Інструментарій забезпечення розвитку суднобудівних підприємств в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

національна академія НАУК УКРАЇНИ

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

УДК 629.5+658.56(477)

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеню

кандидата економічних наук

ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ СУДНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

Зінченко Андрій Ігорович

Одеса -2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова Міністерства науки і освіти України

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент Доленко Леонід Харлампієвич, Інститут математики, економіки та механіки Одеського національного Університету ім. І.І. Мечникова, заступник директора з економічної освіти

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Вінніков Володимир Васильович Одеська національна морська академія, завідувач кафедри менеджменту та економіки транспорту

кандидат економічних наук Лисицький Віктор Іванович Асоціація суднобудівників України “Укрсудпром”, 1-й віце-президент

Захист відбудеться “19” березня 2009 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою : 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

С дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “16” лютого 2009 г.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради Степанов В.М.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Державна регуляторна політика, що не враховує особливостей морської діяльності в умовах сучасного ринку, призвела до корінних змін у структурі національного морегосподарського комплексу в цілому і суднобудуванні зокрема, до радикального падіння обсягів виробництва, соціальної напруги в традиційних суднобудівних приморських регіонах, погрози неможливості реалізації національних інтересів у морській сфері і втрати Україною статусу морської держави. Основні проблеми підприємств суднобудування - критичне зношування об'єктів основних засобів на переважній більшості підприємств, відтік за рубіж робочих основних виробничих спеціальностей, відсутність кваліфікованих менеджерів, неоднозначний стан в питаннях власності і організаційно-правових форм здійснення діяльності підприємствами. Особливо актуальною стає проблема розробки адекватних ринковим умовам механізмів підвищення ефективності реалізації і подальшого розвитку потенціалу суднобудівних підприємств, а також забезпечення їх міжнародної конкурентноздатності з урахуванням усіх видів національних інтересів України.

Вагомий внесок у дослідження проблем економіки підприємств, у т.ч. суднобудівних, зробили такі вітчизняні і закордонні вчені, як Б.В. Буркинський, Г.Ф. Романовський, М.І. Котлубай, В.В. Зайцев, О.М. Котлубай, М.Т. Примачов, М.Я. Постан, В. В. Вінніков, І. М. Овдієнко, В.С. Блінцов, В.М. Пашин, В.В. Чугунов, Д.В. Запорожан, Б.Люкен, І.Мотоцуго, П.Куван, Дж.Р.Перкінсон. Однак, необхідно підкреслити, що у відношенні вітчизняноорієнтованих досліджень вишукування проводилися в основному з технічним ухилом і у теперішній час фундаментальні академічні роботи з проблеми практично не представлені, багато питань залишається маловивченими та дискусійними.

Актуальність дисертаційної роботи полягає в її спрямованості на визначення управлінських пріоритетів у розвитку суднобудівних підприємств, удосконалювання механізмів економічного забезпечення їх стійкої діяльності, а також на підвищення ефективності функціонування цих підприємств, чим і обумовлений вибір теми, визначена мета, структура та зміст роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на базі науково-дослідних робіт Інституту математики, економіки і механіки Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова відповідно до планів держбюджетних тем: “Виявлення закономірностей формування і функціонування підприємств в умовах ринкової трансформації економіки” (номер держреєстрації 0106U006197, 2005-2010 р.р.) - автором запропоновано шляхи оптимізації механізму функціонування суднобудівних підприємств, орієнтовані на поетапне збільшення обсягів експорту всіх видів продукції; “Закономірності розвитку галузевих структур і стратегій підприємств економіки України” (номер держреєстрації 0106U006192, 2005-2010 р.р.) - автором визначено пріоритетні напрямки підвищення ефективності функціонування суднобудівних підприємств; а також у рамках держбюджетної теми Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України “Економіко-екологічна безпека морегосподарської діяльності України” (номер держреєстрації 0104U000577, 2004-2006 р.р.) - автором виявлено негативні і позитивні тенденції в трансформації суднобудівних підприємств на принципах інтегрованого управління морегосподарським комплексом.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування теоретичних методологічних основ і практичних рекомендацій з визначення стратегії розвитку суднобудівних підприємств в системі національного морегосподарського комплексу України.

Для досягнення мети поставлені і вирішені такі завдання:

- визначити пріоритетні напрямки підвищення ефективності суднобудівної діяльності на основі механізмів активної державної підтримки, розвитку приватно-державного партнерства, зміцнення позицій національного прапора України в морських перевезеннях і транзиті;

- виявити негативні та позитивні тенденції у діяльності суднобудівних підприємств на основі системного аналізу;

- розширити і поглибити поняття організаційно-економічного механізму розвитку суднобудівної промисловості України;

- розробити моделі механізму управління системою суднобудівних підприємств у рамках формування цілісного національного морегосподарського комплексу на основі принципу оптимального сполучення ефективності державної і корпоративної організаційно-правової форми діяльності;

- визначити шляхи оптимізації механізму функціонування вітчизняних суднобудівних підприємств і напрямки поетапного збільшення обсягів експорту всіх видів продукції суднобудування;

- визначити методологічні підходи до розробки інтегральних показників діяльності суднобудівних підприємств з урахуванням особливостей виробництва продукції суднобудування на принципах теорії оптимізації; морегосподарський суднобудівний стратегія україна

- обґрунтувати джерела реального економічного забезпечення розвитку суднобудівних підприємств з метою підвищення конкурентноздатності морської діяльності.

Об'єктом дослідження є процес формування інструментарію забезпечення розвитку суднобудівних підприємств в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та методичні основи формування і реалізації інструментарію розвитку суднобудівних підприємств в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, теорії держави, економіки підприємства, фінансів, менеджменту і права, нормативні і законодавчі акти України, вітчизняний і закордонний досвід з розглянутих питань.

У дисертаційному дослідженні використано загальнонаукові, а також специфічні методи дослідження, зокрема: системний підхід, системний і структурний аналіз - для оцінки комплексу підприємств сфери суднобудування України як цілісного структурного господарюючого утворення; статистико-економічний аналіз - для визначення динаміки і процесів, що проходять у галузі суднобудування; монографічний підхід - для узагальнення теоретико-методологічних основ удосконалювання механізму підвищення ефективності підприємств суднобудування; метод економіко-математичного аналізу і моделювання - для обґрунтування основних напрямків оптимізації механізму управління підприємствами суднобудування. У роботі застосовано також прийоми порівняння, узагальнення й т.ін.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі і нормативні акти України, статистичні і звітні дані Міністерства промислової політики України, Фонду державного майна України, Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції, Держкомстатистики України, у т.ч. Миколаївського обласного управління, звітні матеріали підприємств, результати науково-дослідних розробок, матеріали науково-практичних конференцій, а також періодичні наукові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні теоретико-методичних основ підвищення ефективності функціонування суднобудівних підприємств шляхом удосконалювання механізму управління, забезпечення і регулювання їх діяльності.

Вперше:

- визначено пріоритетні напрямки підвищення ефективності функціонування суднобудівних підприємств України, які базуються на механізмах активної державної підтримки, на розвитку приватно-державного партнерства, інтенсифікації залучення національного прапора в морських перевезеннях і транзиті;

- розроблено модель механізму управління системою суднобудівних підприємств у рамках формування цілісного морегосподарського комплексу України, в основу якого покладено принцип оптимального сполучення мотивації держави як власника і корпоративної форми організації діяльності підприємств із залученням зовнішнього фінансового та страхового агентів;

удосконалено:

- підходи до виявлення негативних і позитивних тенденцій в трансформації суднобудівних підприємств на принципах інтегрованого управління морегосподарським комплексом у контексті соціально-економічного розвитку приморських регіонів і забезпечення національної безпеки України;

- поняття організаційно-економічного інструментарію розвитку суднобудівних підприємств, що враховує структурний територіально-галузевий зміст;

дістало подальший розвиток:

- шляхи оптимізації механізму функціонування суднобудівних підприємств, орієнтовані на поетапне збільшення обсягів експорту всіх видів продукції суднобудування;

- методологічні підходи до розробки інтегральних показників діяльності суднобудівних підприємств, що засновані на принципах теорії оптимізації і враховують специфіку суднобудівного виробництва;

- система джерел реального економічного забезпечення розвитку суднобудівних підприємств, спрямованих на підвищення конкурентноздатності морської діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені та обґрунтовані дисертантом висновки і практичні рекомендації дають можливість відповідним органам законодавчої і виконавчої влади застосовувати їх при вирішенні проблем регулювання діяльності та управління підприємствами вітчизняного суднобудування, а також забезпечення вітчизняного морегосподарського комплексу високоякісною суднобудівною продукцією з метою реалізації національних інтересів на морі. Впровадження обґрунтованих шляхів розвитку галузі дає можливість вирішення актуальних проблем суднобудування на макро- і мікрорівнях - відновлення основних фондів, залучення інвестицій, розвитку науки, підвищення конкурентноздатності і завоювання більшої частки міжнародного ринку суднобудівної продукції, а також забезпечення підвищення міжнародного авторитету України як морської держави та посилення профільних компонентів національної безпеки.

Розроблені в дисертації окремі положення вже використовуються в органах виконавчої влади (головним управлінням економіки Миколаївської обласної державної адміністрації) про що є відповідний документ (акт впровадження від 10 грудня 2007), а також державним підприємством “Суднобудівний завод імені 61 комунара” (акт впровадження від 26 вересня 2007 року.)

Теоретичні результати дослідження використовуються в навчальному процесі Національного Університету Кораблебудування ім. адм. Макарова при викладанні дисциплін “Фінанси підприємств”, “Фінансовий менеджмент”, “Основи митної справи” (акт впровадження від 21 травня 2007 року).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові положення, висновки і пропозиції належать особисто авторові і є його науковим внеском. Дисертаційна робота є самостійно виконаною роботою, у якій вирішене важливе наукове завдання - удосконалено методологію і практичні підходи до ефективного розвитку підприємств суднобудування України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на наукових і науково-практичних конференціях, семінарах.

Результати дисертаційного дослідження обговорювались і одержали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях: “Чорноморський регіон у системі міжнародної економічної інтеграції” (Феодосія, 17-20 вересня 2003 р.); “Управління підприємствами: проблеми і шляхи вирішення” (Ялта, 2-3 жовтня 2003 р.); “Проблеми і шляхи оптимізації економічних і екологічних взаємин у стійкому розвитку Причорноморського регіону” (Миколаїв, 17-18 жовтня 2003 р.); “Інвестиційні стратегії стійкого розвитку” (Дніпропетровськ, 27-28 лютого 2004 р.); “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (Рівне, березень 2004 р.); “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (Одеса, 5-8 жовтня 2004 р.); “Пріоритети еколого-економічного розвитку України” (Миколаїв, 18-19 жовтня 2004 р.); “Формування ринкових структур у трансформаційній економіці України” (Одеса, 9-11 грудня 2004 р.); “Економічна безпека держави в умовах інтеграції у світове співтовариство” (Дніпропетровськ, 24-25 листопада 2005 р.); “Економічні проблеми розвитку регіону” (Миколаїв, 19-21 квітня 2006 р.);

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових праць, у тому числі 1 у монографії, 9 статей - у збірниках наукових праць, 2 статті - у матеріалах і тезах конференцій.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 220 стор. комп'ютерного тексту, що містить 26 рисунків і 11 таблиць. Список використаних джерел налічує 192 найменування

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми, її зв'язок з науковими програмами, планами і темами, сформульовано мету і завдання дослідження, викладено методологію і методику дослідження, обґрунтовано наукову новизну одержаних результатів і їх практичну значимість, визначено ступінь апробації і впровадження в економічну практику основних результатів дослідження.

У першому розділі “Аналітична оцінка сучасних тенденцій розвитку суднобудівних підприємств України” розглянуто основні етапи розвитку українських суднобудівних підприємств з моменту відмови від командно-адміністративних методів господарювання і по теперішній час; визначено соціально-економічні умови функціонування підприємств; виявлено актуальні проблеми і чинники, що їх спричинили; надано оцінку сучасному потенціалу суднобудівної промисловості; виявлено позитивні і негативні тенденції в трансформації суднобудівної діяльності за 17 років; визначено місце і роль суднобудування в системі морегосподарського комплексу і національної безпеки України, а також пріоритетні напрямки підвищення ефективності суднобудівних підприємств на основі механізмів активної державної підтримки, розвитку приватно-державного партнерства; інтенсифікації залучення національного прапора в морських перевезеннях і транзиті.

Сучасний потенціал вітчизняного суднобудування дає можливість Україні посідати місце у десятці провідних суднобудівних держав світу (рис.1). Проте, кризові явища, пов'язані із трансформаційними процесами, обумовили різке скорочення обсягів виробництва всіх видів суднобудівної продукції і призвели до істотних структурних змін у галузі, а також серйозних соціальних проблем у приморських регіонах, де суднобудування певною мірою носить містоутворюючий характер. Період глибокої кризи в галузі тривав близько 10 років, скоротивши її потенціал більш ніж на 30%. Етап відродження суднобудівної діяльності наступив на початку нинішнього сторіччя і характеризувався активізацією державної підтримки. Зокрема, було прийнято 3 Закони України, видано 4 Укази Президента й близько 40 Постанов і Розпоряджень уряду. У результаті було досягнуто зростання обсягів виробництва (рис.2). Прогнозна оцінка показує, що розвиток сценарію, пов'язаного із процесами приватизації українських суднобудівних підприємств російськими підприємцями, припускає більше зростання обсягів виробництва продукції суднобудування, ніж при приватно-державному варіанті розвитку. Однак, при першому варіанті не будуть прийматися в розрахунок інтереси України: відновлення флоту, соціально-економічний розвиток приморських регіонів, підвищення рівня конкурентноздатності вітчизняної суднобудівної продукції, зміцнення авторитету України як морської держави. Крім того, варто враховувати, що до 2020 р. суднобудівний бум у світі почне поступово заспокоюватися. За оцінками експертів, потенційні можливості дозволяють досягти максимальний показник сумарного виробництва суднобудівних підприємств України - 3 млрд. дол. США на рік.

У роботі обґрунтовано, що кон'юнктура світового ринку в найближчі 10 років буде характеризуватися підвищеним попитом на всі види суднобудівної продукції. Сучасний період експлуатації судів різного призначення характеризується 4 основними факторами: загальносвітовою тенденцією до збільшення кількості судів світового флоту, найвищими в історії морського мореплавання фрахтовими ставками на перевезення різних вантажів;

Рис. 1. Потенційні можливості суднобудівних підприємств України

Підприємства: 1. “Океан”; 2. “Чорноморський суднобудівний завод”; 3. “Суднобудівний завод їм 61 комунара” (усе м. Миколаїв); 4. Завод “Ленінська кузня” (м. Київ); 5. Херсонський судноремонтний завод ім. Куйбишева; 6. Суднобудівний завод “Затока” (м. Керч); 7. “Севморзавод” (м. Севастополь); 8. Завод “Паллада” (м. Херсон); 9. Суднобудівний завод “Лиман” (м. Миколаїв); 10. Феодосійська суднобудівна компанія “Море”; 11. Судноремонтний завод “Південний Севастополь”; 12. Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод; 13. Севастопольський судноремонтний завод; 14. Запорізький суднобудівельно-судноремонтний завод; 15. Київський судноремонтно-суднобудівельний завод; 16. “Судноремонтний завод” (Азовський); 17. Ізмаїльський судноремонтний завод; 18. Херсонський судноремонтний завод; 19. Керченський судноремонтний завод; 20.Завод “Фіолент” (м. Сімферополь) очікуваним у найближче десятиліття глобальним відновленням судів світового флоту; зростанням попиту на нову продукцію суднобудування, що відкриває сприятливі перспективи завантаження вітчизняних потужностей замовленнями на кілька років.

Аналіз конкурентного середовища показав, що основними суперниками на ринку суднобудівної продукції є Японія, Південна Корея, Китай і Європейські верфі. Основними передумовами, що обумовили потужний ривок азіатських країн, стали істотні інвестиції в розширення і модернізацію виробництва, впровадження передових технологій, автоматизації і комп'ютеризації технологічних процесів і процесів управління виробництвом, зниження витрат, наявність кваліфікованих фахівців, розвиток супутніх виробництв, експортна орієнтація, застосування нових принципів бізнесу. Особливо необхідно відзначити широке використання державної підтримки.

Актуальним є питання розробки механізмів закріплення досягнутих позитивних тенденцій і організації подальшого підвищення ефективності функціонування і розвитку підприємств у довгостроковій перспективі з урахуванням всіх особливостей сучасного конкурентного середовища. У нинішніх умовах українське суднобудування в існуючому стані повноцінно і на належному рівні конкурувати з найбільшими світовими виробниками суднобудівної продукції не зможе. Частка України на міжнародному ринку становить близько 1%. Найбільш ефективним стане поетапний розвиток суднобудівної промисловості України. На початковому етапі основна орієнтація має бути спрямована на внутрішній ринок з реінвестуванням у виробництво прибутку, отриманого від виконання внутрішніх замовлень. За цей час підприємства зможуть налагодити і модернізувати виробництва і відновити необхідні економічні зв'язки, сертифікувати всі види виробництв відповідно до сучасних міжнародних вимог і закріпити конкурентні переваги, що наявні сьогодні в суднобудуванні України. На наступному етапі виробничі потужності підприємств можна гарантовано завантажити закордонними замовленнями ще на кілька років - в умовах високого попиту на продукцію суднобудування у головних світових конкурентів об'єктивно не вистачить ресурсів і виробничих потужностей, щоб повністю і у короткий термін задовольнити зростаючий світовий попит на будівлю нових судів у найближчі роки. Тільки з виведенням суднобудівних підприємств на високий сучасний технічний і технологічний рівень без розширення виробничих потужностей у короткостроковій перспективі можливі стабілізація і вагомий внесок у національну економіку в довгостроковому періоді.

У другому розділі “Методичні аспекти підвищення ефективності організації і управління суднобудівними підприємствами” запропоновано систему понять і категорій, визначення яких необхідне для побудови теоретичної моделі розвитку суднобудівних підприємств (рис.3); запропоновано методологічні підходи до розробки інтегральних показників суднобудівної діяльності, що засновані на принципах теорії оптимізації та враховують специфіку виробництва; сформовано систему прийняття оптимальних рішень у ході створення ефективного механізму розвитку суднобудівних підприємств; уточнено об'єкт дослідження, що представляє складну багаторівневу систему і введене нове поняття - сфера суднобудування.

Автором розширене і поглиблене поняття організаційно-економічного механізму (ОЕМ) розвитку суднобудівних підприємств. Це заснована на інформаційному механізмі і зворотному зв'язку, діюча на різних рівнях інтегральна система методів, підходів, інструментів, умов, важелів, заходів і процедур взаємодії, що здійснюють усвідомлений і планований, з одного боку організаційно-правовий і адміністративний, а з іншого боку - економіко-управлінський вплив на функціонування, розвиток і регулювання діяльності суднобудівних підприємств із метою досягнення стану максимально можливої ефективності їх функціонування з найменшими витратами.

Відповідно до цього дія даного механізму має бути спрямована на створення оптимальної структури управління організаціями сфери суднобудування, упорядкування законодавства, удосконалювання нормативної бази та інформаційного забезпечення в цій сфері, а також стимулювання економічної, наукової та іншої активності різних елементів і підсистем у розглянутій сфері. При цьому необхідно підкреслити, що переваги застосування саме такого, спочатку системного, підходу на відміну від суми інших відособлених механізмів у чистому виді обумовлюється сінергетичним ефектом, суть якого полягає у тому, що завдяки належному плануванню, координації і організації процесу інтеграції та спільної взаємодії, кінцева ефективність комбінації факторів впливу на об'єкт буде вище, ніж сума ефектів цих же факторів, що діють незалежно.

Сучасні дослідники при описі методичних підходів використовують, переважно, логіко-систематичні методи і показники, що описують організаційні особливості підприємств. Перевагами такого підходу є велика кількість відомих показників, формули їх розрахунку і інтерпретація; недоліками - наявність комерційної таємниці в більшості показників, інтуїтивність їх агрегування, недостатнє смислове значення інтегральних показників оцінки і, як слідство, складності в практичному застосуванні. Тому актуальне питання вироблення підходу, який би міг увібрати в себе всі кращі наробітки з проблеми і, поряд з економічними показниками, приділити достатньо уваги організаційно-адміністративній складовій суднобудівної діяльності, а також розробці інтегрального показника, здатного звести воєдино обидві сторони дослідження і при цьому мати практико-орієнтований характер. Для цього автором пропонується використання методики, що складається з 2 блоків: формалізуємих показників, одержаних і розрахованих на основі доступної інформації, а також експертного блоку. Інформація першого блоку дозволяє оцінювати масштаби суднобудівного виробництва; виробничу структуру по всіх видах діяльності; стабільність поточної діяльності; ресурсний потенціал вітчизняного суднобудування; розміри інвестиційної діяльності; основні фінансово-економічні результати; основні зв'язані соціально-економічні показники; потенціал розвитку суднобудування; взаємозв'язок з формуванням дохідної частини бюджетів всіх рівнів. Експертний блок має складатися з 2 груп показників: експертних показників, що характеризують рівень управління і показників, що характеризують рівень управління системою суднобудівних підприємств у конкурентному середовищі.

Для узагальненої характеристики економічної і соціальної ефективності суднобудівної діяльності нами пропонується розраховувати інтегральний рівневий показник приватних показників, використовуючи формулу багатомірної середньої:

, (1)

де Еінт - інтегральний рівневий показник ефективності суднобудівних підприємств;

n - кількість приватних показників, що характеризують ефективність;

n(+) - кількість приватних позитивних показників ефективності суднобудівних підприємств;

k - ваговий коефіцієнт приватного показника, що характеризує ефективність підприємств суднобудування (визначається експертним методом залежно від важливості (вагомості) показника для узагальненої оцінки ефективності);

Уkn - сума ваг приватних показників (рівна або більше одиниці);

Уkn(+) - сума ваг позитивних приватних показників.

Аналізуючи п'ять найважливіших показників ефективності суднобудівної діяльності за двома сценаріями розвитку (рис. 2): (I варіант - приватизація українських суднобудівних підприємств російськими підприємцями; II варіант - розвиток суднобудівної діяльності на приватно-державній основі) можна зробити висновок, що найбільш оптимальним є II варіант (табл. 1).

При оцінці перспективної ефективності суднобудівної діяльності можна підійти до розгляду функціонування сфери суднобудування в рамках проекту або як до проекту, що реалізується в умовах ризику, сфера дії якого, можлива тривалість і предмети ризику вкрай різноманітні. При цьому має бути використаний імовірнісний підхід, що припускає прогнозування можливих результатів з певним ступенем імовірності. Невизначеність при встановленні ефективності реалізації проекту може бути обумовлена також несприятливими ситуаціями і наслідками, пов'язаними, наприклад, з нестабільністю політичної ситуації, економічного законодавства, виробничо-технологічними неполадками, можливістю неплатежів, банкрутства, зривів договірних зобов'язань. У цих випадках невизначеність характеризується поняттям ризику.

У результаті вирішення ряду методологічних невизначеностей вдалося сформувати цілісну систему прийняття оптимальних рішень у ході формування ефективного організаційно-економічного механізму розвитку суднобудування із застосуванням принципів і методів багатокритеріальної оптимізації. Проведене моделювання показало, що вирішення поставленого завдання зводиться до вибору з ряду можливих найбільш оптимального рішення з урахуванням багатої кількості зовнішніх факторів і критеріїв оцінки кінцевого результату. Одночасно забезпечити оптимум за всіма показниками, як правило, украй складно. Найбільш прийнятною представляється порівняльна оцінка альтернатив розвитку суднобудівних підприємств за деякою сукупностю показників: економічних, соціальних, технічних та ін.

Таблиця 1 - Розрахунок інтегрального рівневого показника ефективності суднобудівної діяльності

№ пп	Показники ефективності (n)	Ваговий коефіцієнт показника (k)	Вплив показників на ефективність kn(+)
			I варіант	II варіант
1.	Забезпеченість підприємств замовленнями	0,2	+
2.	Соціально-економічний розвиток приморських регіонів, у т.ч. працевлаштування	0,2	+	+
3.	Відновлення вітчизняного флоту	0,3		+
4.	Підвищення рівня конкурентно-здатності підприємств	0,2		+
5.	Ріст обсягів виробництва суднобудівної продукції	0,1	+	+
	Уn = 5	Уkn = 1	Уkn(+)=0,5	Уkn(+)=0,8

На основі зазначених показників формується кількість критеріїв. У загальному випадку зазначені критерії є суперечливими, тобто поліпшення якого-небудь із них приводить до погіршення інших. Сутність вибору рішень полягає в такому: альтернативи, що не домінуються будь-якими іншими альтернативами, вважаються ефективними. На практиці використання даного принципу дозволяє істотно знизити розмірність розв'язуваного завдання. З метою спрощення процесу вибору ефективних варіантів рішень щодо розвитку вітчизняного суднобудування нами розроблено покрокову ітераційну процедуру для випадків використання двох аналізованих показників.

У третьому розділі “Удосконалювання організаційно-економічного механізму управління і ефективного розвитку суднобудівних підприємств” представлено авторські розробки теоретичних і науково-практичних основ механізму організаційного і економічного забезпечення підвищення ефективності вітчизняної суднобудівної діяльності.

Високі темпи розвитку і стійка конкурентноздатність основних виробників суднобудівної продукції у світі, як показали дослідження, пов'язані зі специфічним регулюванням їх діяльності і активною участю держави в створенні сприятливих умов для функціонування і розвитку суднобудування. У сучасних геополітичних умовах України встановлення особливого статусу держави, як власника істотної частини потужностей вітчизняних суднобудівних підприємств і активного споживача їх продукції з метою зміцнення її авторитету як морської, а також як суб'єкта правового регулювання суднобудівної діяльності, може і повинне бути об'єктивною основою для здійснення стратегій про-ведення широкого комплексу заходів і необхідних керуючих впливів, спрямованих на закріплення досягнутих позитивних тенденцій у цій сфері, а також на коректування поточних і перспективних процесів розвитку інноваційно-інвестициійної діяльності в сферах наукового і промислово-виробничого секторів суднобудування. Однак, відсутність відповідної нормативно-правової регуляторної бази істотно ускладнює економічний розвиток і сповільнює інвестиційну діяльність у всіх сферах. Найбільш яскраво це проявляється в суднобудуванні через його специфіку. У зв'язку з цим автором розроблено і обґрунтовано необхідний перелік державних заходів щодо активізації економічно ефективних процесів у сфері суднобудування, а також сформульовано стратегічні напрямки розвитку суднобудування, зокрема: Морська доктрина України, Стратегія розвитку судноплавства України, Державна концепція підвищення інвестиційної привабливості суднобудування України. Ключовим елементом є пропозиція про створення спеціалізованого координаційного органа - Морської Ради (Комітету) у складі Кабінету Міністрів України з визначенням його завдань, основних функцій і прикладним механізмом їх реалізації.

Автором сформульовано конкретні положення для відображення в зазначених документах, що формують необхідні організаційні передумови для збільшення вантажопотоків для перевезення національними операторами, активізації судноплавства під національним прапором як одного з найважливіших факторів формування приватного платоспроможного попиту на всі види продукції суднобудування, а також цільового спрямування такого попиту в розвиток суднобудування України шляхом створення комплексу регуляторних умов обмеження-пільги при наданні статусу національного перевізника. Сформульовані стратегічні напрямки визначають актуальні шляхи розвитку вітчизняних суднобудівних підприємств. До числа основних фінансових інструментів належать лізингові механізми, правове поле для реалізації яких було тільки сформоване, в т.ч. механізми поворотного лізингу, механізми здешевлення кредитів, як для суднобудування, так і для замовників суднобудівної продукції, механізми надання урядових гарантій по кредитах, у т.ч. міжнародних.

У сучасних умовах ефективним буде об'єднання складових елементів сфери суднобудування в організаційно-правовій формі акціонерної державної корпорації на базі державних активів у суднобудуванні, розташованих у приморських регіонах, зокрема, у м. Миколаєві, із залученням зовнішнього фінансового і страхового агентів (а на наступному етапі, і судноплавних компаній), що дозволить: більш ефективно концентрувати фінансові ресурси; виключити внутрішню конкуренцію між науковими і виробничими суб'єктами суднобудування; більш ефективно і адресно абсорбувати державну допомогу; організувати єдиного централізованого реципієнта всіх імпортованих технологій, програмного забезпечення, об'єктів іншої інтелектуальної власності. Такий підхід дасть можливість максимально ефективно застосовувати інноваційно-інвестиційні механізми, зберігаючи при цьому можливість реалізації національних інтересів країни.

Результатом дослідження є пропонована нами концепція системного підходу до формування організаційно-економічного механізму розвитку і ефективного функціонування суднобудівних підприємств України, що повинна в цілому для досягнення сінергетичного ефекту складатися з 10 етапів у вигляді єдиної державної стратегії розвитку суднобудування:

Етап 1: Створення державою спеціального базового правового поля, орієнтованого на розвиток суднобудування.

Етап 2: Створення Морської Ради (Комітету) у складі Кабінету Міністрів України.

Етап 3: Формування державою за допомогою Морської Ради (Комітету) спеціальних регуляторних і протекціоністських умов для розвитку суднобудування і судноплавства України.

Етап 4: Створення Морського лізингового Фонду України.

Етап 5: Формування АТ “Українська суднобудівна корпорація”, заснованого на державних активах у сфері суднобудування і судноплавства із залученням фінансово-кредитного і страхового агентів, а також судноплавних компаній.

Етап 6: Забезпечення платоспроможного стартового замовлення.

Етап 7: Реалізація механізму приватно-державного партнерства шляхом реалізації 49% акціонерного капіталу державних підприємств і Корпорації приватним інвесторам.

Етап 8: Матеріально-технічне і наукове відновлення суднобудівної діяльності.

Етап 9: Реалізація і захист за допомогою Корпорації національних інтересів України в морській сфері.

Етап 10: Ефективний вихід Української суднобудівної корпорації на світовий ринок і забезпечення конкурентноздатності.

Запропонований понятійно-категоріальний базис, методичні і методологічні підходи до формування організаційно-економічного механізму розвитку суднобудівної діяльності, а також використання як основи чинного законодавства України дають можливість подальшого цілісного вдосконалювання методології ефективного розвитку великих регіональних науково-виробничих комплексів і соціально-економічних систем.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у формуванні теоретичних методологічних основ і практичних рекомендацій з визначення стратегії розвитку суднобудівного підприємства в системі національного морегосподарського комплексу України. Це дає можливість зробити такі висновки:

1. В дисертаційній роботі доведено, що суднобудування є найважливішою базовою галуззю морегосподарського комплексу; ключовим фактором забезпечення економічної, екологічної, продовольчої, енергетичної, військово-політичної безпеки як елементів національної безпеки країни в цілому; одним з основних секторів життєздатності національної економіки, що визначає місце держави в системі міжнародних відносин, а також ефективним засобом освоєння ресурсів Світового океану в системі економічних, політичних та інших національних інтересів України в довгостроковій перспективі.

2. Комплексна економіко-правова оцінка тенденцій і закономірностей розвитку суднобудування визначила значні резерви зростання ефективності функціонування суднобудівних підприємств у сучасних економічних умовах.

3. В дисертації обґрунтовано, що підхід до оцінки ефективності організаційно-економічного механізму діяльності промислових соціально-економічних систем має ґрунтуватися як на логіко-систематичних методах, так і на системі показників, що описують організаційні особливості суднобудівних підприємств.

4. В дисертаційній роботі автором доведено, що питання підвищення ефективності функціонування, ефективної реалізації потенціалу і подальшого розвитку суднобудівного підприємства пов'язані, у першу чергу, з розробкою генеральної стратегії України в морській діяльності, в основу якої повинні бути покладені Морська доктрина України та Стратегія розвитку судноплавства як елементи транспортної стратегії держави.

5. В дисертаційні роботі автором обґрунтовується, що необхідність вирішення проблем регулювання суднобудівної діяльності обґрунтовує доцільність створення спеціального координаційного органу - Морської Ради (Комітету) у складі Кабінету Міністрів України, який би узгоджував дії органів законодавчої і виконавчої влади, а також всіх суб'єктів морської діяльності.

6. В дисертації доведено, що основою вдосконалювання механізму управління і підвищення конкурентноздатності суднобудівного підприємства є горизонтальна інтеграція в організаційно-правових рамках суднобудівної корпорації з подальшим використанням прогресивного механізму приватно-державного партнерства з метою відновлення матеріально-технічної і наукової бази вітчизняного суднобудування.

7. Проведений аналіз показав, що прогресивними формами організації фінансування всіх напрямків суднобудівної діяльності в рамках корпорації повинні стати лізингові механізми, здійснювані національною лізинговою суднобудівною компанією за участю держави, а також більш ефективне використання механізмів компенсації відсотків по комерційних кредитах за рахунок державного бюджету і механізму надання державою гарантій. Істотним фактором, що свідчить на користь такого підходу, є сформована нормативно-правова база і реальна наявність бюджетних коштів.

8. В дисертаційній роботі обґрунтовується, що державними пріоритетами на коротко- і середньострокову перспективу для вирішення актуальних проблем суднобудування мають стати поетапна зміна підходу до регулювання діяльності підприємств, а також розширення внутрішнього платоспроможного попиту на всі види суднобудівної продукції з науково обґрунтованим застосуванням заходів щодо державного протекціонізму національному суднобудуванню при розвитку флотів і регулюванні вантажопотоків.

9. В дисертаційній роботі доведено, що підвищенню економічної ефективності функціонування суднобудівного підприємства в цілому будуть сприяти стратегічне планування суднобудівної діяльності, програмне забезпечення державної політики, фінансове забезпечення запланованих заходів, оперативне внесення змін, підготовлених Морською Радою (Комітетом) у законодавство, активізація діяльності органів виконавчої влади по впровадженню таких змін, створення сприятливого інвестиційного клімату в країні.

10. Практичною цінністю отриманих результатів є той факт, що на сучасному етапі економіко-правового і політичного розвитку України даний теоретико-методологічний підхід можливо застосовувати практично до будь-яких великих соціально-економічних систем.



СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Прогнозирование ресурсно-экологических и экономических трансформаций (на примере приморских регионов) / [Буркинский Б.В., Степанов В.Н., Зинченко А.И. и др.]; под ред. Б.В. Буркинского. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2004. - 425 с. Особистий внесок здобувача - Глава 5. Оценки тенденций и перспектив развития судостроения Украины. - С. 116-130.

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Зинченко А.И. Современные проблемы судостроения Украины // Экономические инновации: Сб. науч. трудов: статьи /А.И. Зинченко. - Одеса, 2003.- Вып.15. - С. 133-142.

3. Зінченко А.І. Спеціальні економічні зони як основа розвитку прибережних регіонів та суднобудівної промисловості України // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили: статті /А.І. Зінченко. - Миколаїв, 2003. - С. 86-91.

4. Зінченко А.І. Еколого-економічний аспект визначення організаційно-економічних механізмів ефективного розвитку українського суднобудування // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління: Зб. наук. праць: статті /А.І. Зінченко. - Одеса, 2004. - Т.7, вип. 8. - С. 192-200.

5. Зинченко А.И. Механизмы стимулирования инвестиционной активности на предприятиях судостроительной промышленности Украины // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць: статті /А.И. Зинченко. - Дніпропетровськ, 2004. - Т.4, вип. 189. - С. 959-966.

6. Зинченко А.И. О значении судостроительной промышленности в социально-экономическом развитии Николаевского региона // Економіка: Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком: Зб. наук. праць: статті /А.И. Зинченко. - Рівне, 2004. - Ч.2, вип. 2. - С. 395-402.

7. Зинченко А.И. Экономические и организационные проблемы возрождения судостроительной промышленности Украины // Труды одесского политехнического университета: Сб. науч. трудов: статьи /А.И. Зинченко.- Одесса, 2004. - Т.1 . - С. 61-65.

8. Зінченко А.І. Щодо перспектив використання лізингових механізмів в українському суднобудуванні // Экономические инновации: Сб. науч. трудов: статьи /А.І. Зінченко. - Одеса, 2005. - Вип.20. - С. 109-116.

9. Зинченко А.И. Совершенствование управления развитием судостроительными предприятиями Украины // Экономические инновации: Управленческие механизмы и инструментарий развития экономических систем: Сб. науч. трудов: статьи /А.И. Зинченко. - Одесса, 2008. - Вып. 33. - C. 143 - 152

10. Зінченко А.І. Удосконалення керування підприємствами сфери суднобудування України// Збірник наукових праць: статті /А.І. Зінченко. - Миколаїв, 2008. - №3 (420) - С. 173-179.

Матеріали і тези конференцій

11. Зинченко А.И. О развитии корпоративных форм хозяйствования предприятий судостроительной отрасли Украины /А.И. Зинченко// Управління підприємствами: проблеми та шляхи їх вирішення: між нар. наук-практ. конф. 2-3 жовтня 2003 р.: тези доповідей. - Донецьк, 2003. - С. 177-184.

12. Зинченко А.И. Судостроительная промышленность, как основополагающий элемент морехозяйственного комплекса и национальной безопасности Украины /А.И. Зинченко// Економічні проблеми розвитку регіону: міжвузівська наук.-практ. конф. 19-21 квітня 2006 р.: тези доповідей. - Миколаїв, НУК, 2006. - С. 4-7



Зінченко А.І. Інструментарій забезпечення розвитку суднобудівних підприємств в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2009

В роботі обґрунтовано необхідність специфічного підходу до організації та регулювання діяльності суднобудівних підприємств в Україні. Описано основні тенденції та закономірності розвитку суднобудування в умовах ринку. Визначено основні фактори, що суттєво впливають на функціонування суднобудування в цілому. Вивчено досвід провідних світових суднобудівних країн. Запропоновано систему оцінки організаційно-економічного механізму функціонування сфери суднобудування. Розроблено та обґрунтовано необхідний перелік державних актів програмного та предметно-орієнтованого характеру задля активізації економічно ефективних процесів у сфері суднобудування, а також сформульовано стратегічні напрями розвитку сфери суднобудування. Обґрунтовано конкретні пропозиції, що будуть формувати ключові організаційні передумови та економічне забезпечення реалізації програмно-цільового механізму підвищення ефективності суднобудування в Україні. Розроблено концепцію поетапного підходу до формування організаційно-економічного механізму розвитку та ефективного функціонування сфери суднобудування України.

Ключові слова: суднобудування, підприємства, ринок, конкуренція, держава, стратегія, управління, організаційне забезпечення, інвестиції, організаційна структура, організаційно-економічний механізм, приватно-державне партнерство, національні інтереси.



Зинченко А.И. Инструментарий обеспечения развития судостроительных предприятий в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04. Экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2009.

В работе обоснована необходимость специфического подхода к организации и регулированию деятельности судостроительных предприятий в Украине. Описаны основные тенденции и закономерности развития судостроения в условиях современного рынка. Изучен опыт ведущих мировых судостроительных стран. Выявлены основные факторы, оказывающие существенное влияние на функционирование судостроения в целом. На основе системного анализа выявлены негативные и позитивные тенденции в трансформации судостроительных предприятий на принципах интегрированного управления морехозяйственным комплексом в контексте социально-экономического развития приморских регионов и обеспечения национальной безопасности Украины. Определены приоритетные направления повышения эффективности функционирования судостроительных предприятий Украины, которые базируются на механизмах активной государственной поддержки, развитии частно-государственного партнерства, интенсификации задействования национального флага в морских перевозках и транзите. Расширено и углублено понятие организационно-экономического инструментария развития судостроительных предприятий, учитывающего структурное территориально-отраслевое содержание. Предложена система оценки организационно-экономического механизма функционирования сферы судостроения. Предложены методологические подходы к разработке интегральных показателей деятельности судостроительного предприятия, учитывающих специфику судостроительного производства и основанных на принципах теории оптимизации. Сформирована целостная практико-ориентированная система принятия оптимальных решений в ходе формирования эффективного ОЭМ развития сферы судостроения, основанная на принципах и методах многокритериальной оптимизации. Разработана модель механизма управления системой судостроительных предприятий в рамках формирования целостного морехозяйственного комплекса Украины, в основу которого положен принцип оптимального сочетания мотивации государства как собственника и корпоративной формы организации деятельности предприятий с привлечением внешнего финансового и страхового агентов. Предложены пути оптимизации механизма функционирования судостроительных предприятий, ориентированные на поэтапное увеличение объемов экспорта всех видов продукции судостроения. Сформулированы конкретные положения для отражения в государственных нормативно-правовых актах программно-целевого характера, формирующие необходимые организационные предпосылки для увеличения грузопотоков, перевозимых национальными операторами, активизации судоходства под национальным флагом как одного из важнейших факторов формирования частного платежеспособного спроса на все виды продукции судостроения, а также целевого направления такого спроса в развитие судостроения Украины путем создания комплекса регуляторных условий ограничения-льготы при предоставлении статуса национального перевозчика. К числу основных финансовых инструментов необходимых к применению для повышения эффективности функционирования предприятий сферы судостроение исследованием отнесены лизинговые механизмы, механизмы удешевления кредитов, как для судостроения, так и для заказчиков судостроительной продукции, механизмы предоставления правительственных гарантий по кредитам, в т.ч. международным. Определено, что повышению экономической эффективности функционирования предприятий судостроения в целом будут способствовать стратегическое планирование судостроительной деятельности, программное обеспечение государственной политики, финансовое обеспечение запланированных мероприятий, оперативное внесение изменений в законодательство, активизация деятельности органов исполнительной власти по внедрению таких изменений, создание благоприятного инвестиционного климата в стране. Практической ценностью полученных результатов является тот факт, что на современном этапе экономико-правового и политического развития Украины, данный теоретико-методологический подход применим практически к любым крупным социально-экономическим системам в самых различных сферах деятельности.

Ключевые слова: судостроение, предприятие, рынок, конкуренция, государство, стратегия, управление, организационное обеспечение, инвестиции, организационная структура, частно-государственное партнерство, национальные интересы.



Zinchenko A.I. Tool of providing of development of shipbuilding enterprises in Ukraine. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a specialty 08.00.04 - Enterprises economic and management - Institute of problems of the market and economic - ecological researches of the Ukrainian Academy of Sciences, Odessa, 2009.

The dissertation substantiates the necessity in forming of the specific approach to the organization and regulation of activity of the enterprises of Ukrainian shipbuilding. The basic tendencies of development of shipbuilding in the market conditions are described. The major factors rendering essential influence on functioning of shipbuilding are determined. Experience of the main shipbuilding countries is investigated. The estimation system of the organizational - economic mechanism of functioning of shipbuilding is offered. The necessary list of the state acts for activization of economically effective processes in shipbuilding is developed and proved. Strategic directions of development of shipbuilding are formulated. The concrete positions necessary to forming organizational preconditions and economic maintenance of realization of the target mechanism of increasing the efficiency of shipbuilding are proved. The concept of the stage-by-stage approach to formation of the organizational - economic mechanism of development and effective functioning of Ukrainian shipbuilding is developed.

Key words: shipbuilding, enterprise, market, market competition, state, strategy, management, organizational maintenance, investments, organizational structure, private-state partnership, national interests.

Размещено на Allbest.ru