години відповідного розряду є нормативно-розрахунковою базою для визначення заробітної плати робітників-будівельників і монтажників.

3. Порядок складання інвесторської кошторисної документації

будівельний кошторисний інвесторський ціноутворення

Головним документом, який встановлює правила складання кошторисної документації в будівництві на території України, є Державні будівельні норми ДБН Д.1.1 - 1- 2000 (з урахуванням Доповнення № 3 ), які розроблені Державним комітетом будівництва, архітектури і житлової політики України. Наведені будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції і технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення і благоустрою, а також реставрації пам'ятників архітектури і містобудування і носять обов'язковий характер для визначення вартості об'єктів, будівництво яких проводиться з залученням бюджетних коштів.

Правила розповсюджуються на підрядний, господарський і змішаний способи проведення будівництва.

Кошторисна вартість є вихідною основою для визначення розміру капітальних вкладень, фінансування будівництва, розрахунків за виконані підрядні (будівельно-монтажні) роботи і т.п. Таким чином, можна зробити висновок, що кошторисна вартість - це державна ціна, на основі якої проводяться розрахунки між замовником і будівельною організацією.

Для визначення кошторисної вартості будівництва проектованих підприємств, будівель, споруд або їх черг складають інвесторську кошторисну документацію таких видів:

Локальні кошториси є первинними кошторисними документами, що складаються на окремі види робіт та витрат по будівлях і спорудах або по загальномайданчикових роботах на підставі обсягів, що визначилися при розробленні робочої документації. Кошторис - це розрахунок затрат на зведення будівлі чи споруди. Розмір цих затрат визначається в натуральній і вартісній формах. В натуральній формі визначається нормативний розмір необхідних трудових і матеріальних ресурсів, у вартісній - розмір необхідних грошових коштів.

Локальні кошторисні розрахунки складають на окремі види робіт та витрат по будівлях і спорудах замість локальних кошторисів у тих випадках, коли обсяги робіт і розміри витрат остаточно не визначилися і підлягають уточненню.

Об'єктні кошториси об'єднують у своєму складі на об'єкт у цілому дані з локальних кошторисів.

Об'єктні кошторисні розрахунки об'єднують у своєму складі на об'єкт у цілому дані з локальних кошторисних розрахунків і локальних кошторисів та підлягають уточненню.

Кошторисні розрахунки на окремі види витрат складають у тих випадках, коли треба визначити, як правило, в цілому по будові кошти, необхідні для відшкодування тих витрат, що не враховані кошторисними нормативами .

Зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва підприємств, будівель, споруд (або їх черг) складають на основі об'єктних кошторисів, об'єктних кошторисних розрахунків і кошторисних розрахунків на окремі види витрат.

Зведення витрат - це кошторисний документ, що об'єднує зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва. Зведення витрат складається у тих випадках, коли одночасно із будівництвом виробничих об'єктів передбачається будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення та інших об'єктів.

Відомість кошторисної вартості будівництва об'єктів, що входять у пусковий комплекс містить у собі кошторисну вартість об'єктів, загальномайданчикових робіт та витрат, що входять до складу пускового комплексу.

Склад інвесторської кошторисної документації визначають залежно від стадійності проектно-кошторисної документації, що розробляється, та технічної складності об'єкта.

Зведений кошторисний розрахунок (ЗКР) вартості будівництва підприємств, будівель, споруд або їх черг - це кошторисний документ, що визначає повну кошторисну вартість будівництва всіх об'єктів, передбачених проектом або робочим проектом, включаючи кошторисну вартість будівельних і монтажних робіт, витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю, а також усі супутні витрати.

У зведених кошторисних розрахунках вартості виробничого та невиробничого будівництва кошти розподіляють по таких главах:

Глава 1. Підготовка території будівництва.

Глава 2. Основні об'єкти будівництва.

Глава 3. Об'єкти підсобного та обслуговуючого призначення

Глава 4. Об'єкти енергетичного господарства.

Глава 5. Об'єкти транспортного господарства і зв'язку.

Глава 6. Зовнішні мережі та споруди водопостачання, каналізації, тепло- і газопостачання.

Глава 7. Благоустрій та озеленення території.

Глава 8. Тимчасові будівлі і споруди.

Глава 9. Інші роботи і витрати.

Глава 10. Утримання служби замовника і авторський нагляд.

Глава 11. Підготовка експлуатаційних кадрів.

Глава 12. Проектні та пошукові роботи.

Після підсумку глав 1-12 враховують: кошторисний прибуток; кошти на покриття адміністративних витрат БМО; кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва; кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами; податки, збори, обов'язкові платежі.

Зведений кошторисний розрахунок складають в цілому на будівництво, незалежно від числа генеральних підрядних будівельно-монтажних організацій, що беруть участь у ньому.

Размещено на Allbest.ru