Корпоративне управління в системі підвищення інвестиційної привабливості національного господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 336.33:649.45

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Залюбовська Світлана Сергіївна

Запоріжжя - 2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Класичному приватному університеті.

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, доцент Покатаєва Ольга Вікторівна, Класичний приватний університет, проректор з фінансово-економічних питань.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Сазонець Ігор Леонідович, Дніпропетровський національний університет ім О. Гончара, декан факультету міжнародної економіки;

кандидат економічних наук Богданов Сергій Миколайович, Класичний приватний університет, доцент кафедри економіки підприємства та маркетингу.

Захист відбудеться 29.09.2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.06 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 125.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий 28 серпня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.М. Кульнєва



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виникнення недержавного сектора, який представлений в основному акціонерними товариствами, зумовило необхідність створення в Україні принципово нової системи управління - управління корпоративними структурами, яке суттєво відрізняється від управління державними підприємствами.

Корпоративний сектор в Україні потребує реорганізації системи управління, переведення її на сучасні стратегічні принципи. У ході ринкової трансформації економіки поки що не вдалось забезпечити глибокої структуризації відносин власності, запровадити ефективні правові та організаційні важелі реалізації переваг акціонерної форми власності, створити сприятливі умови для нагромадження акціонерного капіталу, розробити дієві механізми управління ним тощо. Водночас в Україні досі не склалася ефективна фінансова інфраструктура, яка забезпечувала б акумулювання капіталу для інвестування у виробничу та соціальну сфери та сприяла раціональному розміщенню грошових коштів у корпоративному секторі економіки. Тому впровадження системи корпоративного управління як чинника створення високоефективного конкурентоспроможного промислового сектора України на світовому ринку промислової продукції набуває актуальності.

Основоположниками теорії корпоративного управління прийнято вважати провідних американських економістів А. Берклі та Г. Мінза. У контексті інвестиційної привабливості проблеми корпоративного управління досліджували такі видатні зарубіжні вчені, як: П. Дракер, Дж. М. Кейнс, Ж. Ламбен, А. Маршалл, В. Ойкен, М. Портер, П. Самуельсон, Е. Чемберлен. Пізніше їх дослідження були розвинуті в працях І. Ансоффа, У. Батнера, Д. Йєрмаха, Р. Лазера, Д. Лорша, К. Мейєра, Р. Мілгрома, Б. Мейна, Д. Сейлера, Д. Селлівана, Д. Тобіна, М. Хесселя, Д. Чархема, А. Шлейфера та ін.

У російській економічній літературі проблема досліджується в працях О. Вороніна, М. Ісаєва, М. Коркунова, В. Лапіна, Д. Львова, А. Радигіна, М. Самосудова, А. Чеканського, В. Шишкіна, О. Широкова, А. Яковлева.

У вітчизняній економічній науці питанням корпоративного управління в аспекті інвестиційної привабливості помітна увага приділялася лише з 90-х рр. ХХ ст. Зокрема, проблеми вдосконалення управління виробництвом на базі нових форм власності, побудови механізмів мотивації праці в корпоративних системах, реструктуризації промисловості та корпоратизації, формування корпоративних відносин, державної підтримки підприємництва висвітлюються у працях таких вітчизняних учених, як І. Бланк, І. Балабанов, Я. Берсуцький, І. Булєєв, В. Геєць, В. Євтушевський, О. Кибенко, В. Павлов, Є. Палига, Ю. Петруня, С. Салига, І. Сазонець, Г. Семенов, А. Ткач, С. Харічков, Ф. Хміль, М. Чумаченко, А. Чухно та ін.

Проте проблеми активізації вітчизняного корпоративного сектора розглядалися побіжно, що зумовило фрагментарність висвітлення деяких питань, пов'язаних з впровадженням системи корпоративного управління. У вітчизняній і зарубіжній літературі до цього часу не було праць, присвячених вивченню теоретичних і прикладних проблем корпоративного управління в системі підвищення інвестиційної привабливості національного господарства.

Недостатня теоретична розробленість проблеми та відсутність довготривалого досвіду еволюції вітчизняного корпоративного сектора, відставання нормативно-законодавчого регулювання від практики корпоративного управління порушили ряд питань, що потребують дослідження, теоретико-методологічного обґрунтування та відповідного законодавчого закріплення. Проблемними в цьому контексті є питання розробки методів і механізмів управління процесами формування власників корпорацій з урахуванням приватизації державної власності, створення системи відносин між власниками підприємств і менеджерами, методів внутрішньокорпоративного забезпечення ефективності виробництва, зокрема, розробки організаційних засад стратегії розвитку та інвестиційної політики підприємств, механізмів мотивації праці з урахуванням особливостей приватизації державної власності, реструктуризації великих підприємств.

Наявність вищеназваних проблем та недостатнє висвітлення питань корпоративного управління в аспекті інвестиційної привабливості національного господарства у науковій літературі визначають важливість та необхідність дослідження цієї теми. Саме необхідність проведення досліджень, пов'язаних з розробкою механізму розвитку корпоративного управління як фактора підвищення інвестиційної привабливості національного господарства, зумовлює актуальність теми, а також визначає її структуру, мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були отримані в межах виконання теми Класичного приватного університету «Управління ефективністю використання фінансових ресурсів господарюючих суб'єктів» (номер державної реєстрації 0105U00004). Роль автора полягає в розробці основних положень впровадження методики оцінювання ризику фінансових вкладень, що ґрунтується на аналізі ризиків корпоративного управління.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення теоретичних положень та розробка науково-практичних рекомендацій щодо впровадження форм та методів корпоративного управління в умовах реструктуризації підприємств та постприватизаційних відносин, в системі підвищення інвестиційної привабливості національного господарства.

Для досягнення мети дисертаційної роботи було поставлено такі завдання: корпоративний постприватизаційний інвестиційний привабливість

- дослідити специфіку становлення вітчизняного корпоративного сектора та системи корпоративного управління; визначити роль, сутність та об'єктивну необхідність розвитку корпоративного управління в Україні;

- здійснити аналіз сучасних підходів і принципів створення та розвитку системи корпоративного управління;

- дослідити ризики корпоративного управління, його ефективність та вплив на формування інвестиційної привабливості корпоративного сектора національної економіки;

- визначити вплив інституціональних суб'єктів корпоративних відносин на розвиток системи корпоративного управління в Україні;

- виявити й систематизувати організаційно-економічні механізми корпоративного управління як чинника залучення інвестицій;

- обґрунтувати необхідність впровадження корпоративної культури для визначення перспектив формування корпоративного сектора.

Об'єкт дослідження - процес розвитку корпоративного сектора економіки України та організація системи корпоративного управління.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні аспекти забезпечення розвитку корпоративного управління виробництвом та його вплив на формування інвестиційної привабливості національного господарства.

Методи дослідження. Теоретичну методологічну основу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених, у яких досліджується процес розвитку корпоративного управління, а також теоретичні та практичні аспекти розвитку національної економіки; наукові дослідження в галузі програмно-цільового управління, законодавчі та нормативно-правові акти, що встановлюють правові й організаційні засади корпоративного управління виробництвом та його вплив на формування інвестиційної привабливості національного господарства.

З метою виконання поставлених завдань у дисертаційній роботі використано методи: системний підхід - для здійснення дослідження правового, інституціонального та регулятивного середовища; термінологічний аналіз - для обґрунтування сутності поняття «корпоративне управління»; діалектичний метод пізнання - для вивчення загальних засад розвитку корпоративного сектора управління; систематизація та обробка статистичних даних з таблично-графічним методом їх подання - для виявлення тенденцій залучення інвестицій у корпоративний сектор національної економіки; індуктивний метод - для узагальнення розроблених положень; метод порівняння - для визначення оцінки ризику корпоративного управління.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

удосконалено:

концептуальну модель організації корпоративного управління в системі підвищення інвестиційної привабливості національного господарства на основі систематизації та узагальнення передового вітчизняного й іноземного досвіду;

механізм підвищення інвестиційного потенціалу підприємств виробничої сфери з урахуванням специфіки сучасного корпоративного управління: структури власності, фінансової прозорості, корпоративної культури;

систематизовано й оцінено зовнішні фактори, що визначають рівень корпоративного управління в контексті інвестиційної привабливості національного господарства;

набуло подальшого розвитку:

визначення сутності поняття корпоративного управління як системи організаційно-правових, економічних і фінансових відносин в системі корпоративного управління;

класифікація підходів до оцінювання рівня корпоративного управління, а саме оцінювання ризику корпоративного управління, аналізу фінансового стану й оцінювання ринкової вартості.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне і практичне значення роботи полягає в можливості використання наукових результатів дослідження в системі управління національним господарством. Результати дослідження щодо обґрунтування заходів з удосконалення та підвищення ефективності системи корпоративного управління використано на ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (довідка від 05.04.2007 р. № 01/404-а), Запорізькою обласною адміністрацією при розробці регіональної політики у сфері стимулювання інвестицій на 2007-2008 рр. (довідка від 23.03.2008 р. № 124). Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Державної академії ЖКГ під час викладання таких дисциплін: «Корпоративне управління» та «Інвестиційна діяльність» (довідка від 19.04.2006 р. № 317).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто й викладено в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Найбільш вагомі результати, отримані в ході проведення дисертаційного дослідження, доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях: «Динаміка наукових досліджень - 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), «Наука: теорія та практика - 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), «Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи» (м. Львів, 2006 р.), «Сучасний стан та проблеми інноваційного розвитку держави» (м. Луцьк, 2006 р.), «Національне господарство: проблеми розвитку і реформування» (м. Київ, 2007 р.), «Інноваційні стратегії економіки регіонів» (м. Київ, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в 14 публікаціях, із них 8 - у наукових фахових виданнях загальним обсягом 5,4 обл.-вид. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 178 сторінок, із них три рисунки займають 2 сторінки, п'ять таблиць - 4, список використаних джерел (185 найменувань) - 10 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та завдання роботи, викладено найбільш значущі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження, описано практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.

У першому розділі - “Теоретичні основи дослідження корпоративного управління” - проведено аналіз наукової літератури з проблем еволюції корпоративного управління, розглянуто теоретичні моделі корпоративного управління в контексті формування інвестиційної привабливості акціонерних товариств, запропоновано принципи корпоративного управління.

Встановлено, що важливість корпоративного управління для держави зумовлена його впливом на соціальний та економічний розвиток країни шляхом сприяння розвитку інвестиційних процесів, забезпечення впевненості та підвищення довіри інвесторів, збільшення ефективності використання капіталу та діяльності корпоративного сектора економіки. Корпоративне управління на державному рівні має бути спрямоване на врахування інтересів широкого кола зацікавлених осіб, що забезпечує здійснення товариствами діяльності на благо суспільства та зростання національного багатства.

Визначено специфіку корпоративного управління та розглянуто відмінність його від некорпоративного.

По-перше, якщо в некорпоративному управлінні об'єднані функції власності й управління, а управління здійснюють самі власники, то при корпоративному управлінні, як правило, відбувається поділ прав власності й повноважень. По-друге, виникнення корпоративного управління призвело до формування нового, самостійного суб'єкта господарських відносин - інституту найманих управляючих. По-третє, при корпоративному управлінні, втрачаючи функції управління, власники втрачають і зв'язок з бізнесом. По-четверте, якщо в системі некорпоративного управління власники пов'язані між собою певними виробничими відносинами, то в системі корпоративного управління відносини між власниками розмиті й замінені на відносини власників і корпорації.

Таким чином, сутністю корпоративного управління є система відносин між інвесторами - власниками товариства, його менеджерами, а також зацікавленими особами для забезпечення ефективної діяльності товариства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин.

Більшість країн розглядають корпоративне управління як невід'ємну складову ринкової економіки, умову розвитку приватного підприємництва, засіб підвищення конкурентоспроможності на міжнародних ринках та поліпшення показників економічної діяльності в цілому. У роботі проаналізовано теоретичні моделі корпоративного управління в контексті формування інвестиційної привабливості акціонерних товариств, що склалися в країнах з розвинутою економікою: односекторна корпоративна економіка, «демократичний корпоратизм», централізоване індикативне планування діяльності корпорацій, модель національних економічних пріоритетів. Таким чином, у світі не існує єдиної моделі корпоративного управління, але існують загальноприйняті принципи (стандарти), які лежать в основі ефективного корпоративного управління і можуть бути застосовані в широкому діапазоні правових, економічних та політичних умов.

Сьогодні вдосконалення корпоративного управління на національному рівні стало важливим напрямом діяльності для багатьох країн. Одним з інструментів, який використовується для досягнення цієї мети, є запровадження національних принципів (кодексів) корпоративного управління. Поява цих документів зумовлена: усвідомленням неможливості вирішити всі проблеми, які існують у сфері корпоративного управління, виключно на рівні національного законодавства та необхідності їх врегулювання через запровадження етичних норм у практику корпоративного управління; сприйняттям корпоративного управління як важливого фактора національного розвитку та необхідної вимоги існування в умовах міжнародного конкурентного середовища.

Необхідність прийняття загальноприйнятих стандартів корпоративного управління зумовлена, передусім, збільшенням уваги до питань корпоративного управління в умовах глобалізації фінансових ринків, лібералізації руху капіталу. У роботі запропоновано принципи корпоративного управління, спрямовані на забезпечення балансу інтересів усіх суб'єктів корпоративних відносин. Принципи мають рекомендаційний ненормативний характер, вони можуть використовуватися під час оцінювання та розробки правової й нормативної бази корпоративного управління, що відображає економічні, соціальні та правові умови, а також учасниками фондового ринку під час розробки власної практики корпоративного управління. Принципи мають еволюційний характер і повинні переглядатися в ході розвитку корпоративного сектора управління таким чином, щоб відповідати новим вимогам. Рівень дотримання базових принципів ефективного корпоративного управління стає дедалі важливішим фактором під час прийняття інвестиційних рішень. Особливого значення набуває зв'язок між практикою управління та інтернаціональним характером інвестицій. Міжнародні потоки капіталу надають можливість знаходити джерела фінансування, використовуючи значно ширше коло інвесторів. Якщо країни хочуть використати всі переваги глобального ринку капіталу та залучити довгостроковий капітал, то методи корпоративного управління мають бути переконливими й добре зрозумілими з обох боків кордону.

До міжнародних принципів корпоративного управління прийнято зараховувати: захист прав та законних інтересів акціонерів - визначення корпоративних прав акціонерів та забезпечення їх належного захисту; рівноправність акціонерів - однакове ставлення до акціонерів, усі акціонери повинні мати можливість використовувати ефективні засоби захисту в разі порушення їх прав; урахування законних інтересів зацікавлених осіб - визнання передбачених законом прав зацікавлених осіб та заохочення активного співробітництва між товариством та зацікавленими особами в створенні добробуту, робочих місць та поліпшенні фінансового стану товариства; розкриття інформації та її прозорість; розмежування повноважень органів управління - чіткий розподіл функцій та обов'язків між загальними зборами, спостережною (наглядовою) радою та правлінням; дієвість, незалежність та відповідальність спостережної ради.

У другому розділі - “Інституціональне середовище формування стратегії корпоративного управління та інвестиційного клімату національної економіки” - визначено основні етапи та зовнішні чинники становлення корпоративного сектора в економіці України, проаналізовано нормативно-правове забезпечення функціонування корпоративного управління в Україні, досліджено стан та механізми залучення інвестицій до корпоративного сектора економіки України.

Цілеспрямований вплив структур корпоративного управління на всіх учасників інвестиційного процесу в інтересах досягнення намічених цілей соціально-економічного розвитку корпорацій є сутністю механізму реалізації інвестиційної політики. У роботі запропоновано механізм формування та реалізації корпоративної інвестиційної політики, що являє собою комплексне багатоступінчате завдання, кожний з етапів якого вимагає окремої розробки й постійної адаптації до зміни кон'юнктури ринку. Пріоритетним практичним завданням політики корпоративного управління в інвестиційній сфері виступає блок стратегічних заходів щодо створення ефективної інвестиційної структури, підвищення її інвестиційного потенціалу й управління інвестиційними ризиками з метою створення сприятливого інвестиційного клімату.

Завданням корпоративного управління мають стати не лише формування привабливого інвестиційного іміджу, а й пошук нових, маловідомих у вітчизняній економіці форм і механізмів інвестування, які можуть бути використані переважно в корпораціях. До таких форм можна зарахувати аутсорсінг (передача неосновних для компанії бізнес-процесів стороннім виконавцям на умовах субпідряду з метою зменшення витрат на ці бізнес-процеси, покращення їх якості), який, на нашу думку, є тією інвестиційною формою, що може бути найлегше адаптована саме до корпоративного сектора економіки.

Серед важливих характеристик визначення інвестиційної привабливості та потреби в інвестиціях корпорацій є аналіз ефективності діяльності підприємств на фондовому ринку, що базується на фундаментальному аналiзi і передбачає ретельне вивчення фінансово-господарського становища корпорацій. Основною метою фундаментального аналiзу є прогнозування майбутнiх доходiв емiтента та пов'язаних з цим дивiдендiв і балансової вартостi акцій.

Для залучення інвесторів на вітчизняні підприємства у першочерговому порядку мають бути врегульовані у внутрішніх положеннях товариств питання представлення інтересів меншості акціонерів в органах управління товариством шляхом кумулятивного голосування, розширення повноважень спостережної ради, необхідності викупу товариством акцій меншості в разі, якщо вона не згодна з рішенням загальних зборів.

Ключовою проблемою на шляху вирішення завдань щодо захисту прав інвесторів сьогодні є недосконала система оподаткування інвестицій. Крім того, важливим напрямом є розвиток інфраструктури ринку цінних паперів, розширення повноважень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо здійснення контрольно-ревізійної діяльності та правозастосування.

Важливим напрямом державної політики у сфері корпоративного управління є регулювання діяльності іноземних інвесторів. Заходи в цьому напрямі мають враховувати: необхідність сприяння, у першу чергу, здійсненню інвестування стратегічними (промисловими) та венчурними інвесторами; забезпечення виконання положень угоди між Україною та ЄС стосовно статусу фінансових організацій; сприяння безперешкодному руху інвестиційного капіталу як в Україну, так і за її межі; забезпечення прозорості процесу здійснення інвестицій.

Стратегічною метою розвитку політики щодо іноземних інвесторів має бути створення в Україні умов для їх діяльності, що відповідають стандартам, рекомендаціям та практиці в країнах - членах ЄС. У свою чергу, діяльність внутрішніх інституціональних інвесторів насамперед має передбачати провідну роль інститутів колективного інвестування. Необхідно підвищити стратегічну сприятливість та гнучкість, модифікувати й удосконалити різні методи стратегічного корпоративного управління. Поєднання усіх зазначених заходів у єдиний комплекс може усунути значну частину організаційно-методичних проблем розробки стратегії корпоративного управління.

У третьому розділі - “Вплив системи корпоративного управління на формування інвестиційної привабливості національної економіки” - досліджено вплив системи корпоративного управління на формування інвестиційної привабливості національної економіки, визначено рівні корпоративного управління, запропоновано методику оцінювання ризику корпоративного управління, проаналізовано особливості впливу корпоративної культури на формування інвестиційної привабливості корпорацій.

Цілеспрямований вплив структур корпоративного управління на всіх учасників інвестиційного процесу в інтересах досягнення намічених цілей соціально-економічного розвитку корпорації є сутністю механізму реалізації інвестиційної політики. Таким чином, формування й реалізація корпоративної інвестиційної політики являє собою комплексне багатоступінчасте завдання, кожний з етапів якого потребує окремої розробки й постійної адаптації до зміни кон'юнктури ринку.

Пріоритетним практичним завданням політики корпоративного управління в інвестиційній сфері виступає блок стратегічних заходів щодо створення ефективної інвестиційної структури, підвищення її інвестиційного потенціалу й управління інвестиційними ризиками з метою створення сприятливого інвестиційного клімату.

Надiйнiсть або ризикованість iнвестицiй більшою мірою визначається саме рівнем залежності від позик. Рівень фінансової стiйкостi підприємства можна оцінити за спiввiдношенням величини джерел його власних i позичених коштів, довгострокових i короткострокових зобов'язань. У роботі запропоновано методику оцінювання ризику корпоративного управління. Різноманітні ризики (потенційні й такі, що існують реально), пов'язані з корпоративним управлінням, поділяються на вісім категорій і 20 підкатегорій, кожній з яких відповідає певний коефіцієнт ризику. Оцінювання кожного з видів ризиків здійснюється шляхом присудження штрафних балів (табл. 1).

Таблиця 1 - Методика оцінювання ризику корпоративного управління

Найменування категорії	Макс. бали
Непрозорість	14
Фінансова звітність по US GAAP/IAS	6
Репутація відкритості	4
Повідомлення про річні/позачергові загальні збори акціонерів	4
Розмивання акціонерного капіталу	13
Оголошені, але не випущені акції	7
Блокуючий пакет акцій у портфельних інвесторів	3
Наявність захисних заходів у Статуті	3
Виведення активів/трансферне ціноутворення	10
Акціонери з контрольним пакетом акцій	5
Злиття/реструктуризація	10
Злиття	5
Реструктуризація	5
Банкрутство	12
Прострочена кредиторська заборгованість або проблеми із заборгованістю по розрахунках з бюджетом	5
Заборгованість	7
Обмеження на купівлю й володіння акціями	5
Обмеження на володіння іноземців акціями або на їх участь у голосуванні	3
Ініціативи в галузі корпоративного управління	9
Склад Ради директорів	3
Наявність принципів та стандартів корпоративного управління	2
Наявність іноземного стратегічного партнера	1
Дивідендна політика	3
Реєстроутримувач	1
Разом	72

Відповідно, чим вище рейтинг тієї чи іншої корпорації за сукупністю набраних нею балів, тим більший рівень ризику, а отже, нижче рівень ефективності корпоративного управління.

У дисертації визначено, що формування корпоративної культури на вітчизняних акціонерних товариствах дає змогу вдосконалити сферу корпоративного управління та запобігти виникненню конфліктів. Для більшості українських підприємств корпоративного типу нами виділено сфери відносин, що мають бути покладені в основу формування корпоративної культури, а саме: відносини між власниками контрольних пакетів акцій та дрібними акціонерами; відносини між акціонерними товариствами та державою й громадськістю України; відносини між акціонерами і менеджментом; стиль відносин між структурними підрозділами акціонерних товариств; відносини з постачальниками та споживачами, ставлення корпорацій до відповідальності перед економікою країни та суспільством у цілому.



ВИСНОВКИ

У сучасних умовах необхідним є створення та розвиток системи корпоративного управління та корпоративних відносин, орієнтованої на міжнародні стандарти, що сприятиме залученню інвестицій в економіку України, зростанню національного багатства та конкурентоспроможності національної економіки в цілому. Проведене дослідження дає підстави для певних узагальнень та висновків.

Використання системного підходу до вирішення проблеми корпоративного управління в Україні дало змогу здійснити дослідження правового, інституціонального та регулятивного середовища, у якому потрібно формувати та розвивати ефективну систему корпоративного управління, а також визначити його слабкі місця, розробити стратегію і провести корпоративну реформу. Центральна роль у формуванні системи корпоративного управління на макрорівні належить державі. Тому корпоративне управління має стати частиною макроекономічної політики держави та водночас дієвим засобом підвищення економічної ефективності діяльності корпорацій.

Дослідження специфіки становлення вітчизняного корпоративного сектора дало змогу визначити, що корпоративне управління в Україні не можна визнати досконалим і ефективним. Для підвищення його ефективності необхідно використовувати напрацьований світовою практикою досвід та апробовані механізми з урахуванням національних особливостей розвитку. Тобто, з одного боку, система корпоративного управління має кореспондуватися з прийнятими у міжнародній практиці принципами та стандартами, а з іншого - відображати специфіку корпоративних відносин, що склалися у вітчизняній економіці.

З огляду на досліджену в дисертації специфіку моделі корпоративного управління в Україні до першочергових завдань з реалізації державної політики необхідно зарахувати здійснення органами державної влади комплексу заходів, пов'язаних із запобіганням реальним і потенційним негативним характеристикам цієї моделі. Це передбачає передусім посилення впливу механізмів як внутрішнього, так і зовнішнього контролю акціонерів за діями менеджерів. Належне корпоративне управління сприяє зростанню ефективності компаній і, як наслідок, підвищенню їх інвестиційної привабливості. У результаті підвищення якості управління система підзвітності стає більш прозорою, покращується нагляд за роботою менеджерів і стає міцнішим зв'язок системи нагороди менеджерів з результатами діяльності компаній. Крім того, удосконалюється процес прийняття рішень радою директорів завдяки отриманню правдивої й своєчасної інформації та підвищенню фінансової прозорості. Ефективне корпоративне управління створює сприятливі умови для планування правонаступності керівників і стійкого довготривалого розвитку компаній. Проведені дослідження підтверджують: якісне корпоративне управління впорядковує всі бізнес-процеси, зумовлює зростання обертання і прибутку при одночасному зниженні обсягів необхідних капіталовкладень. Впровадження чіткої системи підзвітності зменшує ризик розбіжностей інтересів менеджерів з інтересами акціонерів та мінімізує ризик шахрайства посадових осіб компаній і здійснення ними угод в особистих цілях. Ефективне корпоративне управління, яке забезпечує дотримання законодавства, стандартів, правил і обов'язків, дає можливість компаніям запобігти витратам, пов'язаним із судовими процесами, позовами акціонерів та іншими господарськими конфліктами.

Зміст державної політики у сфері корпоративного управління має визначатися потребами створення необхідних передумов для втілення загального принципу управління корпораціями - розмежування власності й управління. Однак пріоритети здійснення цієї політики, її механізми та конкретні інструменти реалізації мають відповідати особливостям структурної моделі корпоративного управління, що вже визначилися в Україні. Державна політика в галузі корпоративного управління має бути спрямована на реалізацію напрямів розвитку корпоративного управління та здійснюватися у формах: державного регулювання корпоративних відносин; нормативно-правового забезпечення розвитку корпоративного управління; правозастосування в галузі корпоративного управління; управління державними корпоративними правами.

Важливим чинником ефективного розвитку вітчизняного корпоративного сектора є вдосконалення політики державного стимулювання діяльності корпорацій. Державі необхідно здійснювати не тільки правову, але й організаційну та фінансову підтримку становлення вітчизняних корпорацій. Доцільним є поєднання двох напрямів. З одного боку, метою державної підтримки діяльності корпорацій має стати формування в Україні потужних вітчизняних корпорацій як основи організації промислового виробництва, що забезпечувала б інтеграцію виробничого та інтелектуального капіталу, насичення вітчизняного товарного ринку, конкурентоспроможність на світовому ринку, з другого - державне стимулювання утворення акціонерних товариств з малою кількістю власників та які працюють за класичним типом, що ґрунтується не на перерозподілі існуючих фондів, а на акумуляції капіталів.

Аналіз інвестиційної політики в корпоративному секторі свідчить, що відтворення основного капіталу корпорацій, як і раніше, фінансується переважно за рахунок власних джерел, здебільшого це амортизаційні кошти. При використанні тільки цих коштів на інвестиційні цілі підприємства забезпечують у найкращому разі просте відтворення, оскільки випереджальне зростання цін на інвестиційні товари й будівельні роботи виступає фактором, що обмежує відновлення виробничого потенціалу. Проте для активізації інвестиційної діяльності є об'єктивні сприятливі умови як у країні в цілому, так і в корпоративному секторі зокрема. У цьому контексті проведення власної інвестиційної політики на рівні корпорацій є необхідною умовою й складовою корпоративного управління. Її метою має стати оптимізація функціонування підприємств та підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки.

Встановлено, що сьогодні темпи створення корпоративного сектора в Україні випереджають формування нормативно-правової бази, практику впровадження дієвих механізмів управління і взаємовідносин у цій сфері. Повільно формується ринкова культура корпоративних відносин між акціонерами, органами управління товариством, менеджментом підприємств, кредиторами, що негативно впливає на ефективність роботи акціонерних компаній та інвестиційний клімат у країні в цілому. Українські акціонерні компанії серед завдань стратегічного управління, що спрямовані на збереження та збільшення потенціалу компанії, мають зосереджуватись на питаннях оптимізації структури капіталу, забезпеченні власної інвестиційної привабливості, шукати різноманітні способи залучення додаткового капіталу.

Компанії, які дотримуються належних стандартів і змогли досягти навіть невеликих успіхів у корпоративному управлінні, можуть отримати завдяки цьому в очах інвесторів значні переваги порівняно з іншими акціонерними товариствами. Поліпшення корпоративного управління сприяє ефективному використанню компаніями власного й позикового капіталу, а також забезпеченню обліку наявних ресурсів. Результатом його впровадження мають стати відновлення довіри інвесторів до корпоративних цінних паперів, залучення в економіку країни довгострокового капіталу, а також підвищення капіталізації окремих компаній.

Існуюча нормативно-правова база не повністю відповідає характеру тих відносин, які склалися в акціонерних товариствах в Україні, не забезпечує належного захисту прав власників цінних паперів і не врегульовує багатьох питань управління підприємствами. Все це призводить до постійного прояву типових корпоративних конфліктів, що істотно зменшує інвестиційну привабливість і вартість вітчизняних об`єктів приватизації, знижує конкурентоспроможність українських корпорацій на ринках капіталів, гальмує розвиток фондового ринку тощо.

Для поліпшення корпоративного управління в Україні запропоновано розширити функції моніторингу функціонування корпорацій; посилити особисту відповідальність менеджерів і великих акціонерів за дії, що завдають шкоди компаніям і акціонерам; розширити функції рад директорів і перебудувати їх роботу, зокрема підвищити питому вагу незалежних членів; забезпечити захист прав власності й інтересів усіх акціонерів; підвищити прозорість компаній і вимоги до розкриття фінансової, оперативної та стратегічної інформації, даних про структуру акціонерної власності, рівні оплати керівників.

Виявлено, що недостатній рівень корпоративної культури, невідповідність практики корпоративного управління загальноприйнятим у розвинутих країнах принципам і стандартам та неготовність більшості вітчизняних компаній до їх опанування призвели до непрофесійних схем управління ними. Корпоративна культура має бути заснована на кооперації діяльності працівників компаній, власників, державних органів управління з чітким розмежуванням зон відповідальності та подальшим поєднанням і посиленням сфер різноманітних інтересів. У дисертації визначено характерні ознаки корпоративної культури: індивідуалістичний стиль поведінки; контрактний характер взаємовідносин; максимальне поєднання формальних, реальних, суспільно санкціонованих норм поведінки. Корпоративна культура як інституціональна характеристика компаній визначає способи узгодження інтересів, методи подолання конфліктів, форми кооперації зусиль, що дає змогу найти необхідні орієнтири розвитку економіки в цілому.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Залюбовська С.С. Проблеми інвестиційної кризи та пошук нових шляхів активізації інвестиційної системи / C.С. Залюбовська // Економіка: проблеми теорії та практики : збірник наукових праць. - Вип. 173. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2003. - С. 88-94.

2. Залюбовська С.С. Шляхи підвищення рівня інвестиційної привабливості підприємств житлово-комунальної сфери / C.С. Залюбовська // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Економіка. - 2004. - № 17. - С. 48-52.

3. Залюбовська С.С. Дослідження практики становлення вітчизняного корпоративного сектору та корпоративного управління / C.С. Залюбовська // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції : збірник наукових праць. Серія: Інтеграція та інноваційна трансформація. - Вип. 12. -№1. - Рівне : НУВГП, 2006. - С. 51-61.

4. Залюбовська С.С. Регулювання корпоративних конфліктів як засіб удосконалення управління акціонерними товариствами / C.С. Залюбовська // Економіка: проблеми теорії та практики : збірник наукових праць. - Вип. 218 : в 4 т. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2006. - Т.1. - С. 127-135.

5. Залюбовська С.С. Теоретико-методологічнi аспекти визначення інвестиційної привабливості акціонерних товариств на фондовому ринку / C.С. Залюбовська // Збірник наукових праць Київського національного авіаційного університету. - 2007. - № 4. - С. 100-117.

6. Залюбовська С.С. Роль корпоративного управління у формуванні інвестиційної політики акціонерного товариства / C.С. Залюбовська // Збірник наукових праць Київського національного авіаційного університету. - 2007. -№5. - С. 310-318.

7. Залюбовська С.С. Аналіз впливу системи корпоративного управління на формування інвестиційної привабливості вітчизняних корпорацій / C.С. Залюбовська // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Економіка. - 2007. - № 20. - С. 52-58с.

8. Залюбовська С.С. Інституціональні умови формування корпоративного управління в Україні: правовий аспект / C.С. Залюбовська // Теорії мікро-макроекономіки : збірник наукових праць. - Вип. 30. - К., 2008. - С. 155-165.

Матеріали наукових конференцій:

9. Залюбовська С.С. Дотримання принципів корпоративного управління - необхідна умова ефективності діяльності корпорацій / С. Залюбовська // Динаміка наукових досліджень - 2006 : матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції (м. Дніпропетровськ, 17-28 липня 2006р.). - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - Т.3 : Економічні науки. - С. 64-66.

10. Залюбовська С.С. Державне регулювання корпоративного сектору і його вплив на формування системи корпоративного управління / С.С. Залюбовська // Наука: теорія та практика - 2006 : матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції (Дніпропетровськ, 21-31 серпня 2006 р.). - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - Т.6 : Економічні науки. - С. 75-78.

11. Залюбовська С.С. Управління використання фінансових ресурсів акціонерного товариства / С.С. Залюбовська // Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи : тези доповідей Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції аспірантів та молодих учених (м. Львів, 27-29 вересня 2006 р.). - Львів : ЛБІ НБУ, 2006. - С. 124-125.

12. Залюбовська С.С. Фінансовий менеджмент як необхідний елемент ефективного управління корпорацією / С.С. Залюбовська // Сучасний стан та проблеми інноваційного розвитку держави : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Луцьк, 6-7 жовтня 2006 р.) - Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ.ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - С. 177-180.

13. Залюбовська С.С. Впровадження системи корпоративного управління акціонерними товариствами як чинник підвищення їх інвестиційної привабливості / С.С. Залюбовська // Матеріали ІV науково-практичної конференції викладачів і наукових співробітників [«Житлово-комунальна сфера: проблеми розвитку і реформування»], (м. Київ, 24 жовтня 2006 р.). - К., 2006. - С. 57.

14. Залюбовська С.С. Інвестиційне забезпечення інноваційної діяльності вітчизняних корпорацій / С.С. Залюбовська // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції [«Інноваційні стратегії економіки регіонів»], (м. Київ, 14 грудня 2007 р.). - К., 2007. - С. 69.



АНОТАЦІЯ

Залюбовська С.С. Корпоративне управління в системі підвищення інвестиційної привабливості національного господарства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2009.

Дисертаційна робота присвячена розробці теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо впровадження форм і методів корпоративного управління в умовах реструктуризації підприємств та постприватизаційних відносин, які мають стати основою підвищення інвестиційної привабливості національного господарства.

У роботі визначено роль, сутність та об'єктивну необхідність розвитку корпоративного управління. Здійснено аналіз сучасних підходів і принципів створення та розвитку системи корпоративного управління. Досліджено специфіку становлення вітчизняного корпоративного сектора та системи корпоративного управління. Здійснено аналіз сучасних підходів і принципів створення та розвитку системи корпоративного управління. Досліджено ризики корпоративного управління, його ефективність та вплив на формування інвестиційної привабливості корпоративного сектора національної економіки. Визначено вплив інституціональних суб'єктів корпоративних відносин на розвиток системи корпоративного управління в Україні. Обґрунтовано необхідність впровадження корпоративної культури для визначення перспектив формування корпоративного сектора.

Ключові слова: корпоративний сектор, корпоративне управління, акціонерні товариства, акціонерний капітал, інвестиційна привабливість, ризики корпоративного управління, інституціональні суб'єкти, національна економіка, корпоративна культура.



АННОТАЦИЯ

Залюбовская С.С. Корпоративное управление в системе повышения инвестиционной привлекательности национального хозяйства. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2009.

В современных условиях необходимым является развитие современной системы корпоративного управления и корпоративных отношений, ориентированной на международные стандарты, что будет способствовать привлечению инвестиций в экономику Украины, росту национального богатства и в конечном итоге росту конкурентоспособности национальной экономики.

Уровень развития корпоративного управления в Украине нельзя признать совершенным и эффективным. Для повышения эффективности функционирования корпоративного сектора необходимо внедрить систему корпоративного управления, используя наработанный мировой практикой опыт и ориентируясь на механизмы с учетом национальных особенностей развития. Такая система, с одной стороны, должна корреспондироваться с принятыми в международной практике принципами и стандартами, с другой - отражать специфику корпоративных отношений, которые сложились в отечественной экономике.

Использование системного подхода в решении проблемы корпоративного управления в Украине возможно осуществить посредством всестороннего анализа институционной среды, в которой формируется корпоративное управление, определить его слабые места, разработать стратегию и провести широкомасштабную корпоративную реформу. Центральная роль в формировании системы корпоративного управления на макроуровне принадлежит государству. Государство должно создавать правовое, институционное и регулирующее пространство, в котором формируется эффективная система корпоративного управления. Корпоративное управление должно стать частью макроэкономической политики государства и действенным средством повышения экономической эффективности деятельности корпораций.

Эффективное корпоративное управление способствует повышению эффективности компаний и, как следствие, повышению их инвестиционной привлекательности. В результате улучшения качества управления система подотчетности становится прозрачнее, улучшается надзор за работой менеджеров, становится крепче связь системы премирования менеджеров с результатами деятельности компаний. Кроме того, улучшается процесс принятия решений советом директоров благодаря получению правдивой и своевременной информации и повышению финансовой прозрачности. Эффективное корпоративное управление создает благоприятные условия для устойчивого долговременного развития компаний. Проведенные исследования подтверждают: качественное корпоративное управление упорядочивает все бизнес-процессы, приводит к росту прибыли при одновременном снижении объемов необходимых капиталовложений. Эффективное корпоративное управление, которое обеспечивает соблюдение законодательства, стандартов, правил и обязанностей, позволяет компаниям уменьшить расходы, связанные с судебными процессами, исками акционеров и другими хозяйственными конфликтами.

Государственная политика в сфере корпоративного управления должна определяться потребностями создания необходимых предпосылок для воплощения общего принципа управления корпорациями - разграничения собственности и управления. Однако приоритеты осуществления этой политики, ее механизмы и конкретные инструменты реализации должны отвечать особенностям структурной модели корпоративного управления в Украине. Государственная политика в отрасли корпоративного управления должна быть ориентирована на реализацию направлений развития корпоративного управления и осуществляться в формах: государственного регулирования корпоративных отношений; нормативно-правового обеспечения развития корпоративного управления; правоприменения в отрасли корпоративного управления; управления государственными корпоративными правами.

Сегодня в отечественной экономике сложилась ситуация недееспособности механизмов действующей модели функционирования акционерных обществ. Поэтому для развития надлежащих корпоративных отношений, которые стимулировали бы инвесторов, необходимо разработать ряд законодательных и нормативно-правовых актов, которые помогут сгладить пробелы в законодательном поле, имеющие негативное влияние на функционирование как самого акционерного общества, так и экономики в целом. Важнейшим фактором эффективного развития отечественного корпоративного сектора является совершенствование политики государственного стимулирования деятельности корпораций. Целью государственной поддержки деятельности корпораций должно стать формирование в Украине мощных отечественных корпораций как основы организации промышленного производства, которая обеспечивала бы насыщение отечественного, а также мирового товарного рынка. Государству необходимо осуществлять не только правовую, но и организационную и финансовую поддержку становления отечественных корпораций. Необходимой является политика создания больших корпораций, которые бы интегрировали производственный и интеллектуальный капитал. Действенным мероприятием является государственное стимулирование образования акционерных обществ с малой численностью владельцев и работающих по классическому типу, которое основывается не на перераспределении существующих фондов, а на аккумуляции капиталов.

Ключевые слова: корпоративный сектор, корпоративное управление, акционерные общества, акционерный капитал, инвестиционная привлекательность, институциональные субъекты, национальная экономика, риски корпоративного управления, корпоративная культура.

ANNOTATION

Zalyubovskaya S.A Сorporate management is in the system of increase of investment attractiveness of national economy. - Manuscript.

Dissertation on competitions of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.00.03 - economics and management of national economy - Classic Рrivate University. - Zaporizhzhya, 2009.

Dissertation work is devoted development positions and practical recommendations in relation to introduction of forms and methods of corporate management in the conditions of restructuring of enterprises and relations which must become basis of increase of investment attractiveness of national economy.

A role, essence and objective necessity of development of corporate management, is in-process certain. The analysis of modern approaches and principles of creation and development of the system of corporate management is carried out. Investigational efficiency of corporate management and his influence on forming of investment attractiveness of corporate sector of national economy. Investigational specific of becoming domestic corporate a sector and system of corporate management. Grounded prospects of forming of corporate sector and ways of increase of efficiency of corporate management in the system of increase of investment attractiveness of national economy.

Key words: corporate sector, corporate management, joint-stock companies, equity, investment attractiveness, national economy, risks of corporate management, corporate culture.

Размещено на Allbest.ru