Механізм державної підтримки сільськогосподарського виробництва та шляхи його удосконалення

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 180 найменувань. Робота включає 17 таблиць, 5 рисунків і 19 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 158 сторінках друкованого тексту.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено інформацію про їх апробацію.

У першому розділі - «Об'єктивні передумови і теоретичні основи державної підтримки сільського господарства» проаналізовано теоретичні засади історико-еволюційних етапів розвитку економічних підходів стосовно державної підтримки, виявлено категорії і поняття державної підтримки та сформовано понятійний апарат для дослідження економічних процесів і явищ щодо державної підтримки, обґрунтовано загальну методику та визначено основні методи дослідження.

Визначено державну підтримку як об'єктивну закономірність розвитку сільського господарства. Серед аспектів розвитку економіки галузі заслуговує на увагу та обставина, що конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і зовнішніх ринках значною мірою є результатом підтримки. Протягом усіх історико-еволюційних етапів теоретичні і практичні знання про державну підтримку виробництва розвивались у гострих зіткненнях різних наукових шкіл. З цього приводу завжди потребували свого вирішення застарілі протиріччя під впливом таких чинників, як конкуренція, мінімізація ризиків, перерозподіл доходів на користь збиткових ферм, забезпечення фермерам гарантованого рівня доходів та формування спільного ринку товарів.

Як відомо, визначальними раундами переговорів членів СОТ є Уругвайський та Дохійський. Наразі Дохійський раунд ще не закінчений, але у 2007 р. встановлено попередні домовленості. В таблиці 1 представлено кінцеві пропозиції на переговорах СОТ Уругвайського та попередні домовленості Дохійського раундів по сільському господарству. Порівнюючи Уругвайський і Дохійській раунди зазначимо, що в останньому вимоги по скороченню тарифів, субсидій, внутрішній підтримці суттєвіші, ніж у попередньому. З точки зору критиків нерівні умови поступок, які пропонуються, негативно вплинуть на конкурентоспроможність країн, що розвиваються.

Для здійснення дослідження державної підтримки сільськогосподарського виробництва уточнено понятійний апарат, а саме: «підтримка», «суб'єкт підтримки», «механізм державної підтримки», «функції механізму», «принципи механізму» «інструменти державного регулювання», «економічні функції держави», «економічна політика держави».

Таблиця 1. Порівняльна таблиця результатів поточних переговорів СОТ Уругвайського та Дохійського раундів*

*Правило «дві третини» означає, що країнам, які розвиваються, потрібно знизити свій рівень підтримки на 2/3 від скорочення для розвинутих країн.

**Окремим країнам надається можливість скорочувати тарифи до рівня 36-40%.

***Якщо СВП країн > 40% від загального обсягу сільськогосподарської підтримки, то пропонується знизити на 65%, іншим пропонується знизити на 45%.

Визначаємо підтримку як забезпечення достойних рівнів дохідності та прибутковості виробничої діяльності сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності та господарювання, поліпшення еквівалентності обміну з промисловими галузями, а також фінансової стійкості та фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників.

Характеризуємо економічну функцію держави як конкретні напрями здійснення економічної діяльності (політики) держави. Ці функції потрібно розглядати за двома напрямами: по-перше, держава є суб'єктом власності підприємництва та регулює державний сектор національної економіки; по-друге, держава регулює недержавний сектор економіки (є щодо нього зовнішнім суб'єктом регулювання) і національну економіку в цілому. Економічна політика держави - це конкретний прояв економічної діяльності, організація й упорядкування економічних процесів відповідно до раніше визначених цілей. Вона має заохочувати суб'єктів господарювання щодо нагромадження капіталу, удосконалення структури виробництва та зайнятості населення.

Дослідження дає підстави визначити механізм державної підтримки сільськогосподарського виробництва як сукупність необхідних важелів, за допомогою яких держава здатна процеси і явища спрямувати в об'єктивно необхідне русло суспільних потреб із тим, щоб стимулювати підвищення добробуту суспільства, активізувати виробництво, попит і пропозицію, зростання дохідності виробничого сектору економіки. Економічний механізм має відповідати на питання «що», «як», «для кого виробляти» і «кого підтримувати». До переваг механізму слід віднести здатність: швидко реагувати на потребу в нових товарах і послугах; зрівноважувати попит і пропозицію; заохочувати господарську діяльність, яка відповідає суспільно нормативним умовам виробництва. Але механізм державної підтримки має і недоліки: часто сам по собі не реагує на потребу в докорінних перетвореннях національного господарства. Економічний механізм виконує наступні функції: техніко-економічну, регулюючу, стимулюючу і контролюючу. Суб'єктом підтримки є товаровиробник. Доцільно, щоб формування економічного механізму здійснювалося на засадах спеціальних принципів, тобто відносин держави і товаровиробників. Під принципом слід розуміти основні керовані орієнтири, які необхідно виконувати. Основні принципи механізму: науковості, досягнення високої економічної ефективності, стимулювання, стратегічних і тактичних цілей, високий рівень державної підтримки, відповідальність держави перед виробниками і виробників перед державою, постійний пошук альтернативних варіантів діяльності виробництва, орієнтації на перспективу розвитку підприємства. Дотримання вимог розглянутих принципів є однією з найважливіших обставин ефективного здійснення державної підтримки сільськогосподарського виробництва.

В процесі ринкової трансформації економіки України найдоцільнішим є використання на практиці таких інструментів державного регулювання, як фіскальна політика, грошово-кредитна політика НБУ, інвестиційна політика, регулювання цін та валютного курсу, державні замовлення (контракти). Інструменти застосовуються з метою стабілізації економічної кон'юнктури, усунення циклічних коливань, забезпечення умов для підтримання високих темпів зростання і якомога повнішої зайнятості.

У другому розділі «Стан та основні напрями вдосконалення державної підтримки розвитку сільськогосподарського виробництва» проаналізовано структуру державної підтримки сільськогосподарського виробництва, встановлено взаємозв'язок між вартісними параметрами заходів «зеленої», «жовтої» та «блакитної скриньок», визначено вимоги щодо державної підтримки сільськогосподарської продукції в Україні на основі досвіду економічно розвинутих країн, а також досліджено варіаційну різноманітність природно-кліматичних і виробничих умов України як основного критерію удосконалення державної підтримки сільськогосподарського виробництва.

Аналіз управління коштами бюджету на підтримку аграрного сектору, здійснений Рахунковою палатою за 2004 - 2007 рік засвідчує, що управління коштами не було ефективним, здійснювалось незадовільно, у багатьох випадках обсяги результативних показників не залежали від величини бюджетних призначень (рис. 1).

Вважається, що в цілому по системі Мінагрополітики у 2006 році за рахунок державного бюджету було профінансовано видатки в сумі 5600 млн грн, із них безпосередньо за програмами підтримки розвитку підприємств АПК - 2400 млн грн, на утримання закладів освіти - близько 700 млн грн, на проведення наукових досліджень - понад 63 млн грн. У порівнянні з 2000 р. видатки загального фонду державного бюджету по Мінагрополітики збільшилися в 11 разів, у тому числі по програмах підтримки села - в 10 разів, на освіту - в 5 разів, на науку - зменшилися на 20 відсотків.

Починаючи з 1999 року, для виробників сільськогосподарської продукції була сформована досить сприятлива податкова політика завдяки встановленню фіксованого сільськогосподарського податку та спеціальних режимів оподаткування податком на додану вартість. Непряма державна підтримка виробників сільськогосподарської продукції у результаті дії спеціальних режимів оподаткування податком на додану вартість у 2006 році становила 4100 млн грн. Починаючи з 2000 р., в аграрний сектор економіки залучено кредитних ресурсів на суму понад 54 млрд грн, у тому числі пільгових 27,3 млрд грн. За сім років відсоткова ставка банків по кредитах знизилася від 65 до 17 відсотків. Із 2005 р. у Державному бюджеті України передбачено видатки для здешевлення вартості страхових премій (внесків), практично сплачених суб'єктами аграрного ринку: в 2005 р. - 5,8 р млн грн, у 2006 р. - 11,7 млн грн.

У 2007 р. витрати бюджету на сільське господарство згідно з правилами СОТ склали 7935,6 млн грн, у тому числі:

- «жовта скринька» - 4929,6 млн грн, з яких: виплати на посіви озимих та ярих культур - 825,0; селекцію в тваринництві та в птахівництві на підприємствах АПК - 215,0; закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками - 247,5; фінансову підтримку розвитку хмелярства - 27,5; бюджетну тваринницьку дотацію - 1346,7; здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення короткострокових, середньострокових та довгострокових кредитів - 667,0; здешевлення вартості страхових премій (внесків) фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку - 50,0; фінансову підтримку фермерських господарств - 38,0; часткову компенсацію вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва - 131,8; компенсацію Пенсійному фонду втрат від застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки по сплаті збору на обов'язкове страхування - 1381,1 млн грн.

- «зелена скринька» - 3006 млн грн, з яких: на науку - 131,6; освіту - 1296,1; організацію і регулювання діяльності бюджетних установ - 1002,2; агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення - 5,0; заходи по боротьбі з шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин - 5,0; фінансову підтримку агропромислових підприємств, що знаходяться в особливо складних кліматичних умовах - 35,0; створення і забезпечення резервного запасу сортового та гібридного насіння - 70; формування національних сортових рослинних ресурсів - 5,0; протиепізоотичні заходи та участь у Міжнародному епізоотичному бюро - 125,8; докорінне поліпшення земель підприємств агропромислового комплексу та сортодослідних станцій - 2,0; державну підтримку сільськогосподарської дорадчої служби - 10,0; запобігання поширенню збудників інфекційних хвороб тварин - 39,5; заходи з охорони захисту лісів - 17,0; наукові дослідження та розвиток виробництва дизельного біопалива - 15,0; формування та розвиток інфраструктури аграрного ринку - 19,5; проведення реєстрації поголів'я ВРХ, закупівля племінних нетелей молочного напряму продуктивності - 50,8 млн грн.

Порівнюючи структуру державної підтримки України із структурою країн - учасниць СОТ, слід відзначити, що загальною тенденцією розвитку аграрної політики в більшості країн - учасниць СОТ є зміщення акцентів: від «традиційних» заходів ринкової, зокрема цінової, підтримки, інтервенційних закупівель і різноманітних субсидій до заходів «зеленої скриньки». Наприклад, у 1986 - 1988 рр. у ЄС «традиційні заходи» становили близько 91% у загальному обсязі підтримки сільського господарства, а в 2000--2002 рр. їхня частка скоротилася до 61 відсотка. Ініційована в червні 2003 року так звана реформа Фішлера (з приводу Спільної аграрної політики ЄС) ще більшою мірою знижує «традиційну» підтримку сільського господарства.

У роботі обґрунтовано доцільність визначення загального обсягу річних видатків державного бюджету на підтримку сільськогосподарського виробництва за даними таблиці 2 та рівняння регресії (формула (1)):

у = 69,191х₁ + 69,263х₂ + 73,2х₃ - 5535,065. (1)

Використовуючи формулу (1), маємо змогу дати вартісну оцінку на 2008 рік у млн грн заходам «зеленої» (_з.с. = 3462), «жовтої» (_ж.с. = 2271) та «блакитної» (_б.с. = 31,5) «скриньок».

Щоб протидіяти деструктивним факторам і створити необхідне економічне середовище для розвитку сільськогосподарського виробництва пропонуємо формувати структуру державної підтримки сільського господарства на основі проведених розрахунків, тобто витрати на «зелену», «жовту» і «блакитну скриньки» розподіляти у співвідношенні 0,60: 0,39: 0,01.

Таблиця 2. Динаміка заходів державної підтримки сільськогосподарського виробництва України

Власна розробка на основі даних Мінагрополітики.

Примітка: 1) без спеціальних режимів оподаткування та податкових пільг; 2) прогнозні дані; 3) без коледжів; 4) визначено аспірантом самостійно.

Механізм державної підтримки з огляду витрат бюджетних коштів має формуватися з урахуванням різноманітності природно-кліматичних та виробничих умов, а саме: просторового і часового їх виміру; бонітету ґрунтів, клімату і синтетичного бонітету земель. Це основні критерії та індикатори розбудови механізму державної підтримки. Важливо, що бонітувальна оцінка - це система «грунт-клімат». Основні положення бонітування ґрунтів передбачають проведення його із залученням розширеного переліку показників потенційної та ефективної родючості ґрунту: гранулометричного складу і вмісту гумусу, глибини і щільності будови кореневмісного шару; рН, водно-теплового і поживного режиму у критичний період розвитку рослин тощо. Діапазон коливань бонітетів ґрунтів досить широкий - від 30 до 70 балів. Бонітетам клімату властивий інтервал значень 65-45 балів. Об'єднуючим фактором оцінки є синтетичні бонітети земель. Дослідження засвідчують, що для України характерна велика територіально-географічна різноманітність. Тенденції розвитку виробництва та його інтенсивність характеризуються переважно уповільненням через неоднозначні і непередбачувані умови господарювання. Отже, розподіл витрат бюджетних коштів, що залежить лише від геометричної площі земель областей, як це практикується в даний час, є неефективним. При зростанні показника синтетичного бонітету земель областей витрати бюджетних коштів пропонуємо скорочувати, а у разі зменшення - збільшувати.

Необхідно визнати, що органи виконавчої влади за радянських часів нерідко свідомо ставали на шлях самоізоляції, невизнання фундаментального значення світового ринку, реального ціноутворення і, зрозуміло, умовно названих базових вимог або типових «стандартів» державної підтримки виробництва зарубіжних країн, тобто взаємопов'язаних вихідних або початкових цілей (мета), напрямів, принципів, форм, джерел, еталонів, моделей тощо. Серед причин ігнорування «стандартів» державної підтримки виробництва на першому місті знаходилася схильність до одного конкретного варіанта розвитку, який базувався на неринкових застарілих відносинах. Зарубіжні варіанти «стандартів», які асимілювали у своєму змісті ознаки прогресивних виробничих факторів у сільському господарстві не стали головними необхідними виробничими засадами. Механізм державної підтримки сільськогосподарського виробництва потребує трансформаційних змін з огляду на принципи, напрями, форми впливу на результати виробництва. В основі таких змін мають перебувати нові підходи до створення захисної стратегії сільського господарства в умовах глобалізації та зовнішнього впливу світових конкурентів. Питання використання досвіду країн-членів ЄС, США, Канади, Англії, Німеччини та інших економічно розвинутих країн в АПК України залишається відкритим. У згаданих країнах державна підтримка сільського господарства постійно реформується та трансформується в підтримку розвитку сільських територій та поліпшення екологічної ситуації. На підставі дослідження пропонуємо узагальнені вимоги, яким має відповідати «стандарт» державної підтримки виробництва АПК України, а саме:

1) подолання кількісних розбіжностей між складовими елементами на виробництво в АПК України і економічно розвинутими країнами та забезпечення їх максимальної подібності;

2) запровадження в блоці «Мета державної підтримки виробництва» таких елементів: встановлення порогового обсягу виробництва сільськогосподарських культур, виведення із сівозміни не менше 20% ріллі;

3) передбачення в блоці «Напрями державної підтримки виробництва» таких складових, як введення інституту квотування виробництва основних видів продукції, регламентація використання агрохімікатів, задоволення внутрішнього споживчого попиту на продовольство за прийнятними цінами; надання гарантій споживачам щодо якості продовольчих товарів; заходи з підтримки конкурентоспроможності продукції, якість та безпека продукції, маркування продуктів харчування, які містять генетично модифіковані організми.

У третьому розділі - «Напрями формування механізму державної підтримки на засадах регіонально-диверсифікаційних чинників» запропоновано методичний підхід розподілу державних видатків між областями; розкрито альтернативний варіант механізму державної підтримки сільськогосподарського виробництва на засадах «викликів ринків»; визначено нові методичні підходи до визначення впливу державної підтримки сільськогосподарського виробництва.

Незважаючи на зусилля, які здійснив Уряд України на шляху формування регіональної політики, її успіхи у сфері ефективності державної підтримки сільськогосподарського виробництва оцінюються песимістично. Регіональна політика щодо державної підтримки характеризується множинністю цілей. У більшості випадків останні відірвані від реальних природно-економічних умов. Багато в чому вони декларативні та позбавлені чітких пріоритетів, до того ж часто не підкріплені відповідними фінансовими ресурсами. На практиці перевага надається лише цілям вирівнювання, що часто перешкоджає досягненню цілей ефективності та зростання.

Для вирішення завдань створення ефективної та узгодженої з міжнародними нормами регулювання системи підтримки національного виробника, сприяння нарощування його конкурентоспроможності держава в своїй економічній політиці повинна зосереджуватись на наступних пріоритетах:

1. Збільшення державного фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, розробки нових технологій та загалом забезпечення ефективності державної підтримки сфери інноваційної діяльності в країні, з акцентом на галузі, які визначені як пріоритетні, мають або можуть мати конкурентні переваги. Приділення особливої уваги збільшенню державних і недержавних інвестицій у сфері новітніх інформаційних технологій, які багато в чому визначають рівень конкурентоспроможності. В цій галузі доцільно збільшити податкові і митні пільги.

2. Підвищення рівня поточного фінансування та державних і недержавних інвестицій в систему освіти, особливо щодо спеціальностей, які визначатимуть майбутній науково-технологічний процес.

3. Створення ефективної системи фінансування та страхування комерційної діяльності сільськогосподарського виробництва, що мало б значно зменшити вартість ресурсів розвитку та величину комерційних ризиків при впровадженні інноваційних проектів.

4. Забезпечення преференційного режиму для тих видів імпорту, які є необхідними для розвитку національного виробництва, особливо в галузях, що відносяться до пріоритетних та/або складають основу експортного потенціалу.

Пропонуємо витрати «зеленої скриньки» на 1 га по областях визначати за формулою (2):

де P g.b. - витрати «зеленої» скриньки, грн /га; C g.b. - вартість «зеленої скриньки» по АПК у 2008 р, млн грн; Аl - всього ріллі в обробітку по Україні, тис. га; за умови, що вартість «зеленої скриньки» в 2008 р.- 3462 млн грн, ріллі в обробітку по Україні - 32444 тис. га, витрати «зеленої скриньки» по сільському господарству на 2008 рік - 106,7 грн/га.

Доцільно зауважити, що розподільчі витрати «зеленої скриньки» по областях швидше мають теоретичне, ніж практичне значення. Щоб визначитися з реальними параметрами державної підтримки сільськогосподарського виробництва стосовно конкретної області необхідно врахувати додатково притаманні їй такі складові, як обсяг науково-дослідних робіт; підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів і робочих кадрів для виробничої сфери; охорона навколишнього середовища, практика страхування доходу; допомога у випадку стихійного лиха тощо.

Під час розподілу витрат «жовтої скриньки» пропонуємо використовувати синтетичні бонітети земель. Зі зменшенням значення синтетичного бонітету земель областей витрати «жовтої скриньки» зростають. І, навпаки, із збільшенням значення синтетичного бонітету земель областей витрати «жовтої скриньки» знижуються. У такий спосіб вирівнюються умови для суб'єктів господарювання областей. Для того, щоб зі зменшенням значення «синтетичного бонітету земель» областей витрати «жовтої скриньки» зростали, що відповідає процесу вирівнювання, необхідно при визначенні оперувати не самими «бонітетними гектарами ріллі в обробітку», а його зворотнім значенням - «показником оберненим до синтетичного бонітету земель» (формула (3)):

де A - показник, обернений до синтетичного бонітету ґрунтів; Аl - всього ріллі в обробітку; SBL - синтетичний бонітет земель.

Оскільки за прийнятої методики витрати «жовтої скриньки» стосовно економічно сильних суб'єктів господарювання на користь слабких суб'єктів господарювання обмежуються, то доцільно ввести такий показник як конкурентоспроможність. Якщо ознайомитися з показниками «Продукція сільського господарства за регіонами» (у порівнянних цінах 2000 р., млн грн), то стає зрозуміло, що деякі області здатні забезпечувати зростаючу динаміку відносно конкурентоспроможності. За оцінку конкурентоспроможності прийнято відношення даних 2004 року (як найбільш прийнятних і типових стосовно інших років) до даних 2000 року. Отже, витрати «жовтої скриньки» на 1 га повинні розподілятися прямо пропорційно показнику, оберненому до синтетичного бонітету землі та конкурентоспроможності (формула (4)).

де P y.b. - витрати «жовтої скриньки», грн/ га; C y.b. - вартість «жовтої скриньки» по сільському господарству у 2008 р., млн грн; A - обернений показник

до синтетичного бонітету земель, га; С - коефіцієнт конкурентоспроможності; за умови, що вартість «жовтої скриньки» у 2008 р. - 2271 млн грн, A - обернений показник до синтетичного бонітету земель - 780,9 га, P y.b. - витрати «жовтої скриньки» - 2908грн/га. У разі використанні даної методики з'являється можливість спрямувати більше коштів у ті області, в яких порівняно з іншими досить високий ризик втрати прибутку та продукції. Щодо регіонально-диверсифікаційного розміщення вартості «зеленої», «жовтої» «скриньок», синтетичних бонітетів земель, обернених показників до синтетичного бонітету земель на території України, то це проілюстровано на схемі.

Для стимулювання суб'єктів господарювання з метою нарощування обсягів сільськогосподарської продукції та зростання ефективності виробництва пропонуємо альтернативний варіант механізму державної підтримки сільськогосподарського виробництва на засадах «викликів ринків». Альтернативний механізм державної підтримки на засадах «викликів», тобто запитів ринків передбачає здійснення одноразових, попередньо унормованих компенсаційних виплат з розрахунку на один відсотко-пункт фактичного приросту реалізованої продукції, стартовий рівень якого визначається від обсягів попереднього періоду. Особливістю такого механізму є те, що стимулюється не посередник, не комерційний банк тощо, а товаровиробник. Для визначення рівня державної підтримки пропонуємо два методичні підходи. Перший підхід. На підставі дослідження вчених нами трансформовано формулу (5) для обчислення приросту прибутку (П_р) і формулу (6) для визначення відносної економії від зниження собівартості виробництва продукції чи послуг () у результаті зростання державної підтримки:

,(5)

де Ці₁, Ці₂ - ціна і-го виду продукції відповідно до і після зростання державної підтримки; Сі₁, Сі₂ - собівартість одиниці і-го виду продукції відповідно до і після зростання державної підтримки; Оі₁, Оі₂ - обсяг виробництва і-го виду продукції відповідно до і після зростання державної підтримки.

,(6)

де Змі₁, Змі₂ - рівень матеріальних витрат на і-й вид продукції, робіт або послуг відповідно до і після зростання державної підтримки.

Другий підхід передбачає визначення витрат державної підтримки на одиницю продукції у базисному і поточному періодах. При цьому обраховуються значення показників збільшення вартості і обсягу реалізованої продукції. Щодо абсолютного приросту вартості реалізованої продукції, то він визначається у цілому і в тому числі за рахунок зростання витрат державної підтримки і збільшення обсягів реалізованої продукції.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнені, науково сформульовані й практично обґрунтовані рекомендації з удосконалення методичних підходів щодо механізму державної підтримки сільськогосподарського виробництва. Одержані результати свідчать про досягнення мети дослідження і зводяться до наступних висновків:

1. Обсяги і механізми державної підтримки не завжди відповідають потребам сільського господарства України. У формуванні механізму підтримки сільськогосподарського товаровиробництва поки що здійснюються лише перші кроки. У вирішенні проблеми його вдосконалення зацікавлені всі сторони - товаровиробники і влада, оскільки суми прямих бюджетних призначень постійно зростають, а обсяги виробництва сільськогосподарської продукції та його ефективність знижуються. Механізм державної підтримки залишається не результативним за критерієм обґрунтованості розподілу доходів і фінансової стабільності, яка є наслідком негативної дії комплексу зовнішніх і внутрішніх факторів. Дослідження підтверджує необхідність ширше використати зарубіжний і власний досвід для того, щоб державна підтримка українських виробників набула прогресивного характеру і отримала визнання серед країн світу.

2. У нових умовах членства України в СОТ з'ясована потреба визначитись із сутністю та застосуванням категорій і понять державної підтримки. Сформовано понятійний апарат державної підтримки, а саме уточнено такі терміни,: «підтримка», «суб'єкт підтримки», «економічний механізм», «функції механізму», «принципи механізму», «система державної підтримки», «загальні інструменти державного регулювання економіки», «економічна політика держави». Кожна категорія і поняття мають: відображати економічні відносини, характеризувати об'єктивний характер процесів і явищ, відповідати певним історичним умовам, відображати різні форми зв'язків з відповідною стороною продуктивних сил, відбивати об'єктивну дійсність, базуватись на еволюційних засадах.

3. Механізм державної підтримки повинен агрегувати економічні чинники, виконувати роль стимулятора, об'єднувати різноманітні важелі, ефективно функціювати, сприяти підвищенню народного добробуту, адекватно відповідати природі суспільних потреб, сприяти перерозподілу доходів, орієнтуватися на забезпечення підвищення продуктивності виробництва на засадах науково-технічного прогресу, сприяти стабілізації продовольчих ринків. Визначено механізм державної підтримки як сукупність необхідних важелів та інструментів, за допомогою яких держава здатна процеси і явища спрямовувати у об'єктивно необхідне русло потреб з тим, щоб стимулювати підвищення народного добробуту; активізувати виробництво, пропозицію і попит, зростання дохідності виробничого сектору економіки. Економічний механізм обов'язково має відповідати на питання «що», «як», «для кого виробляти» і «кого підтримувати».

4. Зафіксовано, що поняття «стандарт» державної підтримки виробництва включає базові вимоги - цілі, напрями, принципи, форми, моделі, які отримали широке визнання у зарубіжних країнах. Структура «стандартів» державної підтримки виробництва України значно відрізняється від структури «стандартів» економічно розвинутих країн. Дослідження дають підстави рекомендувати вимоги щодо «стандарту» державної підтримки: подолання кількісних розбіжностей між складовими елементами на виробництво в АПК України і країнами-членами ЄС та забезпечення їх максимальної подібності; запровадження таких елементів, як: встановлення порогового обсягу виробництва, регламентація використання агрохімікатів, задоволення внутрішнього споживчого попиту на продовольство за прийнятними цінами, надання гарантій споживачам щодо якості продовольчих товарів, маркування продуктів харчування.

5. Щоб державна підтримка сільськогосподарського виробництва була ефективною, забезпечувала зростання обсягів виробництва, варто створити науково обґрунтоване економічне середовище для розвитку сільського господарства, яке має охоплювати універсальні складові, а саме: обсяг річних видатків державного бюджету, витрати на «зелену», «жовту» і «блакитну скриньки» у таких пропорціях:

0,60: 0,39: 0,01. Скорочення витрат «жовтої скриньки» в інтересах уникнення викривляючого впливу на торгівлю і конкурентоспроможність є проблематичним, тобто державна підтримка потребує того, щоб оберігати її від необачливих зазіхань та руйнування.

6. Основними критеріями та індикаторами розбудови механізму державної підтримки є природно-кліматичні та виробничі умови. В оцінці природно-кліматичних умов України доцільно посилатися на синтетичні бонітети (оцінки) земель. Важливо, що складовою бонітувальної оцінки є система «грунт-клімат». Для України характерна досить велика територіально-географічна різноманітність. За оцінку інтенсивності та тенденцій розвитку виробництва використаний показник інтенсивність виробництва зерна, який характеризується уповільненням, що є результатом неоднозначності і непередбачуваності умов господарювання. Пропонуємо при зростанні показника синтетичного бонітету земель областей витрати бюджетних коштів скорочувати, а при зменшенні - збільшувати.

7. В роботі пропонується здійснювати розподіл вартості «зеленої скриньки» в розрізі адміністративних одиниць (областей) відповідно до наявних розмірів площ ріллі. Вартість «жовтої скриньки» пропонується розподіляти в розрізі областей відповідно до показника, оберненого до синтетичного бонітету земель з обов'язковим коригуванням на конкурентоспроможність. Показник конкурентоспроможності дає можливість отримати еквівалентне значення витрат при рівних значеннях показника, оберненого до синтетичного бонітету земель.

8. За альтернативного варіанта механізму державної підтримки сільськогосподарського виробництва на основі «викликів ринків», передбачається здійснювати одноразові попередньо унормовані компенсаційні виплати з розрахунку на один відсотко-пункт фактичного приросту реалізованої продукції, стартовий рівень якої визначається від обсягу попереднього періоду.

9. Державна підтримка сільськогосподарського виробництва є надзвичайно складним і агрегованим економічним та управлінським процесом. У зв'язку з цим для визначення впливу державної підтримки доцільно орієнтуватися на два методичні підходи: а) віднесення до складу собівартості продукції витрат державної підтримки сільськогоподарського виробництва (умовно); б) використання витрат державної підтримки на одиницю продукції у базисному і поточному періодах.

Статті у наукових фахових виданнях

1. Кваша С. М. / Загальні вимоги щодо внутрішньої підтримки сільського господарства в Україні / С.М. Кваша, К.В. Лисенко (Наконечна) //Аграрна наука і освіта. - 2003. - Т.4, №1-2. - С.156 - 159. (Особисто автору належить обґрунтування необхідності використання правил СОТ для України).

2. Наконечна К. В. Захисні заходи в галузі сільського господарства/ К.В. Наконечна //Аграрна наука і освіта. - 2004. - Т.5, №3-4. - С.161-163.

3. Наконечна К. В. Загальні вимоги щодо сукупного виміру підтримки/К.В.Наконечна // Аграрна наука і освіта. - 2004. - Т.5, №5 - 6. - С.113-115.

4. Наконечна К. В. Сучасний стан та перспективи світової організації торгівлі /К.В. Наконечна // Аграрна наука і освіта. - 2006. - Т.7, №5-6. - С.137-140.

5. Наконечна К. В. Розвиток державної підтримки сільського господарства в умовах інтеграції України в СОТ / К.В. Наконечна //Вісник аграрної науки. - 2006. - Т.8, №2. - С.77-79.

6. Наконечна К. В. Аналіз економічних наслідків вступу України до СОТ на ринку сільськогосподарської продукції / К.В. Наконечна // Аграрна наука і освіта. - 2007. - Т.8, №3-4. - С.144-149.

7. Наконечна К. В. Розвиток сільськогосподарської кооперації в умовах ринкової трансформації економіки України / К.В. Наконечна // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2006. - Вип.102. - С.319-323.

8. Наконечна К. В. Особливості формування та регулювання виробничої

інфраструктури аграрного ринку в Україні / К.В. Наконечна // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2007. - Вип.109. - С.251-257.

9. Наконечна К. В. Особливості формування альтернативного варіанта механізму державної підтримки на засадах “викликів ринків” / К.В. Наконечна // Вісник аграрної науки. - 2008. - №8. - С. 75-78.

10. Наконечна К. В. Механізм державної підтримки сільськогосподарського виробництва та шляхи його вдосконалення / К.В. Наконечна // Економіка АПК. - 2008. - №2. - С. 58-60.

Матеріали конференцій:

11. Наконечна К. В. Вплив СОТ на розвиток державної підтримки сільського господарства у світі / К.В. Наконечна: матеріали Міжнар. нар. наук.-практ. конф. [«Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності» ], (Київ, 13-14 листопада 2004 р.) / М-во аграр. політики України, «Київ. нац. ек. ун-т ім. В. Гетьмана». - К.: КНЕУ, 2004. - С.214-219.

12. Наконечна К. В. Концептуальні напрями розвитку державної підтримки сільськогосподарського виробництва / К.В. Наконечна: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [«Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення»], (Київ, НАУ, 19-20 травня 2004 р.) / М-во аграр. політики України, НАУ. - К.: НАУ, 2004. - 187с.

13. Наконечна К. В. Основні аспекти вдосконалення механізму державної підтримки сільськогосподарського виробництва в Україні / К.В. Наконечна: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [«Актуальні проблеми сталого розвитку сільських територій України »], (м. Київ, 13-14 травня 2008 р.) / М-во аграр. політики України, НАУ. - К.: НАУ,2008. - С.214-219.

Размещено на Allbest.ru