Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 338.2:339.944:334.71

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем

Спеціальність: 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

Крупін Віталій Євгенійович

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник:доктор економічних наук, старший науковий співробітник Іщук Світлана Олексіївна, Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу моніторингу регіонального розвитку.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Нижник Віктор Михайлович, Хмельницький національний університет, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин;

кандидат економічних наук Князь Святослав Володимирович, Національний університет “Львівська політехніка”, доцент кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва.

Захист відбудеться «30» жовтня 2008 р. о 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий «29» вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Зовнішньоекономічна діяльність займає особливо важливе місце у сучасній економіці, в значній мірі з огляду на постійне поглиблення процесів міжнародного поділу праці, міжнародної кооперації та спеціалізації. Власне вона є засобом взаємодії суб'єктів підприємницької діяльності різних країн, що дає їм можливість ефективніше здійснювати свою економічну діяльність та використовувати наявні ресурси.

Враховуючи сучасні динамічні процеси глобалізації та поглиблення торговельних зв'язків між різними країнами, проблема регулювання зовнішньоекономічної діяльності є надзвичайно важливою для пропорційного розвитку вітчизняної економіки та її становлення як повноцінного учасника світового господарства. Незважаючи на те, що в основу ринкової економіки закладені принципи мінімального втручання та лібералізації, досвід розвинутих країн свідчить про необхідність певного впливу держави на зовнішньоекономічну діяльність, зокрема з метою врівноваження платіжного балансу та сприяння розвитку експортного потенціалу країни.

Останніми роками в Україні очевидними є негативні тенденції у зовнішньоекономічній діяльності, що виявляються як у значній частці сировини та виробів з низьким рівнем обробки у структурі експорту, так і щорічним зростаючим переважанням обсягів імпорту продукції над обсягами її експорту, що спричиняє стан негативного сальдо поточних операцій платіжного балансу країни. Водночас частка вітчизняних підприємств у світовому експорті є досить низькою і дорівнює лише 0,3%, а ВВП України складає лише 0,18% від загальносвітового.

Відсутність діючих стимулюючих заходів в стосунку до експортної діяльності промисловості спричиняє значне відставання України у виробництві і збуті продукції на світовому ринку. Необхідними є якісні зміни у структурі вітчизняного експорту та збільшення його кількісних та вартісних обсягів, що може бути здійснено лише за умови виробництва конкурентоспроможної продукції з високим рівнем доданої вартості та значною часткою науково-технічних розробок. Українським промисловим підприємствам необхідною є багатовекторна експортна експансія і для цього з боку держави потрібним є сприяння оновленню підприємствами виробничих фондів, створення та налагодження виробництва сучасної продукції і постійного підвищення її конкурентоспроможності.

Різні аспекти висвітленої у дисертації проблематики досліджувались такими вітчизняними вченими, як: О.Амоша, В.Бабенко, І.Багрова, Л.Батченко, О.Білорус, Є.Бойко, І.Бураковський, О.Гаврилюк, А.Гальчинський, Я.Жаліло, С.Захарін, Ю.Іванов, А.Кредісов, Є.Кузьмін, В.Мамутов, І.Михасюк, Н.Мікула, А.Мокій, В.Нижник, В.Новицький, О.Носова, В.Рокоча, Л.Савельєв, В.Сухарський, І.Тивончук, А.Філіпенко, С.Чистов, О.Шнипко, А.Яковлєв, С.Якубовський. Зарубіжними вченими, наукові праці яких присвячені розгляду цих питань, є Дж.Бейкер, П.Божик, М.Боскін, В.Карашевскі, Ю.Котиньскі, К.Курихара, Р.Моксон, М.Портер, Дж.Сакс, Дж.Требілкок, Р.Фатхудінов, Р.Фінстра.

Водночас у недостатній мірі висвітлено та комплексно обґрунтовано заходи, які є необхідними до впровадження з метою сприяння зростанню обсягів експорту продукції промислових підприємств, що вказує на необхідність подальших наукових досліджень у цьому напрямку.

Наукова і практична актуальність визначених питань зумовила вибір теми дисертації, дозволила визначити мету і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України, зокрема: “Прогнозування соціально-економічного розвитку регіону обласного рівня” (номер державної реєстрації 0103U004997) - досліджено проблеми і перспективи залучення іноземних інвестицій в розвиток регіону; “Моделювання просторового розвитку територіально-виробничих систем” (номер державної реєстрації 0105U007637) - обґрунтовано методи оцінки конкурентоспроможності територіально-виробничих систем.

Мета і основні завдання наукового дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове визначення та обґрунтування механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем у конкурентному ринковому середовищі і розробка теоретико-методичних та прикладних засад впливу на експортну діяльність середніх і великих промислових підприємств та їх об'єднань.

Досягнення визначеної мети зумовило послідовне вирішення таких завдань:

- узагальнити та систематизувати існуючі підходи до регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем;

- дослідити зовнішньоекономічну діяльність вітчизняних територіально-виробничих систем та визначити основні перешкоди у її ефективному розвитку;

- систематизувати і вдосконалити методи оцінки конкурентоспроможності територіально-виробничих систем та їх продукції;

- визначити сутність, мету і завдання механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем;

- охарактеризувати складові механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, окреслити їх взаємозалежності та характер впливу на цю діяльність;

- визначити особливості застосування окремих складових механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем;

- обґрунтувати напрямки вдосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення, що необхідні для впровадження механізму в дію.

Об'єктом дослідження є зовнішньоекономічна діяльність територіально-виробничих систем.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та нормативно-правові засади державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем.

Методи дослідження. Теоретичною, методологічною та інформаційною основою дослідження стали класичні положення загальної економічної теорії, теорії міжнародної торгівлі та конкуренції, Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти державних органів влади, дані Державного комітету статистики України, матеріали статистичної та бухгалтерської звітності промислових підприємств, наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів опубліковані у монографіях і періодичних виданнях, інформація з мережі Інтернет.

При проведенні дослідження використовувалися такі методи: метод теоретичного узагальнення і порівняння - для визначення сутності понять механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем і конкурентоспроможності територіально-виробничих систем (п. 2.1, 3.1); економіко-статистичний метод - для дослідження особливостей здійснення територіально-виробничими системами зовнішньоекономічної діяльності (п. 2.2); порівняльного та графічного аналізу - для оцінювання зарубіжного досвіду регулювання зовнішньоекономічної діяльності (п. 1.3); системного аналізу - для оцінювання характеру впливу сукупності макроекономічних методів, важелів та інструментів на зовнішньоекономічну діяльність територіально-виробничих систем (п. 1.1, 1.2, 2.2); структурно-логічного аналізу - для визначення складових механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем (п. 3.1); аналізу і синтезу - для окреслення шляхів удосконалення інституційного та інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем (п. 2.3, 3.3); гіпотетичний метод - для визначення принципів та особливостей оподаткування прибутку підприємств та його впливу на їх зовнішньоекономічну діяльність (п. 3.2); методи економіко-математичного моделювання - для дослідження математичних залежностей між різними показниками діяльності територіально-виробничих систем, зокрема, з застосуванням кореляційно-регресійного аналізу (п. 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у такому:

вперше:

- обґрунтовано сутність механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем як сукупності економічних і адміністративних методів, важелів та інструментів, що у поєднанні здійснюють регулюючий і стимулюючий вплив на зовнішньоекономічну діяльність промислових підприємств та їх об'єднань через створення сприятливих умов для підвищення конкурентоспроможності систем та конкуренто-спроможності їх продукції; визначено складові механізму через взаємозв'язки між ними і характер їх впливу на зовнішньоекономічну діяльність територіально-виробничих систем;

удосконалено:

- класифікацію видів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності за рівнем впливу (міжнародне, загальнодержавне, територіальне), формою впливу (адміністративне, економічне), способом впливу (пряме, непряме) та сферою впливу (інформаційне, нормативне, митне, валютне, фінансово-кредитне, податкове, амортизаційне, інноваційне, інвестиційне, антимонопольне);

- методичні рекомендації щодо оцінки конкурентоспроможності територіально-виробничих систем та їх продукції, зокрема запропоновано метод розрахунку показника потенційної конкурентоспроможності продукції; визначено поняття конкурентоспроможності територіально-виробничих систем як здатності підвищувати і утримувати високу конкурентоспроможність продукції на основі впровадження інновацій, що стає можливим завдяки поєднанню потенціалів окремих структурних одиниць системи та підвищення сукупної ефективності використання наявних ресурсів внаслідок досягнення синергічного ефекту;

отримали подальшого розвитку:

- підходи до оподаткування прибутку підприємств - обґрунтовано три диференційовані шкали регресивного типу, що дозволяють стимулювати підприємства до нарощування обсягів реалізації продукції (робіт, послуг), збільшення частки доданої вартості та частки експорту;

- теоретико-методичні основи нормативно-правового та інституційного забезпечення регулювання зовнішньоекономічної діяльності, зокрема шляхом вдосконалення системи суб'єктів державного регулювання на основі впровадження державної інформаційної підтримки.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає в обґрунтуванні ряду вдосконалень інституційного та нормативно-правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в межах комплексного державного механізму її регулювання. Пропозиції дисертанта стосовно створення системи інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем прийняті до впровадження Головним управлінням економіки Львівської обласної державної адміністрації (довідка №3-33-3555 від 19.12.2007 р.). Методичні рекомендації щодо оцінки конкурентоспроможності територіально-виробничих систем та їх продукції застосовуються підприємствами, що входять до складу Регіональної науково-промислової асоціації “Галавто” (довідка №6/08 від 25.01.2008 р.).

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті “Львівська політехніка” для підготовки студентів спеціальності “Міжнародна економіка” напряму “Економіка та підприємництво”, зокрема, при викладанні таких дисциплін: “Основи підприємництва”, “Державне регулювання економіки”, “Міжнародна економіка”, “Міжнародна економічна діяльність України”, “Міжнародна торгівля” та “Економіка зарубіжних країн” (довідка №01-16-103 від 11.02.2008 р.).

Особистий внесок дисертанта. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на 61-й студентській науково-технічній конференції Інституту економіки і менеджменту Національного університету “Львівська політехніка” (м. Львів, 10-11 листопада 2003 р.), ІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право” (м. Луцьк, 19-20 травня 2005 р.), Міжвузівській науково-технічній конференції науково-педагогічних працівників Інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті “Львівська політехніка” (м. Львів, 21-22 березня 2006 р.), Науково-практичній конференції “Регіональні проблеми та перспективи розвитку ринків збуту промислової продукції” (м. Київ, 6-7 грудня 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія і практика стратегічного управління розвитком регіональних суспільних систем” (м. Івано-Франківськ, 6-8 грудня 2007 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 12 наукових праць, з яких 1 монографія у співавторстві, 6 статей у фахових наукових виданнях (5 одноосібних) і 5 статей у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій - 16,05 д.а., з яких 4,64 д.а. належать особисто автору.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 222 сторінки, із яких 199 сторінок основного тексту. Робота містить 22 таблиці, 16 рисунків і 9 додатків. Список використаних джерел нараховує 219 позицій і міститься на 23 сторінках.

Основний зміст дисертації

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем” розкрито сутність та особливості об'єкту дослідження, розглянуто і систематизовано основні методи та підходи до регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем, а також досліджено і проаналізовано зарубіжний досвід стосовно державного регулювання цієї діяльності.

У роботі зазначено, що проблема формування механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем ґрунтується на необхідності застосування комплексного підходу до вирішення проблем розвитку і ефективного використання виробничого та експортного потенціалу України. Значна кількість макроекономічних заходів, здійснених протягом років незалежності держави, свідчить про їх непослідовність та суперечливість, а навіть про регресивний вплив багатьох важелів та інструментів регулювання як на зовнішньоекономічну, так і на загальногосподарську діяльність вітчизняних суб'єктів підприємництва.

Зважаючи на значне погіршення останніми роками стану платіжного балансу України визначено, що необхідним є розроблення і застосування такого механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який мав би на меті стимулювання вітчизняних суб'єктів підприємницької діяльності до збільшення обсягів експорту на основі підвищення конкурентоспроможності та інноваційного рівня продукції. З огляду на це, автором визначено сутність територіально-виробничих систем та їх роль у розвитку зовнішньоекономічної діяльності, зокрема нарощуванні обсягів експорту продукції. З метою уточнення об'єкту дослідження та врахування норм українського законодавства запропоновано конкретизацію поняття територіально-виробничих систем як тих підприємств та їх об'єднань, основним видом діяльності яких є виробництво продукції і які характеризуються мінімальними річними обсягами реалізації у розмірі 500 тис. євро (за середньорічним курсом Національного банку України) та річною середньообліковою чисельністю працівників понад 50 осіб. До об'єднань підприємств, які можуть вважатися територіально-виробничими системами і, водночас, бути суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, відносяться асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, промислово-фінансові групи і холдинги.

У роботі проведено розмежування між такими поняттями, як територіально-виробнича система, територіально-виробничий комплекс і кластер. На основі дослідженого вітчизняного і зарубіжного досвіду автор стверджує, що територіально-виробничі системи, які поєднують у собі середні і великі промислові підприємства та їх об'єднання, при відповідному стимулюванні з боку держави мають значні передумови до швидкого налагодження виробництва сучасної конкурентоспроможної продукції, а також до її підвищення у перспективі завдяки існуючим у таких системах передумовам до виготовлення конкурентоспроможних виробів. Відтак, найважливішим видом зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем виділено експорт продукції, який є необхідним для збалансування платіжного балансу країни і подальшого розвитку інноваційного, інвестиційного та виробничого потенціалів підприємств.

Дослідження видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності дало змогу визначити ті з них, які мають значний вплив на зовнішньоекономічну діяльність власне територіально-виробничих систем, зокрема: податкове, інвестиційне, інноваційне, амортизаційне, фінансово-кредитне, митне, валютне, нормативне, інформаційне та антимонопольне регулювання.

У дисертації проведено систематизацію методів та підходів до регулювання зовнішньоекономічної діяльності, на основі якої запропоновано авторський підхід до класифікації видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності за такими ознаками як рівень, форма, спосіб та сфера впливу.

Результати дослідження зарубіжного досвіду розвитку підприємництва дають підстави стверджувати, що протягом декількох останніх десятиліть підприємництво різних країн має тенденцію до інтеграції та укрупнення. Це спричинено передусім постійним пошуком резервів підвищення ефективності економічної діяльності і раціональнішого використання ресурсів. Водночас, виходячи з обґрунтувань економічної теорії щодо об'єднань підприємств, останні є більш стійкими до посиленої конкуренції на внутрішніх і зовнішніх ринках внаслідок поєднання переваг кожного з підприємств, що входить до системи, завдяки досягненню додаткового, синергічного, ефекту.

Проведений аналіз практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств зарубіжних країн, зокрема Польщі, Чеської Республіки, Угорщини, Японії та групи нових індустріальних країн, дав змогу підтвердити припущення, що найбільш впливовими та достатньо ефективними в стимулюванні розвитку експортного потенціалу промисловості та позитивних змін у структурі експортних потоків є інвестиційне, інноваційне, податкове і фінансово-кредитне регулювання.

У другому розділі “Оцінка та аналіз стану і перспектив розвитку зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем” досліджено та удосконалено методи оцінки конкурентоспроможності територіально-виробничих систем, проведено аналіз стану і тенденцій розвитку зовнішньоекономічної діяльності промисловості України, а також визначено суб'єкти і нормативно-правове забезпечення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем.

Автором наголошується, що основною передумовою ефективної зовнішньоекономічної діяльності можна вважати конкурентоспроможність, яка є ключовим фактором виходу підприємства на зовнішні ринки збуту. Тому значну увагу у роботі приділено уточненню і систематизації підходів до оцінки конкурентоспроможності територіально-виробничих систем та їх продукції.

У дисертації поглиблено поняття конкурентоспроможності територіально-виробничих систем, яку запропоновано трактувати як здатність підвищувати і утримувати високу конкурентоспроможність продукції на основі впровадження інновацій, що стає можливим завдяки поєднанню потенціалів окремих структурних одиниць системи та підвищення сукупної ефективності використання наявних ресурсів внаслідок досягнення синергічного ефекту.

На основі існуючих методик запропоновано спосіб розрахунку потенційної конкурентоспроможності продукції, що базується на інтегральному показнику конкурентоспроможності виробу та можливості підприємства до її підвищення, тобто інноваційного та інвестиційного потенціалів.

Аналіз стану зовнішньоекономічної діяльності України виявив збільшення негативного сальдо зовнішньоторговельного балансу у 2005-2006 роках, що є несприятливою тенденцією для економічної системи. Основними позиціями вітчизняного експорту є недорогоцінні метали, хімічна продукція (включаючи мінеральні продукти), механічне обладнання, машини та механізми, водночас експорт характеризується значним переважанням виробів з низькою часткою доданої вартості, продукцією з незначним рівнем переробки, великою часткою сировини і матеріалів. Проведений аналіз виявив дуже низькі обсяги експортованої інноваційної продукції, яка у 2005 році склала лише 7,2% від загальних експортних потоків, що є підтвердженням стосовно необхідності формування та впровадження у дію механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем

У роботі приділено увагу особливостям діяльності об'єднань підприємств, досліджено і розра-ховано деякі показники діяльності для конкретних їх форм, зокрема: обсяги реалізації продукції (робіт, послуг), чистий прибуток (збиток) та середню рентабельність у об'єднаннях (табл. 1).

Таблиця 1 Показники діяльності об'єднань підприємств України

На основі опрацювання звітності 100 промислових підприємств автором проаналізовано основні перешкоди у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, між якими виділено: недосконалість податкового законодавства та нестабільність законодавства загалом, високу вартість енергоносіїв, сировини та матеріалів, значний знос основних виробничих фондів, низьку платоспроможність населення (це стосується передусім підприємств, які експортують продукцію у країни СНД), високі відсоткові ставки за кредитами.

Частка оцінених підприємств склала 34,2% від загального обсягу експорту України у 2006 році, що підтверджує достовірність отриманих результатів. Вибірка підприємств здійснена за екстериторіальним принципом і врахувала підприємства більшості регіонів України. Розподіл досліджених підприємств за видами економічної діяльності є таким: 64% - машинобудування, 19% - металургія, 9% - хімічна промисловість, по 4% - легка та харчова промисловості.

Проведено оцінку показників експорту та імпорту в розрахунку на одну особу для 21-ї зарубіжної країни та України, що підтвердили значне відставання цих параметрів навіть від тих країн, що входять за класифікацією ООН до групи країн з перехідною економікою. Зокрема, показник експорту на одну особу у 2006 в Україні склав 829 дол. США, імпорту - 972 дол. США, що зумовило зайняття 19-го місця по обох показниках.

У дисертації окреслено основні суб'єкти регулювання зовнішньоекономічної діяльності, які згруповано за трьома рівнями: міжнародним, загальнодержавним і регіональним. Проведено аналіз нормативно-правового забезпечення регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, на основі якого визначено недоліки діючих законодавчих актів та зміни основних їх положень у минулому. Наголошено на впливі змін у податковому, амортизаційному і валютному законодавстві, що мали негативні наслідки у інвестиційній та інноваційній сфері діяльності суб'єктів господарювання протягом останніх років.

У третьому розділі “Напрями формування та реалізації механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем” обґрунтовано сутність механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем і визначено основні напрями вдосконалення його складових.

У дисертації сформульовано означення механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем як сукупності економічних і адміністративних методів, важелів та інструментів, що у поєднанні здійснюють регулюючий і стимулюючий вплив на зовнішньоекономічну діяльність промислових підприємств та їх об'єднань через створення сприятливих умов до підвищення їх конкурентоспроможності та конкурентоспроможності їх продукції на основі впровадження інновацій з метою ефективного використання їх експортного потенціалу та розширення зовнішніх ринків збуту вітчизняної високотехнологічної і наукомісткої продукції з високою часткою доданої вартості. Окреслено мету, цілі, завдання та принципи механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем.

На основі виділених складових механізму побудовано його структурно-логічну схему з одночасним визначенням взаємозв'язку між цими складовими та оцінкою характеру їх впливу на зовнішньоекономічну діяльність.

На основі досліджених складових механізму і конкурентоспроможності як визначального та інтегрального показника можливостей збуту продукції на зовнішніх ринках, автором запропоновано алгоритм утворення причинно-наслідкових зв'язків у процесі зростання обсягів експорту продукції територіально-виробничих систем. На основі цього алгоритму визначено основні потенційні перешкоди у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності і заходи, що можуть бути реалізовані для усунення (мінімізації) цих перешкод.

Обґрунтовано необхідність зосередження всіх складових механізму на стимулюванні розвитку експортної діяльності через сприяння підвищенню конкурентоспроможності продукції на основі інноваційного підходу. Наголошено на потребі застосування антикорупційних та детінізаційних заходів для забезпечення ефективності механізму регулювання територіально-виробничих систем.

У роботі окреслено шляхи вдосконалення податкового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, зокрема оптимізацію процедури відшкодування ПДВ експортерам на основі утворення та використання єдиної державної бази даних закордонних підприємств-імпортерів, що повинно дати змогу скоротити тривалість перевірки на наявність підстав до бюджетного відшкодування з 40 до 20 днів при відсутності зауважень і з 70 до 40 днів - при їх виникненні.

З метою обґрунтування необхідних змін в оподаткуванні прибутку підприємств проведено аналіз показників діяльності 100 промислових підприємств України, що здійснюють експортні операції. Розраховано коефіцієнти кореляції і здійснено моделювання із застосуванням відповідних рівнянь регресії (табл. 2), які дали змогу довести, що підприємства зі значними обсягами реалізації продукції (робіт, послуг) мають більші передумови до виробництва та реалізації продукції на експорт, причому ця залежність має експоненціальний характер. Це твердження стосується також залежності між зростанням обсягів експорту і доданою вартістю, яка створена промисловим підприємством. Проведений аналіз дає підстави стверджувати про необхідність сприяння формуванню великих територіально-виробничих систем зі значними обсягами реалізації та стимулювання їх до нарощування частки доданої вартості, що буде мати позитивний вплив на розвиток експортної діяльності вітчизняної промисловості.

На основі результатів проведеного аналізу автором запропоновано три альтернативні шкали оподаткування прибутку підприємств, відповідно до яких регресивні навантаження залежать від обсягів реалізації продукції і таких параметрів, як обсяги експорту, частка ринку суб'єкта господарювання та частка доданої вартості, створеної підприємством. Основними перевагами запропонованих підходів до оподаткування є надання підприємствам додаткових можливостей акумуляції інвестиційних ресурсів за рахунок прибутку, запобігання заниженню декларованих обсягів реалізації та прибутку, дестимулювання оподаткування прибутків за кордоном (передусім в офшорних зонах). У розроблених шкалах оподаткування застосовується однакова градація, де перший діапазон коливається від 3,6 млн. грн. до 36 млн. грн., тобто стосується середніх підприємств, а наступні дві градації стосуються лише великих підприємств, які поділяються на дві групи: з обсягами реалізації від 36 млн. грн. до 100 млн. грн., і понад 100 млн. грн.

Таблиця 2 Результати регресійного аналізу показників діяльності територіально-виробничих систем

Автором запропоновано використання цільового амортизаційного регулювання для стимулювання розвитку окремих видів економічної діяльності, тобто виділення характерних для них основних виробничих фондів у окремі групи. Додатково пропонується визначати норми амортизації з урахуванням особливостей регіональних потенціалів та пріоритетів розвитку промисловості, тобто встановлювати норми амортизації для основних груп виробничих фондів на загальнодержавному рівні з одночасним виділенням регіонів і 1-2 груп основних фондів за галузевим принципом по кожному регіону.

У дисертації наголошено на необхідності вдосконалення законодавства, що стосується іноземних інвестицій, яке на даний час є розпорошеним між багатьма нормативно-правовими актами, а відтак, доцільним є зведення всіх цих законодавчих актів у один. При цьому можливим варіантом є навіть створення Інвестиційного Кодексу, що мав би на меті регулювання всіх аспектів інвестиційної діяльності і, таким чином, міг би значно полегшити її, а також збільшити приплив іноземних інвестицій в економіку України внаслідок прозорості та зрозумілості законодавчого регулювання цієї сфери діяльності. Це стосується й інноваційного регулювання, яке насамперед потребує відновлення положень щодо надання підприємствам, що впроваджують інновації, податкових пільг.

У роботі визначено необхідність удосконалення інституційної сфери регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем та запропоновано надання державою відповідного інформаційного забезпечення і підтримки експортних та імпортних операцій, залучення іноземних інвестицій. Відповідно до цього, запропоновано створення Державного агентства підтримки експорту, метою діяльності якого є інформаційна та консультаційна допомога суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності при плануванні та здійсненні експортних операцій, дослідження зовнішніх ринків збуту, оцінка реальної або потенційної конкурентоспроможності продукції, визначення сильних і слабких сторін іноземних підприємств-конкурентів, збір, обробка та надання інформації щодо іноземних підприємств-імпортерів.

З метою визначення подальших перспектив розвитку обґрунтовано переваги членства України в Світовій організації торгівлі для вітчизняної промисловості. Проведено диференціацію підприємств за ознакою відношення до зовнішньоекономічної діяльності та виділено три їх категорії (підприємства-експортери, підприємства-імпортери, підприємства-виробники продукції для внутрішнього ринку), на основі яких визначено перспективи їх розвитку в умовах членства в СОТ.

Висновки

1. На підставі проведеного дослідження та систематизації існуючих підходів до регулювання зовнішньоекономічної діяльності сформовано авторську класифікацію основних видів її регулювання за різними ознаками: рівнем впливу (міжнародне, загальнодержавне, територіальне), формою впливу (адміністративне, економічне), способом впливу (пряме, непряме) та сферою впливу (інформаційне, нормативне, митне, валютне, фінансово-кредитне, податкове, амортизаційне, інноваційне, інвестиційне, антимонопольне).

2. У дисертаційній роботі запропоновано визначати сутність механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем як сукупність економічних і адміністративних методів, важелів та інструментів, що у поєднанні здійснюють регулюючий і стимулюючий вплив на зовнішньоекономічну діяльність промислових підприємств та їх об'єднань через створення сприятливих умов для підвищення конкурентоспроможності систем та конкурентоспроможності їх продукції на основі впровадження інновацій з метою ефективного використання їх експортного потенціалу та розширення зовнішніх ринків збуту вітчизняної високотехнологічної і наукомісткої продукції з високою часткою доданої вартості. Обґрунтовано мету, цілі, завдання та принципи механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем, побудовано структурно-логічну схему на основі виділених складових механізму, визначено взаємозв'язок між ними та характер їх впливу на зовнішньоекономічну діяльність.

Запропоновано алгоритм причинно-наслідкових зв'язків процесу зростання обсягів експорту продукції територіально-виробничих систем на основі конкурентоспроможності як визначального та інтегрального показника можливостей збуту продукції на зовнішніх ринках.

3. Визначено роль, яку відіграють територіально-виробничі системи у ефективному розвитку експортної діяльності завдяки поєднанню та використанню виробничого, фінансового, інвестиційного, сировинного, маркетингового та наукового потенціалів. Обґрунтовано необхідність стимулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності територіально-виробничих систем як основної передумови поступового формування вітчизняних багатонаціональних та транснаціональних корпорацій, що будуть мати змогу ефективно підвищувати і втримувати конкурентоспроможність продукції на світовому ринку та сприяти розвитку експортного потенціалу України.

4. В ході дослідження обгрунтовано та сформульовано сутність конкурентоспроможності територіально-виробничих систем, як здатності підвищувати і утримувати високу конкурентоспроможність продукції на основі впровадження інновацій, що стає можливим завдяки поєднанню потенціалів окремих структурних одиниць системи та підвищення сукупної ефективності використання наявних ресурсів внаслідок досягнення синергічного ефекту. Запропоновано методику визначення потенційної конкурентоспроможності продукції на основі застосування інтегрального показника конкурентоспроможності виробу та інноваційно-інвестиційних можливостей підприємства щодо підвищення його конкурентоспроможності у перспективі.

5. На основі результатів кореляційно-регресійної оцінки показників 100 промислових підприємств України, сукупні обсяги експорту яких у 2006 році склали 34,2% обсягів експорту країни, отримано моделі експоненціальних залежностей і обґрунтовано доцільність нарощування обсягів реалізації продукції промислових підприємств та укрупнення підприємств шляхом утворення їх об'єднань, а також підвищення частки доданої вартості, створеної підприємством, із метою збільшення обсягів експорту продукції.

6. Для здійснення комплексного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та стимулювання розвитку експорту визначено основні напрями удосконалення податкового, фінансово-кредитного, інноваційного, інвестиційного та амортизаційного регулювання. Розглянуто спосіб оптимізації тривалості бюджетного відшкодування експортного ПДВ на основі впровадження єдиної бази даних закордонних підприємств-імпортерів. Запропоновано три альтернативні шкали оподаткування прибутку підприємств, що мають на меті стимулювання до нарощування підприємствами обсягів реалізації продукції, частки доданої вартості та частки експортованої продукції. Окреслені підходи до оподаткування мають на меті мінімізацію частки тіньової економіки та оподаткування прибутків підприємств у офшорних зонах.

Розглянуто та запропоновано напрямки удосконалення нормативно-правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України, включно з тими законодавчими актами, які мають на неї прямий вплив, і тими, що діють на неї опосередковано, зокрема через стимулювання до підвищення здатності підприємств до виробництва конкурентоспроможної продукції.

7. За підсумками проведеного дослідження визначено, що з метою повноцінної реалізації макроекономічних заходів щодо розвитку та ефективного використання експортного потенціалу України необхідним є створення Державного агентства підтримки експорту, до основних завдань якого віднесено інформаційну та консультаційну допомогу суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності при плануванні та здійсненні експортних операцій, дослідження зовнішніх ринків збуту, оцінку реальної або потенційної конкурентоспроможності продукції, визначення сильних та слабких сторін іноземних підприємств-конкурентів, збір, обробку та надання інформації щодо іноземних підприємств-імпортерів, оцінку та аналіз тенденцій у світовому господарстві, визначення потенційних пріоритетних галузей економіки, видів діяльності чи продукції, формування пропозицій щодо державного регулювання зовнішньої торгівлі. До основних суб'єктів, з якими визначено доцільність тісної співпраці, віднесено Митну службу України, Торгово-промислову палату України та Державне агентство України з інвестицій та інновацій.

8. Визначено основні аспекти членства у Світовій організації торгівлі. Проведено аналіз позитивних та негативних наслідків шляхом розподілу вітчизняних підприємств на три групи: підприємства-експортери, підприємства-імпортери, підприємства-виробники продукції для внутрішнього ринку. Обґрунтовано, що для розвитку експортної діяльності вітчизняних підприємств членство в СОТ має позитивні наслідки, в той час як негативні стосуються, в основному, тих підприємств, що виробляють продукцію для потреб внутрішніх споживачів, зокрема харчової, легкої, машинобудівної (передусім автомобільної) промисловості.

Список опублікованих праць за темою дисертації