Інформаційною базою дослідження є публікації в українській і зарубіжній економічній та економіко-правовій літературі, статистичні матеріали, звіти та офіційні документи Національного банку України, звіти Державного комітету статистики України, інформаційно-аналітичні матеріали та офіційні документи Кабінету Міністрів України, законодавчі та нормативні акти України з питань грошово-кредитного регулювання, виступи та публікації провідних вчених України, ресурси всесвітньої мережі Інтернет.

Наукова новизна дослідження полягає у розвитку та поглибленні теоретико-методологічних підходів та управлінсько-регуляторних засад державного управління грошово-кредитною політикою в ринковій системі України. Отримані в процесі дослідження результати в сукупності сприяють розв'язанню важливої наукової проблеми - підвищення ефективності грошово-кредитної політики як інструмента регулювання економіки. Основними теоретичними та практичними результатами, що характеризують наукову новизну дослідження та особисто внесок автора, є такі:

вперше:

- обґрунтовано необхідність зміни існуючої парадигми відносин щодо формування й реалізації грошово-кредитної політики в рамках національного господарства. З цією метою запропоновано фінансові інструменти, які дозволять відновити інноваційно-інвестиційний розвиток національного господарства в умовах реалізації антикризових заходів;

- аргументовано, що практика обмеження грошової пропозиції і встановлення порогового значення коефіцієнта монетизації на рівні, який не повинен перевищувати 50% ВВП, як це передбачено Методикою розрахунку рівня економічної безпеки України Методика розрахунку рівня економічної безпеки України, затверджена наказом Міністерства економіки України від 02.03.2007 р. № 60. є вкрай згубною для вітчизняної економіки, яка й досі залишається низько монетизованою порівняно з ринково розвиненими країнами.

- розроблено економіко-математичну модель прогнозування середньорічного значення валютного курсу, яка може бути використана для проведення статистичних випробувань з метою оцінки статистичних характеристик (математичного очікування і дисперсії), а також побудови різного роду гістограм для випадкової величини валютного курсу і прогнозування найбільш вірогідного його значення при заданому наборі аргументів.

удосконалено:

- регуляторні засади грошово-кредитної політики щодо таргетування інфляції, запропоновані алгоритми можливого розвитку інфляційних процесів у часі, що дозволяє спрогнозувати волатильність урегульованих і дестабілізуючих тенденцій;

- оцінку пріоритетних напрямів та ефективності застосованих державно-регуляторних механізмів, які об'єктивно та всебічно характеризують вплив грошово-кредитної політики на розвиток національної економіки;

- інструменти управління грошово-кредитною системою, які дозволять забезпечити своєчасність здійснення запобіжних антикризових заходів грошово-кредитної політики;

набуло подальшого розвитку:

- наукове визначення терміну «державне управління грошово-кредитною політикою», під яким у вузькому сенсі слід розуміти діяльність відповідних державних інституцій щодо забезпечення цілеспрямованого впливу на грошово-кредитну політику з боку уповноважених державних органів (і в першу чергу НБУ), у широкому - систему, що складається з керуючої та керованої підсистем, пов'язаних постійною взаємодією, функціонування якої забезпечується відповідним законодавчим та нормативно-правовим забезпеченням;

- дослідження державно-регуляторних функцій Національного банку України як основного провідника державної грошово-кредитної політики, на основі чого аргументовано висновок про необхідність посилення організаційно-методичного впливу даного органу державного управління в умовах глобальної фінансової кризи; запропонована модель прогнозування впливу процентної політики Національного банку на відсоткові ставки та кредитну політику комерційних банків;

- обґрунтування ієрархії цілей грошово-кредитної політики в контексті впливу державно-регуляторних механізмів на стан грошово-кредитної системи, що дозволило запропонувати механізми реалізації інноваційно-інвестиційного розвитку національного господарства в умовах подолання фінансової кризи.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці методичних підходів та рекомендацій щодо управління грошово-кредитною політикою в ринковій системі України. Результати роботи можуть бути використані при розробці організаційно-методичних засад державного управління грошово-кредитною політикою, прийнятті управлінських рішень державними органами у процесі вдосконалення законодавчої й нормативної бази щодо формування й реалізації грошово-кредитної політики і підвищення впливу її інструментів на розвиток національної економіки.

За результатами наукового дослідження державного управління грошово-кредитною політикою підготовлено аналітичні матеріали, які було використано при підготовці експертно-аналітичних записок для відповідних Комітетів Верховної Ради України (довідка 22/104-1-4 від 13.03.2009 р.).

Науково-практичні висновки, практичні рекомендації щодо підвищення стимулюючого впливу грошово-кредитної політики на розвиток національної економіки були використані при підготовці аналітичних матеріалів Міністерством економіки Автономної Республіки Крим (довідка № 22 від 28.02.2008 р.) та Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим (довідка № 32 від 03.03.2008 р.).

Запропонована дисертантом модель прогнозування впливу процентної політики Національного банку на процентні ставки комерційних банків використана в практичної діяльності ВАТ «Інпромбанк» при формуванні процентних ставок за депозитними і кредитними операціями банку (довідка № 608 від 10.07.2009 р.).

Наукові положення та методичні підходи дисертаційного дослідження пропонується використовувати у навчальних курсах: «Державне регулювання економіки», «Макроекономіка», «Гроші та кредит», «Центральні банки та грошово-кредитна політика» тощо. Матеріали та висновки дисертації використані в практиці викладання фінансово-економічних дисциплін у Херсонському національному технічному університеті (протокол засідання кафедри фінансів і кредиту № 26 від 04.03.2008 р.) та Феодосійській фінансово-економічній академії Київського університету ринкових відносин (протокол засідання кафедри фінансів № 11 від 30.06.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним одноосібним дослідженням, в якому поглиблено досліджуються теоретичні та практичні положення щодо здійснення державного управління грошово-кредитною політикою в ринковій системі України. Отримано ряд нових наукових висновків і перспективних пропозицій, обґрунтовано методичні рекомендації щодо посилення дієвості впливу інструментів грошово-кредитної політики на розвиток вітчизняної економіки. Наукові положення, що виносяться на захист, являють собою особистий здобуток автора.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертації були апробовані на науково-практичних конференціях, зокрема: ІІІ всеукраїнській науково-практичній конференції „Економічні проблеми ринкової трансформації України” (27 листопада 2004 р., м. Львів); VІ міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми і перспективи економічного і соціального розвитку регіонів України” (2-4 червня 2004 р., м. Феодосія); VІІ міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми і перспективи економічного зростання України: євроінтеграційний курс” (26 травня 2005 р., м. Феодосія); Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень 2005», (20-30 червня 2005 р., м. Дніпропетровськ); VIІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції ФФЕА „Інвестиційні ресурси відтворювальних процесів в умовах глобалізації економіки” (29 червеня 2006 р., м. Феодосія); Науково-практичній конференції „Наука і бізнес. Проблеми розвитку малого інноваційного підприємництва” (19 грудня 2007 р., Мінекономіки АР Крим, м. Сімферополь); ІХ всеукраїнській науково-практичній конференції «Регіони України в формуванні національної інноваційної системи в умовах глобалізації економіки» (17-20 травня 2007 р., м. Феодосія); VI міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (20-21 березня 2008 р., Київський національний університет ім. Тараса Шевченка), Х Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи», (21-24 травня 2008 р., м. Феодосія), Науково-дискусійній кафедральній конференції аспірантів, магістрантів та студентів «Теоретичні та практичні аспекти розвитку фінансової системи України» (24 грудня 2008 р., м. Феодосія), Всеукраїнській науково-практичній конференція «Моделювання сучасних економічних процесів та інформаційні технології» (9-10 квітня 2009 р., м. Дніпропетровськ), І Міжрегіональній науково-практичній конференції «Особливості функціонування суб'єктів господарювання в умовах економічної кризи» (27-28 квітня 2009 р., м. Нова Каховка); ХІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні складові регіонального розвитку в контексті Європейської інтеграції» (21-22 травня 2009 р., м. Феодосія).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 8 одноосібних статтях у наукових фахових виданнях, що відповідають переліку фахових видань України, затверджених ВАК України, (загальний обсяг 3,5 друкованого аркуша), в матеріалах і тезах доповідей на наукових конференціях (загальним обсягом 0,9 др. арк.).

Обсяг і структура роботи. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 176 сторінках друкованого тексту, список використаних джерел складає - 24 сторінки (254 найменування).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, сформульовані його мета, об'єкт та предмет, основні завдання, вказуються методологічні основи дослідження і дається їх характеристика, відзначається наукова новизна роботи, її наукове та практичне значення, висвітлюються наукові положення, які виносяться на захист, наводяться дані щодо апробації та публікації результатів дослідження, вказується структура та обсяг роботи.

Розділ 1. «Теоретичні засади державного управління грошово-кредитною політикою в ринковій системі України» складається з трьох підрозділів і присвячений розкриттю економічної природи категорії «державне управління грошово-кредитною політикою» як вихідної основи для здійснення державно-регулятивного впливу на грошово-кредитну політику, яка, у свою чергу впливає на розвиток національної економіки. З урахуванням діалектичного зв'язку між суб'єктом і об'єктом управління, який виявляється в тому, що об'єкт управління деякою мірою є продуктом діяльності суб'єкта управління, автором обґрунтовано наявність такого об'єкта державного управління, як грошово-кредитна політика. Сутність державного управління грошово-кредитною політикою розглядається автором у вузькому і широкому сенсі. У вузькому сенсі державне управління грошово-кредитною політикою визначено як діяльність відповідних державних інституцій щодо забезпечення цілеспрямованого впливу грошово-кредитної політики на економічні процеси в країні. У широкому сенсі під державним управлінням грошово-кредитною політикою автор розуміє систему, що складається з керуючої та керованої підсистем, пов'язаних постійною взаємодією, функціонування якої забезпечується відповідним законодавчим та нормативно-правовим забезпеченням. Адаптація загальної теорії систем до дослідження економічної природи державного управління грошово-кредитною політикою дозволила визначити основні композиційні елементи цієї системи, до яких автором віднесено: суб'єкти управління в особі відповідних державних інституцій; об'єкт управління - грошово-кредитна політика та окремі її складові; управлінська діяльність через яку реалізуються численні прямі та зворотні зв'язки між суб'єктами та об'єктом управління; функції, принципи та методи управління грошово-кредитною політикою.

Аналіз діючої практики управління грошово-кредитною політикою показав, що в Україні використання такого важливого інструмента регулювання економіки, як грошово-кредитна політика повністю залежить від рішень однієї державної інституції - Національного банку України. Водночас було виявлено існування політичного тиску з боку можновладних осіб на прийняття рішень монетарної влади та відсутність чітких критеріїв відповідальності за прийняття грошово-політичних рішень. Як окреме проблемне питання автором відмічено, що в Україні не завжди завчасно спрацьовує система превентивних заходів щодо подолання фінансових криз.

Для забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку національного господарства в умовах подолання фінансової кризи в роботі запропоновано структуру ієрархії цілей грошово-кредитної політики найбільш прийнятної для вітчизняної економіки. Автором обґрунтовано доцільність використання у якості головної стратегічної мети грошово-кредитної політики ріст ВВП, підпорядкованою стратегічною ціллю, стосовно якого, має бути оптимальний рівень інфляції - необхідне підвищення цін, що є невідворотним наслідком цілеспрямованого інтенсивного росту економіки.

Аналіз основних складових інституційного забезпечення грошово-кредитної політики виявив наступні проблеми, які заважають як найбільш повно використовувати потенціал грошово-кредитних інструментів в регулюванні вітчизняної економіки: недосконалість законодавчо-правових актів, неузгодженість діяльності державних регуляторів, надто висока незалежність Національного банку від інших суб'єктів державного управління в прийнятті грошово-політичних рішень, нераціональна структура банківських установ, недостатня розвинутість фінансового ринку.

Розділ 2. «Вплив грошово-кредитної політики на розвиток національного господарства» містить три підрозділи, у яких автор обґрунтовує влив грошово-кредитної політики на розвиток національного господарства. Особливий акцент у роботі зроблено на дослідженні рівня монетизації економіки, як необхідної умови розвитку в ній ринкових відносин та індикатора наявності потенціалу для фінансування вітчизняного національного господарства. За допомогою встановлення існуючих кореляційних залежностей між темпами росту грошової маси, інфляції та рівня монетизації економіки доведено, що встановлення порогового значення коефіцієнта монетизації на рівні, який не повинен перевищувати 50% ВВП є неприйнятним для розвитку національної економіки, суперечить економічної сутності цього показника і може спровокувати ситуацію «фінансового голоду». Економіка України усе ще залишається недостатньо монетизованою порівняно з розвинутими країнами (54% по агрегату М3 проти 80-90 і більше). В умовах відсутності стійкої залежності динаміки інфляційних процесів від зміни грошової маси в обігу (коефіцієнт кореляції склав 0,06) курс на звуження грошової пропозиції породжує ситуацію, в якій Україна не спроможна існувати без широкої і постійної зовнішньої фінансової допомоги.

Існування в Україні тісного взаємозв'язку між об'ємом|обсягу| інвестицій і величиною грошової маси в обігу (коефіцієнт кореляції склав 0,99) свідчить, що першочерговим завданням держави повинно стати відновлення кредитної активності банків у сфері інвестиційного кредитування, для чого необхідно вдосконалити існуючи механізми рефінансування комерційних банків, підвищити ефективність процентної політики Національного банку України.

Для обґрунтування впливу процентної політики Національного банку на стан грошово-кредитної системи автором розроблена модель прогнозування процентних ставок комерційних банків, як функцій від облікової ставки. У процесі розробки моделі було доведено, що для порівняно невеликих інтервалів зміни часу можна запропонувати ряд лінійних залежностей процентних ставок рефінансування (ПСР) та процентних ставок комерційних банків по депозитах (ПСД) і кредитах (ПСК) як функцій від облікової ставки центрального банку (ОЦБ):

ПСР = А0+к1*ОЦБ

ПСД = В0+к2*ОЦБ

ПСК = С0+к3*ОЦБ,

де коефіцієнти А0, В0,С0 и к1, к2, к3 визначаються за матеріалами статистичної обробки результатів звітної документації.

Результати статистичної обробки і аналізу експериментальних даних за шість років - з 2002 по 2008 роки - довели, |прямує| що при побудові|шикуванні| регресійних залежностей для певних проміжків часу слід заздалегідь розбити точки масиву на ділянки, на яких якісно розрізняються економічні процеси (інфляція, дефляція), і для кожної з цих ділянок будувати своє рівняння регресії. З урахуванням у запропонованій моделі фактора інфляції (І) система рівнянь матиме вигляд:

ПСР=А+а1І*ОЦБ

ПСД=В+а2І*ОЦБ

ПСК=С+а3І*ОЦБ

При побудові прогнозних моделей для великих проміжків часу (більше 7 років) існує вірогідність|ймовірність|, що може виявитися нелінійність характеристик ПСР, ПСД, ПСК як функцій ОЦБ. В цьому випадку ці залежності можуть бути вже суттєво| нелінійними:

ПСР=А + к2* (ОЦБ)а

ПСД=У + к2* (ОЦБ)в

ПСК=С + к3* (ОЦБ)?,

де константи А, В, С і вагові коефіцієнти а, в, ?, визначаються по матеріалах статистичної обробки за різними методиками.

Дисертант відзначає, що процес формування процентних|відсоткових| ставок комерційними | банками не є суворо|суворий| функціональним, а лише вірогідним, тому запропоновані| вище залежності будуть лише усередненими, тобто найбільш вірогідними, і діятимуть тільки|лише| за умов нормального функціонування економіки країни. У разі ж, якщо в економіці спостерігаються кризові|кризові| явища, а політична| ситуація в країні нестабільна і не здатна|здібна| ефективно справлятися з|із| ними, то запропоновані|розглядати| залежності можуть мати вигляд коливань із|із| змінними частотами і амплітудами, що робить|чинить| їх прогнозування| практично неможливим. Це підтверджує висновок про те, що лише за узгодженої роботи системи державного управління економікою в цілому і грошово-кредитною політикою, зокрема, можливо підвищити прогнозованість і прозорість грошово-кредитної політики для економічних агентів.

З урахуванням фундаментальних чинників курсоутворення в роботі також розроблена модель прогнозування середньорічного значення валютного курсу. За вихідну основу для побудови моделі була прийнята функціональна залежність валютного курсу від ряду аргументів:

,

де ВК - валютний курс, ДЗБ - державний зовнішній борг; ІНФ - інфляція; П/Пр - відношення попиту до пропозиції валюти в країні; ЗВР - золотовалютні резерви в країні; ПрСт - процентні ставки по депозитах в іноземній валюті; Е/І - відношення експорту до імпорту; ВНП - валовий національний продукт.

З урахуванням напряму дії зазначених факторів дана функціональна залежність може бути представлена у вигляді математичної моделі:

Застосування методу аналізу розмірностей дозволило встановити вагові коефіцієнти для аргументів, які було враховано у моделі, в результаті чого вона матиме вигляд:

.,

де К - поправочний коефіцієнт для врахування дії безлічі неврахованих чинників, які мають неістотний вплив на зміну валютного курсу.

Апробація прогнозної моделі статистичними даними показала, що найбільш істотний вплив на збільшення курсу дол. США відносно гривні має величина державного зовнішнього боргу. Це повною мірою підтверджує хибність практики нарощування зовнішніх боргів. Досить суттєвий вплив на зміну валютного курсу, за ступенем зниження значущості, мають процентні ставки по депозитах в іноземній валюті, відношення попиту на валюту до пропозиції, відношення експорту до імпорту. Рівний за значущістю вплив на зміну валютного курсу мають величина валового національного продукту і рівень інфляції. Останнє місце за ступенем значущості впливу на зміну валютного курсу займають золотовалютні резерви країни.

Розділ 3. «Напрями вдосконалення державного управління грошово-кредитною політикою в ринковій системі України» присвячено питанням вдосконалення процесу оцінки ефективності грошово-кредитної політики в системі державного управління, вибору стратегічних напрямів грошово-кредитної політики Національного банку України та розробці заходів удосконалення механізмів державного управління грошово-кредитною політикою в умовах глобальної фінансової кризи.

В роботі запропоновано здійснювати процес оцінки ефективності грошово-кредитної політики за такими напрямами: 1) ефективність управління грошово-кредитною політикою у контексті реалізації державної економічної політики; 2) ефективність методів та інструментів грошово-кредитної політики; 3) ефективність грошово-кредитної політики з позиції забезпечення фінансової безпеки держави.

На думку дисертанта, визначення ефективності управління грошово-кредитною політикою у контексті реалізації державної економічної політики має ґрунтуватися на системі оцінки кінцевих результатів управлінських рішень. Для чого в економічні розрахунки було введено коефіцієнт ефективності управління, розрахунок якого здійснюється за формулою:

 ,

де Еі - коефіцієнт ефективності управління і-м цільовим показником грошово-кредитної політики; Крі - фактично досягнутий результат грошово-кредитної політики за визначений період часу; Ці - плановий цільовий показник грошово-кредитної політики за визначений період часу.

У якості критеріальних в роботі використані показники росту ВВП та рівня інфляції. Управління грошово-кредитною політикою у контексті реалізації державної економічної політики у 2005-2008 р.р.. було неефективним або частково ефективним (табл. 1).

Таблиця 1 Ефективність управління грошово-кредитною політикою

У процесі оцінки ефективності методів та інструментів грошово-кредитної політики було встановлено, що в Україні потенціал використання ринкових інструментів стримувався високим рівнем доларизації| економіки, значною присутністю іноземних банків з|із| легким доступом до зовнішніх ресурсів, невисоким рівнем розвитку вітчизняного ринку цінних паперів і значною часткою|долею| готівкових грошей у структурі грошової маси, відсутністю ефективних механізмів розподілу грошових потоків.

Оцінка грошово-кредитної політики з точки зору забезпечення фінансової безпеки держави показала її часткову ефективність, що знайшло своє відображення в недомонетизації вітчизняної економіки безготівковими коштами при значному нарощуванні рівня готівки поза банками, надто високих процентних ставках по кредитах, низьких об'ємах довгострокового кредитування економіки, волатильності валютного курсу гривні відносно іноземних валют. грошовий кредитний політика криза

В процесі обґрунтування стратегічних напрямів грошово-кредитної політики було доведено, що в Україні доцільно застосовувати стратегію таргетування інфляції з одночасним збереженням політики «керованого плавання валютного курсу», принаймні до успішного завершення необхідних інституційних і структурних реформ в економіці. На думку дисертанта, відмовлятися від політики «керованого плавання валютного курсу» недоцільно з ряду причин: по-перше, це посилює вплив зовнішніх негативних чинників на вітчизняну економіку, по-друге, різка відмова від керованого плавання призводить до зміни привабливості активів, номінованих в іноземній валюті, що посилює тенденцію до доларизації економіки; по-третє, коливання обмінного курсу негативно позначаються на динаміці внутрішніх цін через вплив імпортованої інфляції.

Для підвищення якості прогнозів під час встановлення таргетів інфляції, дисертантом визначено можливі динамічні характеристики розвитку інфляційних процесів у часі, що дозволяє спрогнозувати волатильність урегульованих і дестабілізуючих тенденцій в економіці.

Аналіз дієвості грошово-політичних рішень щодо подолання кризових явищ вияв негайну потребу в зміні існуючої конструкції відносин державно-регуляторних органів в питаннях формування й реалізації грошово-кредитної політики. З цього приводу дисертантом обґрунтовано доцільність внесення змін в діючу редакцію Закону «Про Національний банк України» на предмет посилення відповідальності цього органу за прийняття рішень в монетарній сфері та зміни існуючого порядку затвердження Основних засад грошово-кредитної політки.

Для запобігання чи пом'якшення негативного впливу кризових явищ на національну економіку дисертантом обґрунтовано доцільність перегляду існуючих нормативів для банків, запропоновано внесення змін в окремі нормативно-правові акти з регулювання банківської діяльності на предмет посилення стійкості банківської системи до зовнішніх та внутрішніх дисбалансів та підвищення ефективності впливу інструментів грошово-кредитної політики на розвиток національного господарства

З метою відновлення розвитку національної економіки в умовах глобальної фінансової кризи автор вважає за доцільне запровадити механізми цільової емісії для фінансування капітальних видатків, спрямованих на реалізацію інвестиційних проектів, розробку інноваційних продуктів і енергозберігаючих технологій, подовжити строки надання кредитів рефінансування комерційних банків, відновити практику пільгового кредитування банків, які надають кредити для реалізації інвестиційних та інноваційних проектів в тих галузях національного господарства, які є найбільш пріоритетними для держави, з точки зору забезпечення її економічної безпеки.

ВИСНОВКИ

У дисертації поставлено та вирішено актуальну проблему вдосконалення наукових та методологічних основ державного управління грошово-кредитною політикою та обґрунтування її впливу на макроекономічні процеси в ринковій системі України. Зроблено наступні узагальнюючі висновки:

1. Визначено та розкрито сутність державного управління грошово-кредитною політикою. За допомогою системного підходу побудовано структуру системи державного управління грошово-кредитною політикою, в якій керуючу підсистему становлять суб'єкти державного управління грошово-кредитною політикою в особі відповідних державних інституцій, керованою підсистемою виступає сама грошово-кредитна політика з притаманними їй механізмами впливу на економічні явища та процеси.

2. Доведено, що в умовах кризового стану економіки, головною метою грошово-кредитної політики має стати забезпечення зростання ВВП. При цьому підпорядкованою ціллю стосовно ВВП має бути оптимальний рівень інфляції, під яким слід розуміти необхідне підвищення цін, що є невідворотним наслідком цілеспрямованого інтенсивного зростання економіки.

3. На основі аналізу інституційного середовища функціонування механізму державного управління грошово-кредитною політикою встановлено, що в Україні бракує дієвих механізмів державного контролю і звітності за результати її проведення, існування політичного тиску з боку можновладних осіб на прийняття рішень монетарної влади, які не завжди враховують інтереси держави і суспільства.

4. Світова фінансова криза оголила приховані вади в управлінні грошово-кредитною політикою. Ці останні виявляються в недостатній координації державних регуляторів у досягненні загальних цілей економічної політики, абсолютному рівні незалежності Національного банку в прийнятті рішень щодо формування й реалізації грошово-кредитної політики, розпорядженні первинною емісією і золотовалютними резервами держави; низькій якості макроекономічних прогнозів; несвоєчасному проведенні запобіжних антикризових заходів.

5. В державі назріла потреба в докорінній зміні існуючої парадигми відносин щодо формування й реалізації грошово-кредитної політики в рамках національного господарства. Держава, в особі відповідних інституцій, і зокрема Національного банку, повинна приймати більш активну участь в регулюванні грошових потоків, сприяючі їх найбільш рівномірному розподілу між сферами обігу та товарного виробництва. Тому в Україні має бути створена власна концепція грошово-кредитної політики, яка враховує, насамперед|передусім|, реалії української економіки і її інституційне середовище, і буде підпорядкована меті забезпечення економічного зростання, у першу чергу за рахунок розвитку реального сектору економіки.

6. За допомогою встановлення існуючих кореляційних залежностей між темпами росту грошової маси, інфляції та рівня монетизації економіки аргументовано недоцільність обмеження грошової пропозиції та встановлення порогового значення коефіцієнта монетизації на рівні, який не повинен перевищувати 50% ВВП.

7. Для обґрунтування впливу валютно-курсової та процентної політики на стан грошово-кредитної системи в роботі розроблено економіко-математичні моделі, які можуть бути покладені в основу розробки державно-регулятивних прогнозів і прийняття рішень щодо забезпечення позитивного впливу грошово-кредитної політики на розвиток національного господарства.

8. У процесі розробки моделі прогнозування впливу процентної політики Національного банку на процентні ставки комерційних банків було встановлено,|прямує| що при побудові|шикуванні| регресійних залежностей для певних проміжків часу слід заздалегідь розбити точки масиву на ділянки з якісно різним економічним станом|достаткам| системи. Врахування у запропонованій моделі фактора інфляції підвищує якість прогнозу процентних ставок, що дозволить формувати більш обґрунтовані управлінські рішення в монетарній сфері.

9. Апробація прогнозної моделі валютного курсу статистичними даними показала, що найбільш істотний вклад у зміну валютного курсу, за ступенем зниження значущості, вносять зміни наступних величин: державного зовнішнього боргу, процентних ставок по депозитах в іноземній валюті, відношення попиту на валюту до пропозиції, відношення експорту до імпорту; рівний за значущістю вплив на зміну валютного курсу мають величина валового національного продукту і рівень інфляції. Останнє місце за ступенем значущості впливу на величину валютного курсу займають золотовалютні резерви країни.

10. Доведено, що пріоритетними напрямами оцінки ефективності, які дозволяють більш об'єктивно та всебічно охарактеризувати вплив грошово-кредитної політики на розвиток національної економіки, є оцінка ефективності управління грошово-кредитною політикою у контексті реалізації державної економічної політики, оцінка ефективності методів та інструментів грошово-кредитної політики, оцінка ефективності грошово-кредитної політики з позиції забезпечення фінансової безпеки держави. Запропоновано застосування коефіцієнту ефективності управління як методу оцінки, що дозволяє оцінити ефективність діяльності як окремих суб'єктів управління, так і їх сукупності. Розроблено критерії оцінки ефективності управління грошово-кредитною політикою, які базуються на цілях економічної політики держави та результативності інструментів грошово-кредитної політики.

11. Доведено, що в Україні доцільно застосовувати стратегію таргетування інфляції з одночасним збереженням політики «керованого плавання валютного курсу», принаймні до успішного завершення необхідних інституційних і структурних реформ в економіці.

12. Визначено заходи з удосконалення механізмів державного управління грошово-кредитною політикою в умовах глобальної фінансової кризи: запропоновано внести зміни у базові закони щодо координування діяльності суб'єктів управління грошово-кредитною політикою та окремі нормативно-правові акти з регулювання банківської діяльності на предмет посилення стійкості банківської системи до зовнішніх та внутрішніх дисбалансів, підвищення ефективності впливу інструментів грошово-кредитної політики на розвиток національного господарства; обґрунтовано доцільність впровадження механізму цільової емісії для фінансування капітальних видатків.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ