Організаційно-економічний механізм регулювання зайнятості населення в умовах інноваційного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність: 08.00.03 - економіка та управління

національним господарством

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

КРАВЧЕНКО Олена Борисівна

Київ - 2008

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Перехід до ринкової економіки, зростання ролі соціальної політики в розвитку суспільства вимагають подальшого уточнення напрямів та методичного обґрунтування шляхів регулювання зайнятості населення. Позитивні зрушення сучасного економічного процесу супроводжуються низкою негативних тенденцій на ринку праці, зокрема пов'язаних із структурним дисбалансом між попитом і пропозицією робочої сили, безробіттям, серед якого велика частина - приховане; низьким рівнем інноваційного розвитку. Актуальність вирішення цих питань підкреслюється необхідністю формування інноваційної моделі економічного зростання як умови переходу України до економіки знань, яка характеризується широким використанням новітніх технологій, зокрема і на ринку праці. Зазначені проблеми потребують створення ефективного організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення в Україні.

В економічній літературі знаходять своє відображення проблеми регулювання ринку праці. Особливо слід відзначити роботи Д. Гелбрейта, Р. Еренбурга, Д. Кейнса, К. Макконнелла, К. Маркса, А. Оукена, П. Самуельсона, а також українських вчених зі світовим ім'ям: І. Вернадського, С. Подолинського, М. Туган-Барановського. Значний доробок у розробку теоретичних основ регулювання зайнятості внесли такі відомі вітчизняні вчені, як Л.І. Антошкіна, А.Є. Ачкасов, А.В. Базилюк, Д.П. Богиня, І.К. Бондар, В.С. Васильченко, О.А. Грішнова, Т.А. Заяць, С.М. Злупко, А.М. Колот, Ю.М. Краснов, О.М. Кузнєцова, В.М. Лич, Е.М. Лібанова, О.Ф. Новикова, О.Ю. Рудченко та ін. Окремі аспекти інноваційних чинників зайнятості розглядали у своїх наукових працях Б.О. Баласинович, Л.С. Лісогор, В.В. Онікієнко, О.А. Попова, В.І. Чижова.

Проте недостатньо дослідженими залишаються інноваційні процеси регулювання зайнятості населення; вимагає удосконалення механізм регулювання якісних параметрів зайнятості як чинник забезпечення інноваційного розвитку країни; потребує уточнення зміст і структура організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення, а також обґрунтування пріоритетних напрямів формування політики зайнятості в Україні в процесі інноваційного розвитку.

Таким чином, актуальність проблеми, необхідність її подальшої розробки визначає вибір теми наукового дослідження, його мету та перелік завдань для її досягнення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з планами наукових досліджень НДЕІ, зокрема з темою «Розроблення методики визначення вартості послуг з підготовки одного фахівця, аспіранта, докторанта та кваліфікованого робітника, підвищення кваліфікації та перепідготовка одного фахівця за бюджетні кошти» (№ держреєстрації 0107U010122, 2007 р.). Особистий внесок автора полягає у аналізі фінансування науково-технічної сфери, а також розробці питань забезпечення безперервної освіти в Україні у контексті світових тенденцій її розвитку.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні концептуальних засад формування ефективного організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення та розробці методичних і практичних рекомендації щодо його вдосконалення в умовах переходу до інноваційного розвитку економіки України.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

- узагальнити теоретичні положення щодо визначення соціально-економічного змісту зайнятості населення;

- на основі теоретико-методологічних підходів уточнити зміст і структуру організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення;

- проаналізувати стан діючої системи регулювання зайнятості населення, визначити нагальні проблеми розвитку виробничих відносин на ринку праці, а також відповідність методів і технологій державного регулювання сучасним потребам;

- визначити інноваційні процеси, що відбуваються в сфері зайнятості та розкрити інноваційні методи, котрі використовуються суб'єктами ринку праці;

- провести аналіз впливу інноваційного розвитку на відтворення трудового потенціалу та розробити пропозиції щодо підвищення його якісних характеристик;

- обґрунтувати пріоритетні напрями і розробити комплекс заходів щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення з позицій вимог інноваційного розвитку.

Об'єктом дослідження є сфера зайнятості економіки України.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні питання щодо формування організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення та напрями його вдосконалення в умовах інноваційного розвитку національної економіки.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та специфічні методи наукового пізнання. Зокрема, методи наукової абстракції, поєднання аналізу та синтезу, системного підходу дали змогу здійснити комплексний аналіз теоретичних положень соціально-економічного змісту зайнятості та уточнити зміст і структуру організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості; методи кількісного, якісного та порівняльного аналізу, статистичні методи, графічний метод дозволили оцінити стан, проблеми державного регулювання зайнятості, здійснити наочне зображення викладених положень. Для дослідження напрямів зростання ефективності регулювання зайнятості використовувалися методи причинно-наслідкових та функціональних зв'язків, а також метод системного аналізу та синтезу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

одержано вперше:

- розкрито сутність організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення, який розглядається з позицій органічного поєднання державної і ринкової складових регулювання шляхом комплексного використання організаційних, економічних і правових важелів впливу на ринок праці; обґрунтовано, що регулювання зайнятості має здійснюватись в контексті інноваційного розвитку країни, пов'язаним із зміною структури і продуктивності праці, системи управління й організації виробництва і праці, впливом на соціальну структуру суспільства, який веде до якісних і кількісних змін у професійно-кваліфікаційному складі робочої сили;

- визначено можливості та обґрунтовано переваги реалізації в Україні новітніх форм гнучкої зайнятості, що полягають переважно в розвитку її нового виду - телезайнятості, яка передбачає виконання роботи на відстані з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. За умов формування дієвого державного механізму регулювання телезайнятості шляхом внесення змін у законодавство, які б регламентували діяльність телезайнятих, поширення телероботи в Україні призведе до підвищення продуктивності праці, зростання ефективності виробництва, а також зменшення загального рівня безробіття;

удосконалено:

- концептуальні положення щодо сутності, значення і напрямів проведення інноваційної політики держави в сфері регулювання зайнятості населення, яка спрямована на досягнення такого стану суспільного відтворення, за якого зростання рівня зайнятості населення, підвищення конкурентоспроможності робочої сили та продуктивності праці досягається за рахунок активного використання нових знань та їхніх матеріалізованих результатів і включає регулювання інноваційних процесів, які здійснюються в соціально-економічній сфері та в сфері виробництва під впливом організаційних, економічних, соціальних і демографічних чинників;

- розроблено комплекс заходів щодо підвищення конкурентоспроможності трудового потенціалу - найважливішого чинника сприяння інноваційному розвитку країни, основною метою якого є подолання проблеми деформації структури зайнятості і людського капіталу в цілому та забезпечення стабільного розвитку економіки. Він передбачає налагодження тісної співпраці роботодавців, навчальних підрозділів і служб зайнятості; створення інтегрованих міжвузівських, науково-виробничих впроваджувальних структур; підвищення якості освіти; побудову ефективної системи професійної підготовки і перепідготовки робочої сили;

- методичні підходи щодо коригування професійно-кваліфікаційного балансу на ринку праці шляхом впровадження його систематичного моніторингу, а також розроблено детальну схему проведення моніторингу (на основі використання досвіду зарубіжних країн), за якою збір і обробка інформації щодо поточного стану ринку праці здійснюватимуться на всіх структурних рівнях, починаючи від працюючих і непрацюючих громадян, роботодавців і закінчуючи спеціалізованими державними установами.

Моніторинг ринку праці дасть можливість розробки детальної стратегії розвитку трудового потенціалу та уникнення професійно-кваліфікаційного дисбалансу на ринку праці;

дістало подальшого розвитку:

- визначення соціально-економічної сутності, а також функцій зайнятості населення, які на сучасному етапі розвитку економіки пов'язані, насамперед, з розширеним відтворенням трудового потенціалу, що дозволить конкретизувати елементи механізму регулювання зайнятості та ринку праці. Зайнятість населення пропонується розглядати через систему якісних і кількісних характеристик, включаючи такі її ознаки, як: продуктивність, раціональність, соціальна корисність, ефективність у контексті з іншими макроекономічними складовими економічного зростання;

- перспективні напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення в Україні, зокрема шляхом розробки пропозицій щодо підвищення економічної активності безробітних; регулювання трудової міграції; стимулювання попиту на послуги робочої сили, яке може бути досягнуте лише за умов ефективного комплексного використання організаційних, економічних, правових важелів впливу на ринок праці.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі сформульовані теоретичні положення та обґрунтовані практичні рекомендації, що спрямовані на розв'язання проблем зайнятості населення в умовах інноваційного розвитку. Найважливіші положення дослідження доведені до стадії конкретних рекомендацій і можуть бути використані при розробці інноваційної моделі розвитку економіки, програм зайнятості населення, програм економічного і соціального розвитку. Низка положень та висновків можуть застосовуватися у практичній діяльності державної служби зайнятості та її регіональних центрів.

Результати дисертаційного дослідження були використані Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва при розробці проектів законодавчих та нормативних актів із питань розвитку підприємництва (довідка про впровадження № 4553 від 30.05.2008); НДЕІ - при виконанні тематики науково-дослідної роботи з питань визначення вартості послуг з підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців (довідка про впровадження № 5/13 від 17.01.2008); в навчальному процесі Київським міжнародним університетом - при викладанні курсів “Економічна теорія”, “Макроекономіка”, "Міжнародні економічні відносини" (довідка про впровадження № 506 від 05.10.2007).

Особистий внесок здобувача полягає у самостійному отриманні автором наукових результатів. В дисертації розкрито авторський підхід щодо висвітлення і розв'язання проблем формування організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення в умовах інноваційного розвитку.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були викладені і отримали позитивну оцінку на: міжнародних науково-практичних конференціях «Євроінтеграційна стратегія України: реалії та перспективи» (Київ, 2006 р.); «Україна в євроінтеграційному процесі: проблеми і перспективи» (Київ, 2006 р.); «Україна на шляху до європейської спільноти» (Київ, 2005 р.); науково-теоретичних і практичних конференціях «Людський капітал України: стан, проблеми, перспективи відтворення» (Київ, 2007 р.); «Економічні засади європейської інтеграції України» (Київ, 2005 р.); 67-й і 68-й науково-практичних конференціях Київського національного університету будівництва і архітектури (Київ, 2006-2007 рр.).

Публікація результатів дослідження. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 одноосібних наукових праць, з них 5 - у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 4,25 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 214 найменувань, викладена на 182 сторінках, містить 16 таблиць, 7 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

інноваційний зайнятість ринок праця

У першому розділі дисертації «Теоретико-методологічні засади регулювання зайнятості населення» визначено і розкрито сутність зайнятості, яка проявляється через економічний, соціальний і демографічний аспекти. Економічний аспект зайнятості знаходить своє відображення у забезпеченні працівників конкурентоспроможними робочими місцями з метою створення матеріального і нематеріального багатства суспільства. Підкреслено, що найкращих результатів можна досягти при збалансованості професійно-кваліфікаційної структури робочої сили зі структурою робочих місць, які створюються з врахуванням інноваційних чинників. Соціальний аспект відображає потреби людини у формуванні і розвитку особистості, у самореалізації через участь у суспільно-корисній праці. Водночас, він розкриває обернений зв'язок, який полягає в тому, що сама зайнятість орієнтована не лише на досягнення економічних і політичних результатів, але й на розвиток власне людини як цілі життєдіяльності суспільства. Демографічна сутність зайнятості пов'язана із структурними та віково-статевими характеристиками працюючого населення.

Сутність організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення слід розглядати як сукупність взаємопов'язаних організаційних, адміністративно-правових, економічних та соціальних методів впливу на ринок праці з метою забезпечення ефективного відтворення і, особливо, використання трудового потенціалу, збалансування попиту і пропозиції робочої сили, забезпечення соціального захисту населення.

Підвищення рівня зайнятості і високої ефективності використання трудових ресурсів можна досягти лише за умови, що держава візьме на себе певні регулятивні функції з підготовки, розподілу й використання працездатного населення країни. Тому при формуванні дієвого організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення необхідне досягнення певного оптимуму між державним і ринковим регулюванням, за умов якого буде забезпечена висока ефективність праці та раціональна зайнятість населення.

Організаційно-економічний механізм регулювання зайнятості повинен включати три основні блоки: організаційний, правовий і економічний (рис. 1).

Рис. 1. Організаційно-економічний механізм регулювання зайнятості населення

Джерело: розроблено автором

Механізм регулювання зайнятості населення необхідно формувати в контексті інноваційного розвитку країни, узгоджувати зі зміною структури і продуктивності праці, системи управління й організації виробництва й праці, забезпеченням впливу на соціальну структуру суспільства, що веде до якісних і кількісних змін у професійно-кваліфікаційному складі робочої сили.

Інноваційні заходи держави в сфері регулювання зайнятості спрямовані на досягнення такого стану суспільного відтворення, при якому зростання рівня зайнятості населення, підвищення конкурентоспроможності робочої сили та продуктивності праці досягається переважно за рахунок активного використання нових знань та їхніх матеріалізованих результатів (рис. 2).

Рис. 2. Інноваційні процеси в системі регулювання зайнятості

Джерело: розроблено автором

До них можна віднести: створення нових і підвищення технологічного рівня наявних робочих місць; сприяння розвитку різноманітних форм зайнятості; розвиток системи професійної підготовки та перепідготовки працездатного населення; підвищення продуктивності праці.

В системі регулювання зайнятості населення розглянуто інноваційні процеси, які формуються в соціально-економічній сфері під впливом організаційних, економічних та демографічних чинників. Також виділено інноваційні процеси, які формуються в сфері виробництва, де вони пов'язані з інвестиційною політикою, що проводиться у напряму оптимізації структури робочих місць шляхом технічного оновлення виробництва; розробкою стратегії розвитку підприємництва; змінами у методах і формах організації виробництва та праці; вдосконаленням організаційних структур управління наукою і виробництвом, розвитком наукомістких галузей.

У другому розділі «Аналіз та особливості регулювання зайнятості населення в процесі становлення інноваційної моделі розвитку економіки України» досліджено сучасну систему регулювання зайнятості, проведено кількісний і якісний аналіз кожного її елементу (динаміка основних показників зайнятості зображена в табл. 1) та визначено ключові проблеми розвитку ринкових відносин на ринку праці, а також адекватність методів і технологій державного регулювання умовам інноваційного розвитку України.

Оцінка діяльності Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України показала, що останніми роками спостерігається поступове збільшення довіри громадян до державної служби зайнятості і підвищення ефективності її діяльності, проте, рівень працевлаштування залишається невисоким. Зокрема, протягом 2007 р. було працевлаштовано 45,4% тих незайнятих громадян, хто звернувся до служби. Основною проблемою в цій ситуації є невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили за всіма професійно-кваліфікаційними групами (у 2007 р. навантаження на одне вільне робоче місце склало 4 особи); обмеженість інформації підприємств про вакансії та дефіцит вільних робочих місць.

Поступово збільшуються витрати держави на сприяння зайнятості населення. Так, динаміка витрат Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття показує, що загальна сума його витрат за період з 1999 р. по 2007 р. зросла у 6,9 разів, становивши відповідно 520,5 та 3584,7 млн. грн., що свідчить про активніше витрачання коштів фонду на здійснення заходів сприяння зайнятості населення. Проте, відповідний показник загальних витрат фонду у відсотках до ВВП збільшувався за період, що аналізується, значно нижчими темпами - з 0,4 до 0,5%, в той час як у країнах з розвиненою ринковою цей показник становить більше 5%, тобто у 10 разів більше. Необхідність збільшення обсягів фінансування зайнятості посилюється тим фактом, що основана витратна частина фонду - допомога у зв'язку з безробіттям - залишається незначною: у 2007 році - 73,8% мінімальної і 25% середньої заробітної плати.

Таблиця 1. Динаміка основних показників зайнятості населення

* прогнозні розрахунки

Джерело: розроблено автором за даними Держкомстату України; Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

При аналізі процесів впровадження інновацій державною службою зайнятості слід звернути увагу на питання оцінки їх ефективності, так як саме вона є критерієм доцільності впровадження чи, навпаки, припинення дії тих чи інших інноваційних механізмів. В роботі удосконалено критерії оцінки ефективності впровадження інновацій шляхом визначення системи відповідних показників, що включають критерій соціальної ефективності впровадження інновацій державною службою зайнятості (відображає результат досягнення конкретної соціальної мети) та критерій економічної ефективності (базується на співставленні результатів поширення інновації і витрат, пов'язаних з її впровадженням).

Аналіз структурно-інвестиційного напряму регулювання зайнятості показав, що його структура не відповідає структурі зайнятих у країнах з розвиненою ринковою економікою. Чинники, які зумовлюють диспропорції в структурі зайнятості України і призводять до руйнації існуючих і сповільнення створення нових робочих місць, можна поділити на дві групи. До першої належать ті чинники, існування яких викликано макроекономічною розбалансованістю ринкових складових; до другої - ті, які діють в організаційно-регулюючій системі створення нових та збереження наявних робочих місць на державному і регіональному рівнях.

В соціально-економічному напряму регулювання зайнятості останніми роками спостерігалися позитивні тенденції: зростання як номінальної, так і реальної заробітної плати, а також мінімальної заробітної плати (рис. 3). Механізм регулювання заробітної плати є одним з найважливіших чинників впливу на зайнятість і розвиток трудового потенціалу, оскільки, по-перше, вона є найважливішим інструментом ринкового регулювання зайнятості, а, по-друге, безпосередньо пов'язана з продуктивністю праці, економічною активністю населення, мотивацією продуктивної зайнятості, якісними характеристиками робочої сили. Проте механізм оплати праці в Україні потребує коригування щодо регулювання заробітної плати в державному секторі економіки, нормування праці, вдосконалення податкової системи.

Рис. 3. Динаміка мінімальної, середньої заробітної плати та допомоги по безробіттю (на кінець відповідного року)

Джерело: розроблено автором за даними Держкомстату України

Низький рівень оплати праці і надзвичайно високий рівень безробіття в деяких регіонах спричинили швидкі темпи зростання трудової міграції населення. Українські офіційні джерела дають різну оцінку кількості трудових мігрантів, при чому діапазон таких оцінок коливається від 2 до 7 млн. осіб. Розрахувати хоча б приблизну кількість українських мігрантів видається неможливим, адже значна їх частина перебуває за кордоном нелегально (за різними оцінками, близько 80% заробітчан працюють без дозволу). Однією з причин цього є неефективність чинної системи обліку статистичної інформації у сфері трудової міграції, а також відсутність єдиного державного органу, відповідального за збір такої інформації, її узагальнення та аналіз.

Основними проблемами, які потребують якомога скорішого розв'язання в сфері трудових міграцій, є: переважно нелегальний характер трудових поїздок за кордон; низький рівень забезпечення соціального захисту українських громадян за кордоном; переважна зайнятість низько кваліфікованими роботами; відсутність ефективних механізмів залучення коштів, зароблених мігрантами, в економіку України.

Однією з основних умов формування дієвого механізму державного регулювання зайнятості в сучасних умовах є необхідність його орієнтації на забезпечення інноваційного розвитку України, за якого джерелом економічного зростання будуть наукові знання, технологічні інновації та інформація. Проте відбувається скорочення людської складової науково-інноваційного потенціалу країни, що негативно позначається на впровадженні інноваційної моделі розвитку економіки.

В Україні спостерігається стрімке падіння впровадження інновацій. У 1994 р. 26% обстежених Держкомстатом промислових підприємств впроваджували інновації, а вже у 2007 році їх кількість зменшилась до 11,5%. Причому, хоча витрати на виконання наукових і науково-технічних робіт за ці роки зросли більше ніж на 80%, це збільшення було нівельовано інфляцією. Недостатність розвитку даної сфери інноваційної діяльності в Україні значною мірою зумовлена проблемою підготовки та перепідготовки кадрів. Удосконалення вітчизняної системи освіти має розглядатися у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, зокрема, Болонського процесу, важливим напрямом якого є створення системи «навчання впродовж життя» (“Lifelong Learning” - LLL).

У третьому розділі «Напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення в умовах інноваційного розвитку» обґрунтовано пріоритетні напрями проведення політики зайнятості в Україні для забезпечення інноваційного зростання економіки, а саме: стимулювання попиту на послуги робочої сили (особливо висококваліфікованої); створення ефективної системи регулювання професійно-кваліфікаційного балансу; підвищення економічної активності безробітних; розв'язання проблем міграції (в тому числі відтоку кваліфікованої робочої сили, легалізації трудових міграцій, посилення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном).

Запропоновано конкретні шляхи стимулювання попиту на послуги робочої сили і створення робочих місць, що може бути досягнуте через комплексне використання всіх інструментів механізму регулювання зайнятості населення, включаючи заходи фінансово-кредитного, інвестиційного, інноваційного, соціального і структурного характеру.

Серед основних напрямів розвитку організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості є розробка коротко- і довгострокового прогнозів потреби економіки країни в робочій силі за професійно-кваліфікаційними групами. Чинна система прогнозування попиту на ринку праці України потребує вдосконалення, насамперед, через брак інформації щодо реальних потреб ринку праці. В дисертаційній роботі розроблено програму моніторингу ринку праці, яка б давала можливість здійснювати збір і обробку інформації щодо поточного стану ринку праці на всіх структурних рівнях, починаючи від працюючих і непрацюючих громадян, роботодавців і закінчуючи спеціалізованими державними установами.

Програма включає три етапи. Під час першого етапу визначаються поточні потреби в фахівцях з конкретних спеціальностей; для отримання такої інформації пропонується створення Електронної інформаційної мережі професійно-кваліфікаційної характеристики ринку праці, яка має включати інформацію про поточні потреби в фахівцях з певних спеціальностей, що регулярно оновлюється, вимоги щодо їх кваліфікації, навичок, вмінь. Другий етап передбачає дослідження та аналіз зібраної інформації, а також зворотній зв'язок - аналіз працевлаштування випускників і безробітних, які знайшли роботу. На третьому етапі відбувається впровадження результатів, розроблених на основі моніторингу - визначаються конкретні підприємства, навчальні заклади, які впроваджують програму; здійснюється їх фінансування; розповсюджується інформація щодо наслідків функціонування програми; на рівні міністерств освіти, праці, або шляхом заснування єдиного координаційного центру здійснюється коротко- і довгострокове прогнозування потреб економіки у працівниках конкретних професій і спеціальностей.

На основі використання досвіду зарубіжних країн автором запропоновано заходи для підвищення економічної і трудової активності безробітних, що набуває важливого значення для інноваційного розвитку країни. Елементами такого механізму є фінансове стимулювання безробітних до пошуку роботи, яке передбачає виплату грошових премій довготривалим безробітним, які змогли працевлаштуватись, і залежність розміру цих премій від швидкості працевлаштування; сприяння самостійному працевлаштуванню через поширення інформації щодо нових методів пошуку роботи, надання можливості безробітним отримати безкоштовний доступ до електронних баз вакансій через мережу Інтернет; допомога працевлаштуванню молоді шляхом державного субсидування створення нею нових підприємств; контроль над активністю безробітних під час пошуку роботи, який охоплює такі заходи, як вимоги щодо мінімальної кількості звернень безробітних до роботодавців, регулярного відвідування центру зайнятості, обмеження кількості відмов від пропозицій підходящої роботи; проведення періодичних досліджень мотиваційних чинників підвищення економічної активності безробітного населення.

В умовах інноваційного розвитку пріоритетним напрямом регулювання зайнятості населення є підвищення якості трудового потенціалу. Необхідним є налагодження тісної співпраці роботодавців, навчальних підрозділів і служб зайнятості; створення умов для розширення зайнятості в наукомістких і високотехнологічних галузях економіки.

В розділі розглянуто можливості розвитку в Україні нового виду зайнятості - телезайнятості, яка пов'язана з роботою на відстані з використанням новітніх технологій. Телеробота набула найбільшого поширення в Європі і США, але стрімко й розвивається в інших країнах (табл. 2).

Таблиця 2. Питома вага телепрацівників серед зайнятого населення деяких країн

Джерело: розроблено автором за даними Німецького інституту економіки; Європейської асоціації з телероботи.

В Україні складно об'єктивно оцінити ситуацію через майже повну тінізацію телероботи. Якщо в США, Канаді, ЄС майже щороку проводяться масштабні дослідження телероботи та її впливу на економіку країн як на державному, так і на недержавному рівні, то в Україні вони відсутні. Приблизна кількість телепрацівників балансує у межах 0,5-0,8% від усіх працюючих українців, що майже в 5 разів менше середнього показника розвинених країн. Причиною цього є практична відсутність державного регулювання в цій сфері, адже держава вважає більшість з телепрацівників безробітними та не забезпечує відповідного захисту в разі втрати роботи через звільнення чи хворобу. Для повноцінного використання телезайнятих в роботі необхідне законодавче забезпечення їх діяльності. Потрібно внести відповідні зміни в податкове законодавство, в законодавство про працю, зокрема “Кодекс Законів про працю України”; Закон України “Про зайнятість населення”, а також прийняти закони, які б захищали права і авторство телезайнятих. Наслідками поширенням телезайнятості в суспільстві, як свідчить досвід зарубіжних країн, буде розв'язання низки соціально-економічних, екологічних та інших проблем.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на розв'язання важливої економічної проблеми регулювання зайнятості населення. В ній узагальнюються та розв'язуються науково-методичні та практичні питання розробки організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення в контексті інноваційного розвитку України. Виконане дослідження дало змогу дійти таких висновків.

1. На сучасному трансформаційному етапі розвитку економіки сутність зайнятості проявляється через економічний, соціальний і демографічний аспекти і визначається як система соціально-економічних відносин у суспільстві, які забезпечують можливості прикладання праці в усіх сферах національного господарства за допомогою купівлі-продажу робочої сили або іншим шляхом з метою отримання доходу, й виконують функції, пов'язані з розширеним відтворенням людського капіталу. В сучасних дослідженнях проблем зайнятості, вона вже не зводиться лише до відсутності безробітних, адже значна увага приділяється таким проблемам використання трудового потенціалу, як формування його економічної активності, трудова мотивація, галузеві і професійні структури, перерозподіл робочої сили між галузями і видами діяльності.

2. Неспроможність ринку праці самостійно розв'язати проблеми зайнятості, які несуть в собі потенційну загрозу соціальної нестабільності і конфліктів, гальмування економічного розвитку країни, зумовлює необхідність формування дієвого механізму її регулювання. В сучасних умовах цей механізм має бути оснований на поєднанні суто ринкових важелів та методів державної політики з використанням інструментів макро- і мікроекономічного регулювання, які мають реалізовуватися в комплексі, охоплюючи різні рівні і сфери формування, розподілу і використання робочої сили. Сутність організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення визначається сукупністю взаємопов'язаних організаційних, адміністративно-правових, економічних та соціальних методів впливу на ринок праці з метою забезпечення розширеного відтворення і ефективнішого використання трудового потенціалу, стимулювання попиту на послуги робочої сили, забезпечення соціального захисту населення.

3. Особливість сучасного механізму регулювання зайнятості населення зумовлена тим, що сталий розвиток економіки України неможливий без інноваційного чинника, тому і регулювання зайнятості повинно здійснюватися в контексті інноваційного розвитку, пов'язаного зі зміною продуктивності і структури праці, соціальної структури суспільства; системи управління й організації виробництва та праці. Інноваційні заходи держави в сфері регулювання зайнятості населення спрямовані на досягнення такого стану суспільного відтворення, при якому зростання рівня зайнятості, підвищення конкурентоспроможності робочої сили та продуктивності праці досягається не у спосіб збільшення витрат ресурсів, а переважно за рахунок активного використання нових знань та їхніх матеріалізованих результатів.

4. Формування дієвого механізму регулювання зайнятості населення повинно ґрунтуватися на концепції змішаного регулювання зайнятості, за якої регулятивний вплив держави має бути спрямований на безумовне використання певного комплексу законів і нормотворчих актів при максимальній свободі засобів досягнення поставленої мети. Важливими напрямами вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості в умовах інноваційного розвитку виступають: стимулювання попиту на послуги робочої сили; створення системи ефективного регулювання професійно-кваліфікаційного балансу на ринку праці; підвищення економічної активності безробітних; розв'язання проблем міграції, а пріоритетним напрямом є підвищення якості робочої сили.

5. Чинна система прогнозування попиту на ринку праці України потребує удосконалення, насамперед через брак інформації щодо реальних потреб ринку праці. Тому, на сучасному етапі необхідне створення комплексної програми моніторингу ринку праці, за якою збір і обробка інформації щодо поточного стану ринку праці здійснюватимуться на всіх структурних рівнях, починаючи від працюючих і непрацюючих громадян, роботодавців і закінчуючи спеціалізованими державними установами. Програма здійснюватиметься в три етапи, які передбачають виявлення поточних потреб ринку праці; дослідження та аналіз зібраної інформації; впровадження програми, а також коротко- і довгострокове прогнозування потреб економіки у працівниках конкретних професій і спеціальностей.

6. Для переходу України на інноваційну модель розвитку необхідна значна трансформація структури зайнятості трудового потенціалу, зокрема формування інтелектуального капіталу, висококваліфікованих спеціалістів, здатних забезпечити генерування та ефективне використання науково-технічних інновацій. Необхідне розширення заходів для підвищення рівня професійної підготовки і перепідготовки спеціалістів; використання новітніх технологій навчання; інноваційних проектів, спрямованих на зменшення дисбалансу між попитом і пропозицією робочої сили; впровадження професійних кваліфікацій і стандартів з професійної освіти. Це сприятиме підвищенню якості і конкурентоспроможності трудового потенціалу.

7. Поширення новітніх технологій відкриває великі можливості для розширення самостійної й гнучкої зайнятості. Однією з найбільш соціально значущих інновацій в цій сфері є робота на відстані з використанням новітніх технологій - телеробота. Досвід зарубіжних країн показує, що в суспільстві із поширенням телезайнятості вирішується низка соціально-економічних, екологічних та інших проблем. Україні необхідно визнати телезайнятість як повноправну частину соціально-економічного життя країни. Для цього має бути створений відповідний механізм її регулювання, включаючи законодавче забезпечення; мотивацію роботодавців до створення умов телезайнятості, яка б передбачала, зокрема фінансові, податкові стимули; інформування працюючого населення та безробітних про можливості і переваги телероботи; систему координації телезайнятості на рівні центрів зайнятості, профспілок, кадрових агентств; створення відповідного технічного інструментарію для поширення телероботи в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Кравченко О.Б. Використання новітніх форм організації праці для підвищення рівня зайнятості в Україні / О.Б. Кравченко // Журнал європейської економіки: Видання Тернопільського національного економічного університету. - 2007. - Том 6 (№ 3). - С. 333-345.

2. Кравченко О.Б. Пріоритетні напрями актуалізації політики зайнятості в Україні для забезпечення інноваційного зростання економіки / О.Б. Кравченко // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. - 2007. - Вип. 10 (77). - С. 56-63.

3. Кравченко О.Б. Регулювання якісних параметрів зайнятості в умовах інноваційного розвитку України / О.Б. Кравченко // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журнал. - 2006. - Вип. 2-4. - С. 226-232.

4. Кравченко О.Б. Аналіз організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості в Україні / О.Б. Кравченко // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. - 2006. - Вип. 4 (59). - С. 116-122.

5. Кравченко О.Б. Сутність та основні елементи організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення / О.Б. Кравченко // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. - 2005. - Вип. 5 (48). - С. 119-123.

В інших виданнях:

6. Кравченко О.Б. Регулювання якісних параметрів освіти як чинник забезпечення інноваційного розвитку країни / О.Б. Кравченко // Людський капітал України: стан, проблеми, перспективи відтворення: Тези доповідей науково-теоретичної конференції. - К.: КНУБА, 2007. - С. 85-87.

7. Кравченко О.Б. Інноваційні процеси в системі регулювання зайнятості населення / О.Б. Кравченко // Проблеми державного будівництва в Україні: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Україна в євроінтеграційних процесах». Вип. 12. - К.: КиМУ, 2007. - С. 33-43.

8. Кравченко О.Б. Удосконалення якісних характеристик трудового потенціалу як чинник підвищення конкурентоспроможності національної економіки / О.Б. Кравченко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Вип. 65. Частина ІІ (у двох частинах). - К.: Київський національний університет імені Т. Шевченка, 2006. - С. 32-33.

9. Кравченко О.Б. Політика держави у сфері зайнятості населення / О.Б. Кравченко // Проблеми державного будівництва в Україні: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Україна в євроінтеграційному процесі: проблеми і перспективи». Вип. 11. - К.: КиМУ, 2006. - С. 157-162.

Размещено на Allbest.ru